|
Глава 22
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| И отвѣща́въ Іису́съ, па́ки рече́ и́мъ въ при́тчахъ, глаго́ля: | (Зач. 89) І отвіща́в Ісу́с, па́ки рече́ їм в при́тчах, глаго́ля: |
|
2
|
2
|
| уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє человѣ́ку царю́, и́же сотвори́ бра́ки сы́ну своєму́ | уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же сотвори́ бра́ки си́ну своєму́ |
|
3
|
3
|
| и посла́ рабы́ своя́ призва́ти зва́нныя на бра́ки: и не хотя́ху пріити́. | і посла́ раби́ своя́ призва́ти зва́нния на бра́ки; і не хотя́ху прийти́. |
|
4
|
4
|
| Па́ки посла́ и́ны рабы́, глаго́ля: рцы́те зва́ннымъ: се́, обѣ́дъ мо́й угото́вахъ, юнцы́ мои́ и упита́нная исколе́на, и вся́ гото́ва: пріиди́те на бра́ки. | Па́ки посла́ і́ни раби́, глаго́ля: рці́те зва́нним: се обі́д мой угото́вах, юнці́ мої́ і упита́нная ісколе́на, і вся гото́ва; прийді́те на бра́ки. |
|
5
|
5
|
| Они́ же небре́гше отидо́ша, о́въ у́бо на село́ своє́, о́въ же на ку́пли своя́: | Они́ же небре́гше отидо́ша, ов у́бо на село́ своє́, ов же на ку́плі своя́; |
|
6
|
6
|
| про́чіи же є́мше рабо́въ єго́, досади́ша и́мъ и уби́ша и́хъ. | про́чії же є́мше рабо́в єго́, досади́ша їм і уби́ша їх. |
|
7
|
7
|
| И слы́шавъ ца́рь то́й разгнѣ́вася, и посла́въ во́я своя́, погуби́ уби́йцы о́ны и гра́дъ и́хъ зажже́. | І сли́шав цар той разгні́вася, і посла́в во́я своя́, погуби́ уби́йці о́ни і град їх зажже́. |
|
8
|
8
|
| Тогда́ глаго́ла рабо́мъ свои́мъ: бра́къ у́бо гото́въ є́сть, зва́нніи же не бы́ша досто́йни: | Тогда́ глаго́ла рабо́м свої́м: брак у́бо гото́в єсть, зва́ннії же не би́ша досто́йнії; |
|
9
|
9
|
| иди́те у́бо на исхо́дища путі́й, и єли́цѣхъ а́ще обря́щете, призови́те на бра́ки. | іді́те у́бо на ісхо́дища путі́й, і єли́ціх а́ще обря́щете, призові́те на бра́ки. |
|
10
|
10
|
| И изше́дше раби́ о́ни на распу́тія, собра́ша всѣ́хъ, єли́цѣхъ обрѣто́ша, злы́хъ же и до́брыхъ: и испо́лнися бра́къ возлежа́щихъ. | І ізше́дше раби́ о́ні на распу́тія, собра́ша всіх, єли́ціх обріто́ша, злих же і до́брих; і іспо́лнися брак возлежа́щих. |
|
11
|
11
|
| Вше́дъ же ца́рь ви́дѣти возлежа́щихъ, ви́дѣ ту́ человѣ́ка не оболче́на во одѣя́ніє бра́чноє, | Вшед же цар ви́діти возлежа́щих, ви́ді ту челові́ка не оболче́на во одія́ніє бра́чноє, |
|
12
|
12
|
| и глаго́ла єму́: дру́же, ка́ко вше́лъ єси́ сѣ́мо не имы́й одѣя́нія бра́чна? О́нъ же умолча́. | і глаго́ла єму́: дру́же, ка́ко вшел єси́ сі́мо не іми́й одія́нія бра́чна? Он же умолча́. |
|
13
|
13
|
| Тогда́ рече́ ца́рь слуга́мъ: связа́вше єму́ ру́цѣ и но́зѣ, возми́те єго́ и вве́рзите во тму́ кромѣ́шнюю: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ: | Тогда́ рече́ цар слуга́м: св'яза́вше єму́ ру́ці і но́зі, возьмі́те єго́ і вве́рзіте во тьму кромі́шнюю; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. |
|
14
|
14
|
| мно́зи бо су́ть зва́ни, ма́ло же избра́нныхъ. | мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних. |
|
15
|
