Завантаження...
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Старий Заповіт

• Быт.

• Суд. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • Юдиф.

• Пс. • Притч.

• Іс. • Єз.

Новий Заповіт

• Мѳ. • Мк. • Лк. • Ін.

• Дѣян.

• Іак. • 1 Пет. • 2 Пет.

Порівняти:
⇄

Перше соборне послання святого апостола Петра
ΠΕΤΡΟΥ А΄
Глава 1
Κεφάλαιο 1
1
1
(Зач. 58) Пе́тръ, апо́столъ Іису́съ Христо́въ, избра́ннымъ прише́лцемъ разсѣ́янія По́нта, Галаті́и, Каппадокі́и, Асі́и и Віѳині́и,
Πέτρος, ἀπόστολος Ἰησοῦ χριστοῦ, ἐκλεκτοῖς παρεπιδήμοις διασπορᾶς Πόντου, Γαλατίας, Καππαδοκίας, Ἀσίας, καὶ Βιθυνίας,
2
2
по прозрѣ́нію Бо́га Отца́, во святы́ни Ду́ха, въ послуша́ніє и кропле́ніє кро́ве Іису́съ Христо́вы: благода́ть ва́мъ и ми́ръ да умно́жится.
κατὰ πρόγνωσιν θεοῦ πατρός, ἐν ἁγιασμῷ πνεύματος, εἰς ὑπακοὴν καὶ ῥαντισμὸν αἵματος Ἰησοῦ χριστοῦ· χάρις ὑμῖν καὶ εἰρήνη πληθυνθείη.
3
3
Благослове́нъ Бо́гъ и Оте́цъ Го́спода на́шего Іису́са Христа́, И́же по мно́зей Своє́й ми́лости порожде́й на́съ во упова́ніє жи́во воскресе́ніємъ Іису́съ Христо́вымъ от ме́ртвыхъ,
Εὐλογητὸς ὁ θεὸς καὶ πατὴρ τοῦ κυρίου ἡμῶν Ἰησοῦ χριστοῦ, ὁ κατὰ τὸ πολὺ αὐτοῦ ἔλεος ἀναγεννήσας ἡμᾶς εἰς ἐλπίδα ζῶσαν δι’ ἀναστάσεως Ἰησοῦ χριστοῦ ἐκ νεκρῶν,
4
4
въ наслѣ́діє нетлѣ́нно и нескве́рно и неувяда́ємо, соблюде́но на небесѣ́хъ ва́съ ра́ди,
εἰς κληρονομίαν ἄφθαρτον καὶ ἀμίαντον καὶ ἀμάραντον, τετηρημένην ἐν οὐρανοῖς εἰς ὑμᾶς,
5
5
и́же си́лою Бо́жією соблюда́єми єсте́ чрезъ вѣ́ру, во спасе́ніє гото́воє яви́тися во вре́мя послѣ́днеє.
τοὺς ἐν δυνάμει θεοῦ φρουρουμένους διὰ πίστεως εἰς σωτηρίαν ἑτοίμην ἀποκαλυφθῆναι ἐν καιρῷ ἐσχάτῳ.
6
6
О не́мже ра́дуйтеся, ма́ло ны́нѣ, а́ще лѣ́по є́сть, приско́рбни бы́вше въ разли́чныхъ напа́стѣхъ:
Ἐν ᾧ ἀγαλλιᾶσθε, ὀλίγον ἄρτι, εἰ δέον ἐστίν, λυπηθέντες ἐν ποικίλοις πειρασμοῖς,
7
7
да искуше́ніє ва́шея вѣ́ры многочестнѣ́йше зла́та ги́бнуща, огне́мъ же искуше́на, обря́щется въ похвалу́ и че́сть и сла́ву, во открове́ніи Іису́съ Христо́вѣ,
ἵνα τὸ δοκίμιον ὑμῶν τῆς πίστεως πολὺ τιμιώτερον χρυσίου τοῦ ἀπολλυμένου, διὰ πυρὸς δὲ δοκιμαζομένου, εὑρεθῇ εἰς ἔπαινον καὶ τιμὴν καὶ εἰς δόξαν ἐν ἀποκαλύψει Ἰησοῦ χριστοῦ·
8
8
Єго́же не ви́дѣвше лю́бите, (и) на Него́же ны́нѣ не зря́ще, вѣ́рующе же, ра́дуєтеся ра́достію неизглаго́ланною и просла́вленною,
ὃν οὐκ εἰδότες ἀγαπᾶτε, εἰς ὃν ἄρτι μὴ ὁρῶντες, πιστεύοντες δέ, ἀγαλλιᾶσθε χαρᾷ ἀνεκλαλήτῳ καὶ δεδοξασμένῃ,
9
9
пріє́млюще кончи́ну вѣ́рѣ ва́шей, спасе́ніє душа́мъ:
κομιζόμενοι τὸ τέλος τῆς πίστεως ὑμῶν, σωτηρίαν ψυχῶν.
10
10
о не́мже спасе́ніи взыска́ша и испыта́ша проро́цы, и́же о ва́шей благода́ти прореко́ша,
Περὶ ἧς σωτηρίας ἐξεζήτησαν καὶ ἐξηρεύνησαν προφῆται οἱ περὶ τῆς εἰς ὑμᾶς χάριτος προφητεύσαντες·
11
11
испыта́юще, въ каково́ или́ въ ко́є вре́мя явля́ше въ ни́хъ Ду́хъ Христо́въ, пре́жде свидѣ́телствуя о Христо́выхъ страсте́хъ, и о сла́вахъ, я́же по си́хъ:
ἐρευνῶντες εἰς τίνα ἢ ποῖον καιρὸν ἐδήλου τὸ ἐν αὐτοῖς πνεῦμα χριστοῦ, προμαρτυρόμενον τὰ εἰς χριστὸν παθήματα, καὶ τὰς μετὰ ταῦτα δόξας.
12
12
