Завантаження...
Старий Заповіт

•  •  •  • 

Новий Заповіт

Порівняти:

Глава 15
Глава 15
1
1
Тогда́ приступи́ша ко Іису́сови и́же от Ієрусали́ма кни́жницы и фарісе́є, глаго́люще: Тогда́ приступи́ша ко Ісу́сові і́же от Ієрусали́ма кни́жници і фарисе́є, глаго́люще:
2
2
почто́ ученицы́ Твои́ преступа́ютъ преда́ніє ста́рецъ? Не умыва́ютъ бо ру́къ свои́хъ, єгда́ хлѣ́бъ ядя́тъ. почто́ ученици́ Твої́ преступа́ють преда́ніє ста́рець? Не умива́ють бо рук свої́х, єгда́ хліб ядя́ть.
3
3
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: почто́ и вы́ преступа́єте за́повѣдь Бо́жію за преда́ніє ва́ше? Он же отвіща́в рече́ їм: почто́ і ви преступа́єте за́повідь Бо́жию за преда́ніє ва́ше?
4
4
Бо́гъ бо заповѣ́да, глаго́ля: чти́ отца́ и ма́терь: и, и́же злосло́витъ отца́ или́ ма́терь, сме́ртію да у́мретъ. Бог бо запові́да, глаго́ля: чти отця́ і ма́тер; і; і́же злосло́вить отця́ іли́ ма́тер, сме́ртію да у́мреть.
5
5
Вы́ же глаго́лете: и́же а́ще рече́тъ отцу́ или́ ма́тери: да́ръ, и́мже бы от мене́ по́льзовался єси́: Ви же глаго́лете: і́же а́ще рече́ть отцю́ іли́ ма́тері: дар, і́мже би от мене́ по́льзовался єси́,
6
6
и да не почти́тъ отца́ своєго́ или́ ма́тере : и разори́сте за́повѣдь Бо́жію за преда́ніє ва́ше. і да не почти́ть отця́ своєго́ іли́ ма́тере [ма́тере своєя́]; і разори́сте за́повідь Бо́жию за преда́ніє ва́ше.
7
7
Лицемѣ́ри, до́брѣ проро́чествова о ва́съ Іса́іа, глаго́ля: Лицемі́ри, до́брі проро́чествова о вас Іса́я, глаго́ля:
8
8
приближа́ются Мнѣ́ лю́діє сі́и усты́ свои́ми и устна́ми чту́тъ Мя́: се́рдце же и́хъ дале́че отстои́тъ от Мене́: приближа́ються мні лю́діє сі́ї усти́ свої́ми і устна́ми чтуть М'я; се́рдце же їх дале́че отстої́ть от Мене́;
9
9
всу́є же чту́тъ Мя́, уча́ще уче́ніємъ, за́повѣдемъ человѣ́ческимъ. всу́є же чтуть М'я, уча́ще уче́нієм, за́повідем челові́чеським.
10
10
И призва́въ наро́ды, рече́ и́мъ: слы́шите и разумѣ́йте: І призва́в наро́ди, рече́ їм: сли́шіте і разумі́йте;
11
11
не входя́щеє во уста́ скверни́тъ человѣ́ка: но исходя́щеє изо у́стъ, то́ скверни́тъ человѣ́ка. не входя́щеє во уста́ скверни́ть челові́ка, но ісходя́щеє ізо уст — то скверни́ть челові́ка.
12
12
Тогда́ присту́пльше ученицы́ Єго́ рѣ́ша Єму́: вѣ́си ли, я́ко фарісе́є слы́шавше сло́во соблазни́шася? (Зач. 61) Тогда́ присту́пльше ученици́ Єго́ рі́ша Єму́: ві́си ли, я́ко фарисе́є сли́шавше сло́во соблазни́шася?
13
13
О́нъ же отвѣща́въ рече́: вся́къ са́дъ, єго́же не насади́ Оте́цъ Мо́й Небе́сный, искорени́тся: Он же отвіща́в рече́: всяк сад, єго́же не насади́ Оте́ць Мой Небе́сний, іскорени́ться;
14
14
оста́вите и́хъ: вожди́ су́ть слѣ́пи слѣпце́мъ: слѣпе́цъ же слѣпца́ а́ще во́дитъ, о́ба въ я́му впаде́тася. оста́віте їх; вожді́ суть слі́пі сліпце́м; сліпе́ць же сліпця́ а́ще во́дить, о́ба в я́му впаде́тася.
