|
Тре'тїе е%здра
|
Третя книга Ездри*
|
|
* Цієї книги немає ні єврейською, ні грецькою мовами.Як слов’янський, так і російський переклади зроблені з Вульгати.В останній вона розділена на дві книги:першу складають глави III–XIV за слов’янським перекладом,а друга має в собі глави I, II, XV і XVI.У даному перекладі збережений порядок глав слов’янського перекладу.
|
|
|
Глvа, а~”
|
Глава 1
|
|
1
|
|
|
Вторы'е кни'ги е%здры пррoка, сн~а зара'їе^ва. сн~а а^ꙁарїева сн~а е^лихїева сн~а са'данїева сн~а садокова, сн~а а^хитова
|
|
|
2
|
1
|
|
сн~а а^хїева, сн~а финее^сова, сн~а гее^лїева, сн~а а^марїева, сн~а а^фїе^ва. сн~а маримо'това. сн~а а^рна'ева сн~а ѓ^ꙁїева, сн~а вори'џова. сн~а а^висе'ева. сн~а финее^сова. сн~а е^леа^за'рова.
|
Друга книга Ездри пророка, сина Сераії, сина Азарії, сина Хелкії, сина Шаллума, сина Садока, сина Ахитува,
|
|
3
|
2
|
|
сн~а а^а^ро'нова, эT колњ'на левљ=и и^же быs ю%ꙁникомᲆ в# ꙁемли` меDскои, въ црsтво а^ртаћерћа цр~я прь'скаго”
|
сина Ахії, сина Финеєса, сина Ілія, сина Амарії, сина Асиєла, сина Мерайофа, сина Арна, сина Уззія, сина Ворифа, сина Авишуя, сина Финеєса, сина Єлеазара,
|
|
4
|
3
|
|
Бы'сть сло'во гн~е къ мнњ си'це,
|
сина Аарона від коліна Левіїного, який був полоненим у країні Мідійській, у царювання Артаксеркса, царя Перського.
|
|
5
|
4
|
|
и^ди` и^ въꙁвњсти лю'демъ мои^мᲆ дњ'ла иX, и^ лђка'в#ствїе и^хъ е^же сътвори'ша, да въꙁвњстя'тъ и^хъ сн~овомъ своиM
|
Було слово Господнє до мене:
|
|
6
|
5
|
|
ја%ко грњхи` рож#шихъ и^хъ ё^мно'жишася. поне'же мене` ѓ^ста'виша, и^ жря'хђ бг~омъ чю'ждимъ”
|
йди і звісти народу Моєму злі діла їхні і синам їхнім — беззаконня, які вони звершили проти Мене, щоб вони сповістили синам синів своїх;
|
|
7
|
6
|
|
Є$да ли не а%ꙁъ и^ꙁведо'хъ иX и^ꙁ# земли` е^гљ=пет#скїя эT до'мђ рабо'ты Тїи же прогнњ'ваша м^я, и^ совњти мои` ё^ничижи'ша”
|
бо гріхи батьків їхніх зросли у них; забувши Мене, вони приносили жертви богам чужим.
|
|
8
|
7
|
|
Того же ра'ди ѓ^стрижи` вла'сы главы` твое^я, и^ верꙁи на ни'х# вся ѕла'я, и^же не послђшаша ꙁако'на мое^го, и^ лю'дїе же бњша ненаказа'н#ни
|
Чи не Я вивів їх із землі Єгипетської, з дому рабства? а вони прогнівили Мене і поради Мої знехтували.
|
|
9
|
8
|
|
и^ доко'лњ же трьплю` и^мъ, и%мже и^ꙁ#ја^ви'хъ вся` бл~гая”
|
Ти обстрижи волосся голови твоєї, і кинь на них усе зле, бо вони не слухалися закону Мого — народ неприборканий!
|
|
10
|
9
|
|
НиꙁложиX и^хъ ради мно'жесᲄво цр~еи, и^ пораꙁи'хъ фараѓ'на съ люDми е^го, и^ съ всњми во'и е^го”
|
Доки Я буду терпіти їх, яким зробив стільки благодіянь?
|
|
11
|
10
|
|
И$ вся` ја^ꙁы'ки эT лица` и^хъ погђби'хъ, и^ на въсто'цњ же двњ ѓ%бласти людїи тљ=рскихъ и^ сидо'н#скихъ распраши'хъ и^ поби'хъ всXњ враго'въ иX,
|
Заради них Я багатьох царів скинув; уразив фараона з рабами його і з усім військом його;
|
|
12
|
11
|
|
ты же гл~и к ни'мъ си'це” Та'ко гл~етъ г~ь,
|
усіх язичників від лиця їх погубив, і на сході народ двох областей, Тира і Сидона, розсіяв і всіх ворогів їхніх знищив.
|
|
13
|
12
|
|
а%ꙁъ в^ы преведо'хъ скво'ѕњ мо'ре, и^ ё^гото'вахъ вамъ пђть бл~гъ и^ꙁначала, и^ дахъ ва'мъ мољ=сїя во'жда, и^ а^а^ро'на въ і^ере'я,
|
Ти ж так скажи їм: так говорить Господь:
|
|
14
|
13
|
|
и^ да'хъ вамъ свњтᲆ въ сто'лпњ ѓ%гненњ, и^ сътвори'хъ въ васъ чюдеса` ве'лїя, вы же мене ꙁабы'сте, реq г~ь”
|
саме Я провів вас через море і по дну його проклав вам обгороджену вулицю, дав вам вождя Мойсея й Аарона священика,
|
|
15
|
14
|
|
Та'ко гл~еT г~ь вседержи'тель, крастели бы'ша ваM въ знаменїе, и^ да'хъ ваM по'лкы вᲆ ꙁащище'нїе, вы же и^ та'мо ропта'сте.
|
дав вам світло у стовпі вогненному, і багато чудес створив серед вас; а ви Мене забули, — говорить Господь.
|
|
16
|
15
|
|
и^ не радова'сᲄеся ѓ^ и^мени мое^мъ, побњды ради враго'въ ва'шиX н^о ропта'сте да'же и^ до нн~њ,
|
Так говорить Господь Вседержитель: перепели були вам у знамення. Я дав вам стани для захисту, але ви і там нарікали
|
|
17
|
16
|
|
и^ где сTђ бл~гости и^же вамъ творя'хᲆ” Є$да ли не въ пђсты'ни, въ вре'мя в не'же а^лка'сте въ а^л#чбњ въпїю'щи къ мнњ`
|
і не раділи в ім’я Моє погибелі ворогів ваших, але навіть донині ще нарікаєте.
|
|
18
|
17
|
|
гл~я, чесо ра'ди и^ꙁведе наs вᲆ пђсты'ню сїю погђби'ти” Лђчше бо б^њ намъ рабо'тати е^гљ=птяномъ, нежели ё^мрњти въ пђсты'ни се'и”
|
Де ті благодіяння, які Я зробив вам? Чи не у пустелі, коли ви, зголоднівши, волали до Мене,
|
|
19
|
18
|
|
Є$да ли не млрsдова'хъ ѓ^ слеꙁа'хъ ва'шихъ, и^ не дахъ л^и ва'мъ маннђ въ пищђ, и^ ја^до'сте хлњбъ а^гг~лъскїи”
|
говорячи: «навіщо Ти привів нас у цю пустелю? уморити нас? краще нам було служити єгиптянам, ніж померти у цій пустелі»?
|
|
20
|
19
|
|
Є$гдаy бњсте жаждђще, не раꙁсяде ли ся ка'мень, и^ потеко'ша ва'мъ ѓ^билъны во'ды, не ли'ствїемъ л^и защитя'хъ в^ы эT зно'я,
|
Я зглянувся на стогони ваші, і дав вам манну в їжу: ви їли хліб ангельський.
|
|
21
|
20
|
|
и^ не да'хъ л^и ва'мъ въ наслњдїе зе'млю ѓ^билнђ, і^ не и^ꙁгнаX ли` эT лица ва'шего ханане'ѓv и^ фереꙁеѓ'вᲆ, и^ филистимлянъ, и что' же боле'и ваM сътворю` рече г~ь”
|
Коли ви відчували спрагу, чи не розсік Я камінь, і потекли води до ситости? від спеки покривав вас листями дерев.
|
|
22
|
21
|
|
Та'ко гл~тъ г~ь вседръжи'тель, е^гда` бњ'сте въ пђсты'ни, на рњцњ а^м#море'истњ и^ жа'ждђщи и^ хђляще и^мя мое,
|
Розділив вам землі родючі; хананеїв, ферезеїв і филистимлян вигнав від лиця вашого. Що ще зроблю вам? — говорить Господь.
|
|
23
|
22
|
|
н^о не пож#гохъ в^ы ѓ^гнемъ хђле'нїя ради ва'шего. н^о влага'ющи дре'во въ во'дђ сътвориX ваM во'дђ слаDкђ.
|
Так говорить Господь Вседержитель: коли ви були у пустелі, на річці Мерри, і ті, що відчували спрагу, хулили ім’я Моє,
|
|
24
|
23
|
|
что' же бо'лее сътворю т^и ЭO і^а'кове, не въсхотњлъ б^о е^си послђшати і^ё'до. прїидђ б^о къ прочїимъ ја^зы'комᲆ и^мже да'мъ и^мя мое да съблюдђтъ зако'нъ мои.
|
не вогонь послав Я на вас за богохульства, але вклав дерево у воду і ріку зробив солодкою.
|
|
25
|
24
|
|
понеже в^ы ѓ^ста'висте м^я, и^ а'зъ ѓ^сᲄа'влю в^ы. и^ просящиM ва'мъ млsти, не ё^милю'ся.
|
Що зроблю тобі, Якове? Не хотів ти коритися, Іудо. Переселюся до інших народів і дам їм ім’я Моє, щоб дотримувалися законів Моїх.
|
|
26
|
25
|
|
и^ е^гда` въꙁ#ꙁвоте м^я и^ а'ꙁъ не ё^слы'шђ в^ы. рђ'цњ б^о ва'ши по'лны кро'ви, но'ѕњ же ва'ши ско'ры на ё^бїенїе,
|
Оскільки ви Мене залишили, то і Я залишу вас; тих, що прохають у Мене милости, не помилую.
|
|
27
|
26
|
|
и^ ѓ^ста'висте не мене`, н^о себе` гл~еT г~ь.
|
Коли будете закликати Мене, Я не почую вас, бо ви осквернили руки ваші кров’ю, і ноги ваші швидкі на здійснення людиновбивства.
|
|
28
|
27
|
|
та'ко гл~етъ г~ь вседръжи'тель, е^да` л^и аZ не моли'хъ ва'съ ја%коже эTц~ъ сн~ы, и^ ја^ко мт~и дще'рїи, и^ли ја%ко доя'щїя ѓ^тро'чатъ свои^хъ.
|
Ви ніби не Мене залишили, а вас самих, — говорить Господь.
|
|
29
|
28
|
|
да бђ'дете м^и въ лю'ди, и^ а'ꙁъ ваM въ б~а, и^ в^ы мн^њ въ сн~ы, и^ а'ꙁъ ва'мъ въ эTц~а”
|
Так говорить Господь Вседержитель: чи не Я благав вас, як батько синів і як мати дочок і як годувальниця годованців своїх,
|
|
30
|
29
|
|
Собирахъ в^ы ја^ко коко'шᲆ птенца своя` поD кри'лњ свои`. нн~њ же чт^о сътворю ваM эTве'ргђ в^ы эT лица` мое^го.
|
щоб ви були Мені народом і Я вам Богом, щоб ви були Мені синами і Я вам Отцем?
|
|
31
|
30
|
|
и^ е^гда` принесете жрътвђ, эTвра'щђ эT ваs лице` мое. възненави'дњхъ б^о пра'ꙁдники ва'ша и^ новомњсячїя, и^ ѓ^брњза'нїя ва'ша.
|
Я зібрав вас, як курка пташенят своїх під крила свої. Що нині зроблю вам? Відкину вас від лиця Мого.
|
|
32
|
31
|
|
послаX б^о къ ва'мъ рабы мои` прoрки иXже ја%сᲄе и^ ё^би'сᲄе, и^ телеса` иX на ча'сти раꙁ#сњко'сте, и%хже кро'ви а%зъ въꙁы'щђ гл~етъ г~ь”
|
Коли принесете Мені приношення, відверну лице Моє від вас; бо ваші дні святкові і новомісяччя й обрізання Я відкинув.
|
|
33
|
32
|
|
Та'ко гл~еT г~ь вседръжи'тель, доM ва'шъ пђстᲆ бђдTе і^ и^ꙁвръгђ в^ы ја%коже вњтръ возмњта'етᲆ праX.
|
Я послав до вас рабів Моїх, пророків; ви, схопивши їх, умертвили і розтерзали тіла їхні. Кров їхню Я стягну, — говорить Господь.
|
|
34
|
33
|
|
и^ сн~ы ва'ша не ро'дяT чаD. поне'же ѓ^ста'виша ꙁа'повњди моя`, и^ лђка'вое сътвори'ша предо мно'ю.
|
Так говорить Господь Вседержитель: дім ваш порожній. Розвію вас, як вітер полову,
|
|
35
|
34
|
|
да'мъ домы` ва'ша лю'демъ грядђщимъ, и^же не слы'шаша м^я ё^вњрятъ и^ преD ни'ми же чюдесъ не твори'хъ, ѓ^ни сътворяT е^ли'ка повелњхъ,
|
і сини не будуть мати потомства, бо заповідь Мою знехтували і робили те, що є злом переді Мною.
|
|
36
|
35
|
|
не вњдђще прoркъ моиX, воZгнђша'юTся лђка'въствъ всои^хъ”
|
Віддам доми ваші людям грядущим, які, не чувши Мене, увірують, які, хоч Я не показував їм знамень, виконають те, що Я заповів,
|
|
37
|
36
|
|
Нн~њ же хощђ` въꙁвњстити сла'вђ лю'дїи грядђщихъ, и^хже ѓ%троки веселя'тся съ радостїю, ѓ^чи'ма б^о е^стественыма не видњша м^я, дх~оM же вњрђ'ютъ е^же гл~ахъ”
|
не бачивши пророків, згадають про свої беззаконня.
|
|
38
|
37
|
|
Нн~њ же ꙁри` бра'те какова сїя сла'ва, и^ ви'жDь лю'дїе приходя'щїа эT восто'ка сл~нца
|
Заповідаю благодать людям грядущим, діти яких, не бачивши Мене очима плотськими, але духом віруючи тому, що Я сказав, торжествують з веселощами.
|
|
39
|
38
|
|
и%мже а%ꙁъ да'мъ сла'вђ, а^враа'млю, і^саа'ковђ, і^а'ковлю і^ѓ^сїі^нђ, а^мо'совђ михеи^нђ. і^ѓ^и'левђ. а^вдїинђ. і^ѓ'нинђ.
|
Отже, тепер дивися, брате, яка слава, — дивися на людей, що грядуть зі сходу,
|
|
40
|
39
|
|
наё'мовђ. а^в#вакђмовђ. софо'нїинђ, а^гге'инђ. захарїинђ. и^ малахїи^нђ. и^же нарицаеᲄся а^гг~лом# гн~имъ”
|
яким Я дам у вожді Авраама, Ісаака та Якова, й Осію, і Амоса, і Михея, й Іоїля, й Авдія, й Іону,
|
|
Глvа, в~”
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь, а^ꙁъ и^зведо'хъ лю'ди сїя и^з работы`, и^ да'хъ и^мъ повеле'нїа рабы` мои^ми прoрки, и%хже послђшати не въсхотᲇша, и^ эTвр'ьгоша совњты моя,
|
Так говорить Господь: Я вивів народ цей з рабства, дав їм повеління через рабів Моїх, пророків, яких вони не захотіли слухати, але відкинули Мої поради.
|
|
2
|
2
|
|
мт~и и^же роди` и^хъ гл~а и^мъ, и^дњте сн~ы поне'же вдови'ца ѓ^ста'влена е^смь.
|
Мати, яка народила їх, говорить їм: «ідіть, діти; бо я вдова і залишена.
|
|
3
|
3
|
|
въспита'хъ вы съ ра'достїю, погђбиX же в^ы съ ско'рбїю, ја^ко съгрњши'сте г~ђ б~ђ ва'шемђ творя'щи лђка'вое пред нимъ”
|
Я виховала вас з радістю, і відпустила з плачем і гіркотою, бо ви згрішили перед Господом Богом вашим, і зробили зле перед Ним.
|
|
4
|
4
|
|
Нн~њ же чт^о сотворю` с ва'ми. а^ꙁъ вдови'ца ѓ^ста'вленая, и^дњте же сн~ы и^ проси'те эT г~а млsти
|
Нині ж що зроблю для вас? Я вдова і залишена: йдіть, діти, і просіть у Господа милости».
|
|
5
|
5
|
|
а%ꙁ же свњдњтельсᲄвђ'ю эTч~е на мт~рᲆ сн~овъ твои^хъ и^же завњта мое^го съхрани'ти не въсхотᲇша,
|
Тебе, Отче, прикликаю за свідка на матір синів, які не захотіли зберігати завіту мого.
|
|
6
|
6
|
|
в#да'ждь и^хъ на посрамощенїе и^ мт~ръ и^хъ на расхище'нїе, да не ё^мно'жится ктомђ ро'дъ и^хъ”
|
Віддай їх на посоромлення і матір їхню — на розкрадання, щоб не було роду їхнього.
|
|
7
|
7
|
|
І$ и^мена и^хъ да расточаTся въ ја^зы'ки, и^ да бђдђт# потреблены эT лица` земля`, ꙁане` възгордњша завњтомъ мои^мъ.
|
Нехай розсіються імена їхні по народах і згладяться на землі, бо вони знехтували завіт мій.
|
|
8
|
8
|
|
ё^вы` тебњ а^с#сљ=рїя съкрива'ющи в себњ` непра'ведныя” Въспомяни` ро'де лђка'выи чт^о сътвориX содо'мђ и^ гомо'рђ,
|
Горе тобі, Ассуре, що ховаєш у себе нечестивих! Роде лукавий! згадай, що Я зробив Содому і Гоморрі.
|
|
9
|
9
|
|
и^хже земля` въ жђпелњ и^ въ хо'лмњхъ пе'пелныхъ” Такоже и^ тXњ накажђ и^же м^я не послђшашA, гл~етъ г~ь вседръжи'тель”
|
Земля їх лежить у смоляних брилах і пагорбах попелу. Так учиню Я з тими, які Мене не слухалися, — говорить Господь Вседержитель.
|
|
10
|
10
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь къ е%здрњ, възвњсти лю'демъ мои^мъ, ја%ко да'мъ иM црsтво і^ерsли'м#ско е^же и^мњхъ да'ти і^и^л~ю.
|
Так говорить Господь до Ездри: звісти народу Моєму, що Я дам їм царство Єрусалимське, яке обіцяв Ізраїлю,
|
|
11
|
11
|
|
И$ сътворю` себњ по'средњ и^хъ сла'вђ и^ да'мъ и^мъ вњчныя ѓ^би'тели, и^же ё^гото'вахъ в нача'лњ.
|
і прийму славу від них і дам їм оселі вічні, які приготував для них.
|
|
12
|
12
|
|
дре'во живо'тное да бђдетъ и^мъ въ бл~гоё^ха'нїе. и^ не и%мђть дњлати ниже трђди'тися.
|
Дерево життя буде для них мастю запашною; не будуть зморювані працею і не знеможуть.
|
|
13
|
13
|
|
и^дњте и^ ѓ^дръжите моли'те же да ё^кратя'тся ваM дн~и тїи продлъжа'щїися” Бди'те б^о понеже вамъ ё^гото'вано црsтвїе,
|
Ідіть і одержіть; просіть собі днів малих, щоб вони не забарилися. Уже готове для вас царство: пильнуйте.
|
|
14
|
14
|
|
засвњдњтельствђи нб~омъ и^ земле'ю. и^же потреби'хъ ѕл^о, и^ соᲄворихъ бл~гая, ја%коже а^ꙁъ живђ` гл~еT г~ь.
|
Свідчіть, небо і земля, бо Я стер зле і створив добре. Живу Я! — говорить Господь.
|
|
15
|
15
|
|
мт~и ѓ^бои^ми` сн~ы твоя`, и^ въспита'и и^хъ съ веселїемъ ја%ко голђби'ца, и^ ё^тверди` но'ѕњ твои` ја%ко сто'лпъ, понеже тебе` и^збра'хъ, гл~етъ г~ь.
|
Мати! обійми синів твоїх, виховуй їх з радістю; як голубка, зміцнюй ноги їхні, бо Я обрав тебе, — говорить Господь.
|
|
16
|
16
|
|
и^ въскр~шђ ме'ртвыя эT мњстъ и^хъ і^ и^зведђ и^хъ эT гро'бъ и^хъ” Позна'хъ б^о и%мя мое` въ і^и^л~и,
|
І воскрешу мертвих на місцях їхніх і з гробів виведу їх, бо Я пізнав ім’я Моє в Ізраїлі.
|
|
17
|
17
|
|
ЭO мт~и сн~овъ тњхъ не ё^бо'ися ничто'же, а%зъ ё^ботебе` и^ꙁбра'хъ гл~етъ г~ь”
|
Не бійся, мати синів, бо Я обрав тебе, — говорить Господь.
|
|
18
|
18
|
|
Послю` на по'моu рабы` мои`, і^са'їю, і^е^ремїю, и%хже совњтомъ ѓ^ст~ихъ, и^ ё^гото'вахъ тебњ`, в~і, древе'съ разли'чными пло'ды”
|
Я пошлю на допомогу тобі рабів Моїх Ісаю та Єремію, за порадою яких Я освятив і приготував тобі дванадцять дерев, обтяжених різними плодами,
|
|
19
|
19
|
|
И$ толи'ко же и^сто'чниковъ текђщихъ ме'домъ и^ мле'комъ, и^ седмь горᲆ ѕњло ве'лїихъ, родя'щиX ро'жђ и^ кри'нъ, и%миже въꙁвеселю` сн~ы твоа”
|
і стільки ж джерел, які течуть молоком і медом, і сім гір найбільших, які вирощують троянду і лілею, через які сповню радістю синів твоїх.
|
|
20
|
20
|
|
Твори` пра'вдђ вдови'ци и^ бђ'ди помощникъ си'рђ, да'и нищђ и^ ꙁащити` сиротђ`, и^ ѓ^дњи нагаго
|
Виправдай удову, дай суд бідному, допоможи убогому, захисти сироту, одягни нагого,
|
|
21
|
21
|
|
прилежи` немо'щномђ, и^ не посмње%шися хро'момђ, бњднђ помози` и^ слњпого и^ꙁведи` на свњтъ мои,
|
про розслабленого і немічного потурбуйся, з кульгавого не смійся, безрукого захисти, і сліпого приведи до бачення світла Мого,
|
|
22
|
22
|
|
сокры'и младе'нца и^ ста'рца междђ стњна'ми твои^ми”
|
старця і юнака у стінах твоїх збережи,
|
|
23
|
23
|
|
Є$гда' же ѓ^бря'щеши мр~тва ꙁнамена'ющи погреби` е^го” И$ да'мъ тебњ прь'вое сњде'нїе въ воскрsнїе ме'ртвыхъ”
|
мертвих, де знайдеш, засвідчивши, віддай гробу, і Я дам тобі перше місце у Моєму воскресінні.
|
|
24
|
24
|
|
Потрᲆпи'те же лю'дїе мои`, и^ ё^мири'теся прїидеT б^о поко'и твои”
|
Відпочивай і упокоюйся, народе Мій, бо прийде спокій твій.
|
|
25
|
25
|
|
ЭO бл~гая дои'лице въспита'и ча'да твоя, и^ ё^тверди` но'ѕњ и^хъ,
|
Годуй синів твоїх, добра годувальнице, зміцнюй ноги їхні.
|
|
26
|
26
|
|
да ни е^ді'нъ эT ра'бъ и^хже тебњ да'хъ поги'бнет# понеже а^ꙁъ эT числа` твое^го възыщђ` и^хъ.
|
З рабів, яких Я дав тобі, ніхто нехай не загине, бо Я стягну їх від тебе.
|
|
27
|
27
|
|
не преста'ни же, е^гда прїидетъ дн~ь ско'рби и^ печа'ли” Тогда` про'чїи въспла'чђтся смђща'ю^щися, ты' же въꙁра'дђешися и^мњ'ющи вс^я и^ꙁоби'лно”
|
Не слабшай. Коли прийде день печалі і тісноти, інші будуть плакати і журитися, а ти будеш весела і в достатку.
|
|
28
|
28
|
|
ЗазряT б^отебњ` ја^зы'цы и^ ничто'же ё^спњ'ютᲆ гл~етъ г~ь.
|
Язичники будуть заздрити тобі, але нічого проти тебе зробити не зможуть, — говорить Господь.
|
|
29
|
29
|
|
ꙁащи'тятъ тебе рђцᲇ мои`, и^ не ё'зрятъ сн~ы твои` вњчнаго мђче'нїя”
|
Руки Мої покриють тебе, щоб сини твої не бачили геєни.
|
|
30
|
30
|
|
Весели'ся ма'ти съ ча'ды твои'ми, понеже а^ꙁъ сп~сђ т^я гл~етъ г~ь”
|
Утішайся, мати, з синами твоїми, бо Я спасу тебе.
|
|
31
|
31
|
|
Въспомяни' же ча'да твоя спя'щїя понеже а^зъ и^зведђ и^хъ эT стра'нъ ꙁемля` и^ по млsти мое'и с ними съᲄворю`, млsтиv ё^бо е^смь гл~еᲄъ г~ь вседръжи'тель”
|
Пам’ятай про синів твоїх, що спочивають. Я виведу їх з країв землі й учиню їм милість, бо Я милостивий, — говорить Господь Вседержитель.
|
|
32
|
32
|
|
ѓ^бои^ми' же ча'да твоя дондеже а^ꙁъ прїидђ` и^ млsрдъствђ'ю ѓ^ нихъ. и^сто'чники ё^бо мои` и^зобилђютъ, и^ блDть моя не ѓ^скђдњ'етъ”
|
Обійми дітей твоїх, доки Я прийду і зроблю їм милість; бо джерела Мої повні і благодать Моя не зменшиться.
|
|
33
|
33
|
|
а%зъ е%ꙁдра взя'хъ повеле'нїе эT г~а на горњ` ѓ^ри'въ, і^ идо'хъ къ і^и^л~ьтяномъ, къ ни'м же е^гда прїидо'хъ небрего'ша м^я, и^ ё^ничижи'ша ꙁаповњдь гн~ю
|
Я, Ездра, одержав на горі Орив повеління від Господа йти до Ізраїля. Коли я прийшов до них, вони відкинули мене і знехтували заповідь Господню.
|
|
34
|
34
|
|
сегоже ради гл~ю ва'мъ ја^ꙁы'цы е^же слы'шите и^ раꙁђмњ'ите, и^ ча'ите па'стыря ва'шего и^же да'сть ва'мъ поко'и вњчныи, понеже ѓ'нᲆ ё^же блиZ е^сть, і^ и'мать прїити въ и^сконча'нїи вњка”
|
Тому вам говорю, язичники, що можете чути і розуміти: чекайте на Пастиря вашого, Він дасть вам мир вічний, бо близько Той, Який прийде на скінчення віку.
|
|
35
|
35
|
|
Бђдњте же гото'вы к# возда'нїю црsтвїя, свTњ б^о вњчныи въз#сїя'етъ на' вы въ вњки”
|
Будьте готові до воздаяння царства, бо світло невечірнє засяє вам на вічні часи.
|
|
36
|
36
|
|
Бњжи'те сњни вњка сего и^ наслади'теся весе'лїя сла'вы ва'шея, а%ꙁъ свњдњтельствђю сп~сителемъ мои^мъ”
|
Уникайте тіні віку цього; прийміть солодкість слави вашої. Я відкрито свідчу про Спасителя мого.
|
|
37
|
37
|
|
преда'ныи да'ръ прїимете и^ веселитеся бл~годаря'ще приꙁва'вшаго в^ы въ црsтво нбsное.
|
Ввірений дар прийміть, і насолоджуйтеся, дякуючи Тому, Хто прикликав вас у небесне царство.
|
|
38
|
38
|
|
въста'нњте же и^ сто'ите, и^ сматря'ите число` ꙁна'мена'ныхъ на' бракъ гн~ь
|
Встаньте і стійте, і дивіться, яка кількість знаменованих на вечері Господній,
|
|
39
|
39
|
|
въꙁврати'вшихся эT сњни вњка сего, и^ вꙁя'шA преи^спрещре'нно ѓ^дᲇнїе эT г~а.
|
які, переселившись від тіні віку цього, одержали від Господа світлий одяг.
|
|
40
|
40
|
|
прїими` число` твое сїѓ'не и^ ѓ^дежди` и^хъ ѓ^дњја%нїемъ бњлымъ и^же и^спо'лниша ꙁа'конъ гн~ь,
|
Прийми число твоє, Сионе, і прийми твоїх, одягнених у біле вбрання, які виконали закон Господній.
|
|
41
|
41
|
|
и^спо'лнь б^о число` ча'дъ твои^хъ, и%хже жела'ше” Молю` и^ крњпость бж~їю да бђдTђ ѓ^сщ~енны лю'дїе твои` приꙁва'ныи и^ꙁ нача'ла,
|
Число бажаних синів твоїх повне. Проси державу Господа, щоб освятився народ твій, покликаний від початку.
|
|
42
|
42
|
|
а^зъ е%здра видњхъ в# сїѓ'нњ не сочте'ныи со'ньмъ людїи, и^же вс^и пою'ще славя'ще г~а.
|
Я, Ездра, бачив на горі Сионській сонм великий, якого не міг перелічити, і всі вони піснями прославляли Господа.
|
|
43
|
43
|
|
посредњ же и^хъ б^њ ю%ноша высоча'ишїи во'зрастомъ паq всњхъ, и^же полага'ше вњнцы` на главђ кое^го'ждо, а^з же дивиXся ѕᲇло
|
Посеред них був юнак величний, що перевершував усіх їх, і покладав вінці на голову кожного з них і тим ще більше підносився; я вражений був здивуванням.
|
|
44
|
44
|
|
и^ въпроси'хъ а%гг~ла гл~я, чт^о сђть сїи г~и.
|
Тоді я запитав ангела: хто ці, господарю мій?
|
|
45
|
45
|
|
ѓ%н же эTвњща`, сїи сђть и^же совлеkшїися соѓ^дњја^нїи сме'рᲄныX и^ ѓ^бле'кшїися въ бесме'ртныя, и^ нн~њ вњнча'ются и^ прїемлюT фђни'ки и^же и^сповᲇдаша и^мя` гн~е”
|
Він у відповідь мені сказав: це ті, які склали смертний одяг і одяглися у безсмертний і сповідали ім’я Боже; вони тепер увінчуються і приймають переможні пальми.
|
|
46
|
46
|
|
И$ па'ки въпросиX а^гг~ла ѓ^ ю'ноши. кт^о б^њ и^же полага'ше на ниX вњнца`, и^ свᲇти'лники в рђцњ предая'ше.
|
Я запитав: а хто цей юнак, який покладає на них вінці і вручає їм пальми?
|
|
47
|
47
|
|
ѓ%н же эTвњща`, с^е еs сн~ъ бж~їи, е^гоже и^сповњда'ша въ вњцњ сеM” И$ ѕњло м^и чесны бы'ша и^же съ крњпосᲄїю воѓ^рђжа'шаs ꙁа и^мя` гн~е”
|
Він відповів мені: Сам Син Божий, Якого вони прославляли у віці цьому. І я почав славити їх, які мужньо стояли за ім’я Господнє.
|
|
48
|
48
|
|
И реq м^и а^гг~лъ и^ди` и^ возвњсᲄи` сїа лю'деM моиM, кацы` и^ ко'ль ве'лїа вїдlњ е^си чюдеса` гн~я”
|
Тоді ангел сказав мені: йди і звісти народу моєму, які бачив ти дивні діла Господа Бога.
|
|
Глvа г~”
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
Лњта, л~ го, раꙁоренїе гра'дA е^гда` бњхъ вᲆ вављ=лонњ и^ лежахъ на ѓ%дрњ скорбя'щи, прихожда'хђ же м^и мышленїя.
|
У тридцятому році після розорення міста був я у Вавилоні, і засмучувався, лежачи на постелі моїй, і помисли входили у серце моє,
|
|
2
|
2
|
|
ја^ко ви'дњхъ ѓ^пђстњнїе сїѓ'на, и^ мно'жество ве'лїе живђщихъ въ вављ=лонњ,
|
бо я бачив спустошення Сиону і багатство тих, що жили у Вавилоні.
|
|
3
|
3
|
|
и^ того ради быX ѕњло смђщенъ въ срDци, и^ нача'хъ ё^милен#ными словесы гл~ати къ вы'шънемђ,
|
І обурився дух мій, і я почав зі страхом говорити до Всевишнього,
|
|
4
|
4
|
|
ЭO влDко г~и. т^ы са'мъ реклъ е^си эT нача'ла полага'ющи ѓ^снова'нїя зе'мли, и^ повелњлъ е^си лю'дем#
|
і сказав: Владико Господи! Ти сказав від початку, коли єдиний заснував землю, і повелів пороху,
|
|
5
|
5
|
|
е^гда` далъ а^да'мђ плоть мр~твенђ, и^же б^њ дњ'ло рђкъ твои^хъ, и^ въдх~нђлᲆ е^си во'нь дх~ъ животенъ, и^ бы'сть живъ преD тобо'ю,
|
і дав Адаму тіло смертне, яке було також творінням рук Твоїх, і вдихнув у нього дух життя, і він зробився живим перед Тобою,
|
|
6
|
6
|
|
и^ въвеl е^си е^го в ра'и е^же насади десница ᲄвоа`, прежDе неже проѕя'бе земля`.
|
і ввів його у рай, який насадила правиця Твоя, раніше ніж земля виростила плоди;
|
|
7
|
7
|
|
и^ завњща е^мђ съхранити заповњди твоя` и^же престђпи я&” Того ради преда'лъ е^си и& и^ ро'дъ е^го въ смр~ть, и^ ё^мно'жи'ся мно'жество ја^зы'къ людїи иMже нњсᲄь числа`.
|
Ти повелів йому зберігати заповідь Твою, але він порушив її, і Ти засудив його на смерть, і рід його і покоління, які народилися від нього, і племена, народи і паростки їх, яким немає числа.
|
|
8
|
8
|
|
и^ е^гда` кои^ждо роD послњдова по'хотемъ своиM, сᲆдњлова'ющи ди'вная преD тобо'ю. гордя'щи повеленїеM твоиM.
|
Кожен народ став ходити за своїм бажанням, чинив перед Тобою діла нерозумні і нехтував заповіді Твої.
|
|
9
|
9
|
|
пакиy во время навеl е^си на ниX потопъ. и^ потребиl е^си живђщиX на ꙁемли`.
|
З часом Ти навів потоп на жителів землі і знищив їх,
|
|
10
|
10
|
|
и^ бысть въ е^ді'нокождо же и^хъ ја^ко а^да'мъ ё'мретъ,
|
і сповнилося на кожному з них, — як на Адамі смерть, так на цих потоп.
|
|
11
|
11
|
|
токмо ѓ^ста'виl е^си е^ді'ного ноа и^ с# сᲇменеM е^го, и^з негоже роди'шася всњ правеDнїи.
|
Одного з них Ти залишив — Ноя з родиною його, і від нього пішли всі праведні.
|
|
12
|
12
|
|
и^ ја%ко начаша мно'житися на ꙁемли` живђщи, и^ раZмно'жися число` сн~овъ но'евыхъ, и^з ни'хже лю'дїе и^ ја^ꙁы'цы мно'ѕи и^ꙁыидо'ша” Съгрњшенїя послDњнихъ, превъꙁыидо'ша непра'вдђ прежни'хъ.
|
Коли почали розмножуватися жителі землі, і примножилися сини і народи і численні покоління, і знову почали віддаватися нечестю, більше ніж попередні,
|
|
13
|
13
|
|
и^ бы'ша лђка'ви преD тобо'ю. ѓ^баче же и^збра'лъ е^си себњ` з ниX мђж'а е^мђже и^мя бы'сть а^врааM
|
коли почали чинити перед Тобою беззаконня: Ти обрав Собі з них мужа, якому ім’я Авраам,
|
|
14
|
14
|
|
е^гоже въꙁлю'билъ е^си. и^ сказа` е^мђ хотњнїя своя`,
|
і полюбив його і відкрив йому одному волю Твою,
|
|
15
|
15
|
|
и^ сътвори` с ни'мъ завњтъ вњчныи, ѓ^бњща'ющи не ѓ^стави'ти наслњдъствїя е^го” Є$гда' же даде е^мђ і^саа'ка, і^ и^саа'кђ даде і^а'кова і^ и^сава,
|
і уклав з ним завіт вічний, і сказав йому, що ніколи не залишиш сімені його. І дав йому Ісаака, й Ісааку дав Якова та Ісава;
|
|
16
|
16
|
|
и^збраl е^си себњ` і^а'кова, і^сава же эTве'рже, и^ раꙁ#мно'жися і^а'ковъ въ мно'жество ве'лїе”
|
Ти обрав Собі Якова, Ісава ж відкинув. І примножився Яків надзвичайно.
