|
І$езекїи^ль пррoкъ
|
Книга пророка Єзекиїля
|
|
Глvа, а~”
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть вᲆ тридесяTное лњто вᲆ четве'ртыи мsць, пяᲄыи дн~ь мsца. а%ꙁъ бњхъ среди плњн#никъ, при рецњ ховаr. эTврьꙁошася нб~са, и видXњ видњнїе бж~їе,
|
І було у тридцятий рік, у четвертий місяць, у п’ятий день місяця, коли я знаходився серед переселенців біля річки Ховарі, розверзлися небеса, і я бачив видіння Боже.
|
|
2
|
2
|
|
пяᲄыи мsца. с^е лᲇто пя'тое плњне'нїя і^ѓ^а^ки'ма цр~я і^ё'дина”
|
У п’ятий день місяця (це був п’ятий рік від полонення царя Іоакима),
|
|
3
|
3
|
|
Бы'сть сло'во гн~е къ і^езекїилю сн~ђ вђѕїевђ жерцђ въ ꙁемли` хал#дњистеи, при рњцњ хова'ръ” И быs на мнњ` рђка гн~я.
|
було слово Господнє до Єзекиїля, сина Вузія, священика, у землі Халдейській, біля річки Ховарі; і була на ньому там рука Господня.
|
|
4
|
4
|
|
и^ ви'дњх^, и^ се вњтръ въздви'жеся и^ грядя'ше эT сњвера, и^ ѓ'блакъ вели'къ в немъ, и^ свњтᲆ ѓ%крsтъ е^го, и^ ѓ'гнь блистая'ися.
|
І я бачив, і ось, бурхливий вітер ішов від півночі, велика хмара і вогонь, що клубочився, і сяйво навколо нього,
|
|
5
|
5
|
|
и^ посредњ е^го, ја%ко видњнїе чи'стаго прђда среди ѓ^гня`, и^ свᲇт# в немъ. и^ по'средњ ја%ко подобїе четы'рехъ живо'тенъ, и^ с^е видњнїе и^хъ ја%ко подо'бїе чл~ка в нихъ.
|
а із середини його ніби світло полум’я із середини вогню; і з середини його видно було подобу чотирьох тварин, — і такий був вигляд їх: вигляд їх був, як у людини;
|
|
6
|
6
|
|
и^ четыри лица е^ді'номђ. и^ четы'ри кры'ла е^ді'номђ.
|
і в кожної чотири лиця, і в кожної з них чотири крила;
|
|
7
|
7
|
|
и^ стегнњ и^хᲆ пра'вы, и^ пернаты но'ги и^хъ, і^ и^скры ја%ко блиста'ющаяся мњ'дь, и^ легцњ кры'лњ иX.
|
а ноги їх — ноги прямі, і ступні ніг їх — як ступня ноги у тельця, і блищали, як блискуча мідь, (і крила їх легкі).
|
|
8
|
8
|
|
и^ рђка чл~ча поD кры'лђ и^хъ, ѓ^ четыреX страна'хъ и^хъ.
|
І руки людські були під крилами їх, на чотирьох боках їх;
|
|
9
|
9
|
|
и^ лица и^хъ и^ кры'ла и^хъ четы'рех#, держа'щеся дрђгъ дрђга. лица же и^хъ четыре, не ѓ^бращахђся внегда ходи'ти иM, ко'ждо прямо лицђ иX хождахђ.
|
і лиця у них і крила у них — у всіх чотирьох; крила їх торкалися одне одного; під час ходи своєї вони не поверталися, а йшли кожне в напрямку лиця свого.
|
|
10
|
10
|
|
и^ подо'бїе лица` и^хъ, лице чл~че, и^ лице льво'во ѓ^деснђю четы'ремъ, и^ лице` те'льче ѓ^шђю четы'ремъ, и^ лице` ѓ%рле четы'ремъ.
|
Подоба лиць їх — лице людини й лице лева з правого боку у всіх їх чотирьох; а з лівого боку лице тельця у всіх чотирьох і лице орла у всіх чотирьох.
|
|
11
|
11
|
|
лица же и^хъ и^ кры'ла и^хъ просте'рта го'рњ четы'ремъ, комђж'до дв^њ съвокђпленᲇ дрђh къ дрђ'гђ. двњ y покрыва'стњ съверхђ телеса` и^хъ, и^ къждо пря'мо лицђ свое^мђ и^дя'ше,
|
І лиця їх і крила їх зверху були розділені, але у кожного два крила торкалися одне одного, а два покривали тіла їх.
|
|
12
|
12
|
|
и^дњже а^ще бя'ше дх~ъ шествђя, и^дя'хђ и^ не ѓ^бращахђся.
|
І йшли вони, кожне у той бік, який перед лицем його; куди дух хотів іти, туди і йшли; під час ходи своєї не поверталися.
|
|
13
|
13
|
|
и^ посредњ животныхъ видњнїе ја%ко ё%глемъ ѓ^гня` горяща, и^ ја%ко видњ'нїе свњщамъ съѓ^бращающиMся посредњ живо'тныX, и^ свњтъ ѓ^гня`. и^ эT ѓ^гня` и^схожDаше ја%ко мо'лнїя,
|
І вигляд цих тварин був як вигляд палаючих вуглин, як вигляд лампад; вогонь ходив між тваринами, і сяйво від вогню і блискавка виходила з вогню.
|
|
14
|
14
|
|
и^ живо'тная теча'хђ и^ ѓ^бращахђся ја%ко видњ'нїе везе'ково”
|
І тварини швидко рухалися туди і сюди, як блискає блискавка.
|
|
15
|
15
|
|
И$ ви'дњхъ и^ с^е ко'ло е^ді'но на земли`, дръжася живо'тнымъ четы'ремъ.
|
І я дивився на тварин, і ось, на землі біля цих тварин по одному колесу перед чотирма лицями їх.
|
|
16
|
16
|
|
и^ видњнїе коле'сомъ, и^ сътворе'нїе и^мъ, ја%ко видњнїе џарси'съ. и^ подо'бїе в четы'рехъ, и^ видњнїе и^хъ, и^ дњ'ло и^хъ бя'ше, ја%коже б^ы ко'ло въ ко'лесњ.
|
Вигляд коліс і побудова їх — як вигляд топаза, і подоба у всіх чотирьох одна; і за виглядом їх і за побудовою їх здавалося, ніби колесо знаходилося у колесі.
|
|
17
|
17
|
|
на четы'ри страны` и^хъ шествова'хђ и^ не ѓ^браща'хђся внегда` шесᲄвова'хђ
|
Коли вони йшли, йшли на чотири свої боки; під час ходи не поверталися.
|
|
18
|
18
|
|
н^и хреб#ты и^хъ, и^ высота` и^хъ бя'ше, и^ стра'шни бя'хђ. и^ ви'дњхъ т^а, и^ плещи и^хъ полны ѓ^чесъ четы'ремъ.
|
А ободи їх — високі і страшні були вони; ободи їх у всіх чотирьох навколо повні були очей.
|
|
19
|
19
|
|
и^ внегда шествова'ти живо'тнымъ, шествовахђ и^ колеса` дръщеся и^хъ. и^ внегда въздвиѕа'тися живо'тнымъ эT земля`, възDвиѕахђся и^ колеса`.
|
І коли йшли тварини, йшли і колеса поряд з ними; а коли тварини піднімалися від землі, тоді піднімалися і колеса.
|
|
20
|
20
|
|
и^дᲇже а^ще бя'ше ѓ%блакъ, та'мо бя'ше и^ дх~ъ ё^стремля'ася, е^же шесᲄвовати. шествова'хђ живо'тная, и^ колеса` въздвиѕахђся с ни'ми. занеже дх~ъ жизни бяше въ колесXњ”
|
Куди дух хотів іти, туди йшли і вони; куди б не пішов дух, і колеса піднімалися нарівні з ними, бо дух тварин був у колесах.
|
|
21
|
21
|
|
ВънегDа и^дяхђ сїи и^дя'хђ и^ колеса`. е^гда` стоа'хђ сїи, стоахђ и^ колеса` с ни'ми. и^ е^гда` въздвиѕахђся эT земля`, въздвиѕа'хђся и^ колеса`. ја^ко дх~ъ жи'ꙁни бя'ше въ коле'сњхᲆ.
|
Коли йшли ті, йшли і вони; і коли ті стояли, стояли і вони; і коли ті піднімалися від землі, тоді нарівні з ними піднімалися і колеса, тому що дух тварин був у колесах.
|
|
22
|
22
|
|
и^ подобїе наD гла'вою живо'тныхъ ја^ко твердость, и^ ја^ко видњнїе стькла стра'шна, простер#то наD гла'вою и^хъ съвы'ше.
|
Над головами тварин була подоба склепіння, як вигляд дивного кристала, простертого згори над головами їх.
|
|
23
|
23
|
|
и^ поD ё^твер#жденїемъ поD кры'ла иX протя'жено, съкрыля'ющися дрђгъ къ дрђгђ комђждо дв^њ съпря'женњ покрыва'ющи телеса` своя`.
|
А під склепінням простягалися крила їх прямо одне до іншого, й у кожного було два крила, які покривали їх, у кожного два крила покривали тіла їх.
|
|
24
|
24
|
|
и^ слы'шахъ гла'съ кры'лђ и^хъ внегда` паряхђ, ја%ко шђмъ воD мно'гъ, ја%ко и^ гласъ г~а саDда. и^ внегда` и^дяхђ сїи гла'съ свовеs ја%ко гла'съ по'лка, и^ внегда` стоа'хђ и^ ё^молча'хђ кры'ла и^хъ.
|
І коли вони йшли, я чув шум крил їх, ніби шум великих вод, ніби глас Всемогутнього, сильний шум, ніби шум у військовому стані; а коли вони зупинялися, опускали крила свої.
|
|
25
|
25
|
|
и^ с^е гласъ наD ё^твер#жденїемъ, е^же наD гла'вою и^хъ. внегда` стоа'хђ сїи, и^ възDвиѕахђ кры'лњ свои`.
|
І голос був зі склепіння, яке над головами їх; коли вони зупинялися, тоді опускали крила свої.
|
|
26
|
26
|
|
и^ наD твердїю ја%же наD главою и^хъ, ја%ко видњнїе ка'мени сапфира, и подобїе прsтла на не'м#. и^ на подобїи прsтла подо'бїе ја%ко і^ ѓ^браZ чл~чь на не'мъ сверхђ.
|
А над склепінням, яке над головами їх, була подоба престолу на вигляд ніби із каменя сапфіра; а над подобою престолу була ніби подоба людини вгорі на ньому.
|
|
27
|
27
|
|
и^ ви'дњхъ ја%ко видњнїе прђда чистаго, ја%ко и^ ви'дњнїе ѓ%гнено в нем#, и^ свњтъ ѓ%крsтᲆ эT видњнїа чре'слᲆ и^ вы'ше, эT видњнїа чреслъ да'же и^ до долђ. ви'дњхъ а^ки видњнїе ѓ^гня`; и^ свTњ е^го ѓ%крsтъ.
|
І бачив я ніби палаючий метал, ніби вигляд вогню всередині нього навколо; від вигляду стегон його і вище і від вигляду стегон його і нижче я бачив ніби якийсь вогонь, і сяйво було навколо нього.
|
|
28
|
28
|
|
ја%ко видњ'нїе дђгы`, е^гда` е^сть на ѓ%блацехъ вᲆ дн~ь до'ждя. та'ко видњнїе свњта ѓ%крsтъ”
|
В якому вигляді буває веселка на хмарах під час дощу, такий вигляд мало це сяйво навколо.
|
|
Глва, в~”
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
|
Се` видњ'нїе подо'бїе сла'вы гн~я. и^ ви'дњх# и^ падоX ни'ць. и^ рече къ мнњ`, сн~е чл~чь, ста'ни на но'ги своя да гл~ю тебњ”
|
Таке було видіння подоби слави Господньої. Побачивши це, я упав на лице своє, і чув глас Того, Хто говорив, і Він сказав мені: сину людський! стань на ноги твої, і Я буду говорити з тобою.
|
|
2
|
2
|
|
И$ прїиде на мя дх~ъ, и^ взя` м^я и^ въздви'же м^я, и^ поста'ви м^я на нога'хъ мои^хъ. и^ слы'шахъ гл~юща къ мнњ`.
|
І коли Він говорив мені, ввійшов у мене дух і поставив мене на ноги мої, і я чув Того, Хто говорив мені.
|
|
3
|
3
|
|
и рече къ мнњ” Сн~е чл~чь, послю' тя а%зᲆ къ до'мђ і^и^л~евђ къ прогнњваю^щиM мя ја%же ѓ^горчи'ша м^я са'ми, и^ эTц~ы иX эTврьгошася мене до дне'шнего дн~е.
|
І Він сказав мені: сину людський! Я посилаю тебе до синів Ізраїлевих, до людей непокірливих, які збурилися проти Мене; вони і батьки їхні зрадники переді Мною до цього самого дня.
|
|
4
|
4
|
|
и^ сн~ове жестоколи'чнїи и^ твердосръдечнїи, къ ним же послю' тя а^ꙁъ. и^ речеши к ни'мъ” Се` гл~етъ а^дона'и г~ь,
|
І ці сини з огрубілим лицем і з жорстоким серцем; до них Я посилаю тебе, і ти скажеш їм: «так говорить Господь Бог!»
|
|
5
|
5
|
|
а^ще ё^бо ё^слы'шатъ и^л^и ё^боя'тся. занеже домъ раꙁᲆгнњ'ваяй е^сть, и^ поꙁна'ютъ ја%ко пррoкъ е^си т^ы посредњ и^хъ”
|
Чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони бунтівний дім; але нехай знають, що був пророк серед них.
|
|
6
|
6
|
|
И$ ты` сн~е чл~чь, да не ё^бои'шися и^хъ, ни ё^жаса'ися эT лица` и^хъ. ꙁане'же раZсверњпњютъ, и^ ѓ^бы'идђтъ т^я ѓ'крsтъ. посреди б^о скорпїевъ т^ы живе'ши. и^ словесъ и^хъ не ё^бо'ися, и^ эT лица` и^хъ не ё^жаса'ися. занеже до'мъ ѓ^горчева'яи е^сть”
|
А ти, сину людський, не бійся їх і не бійся слів їхніх, якщо вони бур’яном і терням будуть для тебе, і ти будеш жити у скорпіонів; не бійся слів їхніх і не страшися лиця їх, бо вони бунтівний дім;
|
|
7
|
7
|
|
Ты' же сн~е чл~чь гл~еши словеса` моя к нимъ, а^ще ё^слы'шатъ и^л^и ё^боя'тся” зане` до'мъ прогнњваяи е^сть”
|
і говори їм слова Мої, чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони вперті.
|
|
8
|
8
|
|
И$ т^ы сн~е чл~чь послђшаи гл~ющаго к тебњ, не бђди раз#гнњва'яи, ја%коже и^ домᲆ раꙁнњваяи. эTврьзи ё^ста` своя, и^ снњжDь ја^же а^ꙁъ да'мъ тебњ.
|
Ти ж, сину людський, слухай, що Я буду говорити тобі; не будь упертим, як цей бунтівний дім; відкрий уста твої і з’їж, що Я дам тобі.
|
|
9
|
9
|
|
и^ ви'дњхъ, с^е рђка простерта къ мн^њ, и^ в не'и сви'тоk кни'жныи.
|
І побачив я, і ось, рука простягнена до мене, і ось, у ній книжковий сувій.
|
|
10
|
10
|
|
раꙁви е^го предо мно'ю, и^ в немᲆ бя'ше напи'сано ꙁади и^ преди. и^ впи'сано бяше в неM рыда'нїе, и^ жа'лость, и^ го'ре”
|
І Він розгорнув його переді мною, і ось, сувій списаний був усередині і ззовні, і написано на ньому: «плач, і стогін, і горе».
|
|
Глvа, г~”
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
И рече къ мн^њ, сн~е чл~чь, снњжDь сви'токъ сїи, и^ди` и^ рцы сн~омъ і^и^л~евымъ.
|
І сказав мені: сину людський! з’їж, що перед тобою, з’їж цей сувій, і йди, говори дому Ізраїлевому.
|
|
2
|
2
|
|
и^ эTврьзохъ ё^ста` своя, и^ напита мя сви'ткка сего.
|
Тоді я відкрив уста мої, і Він дав мені з’їсти цей сувій;
|
|
3
|
3
|
|
и^ рече къ мн^њ, сн~е чл~чь, ё^ста` твоя снњдятъ, и^ чрево твое насы'тиTся сви'тка сего дан#наго тебњ. и^ снњдохъ е^го, и^ бы'сть въ ё^стњхъ моихъ ја%ко медъ сла'докъ”
|
і сказав мені: сину людський! насить утробу твою і наповни нутрощі твої цим сувоєм, який Я даю тобі; і я з’їв, і було у вустах моїх солодко, як мед.
|
|
4
|
4
|
|
И$ рече къ мнњ сн~е чл~чь, и^ди вни'ди въ дом# і^и^л~евъ. и^ гл~и словеса` моя к нимъ,
|
І Він сказав мені: сину людський! встань і йди до дому Ізраїлевого, і говори їм Моїми словами;
|
|
5
|
5
|
|
ја%ко не к лю'демᲆ глђбокорњчныM і^ и'ноја^зы'чномъ. посыла'емъ е^си к# домђ і^и^л~евђ.
|
бо не до народу зі словами нерозбірливими і з незрозумілою мовою ти посилаєшся, але до дому Ізраїлевого,
|
|
6
|
6
|
|
ниже к# людемъ мно'гимъ глђбокорњчнымъ і^ и^нојазы'чномъ, ни тя'жкомъ ја^ꙁы'комъ сђщемъ, и^хже да не раꙁђмњ'еши словесᲆ. а^ще къ та'цњмъ посла'лъ т^я бы'хъ, т^о и^ тїи послђшали бы'ша тебе,
|
не до народів багатьох з нерозбірливими словами і зі незрозумілою мовою, яких слів ти не розумів би; та якби Я послав тебе і до них, то вони послухали б тебе;
|
|
7
|
7
|
|
а^ доM і^и^л~евъ не въсхощетъ послђшати тебе. ја%ко весь домъ і^и^л~евъ непокори'въ е^сть, и^ жестоцы срDцы.
|
а дім Ізраїлів не захоче слухати тебе; бо вони не хочуть слухати Мене, тому що весь дім Ізраїлів з твердим лобом і жорстоким серцем.
|
|
8
|
8
|
|
и^ с^е да'хᲆ лице ᲄвое си'лно преD лицемъ иX, и^ чело` твое крњплњи преD чело'мъ иX.
|
Ось, Я зробив і твоє лице міцним проти лиць їх, і твоє чоло твердим проти їх лоба.
|
|
9
|
9
|
|
и^ бђдетᲆ всегда` твер#же камени, и^ ја%ко креме'нь дахъ чело` твое`. не ё^бо'ися и^хъ ни ё^жаса'ися лица` и^хъ, за неже домъ раꙁгнњва'яи е^сть”
|
Як алмаз, який міцніший за камінь, зробив Я чоло твоє; не бійся їх і не страшися перед лицем їх, бо вони бунтівний дім.
|
|
10
|
10
|
|
И$ реq къ мнњ, сн~е чл~чь, вся` словеса` ја%же гл~ахъ с тобо'ю, въꙁми` въ срDце свое, и^ ёшима свои'ма послђшаи.
|
І сказав мені: сину людський! усі слова Мої, які буду говорити тобі, прийми серцем твоїм і вислухай вухами твоїми;
|
|
11
|
11
|
|
и^ шеD вни'ди съ плњн#ники къ сн~омъ людїи сихъ, и^ речеши к нимъ. та'ко гл~етъ а^дона'и г~ь. а^ще ё^бо послђшаютъ, и^ а'ще ё^бо попђстятъ.
|
встань і піди до переселених, до синів народу твого, і говори до них, і скажи їм: «так говорить Господь Бог!» чи будуть вони слухати, чи не будуть.
|
|
12
|
12
|
|
в#ꙁя' мя дх~ъ, и^ слы'шахъ гла'съ за собо'ю трђса вели'ка. и^ блsвена слава гн~я эT мњста е^го,
|
І підняв мене дух; і я чув позаду себе великий громовий голос: «благословенна слава Господа від місця свого!»
|
|
13
|
13
|
|
и^ гласъ кры'лъ живо'тныхъ съкрыля'ющеся дрђгъ къ дрђгђ. и^ гласъ колеs дрьжа'щиXся живо'тныхъ, и^ глаs трђса вели'ка.
|
і також шум крил тварин, що торкаються одне одного, і стукіт коліс поряд з ними, і звук сильного грому.
|
|
14
|
14
|
|
и^ дх~ъ въꙁдви'же м^я и^ взя' мя. и^ пои^дохъ възнесенᲆ въ ё^стремле'нїи дх~а свое^го. и^ рђка` гн~я бысᲄь на мнᲇ ёкрњпля'ющи м^я.
|
І дух підняв мене, і взяв мене. І йшов я засмученим, зі стривоженим духом; і рука Господня була міцно на мені.
|
|
15
|
15
|
|
и^ внидо'хъ въ плњн#ники въꙁнесе'ны, и^ ѓ^быидохъ живђщая на рњцњ` хова'рь. и^ сњдоX т^ђ седмь дн~їи, ходя посреди иX”
|
І прийшов я до переселених у Тел-Авив, що живуть при ріці Ховарі, і зупинився там, де вони жили, і провів серед них сім днів у здивуванні.
|
|
16
|
16
|
|
И$ бысть по седми дн~їи слово гн~е къ мнњ гл~я.
|
Після семи ж днів було до мене слово Господнє:
|
|
17
|
17
|
|
сн~е чл~чь стра'жа даX тя домђ і^и^л~евђ. да слы'шиши сло'во эT ё^стенъ мои^хъ, и^ въспрети'ши иM эT мене.
|
сину людський! Я поставив тебе стражем дому Ізраїлевому, і ти будеш слухати слово з уст Моїх, і будеш напоумлювати їх від Мене.
|
|
18
|
18
|
|
внегда гл~ю беꙁакон#никђ, смр~тїю ё'мреши. и^ не възвњсти'ши е^мђ ни съгл~еши. ја%ко ѓ^ста'тиs беꙁакон#никђ, и^ ѓ^брати'тися эT пђти е^го, ја%коже живђ бы'ти е^мђ. беꙁакон#ник# же то'и въ безако'нїи своеM ё'мретъ. кро'ви же е^го эT рђки твое'а взыщђ”
|
Коли Я скажу беззаконникові: «смертю помреш!», а ти не будеш напоумлювати його і говорити, щоб застерегти беззаконника від беззаконного путі його, щоб він живим був, то беззаконник той помре у беззаконні своєму, і Я стягну кров його від рук твоїх.
|
|
19
|
19
|
|
И$ ты же а^ще възвњсти'ши беꙁакоnникђ, и^ не ѓ^браᲄиTся эT беꙁако'нїя свое^го, и^ эT пђти свое^го беꙁако'нна. то'и беꙁакон#никъ въ безако'нїи свое^мъ ё'мретъ, а^ т^ы дш~ђ свою и^ꙁба'виши”
|
Але якщо ти напоумлював беззаконника, а він не навернувся від беззаконня свого і від беззаконного путі свого, то він помре у беззаконні своєму, а ти спас душу твою.
|
|
20
|
20
|
|
И$ егда` съврати'тся правдивыи эT правдъ свои^хъ, и^ сътворитъ съгрњше'нїе. и^ дамъ мђкђ преD ним#, тои ё^мреT, ја%ко т^ы ѓ^ста'ви е^го въ грњсехъ своиX ё^мрњти, ꙁане` не помянђтся пра'вды е^го ја%же сътвори. кро'ви же е^го эT рђки твое'я взыщђ”
|
І якщо праведник відступить від правди своєї і вчинить беззаконно, коли Я покладу перед ним перешкоду, і він помре, то, якщо ти не напоумлював його, він помре за гріх свій, і не згадаються йому праведні діла його, які робив він; і Я стягну кров його від рук твоїх.
|
|
21
|
21
|
|
Ты' же а^ще възвњсти'ши правди'вомђ, ја%коже не съгрњшити, и^ то'и не съгрњшитъ. правди'выи же жи'знїю ѓ^живетъ, и^ ты свою дш~ђ и^зба'виши”
|
Якщо ж ти будеш напоумлювати праведника, щоб праведник не згрішив, і він не згрішить, то і він живий буде, тому що був напоумленим, і ти спас душу твою.
|
|
22
|
22
|
|
И$ бысть на мн^њ рђка гн~я. и^ рече къ мнњ, въста'ни і^ и^зыиди на' поле, и^ т^ђ съгл~ется к тебњ.
|
І була на мені там рука Господа, і Він сказав мені: встань і вийди у поле, і Я буду говорити там з тобою.
|
|
23
|
23
|
|
и^ въста'хъ и^ꙁыидо'хъ на' поле, и^ с^е т^ђ сла'ва гн~я стоя'ше. ја%коже виденїе, и^ ја^коже слава е^же ви'дњхъ на рецњ` хова'рњ. и^ падо'хъ на лицы свое^мъ,
|
І встав я, і вийшов у поле; і ось, там стояла слава Господня, як слава, яку бачив я біля ріки Ховарі; й упав я на лице своє.
|
|
24
|
24
|
|
и^ прїиде на мя дх~ъ, и^ поста'ви мя на ногђ моею. и^ гл~а къ мн^њ, и^ рече м^и. вни'ди и^ затворися средњ домђ свое^го”
|
І ввійшов у мене дух, і поставив мене на ноги мої, і Він говорив зі мною, і сказав мені: йди і замкнися у домі твоєму.
|
|
25
|
25
|
|
Ты' же сн~е чл~чь се` дадя'тся на' тя ё'зы и^ свя'жђт# т^я и'ми, и^ не и^ꙁы'идеши эT среды иX.
|
І ти, сину людський, — ось, покладуть на тебе пута, і зв’яжуть тебе ними, і не будеш ходити серед них.
|
|
26
|
26
|
|
и^ ја^зы'къ твои привяжђ` къ горта'ни твое^мђ, и^ ѓ^нњмњ'еши. и^ не бђдеши мђжъ ѓ^бличе'нїя, понеy домъ раꙁгнњ'ваяи е^сть.
|
І язик твій Я приліплю до гортані твоєї, і ти онімієш, і не будеш викривачем їх, бо вони бунтівний дім.
|
|
27
|
27
|
|
и^ внегда` гл~ю тебњ, эTврьзђ ё^ста` твоя. и^ речеши к нимъ, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь” Слы'шаи да слы'шитъ, и^ не покаря'яися дася поко'ритъ. занеy домъ раꙁгнњваяи е^сть”
|
А коли Я буду говорити з тобою, тоді відкрию вуста твої, і ти будеш говорити їм: «так говорить Господь Бог!» хто хоче слухати, слухай; а хто не хоче слухати, не слухай: бо вони бунтівний дім.
|
|
Глvа, д~”
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
|
И т^ы сн~е чл~чь, въꙁми себњ плин#џђ, и^ положи е& преD лицемъ свои^мъ. и^ да впи'шеши на не'и граD і^ерsлмъ,
|
І ти, сину людський, візьми собі цеглу і поклади її перед собою, і накресли на ній місто Єрусалим;
|
|
2
|
2
|
|
и^ да даси ѓ%крsтъ е^го гражDенїе. и да съгради'ши на не'и ꙁабра'ла, и^ да ѓ^деже'ши и& ѓ^строго'мъ. и^ да даси ѓ%крsтъ е^го по'лки, и^ да ё^чини'ши поставле'нїя стрњ'лъ ѓ%крsтъ”
|
і влаштуй облогу проти нього, і зроби укріплення проти нього, і насип вал навколо нього, і розташуй стан навпроти нього, і розстав навколо проти нього стінопробивні машини;
|
|
3
|
3
|
|
Ты же воꙁми себњ сковрадђ желᲇꙁнђ, и да положи'ши е^я` въ стњнђ желњ'знђ межDђ собо'ю, и^ межDђ гра'домъ. да ё^гото'виши лице` свое к немђ, и^ бђдетъ в# ꙁатво'ры, и^ затвори'ши и&. ꙁна'менїе с^е е^сть сн~въ і^и^л~евъ”
|
і візьми собі залізну дошку, і постав її ніби залізну стіну між тобою і містом, і зверни на нього лице твоє, і воно буде в облозі, і ти облягай його. Це буде знаменням дому Ізраїлевому.
|
|
4
|
4
|
|
Ты же да спи'ши на лњв'ыхъ ре'брехъ свои^хъ. и^ да положи'ши непра'вды до'мђ і^и^л~ева на нихъ, по числђ дн~ь пя'тьдеся'тъ и^ сто, ја%же спи'ши на ни'хъ.
|
Ти ж лягай на лівий бік твій і поклади на нього беззаконня дому Ізраїлевого: за числом днів, у які будеш лежати на ньому, ти будеш нести беззаконня їх.
|
|
5
|
5
|
|
и^ а'ꙁъ да'хъ тебњ дв^њ непра'вдњ иX в# число` дн~еи, в# девятьдеся'тъ и^ сто` дн~ь. и^ во'ꙁмеши непра'вды до'мђ і^и^л~ева,
|
І Я визначив тобі роки беззаконня їх числом днів: триста дев’яносто днів ти будеш нести беззаконня дому Ізраїлевого.
|
|
6
|
6
|
|
и^ съверши'ши я&. и^ спи'ши на десныхъ ре'брехъ свои^хъ второ'е, и^ воꙁмеши неправды до'мђ і^ё'дина, четыридеся'тъ дн~ь. дн~ь ꙁа е^ді'но лњто положихъ тебњ я&”
|
І коли виконаєш це, то вдруге лягай уже на правий бік, і сорок днів неси на собі беззаконня дому Іудиного, день за рік, день за рік Я визначив тобі.
|
|
7
|
7
|
|
На ꙁатворе'нїе і^ерsлима ё^готова'еши лице` свое, и^ мы'шцђ свою ё^тверди'ши, и^ прорече'ши до него”
|
І поверни лице твоє й оголену праву руку твою на облогу Єрусалима, і пророкуй проти нього.
|
|
8
|
8
|
|
Се^ а^ꙁъ даX тебњ ё%ꙁы, и^ не ѓ^брати'шися эT ре'бръ на ре'бра, дон#деже сконча'ются дн~їе затворе'нїя твое^го”
|
Ось, Я поклав на тебе кайдани, і ти не повернешся з одного боку на другий, доки не виконаєш днів облоги твоєї.
|
|
9
|
9
|
|
Ты же сн~е чл~чь, въꙁми себњ п#шени'цђ, и^ ја^ч#мень, и^ бо'бъ, и^ ля'щђ, и^ про'со, и^ пы'ро, и^ вложи'ши я& в# сосђдъ е^ді'нъ гли'нянъ. и^ сътвори'ши я& себњ въ хлњ'бы по числђ дн~їи, ја%же спи'ши на ре'брехъ свои^хъ, девятьдеся'тᲆ и^ сто дн~їи ја%ждь себњ.
|
Візьми собі пшениці і ячменю, і бобів, і сочевиці, і пшона, і полби, і всип їх в одну посудину, і зроби собі з них хліби, за числом днів, у які ти будеш лежати на боці твоєму; триста дев’яносто днів ти будеш їсти їх.
|
|
10
|
10
|
|
ја%дь же твоя` ја%же ја^си в мњ'рђ, двадесяT си'кль на' дн~ь, эT го'да до го'да ја^си сїа.
|
І їжу твою, якою будеш годуватися, їж вагою по двадцять сиклів на день; від часу до часу їж це.
|
|
11
|
11
|
|
и^ воды в# мњ'рђ и^спїеши, ше'стђю ча'сть и%на, эT го'да до го'да и^спїеши.
|
І воду пий мірою, по шостій частині гина пий; від часу до часу пий так.
|
|
12
|
12
|
|
и^ погреб#никъ ја^ч#мянъ и^ꙁ#ја^си я& в лаи^нᲇ моты'лᲆ чл~чь погребе'ши я& преD ѓ^чи'ма и^хъ,
|
І їж, як ячмінні коржі, і печи їх на очах їх на людському калі.
|
|
13
|
13
|
|
и^ рече'ши и^мъ” Се^ гл~етъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ, та'ко и^з#ја^дятᲆ сн~ве і^и^л~еви хлњ'бъ свои нечи'стъ въ странахъ, и^дњж'е расы'плю я& аZ та'мо”
|
І сказав Господь: так сини Ізраїлеві будуть їсти нечистий хліб свій серед тих народів, до яких Я вижену їх.
|
|
14
|
14
|
|
И$ рњ'хъ, ника'коже б~е і^и^л~евъ, с^е дш~а моя нњсть ся ѓ^скверни'ла в нечистотњ, и^ мертве'чинњ, и^ ꙁвњроја%динњ. нњсмь ја%лъ эT роже'нїя мое^го досе'лњ, и^ нњсть въшло въ ё^ста` моя` мя'со ме'рꙁ#ско и^ скверна'во.
|
Тоді сказав я: о, Господи Боже! душа моя ніколи не осквернялася, і мертвечини і роздертого звіром я не їв від юности моєї донині; і ніяке нечисте м’ясо не входило у вуста мої.
|
|
15
|
15
|
|
и^ рече къ мнњ`, с^е даX тебњ моты'ла говя'жа в# моты'лъ мњ'сто чл~чь, и^ сътвори'ши хлњ'бы себњ в ни'хъ.
|
І сказав Він мені: ось, Я дозволяю тобі, замість людського калу, коров’ячий кізяк, і на ньому готуй хліб твій.
|
|
16
|
16
|
|
и^ рече къ мнњ`, сн~е чл~чь, с^е а^зъ сътрђ ё^тверже'нїе хлᲇ'бное въ і^ерsлмњ. і^ и^з#ја^дя'тъ хлњ'бъ в мњ'рђ, и^ въ ѓ^скђдњ'нїи. и^ во'дђ в мњ'рђ на па'гђбђ и^спїютъ.
|
І сказав мені: сину людський! ось, Я розтрощу у Єрусалимі опору хлібну, і будуть їсти хліб за вагою і в печалі, і воду будуть пити мірою й у смутку,
|
|
17
|
17
|
|
и^ поги'бнетъ чл~къ и^ бра'тъ е^го, і^ и^ста'ютъ въкђ'пњ в# непра'вдахъ свои^хъ”
|
тому що у них буде нестача у хлібі й воді; і вони з жахом будуть дивитися один на одного, і зачахнуть у беззаконні своєму.
|
|
Глvа, е~”
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
|
Ты же сн~е чл~чь, въꙁми себњ ме'чь ѓ%стръ паче бри'твы стрыжи'тел#ски. и^ притяжи и& себњ и^ възложи на главђ свою и^ на бра'дђ свою. и^ въꙁми превњсню мњ'ръ, и^ раꙁмњри'ши я&”
|
А ти, сину людський, візьми собі гострий ніж, бритву цирульників візьми собі, і води нею по голові твоїй і по бороді твоїй, і візьми собі терези, і розділи волосся на частини.
|
|
2
|
2
|
|
четве'ртђю ча'сть да и^ж#же'ши на ѓ^гни` средњ гра'да, въ сконча'нїе дн~їи ꙁатворе'нїа твое^го.
|
Третину спали вогнем посередині міста, коли сповняться дні облоги; третину візьми і порубай ножем на околицях його; і третину розвій по вітру; а Я оголю меч слідом за ними.
