|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
|
|
Симон Петро, раб і апостол Ісуса Христа, тим, хто прийняв з нами однаково дорогоцінну віру в правді Бога нашого і Спасителя Ісуса Христа:
|
|
2
|
2
|
|
благода́ть ва́мъ и ми́ръ да умно́жится въ позна́ніи Бо́га, и Христа́ Іису́са Го́спода на́шего.
|
благодать і мир вам нехай помножиться в пізнанні Бога і Христа Ісуса, Господа нашого.
|
|
3
|
3
|
|
Я́ко вся́ на́мъ боже́ственныя си́лы Єго́, я́же къ животу́ и благоче́стію, по́дана ра́зумомъ [позна́ніємъ] призва́вшаго на́съ сла́вою и добродѣ́телію,
|
Тому що від Божественної сили Його даровано нам усе потрібне для життя і благочестя, через пізнання Того, Хто покликав нас славою та чеснотою,
|
|
4
|
4
|
|
и́миже честна́я на́мъ и вели́кая обѣтова́нія дарова́шася, да си́хъ ра́ди бу́дете боже́ственнаго прича́стницы єстества́, отбѣ́гше, я́же въ мі́рѣ, по́хотныя тли́:
|
якими даровані нам великі й дорогоцінні обітниці, щоб ви через них стали причасниками Божого єства, віддалившись від пануючого в світі розтління похіттю:
|
|
5
|
5
|
|
и въ са́моє же сіє́, тща́ніє все́ привне́сше, подади́те въ вѣ́рѣ ва́шей добродѣ́тель, въ добродѣ́тели же ра́зумъ,
|
ви ж, докладаючи до цього всю старанність, покажіть у вашій вірі чесноту, в чесноті розсудливість,
|
|
6
|
6
|
|
въ ра́зумѣ же воздержа́ніє, въ воздержа́ніи же терпѣ́ніє, въ терпѣ́ніи же благоче́стіє,
|
в розсудливості стриманість, у стриманості терпіння, у терпінні благочестя,
|
|
7
|
7
|
|
во благоче́стіи же братолю́біє, въ братолю́біи же любо́вь.
|
в благочесті братолюбство, у братолюбстві любов.
|
|
8
|
8
|
|
Сія́ бо су́щая въ ва́съ и мно́жащаяся, не пра́здныхъ ниже́ безпло́дныхъ сотворя́тъ вы́ въ Го́спода на́шего Іису́са Христа́ позна́ніє:
|
Якщо це у вас є і примножується, то ви не залишитесь без успіху і плоду в пізнанні Господа нашого Ісуса Христа.
|
|
9
|
9
|
|
єму́же бо нѣ́сть си́хъ, слѣ́пъ є́сть, мжа́й, забве́ніє пріє́мъ очище́нія дре́внихъ свои́хъ грѣхо́въ.
|
А в кого цього немає, той сліпий, закрив очі, забув про очищення давніх гріхів своїх.
|
|
10
|
10
|
|
|
Тому, браття, усе більше і більше старайтесь утверджувати ваше покликання та обрання; так діючи, ви ніколи не спіткнетесь,
|
|
11
|
11
|
|
си́це бо оби́лно припода́стся ва́мъ вхо́дъ въ вѣ́чноє Ца́рство Го́спода на́шего и Спа́са Іису́са Христа́.
|
бо так відкриється для вас вільний вхід до вічного Царства Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа.
|
|
12
|
12
|
|
Сего́ ра́ди не облѣню́ся воспомина́ти при́сно ва́мъ о си́хъ, а́ще и вѣ́дите, и утвержде́ни єсте́ въ настоя́щей и́стинѣ.
|
Заради того я ніколи не перестану нагадувати вам про це, хоч і ви знаєте і утверджені у справжній істині.
|
|
13
|
13
|
|
Пра́ведно бо мню́, доне́лѣже є́смь въ се́мъ тѣлеси́, возставля́ти ва́съ воспомина́ніємъ,
|
Справедливим же вважаю, доки перебуваю в цьому тілі, спонукати вас нагадуванням,
|
|
14
|
14
|
|
вѣ́дый, я́ко ско́ро є́сть отложе́ніє тѣлесе́ моєго́, я́коже и Госпо́дь на́шъ Іису́съ Христо́съ сказа́ мнѣ́.
|
знаючи, що я незабаром повинен покинути оселю мою, як і Господь наш Ісус Христос відкрив мені.
|
|
15
|
15
|
|
Потщу́ся же и всегда́ имѣ́ти ва́съ по моє́мъ исхо́дѣ па́мять о си́хъ твори́ти.
|
Буду ж старатися, щоб ви і по відході моїм пам’ятали це.
|
|
16
|
16
|
|
Не ухищре́ннымъ бо ба́снемъ послѣ́довавше сказа́хомъ ва́мъ си́лу и прише́ствіє Го́спода на́шего Іису́са Христа́, но самови́дцы бы́вше вели́чествія О́наго.
|
Бо ми сповістили вам силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитромудрими байками, а бувши очевидцями Його величі.
|
|
17
|
17
|
|
Пріє́мъ бо от Бо́га Отца́ че́сть и сла́ву, гла́су прише́дшу къ Нему́ такову́ от велелѣ́пныя сла́вы: Се́й є́сть Сы́нъ Мо́й возлю́бленный, о Не́мже А́зъ благоизво́лихъ.
|
Бо Він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли від величної слави дійшов до Нього такий голос: «Цей є Син Мій улюблений, у Якому Моє благовоління».
|
|
18
|
18
|
|
И се́й гла́съ мы́ слы́шахомъ съ небесе́ сше́дшь, съ Ни́мъ су́ще на горѣ́ святѣ́й.
|
І цей голос, що зійшов з небес, ми чули, перебуваючи з Ним на горі святій.
|
|
19
|
19
|
|
И и́мамы извѣ́стнѣйшеє проро́ческоє сло́во: єму́же внима́юще я́коже свѣти́лу сія́ющу въ те́мнѣмъ мѣ́стѣ, до́брѣ творите́, до́ндеже де́нь озари́тъ, и денни́ца возсія́єтъ въ сердца́хъ ва́шихъ,
|
До того ж маємо найдостовірніше пророче слово; і ви добре робите, коли звертаєтесь до нього, як до світильника, що сяє у темному місці, доки не почне розвиднятися день і не засяє зірниця у серцях ваших.
|
|
20
|
20
|
|
|
Знайте насамперед те, що ніяке пророцтво в Писанні не залежить від власного вирішення.
|
|
21
|
21
|
|
Ни бо́ во́лею бы́сть когда́ человѣ́комъ проро́чество, но от Свята́го Ду́ха просвѣща́єми глаго́лаша святі́и Бо́жіи человѣ́цы.
|
Бо ніколи не було пророцтва з людської волі, а промовляли його святі Божі люди, натхнені Духом Святим.
|