|
|
17
|
17
|
|
И$ бысть е^гда` и^ꙁвелᲆ е^си и^зъ е^гљ=пта сњмя е^го, приведе` и& къ горњ` сїнаи`,
|
Коли Ти вивів з Єгипту сíм’я його і привів до гори Синайської,
|
|
18
|
18
|
|
преклони'лъ е^си нб~са и^ смири землю. поколњба'лъ е^си вселе'нђю, и^ трепета'ти сътвори'лъ е^си беꙁднњ. и^ воZмђтилъ е^си ми'ръ.
|
тоді прихилив небеса, впорядкував землю, захитав вселенну, привів у трепет безодні й увесь світ у сум’яття.
|
|
19
|
19
|
|
и^ проидеT сла'ва твоя` вра'ты четвертыми, ѓ^гнеM и^ земнымъ трясе'нїемъ и^ вњтромъ, и^ мра'ꙁомъ” да даси` зако'нъ сњмени і^а'ковлю, и^ ро'дђ і^и^л~евђ прилњжа'нїе”
|
І пройшла слава Твоя в чотирьох явищах: у вогні, землетрусі, бурхливому вітрі і морозі, щоб дати закон сімені Якова і радіння роду Ізраїля,
|
|
20
|
20
|
|
Точїю не эTја%лъ е^си срDце лђка'во да законъ твои сътвори'тъ в ни'хъ приѓ^брњтенїе,
|
але не відібрав у їх серця лукавого, щоб закон Твій приніс у них плід.
|
|
21
|
21
|
|
срDце б^о лђка'во нося` пр'ьвыи а^да'мъ, престђпи` и^ побњжеn бысть, и^ та'ко вс^и и^же эT него роди'шася,
|
Із серцем лукавим перший Адам переступив заповідь, і був переможений; так і всі, що від нього пішли.
|
|
22
|
22
|
|
и^ б^њ всегда недђ'гъ съпряжеn съ зако'номъ въ срDцахъ члч~ескихᲆ лђка'вна ради кореня, тако и^же чт^о б^њ бл~го преста. и^ чт^о бњ` ѕл^о наста`
|
Залишилася неміч і закон у серці народу з коренем зла, і відступило добре, і залишилося лихе.
|
|
23
|
23
|
|
и^ преидо'ша времена` и^ сконᲆча'шася лњта. и^ въздви'глъ е^си себњ` раба` и^мене'мъ дв~да.
|
Минули часи і закінчилися літа, — і Ти воздвиг Собі раба, на ім’я Давид;
|
|
24
|
24
|
|
е^мђже повелњ соѕида'ти граD и%мени твое^мђ, и^ приноси'ти т^ђ џимїяM и^ жертвђ”
|
повелів йому побудувати місто імені Твоєму і в ньому приносити Тобі фіміам і жертви.
|
|
25
|
25
|
|
И$ е^гда` б^њ мно'га лњᲄа, живђщїа въ тоM гра'дњ, эTстђпи'ша
|
Багато років це виконувалось, і потім згрішили ті, що населяли місто,
|
|
26
|
26
|
|
послњдђ'юще лђка'вомђ мышленїю а^да'мовђ, и^ вс^я наслDњствїа е^го. поне'же и^ са'ми бы'ша срDцеM лђка'ви.
|
в усьому чинячи так, як учинив Адам і всі його нащадки; бо й у них було серце лукаве.
|
|
27
|
27
|
|
того' же ра'ди граD твои предалъ е^си в рђки вра'гъ твоиX,
|
І Ти віддав місто Твоє до рук ворогів Твоїх.
|
|
28
|
28
|
|
ни л^и лђчша'я сътвори'ша и^же ѓ^бита'ют# въ вављ=лонњ. и^ того ради владњ'ют# сїѓ'номъ”
|
Невже краще живуть мешканці Вавилона і за це володіють Сионом?
|
|
29
|
29
|
|
И$ бы'сть е^гда` прїидо'хъ ꙁд^њ и^ ви'дњхъ непра'вды и%мже нњсть числа`. и^ мно'гихъ съгрњша'ющихъ ви'дњ дш~а моя` да'же до л~ лњта, и^ ё^жасеся срDце мое`
|
Коли я прийшов сюди, бачив нечестя, яким немає числа, і у цьому тридцятому році полонення бачить душа моя багатьох грішників, — і знемогло серце моє,
|
|
30
|
30
|
|
и^же ви'дњхъ мно'жество престђ'пныхъ, и^ како е^си иM тръпњлъ съгрњшающимъ, эTпђща'ющи тMњ и^же лђка'вое творя'хђ, и^ погђби'лъ е^си лю'дїе твои` съхраниl же е^си враги ᲄвоа. не воꙁвњщающи никомђ'же,
|
бо я бачив, як Ти підтримуєш цих грішників і щадиш нечестивців, а народ Твій погубив, ворогів же Твоїх зберіг і не явив про те ніякого знамення.
|
|
31
|
31
|
|
вои%стиннђ не вњм# како сїя вразђмњти и'мамъ, е^да сђть дњла добрњ'ишая вављ=лонскїя нежели сїѓ'ньскїя,
|
Не розумію, як цей путь міг змінитися. Невже Вавилон чинить краще, ніж Сион?
|
|
32
|
32
|
|
е^гда` позна'ша тебе` прочїи` ја^ꙁы'цы паче і^и^л~я. и^ кацыи ја^ꙁы'цы ё^вњри'ша свњдњтельствђ твое^мђ ја^коже і^а'ковль,
|
Чи інший народ пізнав Тебе, крім Ізраїля? або які племена вірували завітам Твоїм, як Яків?
|
|
33
|
33
|
|
тXњ б^о м#ꙁDа не и^зъја^вля'ется. и^ трђдъ и^хъ не тво'ритᲆ кори'сти. поне'же живђщи и^ ходя'щи по'средњ ја^зы'къ ви'дњхъ я& процвњта'юща. чтоже и^же не въспомянђша повелњнїи твоиX.
|
Ні винагорода їм не рівномірна, ні труд їхній не приніс плоду, бо я пройшов серед народів, і бачив, що вони живуть у достатку, хоч і не згадують про заповіді Твої.
|
|
34
|
34
|
|
нн~њ же и^змњри` на мњрилехъ лђка'въствїе на'ше съ лђка'в#ствїемᲆ прочїихъ живђщихъ на земли`, и^ нигдњ` не ѓ^бря'щется и^мя твое толи'ко въ і^и~ли.
|
Отже, зваж на терезах і наші беззаконня, і діла тих, що живуть на землі, і ніде не знайдеться ім’я Твоє, як тільки в Ізраїля.
|
|
35
|
35
|
|
и^ е^гда` не съгрњши'ша преD тобо'ю живђщїи на ꙁемли`” И$ли` ко'и ја^зы'къ та'ко въꙁдръжа'лъ за'повњди твоа`.
|
Коли не грішили перед Тобою ті, що живуть на землі? або який народ так зберіг заповіді Твої?
|
|
36
|
36
|
|
въи'стиннђ толи'ко сїи` съхраня'ше повеленїя твоа`, а^ не ја^зы'цы”
|
Між цими хоч за іменами знайдеш тих, що зберігають заповіді Твої, а в інших народів не знайдеш.
|
|
Глvа, д~”
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
|
Тогда` эTвњща` къ мнњ` а^гг~лъ е^мђже и^мя ё^рїи^лъ, и^же по'слаn б^њ къ мнњ,
|
Тоді відповів мені посланий до мене ангел, якому ім’я Уриїл,
|
|
2
|
2
|
|
и^ рече м^и въ ё%жасњ и^сᲄђпи` срDце твое` въ вњ'цњ семъ, поне'же хо'щеши и^спыта'ти пђти вы'шнего, а^з же эTвњщаX”
|
і сказав: серце твоє занадто далеко зайшло у цьому віці, що ти помишляєш осягнути путь Всевишнього.
|
|
3
|
3
|
|
Та'ко е^сть г~и мо'и, ѓ%н же къ мнњ` рече си'це. тр^и пђти` по'сланъ е^смь покаꙁа'ти тебњ и^ тр^и подо'бїя преDста'вити преD тобо'ю.
|
Я відповів: так, господарю мій. Він же сказав мені: три путі посланий я показати тобі і три подоби запропонувати тобі.
|
|
4
|
4
|
|
эT ни'х#же е^гда` м^и е^ді'нђ и^ꙁ#ја^ви'ши. а%ꙁᲆ ти покажђ` пђть е^го'же жела'еши ви'дњти. и^ наё^чю т^я эTкђ'дђ въ срDце лђка'во прихо'дитъ,
|
Якщо ти одну з них поясниш мені, то і я покажу тобі путь, яку бажаєш ти бачити, і навчу тебе, звідки пішло серце лукаве.
|
|
5
|
5
|
|
и^ реко'хъ въꙁвњсти` г~и мои, и^ рече, и^ди` і^ и^ꙁва'жи м^и ѓ^гня` тя'гость, и^ли и^ꙁ#мњ'ри дыха'нїе вњтра, и^ли въз#врати въспя'ть дн~ь и^же ми'мои^де`”
|
Тоді я сказав: говори, господарю мій. Він же сказав мені: йди і зваж вагу вогню, або виміряй мені подув вітру, або поверни мені день, який уже минув.
|
|
6
|
6
|
|
А/ꙁ# же эTвњща'хъ, е^гда` ли сїа чл~кᲆ сътво'ритъ, е^же т^ы хо'щеши эT мене ё^вњ'дити;
|
Яка людина, — відповів я, — може зробити те, чого ти вимагаєш від мене?
|
|
7
|
7
|
|
ѓ%нже реq, въпрошђ` ли т^я ка'ко е^сть мно'го жили'ща посреd мо'ря, и^ли ка'ко мно'го и^сто'чникъ эT нача'ла бе'ꙁдны, и^ли и^сто'чниковᲆ на ѓ^крђꙁњ нбsнњмъ, и^ли чт^о сђть предњлы ра'иски,
|
А він сказав мені: якби я запитав тебе, скільки осель у серці морському, або скільки джерел у самій основі безодні, або скільки жил над твердю, або які межі у раю,
|
|
8
|
8
|
|
и^ бђ'деши эTвещаᲄи и^ въ бе'ꙁднђ не снидоX ни во а%дъ па'ки, ни на нб~са нико'лиже въꙁыидо'хъ”
|
ти, можливо, сказав би мені: «у безодню я не схо́див, і в пекло також, і на небо ніколи не піднімався».
|
|
9
|
9
|
|
Нн~њ же ѓ^ се'мъ не въпроси'хъ т^я, толи'ко ѓ^ ѓ^гни` и^ вњтрњ, и дн~и во'ньже е^си пребыва'лᲆ, и^ беꙁ# си'хъ ве'щеи бы'ти не мо'жеши, ты же ѓ сихъ ничт^о ми эTвњща`”
|
Тепер же я запитав тебе тільки про вогонь, вітер і день, який ти пережив, і про те, без чого ти бути не можеш, і на це ти не відповів мені.
|
|
10
|
10
|
|
И$ па'ки м^и рече, чт^о е^сть твое^го, и^ чт^о с тобо'ю и^зрасте`, ꙁна'ти не мо'жеши”
|
І сказав мені: ти і того, що твоє і з тобою від юности, не можеш пізнати;
|
|
11
|
11
|
|
И$ ка'коже сїи сђ'дъ твой въꙁмо'жетъ ѓ^бᲆја%ти пђти` вы'шняго, и^ли свњтъ и^ꙁ#внђ` растлњ'нъ, ка'ко и%мать раꙁђмњти растлњ'нїе е^же а^ꙁъ зрю`.
|
як же сосуд твій міг би вмістити у собі путь Всевишнього і у цьому вже помітно розтлінному віці зрозуміти розтління, яке очевидне в очах моїх?
|
|
12
|
12
|
|
и^ реко'хъ къ немђ, лђчши дабы е^смы` не бы'ли, нежели бы'ти живђще въ ѕлњ` и^ претрьпњвати невњ'дђще чесо` ра'ди”
|
На це сказав я: краще було б нам зовсім не бути, ніж жити у нечесті і страждати, не знаючи, чому.
|
|
13
|
13
|
|
ѓ%нъ же эTвњща` м^и, прїидоX къ нњ'кои пђсты'ни, и^деже древа совњтъ сътвори'ша
|
Він же у відповідь сказав мені: ось, я вирушив у польовий ліс, і застав дерева, що тримали раду.
|
|
14
|
14
|
|
гл~ющи, прїидњте і^ и'демъ и^ двигнемъ бра'нь на' море да преD на'ми побњ'гнетъ” И$ да сътво'римъ себњ и%ныя дђбра'вы”
|
Вони говорили: «прийдіть, і підемо й оголосимо війну морю, щоб воно відступило перед нами, і ми там виростимо для себе інші ліси».
|
|
15
|
15
|
|
Та'коже и^ волны` мо'рскїи совњтъ сътвори'ша гл~юще. поидимъ и^ двигнњмъ бра'нь на лњсы по'льныя, да побњди'вши и^хъ въспрїимемᲆ себњ и%ное мњсто”
|
Подібним чином і хвилі морські мали нараду: «прийдіть», — говорили вони, — «піднімемося і завоюємо ліси польові, щоб і там придбати для себе інше місце».
|
|
16
|
16
|
|
Мышле'нїя же лњсовъ б^њ пра'ꙁна. поне'же прїиде ѓ%гнь и^ пож#же иX,
|
Але задум лісу виявився марним, бо прийшов вогонь і спалив його.
|
|
17
|
17
|
|
та'коже и^ во'лнъ мо'рьскихъ, поне'же въꙁдержа` и& пњсо'къ и^ не даде` иM”
|
Подібним чином скінчився і задум хвиль морських, бо став пісок, і перешкодив їм.
|
|
18
|
18
|
|
И$ е^гда` бы е^си бы'лъ сђдїя и^хъ, кое^го бы е^си эT сихъ ѓ^правда'лъ, и^ли ви'нна сътвори'лъ”
|
Якби ти був суддею їх, кого б ти став виправдовувати або кого звинувачувати?
|
|
19
|
19
|
|
эTвњща'хъ а^ꙁᲆ, въи%стиннђ въ совњтъ сђетенъ въда'шася, понеже ꙁемля` да'на лњсоM, и^ мо'рю мњ'сто, е^же ноша'ше во'лны е^го,
|
Справді, відповів я, задуми їх були суєтні, бо земля дана лісу, дане місце і морю, щоб носити свої хвилі.
|
|
20
|
20
|
|
ѓ%н же рече къ мнњ, пра'во рассђди'лъ е^си, чесоже ради себе не сђ'диши,
|
Він же у відповідь сказав мені: справедливо розсудив ти; чому ж ти не судив таким самим чином себе самого?
|
|
21
|
21
|
|
поне'же ка'ко ꙁемля` дђбра'вамᲆ и^ мо'ре же волнамъ свои^мᲆ да'но е^сть, та'коже и^же ѓ^бита'ютᲆ на ꙁемли`” Толи'ко вещи ꙁе'мныя разђмњва'юT, а^ е^же на' нб~си і^ и'же на высотњ`
|
Бо як земля дана лісу, а море хвилям його, так ті, що живуть на землі, можуть розуміти тільки те, що на землі; а ті, що живуть на небесах, можуть розуміти те, що на висоті небес.
|
|
22
|
22
|
|
и^хъ, И$ эTвњща'хъ си'це, молю' ти ся г~и, мн^њ да'сться ё%мъ раꙁђмњнїя,
|
І відповів я, і сказав: молю Тебе, Господи, нехай дасться мені сенс розуміння.
|
|
23
|
23
|
|
не бо` хотњхъ въпроси'ти ѓ^ вы'шниX твои^хъ. но ѓ^ сихъ и^же всегда` в наs быва'ютъ, чесо ра'ди і^и^л~ь да'нъ въ порђга'нїе ја%ꙁы'комъ” И$ чесо` ра'ди лю'дїе твои` въꙁлю'бленїи да'ны ја^ꙁы'комъ нечести'вымъ” И$ чесо` ра'ди ꙁако'нъ эTц~ъ на'шихъ в па'гђбђ, иZведе'нъ бы'сть и^ расмотре'нїе писа'нїи не сђть”
|
Не хотів я запитувати Тебе про вище, а про те, що щодня буває у нас: чому Ізраїль відданий на наругу язичникам? чому народ, який Ти полюбив, відданий нечестивим племенам, і закон батьків наших доведений до нікчемности, і писаних постанов ніде немає?
|
|
24
|
24
|
|
Чесо ра'ди веꙁдњ ѓ^бита'ем# ја%ко гђсе'ница, живђщи въ вели'цеM стра'сњ и^ ё'жасњ. и^ недосто'ины е^смы` млsти твое^я наслњди'ти”
|
Переходимо з віку цього, як сарана, життя наше минає у страху і жаху, і ми зробилися недостойними милосердя.
|
|
25
|
25
|
|
И$ чт^о сътворимъ съ и^менемъ своиM, е^гоже м^ы нарица'емᲆ, сїа сђть е^го'же а^зъ въпраша'ю,
|
Але що зробить Він з ім’ям Своїм, яке наречене на нас? ось про що я запитував.
|
|
26
|
26
|
|
ѓ%н же рече, коли'ко бо'леи въпраша'ти и%маши, толи'ко бо'ле и^ ё^диви'шися” Поне'же нђж'но прилежитъ вњ'къ проити`,
|
Він же відповів мені: чим більше будеш випробовувати, тим більше будеш дивуватися; бо швидко поспішає вік цей до свого завершення,
|
|
27
|
27
|
|
и^ не възмо'жеши раꙁђмњти чт^о пра'веDныM ѓ^бњща'нна сђть”
|
і не може вмістити того, що обіцяно праведним у майбутні часи, бо вік цей наповнений неправдою і немочами.
|
|
28
|
28
|
|
Поне'же непра'вды і^спо'лнь вњкᲆ се'и и^ немощеи. а^ ѓ^ неMже въпраша'еши въꙁвњщђ тебњ, насњяшася лђка'в#сᲄвїа, и^ не ё& прїиде поги'бель е^го,
|
А про те, що ти запитував мене, скажу тобі: посіяне зло, але ще не прийшов час викорінення його.
|
|
29
|
29
|
|
и^ е^гда` ли не въꙁвратиTся е^же ся насњя`, и^ не погђби'тся мњ'сто и^де'же насњ'яно лђка'в#ство, не прїидетъ гдњ насњя'но е^сть бл~го,
|
Тому, доки посіяне не буде вирване, і місце, на якому насіяне зло, не скасується, — не прийде місце, на якому посіяне добро.
|
|
30
|
30
|
|
поне'же ꙁе'рно сњ'мени ꙁла'го, е^же въсњя'но въ срDце а^да'мово, и^ꙁ нача'ла ка'ко мно'го ѕл^а роди` и^ до нн~њ. и^ родиT да'же до жа'твы,
|
Бо зерно злого сімені посіяне у серці Адама від початку, і скільки нечестя породило воно до цього часу і буде родити до того часу, поки не настане молотьба!
|
|
31
|
31
|
|
воньми` самᲆ себњ`, ка'ко мно'го ё^мно'жи пло'да ѕла'го ꙁе'рно сњмени лђка'ва,
|
Розсуди у собі, скільки зерно злого насіння породило плодів нечестя!
|
|
32
|
32
|
|
и^ гдњ бђ'дђтъ не съчте'ныя лђка'в#ства посњ'ены, ка'ко бђ'детъ ве'лїе пожа'тїе ё^гото'вано.
|
Коли буде пожате незліченне колосся його, який величезний знадобиться для цього тік!
|
|
33
|
33
|
|
не эTвњщахъ гл~я, когда, и^ въ кое вре'мя сїа бђ'дђтᲆ, и^ чесо ра'ди кра'т#ки и^ не бл~ги лњта на'ша,
|
Як же і коли це буде? — запитав я його; чому наші літа малі і нещасливі?
|
|
34
|
34
|
|
ѓ%нже рече не бђ'ди ско'ръ паче вы'шняго, поне'же въсђе прилежи'ши е^го превы'шити и^же ё%жасъ ᲄвои мно'гъ,
|
Не поспішай підніматися, — відповів він, — вище за Всевишнього; бо марно поспішаєш бути вище за Нього: занадто далеко заходиш.
|
|
35
|
35
|
|
е^да` не въпраша'ша дш~а пра'веDныхᲆ ѓ^ тацXњ ве'щаX въ ꙁатворе'нїю свое^мъ гл~я” доко'лњ та'ко надњ'ющися бђ'демъ, и^ е^гда` прїидђтъ намъ пло'ды жа'твы на'шея въспрїя'тїе м#зды`”
|
Чи не про те саме запитували душі праведних у затворах своїх, говорячи: «доки таким чином будемо ми надіятися? І коли плід нашої відплати?»
|
|
36
|
36
|
|
а^рхаа^гг~лъ же ё^рїи^лъ эTвњща` м^и. е^гда` и^спо'лнится число` сњмени въ васъ, ја%ко въ скала'хъ вњ'къ,
|
На це відповів мені Ієремиїл архангел: «коли виповниться число насінин у вас, бо Всевишній на терезах зважив вік цей,
|
|
37
|
37
|
|
мњ'рђ мњри'л# времена и^ число'мъ съчте часы`, и^ не въсколњба` ни въꙁбђди`, да'же и^споlнится преDрече'нная мњ'ра”
|
і мірою виміряв часи, і числом обчислив години, і не посуне і не прискорить доти, доки не виповниться визначена міра».
|
|
38
|
38
|
|
И$ эTвњща'хъ гл~я, ЭO влDко г~и. н^о и^ м^ы сиX исполнены нече'стїа,
|
Я ж у відповідь на це сказав йому: о, Владико Господи! а ми всі переповнені нечестям.
|
|
39
|
39
|
|
и^ наs ради е^гда ли не прїидетъ жа'тва пра'ведныX, ра'ди грњхо'вᲆ ѓ^бита'ющиX на ꙁемли`,
|
І, можливо, через нас не наповнюються житниці праведних, і заради гріхів тих, що живуть на землі.
|
|
40
|
40
|
|
ѓ%нже рече, и^ди и^ въпроси и^мђщая въ чре'вњ, е^гда ли носи'вши џ~ мsцеи въꙁмо'жетъ живо'тъ е^я` в себњ съдрьжа'ти пло'дъ,
|
На це він відповів мені: піди, запитай вагітну жінку, чи може, після виповнення дев’ятимісячного терміну, утроба її утримати у собі плід?
|
|
41
|
41
|
|
и^ а'ꙁъ эTвњщаX, въи%стиннђ не възмо'жетъ” ѓ%нже эTвњща`, въ преи^споDнихъ ѓ^би'тели дш~ъ сђть подо'бныя животђ.
|
Я сказав: не може. Тоді він сказав мені: подібні до утроби й оселі душ у пеклі.
|
|
42
|
42
|
|
поне'же ка'ко родя'щая хо'щетъ въско'рњ роди'ти, та'кожде сїи хо'щђтъ да эTдадђтъ и^мᲆ вданое,
|
Як та, що народжує, поспішає народити, щоб звільнитися від болістей народження, так і ці поспішають віддати ввірене їм.
|
|
43
|
43
|
|
иꙁ нача'ла же въꙁвњщђ, і^ и^з#ја^влю тебњ` е^го'же хо'щеши сматря'ти,
|
Спочатку буде показане тобі те, що ти бажаєш бачити.
|
|
44
|
44
|
|
и^ эTвњщаX е^гда ли ѓ^брњто'хъ блгDть преD тобо'ю” И$ е^гда ли въꙁмо'жно сїя и^ а'ꙁ#ъ же досто'и^нъ ли
|
Якщо я знайшов благодать перед очима твоїми, — відповів я, — і якщо це можливо і я здатний до того,
|
|
45
|
45
|
|
покажи м^и, е^гда` ли бо'леи е^сᲄь вре'мени прїидђщаго нежели преидђщаго, и^ли преидђщаго, нежели прїидђщаго”
|
покажи мені: чи більше те, що має прийти, за те, що минуло, чи те, що відбулося, більше за те, що буде?
|
|
46
|
46
|
|
Вњ'мъ бо е^же преиде, того же не вњ'мъ чт^о прїити и%маT”
|
Що минуло, я це знаю, а що прийде, не відаю.
|
|
47
|
47
|
|
ѓ%н же реq ста'ни ѓ^деснђ'ю мене`, аZ же тебњ` и^ꙁ#ја^влю при'т#чею,
|
Він сказав мені: стань праворуч, і я поясню тобі значення подобою.
|
|
48
|
48
|
|
и^ ста'хъ и^ ви'дњхъ и^ с^е пе'щь горя'щая про'идеT предо мно'ю. е^гда же пла'мень преста`, и^ ды'мъ е^ще` ѓ^ста`
|
І я став, і побачив: ось розпалена піч проходить переді мною; і коли полум’я пройшло, я побачив: залишився дим.
|
|
49
|
49
|
|
посемᲆ проиде же предо мно'ю ѓ%блакъ и^сполнь воды`. и^з него'же ся и^спђсᲄи до'ждь ве'лїи. и^ е^гDа про'иде стремленїе дожда, ё^мно'жишася на неM ка'пля.
|
Після цього пройшла переді мною хмара, наповнена водою, і пролився з неї сильний дощ; але як тільки стрімкість дощу припинилася, залишилися краплі.
|
|
50
|
50
|
|
и^ реq къ мнњ`. внима'и себњ`, ја%ко растеT дожDь на'ипаq неже ка'пли, и^ ѓ'гнь неже ды'мъ” Та'ко бо'льшая е^сть мњ'ра неже пре'иде, преё^мно'жиша же ка'пля и^ дыM.
|
Тоді він сказав мені: розмірковуй про себе: як дощ більший за краплі, а вогонь більший за дим, так міра минулого перевищила, а залишилися краплі і дим.
|
|
51
|
51
|
|
и^ си'це молиXся, е^да ли` а'ꙁъ та'ко доlго жи'ти и'маM, и^ли чт^о и'мать прїити в та` времена`
|
Тоді я благав його і сказав: чи думаєш ти, що я доживу до цих днів? і що буде у ці дні?
|
|
52
|
52
|
|
и^ эTвᲇща' ми гл~я” Э$ зна'менїяхъ си'хᲆ и^же м^я въпраша'еши, эT ча'сти могђ т^и гл~ати, толи'ко нњсмь по'сланъ да повњмъ тебњ` ѓ^ животњ` твоеM н^о не свњмᲆ”
|
На це відповів він, і сказав: про знамення, про які ти запитуєш мене, я частково можу сказати тобі, а про життя твоє я не посланий говорити з тобою, та й не знаю.
|
|
Глvа, е~”
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
|
Озна'менихᲆ же прїидетъ вре'мя, и^же живђщїи на земли` ѓ^бремене'ни да'ньми ве'лїими, и^ съкры'ется пђть пра'вды, и^ бђдетъ црsтво непло'дно эT вњры”
|
Про знамення: ось, настануть дні, в які багато хто з тих, що живуть на землі, які володіють віданням, будуть захоплені, і шлях істини сховається, і вселенна збідніє вірою,
|
|
2
|
2
|
|
И$ ё^множится непра'вда бо'леи нежели нн~њ ви'диши, и^ нежели е^си слы'шалъ,
|
і примножиться неправда, яку тепер ти бачиш і про яку здавна чув.
|
|
3
|
3
|
|
земля` в ню'же вни'деши, і^ ю'же ви'диши и^же нн~њ црsтвђ'етъ, ё^зряT е^я` ѓ^пђстњнђ, и^
|
І буде, що країна, яку ти тепер бачиш панівною, піддасться спустошенню.
|
|
4
|
4
|
|
да'сть л^и тебњ вы'шнїи жи'вђ бы'ти. ё%зриши потре'теи трђбњ и^же въско'рњ сл~нце възсїя'етъ в нощи, и^ лђна три'щи на днь.
|
А якщо Всевишній дасть тобі дожити, то побачиш, що після третьої труби раптово засяє серед ночі сонце і місяць тричі на день;
|
|
5
|
5
|
|
и^ ка'паетъ кро'вь эT дре'ва, и^ ка'мень дасть гла'съ свои. и^ възᲆшата'ются лю'дїе,
|
і з дерева буде капати кров, камінь подасть голос свій, і народи похитнуться.
|
|
6
|
6
|
|
и^ то'и бђдетъ црsтвова'ти е^гоже ся ненадњ'ютъ живђщїи на земли`. и^ пти'цы пре'идTђ эT мњста свое^го.
|
Тоді буде царювати той, якого ті, що живуть на землі, не очікують, і птахи перелетять на інші місця.
|
|
7
|
7
|
|
и^ мо'ре содоMское ры'бы эTме'щетъ, и^ да'сть гла'съ нощъ и^же мно'зїи не зна'ша, и^ вс^и ё^слы'шаT гласъ е^го,
|
Море Содомське вивергне риб, буде подавати вночі голос, невідомий для багатьох; однак же усі почують голос його.
|
|
8
|
8
|
|
и^ трђси бђдTђ по мњстехъ мно'ѕњхъ. и^ ѓ'гнь беZпрестани ѓ^пђстится. и^ ѕвњрїе польстїи преселя'тся, и^ же'ны болᲇзнивыя родятъ ди'вная.
|
Буде сум’яття у багатьох місцях, часто буде посилатися з неба вогонь; дикі звірі перемінять місця свої, і нечисті жінки будуть народжувати чудовиськ.
|
|
9
|
9
|
|
и^ въ сла'дкихъ вода'хъ сла'ны ѓ^бря'щђтся, и^ прїатели всњхъ сами собою ѓ^полчаюTся. и^ съкрыся тогда ё%м# и^ ра'ꙁђмъ разлђчится в# храни'лищи свое^мъ,
|
Солодкі води зробляться солоними, і всі друзі повстануть одне проти одного; тоді сховається розум, і розуміння відійде у своє сховище.
|
|
10
|
10
|
|
і^ и^ꙁы'щется эT многихъ и^ не ѓ^бря'щется” Непра'вда же и^ невъздержанїе ё^мно'жится на зеMли`.
|
Багато хто буде шукати його, але не знайде, і збільшиться на землі неправда і нестриманість.
|
|
11
|
11
|
|
и^ вопроситъ странђ ближнїю свою, и^ речетъ, ни ли потебњ преидетъ правда правость творящи. и^ т^о эTмещђтся,
|
Одна область буде запитувати іншу сусідню: «чи не проходила по тобі правда, яка робить праведним?» І та скаже: «ні».
|
|
12
|
12
|
|
и^ бђдетъ в то` время ё^поваю^тъ чл~ци и^ не воспрїимђтъ трђдяTся и^ не ё^правля'ютъ пђти и^хъ.
|
Люди у той час будуть сподіватися, і не досягнуть бажаного, будуть трудитися, і не управляться путі їхні.
|
|
13
|
13
|
|
сїя ꙁна'менїя повелњно гл~ати тебњ, эTпђщено е^сть мнњ, и^ а'ще помоли'шися па'ки и^ въспла'чешися ја%ко и^ нн~њ. и^ посᲄи'шися седмь дн~їи е^ще бо'леи ё^слы'шиши
|
Про ці знамення мені дозволено сказати тобі, і якщо знову помолишся і поплачеш, як тепер, і попостишся сім днів, то почуєш ще більше за те.
|
|
14
|
14
|
|
и^ возбнvђ и^ тњло мое` ё^страшиs ѕњло, и^ дш~а моя ё^трђди'ся ја%ко и^щезе`.
|
І я отямився, і тіло моє сильно тремтіло, і душа моя знемогла, ніби зникала.
|
|
15
|
15
|
|
держа` м^я и^же прїиде а^гг~лъ и^же гл~аше в# м^я и^ ё^крњпи` м^я, и^ поста'ви м^я на нога'хъ.
|
Але ангел, який прийшов до мене, підтримав мене й укріпив мене, і поставив на ноги.
|
|
16
|
16
|
|
и^ бы'сть в но'щь в#торђ'ю и^ прїиде къ мн^њ салаџїель во'жъ лю'демъ, и^ рече мн^њ гдњ` бя'ше. и^ въскђю лице твое ско'рбно.
|
І було, у другу ніч прийшов до мене Салафиїл, вождь народу, і запитав мене: де ти був, і від чого лице твоє таке сумне?
|
|
17
|
17
|
|
и^л^и не вњси ја%котебњ въвњре'нъ е^сть і^и^л~ь въ странњ` преселе'нїя иX.
|
Хіба не знаєш, що тобі довірений Ізраїль у країні переселення його?
|
|
18
|
18
|
|
въста'ни б^о и^ вкђси` хлњба. и^ не ѓ^пђсти` насъ ја%ко па'стыръ ста'до свое в рђки влъкомъ лђка'вымъ.
|
Отже, встань і споживи хліба, і не залишай нас, як пастир свого стада, у руках лукавих вовків.
|
|
19
|
19
|
|
и^ реко'хъ е^мђ, и^ди эT мене`. и^ не приближишиs ко мнᲇ и^ ё^слы'шалъ ја^ко реко'хъ. и^ эTи'де эT мене`,
|
Тоді сказав я йому: відійди від мене, і не наближайся до мене. І він, почувши це, відійшов від мене.
|
|
20
|
20
|
|
а^ а'зъ пости'хся дн~їи сеDмь стеня'щи и^ пла'чющи. ја%ко мн^њ заповњда ё^рїель а^гг~лъ.
|
А я сім днів постився, стогнучи і плачучи, як повелів мені ангел Уриїл.
|
|
21
|
21
|
|
и^ бы'сть по дн~и седмихъ. и^ па'ки помышле'нїе срDца мое^готрђдно бя'ше мн^њ ѕњло
|
І після семи днів помисли серця мого знову були для мене вкрай обтяжливими;
|
|
22
|
22
|
|
и^ въспрїя` дш~а моя дх~ъ ра'зђменъ и^ па'ки нача` гл~ати преD вы'шнимъ словеса`,
|
але душа моя отримала дух розуміння, і я знову почав говорити перед Всевишнім
|
|
23
|
23
|
|
и^ рњхъ. ЭO влDко г~и эT всXњ дђбра'въ зем#скихъ и^ эT всњхъ дре'въ е^го и^ꙁбра'лъ е^си виногра'дъ е^ді'ныи.
|
і сказав: о, Владико Господи! Ти з усіх лісів на землі і з усіх дерев на ній обрав тільки одну виноградну лозу;
|
|
24
|
24
|
|
эT всњхъ зе'мль вселе'нныя и^ꙁбра'лъ е^си себњ ё^до'лїе е^ді'но. и^ эT всњхъ цвњтъ селныхъ и^збра'лъ е^си себњ кри'нъ е^ді'нъ.
|
Ти з усього кола земного обрав Собі одну печеру, і з усіх квітів у вселенній Ти обрав Собі одну лілею;
|
|
25
|
25
|
|
и^ эT всњхъ бе'зд#нъ мо'рьскиX и^сполнилъ е^си себњ и^сᲄо'чниk е^дїнъ. и^ эT всњхъ созида'нїи гра'доv ѓ^ст~илъ е^си себњ сїѓ'нъ,
|
Ти з усіх безодень морських наповнив для Себе одне джерело, а з усіх побудованих міст освятив для Себе один Сион.
|
|
26
|
26
|
|
и^ эT всњхъ сътворе'нїи летя'щихъ и^меновалъ е^си себњ голђби'цђ е^ді'нђ, и^ эT всњх# сътворе'нїи скота` прови'дњлъ е^си себњ ѓ^вцђ` е^ді'нђ,
|
З усіх створених птахів Ти найменував для Себе одну голубицю, і з усіх створених тварин Ти обрав Собі одну вівцю;
|
|
27
|
27
|
|
и^ эT всњхъ ё^мно'женыхъ лю'дїи и^зыска'лъ е^си себњ лю'ди е^ді'ны. и^ эT всњхъ и^скђше'нъ зако'нъ, да'лъ е^си семђ е^гоже желlњ е^си людїи”
|
із усіх численних народів Ти придбав Собі один народ, і полюбив його, дав йому закон довершений.
|
|
28
|
28
|
|
И$ нн~њ г~и въскђю преда'лъ е^си е^ді'нъ мно'гимъ. и^ ё^гото'валъ е^си на е^ді'нъ ко'рень мно'ги и%ныи`, и^ расточи'лъ е^си е^ді'нъ твои въ мно'зњхъ
|
Але нині, Господи, чому ж Ти віддав одного багатьом, і на одному корені Ти насадив інші паростки і розсіяв Твій єдиний народ між багатьма народами?
|
|
29
|
29
|
|
и^ потопта'ша е^го, и^же проти'вђ гл~ющаго во'ли твое'и. е^ще твои^хъ завњтъ не вњровахђ.
|
І потоптали його супротивники, які обітницям Твоїм і завітам Твоїм не вірували.