|
|
3
|
3
|
|
и^ да во'змеши четве'ртђю ча'сть, и^ съж#же'ши я& средњ гра'да. четве'ртђю же ча'сть и^ съдроби'ши мече'мъ ѓ%крsтъ е^го. четве'ртђю ча'стьрасы'плеши вњтромъ, и^ ме'чь и^ꙁвлече'ши въ слњ'дъ и^хъ.
|
І візьми з цього невелику кількість, і зав’яжи їх у себе у поли.
|
|
4
|
4
|
|
и^ во'ꙁмеши эTтђ'дђ ма'ло и^хъ числомъ, и^ прїимеши я& вᲆ скђтᲆ свои. и^ эT тњ'х же во'ꙁмеши е^ще и^ в#верже'ши я& средњ ѓ^гня, і^ и^ж#же'ши я& на ѓ^гни`. и^ эT того и^зы'идеT ѓ%гнь на ве'сь до'мъ і^и^л~евъ”
|
Але й із цього ще візьми, і кинь у вогонь, і спали це у вогні. Звідти вийде вогонь на весь дім Ізраїлів.
|
|
5
|
5
|
|
Се^ гл~еT а^дона'и г~ь. с^е і^ерsлимъ посредњ страn положихъ т^я, и^ стра'нъ ја%же ѓ%крsт# е^го.
|
Так говорить Господь Бог: це Єрусалим! Я поставив його серед народів, і навколо нього — зе́млі.
|
|
6
|
6
|
|
и^ рече'ши, и^ꙁмњни ѓ^правда'нїе мое въ беꙁако'нїе, эT стра'нъ ја%же ѓ%крsтъ е^го. тњмъ е^льмаже ѓ^правда'нїя моя эTри'нђша, и^ по ꙁако'ноM мои^мъ не ходи'ша в н^я”
|
А він учинив проти постанов Моїх нечестивіше за язичників, і проти уставів Моїх — гірше, ніж зе́млі навколо нього; бо вони відкинули постанови Мої і за уставами Моїми не чинять.
|
|
7
|
7
|
|
Сего ради гл~етъ а^дона'и г~ь. поне'же ѓ%браꙁъ вашъ эT стра'нъ ја%же ѓ%крsтъ ваs. и^ не ходи'сте в ꙁако'нехъ мои^хъ, и^ ѓ^правда'нїи моихъ не сътвори'сте. н^о и^ по сђ'домъ ја^зы'ческомъ ја%же ѓ%крsтъ ваs не сътвори'сте”
|
Тому так говорить Господь Бог: за те, що ви примножили беззаконня ваші більше, ніж язичники, які навколо вас, за уставами Моїми не чините і постанов Моїх не виконуєте, і навіть не чините і за постановами язичників, які навколо вас, —
|
|
8
|
8
|
|
Сего ради с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. с^е а^ꙁъ на' тя, и^ сътворю средњ тебе` сђ'дъ преD стра'нами.
|
тому так говорить Господь Бог: ось і Я проти тебе, Я Сам, і вчиню проти тебе суд, перед очима язичників.
|
|
9
|
9
|
|
и^ сътворю средњ тебе` е^го'же нњ'смь сътвори'лъ, и^ е^мђже не сътворю` подо'бно ктомђ` всего съгнђше'нїя ради твое^го”
|
І зроблю над тобою те, чого Я ніколи не робив і до чого подібного надалі не буду робити, за всі твої мерзоти.
|
|
10
|
10
|
|
Сего ради и^ꙁ#ја^дя'тъ эTц~ы ча'да своя средњ тебе`, и^ ча'да и^з#ја^дя'тъ эTц~а. и^ сътворю в тебњ сђ'ды, и^ раз#сњ'ю вс^я ѓ^ста'вшая тебе` по всемђ вњтрђ”
|
За те батьки будуть їсти синів серед тебе, і сини будуть їсти батьків своїх; і вчиню над тобою суд, і весь залишок твій розвію по усіх вітрах.
|
|
11
|
11
|
|
Сего ради живђ а^ꙁъ гл~етъ а^дона'и г~ь. поне'же ѓ^сщ~енїя моя ѓ^скверни всњми не ё^го'дными твои^ми, и^ съгнђшен#ми твои^ми. и^ а'ꙁъ эTри'нђ т^я, и^ не пощади'тъ ѓ%ко мое, и^ а'зъ не поми'лђю.
|
Тому, — живу Я, — говорить Господь Бог, — за те, що ти осквернив святилище Моє всіма мерзотами твоїми і всіма гидотами твоїми, Я принижу тебе, і не пошкодує око Моє, і Я не помилую тебе.
|
|
12
|
12
|
|
че'тверть тебе смр~тїю потреби'тся. че'тверть тебе` гла'доM скончаеTся средњ тебе`. че'тверть же тебе` падетъ мече'мъ ѓ%крsтъ тебе`. че'тверть же тебе расы'плю по всемђ вњтрђ, и^ ме'чь и^ꙁвлекђ въ слњ'дъ и^хъ.
|
Третина у тебе помре від моровиці і загине від голоду серед тебе; третина впаде від меча на околицях твоїх; а третину розвію по усіх вітрах, і оголю меч слідом за ними.
|
|
13
|
13
|
|
и^ сконча'ется ја^рость моя и^ гнњ'въ мои на ни'хъ, и^ ё^тњшђся. и^ ё^вњ'дятъ ја%ко а^ꙁъ г~ь. гл~ахъ въ рве'нїи мое^мъ внегда` скон#ча'хъ гнњ'въ мои на ни'хъ.
|
І звершиться гнів Мій, і вгамую лють Мою над ними, і задовольнюся; і пізнають, що Я, Господь, говорив у ревності Моїй, коли звершиться над ними лють Моя.
|
|
14
|
14
|
|
и^ положђ т^я в# пђсты'ню и^ въ ё^кори'ꙁнђ ѓ%крестнымъ тебе`, и^ преD вся'кимъ проходя'щимъ.
|
І зроблю тебе пустелею і наругою серед народів, які навколо тебе, перед очима кожного, хто проходить.
|
|
15
|
15
|
|
и^ бђ'деши стеня`, и^ в порђга'нїе, въ при'тчю и^ въ страX въ странахъ ја%же ѓ%крsтъ тебе`. внегда` сътворю в# тебњ сђды въ гнњ'въ и^ въ ја%рость, и^ въ эTмще'нїе ја%рости и^ въ ѓ^бличе'нїе, а^ꙁъ г~ь гл~аX.
|
І будеш посміянням і наругою, прикладом і жахом у народів, які навколо тебе, коли Я вчиню над тобою суд у гніві й люті, і у лютих карах; — Я, Господь, прорік це; —
|
|
16
|
16
|
|
внегда послю` стрњ'лы своя гла'да мое^го на' ня, и^ бђдђт# въ сконча'нїе. послю' расы'пати в^ы, и^ гла'дъ ѓ^бњщаю на вы, и^ сътрђ ё^тверже'нїе хлњ'ба твое^го.
|
і коли пошлю на них люті стріли голоду, які будуть губити, коли пошлю їх на загибель вашу, і посилю голод між вами, і знищу хлібну опору у вас,
|
|
17
|
17
|
|
и^ спђщђ на' тя глаD, и^ ѕвњ'рь ꙁо'лъ, и^ ё^мђ'чђ т^я. смр~ть же и^ кро'вь про'идетъ скво'ѕњ т^я, и^ ме'чь наведђ на' тя, а^ꙁъ г~ь гл~ахъ”
|
і пошлю на вас голод і лютих звірів, і будете ви бездітними; і виразка і кров пройде по тобі, і меч наведу на тебе; Я, Господь, вирік це.
|
|
Глvа, ѕ~”
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
сн~е чл~чь, ё^тверди лице` свое къ горамъ і^и^л~выM и^ прорцы къ ниM.
|
сину людський! поверни лице твоє до гір Ізраїлевих і проречи на них,
|
|
3
|
3
|
|
и^ рече'ши, го'ры і^и^л~евы, слы'шите слово гн~е” Се^ гл~етъ а^дона'и г~ь гора'мъ и^ хо'лмомъ, и^ по'лямъ и^ де'бремъ. се^ а^ꙁъ наведђ на' вы мечь и^ потребя'тся высоты` ваша.
|
і скажи: гори Ізраїлеві! слухайте слово Господа Бога. Так говорить Господь Бог горам і пагорбам, долинам і лощинам: ось, Я наведу на вас меч, і зруйную висоти ваші;
|
|
4
|
4
|
|
и^ поги'бнђтъ тре'бницы ва'ши, и^ съкрђшатся кђми'рницы ваши. и^ побїюT ја%ꙁвеныа вашапреD кђми'ры вашими,
|
і жертовники ваші будуть спустошені, стовпи ваші на честь сонця будуть розбиті, і повалю убитих ваших перед ідолами вашими;
|
|
5
|
5
|
|
и^ да'мъ стрђ'пъ сн~омъ і^и^л~евомъ преD кђми'ры и^хъ. и^ да'мъ ко'сти вашA ѓ%крsтъ тре'бникъ вашихъ,
|
і покладу трупи синів Ізраїлевих перед ідолами їхніми, і розсиплю кістки ваші навколо жертовників ваших.
|
|
6
|
6
|
|
въ всXњ селехъ вашихъ. и^ ѓ^пђстњюT гради ваши, и^ высо'кая ваша поги'бнTђ ја%коже да ся потребя'тъ. и^ ѓ^гнђсяTся тре'бницы ваши и^ съкрђшаTся, и^ почїю'тъ кђми'ры ваши, и^ эTвръгђтся кђми'рницы ваши, и^ потребя'тся дњ'ла ваша.
|
У всіх місцях вашого мешкання міста́ будуть спустошені й висоти зруйновані, для того, щоб спустошені і зруйновані були жертовники ваші, щоб розтрощені і знищені були ідоли ваші, й розбиті сонячні стовпи ваші, і згладилися витвори ваші.
|
|
7
|
7
|
|
и^ падђтъ ја^зве'нїи ваши средњ ваs. и^ поꙁна'ете ја%ко а^зъ г~ь.
|
Й будуть падати серед вас убиті, і пізнаєте, що Я Господь.
|
|
8
|
8
|
|
и^ ѓ^ста'влю ја%коже бы'ти эT ва'съ снабдњ'номъ мече'мъ въ странахъ, и^ в расы'панїе ва'ше въ странахъ.
|
Але Я збережу залишок, так що будуть у вас серед народів такі, які вціліли від меча, коли ви будете розсіяні по землях.
|
|
9
|
9
|
|
и^ помянђтъ ё^цњлњ'вшїи эT ваs бы'вшее въ плњне'нїи та'мо” Кля'ша бо ся срDцемъ и^хъ блђди'вшиM и^ ѓ^ста'вшимъ эT мене, и^ ѓ^чи'ма иX злы'ма въ слњ'дъ хђдо'жествъ иX. и^ вᲆзбїются по лицемъ свои^мᲆ ѓ^ зло'бњ, и^же твори'ша в# согнђше'нїиX, и^ въ всњ'хъ хђдожествїи^хъ.
|
І згадають про Мене вцілілі ваші серед народів, куди будуть відведені у полон, коли Я скрушу блудне серце їх, що відпало від Мене, і очі їхні, що блудили вслід ідолам; і вони до самих себе відчують огиду за те зло, яке вони робили в усіх мерзотах своїх;
|
|
10
|
10
|
|
и^ поꙁна'ютъ ја%ко а^ꙁъ г~ь. не тђ'не гл~ахᲆ сътвори'ти и^мъ все ꙁл^о се`”
|
і пізнають, що Я Господь; не даремно говорив Я, що наведу на них таку біду.
|
|
11
|
11
|
|
Си же гл~етъ а^дона'и г~ь, въсплещи рђко'ю, и^ въстрепли ного'ю, и^ рцы` бл~го бл~го ѓ^ всемъ съгнђше'нїи зло'бы до'мђ і^и^л~ева, ја%ко мече'мъ и^ гла'домъ и^ смр~тїю падђтъ.
|
Так говорить Господь Бог: сплесни руками твоїми і тупни ногою твоєю, і скажи: горе за всі мерзенні злодіяння дому Ізраїлевого! упадуть вони від меча, голоду і моровиці.
|
|
12
|
12
|
|
да'лнїи смр~тїю сконча'ются. а^ бли'жнїи мече'мъ падђтъ, а^ ѓ^держи'мыи гла'домъ скон#ча'ются. и^ сконча'ю гнњ'въ мои на нихъ.
|
Хто далеко, той помре від моровиці; а хто близько, той упаде від меча; а хто залишився й уцілів, помре від голоду; так звершу над ними гнів Мій.
|
|
13
|
13
|
|
и^ ё^вњсте ја%ко а^ꙁъ г~ь. внегда бђ'дђтъ ја^ꙁве'нїи ваши средњ кђми'ръ вашихъ, ѓ%крsтъ тре'бникъ вашихъ. на всемъ хо'лмђ высо'цњ, и^ на всњхъ версњхъ го'рнихъ. и^ пDо дђбомъ сњ'нномъ, и^ поD всњмъ дђ'бомъ ча'стомъ. и^дњ'же да'ша т^ђ ѓ^бъё^ха'нїя бл~гово'нная всMњ кђми'ромъ иX.
|
І пізнаєте, що Я Господь, коли уражені будуть лежати між ідолами своїми навколо жертовників їх, на всякому високому пагорбі, на всіх вершинах гір і під усяким зеленим деревом, і під усяким гіллястим дубом, на тому місці, де вони приносили запашні куріння всім ідолам своїм.
|
|
14
|
14
|
|
прострђ рђ'кђ свою на' ня, и^ положђ зе'млю ихᲆ в па'гђбђ, и^ потребле'нїе. эT пђстыня девла'та, и^ всего вселе'нїя и^хъ. и^ поꙁна'ете ја%ко а^ꙁъ г~ь”
|
І простягну на них руку Мою, і зроблю землю пустелею і степом, від пустелі Дивлаф, у всіх місцях проживання їх, і пізнають, що Я Господь.
|
|
Глvа, з~”
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я.
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
и^ т^ы сн~е чл~чь рцы`, с^е гл~етъ г~ь. ꙁемли` і^и^л~вњ конецъ прише'лъ е^сть. на четы'ри краи ꙁемля`
|
і ти, сину людський, [скажи]: так говорить Господь Бог; землі Ізраїлевій кінець, — кінець прийшов на чотири краї землі.
|
|
3
|
3
|
|
пришеl е^сть коне'цъ. нн~њ коне'цъ тебњ, і^ и^спђщђ ја%рость мою на' тя, и^ эTм#щђ въ пђтехъ твои^хъ, и^ да'мъ на' тя вс^я съгнђше'нїя твоя.
|
Ось кінець тобі; і пошлю на тебе гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми, і покладу на тебе всі мерзоти твої.
|
|
4
|
4
|
|
и^ не пощади'тъ ѓ%ко мое на' тя, и^ не поми'лђю. зане` сђ'дъ твои на' тя и^деT, и^ съгнђше'нїя твоя средњ тебе бђдђтъ. и^ ё^вњ'дятъ ја%ко а^ꙁъ г~ь”
|
І не пощадить тебе око Моє, і не помилую, і воздам тобі за шляхами твоїми, і мерзоти твої з тобою будуть, і пізнаєте, що Я Господь.
|
|
5
|
5
|
|
И$мже с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, ꙁло'бъ е^ді'на ꙁло'ба с^е и^детъ.
|
Так говорить Господь Бог: біда єдина, ось, іде біда.
|
|
6
|
6
|
|
коне'цъ прише'лъ е^сть, прише'лъ коне'цъ к ᲄебњ. въста'ни,
|
Кінець прийшов, прийшов кінець, встав на тебе; ось дійшла,
|
|
7
|
7
|
|
се пришло е^сть плете'нїе на' тя живђщаго на ꙁемли`. пришеl е^сть го'дъ, прише'лъ е^сть дн~ь, ни съ пли'щемъ ни съ болњꙁнїю.
|
дійшла напасть до тебе, жителю землі! надходить час, наближається день сум’яття, а не веселих вигуків на горах.
|
|
8
|
8
|
|
нн~њ въ бли'ꙁъ разлїю гнњ'въ мои на' тя, и^ сконча'ю ја%рость мою на тебњ. и^ ѓ^сђжђ т^я по пђтемъ твои^мъ. и^ даM на' тя вся съгнђше'нїя твоя.
|
Ось, незабаром виллю на тебе лють Мою і звершу над тобою гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми, і покладу на тебе всі мерзоти твої.
|
|
9
|
9
|
|
и^ не пощади'тъ ѓ%ко мое и^ не поми'лђю. зане'же пђти твоя на' тя дамъ, и^ съгнђше'нїа твоя на' тя воꙁмTђся. и^ поꙁна'еши ја%ко а^ꙁъ г~ь бїяи”
|
І не пощадить тебе око Моє, і не помилую. За шляхами твоїми воздам тобі, і мерзоти твої з тобою будуть; і пізнаєте, що Я Господь каратель.
|
|
10
|
10
|
|
Се^ дн~ь гн~ь прихо'дит#, се коне'цъ пришеl е^сть. и^ꙁыиде плете'нїе, и^ процвњте же'ꙁлъ,
|
Ось день! ось прийшла, настала напасть! жезл виріс, гордість розрослася.
|
|
11
|
11
|
|
проѕя'бе ё^кори'ꙁна. и^ съкрђшитъ ё^тверже'нїе безако'н#ника. и^ не съ пли'щемъ ни съ поTща'нїемъ и^же эT нихъ сђть, и^ нњсть красы в нихъ.
|
Постає сила на жезл нечестя; нічого не залишиться від них, і від багатства їх, і від шуму їх, і від пишноти їх.
|
|
12
|
12
|
|
прише'лъ чаs приближи'лся дн~ь. кђпяи да ся не ра'дђеT, и^ прода'яи да ся не пла'четъ. ја%ко гнњ'въ на все` мно'жество иX.
|
Прийшов час, настав день: хто купив, не радій, і хто продав, не плач; бо гнів над усією безліччю їх;
|
|
13
|
13
|
|
ꙁане' же притяжава'а къ прода'ющемђ, к# семђ не въꙁврати'тся. и^ е^ще въ жи'ꙁни живђщемђ, ја%ко видњ'нїе на все` мно'жество и^хъ не въꙁврати'тся. и^ чл~къ въ ѓ^чеси жи'ꙁнь е^го не ё^держиT”
|
Бо хто продав, не повернеться до проданого, хоч би і залишилися вони у живих; бо пророче видіння про всю безліч їх не відміниться, і ніхто своїм беззаконням не укріпить свого життя.
|
|
14
|
14
|
|
Въстрђби'те трђбо'ю, и^ раꙁ#сђди'те все, и^ не бђ'детъ грядђщаго на раᲄь, ја%ко гнњ'въ на все мно'жество и^хъ.
|
Засурмлять у трубу, і все готується, але ніхто не йде на війну: бо гнів Мій над усією безліччю їх.
|
|
15
|
15
|
|
ра'ть и^з#внђ съ мечеM, глаD же и^ смр~ть и^ꙁнђтри. и^же на' поли мечемъ сконча'ется, сђщих# же въ гра'дњ глаD и^ смр~ть сконча'етъ.
|
Поза домом меч, а у домі моровиця і голод. Хто у полі, той помре від меча; а хто у місті, того пожеруть голод і моровиця.
|
|
16
|
16
|
|
и^ ё^цњлњ'ютъ сп~се'нїи эT нихъ, и^ бђ'дђтъ въ гораX ја%ко скорбя'ще вся и^ꙁбїю в# неправдаX и^хъ.
|
А вцілілі з них утечуть і будуть на горах, як голуби долин; усі вони будуть стогнати, кожен за своє беззаконня.
|
|
17
|
17
|
|
вся рђ'ки раз#слабњ'ютъ, и^ вся сте'гни ё^каляюTся мо'кростїю.
|
У всіх руки опустяться, й у всіх коліна затремтять, як вода.
|
|
18
|
18
|
|
и^ препояшђтся въ врњтища, и^ покры'етъ я& ё%жасъ. и^ на вся'коM лицњ сра'мъ на нихъ, и^ на вся'кои главњ плњшъ.
|
Тоді вони опережуться веретищем, і обійме їх трепет і у всіх на лицях буде сором, і у всіх на головах пліш.
|
|
19
|
19
|
|
сребро и^хъ на стогнаX повержется, и^ зла'то и^хъ преѓ^бидится. сребро и^хъ и^ ꙁлато не въꙁ#мо'жетъ и^ꙁба'вити и^хъ эT гнњ'ва бж~їя. дш~а и^хъ не насы'тится, и^ чре'во и^хъ не напо'лнится, ꙁане'же съблаꙁнъ непра'вости и^хъ,
|
Срібло своє вони викинуть на вулиці, і золото у них буде у зневазі. Срібло їх і золото їх не у змозі буде врятувати їх у день гніву Господа. Вони не наситять ними душ своїх і не наповнять утроб своїх; бо воно було приводом до беззаконня їх.
|
|
20
|
20
|
|
и^ꙁбо'рное ё^тва'ри въ преꙁрњ'нїе положи'ша е&, и^ ѓбраꙁы ме'рзостїи свои^хᲆ и^ помраже'нїя сътвори'ша эT ни'хъ. сего ради дахъ е& и^мъ в# нечистотђ,
|
І у червоних убраннях своїх вони перетворювали його на гордість, і робили з нього зображення мерзотних своїх ідолів; за те і зроблю його нечистим для них;
|
|
21
|
21
|
|
и^ предамъ я& в чю'жди рђцњ ја%коже раꙁграби'ти я&, и^ про'чимъ на земли` въ плњне'нїе, и^ ѓ^сквернятъ е&.
|
і віддам його у руки чужих у здобич і беззаконникам землі на розкрадання, і вони осквернять його.
|
|
22
|
22
|
|
и^ эTвращђ лице свое эT нихъ, и^ ѓ^скврънятъ страж#бђ мою. и^ вни'дђтъ в ню беꙁ# сђмнњ'нїя, и^ ѓ^скверняT ю&,
|
І відверну від них лице Моє, і осквернять потаємне Моє; і прийдуть туди грабіжники, і осквернять його.
|
|
23
|
23
|
|
и^ сътво'рятъ мяте'жъ. поне'же ꙁемля` по'лна сђ'дђ кро'ве, и^ граD по'лнъ беꙁако'нїа.
|
Зроби ланцюг, бо земля ця наповнена кривавими злодіяннями, і місто повне насильства.
|
|
24
|
24
|
|
и^ приведђ лђка'выа страны`, и^ прїимђтъ до'мы и^хᲆ. и^ эTвращђ велича'нїе крњ'пости и^хъ, и^ ѓ^скверня'тся ѓ^сщ~енїя и^хъ.
|
Я приведу найлютіших з народів, і заволодіють домами їхніми. І покладу кінець пихатості сильних, і будуть осквернені святині їхні.
|
|
25
|
25
|
|
и^ ѓ^цыще'нїе прїидетъ. пои%щеши ми'ра, и не бђдетъ”
|
Йде пагуба; будуть шукати миру, і не знайдуть.
|
|
26
|
26
|
|
Лю'то до лю'та бђдеT, и^ вњсть до вњсти бђдетъ. и^ вꙁы'щется видњ'нїе эT пррoка, и^ ꙁако'нъ поги'бнетъ эT жерца`, и^ совњтъ эT ста'рець.
|
Біда піде за бідою і звістка за звісткою; і будуть просити у пророка видіння, і не стане вчення у священика і поради у старців.
|
|
27
|
27
|
|
цр~ь въꙁ#сњтђетъ, и^ кн~ѕь ѓблече'тся въ па'гђбђ, и^ рђ'ки людїи ꙁемля` раслабњ'ютъ. по пђтемъ и^хъ сътворю и^мъ, и^ сђды иX эTм#щђ иM. и^ раꙁђмњюT ја%ко а^ꙁъ г~ь”
|
Цар буде ремствувати, і князь одягнеться у жах, і в народу землі будуть тремтіти руки. Вчиню з ними за шляхами їхніми, і за судами їхніми буду судити їх; і пізнають, що Я Господь.
|
|
Глvа, и~”
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть в лњто ше'стое, въ ше'стыи мsць, въ пя'тыи дн~ь мsца. сњдњ'хъ в# домђ` мое^мъ, и^ ста'рцы і^ё'дини сњдя'хђ ё^ мене`. и^ бы'сть на мнњ рђка` а^дона'я г~а.
|
І було у шостому році, у шостому місяці, у п’ятий день місяця, сидів я у домі моєму, і старійшини юдейські сиділи перед лицем моїм, і зійшла на мене там рука Господа Бога.
|
|
2
|
2
|
|
и^ ви'дњхъ и^ с^е ѓ^бли'чїе мђж'еско, эT чре'слъ е^го до до'ла ѓ%гнь. эT чре'слъ же горњ ја%ко и^ видњ'нїе ꙁа'ря, и^ ја%ко в#ꙁо'ръ прђ'да чи'ста.
|
І побачив я: і ось подоба [мужа], ніби вогненна, і від стегон його і нижче — вогонь, і від стегон його і вище — ніби сяйво, ніби світло полум’я.
|
|
3
|
3
|
|
и^ простре подо'бїе рђки, и^ ја% м^я ꙁа ве'рхъ главы` мое^я. и^ взя м^я дх~ъ средњ земля` и^ средњ нб~си. и^ веде м^я въ і^ерsлимъ в# видњ'нїи бж~їи. преD пригра'ды враT ꙁря'щиX на сњверъ, и^дњж'е б^њ сто'лпъ поста'вленъ и^ ѓ%бразъ р#венїя притяжава'ющаго.
|
І простяг Він ніби руку, і взяв мене за волосся голови моєї, і підняв мене дух між землею і небом, і приніс мене у видіннях Божих у Єрусалим до входу внутрішніх воріт, обернених на північ, де був поставлений ідол ревнощів, що збуджує ревнощі.
|
|
4
|
4
|
|
и^ с^е т^ђ бя'ше сла'ва б~а і^и^л~ева по видњ'нїю е^же ви'дњхъ на' поли”
|
І ось, там була слава Бога Ізраїлевого, подібна до тієї, яку я бачив на полі.
|
|
5
|
5
|
|
И$ рече къ мнњ`, сн~е чл~чь, възри ѓ^чи'ма свои^ма на сњ'веръ. и^ възрXњ ѓ^чи'ма мои^ма на сњ'веръ. и^ се эT сњ'вера къ вра'томъ ꙁря'щимъ на въсто'кᲆ тре'бника, и^дњж'е ѓ%браꙁъ р#венїя сего въ вхо'дњ е^я`”
|
І сказав мені: сину людський! підніми очі твої до півночі. І я звів очі мої до півночі, і ось, з північного боку біля воріт жертовника — той ідол ревнощів біля входу.
|
|
6
|
6
|
|
И$ реq къ мнњ сн~е чл~чь, ви'дњ ли чт^о се тво'рятъ сїи беꙁако'нїя вели'ка, до'мъ і^и^л~евъ тво'ритъ зд^њ, эTдњля'тися эT ст~ни мое^я. и^ е^ще ѓ^брати'ся и^ ё'ꙁриши боlша.
|
І сказав Він мені: сину людський! чи бачиш ти, що вони роблять? великі мерзоти, які робить дім Ізраїлів тут, щоб Я відійшов від святилища Мого? але повернися, і ти побачиш ще більші мерзоти.
|
|
7
|
7
|
|
и^ в#веде м^я къ преDвратїю две'рномђ, и^ ви'дњх#, и^ се сква'жня е^ді'на въ стњнњ.
|
І привів мене до входу у двір, і я глянув, і ось у стіні щілина.
|
|
8
|
8
|
|
и^ рече къ мнњ, сн~е чл~чь, раскопаи въ стњнњ. и^ раскопаX, и^ се две'ри е^ді'ны.
|
І сказав мені: сину людський! прокопай стіну; і я прокопав стіну, і ось якісь двері.
|
|
9
|
9
|
|
и^ рече къ мнњ`, вни'ди и^ ви'жDь безако'нїя ꙁла'я ја%же тво'рятъ сїи ꙁд^њ.
|
І сказав мені: ввійди і подивися на огидні мерзоти, які вони роблять тут.
|
|
10
|
10
|
|
и^ вънидо'хъ и^ ви'дњхъ, и^ се вся'къ ѓ%браꙁъ га'да и^ ско'та сђяа съгнђше'нїя, и^ кђми'ры до'мђ і^и^л~ва напи'сани бы'ша на стњнњ всю'дђ ѓ%коло.
|
І ввійшов я, і бачу, і ось усякі зображення плазунів і нечистих тварин і всякі ідоли дому Ізраїлевого, написані по стінах навколо.
|
|
11
|
11
|
|
и^ сеDмьдеся'тъ мђж'ъ эT ста'рець до'мђ і^и^л~ева, и^е^хонїя а^са'фовъ стоя'ше средњ и^хъ. и^ сїи стоя'хђ преD лицемъ написанїя на стњнњ, и^ ко'жDо ихъ и^мы'и кади'лницђ в рђцњ свое'и, и^ ды'мъ кади'ла въсхожDаше”
|
І сімдесят чоловіків зі старійшин дому Ізраїлевого стоять перед ними, й Ієзанія, син Сафанів, серед них; і у кожного в руці своє кадило, і густа хмара куріння підноситься догори.
|
|
12
|
12
|
|
И$ реq къ мнњ`, ви'дњ ли сн~е чл~чь, е^же ста'рцы до'мђ і^и^л~ева тво'рятъ ꙁд^њ, кожDо и^хъ в ло'жи та'инњмъ. ꙁане` рњша, не ви'дитъ г~ь, ѓ^ста'вилъ е^сть ꙁе'млю”
|
І сказав мені: чи бачиш, сину людський, що роблять старійшини дому Ізраїлевого у темряві, кожен у розписаній своїй кімнаті? бо говорять: «не бачить нас Господь, залишив Господь землю цю».
|
|
13
|
13
|
|
И$ рече къ мнњ`. е^ще ѓ^брати'ся и^ ё'ꙁриши беꙁако'нїя бо'льша, ја%же сїи тво'рятъ.
|
І сказав мені: повернися, і побачиш ще більші мерзоти, які вони роблять.
|
|
14
|
14
|
|
и^ в#веде м^я въ преDвра'тїе две'рїи гн~ь зря'щиX на сњ'веръ. и^ с^е же'ны сњдя'ща ё^ фамђса, и^ пла'чющася та'мо ꙁа кђми'ръ”
|
І привів мене до входу у ворота дому Господнього, які на північ, і ось, там сидять жінки, які плачуть за Фаммугою,
|
|
15
|
15
|
|
И$ рече къ мнњ`, ви'дњ ли сн~е чл~чь. и^ е^ще ё%зриши хђдо'жество иX бо'льши сего.
|
і сказав мені: чи бачиш, сину людський? повернися, і ще побачиш більші мерзоти.
|
|
16
|
16
|
|
и^ в#веде мя въ дво'ръ до'мђ гн~я внђтръ. и^ преD две'рїе хра'ма гн~я, междђ е^ла'момъ и^ ме'ждђ тре'бникомъ, ја%ко дв^адесять и^ пяT мђжъ, ꙁа'ди дав#ша къ хра'мђ гн~ю, и^ лица` и^хъ пря'мо въстокђ. и^ сїиже покланяются на въсто'къ слн~цђ”
|
І ввів мене у внутрішній двір дому Господнього, і ось біля дверей храму Господнього, між притвором і жертовником, близько двадцяти п’яти чоловіків стоять спинами своїми до храму Господнього, а обличчями своїми на схід, і кланяються на схід сонця.
|
|
17
|
17
|
|
И$ реq къ мнњ`, сн~е чл~чь. е^да ма'ло с^и твори'ти беꙁако'нїя до'мђ і^ё'дина, ја%же тво'рятъ ꙁд^њ. поне'же напо'л#ниша ꙁе'млю беꙁако'нїя, и^ ѓ^брати'шася раꙁгнњ'вати м^я. и^ с^е сїи простира'ютъ ло'ꙁђ ја%ко и^ хђля'ще м^я.
|
І сказав мені: чи бачиш, сину людський? чи мало дому Іудиному, щоб робити такі мерзоти, які вони роблять тут? але вони ще землю наповнили нечестям, і подвійно прогнівляють Мене; і ось, вони віття підносять до носів своїх.
|
|
18
|
18
|
|
и^ а'ꙁъ сътворю и^мъ съ ја%ростїю. и^ не пощади'тъ ѓ%ко мое, и^ не поми'лђю. и^ приꙁовђтъ въ ё%ши мои гла'сомъ вели'комъ, и^ не ё^слы'шђ и^хᲆ”
|
За те і Я буду діяти з люттю; не пошкодує око Моє, і не помилую; і хоч би вони волали у вуха Мої гучним голосом, не почую їх.
|
|
Глvа, џ~”
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
|
И въꙁопи въ ё%ши мои` гласоM вели'комъ гл~я, приближи'лося е^сть м#щенїе гра'да. и^ ко'ждо и^мња'ше сосђды въ рђцњ своеи` потре'бныа.
|
І виголосив у вуха мої великим гласом, говорячи: нехай наблизяться карателі міста, кожен зі своїм згубним знаряддям у руці своїй.
|
|
2
|
2
|
|
и^ с^е ше'сть мђжъ и^до'ша эT вра'тъ высо'кихъ зря'щиX на сњверᲆ, и^ кое^мђжDо сосђды поги'бели въ рђкђ е^го. и^ мђж# е^ді'нъ посредњ и^хъ ѓ^блеченъ въ жречески ри'ꙁы, и^ поа'съ эT сапфи'ра ѓ^ чреслXњ е^го. и^ внидо'ша и^ ста'ша блиZ требника мњ'дянаго,
|
І ось, шість чоловік ідуть від верхніх воріт, звернених на північ, і в кожного в руці згубне знаряддя його, і між ними один, одягнений у лляний одяг, у якого при поясі його приладдя писаря. І прийшли і стали біля мідного жертовника.
|
|
3
|
3
|
|
и^ сла'ва б~а і^и^л~ева въꙁы'иде эT херђви'ма сђщаго в неM, в непокровенMњ до'мђ. и^ приꙁва мђжа ѓ^бол#чена в# ризђ жреческђ, и^же и^мња'ше на чреслњхъ своиX поа'съ”
|
І слава Бога Ізраїлевого зійшла з херувима, на якому була, до порогу дому. І прикликав Він чоловіка, одягненого у лляний одяг, у якого при поясі приладдя писаря.
|
|
4
|
4
|
|
И$ реq г~ь к немђ, проиди средњ гра'да средњ і^ерsли'ма. и^ даждь зна'менїа на лица` мђж'еска, и^же болњꙁнђ'ютъ и^ стенђтъ, эT беꙁако'нїи быва'ющихъ средњ иX”
|
І сказав йому Господь: пройди посередині міста, посередині Єрусалима, і на чолах людей скорботних, що зітхають за всіма мерзотами, що звершуються серед нього, зроби знак.
|
|
5
|
5
|
|
И$ симъ ре'че слы'шащђ мнњ. и^дњте въ' граD вᲆ слDњ е^го, и^ с#сњцњте и^ не пощади'те ѓ^чи'ма ва'шимA и^ не поми'лђите,
|
А тим сказав так, що я чув: ідіть за ним по місту й уражайте; нехай не шкодує око ваше, і не щадіть;
|
|
6
|
6
|
|
ни сᲄа'рца н^и ю%ноши, н^и дв~цы, н^и младенца, н^и жены, и^ꙁбїите въ потребле'нїе. а^ на всњхᲆ на ни'хъже е^сть зна'менїе, не прикаса'итеся, эT ѓ^сщ~енныхъ мои'хъ начнњте. и^ нача'ша эT мђж'ъ ста'рыX, и^же бњша внђтръ въ дворњ”
|
старого, юнака і дівчину, і немовля і жінок бийте до смерти, але не чіпайте жодної людини, на якій знак, і почніть від святилища Мого. І почали вони з тих старійшин, які були перед домом.