15
|
| Тогда́ ше́дше фарісе́є, совѣ́тъ воспрія́ша, я́ко да обольстя́тъ Єго́ сло́вомъ. | (Зач. 90) Тогда́ ше́дше фарисе́є, сові́т восприя́ша, я́ко да обольстя́ть Єго́ сло́вом. |
|
16
|
16
|
| И посыла́ютъ къ Нему́ ученики́ своя́ со иродіа́ны, глаго́люще: Учи́телю, вѣ́мы, я́ко и́стиненъ єси́, и пути́ Бо́жію вои́стинну учи́ши, и неради́ши ни о ко́мже: не зри́ши бо на лице́ человѣ́комъ: | І посила́ють к Нему́ ученики́ своя́ со іродіа́ни, глаго́люще: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́, і путі́ Бо́жию воі́стину учи́ши, і неради́ши ні о ко́мже; не зри́ши бо на лице́ челові́ком; |
|
17
|
17
|
| рцы́ у́бо на́мъ, что́ Ти́ ся мни́тъ? Досто́йно ли є́сть да́ти кинсо́нъ ке́сареви, или́ ни́? | рци у́бо нам, что Ті ся мнить? Досто́йно ли єсть да́ти кинсо́н ке́сареві, іли́ ні? |
|
18
|
18
|
| Разумѣ́въ же Іису́съ лука́вство и́хъ, рече́: что́ Мя искуша́єте, лицемѣ́ри? | Разумі́в же Ісу́с лука́вство їх, рече́: что М'я іскуша́єте, лицемі́ри? |
|
19
|
19
|
| покажи́те Ми́ злати́цу кинсо́нную. Они́ же принесо́ша Єму́ пѣ́нязь. | покажі́те Мі злати́цю кинсо́нную. Они́ же принесо́ша Єму́ пі́нязь. |
|
20
|
20
|
| И глаго́ла и́мъ: чі́й о́бразъ се́й и написа́ніє? | І глаго́ла їм: чий о́браз сей і написа́ніє? |
|
21
|
21
|
| [И] глаго́лаша Єму́: ке́саревъ. Тогда́ глаго́ла и́мъ: воздади́те у́бо ке́сарева ке́сареви, и Бо́жія Богови. | (І) глаго́лаша Єму́: ке́сарев. Тогда́ глаго́ла їм: воздаді́те у́бо ке́сарева ке́сареві, і Бо́жия Бо́гові. |
|
22
|
22
|
| И слы́шавше диви́шася: и оста́вльше Єго́ отидо́ша. | І сли́шавше диви́шася; і оста́вльше Єго́ отидо́ша. |
|
23
|
23
|
| Въ то́й де́нь приступи́ша къ Нему́ саддуке́є, и́же глаго́лютъ не бы́ти воскресе́нію, и вопроси́ша Єго́, | (Зач. 91) В той день приступи́ша к Нему́ саддуке́є, і́же глаго́лють не би́ти воскресе́нію, і вопроси́ша Єго́, |
|
24
|
24
|
| глаго́люще: Учи́телю, Моисе́й рече́: а́ще кто́ у́мретъ не имы́й ча́дъ, [да] по́йметъ бра́тъ єго́ жену́ єго́ и воскреси́тъ сѣ́мя бра́та своєго́: | глаго́люще: Учи́телю, Моїсе́й рече́: а́ще кто у́мреть не іми́й чад, (да) по́йметь брат єго́ жену́ єго́ і воскреси́ть сі́м'я бра́та своєго́; |
|
25
|
25
|
| бѣ́ша же въ на́съ се́дмь бра́тія: и пе́рвый оже́нься у́мре, и не имы́й сѣ́мене, оста́ви жену́ свою́ бра́ту своєму́: | бі́ша же в нас седьм бра́тія; і пе́рвий оже́нься у́мре, і не іми́й сі́мене, оста́ви жену́ свою́ бра́ту своєму́; |
|
26
|
26
|
| та́кожде же и вторы́й, и тре́тій, да́же до седма́го: | тако́жде же і втори́й, і тре́тій, да́же до седьма́го; |
|
27
|
27
|
| послѣди́ же всѣ́хъ у́мре и жена́: | посліди́ же всіх у́мре і жена́; |
|
28
|
28
|
| въ воскресе́ніє у́бо, кото́раго от седми́хъ бу́детъ жена́? Вси́ бо имѣ́ша ю́. | в воскресе́ніє у́бо, кото́раго от седьми́х бу́деть жена́? Всі бо імі́ша ю. |
|
29
|
29
|
| Отвѣща́въ же Іису́съ рече́ и́мъ: прельща́єтеся, не вѣ́дуще Писа́нія, ни си́лы Бо́жія: | Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: прельща́єтеся, не ві́дуще Писа́нія, ні си́ли Бо́жия; |