и́мже откры́ся, я́ко не и́мъ самѣ́мъ, но на́мъ служа́ху сія́, я́же ны́нѣ возвѣсти́шася ва́мъ благовѣствова́вшими ва́мъ Ду́хомъ Святы́мъ по́сланнымъ съ небесе́, въ ня́же жела́ютъ а́нгели прини́кнути.
Οἷς ἀπεκαλύφθη ὅτι οὐχ ἑαυτοῖς, ὑμῖν δὲ διηκόνουν αὐτά, ἃ νῦν ἀνηγγέλη ὑμῖν διὰ τῶν εὐαγγελισαμένων ὑμᾶς ἐν πνεύματι ἁγίῳ ἀποσταλέντι ἀπ’ οὐρανοῦ, εἰς ἃ ἐπιθυμοῦσιν ἄγγελοι παρακύψαι.
13
13
Тѣ́мже, (возлю́бленніи,) препоя́савше чре́сла помышле́нія ва́шего, трезвя́щеся, соверше́ннѣ упова́йте на приноси́мую ва́мъ благода́ть открове́ніємъ Іису́съ Христо́вымъ.
Διὸ ἀναζωσάμενοι τὰς ὀσφύας τῆς διανοίας ὑμῶν, νήφοντες, τελείως ἐλπίσατε ἐπὶ τὴν φερομένην ὑμῖν χάριν ἐν ἀποκαλύψει Ἰησοῦ χριστοῦ·
14
14
Я́ко ча́да послуша́нія, не преобразу́ющеся пе́рвыми невѣ́дѣнія ва́шего похотѣ́ніи,
ὡς τέκνα ὑπακοῆς, μὴ συσχηματιζόμενοι ταῖς πρότερον ἐν τῇ ἀγνοίᾳ ὑμῶν ἐπιθυμίαις,
15
15
но по зва́вшему вы́ свято́му, и са́ми свя́ти во все́мъ житіи́ бу́дите.
ἀλλὰ κατὰ τὸν καλέσαντα ὑμᾶς ἅγιον καὶ αὐτοὶ ἅγιοι ἐν πάσῃ ἀναστροφῇ γενήθητε·
16
16
Зане́ пи́сано є́сть: свя́ти бу́дите, я́ко А́зъ свя́тъ є́смь.
διότι γέγραπται, Ἅγιοι γίνεσθε, ὅτι ἐγὼ ἅγιός εἰμι.
17
17
И а́ще Отца́ называ́єте нелицемѣ́рно судя́ща кому́ждо по дѣ́лу, со стра́хомъ житія́ ва́шего вре́мя жи́телствуйте,
Καὶ εἰ πατέρα ἐπικαλεῖσθε τὸν ἀπροσωπολήπτως κρίνοντα κατὰ τὸ ἑκάστου ἔργον, ἐν φόβῳ τὸν τῆς παροικίας ὑμῶν χρόνον ἀναστράφητε·
18
18
вѣ́дяще, я́ко не истлѣ́ннымъ сребро́мъ или́ зла́томъ изба́вистеся от су́єтнаго ва́шего житія́ отцы́ пре́даннаго,
εἰδότες ὅτι οὐ φθαρτοῖς, ἀργυρίῳ ἢ χρυσίῳ, ἐλυτρώθητε ἐκ τῆς ματαίας ὑμῶν ἀναστροφῆς πατροπαραδότου,
19
19
но честно́ю кро́вію я́ко а́гнца непоро́чна и пречи́ста Христа́,
ἀλλὰ τιμίῳ αἵματι ὡς ἀμνοῦ ἀμώμου καὶ ἀσπίλου χριστοῦ,
20
20
предъувѣ́дѣна у́бо пре́жде сложе́нія мі́ра, я́вльшася же въ послѣ́дняя лѣ́та ва́съ ра́ди,
προεγνωσμένου μὲν πρὸ καταβολῆς κόσμου, φανερωθέντος δὲ ἐπ’ ἐσχάτων τῶν χρόνων δι’ ὑμᾶς,
21
21
и́же Єго́ ра́ди вѣ́руєте въ Бо́га воздви́гшаго Єго́ изъ ме́ртвыхъ и сла́ву Єму́ да́вша, я́ко да вѣ́ра ва́ша и упова́ніє бу́детъ на Бо́га.
τοὺς δι’ αὐτοῦ πιστεύοντας εἰς θεόν, τὸν ἐγείραντα αὐτὸν ἐκ νεκρῶν, καὶ δόξαν αὐτῷ δόντα, ὥστε τὴν πίστιν ὑμῶν καὶ ἐλπίδα εἶναι εἰς θεόν.
22
22
Ду́шы ва́шя очи́стивше въ послуша́ніи и́стины Ду́хомъ, въ братолю́біє нелицемѣ́рно, от чи́ста се́рдца дру́гъ дру́га люби́те прилѣ́жно,
Τὰς ψυχὰς ὑμῶν ἡγνικότες ἐν τῇ ὑπακοῇ τῆς ἀληθείας διὰ πνεύματος εἰς φιλαδελφίαν ἀνυπόκριτον, ἐκ καθαρᾶς καρδίας ἀλλήλους ἀγαπήσατε ἐκτενῶς·
23
23
порожде́ни не от сѣ́мене истлѣ́нна, но неистлѣ́нна, сло́вомъ жива́го Бо́га и пребыва́юща во вѣ́ки.
ἀναγεγεννημένοι οὐκ ἐκ σπορᾶς φθαρτῆς, ἀλλὰ ἀφθάρτου, διὰ λόγου ζῶντος θεοῦ καὶ μένοντος εἰς τὸν αἰῶνα.
24
24
Зане́ вся́ка пло́ть я́ко трава́, и вся́ка сла́ва человѣ́ча я́ко цвѣ́тъ тра́вный: и́зсше трава́, и цвѣ́тъ єя́ отпаде́:
Διότι, Πᾶσα σὰρξ ὡς χόρτος, καὶ πᾶσα δόξα ἀνθρώπου ὡς ἄνθος χόρτου. Ἐξηράνθη ὁ χόρτος, καὶ τὸ ἄνθος αὐτοῦ ἐξέπεσεν·
25
25
глаго́лъ же Госпо́днь пребыва́єтъ во вѣ́ки. Се́ же є́сть глаго́лъ благовѣствова́нный въ ва́съ.
τὸ δὲ ῥῆμα κυρίου μένει εἰς τὸν αἰῶνα. Τοῦτο δέ ἐστιν τὸ ῥῆμα τὸ εὐαγγελισθὲν εἰς ὑμᾶς.
