Порівняти Акафісти українською з Акафісти церковнослов'янською - Акафіст Пресвятій Богородиці на честь Її чудотворної ікони «Нев'янучий Цвіт»

Київський ізвод Церковнослов'янською Українською

Акафіст Пресвятій Богородиці на честь Її чудотворної ікони «Нев'янучий Цвіт»	Ґкafістъ прес™ёй бцdэ пред8 їкHною неувzдaемый цвётъ.

Кондак 1	Кондaкъ №.
О, Преблагословенна Богородице Діво, радість і пристановище всім християнам, поклоняючись Твоєму Пречистому образу, Тобі співаємо похвальну пісню, Тобі приносимо свої потреби, горе та сльози. Ти ж, о, лагідна Заступнице наша, Тобі близькі всі наші земні скорботи і печалі, прийми саме наші в молитвах зітхання, допоможи нам і від бід спаси,бо невпинно із утіхою виголошувати Тобі: Радуйся, Мати Божа, Цвіт Нев'янучий!	Q, пребlгословeннаz бцdе дв7о, рaдость и3 прибёжище всёмъ хrтіaнwмъ, покланszсz твоемY пречcтому џбразу, тебЁ поeмъ хвалeбную пёснь, тебЁ прин0симъ свои2 нyжды, г0ре и3 слeзы. Тh же, q, кр0ткаz застyпнице нaша, тебЁ бли1зки всS нaшz земнhz ск0рби и3 печaли, пріими1 же н†ша въ моли1твахъ воздыхaніz, помози2 нaмъ и3 t бёдъ сп7си2, неустaннw бо и3 со ўмилeніемъ зовeмъ ти2: Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый.
Ікос 1	Јкосъ №.
Як Боже благословення та як дар небесний довгоочікуваний, безперестанною молитвою випрошена від Бога, послана була Ти, Богородице, праведним і вельмирадісним батькам Твоїм Йоакиму і Анні. Ти ж, о Богообрана Отроковице, залишивши батьківське лоно та як світильник віри незгасний, як кадильниця ароматна, в смиренні поставши у порога Господнього, і сила Вишнього піднесла Тебе до самого входа, ведучи в Святеє Святих і відчинивши все потаємного Неба. О Премилосердна Богородице Діво! Відкрий і наші серця до Твого славослів’я і вознеси нашу молитву до Сина Твого і Бога нашого, щоб звати Тобі саме так: Радуйся, чистото недосяжна і красото невимовна; радуйся, в смиренні Своїм вславлена. Радуйся, любове невичерпного джерела; радуйся, пососудино Богом вибрана. Радуйся, Заступнице наша старанна. Радуйся, Мати Божа, Цвіт Нев'янучий!	Ћкw б9іе бlгословeніе и3 ћкw дaръ нбcный долгождaнный, непрестaнною моли1твою и3спрошeннаz t бGа, нисп0слана былA є3си2, бцdе, прaведнымъ и3 многоwбрaдованнымъ роди1телємъ твои1мъ їwакjму и3 ѓннэ. тh же, q, бGоизбрaннаz nтрокови1це, њстaвила є3си2 роди1тельское л0но и3, ћкw свэти1льникъ вёры неугаси1мый, ћкw кади1льница бlгов0ннаz, во смирeніи предстaла є3си2 ў пор0га гDнz, и3 си1ла вhшнzгw вознесE тS до сaмагw вх0да, введE во с™az с™hхъ и3 tвeрзе вс‰ сокровeннаz нб7а. q, премлcрдаz бцdе дв7о! Tвeрзи и3 нaшz сердцA къ твоемY славосл0вію и3 вознеси2 нaшу моли1тву къ сн7у твоемY и3 бGу нaшему, да зовeмъ ти2 таков†z: Рaдуйсz, чистото2 недосzгaемаz и3 красото2 неизречeннаz: рaдуйсz, во смирeніи своeмъ возвели1ченнаz. Рaдуйсz, любвE неисчерпaемый и3ст0чниче: рaдуйсz, сосyде бGомъ и3збрaнный. Рaдуйсz, застyпнице нaша ўсeрднаz. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый.
Кондак 2	Кондaкъ в7.
О, Пресвята Діво Маріє, думками гріховними та справами безсоромними до низу похилені є ми, серце наше прохолодою життя обійнято, очі обтяжені гріховним сном. Але Ти, о Цвіт Нев’янучий, омий нас росою ранковою, зігрій нас сонцем любові та милосердя. Підійми нас, о Владичице, від пороха земляного до Господа, щоб принести Йому смиренне моління це наше і волати Йому: Алилуйя!	Q, прес™az дв7о мRjе, пHмыслы грэх0вными и3 дёлы стyдными д0лу приклонeни є3смы2, сeрдце нaше х0лодомъ жи1зни њб8sто, џчи њтzгщeни грэх0внымъ сн0мъ. но ты2, q, цвёте неувzдaемый, њмhй нaсъ рос0ю ќтреннэю, согрёй нaсъ с0лнцемъ любвE и3 млcрдіz. Подыми2 нaсъ, q, вLчце, t прaха земнaгw ко гDу, да принесeмъ є3мY смирeнное молeніе сіE нaше и3 вопіeмъ є3мY: Ґллилyіа.
Ікос 2	Јкосъ в7.
Архангел Гавриїл посланий був від Бога в місто Галилейське Назарет і приніс Тобі, о Пречиста Діво, святе благовістя, промовляючи: Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою! Ти бо знайшла благодать у Бога. Ми ж, недостойні, бачачи пошану таку, в смиренні серця взиваємо: Радуйся, Благодатна в жонах; радуйся, знайшовша благодать у Бога та більше Ангелів вславлена. Радуйся, бо зачавши Сина, що успадкував престіл Давида отця Його; радуйся, Світло незгасиме, що в пітьмі серця́ запаливша. Радуйся, щастя вічного двері нам відчиняєш. Радуйся, Мати Божа, Цвіт Нев'янучий!	ҐрхaгGлъ гавріи1лъ п0сланъ бhсть t бGа во грaдъ галілeйскій назарeтъ и3 принесE ти2, q, пречcтаz дв7о, с™0е бlговёстіе, глаг0лz: рaдуйсz, бlгодaтнаz, гDь съ тоб0ю! Тh бо њбрэлA є3си2 блгdть ў бGа. Мh же, недост0йніи, зрsще вели1чіе таков0е, во смирeніи сeрдца взывaемъ: Рaдуйсz, бlгодaтнаz въ женaхъ: рaдуйсz, њбрётшаz блгdть ў бGа и3 пaче ѓгGлъ возвели1ченнаz. Рaдуйсz, ћкw зачалA є3си2 сн7а, и4же наслёдитъ пrт0лъ дв7да nтцA є3гw2: рaдуйсz, свёте неугаси1мый во тмЁ сердцaмъ возжeгшаz. Рaдуйсz, счaстіz вёчнагw двeри нaмъ tверзaющаz. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый.
Кондак 3	Кондaкъ G.