|
|
30
|
30
|
|
и^ а'ще ненавидя'ще ненави'дњлъ е^си лю'ди твоя`. твои^ми рђка'ми и%маши накаꙁа'ти”
|
І якщо вже Ти сильно зненавидів народ Твій, те нехай би він Твоїми руками карався.
|
|
31
|
31
|
|
И$ бы'сть е^гда` гл~алъ е^смь словеса`, и посла'нъ е^сть а^гг~лъ и^же пре'жде прїиде къ мн^њ въ проходя'щђю но'щь.
|
Коли я промовляв слова ці, посланий був до мене ангел, який приходив до мене раніше уночі,
|
|
32
|
32
|
|
и^ рече м^и ё^слы'ши м^я и^ наё^чю т^я. и^ воnми ми` и^ преDложђ` преD тобо'ю,
|
і сказав мені: послухай мене, і я навчу тебе; слухай мене, і я скажу тобі ще більше.
|
|
33
|
33
|
|
и^ реко'хъ. гл~и г~и мои. и^ рече къ мн^њ, ѕњло въ ё^жасњ ё^ма` сътворе'нъ е^си ради і^и^л~я. и^л^и наи'паче възлюби'лъ е^си е^го, неже сътвори
|
Говори, сказав я, господарю мій. І він сказав мені: ти занадто далеко зайшов допитливістю розуму твого про Ізраїль; невже ти більше любиш його, ніж Той, Який створив його?
|
|
34
|
34
|
|
и&. и^ рњхъ к не'мђ ни` г~и, н^о боля'щи гл~алъ е^смь. мђ'чатъ б^о ся ля'двїя моя по вся` ча'сы и%щђщи вꙁя'ти стезю` вы'шняго. и^ вꙁыска'ти ча'сть сђ'да е^го.
|
Ні, господарю мій, відповів я, але говорив від великої скорботи. Нутрощі мої мучать мене весь час, коли я намагаюся осягнути шлях Всевишнього і зрозуміти хоч частину суду Його.
|
|
35
|
35
|
|
и^ рече къ мн^њ, не мо'жеши. и^ реко'х#, почто` г~и, и^ почто` родиXся и^л^и въскђ'ю не сътвори'ся ё^тро'ба мт~ри моея мн^њ гро'бъ, да не ви'дXњ трђда і^а'ковля и^ беꙁъси'лїя ра'ди і^и^л~ева.
|
Він відповів: не можеш. Чому ж, господарю мій? — запитав я. Краще б я не народився, й утроба материнська зробилася для мене гробом, ніж бачити гноблення Якова і виснаження роду Ізраїльського.
|
|
36
|
36
|
|
и^ рече къ мн^њ. сочти` м^и сїе и^же е^гда` не прїидо'ша. и^ собери` м^и раскро'пленыя ка'пли, и^ ѓ^ꙁелени` м^и сђхїя цвњты,
|
І він сказав мені: обчисли мені те, що ще не прийшло, і збери мені розсіяні краплі, й оживи засохлі квіти;
|
|
37
|
37
|
|
и^ эTврьꙁи` м^и запертыя храни'лища, і^ и^ꙁведи` м^и ꙁатворе'ны в ни'хъ вњтры, покажи` м^и гла'сђ ѓ%браꙁъ, и^ тогда покажђ` т^и трђдъ и^же жеда'еши ви'дњти
|
відкрий закриті сховища і виведи мені закриті у них вітри, і покажи мені образ голосу: і тоді я покажу тобі те, що ти намагаєшся бачити.
|
|
38
|
38
|
|
и^ рњхъ, ЭO влDко г~и, кто' бо е^сть и^же можетъ сїя ви'дњти. то'кмо и^же съ чл~ки ѓ^бита'нїя не и%мать”
|
Владико Господи! — відповів я, — хто може знати це, хіба тільки той, хто не живе з людьми?
|
|
39
|
39
|
|
А/ꙁ же беꙁђменъ и^ ка'ко могђ гл~ати ѓ^ си'хъ и^же мене` въспро'сиши.
|
А я безумний, і як можу говорити про те, про що Ти запитав мене?
|
|
40
|
40
|
|
и^ рече къ мнњ` ка'ко не мо'жеши сътвори'ти е^ді'нъ эT си'хъ и^же гл~ана сђть та'ко не мо'жеши ѓ^брњсти сђдъ мо'и. и^ли` въ ко'нецъ любо'въ ю%же лю'демъ ѓ^бњщахъ”
|
Тоді Він сказав мені: як ти не можеш зробити нічого зі сказаного, так не можеш пізнати провидіння Мого, ні межі любови, яку обіцяв Я народу. —
|
|
41
|
41
|
|
И$ рњхъ чт^о сътворяT и^же предо мно'ю бы'ша. і^ и'же с на'ми і^ и^же по на'съ.
|
Але ось, Господи, Ти близький до тих, які наближаються до кінця, і що будуть робити ті, які раніше мене були, або ми, або які після нас будуть?
|
|
42
|
42
|
|
и^ гл~а къ мнњ`, вњнцђ подобенъ сђдъ мо'и. ја%ко не послDњни'мъ по'здная, та'ко не пр'ьвыM ско'рая”
|
Він сказав мені: до вінця уподібню я суд Мій; як немає запізнення останніх, так і прискорення перших.
|
|
43
|
43
|
|
И$ эTвњщахъ и^ реко'хъ. не могаше сᲆтвори'ти и^же сътворени сђть і^ и^же сђть і^ и^же приходя'ще сђть въ е^ді'но да бы'стрње сђдъ тво'и пока'жеши”
|
Відповів я і сказав: чи не міг би Ти з’єднати в єдине як тих, які створені були раніше, так і тих, які існують і які будуть, щоб скоріше оголосити їм суд Твій?
|
|
44
|
44
|
|
И$ эTвњща къ мнњ` и^ рече. не мо'жетᲆ тща'ти творе'нїе на тво'рца, и^ н^и снести` вњка и^хъ и^же в немъ сътво'рени сђть въ е^ді'но
|
Він відповів мені: не може прискорити творіння Творця свого, ні вік цей не може вмістити у собі всіх разом, які повинні бути створені.
|
|
45
|
45
|
|
и^ рњхъ” Ка'ко гл~еши рабђ` твое^мђ. ја%ко ѓ^живляю^щи ѓ^живи'лъ е^си, эT тебе` сътво'рена творе'нїя въ е^ді'но. и^же б^о снесло сътворе'нїе. мо'жетъ и^ нн~њ носи'ти настоя'щее въ е^ді'но”
|
І сказав я: як же Ти сказав рабу Твоєму, що Ти дав життя створеному творінню вкупі, і однак творіння витримало це; тому могли б понести і ті, що нині існують, вкупі.
|
|
46
|
46
|
|
И$ реq къ мнњ` въпроси` живота женьска. и^ гл~еши к не'и. и^ а'ще ро'диши, въскђю по времени, моли б^о ея` да ро'дитъ десяT въ е^ді'но.
|
Він сказав мені: запитай жінку, і скажи їй: «якщо ти народжуєш десять, то чому народжуєш за часом?», і проси її, щоб вона народила десять разом.
|
|
47
|
47
|
|
и^ реко'хъ не бо мо'жетъ, н^о по времени”
|
Я ж сказав Йому: неможливо це, але має бути за часом.
|
|
48
|
48
|
|
И$ рече къ мнњ`. и^ аZ дахъ матриси земъстњи и^ си'мъ и^же просᲇя'ни сђть на не'и по времени
|
Тоді Він сказав мені: і Я дав надрам землі здатність посіяне на ній вирощувати за часом.
|
|
49
|
49
|
|
и%мже б^о ѓ%бразомъ мла'денецъ не ро'дитъ т^а и^же ста'ра сђть” Та'ко а%зъ раꙁ#смотриX эT себе` сътвореныи вњкъ.
|
Як немовля не може робити того, що властиво старцям, так Я упорядкував створений Мною вік.
|
|
50
|
50
|
|
и^ па'ки въспроси'хъ. и^ рекохᲆ е^гда` ё^же` да'еши м^и пђть гл~ю преD тобо'ю. и%мже мт~и на'ша ѓ^ не'иже гл~алъ е^си мн^њ, е^ще` млада е^сᲄь ё^же` ста'рости приближа'ется.
|
Тоді я запитав Його і сказав: коли Ти відкрив мені путь, то дозволь мені сказати Тобі: мати наша, про яку Ти говорив мені, чи молода ще, чи наближається до старости?
|
|
51
|
51
|
|
и^ эTвᲇща къ мнњ` и^ реq. въспроси` ея` и^же ро'диT” И$ речетъ тебњ`.
|
Запитай про це ту, яка народжує, і вона скаже тобі.
|
|
52
|
52
|
|
гл~еши б^о е'и. въскђю коиX роди'ла е^си нн~њ. нњ сђть подо'бни тњмъ и^же преD тобо'ю. н^о мен#ши во'зрастом#.
|
Скажи їй: «чому народжені тобою нині не подібні до тих, які народжені були колись, але менші за них на зріст?»
|
|
53
|
53
|
|
и^ речетъ тебњ т^а и^нїи сђть и^же въ ю'ности силы рожDени сђть. і^ и^нїи же по времени сᲄа'рости ѓ^скђдњ'ющи матриси роди'шася
|
І вона скаже тобі: «одні народжені мною у міцності молодої сили, а інші народжені на старість, коли утроба почала втрачати свою силу».
|
|
54
|
54
|
|
разђмњи б^о и^ т^ы ја%ко ме'нши во'зрастомъ е^сте` эT тњхъ и^же преже ваs
|
Розміркуй же ти: ви тепер менші за станом, ніж ті, які були перед вами;
|
|
55
|
55
|
|
і^ и^же по ва'съ мен#ши неже в^ы, ја%ко ё^же` състарњю'щее съᲄворенїе и^ крњпости` ю%ноши преминђющи”
|
і ті, які після вас народяться, будуть ще менші за вас, тому що творіння уже постаріло, і сила юнака уже минула.
|
|
56
|
56
|
|
И$ рекоX молю г~и а%ще ѓ^бря'щђ блгDть преD ѓ^чима твои'ма. покажи рабђ` твое^мђ и%мже посњтиши сътворе'нїе свое`”
|
І сказав я: якщо я придбав благовоління перед очима Твоїми, покажи рабові Твоєму, через кого Ти відвідуєш творіння Твоє?
|
|
Глvа, ѕ~”
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
|
И$ реq къ мнњ`, эT нача'ла ѓ^крђже'нїа ꙁемли`. и^ пре'же ѓ^снова'нїя предњ'лъ, и^ пре'же нежели ды'шђщи събра'нїя вњтромъ,
|
І сказав Він мені: від початку творіння кола земного і раніше ніж установлені були межі віку, і раніше ніж подули вітри;
|
|
2
|
2
|
|
и^ нежели шђмњша гла'сы гро'мныя. и^ пре'же нежели блиска'хђся свњтлости и^ блиста'нїи. и^ нежели ё^твръди'шася ѓ^снова'нїя ра'иская.
|
раніше ніж почутий був голос грому, раніше ніж заблищала блискавка, раніше ніж утвердилися основи раю;
|
|
3
|
3
|
|
и^ нежели видњшася кра'снїи цвњти. и^ пре'же нежели ё^крᲇпи'шася си'лы гиблющїися. и^ нежели събра'шася беꙁ#числе'наа во'инъства а^гг~льская.
|
раніше ніж з’явилися прекрасні квіти, раніше ніж утвердилися сили рухів, і раніше ніж зібралися незліченні воїнства ангелів;
|
|
4
|
4
|
|
нежели възнесе'нїя въ высотђ` въздђ'хђ. и^ пре'же нежели и^менова'хђся мњры тврьDныа и^ нежели въскђри'шася пе'щи въ сїѓ'нњ.
|
раніше ніж піднялися висоти повітряні, раніше ніж визначилися міри тверді, раніше ніж запалали вогні на Сионі;
|
|
5
|
5
|
|
и^ нежели достиго'шася настоя'щїи лњта. и^ пре'жDе нежели ѓ^чюжDахђся и^хъ, и^же нн~њ съгрњша'ют#. а нежели наꙁнамена'ни бы'ша тїи, и^же вњ'рђ събира'ша”
|
раніше ніж досліджені були літа, і відокремлені ті, які грішать нині, і відзначені ті, які зберігали віру, як скарб:
|
|
6
|
6
|
|
Тогда же а^ꙁᲆ мысляхъ и^ сътворе'на сђть чресъ мене самаго а^ не эT и^наго. а^ наконе'цᲆ бђдетᲆ мно'ю а^ не эT и%наго.
|
тоді Я помислив, і створено було все Мною одним, а не через будь-кого іншого; від Мене також прийде і кінець, а не від будь-кого іншого.
|
|
7
|
7
|
|
и^ эTвњщаX и^ реко'х#. кое` бђ'детъ раꙁлђче'нїе вре'менъ. и^ли когда пе'рвомђ коне'цъ, а^ дрђго'мђ нача'ло.
|
Тоді я відповів: який поділ часів, і коли буде кінець першого і початок останнього?
|
|
8
|
8
|
|
и^ рече къ мнњ` эT а^враа'ма да'же до і^саа'ка. е^гда роже'нї сђть эT него і^а'ковъ і^ и^са'въ. рђка` і^а'ковля держа'ше эT нача'ла пятђ і^са'вовђ.
|
Від Авраама навіть до Ісаака, коли народилися від нього Яків та Ісав, рука Якова тримала від початку п’яту́ Ісава.
|
|
9
|
9
|
|
коне'цъ б^о вњ'ка сего і^са'в#, а^ дрђга'го нача'ло і^а'ковъ.
|
Кінець цього віку — Ісав, а початок наступного — Яків.
|
|
10
|
10
|
|
чл~ча рђка` междђ пяты` и^ рђкђ. и^но не хощи и^ска'ти е%здра.
|
Рука людини — початок її, а кінець — п’ята її. Про інше, Ездро, не запитуй Мене.
|
|
11
|
11
|
|
и^ эTвњща'хъ и^ рекоX. ЭO влDко г~и а^ще ѓ^брњто'хъ блгDть преD ѓ^чи'ма твои^ма.
|
Я ж у відповідь сказав Йому: о, Владико Господи! якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми,
|
|
12
|
12
|
|
молю` тя` да пока'жеши рабђ` твое^мђ коне'цъ ꙁна'менїи твои^хъ. и%х#же ча'сть покаꙁа'лᲆ е^си мнњ но'щи проходя'щїа
|
молю Тебе, покажи рабові Твоєму кінець знамень Твоїх, частину яких показав Ти мені минулої ночі.
|
|
13
|
13
|
|
и^ эTвњща`, и^ рече м^и. въста'ни на но'гђ твою и^ ё^слы'ши глаs и^сполнњ'ишїи шђма.
|
Він відповів мені і сказав: встань на ноги твої, і слухай голос, сповнений шуму,
|
|
14
|
14
|
|
и^ бђ'детъ ја%ко поколњба'тися, и^ не поколњбле'тся мњ'сто на не'м#же стои'ши”
|
і буде ніби землетрус, але місце, на якому ти стоїш, не захитається.
|
|
15
|
15
|
|
И$ сего ра'ди е^гда гл~етъ т^и не ё^жаса'ися. не бо` ѓ^ концы` сло'во, и^ ѓ^ ѓ^снова'нїи земли` раꙁђмњ'ется.
|
Тому, коли буде говорити, ти не жахайся; бо про кінець буде слово, і основи землі маються на увазі.
|
|
16
|
16
|
|
не бо` ѓ^ тыхъ вещехъ сло'во сътрясеTся и^ съдвигнется. вњсть б^о ја%ко коне'цъ и^хъ и'мать и^ꙁмњни'тися”
|
А оскільки йдеться про них самих, то земля затремтить і похитнеться, бо знає, що кінець їх повинен змінитися.
|
|
17
|
17
|
|
И$ бы'сть е^гда` слы'шаX, воста'хᲆ на но'ѕњ мои` и^ слы'шахъ. и^ с^е глаs гл~ющи и^ шђмъ е^го ја%ко шђмъ воD мно'гъ,
|
І було, коли я почув голос, встав на ноги мої, і чув, і ось голос, який говорить, і шум його, як шум вод многих,
|
|
18
|
18
|
|
и^ рече, с^е дн~їе прїидђтъ, и^ бђдетᲆ е^гда` приближа'тися начнђ да посњщђ ѓбита'ющихъ на земли`.
|
і сказав: ось, настають дні, коли Я почну наближатися, щоб відвідати тих, що живуть на землі,
|
|
19
|
19
|
|
и^ е^гдаy взыска'ти начнђ на нихъ и%же непра'вдђ побњди'ша неправдою свое'ю” И$ е^гда и^спо'лниTся смире'нїе сїѓ'не,
|
коли почну Я стягувати з тих, які неправдою своєю зробили неправедно велику шкоду, і коли виповниться міра приниження Сиону.
|
|
20
|
20
|
|
и^ е^гда назнаменђ'ется вњкъ и^же начне'тся преити`” Сїя ꙁна'менїа сътворю`, кни'ги разгнђтся предъ лицемъ дръжа'вы и^ вс^и ё%ꙁрятъ въкђпњ.
|
А коли назнаменується вік, який почне проходити, то ось знамення, які Я покажу: книги розкриються перед лицем тве́рди, й усі разом побачать;
|
|
21
|
21
|
|
и^ лњтца младе'нцы гл~юще гла'сы свои'ми. и^ бремена'ты незрњлы ро'дятъ младенець. трема` и^ четырма мsцы, живђтᲆ и^ въздви'жTђся.
|
і однолітні немовлята заговорять своїми голосами, і вагітні жінки будуть народжувати недозрілих немовлят через три і чотири місяці, і вони залишаться живими і зміцняться;
|
|
22
|
22
|
|
и^ ско'ро ја%вля'юTся мњ'ста ѓ^сња'на, котора'я же не сђть ѓ^сњя'на. и^ по'лна храни'лища ско'ро ѓ^бря'щTђся пра'ꙁдны,
|
засіяні поля раптово стануть ніби незасіяними, і повні житниці виявляться порожніми;
|
|
23
|
23
|
|
и^ трђба` въстрђбитъ съ шђмомъ ю%же е^гда` вс^и ё^слы'шаT, ско'ро ё^жа'снђтся”
|
потім засурмить труба з шумом, і коли почують її, всі раптово жахнуться.
|
|
24
|
24
|
|
И$ бђ'детᲆ в то` вре'мя въꙁбраняTся прїя'тели прїя'телю ја^ко враѕи. и^ ё^жаснеTся того` земля`. и^ жи'лы и^сто'чникоM стоа'тᲆ и^ не въстекђтъ въ ча'сњхъ тре'хъ.
|
І буде у той час, озброяться друзі проти друзів, як вороги, й устрашиться земля з тими, що живуть на ній, і жи́ли джерел зупиняться і три години не будуть текти.
|
|
25
|
25
|
|
и^ бђ'детъ вся'къ и^же ѓ^ста'вленъ бђдетъ эT всњхъ си'хъ ја^коже преDрекоX. то'и сп~сется. и^ ё'зритъ сп~сенїе мое` и^ коне'цъ вњка ва'шего.
|
Усякий, хто після всього цього, про що Я передрік тобі, залишиться у живих, сам спасеться, і побачить спасіння Моє і кінець вашого віку.
|
|
26
|
26
|
|
и^ ё'зряT и^же въспрїятны сђть лю'ди. и%же см~рти не вкђси'ша эT рожDенїя свое^го. и^ премени'тся срDце въ ѓ^бита'ющиX. и^ ѓ^брати'тся въ чю'в#ство и%ное,
|
І побачать люди обрані, які не зазнали смерти від народження свого, і зміниться серце тих, що живуть, і перетвориться на почуття інше.
|
|
27
|
27
|
|
загла'дитъ б^о ся лђка'вое, и^ пога'сиTся лесть.
|
Бо зло знищиться, і зникне лукавство;
|
|
28
|
28
|
|
процвитет# же вњра, и^ побњдиTся растлњнїе. и^ ја%виTся и%стинна и^же беZ пло'да быs дн~и толи'ки”
|
процвіте віра, переможене буде розтління, явиться істина, яка стільки часу залишалася без плоду.
|
|
29
|
29
|
|
И$ бысть е^гда м^и гл~а, и^ с^е ти'хо въсмотрњхъ на'нь преD ни'м# же стоя'хъ
|
Коли Він говорив, я глянув на того, перед яким стояв.
|
|
30
|
30
|
|
и^ рече къ мнњ`. с^е прїидо'хъ к тебњ, покаꙁати вре'мя пришеDшеи но'щи”
|
І він сказав мені: я прийшов показати тобі час грядущої ночі.
|
|
31
|
31
|
|
А/ще б^о паки возмоли'шися. и^ па'ки пости'шися, з~, дн~їи. па'ки тебњ` воꙁвњщђ сеDмᲆ бо'льшаа вещи по дн~и коᲄоромъ слы'шаX.
|
Отже, якщо ти знову помолишся і знову сім днів будеш поститися, то я покажу тобі більше у день, в який я почув тебе.
|
|
32
|
32
|
|
слы'шанᲆ б^о е^сть глаs твой преD вы'шнимъ. ви'диT б^о крњпкїи ё^правленїе твое. и^ прови'дњ чистотђ` ю%же эT ю'ности твое'я и^мњлъ е^си”
|
Голос твій почутий у Всевишнього; побачив Сильний правильну дію, побачив і чистоту, яку зберігав ти від юности твоєї.
|
|
33
|
33
|
|
И$ сего ради посла' мя показа'ти тебњ вс^и ве'щи сїи`, повњ'дахъ тебњ, вњ'рђи и^ не бо'ися,
|
Тому Він послав мене показати тобі все це і сказати: уповай і не бійся;
|
|
34
|
34
|
|
и^ не моѕи тща'тися съ пр'ьвыми времены мы'слити сђе'тная. да не прибли'жишися послDњнихъ временXњ”
|
не поспішай у перші часи помишляти суєтне, щоб не судити тобі з таким самим поспіхом про часи останні.
|
|
35
|
35
|
|
И$ бысть по си'хъ плакахся па'ки, и^ та'коже постя'хся сеDмь дн~їи. да и^спо'лню тр^и неде'ли и^же реqны сђть мн^њ”
|
Після цього я знову зі сльозами молився, і також постився сім днів, щоб виконати три седмиці, заповідані мені.
|
|
36
|
36
|
|
И$ бы'сть въ ѓ'смђю но'щь, срDце мое скорбя'шеся паки въ мнњ`, и^ начаX гл~ати преD вы'шнимъ,
|
У восьму ж ніч серце моє прийшло знову у збудження, і я почав говорити перед Всевишнім,
|
|
37
|
37
|
|
распала'шеся б^о дх~ъ мо'и ѕњ'ло. и^ дш~а моя` ё^ныва'шеся.
|
бо дух мій запалав сильно, і душа моя томилася.
|
|
38
|
38
|
|
и^ реко'хъ. ЭO г~и гл~ющи гл~алъ е^си эT нача'ла сътворе'нїя въ пр'ьвыи дн~ь гл~ющи. да бђдеT нб~о и^ земля и^ твое слово дњ'ло съвръшено”
|
І сказав я: Господи! Ти від початку творіння говорив; у перший день сказав: «нехай буде небо і земля», і слово Твоє було звершеним ділом.
|
|
39
|
39
|
|
И$ бысть тогда дх~ъ и^ тма` ѓ%крsтъ ношашеся молча'нїе. шђмᲆ гла'са члч~а не бᲇ сътво'ренᲆ эT тебе”
|
Тоді носився Дух, і темрява облягала навколо і мовчання: звуку людського голосу ще не було.
|
|
40
|
40
|
|
Тогда` гл~алъ е^си эT съкровищъ твоиX возда'ти свњтъ свњтлыи, и^же ѓ^свњти дњ'ла твоа.
|
Тоді повелів Ти зі скарбниць Твоїх вийти яскравому світлу, щоб явилося діло Твоє.
|
|
41
|
41
|
|
и^ въ дн~ь вто'рыи соꙁда'лъ е^си дх~ъ дръжа'вы. и^ повелњлъ е^си е^мђ да раздњ'литъ, и^ раꙁдњленїе сътво'ритъ ме'ждђ во'дъ. да ча'сть нњ'кая вы'ше эTстђ'питъ, и^ часть вто'рая ни'зђ пребыва'етъ.
|
У другий день створив Ти дух тверди і повелів йому відокремити і зробити поділ між водами, щоб деяка частина їх піднялася вгору, а інша залишилася внизу.
|
|
42
|
42
|
|
и^ въ тре'тїи дн~ь повелњлъ е^си водаM съвокђпи'тися въ сеDмђю ча'сть земли`. ше'сть б^о ча'стїи ѓ^сђши'лъ е^си и^ съхрани`. е^же бы` преD тобо'ю слђжи'ли, и^ дњ'ла насњя'на эT' бг~а.
|
У третій день Ти повелів водам зібратися на сьомій частині землі, а шість частин висушив, щоб вони служили перед Тобою для засівання й оброблення.
|
|
43
|
43
|
|
сло'во б^отвое и^зыиде, и^ дњ'ло скоро соᲄворя'шеся”
|
Слово Твоє виходило, і негайно ставало ділом;
|
|
44
|
44
|
|
И$зыиде б^о скоро плоD мно'жество безмњрно. и^ жела'нїе въкђшенїю разли'чни и^ цвњты лицᲆ непремᲇн#ны. и^ ѓ^бонянїе ѓ^бонянїю неи^ꙁ#слњдова'ны. въ дн~ь тре'тїи сїя сътворена сђть.
|
раптово явилася безмірна кількість плодів і різноманітні приємності для смаку, квіти виглядом своїм незмінні, з запахом, невимовно запашним: усе це звершено було у третій день.
|
|
45
|
45
|
|
в четве'ртыи же дн~ь повелњлᲆ е^си солне'чнеи быти свᲇтлости, лђнњ` свњтъ, и^ ѕвњꙁда'мъ раз#смотренїе.
|
У четвертий день Ти повелів бути сяйву сонця, світлу місяця, розташуванню зірок,
|
|
46
|
46
|
|
и^ повелњлъ е^си и^мъ да слђж'ат# прише'ствїю соꙁда'нномђ чл~кђ”
|
і повелів, щоб вони служили людині, яка має бути створеною.
|
|
47
|
47
|
|
Въ пя'тыи же дн~ь реклъ е^си сеDмои части гд^њ быs вода` собра'на, да сътво'ряT живо'тная и^ летя'щая и^ рибы” И$ та'ко сътворя'шеся
|
У п’ятий день Ти сказав сьомій частині, в якій була зібрана вода, щоб вона породила тварин, тих, що літають, і риб, що і сталося.
|
|
48
|
48
|
|
вода` нњма и^ бездђшна, и^же бж~їимъ мановенїемъ повелева'хђся живо'тная сътворя'шеся. да эT сего` ди'вная твоа` ро'дове провњща'юT”
|
Вода німа і бездушна, за помахом Божим, породила тварин, щоб усі роди сповіщали про дивні діла Твої.
|
|
49
|
49
|
|
И$ тогда` съхрани'лъ е^си дв^њ дђши`, и^мя е^ді'нои наꙁва'лъ е^си е^но'хъ. і^ и'мя вто'рои назва'лъ е^си левїаџа'мъ”
|
Тоді Ти зберіг двох тварин: одна називалася бегемотом, а інша левіафаном.
|
|
50
|
50
|
|
И$ разлђчиl е^си е^ді'наго эT дрђга'го. не бо` можа'ше сеDма'я ча'сть гдњ` бысть вода` собра'на снести и^хᲆ.
|
І Ти відокремив їх одне від одного, бо сьома частина, де була зібрана вода, не могла прийняти їх разом.
|
|
51
|
51
|
|
и^ да'лъ е^си е^но'хђ е^ді'нђ часть и^же ѓ^сђше'на е^сᲄь, тре'тїи дн~ь да ѓ^бита'етъ на не'и” Гдњ` сђть го'ръ ты'сяща.
|
Бегемоту Ти дав одну частину з землі, осушеної на третій день, нехай живе у ній, в якій тисячі гір.
|
|
52
|
52
|
|
а^ левїаџамђ же да'лъ е^си сеDмђю часть мокра`. и^ дръжа'лъ е^си е^го да бђ'деT в пожре'нїе и%хже хо'щеши и^ когда` хо'щеши”
|
Левіафану дав сьому частину водяну, і зберіг його, щоб він був споживою тим, кому Ти хочеш, і коли хочеш.
|
|
53
|
53
|
|
Въ шесты'и же дн~ь повелњлᲆ е^си зеMли` да створи'тъ преD тобо'ю ско'ты ѕвᲇри и^ га'ды
|
У шостий же день повелів Ти землі породити перед Тобою худобу, звірів і плазунів;
|
|
54
|
54
|
|
и^ наD тњми ве'щ#ми сътвори'лᲆ е^си а^да'ма. е^гоже поста'вилъ е^си вожа` и^ кня'ѕя на всњхъ сътворе'нїи и^же сътвори'лᲆ е^си. и эT него` ро'диMся м^ы вси` и%хже и^ꙁбра'лъ е^си лю'ди”
|
а після їх Ти створив Адама, якого поставив володарем над усіма Твоїми тварями і від якого походимо всі ми і народ, який Ти обрав.
|
|
55
|
55
|
|
Сїя же вс^я реко'хъ преD тобо'ю г~и и^же ради насъ създа'лъ е^си свњтъ”
|
Усе це сказав я перед Тобою, Господи, тому що для нас створив Ти вік цей.
|
|
56
|
56
|
|
ѓ^ста'н#цы же ја%зычестїи эT а^да'ма рождени реклъ е^си иM ничтоже бы'ти, ја%ко слинњ подо'бни сђть. и^ ја^ко капленїе эT сосђда ё^подобиl е^си мно'жество иX.
|
Про інші ж народи, які народилися від Адама, Ти сказав, що вони ніщо, але подібні до слини, і всю безліч їх Ти уподібнив краплям, що крапають із посудини.
|
|
57
|
57
|
|
и^ нн~њ г~и с^е тїи` ја^зы'цы и^же нивъчто'же в#мњне'ни сђть, нача'шA владњти на'ми и^ пожира'ти на'съ”
|
І нині, Господи, ось, ці народи, за ніщо Тобою визнані, почали володарювати над нами і пожирати нас.
|
|
58
|
58
|
|
Мы' же лю'дїе твои` и%хже воꙁда'лъ е^си пр'ьвороже'ны е^ді'наго роже'наго возлю'блен#наготвое^го. преда'ны е^смы` въ рђкахъ и^хъ.
|
Ми ж, народ Твій, який Ти назвав Твоїм первістком, єдинородним, улюбленим Твоїм, віддані у руки їх.
|
|
59
|
59
|
|
и^ а'ще ради наs сътво'реn бы'сть свњт#. въскђю достоа'нїе не въꙁдръжиM с вњкоM, доко'лњ сїя бђдеT”
|
Якщо для нас створений вік цей, то чому не одержуємо ми спадщини з віком? І доки це?
|
|
Глvа, з~”
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
|
И$ бы'сть е^гда` сконча'хъ гл~ъ слове'съ сиX, посла'нъ е^сть къ мнњ` а%гг~лъ. и^же послаn бы'сть къ мнњ`. въ прежняя нощи
|
Коли я закінчив говорити ці слова, посланий був до мене ангел, який посилався до мене у попередні ночі,
|
|
2
|
2
|
|
и^ рече къ мнњ воста'ни е%здра, и^ слы'ши словеса` иXже прїидо'хъ гл~ати тебњ`.
|
і сказав мені: встань, Ездро, і слухай слова́, які я прийшов говорити тобі.
|
|
3
|
3
|
|
и^ рекохъ, гл~и г~и мо'и” И$ рече къ мн^њ. мо'ре поста'влено е^сть въ простра'н#нњ мњстњ да бы'сть глђбо'ко и^ беZмњрно”
|
Я сказав: говори, господарю мій. І він сказав мені: море розташоване у просторому місці, щоб бути глибоким і безмірним;
|
|
4
|
4
|
|
Бђ'детъ же е^мђ и^ вхоD в тњснњ мњ'стњ поста'вленъ, дабы подо'бно рњкаM.
|
але вхід у нього знаходиться у вузькому місці, так що подібний до рік.
|
|
5
|
5
|
|
кт^о бо хотя'щи хо'щетъ вънити` в мо'ре и^ ви'дњти е^го и^ли господовати и^мъ. а%ще не про'идетъ тњсноты вᲆ ширинђ ка'ко прїити мо'жетъ,
|
Хто побажав би ввійти у море і бачити його, або володарювати над ним, той, якщо не пройде вузьке, як може дійти до широти?
|
|
6
|
6
|
|
и^ па'ки и%но” ГраD соꙁда'нъ е^сть и^ посᲄа'влеn на мњстњ по'лстMњ е^сть же пол#нᲆ всњхъ бл~гомъ.
|
Або інша подоба: місто побудоване і розташоване на рівнині, й наповнене усіма благами;
|
|
7
|
7
|
|
въсхоD е^готњ'снъ и^ въ стромленїи` поста'вленᲆ бысть ѓ^деснђю б^о ѓ%гнь, ѓ^шђю'ю во'да глђбока.
|
але вхід у нього тісний і розташований на крутизні так, що праворуч вогонь, а ліворуч глибока вода.
|
|
8
|
8
|
|
стеѕя же е^сть е^дна токъмо междђ и^хъ поста'влена. и^же б^њ междђ ѓ^гнеM и^ водо'ю, е^диn ток#мо стђпень чл~чїи можаше вомесᲄити.
|
Між ними, тобто між вогнем і водою, лежить лише одна стежка, на якій може поміститися не більше, як тільки ступня людини.
|
|
9
|
9
|
|
сего ради а%ще дасться граD сїи чл~кђ въ досᲄоя'нїе. и^ не прїидеT л^и никогDа выше положенаh стремленїа, како прїимеT досᲄоанїе свое
|
Якщо місто це буде дане у спадщину людині, то як вона одержить свою спадщину, якщо ніколи не перейде небезпеки, що лежить на шляху?
|
|
10
|
10
|
|
и^ рекоX, та'ко г~и. и^ реq ко мнᲇ та'ко е^сть і^и^л~ь ча'сть
|
Я сказав: так, Господи. І Він сказав мені: така і доля Ізраїля.
|
|
11
|
11
|
|
ра'ди и^хъ б^о сᲆтвори'лъ вњ'къ и^ ко'гда престђпи'лъ е^сть а^да'мъ положе'нїе мое. сђжде'но бы'сть чт^о сътво'рено е^сть.
|
Для них Я створив вік; але коли Адам порушив Мої постанови, визначено було бути тому, що зроблено.
|
|
12
|
12
|
|
и^ бы'сᲄь входы томђ вњ'кђ тњ'сны и^ болеꙁне'ны и^ трђ'дны. ма'ло же и^ лђка'вы и^ бᲇднымъ по'лни, и^ трђ'домъ вели'киM и^ вели'кимъ дњ'ломъ поDпе'рты.
|
І зробилися входи віку цього тісними, хворобливими, стомливими, також вузькими, лукавими, сповненими бід і які потребують великої праці.
|
|
13
|
13
|
|
и^же бо'льши вњ'кђ вхо'ды простра'нны и^ станови'ты. и^ сътворя'ющи беꙁъсмр~тныи пло'дъ.
|
А входи майбутнього віку просторі, безпечні, і приносять плід безсмертя.
|
|
14
|
14
|
|
а^ще б^о входя'ще не бы'ша въшли` и^же живђтъ. тњсна и^ сђетна сїя, не въꙁмогђтъ прїя'ти и^же сђть преDставленна.
|
Отже, якщо ті, що входять, які живуть, не ввійдуть у це тісне і злигоднє, вони не можуть одержати те, що уготоване.
|
|
15
|
15
|
|
и^ нн~њ б^о въскђ'ю т^ы смђти'шися е^гда` бђ'дешъ растлњ'нъ. и^ чт^о мятешися т^ы е^гда` бђ'дешъ смр~тенъ
|
Навіщо ж засмучуєшся, коли ти тлінний, і чого бентежишся, коли смертний?
|
|
16
|
16
|
|
и^ въскђ'ю не прїя'лъ е^си въ срDцы твоеM чт^о е^сть прише'ствїе н^о что` настоя'щее.
|
Навіщо прийняв ти у серці твоєму того, що майбутнє, а прийняв те, що у теперішньому?
|
|
17
|
17
|
|
эTвњщаX и^ рњ'хъ. влDко г~и, се расмотри'лъ е^си ꙁако'нᲆ твои. ја%ко пра'веднїи въслњдђ'ются, нечести'выи же поги'бнђтъ.
|
Я відповів і сказав: Владико Господи! ось, Ти визначив законом Твоїм, що праведники успадкують це, а грішники загинуть.
|
|
18
|
18
|
|
пра'веDнїи же но'сятᲆ тњснотђ ё^пова'ющи простра'нная” И$же б^о нечести'во сътвори'ша. и^ тњсноты` пострада'ша и^ простра'нная не ё^зрятъ.