15
15
Отвѣща́въ же Пе́тръ рече́ Єму́: скажи́ на́мъ при́тчу сію́. Отвіща́в же Петр рече́ Єму́: скажи́ нам при́тчу сію́.
16
16
Іису́съ же рече́ [и́мъ]: єдина́че ли и вы́ безъ ра́зума єсте́? Ісу́с же рече́ їм: єдина́че [єще́] ли і ви без ра́зума єсте́?
17
17
Не у́ ли разумѣва́єте, я́ко вся́ко, є́же вхо́дитъ во уста́, во чре́во вмѣща́єтся и афедро́номъ исхо́дитъ? не у ли разуміва́єте, я́ко вся́ко, є́же вхо́дить во уста́, во чре́во вміща́ється і афедро́ном ісхо́дить?
18
18
Исходя́щая же изо у́стъ, от се́рдца исхо́дятъ, и та́ скверня́тъ человѣ́ка: ісходя́щая же ізо уст, от се́рдця ісхо́дять, і та скверня́ть челові́ка;
19
19
от се́рдца бо исхо́дятъ помышле́нія зла́я, уби́йства, прелюбодѣя́нія, любодѣя́нія, татьбы́, лжесвидѣ́телства, хулы́: от се́рдця бо ісхо́дять помишле́нія зла́я, уби́йства, прелюбодія́нія, любодія́нія, татьби́, лжесвиді́тельства, хули́;
20
20
сія́ су́ть скверня́щая человѣ́ка: а є́же неумове́нныма рука́ма я́сти, не скверни́тъ человѣ́ка. сія́ суть скверня́щая челові́ка; а є́же неумове́ннима рука́ма я́сти — не скверни́ть челові́ка.
21
21
И изше́дъ отту́ду Іису́съ, отъи́де во страны́ Ти́рскія и Сідо́нскія. (Зач. 62) І ізше́д отту́ду Ісу́с, оти́де во страни́ Тирськия і Сидо́нськия.
22
22
И се́, жена́ Ханане́йска, от предѣ́лъ тѣ́хъ изше́дши, возопи́ къ Нему́ глаго́лющи: поми́луй мя́, Го́споди, Сы́не Дави́довъ, дщи́ моя́ злѣ́ бѣсну́єтся. І се, жена́ ханане́йська, от преді́л тіх ізше́дши, возопи́ к Нему́ глаго́лющи: поми́луй м'я, Го́споди, Си́не Дави́дов, дщи моя́ злі бісну́ється.
23
23
О́нъ же не отвѣща́ є́й словесе́. И присту́пльше ученицы́ Єго́, моля́ху Єго́, глаго́люще: отпусти́ ю́, я́ко вопіє́тъ вслѣ́дъ на́съ. Он же не отвіща́ єй словесе́. І присту́пльше ученици́ Єго́, моля́ху Єго́, глаго́люще: отпусти́ ю, я́ко вопіє́ть вслід нас.
24
24
О́нъ же отвѣща́въ рече́: нѣ́смь по́сланъ, то́кмо ко овца́мъ поги́бшымъ до́му Изра́илева. Он же отвіща́в рече́: нісьм по́слан, то́кмо ко овця́м поги́бшим до́му Ізра́їлева.
25
25
Она́ же прише́дши поклони́ся Єму́, глаго́лющи: Го́споди, помози́ ми. Она́ же прише́дши поклони́ся Єму́, глаго́лющи: Го́споди, помози́ мі.
26
26
О́нъ же отвѣща́въ рече́: нѣ́сть добро́ отъя́ти хлѣ́ба ча́домъ и поврещи́ псо́мъ. Он же отвіща́в рече́: ність добро́ от’я́ти хлі́ба ча́дом і поврещи́ псом.
27
27
Она́ же рече́: є́й, Го́споди: и́бо и пси́ ядя́тъ от крупи́цъ па́дающихъ от трапе́зы господе́й свои́хъ. Она́ же рече́: єй, Го́споди; і́бо і пси ядя́ть от крупи́ць па́дающих от трапе́зи господе́й свої́х.
28
28