В скорботах панікуємо, в суєті та печалі життя своїх днів проводимо. Але ти, о Благословенна, освяти душі наші Своїм благовісттям, наповни серця наші смиренням. Щоб схиливши голови наші, сказати: Це раби Господні, нехай буде нам по волі Твоїй! Тебе ж, о Цвіт Нев'янучий, і від Тебе Народженному повсякчасно співаємо: Алилуйя!	Въ ск0рбэхъ мzтeмсz, въ суетЁ и3 печaли житіS своегw2 дни2 пров0димъ. Но ты2, q, бlгословeннаz, њсвэти2 дyши нaшz свои1мъ бlговёстіемъ, нап0лни сердцA нaшz смирeніемъ. Да приклони1въ главы6 нaшz, речeмъ: сE раби2 гDни, да бyдетъ нaмъ по в0ли твоeй! тебё же, q, цвёте неувzдaемый, и3 t тебє2 рождeнному всечaснw поeмъ: Ґллилyіа.
Ікос 3	Јкосъ G.
У дні ж ті поспішала Марія в місто Юдине і увійшла в дім Захарії, і поцілувала Єлизавету. І вчула Єлизавета цілування Маріїнине, і сповнилася Єлизавета Духа Святого і вигукнула голосом великим, промовивши: Звідки мені це, що прийшла Мати Господа Мого до мене! О, Пречиста Діво! Навідай й нас, неміщних і убогих, та піднеси зітхання наші, як дим кадильний, до престолу Всевишнього, щоб від повноти вдячного серця співати Тобі таке: Радуйся, боо зглянувся Господь на смирення раби Своєї; радуйся, бо ублажать Тебе всі роди. Радуйся, бо вчинив Тобі велике Сильний; радуйся, Джерела життя і безсмерття. Радуйся, Мати Божа, Цвіт Нев'янучий!	Во дни2 же тhz теклA є3си2 мRіaмъ во грaдъ їyдовъ и3 вни1де въ д0мъ захaріинъ, и3 цэловA є3лісавeтъ. И# ўслhша є3лісавeтъ цэловaніе мRjино, и3 и3сп0лнисz є3лісавeтъ д¦а с™а и3 возопи2 глaсомъ вeліимъ, глаг0лz: tкyда мнЁ сіE, да пріи1де м™и гDа моегw2 ко мнЁ! q, пречcтаz дв7о! Посэти2 и3 нaсъ, немощнhхъ и3 ўб0гихъ, и3 вознеси2 воздых†ніz нaша, ћкw дhмъ кади1льный, ко пrт0лу всевhшнzгw, да t полноты2 благодaрнагw сeрдца поeмъ тебЁ си1це: Рaдуйсz, ћкw призрЁ гDь на смирeніе рабы2 своеS: рaдуйсz, ћкw ўбlжaтъ тS вси2 р0ди. Рaдуйсz, ћкw сотвори2 ти2 вели1чіе си1льный: рaдуйсz, и3ст0чниче жи1зни и3 безсмeртіz. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый.
Кондак 4	Кондaкъ д7.
О, Цвіт Нев’янучий! О, Красо запашна! Відвідай нас в скорботній земній долині нашій, умоли Сина Твого, щоб зберіг нас від всілякої біди і печалі, гніву та зітхання, щоб зіслав нам спокій в серця наші; щоб дарував нам, по — мірі ,що просимо у Нього, кожному по своїй потребі і покрив нас Своєю невичерпною ласкою. Ми,що очікуємо Твого всесильного заступництва, величаємо душею нашого Господа і взиваємо Йому: Алилуйя!	Q, цвёте неувzдaемый! q, красото2 бlгоухaннаz! Посэти2 нaсъ въ ск0рбнэй земн0й ю3д0ли нaшей, ўмоли2 сн7а твоегw2, да сохрани1тъ нaсъ t всsкой бэды2 и3 печaли, гнёва и3 воздыхaніz, да нисп0слетъ нaмъ ми1ръ въ сердцA нaша: да дaруетъ нaмъ, є3ли1ко пр0симъ ў негw2, коемyждо по своeй потрeбэ и3 покрhетъ нaсъ своeю неисчерпaемою млcтію. Мh же, чaюще твоегw2 всеси1льнагw заступлeніz, величaемъ душeю нaшегw гDа и3 вопіeмъ є3мY: Ґллилyіа.
Ікос 4	Јкосъ д7.
Пастухам,що стерегли отару нічну, Ангел Господній благовіствував радість велику: бо народився Христос Господь в місті Давидовому,у Вифлеємі зповитий та в ясля покладений. О, Пречиста Мати, що народила Сина Твого Первенця, прийми від нас саме таке: Радуйся, Діво Богородице, бо Тобою засяяв світові Світло розуму незаходимого; радуйся, Зірко, дорогу нам во пітьмі вказавша. Радуйся, зоре таємничого дня; радуйся, душ наших відродження. Радуйся, в скорботах вірне пристановище і швидка Помічнице; радуйся, Лілія райська. Радуйся, Діво всеспівана; радуйся, голубко лагідна, що Милостивого народила. Радуйся, Мати Божа, Цвіт Нев'янучий!	Пaстыремъ, стрегyщимъ стрaжу нощнyю, ѓгGлъ гDень бlговэствовA рaдость вeлію: ћкw роди1сz хrт0съ гDь во грaдэ дв7довэ, виfлеeмэ, пови1тъ и3 въ ћслехъ положeнъ. q, пречcтаz м™и, р0ждшаz сн7а твоегw2 пeрвенца, пріими2 t нaсъ сицевaz: Рaдуйсz, дв7о бцdе, ћкw тоб0ю возсіS мjрови свётъ рaзума незаходи1мый: рaдуйсz, ѕвэздо2, пyть нaмъ во тмЁ ўказyющаz. Рaдуйсz, зарE тaинственнагw днE: рaдуйсz, дyшъ нaшихъ возрождeніе. Рaдуйсz, въ ск0рбэхъ вёрное прибёжище и3 ск0раz пом0щнице: рaдуйсz, крjне рaйскій. Рaдуйсz, дв7о всепётаz: рaдуйсz, голуби1це кр0ткаz, ми1лостивагw р0ждшаz. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый.
Кондак 5	Кондaкъ є7.
Ось наближається Цар світу, Це Жертва таємнича звершується; Ангели співають на небесах: Слава в вишніх Богу! Народжується Спаситель світу. Христос приходить, велика Божественна таємниця. Бог явився у тілі, і ми, недостойні раби, відклавши всіляке житейське піклування, з Ангелами Бога славословимо зі страхом і радістю, як пастухи та як волхви, поклоняємося Тобі, о Богомати, і Твоєму Божественному Сину невпинно викликуємо: Алилуйя!	СE грzдeтъ цRь мjра, сE жeртва тaйнаz совершaетсz: ѓгGли пою1тъ на нб7сёхъ: слaва въ вhшнихъ бGу! Раждaетсz сп7си1тель мjра. Хrт0съ прих0дитъ, вели1каz б9eственнаz тaйна. БGъ kви1лсz во пл0ти, и3 мы2, недост0йніи раби2, tложи1въ всsкое житeйское попечeніе, со ѓгGлы бGа славосл0вимъ во стрaсэ и3 рaдости, ћкw пaстыри и3 ћкw волсви2, покланsемсz тебЁ, q, бGом™и, и3 твоемY б9eственному сн7у непрестaннw зовeмъ: Ґллилyіа.