|
Праведники потерплять тісноту, сподіваючись на просторе, а ті, що нечестиво жили, хоч потерпіли тісноту, не побачать просторого.
|
|
19
|
19
|
|
и^ реq ко мнњ` нњ'сть сђдїи па'че б~а ни ра'ꙁђмъ наD вы'шняго.
|
І Він сказав мені: немає судді вище за Бога, немає того, хто розуміє більше за Всевишнього.
|
|
20
|
20
|
|
поги'бнђтъ б^о мно'ѕи настоя'щїи. ја%же не по'мнится и^же преDставле'нъ е^сть бж~їи ꙁако'нъ.
|
Гине багато хто у цьому житті, тому що не дбає про запропонований йому закон Божий.
|
|
21
|
21
|
|
повелњва'ющи б^о повелњ` б~ъ грядђщиM. когда прїидо'ша чт^о сътворя'ющи живђтъ. и^ чт^о въꙁдержа'щи да не въꙁ#каꙁня'тся
|
Бо суворо повелів Бог тим, що приходять, коли вони прийшли, що працюючи, вони будуть живі, і що дотримуючись, не будуть покарані.
|
|
22
|
22
|
|
тїи б^о не сђть совњтова'нїи проти'вишася е^мђ. и^ положи'ша себњ помышле'нїа сђетнаа.
|
А вони не послухалися, і стали проти Нього, утвердили у собі помисел суєтний.
|
|
23
|
23
|
|
и^ преDста'виша себᲇ ѓ^бхоженїе грњхоv. и^ вы'ше гл~аше вы'шнемђ не бы'ти. и^ пђти` е^го не поꙁна'ша,
|
Захопилися гріховними оманами, сказали про Всевишнього, що Його нема, не пізнали путів Його,
|
|
24
|
24
|
|
и^ ꙁако'нᲆ е^го ё^ничижи'ша, и^ ѓ^бњща'нїе е^го эTверго'ша. и^ в ꙁако'нњ е^го вњры не и^мᲇша и^ дњ'ла е^го не съверши'ша.
|
знехтували закон Його, відкинули обітниці Його, не мали віри до обрядових установлень Його, не звершували діл Його.
|
|
25
|
25
|
|
того ра'ди е%здра пра'ꙁденъ пра'ꙁдным#. и^ по'лн# по'лнымъ,
|
І тому, Ездро, пустим порожнє, а повним повне.
|
|
26
|
26
|
|
с^е вре'мя прїидетъ и^ бђдетъ когда прїидђтъ зна'менїя, и^же преDреко'хъ тебњ`. и^ ја^ви'тся жена` и^ ја^вля'ющи пока'жется и^же нн~њ покрыва'ется ꙁемля`
|
Ось, прийде час, коли прийдуть знамення, які Я передрік тобі, і явиться наречена, і, являючись, покажеться, — приховувана нині землею.
|
|
27
|
27
|
|
и^ вся'къ и^же и^ꙁбавле'нъ е^сть эT преDрече'ныхъ лђка'выхъ. тои ё^ꙁри'тъ ди'вная моя`.
|
І всякий, хто позбавиться раніше перелічених зол, сам побачить чудеса Мої.
|
|
28
|
28
|
|
эTкры'етᲆ бо ся сн~ъ мои і^с~ с тњми и^же с ни'мᲆ сђть. и^ ё^блажа'тся и^же ё^ставле'ни сђть в лњтњхᲆ у~.
|
Бо відкриється Син Мій Ісус з тими, які з Ним, і ті, що залишилися, будуть насолоджуватися чотириста років.
|
|
29
|
29
|
|
и^ бђ'детъ по лњтњхъ сихъ и^ ё%мреT сн~ъ мои х~с. и^ вс^и и^же дыха'нїе и^мTђ чл~цы.
|
А після цих років помре Син Мій Христос і всі люди, які мають дихання.
|
|
30
|
30
|
|
и ѓ^брати'тся вњ'къ въ дре'внее молъча'нїе, дн~їи се'дьмъ” ја%ко въпрьвыхъ сђдњхъ тако да никт^о ѓ^ста'нется,
|
І повернеться вік у давнє мовчання на сім днів, подібно до того, як було раніше, так що не залишиться нікого.
|
|
31
|
31
|
|
и^ бђдетъ по дн~ехъ седми` и^ въꙁбђ'дится” чт^о не е^ще` бди'тъ вњкъ и^ ё^мретъ растлњнъ.
|
Після ж семи днів постане вік приспаний, і помре ушкоджений.
|
|
32
|
32
|
|
и^ ꙁемля` въздае'тъ и^же на не'и спя'тъ. и^ пра'хъ и^же на нем# млъча'нїе ѓ^бита'еᲄъ, и^ храни'лища въꙁдаю'тъ, и^же в ни'хъ преда'ни сђть дш~и”
|
І віддасть земля тих, які у ній сплять, і прах тих, які мовчазно у ньому живуть, а сховища віддадуть ввірені їм душі.
|
|
33
|
33
|
|
И$ эTкры'ется вы'шнїи на прsтлњ сђдїя и^ про'идђтъ бњды, и^ длъжная събира'ются.
|
Тоді явиться Всевишній на престолі суду, і пройдуть біди, і закінчиться довготерпіння.
|
|
34
|
34
|
|
сђдїя же самъ ѓ^ста'нетъ, и%стинна ста'неT и^ вњра възмо'жетъ.
|
Суд буде один, істина утвердиться, віра зміцниться.
|
|
35
|
35
|
|
и^ дњло въслњдђ'ется и^ м#ꙁды` ска'жђтся и^ пра'вды бдя'тъ, и^ непра'вды не владђю^тся.
|
Потім піде діло, відкриється нагорода, постане правда, перестане господарювати неправда.
|
|
36
|
36
|
|
и^ реко'хъ. прьвыи а^враа'мъ ради содо'млянъ моли'лъся. и^ мољ=сїи ꙁа эTц~ы в пђсты'ни съгрњш#ша.
|
Я сказав: Авраам перший молився за содомлян; Мойсей — за батьків, які згрішили у пустелі;
|
|
37
|
37
|
|
і^ и^же по не'мъ за і^и^л~я въ дн~и а^ха'ꙁа и^ само'ила,
|
Ісус після нього — за Ізраїля у дні Ахана;
|
|
38
|
38
|
|
и^ дв~дъ ꙁа съкрђше'нїе. и^ соло'монъ за и^хъ и^же прїидо'ша въ ѓ^сщ~енїе,
|
Самуїл і Давид — за тих, кого погубляють, Соломон — за тих, які прийшли на освячення;
|
|
39
|
39
|
|
і^ и^лїя ꙁа тњхᲆ и^же до'жDъ прїяша и^ ꙁа ме#ртва да ѓ^живи'тъ.
|
Ілля — за тих, які прийняли дощ, і за мерця, щоб він ожив;
|
|
40
|
40
|
|
і^ е^ꙁекїя за' люди въ дн~и сенахери'ма и^ мно'ꙁи за мно'гихъ.
|
Єзекія — за народ у дні Сеннахирима, і багато хто — за багатьох.
|
|
41
|
41
|
|
а^ще б^о нн~њ когда тлњнно въꙁрасло`. и^ непра'вда ё^мно'жена е^сть. и^ моли'шася пра'вїи ꙁа нечести'выхъ. въскђю нн~њ та'ко не бђдетъ,
|
Отже, якщо тоді, коли посилилося розтління і примножилася неправда, праведні молилися за неправедних, то чому ж не бути тому і нині?
|
|
42
|
42
|
|
и^ эTвњща` кᲆ мн^њ и^ рече. настоя'щемђ вњкђ нњсть конца`, слава в немъ беꙁъпресᲄа'ни пребыва'етъ. ради ᲄого молишася ꙁа не'мощны.
|
Він відповів мені і сказав: нинішній вік не є кінець; слави у ньому часто не буває, тому молилися за немічних.
|
|
43
|
43
|
|
дн~и б^о сђдныи, бђдеT коне'цъ вре'мени сего. и^ нача'ло вре'мени прише'ствїа бесме'рᲄнаго в неMже проше'лъ растлњнна
|
День же суду буде кінцем часу цього і початком часу майбутнього безсмертя, коли мине тління,
|
|
44
|
44
|
|
эTрњше'нїя е^сᲄь ᲄолкова'нїя, эTсњче'но е^сть невњрїе. въꙁрасте' же пра'вда въꙁ#сїяна е^сть и%стинна
|
припиниться нестриманість, знищиться невір’я, а зросте правда, засяє істина.
|
|
45
|
45
|
|
тогда б^о никто'же мо'жет# спsти е^го и^же поги'бе. ни эTрњши'ти и^же свяꙁа`,
|
Тоді ніхто не зможе ні спасти загиблого, ні погубити того, хто переміг.
|
|
46
|
46
|
|
и^ эTвњща'хъ и^ реко'хъ. се` сло'во мое прьвое и^ послњднее, ја^ко лђчши быs не да'ти ꙁеMлю а^да'мђ и^л^и е^гда ё^же дана бысть въꙁдержа'ти е^го да не съгрњши'тъ.
|
Я відповів і сказав: ось моє слово перше й останнє: краще було не давати землі Адаму, або, коли вже дана, утримати його, щоб не згрішив.
|
|
47
|
47
|
|
чт^о б^отребњ е^сть чл~комъ в настоя'щеM жи'тїи и^ въ ско'рби. и^ мерътвымъ ё^пова'ти ка'знемъ.
|
Яка користь людям — у нинішньому віці жити у смутку, а після смерти очікувати покарання?
|
|
48
|
48
|
|
ЭO чт^о сътвори'лъ а^да'ме” а^ще б^оты` съгрњши'лъ е^си нњсть сътворе'но е^ді'нотвое паде'нїе, н^о и^ на'ше и^же эT тебе` прїидо'хом#.
|
О, що зробив ти, Адаме? Коли ти згрішив, то звершилося падіння не тебе тільки одного, але і нас, які від тебе народжуємося.
|
|
49
|
49
|
|
что' ботребњ наM а^ще ѓ^бњща'но е^сть бесмр~тъное вре'мя. мы' же смр~тная дњла съдњловаеM,
|
Яка користь нам, якщо нам обіцяно безсмертний час, а ми чинили смертні діла?
|
|
50
|
50
|
|
и^ ја%ко преDречено е^сть наM вњчныя ё^пова'нїя. мы` б^о стропти'вы и^ сђ'етни сътворе'ни е^смы`.
|
Нам передвіщена вічна надія, а ми, непотребні, зробилися суєтними.
|
|
51
|
51
|
|
и^ ја%ко преDста'влена сђть намъ жили'ща ꙁдравле'ни и^ станови'ты. мы б^о лђка'во жили` е^смы`.
|
Нам уготовані оселі здоров’я і спокою, а ми жили зле;
|
|
52
|
52
|
|
и^ ја%ко преDставле'на е^сть сла'ва вышня'го ꙁащити'ти иX и^же поздњ` пожи'ша. мы же стропо'тныя пђти` ходи'хоM.
|
уготована слава Всевишнього, щоб покрити тих, які жили лагідно, а ми ходили путями злими.
|
|
53
|
53
|
|
и^ ја%ко повњсться ра'и е^мђже плодъ нерастлњнъ преDстои^тъ, в не'мъже е^сть станови'тая и^ враче'вная.
|
Показаний буде рай, плід якого перебуває нетлінним і в якому спокій і зцілення;
|
|
54
|
54
|
|
мы' бо не вни'демъ въ небл~года'рныX б^о мњстехъ пожи'хомъ.
|
але ми не увійдемо в нього, тому що оберталися у місцях неплідних.
|
|
55
|
55
|
|
и^ ја%ко на звњꙁда'хъ свњтя'тъ лица` и^хъ и^же въꙁдержа'нїя и^мя'хђ. наши б^о лица на мра'цњхъ черныхъ,
|
Світліше за зірки засяють лиця тих, які мали стриманість, а наші лиця — чорніші за пітьму.
|
|
56
|
56
|
|
ни б^о помы'слихомъ живђщи когда беꙁако'ннотворя'щи чт^о и^мамы по сме'рти терпњти.
|
Ми не помишляли у житті, коли чинили беззаконня, що після смерти будемо страждати.
|
|
57
|
57
|
|
и^ эTвњща`, и^ рече” Си^ е^сть помышле'нїе подвигненїе чт^о подви'гнетъ и^же на земли` рожде'нъ е^сть чл~къ,
|
Він відповів і сказав: це — помисел про боротьбу, яку повинна вести на землі народжена людина,
|
|
58
|
58
|
|
да а^ще ѓ^би'женъ бђдетъ да тръпи'тъ чт^о ре'клъ е^си. а^ще же победи'тъ прие'млетъ чт^о гл~ю
|
щоб, якщо буде переможена, потерпіти те, про що ти сказав, а якщо переможе, одержати те, про що Я говорю.
|
|
59
|
59
|
|
ја%ко се'и е^сть живоT ја%же мољ=сїи рече е^гда` жи'тъ, к лю'демъ гл~ющи, и^ꙁбери` себњ живо'т# и^ да живе'шъ.
|
Це те життя, про яке сказав Мойсей, коли жив, до народу, говорячи: «обери собі життя, щоб жити».
|
|
60
|
60
|
|
не вњроваша же е^мђ н^о ни по не'мъ прoркомъ, н^о ни мн^њ и^же гл~алъ е^смь и^мъ.
|
Але вони не повірили йому, ні пророкам після нього, ні Мені, що говорив до них,
|
|
61
|
61
|
|
ја%ко не бы'сть скорбъ въ погђбле'нїе и^хъ, ја%ко прише'ствїе е^сть ра'дости на ниX и^хже совњтно е^сть сп~сенїе.
|
що не буде скорботи за погибель їх, як буде радість за тих, яким уготовано спасіння.
|
|
62
|
62
|
|
и^ эTвњща'хъ и^ рекохъ” Вњмъ г~и
|
Я відповів і сказав: знаю, Господи, що Всевишній називається милосердим, тому що помилує тих, які ще не прийшли у світ,
|
|
63
|
63
|
|
ја%ко ꙁванъ е^си вышнїи милосердъ, чт^о любится тњми и^же жи'тїе сътворя'ютъ по ꙁако'нђ е^го,
|
і милує тих, які проводять життя у законі Його.
|
|
64
|
64
|
|
и^ трᲆпели'въ е^сть, ја%котерпњнїемъ подае'тъ си'мъ и^же съгрњши'ша ја^ко свои'ми дњлы.
|
Він довготерпеливий, бо виявляє довготерпіння до тих, що згрішили, як до Свого творіння.
|
|
65
|
65
|
|
въздатель е^сть ја%ко б^о да'ти хо'щетъ ꙁа пра'во и^спроше'нїе.
|
Він щедрий, бо готовий давати за потребою,
|
|
66
|
66
|
|
и^ мно'го млsрдъ всњмъ ја%же насᲄоя'ще сђть, і^ и'же минђша і^ е^же бђдђще сђть”
|
і многомилостивий, бо примножує милості Свої до тих, що живуть нині, і до тих, що жили, і до тих, що будуть жити.
|
|
67
|
67
|
|
А$ще б^о не ё^мно'жиT млsрдїя свое^го, не ѓ^живе'тся вњкъ с тњми` и^же въслњдя'хђ на'нь, и^ даеT
|
Бо, якби не примножував Він Своїх милостей, то не міг би вік продовжувати жити з тими, які живуть у ньому.
|
|
68
|
68
|
|
ја%ко а^ще не да'сть эT блгsти свое'я, да ѓ^блегча'тся сїи и^же въ безако'нїе сътвори'ша эT свои^хъ безако'нїи, не възмо'жетъ десятоты'сящная ча'сть ѓ^живи'ти чл~комъ.
|
Він подає дари; бо якби не дарував з благости Своєї, щоб полегшити тим, що зробили нечестя своїми беззаконнями, то не могла б залишатися у живих десятитисячна частина людей.
|
|
69
|
69
|
|
и^ сђдїя а^ще невњдњтъ симъ и^же ѓ^чище'ни сђть сло'вомъ е^го, и^ ѓ^чи'ститъ мно'жество рве'нїя
|
Він суддя, і якби не прощав тих, які створені словом Його, і не знищив безлічі злочинів,
|
|
70
|
70
|
|
не ё& б^о ѓ^ста'вили бы ся въ бесчи'сленное мно'жеството'кмо ма'ло ѕњло”
|
можливо, з незліченної кількости залишився б тільки дуже мало хто.
|
|
Глvа, и~”
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
|
И$ эTвњща` къ мн^њ и^ рече. се'и вњкъ сътвори'лъ вы'шнїи мно'гихъ ради. прише'ствїя же ради ма'ла,
|
Він відповів мені і сказав: цей вік Всевишній створив для багатьох, а майбутній для небагатьох.
|
|
2
|
2
|
|
гл~ю преD тобо'ю подо'бное е%здра. какоже въспро'сиши земли` и^ речеT т^и ја^ко дасть земли` мно'го болши гд^њ сътворя'тъ скђде'лницы. ма'ло же пра'хъ гдњ` ꙁла'то бђдетъ. та'ко и^ дњя'нїе насᲄоя'щаго вњка.
|
Скажу тобі, Ездро, подобу. Як коли запитаєш землю, вона скаже тобі, що дає дуже багато речовини, з якої робляться глиняні речі, а не багато пороху, з якого буває золото, так і діла нинішнього віку.
|
|
3
|
3
|
|
мно'ѕи б^о сътворе'ни сђть ма'ло же спsется”
|
Багато хто створений, але небагато спасеться.
|
|
4
|
4
|
|
И$ эTвњща'хъ и^ реко'хъ, дш~е моя пожри` раꙁђмњнїе и^ поглоти` мдрsть
|
Я відповів і сказав: душе́! пожери сенс і поглинь мудрість.
|
|
5
|
5
|
|
поне'же ѓ^беща'ла е^си слђшати. и^ прoрчествова'ти хотя'щи. не бо` да'но е^сть тебњ пространъство, токмо жи'ти. ЭO
|
Бо ти обіцяла слухати, і побажала пророкувати, а тобі дано час тільки, щоб жити.
|
|
6
|
6
|
|
г~и а^ще не эTпђстиши рабђ` твое^мђ да мо'лимся преD тобо'ю. и^ дае'ши намъ сњмя въ срDце и^ чю'в#ство слђжбњ гд^њ пло'д# сътвори'тся. гд^њ жи'ти возмо'жет# вся'къ растлњнъ и^же носи'ти мњсто чл~кђ.
|
О, Господи! невже Ти не дозволиш рабу Твоєму, щоб ми молилися перед Тобою про дарування серцю нашому сімені й розуму обробляти, щоб народився плід, яким міг би жити всякий розтлінний, хто буде носити ім’я людини?
|
|
7
|
7
|
|
е^ді'нъ б^о е^си и^ е^ді'но сътворе'нїе мы` е^смы рђкђ твое'ю, ја%ко гл~алъ е^си.
|
Ти єдиний, і ми єдине творіння рук Твоїх, як сказав Ти.
|
|
8
|
8
|
|
и^ ка'ко мн^њ въ матриси созда'но е^сᲄь тњло и^ подаю'щи съста'ви. съдръжи'тся въ ѓ^гни` и^ водњ` твое` творе'нїе. и^ џ~ мsць, стра'ждетъ твое създа'нїе, и^ твое сътворе'нїе и^же в не'и сътворе'но еs
|
І як же нині в утробі материнській утворюється тіло, і Ти даєш члени, як зберігається Твоє творіння у вогні й воді, і як дев’ять місяців терпить у собі Твоє ж створіння Твою твар, яка у ньому створена?
|
|
9
|
9
|
|
т^о и^же чт^о съхрани'тъ, и^ в# чеM съхрани'тся, и^ ѓ%бњ же съхраня'тся. съхране'ное же никогда па'ки ѓ^братиT матрићъ и^же в не'и расто'ша”
|
І те, що зберігає, і те, що зберігається, і те й інше зберігаються, й утроба матері у свій час віддає те збережене, що у ній виросло.
|
|
10
|
10
|
|
Повелњлъ б^о е^си эT иX съста'въ чт^о е^сть со'сецъ възда'ти млека плоD со'сецъ
|
Ти повелів із самих членів, тобто із сосків, давати молоко, плід сосків,
|
|
11
|
11
|
|
да ко'рмится т^о чт^о създа'но е^сть да'же до вре'мени нњкое^го” И$ па'ки расмо'триT е^го своемђ млsрдїю,
|
нехай годується створене до деякого часу, а після передаси його Твоєму милосердю.
|
|
12
|
12
|
|
и^ воспита'лъ е^си е^готвое'и пра'вдњ. и^ наё^чи'лъ е^си е^го зако'нђ твое^мђ, и^ наказа'лъ е^си е^готвое^мђ ра'ꙁђмђ.
|
Ти виховав його Твоєю правдою, навчив його Твого закону, настановив його Твоїм розумом,
|
|
13
|
13
|
|
и^ ё^мрътвиши е^го ја%ко свое сътворе'нїе, и^ паки ѓ^живи'ши е^го ја%ко е^ді'но дњло.
|
і умертвиш його, як Твоє творіння, і знову оживиш, як Твоє діло.
|
|
14
|
14
|
|
а^ще б^о погђби'ши е^го и^же толи'кими трђды създа'нъ е^сть твои^мъ повеле'нїемъ въꙁмо'жно еs наряжа'ти, да чт^о сътворя'шеся съхрани'тся.
|
Якщо Ти погубиш створене з таким піклуванням, то повелінню Твоєму легко влаштувати, щоб і зберігалося те, що було створено.
|
|
15
|
15
|
|
и^ нн~њ г~и гл~ю ѓ^ вся'ком чл~цњ ты` на'ипаче вњси и^ ѓ^ людеX твои^хъ ради ѓ^ них#же болњꙁнђю,
|
І нині, Господи, я скажу: про всяку людину Ти більше знаєш; але скажу про народ Твій, за який уболіваю,
|
|
16
|
16
|
|
и^ ѓ^ наслњдїи ᲄвое^м# е^гоже а%зъ рыда'ю и^ ради і^и^л~я кое^го ско'рбенъ е^смь. и^ і^а'кова ради е^гоже а%зъ болњзнђ'ю”
|
про спадщину Твою, за яку проливаю сльози, про Ізраїля, за якого болію серцем, про Якова, про якого тужу.
|
|
17
|
17
|
|
Сего ради начнђ` моли'ти преD тобо'ю ꙁа мя и^ ꙁа и^хъ ја%ко ви'жђ паде'нїе наше и^же ѓ^битае^мᲆ на ꙁе'мли.
|
Почну молитися перед Тобою за себе і за них, бо бачу гріхопадіння нас, які живуть на землі.
|
|
18
|
18
|
|
н^о слы'шахъ скорње сђдїю и^же пришестве'нъ е^сть”
|
Але я чув, що скоро прийде Суддя.
|
|
19
|
19
|
|
Сего ради ё^слы'ши гла'съ мои и^ раꙁђмњи сло'во мое и^ гл~ю преD тобо'ю” Нача'токъ словеs е%з#дринъ, пре'жде неже во'змется,
|
Тому почуй мій голос, прислухайся до слів моїх, і я буду говорити перед Тобою. [Початок слів Ездри, перш ніж він був узятий.]
|
|
20
|
20
|
|
и^ рњхъ, г~и и^же ѓ^биᲄа'еши въ вњки. е^гоже ѓ%чи въздви'гнђты на'ивышᲆшей а^е'ра.
|
Я сказав: Господи, що живеш вічно, Якого очі звернені на піднесене і небесне,
|
|
21
|
21
|
|
и^ е^гоже прsтл# беZцњ'нныи еs и^ сла'ва неи^спыᲄа'нна. е^мyђ преDстояT во'и а^гг~лъстїи съ тре'петомъ. и^хже съхране'нїе вњтромъ и^ ѓ^гне'м# ѓбращается. е^гоже слово и%стиnно и^ гл~анїе силно,
|
Якого престіл неоціненний і слава незбагненна, Якому з трепетом предстоять воїнства ангелів, що служать у вітрі і вогні, Якого слово істинне і глаголи непорушні,
|
|
22
|
22
|
|
и^ повелњнїе крњпко и^ разъсмотре'нїе стра'шно. е^го'же ѓ%браꙁъ сђхи сътвори` бе'здны, и^ вᲆ гнњванїе расᲄли'ти сътвори` го'ры. і^ и'стин#нђ свњдњтельствђ'етъ.
|
повеління сильне і правління страшне, Якого погляд висушує безодні, гнів розплавляє гори й істина перебуває повік!
|
|
23
|
23
|
|
ё^слы'ши мл~твђ раба` твое^го. и^ въ ё^шеса прїими моле'нїе скђделя твое^го.
|
Почуй молитву раба Твого, і послухай моління створіння Твого.
|
|
24
|
24
|
|
когда б^о жи'въ гл~ю, и^ когDа разђмњ'ю эTвњща'ю. ни раз#смо'тришъ людїи твои^хъ грњси`. н^о и^же тебњ въи%стиннњ слђ'жатъ.
|
Доки живу, буду говорити, і доки розумію, буду відповідати. Не дивися на гріхи народу Твого, але на тих, які Тобі в істині служать;
|
|
25
|
25
|
|
ни воньми нечести'ва ја^ꙁы'комъ ё^че'нїя. н^о и^же твое свњдњтельство съ бо'лњзнїю съхрани'ша.
|
не звертай уваги на нечестиві діла язичників, але на тих, які завіти Твої зберегли серед бід;
|
|
26
|
26
|
|
не помы'слиши и^же преD тобо'ю л#жи'во пожи'ша. н^о помяни' сїа и^же эT во'ли твое^я стра'х# поꙁна'ша.
|
не помишляй про тих, які перед Тобою неправдиво чинили, але пом’яни тих, які, з волі Твоєї, пізнали страх;
|
|
27
|
27
|
|
неже хо'щеши погђби'ти и^же ско'томъ ѓ^бы'чаи и^мњша. н^о раз#смотри тњ'хъ и^же ꙁако'нъ твои ѓ'би'лно ё^чи'ша.
|
не погубляй тих, які жили, як тварини, але споглянь на тих, які ясно навчали закону Твого;
|
|
28
|
28
|
|
ни прогнњвася нань и^же ѕвњ'реи горши ѓ^сђждени сђть.
|
не прогнівайся на тих, які визнані гіршими за звірів;
|
|
29
|
29
|
|
н^о въꙁлюби'ши и^хъ и^же всегда` вᲆ пра'вдђ твою надњются и^ сла'вђ.
|
але полюби тих, які завжди надіються на правду Твою і славу.
|
|
30
|
30
|
|
ја%ко м^ы и^ эTц~ы на'ши таковы'ми моры` и^щеꙁнемъ.
|
Бо ми і батьки наші на такі хвороби страждаємо;
|
|
31
|
31
|
|
ты же ра'ди наs грњшныX млsрдъ въꙁ#зове'шися.
|
а Ти, заради нас — грішних, назвешся милосердим.
|
|
32
|
32
|
|
а^ще б^о жела'еши да наs ми'лђеши. тогда` млрsдъ нарече'шися. мы же не и^мњ'ющи дњла пра'вды.
|
Якщо Ти побажаєш помилувати нас, то назвешся милосердим, тому що ми не маємо діл правди.
|
|
33
|
33
|
|
пра'ведни б^о и%х#же сђть дњ'ла мно'га преставлена. эT и%стин#ныхъ дњ'лъ прїимђтъ м#здђ.
|
Праведники ж, у яких багато діл придбано, за власні діла одержать винагороду.
|
|
34
|
34
|
|
чт^о е^сть чл~къ да е^го прогнњва'еши и^ли роD раꙁ#стлњ'нъ да та'ко ѓ^горче'нъ бђдеши эT него.
|
Що́ є людина, щоб Ти гнівався на неї, і рід розтлінний, щоб Ти стільки засмучувався ним?
|
|
35
|
35
|
|
въи%стиннђ б^о никто` эT роже'ныхъ е^сть и^же нечести'во сътвори'лъ, и^ эT надњ'ющихъ и^же не съгрњши'лъ.
|
Воістину, немає нікого з народжених, хто не вчинив би нечестиво, і з тих, які сповідують Тебе, немає нікого, хто не згрішив би.
|
|
36
|
36
|
|
в# то'мъ б^о въꙁвњсти'тся пра'вда твоя` и^ бл~гости твоя` г~и, е^гда` млрsдъ бђ'деши и^мъ и^же не и^мњ'ютъ сђщества бл~гиM дњлоM
|
У тім-то і звіститься правда Твоя і благість Твоя, Господи, коли помилуєш тих, які не мають сутности добрих діл.
|
|
37
|
37
|
|
и^ эTвњща` къ мнњ`, и^ рече. пра'во гл~алъ е^си нњ'которая и^ по словесехъ твои^хъ та'ко и^ бђ'детъ.
|
Він відповів мені і сказав: справедливо ти сказав дещо, і за словами твоїми так і буде.
|
|
38
|
38
|
|
ја%ко не и%стиннђ помы'шлю на зда'нїе и^хᲆ и^же съгрњши'ша преD смр~тїю преD сђдомъ и^ погђбле'нїемъ.
|
Бо істинно не помишляю Я про діла тих створінь, які згрішили, раніше смерти, раніше суду, раніше загибелі;
|
|
39
|
39
|
|
н^о ё^блажђся на пра'веднемъ скђде'лњ и^ помянђся прехоже'нїе же и^ сп~се'нїе и^ м#зды` прїя'тїе,
|
але насолоджуюся подвигами праведних, і згадую, як вони подорожували, як спасалися і намагалися заслужити нагороду.
|
|
40
|
40
|
|
ка'ко б^о гл~алъ е^смь та'ко и^ е^сть.
|
Як сказав Я, так і є.
|
|
41
|
41
|
|
ја%ко б^о ра'таи сњ'ет# на ꙁемли` сњмена` мно'га, и^ сажде'нїя мно'жество сади'тъ. н^о не вᲆ вре'мя вс^я и^же сња'на сђть сп~сется. н^о ни вся` и^же саже'на сђть въсто'ргнђтся. та'ко и^же вᲆ вњцњ сњя'ни сђть не вс^и сп~сђтся”
|
Як хлібороб сіє на землі багато насіння і садить багато рослин, але не все посіяне збережеться з часом, і не все посаджене укоріниться, так і ті, які посіяні у віці цьому, не усі спасуться.
|
|
42
|
42
|
|
И$ эTвњща'хъ и^ реко'хъ. а%ще ѓ^брњтоX блгDть гл~ю,
|
Я відповів і сказав: якщо я знайшов благодать, то буду говорити.
|
|
43
|
43
|
|
ка'ко сњ'мя ра'таю а^ще не въсхо'дитъ и^ли не прїе'млетъ во вре'мя до'ждя твое^го, и^ли а^ще растлњ'но бђ'детъ множе'нїеM дождя
|
Як насіння хлібороба, якщо не зійде, або не прийме вчасно дощу Твого, або пошкодиться від надміру дощів, гине:
|
|
44
|
44
|
|
та'ко и^ поги'бнет#. и^ та'ко б^о чл~къ и^же рђкою твое^ю създа'нъ бы'сть. и^ т^ы е^мђ ѓ%браꙁъ и^менова`. ја%ко подо'бенъ е^си е^мђ, и^ е^го ра'ди вся` сᲆздаl е^си. и^ ё^подоби'лᲆ е^си сњмя ра'таю.
|
так і людина, створена руками Твоїми, — і Ти називаєшся її первообразом, тому що Ти подібний до неї, для якої створив усе і яку Ти уподібнив до насіння хлібороба.
|
|
45
|
45
|
|
не прогнњ'ваися на на'съ. н^о прости` лю'ди твоя. и^ поми'лђи наслњ'дїе твое. ты же сътворе'нїе твое поми'лђеши”
|
Не гнівайся на нас, але пощади народ Твій і помилуй спадщину Твою, — а Ти милосердий до створіння Твого.
|
|
46
|
46
|
|
И$ эTвњща` къ мнњ` и^ рече, и^же сђть настоя'щая настоя'щиM, і^ и'же бђ'дђщая бђ'дђщимъ.
|
Він відповів мені і сказав: теперішнє теперішнім і майбутнє майбутнім.
|
|
47
|
47
|
|
мно'готебњ ѓ^ста'нетъ да можеши въꙁлюби'ти мое сътворе'нїе наD мя. тебњ же частњ'ише и^ то скрьнњ'иши. непра'ведни же нико'гда.
|
Багато чого не вистачає тобі, щоб ти міг полюбити створіння Моє більше за Мене, хоч Я часто наближався до тебе самого, а до неправедних ніколи.
|
|
48
|
48
|
|
н^о и^ в се'мъ ди'венъ е^си преD вы'шним#,
|
Але й у тім дивний ти перед Всевишнім,
|
|
49
|
49
|
|
ја%ко смириlся е^си подоби'тся тебњ. и^ не ѓ^скђди'лся е^си да междђ пра'веDныX мно'го сла'вишися.
|
що смирив себе, як пристойно тобі, і не судив про себе так, щоб багато славитися між праведними.
|
|
50
|
50
|
|
бњдъ ра'ди мно'гихъ и^ нищеты сътворя'юTся иM, и%же ѓбита'ютъ вњ'къ напослњдокъ иже на мно'гђ горды'ню въсходи'ша”
|
Многі і гіркі біди спіткають тих, які населяють вік, останнім часом, тому що вони ходили у великій гордині.
|
|
51
|
51
|
|
Ты же паки враꙁђмњ'и и^ эT таковыX твою` в#ꙁы'щи славђ.
|
А ти дбай про себе, і подібним до тебе шукай слави;
|
|
52
|
52
|
|
вамъ б^о ѓ^творенъ е^сть ра'и, насажде'но е^сть дре'во живо'тное ё^гото'вано е^сть бђдђщаго вре'мени ё^множе'нїе. създа'нъ е^сть гра'дъ и^скђше'нъ е^сть поко'и, съверше'на е^сть бл~госты'ня и^ съверше'на премђ'дрость,
|
бо вам відкритий рай, насаджене дерево життя, призначений майбутній час, готовий достаток, побудоване місто, приготований спокій, довершена благість і довершена премудрість.
|
|
53
|
53
|
|
ко'рень лђка'въ ꙁнамена'нъ е^сть эT васъ. не'мощь и^ ко'рь эT ва'съ съкры'тъ е^сть. и^ на а'да бњжи'тъ растлњ'нїе на забве'нїе,
|
Корінь зла запечатаний від вас, неміч і тління сховані від вас, і розтління біжить у пекло в забуття.
|
|
54
|
54
|
|
проидо'ша болњзни'ви, и^ ја^вле'н# е^сть на коне'цъ съкро'вищъ беꙁ#смрътныхъ.
|
Минули хвороби, і наприкінці показався скарб безсмертя.
|
|
55
|
55
|
|
не хощи б^о приложи'ти на и%щђщихъ эT ё^множе'нїя и^хъ и^же поги'бнђтъ.
|
Не намагайся більше дізнатися про безліч загиблих.
|
|
56
|
56
|
|
и^же и^ тїи прїе'млюще свобо'дђ ё^ничижи'ша вы'шняго и^ зако'на е^го не помні'ша, и^ пђти е^го ѓ^сᲄа'виша.
|
Бо вони, одержавши свободу, знехтували Всевишнього, зневажили закон Його і залишили путі Його,
|
|
57
|
57
|
|
па'че же пра'веднїи е^го попра'ша.
|
а ще і праведних Його потоптали,
|
|
58
|
58
|
|
и^ реко'ша въ срDцы свое^мъ нњ'сть б~а. и^бо вњдяще ја%ко мрђтъ”
|
і говорили у серці своєму: «немає Бога», хоч і знали, що вони смертні.
|
|
59
|
59
|
|
ЈА/ко б^о ваs прїе'млютᲆ и^же преDрече'на сђть. та'ко и^хъ ꙁна'ите и^ мђче'нїя и^же ё^гото'вана сђть. ни ботњ'хъ чл~ка погђби'ти.
|
Як на вас очікує те, про що сказано раніше, так і їх — спрага і муки, які приготовані. Бог не хотів погубити людину,
|
|
60
|
60
|
|
н^о и^ тїи и^же сътворе'ни сђть ѓ^скверниша и^мя е^го, и^же сътвори и^хᲆ. и^ небл~года'рни бы'ша е^мђ и^же ё^гото'валъ и^мъ живоT”
|
але самі створені знеславили ім’я Того, Хто створив їх, і були невдячними до Того, Хто наперед уготував їм життя.
|
|
61
|
61
|
|
Кое^я ради ве'щи сDђ мои нн~њ приближаеTся.
|
Тому суд Мій нині наближається, —
|
|
62
|
62
|
|
и^же не всњмъ покаꙁаX то'кмотебњ, и^ тебњ таковыхъ малыхъ” И$ эTвњща'хъ и^ реко'хъ.