|
|
7
|
7
|
|
И$ реq к ни'мъ, ѓ^скверни'те до'мъ, и^ напоlни'те мертвьца, і^ и^зыидᲇте. і^ и^зыдо'ша и^збивахђ живђщихъ вᲆ градњ”
|
І сказав їм: оскверніть дім, і наповніть двори убитими, і вийдіть. І вийшли, і почали убивати у місті.
|
|
8
|
8
|
|
И$ бы'сть внегда` сњча'хђ, ѓ^ста'хъ а%зъ, и^ падо'хъ ни'ць. и^ вᲆꙁопихъ, и^ рњхъ. горе го'ре, ЭO люте мн^њ а^дона'ю г~и. потребля'еши ѓ^стан#ки і^и^л~евы, внегда` разлива'еши ја%рость свою` на і^ерsли'мъ”
|
І коли вони їх убили, а я залишився, тоді я упав на лице своє і заволав, і сказав: о, Господи Боже! невже Ти погубиш весь залишок Ізраїля, виливаючи гнів Твій на Єрусалим?
|
|
9
|
9
|
|
И$ реq къ мнњ, непра'вда до'мђ і^и^л~ева і^ и^ё'дина въꙁвелича'ется ѕњ'ло, ја%ко и^ напо'лнися земля` лю'дїи мноh, и^ граD напо'лниs непра'вдъ и^ нечистоT. ја^ко рњша, ѓ^ста'вилъ е^сть г~ь зе'млю, и^ не ви'дитъ г~ь.
|
І сказав Він мені: нечестя дому Ізраїлевого й Іудиного велике, дуже велике; і земля ця повна крови, і місто сповнене неправди; бо вони говорять: «залишив Господь землю цю, і не бачить Господь».
|
|
10
|
10
|
|
н^о а^зъ е^смь и^ не пощади'тъ ѓ%ко мое, н^и поми'лђю. пђти и^хъ на главы` и^хъ даX.
|
За те і Моє око не пощадить, і не помилую; оберну поведінку їх на їх голову.
|
|
11
|
11
|
|
и^ с^е мђжъ ѓ^болченыи въ жреческїя ри'ꙁы, и^ препоа'саны поя'сомъ чресла` е^го. эTвњщава'ше гл~я, сътвориX ја%коже ꙁаповњ'да м^и”
|
І ось чоловік, одягнений у лляний одяг, у якого при поясі приладдя писаря, дав відповідь і сказав: я зробив, як Ти повелів мені.
|
|
Глvа, і~”
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
|
И ви'дњхъ, и^ с^е верхђ твердњли наD главо'ю херђвиMскою, и^ ја%ко ка'мень сапфи'ровыи, и^ ја%ко подо'бїе прsтла на неM.
|
І бачив я, і ось на склепінні, що над Главами херувимів, ніби камінь сапфір, ніби щось, схоже на престіл, видиме було над ними.
|
|
2
|
2
|
|
и^ рече къ мђж'ђ ѓ^блеченомђ въ ё^тва'рь. вни'ди средњ колесъ ја^же поD херђви'момъ, и^ напо'лни госести своя гла'вень ѓ^гненъ эT среды херђви'ма, и^ расы'пли по' градђ. и^ вни'де предо мно'ю.
|
І говорив Він чоловікові, одягненому у лляний одяг, і сказав: увійди між колесами під херувимів і візьми повні пригорщі палаючого вугілля між херувимами, і кинь на місто; і він увійшов на моїх очах.
|
|
3
|
3
|
|
херђви'м же стоя'ше ѓ^деснђю до'мђ, и^ внегда` въхожDаше мђжъ, и^ ѓ^блаk напо'лни сњнь внђтреню.
|
Херувими ж стояли праворуч від дому, коли ввійшов той чоловік, і хмара наповнювала внутрішній двір.
|
|
4
|
4
|
|
и^ въздви'жеся сла'ва гн~я свы'ше херђви'ма, в непокрове'нїе до^мђ, и напо'лни до'мъ ѓ%блакъ и^ дворъ напо'лнися сла'вы гн~я.
|
І піднялася слава Господня з херувима до порогу дому, і дім наповнився хмарою, і двір наповнився сяйвом слави Господа.
|
|
5
|
5
|
|
и^ глаs кры'лђ херђви'м#скђ слы'шашеся до внњшняго двора`, ја%ко и^ гла'съ бж~їи сад#да, и^ гл~юща”
|
І шум від крил херувимів чутно було навіть на зовнішньому дворі, ніби глас Бога Всемогутнього, коли Він говорить.
|
|
6
|
6
|
|
И$ бы'сть внегда` заповњ'даше мђж'ђ ѓблечен#номђ въ ё^тва'рь ст~ђю, гл~я. воꙁми` ѓ%гнь эT среды ко'лесᲆ, и^же средњ херђви'м#. и^ внїиде и^ ста` бли'зᲆ колесъ.
|
І коли Він дав повеління чоловікові, одягненому у лляний одяг, сказавши: «візьми вогню між колесами, між херувимами», і коли він увійшов і став біля колеса, —
|
|
7
|
7
|
|
и^ простре херђви'мъ рђ'кђ свою` межDђ херђви'момъ, средњ ѓ^гня` сђщаго херђви'мома, и^ взя` и^ вда'сть въ рђцњ ѓ^болчен#номђ въ ё^тва'рь ст~ђю. и^ вꙁя` і^ и^зыиде.
|
тоді із середовища херувимів один херувим простягнув руку свою до вогню, який між херувимами, і взяв і дав у пригорщі одягненому у лляний одяг. Він узяв і вийшов.
|
|
8
|
8
|
|
и^ видњхъ херђви'ми, и^ с^е ѓ^бличїе рђкъ чл~чь подъ крылы и^хъ”
|
І видно було у херувимів подобу рук людських під крилами їх.
|
|
9
|
9
|
|
И$ ви'дњхъ с^е четы'ри колеса стоа'хђ дръжа'щеся херђви'мђ. и^ ко'ло е^ді'но держа'шеся е^ді'ного херђви'ма. и^ ко'ло же е^ді'но дръжа'ся дрђгаго херђви'ма. взор# же коле'съ ја%ко и^ взоръ ка'менїя ѓ%гнена.
|
І бачив я: і ось чотири колеса біля херувимів, по одному колесу біля кожного херувима, і колеса на вигляд ніби з каменю топаза.
|
|
10
|
10
|
|
и^ вꙁоръ и^хъ ѓ^бли'чїе въ четы'рехъ, ја%коже е^гда` е^сть ко'ло в# ко'леси.
|
І на вигляд усі чотири подібні, начебто колесо знаходилося у колесі.
|
|
11
|
11
|
|
и внегда` и^дя'хђ на четы'ри часᲄи и^дяхђ, и^ не ѓ^бращахђся внегда` и^дя'хђ, ја%ко на не'же мњсто а'ще въꙁря'ше е^ді'нъ нача'токъ, въ слDњ е^го идя'хђ и не ѓ^браща'хђся.
|
Коли йшли вони, то йшли на чотири свої боки; під час ходи своєї не поверталися, але до того місця, куди повернена була голова, і вони туди йшли; під час ходи своєї не поверталися.
|
|
12
|
12
|
|
вся' же тњлеса иX и^ хреп#ти и^хъ, и^ рђци и^хъ, и^ кры'ла и^хъ, и ко'леса полна ѓ^чесъ, ѓ%крsтъ четы'рехъ колесъ и^хъ.
|
І все тіло їх, і спина їх, і руки їх, і крила їх, і колеса навколо були повні очей, усі чотири колеса їх.
|
|
13
|
13
|
|
ко'леса же сїи нарекошася слы'шащђ мн^њ ге'льге'ль.
|
До коліс цих, як я чув, було сказано: «галгал»*.
|
|
14
|
14
|
|
четы'ри же лица` комђж'до и^хъ. е^ді'номђ лице херђви'мле, лице же дрђгомђ лице львово, третїеy лице те'лче, и^ четвертое лице ѓ'рле.
|
І у кожної з тварин чотири лиця: перше лице — лице херувимове, друге лице — лице людське, третє лице левове і четверте лице орлине.
|
|
15
|
15
|
|
и^ вꙁяшеся херђви'ми” се^ е^сть живо'тная, еже ви'дњхъ на рњцњ хова'рњ.
|
Херувими піднялися. Це були ті самі тварини, яких я бачив біля ріки Ховарі.
|
|
16
|
16
|
|
и^ е^гда` и^дя'хђ херђви'ми, и^дя'хђ и^ колеса` и^хъ, и сїи дръжа'щеся ихъ” И$ внегда` въꙁдви'ѕахђ херђвими кры'ла, ја%ко въꙁвыситися эT ꙁемля`, и^ не ѓ^браща'хђся колеса` и^хъ, и^ та' же дръжа'щеся иX”
|
І коли йшли херувими, тоді йшли поряд з ними і колеса; і коли херувими піднімали крила свої, щоб піднятися від землі, і колеса не відокремлювалися, а були при них.
|
|
17
|
17
|
|
И$ егда` стоа'хђ тїи, стоа'хђ и^ ѓ^ни. и^ внегда` въꙁвышахђся тїи, въꙁвышахђся и^ ѓ^ни` с ними” занеже дх~ъ живо'тенъ б^њ в ни'хъ.
|
Коли ті стояли, стояли і вони; коли ті піднімалися, піднімалися і вони; бо у них був дух тварин.
|
|
18
|
18
|
|
и^ꙁы'иде б^о сла'ва гн~я эT непокрове'ннаго до'мђ, и^ вꙁыиде на херђві'мы,
|
І відійшла слава Господня від порогу дому і стала над херувимами.
|
|
19
|
19
|
|
и^ вᲆзDвиго'ша крыла херђви'ми, и^ въꙁвыси'шася херђви'ми эT земля` предо мно'ю. е^гDа изыидо'ша тїи, и^ колеса` дръжа'хђся и^хъ. и^ къ преDвратїю враT до'мђ гн~я ја^же проти'вђ восто'кђ, и^ сла'ва г~а б~а і^и^л~ева б^њ на нихъ.
|
І підняли херувими крила свої, і піднялися на очах моїх від землі; коли вони відходили, то і колеса поряд з ними; і стали біля входу у східні врата дому Господнього, і слава Бога Ізраїлевого вгорі над ними.
|
|
20
|
20
|
|
с^е е^сть живо'тная и^же ви'дњхъ преD бм~ъ і^и^л~евомъ на рњцњ ховарь. и^ позна'х# ја%ко херђви'ми бя'хђ четыри.
|
Це були ті самі тварини, яких бачив я біля підніжжя Бога Ізраїлевого біля ріки Ховарі. І я пізнав, що це херувими.
|
|
21
|
21
|
|
четыри лица е^ді'номђ, и^ четыри кры'ла е^ді'номђ, и^ подобїе рђки` чл~чи поD крылы и^хъ,
|
У кожного по чотири лиця, й у кожного по чотири крила, і під крилами їх подоба рук людських.
|
|
22
|
22
|
|
и^ подобїе ѓ^бличїи и^хъ. и^ с^и бњхђ ѓ^бли'чїе, и%хже видњхъ при рњцњ хова'рь, и^ въ зрњнїе и^хъ. и^ кого'ждо предъ лицемъ своимъ ходи'ти”
|
А подоба лиць їх те саме, які лиця бачив я біля ріки Ховарі, — і вигляд їх, і самі вони. Кожен ішов прямо у той бік, який був перед лицем його.
|
|
Глvа, а~і”
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
|
И въздви'же м^я дх~ъ, и^ въꙁведе м^я къ вра'том# до'мђ гн~я ја%же ꙁряT на востокъ” и^ с^е предъ предъвра'тїемъ вра'тнымᲆ ја%ко дв^адесять и^ пять мђж'ъ. и^ ви'дњхъ среди иX і^езонїю і^е^ꙁекова, и^ фалтїю ванеѓ^ва старњ'ишины лю'дъски”
|
І підняв мене дух, і привів мене до східних воріт дому Господнього, які повернені на схід. І ось, біля входу у ворота двадцять п’ять чоловік; і між ними я бачив Іазанію, сина Азурового, і Фалтію, сина Ванеєвого, князів народу.
|
|
2
|
2
|
|
И$ реq г~ь къ мнњ`, сн~е чл~чь, сїи мђжи помышля'ющїи сђя'я. и^ совњтъ творя'щеи въ градњ семъ
|
І Він сказав мені: сину людський! ось люди, у яких на думці беззаконня і які дають злу пораду у місті цьому,
|
|
3
|
3
|
|
гл~ющеи, не в новњ ли ся т^ђ съгради'ша до'мове. се'и е^сть коноб#, а^ в^ы мя'са”
|
говорячи: «ще не близько; будемо будувати доми; воно* казан, а ми м’ясо».
|
|
4
|
4
|
|
Сего раd прор#цы на' ня, прор#цы сн~е чл~чь.
|
Тому проречи на них пророцтво, пророкуй, сину людський.
|
|
5
|
5
|
|
и^ паде на мнњ` дх~ъ, и^ рече къ мнњ` гл~я. с^е гл~етъ г~ь, та'ко рц^ы т^ы до'мђ і^и^л~евђ, и^ мышленїа ваша а%зъ вMњ.
|
І зійшов на мене Дух Господній і сказав мені: скажи, так говорить Господь: що говорите ви, доме Ізраїлів, і що на думку вам приходить, це Я знаю.
|
|
6
|
6
|
|
ё^мно'жисте мр~твьца въ гра'дњ сеM, и^ наполни'сте пђти` е^го ја%звен#ныX”
|
Багато вбитих ваших ви поклали у цьому місті і вулиці його наповнили трупами.
|
|
7
|
7
|
|
Того ради та'ко гл~етъ а^дона'и г~ь, мр~твьца ја%же и^ꙁби'сте среди е^го, тїи сђть мя'са, а^ сїи конобъ е^сть, и^ васᲆ и^ꙁведђ эT среды и^хᲆ”
|
Тому так говорить Господь Бог: убиті ваші, яких ви поклали серед нього, є м’ясо, а воно — казан; але вас Я виведу з нього.
|
|
8
|
8
|
|
Меча ся бои^те, н^о мечь наведђ на ваs гл~етᲆ а^дона'и г~ь.
|
Ви боїтеся меча, і Я наведу на вас меч, — говорить Господь Бог.
|
|
9
|
9
|
|
и^зведђ ва'съ эT среды` е^го и^ предамъ васъ въ рђци чю'ждихъ, и^ сътворю въ ваs сђдъ.
|
І виведу вас з нього, і віддам вас у руки чужих, і вчиню над вами суд.
|
|
10
|
10
|
|
мечемъ падете на гора'хъ і^и^л~евахъ сђжDђ ваM и^ ё^вњсте ја%ко а^зъ г~ь.
|
Від меча впадете; на межах Ізраїлевих будуть судити вас, і пізнаєте, що Я Господь.
|
|
11
|
11
|
|
т^о не бђдеT вамъ въ конобъ, и^ в^ы не бђдете по'средњ е^го мя'са” На горахъ і^ил~еваX сђжђ ва'мъ,
|
Воно не буде для вас казаном, і ви не будете м’ясом у ньому; на межах Ізраїлевих буду судити вас.
|
|
12
|
12
|
|
и^ ё^вњсте ја^ко а^зъ г~ь. ја%ко по за'повњдемъ моиM не ходи'сте и^ сђ'довъ мои^хъ не сътвори'сте. н^о и^ сђдовъ ѓ%крsтныхъ стра'нъ не сътвори'сте”
|
І пізнаєте, що Я Господь; бо за заповідями Моїми ви не ходили й уставів Моїх не виконували, а жили за уставами народів, які оточують вас.
|
|
13
|
13
|
|
И$ бы'сть внегда` прорицахъ с^и, фалтїя ванеѓ^въ ё%мре. и^ падохъ ни'ць и^ въꙁопихъ гла'сомᲆ вели'комъ гл~я, го'ре мнњ лю'тњ мнњ` лю'тњ мнњ` а^дона'ю г~и, на сконча'нїе т^ы тво'риши ѓ^ста'нокъ і^и^л~евъ”
|
І було, коли я пророкував, Фалтія, син Ванеїв, помер. І упав я на лице, і заволав гучним голосом, і сказав: о, Господи Боже! невже Ти хочеш до кінця знищити залишок Ізраїлю?
|
|
14
|
14
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
15
|
15
|
|
сн~е чл~чь, бра'тїа твоа и^ доM эTц~а твое^го, и^ мђжи плњн#никъ твоиX, и^ весь до'мъ і^и^л~евъ скон#чева'ется. и^же реко'ша себњ` са'ми живђщеи въ і^ерsли'мњ, далече ё^да'лиᲄеся эT г~а наM да'на е^сть земля` въ прича'стїе.
|
сину людський! твоїм братам, твоїм братам, твоїм єдинокровним і всьому дому Ізраїлевому, усім їм говорять ті, що живуть у Єрусалимі: «живіть далеко від Господа; нам у володіння віддана ця земля».
|
|
16
|
16
|
|
сего ради рекоX, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, ја%ко эTринђ я& вᲆ страны`, и^ раз#сњю я& по все'и зе'мли. и^ бђ'дђ и^мъ въ ѓ^сщ~е'нїе ма'ло въ странахъ и^же внїидђт# та'мо”
|
На це скажи: так говорить Господь Бог: хоч Я і віддалив їх до народів і хоч розсіяв їх по землях, але Я буду для них якимось святилищем у тих землях, куди пішли вони.
|
|
17
|
17
|
|
Сего ради рњхъ, се^ гл~етъ а^дона'и г~ь. и^ прїимђ я& эT стра'нъ, и^ сᲆберђ эT ꙁемль, и^дњже раз#сњяX я& в ни'хъ, и дамъ и^мъ ꙁемлю і^и^л~вђ
|
Потім скажи: так говорить Господь Бог: Я зберу вас із народів, і поверну вас із земель, в яких ви розсіяні; і дам вам землю Ізраїлеву.
|
|
18
|
18
|
|
и^ внїидђтъ та'мо и^ эTве'ргђтъ вс^я съгнђшенїя эT нея`, и^ вс^я беꙁако'нїа ея` с не'я.
|
І прийдуть туди, і викинуть з неї всі мерзоти її і всі гидоти її.
|
|
19
|
19
|
|
и^ дамъ иM срDце и%но, и^ дх~ъ но'въ да'мъ иM. і^ и^стор#гнђ ка'менное срDце эT плотїи и^хъ, и^ дамъ иM срDце пло'тяно.
|
І дам їм серце єдине, і дух новий вкладу в них, і візьму з плоті їх серце кам’яне, і дам їм серце плотське,
|
|
20
|
20
|
|
ја%коже по дњ'ломъ мои^мъ да хо'дятъ, и^ заповњ'ди моя` да съхранятъ и^ сътворя'тъ я&. и^ бђдTђ м^и въ лю'ди, и^ а'ꙁъ иM бђдђ въ б~ъ”
|
щоб вони ходили за заповідями Моїми, і дотримувалися уставів Моїх, і виконували їх; і будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом.
|
|
21
|
21
|
|
а^ и'хже срDце по съгнђшенї ихъ и^ по безаконїихъ хо'дитъ, пђти тњх# на главњ и^хъ положђ, гл~етᲆ а^донаи г~ь.
|
А чиє серце захопиться мерзотами їх і гидотами їх, поведінку тих оберну на їхню голову, — говорить Господь Бог.
|
|
22
|
22
|
|
и^ въꙁдвиго'ша херови'ми кры'ла своя`, и^ колеса` дръжа'хђся и^хъ. сла'ва же б~а і^и^л~ева б^њ на нихъ свы'ше и^хъ”
|
Тоді херувими підняли крила свої, і колеса поряд з ними; і слава Бога Ізраїлевого вгорі над ними.
|
|
23
|
23
|
|
И$ въꙁыиде сла'ва гн~я эT среды гра'да, и^ ста` на' горњ ја^же бњше проᲄи'вђ гра'дђ на восᲄокъ”
|
І піднялася слава Господа із середовища міста і зупинилася над горою, яка на схід від міста.
|
|
24
|
24
|
|
И$ дх~ъ вꙁя` м^я, и^ принесе м^я на' ꙁемлю хаlдњ'искђ въ плњн#ники, въ видњнїи дх~омъ бж~їимъ”
|
І дух підняв мене і переніс мене у Халдею, до переселенців, у видінні, Духом Божим. І відійшло від мене видіння, яке я бачив.
|
|
25
|
25
|
|
И$ възыидо'хъ эT видњнїя е^же видXњ. и^ гл~ахᲆ къ плњн#никомъ вс^я словеса` гн~я, ја%же сказа` мн^њ”
|
І я переказав переселенцям усі слова Господа, які Він відкрив мені.
|
|
Глvа, в~і”
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
сн~е чл~чь, средњ до'мђ гнњваю^ща т^ы живеши. и^же и%мђтъ ѓ%чи на видњнїе, и^ не ви'дятъ. и^ ё'ши и^мTђ на слы'шанїе, и^ не слы'шатъ. зане до'мъ гнњ'ваяй е^сть.
|
сину людський! ти живеш серед дому бунтівного; у них є очі, щоб бачити, а не бачать; у них є вуха, щоб чути, а не чують; тому що вони — бунтівний дім.
|
|
3
|
3
|
|
И$ ты же сн~е чл~чь, съᲄвори себњ` сосђды плњн#нически. и^ плњненъ бђ'деши дн~їю предᲆ ни'ми, и^ преселе'нъ бђ'деши эT мњсᲄа твое^го, на мњ'сто дрђго'е преD ними ја%ко да ви'дятъ. зане` доM гнњ'ваяй е^сть”
|
Ти ж, сину людський, приготуй собі потрібне для переселення, і серед дня переселяйся перед очима їхніми, і переселяйся з місця твого в інше місце перед очима їхніми; можливо, вони зрозуміють, хоч вони — дім бунтівний;
|
|
4
|
4
|
|
І$ и^ꙁнесеши сосђды своя`, ја%ко сосђдᲆ плњн#ническїи дн~їю преD ѓ^чима и#хъ. ты' же и^зыидеши вечеr преD ни'ми, ја%коже хо'дит# плњн#никᲆ.
|
і речі твої винеси, як речі потрібні при переселенні, вдень, перед очима їхніми, і сам вийди ввечері перед очима їхніми, як виходять для переселення.
|
|
5
|
5
|
|
прокопа'и себњ` въ стњнњ, і^ и^зы'идеши сквоѕњ ню преD ними.
|
Перед очима їхніми проламай собі отвір у стіні, і винеси через нього.
|
|
6
|
6
|
|
на ра'мњ свои во'ꙁмеши, и^ покровенъ и^зыидеши. лице свое покры'еши и^ не ви'диши земля`. понеже ди'вᲆ т^я дахъ до'мђ і^и^л~евђ”
|
Перед очима їхніми візьми ношу на плече, у потемках винеси її, лице твоє закрий, щоб не бачити землі; бо Я поставив тебе знаменням дому Ізраїлевому.
|
|
7
|
7
|
|
И$ сътвориX та'ко все е^ли'ко м^и ꙁаповњда г~ь. и^ сосђды и^знесохъ ја%ко сосђды плњн#нича дн~їю. и^ вечерь прокопаX себњ` стњнђ рђкою, и^ ѓ^та'и и^ꙁыидох#, и^ на ра'мњ вꙁяX преD ними”
|
І зробив я, як повелено було мені; речі мої, як речі потрібні при переселенні, виніс удень, а ввечері проламав собі рукою отвір у стіні, у потемках виніс ношу і підняв на плече перед очима їхніми.
|
|
8
|
8
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я,
|
І було до мене слово Господнє зранку:
|
|
9
|
9
|
|
сн~е чл~чь, не рњхъ л^и к тебњ доM і^и^л~евъ гнњ'ваяй е^сть, что же т^ы тво'риши.
|
сину людський! чи не говорив тобі дім Ізраїлів, дім бунтівний: «що ти робиш?»
|
|
10
|
10
|
|
рцы` к нимъ, с^е гл~етъ г~ь б~ъ кня'ѕю и^ старњ'ишинамᲆ і^ерsли'млеM, и^ всемђ до'мђ і^и^л~евђ и^же сђть средњ и^хъ.
|
Скажи їм: так говорить Господь Бог: це — провіщення для того, хто начальствує в Єрусалимі, і для всього дому Ізраїлевого, який знаходиться там.
|
|
11
|
11
|
|
рц^ы, ја%коже аZ чюдеса' творю` ја^коже и^ сътворихъ. си'це и^мъ бђдеT въ преселенїи, и въ плњненїи и^зы'идђтъ.
|
Скажи: я знамення для вас; що роблю я, те буде з ними, — у переселення, у полон підуть вони.
|
|
12
|
12
|
|
и^ кня'ѕь средњ и^хъ на ра'мђ въꙁдви'гнется. и^ ѓ^таи и^зы'идет# стњнђ прокопа'етᲆ ја%коже е^мђ и^злZњти сквоѕњ ню`. лице свое покры'етᲆ ја%коже не ви'дњти е^го ѓ^чеси, и^ тои же земли не ё%зритъ.
|
І начальник, який серед них, у потемках підніме ношу на плече і вийде. Стіну проламають, щоб відправити його через неї; він закриє лице своє, так що не побачить очима землі цієї.
|
|
13
|
13
|
|
и^ прострђ мрежю свою` на'нь, і^ и^мется въ ѓ^деrжа'нїи мое^мъ. и^ въведђ и& бъ вављ=лоn на' ꙁемлю хал#дњ'искђ, и^ не ё'зриT ея` н^о тђ` сконча'ется.
|
І розкину на нього сіть Мою, і буде впійманий у тенета Мої, і відведу його у Вавилон, у землю Халдейську, але він не побачить її, і там помре.
|
|
14
|
14
|
|
и^ вс^я и^же ѓ%крsт# е^го помо'щники е^го, и^ вс^я поDе%млющая е^го рас#сњ'ю по всњмъ вњтроM, и ме'чь пролью въ слDњ и^хᲆ.
|
А всіх, які навколо нього, споборників його й усе військо його розвію по усіх вітрах, і оголю услід їм меч.
|
|
15
|
15
|
|
и^ ё^вњдяT ја%ко а^ꙁъ г~ь, е^гда` расыплю я& въ странахъ, и^ рас#сњю я& по земля'мъ.
|
І пізнають, що Я Господь, коли розсію їх по народах і розвію їх по землях.
|
|
16
|
16
|
|
и^ ѓ^ста'влю себњ` мђжа в число` эT меча и^ эT гла'да и^ эT смр~ти, ја%коy да и^сповњдятъ вс^я беꙁако'нїя и^хъ въ странахъ, и^дњже въшли бђ'дђтъ та'мо. и^ ё^вњ'дятъ ја%ко а^зъ г~ь”
|
Але невелику кількість їх Я збережу від меча, голоду і моровиці, щоб вони розповіли народам, до яких підуть, про всі свої мерзоти; і пізнають, що Я Господь.
|
|
17
|
17
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
18
|
18
|
|
сн~е чл~чь, хлњбъ сво'и с недостат#комᲆ и^ꙁъја^си, и^ во'дђ свою` съ страда'нїем# и^ скорбїю и^спїеши.
|
сину людський! хліб твій їж з трепетом, і воду твою пий із тремтінням і сумом.
|
|
19
|
19
|
|
и^ рече'ши къ лю'деM земля`, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. живђщим# въ і^ерsли'мњ на' ꙁемли і^и^л~евњ, хлњ'бы и^хъ с недостаткомъ и^ꙁъја^дя'тъ, и^ водђ и^хъ с па'гђбою и^спїютъ. ја%коy да погибнетъ ꙁемля` с ко'нцемъ свои^мᲆ, в нечестїи б^о вси` живђщеи в не'и.
|
І скажи народу землі: так говорить Господь Бог про жителів Єрусалима, про землю Ізраїлеву: вони хліб свій будуть їсти із сумом і воду свою будуть пити у тузі, тому що земля його буде позбавлена всього достатку свого за неправди всіх, що живуть на ній.
|
|
20
|
20
|
|
и^ гра'ди иX вселе'нїи ѓ^пђстњ'ютъ, и^ земля и^хъ въ поги'бель бђ'детъ. и^ ё^вњсте ја%ко а^ꙁъ г~ь”
|
І будуть розорені населені міста, і земля зробиться порожньою, і пізнаєте, що Я Господь.
|
|
21
|
21
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
22
|
22
|
|
сн~е чл~чь, ка'я притча с^и ва'мъ на' земли і^и^л~евњ, гл~ющиM, ја^ко дол#ꙁи дн~и поги'бе вс^е видњнїе.
|
сину людський! що за приказка у вас, у землі Ізраїлевій: «багато днів мине, і всяке пророче видіння зникне»?
|
|
23
|
23
|
|
сего ра'ди рц^ы к ни'мъ, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. да ѓ^брати'ши притчю т^ђ, и^ потоM не рекђтъ приTча тоя` до'мъ і^и^л~вь. и^ гл~и к ни'мъ, приближи'шася дн~їе и^ сло'во всего видњнїя.
|
Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: знищу цю приказку, і не будуть уже вживати такої приказки в Ізраїлі; але скажи їм: близькі дні і сповнення всякого видіння пророчого.
|
|
24
|
24
|
|
зане же не бђдетъ къ семђ вся'ко видњнїе ло'жно, и^ вол#хвђя средњ сн~овъ і^и^л~евыхъ.
|
Бо вже не залишиться марним ніяке видіння пророче, і жодне пророкування не буде неправдивим у домі Ізраїлевім.
|
|
25
|
25
|
|
ја%ко азъ г~ь съгл~ю словеса' моя` и^ сътворю`. и^ не продол#жђ въ' дн~и ва'ша до'ме съгнњваяи, съгл~ю сло'во и^ сътворю, гл~етᲆ а^дона'и г~ь”
|
Бо Я Господь, Я говорю; і слово, яке Я говорю, сповниться, і не буде відкладене; у ваші дні, бунтівний доме, Я прорік слово, і виконаю його, — говорить Господь Бог.
|
|
26
|
26
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
27
|
27
|
|
сн~е чл~чь, с^е до'мъ і^и^л~евъ гл~ющихъ. видњнїе е^же сеи ви'дњ на дн~и мно'ги, и^ на ча'сы дол#ги прорица'етъ”
|
сину людський! ось, дім Ізраїлів говорить: «пророче видіння, яке бачив він, збудеться після багатьох днів, і він пророкує про віддалені часи».
|
|
28
|
28
|
|
Сего ра'ди рц^ы к нимъ, с^е гл~етᲆ г~ь б~ъ. не продолжи'тся к семђ` вся'къ гл~ъ мо'и, сло'во е^же възъгл~ю и^спо'лнится, гл~етъ г~ь”
|
Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: жодне зі слів Моїх уже не буде відстрочене, але слово, яке Я скажу, збудеться, — говорить Господь Бог.
|
|
Глvа, г~і”
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть слово гн~е къ мн^њ гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
сн~е чл~чь, прорцы` на пррoки прорица'ющаяся, и^ речеши пррoкомъ прорица'ю^щимся эT срDца и^хъ, прор#цы. и^ речеши к нимъ” Слы'шиᲄе сло'во гн~е,
|
сину людський! проречи пророцтво на пророків Ізраїлевих, які пророкують, і скажи пророкам від власного серця: слухайте слово Господнє!
|
|
3
|
3
|
|
с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. лю'тњ прорица'ющимъ эT срDца свое^го, прорица'ющимъ въ слDњ дђха свое^го, а^ эTню'дъ не вњдящемᲆ.
|
Так говорить Господь Бог: горе безумним пророкам, які водяться своїм духом і нічого не бачили!
|
|
4
|
4
|
|
ја%ко лиси'ца в пђсты'ни, та'ко пррoцы твои` бы'ша і^и^л~ю.
|
Пророки твої, Ізраїлю, як лисиці у руїнах.
|
|
5
|
5
|
|
не ста'ша на твердњли, ни поста'вишаs стњно'ю ꙁа домᲆ і^и~лвᲆ, ни сᲆпроти'вишаs въ бою въ дн~ь гн~ь.
|
У проломи ви не входите і не обгороджуєте стіною дому Ізраїлевого, щоб твердо стояти у битві у день Господа.
|
|
6
|
6
|
|
ви'дяще ло'жная, и^ въл#хвђ'ющеи сђя'я гл~ющеи, гл~етъ г~ь. а^ꙁ же г~ь нњсмь ихъ посла'лъ, и^ начаша въставля'ти сло'во”
|
Вони бачать пусте і передвіщають неправду, говорячи: «Господь сказав»; а Господь не посилав їх; і дають надію, що слово збудеться.
|
|
7
|
7
|
|
не ло'жное л^и ё^бо видњнїе ви'дњсте, и^ въл#хвова'нїя сђ'яя рекосте, и^ гл~ете рекђще, г~ь, г~ь. а^ꙁ же нњсмь гл~алъ”
|
Чи не пусте видіння бачили ви? і чи не облудне пророкування прорікаєте, говорячи: «Господь сказав», а Я не говорив?
|
|
8
|
8
|
|
Сего ради рцы`, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь” понеже словеса` лжа` сђть, и^ бъл#хвова'нїя ваша сђ'я. того ра'ди с^е аꙁᲆ на вы гл~етъ а^дона'и г~ь.
|
Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви говорите пусте і бачите у видіннях неправду, за те ось Я — проти вас, говорить Господь Бог.
|
|
9
|
9
|
|
и^ прострђ рђкђ свою на пррoки ви'дящая лжђ`, и^ эTвњщава'ющая сђяя. въ наказа'нїе людїи мои^хъ не бђдђтъ, и^ въ писа'нїи домђ і^и^лева не в#пи'шђтся, и^ въ зе'млю і^и^л~евђ не внидђтъ. и^ ё^вњдятъ ја%ко а^зъ а^дона'и г~ь.
|
І буде рука Моя проти цих пророків, які бачать пусте і передвіщають неправду; у раді народу Мого вони не будуть, і до списку дому Ізраїлевого не впишуться, і в землю Ізраїлеву не ввійдуть; і пізнаєте, що Я Господь Бог.
|
|
10
|
10
|
|
имже прельсᲄи'ша лю'ди моя, гл~ще ми'ръ ми'ръ, и^ не бя'ше ми'ра. сїи же съгражDа'ютъ стњнђ`, а^ ѓ^ни пома'ꙁаютъ ю&, а^ще ся паде'тъ.
|
За те, що вони вводять народ Мій в оману, говорячи: «мир», тоді як немає миру; і коли він будує стіну, вони обмазують її брудом,
|
|
11
|
11
|
|
гл~и къ помаꙁа'ющимъ, паде'тся. и^ бђдђтъ тђча потопля'ющи, и^ дамъ ка'менїе стрњльное въ свђзы и^хъ и^ падђтся, и^ вњтръ възъдви'жђщь раꙁме'щеT, и^ рас#сядеTся
|
скажи тим, хто обмазує стіну багном, що вона впаде. Піде злива, і ви, кам’яні градини, впадете, і бурхливий вітер розірве її.
|
|
12
|
12
|
|
и^ падется стњна. и^ не рекђтъ л^и к ва'мъ, где` е^сть помазанїе ва'ше е^же пома'засте”
|
І ось, упаде стіна; тоді чи не скажуть вам: «де та обмазка, якою ви обмазували?»