Ікос 5	Јкосъ є7.
Ось праведний Симеон приведений духом в храм і взяв Отроча Ісуса на руки свої, та благословив Бога, й мовив: Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром! А Тебе, о Мати Маріє, меч пройме душу, бо об’являться від багатьох сердець думки. Ми ,що спасенні Тобою, виголошуємо: Радуйся, Преблагословенна, в радість печаль велику перепроваджуєш; радуйся, любові та ніжності Материнської вічна кринице. Радуйся, Мати Бога нашого, величавої радості та завеликої скорботи за Сина Свого перетерпівша; радуйся, Царице мира. Радуйся, плачучим надія і утіхо. Радуйся, Мати Божа, Цвіт Нев'янучий!	СE прaведный сmмеHнъ пріи1де д¦омъ въ цeрковь и3 пріeмъ nтрочA ї}са на рyцэ свои2, и3 бlгослови2 бGа, и3 речE: нhнэ tпущaеши рабA твоегw2, вLко, по глаг0лу твоемY, съ ми1ромъ! Ґ тебЁ, q, м™и мRjе, nрyжіе пр0йдетъ дyшу, ћкw tкр0ютсz t мн0гихъ сердeцъ помышлeніz. Мh же, сп7сeнніи тоб0ю, вопіeмъ: Рaдуйсz, пребlгословeннаz, въ рaдость печaль вeлію приводsщаz: рaдуйсz, любвE и3 нёжности м™ри1нскіz вёчный клaдезю. Рaдуйсz, м™и бGа нaшегw, величaйшіz рaдости и3 величaйшую ск0рбь њ сн7э своeмъ претерпёвшаz. Рaдуйсz, цRи1це мjра: рaдуйсz, плaчущимъ надeждо и3 ўтэшeніе. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый.
Кондак 6	Кондaкъ ѕ7.
О, Преблага Мати Маріє! З бурею та гнівом здіймається житейське море, глибинні безодні повідкривались і готові нас поглинути: серце наше трепеще, засмучена наша радість, але Ти, о Лагідна і Милостива, ублагай Сина Твого, нехай допоможе нам, скорботним і сиротам, в печалях наших; щоб утихомирив бунтівні хвилі гріховних пристрастей; щоб відвернув від нас всіляку біду та небезпеку; щоб навчив нас, як зберегти Його вічну правду. А при відході життя нашого вказав нам тихий причал і сподобив нас з Симеоном Богоприїмцем виголосити: Нині відпускаєш раба Твого, Владико! Поможи саме нам, о Неув'янучий Цвіт! Не залиши нас і спаси взиваючих Богу: Алилуйя!	Q, пребlгaz м™и мRjе! Съ бyрей и3 гнёвомъ вздымaетсz житeйское м0ре, глуб0кіz бє1здны разверз0шасz и3 гот0ви нaсъ поглоти1ти: сeрдце нaше трепeщетъ, њмрачeна нaша рaдость, но ты2, q, кр0ткаz и3 ми1лостиваz, ўмоли2 сн7а твоегw2, да пом0жетъ нaмъ, скHрбнымъ и3 си6рымъ, въ печaлехъ нaшихъ: да ўкроти1тъ мzтeжныz вHлны грэх0вныхъ страстeй: да tврати1тъ t нaсъ всsкую бэдY и3 nпaсность: да научи1тъ нaсъ, кaкw соблюсти2 є3гw2 вёчную прaвду. Ґ при кончи1нэ жи1зни нaшеz ўкажи2 нaмъ ти1хую при1стань и3 спод0би нaсъ съ сmмеHномъ бGопріи1мцемъ возопи1ти: нhнэ tпущaеши рабA твоегw2, вLко! Помози2 же нaмъ, q, неувzдaемый цвёте! Не њстaви нaсъ и3 сп7си2 зовyщихъ бGу: Ґллилyіа.
Ікос 6	Јкосъ ѕ7.
Отрока ростивши і зміцнювалася духом і благодаттю, і Ти, о Мати Його, з любов’ю берегла всі слова про Сина в серці Своїм. Скорботно і печально шукаючи Його, і серед інших, і серед родичів та знайомих, коли поверталася зі святкування Єрусалимського, та з радістю великою знайшовши Його, в храмі де сидів між вчителями, що дивувалися та жахалися Божественного Його розуму. О, Пречиста лагідносте наша! О, найсолодше серце, любов’ю весь світ зігрівша! Вислухай нас, взиваючих Тобі саме так: Радуйся, Божественного Сина любов’ю зростила; радуйся, серце солодке, любов’ю зігріваюче наші прохолодні душі. Радуйся, Наставнице мудра батьківських сердець; радуйся, Стіно Непорушна нашим чадам і отрокам. Радуйся, сиротам та безпорадним покров і пристановище в скорботах; радуйся, цнотливості і дівства Хранителько. Радуйся, мужам лагідним шлях слушний і правильний вказуєш; радуйся, пом'ягшення злих сердець. Радуйся, розрадо добрих. Радуйся, Мати Божа, Цвіт Нев'янучий!	NтрочA растsше и3 крэплsшесz д¦омъ и3 бlгодaтію, и3 ты2, q, м™и є3гw2, съ люб0вію слагaла вс‰ глагHлы њ сн7э въ сeрдцэ своeмъ. Ск0рбна и3 печaльна и4щуще є3го2, и3 въ дружи1нэ, и3 во ср0дницэхъ и3 знaемыхъ, є3гдA возвращaшесz съ прaзднества їеrли1мскагw, и3 съ рaдостію вeліею њбрётши є3го2, въ цeркви сэдsща посредЁ ўчи1телей, и4же дивлsхусz и3 ўжасaхусz њ бжcтвеннэмъ є3гw2 рaзумэ. q, пречcтаz кр0тосте нaша! q, сладчaйшее с®це, люб0вію вeсь мjръ согрэвaющее! Ўслhши нaсъ, вопію1щихъ ти2 таков†z: Рaдуйсz, б9eственнагw сн7а люб0вію возрасти1вшаz: рaдуйсz, с®це сладчaйшее, люб0вію согрэвaющее н†ша хл†дныz дyшы. Рaдуйсz, руководи1тельнице мyдраz роди1тельскихъ сердє1цъ: рaдуйсz, стэно2 неруши1маz нaшимъ чaдwмъ и3 nтрокHмъ. Рaдуйсz, си6рымъ и3 безпомHщнымъ покр0въ и3 прибёжище въ ск0рбэхъ: рaдуйсz, цэломdріz и3 двcтва храни1тельнице. Рaдуйсz, мужє1мъ кр0ткимъ пyть чcтнhй и3 прaвый ўказyющаz: рaдуйсz, ўмzгчeніе ѕлhхъ сердє1цъ. Рaдуйсz, ўмилeніе бlги1хъ. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый.
Кондак 7	Кондaкъ з7.