|
про що Я не всім відкрив, а тільки тобі і небагатьом, до тебе подібним. Я відповів і сказав:
|
|
63
|
63
|
|
с^е нн~њ г~и покаꙁа'лᲆ е^си мнњ` мно'жество ꙁна'менїи и^же начне'ши твори'ти въ послњднїи чаs, н^о не покаꙁаl е^си мнњ` въ кое вре'мя”
|
ось нині, Господи, Ти показав мені безліч знамень, які Ти почнеш творити при кончині, але не показав, у який час.
|
|
Глvа, џ~”
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
|
И$ эTвњща` къ мнњ` и^ рече. мњря'щи мњ'ры вре'мя в себњ само'м#. и^ бђдетъ е^гда` видящи е^гда про'идетᲆ ча'сть нњ'которыхᲆ зна'менїи и^же преDречена сђть”
|
Він відповів мені і сказав: вимірюючи, вимірюй час у собі самому, і коли побачиш, що пройшла деяка частина знамень, раніше вказаних,
|
|
2
|
2
|
|
Тогда` раꙁђмњ'еши ја%котомђ` е^сть вре'мя в кое'мъ начина'етъ вы'шнїи посњти'ти вњ'къ чт^о эT е^го сътворе'нᲆ бы'сть.
|
тоді зрозумієш, що це і є той час, в який почне Всевишній відвідувати вік, Ним створений.
|
|
3
|
3
|
|
и^ когда ё^ꙁрятъ въ вњ'цњ гиба'нїя мњстоM и^ людемъ смђще'нїе
|
Коли виявиться у віці коливання місць, сум’яття народів,
|
|
4
|
4
|
|
тогда` разђмњеши ја%ко эT сиX бысть вы'шнїи гл~анъ. эT дн~и и^же бы'ша преD тобо'ю эT нача'ла
|
тоді зрозумієш, що про це говорив Всевишній від днів, що були раніше за тебе, від початку.
|
|
5
|
5
|
|
та'ко б^о все чт^о сътворе'но е^сть въ вњ'къ. нача'ло и%мать та'коже и^ скон#ча'нїю. и^ сконча'нїе е^сть ја^вле'нно”
|
Як усе, створене у віці, має початок, так само і кінець, і закінчення буває явно:
|
|
6
|
6
|
|
та'ко и^ вы'шняго времена` нача'ла и^маютъ ја^вле'нна в чюдесњ'хъ и^ си'лныX и^ сконча'ни и^ въ дњя'нїе и^ ꙁна'менїа.
|
так і часи Всевишнього мають початки, які відкриваються чудесами і силами, і закінчення, які виявляються діями і знаменнями.
|
|
7
|
7
|
|
и^ бђдетъ вся'къ и^же сп~сенᲆ сътвореn бђдетъ і^ и'же мо'жетъ и^збњжа'ти по дњ'ломъ свои^мъ и^ по вњ'рњ в кото'рђю вњ'ровалъ е^си
|
Усякий, хто спасеться і зможе ділами своїми і вірою, якою віруєте, уникнути раніше провіщених бід,
|
|
8
|
8
|
|
ѓ^ста'нется эT преDрече'ныя бњды. и^ ё^сря'щетъ спsнїе мое в ꙁемли` мое'и и^ вᲆ предњ'лехъ моиX. ја%ко ѓ^сᲄ~ился е^смь эT вњка
|
залишиться, і побачить спасіння Моє на землі Моїй і в межах Моїх, які Я освятив Собі від віку.
|
|
9
|
9
|
|
и^ тогда` ё^млрsдятся и^же нн~њ эTсᲄђпи'ли сђть пђтїи мои^хъ. и^ въ мђче'нїихъ поживђтъ. тїи и^же и^хъ поверго'ша въ ꙁабве'нїе
|
Тоді пошкодують ті, що відступили нині від шляхів Моїх, і ті, що відкинули їх із презирством, будуть перебувати у муках.
|
|
10
|
10
|
|
и^же б^о не поꙁна'ша м^я живђщаго бл~готворе'нїя наслњди'ти
|
Ті, які не пізнали Мене, одержуючи за життя благодіяння,
|
|
11
|
11
|
|
и^же ѓ^горчиша ꙁако'нђ мое^мђ е^гда` е^ще бя'хђ и^мњ'ющи свободђ и^ е^гда` е^ще` бы'сть и^мъ ѓ^творено покая'нїа мњ'сто. не възраꙁђмњша н^о ё^ничижи'ша.
|
і погребували законом Моїм, не зрозуміли його, але знехтували, коли ще мали свободу і коли ще відкрито було їм місце для покаяння,
|
|
12
|
12
|
|
симъ требњ по смр~ти вᲆ мђче'нїи поꙁна'ти.
|
ті пізнають Мене після смерти у муках.
|
|
13
|
13
|
|
и^ не хощи е^ще и^ска'тель бы'ти ка'ко нечести'ви мђ'чатся. н^о вꙁыщи ка'ко пра'веDнїи сп~сђтся і^ и'х#же вњ'къ, и^ ра'ди кото'рыхъ вњкъ, и^ е^гда”
|
Ти не цікався більше, як нечестиві будуть мучитися, але досліджуй, як спасуться праведні, яким належить вік і заради яких вік, і коли.
|
|
14
|
14
|
|
И$ эTвњща'хъ и^ реко'хъ,
|
Я відповів і сказав:
|
|
15
|
15
|
|
дре'внее гл~алᲆ е^смь, и^ нн~њ гл~ю и^ послњ гл~ю, ја%ко мно'ѕи сђть и^же поги'бнTђ нежели и^же сп~сђтся” ја%ко ё^мно'жатся во'лны на ка'плю”
|
я раніше говорив, і тепер говорю, і потім буду говорити, що більше тих, які загинуть, ніж тих, які спасуться, як хвиля більша за краплю.
|
|
16
|
16
|
|
И$ эTвњща кᲆ мнњ` и^ рече.
|
Він відповів мені і сказав:
|
|
17
|
17
|
|
какова` ни'ва таково и^ сњ'мя, и^ каковы цвњти таковы` и^ пестроты. и^ каковᲆ дњлатель ᲄаково и^ дњ'ло. каковъ ра'таи ᲄакова и^ мякота. ја%ко время бы'сть вњ'ка”
|
яка нива, таке і насіння; які квіти, такі і кольори; який діяч, таке і діло; який хлібороб, такий і обробіток; бо то був час віку.
|
|
18
|
18
|
|
И$ нн~њ е^гда` быхъ ё^готовающїи тњ'мъ и^же нн~њ сђть, пре'же неже бы'сть вњ'къ во'нже ѓ^бита'ша. и^ никто'же проти'вђ рече мнњ”
|
Коли Я уготовляв вік, перше ніж він був, для перебування тих, які живуть нині у ньому, ніхто Мені не суперечив.
|
|
19
|
19
|
|
Тогда` вся'къ и^же нн~њ сътво'рится въ ми'рᲆ т^о ё^гоᲄо'ванно, и^ ми'ра не ѓ^скђдњ'ющи, ꙁако'нъ не и^с#слњдован#. растлњни сђть жи'тїя и^хъ,
|
А нині, коли вік цей був створений, норови створених пошкодилися при жнивах, які не зменшуються, при недослідимому законі.
|
|
20
|
20
|
|
и^ промысли вᲆ вњк#. и^ с^е бы'сть бњда ра'ди помышле'нїа и^же в не'мъ прїидо'ша.
|
І розглянув Я вік, і ось, виявилася небезпека від задумів, які з’явилися у ньому.
|
|
21
|
21
|
|
и^ видXњ и^ ѓ^прости'лъ е^мђ ѕњло, и^ сᲆкры` мнњ ја%годђ эT гро'зда, и^ сажде'нїе эT колњ'на мно'га.
|
Я побачив і пощадив його, і зберіг для Себе одну ягоду з виноградного грона й одне насадження з безлічі.
|
|
22
|
22
|
|
поги'бнетъ б^о мно'жество и^же беZ ве'щи рожде'но е^сть. и^ съхрани'тся ја%годица моя` и^ сажде'ница моя`, и^же вели'кимъ трђдомᲆ съверши'лъ”
|
Нехай загине безліч, що дарма народилася, і збережеться ягода Моя і насадження Моє, яке Я виростив з великим трудом.
|
|
23
|
23
|
|
Ты же а^ще и^ е^ще въспрїимеши, ꙁ~, дн~їи и%нњхъ, н^о не пости'шися в ни'х#,
|
А ти, коли після семи днів інших, не постячись, однак, у них,
|
|
24
|
24
|
|
и^деши на' поле цвњтное гдњ до'мъ нњ'сть съꙁда'нᲆ, и^ ја^си токмо эT цвњтъ по'льскихъ и^ мя'съ не вкђси'ши, и^ вина` не пїеши, н^ото'кмо цвњтъ.
|
вийдеш на квітуче поле, де немає побудованого дому, і станеш годуватися тільки від польових квітів і не споживати м’яса, ні пити вина, а тільки квіти,
|
|
25
|
25
|
|
възмоли'ши вы'шняго беZпреста'ни, и^ прїидђ и^ гл~ю с тобо'ю”
|
молися до Всевишнього безперестанно, і Я прийду і буду говорити з тобою.
|
|
26
|
26
|
|
І$ и^до'хъ ја%коy рече мнњ на' поле и^же ꙁове'тся а^рда'џъ, и^ сњдоX та'мо ё^ цвњтъ и^ эT тра'въ польскиX ја^до'хъ, и^ бы'ша ми` пита'нїе и^хᲆ в сы'тость”
|
І пішов я, як Він сказав мені, на поле, яке називається Ардаф, і сів там у квітах і споживав від польових трав, і була мені їжа від них насиченням.
|
|
27
|
27
|
|
И$ бы'сть по сеDми дн~ехъ и^ а'ꙁъ лежа'хъ на сенњ. и^ срDце мое паки смђщашеся ја%ко и^ преже.
|
Після семи днів лежав я на траві, і серце моє знову бентежилось, як раніше.
|
|
28
|
28
|
|
эTвръзена сђть ё^ста моя`, и^ начаX гл~ати преD вы'шнимъ и^ реко'хᲆ.
|
І відкрилися вуста мої, і я почав говорити перед Всевишнім і сказав:
|
|
29
|
29
|
|
ЭO г~и т^я наM покаꙁђ'ющи, покаꙁа'лся е^си эTц~емъ на'шимъ въ пђсты'ни. чт^о не поперется непло'дное когда бя'хђ и^сходя'ще эT е^гљ=пта.
|
о, Господи! являючи Себе нам, Ти явився батькам нашим у пустелі непрохідній і неплідній, коли вони вийшли з Єгипту,
|
|
30
|
30
|
|
и^ гл~юще ре'клъ е^си. т^ы і^и^л~ю послђшаи м^я и^ сњ'мя і^а^ковле', во'нми слове'съ моиX.
|
і сказав: «слухай Мене, Ізраїлю, і дослухайся до слів Моїх, сíм’я Якова.
|
|
31
|
31
|
|
с^е бо а^ꙁъ сњ'ю сњмена на ва'съ ꙁако'нъ мои, и^ сътворитъ въ васъ пло'дъ, и^ просла'витеся в не'мъ по вњкђ”
|
Ось, Я сію у вас закон Мій, і принесе у вас плід, і ви будете славитися у ньому вічно».
|
|
32
|
32
|
|
И$же эTц~ы ва'ши прїе'млюще ꙁако'нъ не съдръжа'ша, и^ зако'нная моя` не съхрани'ша, и^ бы'сть плоD ꙁако'нъ неродя'щи. не бо можа'ше ја%котвои
|
Але батьки наші, прийнявши закон, не виконали його і постанов Твоїх не зберегли, і хоча плід закону Твого не загинув і не міг загинути, тому що був Твій,
|
|
33
|
33
|
|
бы'сть, и%же ја%ко прїа'ша погибо'ша, не съхраня'ющи чт^о в нихъ сњ'яно бы'сть”
|
але ті, що прийняли закон, загинули, не зберігши того, що у ньому було посіяно.
|
|
34
|
34
|
|
И$ с^е ѓ^бы'чаи е^сть, да е^гда` прїе'млетъ ꙁемля` сњ'мя, и^ли кора'бль мо'ря, и^ли сосђ'дъ нњ'кїи пи'ща, и^ли питїя” Є$гда бы'сть сконча'нот^о в ни'хъ сњя'но е^сть, и^ли в че'мъ посᲄа'влено е^сть
|
Зазвичай буває, що коли земля прийняла насіння, або море корабель, або яка-небудь посудина їжу або питво, і якщо буде пошкоджене те, у чому посіяно, або те, у чому вміщено,
|
|
35
|
35
|
|
вкђ'пњ, т^о что` сњяно, и^ли поста'влено е^сть, и^ли и^же прїя'та сђть и^стребя'тся. и^ въспрїя'та ё^же не пребываеT преD нами, н^о намъ та'ко не сътворе'но бы'сть”
|
у такому випадку гине разом і саме посіяне, або вміщене, або прийняте, і прийнятого вже не залишається перед нами. Але з нами не так.
|
|
36
|
36
|
|
Мы` б^о и^же ꙁако'нъ прїяли е^смы`, съгрњша'ющи ꙁаблђди'хомъ, и^ срDце наше чт^о въспрїя' е^го,
|
Ми, що прийняли закон, згрішивши, загинули, так само і серце наше, яке прийняло його;
|
|
37
|
37
|
|
ја^ко ꙁакон# не поги'бнетъ. н^о пребыва'етъ въ свое^мъ трђдњ”
|
Але закон не загинув, і залишається у своїй силі.
|
|
38
|
38
|
|
И$ е^гда гл~ахъ сїя въ срDцы мое^мъ. възрњ'хъ ѓ^чи'ма мои'ма, и^ ви'дњхъ женђ въ деснњ'и стра'нњ. и^ с^е сїя рыда'ше и^ пла'каше съ гла'сомъ вели'киM, и^ дш~ею боля'ше ѕњло, и^ ѓ^дњя'нїе е^я` раздра'но, и^ пепелъ на главњ` е^я`”
|
Коли я говорив це у серці моєму, я споглянув очима моїми, і побачив з правого боку жінку; і ось, вона плакала і ридала великим воланням, і сильно уболівала душею; одяг її був розідраний, а на голові її попіл.
|
|
39
|
39
|
|
И$ ѓ^ста'вихъ помышле'нїе в кото'рыX быX мыслящи. и^ ѓ^брати'хся к не'и
|
Тоді залишив я розмірковування, якими був зайнятий, і, звернувшись до неї, сказав їй:
|
|
40
|
40
|
|
и^ реко'хъ е'и. ѓ^ чеM пла'чеши и^ чт^о боли'ши дш~ею
|
про що плачеш ти, і чого так уболіваєш душею?
|
|
41
|
41
|
|
рече къ мнњ`, ѓ^ста'ви м^я г~и мои да въспла'чю себе`. и^ приложђ болњꙁни ја%ко ѕњло ѓ^горчи'хся дш~ею и^ смире'на е^смь ѕњ'ло”
|
Вона сказала: залиш мене, господарю мій, нехай пла́чу за себе і подвою скорботу, бо я дуже засмучена душею і дуже принижена.
|
|
42
|
42
|
|
И$ рекохъ, чт^о стра'жDеши рц^ы м^и. и^ рече кᲆ мнњ`,
|
Я запитав її: що потерпіла ти? скажи мені. І вона відповіла мені:
|
|
43
|
43
|
|
неплоDна быхъ раба` твоя` и^ не роди'хъ. и^мњ'ющи лњтъ, л~.
|
я була неплідна, раба твоя, і не народжувала, маючи чоловіка, тридцять років.
|
|
44
|
44
|
|
а^ꙁъ б^о пое^ді'ны ча'сы и^ пое^ді'ны дн~и лњтъ, л~, си'хъ. въз#молю'ся вы'шнемђ дн~ь и^ но'щь”
|
Кожної години, кожного дня у ці тридцять років я молила Всевишнього безперестанно,
|
|
45
|
45
|
|
И$ бы'сть по л~, лњтехъ, ё^слы'ша м^я б~ъ рабђ` свою`, и^ ви'дњ смире'нїе мое, и^ вня'тъ скорбњ'нїе мое. и^ да'сть мн^њ сн~а, и^ ё^блажи'ся на'нь ѕњ'ло а^ꙁъ и^ мђ'жъ мои, и^ вс^и гража'не мои. и^ почти'хомъ ѕњ'ло крњпкого.
|
і почув мене Бог, рабу твою, після тридцяти років, побачив смирення моє, дослухався до скорботи моєї і дав мені сина, і я дуже зраділа йому, і чоловік мій, і всі співгромадяни мої, і ми багато прославляли Всевишнього.
|
|
46
|
46
|
|
и^ въскорми'хъ е^го с трђдомъ вели'кимᲆ”
|
Я вигодувала його з великим трудом,
|
|
47
|
47
|
|
И$ бы'сть е^гда` растя'ше и^ прїидетъ прїя'ти женђ`, сътвори'лъ дн~ь пирныи”
|
і коли він виріс і пішов узяти собі дружину, я влаштувала день бенкету.
|
|
Глvа, і~”
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
|
И$ бы'сть е^гда вни'де сн~ъ мои въ чръто'гъ свои. па'дъ и^ ё'мре,
|
Але коли син мій увійшов у шлюбний чертог свій, він упав, і помер.
|
|
2
|
2
|
|
и^ преврати'хомъ вся свњтлая” И$ въста'шA вс^и гража'не мои` въ ё^тњше'нїи мое'мъ, и^ почи'хъ да'же до дрђга'го дн~е до но'щи”
|
І перекинули всі ми світильники, і всі співгромадяни мої піднялися утішати мене, і я спочила до ночі другого дня.
|
|
3
|
3
|
|
И$ бысть е^гдA вс^и почива'хђ да мя ё^тњшатъ да поко'юся” И$ въстахъ но'щїю и^ бњжа'хъ и^ прїидо'хъ ја%ко ви'диши на то'мъ по'ли,
|
Коли ж усі перестали утішати мене, щоб залишити мене у спокої, я, уставши вночі, побігла і прийшла, як бачиш, на це поле.
|
|
4
|
4
|
|
и^ помышля'ю ё^же` не възврати'тися въ' градъ. н^отђ` стоя'ти, и^ не я'сти и^ не пи'ти, н^о без#преста'ни рыда'ти и^ пости'тися до'ндеже ё^мрђ`”
|
І думаю вже не повертатися у місто, але залишатися тут, не їсти, не пити, але безперестанно плакати і поститися, доки не помру.
|
|
5
|
5
|
|
И$ ѓ^ста'вилъ словеса` в ни'х же бњ'хъ, и^ эTвњща` съ ја%ростїю к не'и, и^ реко'хᲆ
|
Залишивши розмірковування, якими займався, я з гнівом відповів їй і сказав:
|
|
6
|
6
|
|
бђ'я паче всXњ же'нъ. не ви'диши пла'чь на'шъ і^ и^же на'мъ слђчи'ся,
|
о, найбезумніша з усіх жон! чи не бачиш скорботи нашої і що сталося з нами —
|
|
7
|
7
|
|
ја%ко сїѓ'нъ мт~и на'ша вс^я ско'рбїю скорби'тся. и^ смире'нїю смирена е^сть и^ пла'четъ ѕlњнњ'иши”
|
що Сион, мати наша, засмучується безмірно, вкрай принижена, і плаче гірко?
|
|
8
|
8
|
|
И$ нн~њ ја^ко вс^и рыда'емъ и^ ско'рбни е^смы`, ја%ко всњ ско'рбни е^смы`, ты' же скорби'ши ѓ^ е^ді'нњмъ сн~њ”
|
І тепер, коли всі ми уболіваємо і засмучуємося, тому що всі засмучені, чи будеш ти засмучуватися через одного сина твого?
|
|
9
|
9
|
|
Въпроси` б^о земли` и^ речетъ тебњ, ја^ко сїя е^сть и^же и%мать рыда'ти паде'нїя, толи'кимъ на не'и ражда'ются.
|
Запитай землю, і вона скаже тобі, що їй-то слід оплакувати падіння такої безлічі, що народжується на ній;
|
|
10
|
10
|
|
и^ эT нея` эT нача'ла вс^и рожде'нїи, и%ныи прїидђтъ. и^ се` близ#ко в#сњхъ в# поги'бель хо'дятъ і^ и^стребле'нїя бђдетъ мно'жества иX
|
бо всі народжені з неї від початку й інші, які мають народитися, ледь не усі гинуть, і така безліч їх віддається на знищення.
|
|
11
|
11
|
|
и^ кто` б^о и%мать рыда'ти н^о и^ паче токмо сїя и^же толи'ко мно'жество поги'бе, неже ты` и^же ꙁа е^ді'наго болњзнђ'еши”
|
Отже, хто повинен більше засмучуватися, як не та, яка втратила таку безліч, а не ти, що уболіваєш за одного?
|
|
12
|
12
|
|
А$ще же рече'ши мн^њ ја%ко нњсть пла'чь мои подо'беn ꙁемли` ја%ко плодъ чре'ва мое^го поги'бе. е^гоy в# печа'ли породи'хъ и^ со бо'лњзнїю роди`
|
Якщо ти скажеш мені: «плач мій не подібний до плачу землі, бо я втратила плід утроби моєї, який я носила із сумом і народила у болістях;
|
|
13
|
13
|
|
земля' же по пђти` земли`, и^дет# же в# нея` мно'жество настоя'щее. како слђчи'ся
|
а земля — за властивістю землі; на ній теперішня безліч як відходить, так і приходить»:
|
|
14
|
14
|
|
и^ а'ꙁъ тебњ рекђ, ја%коты` съ трђдомъ роди'ла е^си, ᲄа'ко и^ зеMля` да'сть плоD свои чл~кђ эT нача'ла е^мђ и^же сътвори'лъ ея`.
|
і я скажу тобі, що як ти з трудом народила, так і земля дає плід свій людині, яка від початку обробляє її.
|
|
15
|
15
|
|
нн~њ б^о въздержи` сама` себњ бо'лњзнь твою`. и^ крᲇпко носи` и^же тебњ слђчи'шася паде'нїя.
|
Тому утримайся тепер від скорботи твоєї і мужньо перенось втрату, що трапилася у тебе.
|
|
16
|
16
|
|
а^ще б^о ѓ^правди'ши предњлы бж~їи и^ совњты е^го” Прїемлеши вре'мя и^ въ таковы'хᲆ похва'лишися
|
Бо якщо ти визнаєш праведним визначення Боже, то у свій час одержиш сина, і між дружинами будеш прославлена.
|
|
17
|
17
|
|
вни'ди б^о въ' градъ къ мђжђ свое^мђ,
|
Отже, повернися у місто до чоловіка твого.
|
|
18
|
18
|
|
и^ рече къ мнњ`, не сътворю` ни вни'дђ въ' градъ н^о зде` ё^мрђ`.
|
Але вона сказала: не зроблю так, не повернуся в місто, але тут помру.
|
|
19
|
19
|
|
и^ преDста'виX гл~ати к не'и, и^ реко'хъ.
|
Продовжуючи говорити з нею, я сказав:
|
|
20
|
20
|
|
не мози` сотвори'ти се` сло'во, н^о и^ꙁво'ли по совњтђ мое^мђ, коли'ко паде'нїе сїѓ'на ё^тњшиши ради болњꙁни і^ерsлі'ма”
|
не роби цього, але послухай пораду мою. Бо скільки бід Сиону? Утішся заради скорботи Єрусалима.
|
|
21
|
21
|
|
Ви'диши б^о ја^ко ѓ^сщ~енїе на'ше ѓ^пђстњ`. и^ ѓ^лта'рь нашъ сътре'нъ еs. и^ цр~ковь наша раꙁоре'на е^сть”
|
Бо ти бачиш, що святилище наше спустошене, вівтар наш скинутий, храм наш зруйнований,
|
|
22
|
22
|
|
и^ ўаlты'рь нашъ смире'нъ е^сть, и^ пњснь ё^млъча`, и^ ра'дость свя'зана е^сть, и^ свњща свњтилника на'шего погаше'на е^сть. и^ кїѓ'тъ завњта на'шего ѓ^браще'нъ е^сть, и^ ст~ая на'шA и^ꙁмњне'на сђть і^ и'мя чт^о въꙁва'но е^сть на наs блиꙁко ѓ^скверненїя е^сть, и^ свободы наши ё^коре'нїе тръпњли сђть. и^ сщ~ен#ницы пож#же'ни сђть. и^ левљ=ти наши въ плене'нїе и^до'ша. и^ дв~цы наши ѓ^скверне'ни сђть. и^ же'ны наша наси'лїе тръпњша. и^ пра'веднїи на'ши въсхище'ни сђть и^ ѓ'троцы наша и^ꙁги'бнђша і^ ю'ноши наши слђжи'ша. и^ крњпци наши и^ꙁнемого'ша”
|
псалтир наш принижений, пісні замовкли, радість наша зникла, світло світильника нашого погасло, ковчег завіту нашого розкрадений, Святе наше осквернене, й ім’я, наречене на нас, ледь не зганьблене, діти наші потерпіли знеславлення, священики наші побиті, левити наші відведені у полон, дівчата наші осквернені, дружини наші потерпіли насильство, праведники наші захоплені, отроки наші загинули, юнаки наші у рабстві, сильні наші знемогли;
|
|
23
|
23
|
|
И$ чт^о всњмᲆ на'ипа'че ꙁнамена'нїе сїѓ'на. ја%ко и^зы'иде эT сла'вы своея. ја%же и^ преда'нъ е^сть в рђка'хъ и^же насъ ненави'дњша”
|
і що з усього найтяжче, знамено Сиону позбавлене слави своєї, бо віддане у руки ненависників наших.
|
|
24
|
24
|
|
Ты' бо эTрњ'еши твои` ско'рби мно'ги. и^ эTложи` эT себе` мно'жество бо'лњꙁнїи да тя` възлю'битъ крњпкїи и^ поко'и сътвори'тъ тебњ вы'шнїи покое'нїе трђда”
|
Тому залиш великий сум твій, і відклади безліч скорбот, щоб помилував тебе Кріпкий, і Всевишній дарував тобі заспокоєння і полегшення трудів.
|
|
25
|
25
|
|
И$ бы'сть е^гда` гл~ахъ е'и лице' ся сїя'ше ско'ро, и^ ѓ'браꙁъ блиста'нїе сътворяше видњнїе е^я`” да бы'хъ ё^жа'сенъ ѕњло к не'и. и^ помышля'хъ чт^о бысть сїе.
|
При цих словах моїх до неї, несподівано засяяло лице і погляд її, і ось, вигляд зробився блискучим, так що я, переляканий нею, думав, що б це було.
|
|
26
|
26
|
|
и^ се` ско'ро эTпђсти` шђ'мъ гла'сомъ вели'кимъ стра'хомъ по'лнымъ да въздвига'шеся земля` эT жены` съ шђ'момъ”
|
І ось, вона несподівано випустила настільки голосний і настільки страшний звук голосу, що від цього звуку жінки захиталася земля.
|
|
27
|
27
|
|
И$ ви'дњхъ с^е на'ипаче жена` не ја^вля'шеся мн^њ н^о гра'дъ созида'шеся и^ мњсто показа'шеся эT ѓ^снова'нїя вели'кихъ, и^ ё^страши'хся и^ воꙁопиX гла'сомъ вели'кимъ,
|
І я бачив, і ось, жінка більше не являлася мені, але створювалося місто, і місце його позначалося на великих основах, і я переляканий голосно викликнув і сказав:
|
|
28
|
28
|
|
и^ реко'хъ гдњ` е^си` ё^рїель а^гг~лъ и^же эT начала прїиде къ мн^њ. ја%кото'и м^я сътвори` прїити` въ мно'жествњ ё^жаса ё^ма` сего” И$ бысть коне'цъ мои в растлњнїе, и мл~тва моя в# поноше'нїе,
|
де ангел Уриїл, який спочатку приходив до мене? бо він привів мене до такої несамовитости розуму, в якому мета мого прагнення зникла, і молитва моя обернулася на ганьбу.
|
|
29
|
29
|
|
и^ е^гда бы'хъ гл~ющи сїя. с^е прїиде къ мн^њ и^ ви'дњ м^я,
|
Коли я говорив це, він прийшов до мене;
|
|
30
|
30
|
|
и^ се` бы'сть поставле'нъ ја^ко мр~твъ и^ ра'ꙁђмъ мои ѓ^чюжде'нъ бы'сть, и^ дръжа` десни'цђ мою, и^ въскрњпи` м^я и^ постави м^я на' нозњ мои`. и^ рече м^и
|
і побачив мене, і ось, я лежав, як мертвий і в непритомному стані; він узяв мене за праву руку, укріпив мене і, поставивши на ноги, сказав мені:
|
|
31
|
31
|
|
чт^отебњ е^сть и^ въскђю ѓ^скорбе'нъ е^сть ра'зђмъ твой, и^ чю'вство срDца твое^го. и^ въскђ'ю въскорби'шися и^ реко'хъ ја%ко ѓ^ста'вилъ м^я е^си
|
що з тобою? від чого збентежені розум твій і почуття серця твого? від чого бентежишся?
|
|
32
|
32
|
|
и^ а'з# сътвори'хъ по словесе'мъ твои^мъ, и^ взыидо'хъ на' поле и^ се` ви'дXњ и^ ви'жђ чт^о не могђ провњща'ти.
|
Від того, — відповів я йому, — що ти залишив мене, і я, чинячи за словами твоїми, вийшов на поле, і ось побачив і ще бачу те, про що не можу розповісти.
|
|
33
|
33
|
|
и^ рече къ мн^њ, ста'ни ја^ко мђжъ и^ въздви'гнђ т^я. и^ рекохъ,
|
А він сказав мені: стій мужньо, і я поясню тобі.
|
|
34
|
34
|
|
гл~и г~и мои и^ не ѓ^ста'ви м^я ја^ко да не в сђетњ` ё^мрђ`.
|
Говори мені, господарю мій, — сказав я, — тільки не залишай мене, щоб я не помер марно;
|
|
35
|
35
|
|
ја%ко ви'дњхъ и^же не свњдяхъ, и^ слы'шђ и^же не свњмъ и^л^и чю'вство мое лже'тъ, и^ дш~а моя мечта'нїе видя.
|
бо я бачив, чого не знав, і чув, чого не знаю.
|
|
36
|
36
|
|
нн~њ б^о помолю' ти ся да ска'жеши рабђ` твое^мђ въ ё'жасњ семъ.
|
Чи почуття моє обманює мене, чи душа моя марить уві сні?
|
|
37
|
37
|
|
и^ эTвњща` къ мн^њ и^ рече
|
Тому прошу тебе пояснити мені, рабові твоєму, цю несамовитість розуму мого. Відповідаючи мені, сказав він:
|
|
38
|
38
|
|
слы'ши м^я, и^ наё^чђ` тя` и^ рекђ` тебњ ѓ^ кои'хъ бои'шися ја%ко вы'шнїи эTкры'етъ тебњ та'ины вели'ки.
|
слухай мене, і я навчу тебе, і поясню тобі те, що налякало тебе: бо Всевишній відкриє тобі багато таємниць.
|
|
39
|
39
|
|
видњ правᲆ пђть твои, ја%ко беꙁъпреста'ни скорби'шися ꙁа лю'ди твоя`, и^ ѕњло рыда'еши сїѓ'на ради.
|
Він бачить правий шлях твій, що ти безперестанно уболіваєш за народ твій і сильно засмучуєшся за Сион.
|
|
40
|
40
|
|
тђ б^о ра'ꙁђмъ видњнїя и^же тебњ ја^ви'ся прежде ма'ло.
|
Таке значення видіння, яке перед цим явилося тобі:
|
|
41
|
41
|
|
е^я'же ви'дњл# е^си рыда'ющи нача'лъ е^си ё^тњша'ти е^я`.
|
жона, яку ти бачив, що вона плаче, і намагався утішати,
|
|
42
|
42
|
|
нн~њ же ё^же` лица` же'ньска не ви'диши. н^о ја^ви'ся тебњ гра'дъ созида'ти
|
яка потім стала невидимою, але явилося тобі місто, що будується,
|
|
43
|
43
|
|
и^ ја%ко провњща'ше тебњ эTпаде'нїе сн~а ея`. с^е е^сть эTрњше'нїе”
|
і яка тобі розповіла про смерть сина свого, ось що означає:
|
|
44
|
44
|
|
се жена` ю%же ви'дњлъ е^си сїя е^сть сїѓ'нъ, и^ ја^ко речетъ ᲄебњ и^же и^ нн~њ позри'ши, ја%ко граD създа'нъ.
|
жона, яку ти бачив, це Сион. А що сказала тобі та, яку ти бачив, як місто, яке тільки будується,
|
|
45
|
45
|
|
и^ ја%ко речетъ тебњ и^же беꙁъпло'дна быs, лњтъ, л~, и^ чт^о бя'хђ лњта л~, къгда не бы'сть в немъ е^ще жрᲆтва прино'шена”
|
що вона тридцять років була неплідна, цим указується на те, що впродовж тридцяти років у Сионі ще не приносилася жертва.
|
|
46
|
46
|
|
И$ бысть по лњтеX л, созда` соло'монъ граD. и^ принесе` приноше'нїе, тогда е^гда роди` непло'ды сн~а,
|
Після закінчення тридцяти років неплідна народила сина: це було тоді, коли Соломон збудував місто і приніс жертви.
|
|
47
|
47
|
|
и^ чт^от^и рече ја^ко въспи'та е^го съ трђдомъ, т^о бы'сть. ѓ^битанїе въ і^ерsлимњ,
|
А що вона сказала тобі, що з трудом виховала його, це було перебування у Єрусалимі.
|
|
48
|
48
|
|
и^ ја%ко рече тебњ да сн~ъ мои грядђщи въ свои чрътогъ мрътвъ бы'сть, и^ слђчи'ся е^мђ паде'нїе. т^о бы'сть и^же сътворе'но е^сть паде'нїе і^ерsліMско
|
А що син її, як вона сказала тобі, входячи у чертог свій, упав і помер, це було падіння Єрусалима.
|
|
49
|
49
|
|
и^ с^е ви'дњлъ е^си подо'бїе е^я`. и^ ја%ко сн~а рыда'ше, нача'лъ е^си ё^тњша'ти е^я`. и^ эT сихъ и^же слђчи'шася сїя бя'хђ тебњ ѓ^тво'рена.
|
І ось, ти бачив подобу її, і як вона уболівала за сина, намагався утішати її у тім, що трапилося: то належало відкрити тобі про це.
|
|
50
|
50
|
|
и^ нн~њ ви'дњ вы'шнїи ја%ко дш~ею ско'рбенъ е^си. и^ ја%ко всњмъ срDцемᲆ терпи'ши за'нь ја^ви'ся тебњ свњтлость сла'вы е^го и^ красота` лњпоты` е^го”
|
Нині ж Всевишній, бачачи, що ти страждаєш душею і всім серцем уболіваєш за нього, показав тобі світлість слави його і красу його.
|
|
51
|
51
|
|
Сего б^о ради рекоX тебњ да живе'ши в по'ли гд^њ нњсть до'мъ създа'нᲆ.
|
Для цього-то я повелів тобі жити у полі, де немає дому.
|
|
52
|
52
|
|
вњм# б^о а^ꙁъ ја%ко вы'шнїи начина'ше тебњ покаꙁа'ти сїя.
|
Я знав, що Всевишній покаже тобі це;
|
|
53
|
53
|
|
сего ра'ди реко'хъ тебњ да прїидеши на ни'вђ гдњ` нњсть ѓ^снова'нїя съꙁида'нїю.
|
для того і повелів, щоб ти прийшов на поле, де не покладено основи дому.
|
|
54
|
54
|
|
ни б^о можа'ше дњло бл~готворе'нїе чл~ческо въꙁдержа'ти въ мњстњ гдњ начина'шеся вы'шнїи гра'дъ покаꙁа'ти.
|
Бо не могла справа людського творіння існувати там, де почало показуватися місто Всевишнього.
|
|
55
|
55
|
|
ты' бо не бо'ися ни ё^стра'шится срDце твое, н^о вни'ди и^ ви'ждь свњтлость и^ вели'чества съꙁда'нїя. коли'ко въꙁмо'жно е^сть тебњ видњнїе ѓ^чесе'мъ ви'дњти.
|
Отже, не бійся, і нехай не страшиться серце твоє, але ввійди і подивися на світлість і красу творіння, скільки можуть бачити очі твої.
|
|
56
|
56
|
|
и^ посе'мъ слы'шиши коли'ко прїемлетъ слыша'нїе ё^шесе'мъ твои^мъ слы'шати.
|
Після того почуєш, скільки можуть чути вуха твої.
|
|
57
|
57
|
|
ты` блж~нъ е^си на мно'ѕњхᲆ и^ ꙁва'нъ е^си преD вы'шняго ја%ко и^ ма'ло.
|
Ти блаженніший за багатьох і покликаний до Всевишнього, як небагато хто.
|
|
58
|
58
|
|
но'щъ и^же заё'тра бђдђщи пребыва'е^ши т^ђ,
|
На завтрашню ніч залишайся тут,
|
|
59
|
59
|
|
и^ пока'жетъ тебњ вы'шнїи та` видњнїя бо'льши и^же съᲄвори'тъ ѓ^бита'ющиM на земли` эT послњднихъ днїи.
