|
Глаv, д~і”
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
|
И$ бысть въ третїи дн~ь, и^ аZ сњдохъ поD дђбомъ. и^ с^е глаs и^зыиде проти'въ м^я эT кђпи'ны и^ реq. е%здра, е%здра. и^ рекохъ
|
І було після трьох днів, я сидів під дубом, і ось, голос вийшов з куща навпроти мене і сказав: Ездро, Ездро!
|
|
2
|
2
|
|
с^е а%зъ г~и, и^ воста'хъ на' ноѕњ мои`, и^ рече къ мнњ.
|
Я сказав: ось я, Господи. І встав на ноги мої.
|
|
3
|
3
|
|
эTкрыва'ющи эTкровенъ е^смь на кђпи'нњ. и^ гл~ахъ мољ=сїю, когда` слђжаше лю'дїе мои` въ е^гљ=птњ
|
Тоді сказав Він мені: у кущі Я відкрився і говорив Мойсеєві, коли народ Мій був рабом у Єгипті;
|
|
4
|
4
|
|
и^ посла'хъ е^го, і^ и^зведохъ лю'ди моа эT е^гљ=пта. и^ приведохъ и^хъ на' горђ сина'искђ. и^ въздръжа'хъ е^го преD собо'ю дн~и мно'ги.
|
і послав його і вивів народ Мій з Єгипту, і привів його до гори Синаю і тримав його у Себе багато днів,
|
|
5
|
5
|
|
и^ провњщахъ е^мђ чюдеса` мно'га, и^ показа'хъ е^мђ вре'мена та'ины и^ конецъ. и заповњдаX е^мђ гл~щи,
|
і відкрив йому багато чудес і показав таємниці часів і кінець, і заповів йому, сказавши:
|
|
6
|
6
|
|
сїя въ ја%вленїе сътвориши словеса`, и^ сїя скры'еши.
|
«Ці слова оголоси, а інші приховай».
|
|
7
|
7
|
|
и^ нн~њ тебњ рекђ
|
І нині тобі говорю:
|
|
8
|
8
|
|
зна'мені^а ја%же показаX сонїя и^же видlњ е^си, и^ толкованїа и^же ты вњдњ в срDци твоеM преста'ви ея`.
|
знамення, які Я показав тобі, і сни, які ти бачив, і тлумачення, які чув, поклади у серці твоєму;
|
|
9
|
9
|
|
т^ы б^о въспрїимеши эT всXњ эTврати'ши, ѓ^ста'нокъ совњтомъ мои^мъ и^ съ подобными твои'ми. доко'лњ не сконъча'ютъ времена.
|
бо ти взятий будеш від людей і будеш знаходитися із Сином Моїм і з подібними до тебе, доки не закінчаться часи.
|
|
10
|
10
|
|
ја%ко вњкъ погђби` ю%ность свою. и^ времена приближаюTся ста'рњтися”
|
Бо вік утратив свою юність, і часи наближаються до старости,
|
|
11
|
11
|
|
На дванадесять б^о ча'сти раздњле'нъ е^сть вњкъ. и^ проидо'ша е^го десятыя и^ по'лъ десятыя ча'сти,
|
оскільки вік розділений на дванадцять частин, і дев’ять частин його і половина десятої частини вже минули,
|
|
12
|
12
|
|
свыше же сђть е^го за пол#десятыя части”
|
і залишається те, що після половини десятої частини.
|
|
13
|
13
|
|
Нн~њ б^о ё^стро'иши доM твои. и^ накажи лю'ди твоя и^ ё^тњши смиреныX и^хъ. и^ эTвњща, ё^же` растлњно
|
Отже, нині влаштуй дім твій і напоум народ твій, утіш принижених і зречися тління,
|
|
14
|
14
|
|
и^ эTпђсти эT себе` смеrтное помышленїе. и^ эTверзи эT себе` тя'гости люDскїя. и^звлеци эT себе` не'мощное е^стество” И$ преста'ви въ е^ді'нђ странђ` смђща'ющаа т^я помышленїя, и^ тщи'ся пресели'тися эT временъ и^хъ,
|
і відпусти від себе смертні помисли, відкинь тягарі людські, зніми із себе немочі єства і відклади вбік тяжкі для тебе помисли, і готуйся переселитися від часів цих.
|
|
15
|
15
|
|
и^же б^о ви'дњлъ е^си нн~њ слђчи'тися ѕла'я, паки тњмъ го'ршая сътворя'тъ.
|
Бо після більше буде бід, ніж скільки ти бачив нині.
|
|
16
|
16
|
|
когда` б^о невоZмо'женъ сътворится вњкъ эT ста'рости” Зане б^о ё^мно'жиTся на ѓ^бита'ющиX зла'я.
|
Скільки буде слабшати вік від старости, стільки буде збільшуватися зло для тих, що живуть.