Чадо! Що вчинив нам? - так запитала Сина Свого Ісуса і дивувалася, бачачи Його сидячим у храмі посеред прегордих та суємудрих первосвященників юдейських, Божественний Розум, Божественнного откровення їм відкриваючого. О,зійди ж, Всеблага Мати, і до наших дітей: помолись за них Сину Твоєму й Богу нашому, щоб відкрив їм Світло істинного Богопізнання; покрий їх окраєм Твого запашного покрова; наших синів і дочок просвіти світлом розуму; укріпи їх сили тілесні та душевні; збережи їх в страху Божому, в послусі батькам і в чистоті душевній; сподоби їх зрастити на славу Богові і на щастя землі батьків наших. О, Светильнику любові незгасимий, змасти їх єлеєм милості Твоєї, зігрій їх лагідністю очей Твоїх, осіни їх ризою Свого Материнства. О, Цвіт Нев'янучий! З сильною вірою, непорушною надією та великим зворушенням серця припадаючи до ніг Твоїх, безперестанно волаємо Богу: Алилуйя!	Чaдо! Что2 сотвори2 нaмъ; тaкw вопрошaше сн7а своегw2 ї}са и3 ўдивлszсz, зрsще є3го2 сэдsщимъ во хрaмэ посредЁ прег0рдыхъ и3 суемyдрыхъ первосщ7eнникwвъ їудeйскихъ, б9eственный рaзумъ, б9eственное tкровeніе и5мъ tкрывaющаго. Q, снизойди1 же, всебlгaz м™и, и3 къ нaшымъ чaдwмъ: помоли1сz њ ни1хъ сн7у твоемY и3 бGу нaшему, да tкр0етъ и5мъ свётъ и4стиннагw бGопознaніz: покрhй и5хъ крaемъ твоегw2 бlгоухaннагw покр0ва: нaшz сн7ы и3 дщeри просвэти2 свётомъ рaзума: ўкрэпи2 и5хъ си1лы тэлeсныz и3 душeвныz: соблюди2 и5хъ въ стрaсэ б9іемъ, въ послушaніи роди1телємъ и3 въ чистотЁ душeвнэй: спод0би и5хъ возрасти2 на слaву бGу и3 на счaстіе земли2 nтцє1въ нaшихъ. q, свэти1льниче любвE неугаси1мый, ўмaсти и5хъ є3лeемъ млcти твоеS, согрёй и5хъ кр0тостію nчeй твои1хъ, њсэни2 и5хъ ри1зою своегw2 м™ри1нства. Q, цвёте неувzдaемый! Съ крёпкою вёрою, непоколеби1мою надeждою и3 вели1кимъ сокрушeніемъ сeрдца припaдши къ ногaмъ твои1мъ, непрестaннw вопіeмъ бGу: Ґллилyіа.
Ікос 7	Јкосъ з7.
Ходатайце тепла за рід перелюбодійний та грішний! По слову Твоєму на шлюбі в Кані Галилейській Син Твій й Бог наш створив початок знамення і перетворивши воду на вино. Упроси ж, о Мати Божа, і нині Сина Твого, щоб створив і над нами чудо, щоб перемінив скорботні дні наші, сповиті неправдою, образою та слізьми в радість відновлення, в щастя любові і правди, щоб укріпив в нас початок Божественного Світла, джерела чистого Духа Бога Святого, Триєдиного. Все ж лукаве і нечисте щоб зникло з серця нашого. О, Чистота недосяжна і Милосердя невимовне! Прихили вухо Твоє до молитви нашої і сподоби нас виголошувати так: Радуйся, променистого Світла любові та всепрощення; радуйся, посудино Божественного вічного блаженства. Радуйся, за всіх нас старанна перед Господом Молитовнице; радуйся, потреби наші скоро до престолу Божого возносиш! Радуйся, бо по слову Твоєму Син Твій творить знамення, даруючи радість людству. Радуйся, Мати Божа, Цвіт Нев'янучий!	Ходaтаице тeплаz за р0дъ прелюбодёйный и3 грёшный! По глаг0лу твоемY на брaцэ въ кaнэ галілeйстэй сн7ъ тв0й и3 бGъ нaшъ сотвори2 начaтокъ знaменіемъ и3 претвори2 в0ду въ віно2. Ўпроси2 же, q, м™рь б9іz, и3 нhнэ сн7а твоегw2, да сотвори1тъ и3 над8 нaми чyдо, да претвори1тъ скHрбныz дни2 нaша, пови1тыz л0жью, nби1дою и3 слезaми въ рaдость возрождeніz, въ счaстіе любвE и3 прaвды, да ўкрэпи1тъ въ нaсъ начaло б9eственнагw свёта, и3ст0чникъ чи1стый д¦а бGа с™aгw, тріеди1нагw. Всe же лукaвое и3 нечи1стое да и3зженeтъ и3з8 сeрдца нaшегw. Q, чcтотE недосzгaемаz и3 млcрдіе неизречeнное! Приклони2 ќхо твоE къ моли1твэ нaшей и3 спод0би нaсъ звaти си1це: Рaдуйсz, лучезaрный свёте любвE и3 всепрощeніz: рaдуйсz, сосyде б9eственный вёчнагw бlжeнства. Рaдуйсz, за всёхъ нaсъ ўсeрднаz пред8 гDомъ мlтвеннице: рaдуйсz, нyжды нaша ск0ро ко пrт0лу б9ію возносsщаz. Рaдуйсz, ћкw по глаг0лу твоемY сн7ъ тв0й твори1тъ знaменіz, дaруz рaдость чlвёкwмъ. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый.
Кондак 8	Кондaкъ }.
Любові немає, правда зникла, неправда та ворожба, гнів та ненависть посіяне в серці людському. Брат повстає на брата, чада на батьків та батьки на дітей. О, Милосердний Боже! Хто осквернив дивну жниву Твою, хто все посеред пшениці бур’яни та хижаки? Гнів Твій праведний, вже і сокира при корені, і це до Тебе припадає Мати Твоя, старанна Заступниця світу. О, величніше Любове і ароматне серце! Відверни від нас гнів Божий, за гріхи наші праведно що на нас рухається; укріпи люблячих нас, щоб не похитнули їх ні гоніння, ні час лютий; врозуми ненависників наших та творячих нам напади; прости ворогів наших, не відаючих що чинять, пом’якш гнівливе серце їх і опромінь їх морок світлом любові Христової, а злобу і ненависть їх зміни в сором та розкаяння. О, Цвіте нев'янучий! Сосуди наші порожні, єлея добрих діл немає в нас та світильники віри нашої від бурі житейської згасають. Змилосердься саме над нами, наповни серця наші веселощами чистих радостей, духовно віднови нас, щоб вдячними вустами безперестанно з розчуленням співати Богу: Алилуйя!	ЛюбвE нёсть, прaвда и3счезE, л0жь и3 враждA, гнёвъ и3 нeнависть посёzни въ сeрдцэ людск0е. Брaтъ возстаeтъ на брaта, ч†да на роди1телей и3 роди1тєли на чaда. Q, млcрдый б9е! кто2 њскверни2 ди1вную жaтву твою2, кто2 всёz средЁ пшени1цы плeвелы и3 волчцы2; гнёвъ тв0й првdенъ, ўжE и3 сэки1ра при к0рнэ, но сE къ тебЁ припaдаетъ м™рь твоS, ўсeрднаz застyпница мjра. Q, величaйшаz любвE и3 бlгоухaннэйшее сeрдце! Tврати2 t нaсъ гнёвъ б9ій, за грэхи2 нaшz прaведнw на нaсъ дви1жимый: ўкрэпи2 лю1бzщыz нaсъ, да не поколeблетъ и5хъ ни гонeніе, ни врeмz лю1тое: вразуми2 ненави1дzщихъ нaсъ и3 творsщихъ нaмъ напaсть: прости2 врагHвъ нaшихъ, не вёдущихъ что2 творsтъ, смzгчи2 гнёвное сeрдце и5хъ и3 њзари2 и5хъ мрaкъ свётомъ любвE хrт0вой, ґ ѕл0бу и3 нeнависть и5хъ претвори2 въ стhдъ и3 раскazніе. Q, цвёте бlгоухaнный! Сосyды нaши пyсти, є3лez д0брыхъ дёлъ нёсть ў нaсъ и3 свэти1льники вёры нaшеz t бyри житeйской ўгасaютъ. Ўмилосeрдисz же над8 нaми, нап0лни сердцA нaшz весeліемъ чи1стыхъ рaдостей, д¦0внw њбнови2 нaсъ, да бlгодaрными ўстaми непрестaннw съ ўмилeніемъ поeмъ бGу: Ґллилyіа.