|
|
13
|
13
|
|
Того ради с^е гл~еT а^дона'и г~ь. и^ навергђ бђрю разоря'ю^щђ съ ја%ростїю, и^ тђча потопля'ю^щи гнњвомъ мои^мъ бђдетъ, и^ каменїе стрњльное навергђ ја%ростїю въ сконча'нїе.
|
Тому так говорить Господь Бог: Я пущу бурхливий вітер у гніві Моєму, і піде злива у люті Моїй, і камені граду в обуренні Моєму, для знищення.
|
|
14
|
14
|
|
и^ ра'скопа'ю стњнђ ю'же пома'засте, и^ паде'тся. и^ положђ ю& на земли`, и^ эTкры'ется ѓ^снова'нїе ея и^ падется, и^ сконча'ется съ ѓ^бличе'нїемъ. и^ позна'ете ја%ко аZ г~ь.
|
І зруйную стіну, яку ви обмазували багном, і повалю її на землю, і відкриється основа її, і впаде, і ви разом з нею загинете; і пізнаєте, що Я Господь.
|
|
15
|
15
|
|
и^ скон#ча'ю ја%рость свою до стњны` и^ до помаꙁающихъ ю&. и^ реко'хъ к ваM нњсть стњны, ни помаꙁаю^щиX ея`.
|
І виснажу лють Мою на стіні і на тих, хто обмазує її багном, і скажу вам: немає стіни, і немає тих, які обмазували її,
|
|
16
|
16
|
|
пррoцы і^и^л~евы прорица'ющеися къ і^ерsлимђ, и^ ви'дящеи миръ е^го” и^ ми'ра не бђдеT, гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
пророків Ізраїлевих, які пророкували Єрусалиму і звіщали йому видіння миру, тоді як немає миру, — говорить Господь Бог.
|
|
17
|
17
|
|
И$ ты сн~е чл~чь, ё^тверди` лице` свое на дщери людїи свои^хъ, на прорица'ющаяся эT срDца свое^го. и^ прорцы` до нихъ,
|
Ти ж, сину людський, оберни лице твоє до дочок народу твого, які пророкують від власного свого серця, і виречи на них пророцтво,
|
|
18
|
18
|
|
и^ речеши. с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. го'ре с#шева'ющимъ въз#гла'вїицA поD всякїи ло'коть рђки`, сътворяю^щимъ покри'вала наD вся главы` всего телеси`, ја%коже разврати'ти дш~а. дш~а развраᲄи'ша людїи моиX, и^ дш~а потваря'хђ.
|
і скажи: так говорить Господь Бог: горе тим, що зшивають чаклунські мішечки під пахви і роблять покривала для голови усякого зросту, щоб уловлювати душі! Невже, уловлюючи душі народу Мого, ви спасете ваші душі?
|
|
19
|
19
|
|
и^ ѓ^сквернавля'хђ мя к лю'демъ мои^мъ, горьсти ради ја^ч#ме'нны и^ ё^крђха ради хлњба, ја^ко и^ꙁби'ти дш~а и'мже не бњ` лњпо ё^мрњти. и^ ѓ^живи'ти дш~а, и^мже не бњ лњпо жи'ти. л#жђще лю'демъ мои^мъ, послђшающимъ л#жи`”
|
І неславите Мене перед народом Моїм за жмені ячменю і за шматки хліба, умертвлюючи душі, які не повинні померти, і залишаючи життя душам, які не повинні жити, обманюючи народ, який слухає неправду.
|
|
20
|
20
|
|
Сего раd се гл~етъ г~ь, с^е а^ꙁъ на воз#гла'вїя ва'ша, и^миже в^ы раз#враща'ете дш~а тамо. и^ эTвръгђ я& эT мы'шць ва'шихъ, і^ и^спђщђ дш~а ја%же вы раꙁвраща'сте` на расыпанїе.
|
Тому так говорить Господь Бог: ось, Я — на ваші чаклунські мішечки, якими ви там уловлюєте душі, щоб вони прилітали, і вирву їх з-під м’язів ваших, і випущу на волю душі, які ви уловлюєте, щоб прилітали до вас.
|
|
21
|
21
|
|
и^ растерꙁа'ю въꙁ#гла'вїя ва'ша, и эTи^мђ лю'ди моя эT рђки вашея, и^ ксемђ не бђдђтъ в рђкђ вашею на раZвраще'нїе. и^ позна'ете ја%ко а^зъ г~ь.
|
І роздеру покривала ваші, і визволю народ Мій від рук ваших, і не будуть уже у ваших руках здобиччю, і пізнаєте, що Я Господь.
|
|
22
|
22
|
|
понеже развраща'сте срDца пра'ведныX в непра'вдђ, а^ а'ꙁᲆ не раꙁвраща'хъ иX. и^ ё^крњпля'сте рђци беꙁако'нникђ, эTнюдъ не эTврати'тися эT пђти` е^го зла'го, и^ живђ бы'ти е^мђ.
|
За те, що ви неправдою засмучуєте серце праведника, яке Я не хотів засмучувати, і підтримуєте руки беззаконника, щоб він не навернувся від порочної путі своєї і не зберіг життя свого, —
|
|
23
|
23
|
|
сего ради не ё'ꙁрите лжа`, и^ вол#хвова'нїа ксемђ не имате вол#хвова'ти. и^ꙁба'влю лю'ди моя эT рђкъ вашихъ, и^ ё^вњсте јако а^ꙁъ г~ь”
|
за це вже не будете мати пустих видінь і надалі не будете угадувати; і Я визволю народ Мій від рук ваших, і пізнаєте, що Я Господь.
|
|
Глvа, д~і”
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
|
И прїидоша къ мн^њ мђжи эT ста'рець і^и^л~евъ, и^ сњдо'шA предо мною”
|
І прийшли до мене кілька людей зі старійшин Ізраїлевих і сіли перед лицем моїм.
|
|
2
|
2
|
|
И$ бы'сть слово гн~е къ мн^њ гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
3
|
3
|
|
сн~е чл~чь мђжи сїи положи'ша ра'ꙁђмы своя на срDцахъ свои^хъ, и^ мђче'нїе непра'вдъ ихъ поставиша преD лицемъ свои^мъ, а^ще эTвњща'ю и^мъ”
|
сину людський! Ці люди впустили ідолів своїх у серце своє і поставили спокусу нечестя свого перед лицем своїм: чи можу Я відповідати їм?
|
|
4
|
4
|
|
сего ра'ди гл~и к нимъ, и^ речеши и^м#” Се` гл~етъ а^дона'и г~ь, чл~къ, чл~къ эT домђ і^и^л~ева, и^же а^ще поло'житъ ра'ꙁђмы своя въ срDцы свое^мъ, и^ мђче'нїе непра'вды своея ё^чи'нитъ прDе лицемъ свои^мъ. и^ прїидеT къ прoркђ въпроси'ти е^го ѓ^ мн^њ. а^ꙁъ г~ь эTвњща'ю е^мђ в немъ, и^миже держиTся раꙁђмъ е^го.
|
Тому говори з ними і скажи їм: так говорить Господь Бог: якщо хто з дому Ізраїлевого впустить ідолів своїх у серце своє і поставить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка, — то Я, Господь, чи можу, при безлічі ідолів його, дати йому відповідь?
|
|
5
|
5
|
|
ја%коже да не ё^клонитᲆ до'мђ і^и^л~ева по срDцемъ и^хъ, ё^даленыхъ эT мене помышле'нїемъ и^хъ”
|
Нехай дім Ізраїлів зрозуміє в серці своєму, що усі вони через своїх ідолів зробилися чужими для Мене.
|
|
6
|
6
|
|
Сего ради рцы` домђ і^и^л~евђ, с^е гл~ет# г~ь б~ъ. ѓ^брати'теся и^ эTврьзи'теся эT хђдо'жествъ ва'шихъ, и^ эT всњхъ неправдъ ва'шиX эTврати'те лица` ваша.
|
Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: наверніться і відверніться від ідолів ваших, і від усіх мерзот ваших відверніть лице ваше.
|
|
7
|
7
|
|
ꙁане` чл~къ эT до'мђ і^и~лва и^ эT новоприше'дшиX къ і^и^л~еви” и^же а^ще ё^дали'тся эT мене, и^ поло'жиT ра'ꙁђмы своя на срDцы свое^мъ, и^ мђче'нїе непра'вды своея ё^чи'нитъ преD лицемъ свои^мъ. и^ прїидетъ л^и къ пррoкђ ја^коy въпроси'ти е^го ѓ^ мн^њ. а^ꙁъ г~ь эTвњща'ю е^мђ в немъ, і^ иMже держи'тся,
|
Бо якщо хто з дому Ізраїлевого і з прибульців, які живуть у Ізраїля, відійде від Мене і допустить ідолів своїх у серце своє, і поставить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка запитати Мене через нього, — то Я, Господь, чи дам йому відповідь від Себе?
|
|
8
|
8
|
|
и^ ё^твержђ лице мое на чл~ка того. и^ положђ и& въ и^зги'бель и^ в# потребле'нїе, і^ и^звергђ и& эT среды людїи мои^хъ. и^ ё^вњсᲄе ја%ко а^зъ г~ь.
|
Я поверну лице Моє проти тієї людини і скрушу її на знамення і притчу, і знищу її з народу Мого, і пізнаєте, що Я Господь.
|
|
9
|
9
|
|
и пррoкъ а^ще прельстиTся, и^ съгл~етᲆ слово. а^ꙁъ г~ь прельстиX пррoка того. и^ прострђ рђкђ свою на'нь, и^ потреблю и& эT среды і^и^л~евы.
|
А якщо пророк допустить звабити себе і скаже слово так, ніби Я, Господь, навчив цього пророка, то Я простягну на нього руку Мою і знищу його з народу Мого, Ізраїля.
|
|
10
|
10
|
|
и^ прїимђтъ непра'вдђ свою, по непра'вдњ въпраша'ющаго. такоже бђдетъ непра'вда пррoка,
|
І понесуть провину беззаконня свого: яка провина того, хто запитує, така буде провина і пророка,
|
|
11
|
11
|
|
ја%коже да ся не прельщаеT ктомђ до'мъ і^и^л~евъ эT мене`, и да не ѓ^сквернавля'ются ктомђ въ всXњ градехъ иX. и^ бђдђтъ м^и в лю'ди, а^ а^ꙁъ бђдђ и^мъ въ б~ъ, гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
щоб надалі дім Ізраїлів не ухилявся від Мене і щоб більше не оскверняли себе всякими беззаконнями своїми, але щоб були Моїм народом, і Я був їхнім Богом, — говорить Господь Бог.
|
|
12
|
12
|
|
И$ бы'сть слово гн~е къ мн^њ гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
13
|
13
|
|
сн~е чл~чь, страна` а^ще съгрњшитъ м^и ја%ко па'стися грњхомъ и^ прострђ рђкђ свою на ню`. и^ сътрђ ё^тверже'нїе хлњбное, и^ пђщђ на ню` глаD, и^ възмђ с нея чл~ки и^ скотъ.
|
сину людський! якби яка земля згрішила переді Мною, віроломно відступивши від Мене, і Я простяг на неї руку Мою, і знищив у ній хлібну опору, і послав на неї голод, і став губити на ній людей і худобу;
|
|
14
|
14
|
|
и^ а^ще бђдђтъ сїи трїе мђжи среди ея`, но'е, дани'лъ, і^ и'ѓвъ, тїи въ пра'вдњ свое'и сп~сђтся, гл~етъ а^дона'и г~ь.
|
і якби знайшлися у ній ці три мужі: Ной, Даниїл та Іов, — то вони праведністю своєю спасли б тільки свої душі, — говорить Господь Бог.
|
|
15
|
15
|
|
а^ще и^ звњри злы'и напђщђ` на' ꙁемлю и^ ё^мђчђ ю&, и^ бђдеT въ па'гђбђ, и^ не бђдеT проходя'щаго сквозњ ню` эT лица` ꙁвњрина.
|
Або, якби Я послав на цю землю лютих звірів, які осиротили б її, і вона через звірів зробилася б пустелею непрохідною:
|
|
16
|
16
|
|
и^ сђть трїе сїи мђжи среди ея`. жи'въ а^зъ гл~етъ а^дона'и г~ь. ни сн~ове ни дще'ри иX сп~сђтся, н^о тїи сами сп~сђтся. а^ ꙁемля` въ потребле'нїе и^ в сњчь бђдеT.
|
то ці три мужі серед неї, — живу Я, — говорить Господь Бог, — не спасли б ні синів, ні дочок, а вони, тільки вони спаслися б, земля ж зробилася б пустелею.
|
|
17
|
17
|
|
а^ще наведђ на тђ зе'млю ме'чь и^ гл~ю мечю, проиди` ꙁе'млю и^ възми` с нея чл~къ и^ скотъ.
|
Або, якби Я навів на ту землю меч і сказав: «меч, пройди по землі!», і став знищувати на ній людей і худобу,
|
|
18
|
18
|
|
а^ три мђжи сїи бђдђтъ л^и среди ея`. живђ а^ꙁъ гл~етъ а^дона'и г~ь, не и^ꙁба'вятъ ни сн~овъ ни дще'ръ свои^хъ, н^о тїи сами сп~сђтся.
|
то ці три мужі серед неї, — живу Я, — говорить Господь Бог, — не спасли б ні синів, ні дочок, а вони тільки спаслися б.
|
|
19
|
19
|
|
а^ще л^и и^ смр~ть пђщђ` на' землю, и^ разлїю ја%рость свою на ню` въ кро'вњ, ја%коже потреби'ти с нея чл~ки и^ скоти. а^
|
Або, якби Я послав на ту землю моровицю і вилив на неї лють Мою у кровопролитті, щоб знищити на ній людей і худобу:
|
|
20
|
20
|
|
но'е, и^ данїилъ, і^ и'ѓвъ, бђдђтъ л^и посредњ ея, живђ а^ꙁъ гл~етъ а^дона'и г~ь, ни сн~ове ни дще'ри не ѓ^станTђ иM” тїи же въ пра'вдњ свое'и сп~сђтся, і^ и^ꙁба'вятъ дш~а своя”
|
то Ной, Даниїл та Іов серед неї, — живу Я, — говорить Господь Бог, — не спасли б ні синів, ні дочок; праведністю своєю вони спасли б тільки свої душі.
|
|
21
|
21
|
|
Се^ гл~етᲆ а^дона'и г~ь, а^ще же и^ четыри м#сти` пђщђ` на і^ерsлима, мечь, гла'дъ, звњри злы`, смр~ть, ја%ко потребиᲄи члки и ско'ты.
|
Бо так говорить Господь Бог: якщо і чотири тяжкі кари Мої: меч, і голод, і лютих звірів, і моровицю пошлю на Єрусалим, щоб знищити у ньому людей і худобу,
|
|
22
|
22
|
|
се же ѓста'влени в неM сп~сенїи эT него, сїи и^ꙁведђтъ сн~ы и^ дще'ри. с^е тїи и^сходятъ к# ва'мъ и^ ёзрите пђти` и^хъ, и^ хђдожесᲄва и^хъ. и^ пока'ются ѓ^ ѕло'бахъ, ја%же наведо'хъ на і^ерsлимъ, вся` ѕлобы ја%же наведо'хъ на'нь.
|
і тоді залишиться в ньому залишок, сини і дочки, які будуть виведені звідти; ось, вони вийдуть до вас, і ви побачите поведінку їхню і діла їхні, і утішитеся у тій біді, яку Я навів на Єрусалим, у всьому, що Я навів на нього.
|
|
23
|
23
|
|
и^ ё^тњшатъ васъ и^мже ё'зрите пђти` иX, и^ хђдожества и^хъ. и^ раꙁђмњ'ете ја%ко не въсђе е^смь сътвори'лъ все` е^ли'ко сътворихъ в неM, гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
Вони утішать вас, коли ви побачите поведінку їхню й діла їхні; і пізнаєте, що Я недарма зробив усе те, що зробив у ньому, — говорить Господь Бог.
|
|
Глvа, е~і”
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть слово гн~е къ мн^њ гл~я
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
сн~е чл~чь, чт^о ё^бо древо ло'зное эT всњхъ древесъ ло'ꙁныхъ, ја%же сђть въ древесњхъ дђбра'вныхъ.
|
сину людський! яку перевагу має дерево виноградної лози перед усяким іншим деревом і віття виноградної лози — між деревами у лісі?
|
|
3
|
3
|
|
а^ще възмђтъ эT нихъ древо, ја^коже сътвори'ти дњло. и^ а'ще въꙁмђтъ ко'лъ, ја%коже ѓ^бњсиᲄи на немъ съсђдъ.
|
Чи беруть від нього шматок на який-небудь виріб? Чи беруть від нього хоч на цвях, щоб вішати на ньому яку-небудь річ?
|
|
4
|
4
|
|
ра'звњ е^же ѓ^гневи дасться въ потребле'нїе, лњтномђ ё^чище'нїю е^го. потребля'етъ ѓ'гнь, и^ скоnчава'ется до конца`, е^да потре'бно бђдетъ на дњло.
|
Ось, воно віддається вогню на спалення; обидва кінці його вогонь поїв, і обгоріла середина його: чи годиться воно на який-небудь виріб?
|
|
5
|
5
|
|
и^ е^ще цњлђ'емђ сђщђ не бђдетъ на дњло. ко'ль па'че а^ще ѓ'гнь е& попали'тᲆ до конца`, а^ще бђдетъ на дњло потомъ”
|
І тоді, коли воно було цілим, не годилося ні на який виріб; тим більше, коли вогонь поїв його, і воно обгоріло, чи годиться воно на який-небудь виріб?
|
|
6
|
6
|
|
Сего раd сице гл~етъ г~ь б~ъ, ја%коже лоꙁа` виноградная въ древњ дђбра'внеM, тђ же да'хъ на потребле'нїе ѓ^гневи. такоy дамъ живђщая въ і^ерsлі'мњ,
|
Тому так говорить Господь Бог: як дерево виноградної лози між деревами лісовими Я віддав вогню на спалення, так віддам йому і жителів Єрусалима.
|
|
7
|
7
|
|
и^ дам# лице мое на ня. эT ѓ^гня и^ꙁы'идђтᲆ и^ ѓ'гнь поя'сть я&. и^ ё^вњдятъ ја%ко а^зъ г~ь. е^д^а ё^твержђ лице свое на' ня,
|
І поверну лице Моє проти них; з одного вогню вийдуть, і інший вогонь пожере їх, — і пізнають, що Я Господь, коли оберну проти них лице Моє.
|
|
8
|
8
|
|
и^ дамъ ꙁемлю в# пагђбђ, ꙁане' же в#падо'ша въ грњхъ, гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
І зроблю цю землю пустелею за те, що вони віроломно чинили, — говорить Господь Бог.
|
|
Глvа, ѕ~і”
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть слово гн~е къ мн^њ гл~я
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
сн~е чл~чь, съвњсᲄи і^ерsли'мђ безако'нїя е^го,
|
сину людський! вислови Єрусалиму мерзоти його
|
|
3
|
3
|
|
и^ речеши” Се` гл~етъ а^дона'и г~ь і^ерsли'мђ, корень твои и^ бы'тїе твое эT земля` ханане'иски, эTц~ъ твои а^м#море'и, и^ мт~и твоа хетт#е'иска.
|
і скажи: так говорить Господь Бог дочці Єрусалима: твій корінь і твоя батьківщина у землі Ханаанській; батько твій аморрей, і мати твоя хеттеянка;
|
|
4
|
4
|
|
и^ роже'нїе твое воньже ся дн~ь родиl е^си, не ꙁавяꙁа'ша т^и пђпа и^ водо'ю не ѓ^мы'ша т^я на сп~сенїе. ни солїю ѓ^соли'ся, ни пелена'ми быs пови'тъ.
|
при народженні твоєму, у день, коли ти народилася, пуповину твою не відрізали, і водою ти не була обмита для очищення, і сіллю не була осолена, і пеленами не повита.
|
|
5
|
5
|
|
и^ не пощадњ тебе ѓ'ко мое ја%коже сътвори'ти тебᲇ е^ді'но эT всего сего, ја%ко пострада'ти чт^о ё^ тебе. и^ эTврьженъ бы'сть на лице полю лђкава'нїемъ дш~а твоея, въ дн~ь воньже ся родилъ е^си.
|
Нічиє око не зглянеться на тебе, щоб з милости до тебе зробити тобі що-небудь з цього; але ти викинута була на поле, з презирства до життя твого, у день народження твого.
|
|
6
|
6
|
|
и^ проидохᲆ сквозњ т^я и^ ви'дњхъ т^я смятеnнђ въ крови твое'и. и^ рекохъ т^и е^гда б^њ въ крови твое'и жива бђди. и^ реко'х# въи^стин#нђ тебњ, въ крови твоеи жива` бђ'ди.
|
І проходив Я мимо тебе, і побачив тебе, покинуту на потоптання в кровя́х твоїх, і сказав тобі: «у кровя́х твоїх живи!» Так, Я сказав тобі: «у кровя́х твоїх живи!»
|
|
7
|
7
|
|
ё^мно'жися чисте ја%коy въстокъ слн~чныи дахъ т^я. и^ ё^мно'жися и^ ё^вели'чися, и^ внїиде въ грады граD. со'сцы твои` вᲆꙁрастоша, и^ вла'си твои` просїяшася. ты' же бысть на'га и^ без# красы`.
|
Примножив тебе, як польові рослини; ти виросла і стала великою, і досягла чудової краси: піднялися груди, і волосся у тебе виросло; але ти була нага і непокрита.
|
|
8
|
8
|
|
и^ проидохъ сквоꙁњ т^я, и^ видњхъ т^я, и с^е вре'мя твое ја%ко время раꙁаря'ющиX. и^ прострохъ кры'лњ свои` на тя, и^ прикры'хъ стђдъ твои. и^ кля'хъ ти ся и^ внїидохъ в ꙁавњтᲆ с тобою, гл~етᲆ а^дона'и г~ь. и^ бысть мн^њ.
|
І проходив Я мимо тебе, і побачив тебе, і ось, це був час твій, час любови; і простер Я крила риз Моїх на тебе, і покрив наготу твою; і поклявся тобі і вступив у союз з тобою, — говорить Господь Бог, — і ти стала Моєю.
|
|
9
|
9
|
|
и^ ѓ^мыX водо'ю, и^ ѓ^пласкахъ кровь твою эT тебе, и^ пома'ꙁахъ т^я ма'сломъ,
|
Обмив Я тебе водою і змив з тебе кров твою і помазав тебе єлеєм.
|
|
10
|
10
|
|
и^ ѓ^блекохъ т^я въ пестроты`, и^ ѓ^бђхъ т^я в# червле'ны. и^ припоясаX т^я синято'ю, и^ възложиX на тя трихап#тонъ.
|
І надів на тебе візерунчасте плаття, і взув тебе в сап’янові сандалії, й оперезав тебе висоном, і покрив тебе шовковим покривалом.
|
|
11
|
11
|
|
и^ ё^тварихъ т^я ё^тва'рїю и^ въꙁложи'хъ ѓ^брђчи на рђцњ твои`, и^ гри'внђ на вы'ю твою.
|
І убрав тебе в убрання, і поклав на руки твої зап’ястя і на шию твою намисто.
|
|
12
|
12
|
|
и^ дахᲆ притоk в но'здри твоя`, и^ ё^серя'зя въ ё'ши твои`, и^ вњнеw хвалы` на главђ` твою.
|
І дав тобі кільце на твій ніс і серги на вуха твої і на голову твою прекрасний вінець.
|
|
13
|
13
|
|
и^ ё^тваре'на бысть зла'томъ и^ среброM и^ ѓдежDа твоя багря'ны, и^ трихапᲄа и^з#мечтаны” Крђпы` пшени'чны и^ меD и^ ма'сло ја%лъ е^си, и^ бы'сть добръ ѕњло ѕњло. и^ ё^пра'вися на црsтво.
|
Так прикрашалася ти золотом і сріблом, і одяг твій був висон і шовк і візерунчасті тканини; годувалася ти хлібом із кращого пшеничного борошна, медом і єлеєм, і була надзвичайно красива, і досягла царственої величі.
|
|
14
|
14
|
|
и^ꙁы'иде и'мя твое въ страны` въ добротњ твоеи. зане` съвръшеnна бњ лњпотою, ю^же ё^чиниX на тебњ, гл~етъ а^дона'и г~ь.
|
І пронеслася між народами слава твоя заради краси твоєї, тому що вона була цілком досконала при тому чудовому убранні, яке Я поклав на тебе, — говорить Господь Бог.
|
|
15
|
15
|
|
ты же ё^пова` на добротђ` свою, и^ съблђди къ и'мени свое^мђ, и^ расы'па блђженїе свое по всемђ распђтїю. томђ бысть е^мyђ не бђдетъ.
|
Але ти понадіялася на красу твою, і, користуючись славою твоєю, стала блудити і поширювала блудодійство твоє на кожного, хто проходив мимо, віддаючись йому.
|
|
16
|
16
|
|
и^ взя` эT ри'ꙁъ свои^хъ, и^ сътвори` себњ кђми'ры съшве'ны, и^ съблђди` к нимъ, и^ не вни'деши, и^х#же нњсть ни бђдђтъ.
|
І взяла з одягу твого, і зробила собі різнобарвні висоти, і блудодіяла на них, як ніколи не трапиться і не буде.
|
|
17
|
17
|
|
и^ взя` съсђды хвалы` твоея, эT сребра мое^го и^ ꙁла'та мое^го эT негоже да'хъ тебњ. и^ сътвори себᲇ ѓ'бразы мђжески, и^ съблђди` в ниX.
|
І взяла ошатні твої речі з Мого золота і з Мого срібла, яке Я дав тобі, і зробила собі чоловічі зображення, і блудодіяла з ними.
|
|
18
|
18
|
|
и^ взя` ри'зы своя и^з меч#тан#ныя, и^ ѓ^дњя е&. и^ ма'сло мое и^ џимїам# мои положи` преD лицемъ иX.
|
І взяла візерунчасті плаття твої, і одягла їх ними, і ставила перед ними єлей Мій і фіміам Мій,
|
|
19
|
19
|
|
и^ хлњбы моа ја%же дахъ тебњ крђп# пшениченъ, и^ масла и^ ме'да и'хже напита'хъ т^я. положи` я& преD лицеM и^хъ въ во'ню бл~гоё^ха'нїа” И$ бы'сть потомъ гл~етъ а^донаи г~ь.
|
і хліб Мій, який Я давав тобі, пшеничне борошно, і єлей, і мед, якими Я годував тебе, ти ставила перед ними як приємні пахощі; і це було, — говорить Господь Бог.
|
|
20
|
20
|
|
и^ поя` сн~ы своа и^ дщери своа ја%же е^си родилA, и^ закла и^мъ в# потребле'нїе. ја%ко ма'ло съблђди`.
|
І взяла синів твоїх і дочок твоїх, яких ти народила Мені, і приносила у жертву на споживання їм. Чи мало було для тебе блудодіяти?
|
|
21
|
21
|
|
і^ и^скла` чада своя, и^ даs я& внегда и^ꙁђмися к нимъ,
|
Але ти і синів Моїх заколювала і віддавала їм, проводячи їх через вогонь.
|
|
22
|
22
|
|
се` па'че всего съблђже'нїя твое^го и^ съгнђше'нїи твои^хъ. и^ не помянђ дн~е младенъства твое^го, е^гда б^њ нага` и^ беꙁъстђдова'я, и^ смњше'на в# кро'ве свое'и, и^ жи'тъ.
|
І при усіх твоїх мерзотах і блудодіяннях твоїх ти не згадала про дні юности твоєї, коли ти була нага і непокрита і покинута у крові твоїй на потоптання.
|
|
23
|
23
|
|
и^ бысть по всњхъ непра'вдахъ твои^хъ. лю'те люте тебњ гл~етъ а^дона'и г~ь.
|
І після всіх злодіянь твоїх, — горе, горе тобі! — говорить Господь Бог, —
|
|
24
|
24
|
|
и^ създа` себњ хра'мъ блђдническь, и^ сътвори` себњ полага'нїя на всњхᲆ стогнахъ
|
ти побудувала собі блудилища і наробила собі підвищень на всякій площі;
|
|
25
|
25
|
|
и^ на ꙁача'лњ вся'кого пђти`, създа` блђди'лища своя, и^ расы'па добротђ` свою. и^ разложи` го'лени своа вся'комђ ми'моходя'щђ, и^ ё^мно'жи блDђ свои.
|
біля початку всякої дороги влаштувала собі узвишшя, ганьбила красу твою і розкидала ноги твої для всякого перехожого, і примножила блудодіяння твої.
|
|
26
|
26
|
|
и^ съблђди съ сн~омъ е^гљ=пет#скомъ съсњ'ды твои^ми дебе'лымᲆ пло'тїю. и^ мно'гажды съблђди раꙁгнњ'вати м^я”
|
Блудила із синами Єгипту, сусідами твоїми, людьми великорослими, і примножувала блудодіяння твої, прогнівляючи Мене.
|
|
27
|
27
|
|
И$ се прострђ рђ'кђ мою на' тя, и^ эTве'ргђ ꙁако'ны твоя. и^ предамъ т^я дш~амъ ненави'дящимъ тебе дще'ри и^ноплеме'нникъ, съвраща'ющая т^я с пђти твое^го, и^мже нечествова
|
І ось, Я простяг на тебе руку Мою, і зменшив призначене тобі, і віддав тебе на сваволю дочкам филистимським, які ненавидять тебе, які посоромилися соромітної поведінки твоєї.
|
|
28
|
28
|
|
и^ съблђди къ сн~омъ а^сљ=ровымᲆ, и^ та'коже ся не насы'ти. и^ сᲆблђди и^ не насы'тися.
|
І блудила ти із синами Ассура і не наситилася; блудила з ними, але тим не задовольнилася;
|
|
29
|
29
|
|
и^ ё^мно'жи завњтъ свои к# ꙁемли` ханане'истеи и^ халдњ'истеи, и^ в сихъ же ся не насыти”
|
і примножила блудодіяння твої у землі Ханаанській до Халдеї, але і тим не задовольнилась.
|
|
30
|
30
|
|
Чимъ ѓ^чи'щђ срDце твое, гл~етъ а^дона'и г~ь. и^мже сътвори вс^е с^е дњ'ло же'ны блDђница дерза'юща, и^ съблђди трегђ'бъ въ дще'рех# свои^хъ.
|
Яким стомленим повинно бути серце твоє, — говорить Господь Бог, — коли ти все це робила, як неприборкана блудниця!
|
|
31
|
31
|
|
е^гда` съгради блђдилище свое в нача'лњ всего пђти, и^ степе'ни своя сътвори на всњ'хъ сто'гнахъ. и^ не бы'сть ја%ко блђ'дница събирающа наи%мно,
|
Коли ти будувала собі блудилища біля початку всякої дороги і робила собі узвишшя на всякій площі, ти була не як блудниця, тому що відкидала подарунки,
|
|
32
|
32
|
|
жена б^о любодњя подо'бна тебњ, эT мђж'а свое^го в#ꙁемлющи наи^мно.
|
але як перелюбна дружина, яка приймає замість свого чоловіка чужих.
|
|
33
|
33
|
|
всњмъ блђди'вшимъ с нею даа'ше наи^мно, ты же даде наи^мъ хотемъ своиM всњ'мъ, и^ ꙁадњваше т^ы и^мᲆ бре'мя, ја%коже приходи'ти иM к тебњ эT всю'дђ въ блђже'нїи твоеM”
|
Усім блудницям дають подарунки, а ти сама давала подарунки всім коханцям твоїм і підкуповувала їх, щоб вони з усіх боків приходили до тебе блудити з тобою.
|
|
34
|
34
|
|
И$ бы'сть въ тебњ съпроти'вно. ѓ^бы'чаю жен#скђ въ блђже'нїи твое^мъ, и^ с тобо'ю не блђди'ша, е^гDа дая'ше наи%мно, и^ наи%мно не да'сть тебњ, и^ бы'сть в тебњ сᲆпроти'вно.
|
У тебе у блудодіяннях твоїх було супротивне тому, що буває у жінок: не за тобою ганялися, але ти давала подарунки, а тобі не давали подарунків; і тому ти чинила на противагу іншим.
|
|
35
|
35
|
|
сего ради слы'ши блђднице сло'во гн~е”
|
Тому вислухай, блуднице, слово Господнє!
|
|
36
|
36
|
|
Се^ гл~еT а^дона'и г~ь, ꙁане` и^ꙁлїя'ша мњдь твою, и^ эTкры'ся сра'мъ твои въ блђже'нїи твое^мъ къ хо'темъ твои^м#, и^ въ вся помышле'нїя беꙁако'нїи твои^хъ, и^ въ кро'ве чаD твои^хъ ја%же даде` и^мъ.
|
Так говорить Господь Бог: за те, що ти так розсипала гроші твої, і у блудодіяннях твоїх розкрита була нагота твоя перед коханцями твоїми і перед усіма мерзенними ідолами твоїми, і за кров синів твоїх, яких ти віддавала їм, —
|
|
37
|
37
|
|
сего ради се а^ꙁъ на' тя съберђ вся хо'ти твоя, к ниM же примеси'ся с ни'ми. и^ съберђ я& на' тя эTвсю'дђ и^ эTкры'ю зло'бы твоя к ни'мъ, и^ ё'ꙁрятъ ве'сь сра'мъ твои.
|
за те ось, Я зберу всіх коханців твоїх, якими ти насолоджувалась і яких ти кохала, з усіма тими, яких ненавиділа, і зберу їх звідусіль проти тебе, і розкрию перед ними наготу твою, і побачать увесь сором твій.
|
|
38
|
38
|
|
и^ эTм#щђ т^и эTме'стїе любодњ'ица, и^ пролива'ющихъ кро'вь. и^ положђ въ крове ја%рости мое^я и^ р#ве'нїя.
|
Я буду судити тебе судом перелюбниць і тих, хто проливає кров, — і віддам тебе кривавій люті і ревнощам;
|
|
39
|
39
|
|
и^ преда'мъ т^я в рђцњ и^хъ, и^ раскопа'ютъ блђди'лище твое, и^ раꙁорятъ степе'ни твоя. и^ съвлекђтъ с тебе ри'ꙁы твоя, и^ во'ꙁмђтъ съсђды хвалы твое^я, и^ ѓ^ста'вят# т^я на'гђ беꙁъстђдђ'ющђ.
|
віддам тебе у руки їх і вони зруйнують блудилища твої, і розкидають узвишшя твої, і зірвуть з тебе одяг твій, і візьмуть убрання твоє, і залишать тебе нагою і непокритою.
|
|
40
|
40
|
|
и^ приведђтъ на' тя наро'ды, и^ ꙁазля'тъ тебњ ка'менїеM, и^с#сњкђтъ т^я меч#ми свои^ми.
|
І скличуть на тебе зібрання, і поб’ють тебе камінням, і розрубають тебе мечами своїми.
|
|
41
|
41
|
|
и^ ꙁапа'лятъ до'мы твоя ѓ^гнемъ, и^ сътво'рятъ в# тебњ эTме'стїе преD женами мно'гими. и^ ѓ^бра'щђ т^я эT блђже'нїя, и^ наи^мна ктомђ не даси`.
|
Спалять доми твої вогнем і вчинять над тобою суд перед очима багатьох дружин; і покладу кінець блуду твоєму, і не будеш уже давати подарунків.
|
|
42
|
42
|
|
и^ ё^ста'влю ја%росᲄь мою на тебᲇ, и^ въꙁмется р#ве'нїе мое эT среды твое^я. и^ почїю и^ ктомђ не попекђся.
|
І вгамую на тобі гнів Мій, і відступить від тебе обурення Моє, і заспокоюся, і вже не буду гніватися.