|
|
17
|
17
|
|
ё^дали бо ся далече и%стинна и^ приближися л#жа. ё^же` б^отщиTся прїити ја^же ви'дњлъ е^си видњнїе”
|
Ще далі відійде істина, і наблизиться неправда; уже поспішає прийти видіння, яке ти бачив.
|
|
18
|
18
|
|
И$ эTвњщахъ, и^ рекохъ преD тобо'ю г~и.
|
Тоді відповів я і сказав: ось, я — перед Тобою, Господи;
|
|
19
|
19
|
|
се б^о а'зъ и^дђ` ја%ко повелњлъ е^си мн^њ. и^ покажђ настоя'щимъ лю'демъ и^же ро'дятся, кт^о наё^читъ я&.
|
я піду, як Ти повелів мені, й напоумлю нинішній народ; але хто навчить тих, які потім народяться?
|
|
20
|
20
|
|
поста'вленъ б^о е^сть вњкъ въ тмњ`, і^ и'же ѓ^бита'ютъ в немъ безъ свњтлости”
|
Бо вік у пітьмі лежить, і ті, що живуть у ньому, — без світла;
|
|
21
|
21
|
|
ЈА/ко закоn твои заж#женъ е^сть. да никто знаеT и^же эT тебе` съворе'на сђть. и^ли и^же начнђтся дњ'ла”
|
тому що закон Твій спалений, і від того ніхто не знає, що зроблено Тобою або що слід їм робити.
|
|
22
|
22
|
|
А/ще б^о ѓ^брњтоX блгDть преD тобо'ю, посли въ мя` дх~ъ ст~ъ. да напишђ вс^я что сътворено е^сть въ вњцњ эT нача'ла и^же быша въ зако'нњ твое^мъ пи'сана, да мо'гTђ чл~ци ѓ^брњсти стеѕю и^же въсхо'тяT жити въ послDњнихъ вре'менехъ да жи'вђтъ”
|
Але якщо я придбав милість у Тебе, зішли на мене Духа Святого, щоб я написав усе, що було зроблено у світі від початку, що було написано у законі Твоєму, щоб люди могли знайти путь і щоб ті, які захочуть жити в останні часи, могли жити.
|
|
23
|
23
|
|
И$ эTвњща` къ мнњ и рече. шеDше събери лю'ди и^ речеши к ниM. да не възыщђтъ тебе дн~и, м~”
|
І Він у відповідь сказав мені: йди, збери народ і скажи йому, щоб він не шукав тебе протягом сорока днів.
|
|
24
|
24
|
|
Ты же ё^гото'ви себњ дщиць пићовъ мно'го, и^ воZми` съ собо'ю сарїа, даврїа, селемїа, а^ха'на, и^ а^сїеля. пя'ть иX и^же ё^готованы сђть к писа'нїю ско'ро.
|
Ти ж приготуй собі побільше дощечок і візьми із собою Сарія, Даврія, Салемія, Ехана й Асиеля, цих п’ятьох, здатних писати швидко.
|
|
25
|
25
|
|
и^ прїидеши сњмо и^ а'зъ възж#гђ въ срDци твоеM свњти'лникъ разђма, и^ не ё^га'снеT. дондеже сконча'юTся и^же начнеши писа'ти.
|
І прийди сюди, і Я запалю у серці твоєму світильник розуму, який не згасне, доки не закінчиться те, що ти почнеш писати.
|
|
26
|
26
|
|
и^ когда` съвръшиши нњ'кая ја^вествено сътво'риши” Нњкото'рая мђ'дрымъ съкровенно предаси`. в заё'трїи б^о сїи часъ начнеши писа'ти”
|
І коли ти звершиш це, то дещо оголоси, а дещо таємно передай мудрим. Завтра у цю годину ти почнеш писати.
|
|
27
|
27
|
|
І$ и^до'хъ ја%коже м^и повелњ`. и^ собрахъ вс^и люd и^ рекохъ”
|
Тоді я пішов, як Він повелів мені, і зібрав весь народ і сказав:
|
|
28
|
28
|
|
Слы'ши і^и^л~ь словеса` сїя
|
слухай, Ізраїлю, слова ці:
|
|
29
|
29
|
|
ѓ^пђтьствова'ни сђть эTц~ы на'ши, эT нача'ла въ е^гљ=петъ і^ и^збавлени сђT эTто'лњ”
|
батьки наші були подорожніми у Єгипті, і були визволені звідти,
|
|
30
|
30
|
|
И$ прїя'ша за'конъ животныи е^гоже не съхрани'ша. и^же и^ в^ы по нихъ престђ'пни е^сте`.
|
і прийняли закон життя, якого не зберегли, який і ви після них порушили.
|
|
31
|
31
|
|
и^ дана ва'мъ е^ст земля` въ жре'бїи. и^ зеMля сїѓ'нъ, и^ эTц~ы ва'ши и^ в^ы безако'нїе сътво'рше. и^ не въздръжа'сте пђти и^же повелњ ва'мъ вы'шнїи.