Глава 2
Κεφάλαιο 2
1
1
Отло́жше у́бо вся́ку зло́бу и вся́ку ле́сть и лицемѣ́ріє и за́висть и вся́ клеветы́,
Ἀποθέμενοι οὖν πᾶσαν κακίαν καὶ πάντα δόλον καὶ ὑποκρίσεις καὶ φθόνους καὶ πάσας καταλαλιάς,
2
2
я́ко новорожде́ни младе́нцы, слове́сноє и неле́стноє мле́ко возлюби́те, я́ко да о не́мъ возрасте́те во спасе́ніє:
ὡς ἀρτιγέννητα βρέφη, τὸ λογικὸν ἄδολον γάλα ἐπιποθήσατε, ἵνα ἐν αὐτῷ αὐξηθῆτε,
3
3
поне́же вкуси́сте, я́ко бла́гъ Госпо́дь.
εἴπερ ἐγεύσασθε ὅτι χρηστὸς ὁ κύριος·
4
4
Къ Нему́же приходя́ще, ка́мени жи́ву, от человѣ́къ у́бо уничиже́ну, от Бо́га же избра́ну, че́стну,
πρὸς ὃν προσερχόμενοι, λίθον ζῶντα, ὑπὸ ἀνθρώπων μὲν ἀποδεδοκιμασμένον, παρὰ δὲ θεῷ ἐκλεκτόν, ἔντιμον,
5
5
и са́ми я́ко ка́меніє жи́во зижди́теся во хра́мъ духо́венъ, святи́телство свя́то, возноси́ти же́ртвы духо́вны, благопрія́тны Бо́гови Іису́съ Христо́мъ.
καὶ αὐτοὶ ὡς λίθοι ζῶντες οἰκοδομεῖσθε οἶκος πνευματικός, ἱεράτευμα ἅγιον, ἀνενέγκαι πνευματικὰς θυσίας εὐπροσδέκτους τῷ θεῷ διὰ Ἰησοῦ χριστοῦ.
6
6
Зане́ пи́сано є́сть въ Писа́ніи: се́ полага́ю въ Сіо́нѣ ка́мень краєуго́ленъ, избра́нъ, че́стенъ: и вѣ́руяй Во́нь не постыди́тся.
Διότι περιέχει ἐν τῇ γραφῇ, Ἰδού, τίθημι ἐν Σιὼν λίθον ἀκρογωνιαῖον, ἐκλεκτόν, ἔντιμον· καὶ ὁ πιστεύων ἐπ’ αὐτῷ οὐ μὴ καταισχυνθῇ.
7
7
Ва́мъ у́бо че́сть вѣ́рующымъ, а проти́вящымся ка́мень, єго́же небрего́ша зи́ждущіи, се́й бы́сть во главу́ у́гла, и ка́мень претыка́нія и ка́мень собла́зна:
Ὑμῖν οὖν ἡ τιμὴ τοῖς πιστεύουσιν· ἀπειθοῦσιν δέ, Λίθον ὃν ἀπεδοκίμασαν οἱ οἰκοδομοῦντες, οὗτος ἐγενήθη εἰς κεφαλὴν γωνίας,
8
8
о не́мже и претыка́ются сло́ву противля́ющіися, на не́же и положе́ни бы́ша.
καί, Λίθος προσκόμματος καὶ πέτρα σκανδάλου· οἳ προσκόπτουσιν τῷ λόγῳ ἀπειθοῦντες· εἰς ὃ καὶ ἐτέθησαν.
9
9
Вы́ же ро́дъ избра́нъ, ца́рскоє свяще́ніє, язы́къ свя́тъ, лю́діє обновле́нія, я́ко да добродѣ́тели возвѣстите́ изъ тмы́ ва́съ призва́вшаго въ чу́дный Сво́й свѣ́тъ:
Ὑμεῖς δὲ γένος ἐκλεκτόν, βασίλειον ἱεράτευμα, ἔθνος ἅγιον, λαὸς εἰς περιποίησιν, ὅπως τὰς ἀρετὰς ἐξαγγείλητε τοῦ ἐκ σκότους ὑμᾶς καλέσαντος εἰς τὸ θαυμαστὸν αὐτοῦ φῶς·
10
10
и́же иногда́ не лю́діє, ны́нѣ же лю́діє Бо́жіи: и́же не поми́ловани, ны́нѣ же поми́ловани бы́сте.
οἱ ποτὲ οὐ λαός, νῦν δὲ λαὸς θεοῦ· οἱ οὐκ ἠλεημένοι, νῦν δὲ ἐλεηθέντες.
11
11
Возлю́бленніи, молю́ я́ко прише́лцевъ и стра́нниковъ, огреба́тися от плотски́хъ похоте́й, я́же вою́ютъ на ду́шу,
Ἀγαπητοί, παρακαλῶ ὡς παροίκους καὶ παρεπιδήμους, ἀπέχεσθαι τῶν σαρκικῶν ἐπιθυμιῶν, αἵτινες στρατεύονται κατὰ τῆς ψυχῆς·
12
12
житіє́ ва́ше иму́ще добро́ во язы́цѣхъ, да о не́мже клеве́щутъ ва́съ а́ки злодѣ́євъ, от до́брыхъ дѣ́лъ ви́дѣвше, просла́вятъ Бо́га въ де́нь посѣще́нія.
τὴν ἀναστροφὴν ὑμῶν ἔχοντες καλὴν ἐν τοῖς ἔθνεσιν, ἵνα, ἐν ᾧ καταλαλοῦσιν ὑμῶν ὡς κακοποιῶν, ἐκ τῶν καλῶν ἔργων, ἐποπτεύσαντες, δοξάσωσιν τὸν θεὸν ἐν ἡμέρᾳ ἐπισκοπῆς.
13
13
Повини́теся у́бо вся́кому человѣ́чу созда́нію [нача́лству] Го́спода ра́ди: а́ще царю́, я́ко преоблада́ющу:
Ὑποτάγητε οὖν πάσῃ ἀνθρωπίνῃ κτίσει διὰ τὸν κύριον· εἴτε βασιλεῖ, ὡς ὑπερέχοντι·
14
14
а́ще ли же князе́мъ, я́ко от него́ по́сланнымъ, во отмще́ніє у́бо злодѣ́ємъ, въ похвалу́ же благотво́рцемъ.