|
|
43
|
43
|
|
поне'же не помянђ дн~е младе'нᲆства твое^го, и^ прогнњва м^я въ всњ'хъ сиX. и^ се а^ꙁᲆ пђти твоя на главђ` твою` да'хъ гл~етъ а^дона'и г~ь. и^ та'коже не сътвори'хъ по всемђ` нече'стїю твое^мђ въ всњхъ беꙁако'нїи^хъ твои^хъ”
|
За те, що ти не згадала про дні юности твоєї і всім цим гнівала Мене, ось, і Я поведінку твою оберну на твою голову, — говорить Господь Бог, — щоб ти не віддавалася більш розпусті після всіх твоїх мерзот.
|
|
44
|
44
|
|
Се^ е^сть все е^ли'ко реко'ша на' тя къ при'тчю, гл~юще. ја%коже мт~и та'ко и^ дщи.
|
Ось, усякий, хто говорить притчами, може сказати про тебе: «яка мати, така і дочка».
|
|
45
|
45
|
|
дщи мт~ри твое^я т^ы е^си, эTринђвшїя мђж'а свое^го и^ ча'да своа. и^ сестра се'стръ твои^хъ т^ы, эTринђвшихъ мђжа и^хᲆ, и^ ча'да. мт~и твоя хет#те'я, и^ эTц~ъ твои а^м#море'и.
|
Ти дочка у матір твою, яка покинула чоловіка свого і дітей своїх, — і ти сестра у сестер твоїх, які покинули чоловіків своїх і дітей своїх. Мати ваша хеттеянка, і батько ваш аморрей.
|
|
46
|
46
|
|
сестра твоя старњ'ишая самарїя, т^а и^ дще'ри е^я живђщїя ѓ^ лњ'во тебе. и^ сестра твоа мен#шаа живђщїя ѓ^ десно тебе, содо'ма и^ дще'ри е^я`.
|
Більша ж сестра твоя — Самарія, що з дочками своїми живе наліво від тебе; а менша сестра твоя, що живе від тебе направо, є Содома з дочками її.
|
|
47
|
47
|
|
н^о ниже по пђте'мъ и^хъ ходи'ла е^си, ни сътвори по беꙁако'нїемъ и^хъ по ма'лђ, и^ наD ни'ми е^си въ всњ'хъ пђте'хъ свои^хъ.
|
Але ти і не їхніми путями ходила і не за їхніми мерзотами чинила; цього було мало: ти чинила розпусніше за них на всіх путях твоїх.
|
|
48
|
48
|
|
жи'въ а^ꙁъ гл~етъ а^дона'и г~ь, понеже не сътвори'ла съдо'ма сестра` твоа ѓ^на и^ дще'ри ея`, ја^коже т^ы сътвори` и^ дще'ри твоа`.
|
Живу Я, — говорить Господь Бог; Содома, сестра твоя, не робила того сама і її дочки, що робила ти і дочки твої.
|
|
49
|
49
|
|
ѓ^баче с^е беꙁако'нїе съдо'мы сестры` твое'я, гор#досᲄь въ ѓ^бъја^денїи хлњба. и^ въ и^ꙁᲆѓ^билїи вина` и^ въ празности напита'шеся т^а и^ дще'ри ея`, с^е бя'ше е^и и^ дщеремъ ея`. и^ рђки` ё^бо'гомђ и^ ни'щемђ не подаа'хђ
|
Ось у чому було беззаконня Содоми, сестри твоєї, і дочок її: у гордості, пересиченні й ліності, і вона руки бідного й убогого не підтримувала.
|
|
50
|
50
|
|
и^ велича'хђся, и^ сътвори'ша беꙁаконїя предо мно'ю. и^ эTврᲆгох# я& ја%коy ви'дњ”
|
І загордилися вони, і робили мерзоти перед лицем Моїм, і, побачивши це, Я відкинув їх.
|
|
51
|
51
|
|
Самарїя же полᲆ грњхъ твои^хъ не съгрњши, и^ ё^мно'жи безако'нїя твоа` па'че ѓ^нXњ. и^ ѓ^правди` сестры` твоя` въ всњхъ безаконїихъ твои^хъ ја%же сътвори`.
|
І Самарія половини гріхів твоїх не нагрішила; ти перевершила їх мерзотами твоїми, і через твої мерзоти, які робила ти, сестри твої виявилися правішими за тебе.
|
|
52
|
52
|
|
и^ т^ы прїими мђче'нїе свое`, в нем#же расы'па сестры своа` въ грњсXњ твоиX, и^миже безакон#нова паче тњхъ, и^ ѓ^правї я паче себе`. того ради и^ т^ы срамля'ися, и^ прїими беZчестїе свое`, е%льма же ѓ^прави` сестры своя`.
|
Неси ж посоромлення твоє і ти, яка осуджувала сестер твоїх; за гріхами твоїми, якими ти зганьбила себе більше за них, вони правіші за тебе. Червоній же від сорому і ти, і неси посоромлення твоє, так виправдавши сестер твоїх.
|
|
53
|
53
|
|
и^ эTвращђ въз#вращенїя и^хъ, въꙁ#вращенїе содо'м#ско и^ дщерь ея`, и^ възъвращенїе самарїиско и^ дщерь ея`. и^ въꙁ#вращђ въꙁ#вращенїе твое средњ тебе.
|
Але Я поверну полон їх, полон Содоми і дочок її, полон Самарії і дочок її, і між ними полон полонених твоїх,
|
|
54
|
54
|
|
ја%коже прїимеши мђче'нїе твое, и^ беꙁ#чести бђ'деши эT всњхъ ја%же сътвори на раꙁ#гнњванїе мнњ`.
|
щоб ти несла посоромлення твоє і соромилась усього того, що робила, слугуючи для них утішенням.
|
|
55
|
55
|
|
и^ сетра твоя` съдома и^ дщери ея` ё^ста'вятся ја%коже бњша и^спрьва. и^ самарїя и^ дщери ея` ё^ста'вятся ја%коже бњша и^спрьва. и^ тыy и^ дщ^и твоя` ё^стави'теся ја%коже бњсте прежDе.
|
І сестри твої, Содома і дочки її, повернуться у попередній стан свій; і Самарія і дочки її повернуться у попередній стан свій, і ти і дочки твої повернетеся у попередній стан ваш.
|
|
56
|
56
|
|
а^ще б^о не бы` была сестра` тебњ` содо'ма въ послђшанїе въ ё^стњхъ твоиX, въ дн~и преꙁрњнїя твое^го,
|
Про сестру твою Содому і спомину не було у вустах твоїх у дні гордині твоєї,
|
|
57
|
57
|
|
прежDе эTкровенїя грњх# тои^хъ. ја%коже нн~њ ё^кори'ꙁна е^си дще'рь сљ=рьскъ, и^ всњх# дще'рь сђщиX ѓ%крsтъ ея`, и^ноплеме'нникъ ѓ^дръжащиX т^я ѓ%крsтъ.
|
доки ще не відкрито було нечестя твоє, як у час посоромлення від дочок Сирії і всіх, хто оточував її, від дочок Филистими, які дивилися на тебе з презирством з усіх боків.
|
|
58
|
58
|
|
нечестїя твоа` и^ беꙁако'нїа твоа` т^ы сᲆвокђпи, гл~еT г~ь”
|
За розпусту твою і за мерзоти твої терпиш ти, — говорить Господь.
|
|
59
|
59
|
|
Се^ гл~етᲆ а^дона'и г~ь. и^ сътворю въ тебњ ја%коже е^си сътворила, ја^коже нечестовася престђпити завњтъ мо'и.
|
Бо так говорить Господь Бог: Я вчиню з тобою, як учинила ти, знехтувавши клятву порушенням союзу.
|
|
60
|
60
|
|
и^ въспомянђ а^зъ на ꙁавњтъ сво'и ја%же с тобо'ю въ дн~ь млAденьства твое^го. и^ съставлю тебᲇ ꙁавњтъ вњчныи,
|
Але Я згадаю союз Мій з тобою у дні юности твоєї, і відновлю з тобою вічний союз.
|
|
61
|
61
|
|
и^ помянеши пђти` своя`, и^ беꙁъчести бђ'деши внегда` пои^меши се'стры своя` старњ'ишая съ ю'ными твои^ми. и^ даM я& тебњ на съгражDенїе, н^о не эT ꙁавњта твое^го.
|
І ти згадаєш про путі твої, і буде соромно тобі, коли станеш приймати до себе сестер твоїх, більших за тебе, як і менших за тебе, і коли Я буду давати тобі їх за дочок, але не від твого союзу.
|
|
62
|
62
|
|
и^ съставлю а^зъ ꙁавTњ с тобо'ю, и^ ё^вњси ја%ко а^зъ г~ь.
|
Я відновлю союз Мій з тобою, і пізнаєш, що Я Господь,
|
|
63
|
63
|
|
ја%коy да помянђ вся ё^срамля'еши, и^ да не бђдетъ тебњ` ктомђ` эTврьсти ё^стъ эT лица безъчестїя твое^го. внегда` ѓ^цыща'ешися по всемђ` е^ли'ко сътвори'ла е^си, гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
для того, щоб ти пам’ятала і соромилася, і щоб надалі не можна було тобі і рота відкрити від сорому, коли Я прощу тобі все, що ти робила, — говорить Господь Бог.
|
|
Глvа, з~і”
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
сн~е чл~чь, сповњжDь по'вњсть и^ рцы` притчю на до'мъ і^и^л~евъ,
|
сину людський! запропонуй загадку і скажи притчу до дому Ізраїлевого.
|
|
3
|
3
|
|
и^ рече'ши. с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, ѓ^релᲆ великїи велекрылыи дол#гыи протяженїем#, и^же и^сполнъ е^сть но'готь. сїи и%мать по'вњсть внїити в# дђбравђ, и^ в#ꙁяти и^ꙁбо'рное смрњча,
|
Скажи: так говорить Господь Бог: великий орел з великими крилами, з довгими перами, пухнастий, строкатий, прилетів у Ливан і зняв з кедра верхівку,
|
|
4
|
4
|
|
и^ конецъ мя'к#каго ѓ^стрђга`. и^ пренесе я& въ землю ханане'искђ, въ' градᲇ ё^тверженњ положи я&.
|
зірвав верхній з молодих паростків його і приніс його у землю Ханаанську, у місті торговців поклав його;
|
|
5
|
5
|
|
и^ взя` эT пло'да ꙁемнаго, и^ дасть е& на' поли плоDнњ да ё^твердиT ко'ренїе, наD вода'ми мно'гами смотри'мо ё^ченїе.
|
і взяв від насіння цієї землі, і посадив на землі насіння, помістив біля великих вод, як садять вербу.
|
|
6
|
6
|
|
и^ проѕябе и^ бы'сть въ виноградᲆ не'мощенъ ма'лъ, вели'чествомъ ја^вленїемъ е^го ло'ꙁїе е^го в немъ, и^ ко'ренїе е^го поD ни'мъ бя'ше, и^ бы'сть вᲆ винограD, и^ сътвори эT воды`, и^ простре въꙁведенїя своя`”
|
І воно виросло, і зробилося виноградною лозою, широкою, низькою на зріст, віття якої хилилося до неї, і коріння її було під нею ж, і стало виноградною лозою, і дало паростки, і пустило віття.
|
|
7
|
7
|
|
И$ бы'сть ѓ^релъ дрђгїи велиk вели'кома крылома и^ мно'ги но'гты. и^ с^е винограD се'и и^ то'и ѓ^плњтаяся ѓ^ немᲆ, и^ ко'ренїе е^го к немђ и^ лоꙁїе е^го и^спђсᲄи е^мђ напои^ти и& сᲆ грђдїемᲆ эT прђжи сада е^го
|
І ще був орел з великими крилами і пухнастий; і ось, ця виноградна лоза потягнулася до нього своїм корінням і простягла до нього віття своє, щоб він поливав її з борозен розсадника свого.
|
|
8
|
8
|
|
на' поли до'брњ, и^ на водњ` мно'ѕњ напита'ется тои, ја%ко сᲆтворити проѕябенїе и^ приноси'ти плоD, ја^коже бы'ти вᲆ винограD вели'кᲆ”
|
Вона була посаджена на доброму полі, біля великих вод, так що могла пускати віття і приносити плід, зробитися лозою чудовою.
|
|
9
|
9
|
|
Сего ради и^ рцы`, с^е гл~етᲆ а^дона'и г~ь а^ще и^спрAвит#, не коре'нїе л^и ё^бо мяк#коты еh и^ плоD и^з#гнїетᲆ, и^ пос#хнеT всяка лњтора'сль пло'дђ е^го. и^ не мы'шцею вели'кою, н^и люDми мно'гими и^стрᲆгнђти и& и^с ко'ренїя е^мђ.
|
Скажи: так говорить Господь Бог: чи буде у неї успіх? Чи не вирвуть коренів її, і чи не обірвуть плодів її, так що вона засохне? усе молоде віття, яке виросло від неї, засохне. І не з великою силою і не з багатьма людьми зірвуть її з коренів її.
|
|
10
|
10
|
|
И$ с^е насажDена е^сть е^да` того ради ё^спњ'етᲆ и^ не и^спра'виT. гдњ` б^о а^ще и^ коснетᲆ и& вњтрᲆ ꙁнои^нъ посхнетъ сђхотою” сᲆ грђдїем# проѕябенїа е^го по'схнет#”
|
І ось, хоч вона посаджена, але чи буде успіх? Чи не засохне вона, як тільки торкнеться її східний вітер? засохне на грядках, де виросла.
|
|
11
|
11
|
|
И$ бы'сть слово гн~е къ мн^њ гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
12
|
12
|
|
сн~е чл~чь, рцы` к# домђ гнњвающемђ м^я не вњсте л^и чт^о е^сть с^е. рцы` и^мъ с^е грядетъ цр~ь вављ=лон#скь на і^ерsлиM и^ во'ꙁметъ цр~я е^го и^ кня'ѕя е^го, и^ эTведетъ я& къ себњ въ ваљ=лонъ.
|
скажи бунтівному дому: хіба не знаєте, що це означає? — Скажи: ось, прийшов цар Вавилонський у Єрусалим, і взяв царя його і князів його, і привів їх до себе у Вавилон.
|
|
13
|
13
|
|
и^ пои^метᲆ эT племе'не цр~ьска, и^ ꙁавњща'етъ к немђ ꙁавњтъ и^ въведеT и& въ кля'твђ. и^ старњ'ишины земля по'иметъ,
|
І взяв іншого з царського роду, й уклав з ним союз, і зобов’язав його клятвою, і взяв сильних землі тієї із собою,
|
|
14
|
14
|
|
ја%коже бы'ти въ црsтво не'мощно. ја%коже быхоM не въꙁдвиꙁа'тиs, и^ снабдњти завњта е^го и^ посᲄавля'ти
|
щоб царство було покірне, щоб не могло піднятися, щоб збережений був союз і стояв твердо.
|
|
15
|
15
|
|
и&” И$же эTврьжеся эT него и^ посла` послы` въ е^гљ=петъ, да'ти е^мђ коня и^ лю'ди многи. а^ще и^спра'витъ и^ а^ще сп~сется творяи съпроти'вное. и^ престђпа'яи ꙁавњтъ, а^ще сп~сется”
|
Але той відійшов від нього, пославши послів своїх у Єгипет, щоб дали йому коней і багато людей. Чи буде йому успіх? Чи вціліє той, хто це робить? Він порушив союз і чи уціліє?
|
|
16
|
16
|
|
Живђ` а^ꙁъ гл~етъ а^дона'и г~ь. а^ще не на мњсте цр~ь црsтвова'вшїи в нихъ, и^же похђли` кля'твђ мою, и^ престђпи` ꙁавњт# мои с нимᲆ. средњ вављ=ло'на сконча'е^тся,
|
Живу Я, — говорить Господь Бог: у місці перебування царя, який поставив його царем, і якому дану клятву він знехтував, і порушив союз свій з ним, він помре у нього у Вавилоні.
|
|
17
|
17
|
|
и^ не в си'лњ вели'цњ и^ не в народњ мно'зњ. сътворитъ же с нимъ фараѓ'нъ бра'нь, ѓ^строгомъ и^ съгражDенїемъ стрњлъ пра'щныхъ, ја%ко эTја%ти дш~а многи.
|
З великою силою і з численним народом фараон нічого не зробить для нього у цій війні, коли буде насипаний вал і будуть побудовані облогові вежі на загибель багатьох душ.
|
|
18
|
18
|
|
и^ похђли` кля'твђ ја%коже престђпи'ти завTњ, и^ с^е даде` рђкђ свою. и^ все` с^е сᲆтвори е^мђ, е^да сп~сется”
|
Він знехтував клятву, щоб порушити союз, і ось, дав руку свою і зробив усе це; він не вціліє.
|
|
19
|
19
|
|
Сего ради рцы`, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. а^ще бы` клятвы моея не пристђпи'лъ ю'же похђли`, и^ да'мъ ю& на главђ е^го.
|
Тому так говорить Господь Бог: живу Я! клятву Мою, яку він знехтував, і союз Мій, який він порушив, Я поверну на його голову.
|
|
20
|
20
|
|
и^ пропнђ` мрежђ свою нань. и^ ја%тᲆ бђдеT въ ѓ^дръжанїи е^я, и^ приведђ и& въ вављ=лонъ, и^ ѓ^сђжDђ е^го т^ђ ѓ^ неправDњ е^го, е^ю'же неправдова` къ мн^њ
|
І закину на нього сіть Мою, і впійманий буде у тенета Мої; і приведу його у Вавилон, і там буду судитися з ним за віроломство його проти Мене.
|
|
21
|
21
|
|
въ всњхъ бњгъствXњ е^го. и^ вси` и^збра'ннїи съ всњми дњлесы` и^хъ мечемъ падђтъ, и^ вся` ѓ^ста'вшая и^хъ раZсњ'ю по всемђ вњтрђ. и^ ё^вњсте ја%ко а^ꙁъ г~ь гл~ахъ”
|
А всі утікачі його з усіх полків його упадуть від меча, а ті, що залишилися, розвіяні будуть по всіх вітрах; і пізнаєте, що Я, Господь, сказав це.
|
|
22
|
22
|
|
Се` гл~етъ а^дона'и г~ь, и^ поимђ а^ꙁъ эT и^збра'нныхᲆ ке'дра высо'каго эT врьха`, и^ да'мъ на главђ` эTра'сли е^го. эT срDчнаго верха` е^мђ ѓ^чешђ`, и^ всажђ и& в горњ` высоцᲇ а^зъ.
|
Так говорить Господь Бог: і візьму Я з вершини високого кедра, і посаджу; з верхніх паростків його відірву ніжну парость і посаджу на високій і величній горі.
|
|
23
|
23
|
|
и^ повы'шђ и& в горњ` высо'цњ і^и^л~евњ, и^ всажђ и^ прорасти'тъ эTрасль и^ сътвори'тъ ѓ'вощь, и^ бђдетъ в ке'дръ вели'къ. и^ почїетъ поD нимъ вся'ка пти'ца. и^ поD сњнїю е^го почїетъ вся'ка пти'ца, и^ ло'зїе е^го ё^стро'ится.
|
На високій горі Ізраїлевій посаджу її, і пустить віття, і принесе плід, і зробиться величним кедром, і будуть жити під ним усякі птахи, усякі пернаті будуть жити у тіні гілок його.
|
|
24
|
24
|
|
и^ ё^вњсть вся'ко дре'во польское, ја%ко а^ꙁъ г~ь смиря'яй древо высо'кое, и^ възнося дре'во смире'нно, и^ ё^сђшая древо сђро'во, и^ прораща'я древо сђхо. а%зᲆ г~ь гл~ах# и^ сътворихъ”
|
І пізнають усі дерева польові, що Я, Господь, високе дерево понижую, низьке дерево підвищую, дерево, яке зеленіє, висушую, а сухе дерево роблю квітучим: Я, Господь, сказав, і зроблю.
|
|
Глvа, и~і”
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
|
И бысть слово гн~е къ мн^њ гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
сн~е чл~чь, чт^о ва'мᲆ притча си` на земли` і^и^л~евњ гл~ющимъ. эTц~ы зоба'ша па'родки, а^ зђбомъ чаD и^хъ ѓ^ско'мины бы'ша”
|
навіщо ви вживаєте у землі Ізраїлевій це прислів’я, говорячи: «батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома»?
|
|
3
|
3
|
|
Живђ` а^ꙁъ гл~еT а^дона'и г~ь. а^ще бђдетъ е^ще гл~емA прит#ча си` въ і^и^л~и.
|
Живу Я! — говорить Господь Бог, — не будуть надалі говорити прислів’я це в Ізраїлі.
|
|
4
|
4
|
|
ја^ко всяка дш~а моя сђть. ја%ко дш~а эTч~а, такоже и^ дш~а сн~овня, вся'ка дш~а моя сTђ. дш~а же ја^же съгрњша'етъ, т^а ё'мретъ. и^зоба'вшаго пароDки ꙁђбы ѓ^скомин#нњ бђдђтъ.
|
Бо ось, усі душі — Мої: як душа батька, так і душа сина — Мої: душа, яка згрішає, та помре.
|
|
5
|
5
|
|
чл~къ же и^же е^сть пради'въ, и^же сътворитъ сђдъ и^ правдђ,
|
Якщо хто праведний і чинить суд і правду,
|
|
6
|
6
|
|
на гораX не снњсть. и^ ѓ'чїю своею не въздви'гнетъ на кђми'ры домђ і^и^л~ева. и^ жены по'дрђга свое^го не ѓ^сквернавитъ. и^ кᲆ женњ` сквернавњ сђщи не приближиTся.
|
на горах жертовного не їсть і до ідолів дому Ізраїлевого не звертає очей своїх, дружини ближнього свого не оскверняє і до своєї дружини під час очищення нечистот її не наближається,
|
|
7
|
7
|
|
и^ чл~кђ не наси'лиT. заи'мъ долъжныи эTда'сᲄь. и^ въсхище'нїя не въсхитиT. хлњбъ свои а^лчнђ да'сть, и нага'го ѓблечетъ в ри'ꙁђ.
|
нікого не пригноблює, боржникові повертає заставу його, крадіжки не робить, хліб свій дає голодному і нагого покриває одежею,
|
|
8
|
8
|
|
сребра` свое^го в ли'хвђ не в#дасть, и^ прибы'тка не во'зметъ, эT неправды эTврати'т#ъ рђкђ свою. и^ сђдъ сътвориT междђ мђжемъ и^ подрђгомъ своимъ.
|
у ріст не віддає і лихви не бере, від неправди утримує руку свою, суд людині з людиною чинить правильний,
|
|
9
|
9
|
|
и^ вᲆ за'повњдехъ мои^хъ хо'дитъ, и^ ѓ^правданїя моя снабдилъ е^сть. ја^коже сътворити т^а ја%ко правдиv сеи е^сть, жи'знь жи'ти и'мать” гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
живе за заповідями Моїми і дотримується постанов Моїх щиро: то він праведник, він неодмінно буде живий, — говорить Господь Бог.
|
|
10
|
10
|
|
И$ а^ще ро'дитъ сн~а раZсыпателя, пролива'юща кро'вь и^ творя'ща грњхи.
|
Але якщо у нього народився син розбійник, який проливає кров, і робить що-небудь із усього того,
|
|
11
|
11
|
|
в# пђть эTц~а своеh правди'ваго не ходи`, н^о и^ на гора'хъ жер#лъ е^сть. и женђ` по'дрђга свое^го ѓ^сквернави'лъ е^сть.
|
чого він сам не робив зовсім, і на горах їсть жертовне, і дружину ближнього свого оскверняє,
|
|
12
|
12
|
|
и^ ё^богаго и^ ни'щаго преѓ^бидњлᲆ е^сть. и^ вᲆсхище'нїе въсхити'лъ е^сть, и^ ꙁаи^ма` не далъ е^сть. и^ к# кђми'ромъ положи` ѓ%чи свои`. безако'нїя сътвори`.
|
бідного й убогого утискує, насильно віднімає, заставу не повертає, і до ідолів звертає очі свої, чинить мерзоти,
|
|
13
|
13
|
|
съ плодомъ ли'хое прїялъ е^сть. се'и жи'ꙁнь не живет#. вс^я си` беꙁаконїя сътвори`, смр~тїю ё'мретъ, кровь е^го на немъ бђдеT”
|
у ріст дає, і бере лихву; то чи буде він живий? Ні, він не буде живий. Хто робить усі такі мерзоти, той неодмінно помре, кров його буде на ньому.
|
|
14
|
14
|
|
А$ще ли ро'диT сн~а ѓ'н# же ви'дњ грњхи эTц~а своеh, ја%же сᲆтвори'лъ е^сть, ё^бои'т же ся и^ не сътворитъ по ни'мъ.
|
Але якщо у кого народився син, який, бачачи всі гріхи батька свого, які він робить, бачить і не робить подібного їм:
|
|
15
|
15
|
|
на гора'хъ не снњсть, и^ ѓ'чїю свои^хъ не положитъ къ кђми'ромъ домђ і^и^л~ева. и^ жены` подрђга свое^го не ѓ^сквернави'тъ.
|
на горах жертовного не їсть, до ідолів дому Ізраїлевого не звертає очей своїх, дружини ближнього свого не оскверняє,
|
|
16
|
16
|
|
и^ чл~кђ не наси'литъ. и^ въ ꙁаи^мъ не зая. и^ въсхище'нїя не въсхи'титъ. хлњбъ свои а'лч#нђ д'асть. и^ на'га ѓ^дежетъ ри'ꙁою.
|
і людини не пригноблює, застави не бере, і насильно не віднімає, хліб свій дає голодному, і нагого покриває одягом,
|
|
17
|
17
|
|
и^ эT непра'вды эTврати'тъ рђкђ свою`. ли'хвы и^ мно'жества` не во'ꙁметъ. правдђ сътворитъ. и^ в# ꙁаповњдехъ мои^хᲆ хо'дитъ. не сконча'ется в непра'в#дњ эTц~а свое^го, н^о жи'знїю живе'тъ.
|
від ображання бідного утримує руку свою, росту і лихви не бере, виконує Мої повеління і чинить за заповідями Моїми, — то цей не помре за беззаконня батька свого; він буде живий.
|
|
18
|
18
|
|
эTц~ъ бо е^го печа'ли и^ ско'рби и^ въсхищенїе въсхити`, и^ съпроти'вно сътвори` средњ людїи, и^ ё^мретъ в непра'вдњ свое'и.
|
А батько його, оскільки він жорстоко пригноблював, грабував брата і недобре робив серед народу свого, ось, він помре за своє беззаконня.
|
|
19
|
19
|
|
и^ рекосте, почт^о нњсть прїялъ сн~ъ непра'вды эTц~а свое^го” Се виждь, ја%ко сн~ъ правдђ и^ млsть сътвори`. вс^я зако'ны моя снабдᲇ, и^ сᲆтвори я&, жи'знїю живеT”
|
Ви говорите: «чому ж син не несе провини батька свого?» Тому що син чинить законно і праведно, усіх уставів Моїх дотримується і виконує їх; він буде живий.
|
|
20
|
20
|
|
Дш~а же съгрњша'ющїа т^а и^ ё'мреT. и сн~ъ не возмеT непра'вды эTц~а своего, и^ эTц~ъ не во'ꙁмеT непра'вды сн~а своеh” пра'вда правди'ваго на немъ бђдет#, и^ беꙁаконїе безако'нника на немъ бђдетъ”
|
Душа, яка грішить, вона вмре; син не понесе провини батька, і батько не понесе провини сина, правда праведного при ньому і залишається, і беззаконня беззаконного при ньому і залишається.
|
|
21
|
21
|
|
И$ безако'нникъ а^ще ся ѓ^братиT эT всњхъ безако'нїи, ја%же е^сть сътвори'лъ. и^ снабди'тъ вся` за'повњди моя, и^ съᲄвори'тъ сђдъ и^ пра'вдђ и^ млsть, жи'ꙁнїю живе'т#, и^ не ё'мретъ.
|
І беззаконник, якщо навернеться від усіх гріхів своїх, які робив, і буде дотримуватися всіх уставів Моїх і чинити законно і праведно, живий буде, не помре.
|
|
22
|
22
|
|
вся` съгрњше'нїя е^ли'ко бђдетъ сътвори'лъ не помянђтся е^мђ. въ пра'вдњ е^го ја%же сътвори` живъ бђдетъ”
|
Усі злочини його, які робив він, не пригадаються йому: у правді своїй, яку буде робити, він живий буде.
|
|
23
|
23
|
|
Є$да вᲆсхотњнїеM въсхощђ смр~ти грњшника, гл~етъ а^дона'и г~ь. а^ не ја%коже ѓ^брати'тися е^мђ эT пђти` ѕл^а и^ жи'вђ бы'ти”
|
Хіба Я хочу смерти беззаконника? — говорить Господь Бог. Чи не того, щоб він повернувся від шляхів своїх і був живий?
|
|
24
|
24
|
|
И$ а'ще ся съврати'тъ прав#дивыи с пђти свое^го, и^ сътво'ритᲆ непра'вдђ по всњмъ беꙁако'нїемъ, ја%же е^сть сътвори'лъ беꙁако'нникъ. а^ще сътворитъ не живе'тъ. вс^я пра'вды е^го ја%же е^сть сътвори'лъ, не помянTђся. въ престђпле'нїи иMже престђпи`, и^ въ грњсехъ е^го ја%же съгрњши, в ни'хъ ё'мретъ”
|
І праведник, якщо відступить від правди своєї і буде жити неправедно, буде робити всі ті мерзоти, які робить беззаконник, чи буде він живий? усі добрі діла його, які він робив, не пригадаються; за беззаконня своє, яке робить, і за гріхи свої, у яких грішний, він помре.
|
|
25
|
25
|
|
И$ реко'сте, не ё%правится пђть гн~ь. слы'шите ё^бо до'ме і^и^л~евъ, е^да пђть мои не ё%пра'вится, не ваj ли пђть ё^бо не ё%пра'вится”
|
Але ви говорите: «неправий путь Господа!» Послухайте, доме Ізраїлів! Чи Мій путь неправий? чи не ваші путі неправі?
|
|
26
|
26
|
|
е^гда съврати'тся пра'вдивыи эT пра'вды своея, и^ сътвори'тъ грњхъ и^же еs сътвори'лъ, т^о в немъ ёмретъ.
|
Якщо праведник відступає від правди своєї і робить беззаконня і за те помирає, то він помирає за беззаконня своє, яке зробив.
|
|
27
|
27
|
|
и^ е^гда ѓ^брати'тся беꙁако'нникъ эT беꙁако'нїя свое^го и^же е^сть сътвори'лъ, и^ сътво'ритъ сђдъ и^ пра'вдђ, то'и дш~ђ свою снабдњлъ е^сть.
|
І беззаконник, якщо навертається від беззаконня свого, яке робив, і творить суд і правду, — до життя поверне душу свою.
|
|
28
|
28
|
|
и^ ви'дњ и^ ѓ^братися эT всего беꙁако'нїя свое^го е^же сътвори`, жи'знїю живе'тъ, и^ не ё'мретъ.
|
Бо він побачив і навернувся від усіх злочинів своїх, які робив; він буде живий, не помре.
|
|
29
|
29
|
|
и^ гл~етᲆ до'мъ і^и^л~евъ, не ё%пра'виTся пђть гн~ь. е^да пђть мои не ё%правъ ЭO доме і^и^л~евъ, ё^бо вашъ пђть не ё^правля'ется”
|
А дім Ізраїлів говорить: «неправий путь Господа!» чи Мої путі неправі, доме Ізраїлів? чи не ваші путі неправі?
|
|
30
|
30
|
|
Сего ради комђждо по пђти` е^го ѓ^сђжђ ваM до'ме і^и^л~евъ, гл~етъ а^дона'и г~ь. ѓ^брати'теся и^ эTврьзитеся эT всњхъ нечестїи вашихъ, и^ не бђдетъ ва'мᲆ на мђче'нїе. непра'вды
|
Тому Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за шляхами його, — говорить Господь Бог; покайтеся і наверніться від усіх злочинів ваших, щоб нечестя не було вам спотиканням.
|
|
31
|
31
|
|
эTврьꙁите эT себе, и^ вся` нечестїя ва'ша, ја%же нечествова'сте къ мнњ. и^ сътвори'те себњ срDце но'во, и^ дх~ъ но'въ. въскђю б^о ё^мира'ете до'ме і^и^л~евᲆ”
|
Відкиньте від себе всі гріхи ваші, якими згрішили ви, і сотворіть собі нове серце і новий дух; і навіщо вам помирати, доме Ізраїлів?
|
|
32
|
32
|
|
ЈА/ко не хощђ см~рти грњшника ё^мира'ющаго, гл~етъ а^дона'и г~ь. ја%коy ѓ^брати'тися е^мђ эT пђти` е^го, и^ жи'ти дш~и е^го, гл~етъ а^дона'и г~ь. ѓ^брати'теся ё^бо и^ жи'ви бђдете”
|
Бо Я не хочу смерти помираючого, — говорить Господь Бог; але наверніться, і живіть!
|
|
Глvа, џ~і”
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
|
Ты' же воꙁми` пла'чь на кн~ѕя і^и^л~евы.
|
А ти здійми плач за князями Ізраїля
|
|
2
|
2
|
|
и^ рече'ши к нимъ, мт~и твоя льви'ца, средњ левъ почи`, средᲇ левъ ё^мно'жи льви'чища своя”
|
і скажи: що за левиця мати твоя? розташувалася серед левів, між молодими левами зрощувала левенят своїх.
|
|
3
|
3
|
|
И$ эTско'чи е^ді'нъ эT льви'чищъ ея`, и^ бысть ле'въ. и^ наё^чи'ся въсхита'ти въсхита'нїа, и^ чл~ки и^ꙁъја%сть.
|
І вигодувала одного із левенят своїх; він зробився молодим левом і навчився ловити здобич, їв людей.
|
|
4
|
4
|
|
и^ слы'шаша ѓ^ немъ страны`, и^ ја%тъ бысть в# расы'панїи свое^мъ, и^ приведоша и& въ ё^здњ` въ е^гљ=петъ”
|
І почули про нього народи; він упійманий був у яму їхню, і в ланцюгах відвели його у землю Єгипетську.
|
|
5
|
5
|
|
И$ ви'дњ ја%ко эTведенъ бысть эT нея, и погиба'ше бытїе ея`. и^ поя` и^нъ эT льви'чищъ свои^хъ и^ ле'въ ё^чини` и&.
|
І коли, почекавши, побачила вона, що надія її пропала, тоді взяла іншого із левенят своїх і зробила його молодим левом.
|
|
6
|
6
|
|
и^ живя'ше средњ ле'въ, левъ бы'сть. и^ наё^чи'ся въсхита'ти въсхище'нїя, и^ чл~ки и^ꙁја%сть.
|
І, зробившись молодим левом, він став ходити між левами і навчився ловити здобич, їв людей
|
|
7
|
7
|
|
и^ пасяшеся в лю'тости свое'и. и^ гра'ды и^хъ пђсты поста'ви, и^ погђби` землю и^ конець ея` гла'сомъ рыка'нїя е^го”
|
і оскверняв удів їхніх і міста їхні спустошував; і опустіла земля і всі селища її від рикання його.
|
|
8
|
8
|
|
И$ да'сть нань страны ѓ%крsтъ эT земль, и^ пропя` на'нь мрежа и^хъ и^ ја^тъ быs.
|
Тоді повстали на нього народи з навколишніх областей і розкинули на нього сіть свою; він упійманий був у яму їхню.
|
|
9
|
9
|
|
и^ положи'ша и& въ ё^здњ и^ в#ъ пђтњ, и^ приведо'ша и& ккъ цр~ю вављ=лоnскђ, и^ въврьгоша и& в ᲄемни'цђ. ја^ко да ся не слы'шитъ гла'съ е^го потомъ в# гора'хъ і^и^л~евахъ”
|
І посадили його у клітку на ланцюзі і відвели його до царя Вавилонського; відвели його у фортецю, щоб не чутний уже був голос його на горах Ізраїлевих.
|
|
10
|
10
|
|
Ма'ти твоя ја%ко виногра'дъ, и^ ја%ко цвњтеn ши'пчанᲆ на водњ в#саженъ, и^ эTра'сль е^го бысть эT воды` мно'ги.
|
Твоя мати була, як виноградна лоза, посаджена біля води; плодюча і гілляста була вона від достатку води.
|
|
11
|
11
|
|
и^ бы'сть е^мђ же'злъ крњпости въ племени старњишинъсте, и^ възнесе'ся в# вели'чїи свое^мъ средњ ло'зїя. и^ ви'дњ вели'чество свое въ мно'жесᲄвњ ло'зїа свое^го”
|
І були у неї гілки міцні для скіпетрів володарів, і високо піднявся стовбур її між густими гілками; і виділялася вона висотою своєю з безліччю гілок своїх.
|
|
12
|
12
|
|
И$ ѓ^бломи'ся въ ја%рости, и^ на' ꙁемлю поврьженъ бы'сть, и^ вњтръ зно'инъ посђши` ѓ'вощъ е^го. ё^свяднђша и^ ѓ^пђстњша жезли крњпости е^го, ѓ'гнь посђши` и&, ѓ^гнь потреби и& въ пђсты'ни”
|
Але у гніві вирвана, кинута на землю, і східний вітер висушив плід її; відрізані і засохли міцні гілки її, вогонь пожер їх.
|
|
13
|
13
|
|
И$ нн~њ насади'ша и& на земли` беꙁъче'стнњ и^ беZво'днњ.
|
А тепер вона пересаджена у пустелю, у землю суху і спраглу.
|
|
14
|
14
|
|
і^ и^зы'иде ѓ'гнь эT жезла` и^ ѓ'вощевъ е^го, и^ поја^де` и&” И$ не бђдетᲆ в немъ жезла` крњпости племени хорђгве, ја^коy владњти иM. въ приTчю пла'чнђю е^сть, и^ бђдеT въ пла'чь”
|
І вийшов вогонь із стовбура гілок її, пожер плоди її і не залишилося на ній гілок міцних для скіпетра володаря. Це жалібна пісня, і залишиться для плачу.
|
|
Глvа, к~”
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть в лњто сеDмое въ пя'тыи мsць, в девяᲄыи дн~ь мsца. прїидо'ша ста'рцы эT до'мђ і^и^л~ева въпраша'ти г~а, и^ сњдо'ша преD лицеM м^и.
|
У сьомому році, у п’ятому місяці, у десятий день місяця, прийшли мужі зі старійшин Ізраїлевих запитати Господа і сіли перед лицем моїм.
|
|
2
|
2
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ гл~я.