|
і Всевишній покаже тобі видіння найвеличніших діл, які Він створить для жителів землі в останні дні.
|
|
60
|
60
|
|
и спахъ т^ђ но'щь и^ дрђгђю ја%ко рече мн^њ”
|
І спав я в ту ніч і у наступну, як він повелів мені.
|
|
Глvа, а~і”
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
|
И$ ви'дњхъ со'нъ и^ с^е въсхожа'ше эT мо'ря ѓ^релъ е^мђже бя'хђ, в~і, кри'лᲆ пернатыX и^ главы` тр^и”
|
І бачив я сон, і ось, піднявся з моря орел, у якого було дванадцять крил пернатих і три голови.
|
|
2
|
2
|
|
И$ ви'дњхъ и^ с^е простира'ше кри'лњ свои` на все'и земли`, и^ вс^и вњтри нбsнїи надыхахђ в него` и^ собира'хђся”
|
І бачив я: ось, він розпростирав крила свої над усією землею, й усі вітри небесні дули на нього і збиралися хмари.
|
|
3
|
3
|
|
И$ ви'дњхъ и^ эT пе'рїя е^го родяхђся сђпротивъ перїе, и^ тїи сътворя'хђ в пер#натыхъ дро'бныхъ и^ малыX,
|
І бачив я, що з пір’я його виходили інші малі пера і з тих виходили ще менші і короткі.
|
|
4
|
4
|
|
і^ и^же гла'вы его бя'ше поко'ини, и^ среDняя глава` бы'сть бо'лши и%нњхъ гла'въ, н^ота` покоя'шеся с ни'ми”
|
Голови його спочивали, і середня голова була більша за інші голови, але також спочивала з ними.
|
|
5
|
5
|
|
И$ ви'дXњ и^ се^ ѓ^релъ летя'ше на пњрїи свое^мъ. и^ црsтвова на' земли, и^ на живђщиX на не'и.
|
І бачив я: ось орел літав на крилах своїх і царював над землею і над усіма жителями її.
|
|
6
|
6
|
|
и^ ви'дњхъ ја%ко повиновена е^мђ бысть вся поDнбsая. и^ никᲄо е^мђ противля'шеся. ни е^диn эT твари и^же е^сть на' ꙁемли”
|
І бачив я, що все піднебесне було покірне йому, і ніхто не чинив спротиву йому, жодна з тварин, що існують на землі.
|
|
7
|
7
|
|
И$ ви'дњхъ и^ с^е воста` ѓ^релъ на но'кти свои`, и^ пђсᲄи гла'съ перїемъ свои^мᲆ гл~ющи.
|
І ось, орел став на пазурі свої і випустив голос до пір’я свого і сказав:
|
|
8
|
8
|
|
не хо'щите вси` вкђпњ бди'ти, спњте е^ді'нъ ко'ждоже въ мњстњ свое^мъ и^ по время бди'те.
|
не пильнуйте всі разом; спіть кожне на своєму місці, і пильнуйте по черзі,
|
|
9
|
9
|
|
главы' же по'слњ да съхраняTся”
|
а голови нехай зберігаються на останній час.
|
|
10
|
10
|
|
И$ ви'дњхъ, и^ с^е глаs не и^схожDа'ше эT главы` е^го, н^о эT среды тњла е^го,
|
Бачив я, що голос його виходив не з голів його, але зсередини тіла його.
|
|
11
|
11
|
|
и^ чтохъ проти'внїи перїа е^го и^ сихъ бя'ше ѓ%смь”
|
Я порахував малі пера його; їх було вісім.
|
|
12
|
12
|
|
И$ ви'дњх# и^ с^е ѓ^деснђю странђ` восᲄа е^ді'но перо и^ црsтвова на все'и ꙁемли`”
|
І ось, із правого боку піднялося одне перо і зацарювало над усією землею,
|
|
13
|
13
|
|
И$ бысть е^гда` црsтвова'ше прїидетъ е^мђ конеw и^ не ја^ви'ся мњсто е^го, і^ и'но воста`, и^ црsтвова'ше, то'и мно'го дрᲆжа вре'мя.
|
і коли зацарювало, прийшов кінець його, і не видно стало місця його; потім піднялося інше перо і царювало; це володарювало довгий час.
|
|
14
|
14
|
|
и^ бысть е^гда` црsтвова'ше и^ грядя'ше конецᲆ е^го. да не ја^ви'тся ја%ко прь'выи.
|
Коли воно царювало і наблизився кінець його, щоб воно так само зникло, як і перше,
|
|
15
|
15
|
|
и^ с^е гла'съ эTпђщенъ томђ` гл~ющи”
|
і ось, чутно було голос, що говорить йому:
|
|
16
|
16
|
|
Слы'шите и^же толи'ко вре'мя дръжа'лъ е^си ꙁе'млю. сїя завњща'ю тебњ` пре'же неже` начне'ши не ја^ви'тися,
|
слухай ти, яке стільки часу володіло землею! ось що я сповіщаю тобі, перш ніж почнеш зникати:
|
|
17
|
17
|
|
нњкт^о потебњ въздеrжи'тъ время твое` н^о ни по'лъ е^го.
|
ніхто після тебе не буде володарювати стільки часу, як ти, і навіть половини того.
|
|
18
|
18
|
|
и^ въздвижеся тре'тїи дръжа'ти кня'ѕьство ја%ко и^ прь'выи и^ не ја^ви'ся и^ то'и”
|
І піднялося третє перо і володарювало, як і попередні, але зникло і воно.
|
|
19
|
19
|
|
И$ та'ко слђча'шеся и^ всњхъ и%нњхъ и^ е^ді'нымъ кня'ѕьство носи'ти, и^ паки никогда` ја^ви'тися,
|
Так було і з усіма іншими: вони володарювали і потім зникали назавжди.
|
|
20
|
20
|
|
и^ ви'дњхъ и^ с^е въ вре'мя сњдя'щи пе'рїя въздвига'хђся ѓ^де'снђю странђ` да дръжаT и^ тїи кня'ѕьство, и^ эT тXњ бы'ша и^же дръжа'хђ, н^о ско'ро не ја^вля'хђся.
|
Я бачив, що за часом із правого боку піднімалися наступні пера, щоб і їм мати начальство, і деякі з них начальствували, але негайно зникали;
|
|
21
|
21
|
|
и^же и^ нњкоторїи эT ни'хᲆ воздвига'хђся н^о не дрᲆжахђ кня'зьства”
|
деякі ж з них піднімалися, але не одержували начальства.
|
|
22
|
22
|
|
И ви'дњхъ посе'мъ, и^ с^е не ја^ви'шася, в~і, кри'лъ, и^ дв^а кри'лᲇта.
|
Після цього не являлися більше дванадцять пер, ні два малих пера;
|
|
23
|
23
|
|
и ничто` бя'ше ѓ^ста'ло въ тњлњ ѓ^рли` токмо дв^њ главњ` поко'юща и^ ше'сть крилати”
|
і не залишилося у тілі орла нічого, крім двох голів, які спочивали, і шести малих пер.
|
|
24
|
24
|
|
И$ ви'дњхъ и^ с^е ше'сть перна'тыхᲆ раꙁдњле'ни сђть дво'е. и^ пребы'ша поD главо'ю чт^о е^сᲄь на де'снњи странњ`. и^же четы'ре пребыва'ше въ мњ'стњ свое^мъ”
|
Я бачив, і ось, із шести малих пер відокремилися два і залишилися під головою, яка була з правого боку, а чотири залишалися на своєму місці.
|
|
25
|
25
|
|
И$ ви'дњхᲆ и^ с^е сїя поDкри'лїа мышляхђ възDвигнђти и^ дрᲆжа'ти княZство.
|
Потім підкрильні пера намагалися піднятися і начальствувати;
|
|
26
|
26
|
|
И$ ви'дњхъ и^ с^е е^ді'на въꙁдви'жена еs н^о ско'ро не ја^ви'ся.
|
і ось, одне піднялося, але негайно зникло;
|
|
27
|
27
|
|
и^ вто'рыя скорњ'ише неже пр'ьвїи не ја^ви'шася”
|
а наступні зникали ще швидше, ніж попередні.
|
|
28
|
28
|
|
И$ ви'дњхъ и^ с^е дв^а и^же свы'ше къ себњ са'ми помышля'хђ и^ тїи` црsтвова'ти.
|
І бачив я: ось, два пера, які залишилися, намагалися також царювати.
|
|
29
|
29
|
|
и^ в неM е^гDа помышля'хђ с^е е^ді'нᲆ покоющђ главђ`, и^же бысть среDнїи и^ въз#бня'ше. сїя б^о бысть двᲇма главаM бо'льшая”
|
Коли вони намагалися, одна з голів, що спочивали, яка була середньою, пробудилася, і вона була більшою за інші дві голови.
|
|
30
|
30
|
|
И$ ви'дњхъ ја^ко съврᲆше'ны сђть дв^њ главы` съ собо'ю,
|
І бачив я, що дві інші голови з’єдналися з нею.
|
|
31
|
31
|
|
и^ с^е эTвраще'на е^сть глава` с тњми и^же с не'ю бяхђ. и^ снњдь дв^њ поDкрилята и^же помышляхђ црsтвова'ти”
|
І ця голова, повернувшись з тими, які були з’єднані з нею, пожерла два підкрильних пера, які намагалися царювати.
|
|
32
|
32
|
|
Сїя же глава` ё^страши вс^ю зе'млю, и^ владя'ше на не'и тњмъ и^же ѓ^бладаюT ꙁемлю съ трђ'достїю мно'гою. и^ си'л#ныхъ дръжа` селенїя ꙁем#ская на всњхъ крилXњ и^же бы'ша”
|
Ця голова настрашила всю землю і володарювала над жителями землі з великим гнобленням, і утримувала владу на земній кулі більше всіх крил, які були.
|
|
33
|
33
|
|
И$ ви'дњх# посемᲆ, и^ с^е поl главы` ско'ро не ја%ви'ся и^ т^о ја%ко кри'лњ.
|
Після того я бачив, що і середня голова несподівано зникла, як і крила;
|
|
34
|
34
|
|
эTлђчи'ша же ся дв^њ главы` и^же и^ т^њ та'коже црsтвова'шA на' земли и^ на ни'хъ и^же ѓ^бита'ютъ в не'мъ”
|
залишалися дві голови, які подібним чином царювали на землі і над її жителями.
|
|
35
|
35
|
|
И$ ви'дњхᲆ и^ с^е пожре` главђ` ѓ^деснђю странђ` и^же ѓ^шђ'юю”
|
І ось, голова з правого боку пожерла ту, яка була з лівого.
|
|
36
|
36
|
|
И$ слы'шахъ глаs гл~ющъ м^и. зри` проти'въ тебе`. и^ знаменаи чт^о ё%ꙁриши”
|
І чув я голос, який говорить мені: дивися перед собою, і розмірковуй про те, що бачиш.
|
|
37
|
37
|
|
И$ ви'дњхᲆ и^ с^е ја^ко левъ прогнњ'ванъ эT лњ'са ры'щђщъ. и^ ви'дњхъ ја%ко посыла'ше гла'съ члчsкїи къ ѓ^рлђ рекђщи”
|
І бачив я: ось, ніби лев, який вибіг з лісу і рикає, випустив людський голос до орла і сказав:
|
|
38
|
38
|
|
Слы'ши т^ы и^ гл~ю тебњ, и^ речеT вы'шнїи тебњ.
|
слухай, що я буду говорити тобі і що скаже тобі Всевишній:
|
|
39
|
39
|
|
н^и ли ты е^си и^же на и^ꙁвышилъ эT четы'реX животныхᲆ и^же сътвориX. црsтвова'ти въ вњцњ мое^мъ. и^ да по ниX прїидетъ конецᲆ вњка иX”
|
чи не ти той, що залишився з числа чотирьох тварин, яких Я поставив царювати у віці Моєму, щоб через них прийшов кінець часів тих?
|
|
40
|
40
|
|
И$ четвеrтыи грядђщи побњди'лъ вся` живо'тная и^же прїидо'ша. и^ си'лою дръжаl вњкъ съ трепетомъ мно'гимъ, и^ вс^ю вселеннђю съ трђ'достїю стропти'во всели'лся толи'кимъ вре'менемᲆ селенїи ꙁем#скихъ с лестїю”
|
І четверта з них прийшла, перемогла всіх тварин, які були раніше, і тримала вік у великому трепеті і всю вселенну у лютому гнобленні, і з найтяжчим утиском підвладних, і дуже довгий час жила на землі з підступництвом.
|
|
41
|
41
|
|
И$ сђди'лъ е^си зе'млю не съ и'стинною.
|
Ти судив землю не за правдою;
|
|
42
|
42
|
|
смђтиl б^о е^си кро'т#кихъ. и^ въꙁраꙁилъ е^си поко'ющихъ. и^ възлюбилъ ло'жных# и^ раꙁорилъ е^си жили'ща и^хъ и^же плодя'хђ. и^ смири'лъ е^си стњны иX и^же тебе` не побњди'ша”
|
ти утискував лагідних, кривдив миролюбних, любив неправдомовців, розоряв житла тих, які приносили користь, і руйнував стіни тих, які не робили тобі шкоди.
|
|
43
|
43
|
|
И$ въꙁыидетᲆ ё^коре'нїе твое к вы'шнемђ, и^ гордыня твоа` къ крњпкомђ.
|
І зійшла до Всевишнього образа твоя, і гординя твоя — до Кріпкого.
|
|
44
|
44
|
|
и^ възрњ вы'шнїи го'рдая времена`. и^ с^е сконча'на сђть, и^ безако'нїя е^го съвръше'на сђть”
|
І споглянув Всевишній на часи гордині, і ось, вони закінчилися, і виповнилася міра злодійств її.
|
|
45
|
45
|
|
Сего ради не ја^ви'ся т^ы ѓ^реl и^ кри'лњ твои` гро'зныя, и^ криля'та твоа` стропти'выя и^ гла'вы твоа лђкавыа, и^ нокти твоа строптивыя, и^ вс^е тњлотвое` сђе'тное
|
Тому зникни ти, орле, зі страшними крилами твоїми, з мерзотними перами твоїми, зі злими головами твоїми, з жорстокими пазурами твоїми і з усім негідним тілом твоїм,
|
|
46
|
46
|
|
дабы ся прохлади'ла вс^я земля`, и^ ѓ^братилася свобоDна эT твое'я си'лы. и^ ё^поваеT сђдїи млsрдїю е^го и^же сътвори е'й”
|
щоб відпочила вся земля і звільнилася від твого насильства, і надіялася на суд і милосердя свого Творця.
|
|
Глаv, в~і”
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
|
И$ бысть е^гда` гл~аше левъ словеса` сїя къ ѓ^рлђ. и^ ви'дXњ
|
Коли лев говорив до орла ці слова, я побачив,
|
|
2
|
2
|
|
и^ се чт^о ѓ^ста глава`. и^ не ја^ви'шася четы'ре кри'лњ, и^же к немђ прїидо'ша и^ въꙁ#двигошася да црsтвђюT” И$ бы'сть црsтво и^хъ скђдно, и^ молвы по'лно.
|
що не з’являлася більше голова, яка залишалася разом з чотирма крилами, які перейшли до неї і піднімалися, щоб царювати, але царство яких було слабке і повне збурювань.
|
|
3
|
3
|
|
И$ видXњ и^ с^е т^а не ја^вля'шеся. и^ вс^е тњло ѓ%рлее вᲆж#жига'шеся и^ ё^страшися земля` ѕњ'ло. и^ а'ꙁъ эT молвы во ё%жасњ па'мяти. и^ эT вели'ка сᲄраха бдњхъ” И$ рњхъ дђ'хђ мое^мђ,
|
І я бачив, і ось вони зникли, і все тіло орла згорало, і жахнулася земля, і я від тривоги, несамовитости розуму і від великого страху прокинувся і сказав духу моєму:
|
|
4
|
4
|
|
се ты` пода'лъ е^си мнњ` т^о. в# то'мъ чт^о пыта'еши пђти` вы'шнњго.
|
ось, ти заподіяв мені це тим, що випробовуєш путі Всевишнього.
|
|
5
|
5
|
|
с^е е^ще трђденъ е^смь дш~ею. и^ дх~омъ мои^мъ и^ꙁнемо'женъ е^смь ѕњло, и^ ма'ла е^сть въ мнњ` си'ла эT мно'жесᲄва бо'язни ја%же ё^сᲄрашиXся но'щи се'я”
|
Ось, я ще тремчу серцем і дуже знеміг духом моїм, і немає у мені ніскільки сили від великого страху, яким я уражений у цю ніч.
|
|
6
|
6
|
|
Нн~њ б^о помолю'ся вы'шнемђ да м^я ё^крњпи'тъ да'же до конца”
|
Отже, нині я помолюся Всевишньому, щоб Він укріпив мене до кінця.
|
|
7
|
7
|
|
И$ рекоX влDко г~и а%ще ѓ^брњтоX блгDть преD ѓ^чи'ма твои'ма, и^ а'ще ѓ^правда'нъ е^смь преD тобо'ю паче мно'жества” И$ а'ще и^стин#но в#зы'идетъ моле'нїе мое` преD лицемъ твои^мъ,
|
І сказав я: Владико Господи! якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми, якщо Ти знайшов мене праведним перед багатьма, і якщо молитва моя справді зійшла перед лице Твоє,
|
|
8
|
8
|
|
въскрепи' мя. и^ ја%ви мн^њ рабђ твое^мђ толкова'нїе, и^ разлђченїе видњ'нїя гро'знаготого` и^сполнњ'ише ё^тњшиши дш~ђ мою.
|
укріпи мене і покажи мені, рабові Твоєму, значення цього страшного видіння, щоб цілком заспокоїти душу мою:
|
|
9
|
9
|
|
досто'ино б^о мене и^мњлъ е^си показа'ти мн^њ времена послDњняя” И$ реq къ мнњ`,
|
бо Ти судив мене гідним, щоб показати мені останні часи. І Він сказав мені:
|
|
10
|
10
|
|
с^е е^сть толкова'нїе видњнїя сего.
|
таке значення видіння цього:
|
|
11
|
11
|
|
ѓ^рла` ја^же ви'дњлъ е^си въсходя'ща эT мо'ря. т^о е^сть црsтво чт^о видњно е^сть въ видњнїи данила бра'та твое^го.
|
орел, якого ти бачив, що піднімався від моря, є царство, показане у видінні Даниїлові, братові твоєму;
|
|
12
|
12
|
|
н^о нњсть е^мђ протоlкова'н#но. ја^же а'зъ нн~њ тебњ` протоlкђю”
|
але йому не було пояснено те, що нині Я пояснюю тобі.
|
|
13
|
13
|
|
Се дн~и прїидђтъ. и^ воста'неT црsтво на' земли. и^ бђ'деT бо'яꙁни вя'щши всMњ црsтвоM, и^же быша преже е^го”
|
Ось, приходять дні, коли постане на землі царство більш страшне, ніж усі царства, які були раніше нього.
|
|
14
|
14
|
|
ЦрsтвђюT же в неM цр~и, в~і, е^ді'нъ по е^дїномђ,
|
У ньому будуть царювати, один після одного, дванадцять царів.
|
|
15
|
15
|
|
и^же вто'рыи начнеT црsтвова'ти. и^ то'и воꙁдержиT наи^паq вре'мя на дванадесяᲄе”
|
Другий з них почне царювати, і утримає владу більш тривалий час, ніж інші дванадцять.
|
|
16
|
16
|
|
Сїа еs толкова'нїя, в~і. кри'лъ ја%же ви'дњлъ е^си.
|
Таке значення дванадцяти крил, бачених тобою.
|
|
17
|
17
|
|
и^ ја%же слышалъ е^си глаs и%же гл~анъ быs не эT гла'въ е^го и^сходя'щ# н^о эT средины тњла е^го,
|
А що ти чув голос, який говорив, що виходив не від голів орла, але зсередини тіла його,
|
|
18
|
18
|
|
с^е е^сть тлъкова'нїе” ЈА/ко послњ` вре'мени црsтва ᲄого ро'дяTся р#ве'нїя не ма'ла. и^ поги'бнетъ, ја%ко да падетъ и^ не падетъ тогда`, н^о паки положи'тся въ свое` нача'ло.
|
це означає, що після часу того царства відбудуться чималі чвари, і царство буде піддане небезпеці падіння; але воно не впаде тоді і відновиться у первісному стані своєму.
|
|
19
|
19
|
|
ја^ко ви'дњлъ е^си поDкрилецъ ѓ%смь съвокђпля'ющи кри'лњ свои`”
|
А що ти бачив вісім малих підкрильних пер, з’єднаних із крилами, це означає,
|
|
20
|
20
|
|
Сїя е^сᲄь толкова'нїя. въскрsнђтᲆ в тоM ѓ%смь цр~їи иXже бђдTђ времена легъча'ишеи лњта скоро ꙁва'нныи, дво'е б^о эT тXњ ро'дяTся.
|
що постануть у царстві вісім царів, часи яких будуть легкі і роки швидкоплинні, і два з них загинуть.
|
|
21
|
21
|
|
приближа'ющи же вре'мени по'лъ, четыре съхранятся въ вре'мя” Є$гда` приближа'тися начнеT вре'мя е^го да сконча'ется” дво'е б^о на концы съдръжаTся.
|
Коли буде наближатися середній час, чотири збережуться до того часу, коли буде близький кінець його; а два збережуться до кінця.
|
|
22
|
22
|
|
и^ ја%ко ви'дњлᲆ е^си три гла'вы покоюща
|
А що ти бачив три голови, які спочивають, це означає,
|
|
23
|
23
|
|
с^е е^сть тол#кова'нїе” Въ послDњнїи е^го въꙁдви'гнетᲆ вы'шнїи тр^и црsтва. и^ призоветъ в# не` мно'га. и^ господђ'ютъ землею.
|
що в останні дні царства Всевишній воздвигне три царства і підкорить їм багато інших, і вони будуть володарювати над землею і жителями її
|
|
24
|
24
|
|
і^ и^же ѓ^бита'ютъ в не'и с трђдомъ мно'гимъ на всњхъ и^же бы'ша преD си'мъ” Сего ради тотњ ꙁва'ни сђть главы` ѓ^рли.
|
з більшим утиском, ніж усі, що були раніше; тому вони і названі головами орла,
|
|
25
|
25
|
|
сїи б^о бђдђтъ и^же преглавятᲆ нечьсти'выхъ е^го. и^же съвръшатъ послDњняя е^го.
|
бо саме вони довершать беззаконня його і покладуть кінець йому.
|
|
26
|
26
|
|
и^ ја%ко ви'дњлъ е^си главђ` бо'льшђю не ја^вля'ющђся” Се е^сть толкова'нїе е^го. ја%ко е^ді'нъ эT нихъ на ѓ%дрњ своеM ё%мретъ, и^ б^о с мђченїемъ.
|
А що ти бачив, що велика голова не з’являлася більше, це означає, що один з царів помре на постелі своїй, втім, з муками,
|
|
27
|
27
|
|
ја%же дво'е и^же приспњва'ютъ, ме'чъ и^хъ поја%сть.
|
а двох інших пожере меч;
|
|
28
|
28
|
|
е^ді'нъ б^о мечъ поја%сть и^же с нимъ. н^о ботђ` мечъ напослњдокᲆ падетъ”
|
меч одного пожере того, який з ним, але і він з часом помре від меча.
|
|
29
|
29
|
|
ЈА/ко ви'дњлъ е^си дво'е поDкри'лїя въсходя'щи на главы` и^же еs ѓ^ деснђ'ю странђ`
|
А що ти бачив, два підкрильних пера перейшли на голову, яка знаходиться з правого боку,
|
|
30
|
30
|
|
с^е е^сть тоlкованїе. сїи сђть и^же съдръжа'лъ вы'шнїи въ конецъ свои^хъ, т^о е^сть црsтво скђдное и^ ско'рбеи по'лно”
|
це ті, яких Всевишній зберіг до кінця царства, тобто царство убоге і сповнене занепокоєнь.
|
|
31
|
31
|
|
ја%ко ви'дњлъ е^си льва` кое^го эT лњса въꙁбђдя'ща и^ ры'чюща и^ гл~юща къ ѓ^рлђ`, и^ ѓ^блича'ющи е^го, и^ непра'вды того по всњхъ словесехъ е^го, ја%ко слы'шалъ е^си,
|
Лев, якого ти бачив, як він піднявся з лісу і рикав, який говорив до орла й викривав його у неправдах його всіма словами його, які ти чув,
|
|
32
|
32
|
|
с^е е^сть вњтръ е^гоже съдръжа'лъ вы'шнїи въ концы к ни'мᲆ, и^ нечести'выхъ и^хъ ѓ^бличи'тъ тњхъ, и^ эTтрясе'тъ преD тњми лести и^хъ,
|
це — Помазаник, збережений Всевишнім до кінця проти них і нечестя їх, Який викриє їх і представить перед ними утиски їх.
|
|
33
|
33
|
|
поста'виT б^о и^хъ на сђдњ живы'и. и^ бђдетъ е^гда ѓ^бличи'ти и^хъ тогда` пока'жетъ и^хъ.
|
Він поставить їх на суд живих і, викривши їх, покарає їх.
|
|
34
|
34
|
|
и^же ѓ^станокъ людїи мои^хъ и^ꙁба'витъ съ бњдо'ю и^же съхранени сђть на концыхъ мои^хъ, и^ ёбл~житъ и^хъ, доко'лњ же не прїидетъ конецъ дн~и сђ'днаго, ѓ^ коеMже гл~ахъ тебњ эT нача'ла.
|
Він з милосердя визволить залишок народу Мого, тих, які збереглися у межах Моїх, і обрадує їх, доки не прийде кінець, день суду, про який Я сказав тобі на початку.
|
|
35
|
35
|
|
се'и со'нъ чт^о ви'дњлъ е^си сїя толкова'нїя.
|
Такий сон, бачений тобою, і таке значення його.
|
|
36
|
36
|
|
т^ы бо самъ досто'инъ бы'лъ е^си, ꙁна'ти та'инђ вы'шняго”
|
Ти один був достойний знати цю таємницю Всевишнього.
|
|
37
|
37
|
|
Того б^о ра'ди пиши вся т^а вᲆ кни'гђ и^же ви'дњлъ е^си. и^ поста'ви е^я` в мњсто съхра'нно.
|
Усе це, бачене тобою, напиши у книзі і поклади у потаємному місці;
|
|
38
|
38
|
|
и^ ё^чи'ши е^я` мђ'дрымъ эT людїи твоиX и%х#же срDце вњ'си мощи прїя'ти и^ дръжати та'инђ сїю”
|
і навчи цього мудрих з народу твого, яких серця́ ви́знаєш здатними прийняти і зберігати ці таємниці.
|
|
39
|
39
|
|
Ты же е^ще потерпи и%ныхъ дн~їи, ꙁ~. да тебњ` пока'жется чт^о же ви'дњно бђдетъ вы'шнемђ показа'ти тебњ, и^ эTи'де эT мене”
|
А ти пробудь тут ще сім днів, щоб тобі показано було, що Всевишньому вгодно буде показати тобі. І відійшов від мене.
|
|
40
|
40
|
|
И$ бы'сть е^гда` слы'шитᲆ ве'сь по'лкъ ја%ко проидо'ша, ꙁ~, дн~їи а^зъ не бы'хъ ѓ^бращенъ къ гра'дђ” И$ събра'шася вс^и эT ме'ньша да'же до бо'льшаго. и^ прїидоша ко мнᲇ і^ реко'ша мї гл~юще.
|
Коли після закінчення семи днів весь народ почув, що я не повернувся у місто, зібралися всі від малого до великого і, прийшовши до мене, говорили мені:
|
|
41
|
41
|
|
чт^о съгрњши'ли е^смы` тебᲇ и^ чт^о непра'во съдњя'хомъ на' тя, ја%ко ѓ^ставля'ющи насъ сњлъ е^си на мњ'стњ то'мъ”
|
чим згрішили ми проти тебе? І чим скривдили тебе, що ти, залишивши нас, сидиш на цьому місці?
|
|
42
|
42
|
|
Ты б^о намъ вы'ше е^си эT всњхъ лю'дїи ја%ко гро'ꙁдᲆ эT виногра'да. и^ ја%ко свњти'лникъ въ мњсто мра'чно, и^ ја%ко приста'нище и^ кора'бль сп~сенъ е^сть эT бђ'ря”
|
Ти один із усього народу залишився нам, як гроно від винограду, як світильник у темному місці і як пристань і корабель, урятований від бурі.
|
|
43
|
43
|
|
И$ли не довлњ'ютъ намᲆ лђка'вая и^же ключа'ются”
|
Невже мало бід, що сталися з нами?
|
|
44
|
44
|
|
А$ще б^оты насъ ѓ^ста'виши. коли'ко бы'сть намъ лђ'чши а^ще быхомъ съж#же'ни и^ м^ы, сож#же'нїемъ сїѓ'на.
|
Якщо ти залишиш нас, то краще було б для нас згоріти, коли горів Сион.
|
|
45
|
45
|
|
ни б^о мы е^смы лђ'чши тњ'хъ и^же та'мо ё^мро'ша. и^ пла'каша гла'сомъ вели'кимъ” И$ эTвњщаX к ни'мъ и^ реко'хъ.
|
Бо ми не кращі за тих, які померли там. І плакали вони з голосним воланням. Відповідаючи їм, я сказав:
|
|
46
|
46
|
|
надњ'ися і^и^л~ь, и^ не моѕи скорбњти т^ы до'мᲆ і^а'ковль,
|
надійся, Ізраїлю, і не тужи, доме Якова;
|
|
47
|
47
|
|
е^сть б^о па'мять ва'ша преD вышниM, и^ крњ'пкїи нњ'сть забве'нъ ваM в напа'сти,
|
бо пам’ятає про вас Всевишній, і Кріпкий не забув вас у напасті.
|
|
48
|
48
|
|
а^зъ б^о не ѓ^ста'вихъ ва'съ ни эTи^до'хъ эT васъ, н^о прїидо'хᲆ в сїе мњсто да молю'ся ꙁа печа'ль сїѓ'на, да вꙁыщђ млрsдїе за смире'нїе ст~ыни вашеи”
|
І я не залишив вас і не пішов від вас, але прийшов на це місце, щоб помолитися за розорений Сион і просити милосердя приниженій святині вашій.
|
|
49
|
49
|
|
И$ нн~њ и^дњте е^ді'нъ ко'ждо же в до'мъ свои, и^ а'ꙁъ прїидђ к ва'мъ по дн~ехъ сихъ,
|
Тепер ідіть кожен у дім свій, і я прийду до вас після цих днів.
|
|
50
|
50
|
|
и^детъ по'лкъ ја%ко рекоX е^мђ, въ градъ”
|
І пішов народ, як я сказав йому, у місто,
|
|
51
|
51
|
|
А$ꙁ# же сњдо'хъ на' поли, ꙁ~, дн~їи ја%коже м^и повелњ, и^ ја^до'хъ цвњтъ то'кмо эT ни'въ, и^ эT травъ сътворе'на бысть мнњ` пи'ща въ дн~ехъ тњ'хъ”
|
а я залишався у полі протягом семи днів, як повелено мені, і годувався у ті дні тільки квітами польовими, і трава була мені їжею.
|
|
Глvа, г~і”
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
|
И$ бысть по дн~ехъ седми, и^ ё^снђхъ сно'мъ но'щїю,
|
І було після семи днів, я бачив уночі сон:
|
|
2
|
2
|
|
и^ с^е эT моря вњтрᲆ въста'ше да смђти'тᲆ вс^и волны е^го”
|
ось, піднявся вітер з моря, щоб збурити всі хвилі його.
|
|
3
|
3
|
|
И$ ви'дњхъ и^ с^е възмога'ше тои чл~къ съ тысящми нбsными. и^ гдњ лице свое ѓ^браща'ше да въꙁ#риT, трепетахђ вс^я и^же под ни'мъ видяхђся,
|
Я дивився, і ось, вийшов кріпкий муж з воїнством небесним, і куди б він не повертав лице своє, щоб глянути, все тремтіло, що виднілося під ним;
|
|
4
|
4
|
|
и^ гдњ колиже и^схожда'ше глsа эT ё%стъ е^го съжиꙁа'хђся вс^и и^же слышахђ гла'съ е^го. ја%ко поваетъ ꙁемля` когда слы'ша ѓ%гнь”
|
і куди б не виходив голос з уст його, загорялися всі, які чули голос його, подібно до того, як тане віск, коли відчує вогонь.
|
|
5
|
5
|
|
И$ ви'дXњ посе'мъ и^ с^е събирашеся мно'жество людїи и%хже не бњ число` эT четырехъ вњтръ нбsныхъ. да въꙁбранятъ чл~ка и^же и^ꙁ#ше'лъ эT мо'ря”
|
І після цього бачив я: ось, зібралася безліч людей, яким не було числа, від чотирьох вітрів небесних, щоб перебороти цього мужа, який піднявся з моря.
|
|
6
|
6
|
|
И$ ви'дXњ и^ се самъ себњ и^скопа'ше горђ великђ и^ летњ на ню`.
|
Бачив я, і ось, він виліпив собі велику гору і злетів на неї.
|
|
7
|
7
|
|
ја%же взыска'лъ ви'дњти странђ и^ли мњсто эTколњ и^звая'на бы'сть гора`, и^ не мого'хъ”
|
Я намагався побачити ту країну або місце, звідки виліплена була ця гора, але не міг.
|
|
8
|
8
|
|
И$ посе'м# ви'дњхъ и^ се вси` и^же събра'ни сђть къ немђ да поборTђ е^го и^ боя'хђся ѕᲇло, паче смњя'хђ погна'ти,
|
Після цього бачив я, що всі, які зібралися перемогти його, дуже злякалися й, однак же, насмілилися воювати.
|
|
9
|
9
|
|
и^ се ја%ко ви'дњхъ стремле'нїя мно'жество грядђщи ни въꙁдви'же рђ'кђ свою, ни ѓ^рђ'жїе держа'ше, никоторого съсђда бра'ннаго, то'кмо ја%ко ви'дњхъ,
|
Він же, коли побачив поривання безлічі, яка йшла, не підняв руки своєї, ні списа не тримав, і ніякої зброї військової;
|
|
10
|
10
|
|
ја%ко эTпђсти эT ё%стъ свои^хъ, ја%ко дхнове'нїе ѓ^гня`, и^ эT ё'стъ е^го ја%ко дх~ъ пла'менᲆ, и^ эT ја^ꙁы'ка е^го посылаше и%скры, и^ непостоя'нїе, и^ съе^дине'ни сђть вс^я вкђпњ сїа дъхнове'нїе ѓ^гня и^ дх~ъ пла'мы, и^ мно'жество непостоя'нїя,
|
але тільки, як я бачив, він випускав з уст своїх ніби подув вогню і з губ своїх — ніби подих полум’я і з язика свого пускав іскри і бурі, і все це змішалося разом: і подув вогню і подих полум’я і сильна буря.
|
|
11
|
11
|
|
пораꙁи мно'жество на ё^стремле'нїе и^же ё^гото'вана бысть ѓ^полча'тися, и^ пож#же всњхъ, і^ и^ско'рони. и^же неви'дњно бысᲄь эT неі^счисленна мно'жества, а^ще то'кмо праX и^ дыма во'ня” И$ ви'дњхъ, и^ ё^страшихъся,
|
І стрімко напав він на цю безліч, яка приготувалася воювати, і спалив усіх, так що нічого не видно було з незліченної безлічі, крім пороху, і тільки був запах від диму; побачив я це, і настрашився.
|
|
12
|
12
|
|
и^ пото'мъ ви'дњхъ того чл~ка сходя'ща эT горы, и^ ꙁовђща къ себњ мно'жество и^ное ми'рное,
|
Після цього я бачив того мужа, що сходив з гори і закликав до себе іншу безліч, мирну.
|
|
13
|
13
|
|
и^ пристђпа'ше к немђ лица члч~ески мно'ѕᲇ нњ'кимᲆ ра'дђющимъся, и^ нњ'кимъ скорбя'щимъ, нњ'кїи б^о привяꙁа'ны нњ'кїи вњдђщи ѓ^ нихъ и^же приношахђся, і^ и^ꙁнемого'хъ эT мно'жества стра'ха, и^ възбђдихся и^ рекохъ,
|
І багато хто приступав до нього, деякі з лицями веселими, а деякі із сумними, деякі були зв’язані, деяких приносили, — і я знеміг від великого страху, прокинувся і сказав:
|
|
14
|
14
|
|
т^ы эT нача'ла покаꙁа'лъ е^си рабђ` твое^мђ чюдеса` сїа, и^ досто'ина м^я и^мlњ е^си да прїимеши мл~твђ мою.