|
30
|
30
|
| въ воскресе́ніє бо ни же́нятся, ни посяга́ютъ, но я́ко А́нгели Бо́жіи на небеси́ су́ть: | в воскресе́ніє бо ні же́няться, ні посяга́ють, но я́ко а́нгели Бо́жії на небесі́ суть; |
|
31
|
31
|
| о воскресе́ніи же ме́ртвыхъ нѣ́сте ли чли́ рече́ннаго ва́мъ Бо́гомъ, глаго́лющимъ: | о воскресе́нії же ме́ртвих ні́сте ли чли рече́ннаго вам Бо́гом, глаго́лющим: |
|
32
|
32
|
| А́зъ є́смь Бо́гъ Авраа́мовъ, и Бо́гъ Ісаа́ковъ, и Бо́гъ Іа́ковль? Нѣ́сть Бо́гъ Бо́гъ ме́ртвыхъ, но [Бо́гъ] живы́хъ. | Аз єсьм Бог Авраа́мов, і Бог Ісаа́ков, і Бог Іа́ковль? Ність Бог Бог ме́ртвих, но (Бог) живи́х. |
|
33
|
33
|
| И слы́шавше наро́ди дивля́хуся о уче́ніи Єго́. | І сли́шавше наро́ди дивля́хуся о уче́нії Єго́. |
|
34
|
34
|
| Фарисе́є же слы́шавше, я́ко посрами́ саддуке́и, собра́шася вку́пѣ. | (Зач. 92) Фарисе́є же сли́шавше, я́ко посрами́ саддуке́ї, собра́шася вку́пі. |
|
35
|
35
|
| И вопроси́ єди́нъ от ни́хъ законоучи́тель, искуша́я Єго́ и глаго́ля: | І вопроси́ єди́н от них законоучи́тель, іскуша́я Єго́ і глаго́ля: |
|
36
|
36
|
| Учи́телю, ка́я за́повѣдь бо́лши [е́сть] въ зако́нѣ? | Учи́телю, ка́я за́повідь бо́льші (єсть) в зако́ні? |
|
37
|
37
|
| Іису́съ же рече́ єму́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всѣ́мъ се́рдцемъ твои́мъ, и все́ю душе́ю твоє́ю, и все́ю мы́слію твоє́ю: | Ісу́с же рече́ єму́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всім се́рдцем твої́м, і все́ю душе́ю твоє́ю, і все́ю ми́слію твоє́ю; |
|
38
|
38
|
| сія́ є́сть пе́рвая и бо́лшая за́повѣдь: | сія́ єсть пе́рвая і бо́лшая за́повідь; |
|
39
|
39
|
| втора́я же подо́бна є́й: возлю́биши и́скренняго твоєго́ я́ко са́мъ себе́: | втора́я же подо́бна єй: возлю́биши і́скренняго твоєго́, я́ко сам себе́; |
|
40
|
40
|
| въ сію́ обою́ за́повѣдію ве́сь зако́нъ и проро́цы ви́сятъ. | в сію́ обою́ за́повідію весь Зако́н і Проро́ци ви́сять. |
|
41
|
41
|
| Собра́вшымся же фарісе́омъ, вопроси́ и́хъ Іису́съ, | Собра́вшимся же фарисе́йом, вопроси́ їх Ісу́с, |
|
42
|
42
|
| глаго́ля: что́ ва́мъ мни́тся о Христѣ́? Чі́й є́сть Сы́нъ? Глаго́лаша Єму́: Дави́довъ. | глаго́ля: что вам мни́ться о Христі́? Чий єсть Син? Глаго́лаша Єму́: Дави́дов. |
|
43
|
43
|
| Глаго́ла и́мъ: ка́ко у́бо Дави́дъ Ду́хомъ Го́спода Єго́ нарица́єтъ, глаго́ля: | Глаго́ла їм: ка́ко у́бо Дави́д Ду́хом Го́спода Єго́ нарица́єть, глаго́ля: |
|
44
|
44
|
| рече́ Госпо́дь Го́сподеви моєму́: сѣди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твои́ма? | рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма? |
|
45
|
45
|
| А́ще у́бо Дави́дъ нарица́єтъ Єго́ Го́спода, ка́ко Сы́нъ єму́ є́сть? | а́ще у́бо Дави́д нарица́єть Єго́ Го́спода, ка́ко син єму́ єсть? |
|
46
|
46
|
| И никто́же можа́ше отвѣща́ти Єму́ словесе́: ниже́ смѣ́яше кто́ от того́ дне́ вопроси́ти Єго́ ктому́. | І нікто́же можа́ше отвіща́ти Єму́ словесе́; ніже́ смі́яше кто от того́ дне вопроси́ти Єго́ ктому́. |