εἴτε ἡγεμόσιν, ὡς δι’ αὐτοῦ πεμπομένοις εἰς ἐκδίκησιν κακοποιῶν, ἔπαινον δὲ ἀγαθοποιῶν.
15
15
Я́ко та́ко є́сть во́ля Бо́жія, благотворя́щымъ обуздова́ти безу́мныхъ человѣ́къ невѣ́жство:
Ὅτι οὕτως ἐστὶν τὸ θέλημα τοῦ θεοῦ, ἀγαθοποιοῦντας φιμοῦν τὴν τῶν ἀφρόνων ἀνθρώπων ἀγνωσίαν·
16
16
я́ко свобо́дни, а не я́ко прикрове́ніє иму́ще зло́бы свобо́ду, но я́ко раби́ Бо́жіи.
ὡς ἐλεύθεροι, καὶ μὴ ὡς ἐπικάλυμμα ἔχοντες τῆς κακίας τὴν ἐλευθερίαν, ἀλλ’ ὡς δοῦλοι θεοῦ.
17
17
Всѣ́хъ почита́йте, бра́тство возлюби́те, Бо́га бо́йтеся, царя́ чти́те.
Πάντας τιμήσατε. Τὴν ἀδελφότητα ἀγαπήσατε. Τὸν θεὸν φοβεῖσθε. Τὸν βασιλέα τιμᾶτε.
18
18
Раби́, повину́йтеся во вся́цѣмъ стра́сѣ влады́камъ, не то́кмо благи́мъ и кро́ткимъ, но и стропти́вымъ.
Οἱ οἰκέται, ὑποτασσόμενοι ἐν παντὶ φόβῳ τοῖς δεσπόταις, οὐ μόνον τοῖς ἀγαθοῖς καὶ ἐπιεικέσιν, ἀλλὰ καὶ τοῖς σκολιοῖς.
19
19
Се́ бо є́сть уго́дно предъ Бо́гомъ, а́ще со́вѣсти ра́ди Бо́жія терпи́тъ кто́ ско́рби, стражда́ безъ пра́вды.
Τοῦτο γὰρ χάρις, εἰ διὰ συνείδησιν θεοῦ ὑποφέρει τις λύπας, πάσχων ἀδίκως.
20
20
Ка́я бо похвала́, а́ще согрѣша́юще му́чими терпите́? Но а́ще добро́ творя́ще и стра́ждуще терпите́, сіє́ уго́дно предъ Бо́гомъ,
Ποῖον γὰρ κλέος, εἰ ἁμαρτάνοντες καὶ κολαφιζόμενοι ὑπομενεῖτε; Ἀλλ’ εἰ ἀγαθοποιοῦντες καὶ πάσχοντες ὑπομενεῖτε, τοῦτο χάρις παρὰ θεῷ.
21
21
(Зач. 59) на сіє́ бо и зва́ни бы́сте: зане́ и Христо́съ пострада́ по на́съ, на́мъ оста́вль о́бразъ, да послѣ́дуємъ стопа́мъ Єго́:
Εἰς τοῦτο γὰρ ἐκλήθητε, ὅτι καὶ χριστὸς ἔπαθεν ὑπὲρ ἡμῶν, ὑμῖν ὑπολιμπάνων ὑπογραμμόν, ἵνα ἐπακολουθήσητε τοῖς ἴχνεσιν αὐτοῦ·
22
22
И́же грѣха́ не сотвори́, ни обрѣ́теся ле́сть во устѣ́хъ Єго́:
ὃς ἁμαρτίαν οὐκ ἐποίησεν, οὐδὲ εὑρέθη δόλος ἐν τῷ στόματι αὐτοῦ·
23
23
И́же укаря́ємь проти́ву не укаря́ше, стражда́ не преща́ше, предая́ше же судя́щему пра́ведно:
ὃς λοιδορούμενος οὐκ ἀντελοιδόρει, πάσχων οὐκ ἠπείλει, παρεδίδου δὲ τῷ κρίνοντι δικαίως·
24
24
И́же грѣхи́ нашя́ Са́мъ вознесе́ на тѣ́лѣ Своє́мъ на дре́во, да от грѣ́хъ избы́вше, пра́вдою поживе́мъ: Єго́же я́звою исцѣлѣ́сте.
ὃς τὰς ἁμαρτίας ἡμῶν αὐτὸς ἀνήνεγκεν ἐν τῷ σώματι αὐτοῦ ἐπὶ τὸ ξύλον, ἵνα, ταῖς ἁμαρτίαις ἀπογενόμενοι, τῇ δικαιοσύνῃ ζήσωμεν· οὗ τῷ μώλωπι αὐτοῦ ἰάθητε.
25
25
Бѣ́сте бо я́ко о́вцы заблу́ждшыя (не иму́щя па́стыря): но возврати́стеся ны́нѣ къ па́стырю и посѣти́телю ду́шъ ва́шихъ.
Ἦτε γὰρ ὡς πρόβατα πλανώμενα· ἀλλ’ ἐπεστράφητε νῦν ἐπὶ τὸν ποιμένα καὶ ἐπίσκοπον τῶν ψυχῶν ὑμῶν.
Глава 3
Κεφάλαιο 3
1
1
Та́кожде же и жены́, повину́ющяся свои́мъ муже́мъ, да и а́ще нѣ́цыи не повину́ются сло́ву, же́нскимъ житіє́мъ безъ сло́ва плѣне́ни бу́дутъ,
Ὁμοίως, αἱ γυναῖκες, ὑποτασσόμεναι τοῖς ἰδίοις ἀνδράσιν, ἵνα, καὶ εἴ τινες ἀπειθοῦσιν τῷ λόγῳ, διὰ τῆς τῶν γυναικῶν ἀναστροφῆς ἄνευ λόγου κερδηθήσονται,
2
2
ви́дѣвше є́же со стра́хомъ чи́сто житіє́ ва́ше.
ἐποπτεύσαντες τὴν ἐν φόβῳ ἁγνὴν ἀναστροφὴν ὑμῶν.
3
3
И́мже да бу́детъ не внѣ́шняя, плете́нія вла́съ и обложе́нія зла́та, или́ одѣя́нія ри́зъ, лѣ́пота,
Ὧν ἔστω οὐχ ὁ ἔξωθεν ἐμπλοκῆς τριχῶν, καὶ περιθέσεως χρυσίων, ἢ ἐνδύσεως ἱματίων κόσμος·