|
Ти від початку показав рабові Твоєму чудеса ці і судив мене достойним, щоб прийняти молитву мою;
|
|
15
|
15
|
|
и^ нн~њ покажи мнᲇ е^ще толкова'нїе снђ` семђ
|
покажи ж мені і значення сну цього,
|
|
16
|
16
|
|
ја%ко б^о мню` в чюв#ствњ мое^мъ, го'ре и^же ѓ^ставле'ни бђдђтъ въ дн~и тїи, и^ наипа'че го'ре симъ и^же не сђть ѓ^ста'влени,
|
тому що, як я розумію розумом моїм, горе тим, які залишені будуть до тих днів, а ще більше горе тим, які не залишені.
|
|
17
|
17
|
|
и^же б^о нњ сђть ѓ^ста'влени скорби бя'хђ”
|
Бо ті, які не залишені, були сумні.
|
|
18
|
18
|
|
Раꙁђмњ'ю нн~њ и^же сђть преставле'нна в послDњнᲇя дн~и, и^ ё^сря'щTђ и^хъ, н^о и^ тїи и^же ѓ^ста'влени сђть”
|
Тепер я розумію, що те, що відкладено на останні дні, зустріне їх, але і тих, які залишені.
|
|
19
|
19
|
|
Сего ради прїидо'ша б^о бњди вели'кїи эT потре'бныX мно'гиX, ја%ко пока'жђтъ со'нїя сїя.
|
Тому вони прийшли у великі небезпеки і великі утруднення, як показують ці сни.
|
|
20
|
20
|
|
и^б^о легᲆча'ише е^сть погиба'ющи прїити в сеM неже прїи^ти` всемъ ја%ко ѓ%бла'къ эT вњка, и^ нн~њ ви'дᲇти и^же слђчаTся в# послњдняя времена`” И$ эTвњща` къ мн^њ и^ рече,
|
Але легше тому, хто знаходиться у небезпеці, перетерпіти це, ніж перейти, подібно до хмари, із світу цього і не бачити того, що буде в останні часи. Він відповів мені і сказав:
|
|
21
|
21
|
|
и^ видњнїю толкова'нїе рекђ тебњ`. и^ ѓ^ кои'хъ гл~алъ е^си эTврьꙁђ т^и.
|
І значення видіння Я скажу тобі, і про що ти говорив, відкрию тобі.
|
|
22
|
22
|
|
ја^ко ѓ^ сихъ ре'клъ е^си. и^же ѓ^ста'влени сђть. с^е е^сть тол#кова'нїе
|
Оскільки ти говорив про тих, які залишені, то ось пояснення:
|
|
23
|
23
|
|
и^же эTи'метъ бњдђ` в то` вре'мя то'и ся съхрани` и^же в бњдђ` впадо'ша сїи сђть и^же и^мњ'ютъ дњла и^ вњрђ къ крњплњ'ишемђ”
|
хто витримає небезпеку у той час, той зберіг себе, а ті, які впадуть у небезпеку, це ті, які мають діла і віру у Всемогутнього.
|
|
24
|
24
|
|
Вњси б^о ја%ко бо'лши ё^блаже'ни сђть и^же ѓ^ста'влени паче тњхъ и^же меrтви сђть”
|
Отже, знай, що ті, які залишені, блаженніші за померлих.
|
|
25
|
25
|
|
Сїя толкова'нїя видњнїю. ја%же ви'дњлъ е^си мђжа въсходя'ща эT срDца мо'рьскаго.
|
Ось пояснення видіння: оскільки ти бачив мужа, який виходив із середини моря,
|
|
26
|
26
|
|
то'и е^сть е^гоже въздержа` вы'шнїи мно'га времена. и^же самъ себњ и^зба'витᲆ сътворе'нїе свое то'и раз#смотри'тъ и^же ѓ^ста'влени сђть”
|
це той, якого Всевишній зберігає багато часів, який самим собою визволить творіння Своє й управить тих, які залишені.
|
|
27
|
27
|
|
И$ ја%ко ви'дњл# е^си эT ё'стъ е^го и^сходи'ти ја%ко дх~ъ и^ ѓ'гнь и^ непостоя'нїе.
|
А що ти бачив ніби вітер, вогонь і бурю, які виходили із уст його,
|
|
28
|
28
|
|
и^ ја^ко не дръжа'ше ѓ^рђ'жїя и^ ни сосђда бра'ннаго нападетъ б^о стремле'нїе е^го мно'жество и^же прїидо'ша ѓ^полчи'ти е^го. се` е^сть толкова'нїе.
|
і що він не тримав ні списа і ніякої військової зброї, але спрямування його уразило безліч, яка прийшла, щоб перемогти його, то ось пояснення:
|
|
29
|
29
|
|
се` дни` прїидTђ къгда начнетъ вы'шнїи и^зба'вити и^хъ и^же на ꙁемли` сђть.
|
ось, настають дні, коли Всевишній почне спасати тих, які на землі,
|
|
30
|
30
|
|
и^ прїидет# въ ё'жасъ па'мяти на ни'хъ и^же ѓ^бита'ютъ зе'млю.
|
і приведе у здивування тих, що живуть на землі.
|
|
31
|
31
|
|
і^ и'ные и^нымъ помышля'ютъ възбрани'ти, граD гра'да и^ мњсто мњста. и^ ја^зы'цы на ја^зы'цњхъ и^ црsтво на црsтво”
|
І будуть починати війни одні проти одних, місто проти міста, одне місце проти іншого, народ проти народу, царство проти царства.
|
|
32
|
32
|
|
И$ бђдетъ е^гда сътвори'ти сїя и^ слђчатся ꙁна'менїя и^же пре'жде покаꙁа'хъ т^и. и^ тогда` эTкры'ется сн~ъ мои е^гоже ви'дњлᲆ е^си ја%ко мђжа въсходяща”
|
Коли це буде і з’являться знамення, які Я показав тобі раніше, тоді відкриється Син Мій, Якого ти бачив, як мужа, який сходить.
|
|
33
|
33
|
|
И$ бђдетъ къгда ё^слы'шатъ вс^и ја^зы'цы гла'съ е^го. и^ ѓ^ста'витъ е^ді'нъ къждо же въ странњ` свое'и бра'нь свою что и%маᲄь дрђгъ къ дрђгђ”
|
І коли всі народи почують голос Його, кожен облишить війну у своїй власній країні, яку вони мають між собою.
|
|
34
|
34
|
|
И$ събере'тся въ е^ді'но мно'жество без#числе'но. ја%ко хотя'щи прїити` и^ ѓ^плъча'ти е^го.
|
І збереться в одне зібрання безліч незліченна, ніби бажаючи йти і перемогти Його.
|
|
35
|
35
|
|
то'иже ста'нетъ на глави'цњ горы` сїѓ'на”
|
Він же стане на верху гори Сион.
|
|
36
|
36
|
|
Сїѓ'н же прїидеT и^ ја^ви'тся всњмъ ё^гото'вана і^ и^ създа'на ја%ко ви'дњлъ е^си горђ` и^скопа'ннђ беꙁ рђкђ
|
І Сион прийде і покажеться усім приготований і влаштований, як ти бачив гору, виліплену без рук.
|
|
37
|
37
|
|
то'иже сн~ъ мои ѓ^бличи'тъ. и^же наидо'ша ја^ꙁы'цы нечестивыхъ сиX и^же и^скђси'лъ е^си, приближишася ради лђка'ва помышле'нїа и^хъ. и^ мђче'нїя и^х же начнђтъ мђчити
|
Син же Мій викриє нечестя, винайдені цими народами, які своїми злими помислами наблизили бурю і муки, якими вони почнуть мучитися,
|
|
38
|
38
|
|
и^же подобни сђть пла'мени и^ꙁгђбятъ и^хъ беꙁъ трђдости. по зако'нђ и^же ѓ^гню` подобенъ е^сть,
|
і які подібні до вогню; і Він знищить їх без великих зусиль законом, який подібний до вогню.
|
|
39
|
39
|
|
и^ ја^ко ви'дњлᲆ е^си събира'ющи к себњ и%ное мно'жество ми'рное.
|
А що ти бачив, що Він збирав до себе іншу, мирну громаду:
|
|
40
|
40
|
|
сїи сђть десяᲄь колnњ иже плене'ни сътворе'ни бы'ша эT земли` своеа, въ дни и^ѓ^сїя цр~я е^гоже плњни велъсамланаꙁа'ръ цр~ь а^сљ=рьскїи и^ преве'лъ и^хъ за рњкђ`. и^ преведени сђть в ꙁемлю и%нђю.
|
це десять колін, які відведені були полоненими з землі своєї у дні царя Осії, якого відвів у полон Салманассар, цар Ассирійський, і перевів їх за ріку, і переведені були у землю іншу.
|
|
41
|
41
|
|
тїи же себњ да'ша совњтъ то'и да ѓ^ста'вяT мно'жесᲄво ја%ꙁы'къ. и^ дабы` прошли` в да'лнюю странђ` гдњ` не бы'сᲄь сњмя чл~чско”
|
Вони ж поклали у раді своїй, щоб залишити безліч язичників і вирушити у далеку країну, де ніколи не жив рід людський,
|
|
42
|
42
|
|
И$л^и тђ` сохраниᲄи ꙁакоnная своя и^же не бы'ша дръжа'ще въ сᲄранњ` свое'и.
|
щоб там дотримуватися законів своїх, яких вони не дотримувалися у країні своїй.
|
|
43
|
43
|
|
по вхо'дњ же тњснотъ рњки` и^е^фра'та внидо'ша.
|
Тісними входами підійшли вони до ріки Євфрату;
|
|
44
|
44
|
|
сътвори'лъ б^о и^мъ тогда` вы'шнїи ꙁна'менїя и^ поста'вилъ жи'лы рњчныа доко'лњ про'идђтъ.
|
бо Всевишній створив тоді для них чудеса і зупинив жили ріки, доки вони проходили;
|
|
45
|
45
|
|
понеже странњ` бысть пђть мно'гъ пђтьствоваᲄи лњ'то е^ді'но и^ полъ, и^же страна` т^а зовется а^саре'џъ”
|
бо через цю країну йшли вони довго, півтора року; ця країна називається Арсареф.
|
|
46
|
46
|
|
Тогда` ѓ^биᲄа'шA тамо даже до послњдняго вре'мени” И$ нн~њ па'ки начнђть прїти,
|
Там жили вони до останнього часу. І нині, коли вони почнуть приходити,
|
|
47
|
47
|
|
па'ки вы'шнїи поста'виT жи'лы рњчны'я, да могђтъ проити`, сїя ради ви'дlњ е^си мно'жество с ми'ромъ.
|
Всевишній знову зупинить жили ріки, щоб вони могли пройти; тому ти бачив безліч мирну.
|
|
48
|
48
|
|
н^о и^же ѓ^ста'влени сђть эT людїи твои^хъ сїи сђть и^же ѓ^бря'щђтся внђтри` предњлъ мои^хъ.
|
Але ті, які залишені від народу твого, це ті, які знаходяться всередині меж Моїх.
|
|
49
|
49
|
|
сътворе'но б^о бђдеT когда начнетъ погђби'ти мно'жество и^хъ и^же събрани сђть ја^ꙁы'цы защити'тъ и^хъ и^же премого'ша людїи.
|
Бо, коли Він почне знищувати безліч народів, які зібралися разом, Він захистить народ Свій, який залишиться.
|
|
50
|
50
|
|
и^ тогда пока'жеT и^мъ велїе мно'жество чюде'съ,
|
І тоді покаже їм безліч чудес.
|
|
51
|
51
|
|
и^ реко'хъ а^ꙁъ. влDко г~и с^е м^и покажи` чт^о ради ви'дњхъ мђжа въсходя'ща эT срDца мо'рьскаго. и^ рече мнњ.
|
Я сказав: Владико Господи! Поясни мені це, для чого бачив я мужа, який виходив із середини моря?
|
|
52
|
52
|
|
ја%ко не мо'жеши сїя и^спыᲄати и^л^и ꙁна'ти и^же сђть въ глђбинњ мо'ръстњи, та'ко не мо'жетъ кождо ви'дњти на ꙁемли` сн~а мое^го, и^л^и и^хъ и^же с ни'мъ сђть, то'кмо въ вре'мя днїи”
|
І Він сказав мені: як не можеш ти дослідити і пізнати того, що у глибині моря, так ніхто не може на землі бачити Сина Мого, ні тих, які з Ним, хіба тільки під час дня Його.
|
|
53
|
53
|
|
Сїя е^сть тлъкова'нїя сонїи и^же ви'дњлъ е^си. и^ чт^о ради просвᲇщенъ е^си здњ е^диn.
|
Ось тлумачення сну, який ти бачив і яким ти один тут просвічений.
|
|
54
|
54
|
|
ѓ^ста'вилъ б^о е^си твоя. и^ ѓ%крsтъ мене ё^праꙁднилъ е^си ꙁа'конъ і^ и^ска'лъ е^си.
|
Ти залишив діла твої і вправлявся у законі Моєму, і знайшов його,
|
|
55
|
55
|
|
животъ б^отвои разъсмотри'лъ е^си въ премђдрости и^ чюvствотвое зва'лъ е^си мати.
|
бо життя твоє ти влаштував у мудрості і розсудливість назвав твоєю матір’ю.
|
|
56
|
56
|
|
и^ того ради показа'хъ тебњ мꙁды` предъ вы'шнимъ. бђдетъ б^о по и'нњхъ трехъ дн~ехъ к тебњ и%ная гл~ю. и^ распространю т^и ᲄяжкая и^ ди'внаа
|
Тому Я показав тобі винагороди у Всевишнього: після трьох днів Я покажу тобі інше і відкрию тобі важливе і дивне.
|
|
57
|
57
|
|
і^ и^дохъ и^ прїидо'хъ на' поле мно'го славя'ще и^ хва'ляще вы'шняго ѓ^ ди'вныX и^же по временњхъ сътворя'ше
|
Тоді я пішов і вийшов у поле, багато славлячи і дякуючи Всевишньому за чудеса, які Він звершував часами,
|
|
58
|
58
|
|
и^ ја%ко съдръжиT с^е. і^ иже сђть въ временXњ сътворе'на и^ сњдо'хъ т^ђ три дн~и”
|
і що Він управляє теперішнім і тим, що відбудеться в часі, — і там я сидів три дні.
|
|
Глаv, д~і”
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
|
И$ бысть въ третїи дн~ь, и^ аZ сњдохъ поD дђбомъ. и^ с^е глаs и^зыиде проти'въ м^я эT кђпи'ны и^ реq. е%здра, е%ꙁдра. и^ рекохъ
|
І було після трьох днів, я сидів під дубом, і ось, голос вийшов з куща навпроти мене і сказав: Ездро, Ездро!
|
|
2
|
2
|
|
с^е а%зъ г~и, и^ воста'хъ на' ноѕњ мои`, и^ рече къ мнњ.
|
Я сказав: ось я, Господи. І встав на ноги мої.
|
|
3
|
3
|
|
эTкрыва'ющи эTкровенъ е^смь на кђпи'нњ. и^ гл~ахъ мољ=сїю, когда` слђжаше лю'дїе мои` въ е^гљ=птњ
|
Тоді сказав Він мені: у кущі Я відкрився і говорив Мойсеєві, коли народ Мій був рабом у Єгипті;
|
|
4
|
4
|
|
и^ посла'хъ е^го, і^ и^зведохъ лю'ди моа эT е^гљ=пта. и^ приведохъ и^хъ на' горђ сина'искђ. и^ въꙁдръжа'хъ е^го преD собо'ю дн~и мно'ги.
|
і послав його і вивів народ Мій з Єгипту, і привів його до гори Синаю і тримав його у Себе багато днів,
|
|
5
|
5
|
|
и^ провњщахъ е^мђ чюдеса` мно'га, и^ показа'хъ е^мђ вре'мена та'ины и^ конецъ. и ꙁаповњдаX е^мђ гл~щи,
|
і відкрив йому багато чудес і показав таємниці часів і кінець, і заповів йому, сказавши:
|
|
6
|
6
|
|
сїя въ ја%вленїе сътвориши словеса`, и^ сїя скры'еши.
|
«Ці слова оголоси, а інші приховай».
|
|
7
|
7
|
|
и^ нн~њ тебњ рекђ
|
І нині тобі говорю:
|
|
8
|
8
|
|
зна'мені^а ја%же показаX сонїя и^же видlњ е^си, и^ толкованїа и^же ᲄы вᲇдњ в срDци твоеM пресᲄа'ви ея`.
|
знамення, які Я показав тобі, і сни, які ти бачив, і тлумачення, які чув, поклади у серці твоєму;
|
|
9
|
9
|
|
т^ы б^о въспрїимеши эT всXњ эTвраᲄи'ши, ѓ^ста'нокъ совњтомъ мои^мъ и^ съ подобными твои'ми. доко'лњ не сконъча'ютъ времена.
|
бо ти взятий будеш від людей і будеш знаходитися із Сином Моїм і з подібними до тебе, доки не закінчаться часи.
|
|
10
|
10
|
|
ја%ко вњкъ погђби` ю%ность свою. и^ времена приближаюTся ста'рњтися”
|
Бо вік утратив свою юність, і часи наближаються до старости,
|
|
11
|
11
|
|
На дванадесять б^о ча'сти раꙁдњле'нъ е^сть вњкъ. и^ проидо'ша е^го десятыя и^ по'лъ десятыя ча'сти,
|
оскільки вік розділений на дванадцять частин, і дев’ять частин його і половина десятої частини вже минули,
|
|
12
|
12
|
|
свыше же сђть е^го за пол#десятыя часᲄи”
|
і залишається те, що після половини десятої частини.
|
|
13
|
13
|
|
Нн~њ б^о ё^стро'иши доM твои. и^ накажи лю'ди твоя и^ ё^тњши смиреныX и^хъ. и^ эTвњща, ё^же` растлњно
|
Отже, нині влаштуй дім твій і напоум народ твій, утіш принижених і зречися тління,
|
|
14
|
14
|
|
и^ эTпђсти эT себе` смеrтное помышленїе. и^ эTверꙁи эT себе` тя'гости люDскїя. и^ꙁвлеци эT себе` не'мощное е^стество” И$ преста'ви въ е^ді'нђ сᲄранђ` смђща'ющаа т^я помышленїя, и^ тщи'ся пресели'тися эT временъ и^хъ,
|
і відпусти від себе смертні помисли, відкинь тягарі людські, зніми із себе немочі єства і відклади вбік тяжкі для тебе помисли, і готуйся переселитися від часів цих.
|
|
15
|
15
|
|
и^же б^о ви'дњлъ е^си нн~њ слђчи'тися ѕла'я, паки тњмᲆ го'ршая сътворя'тъ.
|
Бо після більше буде бід, ніж скільки ти бачив нині.
|
|
16
|
16
|
|
когда` б^о невоZмо'женъ сътворится вњкъ эT ста'рости” Зане б^о ё^мно'жиTся на ѓ^бита'ющиX зла'я.
|
Скільки буде слабшати вік від старости, стільки буде збільшуватися зло для тих, що живуть.
|
|
17
|
17
|
|
ё^дали бо ся далече и%стинна и^ приближися л#жа. ё^же` б^отщиTся прїити ја^же ви'дњлъ е^си видњнїе”
|
Ще далі відійде істина, і наблизиться неправда; уже поспішає прийти видіння, яке ти бачив.
|
|
18
|
18
|
|
И$ эTвњщахъ, и^ рекохъ преD тобо'ю г~и.
|
Тоді відповів я і сказав: ось, я — перед Тобою, Господи;
|
|
19
|
19
|
|
се б^о а'ꙁъ и^дђ` ја%ко повелњлъ е^си мн^њ. и^ покажђ настоя'щимъ лю'демъ и^же ро'дятся, кт^о наё^читъ я&.
|
я піду, як Ти повелів мені, й напоумлю нинішній народ; але хто навчить тих, які потім народяться?
|
|
20
|
20
|
|
поста'вленъ б^о е^сть вњкъ въ тмњ`, і^ и'же ѓ^бита'ютъ в немъ безъ свњтлости”
|
Бо вік у пітьмі лежить, і ті, що живуть у ньому, — без світла;
|
|
21
|
21
|
|
ЈА/ко ꙁакоn твои ꙁаж#женᲆ е^сть. да никто знаеT и^же эT тебе` съворе'на сђть. и^ли и^же начнђтся дњ'ла”
|
тому що закон Твій спалений, і від того ніхто не знає, що зроблено Тобою або що слід їм робити.
|
|
22
|
22
|
|
А/ще б^о ѓ^брњтоX блгDть преD тобо'ю, посли вᲆ мя` дх~ъ ст~ъ. да напишђ вс^я что сътворено е^сть въ вњцњ эT нача'ла и^же быша въ ꙁако'нњ твое^мъ пи'сана, да мо'гTђ чл~ци ѓ^брњсти стеѕю и^же въсхо'тяT жити въ послDњнихъ вре'менехъ да жи'вђтъ”
|
Але якщо я придбав милість у Тебе, зішли на мене Духа Святого, щоб я написав усе, що було зроблено у світі від початку, що було написано у законі Твоєму, щоб люди могли знайти путь і щоб ті, які захочуть жити в останні часи, могли жити.
|
|
23
|
23
|
|
И$ эTвњща` къ мнњ и рече. шеDше сᲆбери лю'ди и^ речеши к ниM. да не възыщђтъ тебе дн~и, м~”
|
І Він у відповідь сказав мені: йди, збери народ і скажи йому, щоб він не шукав тебе протягом сорока днів.
|
|
24
|
24
|
|
Ты же ё^гото'ви себњ дщиць пићовᲆ мно'го, и^ воZми` сᲆ собо'ю сарїа, даврїа, селемїа, а^ха'на, и^ а^сїеля. пя'ть иX и^же ё^готованы сђть к писа'нїю ско'ро.
|
Ти ж приготуй собі побільше дощечок і візьми із собою Сарія, Даврія, Салемія, Ехана й Асиеля, цих п’ятьох, здатних писати швидко.
|
|
25
|
25
|
|
и^ прїидеши сњмо и^ а'ꙁъ възж#гђ въ срDци твоеM свњти'лникъ раꙁђма, и^ не ё^га'снеT. дондеже сконча'юTся и^же начнеши писа'ти.
|
І прийди сюди, і Я запалю у серці твоєму світильник розуму, який не згасне, доки не закінчиться те, що ти почнеш писати.
|
|
26
|
26
|
|
и^ когда` съвръшиши нњ'кая ја^вествено сътво'риши” Нњкото'рая мђ'дрымъ съкровенно предаси`. в заё'трїи б^о сїи часъ начнеши писа'ти”
|
І коли ти звершиш це, то дещо оголоси, а дещо таємно передай мудрим. Завтра у цю годину ти почнеш писати.
|
|
27
|
27
|
|
І$ и^до'хъ ја%коже м^и повелњ`. и^ собрахъ вс^и люd и^ рекохъ”
|
Тоді я пішов, як Він повелів мені, і зібрав весь народ і сказав:
|
|
28
|
28
|
|
Слы'ши і^и^л~ь словеса` сїя
|
слухай, Ізраїлю, слова ці:
|
|
29
|
29
|
|
ѓ^пђтьствова'ни сђть эTц~ы на'ши, эT нача'ла въ е^гљ=петъ і^ и^збавлени сђT эTто'лњ”
|
батьки наші були подорожніми у Єгипті, і були визволені звідти,
|
|
30
|
30
|
|
И$ прїя'ша ꙁа'конъ животныи е^гоже не съхрани'ша. и^же и^ в^ы по нихъ пресᲄђ'пни е^сте`.
|
і прийняли закон життя, якого не зберегли, який і ви після них порушили.
|
|
31
|
31
|
|
и^ дана ва'мъ е^ст земля` въ жре'бїи. и^ ꙁеMля сїѓ'нъ, и^ эTц~ы ва'ши и^ в^ы беꙁако'нїе сътво'рше. и^ не вᲆꙁдръжа'сте пђти и^же повелᲇ ва'мъ вы'шнїи.
|
І дана була вам земля у спадщину і земля Сион; але батьки ваші і ви робили беззаконня і не трималися тих шляхів, які Всевишній заповів вам.
|
|
32
|
32
|
|
и^ пра'выи сђдїя е^гда` эTја%лъ эT ва'съ въ время ја^же да'но бысть”
|
І Він, як праведний суддя, відняв у вас нині, що дарував вам.
|
|
33
|
33
|
|
И$ нн~њ в^ы здњ е^сте и^ бра'тїя ваша въ ва'съ сђть.
|
І нині ви тут і брати ваші між вами.
|
|
34
|
34
|
|
а%ще б^о повелите чюв#ствђ ва'шемђ и^ поё^чи'те срDце ва'ше живы съдръжа'ни бђ'дете. и^ по смр~ти млsти въслњдите,
|
Якщо ви будете управляти почуттям вашим і впорядкуєте серце ваше, то збережете життя і після смерти одержите милість.
|
|
35
|
35
|
|
сђдъ б^о по смр~ти прїидетъ кᲆгда` паки ѓ^живемъ” И$ тогда` правеDнымъ и^мена` ја^вля'ются и^ нечьсᲄивымъ сътворена пока'жђтся.
|
Бо після смерти настане суд, коли ми оживемо; і тоді імена праведних будуть оголошені й показані діла нечестивих.
|
|
36
|
36
|
|
къ мнњ` б^о никто пристђпа'етъ нн~њ, ни възы'щеT мене да'же до м~, дн~и.
|
Ніхто не приходь до мене нині і не шукай мене до сорока днів.
|
|
37
|
37
|
|
и^ прїяX пя'ть мђж'їи ја^ко заповњ'да мн^њ, і^ и^дохомᲆ въ по'ле, и^ пребы'хоM т^ђ”
|
І взяв я п’ятьох мужів, як Він заповів мені, і пішли ми у поле і залишилися там.
|
|
38
|
38
|
|
И$ бысть в заё%трїи и^ с^е глаs възва мя гл~я. е%ꙁдра эTвръзи ё^ста` твоа и^ пїи и%мже т^я напою`.
|
І ось, на другий день голос воззвав до мене: Ездро! відкрий уста твої і випий те, чим Я напою тебе.
|
|
39
|
39
|
|
и^ ѓ^твориX ё^ста моа`, и^ с^е ча'ша поlна въздашеся мн^њ, сїя бы'сть поlна ја%ко во'ды, свTњ ея` ѓ^гню подобеn,
|
Я відкрив уста мої, і ось повна чаша подана була мені, яка була наповнена ніби водою, але колір того був подібний до вогню.
|
|
40
|
40
|
|
и^ прїя'хъ и^ пихъ, и^ в неи е^гда` пїяX срDце мое смятяшеся ра'ꙁђмомъ, и^ въ персехъ моиX въꙁрастяше премђдрость. и^ дх~ъ мо'и содръжашеся памятїю.
|
І взяв я і пив; і коли я пив, серце моє дихало розумом і у грудях моїх зростала мудрість, бо дух мій підкріплювався пам’яттю;
|
|
41
|
41
|
|
эTвръсты ё^ста моя` и^ нњсть затворены ктомђ”
|
вуста мої були відкриті і більше не закривалися.
|
|
42
|
42
|
|
Вы'ш#нїи даде ра'ꙁђмъ пяти'мъ мђжеM. и^ писа'ша ја%же гл~ахђся ё^жа'снњи но'щи и%хже невњдяхђ.
|
Всевишній дарував розум п’ятьом мужам, і вони вночі писали по порядку, що було говорено їм і чого вони не знали.
|
|
43
|
43
|
|
но'щїю же ја^дя'хђ хлњбъ. а%з же по дн~и гл~ахъ. и^ по нощи не молча'х#.
|
Вночі вони їли хліб; а я говорив удень і не мовчав уночі.
|
|
44
|
44
|
|
и^ написа'ни сђть за м~, дн~їи. кни'ги, с~д”
|
Написані ж були за сорок днів дев’яносто чотири книги.
|
|
45
|
45
|
|
И$ быs е^гда` съврᲆши'шася, м~, дн~їи.
|
І коли виповнилося сорок днів,
|
|
46
|
46
|
|
гл~а вы'шнїи рекђщи. пр'ьвая и^же писаl е^си въ ја^вњ постави`. и^ да чтђтъ досто'инїи и^ недосᲄоинїи.
|
Всевишній сказав: перші, які ти написав, поклади відкрито, щоб могли читати достойні і недостойні,
|
|
47
|
47
|
|
послDњняя же сеDмьдесять съдръжи'ши да предаси и^хъ мђдрымъ эT людїи твоиX.
|
але останні сімдесят збережи, щоб передати їх мудрим з народу;
|
|
48
|
48
|
|
в тњхъ б^о е^сть ко'рень разђма и^ премђдрости и^сто'чник#, и^ ё^мњнїя рᲇка. и^ сътвори'хъ та'ко”
|
бо у них провідник розуму, джерело мудрости і ріка знання. Так я і зробив.
|
|
Глvа, е~і”
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
|
Се гл~и въ ё%ши лю'демъ моиM словеса` пррoчества. и^же даM въ ё^ста` твоя`, рече г~ь.
|
Говори, щоб чув народ Мій слова пророцтва, які вкладу Я у вуста твої, — говорить Господь;
|
|
2
|
2
|
|
и^ сътвори` ја%ко въ хартїи да напи'шђтся ја%ко вњ'рны і^ и'стинны сђть.
|
і зроби, щоб вони написані були на хартії, тому що вони вірні й істинні.
|
|
3
|
3
|
|
не бо'ися эT помысле'ныхъ на' тя, и^ ни смђтяT т^я невњ'рнїи рекђщи.
|
Не бійся, що будуть замишляти проти тебе, і нехай не бентежить тебе невір’я тих, які будуть говорити проти тебе,
|
|
4
|
4
|
|
ја%ко вся'къ невњренъ в невњ'рїи свое^мъ ё%мретъ.
|
бо всякий невіруючий у невір’ї своєму помре.
|
|
5
|
5
|
|
с^е а^ꙁъ наведђ ре'че г~ь на селенїе ꙁемли` ѕла'я, ме'чь и^ глаD и^ смр~ть и^ погђбле'нїе,
|
Ось, Я наведу, — говорить Господь, — на коло земне біди: меч і голод, і смерть і пагубу
|
|
6
|
6
|
|
и^же поскверни'ша беꙁако'нїемъ всю` ꙁе'млю, и^ напо'лнена е^сть дњ'лъ и^хъ льсти'выхъ”
|
за те, що нечестя людей осквернило всю землю, і пагубні діла їхні переповнилися.
|
|
7
|
7
|
|
Сего ра'ди реq г~ь.
|
Тому говорить Господь:
|
|
8
|
8
|
|
ё^же не ё^молчю ѓ^ нечестїахъ и^хъ ја^же безако'нно съдњлова'ютъ. ни потерплю` и^мъ, и^же ѕлњ тво'рятъ” Се^ кро'вь непови'нна и^ ско'рбна въпїе'тъ къ мнњ`. и^ дш~а пра'веDныхъ въпїю'тъ беZпреста'ни.
|
Я вже не буду мовчати про беззаконня, які звершують вони нечестиво, і не буду терпіти у них того, що вони роблять злочинно: ось, кров невинна і праведна волає до Мене, і душі праведних взивають безперестанно.
|
|
9
|
9
|
|
эTм#ща'я эTм#щђ` и^мъ рече г~ь. и^ вᲆспрїимђ вся'кђ кровь непови'ннђю эT тњ'хъ къ мнњ`”
|
Помщуся їм, — говорить Господь, — і візьму від них до Себе всяку кров невинну.
|
|
10
|
10
|
|
Се^ лю'ди моя` ја%ко ста'да къ ꙁаколе'нїю ведђтся. ё^же не терплю` того и^же ѓ^бита'ти и^мъ въ ꙁемли` е^гљ=пеTстњи.
|
Ось, народ Мій ведеться, як стадо на заколення; не потерплю більше, щоб він жив у Єгипті,
|
|
11
|
11
|
|
н^о и^ꙁведђ я& рђко'ю си'лною и^ мы'шцею высо'кою” И$ поражђ` е^гљ=пеT ка'ꙁнїю ја%ко и^ пре'же, и растлю` всю` зе'млю е^го.
|
але виведу його рукою сильною і правицею високою, й уражу Єгипет карою, як колись, і погублю всю землю його.
|
|
12
|
12
|
|
поскорби'т# е^гљ=петъ, и^ ѓ^снова'нїя е^го ка'ꙁнїю и^ꙁбїе'на бђ'дђтъ” И$ накаꙁа'нїе второ'е наведе'тъ и^мъ б~ъ.
|
Заплаче Єгипет і основи його, уражені стратою і помстою, яку наведе на нього Бог.
|
|
13
|
13
|
|
и^ въспла'чюT дњ'латели дњ'лающїи ꙁе'млю. ја%ко ѓ^скђдњ'ютᲆ сњмена` иX эT ржа` и^ гра'да, и^ эT ѕвњꙁды стра'шныя”
|
Заплачуть хлібороби, які обробляють землю, бо занепаде у них насіння від іржі й від граду і від страшної зірки.
|
|
14
|
14
|
|
Го'ре свњᲄђ і^ и'же ѓ^бита'ютъ в не'мъ.
|
Горе віку і тим, які живуть у ньому,
|
|
15
|
15
|
|
и^же приближи'ся ѓ^рђж'їе и^ съкрђше'нїе и^хъ. И$ въста'нетъ ја%ꙁыкъ къ бра'ни и^ меq в рђкђ и^хъ.
|
бо наблизився меч і знищення їх, і постане народ на народ для війни, і мечі у руках їх.
|
|
16
|
16
|
|
бђдетъ б^о въ непостоја^нїе чл~комъ. і^ и'ны и%нымъ въꙁмага'ющи, и^ нерадя'тъ цр~я свое^го, и^ нача'лникъ пђти` дњлъ свои^хъ въ дњлесеX свои^хъ”
|
Люди зробляться непостійними і, одні одних долаючи, будуть недбалими до царя свого, і начальники — до ходу справ своїх у межах своєї влади.
|
|
17
|
17
|
|
Въсхо'щетъ б^о чл~къ въ' градъ и^ти` и^ не въꙁмо'жетᲆ
|
Побажає людина йти у місто, і не зможе,
|
|
18
|
18
|
|
горды'ня б^о и^хъ ради гра'ды смђтяTся. и^ домы` съкрђша'тся, и^ чл~цы боя'тся.
|
бо, через їхню гордість, міста обуряться, доми будуть розорені, на людей нападе страх.
|
|
19
|
19
|
|
не ё^млsрди'тся чл~къ къ и%скренемђ свое^мђ, на раꙁоре'нїе домо'въ и^хъ въ ѓ^рђжїе, и^ на расторже'нїе сђщества и^хъ. гла'да ради хлᲇбнаго и^ скорбњнїя мно'га.
|
Не зглянеться людина на ближнього свого, віддаючи доми їх на розорення зброєю, розкрадаючи майно їх з причини голоду і багатьох бід.
|
|
20
|
20
|
|
с^е а^зъ соберђ рече г~ь, вси цр~їе ꙁе'м#стїи къ мн^њ ѓ^брати'ти, и^же сђть эT восᲄо'ка и^ ю'га эT сњвера и^ лива'на къ ѓ^браще'нїю себњ. и^ въꙁда'ти и^же въꙁда'ша тњмъ.
|
Ось, Я скликаю, — говорить Бог, — усіх царів землі, від сходу і півдня, від півночі і Ливану, щоб благоговіли переді Мною і навернулися до себе самих, і щоб воздати їм, що вони робили тим.
|
|
21
|
21
|
|
ја%ко сътворя'ютъ даже до днесь и^ꙁбра'ннымъ мои^мъ. та'ко сътворю` и^ въꙁда'мъ в ня'дра и^хъ. сїя рече г~ь б~ъ,
|
Як чинять вони навіть дотепер з обраними Моїми, так учиню з ними і воздам у надро їх, — говорить Господь Бог.
|
|
22
|
22
|
|
не прости'тᲆ десни'ца моя грњшникомъ. и^ не преста'нетъ мечъ на пролїя'ющиX кро'вь непови'ннђю на ꙁемли`”
|
Не пощадить правиця Моя грішників, і меч не перестане уражати тих, що проливають на землю невинну кров.
|
|
23
|
23
|
|
И$ꙁы'иде ѓ%гнь эT гнњва е^го. и^ пожретъ ѓ^снова'нїя ꙁе'м#сти, и^ грњшники ја%ко хвра'стїе ꙁаж#же'но.
|
Зійшов вогонь від гніву Його і знищив основи землі і грішників, як запалену солому.
|
|
24
|
24
|
|
го'ре си'мъ и^же съгрњша'ютъ и^ не въꙁдержа'тъ ꙁа'повњдеи мои^хъ, рече г~ь,
|
Горе грішникам і тим, що не дотримуються заповідей Моїх! — говорить Господь.
|
|
25
|
25
|
|
не ѓ^прощђ` и^мъ. эTи^дњте эT мене сн~ове беꙁако'нїя не мози'те ѓ^скверни'ти ст~ыни мое'я.
|
Не пощаджу їх. Відійдіть, сини відступників, не оскверняйте святині Моєї.