Тогда́ отвѣща́въ Іису́съ рече́ є́й: о, же́но, ве́лія вѣ́ра твоя́: бу́ди тебѣ́ я́коже хо́щеши. И исцѣлѣ́ дщи́ єя́ от того́ часа́. Тогда́ отвіща́в Ісу́с рече́ єй: о, же́но, ве́лія ві́ра твоя́; бу́ди тебі́, я́коже хо́щеши. І ісцілі́ дщи єя́ от того́ часа́.
29
29
И преше́дъ отту́ду Іису́съ, пріи́де на мо́ре Галіле́йскоє, и возше́дъ на гору́, сѣ́де ту́. (Зач. 63) І преше́д отту́ду Ісу́с, при́йде на мо́ре Галіле́йськоє, і возше́д на гору́, сі́де ту.
30
30
И приступи́ша къ Нему́ наро́ди мно́зи, иму́ще съ собо́ю хромы́я, слѣпы́я, нѣмы́я, бѣ́дныя и и́ны мно́ги, и приверго́ша и́хъ къ нога́ма Іису́совыма: и исцѣли́ и́хъ: І приступи́ша к Нему́ наро́ди мно́зі, іму́ще с собо́ю хроми́я, сліпи́я, німи́я, бі́дния і і́ни мно́гі, і приверго́ша їх к нога́ма Ісу́совима; і ісціли́ їх.
31
31
я́коже наро́домъ диви́тися, ви́дящимъ нѣмы́я глаго́люща, бѣ́дныя здра́вы, хромы́я ходя́щя и слѣпы́я ви́дящя: и сла́вляху Бо́га Изра́илева. я́коже наро́дом диви́тися, ви́дящим німи́я глаго́люща, бі́дния здра́ви, хроми́я ходя́щя і сліпи́я ви́дящя; і сла́вляху Бо́га Ізра́їлева.
32
32
Іису́съ же призва́въ ученики́ Своя́, рече́ [и́мъ]: милосе́рдую о наро́дѣ [се́мъ], я́ко уже́ дни́ три́ присѣдя́тъ Мнѣ́ и не и́мутъ чесо́ я́сти: и отпусти́ти и́хъ не я́дшихъ не хощу́, да не ка́ко ослабѣ́ютъ на пути́. (Зач. 64) Ісу́с же призва́в ученики́ Своя́, рече́ (їм): милосе́рдую о наро́ді (сем), я́ко уже́ дні три присідя́ть Мні і не і́муть чесо́ я́сти; і отпусти́ти їх не я́дших не хощу́, да не ка́ко ослабі́ють на путі́.
33
33
И глаго́лаша Єму́ ученицы́ Єго́: отку́ду на́мъ въ пусты́ни хлѣ́би толи́цы, я́ко да насы́тится толи́къ наро́дъ? І глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: отку́ду нам в пусти́ні хлі́би толи́ці, я́ко да наси́титься толи́к наро́д?
34
34
И глаго́ла и́мъ Іису́съ: коли́ко хлѣ́бы и́мате? Они́ же рѣ́ша: се́дмь, и ма́ло ры́бицъ. І глаго́ла їм Ісу́с: коли́ко хлі́би і́мате? Они́ же рі́ша: седьм і ма́ло ри́биць.
35
35
И повелѣ́ наро́домъ возлещи́ на земли́, І повелі́ наро́дом возлещи́ на землі́,
36
36
и пріє́мь се́дмь хлѣ́бы и ры́бы, хвалу́ возда́въ преломи́ и даде́ ученико́мъ Свои́мъ, ученицы́ же наро́домъ. і приє́м седьм хлі́би і ри́би, хвалу́ возда́в преломи́ і даде́ ученико́м Свої́м, ученици́ же наро́дом.
37
37
И ядо́ша вси́ и насы́тишася: и взя́ша избы́тки укру́хъ, се́дмь ко́шницъ испо́лнь: І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, седьм ко́шниць іспо́лнь;
38
38
я́дшихъ же бя́ше четы́ре ты́сящы муже́й, ра́звѣ же́нъ и дѣте́й. я́дших же бя́ше чети́ре ти́сящі муже́й, ра́зві жен і діте́й.
39
39
И отпусти́въ наро́ды, влѣ́зе въ кора́бль и пріи́де въ предѣ́лы Магдали́нски. І отпусти́в наро́ди, влі́зе в кора́бль і при́йде в преді́ли Магдали́нські.

Старий Заповіт

•  •  •  • 

Новий Заповіт