4
4
но потає́ный се́рдца человѣ́къ, въ неистлѣ́ніи кро́ткаго и молчали́ваго ду́ха, є́же є́сть предъ Бо́гомъ многоцѣ́нно.
ἀλλ’ ὁ κρυπτὸς τῆς καρδίας ἄνθρωπος, ἐν τῷ ἀφθάρτῳ τοῦ πρᾳέος καὶ ἡσυχίου πνεύματος, ὅ ἐστιν ἐνώπιον τοῦ θεοῦ πολυτελές.
5
5
Та́ко бо иногда́ и святы́я жены́, упова́ющыя на Бо́га, украша́ху себе́, повину́ющяся свои́мъ муже́мъ:
Οὕτως γάρ ποτε καὶ αἱ ἅγιαι γυναῖκες αἱ ἐλπίζουσαι ἐπὶ θεὸν ἐκόσμουν ἑαυτάς, ὑποτασσόμεναι τοῖς ἰδίοις ἀνδράσιν·
6
6
я́коже Са́рра послу́шаше Авраа́ма, господи́на того́ зову́щи: єя́же бы́сте ча́да, благотворя́щя и не боя́щяся ни єди́наго стра́ха.
ὡς Σάρρα ὑπήκουσεν τῷ Ἀβραάμ, κύριον αὐτὸν καλοῦσα, ἧς ἐγενήθητε τέκνα, ἀγαθοποιοῦσαι καὶ μὴ φοβούμεναι μηδεμίαν πτόησιν.
7
7
Му́жіє та́кожде, вку́пѣ живу́ще со свои́ми жена́ми по ра́зуму, я́ко немощнѣ́йшу сосу́ду же́нскому воздаю́ще че́сть, я́ко и снаслѣ́дницы благода́тныя жи́зни, во є́же не прекраща́тися моли́твамъ ва́шымъ.
Οἱ ἄνδρες ὁμοίως, συνοικοῦντες κατὰ γνῶσιν, ὡς ἀσθενεστέρῳ σκεύει τῷ γυναικείῳ ἀπονέμοντες τιμήν, ὡς καὶ συγκληρονόμοι χάριτος ζωῆς, εἰς τὸ μὴ ἐγκόπτεσθαι τὰς προσευχὰς ὑμῶν.
8
8
Коне́цъ же, вси́ єдиному́дрени бу́дите, ми́лостиви, братолю́бцы, (милосе́рдни,) благоутро́бни, мудролю́бцы, смиреному́дри:
Τὸ δὲ τέλος, πάντες ὁμόφρονες, συμπαθεῖς, φιλάδελφοι, εὔσπλαγχνοι, φιλόφρονες·
9
9
не воздаю́ще зла́ за зло́, или́ досажде́нія за досажде́ніє: супроти́вноє же, благословя́ще, вѣ́дяще, я́ко на се́ зва́ни бы́сте, да благослове́ніє наслѣ́дите.
μὴ ἀποδιδόντες κακὸν ἀντὶ κακοῦ, ἢ λοιδορίαν ἀντὶ λοιδορίας· τοὐναντίον δὲ εὐλογοῦντες, εἰδότες ὅτι εἰς τοῦτο ἐκλήθητε, ἵνα εὐλογίαν κληρονομήσητε.
10
10
(Зач. 60) Хотя́й бо живо́тъ люби́ти и ви́дѣти дни́ бла́ги, да удержи́тъ язы́къ сво́й от зла́, и устнѣ́ свои́ є́же не глаго́лати льсти́.
Ὁ γὰρ θέλων ζωὴν ἀγαπᾷν, καὶ ἰδεῖν ἡμέρας ἀγαθάς, παυσάτω τὴν γλῶσσαν αὐτοῦ ἀπὸ κακοῦ, καὶ χείλη αὐτοῦ τοῦ μὴ λαλῆσαι δόλον·
11
11
Да уклони́тся от зла́, и да сотвори́тъ бла́го, да взы́щетъ ми́ра и да держи́тся єго́:
ἐκκλινάτω ἀπὸ κακοῦ, καὶ ποιησάτω ἀγαθόν· ζητησάτω εἰρήνην, καὶ διωξάτω αὐτήν.
12
12
зане́ о́чи Госпо́дни на пра́ведныя, и у́шы Єго́ въ моли́тву и́хъ, лице́ же Госпо́дне на творя́щыя зла́я, є́же потреби́ти и́хъ от земли́.
Ὅτι ὀφθαλμοὶ κυρίου ἐπὶ δικαίους, καὶ ὦτα αὐτοῦ εἰς δέησιν αὐτῶν· πρόσωπον δὲ κυρίου ἐπὶ ποιοῦντας κακά.
13
13
И кто́ озло́битъ ва́съ, а́ще благо́му подо́бницы бу́дете?
Καὶ τίς ὁ κακώσων ὑμᾶς, ἐὰν τοῦ ἀγαθοῦ μιμηταὶ γένησθε;
14
14
Но а́ще и стра́ждете пра́вды ра́ди, блаже́ни єсте́: стра́ха же и́хъ не убо́йтеся, ниже́ смуща́йтеся.
Ἀλλ’ εἰ καὶ πάσχοιτε διὰ δικαιοσύνην, μακάριοι· τὸν δὲ φόβον αὐτῶν μὴ φοβηθῆτε, μηδὲ ταραχθῆτε·
15
15
Го́спода же Бо́га освяти́те въ сердца́хъ ва́шихъ: гото́ви же при́сно ко отвѣ́ту вся́кому вопроша́ющему вы́ словесе́ о ва́шемъ упова́ніи, съ кро́тостію и стра́хомъ:
κύριον δὲ τὸν θεὸν ἁγιάσατε ἐν ταῖς καρδίαις ὑμῶν· ἕτοιμοι δὲ ἀεὶ πρὸς ἀπολογίαν παντὶ τῷ αἰτοῦντι ὑμᾶς λόγον περὶ τῆς ἐν ὑμῖν ἐλπίδος, μετὰ πρᾳΰτητος καὶ φόβου·
16
16
со́вѣсть иму́ще бла́гу, да о не́мже клеве́щутъ ва́съ а́ки злодѣ́євъ, постыдя́тся злосло́вящіи ва́ше благо́є о Христѣ́ житіє́.