Ікос 8	Јкосъ }.
Весь був в низькоділлі та Висотності ніколи не полишав, Божественний Учителю: хворих сцілюючи, мертвих воскрешаючи, прокаженних очищаючи, весь світ наповнюючи любов’ю, лагідний Страдальцю! Це висячи, пригвожденний до Хреста серед злодіїв, та всіма людьми, що стояли, глумилися над Тобою із ними князі і вояки. А Ти, о скорботна Мати, упала головою до Хреста Сина Твого, і зброя пройшла Твоє Материнське серце. Ми , що шануємо скорботи Материнського седця Твого, з глибини душі взиваємо Тобі так: Радуйся, найсолодша Діво Маріє, бо печаль Твоя в радості стане та радости цій ні хто не забере від Тебе; радуйся, великі муки пізнавша, бачивши Сина Твого ,приниженого розіп’ятого, обпльованого ,що кров пролляв на Хресті. Радуйся, бо Царицею світу найменувалася та возсіла праворуч престола Сина Твого й Бога, Господа нашого Ісуса Христа; радуйся, бо в скорботі серця Свого Ти скорботу всього світу та гріхи усіх людей омила слізьми. Радуйся, Лагідна, Син Твій воскресне, подолає жало смерті, і Світло воскресіння Його засяє на віки; радуйся, Богородице, небесний взірець чистоти і доброти. Радуйся, Мати Божа, Цвіт Нев'янучий!	Вeсь бhвъ въ ни1жнихъ и3 вhшнихъ никaкоже не tступaеши, б9eственный ўчи1телю: болsщыz и3сцэлsеши, мє1ртвыz воскрешaеши, прокажє1нныz њчищaеши, вeсь мjръ наполнsющи люб0вію, кр0ткій страдaльче! СE ви1сиши, пригвождeнный ко кrтY средЁ ѕлодёевъ, и3 вси2 лю1діе, стоsще, ругaхусz над8 тоб0ю и3 съ ни1ми кнsзи и3 в0ины. Ґ ты2, q, ск0рбнаz м™и, пони1кла глав0ю ў кrтA сн7а твоегw2, и3 nрyжіе пр0йде твоE м™рнее сeрдце. Мh же, почитaz ск0рби матери1нскагw сeрдца твоегw2, и3з8 глубины2 души2 вопіeмъ ти2 си1це: Рaдуйсz, сладчaйшаz дв7о мRjе, ћкw печaль твоS въ рaдость бyдетъ и3 рaдости сіS никт0же в0зметъ t тебє2: рaдуйсz, величaйшіz мyки познaвшаz, зрS сн7а твоегw2 кр0вію и3стекaюща на кrтЁ, ўничижeна, рaспzта, њплевaна. Рaдуйсz, ћкw цRи1ца мjра наречeшисz и3 возсsдеши њдеснyю пrт0ла сн7а твоегw2 и3 бGа, гDа нaшегw ї}са хrтA: рaдуйсz, ћкw въ ск0рби сeрдца твоегw2 ты2 ск0рбь всегw2 мjра и3 грэхи2 всёхъ чlвёкwвъ њмhла є3си2 слезaми. Рaдуйсz, кр0ткаz, сн7ъ тв0й воскrнетъ, попрaвъ жaло смeрти, и3 свётъ воскRсeніz є3гw2 возсіsетъ во вёки: рaдуйсz, бцdе, нбcный џбразе чистоты2 и3 бlгости. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый.
Кондак 9	Кондaкъ f7.
Так возлюбив Бог світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб всякий віруючий в Нього не загинув, але мав життя вічне. І це невдячні та розбещені люди як злодії пригвіздили Його до Хреста. Ми ж споглядаючи таке, з жахом обійняті були волаємо: Боже, милостив будь до нас грішних! За наші бо гріхи терпиш страшні муки. О, Скорбна Мати, не відверни лиця Твого від нас, розірви окови наші гріховні, очисти наші серця від пристрастей і похотей лукавих, щоб в горінні духовному, як свічою покаяння, запалилися перед Хрестом Божественного Твого Сина, невпинно молячи з благорозумним розбійником: Пом’яни нас, Господи, в Царстві Своїм! Молитвами Твоїми, Богородице, направ стопи наші до виконання заповідей Господніх, обмий нас від гріха, вчини кращими, підійми до променистого Незаходимого Світла, щоб взивати Богу: Алилуйя!	Тaкw возлюби2 бGъ мjръ, что2 сн7а своегw2 є3динор0днагw дaлъ, да всsкъ вёрующій въ негw2 не поги1бнетъ, но и4мать жи1знь вёчную. И# сE небlгод†рныz и3 ѕлонр†вныz лю1ди ћкw ѕлодёz пригвозди1ша є3го2 ко кrтY. Мh же зрsще таков†z, ќжасомъ њб8sти бhвше вопіeмъ: б9е, млcтивъ бyди нaмъ грёшнымъ! За н†ша бо прегрэшє1ніz терпи1ши стрaшныz мyки. Q, ск0рбнаz м™и, не tврати2 лицA твоегw2 t нaсъ, разорви2 ќзы нaша грэх0вныz, њчи1сти н†ша сердцA t страстeй и3 п0хотей лукaвыхъ, да въ горёніи д¦0внэмъ, ћкw свэщA покаsніz, возжжeмсz пред8 кrт0мъ б9eственнагw твоегw2 сн7а, непрестaннw молS съ бlгоразyмнымъ разб0йникомъ: помzни2 нaсъ, гDи, во цrтвіи твоeмъ! Мlтвами твои1ми, бцdе, и3спрaви стопы6 нaшz къ дёланію зaповэдей гDнихъ, њмhй нaсъ t грэхA, содёлай лyчшими, под8ими2 къ лучезaрному незаходи1мому свёту, да зовeмъ бGу: Ґллилyіа.
Ікос 9	Јкосъ f7.