|
|
26
|
26
|
|
ја%ко совњ'сть г~ь всњх# и^же съгрњша'ютъ е^мђ. сего ради преда'лъ и^хъ въ смр~ть и^ в ꙁаколе'нїе
|
Господь знає всіх, які грішать проти Нього; тому віддав їх на смерть і на вбиття.
|
|
27
|
27
|
|
ё^же` б^о прїидо'ша на ѓ%крsтъ ꙁемли` лђка'выя. и^ пребђдете в ни'хъ, не и^ꙁба'витъ б^о ва'съ б~ъ, и^же съгрњши'сте пред нимъ”
|
На коло земне прийшли вже біди, і ви перебуватимете у них. Бог не визволить вас, тому що ви згрішили проти Нього.
|
|
28
|
28
|
|
Се видњнїе гро'ꙁное и^ лице е^го эT восто'ка.
|
Ось, видіння грізне, і лице його від сходу.
|
|
29
|
29
|
|
і^ и^ꙁы'идђтъ рожде'нїе ѕмїевъ а^ра'вскихъ на колесни'цахъ мно'гихъ. ја%ко дыха'нїе вњтровъ число` и^хъ понесеTся на ꙁемли` да ё^боя'тся и^ трепе'щђт# вси`, и^же и^хъ ё^слы'шатъ
|
Виступлять породження драконів аравійських на багатьох колісницях і зі швидкістю вітру понесуться по землі, так що наведуть страх і трепет на всіх, які почують про них.
|
|
30
|
30
|
|
кармоньстїи преле'стницы въ гнњвњ. і^ и^зы'идђтъ ја%ко вепри` эT лђгъ. и^ прїидђтъ в си'лђ вели'кђ. и^ постоятъ въ бра'ни с ни'ми. и^ пленя'тъ ча'сть ꙁемли` а^сљ=рьскои`,
|
Вийдуть, як вепри з лісу, кармоняни, які шаленіють у люті, і прийдуть у великій силі, вступлять у боротьбу з ними і спустошать частину землі Ассирійської.
|
|
31
|
31
|
|
и^ посемъ и^ꙁнемо'гђтъ ѕмїеве въспомина'юще на рожденїе свое. и^ ѓ^братя'тся съвоꙁдыха'ющи в си'лњ вели'цњ на постиꙁа'нїе и^хъ.
|
Потім дракони, які пам’ятають походження своє, візьмуть гору і, володіючи великою силою, повернуться переслідувати тих.
|
|
32
|
32
|
|
с^и смђтя'тся и^ ё^млъча'тъ в си'лњ и^хъ. и^ ѓ^братя'тъ но'ѕњ свои` на бњжа'нїе
|
Ті збентежаться, замовкнуть перед силою їх і повернуть ноги свої на втечу.
|
|
33
|
33
|
|
эT ѓ'бласти а^сљ=рьскїя насе'лницы ѓ^бъстоа^тъ иX и^ сконча'етъ е^ді'наго эT нихᲆ. и^ бђдеT бо'язнь и^ стра'хъ въ плъце и^хъ застђпле'нъ, и^ котора'нїе въ цр~ехъ иX.
|
Але той, що знаходиться у засідці з боку ассиріян, оточить їх і умертвить одного з них; у війську їх виникнуть страх і трепет і ремство на царів їх.
|
|
34
|
34
|
|
с^е ѓ%блакъ эT восто'ка и^ сњвера до полђдне. и^ ѓ'бразы и^хъ гро'зны ѕњло по'лны гнњва и^ бђри.
|
Ось, хмари від сходу і від півночі до півдня, і вигляд їх дуже грізний, сповнений лютости і бурі.
|
|
35
|
35
|
|
и^ сразя'тся междђ собо'ю, и^ сразяT ѕвњꙁдђ мно'гђ на земли` и^ звњꙁдђ и^хъ. и^ бђдетъ кро'вь эT меча` даже до ё^тро'бы.
|
Вони зіштовхнуться між собою, і скинуть багато зірок на землю і зірку їх; і буде кров від меча до черева,
|
|
36
|
36
|
|
и^ гно'и чл~ческїи даже до седла вельблю'ждя. и^ бђдетъ бо'яꙁнь и^ стра'хъ мно'гъ на земли`.
|
і послід людський — до сідла верблюда; страх і трепет великий буде на землі.
|
|
37
|
37
|
|
и^ ё^стра'шатся и^же ё'зря'ть гнњвъ се'и. и^ тре'пеT прїиметъ и^хъ.
|
Жахнуться всі, які побачать цю лютість, і затремтять.
|
|
38
|
38
|
|
и^ посемъ въздви'гнђтся бђрњ мно'зи эT полђдни и^ сᲇвера, и^ ча'сть и%на эT ꙁа'пада.
|
Після того багато разів будуть підніматися бурі від півдня і півночі і частково від заходу,
|
|
39
|
39
|
|
и^ премо'гђтъ вњтри эT восто'ка. и^ ѓ^тво'ри'тъ ѓ%блакъ е^гоже въꙁдви'же въ гнњвњ. и^ ѕвᲇзда` на соᲄворе'нїе сᲄра'ха эT восто'чна вњтра и^ ꙁа'пада подви'гнется.
|
і вітри сильні здіймуться від сходу і відкриють його і хмару, яку Я послав у гніві; а зірка, призначена для страху при східному і західному вітрі, пошкодиться.
|
|
40
|
40
|
|
и^ въздви'гнђтся ѓ%блацы ве'лїи ѕњлни и^ по'лни гнњва. и^ ѕвњꙁда` да ё^стра'шитъ всю ꙁе'млю и^ ѓ^бита'ющихъ на неи. и^ възлњ'ютъ на всяко мњсто высо'ко. и^ въꙁдви'гнђтъ ѕвњꙁдђ` стра'шнђ
|
І піднімуться хмари, великі і сильні, повні лютости, і зірка, щоб настрашити всю землю і жителів її; і проллють на всяке місце, високе і піднесене, страшну зірку,
|
|
41
|
41
|
|
ѓ^гне'мъ и^ гра'домъ и^ мечемъ летя'щимъ. и^ во'ды мно'ги даже и^сполнятся вс^я по'ля. и^ вси` и^сто'чницы и^сполне'нїеM водъ мно'гъ.
|
вогонь і град, мечі, що літають, і багато вод, щоб наповнити всі поля і всі джерела безліччю вод.
|
|
42
|
42
|
|
и^ съкрђша'тся гра'ды и^ стњны. и^ го'ры и^ хлъми и^ ё^до'лїя и^ лњсъ дђбра'вныи, и^ сњна` лђжныя и^ ѓ^би'лїе и^хъ”
|
І затоплять місто, і стіни, і гори, і пагорби, і дерева у лісах, і траву на луках, і хлібні рослини їх;
|
|
43
|
43
|
|
И$ про'идђтъ непоколњбле'ми до вављ=ло'на, да съкрђшаT е^го.
|
і пройдуть, не спиняючись, до Вавилона і знищать його;
|
|
44
|
44
|
|
и^ сберђтся к не'мђ и^ ѓ^бы'идђт# е^го. і^ и^злїют#ъ ѕвњздђ и^ всю` ја%рость нань. и^ по'идетъ пра'хъ и^ дыM да'же до нб~си, и^ вси` и^же ѓ%крsтъ въꙁрыда'юT е^го”
|
зберуться до нього й оточать його; проллють зірку і лють на нього. І підніметься пил і дим до самого неба, і всі навкруги будуть оплакувати його,
|
|
45
|
45
|
|
І$ и^же по немъ ѓ^ста'нђтъ послђжатъ е^мђ и^же ё^стра'ши и^хъ.
|
а ті, які залишаться підвладними йому, будуть служити тим, що навели страх.
|
|
46
|
46
|
|
и^ ты` а^сїя съгласна въ ё^пова'нїе вављ=ло'на и^ въ славђ подо'бїя е^го,
|
І ти, Асіє, співучаснице у надії Вавилона й у славі його:
|
|
47
|
47
|
|
го'ре тебњ бњднњи, и^ сего ра'ди и^же ё^подоби'ся е^мђ, и^ ё^краси'ла е^си дще'ри твоя въ дръзновенїи любодњянїи, къ ё^гожде'нїю и^ славле'нїю в любо'вныхъ твои^хъ, и^же с тобо'ю похотњша всегда` блђди'ти.
|
горе тобі, бідна, за те, що уподібнювалася йому і прикрашала дочок твоїх у блудодіянні, щоб вони подобалися і славилися у коханців твоїх, які бажали завжди блудодіяти з тобою.
|
|
48
|
48
|
|
ненавидњнїемъ наслDњствова'на е^си въ всњхъ дњлехъ е^го и^ в начина'нїи е^го
|
Ти наслідувала ненависного в усіх ділах і заходах його.
|
|
49
|
49
|
|
сего ради рече г~ь. послю` на тя ѕла'я, вдо'в#ство ё^бо'жество и^ глаD и^ мечь и^ гђби'тельство, на разоре'нїе домо'въ твои^хъ, эT порђше'нїя и^ смр~ть
|
За те, — говорить Бог, — пошлю на тебе біди: удівство, убогість, і голод, і меч, і моровицю, щоб спустошити доми твої насильством і смертю.
|
|
50
|
50
|
|
и^ славђ си'лы твое'я. ја^ко цвњтъ и^схне'тъ и^ е^гда` въста'нет# зно'и и^же по'сланъ е^сᲄь на тя.
|
І слава могутности твоєї засохне, як квітка, коли настане спека, послана на тебе.
|
|
51
|
51
|
|
и^знемо'жеши ја^ко ё^бо'жеиша ја^зве'на и^ наказана эT женъ да не ё^дръжаT тебе си'лнїи и^ любо'вницы,
|
Ти знеможеш, як убога, побита і поранена жінками, щоб люди знатні і коханці не могли приймати тебе.
|
|
52
|
52
|
|
ни а%зъ та'ко възлю'блю т^я рече г~ь.
|
Чи став би Я так ненавидіти тебе, — говорить Господь, —
|
|
53
|
53
|
|
а^ще б^ы не ꙁакла'ла и^ꙁбра'нныхъ моиX въ вся'ко время, възвыша'ющи на пораже'нїе рђки`, и^ рекђщи на смр~ть и^хъ. е^гда` ё^пи'ся
|
якби ти не убивала обраних Моїх повсякчас, піднімаючи руки на поразку їх і глумлячись зі смерти їх, коли ти була у сп’янінні?
|
|
54
|
54
|
|
въскраси` лњпотђ` лицA твое^го.
|
Прикрашай твоє лице.
|
|
55
|
55
|
|
м#ꙁда` блђже'нїя твое^го в ня'дра'хъ твои^хъ. сего ради въꙁда'нїе прїимеши,
|
Мзда блудодіяння твого у надрі твоєму; за те й одержиш ти винагороду.
|
|
56
|
56
|
|
ја%ко сътвори'ши и^збра'ннымъ мои^мъ речетъ г~ь, та'ко сътвори'тъ тебњ б~ъ и^ предаs т^я въ ѕла'я,
|
Як чинила ти з обраними Моїми, — говорить Господь, — так з тобою вчинить Бог, і піддасть тебе бідам.
|
|
57
|
57
|
|
и^ сн~ове твои` гла'домᲆ поги'бнђтъ, ты' же мечеM паде'ши, и^ гра'ди твои` съкрђша'тся. и^ вс^и твои` в по'ли ѓ^рђжїемъ падђтъ,
|
Діти твої загинуть від голоду, ти впадеш від меча, міста твої будуть зруйновані, і всі твої впадуть у полі від меча.
|
|
58
|
58
|
|
і^ и^же сђть в гора'хъ гла'домъ поги'бнђтъ, и^ ја^сᲄи бђдђтъ мя'са своа эT гла'да хлњба, и^ кро'вь пїютъ эT жа'жди воды”
|
А які на горах, ті загинуть від голоду, і будуть їсти плоть свою через нестачу хліба і пити кров через нестачу води.
|
|
59
|
59
|
|
Не бл~гополђчне по мо'ри прїидеши, и^ паки прїимеши ѕло'е.
|
У нещасті підеш по морях, — і там зустрінеш біди.
|
|
60
|
60
|
|
и^ въ и^сше'ствїи поразя'тъ гра'дъ сђ'етїемъ, і^ и^скорени'тъ нњкђю ча'сть земли` твое'я, и^ ча'сᲄь сла'вы твое'я и^стреби'тъ, и^ па'ки къ вављ=ло'нђ превраще'нномђ навраща'ю ᲄя
|
Під час переходів твоїх вони кинуться на спустошене місто, і знищать частину землі твоєї, і частину слави твоєї знищать.
|
|
61
|
61
|
|
и^ бђдеши и^мъ ја%ко хвра'стїе, и^ тїи бђдђтъ тебњ ја%ко ѓ%гнь,
|
Розорена, ти послужиш для них соломою, а вони для тебе будуть вогнем;
|
|
62
|
62
|
|
и^ пожре'т# тебе и^ гра'ди твои и^ зе'млю твою, и^ го'ры твои`, и^ вси` дђбра'вы твои` и^ лњсы` плодоно'сныи ѓ^гне'мъ пож#жTђ
|
і знищать тебе, і міста твої, землю твою, гори твої, усі ліси твої і дерева родючі спалять вогнем.
|
|
63
|
63
|
|
сн~ове твои` въ плене'нїе поведђтъ, и^ кинсонъ твои въ плњне'нїи и^мњюT и^ сла'вђ лица` твое^го и^стреби'тъ”
|
Синів твоїх поведуть у полон, майно твоє захоплять у здобич, і славу твою знищать.
|
|
Глvа, ѕ~і”
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
|
Го'ре тебњ вављ=ло'нъ и^ а^сїя, го'ре тебњ е^гљ=петᲆ и^ сљ=рїя
|
Горе тобі, Вавилоне й Асіє, горе тобі, Єгипте і Сиріє!
|
|
2
|
2
|
|
препоја^ши'теся вре'тищем# и^ власяни'цею. и^ пла'чите сн~овъ ва'шиX и^ болњзнђите ја%ко прибли'жися съкрђше'нїе ва'ше,
|
Підпережіться веретищем і волосяницями, оплакуйте синів ваших, і уболівайте, бо наблизилася ваша погибель.
|
|
3
|
3
|
|
по'сланъ е^сть въ ва'съ ме'чь, и^ кто` е^сть и^же эTврати'тъ е^го,
|
Посланий на вас меч, — і хто відхилить його?
|
|
4
|
4
|
|
по'сланъ е^сть въ васъ ѓ%гнь и^ кто` е^сть и^же ё^га'ситъ е^го,
|
Посланий на вас вогонь, — і хто погасить його?
|
|
5
|
5
|
|
по'слана сђть въ ваs ѕла'я, и^ кто` е^сть и^же эTме'щеT ея`.
|
Послані на вас біди, — і хто відверне їх?
|
|
6
|
6
|
|
ни л^и эTженетъ кт^о льва` а'лчђща в лњсъ, л^и ё^га'ситъ ѓ%гнь въ хвра'стїи скоро когда начнет# згара'ти,
|
Чи прожене хто голодного лева у лісі, або чи погасить миттєво вогонь у соломі, коли він почне розгорятися?
|
|
7
|
7
|
|
и^л^и эTме'щеT кт^о стрњлђ` эT стрњлца` крњпко пђщенђ,
|
Чи відіб’є хто стрілу, пущену стрільцем сильним?
|
|
8
|
8
|
|
г~ь крњпкїи по'слеT ѕла'я, и^ кт^о е^сть и^же эTгонитъ я`
|
Господь сильний посилає біди, — і хто відверне їх?
|
|
9
|
9
|
|
и^зы'идетъ ѓ'гнь эT гнњва е^го, и^ кᲄо е^сть и^же ё^га'ситъ е^го,
|
Зійшов вогонь від гніву Його, — і хто погасить його?
|
|
10
|
10
|
|
блисᲄа'нїя кт^о не ё^бои'тся, възгрᲇми'тъ кт^о не ё^жаснется,
|
Він блисне блискавкою, — і хто не убоїться? Прогримить, — і хто не жахнеться?
|
|
11
|
11
|
|
г~ь запретиT, и^ кое ѓ^снова'нїе не потрясе'тся эT лицA е^го,
|
Господь спогляне грізно, — і хто не знищиться до основи від лиця Його?
|
|
12
|
12
|
|
земля` сътрясетъ ѓ^снованїя своя, и^ море влънђ'яся волна'ми эT глђбины` и^ стрђ'и е^го во'змђTся, и^ ры'бы е^го эT лица` гн~я, и^ эT сла'вы си'лы е^го.
|
Здригнулася земля і основи її; море хвилюється з дна, і хвилі його збурюються і риби його від лиця Господа і від величі сили Його.
|
|
13
|
13
|
|
ко'ль крњпка десни'ца е^го ја%же лђкъ напряже`, и^ стрњлы е^го ѓ%сᲄры и^же эT него по'слются не ѓ^скђдњюT. е^гда а^ще начнђтся посыла'ти въ предњлы зеMстїи”
|
Бо сильна Його правиця, яка натягає лук, гострі Його стріли, які пускаються Ним, не ослабнуть, коли будуть посилатися до країв землі.
|
|
14
|
14
|
|
Се послю` на' тя зла'я и^ не ѓ^братя'тся до'ндеже прїидетъ на' землю,
|
Ось, посилаються біди, і не повернуться, доки не прийдуть на землю.
|
|
15
|
15
|
|
ѓ%гнь въꙁгориTся и^ не ё^га'снетъ до'ндеже сконча'етъ ѓ^снова'нїя земли`.
|
Розгоряється вогонь, і не погасне, доки не попалить основи землі.
|
|
16
|
16
|
|
и^мже ѓ%бразомᲆ не эTврати'тся стрњла` по'сланна эT воꙁмо'жна стрњлца, тако не эTвратя'тся ѕлая, ја%же по'сланна бђдTђ на' землю.
|
Як стріла, пущена сильним стрільцем, не повертається, так не повернуться біди, які будуть послані на землю.
|
|
17
|
17
|
|
го'ре мн^њ, го'ре мн^њ, кт^о м^я и^ꙁба'витъ во' дни ты'я.
|
Горе мені, горе мені! Хто визволить мене у ті дні?
|
|
18
|
18
|
|
нача'ло бо'лњзнемъ и^ мно'ꙁњхъ стена'нїи, нача'ло гла'да и^ мно'ги поги'бели, нача'ло бра'немъ и^ ё^бояTся вла'сти, нача'ло ѕлы'мᲆ и^ трепещTђ вси`.
|
Почнуться хвороби, — і багато хто застогне; почнеться голод, — і багато хто буде гинути; почнуться війни, — і начальниками оволодіє страх; почнуться біди, — і всі затремтять.
|
|
19
|
19
|
|
въ время же сїе чт^о сътворю` е^гда` прїидђтъ ѕла'я,
|
Що мені робити тоді, коли прийдуть біди?
|
|
20
|
20
|
|
с^е гла'дъ и^ ка'ꙁнь, и^ ско'рбь и^ тњсноᲄа по'сланы сђть, бїенїя въ ё^правле'нїе,
|
Ось, голод і моровиця, і скорбота і тіснота послані як бичі для виправлення:
|
|
21
|
21
|
|
и^ въ всњхъ сиX не ѓ^братяTся эT безако'нїи своихᲆ. ни бїенїя памяTствова'ти бђдђтъ всегда`.
|
але при всьому цьому люди не навернуться від беззаконь своїх і про бичі не завжди будуть пам’ятати.
|
|
22
|
22
|
|
с^е бђдетъ ѓ^би'лїе нивъчто'же на ꙁемли`” Та'ко да мня'тъ себњ бы'ти ё^правле'нъ миr и^ тогда` възрастђтъ зла'я на ꙁеMли` ме'чь, гла'дъ, и^ вели'ко стыдњнїе.
|
Ось, на землі буде дешевизна в усьому, і подумають, що настав мир; але саме тоді й спіткають землю біди — меч, голод і велике сум’яття.
|
|
23
|
23
|
|
эT гла'да б^о мно'зи и^же ѓ^бита'ютъ на зе'мли, поги'бнTђ. и^ ме'чь и^ꙁгђбитъ про'чихъ и^же ѓ^ста'нђтъ эT гла'да”
|
Від голоду загинуть дуже багато жителів землі, а інші, які перенесуть голод, упадуть від меча.
|
|
24
|
24
|
|
И$ мер#твїи` ја%ко мотыла` эTмещђтся. и^ не бђдетъ и^же ё^тњшитъ и^хъ, ѓ^пђстњ'етъ б^о ꙁемля`, и^ гра'ды е^я` разоре'ны бђдTђ”
|
І трупи, як гній, будуть викидати, і нікому буде оплакувати їх, бо земля спорожніє, і міста її будуть зруйновані.
|
|
25
|
25
|
|
и^ не ѓ^ста'нется и^же стя'жеT ꙁе'млю, и^ кт^о посњ'етъ ея`”
|
Не залишиться нікого, хто обробляв би землю і сіяв на ній.
|
|
26
|
26
|
|
дре'во дасть пло'ды, и^ кт^о въсторга'етъ е&.
|
Дерева дадуть плоди, і хто буде збирати їх?
|
|
27
|
27
|
|
гро'здїе зрњло бђдеT и^ кт^о пото'пчетъ е& бђдђтъ б^о мњста вели'ка ѓ^пђстњнїя”
|
Виноград дозріє, і хто буде топтати його? Бо всюди буде велике запустіння.
|
|
28
|
28
|
|
Въсхо'щетъ б^о чл~къ чл~ка ви'дњти, и^ли гласъ е^го слы'шати.
|
Важко буде людині побачити людину, або почути голос її,
|
|
29
|
29
|
|
зане` ѓ^ста'нђтъ эT гра'да і~, и^ дв^а эT ни'вы и^же съкры'ются в гђсты'хъ дђбра'ваX и^ в разсњлинаX ка'менныхᲆ.
|
бо з жителів міста залишиться не більше десяти, і з поселенців — чоловіка два, які сховаються у густих дібровах і розщелинах скель.
|
|
30
|
30
|
|
и^мже ѓ%браꙁомᲆ е^гда ѓ^ставля'юᲄся в ма'слинахъ, и^ еді'ных# древесехъ, три` и^л^и четы'ре маслины,
|
Як у оливковому саду залишаються іноді на деревах три або чотири маслини,
|
|
31
|
31
|
|
и^л^и ја%ко въ виногра'дњ въсторгано гро'зDїе ѓ^ставля'ются, эT тњхъ и^же любя'щи винограD и^щђтся”
|
або у винограднику обібраному не догледять кілька грон ті, які уважно оббирають виноград:
|
|
32
|
32
|
|
Та'ко ѓ^ста'вля'ются въ дни ᲄїи тр^и и^л^и четы'ре и^спыта'ющихъ домы` и^хъ в# мечь.
|
так у ті дні залишаться троє або четверо під час обшуку домів їхніх з мечем.
|
|
33
|
33
|
|
и^ ѓ^ста'влена бђдет# зеMля, и^ ни'вы ея` състарњюTся, и^ пђти` ея` и^ вси` стезя` ея` те'рнїемъ ꙁарастTђ, ꙁане' же не про'идђтъ чл~цы по нимъ.
|
Земля залишиться у запустінні, поля її заглухнуть, дороги її і всі стежини її заростуть терням, бо нікому буде ходити по них.
|
|
34
|
34
|
|
въспла'чђтъ дв~ы не и^мњющи ѓ^брђчника, въспла'чђтъ же'ны не и^мњю^щи мђжа, въспла'чђтъ дщери иX не и^мњющи по'мощи,
|
Плакати будуть дівчата, не маючи наречених; плакати будуть дружини, не маючи чоловіків; плакати будуть дочки їхні, не маючи допомоги.
|
|
35
|
35
|
|
ѓ^брђчники иX въ бра'ни сконча'ются. и^ мђжи и^хъ въ гла'дъ и^стребя'тся”
|
Наречених їхніх уб’ють на війні, і чоловіки їхні загинуть від голоду.
|
|
36
|
36
|
|
Слы'шите сїя и^ позна'ите ея` раби` гн~и.
|
Слухайте це, і напоумляйтесь, раби Господні!
|
|
37
|
37
|
|
с^е сло'во гн~е прїимњте е&, не вњрђиᲄе бого'мъ ѓ^ нихже рече г~ь.
|
Це — слово Господа: слухайте його, і не вірте богам, про яких говорить Господь.
|
|
38
|
38
|
|
с^е приближа'ю^тся зла'я немедля'щи,
|
Ось, наближаються біди, і не забаряться.
|
|
39
|
39
|
|
и^мже ѓ%бразомъ бремена'та е^гда ро'дитъ, во џ~ мsць сн~а свое^го, приближа'ющися ча'съ рожде'нїя ея`. преже часъ дв^ђ и^ли трехъ болњзни ѓ^бдержа'т# чрево ея`, и^сходя'щъ младенецъ эT чре'ва не жда` ни е^ді'ныя чрьты.
|
Як у вагітної жінки, коли у дев’ятий місяць настане їй час народити сина, години за дві або за три до народження, болі охоплюють утробу її і, при виході немовляти з утроби, не забаряться на жодну хвилину:
|
|
40
|
40
|
|
такоy не постоя'тъ зла'я въсходя'щи на' землю, и^ вњкъ въстонетъ. и^ бо'леꙁни въздержа'ть и&”
|
так не забаряться прийти на землю біди, і люди у той час будуть стогнати; болі охоплять їх.
|
|
41
|
41
|
|
Слы'шите слово лю'дїе мои`. ё^гото'ваитеся на погна'нїе, и^ въ злы'хъ та'ко бђдете ја^ко прише'лцы.
|
Слухай слово, народе мій: готуйтеся на битву, і серед бід будьте як пришельці землі.
|
|
42
|
42
|
|
кт^о предастъ ја%ко и^же бњжи'тъ, и^ кт^о кђпитъ ја^ко и^же погђбитъ,
|
Хто продає, нехай буде, як той, що збирається на втечу, і хто купує — як той, що готується на загибель;
|
|
43
|
43
|
|
кт^оторгђ'ет# ја%ко и^же стяжа'нїя не прїиметъ, и^же съзидаеT ја%ко жи'ти не и%мать,
|
хто торгує — як той, що не очікує ніякого прибутку, і хто будує дім — як той, що не сподівається жити у ньому.
|
|
44
|
44
|
|
и^же посњ'етъ ја^ко и^же не по'жнетъ. Та'ко і^ и'же винограD рњжетъ ја^ко не въсто'ргнетъ.
|
Сівач нехай думає, що не пожне, і виноградар — що не збере винограду;
|
|
45
|
45
|
|
и^же пося'гнетъ, тако ја%ко ча'дъ не сътвори'т#, и^же не пося'гнетъ, та'ко ја^ко вдо'вы”
|
ті, що вступають у шлюб, — що не будуть народжувати дітей, і ті, що не вступають, — як удівці.
|
|
46
|
46
|
|
Сего ради и^же трђдяTся неключи'мотрђдятся.
|
Тому всі трудящі без користи трудяться,
|
|
47
|
47
|
|
плоD б^о и^хъ и^ноплемеnники пожнђтъ. и^ вс^яческа'я и^хъ въсхитя'тъ, и^ домы` превратяT. и^ сн~овъ и^хъ плен'ятъ и^же въ плене'нїи и^ гра'дђ ро'дятᲆ рожде'нїя своя.
|
бо плодами трудів їхніх скористаються чужоземці, і майно їхнє розкрадуть, доми їхні зруйнують, синів їхніх поневолять, бо у полоні і в голоді вони народжують дітей своїх.
|
|
48
|
48
|
|
та'коже и^ кђплю дњющїи въсхище'нїемъ и^же ё^красяT гра'ды и^ домы` своя`, и^ держа'нїе и^ живо'тнїи свои`,
|
Хто займається хижацтвом, тих, чим довше прикрашають вони міста і доми свої, володіння і лиця свої,
|
|
49
|
49
|
|
толи'ко наипа'че възненави'жђ и^хъ за грњхи` и^хъ, рече г~ь.
|
тим більше зненавиджу за гріхи їхні, — говорить Господь.
|
|
50
|
50
|
|
ка'ко ненави'диT блђдница женђ` мђдрђ и^ бл~гђ ѕњло,
|
Як блудниця ненавидить жінку чесну і дуже побожну,
|
|
51
|
51
|
|
та'ко ненави'дитъ пра'вдђ безако'нїе е^гда ё^красится, и^ повинђетъ ея` в лице, е^гда прїидетъ и^же ꙁащити'тъ взы'щђщи вся'къ грњхъ на ꙁемли`.
|
так правда зненавидить неправду, що прикрашає себе, і звинуватить її у лице, коли прийде Той, Хто буде захищати того, хто переслідує всякий гріх на землі.
|
|
52
|
52
|
|
сего ради не мози'те подо'битися е'й ни дњломъ ея`.
|
Тому не наслідуйте неправду і діла її,
|
|
53
|
53
|
|
ја^ко е^ще ма'ло, и^ во'змется безако'нїе эT земля`, и^ пра'вда црsтвђетъ на ва'съ,
|
бо ще трохи, і неправда буде вилучена з землі, а правда зацарює над вами.
|
|
54
|
54
|
|
не гл~етъ грњшникъ себе не съгрњша'ти, ја%ко ё%глїе ѓ%гнено възгори'тся на главњ` е^го. и^же речеT не съгрњши'хъ предъ бм~ъ и^ сла'вы е^го.
|
Нехай не говорить грішник, що він не згрішив, бо розпалене вугілля запалає на голові того, хто говорить: я не згрішив перед Господом Богом і славою Його.
|
|
55
|
55
|
|
с^е г~ь совњсть вся` дњла члsчка и^ начина'нїе и^хъ и^ помышле'нїе и^хъ и^ срDца и^хъ”
|
Господь знає всі діла людей і починання їхні, і помисли їхні і серця їхні.
|
|
56
|
56
|
|
Рече б^о бђди ꙁемля`, и^ бы'сть. бђди нб~о и^ бы'сть,
|
Він сказав: «нехай буде земля», — і земля з’явилася; «нехай буде небо», — і було.
|
|
57
|
57
|
|
и^ словесеM е^го звњзды сътворены сђть, и^ зна'етъ число звњздъ,
|
Словом Його створені зірки, і Він знає число зірок.
|
|
58
|
58
|
|
и^же вᲆзы'щется эT беꙁдны и^ сокро'вищъ и^хъ. и^же и^змњрилъ е^сть мо'ре и^ ꙁачаᲄїе е^го.
|
Він споглядає безодні й потаємне у них, виміряв море і що у ньому.
|
|
59
|
59
|
|
и^же запре` море посредњ во'дъ. и^ повњси зе'млю на водахъ словесемъ своиM.
|
Словом Своїм Він утворив море серед вод і землю повісив на водах.
|
|
60
|
60
|
|
и^же простре нб~о ја%ко ка'ма'рђ на вода'хъ ѓ^снова` е^го.
|
Він розпростер небо, як намет, на водах заснував його.
|
|
61
|
61
|
|
и^же поста'ви в пђсты'ни и^сᲄо'чники во'дныя, и^ на връхђ` го'ръ бла'та на пђще'нїе рњкᲆ эT възвыше'на ка'мени, да напая'юT зе'млю,
|
Він вмістив у пустелі джерела вод і озера на вершинах гір, для зведення рік з високих скель, щоб напоювати землю.
|
|
62
|
62
|
|
и^же сътвори` чл~ка и^ положи` срDце е^го посредњ тњла и^ вложи` е^мђ дх~ъ, и^ живо'тъ и^ ра'ꙁђмъ
|
Він створив людину і поклав серце її всередині тіла, і вклав у неї дух, життя і розум
|
|
63
|
63
|
|
и^ дыха'нїе. б~ђ вседръжи'телю и^же съᲄвори` вся`, і^ и^спыта'етъ вся` сокровеnнаа, въ сокрове'нїи земли`,
|
і дихання Бога всемогутнього, Який створив усе і споглядає все потаємне у потаємних землі.
|
|
64
|
64
|
|
то'и зна'етъ начина'нїе ва'ше, і^ и^же помы'слите въ срDцыхъ ва'шихъ, съгрњша'ющи и^ хотящи ё^таи'ти грњхи` ва'ша.
|
Він знає намір ваш і що думаєте ви у серцях ваших, коли грішите і хочете сховати гріхи ваші.
|
|
65
|
65
|
|
сего ради г~ь и^спыта'ющи и^спыта` вся дњла ваша” И$ приведетъ ваs всњхъ,
|
Тому Господь зовсім ясно бачить усі діла ваші, і викриє усіх вас;
|
|
66
|
66
|
|
и^ ме'рзъци бђдеᲄе е^гда про'идђт# грњси` ва'ши преD чл~ки, и^ без#ꙁако'нни бђдђт# и^же пови'нни ста'нђт# въ дн~ь то'и,
|
і ви будете посоромлені, коли гріхи ваші відкриються перед людьми, і беззаконня стануть звинувачувати у той день.
|
|
67
|
67
|
|
чт^о сътворите`, л^и како съкры'ете грњси` ва'ши преD бм~ъ и^ а'гг~лы е^го.
|
Що ви зробите і як сховаєте гріхи ваші перед Богом і ангелами Його?
|
|
68
|
68
|
|
с^е сђдїя б~ъ. бо'итеся е^го, ѓ^ста'нитеся эT грњхъ вашиX. и^ ꙁабђдите безако'нїа ва'ша твориᲄи и^хъ въ вњкъ, и^ б~ъ и^ꙁведе'тъ ваs, і^ и^зба'витъ эT вся'каго скорбњнїя.
|
Ось, Бог — Суддя; бійтеся Його; залиште гріхи ваші і назавжди перестаньте чинити беззаконня, і Бог виведе вас і визволить від усякої скорботи.
|
|
69
|
69
|
|
с^е бо възгара'естя ѓ%гнь на ва'съ, ја^ꙁы'цы мно'зи, и^ въсхитяT нњких# эT ва'съ, и^ зако'лют# на жер#твђ и%долоM
|
Бо ось, запалюється на вас лють численного полчища, і схоплять деяких з вас і умертвлять для принесення в жертву ідолам.
|
|
70
|
70
|
|
і^ и^же и^зво'лятъ бђдетъ и^мъ в посмњхъ и^ в поноше'нїе и^ въ попра'нїе”
|
Хто буде єдинодумним з ними, тих піддадуть вони посміянню, ганьбі і потоптанню.
|
|
71
|
71
|
|
Бђдетъ б^о мњста мњстђ, и^ эT сосњднихъ гра'довъ въста'нTђ мно'ѕи на боя'щихся г~а”
|
Бо по всіх місцях і у сусідніх містах багато хто повстане проти тих, які бояться Господа.
|
|
72
|
72
|
|
Бђдђтъ ја%ко беꙁђмни и^ нико'мђ пращающи, на раZдра'нїе и^ запђстњнїе боя'щимся г~а.
|
Будуть, як несамовиті, без пощади розкрадати і спустошувати все у тих, які бояться Господа.
|
|
73
|
73
|
|
и^же ѓ^пђстятъ и^ расхитя'тъ сᲄяжа'нїя и^хъ, и^ эT домо'въ иX и^згоняT.
|
Спустошать і розкрадуть майно їх, і з домів їхніх виженуть їх.
|
|
74
|
74
|
|
тогда ја^ви'тся и^скђше'нїе и^збраnныX мои^хъ, ја%ко зла'то и^скђсится эT ѓ^гня`”
|
Тоді настане випробування обраним Моїм, як золото випробовується вогнем.
|
|
75
|
75
|
|
Слы'шите възлю'бленїи мои` рече г~ь, с^е преD вами дни ско'р#бни, и^ эT всњхъ и^зба'влю ваs,
|
Слухайте, улюблені Мої, — говорить Господь: ось перед вами дні скорботи, і від них Я визволю вас.
|
|
76
|
76
|
|
не бо'итеся не сђмня'итеся, ја%ко б~ъ водїтель ваj е^сть,
|
Не бійтеся і не сумнівайтеся, бо вождь ваш — Бог.
|
|
77
|
77
|
|
і^ и^же въздержа'ти за'повњди и^ повелњнїя моя, рече г~ь б~ъ. да не ѓ^тягча'тъ ва'съ грњси` ва'ши ни воздви'гнђтся беꙁако'нїя ва'ша,
|
Якщо будете виконувати заповіді і повеління Мої, — говорить Господь Бог, — то гріхи ваші не будуть тягарем, що придушує вас, і беззаконня ваші не переможуть вас.
|
|
78
|
78
|
|
го'ре и^же съти'снђтся эT грњхъ свои^хъ, и^ ѓ^тягча'тся эT беꙁако'нїи свои^хъ. и^мже ѓ%бразомъ ни'ва сти'снется эT дђбра'вы и^ те'рнїя ѓ^ся'жетъся стезя` е^я`, по кое'мъ не про'идеT чл~къ. и^ затвори'тся, и^ по'слеTся на пож#же'нїе ѓ^гню`”
|
Горе тим, які зв’язані гріхами своїми і покриті беззаконнями своїми! Це — поле, яке заросло чагарником і через яке путь покритий терням, так що людина проходити не може: воно залишається і віддається вогню на знищення.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.