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
3
|
3
|
|
сн~е чл~чь, гл~и къ ста'рцемъ і^и^л~евом#. и^ рече'ши к нимъ, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. а^ще въпраша'ти мене в^ы прихо'дите. жи'въ а^зъ а^ще эTвњща'ю вам#, гл~етъ г~ь.
|
сину людський! говори зі старійшинами Ізраїлевими і скажи їм: так говорить Господь Бог: ви прийшли запитати Мене? Живу Я, не дам вам відповіді, — говорить Господь Бог.
|
|
4
|
4
|
|
и^л^и эTместїю м#щђ и^хъ, сн~е чл~чь а^ще м#сти'ши и^хъ” Беꙁако'нїя же эTц~ь и^хъ совњсти иM.
|
Чи хочеш судитися з ними, чи хочеш судитися, сину людський? вислови їм мерзоти батьків їхніх
|
|
5
|
5
|
|
и^ речеши к нимъ, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. эT негоже дн~е и^зво'лихъ до'мъ і^и^л~евъ. и^ ё^вњдњнъ быхᲆ племени до'мђ і^а'ковля, и^ ё^вњденъ бы'хъ иM в# ꙁемли е^гљ=петъсте'и. и^ въздвигоX рђкђ мою ꙁа ня, гл~я, аZ г~ь б~ъ ваj”
|
і скажи їм: так говорить Господь Бог: у той день, коли Я обрав Ізраїля і, піднявши руку Мою, поклявся племені дому Якова, і відкрив Себе їм у землі Єгипетській, і, піднявши руку, сказав їм: «Я Господь Бог ваш!» —
|
|
6
|
6
|
|
въ тои дн~ь поDя'хъ я& рђкою своею, ја%коже и^звести` я& и^зъ ꙁемля` е^гљ=пеTски, в# ꙁе'млю ю^же ё^гото'вахъ и^м#, землю кипя'щђ млекомъ и^ ме'дом#, си` е^сть паче всњхъ зе'мль”
|
у той день, піднявши руку Мою, Я поклявся їм вивести їх із землі Єгипетської у землю, яку Я приглянув для них, яка тече молоком і медом, красу всіх земель,
|
|
7
|
7
|
|
И$ рекоX к ни'мъ, ко'ждо гнђшенїя эT ѓ^чїи свои^хъ эTврьзите, и^ въ тва'рехъ е^гљ=петъскахъ не ѓ^скверня'итеся, а^ꙁъ г~ь б~ъ вашъ”
|
і сказав їм: відкиньте кожен мерзоти від очей ваших і не оскверняйте себе ідолами єгипетськими: Я Господь Бог ваш.
|
|
8
|
8
|
|
И$ эTврьгошася мене`, и^ не хотњша послђшаᲄи м^я. ко'ждо гнђше'нїи эT ѓ'чїю свои^хъ не хотњша эTврещи`, и^ тва'рїи е^гљ=пеTскь не ѓ^ста'виша. и^ реко'хъ, ја%коже разлїати ја%рость свою на' ня, и^ скон#ча'ти гнњвъ свой на нихъ, средњ земля` е^гљ=петъски”
|
Але вони збурилися проти Мене і не хотіли слухати Мене; ніхто не відкинув мерзот від очей своїх і не залишив ідолів єгипетських. І Я сказав: виллю на них гнів Мій, виснажу на них лють Мою серед землі Єгипетської.
|
|
9
|
9
|
|
И$ сътворихᲆ ја%ко да и'мя мое паче всего да ся не ѓ^сквернитъ преD страна'ми. в ниX же сђть сїи средњ и^хъ, пред ни'ми же ё^вњденъ быхъ к нимъ, ја%ко и^звести я& и^з# земля е^гљ=пет#ски”
|
Але Я вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, серед яких знаходилися вони і перед очима яких Я відкрив Себе їм, щоб вивести їх із землі Єгипетської.
|
|
10
|
10
|
|
І$ и^ꙁведо'хъ я& в пђсты'ню,
|
І Я вивів їх із землі Єгипетської і привів їх у пустелю,
|
|
11
|
11
|
|
и^ дахъ иM за'повњди моя`, и^ ѓ^правда'нїя моя ја^ви'хъ и^мъ. и^же а^ще сътвориT я& чл~къ, жи'въ бђдетъ в нихъ.
|
і дав їм заповіді Мої, й оголосив їм Мої постанови, виконуючи які людина була б живою через них;
|
|
12
|
12
|
|
и^ сђбо'ты моя дахъ и^мъ. ја%коже бы'ти въ ꙁна'менїе междђ мною, и^ межDђ и'ми. ја%коже разђмњти и^мъ ја^ко а^зъ г~ь ѓ^сщ~ая и&”
|
дав їм також суботи Мої, щоб вони були знаменням між Мною і ними, щоб знали, що Я Господь, Який освячує їх.
|
|
13
|
13
|
|
И$ гл~ахъ к# до'мђ і^и^л~евђ в# пђсты'ни, въ заповњди моа ходи'ти. и^ раꙁгнњ'ва м^я домъ і^и^л~ев# въ пђсты'ни, в# ꙁа'повњдеX б^о моиX не ходи'ша, и^ ѓ^правданїя моя эTврьгоша, ја%же сътвориv чл~къ, жи'въ бђдетъ в ни'хъ. и^ сђбо'ты моя ѓ^скверни'ша” И$ рекоX ја%коже разлїяти ја%ро'сть свою на' ня въ пђсты'ни, ја%ко потреби'ти я&.
|
Але дім Ізраїлів збурився проти Мене у пустелі: за заповідями Моїми не чинили і відкинули постанови Мої, виконуючи які людина живою була б через них, і суботи Мої порушували, і Я сказав: виллю на них лють Мою у пустелі, щоб знищити їх.
|
|
14
|
14
|
|
и^ сътвори'хъ, ја^коже паче всего да ся и'мя мое не ѓ^скверниᲄъ преD страна'ми, и^ꙁ ниXже и^зведо'хъ я& преD ѓ^чи'ма и^хъ”
|
Але Я вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, на очах яких Я вивів їх.
|
|
15
|
15
|
|
Того ради въздвиго'хъ рђкђ мою на' ня въ пђсты'ни, е^же не в#вести` и^хъ вᲆ ꙁемлю ю^же да'хъ и^м#, текђщђ мле'комъ и^ ме'домъ, всXњ ꙁе'мль и^ꙁбраnнњ'ишђ.
|
Навіть Я, піднявши руку Мою проти них у пустелі, поклявся, що не введу їх у землю, яку Я призначив, — яка тече молоком і медом, красу всіх земель, —
|
|
16
|
16
|
|
ја%ко сђды моя эTврьгоша, и^ въ ꙁа'повњдехъ моиX не ходиша. и^ сђбо'ты моя ѓ^скверни'ша. ја%ко къ кђми'ромъ срDце и^хъ похотњ`”
|
за те, що вони відкинули постанови Мої, і не ходили за заповідями Моїми, і порушували суботи Мої; бо серце їхнє прагнуло до ідолів їхніх.
|
|
17
|
17
|
|
И$ пощади я& ѓ'ко мое, ја%коy не потребити и^хъ на сконча'нїе въ пђсты'ни”
|
Але око Моє пошкодувало погубити їх; і Я не знищив їх у пустелі.
|
|
18
|
18
|
|
И рекохъ к# ча'домъ и^хъ в# пђсты'ни, в зако'ны эTц~ь вашихъ не ходи'те, и^ ѓ^правле'нїи и^хъ не снабдњваи^те, и^ къ тва'ремъ е^гљ=петъскамъ не примеша'итеся.
|
І говорив Я синам їхнім у пустелі: не ходіть за правилами батьків ваших, і не дотримуйтесь настанов їхніх, і не оскверняйте себе ідолами їхніми.
|
|
19
|
19
|
|
а^ꙁъ г~ь б~ъ вашъ и^ ѓ^правле'нїя моя снабдите, и^ сътвори'те я&.
|
Я Господь Бог ваш: за Моїми заповідями живіть, і Моїх уставів дотримуйтеся, і виконуйте їх.
|
|
20
|
20
|
|
и^ сђбо'ты моя ѓ^сщ~аите. и^ бђдетъ въ ꙁна'менїе междђ мно'ю и^ междђ ва'ми, ја%коже съвњдњти ја%ко а^зъ г~ь б~ъ ва'шъ”
|
І святіть суботи Мої, щоб вони були знаменням між Мною і вами, щоб ви знали, що Я Господь Бог ваш.
|
|
21
|
21
|
|
И$ раZгнњваше м^я, и^ ча'да иX въ за'повњдехъ мои^хъ не ходи'ша, и^ ѓ^правле'нїи мои^хъ не снабдњша, ја%коже сътвори'ти я&. сїя б^о сътвори'въ чл~к# живъ бђдетъ в# нихъ. и^ сђбо'ты моя ѓ^скверни'ша”
|
Але і сини збурилися проти Мене: за заповідями Моїми не чинили й уставів Моїх не дотримувалися, не виконували того, виконуючи що людина була б жива, порушували суботи Мої, — і Я сказав: виллю на них гнів Мій, виснажу над ними лють Мою у пустелі;
|
|
22
|
22
|
|
але Я відхилив руку Мою і вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, перед очима яких Я вивів їх.
|
|
|
23
|
23
|
|
И$ въздви'гнXђ рђкђ свою на' ня, ја^коже расы'пати я& въ странаX, и^ раZсњя'ти я& въ ꙁеMляX”
|
Також, піднявши руку Мою у пустелі, Я поклявся розсіяти їх серед народів і розвіяти їх по землі
|
|
24
|
24
|
|
за те, що вони постанов Моїх не виконували і заповіді Мої відкинули, і порушували суботи Мої, й очі їхні поверталися до ідолів батьків їхніх.
|
|
|
25
|
25
|
|
Но дахъ и^мъ ꙁа'повњди недо'бры, и ѓ^правле'нїя моя в ни'х#же не бђдђть жи'ви”
|
І попустив їм настанови недобрі й постанови, від яких вони не могли бути живі,
|
|
26
|
26
|
|
И$ ѓ^сквернавлю я& в дња'нїи иX. е^гда привожDа'хђ эTврьꙁа'ющая ё^тро'бђ ꙁа грњхъ и^хъ. да раꙁђмњюT ја%ко а^ꙁъ г~ь”
|
і попустив їм осквернитися жертвоприношеннями їхніми, коли вони стали проводити через вогонь усякий перший плід утроби, щоб розорити їх, щоб знали, що Я Господь.
|
|
27
|
27
|
|
Сего ради гл~и к до'мђ і^и^л~евђ, сн~е чл~чь. и^ речеши к ни'м#, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, и^ до сего разъгнњваше м^я эTц~ы ва'ши въ градXњ иX, и%мже съгрњши'ша къ мн^њ.
|
Тому говори дому Ізраїлевому, сину людський, і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось чим ще хулили Мене батьки ваші, віроломно вчиняючи проти Мене:
|
|
28
|
28
|
|
и^ въведохъ в# ꙁе'млю в ню'же въздвиго'хъ рђкђ свою, ја%коже да'ти ю& иM. и^ ви'дњша весь хо'лмъ высо'къ, и^ все` древо сњн#но, и^ положи'ша тре'бы т^ђ богоM своиM, и^ ё^чини'ша т^ђ ја%рость да'ровъ своиX, и^ положи'ша т^ђ во'ню бл~гово'нїя иX, и^ въꙁлїяша т^ђ воZлїя'нїа иX”
|
Я привів їх у землю, яку з клятвою обіцяв дати їм, піднявши руку Мою, — а вони, виглядівши собі усякий високий пагорб і всяке гіллясте дерево, стали заколювати там жертви свої, і ставили там образливі для Мене приношення свої і запашні куріння свої, й узливали там узливання свої.
|
|
29
|
29
|
|
И$ реко'хъ к ниM, чт^о еs а^ва'ма ја^ко в^ы вхо'дите та'мо. и^ проꙁва'ша и%мя е^мђ а^ва'ма до днешнего дн~е”
|
І Я говорив їм: що це за висота, куди ходите ви? тому ім’ям Бама називається вона і до цього дня.
|
|
30
|
30
|
|
Сего ра'ди рцы` к до'мђ і^и^л~евђ, с^е гл~етъ а^донаи г~ь. а^ще вᲆ беꙁаконїиX эTц~ь вашихъ в^ы ѓ^скверня'етеся, и^ въ слњдъ тва'ри и^хъ в^ы съблђжа'е^те.
|
Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: чи не оскверняєте ви себе за прикладом батьків ваших і чи не блудодієте услід мерзотам їхнім?
|
|
31
|
31
|
|
и^ въ прино'сњхъ трђдъ ва'шиX, и^ в наро'цњхъ ва'шихъ, е^гда сђть ча'да ваша въ ѓ^гни. вы` ѓ^скверня'е^теся въ всњхъ кђми'рехъ ва'шихᲆ до днешняго дн~е. а^ꙁ же эTвњща'ю вамъ доме і^и^л~евъ, жи'въ а^ꙁъ гл~еT а^дона'и г~ь, а^ще эTвњща'ю вамъ, и^ а'ще въꙁы'идетъ в# дђхъ ва'шъ с^е”
|
Приносячи дари ваші і проводячи синів ваших через вогонь, ви оскверняєте себе всіма ідолами вашими до цього дня, і хочете запитувати Мене, доме Ізраїлів? живу Я, — говорить Господь Бог, — не дам вам відповіді.
|
|
32
|
32
|
|
И$ не бђдетъ ја%коже в^ы гл~ете, бђдеM а^ки страны` и^ племена ꙁе'мная, слђж'ите дре'вђ и^ ка'менїю”
|
І що приходить вам на думку, зовсім не збудеться. Ви говорите: «будемо, як язичники, як племена іноземні, служити дереву і каменю».
|
|
33
|
33
|
|
Сего раd живъ а^ꙁъ гл~етъ а^дона'и г~ь. а^ще не рђко'ю крњпкою и^ мыjцею высо'кою, и^ въ ја%рости разлїянњ црsтвђю в# ваs”
|
Живу Я, — говорить Господь Бог: рукою міцною і силою великою і виливом гніву буду панувати над вами.
|
|
34
|
34
|
|
І$ и^ꙁведђ в^ы эT людїи, и^ прїимђ в^ы эT стра'нъ в ни'х же бњсте расњја%ни” рђко'ю крњпкою и^ мы'шцею высоко'ю, и^ ја%ростїю раꙁлїаною” Црsтвовати бђдђ над ва'ми.
|
І виведу вас із народів і з країн, по яких ви розсіяні, і зберу вас рукою міцною і силою великою і виливом гніву.
|
|
35
|
35
|
|
и^ приведђ васъ в# пђсты'ню лю'д#скђ” И$ съвопраша'юся с ва'ми т^ђ лицемъ к лицђ`,
|
І приведу вас у пустелю народів, і там буду судитися із вами лицем до лиця.
|
|
36
|
36
|
|
ја^коже сᲆвопраша'хсясъ эTц~ы ва'шими, в# пђсты'ни е^гљ=пеTстњ. такоже сђждђ и^ вамъ гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
Як Я судився з батьками вашими у пустелі землі Єгипетської, так буду судитися з вами, — говорить Господь Бог.
|
|
37
|
37
|
|
И$ проведђ` в^ы поD же'злъ мои, и^ въведђ в^ы в число` ꙁавњта.
|
І проведу вас під жезлом і введу вас в узи завіту.
|
|
38
|
38
|
|
и^ съберђ эT васъ нечести'выя и^ эTврьгшаяся” И$ сᲆ земля` ѓ^бита'нїя и^хъ и^зведђ` я&, и^ въ зе'млю і^и^л~евђ не вни'дђтъ. и^ позна'ете ја%ко а^ꙁъ г~ь”
|
І виділю з вас заколотників і непокірливих Мені. Із землі перебування їх виведу їх, але у землю Ізраїлеву вони не ввійдуть, і пізнаєте, що Я Господь.
|
|
39
|
39
|
|
Вы' же доме і^и^л~евъ, си'це гл~етъ а^дона'и г~ь, ко'ждо васъ по кђми'рохъ ва'шихъ ходи'сте, и^ слђжи'сте и^мъ. и^ потоM а^ще послђшае^те мене, і^ и'мени мое^го ст~ого не ѓ^сквернави'те ксемђ в да'рњхъ ва'шиX. и^ в рђкотворе'нїихᲆ вашихъ
|
А ви, доме Ізраїлів, — так говорить Господь Бог, — йдіть кожен до своїх ідолів і служіть їм, якщо Мене не слухаєте, але не оскверняйте більше святого імені Мого дарами вашими й ідолами вашими,
|
|
40
|
40
|
|
на горњ мое'и ст~њи, и^ на горᲇ высо'цњ і^и^л~евњ, гл~етъ а^дона'и г~ь, т^ђ послђжатъ м^и весь домъ і^и^л~вᲆ до ко'нца на ꙁемли`. и^ т^ђ прїимђ я&. и^ т^ђ присњщђ прино'съ и^хъ, и^ прино'съ наро'къ ва'шихъ въ всњхъ ѓ^сщ~енныхъ ва'шихъ”
|
тому що на Моїй святій горі, на горі високій Ізраїлевій, — говорить Господь Бог, — там буде служити Мені весь дім Ізраїлів, — весь, скільки є його на землі; там Я з благоволінням прийму їх, і там вимагатиму приношень ваших і начатків ваших з усіма святинями вашими.
|
|
41
|
41
|
|
Въ во'ню б^о бл~гово'нїя прїимђ в^ы, е^гда и^зведђ` в^ы и^з людїи, и^ прїимTђ в^ы эT страn. и^ ѓ^сщ~ђся въ ва'съ преD ѓ^чи'ма люDскима,
|
Прийму вас, як запашне куріння, коли виведу вас із народів і зберу вас із країн, по яких ви розсіяні, і буду святитися у вас перед очима народів.
|
|
42
|
42
|
|
и^ ё^вњсте ја^ко а^зъ г~ь. е^гда въведђ в^ы в# ꙁе'млю і^и^л~евђ, в зеMлю в ню'же въздвигохъ рђкђ свою, да'ти ю& эTц~емъ вашимъ”
|
І пізнаєте, що Я Господь, коли введу вас у землю Ізраїлеву, — у землю, яку Я клявся дати батькам вашим, піднявши руку Мою.
|
|
43
|
43
|
|
И$ помянете т^ђ пђти` ваша, и на вся` мер#ꙁкїя грњхи` ва'ша, в ниX же ся в^ы ѓ^скверня'ете. и^ ѓ^зрите лица ва'шA въ всXњ ѕло'баX вашиX ја%же сътвори'сᲄе”
|
І згадаєте там про путі ваші і про всі діла ваші, якими ви оскверняли себе, і гребуватимете самими собою за всі злодіяння ваші, які ви робили,
|
|
44
|
44
|
|
И$ поꙁна'ете ја%ко а^ꙁъ г~ь. е^гда сътворю` вамъ та'ко ја%коже и%мя мое да ся не ѓ^скверни'тъ, не по пђте'мъ вашимъ ѕлыM, ни по рђкотворе'нїем# вашимъ расы'панымъ до'ме і^и^л~ев#, гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
І пізнаєте, що Я Господь, коли буду чинити з вами заради імені Мого, не за злими вашими шляхами і вашими ділами розпусними, доме Ізраїлів, — говорить Господь Бог.
|
|
45
|
45
|
|
И$ бысть слово гн~е къ мн^њ гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
46
|
46
|
|
сн~е чл~чь, ё^тверди лице` свое на ю'гъ, и^ възри` на дарђмъ. и^ прорцы` на дђбра'вђ старњ'ишинђ а^ге'ва”
|
сину людський! поверни лице твоє на шлях до полудня, і промов слово на полудень, і проречи пророцтво на ліс південного поля.
|
|
47
|
47
|
|
И$ рече'ши дђбра'вњ а^ге'вовњ, слы'ши сло'во гн~е. с^е гл~еT а^дона'и г~ь, с^е а^ꙁъ вᲆзгнњщђ в тебњ ѓ'гнь, и^ пож#жеT в тебњ вся'ко дре'во ѕелено, и^ вся'ко дре'во сђхо, не ё^га'шетъ пла'мень раждеже'ныи” И$ съгори'тъ в немъ вся'ко лице` эT восто'ка до сњвера.
|
І скажи південному лісу: слухай слово Господа; так говорить Господь Бог: ось, Я запалю у тобі вогонь, і він пожере у тобі всяке дерево зелене і всяке дерево сухе; не згасне палаюче полум’я, і все буде спалено ним від півдня до півночі.
|
|
48
|
48
|
|
и^ ё^вњсть вся'ка пло'ть, ја%ко а^ꙁъ г~ь ражDего'хъ я&, и^ не ё^га'снђтъ”
|
І побачить усяка плоть, що Я, Господь, запалив його, і він не згасне.
|
|
49
|
49
|
|
И$ реко'хъ ника'коy г~и. сїи гл~ютъ къ мн^њ, не приTча л^и е^сть ё^бо гл~ема”
|
І сказав я: о, Господи Боже! вони говорять про мене: «чи не говорить він притчі?»
|
|
Глvа, к~а”
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть слово гн~е къ мнњ гл~я.
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
сего ради прорцы` сн~е чл~чь, и^ ё^тверди` лице` свое къ і^ерsлимђ. и^ призри къ ст~ынямъ и^хъ, и^ прорцы` ѓ^ земли і^и^л~евњ”
|
сину людський! поверни лице твоє до Єрусалима і промов слово на святилища, і виречи пророцтво на землю Ізраїлеву,
|
|
3
|
3
|
|
И$ речеши к зеMли і^и^л~евњ, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. с^е аZ на тя и^зм#кнђ` мечь свой и^з но'жницъ е^го,
|
і скажи землі Ізраїлевій: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, і витягну меч Мій з піхов його і знищу в тебе праведного і нечестивого.
|
|
4
|
4
|
|
и^ потреблю и^с те'бе неправди'ва и^ беꙁако'нника” І$ и^зы'идетᲆ мечь мои и^з но'жницъ свои^хъ, на вся'кђ пло'ть эT восто'ка до сњвера.
|
А для того, щоб знищити у тебе праведного і нечестивого, меч Мій з піхов своїх піде на всяку плоть від півдня до півночі.
|
|
5
|
5
|
|
и^ ё^вњсть всяка пло'ть ја^ко а^ꙁъ г~ь. и^зм#ко'хъ мечь свои и^ꙁ ножницъ е^го, и^ ктомђ не въꙁвратиTся.
|
І пізнає всяка плоть, що Я, Господь, витяг меч Мій з піхов його, і він уже не повернеться.
|
|
6
|
6
|
|
и^ т^ы сн~е чл~чь, въꙁдохни` съкрђше'нїеM чреслъ твоиX, и^ съ бо'лњꙁнїю въздо'хнеши преD ѓ^чи'ма иX”
|
Ти ж, сину людський, стогни, скрушуючи стегна твої, і у го́рі стогни перед очима їхніми.
|
|
7
|
7
|
|
И$ бђдетъ а^ще рекTђ к тебњ, чесо раd т^ы в#здышеши. и^ рече'ши, ѓ^ проповњда'нїи ја%ко грядеT. и^ съкрђши'тся вся'ко срDце, и^ ѓ^слабњ'ютъ вся` рђки, і^ и^з#дшеT всяка пло'ть и^ всякъ дх~ъ, и^ вся стегна ѓ^сквернавя'тся мо'кростїю. с^е грядетᲆ и^ бђдеTтъ, гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
І коли скажуть тобі: «чого ти стогнеш?», скажи: «від чутки, що йде», — і розтане всяке серце, і всі руки опустяться, і всякий дух знеможе, й усі коліна затремтять, як вода. Ось, це прийде і збудеться, — говорить Господь Бог.
|
|
8
|
8
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мн^њ гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
9
|
9
|
|
сн~е чл~чь, прорцы` и^ рече'ши. с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, рцы` мече'ви, ме'чю ѓ^стри'ся и^ раꙁгнњваися
|
сину людський! виречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: скажи: меч, меч нагострений і вичищений;
|
|
10
|
10
|
|
ја%коже да и^с#сњче'ши сњче'нїе. ѓ^стри'ся ја%ко да бђдеши въ блища'нїе, и^ гото'въ на расы'панїе. сњци похђли` эTрини` вс^е древо”
|
нагострений для того, щоб більше заколоти; вичищений, щоб блищав, як блискавка. Чи радіти нам, що жезл сина Мого зневажає всяке дерево?
|
|
11
|
11
|
|
И$ дасть и& ё^гото'ванъ ја%ко дръжа'ти ꙁа чрены е^го, наѓ^стри'ся мечь, гото'въ е^сть, ја%коже дати и& в рђцњ сњкђщихъ”
|
Я дав його вичистити, щоб узяти у руку; уже нагострений цей меч і вичищений, щоб віддати його у руку вбивці.
|
|
12
|
12
|
|
Въꙁопїи и^ въспла'чися сн~е чл~чь, ја%ко бысᲄь в лю'деX с^е, и^ въ всњхъ старњ'ишинахъ і^и^л~евахъ ё^бњгшихъ меча`. поD мечь быша с людми мои^ми” Сего ради въсплещђ рђкама свои^ма
|
Стогни і ридай, сину людський, бо він — на народ Мій, на всіх князів Ізраїля; вони віддані будуть під меч з народом Моїм; тому вдаряй себе по стегнах.
|
|
13
|
13
|
|
ја%ко ѓ^пра'вися. т^о чт^о ја%ко и^ эTринеTся племя` и^ не бђдетъ, гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
Бо він уже випробуваний. І що, коли він зневажає і жезл? цей не встоїть, — говорить Господь Бог.
|
|
14
|
14
|
|
И$ ты` сн~е чл~чь прорцы, и^ въсплещи` рђка'ма, и^ ё^сђгђби меq, ᲄре'тїи мечь ја^звенымъ е^сть. ме'чь ја^зве'нымъ вели'къ” И$ ё^жасиши я&
|
Ти ж, сину людський, пророкуй і вдаряй рукою об руку; і подвоїться меч і потроїться, меч на тих, яких уражають, меч на поразку великого, який проникає в нутрощі осель їх.
|
|
15
|
15
|
|
ја%ко да ся съкрђши'тъ срDце и^хъ, и^ ё^мно'жатся не'мощнїи. въ всњхъ вра'тњхъ и^хъ предадя'тся на ёсњче'нїе ме'чное” Блаѕе ѓ'стръ бы'сть на сњче'нїе, бла'ѕе на блиска'нїе,
|
Щоб розтанули серця і щоб полеглих було більше, Я біля всіх воріт їх поставлю грізний меч, о, горе! блискучий, як блискавка, нагострений для заколення.
|
|
16
|
16
|
|
проходи` ја%ко молнїи, ѓ^стри'ся ѓ^десно и ѓ^ лњво. а^може а^ще лице` твое въста'вится.
|
Зберися і йди праворуч або йди ліворуч, куди б не обернулося лице твоє.
|
|
17
|
17
|
|
и^ а'ꙁъ въсплещђ рђко'ю мое'ю к рђцњ мое'и, и^ ѓ^ставлю ја%роs свою, а^ꙁъ г~ь гл~ахъ”
|
І Я буду плескати у долоні й угамую гнів Мій; Я, Господь, сказав.
|
|
18
|
18
|
|
И$ бы'сть слово гн~е кᲆ мн^њ гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
19
|
19
|
|
сн~е чл~чь, ё^чини себњ пђти` дв^а, ја%коже внити мечю` цр~я вавило'нъска. эT страны` е^ді'ноя и^зы'иде на вла'сти дв^њ, и^ рђкђ ё^гото'ваютъ в нача'ле пђтиеM. да ё^чиниши
|
і ти, сину людський, уяви собі дві дороги, по яких слід іти мечу царя Вавилонського, — обидві вони повинні виходити з однієї землі; і накресли руку, накресли на початку доріг до міст.
|
|
20
|
20
|
|
ја%ко внити мечю на рав#ва'џъ сн~ы а^м#мо'ня, и^ на жидов#скђ и^ на і^ерsлима”
|
Уяви дорогу, по якій меч ішов би у Равву синів Аммонових і в Юдею, в укріплений Єрусалим;
|
|
21
|
21
|
|
Понеже ста'неT средњ е^го цр~ь вавило'ньскъ на прьвMњ пђти`, на нача'ле ѓ^бо'ю пђтїю. ја%коже влъхвова'ти вол#хвова'нїе, ја%коже въскипњти жезло'мъ. и^ въпраша'ти ваја%ныхъ, и^ вражи'ти въ ја%трехъ”
|
тому що цар Вавилонський зупинився на роздоріжжі, на початку двох доріг, для ворожіння: трясе стріли, запитує терафимів, розглядає печінку.
|
|
22
|
22
|
|
И$ бысть ѓ^деснђю е^го враже'нїе на і^ерsли'ма. ја%ко ѓ^бъста'вити ѓ^строh и^ ја%ко эTврьꙁ#ти` ё^ста` съ во'племъ, и^ възвы'шити гласъ съ глаше'нїемᲆ трђбнымъ. и^ ја%ко поста'вити ѓ^стро'гъ преD вра'ты е^го, и^ насы'пати прьсти, и^ поста'вити стрњ'лы
|
У правій руці у нього жереб: «у Єрусалим», де слід поставити тарани, відкрити для побоїща вуста, піднести голос для воєнного крику, підвести тарани до воріт, насипати вал, побудувати облогові вежі.
|
|
23
|
23
|
|
И$ ты же вол#хвђя и^мъ вол#хвова'нїе преD ними, седморящи седмори'цам#. и^ то'и въспомина'я непра'вдђ е^го помянђти”
|
Це ворожіння здалося в очах їх неправдивим; але оскільки вони клялися клятвою, то він, згадавши про таке їхнє віроломство, вирішив узяти його.
|
|
24
|
24
|
|
Того ра'ди с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, понеже въспомянђсте неправды ва'ша, внегда эTкры'шася нече'стїя ва'ша. ја%ко ја^ви'тися грњхомъ ва'шимъ, въ всњхъ беꙁако'нїихъ ва'шихъ, и^ въ всњхъ хђдожествᲇхъ вашихъ. понеже въспомянђсте, в тњхъ и^ поги'бнете”
|
Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви самі приводите на пам’ять беззаконня ваше, роблячи явними злочини ваші, виставляючи на вид гріхи ваші в усіх ділах ваших, і самі приводите це на пам’ять, то ви будете взяті руками.
|
|
25
|
25
|
|
И$ ты` сквернавыи старњ'ишино і^и^л~ев#, е^гоy пришеl дн~ь вᲆ время непраvды.
|
І ти, недостойний, злочинний вождь Ізраїля, день якого настав нині, коли нечестю його буде покладено кінець!
|
|
26
|
26
|
|
с^е гл~еT г~ь, со'ими клобђк#, и^ положи` вњнець т^а не такова` бђдетъ” Смири` высо'кое, и^ въꙁнесе` смире'нное.
|
Так говорить Господь Бог: зніми із себе діадему і поклади вінець; цього вже не буде; принижене піднесеться і високе принизиться.
|
|
27
|
27
|
|
неправдою непра'вдђ положђ` я&, и^ т^а не такова` бђдетъ. до'ндеже прїидеT е^мђже досто'итъ, и^ предаM е^мђ”
|
Скину, скину, скину і його не буде, доки не прийде Той, Кому належить він, і Я дам Йому.
|
|
28
|
28
|
|
И$ ты' сн~е чл~чь прорцы`, и^ рече'ши. се` гл~етъ а^дона'и г~ь къ сн~омъ а^м#мо'немъ, и^ къ ё^кори'знњ и^хъ. и^ рече'ши, ме'чь ме'чь и^ꙁм#че'нъ на сњче'нїе, и^ꙁм#ченъ на сконча'нїе, въста'ни ја%коже да блиска'еши
|
І ти, сину людський, проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог про синів Аммона і про ганьбу їх; і скажи: меч, меч оголений для заколення, вичищений для знищення, щоб блищав, як блискавка,
|
|
29
|
29
|
|
въ видњнїи своеM сђ'ии^мъ, и^ внегда вражи'ши л#жа`” ЈА/коже преда'ти вы'я ја^звеныX безако'нникъ, и^хже приспњ дн~ь въ вре'мя непра'вды.
|
щоб, тоді як представляють тобі пусті видіння і неправдиво ворожать тобі, і тебе доклав до обезголовлених нечестивців, день яких настав, коли нечестю їх буде покладений кінець.