Звершилося! Отче, в руки Твої віддаю Дух Мій. О, Пречиста Мати! Вчула Ти, як земля від печалі здригнулася, грудина неї розпадається, гроби відкриваються, мертві піднімаються та церковна завіса роздирається? Побачила Ти, яка велика пітьма обійняла землю і люди в страсі і трепеті в груді свої б’ючи, промовили: Воістину Божий Син був Цей! Ми ж такому чудові дивуємося та воістину Сина Твого Сина Божого сповідуючи, віддано волаємо Тобі: Радуйся, Мати Божа, це бо всі слова, що тримала Ти в серці Своїм, справдилися; радуйся, Благодатна Діво, зоре немеркнуча, дня незайденого, світла золотосяйного. Радуйся, зоре немерехтливого Світла невечірнього; радуйся, світилище великої таємниці. Радуйся, джерело нашого бесмертя; радуйся, подателько Божественної благості. Радуйся, Мати Божа, Цвіт Нев'янучий!	Соверши1шасz! Џч7е, въ рyцэ твои2 предаю2 д¦ъ м0й. q, пречcтаz м™и! Слhшиши ли, ћкw землS t печaли содрогaетсz, грyдь є3S распадaетсz, гр0бы tверзaютсz, мє1ртвыz возстаю1тъ и3 церк0внаz завёса раздирaетсz; ви1диши ли, ћкw вели1каz тмA њб8sла зeмлю и3 лю1діе въ стрaсэ и3 трeпетэ пeрси своS бію1ще, глаг0лютъ: вои1стинну б9ій сн7ъ бЁ сeй! Мh же таков0му чудеси2 ўдивлszсz и3 вои1стинну сн7а твоегw2 сн7а б9іz и3сповёдающе, вёрнw вопіeмъ ти2: Рaдуйсz, м™и б9іz, сe бо вси2 глагHлы, ћже слагaла є3си2 въ сeрдцэ твоeмъ, соверши1шасz: рaдуйсz, бlгодaтнаz дв7о, зарE немeркнущаz, днE незаходи1мый, свёте златозaрный. Рaдуйсz, зарE немерцaющагw свёта невечeрнzгw: рaдуйсz, с™и1лище вели1кіz тaйны. Рaдуйсz, и3ст0чниче нaшегw безсмeртіz: рaдуйсz, подaтельнице б9eственныz бlгости. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый.
Кондак 10	Кондaкъ ‹.
Нехай мовчить всяка плоть людська і щоб стояла зі страхом та трепетом, і ніщо земне в собі нехай не думає. Це бо за гріхи світу приноситься велика жертва, це Спаситель світу благообразним Йосифом у гроб новий покладається і сповивається чистою плащаницею. Душею ж Своєю сходить у пекло зруйнувати ляди вічні та звістити на волю від віку спутих; із гробу ж Свого провіщає матері Своїй: Не ридай наді мною, Мати, бачивши в гробі Сина, що його ти в лоні зачала безсіменно, бо воскресну і прославлюся, і вознесу зо славою безупинно, як Бог, тих, що з вірою і любов’ю тебе величають. Відкладімо все земне і суєтне та чистим серцем припадемо до престолу Царя Слави, безперестанно волаючи: Свят, Свят, Свят Господь Саваоф! О, Мати нашого спасіння! Вчини й нас причасниками світлого Воскресіння Сина Твого і вічного блаженства, щоб взивати Богу: Алилуйя!	Да молчи1тъ всsкаz пл0ть чlвёча и3 да стои1тъ со стрaхомъ и3 трeпетомъ, и3 ничт0же земн0е въ себЁ да помышлsетъ. Сe бо за грэхи2 мjра прин0ситсz вели1каz жeртва, сE сп7си1тель мjра бlгоoбрaзнымъ їHсифомъ во гр0бэ н0вомъ полагaетсz и3 повивaетсz чи1стою плащани1цею. Душeю же своeю восх0дитъ во ѓдъ сокруши1ти верєи2 вёчныz и3 и3звэсти2 на своб0ду t вёка свsзанныz: и3з8 гр0ба же своегw2 провэщaетъ м™ри своeй: не рыдaй менE, м™и, зрsщи во гр0бэ, є3г0же во чрeвэ без8 сёмене зачалA є3си2 сн7а: востaну бо и3 прослaвлюсz, и3 вознесY со слaвою непрестaннw ћкw бGъ, вёрою и3 люб0вію тS величaющыz. tложи1мъ всE земн0е и3 сyетное и3 съ чи1стымъ сeрдцемъ припадeмъ ко пrт0лу цRS слaвы, непрестaннw вопіS: с™ъ, с™ъ, с™ъ гDь саваHfъ! Q, м™и нaшегw Сп7сeніz! сотвори2 и3 нaсъ причaстниками свётлагw воскRсeніz сн7а твоегw2 и3 вёчнагw бlжeнства, да зовeмъ бGу: Ґллилyіа.
Ікос 10	Јкосъ ‹.
В одну із субот, дуже рано наближалися жінки до гробу, несучи аромати, та ось прийшовши побачили: камінь відвалений від гробу і немає Тіла Господа Ісуса. Ангел саме до них світло виблискуючи, промовив: О, жони! Не бійтеся та не шукайте Живого між мертвими: Христос бо воскрес, що і говорив! О Владичице, навчи всіх скликати тобі ж таке: Радуйся, Благословенна Богородице Діво, й знову мовлю: радуйся, Син бо Твій Воскрес на третій день від гробу; радуйся, бо вся земля тріумфує і всі Ангели співають на небі: Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і нам усім, й тим що у гробах життя дарував! Радуйся, Подателько життя вічного нескінченного; радуйся, бо Твоєю любов’ю і Твоїми молитвами визволяємося мороку вічного. Радуйся, бо Тобою засяяв нам світлий празників празник; радуйся, бо Тобою настав нам світлий день, в якому одне одного обіймемо, простимо все воскресінням, зрадіємо й звеселимося радістю вічною. Радуйся, Мати Божа, Цвіт Нев'янучий!	Во є3ди1ну t суббHтъ, ѕэлw2 рaнw пріид0ша жєны2 на гр0бъ, носsще ґрwмaты, и3 сE пришeдше зрsтъ: кaмень tвалeнъ t гр0ба и3 нёсть тэлесE гDа ї}са. ѓгGлъ же къ ни1мъ свётло блистazсz, глаг0лz: q, жены6! Не б0йтесz и3 не и3щи1те живaгw съ мeртвыми: хrт0съ бо воскRсе, ћкоже и3 речE! Тебё же, q, вLчце, научи2 вс‰ приглашaти си1це: Рaдуйсz, бlгословeннаz бцdе дв7о, и3 пaки рекY: рaдуйсz, сн7ъ бо тв0й воскrе триднeвенъ t гр0ба: рaдуйсz, ћкw вс‰ землS ликyетъ и3 вси2 ѓгGли пою1тъ на нб7си2: хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ, смeртію смeрть попрaвъ и3 нaмъ всёмъ, и3 сyщимъ во гробёхъ жив0тъ даровaвъ! Рaдуйсz, подaтельнице жи1зни вёчныz нескончaемыz: рaдуйсz, ћкw твоeю люб0вію и3 твои1ми мlтвами и3збaвихомсz мрaка вёчнагw. Рaдуйсz, ћкw тоб0ю возсіS нaмъ свётлый прaздникwвъ прaздникъ: рaдуйсz, ћкw тоб0ю настA нaмъ свётлый дeнь, в0ньже дрyгъ дрyга њбhмемъ, прости1мъ вс‰ воскRсeніемъ, возрaдуемсz и3 возвесели1мсz рaдостію вёчною. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый.