συνείδησιν ἔχοντες ἀγαθήν, ἵνα, ἐν ᾧ καταλαλοῦσιν ὑμῶν ὡς κακοποιῶν, καταισχυνθῶσιν οἱ ἐπηρεάζοντες ὑμῶν τὴν ἀγαθὴν ἐν χριστῷ ἀναστροφήν.
17
17
Лу́чше бо є́сть благо́є творя́щымъ, а́ще хо́щетъ во́ля Бо́жія, пострада́ти, не́жели зло́ творя́щымъ:
Κρεῖττον γὰρ ἀγαθοποιοῦντας, εἰ θέλοι τὸ θέλημα τοῦ θεοῦ, πάσχειν, ἢ κακοποιοῦντας.
18
18
зане́ и Христо́съ єди́ною о грѣсѣ́хъ на́шихъ пострада́, пра́ведникъ за непра́ведники, да приведе́тъ ны́ Бо́гови, умерщвле́нъ у́бо бы́въ пло́тію, ожи́въ же Ду́хомъ:
Ὅτι καὶ χριστὸς ἅπαξ περὶ ἁμαρτιῶν ἔπαθεν, δίκαιος ὑπὲρ ἀδίκων, ἵνα ὑμᾶς προσαγάγῃ τῷ θεῷ, θανατωθεὶς μὲν σαρκί, ζῳοποιηθεὶς δὲ πνεύματι,
19
19
о Не́мже и су́щымъ въ темни́цѣ духово́мъ соше́дъ проповѣ́да,
ἐν ᾧ καὶ τοῖς ἐν φυλακῇ πνεύμασιν πορευθεὶς ἐκήρυξεν,
20
20
проти́вльшымся иногда́, єгда́ ожида́ше Бо́жіє долготерпѣ́ніє, во дни́ Но́євы, дѣ́лаєму ковче́гу, въ не́мже ма́ло, си́рѣчь о́смь ду́шъ, спасо́шася от воды́.
ἀπειθήσασίν ποτε, ὅτε ἀπεξεδέχετο ἡ τοῦ θεοῦ μακροθυμία ἐν ἡμέραις Νῶε, κατασκευαζομένης κιβωτοῦ, εἰς ἣν ὀλίγαι, τοῦτ’ ἔστιν ὀκτὼ ψυχαί, διεσώθησαν δι’ ὕδατος·
21
21
Єго́же воображе́ніє ны́нѣ и на́съ спаса́єтъ креще́ніє, не плотскі́я отложе́ніє скве́рны, но со́вѣсти бла́ги вопроше́ніє у Бо́га, воскресе́ніємъ Іису́съ Христо́вымъ,
ὃ ἀντίτυπον νῦν καὶ ἡμᾶς σῴζει βάπτισμα, οὐ σαρκὸς ἀπόθεσις ῥύπου, ἀλλὰ συνειδήσεως ἀγαθῆς ἐπερώτημα εἰς θεόν, δι’ ἀναστάσεως Ἰησοῦ χριστοῦ,
22
22
И́же є́сть о десну́ю Бо́га, возше́дъ на не́бо, поко́ршымся Єму́ а́нгеломъ и власте́мъ и си́ламъ.
ὅς ἐστιν ἐν δεξιᾷ τοῦ θεοῦ, πορευθεὶς εἰς οὐρανόν, ὑποταγέντων αὐτῷ ἀγγέλων καὶ ἐξουσιῶν καὶ δυνάμεων.
Глава 4
Κεφάλαιο 4
1
1
(Зач. 61) Христу́ у́бо пострада́вшу за ны́ пло́тію, и вы́ въ ту́ же мы́сль вооружи́теся: зане́ пострада́вый пло́тію, преста́ от грѣха́,
Χριστοῦ οὖν παθόντος ὑπὲρ ἡμῶν σαρκί, καὶ ὑμεῖς τὴν αὐτὴν ἔννοιαν ὁπλίσασθε· ὅτι ὁ παθὼν ἐν σαρκί, πέπαυται ἁμαρτίας·
2
2
во є́же не ктому́ человѣ́ческимъ по́хотемъ, но во́ли Бо́жієй про́чеє во пло́ти жи́ти вре́мя.
εἰς τὸ μηκέτι ἀνθρώπων ἐπιθυμίαις, ἀλλὰ θελήματι θεοῦ τὸν ἐπίλοιπον ἐν σαρκὶ βιῶσαι χρόνον.
3
3
Довлѣ́єтъ бо ва́мъ мимоше́дшеє вре́мя житія́, во́лю язы́ческую твори́вшымъ, хо́ждшымъ въ нечистота́хъ, въ по́хотехъ, (въ мужело́жствѣ, въ скотоло́жствѣ, въ по́мыслѣхъ,) въ пія́нствѣ, въ козлогласова́ніихъ, въ лихоима́ніи и богоме́рзкихъ ідолослуже́ніихъ:
Ἀρκετὸς γὰρ ἡμῖν ὁ παρεληλυθὼς χρόνος τοῦ βίου τὸ θέλημα τῶν ἐθνῶν κατεργάσασθαι, πεπορευμένους ἐν ἀσελγείαις, ἐπιθυμίαις, οἰνοφλυγίαις, κώμοις, πότοις, καὶ ἀθεμίτοις εἰδωλολατρείαις·
4
4
о не́мже дивя́тся, не сходя́щымся ва́мъ въ то́же блуда́ разлія́ніє, ху́ляще:
ἐν ᾧ ξενίζονται, μὴ συντρεχόντων ὑμῶν εἰς τὴν αὐτὴν τῆς ἀσωτίας ἀνάχυσιν, βλασφημοῦντες·
5
5
и́же воздадя́тъ сло́во гото́ву су́щему суди́ти живы́мъ и ме́ртвымъ.
οἳ ἀποδώσουσιν λόγον τῷ ἑτοίμως ἔχοντι κρῖναι ζῶντας καὶ νεκρούς.
6
6
На се́ бо и ме́ртвымъ благовѣсти́ся, да су́дъ у́бо пріи́мутъ по человѣ́ку пло́тію, поживу́тъ же по Бо́зѣ ду́хомъ.
Εἰς τοῦτο γὰρ καὶ νεκροῖς εὐηγγελίσθη, ἵνα κριθῶσιν μὲν κατὰ ἀνθρώπους σαρκί, ζῶσιν δὲ κατὰ θεὸν πνεύματι.