|
|
30
|
30
|
|
възврати'ся в но'жницђ свою, не ста'ни в мњсте семъ е^мђже бысть, на ꙁемли` твое'и эTсђждђ т^и”
|
Чи повернути його у піхви його? — на місці, де ти створений, на землі походження твого буду судити тебе:
|
|
31
|
31
|
|
И$ възлїю на' тя гнњвъ свои. въ ѓ^гни` гнњва моего вᲆз#дхнђ на' тя” И$ предаM т^я в рђцњ мQђ иноја^зычеn, творя'щимъ расы'панїе.
|
і виллю на тебе обурення Моє, дихну на тебе вогнем люті Моєї і віддам тебе до рук людей лютих, досвідчених у вбивстві.
|
|
32
|
32
|
|
ѓ^гню бђдеши ја%дь. и^ кро'вь твоя бђдеT средњ ꙁемля` твоея. не бђдетъ твоеа па'мяᲄи ꙁане` а^ꙁъ г~ь гл~ахъ”
|
Ти будеш поживою вогню, кров твоя залишиться на землі; не будуть і згадувати про тебе; бо Я, Господь, сказав це.
|
|
Глvа, к~в”
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
|
И быs сло'во гн~е къ мнњ` гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
а^ще сђ'диши гра'дђ кро'вномђ, а^ще ја%ви'ши е^мђ вс^я безако'нїя е^го.
|
і ти, сину людський, чи хочеш судити, судити місто крови? вислови йому всі мерзоти його.
|
|
3
|
3
|
|
и^ речеши, с^е гл~етᲆ а^дона'и г~ь. ЭO гра'де проливая'й кро'вь средњ себе, ја%коy прїити времени е^го. творя'и кђми'ры ѓ^ себᲇ, ја^коже ѓ^скверни'тися само'мђ”
|
І скажи: так говорить Господь Бог: о, місто, що проливаєш кров серед себе, щоб настав час твій, і що робиш у себе ідолів, щоб оскверняти себе!
|
|
4
|
4
|
|
Въ кро'вихъ е^го ја%же пролїя сᲆгрњши. и^ въ кђми'рехъ твоиX ја%же сътвори` ѓ^сквернавля'шеся. и^ съкрати дн~и своя`, и^ приведе вре'мя лTњ свои^хъ” Сего ради да'хъ т^я на ё^кори'ꙁнђ въ страна'хᲆ, и на порђга'нїе всњмъ землямъ,
|
Кров’ю, яку ти пролило, ти зробило себе винним, й ідолами, яких ти наробило, ти осквернило себе, і наблизило дні твої і досягло часу твого. За це віддам тебе на посміяння народам, на наругу всім землям.
|
|
5
|
5
|
|
ја%же приближа'юTся к тебᲇ, и^ ја%же ё^даляюTся эT тебе` и^ порђгаюTся тебᲇ. и^ въꙁъпїюT на' тя нечи'сᲄъ словђщїи и^ мно'гъ въ безаконїи е^го”
|
Близькі й далекі від тебе будуть насміхатися з тебе, що осквернило ім’я своє, прославилося шаленством.
|
|
6
|
6
|
|
Старᲇишины до'мђ і^и^л~ева ко'ждо къ своиM ё^жикаM и^х# смятошася въ тебњ`, ја%коже да пролїютᲆ кро'вь”
|
Ось ті, що начальствують у Ізраїля, кожен мірою сил своїх, були у тебе, щоб проливати кров.
|
|
7
|
7
|
|
эTц~ђ же и^ мт~ри ѕл^о гл~ахђ въ тебњ. и^ прохода ѓ^бращахђ в непра'вдђ въ тебᲇ. сироᲄђ и^ вдови'цђ преѓ^бидяхђ в# тебњ`.
|
У тебе батька і матір лихословлять, прибульцеві чинять образу посеред тебе, сироту і вдову пригноблюють у тебе.
|
|
8
|
8
|
|
и^ ст~ая моа похђли'ша, и^ сђбо'ты моа ѓ^сквернавляхђ в# тебњ”
|
Святинь Моїх ти не поважаєш і суботи Мої порушуєш.
|
|
9
|
9
|
|
Мђ'жи разбо'иници бњша въ тебњ, ја%коже да пролїютъ кро'вь. на гора'хᲆ ја%дя'хђ въ тебњ, и^ неправдђ творя'хђ средњ тебе.
|
Наклепники знаходяться у тобі, щоб проливати кров, і на горах їдять у тебе ідоложертовне, посеред тебе роблять мерзоти.
|
|
10
|
10
|
|
стыдњнїе эTч~ее эTкры'ша въ тебњ. и^ в нечистотњ сњдя'щђ ѓ^брђга'ша в# тебњ”
|
Наготу батька відкривають у тебе, дружину під час очищення нечистот її ґвалтують у тебе.
|
|
11
|
11
|
|
Ко'ждо къ женњ по'дрђга свое^го безаконнова'ша, и^ ко'ждо невњстђ свою` ѓ^сквернавля'ше в# нече'стїе” И$ ко'ждо сестрђ` свою дще'рь эTц~а свое^го ѓ^брђгава'хђ в# тебᲇ.
|
Хтось робить мерзоти з дружиною ближнього свого, інший осквернює невістку свою, ще інший ґвалтує сестру свою, дочку батька свого.
|
|
12
|
12
|
|
м#зды възима'хђ в# тебњ, ја^коy да пролїюT кровь. расᲄъ и^злиха в#зима'хђ в# тебᲇ” И$ скон#ча'ю сконча'нїе ѕлобы твоеа ја%же в насилїи, мене б^о забы`, гл~ет# а^дона'и г~ь.
|
Хабарі беруть у тебе, щоб проливати кров; ти береш ріст і лихву і насильством вимагаєш користь у ближнього твого, а Мене забуло, — говорить Господь Бог.
|
|
13
|
13
|
|
с^е ё^бо поражђ рђ'кою мое^ю к# рђцᲇ в ниXже скоnчаlся е^си, и^ е^же съᲄвориl е^си, и^ ѓ^ кровыX бы'вшихъ средᲇ тебе.
|
І ось, Я сплеснув руками Моїми за користолюбство твоє, яке виявляється у тебе, і за кровопролиття, що відбувається посеред тебе.
|
|
14
|
14
|
|
а^ще потерпиT срDце твое, и^ а^ще ё^дръжатъ рђцњ твои` въ дн~и, в ня'же а^зъ творю въ тебњ” А$зъ г~ь гл~ахъ и^ сътворю`,
|
Чи устоїть серце твоє, чи будуть тверді руки твої у ті дні, у які буду діяти проти тебе? Я, Господь, сказав і зроблю.
|
|
15
|
15
|
|
и^ расыплю въ странахъ, и^ раZсњю т^я въ ꙁемляхъ” И$ ѓ^скђдњ'етъ нечистота` твоя` и^с тебе`.
|
І розсію тебе серед народів, і розвію тебе по землях, і покладу кінець мерзотам твоїм посеред тебе.
|
|
16
|
16
|
|
и^ владњти бђдђ тобо'ю преD ѓ^чи'ма страна'мъ, зане а^ꙁъ г~ь”
|
І зробиш сам себе зневаженим перед очима народів, і пізнаєш, що Я Господь.
|
|
17
|
17
|
|
И$ бысть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
18
|
18
|
|
сн~е чл~чь с^е бы'ша мнњ` доM і^и^л~евъ, смњшени вс^и с мњ'дїю, и^ съ ѓ%ловомъ чи'стомъ, и^ съ сви'нцем# средњ пе'щи сребра` смᲇшени сђть”
|
сину людський! дім Ізраїлів зробився у Мене окалиною; усі вони — олово, мідь і залізо і свинець у горнилі, зробилися, як окалина срібла.
|
|
19
|
19
|
|
Сего ра'ди р#цы, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь поне'же бы'сте вс^и смњшенїе е^ді'но. сего ради с^е а^ꙁъ прїимђ васъ средњ і^ерsли'ма.
|
Тому так говорить Господь Бог: оскільки усі ви зробилися окалиною, за те ось, Я зберу вас у Єрусалим.
|
|
20
|
20
|
|
ја%коже прїемлетъ сребро` и^ мњ'дь, и^ желњꙁо и^ свинецъ, и^ ѓ^лово чи'стое средњ пещи. ја%коy вдђнђти в ня` ѓ^гню ја%коже пожещи`. та'ко прїимђ ва'съ въ гнњвᲇ мое^мъ, и^ въ ја%рости мое'и. и^ въведђ и^ ѓ^ста'влю и^ пожегђ ва'съ.
|
Як у горнило кладуть разом срібло, і мідь, і залізо, і свинець, і олово, щоб роздмухати на них вогонь і розплавити; так Я у гніві Моєму й у люті Моїй зберу, і покладу, і розплавлю вас.
|
|
21
|
21
|
|
и^ въꙁъдмђ на' вы въ ѓ^гни гнњ'ва мое^го, и^ пож#жени бђдете средᲇ ея`.
|
Зберу вас і дихну на вас вогнем обурення Мого, і розплавитеся серед нього.
|
|
22
|
22
|
|
ја%коже пожигаеTся сребро` средњ пе'щи, та'коже пож#жетеся средњ ея`. и^ поꙁна'ете ја^ко а^ꙁъ г~ь, въꙁлїяхъ ја%рость свою` на ва'съ”
|
Як срібло розплавляється у горнилі, так розплавитеся і ви серед нього, і пізнаєте, що Я, Господь, вилив лють Мою на вас.
|
|
23
|
23
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
24
|
24
|
|
сн~е чл~чь рцы е^мђ, т^ы е^си земля` неѓ^дожди'ма въ дн~ь ја%рости”
|
сину людський! скажи йому: ти — земля неочищена, не зрошувана дощем у день гніву!
|
|
25
|
25
|
|
Є$гоже старњ'ишины средњ е^го, ја%ко львы рыка'ю^ще. вᲆсхитающе въсхищенїя. дш~а иZја^дающе наси'лїемъ. бога'тество и^ чесᲄь прїе^млюще. вдови'ца е^го ё^мно'жиша средњ е^го”
|
Змова пророків її серед неї — як лев, що рикає, терзає здобич; з’їдають душі, оббирають майно і коштовності, і множать кількість удів.
|
|
26
|
26
|
|
И$ жерцы е^го эTвръго'шаs зако'на мое^го, и^ ѓ^скверни'ша ст~аа моа`. ме'ждђ ст~ымᲆ и^ сквеrна'вом не раꙁлђчи'ша. и^ межDђ нечи'стоM и^ чи'стомъ не раꙁлђчи'ша. эT сђбо'тᲆ мои^хъ покрывахђ ѓ^чи свои`, и^ ѓ^сквеrнавля'хђ м^я средњ и^хъ”
|
Священики її порушують закон Мій і оскверняють святині Мої, не відокремлюють святого від несвятого і не вказують різниці між чистим і нечистим, і від субот Моїх вони закрили очі свої, і Я принижений у них.
|
|
27
|
27
|
|
Кня'ѕи е^го средњ е^го, ја%ко влъцы въсхита'ю^ще въсхита'нїя. ја%коже пролїати кро'вь, и^ погђбити дш~а, ја%коже глаDство гладова'ти”
|
Князі у неї, як вовки, які викрадають здобич; проливають кров, гублять душі, щоб придбати користь.
|
|
28
|
28
|
|
И$ прoрцы е^го помаꙁа'ющеися сами, падђтъ ви'дящеи сђ'ая. и^ влъхвђ'ющеи и^ лжа, гл~ющеи. с^е гл~етъ а^донаи г~ь. а^ г~ь не гл~а”
|
А пророки її все замазують брудом, бачать пусте і пророкують їм неправдиве, говорячи: «так говорить Господь Бог», тоді як не говорив Господь.
|
|
29
|
29
|
|
Лю'ди земля` съклњща'юще въсхыща'юще въсхитанїя. сиротᲇ и^ ё^богђ наси'лїе творя'ще. и^ къ приходђ не живђще съ сђдо'мъ”
|
А в народі гнітять одне одного, грабують і пригноблюють бідного й убогого, і прибульця пригноблюють несправедливо.
|
|
30
|
30
|
|
И$ въꙁыскахъ эT нихᲆ мђжа живђща правњ, и^ стоа'ща эTнђдь преD лицемъ моиM въ время гнњва, ја%коже не до ко'нца погђби'ти е^го, и^ не ѓ^брњтох#”
|
Шукав Я у них людину, яка поставила б стіну і стала б переді Мною у проломі за цю землю, щоб Я не погубив її, але не знайшов.
|
|
31
|
31
|
|
И$ въꙁлїя'хъ на' ня ја%рость свою въ ѓ^гни гнњва мое^го, ја%коже сконча'тї я&. пђти и^хъ на главы` и^хъ дах#, гл~тᲆ а^дона'и г~ь”
|
Отже, виллю на них обурення Моє, вогнем люті Моєї знищу їх, поведінку їхню поверну їм на голову, — говорить Господь Бог.
|
|
Глvа, к~г”
|
Глава 23
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть сло'во гн~е къ мнᲇ гл~я
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
сн~е чл~чь, дв^њ женњ бњста д#щери матери е^дїноа.
|
сину людський! були дві жінки, дочки однієї матері,
|
|
3
|
3
|
|
и^ съблђди'ста вᲆ егљ=п#те, вᲆ юности свое^и съблђди'ста. т^ђ эTпадо'ста със#ца ею`, и^ тђ расыпа'ста дв~ьство.
|
і блудили вони в Єгипті, блудили у своїй молодості; там зім’яті груди їхні, і там розбестили дівочі соски їхні.
|
|
4
|
4
|
|
и^мена же и%ма, ѓ^ѓ^л#ла старњ'ишая, ѓ^ѓ^лива же меnшая сестра е^я`” И$ бы'ста мнњ`, и^ роди'ста сн~ы и^ дщери. и^мена же и%ма, самаре'я ѓ^ѓ^л#ла, і^ и^ерsли'мᲆ ѓ^ѓ^лива”
|
Імена їх: старшої — Огола, а сестри її — Оголива. І були вони Моїми, і народжували синів і дочок; й іменувалися — Огола Самарією, а Оголива Єрусалимом.
|
|
5
|
5
|
|
И съблђди ѓ^ѓ^л#ла эT мене`, и^ възложи на хо'ти своя` къ а^сљ=рїѓмᲆ приближа'ющимъся е^й.
|
І стала Огола блудити від Мене і приліплялася до своїх коханців, до ассиріян, до сусідів своїх,
|
|
6
|
6
|
|
ѓ^блечен#ны в червеница, сᲄарњ'ишины, и^ вое^воды и^ ю'ноты, и^ꙁбра'нныя вс^я ко'нники снђзны на конехъ.
|
до тих, що вдягалися у тканини яхонтового кольору, до областеначальників і градоправителів, до всіх красивих юнаків, вершників, що їздять на конях;
|
|
7
|
7
|
|
и^ дасть блђженїе е^я` к ни'мъ, къ и^ꙁбра'ннымъ сн~омъ а^сљ=рїискомъ всњмᲆ, и^ на вся` к ниMже въꙁложи. въ всњхъ нечистота'хъ и^хъ ѓ^сквернавляшеся”
|
і розсипала блудодіяння свої з усіма добірними із синів Ассура, і осквернила себе всіма ідолами тих, до кого б не приліплялася:
|
|
8
|
8
|
|
И$ блђженїя свое^го е^же и^зъ е^гљ=пта не ѓ^ста'ви, ја%ко с не'ю лега'хђ въ ю'ности ея`. и^ тїи расыпа'ша дв~ьство ея`, и^ раꙁ#лїяша блђженїе и^хъ на ню`”
|
не переставала блудити і з єгиптянами, тому що вони з нею спали у молодості її і розбещували дівочі соски її, і виливали на неї похіть свою.
|
|
9
|
9
|
|
Того ради предахъ ю& в рђцњ хотемъ ея` в рђцњ сн~омъ а^сљ=рїискомъ, к ниMже въꙁлага'ше”
|
За те Я і віддав її до рук коханців її, до рук синів Ассура, до яких вона приліплялася.
|
|
10
|
10
|
|
Тїи эTкры'ша стыдᲇнїе ея`, сн~ы и^ дщери ея` поа'ша, и^ самђ мечемъ ё^сњкнђша. и^ бы'сть поно'съ въ женахъ, и^ эTм#щенїе сътвори'ша в не'и ѓ дще'рехъ”
|
Вони відкрили наготу її, взяли синів її і дочок її, а її вбили мечем. І вона зробилася ганьбою між жінками, коли звершили над нею страту.
|
|
11
|
11
|
|
И$ ви'дњ сестра` ея` ѓ^ѓ^ли'ва, и^ расыпа възложенїе свое па'че ея`. и^ блђженїе ея`, па'че блђженїя сесᲄры свое'я ё^мно'жи
|
Сестра її, Оголива, бачила це, і була ще розбещенішою у коханні своєму, і блуд її перевершив блуд сестри її.
|
|
12
|
12
|
|
къ сн~омъ а^сљ=рїискомъ въꙁложи`. старњ'ишины и^ вое^воды блиQняа ея`, и^ ѓ^блечен#ны въ бл~гои^сᲄька'нны, коnники снђзны на ко'неX, ю'ноша и^збра'нны вс^я.
|
Вона приліпилася до синів Ассурових, до областеначальників і градоправителів, сусідів її, пишно одягнених, до вершників, що їздять на конях, до всіх добірних юнаків.
|
|
13
|
13
|
|
и^ ви'дњх# ја%ко ѓ^сквернися пђть е^ді'нъ ѓ^бою.
|
І Я бачив, що вона осквернила себе, і що в обох їх одна дорога.
|
|
14
|
14
|
|
и^ приложи къ блђженїю свое'мђ, и^ ви'дњ мђжа въпи'саны на стенњ ѓ%бразы хальдњ'иски, въпи'саны ша'ромъ,
|
Але ця ще примножила блудодіяння свої, тому що, побачивши вирізаних на стіні чоловіків, фарбами намальовані зображення халдеїв,
|
|
15
|
15
|
|
и^ ѓпоя'санны по лядвїеM и^хъ по'ясы и^змечтанными, и^ прево'и ѓ^мочени на глава'хъ и^хъ, ѓ^болчени мно'гоѓ^бразно, подо'бно къ сн~омъ вављ=лоньскимъ, халдњ'иски земля` эTч~ества и^хъ.
|
підперезаних по стегнах своїх поясом, з розкішними на голові їх пов’язками, що мають вигляд воєначальників, схожих на синів Вавилона, батьківщина яких земля Халдейська,
|
|
16
|
16
|
|
и въꙁложи на' ня вꙁорь ѓ%чїю своею” И$ посла` послы` к ни'мᲆ въ зе'млю хальдњ'искђ.
|
вона закохалася у них з одного погляду очей своїх і послала до них у Халдею послів.
|
|
17
|
17
|
|
и^ прїидо'ша к не'и сн~ове вављ=лоньстїи на ложи стоа'ще, и^ ѓ^сквернави'ша ю& в# соблђжениX. и^ ѓ^сквернавися в ниX, и^ эTстђпи дш~а ея` эT ниX”
|
І прийшли до неї сини Вавилона на любовне ложе, й осквернили її блудодійством своїм, і вона осквернила себе ними; і відвернулася від них душа її.
|
|
18
|
18
|
|
И$ эTкры блђженїе ея`, и^ эTкры` сᲄыдњ'нїе ея`. и^ эTстђпи дш~а моя` эT нея, ја%коже эTстђпи дш~а моа` эT сесᲄры ея`”
|
Коли ж вона явно віддалася блудодіянням своїм і відкрила наготу свою, тоді і від неї відвернулася душа Моя, як відвернулася душа Моя від сестри її.
|
|
19
|
19
|
|
И$ ё^мно'жи блђженїе свое`, ја%ко помянђти дн~и ю%ности свое'я, в ня'же съблђди въ е^гљ=пте”
|
І вона множила блудодіяння свої, згадуючи дні молодости своєї, коли блудила у землі Єгипетській;
|
|
20
|
20
|
|
И$ въꙁложи на халдњя, иXже пло'ти ја%ко плоти ѓ^сля, и^ ја^ко ло'на коньска ло'на и^хъ.
|
і приліпилася до коханців своїх, у яких плоть — плоть осляча, і похіть, як у жеребців.
|
|
21
|
21
|
|
и^ присњти безако'нїе ю%ности свое'я, ја^же творя'ше въ е^гљ=пте вᲆ станђ` твое^м#, и^дњже сосца ю%ности твое'я эTпадо'ста”
|
Так ти згадала розпусту молодости твоєї, коли єгиптяни стискали соски твої заради дівочих грудей твоїх.
|
|
22
|
22
|
|
ᲄого ради ѓ^ѓ^ливо, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. с^е а%зъ воста'влю хо'ти твоя` на' тя, эT ниXже эTсᲄђпи дш~а твоя`. и^ наведђ я& на' тя ѓ%крsтъ
|
Тому, Оголиво, так говорить Господь Бог: ось, Я підбурю проти тебе коханців твоїх, від яких відвернулася душа твоя, і приведу їх проти тебе з усіх боків:
|
|
23
|
23
|
|
сн~ы вављ=лоньски, и^ вс^я халдњя, факђмъ, и^ сђдїи, и^ кђџъ, и^ вс^я сн~ы а^сљ=рїиски. с ними ю%ноша и^збра'нны, старњ'ишины, и^ вое^воды, и^ вся` колесниqники нарочи'ты, ко'нники на ко'нXњ.
|
синів Вавилона і всіх халдеїв, з Пехода, із Шоа і Коа, і з ними всіх синів Ассура, красивих юнаків, областеначальників і градоправителів, сановних та іменитих, усіх майстерних наїзників.
|
|
24
|
24
|
|
и^ прїидђтъ на' тя вс^и эT сњвера, съ ѓ^рђж'їем# и^ с колесни'цами, и^ съ мно'гоM наро'домъ. и^ защищенїе и^ щи'ты и^ шлемы въꙁложатъ на' тя, и^ поста'вятъ страж#бђ ѓ%крsтъ тебе`” И$ дамъ преD лицемъ и^хъ сђдъ, и^ эTм#стять т^и въ сђдњхъ свои^хъ.
|
І прийдуть на тебе зі зброєю, з конями і колісницями і з безліччю народу, й обступлять тебе навколо у латах, зі щитами й у шоломах, і віддам їм тебе на суд, і будуть судити тебе своїм судом.
|
|
25
|
25
|
|
и^ дамъ рвенїе мое въ тебњ`, и^ сътворю` с тобо'ю гнњвъ ја%рости мое'я” Но'здри твоа и^ ё^ши твоя` ѓ^брњжTђ, и^ ѓ^ста'вшая мечемъ и^с#сњкђтъ. ᲄїи сн~ы твоя` и^ дще'ря твоя` пои^мTђ, и^ ѓ^ста'вшая твоя потребиT ѓ%гнь.
|
І оберну ревність Мою проти тебе, і вчинять з тобою люто: відріжуть у тебе ніс і вуха, а інше твоє від меча упаде; візьмуть синів твоїх і дочок твоїх, а інше твоє вогнем буде пожерте;
|
|
26
|
26
|
|
и^ съвлекђтᲆ с тебе ри'ꙁы твоя`, и^ воZмђтъ сосђ'ды хвалы` твое'я”
|
і знімуть з тебе одяг твій, візьмуть убрання твоє.
|
|
27
|
27
|
|
И$ эTвращђ нече'сᲄїя твоя` эT тебе, и^ блђженїя твое^го е^же вᲆ е^гљ=пте не помянђ ктомђ”
|
І покладу кінець розпусті твоїй і блуду твоєму, принесеному із землі Єгипетської, і не будеш звертати на них очей твоїх, і про Єгипет уже не згадаєш.
|
|
28
|
28
|
|
Поне'же с^е глетъ а^дона'и г~ь. с^е а^ꙁъ преда'ю т^я въ рђцњ и%хже ненави'диши, и^ эT ни'хже эTстђпи дш~а твоя`.
|
Бо так говорить Господь Бог: ось, Я віддаю тебе до рук тих, кого ти зненавиділа, до рук тих, від кого відвернулася душа твоя.
|
|
29
|
29
|
|
и^ сътворятъ въ тебњ в ненависти, и^ възмђтъ вс^я трђды твоя` и^ дњлеса` твоя`, и^ бђдеши нага и^ съ стђдомъ. и^ эTкры'ется стыдњнїе блђженїя твое^го, и^ нечестїя твое^го”
|
І вчинять з тобою жорстоко, і візьмуть у тебе все, набуте працею, і залишать тебе нагою і непокритою, і відкрита буде соромітна нагота твоя, і розпуста твоя, і блудодійство твоє.
|
|
30
|
30
|
|
Блђженїе твое` сътвори тебњ с^е, внегда` съблђди` вᲆ слDњ стра'нъ, и^ ѓ^сквернавля'шеся вᲆ кђмирXњ”
|
Це буде зроблено з тобою за блудодійство твоє з народами, ідолами яких ти осквернила себе.
|
|
31
|
31
|
|
И$ въ пђти сестры` свое'я походи'ла е^си, и^ да'мъ ча'шђ ея` въ рђцњ твои`”
|
Ти ходила дорогою сестри твоєї; за те і дам у руку тобі чашу її.
|
|
32
|
32
|
|
Се^ гл~етъ а^дана'и г~ь, ча'шђ сестры` твое'я и^спїеши глђбокђю и^ широ'кђю. и^ бђдетъ на смXњ и^ похђхна'нїе ли'хое, на ё^питїе
|
Так говорить Господь Бог: ти будеш пити чашу сестри твоєї, глибоку і широку, і будеш піддана осміянню і ганьбі, за величезної місткости її.
|
|
33
|
33
|
|
и^ раслабленїя напо'лнишиs. ча'ша же потребленїя и^ погибенїя, ча'ша сесᲄры` твое'я самарїи.
|
Сп’янінням і гіркотою будеш сповнена: чаша жаху і спустошення — чаша сестри твоєї, Самарії!
|
|
34
|
34
|
|
і^ и^спїеши ю& и^ посмеrчеши, и^ чрепъ ея` раZбїеши, и^ сосца своя` эTтръѕа'еши” И$ празDники твоя`, и^ нача'ла мsць твои^хъ въз#вращђ. поне'же а^зъ гл~ах#, рече а^дона'и г~ь”
|
І вип’єш її, і осушиш, і черепки її оближеш, і груди твої пошматуєш: бо Я сказав це, — говорить Господь Бог.
|
|
35
|
35
|
|
Сего раd с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, в# того мњсто и%мже забы` м^я, и^ эTвр'ьже м^я за тњло свое`. и^ т^ы возми нечестїе свое и^ блDђ сво'и”
|
Тому так говорить Господь Бог: оскільки ти забула Мене і відвернулася від Мене, то і терпи за беззаконня твоє і за блудодійство твоє.
|
|
36
|
36
|
|
И$ реq г~ь къ мнњ, сн~е чл~чь, а^ще сђ'диши ѓ^ѓ^л#лᲇ, и^ ѓ^ѓ^ливᲇ. и^ со'вњстиши и%ма беꙁако'нїа ею`,
|
І сказав мені Господь: сину людський! чи хочеш судити Оголу й Оголиву? вислови їм мерзоти їх;
|
|
37
|
37
|
|
ја^ко любодњйсᲄвђета, и^ кровь въ рђкђ ею`. и^ въ кђмирехъ ея` любодњ'иствђета. и^ чада ею јаже породи'ста мнњ`, приведђ я& и%ма средᲇ ѓ^гня`.
|
бо вони перелюбствували, і кров на руках їх, і з ідолами своїми перелюбствували, і синів своїх, яких народили Мені, через вогонь проводили в їжу їм.
|
|
38
|
38
|
|
до'ндеже е^гоже ненави'дњхъ сътвори'ста м^и” ѓ^сквернавляхђ ст~ая моа, в то'и дн~ь и^ сђбо'ты моя` ѓ^сквернавля'хђ,
|
Ще ось що вони робили Мені: оскверняли святилище Моє у той самий день, і порушували суботи Мої;
|
|
39
|
39
|
|
внегда` закала'хђ ча'да своя` кђмиромъ. и^ въхожDахђ въ ст~аа моя` въ то'и дн~ь ѓ^скврᲆнавляхTђ я&” И с^е та'ко творя'ста средњ до'мђ мое^го.
|
тому що, коли вони заколювали дітей своїх для ідолів своїх, у той самий день приходили у святилище Моє, щоб оскверняти його: ось як чинили вони у домі Моєму!
|
|
40
|
40
|
|
и^ пђщаста къ мђжемъ грядђщимъ и^ꙁда'леча, иMже послы` посыла'ста к ни'мъ. и^ а'бїе и^деy прїидяхђ и^змываю^щеs, и^ ё^тваря'ше ѓ%чи свои`, и^ ё^краша'шеся ё^тваренїемъ.
|
Крім цього, посилали за людьми, які приходили здалеку; до них відправляли послів, і ось, вони приходили, і ти для них умивалася, підмальовувала очі твої і прикрашалася убраннями,
|
|
41
|
41
|
|
и^ сњдя'ше на ѓ%дрњ постланᲇ, и^ трапеза ё^крашен#на преD нею`” И$ џимїа'мъ мои, и^ ма'сло мое преDлага'ше преD ними, и^ веселя'хђся в ниX.
|
і сідали на чудове ложе, перед яким приготований був стіл і на якому пропонувала ти запашні куріння Мої і єлей Мій.
|
|
42
|
42
|
|
и^ гла'съ съглашенїя въз#глаша'хђ къ мђжемъ, эT мно'жества чл~ча приходя'ща эT пђсты'ня” И$ дая'ста прьстьни на' рђки и^хъ, и^ вњнецъ хвалы` на главы` и^хъ.
|
І лунав голос народу, який радів у неї, і до людей з натовпу народного вводилися п’яниці з пустелі; і вони покладали на руки їхні зап’ястя і на голови їхні красиві вінки.
|
|
43
|
43
|
|
и^ рекоX, не в сMњ ли ё^бо любодњ'иство е^сть, и^ дњлеса` блђдница, с^и и^ с^и проблђди'ся”
|
Тоді сказав Я про підтоптану в перелюбстві: тепер закінчаться блудодіяння її разом з нею.
|
|
44
|
44
|
|
И$ влажахђ к не'и, ја%коже вла'зятъ къ женњ блђдницы. та'ко влажа'хђ къ ѓ^ѓ^л#лᲇ, и^ къ ѓ^ѓ^ливњ, и^ къ жена'ма безако'нницама, ја%коже сътвори'ти безако'нїе.
|
Але приходили до неї, як приходять до жінки блудниці, так приходили до Оголи й Оголиви, до розпусних жінок.
|
|
45
|
45
|
|
мђжи же правдиви сїи” и^ эTм#стя'тъ и%ма эTм#щенїеM любодњискомъ, и^ сђдомъ пролива'ю^щих# кро'вь. ја%ко любодњ'ицы е^ста и^ кро'вь въ рђкђ е^ю”
|
Але мужі праведні будуть судити їх; вони будуть судити їх судом перелюбниць і судом тих, що проливають кров, тому що вони перелюбниці, й у них кров на руках.
|
|
46
|
46
|
|
Се^ гл~тъ а^дона'и г~ь. приведи на конњхъ наро'ды, да'ждь в нею мятежъ и^ раз#грабренїе.
|
Бо так сказав Господь Бог: скликати на них зібрання і віддати їх на озлоблення і грабунок.
|
|
47
|
47
|
|
и^ разбїи ка'менїем# в не'ю, ка'менїем# наро'дъскомъ, и^ да и^збодђтъ копїи свои'ми. сн~ы и^х# и^ дщери и^збїютъ, и^ до'мы и^хъ пожегђтъ ѓ^гнем#.
|
І зібрання поб’є їх камінням, і порубає їх мечами своїми, й уб’є синів їх і дочок їх, і доми їх спалить вогнем.
|
|
48
|
48
|
|
и^ въз#вращђ нечестїе эT ꙁемля`, и^ нака'жђтся вс^я же'ны, и^ не сътворя'тъ по нече'стїю ея`.
|
Так покладу кінець розпусті на цій землі, й усі жінки приймуть урок, і не будуть робити соромітних діл подібно до вас;
|
|
49
|
49
|
|
и^ дасться нече'стїе ва'ю на' вы, и^ вс^и грњхи кђми'ръ ва'шихъ прїимете. и^ раꙁђмњ'ете ја%ко а^зъ гл~я, а^дона'и г~ь”
|
і покладуть на вас вашу розпусту, і понесете покарання за гріхи з ідолами вашими, і пізнаєте, що Я Господь Бог.
|
|
Глvа, к~д”
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` въ џ~ е лњто, въ мsць џ~, и^ въ і~ дн~ь мsца, гл~я.
|
І було до мене слово Господнє у дев’ятому році, у десятому місяці, у десятий день місяця:
|
|
2
|
2
|
|
сн~е чл~чь, в#пиши себњ и^мя дн~е сего, эT не'гоже нача` цр~ь вављлоньскъ на і^ерsли'ма, эT сего же дн~е днsь”
|
сину людський! запиши собі ім’я цього дня, цього самого дня: у цей самий день цар Вавилонський підступить до Єрусалима.
|
|
3
|
3
|
|
Рцы притчю къ домо'ви гнњвающемђ, и^ речеши к ни'мъ. с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. навњси коно'бъ на вᲇси, и^ влїи во'нь во'дђ.
|
І промов на бунтівний дім притчу, і скажи їм: так говорить Господь Бог: постав казан, постав і налий у нього води;
|
|
4
|
4
|
|
и^ въверѕи во'нь рас#сњченїе, вс^е раче'нїе добро`, го'лень и^ ра'ма ѓ^брњ'зана эT ко'стїи
|
склади у нього шматки м’яса, всі кращі шматки, стегна і плечі, і наповни добірними кістками;
|
|
5
|
5
|
|
эT и^ꙁбра'нїя эT скота` пома'занаго. и^ поDгнњща'и ко'стьсми поD нимъ” въз#врњ і^ и^скипᲇ, и^ съврњша ко'сти е^го средњ е^го”
|
добірних овець візьми, і розпали під ним кістки, і кип’яти до того, щоб і кістки розварилися у ньому.
|
|
6
|
6
|
|
Того ради с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. ЭO граде кро'вныи коно'бе в нем#же е^сть ја%дь, и^ ја%дь не и^ꙁы'иде и^ꙁ него`, по ё'дом# е^го и^ꙁнесе, не паде` на не'мъ прича'стїе”
|
Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! горе казану, в якому є накип і з якого накип його не сходить! шматок за шматком його викидайте з нього, не вибираючи за жеребом.
|
|
7
|
7
|
|
ЈА/ко кро'вь е^го средᲇ е^го е^сть, на глаDцњ камы'цᲇ ё^чинXи ю&. не пролїяхъ ея` на' землю, ја%коже покры'ти ю& ꙁемле'ю.
|
Бо кров його посеред нього; він залишив її на голій скелі; не на землю проливав її, де вона могла б вкритися пилом.
|
|
8
|
8
|
|
ја%коже въꙁвести ја%рость мою` на ню`, въ эTм#щенїе м#сᲄити да'хъ кро'вь е^го, на глаDцњ камыцњ вчини'хъ ю&, ја%коже не покры'ти ея`”
|
Щоб збудити гнів для звершення помсти, Я залишив кров його на голій скелі, щоб вона не сховалася.
|
|
9
|
9
|
|
Того ради с^е гл~тᲆ а^дона'и г~ь, ЭO люте граде кро'вныи. а%ꙁ же въꙁвели'чю главню`
|
Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! і Я розкладу велике багаття.