Кондак 11	Кондaкъ №і.
О, Єрусалиме, Єрусалиме, що побив пророків! Тяжке твоє злодіяння прощено Господом, і над світом засяяло Сонце правди незайдене. Очисти ж і наші душі, Смиренна Діво! Очисти наші почуття, щоб побачити Христа ,що із гробу виходить ; зодягни нас в шлюбні одежі, щоб з радістю увійти в прикрашену палату Христову, співаючи Йому Воскреслому: Алилуйя!	Q, їеrли1ме, їеrли1ме, и3зби1вый прbр0ки! Тsжкое твоE ѕлодэsніе прощено2 ў гDа, и3 над8 мjромъ возсіsло с0лнце прaвды незаходи1мое. Њчи1сти же и3 нaшz дyши, кр0ткаz дв7о! Њчи1сти н†ша чyвствіz, да ќзримъ хrтA и3з8 гр0ба и3сходsща: њдёнь нaсъ въ бр†чныz њдє1жды, да съ рaдостію вни1демъ въ ўкрашeнный черт0гъ хrт0въ, пою1ще є3мY воскрeсшему: Ґллилyіа.
Ікос 11	Јкосъ №і.
Коли наблизився час Твого до Бога відходу, о Богомати Діво, знову Ангел Господній Гавриїл, світло засяяв, постав перед Тобою, вручив Тобі світлу, нев'янучу раю лілею, та це Ти зі смиренням і радісно отримавши волю Господню і тихо відійшла до Божественного Твого Сина. О, безперестанна Молитовнице наша! О, Нев'янучий Цвіте світлого раю небесного! Зішли й нам, Милосердна, тихий і безболізний відхід із цієї долини плачу, зітхань і скорбот, щоб виголошувати Тобі саме так: Радуйся, вознесена на Небо Сином Твоїм, Царице Небесна; радуйся, швидка і вірна перед Ним наша Помічнице і Захиснице. Радуйся, Всеспівана Діво, адже ім’я Твоє нетлінно красується та ублажається з роду в рід; радуйся, в бурях житейських надійне наш і тихе пристановище. Радуйся, Обрадувана, в Успінні Твоїм нас не полишаєш. Радуйся, Мати Божа, Цвіт Нев'янучий!	Е#гдA прибли1зисz чaсъ твоегw2 къ бGу tшeствіz, q, бGом™и дв7о, пaки ѓгGлъ гDень гавріи1лъ, свётлw блистazсz, предстA пред8 тоб0ю, вручи1въ тебЁ свётлый, неувzдaемый раS кр‡нъ, и3 сE ты2 со смирeніемъ и3 рaдостію пріsла є3си2 в0лю гDню и3 ти1хо tошлA къ б9eственному твоемY сн7у. Q, неустaннаz мlтвеннице нaша! Q, неувzдaемый цвёте свётлагw раS нб7снагw! Ниспосли2 и3 нaмъ, милосeрдаz, ти1хій и3 безболёзненный ўх0дъ и3з8 сeй ю3д0ли плaча, воздыхaній и3 скорбeй, да вопіeмъ тебЁ таков†z: Рaдуйсz, вознесeннаz на нб7о сн7омъ твои1мъ, цRи1це нбcнаz: рaдуйсz, ск0раz и3 вёрнаz пред8 ни1мъ нaша пом0щнице и3 заступлeніе. Рaдуйсz, всепётаz дв7о, и4бо и4мz твоE неувzдaемо красyетсz и3 ўбlжaетсz и3з8 р0да въ р0дъ: рaдуйсz, въ бyрэхъ житeйскихъ надeжное нaше и3 ти1хое пристaнище. Рaдуйсz, њбрaдованнаz, во ўспeніи твоeмъ нaсъ не њставлsющаz. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый.
Кондак 12	Кондaкъ в7і.
О, страшний останній час наш! Серце і всі члени тремтять, коли тільки подумаємо про це! Як залишимо сиротами наших близьких та люблячих?Як підемо забрудненими посеред пітьми та місця смертного до нового життя? Як постанемо на Страшному Суді Творця й Бога? О наша Утішителько! О блага наша Помічнице! Поможи нам, коли настане це, руку люблячу Свою Материнську поклади на чоло наше, щоб стихли наші страждання й душа наша відродилася, приборкай тугу розлучення нашого зі світом цим, і світло вічної правди щоб засяяло перед нашими очима. О, Пречиста Мати! На Тебе надіємося, Тобі молимося і волаємо Богові: Алилуйя!	Q, стрaшный послёдній чaсъ нaшъ! Сeрдце и3 вси2 ќды трепeщутъ, є3гдA т0лькw помышлsемъ њ нeмъ! Кaкw њстaвимъ си1рыми нaшz ср0дники и3 люби1мыz; кaкw п0йдемъ неумhтніи посредЁ тмы2 и3 сёни смeртныz къ н0вой жи1зни; кaкw предстaнемъ на стрaшный сyдъ творцA и3 бGа; q, нaша ўтёшительнице! Q, д0браz нaша пом0щнице! Помози2 нaмъ, є3гдA настaнетъ сіE, рукY лю1бzщую свою2 м™ри1нскую положи2 на чело2 нaше, да ўти1хнутъ н†ша страдaніz и3 душA нaша возроди1тсz, ўмири2 тоскY разлучeніz нaшегw съ мjромъ си1мъ, и3 свётъ вёчной прaвды да возсіsетъ пред8 нaшими nчaми. Q, пречcтаz м™и! На тебE надёемсz, тебЁ м0лимсz и3 вопіeмъ бGу: Ґллилyіа.
Ікос 12	Јкосъ в7і.