7
7
Всѣ́мъ же кончи́на прибли́жися. Уцѣлому́дритеся у́бо и трезви́теся въ моли́твахъ.
Πάντων δὲ τὸ τέλος ἤγγικεν· σωφρονήσατε οὖν καὶ νήψατε εἰς τὰς προσευχάς·
8
8
Пре́жде же всѣ́хъ дру́гъ ко дру́гу любо́вь прилѣ́жну имѣ́йте, зане́ любо́вь покрыва́єтъ мно́жество грѣхо́въ.
πρὸ πάντων δὲ τὴν εἰς ἑαυτοὺς ἀγάπην ἐκτενῆ ἔχοντες, ὅτι ἀγάπη καλύψει πλῆθος ἁμαρτιῶν·
9
9
Страннолю́бцы дру́гъ ко дру́гу, безъ ропта́ніи.
φιλόξενοι εἰς ἀλλήλους ἄνευ γογγυσμῶν·
10
10
Кі́йждо я́коже прія́тъ дарова́ніє, между́ себе́ си́мъ служа́ще, я́ко до́бріи строи́теліє разли́чныя благода́ти Бо́жія.
ἕκαστος καθὼς ἔλαβεν χάρισμα, εἰς ἑαυτοὺς αὐτὸ διακονοῦντες, ὡς καλοὶ οἰκονόμοι ποικίλης χάριτος θεοῦ·
11
11
А́ще кто́ глаго́летъ, я́ко словеса́ Бо́жія: а́ще кто́ слу́житъ, я́ко от крѣ́пости, ю́же подає́тъ Бо́гъ: да о все́мъ сла́вится Бо́гъ Іису́съ Христо́мъ, Єму́же є́сть сла́ва и держа́ва во вѣ́ки вѣко́въ. Ами́нь.
εἴ τις λαλεῖ, ὡς λόγια θεοῦ· εἴ τις διακονεῖ, ὡς ἐξ ἰσχύος ὡς χορηγεῖ ὁ θεός· ἵνα ἐν πᾶσιν δοξάζηται ὁ θεὸς διὰ Ἰησοῦ χριστοῦ, ᾧ ἐστὶν ἡ δόξα καὶ τὸ κράτος εἰς τοὺς αἰῶνας τῶν αἰώνων. Ἀμήν.
12
12
(Зач. 62) Возлю́бленніи, не диви́теся є́же въ ва́съ раждеже́нію ко искуше́нію ва́мъ быва́єму, я́ко чу́жду ва́мъ случа́ющуся:
Ἀγαπητοί, μὴ ξενίζεσθε τῇ ἐν ὑμῖν πυρώσει πρὸς πειρασμὸν ὑμῖν γινομένῃ, ὡς ξένου ὑμῖν συμβαίνοντος·
13
13
но поне́же приобща́єтеся Христо́вымъ страсте́мъ, ра́дуйтеся, я́ко да и въ явле́ніє сла́вы Єго́ возра́дуєтеся веселя́щеся.
ἀλλὰ καθὸ κοινωνεῖτε τοῖς τοῦ χριστοῦ παθήμασιν, χαίρετε, ἵνα καὶ ἐν τῇ ἀποκαλύψει τῆς δόξης αὐτοῦ χαρῆτε ἀγαλλιώμενοι.
14
14
А́ще укоря́єми быва́єте о и́мени Христо́вѣ, блаже́ни єсте́ я́ко сла́вы и Бо́жій Ду́хъ на ва́съ почива́єтъ: о́нѣми у́бо ху́лится, а ва́ми прославля́єтся.
Εἰ ὀνειδίζεσθε ἐν ὀνόματι χριστοῦ, μακάριοι· ὅτι τὸ τῆς δόξης καὶ τὸ τοῦ θεοῦ πνεῦμα ἐφ’ ὑμᾶς ἀναπαύεται· κατὰ μὲν αὐτοὺς βλασφημεῖται, κατὰ δὲ ὑμᾶς δοξάζεται.
15
15
Да не кто́ у́бо от ва́съ постра́ждетъ я́ко убі́йца, или́ я́ко та́ть, или́ я́ко злодѣ́й, или́ я́ко чуждопосѣти́тель:
Μὴ γάρ τις ὑμῶν πασχέτω ὡς φονεύς, ἢ κλέπτης, ἢ κακοποιός, ἢ ὡς ἀλλοτριοεπίσκοπος·
16
16
а́ще ли же я́ко христіа́нинъ, да не стыди́тся, да прославля́єтъ же Бо́га въ ча́сти се́й.
εἰ δὲ ὡς Χριστιανός, μὴ αἰσχυνέσθω, δοξαζέτω δὲ τὸν θεὸν ἐν τῷ μέρει τούτῳ.
17
17
Я́ко вре́мя нача́ти су́дъ от до́му Бо́жія: а́ще же пре́жде от ва́съ, ка́я кончи́на проти́вящымся Бо́жію Єва́нгелію?
Ὅτι ὁ καιρὸς τοῦ ἄρξασθαι τὸ κρίμα ἀπὸ τοῦ οἴκου τοῦ θεοῦ· εἰ δὲ πρῶτον ἀφ’ ἡμῶν, τί τὸ τέλος τῶν ἀπειθούντων τῷ τοῦ θεοῦ εὐαγγελίῳ;
18
18
И а́ще пра́ведникъ єдва́ спасе́тся, нечести́вый и грѣ́шный гдѣ́ яви́тся?
Καὶ εἰ ὁ δίκαιος μόλις σῴζεται, ὁ ἀσεβὴς καὶ ἁμαρτωλὸς ποῦ φανεῖται;
19
19
Тѣ́мже и стра́ждущіи по во́ли Бо́жієй, я́ко вѣ́рну зижди́телю да предадя́тъ ду́шы своя́ во благотворе́ніи.
Ὥστε καὶ οἱ πάσχοντες κατὰ τὸ θέλημα τοῦ θεοῦ, ὡς πιστῷ κτίστῃ παρατιθέσθωσαν τὰς ψυχὰς αὐτῶν ἐν ἀγαθοποιΐᾳ.
Глава 5
Κεφάλαιο 5
1
1
Ста́рцы и́же въ ва́съ молю́, я́ко ста́рецъ сы́й и свидѣ́тель Христо́вымъ страсте́мъ, и́же и хотя́щей сла́вѣ яви́тися о́бщникъ:
Πρεσβυτέρους τοὺς ἐν ὑμῖν παρακαλῶ ὁ συμπρεσβύτερος καὶ μάρτυς τῶν τοῦ χριστοῦ παθημάτων, ὁ καὶ τῆς μελλούσης ἀποκαλύπτεσθαι δόξης κοινωνός·
2
2
паси́те є́же въ ва́съ ста́до Бо́жіє, посѣща́юще не ну́ждею, но во́лею и по Бо́зѣ, ниже́ непра́ведными прибы́тки, но усе́рдно,
ποιμάνατε τὸ ἐν ὑμῖν ποίμνιον τοῦ θεοῦ, ἐπισκοποῦντες μὴ ἀναγκαστῶς, ἀλλ’ ἑκουσίως· μηδὲ αἰσχροκερδῶς, ἀλλὰ προθύμως·
3
3
ни я́ко облада́юще при́чту, но о́брази быва́йте ста́ду:
μηδὲ ὡς κατακυριεύοντες τῶν κλήρων, ἀλλὰ τύποι γινόμενοι τοῦ ποιμνίου.
4
4
и я́вльшуся пастыренача́лнику, пріи́мете неувяда́ємый сла́вы вѣне́цъ.
Καὶ φανερωθέντος τοῦ ἀρχιποίμενος, κομιεῖσθε τὸν ἀμαράντινον τῆς δόξης στέφανον.
5
5
Та́коже ю́ніи повини́теся ста́рцемъ: вси́ же дру́гъ дру́гу повину́ющеся, смиреному́дріє стяжи́те, зане́ Бо́гъ го́рдымъ проти́вится, смире́ннымъ же дає́тъ благода́ть.
Ὁμοίως, νεώτεροι, ὑποτάγητε πρεσβυτέροις· πάντες δὲ ἀλλήλοις ὑποτασσόμενοι, τὴν ταπεινοφροσύνην ἐγκομβώσασθε· ὅτι ὁ θεὸς ὑπερηφάνοις ἀντιτάσσεται, ταπεινοῖς δὲ δίδωσιν χάριν.
6
6
(Зач. 63) Смири́теся у́бо подъ крѣ́пкую ру́ку Бо́жію, да вы́ вознесе́тъ во вре́мя:
Ταπεινώθητε οὖν ὑπὸ τὴν κραταιὰν χεῖρα τοῦ θεοῦ, ἵνα ὑμᾶς ὑψώσῃ ἐν καιρῷ,
7
7
всю́ печа́ль ва́шу возве́ргше На́нь, я́ко То́й пече́тся о ва́съ.
πᾶσαν τὴν μέριμναν ὑμῶν ἐπιρρίψαντες ἐπ’ αὐτόν, ὅτι αὐτῷ μέλει περὶ ὑμῶν.
8
8
Трезви́теся, бо́дрствуйте, зане́ супоста́тъ ва́шъ діа́волъ, я́ко ле́въ ры́кая, хо́дитъ, искі́й кого́ поглоти́ти:
Νήψατε, γρηγορήσατε· ὁ ἀντίδικος ὑμῶν διάβολος, ὡς λέων ὠρυόμενος, περιπατεῖ ζητῶν τίνα καταπίῃ·
9
9
єму́же проти́витеся тве́рди вѣ́рою, вѣ́дуще, я́ко тѣ́же стра́сти случа́ются ва́шему бра́тству, є́же въ мі́рѣ.
ᾧ ἀντίστητε στερεοὶ τῇ πίστει, εἰδότες τὰ αὐτὰ τῶν παθημάτων τῇ ἐν κόσμῳ ὑμῶν ἀδελφότητι ἐπιτελεῖσθαι.
10
10
Бо́гъ же вся́кія благода́ти, призва́вый ва́съ въ вѣ́чную Свою́ сла́ву о Христѣ́ Іису́сѣ, ма́ло пострада́вшыя, То́й да соверши́тъ вы́, да утверди́тъ, да укрѣпи́тъ, да оснує́тъ.
Ὁ δὲ θεὸς πάσης χάριτος, ὁ καλέσας ὑμᾶς εἰς τὴν αἰώνιον αὐτοῦ δόξαν ἐν χριστῷ Ἰησοῦ, ὀλίγον παθόντας αὐτὸς καταρτίσαι ὑμᾶς, στηρίξει, σθενώσει, θεμελιώσει.
11
11
Тому́ сла́ва и держа́ва во вѣ́ки вѣко́въ. Ами́нь.
Αὐτῷ ἡ δόξα καὶ τὸ κράτος εἰς τοὺς αἰῶνας τῶν αἰώνων. Ἀμήν.
12
12
Сілуа́номъ ва́мъ вѣ́рнымъ бра́томъ, я́ко непщу́ю, вма́лѣ написа́хъ, моля́ и засвидѣ́телствуя се́й бы́ти и́стиннѣй благода́ти Бо́жієй, въ не́йже стоите́.
Διὰ Σιλουανοῦ ὑμῖν τοῦ πιστοῦ ἀδελφοῦ, ὡς λογίζομαι, δι’ ὀλίγων ἔγραψα, παρακαλῶν καὶ ἐπιμαρτυρῶν ταύτην εἶναι ἀληθῆ χάριν τοῦ θεοῦ εἰς ἣν ἑστήκατε.
13
13
Цѣлу́єтъ вы́ я́же въ Вавило́нѣ соизбра́нная, и Ма́рко сы́нъ мо́й.
Ἀσπάζεται ὑμᾶς ἡ ἐν Βαβυλῶνι συνεκλεκτή, καὶ Μάρκος ὁ υἱός μου.
14
14
Цѣлу́йте дру́гъ дру́га лобза́ніємъ любве́. Ми́ръ ва́мъ всѣ́мъ о Христѣ́ Іису́сѣ. Ами́нь.
Ἀσπάσασθε ἀλλήλους ἐν φιλήματι ἀγάπης. Εἰρήνη ὑμῖν πᾶσιν τοῖς ἐν χριστῷ Ἰησοῦ. Ἀμήν.

Старий Заповіт

• Быт.

• Суд. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • Юдиф.

• Пс. • Притч.

• Іс. • Єз.

Новий Заповіт

• Мѳ. • Мк. • Лк. • Ін.

• Дѣян.

• Іак. • 1 Пет. • 2 Пет.