|
І дана була вам земля у спадщину і земля Сион; але батьки ваші і ви робили беззаконня і не трималися тих шляхів, які Всевишній заповів вам.
|
|
32
|
32
|
|
и^ пра'выи сђдїя е^гда` эTја%лъ эT ва'съ въ время ја^же да'но бысть”
|
І Він, як праведний суддя, відняв у вас нині, що дарував вам.
|
|
33
|
33
|
|
И$ нн~њ в^ы здњ е^сте и^ бра'тїя ваша въ ва'съ сђть.
|
І нині ви тут і брати ваші між вами.
|
|
34
|
34
|
|
а%ще б^о повелите чюв#ствђ ва'шемђ и^ поё^чи'те срDце ва'ше живы съдръжа'ни бђ'дете. и^ по смр~ти млsти въслњдите,
|
Якщо ви будете управляти почуттям вашим і впорядкуєте серце ваше, то збережете життя і після смерти одержите милість.
|
|
35
|
35
|
|
сђдъ б^о по смр~ти прїидетъ къгда` паки ѓ^живемъ” И$ тогда` правеDнымъ и^мена` ја^вля'ются и^ нечьстивымъ сътворена пока'жђтся.
|
Бо після смерти настане суд, коли ми оживемо; і тоді імена праведних будуть оголошені й показані діла нечестивих.
|
|
36
|
36
|
|
къ мнњ` б^о никто пристђпа'етъ нн~њ, ни възы'щеT мене да'же до м~, дн~и.
|
Ніхто не приходь до мене нині і не шукай мене до сорока днів.
|
|
37
|
37
|
|
и^ прїяX пя'ть мђж'їи ја^ко заповњ'да мн^њ, і^ и^дохомъ въ по'ле, и^ пребы'хоM т^ђ”
|
І взяв я п’ятьох мужів, як Він заповів мені, і пішли ми у поле і залишилися там.
|
|
38
|
38
|
|
И$ бысть в заё%трїи и^ с^е глаs възва мя гл~я. е%здра эTвръзи ё^ста` твоа и^ пїи и%мже т^я напою`.
|
І ось, на другий день голос воззвав до мене: Ездро! відкрий уста твої і випий те, чим Я напою тебе.
|
|
39
|
39
|
|
и^ ѓ^твориX ё^ста моа`, и^ с^е ча'ша поlна въздашеся мн^њ, сїя бы'сть поlна ја%ко во'ды, свTњ ея` ѓ^гню подобеn,
|
Я відкрив уста мої, і ось повна чаша подана була мені, яка була наповнена ніби водою, але колір того був подібний до вогню.
|
|
40
|
40
|
|
и^ прїя'хъ и^ пихъ, и^ в неи е^гда` пїяX срDце мое смятяшеся ра'зђмомъ, и^ въ персехъ моиX възрастяше премђдрость. и^ дх~ъ мо'и содръжашеся памятїю.
|
І взяв я і пив; і коли я пив, серце моє дихало розумом і у грудях моїх зростала мудрість, бо дух мій підкріплювався пам’яттю;
|
|
41
|
41
|
|
эTвръсты ё^ста моя` и^ нњсть затворены ктомђ”
|
вуста мої були відкриті і більше не закривалися.
|
|
42
|
42
|
|
Вы'ш#нїи даде ра'зђмъ пяти'мъ мђжеM. и^ писа'ша ја%же гл~ахђся ё^жа'снњи но'щи и%хже невњдяхђ.
|
Всевишній дарував розум п’ятьом мужам, і вони вночі писали по порядку, що було говорено їм і чого вони не знали.
|
|
43
|
43
|
|
но'щїю же ја^дя'хђ хлњбъ. а%з же по дн~и гл~ахъ. и^ по нощи не молча'х#.
|
Вночі вони їли хліб; а я говорив удень і не мовчав уночі.
|
|
44
|
44
|
|
и^ написа'ни сђть за м~, дн~їи. кни'ги, с~д”
|
Написані ж були за сорок днів дев’яносто чотири книги.
|
|
45
|
45
|
|
И$ быs е^гда` съвръши'шася, м~, дн~їи.
|
І коли виповнилося сорок днів,
|
|
46
|
46
|
|
гл~а вы'шнїи рекђщи. пр'ьвая и^же писаl е^си въ ја^вњ постави`. и^ да чтђтъ досто'инїи и^ недостоинїи.
|
Всевишній сказав: перші, які ти написав, поклади відкрито, щоб могли читати достойні і недостойні,
|
|
47
|
47
|
|
послDњняя же сеDмьдесять съдръжи'ши да предаси и^хъ мђдрымъ эT людїи твоиX.
|
але останні сімдесят збережи, щоб передати їх мудрим з народу;
|
|
48
|
48
|
|
в тњхъ б^о е^сть ко'рень разђма и^ премђдрости и^сто'чник#, и^ ё^мњнїя рњка. и^ сътвори'хъ та'ко”
|
бо у них провідник розуму, джерело мудрости і ріка знання. Так я і зробив.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