О, душе моя, душе моя! Встань, чого спиши? Кінець наближається! Чому гріхами багатієш? Чому не радуєшся, не готовишся? Господь при дверях, в часі надію покладаєш? Яку відповідь промовиш Господу, коли прийде Він, грізний Суддя, судити землю; ні часу, ні дня цього ні відаєш, від краю і до краю земного звучить труба Архангельська, та померлі встають, і збираються всі народи. І ось наближається Син Людський на хмарах з силою Своєю, у всій славі Своїй. Де наші добрі справи? Де милосердя? Де любов? Прогріхів же наших невичерпне велика кількість ,що закриває небо. О, Всемилостива Богородице! В цей страшний день явися нам і будь Ходатайцею за нас перед Сином Твоїм. На Тебе Єдину надіємося, не залиши нас грішних. Будь нам захистом і зміцненням, з теплою вірою та безсумнівною надією припадаючи до Пречистого Твого образу та зі слізьми викликуємо так: Радуйся, блискавице, пітьму нашу освітлюєш; радуйся, на Страшному Судилищі Христовому за нас заступаєшся. Радуйся, Своїм омофором весь світ від бід та скорбот покриваєш; радуйся, бо цей світ Тобі Єдиній Матері усиновися. Радуйся, бо тобі Єдиній невимовна благодать молитися за нас далася; радуйся, усім вірним Своїм чадам вічну радість уготовлюєш. Радуйся, Цвітом своїм Нев'янучим нас, грішних, на віки духмяниш. Радуйся, Мати Божа, Цвіт Неув'янучий!	Q, душE моS, душE моS! Возстaни, что2 спи1ши; конeцъ приближaетсz! Почто2 грэхaми богатёеши; почто2 неради1ши, не гот0вишисz; гDь при двeрехъ, въ чес0мъ надeжду полагaеши; кjй tвётъ проглаг0леши гDеви, є3гдA пріи1детъ џнъ, гр0зный судіS, суди1ти зeмлю: ни часA, ни днE сегw2 не вёси, t крaz земнaгw и3 до крaz звучи1тъ трубA ґрхaгGльскаz, и3 мeртвіи возстаю1тъ, и3 собирaютсz вси2 kзhцы. И# сE грzдeтъ сн7ъ чlвёческій на џблацэхъ съ си1лою своeю, во всeй слaвэ своeй. ГдЁ н†ша д0брыz дэлA; гдЁ млcрдіе; гдЁ люб0вь; прегрэшeній же нaшихъ неисчерпaемое мн0гое мн0жество закрhша нeбо. Q, всемлcтиваz бцdе! Въ сeй стрaшный дeнь предстaни нaмъ и3 бyди ходaтаица за нaсъ пред8 сн7омъ твои1мъ. На тебE є3ди1ну надёемсz, не њстaви нaсъ грёшныхъ. Бyди нaмъ защи1тою и3 ўкрэплeніемъ, съ тeплою вёрою и3 несомнённою надeждою припaдаемъ къ пречcтому твоемY џбразу и3 со слезaми зовeмъ таковaz: Рaдуйсz, м0лніе, тмY нaшу њсвэщaющаz. рaдуйсz, на стрaшнэмъ суди1щэ хrт0вомъ за нaсъ заступaющаz. Рaдуйсz, свои1мъ њмоф0ромъ вeсь мjръ t бёдъ и3 скорбeй покрывaющаz: рaдуйсz, ћкw є3си2 мjръ тебЁ є3ди1ной м™ри ўсынови1сz. Рaдуйсz, ћкw тебЁ є3ди1ной неизречeннаz блгdть моли1тисz њ нaсъ дадeсz: рaдуйсz, всёмъ вёрнымъ свои1мъ чaдомъ вёчную рaдость ўготовлsющаz. Рaдуйсz, цвётомъ свои1мъ неувzдaемымъ нaсъ грёшныхъ на вёки бlгоухaющаz. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый.
Кондак 13	Кондaкъ Gі.
О, Неув'янучий Цвіте! О, Всеспівана Мати Маріє, що народила всіх святих Святійше Слово! Нинішнє прийми моє приношення, від будь-якої порятуй напасті усіх. Зігрій Материнською любов’ю, звесели нас вічною радістю. Спаси від вічних мук безперестанною до Сина Твого молитвою та небесного Царства нас, Царице, сподоби, за Тебе взиваємо: Алилуйя! Цей кондак промовляй тричі, потім 1-й ікос і 1-й кондак.	Q, неувzдaемый цвёте! Q, всепётаz м™и мRjе, р0ждшаz всёхъ с™hхъ с™ёйшее сл0во! Нhнэшнее пріими2 нaше приношeніе, t всsкіz и3збaви напaсти всёхъ. Согрёй м™ри1нскою люб0вію, возвесели2 нaсъ вёчною рaдостію. Сп7си2 t вёчныхъ мyкъ непрестaнною къ сн7у твоемY моли1твою и3 нбcнагw цrтвіz нaсъ, цRи1це, спод0би, њ тебЁ вопію1щихъ: Ґллилyіа. Сeй кондaкъ глаг0ли три1жды, посeмъ №-й јкосъ и3 №-й кондaкъ.
	Мlтва.
О, Пресвята і Пренепорочна Мати Діво, надіє християн і пристановище грішних! Захисти усіх в нещастях хто до Тебе прибігає, почую стогони наші, прихили вухо Твоє до моління нашого. Владичице і Мати Бога нашого, не зневаж потребуючих Твоєї допомоги і не відкинь нас грішних, напоум та навчи нас, не відступи від нас, рабів Твоїх, за дорікання наше. Будь нам Мати і Покровителькою, віддаємо себе милостивому Покрову Твоєму. Приведи нас, грішних, до тихого та безтурботного життя, щоб оплакувати гріхи наші. О, Мати Маріє, наша преблага і швидка Заступнице, покрий нас Своїм клопотанням, захисти від ворогів видимих і невидимих, пом'якш серця злих людей, які повстають на нас. О, Мати Господа Творця нашого! Ти є Коренем Дівства та Нев'янучим Цвітом чистоти і цнотливості, пошли поміч нам немічним і збуреними плотськими пристрастями та заблуканим серцям. Просвіти наші душевні очі, щоб бачити шляхи правди Божої. Благодаттю Сина Твого зміцни нашу слабку волю у виконанні заповідей, щоб визволилися від всілякої біди і нещастя і виправдані були Твоїм предивним заступництвом на Страшному Суді Сина Твого, Йому ж ми віддаємо славу, честь і поклоніння нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.	Q, прес™az и3 пренепор0чнаz м™и дв7о, надeждо хrтіaнъ и3 прибёжище грёшнымъ! Защити2 всёхъ въ несчaстіzхъ къ тебЁ прибэгaющихъ, ўслhши стен†ніz нaшz, приклони2 ќхо твоE къ молeнію нaшему. ВLчце и3 м™и бGа нaшегw, не прeзри трeбующыz твоеS п0мощи и3 не tри1ни нaсъ грёшныхъ, вразуми2 и3 научи2 нaсъ, не tступи2 t нaсъ, рабHвъ твои1хъ, за роптaніе нaше. Бyди нaмъ м™и и3 покрови1тельница, вручaемъ себє2 млcтивому покр0ву твоемY. Приведи2 нaсъ, грёшныхъ, къ ти1хой и3 безмzтeжной жи1зни, да њплaчемъ грэхи2 нaшz. q, м™и мRjе, нaша пребlгaz и3 ск0раz застyпнице, покрhй нaсъ свои1мъ ходaтайствомъ, защити2 t врaгъ ви1димыхъ и3 неви1димыхъ, ўмzгчи2 сердцA ѕлhхъ людeй, возстаю1щихъ на нaсъ. Q, м™и гDа творцA нaшегw! Ты2 є3си2 к0рень дв7ства и3 неувzдaющій цвётъ чcтоты2 и3 цэломyдріz, посли2 п0мощь нaмъ немwщнhмъ и3 њбуревaємымъ плотски1ми страстьми2 и3 блуждaющымъ сердцaми. Просвэти2 нaши душeвныz џчи, да ви1димъ пути2 прaвды б9іz. Бlгодaтію сн7а твоегw2 ўкрэпи2 нaшу слaбую в0лю во и3сполнeніе зaповэдей, да и3збaвимсz t всsкіz бэды2 и3 напaсти и3 њправдaни бyдемъ твои1мъ пречyднымъ заступлeніемъ на стрaшнэмъ судЁ сн7а твоегw2, є3мyже мы2 воздаeмъ слaву, чeсть и3 поклонeніе нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.

← Акафіст Пресвятій Владичиці нашій Богородиці