|
|
10
|
10
|
|
и^ въз#гнњщђ ѓ%гнь, ја%ко да и^стлњ'ютъ мя'са и ѓ^скђдђетъ ю^ха, и^ ко'сти и^схнTђ.
|
Додай дров, розведи вогонь, вивари м’ясо; нехай усе загусне, і кістки перегорять.
|
|
11
|
11
|
|
и^ ста'нетъ на главня'хъ е^го то'щъ. раз#горњся ја^ко да и^ꙁгори'тᲆ, и^ распали'тся і^ и^спря'жется мњ'дь е^го. і^ и^ста'етъ средњ е^го нечи'стота е^го и^ ѓ^скђдњ'етъ ја%дь е^го.
|
І коли казан буде порожній, постав його на вугілля, щоб він розгорівся, і щоб мідь його розжарилася, і розплавилася у ньому нечистота його, і весь накип його зник.
|
|
12
|
12
|
|
да ся смириT ја%дь е^го, и^ не и^ꙁы'идетъ и^з него” Мно'гᲆ ја%дь е^го, и^ срамится ја%дь е^го.
|
Праця буде важкою; але великий накип його не зійде з нього; й у вогні залишиться на ньому накип його.
|
|
13
|
13
|
|
в нечистотњ` твое^и ё^кропъ. понеy ѓ^сквеrнавля'шеся т^ы. и^ не ѓ^чи'сᲄися эT неистоты свое'я, и^ не ѓ^чи'сᲄишися посем#. до'ндеже наполню ја%рость мою` въ тебњ”
|
У нечистоті твоїй така мерзота, що, скільки Я не чищу тебе, ти все нечистий; від нечистоти твоєї ти і надалі не очистишся, доки люті Моєї Я не вгамую на тобі.
|
|
14
|
14
|
|
А/зъ г~ь гл~ах#, и^ приспњ'етъ и^ сътворю`. и^ не эTлђчю, и^ не пощажђ, и^ не ё^молю'ся” По пђтем# твои^м#, и^ по помы'сломъ твои^мъ сђжDђ тебњ, гл~етᲆ а^дона'и г~ь” Сего ради с^е а^ꙁъ сђжDђ тебњ по помы'слоM твои^мъ, и^ по крове'мъ твои^мъ сђжDђ тебᲇ. и^ нечисто и словђщїи вели'кїи на раз#гнњ'ванїе”
|
Я Господь, Я говорю: це прийде і Я зроблю; не скасую і не пощаджу, і не помилую. За путями твоїми і за ділами твоїми будуть судити тебе, — говорить Господь Бог.
|
|
15
|
15
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
16
|
16
|
|
сн~е чл~чь, с^е а^зъ въꙁемлю` эT тебе` помышленїя ѓ^чїю твое'ю, не въꙁрыда'еши н^и въспла'чешися, н^и прїидђт# тебњ сле'зы.
|
сину людський! ось, Я візьму в тебе виразкою утіху очей твоїх; але ти не ремствуй і не плач, і сльози нехай не виступають у тебе;
|
|
17
|
17
|
|
стени молча въздыха'нїе же'лныхᲆ чре'слъ е^сть” Да бђдTђ вла'си твои` сплетени на тебњ`, и^ сапо'ѕи твои` на но'гахъ твои^хъ. и^ да не ё^тњшишися ё^стна'ми и^хъ, и^ хлњба мђжеска да не и^зъя^си”
|
зітхай у безмовності, плачу за померлим не звершуй; але обв’язуй себе пов’язкою і взувай ноги твої у взуття твоє, і бороди́ не закривай, і хліба від чужих не їж.
|
|
18
|
18
|
|
И$ гл~ахъ къ лю'демᲆ заё%тра, ја^коже ꙁаповњ'да ми. и^ ё'мре жена` моа вечеръ. и^ сътвориX ꙁаё%тра ја%коже повелњ м^и”
|
І після того, як говорив я зранку слово до народу, ввечері померла дружина моя, і наступного дня я зробив так, як наказано було мені.
|
|
19
|
19
|
|
И$ рекоша къ мнњ лю'дїе, не повњси л^и на'мᲆ чт^о то` е^сᲄь е^же т^ы тво'риши.
|
І сказав мені народ: чи не скажеш нам, яке для нас значення у тому, що ти робиш?
|
|
20
|
20
|
|
и^ рекохъ к ни'мъ, сло'во гн~е бы'сть ко мнњ, гл~я,
|
І сказав я їм: до мене було слово Господнє:
|
|
21
|
21
|
|
рцы къ до'мђ і^и^л~евђ. с^е а^зъ гл~етъ а^дона'и г~ь. рцы` къ до'мђ і^и^л~евђ, с^е а^ꙁъ ѓ^скверна'влю ѓ^сщ~енїя моа, велича'нїя крњпости ва'шея, по'мыслы ѓ%чїю ва'шею, и^ ја%же щадяT дш~а ва'ша. и^ сн~ы ва'ша и^ дщеря ваша ја%же ѓ^сᲄа'висте, мечеM падђт#.
|
скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: ось, Я віддам на наругу святилище Моє, опору сили вашої, утіху очей ваших і розраду душі вашої, а сини ваші і дочки ваші, яких ви залишили, упадуть від меча.
|
|
22
|
22
|
|
и^ сътво'рите ја%коже а^зъ сътворихъ. эT ё'стъ и^хъ да ся не ё^тњши'те. и^ хлњ'ба мђж'еска да не ја^сте.
|
І ви будете робити те саме, що робив я; бороди́ не будете закривати, і хліба від чужих не будете їсти;
|
|
23
|
23
|
|
и^ вла'сы ва'ши на глава'хъ ва'шиX, и^ сапо'ѕи ва'ши на ногаX вашиX. да ся не бїете н^и пла'чеᲄе, і^ и^сᲄа'ете в непра'вдаX ва'шихъ. и^ не ё^тњшите ко'ждо ва'съ бра'та свое^го.
|
і пов’язки ваші будуть на головах ваших, і взуття ваше на ногах ваших; не будете ремствувати і плакати, але будете танути від гріхів ваших і зітхати одне перед одним.
|
|
24
|
24
|
|
и^ бђдетъ ва'мъ е^зекїиль на дивленїе. посемђ` е^ли'ко сътворихъ да сътво'рите, е^гда` приспњ'ет# с^е, и^ разђмᲇе^те ја%ко а^зъ а^дона'и г~ь”
|
І буде для вас Єзекиїль знаменням: усе, що він робив, і ви будете робити; і коли це збудеться, пізнаєте, що Я Господь Бог.
|
|
25
|
25
|
|
И$ т^ы сн~е чл~чь, не точїю въ дн~ь то'и е^гда` въземлю эT нихъ крњ'пость и^хъ, възнесенїе хвалы и^хъ, по'мыслы ѓ%чїю и^хъ, и^ въꙁнесе'нїе дш~а и^хъ, сн~ы иX и^ дщери и^хъ.
|
А що до тебе, сину людський, то у той день, коли Я візьму у них прикрасу слави їх, утіху очей їх і розраду душі їх, синів їх і дочок їх, —
|
|
26
|
26
|
|
въ то'и дн~ь прїидетъ ё^целњвыи к тебњ`, совњстити тебњ` въ ё'ши.
|
у той день прийде до тебе той, хто спасся звідти, щоб подати звістку у вуха твої.
|
|
27
|
27
|
|
въ то'и дн~ь эTве'рзTђся ё^ста твоя` по ё^целњвшемђ, и^ съгл~еши, и^ не премол#чиши ктомђ. и^ бђ'деши и^мъ на' дивъ. и^ ё^вњ'дят# ја%ко а^зъ а^дона'и г~ь”
|
У той день при цьому, який спасся, відкриються вуста твої, і ти будеш говорити, і не залишишся вже безмовним, і будеш знаменням для них, і пізнають, що Я Господь.
|
|
Глvа, к~е”
|
Глава 25
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
сн~е чл~чь, ё^тверди лице свое на сн~ы а^м#мо'ня, и^ прорцыся на' ня.
|
сину людський! поверни лице твоє до синів Аммонових і проречи на них пророцтво,
|
|
3
|
3
|
|
и^ рече'ши сн~омъ а^м#мо'немъ, гл~я. слышите сло'во г~а а^дона'я. с^е гл~етᲆ а^дона'и г~ь, е^льмаже пора'довастеся до ст~ыхъ, мои^хъ, ја%ко ѓ^сквернавле'на бы'ша, и^ ѓ^ ꙁемли` і^и^л~евњ, ја%ко поги'бе. и^ ѓ^ домђ і^ё'динњ, ја%ко эTи^де въ плњне'нїе.
|
і скажи синам Аммоновим: слухайте слово Господа Бога: так говорить Господь Бог: за те, що ти про святилище Моє говориш: «а! а!», тому що воно зганьблене, — і про землю Ізраїлеву, тому що вона спустошена, і про дім Іудин, тому що вони пішли у полон, —
|
|
4
|
4
|
|
того ради предамъ ваs сн~омъ кеде'млемъ в наслњ'дїе, и^ вселя'тся въ грњсњ'хъ в# тебᲇ, и^ сътво'рятъ в# тебњ села и^хъ. тїи поја^дяT пло'ды твоя, и^ тїи и^спїюT бл~готђ твою.
|
за те ось, Я віддам тебе у спадщину синам сходу, і побудують у тебе кошари свої, і поставлять у тебе намети свої, і будуть їсти плоди твої і пити молоко твоє.
|
|
5
|
5
|
|
и^ дамъ граD твои а^м#мо'не паствњ вельблюDстњ, и^ сн~ы а^м#мо'ня на па'ствы ѓ%вча. и^ раꙁђмњ'ете ја%ко а^ꙁъ а^дона'и г~ь” И/мже
|
Я зроблю Равву стійлом для верблюдів, і синів Аммонових — пастухами овець, і пізнаєте, що Я Господь.
|
|
6
|
6
|
|
с^е гл~етъ г~ь б~ъ, поне'же въсплеска` рђко'ю свое^ю, и^ въстрепа ного'ю свое^ю, и^ порадовася дш~ею свое^ю ѓ^ ꙁемли і^и^л~евњ.
|
Бо так говорить Господь Бог: за те, що ти плескав у долоні й тупав ногою, і з усім презирством до землі Ізраїлевої душевно радів, —
|
|
7
|
7
|
|
того ради с^е а^ꙁъ прострђ рђ'кђ свою на' тя. и^ дамъ т^я въ раꙁграбле'нїе странаM. и^ потреблю т^я эT людїи, и^ погђблю т^я эT стра'нъ па'гђбою. и^ ё^вњси ја%ко а^зъ а^дона'и г~ь”
|
за те ось, Я простягну руку Мою на тебе і віддам тебе на розкрадання народам, і знищу тебе з числа народів, і згладжу тебе з числа земель; скрушу тебе, і пізнаєш, що Я Господь.
|
|
8
|
8
|
|
Се^ гл~етъ а^дона'и г~ь, поне'же рече моа'вᲆ и^ сїи^ръ, се ја%коже вся страны до'мъ і^и^л~евъ і^ и^ё'да.
|
Так говорить Господь Бог: за те, що Моав і Сеїр говорять: «ось і дім Іудин, як усі народи!»,
|
|
9
|
9
|
|
сего ради с^е а^зъ расы'плю сђроваго моа'ва эT ра'тныX е^мђ, эT поDго'рїя е^го и^ꙁбрънђ зе'млю до'мђ веџїаси'моџова, наD и^сто'чникоM гра'да, подо'лгъ мо'рскаго вае^лмо'на, и^ карїе^џе'ма,
|
за те ось, Я, починаючи від міст, від усіх прикордонних міст його, краси землі, від Беф-Ієшимофа, Ваалмеона і Киріафаїма, відкрию бік Моава
|
|
10
|
10
|
|
сн~ы кеде'мля на сн~ы а^м#мо'ня. да'хъ я& в# наслњ'дїе, и^ эTда'м# я& на в#ꙁя'тїе, ја%коже да не бђ'детъ па'мяти сн~овъ а^м#мо'нь въ странаX.
|
для синів сходу і віддам його у спадщину їм, разом із синами Аммоновими, щоб сини Аммона не згадувалися більше серед народів.
|
|
11
|
11
|
|
и^ в# моа'ве же сътворю эTме'стїе. и^ ё^вњ'дятъ ја%ко а^ꙁъ г~ь”
|
І над Моавом учиню суд, і пізнають, що Я Господь.
|
|
12
|
12
|
|
Се^ гл~етъ а^дона'и г~ь, поне'же сᲆтвори и^дђме'а, е^гда эTм#сти'ша эTме'стїе въ гнњ'вњ в домђ` і^ё'динњ, и^ помни'ша ѕло'б#, и^ эTм#стиша пря` эT нихъ.
|
Так говорить Господь Бог: за те, що Едом жорстоко мстився дому Іудиному і тяжко згрішив, звершуючи над ним помсту,
|
|
13
|
13
|
|
того ради с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, прострђ рђ'кђ свою на и^дђме'ю, и^ потреблю с нея чл~ки и^ ско'тᲆ, и^ поста'влю ю& пђстђ. и^ эT џема'нъ, и^ эT деда'нъ жено'ми мече'мъ падђтъ.
|
за те, так говорить Господь Бог: простягну руку Мою на Едома і знищу у нього людей і худобу, і зроблю його пустелею; від Фемана до Дедана усі впадуть від меча.
|
|
14
|
14
|
|
и^ да'мъ эTм#ще'нїе мое на и^дђме'ю в рђцњ людїи мои^хъ і^и^л~я. и^ сътво'рятъ въ и^дђме'и по гнњ'вђ мое^мђ, и^ по ја%рости мое'и. и^ ё^вњ'дятъ эTмще'нїе мое, гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
І звершу помсту Мою над Едомом рукою народу Мого, Ізраїля; і вони будуть діяти в Ідумеї за Моїм гнівом і Моїм обуренням, і пізнають помсту Мою, — говорить Господь Бог.
|
|
15
|
15
|
|
Се^ гл~етъ а^дона'и г~ь, поне'же сътвори'ша и^ноплеме'нницы въ гнњ'вњ, и^ въста'виша эTмще'нїе порадова'ющеся в#сею дш~ею, ја%коже расы'пати дш~а по вра'ждњ вњ'чнеи.
|
Так говорить Господь Бог: за те, що филистимляни вчинили мстиво і мстилися з презирством у душі, на загибель, з вічної ворожости,
|
|
16
|
16
|
|
того ради с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, се^ а^ꙁъ прострђ рђцњ свои на и^ноплеме'нники, и^ потреблю кри'ты, и^ погђблю про'чая живђщая подо'лгᲆ мо'ря.
|
за те, так говорить Господь Бог: ось, Я простягну руку Мою на филистимлян, і знищу критян, і знищу залишок їх на березі моря;
|
|
17
|
17
|
|
и^ сътворю в нихъ эTмще'нїе вели'ко, въ ѓ^бличе'нїи ја%рости мое^я. и^ раꙁђмњ'ютъ ја%ко а^ꙁъ а^дона'и г~ь, е^гда` даM эTмще'нїе мое на' ня”
|
і звершу над ними велику помсту покараннями лютими; і пізнають, що Я Господь, коли звершу над ними Мою помсту.
|
|
Глvа, к~ѕ”
|
Глава 26
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сте въ е^ді'нона'десятое лњто, первыи дн~ь мsца. бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я.
|
В одинадцятому році, у перший день першого місяця, було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
поне'же помы'сли тљ=р# на і^ерsлима, бл~го съкрђшися поги'бе. страны ѓ^брати'шася къ мнњ, і^ и^спо'лнены ѓ^пђстњ”
|
сину людський! за те, що Тир говорить про Єрусалим: «а! а! він розбитий — врата народів; він звертається до мене; наповнюся; він спустошений», —
|
|
3
|
3
|
|
Того ради с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. с^е а^ꙁᲆ на' тя тљ=ре, и^ приведђ на' тя страны мно'ги. ја%коже въсхо'дитъ мо'ре волна'ми свои^ми.
|
за те, так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, Тире, і підніму на тебе багато народів, як море піднімає хвилі свої.
|
|
4
|
4
|
|
и^ ѓ^бы'идђтъ гра'ды твоя, и^ раꙁорятъ сн~ы твоя, и^ раꙁвњ'ю пра'хъ е^го и^ꙁ него, и^ да'мъ я& въ гла'докъ камы'къ.
|
І розіб’ють стіни Тира і зруйнують вежі його; і вимету з нього порох його і зроблю його голою скелею.
|
|
5
|
5
|
|
простира'ло мре'жамъ средњ мо'ря, ја%ко а^ꙁъ гл~аX а^дона'и г~ь, и^ бђ'детъ на плњне'нїе странамъ.
|
Місцем для розстеляння тенет буде він серед моря; бо Я сказав це, — говорить Господь Бог: і буде він на розкрадання народам.
|
|
6
|
6
|
|
и^ дще'ри е^го ја%же на' поли мече'мъ ё^бїе'ни бђ'дђтъ. и^ ё^вњдятъ ја%ко а^ꙁъ г~ь”
|
А дочки його, які на землі, будуть убиті мечем, і пізнають, що Я Господь.
|
|
7
|
7
|
|
ЈА/ко се гл~етъ а^дона'и г~ь, с^е а^ꙁъ наведђ на' тя тљ=ре навходоносо'ра цр~я вављ=ло'ньска эT сњ'вера, цр~ь цр~емъ е^сть, на ко'нњхъ и^ съ ѓ^рђж'їемъ, и^ съ собо'ромᲆ ко'нническомъ стра'нъ мно'гъ ѕњ'ло.
|
Бо так говорить Господь Бог: ось, Я приведу проти Тира від півночі Навуходоносора, царя Вавилонського, царя царів, з кіньми і з колісницями, і з вершниками, і з військом, і з численним народом.
|
|
8
|
8
|
|
дще'ри твоя на' поли мече'мъ и^ꙁбїюT. и^ приста'витъ на' тя стра'жбђ, и^ ѓ^гради'тъ т^я. и^ ѓ^бры'етъ т^я ѓ^бровомъ, и^ съгради'тъ ѓ%крsтъ ѓ^строги. и^ ꙁаста'витъ съ ѓ^рђж'їеM, и^ ко'пїя е^го пря'мо тебњ поста'виT”
|
Дочок твоїх на землі він поб’є мечем і збудує проти тебе облогові вежі, і насипле проти тебе вал, і поставить проти тебе щити;
|
|
9
|
9
|
|
Забра'ла твоя и^ сђ'ны раꙁоритъ ѓ^рђжїемъ свои^мъ,
|
і до стін твоїх присуне стінопробивні машини і вежі твої зруйнує сокирами своїми.
|
|
10
|
10
|
|
мно'жествомъ ко'нь е^го покры'етъ т^я пра'хъ и^хъ. и^ эT и^рза'нїя ко'нь е^го, и эT колесни'цъ ѓ^рђж'їя е^го, потряTсђся гра'ди твои. въсходя'щђ е^мђ въ враᲄа твоа, а^ки въсходя'щђ въ градъ с по'ля.
|
Від безлічі коней його покриє тебе пил, від шуму вершників і коліс і колісниць потрясуться стіни твої, коли він буде входити у ворота твої, як входять у розбите місто.
|
|
11
|
11
|
|
слњдоM ко'нь е^го попере'тᲆ вся сте'гны твоя. лю'ди твоя мече'мъ и^с#сњче'тъ, и^ бы'тїе крњ'пости твое^я на земли поврьжетъ.
|
Копитами коней своїх він витопче усі вулиці твої, народ твій поб’є мечем і пам’ятники могутности твоєї повалить на землю.
|
|
12
|
12
|
|
и^ плњни'тъ си'лђ твою, и^ по'иметъ и^мњ'нїя твоя. и^ расы'плетъ ꙁабра'ла твоя, и^ до'мы твоа похо'тныя расы'плетъ. и^ дре'во твое и^ ка'менїе твое и^ пе'рсть твою, средᲇ мо'ря въвержетъ.
|
І розграбують багатство твоє, і розкрадуть товари твої, і зруйнують стіни твої, і розіб’ють красиві доми твої, і камені твої і дерева твої, і землю твою кинуть у воду.
|
|
13
|
13
|
|
и^ раꙁоритъ мно'жество свирецъ твои^хъ, и^ глаs пњсни'вецъ не ё^слы'шится ктомђ.
|
І припиню шум пісень твоїх, і звук цитр твоїх уже не буде чутний.
|
|
14
|
14
|
|
и^ да'мъ т^я въ камы'къ гла'док#. простира'ло мре'жное бђдеши. не съгради'шися ксемђ. ја%ко а^ꙁъ гл~ахъ, гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
І зроблю тебе голою скелею, будеш місцем для розстеляння тенет; не будеш знову побудований: бо Я, Господь, сказав це, — говорить Господь Бог.
|
|
15
|
15
|
|
ЈА/ко с^е гл~етъ а^дона'и г~ь тљ=рђ, не эT гла'са ли ё^бо паде'нїя твое^го, е^гда` въстена'ша ја^зве'нїи твои, е^гда` и^с#сњко'ша я& средᲇ тебе`. потрясђтся ѓ%строви,
|
Так говорить Господь Бог Тиру: від шуму падіння твого, від стогону поранених, коли відбудеться серед тебе побиття, чи не здригнуться острови?
|
|
16
|
16
|
|
и^ съни'дђтъ съ прsтлъ свои^хъ вс^и кн~ѕи стра'нъ мо'рскихъ. и^ свергђтᲆ вњнца съ гла'въ свои^хъ, и^ ри'ꙁы своя и^змечта'ныя съвлекђтъ съ себе, ё^жасе'нїемъ ё^жаснђтся. на ꙁеMли сядђтъ и^ ё^боя'тся поги'бели иX, и^ постенђтъ ѓ^ тебњ” ЈА/ко
|
І зійдуть усі князі моря з престолів своїх, і складуть із себе мантії свої, і знімуть із себе візерунчастий одяг свій, одягнуться у трепет, сядуть на землю, і щохвилини будуть здригатись і дивуватися щодо тебе.
|
|
17
|
17
|
|
и^ плаq ѓ^ тебњ прїимђтъ, гл~юще. ка'ко поги'бе и^ расы'пася эT мо'ря гра'де хвали'мыи, бы'выи си'ленъ на' мори съ живђщими твои^ми. и^же да'сть страX свои всњмъ живђщимъ в неM.
|
І здіймуть плач по тобі і скажуть тобі: як загинуло ти, населене мореплавцями, місто знамените, яке було сильним на морі, саме́ і жителі його, які наводили страх на всіх мешканців його!
|
|
18
|
18
|
|
и^ ё^боя'тся вс^и ѓ%строви в мо'ри эT власти е^го”
|
Нині, у день падіння твого, здригнулися острови; острови на морі приведені у сум’яття загибеллю твоєю.
|
|
19
|
19
|
|
ЈА/ко с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. е^гда` да'мъ т^я гра'дъ ѓ^пђстњв#шъ, ја%ко гра'ды не вселе'ны николи'же. вънегда въꙁведђ на' тя бе'зднђ, и^ покры'етъ т^я вода` мно'га.
|
Бо так говорить Господь Бог: коли Я зроблю тебе містом спустілим, подібним до міст ненаселених, коли підніму на тебе безодню, і покриють тебе великі води;
|
|
20
|
20
|
|
и^ сведђ т^я къ слазя'щимъ въ про'пасть к лю'деM вњ'ка. и^ вселю т^я въ глђби'нахъ ꙁемныхъ, ја%ко пђсты'ню вњ'чнђю съ слазя'щими въ про'пасть. ја%ко да ся не всели'ши, ни въста'неши на' землю живота`”
|
тоді зведу тебе з тими, що відходять у могилу до народу, який жив давно, і розміщу тебе у пеклі землі, у пустелях вічних, з тими, що зійшли у могилу, щоб ти не було більше населене; і явлю Я славу на землі живих.
|
|
21
|
21
|
|
На па'гђбђ т^я эTда'мъ, и^ не бђдеши ктомђ. и^ въꙁы'щешися, и^ не ѓ^бря'щешися въ вњ'къ, гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
Жахом зроблю тебе, і не буде тебе, і будуть шукати тебе, але вже не знайдуть тебе повіки, — говорить Господь Бог.
|
|
Глvа, к~з”
|
Глава 27
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть сло'во гн~е къ мнњ гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
и^ т^ы сн~е чл~чь возми` на тљ=ръ пла'чь.
|
і ти, сину людський, здійми плач за Тиром
|
|
3
|
3
|
|
и^ рече'ши тљ=рђ вселе'нномђ в мо'рстMњ вхо'дњ, то'ржищђ людїи эT ѓ%стровъ мно'гъ” Се^ гл~етъ а^дона'и г~ь тљ=рђ, т^ы рече, ја%ко а^ꙁъ саM въꙁложи'хъ на' ся свою добротђ,
|
і скажи Тиру, що оселився на виступах біля моря, що торгує з народами на багатьох островах: так говорить Господь Бог: Тире! ти говориш: «я досконалість краси!»
|
|
4
|
4
|
|
въ срDцы мо'рстемъ вее^лли'м#мђ” Сн~ве твои възложи'ша на' тя добротђ
|
Межі твої у серці морів; будівельники твої довершили красу твою:
|
|
5
|
5
|
|
эT сани'ра, и^стесася тебњ по тоnкђ эT до'скъ кипари'сенъ. эT дђбра'вы в#ꙁя'ша сътвори'ти тебњ слемена е^ло'ва,
|
із сенирських кипарисів зробили всі помости твої; брали з Ливану кедр, щоб зробити на тобі щогли;
|
|
6
|
6
|
|
эT васанити'ды сътвори'ша весла твоя” ѓ^сщ~енїя твоя эT сло'на, до'мы дща'ны эT ѓ%стровъ хети'мль”
|
з дубів васанських робили весла твої; лави твої робили з букового дерева, з оправою зі слонової кістки з островів Киттимських;
|
|
7
|
7
|
|
Чрьвлени'ца съ мечтанїеM, эT е^гљ=пта бы'сть тебњ посᲄели, ја%ко въꙁложи'ти тебњ сла'вђ. и^ ѓ^блещи т^я въ червлени'цђ. и^ въ багряни'цђ эT ѓ%стровъ. е^ла'да же бы'сть ѓ^де'жDа твоя”
|
візерунчасті полотна з Єгипту використовувалися на вітрила твої і служили прапором; блакитного і пурпурового кольору тканини з островів Елиси були покривалом твоїм.
|
|
8
|
8
|
|
И$ кн~ѕи твои живђщеи в сидо'нњ, и^ въ а^ра'дњ бы'ша весльницы твои” Премђдрїи твои тљ=ре и^же бњша в# тебњ, сїи корм#чїи твои.
|
Жителі Сидона й Арвада були у тебе веслярами; свої знавці були у тебе, Тире; вони були у тебе керманичами.
|
|
9
|
9
|
|
ста'рцы кни'жнїи, и^ премђдрїи и^хъ и^же бы'ша в# тебњ, тїи ё^крњпляхђ совњтъ твои” И$ вси` корабли морᲆстїи, и^ весльницы и^хъ бы'ша въ тебњ, премњня'юще смњше'нїю твое^мђ, и^ бы'ша въ тебњ къ ꙁа'ходоM ꙁахоd”
|
Старші з Гевала і знавці його були у тебе, щоб зашпаровувати пробоїни твої. Усякі морські кораблі і корабельники їх знаходилися у тебе для ведення торгівлі твоєї.
|
|
10
|
10
|
|
Персе, и^ хевђе^съ, и^ лиди, бњша в силњ твое'и. мђж'и до'блїи, и^же щи'ти и^ шле'мы повњсиша в# тебњ, сїи да'ша сла'вђ твою.
|
Перс і лідіянин і лівієць знаходилися у війську твоєму і були у тебе ратниками, вішали на тебе щит і шолом; вони надавали тобі велич.
|
|
11
|
11
|
|
сн~ве а^радїѓ'ньстїи, и^ си'ла твоа на ꙁабра'лXњ ѓ%крsтъ бы'ша. н^о и^ миди в сђнњхъ твои^хъ бы'ша стра'жїе, тђ'лы своа ѓ^бњсиша на ꙁабра'лњхъ твои^хъ ѓ%крsтъ. сїи съверши'ша твою добротђ”
|
Сини Арвада з власним твоїм військом стояли навколо на стінах твоїх, і гамадими були на вежах твоїх; навколо по стінах твоїх вони вішали сагайдаки свої; вони довершували красу твою.
|
|
12
|
12
|
|
Кархидо'няне кђпцы твои, эT мно'жества си'лы ᲄвое^я, сре'бро, и^ зла'то, и^ мњдь, и^ желњ'ꙁо, и^ чисᲄое ѓ^лово, и^ свинеw, да'ша кђплю твою”
|
Фарсис, торговець твій, за безліччю всякого багатства, платив за товари твої сріблом, залізом, свинцем і оловом.
|
|
13
|
13
|
|
Є$ла'да вс^я, и^ бли'жнїи твои продаа'хђ в# тебњ дш~а чл~ча. и^ съсђды мњдяны да'ша кђ'плю твою.
|
Іаван, Фувал і Мешех торгували з тобою, вимінюючи товари твої на душі людські і мідний посуд.
|
|
14
|
14
|
|
эT до'мђ џор#го'мова, коня, и^ ко'нники, и^ мща'та, да'ша кђ'плю твою”
|
Із дому Фогарма за товари твої доставляли тобі коней і стройових коней і ослів.
|
|
15
|
15
|
|
Сн~ве родїѓ'ньстїи кђпцы твои, эT ѓ%строv ё^мно'жиша кђ'плю твою, и^ роги и^ зђ'бы сло'новы. и^ в#води'мымъ въꙁдаа'ше м#ꙁды твоя
|
Сини Дедана торгували з тобою; багато островів робили з тобою обмін, на сплату тобі доставляли слонову кістку і чорне дерево.
|
|
16
|
16
|
|
чл~ки кђ'пль твоиX эT мно'жества примњ'ска твое^го” Воня, і^ багряни'ца, і^ и^ꙁмечта'наа, и синятђ, эT џарсиs, и^ рамота, и^ хота да'ша кђ'плю твою”
|
Через велике торговельне виробництво твоє торгували з тобою арамеяни; за товари твої вони платили карбункулами, тканинами пурпуровими, візерунчастими, і висонами, і коралами, і рубінами.
|
|
17
|
17
|
|
І$ё'да и^ сн~ве і^и^л~еви, сїи кђпцы твои продая'нїемъ пшени'ца, и^ воня ли'ць, касїю же, и^ рочныи меD, ма'сла, и^ точеница, да'ша примᲇсникђ ᲄвое^мђ”
|
Юдея і земля Ізраїлева торгували з тобою; за товар твій платили пшеницею миннифською і солодощами, і медом, і оливою, і бальзамом.
|
|
18
|
18
|
|
Дамаскъ кђпля твоя вᲆ мно'жествᲇ дњлеs твои^хъ, эT мно'жества си'лы твое^я в#сея” Вино бл~го эT хел#вона, и^ во'лнђ блеща'щђся эT миди'та. и^ вино деданїи, і^ и^ѓ^а'ннїи, и^ меѓ^ꙁеl”
|
Дамаск, через велике торгове виробництво твоє, через достаток усякого багатства, торгував з тобою вином хелбонським і білою вовною.
|
|
19
|
19
|
|
эT а^сљ=ръ, желњ'ꙁо сᲆдњла'но, и^ колеса` въ примњсницњхъ твои^хъ сђть.
|
Дан та Іаван з Узала платили тобі за товари твої виробленим залізом; касія і запашна тростина йшли на обмін тобі.
|
|
20
|
20
|
|
деда'нъ кђпцы твои съ ско'томъ и^ꙁбра'нномъ, въ ѓ^рђж'їи же
|
Дедан торгував з тобою дорогоцінними попонами для верхової їзди.
|
|
21
|
21
|
|
а^равїа, и^ вс^и кн~ѕи кида'рстїи, сїи кђпцы рђко'ю твое^ю. веlблю'ды, и^ ѓ'вны и^ а'гньца, в# тебњ продадяT, и^ми'же кђпъ тво'рятъ”
|
Аравія і всі князі кидарські робили обмін з тобою: ягнят і баранів і козлів обмінювали тобі.
|
|
22
|
22
|
|
Кђпцы сава, и^ рег#ма, и^ хђсїи, кђпцы твои, съ ро'чными сла'стьми, и^ с ка'менїемъ драгимъ и^же и^ зла'то да'ша кђпля тебњ”
|
Купці із Сави і Раєми торгували з тобою всякими найкращими пахощами і всяким дорогим камінням, і золотом платили за товари твої.
|
|
23
|
23
|
|
Хар#ра'нъ, хал#ла'нъ, и^ деда'нъ, сїи кђпцы твои сава, и^ а^с#сљ'ръ, и^ хармаn кђпцы твои.
|
Харан і Хане й Еден, купці савейські, Ассур і Хилмад торгували з тобою.
|
|
24
|
24
|
|
принося'ще кђплю в# махали'мъ, и^ въ галимъ, червлени'ца, і^ и^ꙁмечта'нїе, і^ и^мњ'нїа и^ꙁбра'нная въ магоꙁои^съ. сложена свяꙁа'н#на ё%жи. и^ въ кипари'снњхъ
|
Вони торгували з тобою дорогоцінними одежами, шовковими і візерунчастими тканинами, які вони привозили на твої ринки у дорогих ящиках, зроблених з кедра і добре упакованих.
|
|
25
|
25
|
|
кораблихъ въ тњхъ кђ'пля твоя” Корабли кархидон#сти кђпцы твои, въ мно'жествњ смњсникъ твоиX” И$ насыти'ся и^ ѓ^тяжча ѕњ'ло въ средахъ морскаX.
|
Фарсиські кораблі були твоїми караванами у твоїй торгівлі, і ти зробився багатим і дуже славним на морях.
|
|
26
|
26
|
|
въ водњ мно'ѕњ плавля'хђ т^я весльницы твои” Вњтрь ю%жныи съкрђши т^я в# срDцы морстеM.
|
Веслярі твої завели тебе у великі води; східний вітер розбив тебе серед морів.
|
|
27
|
27
|
|
да си'лы твоя и^ смњсникъ твои^х#, и^ весльницы ᲄвои, и^ кор#мницы твои, и^ смњсницы твои. и^ вс^и мђж'и твои до'блїи в# тебњ, и^ ве'сь со'нмъ твои, падђтъ средњ ᲄебе въ срDцы мор#стеM” Въ дн~ь паде'нїя твое^го
|
Багатство твоє і товари твої, усі склади твої, корабельники твої і керманичі твої, які зашпаровували пробоїни твої і розпоряджалися торгівлею твоєю, і всі ратники твої, які у тебе були, і вся безліч народу твого, у день падіння твого упаде у серце морів.
|
|
28
|
28
|
|
эT гла'са кричавы твое^я, кор#мницы твои стра'хомъ ё^боя'тся,
|
Від крику керманичів твоїх здригнуться околиці.
|
|
29
|
29
|
|
и^ постђпятъ эT кора'бль свои^хъ вс^и весльницы твои. и^ присаDницы, и^ пловцы мор#стїи на ꙁемли падђтъ.
|
І з кораблів своїх зійдуть усі веслярі, корабельники, усі керманичі моря, і стануть на землю;
|
|
30
|
30
|
|
і^ и^змњнятъ глаs свои ѓ^ тебњ. и^ въскричатъ ѓ^ тебњ го'рце, и^ въспла'чђт#. и^ въсы'плютᲆ персть на главы своя,
|
і заридають за тобою гучним голосом, і гірко застогнуть, посипавши попелом голови свої і валяючись у поросі;
|
|
31
|
31
|
|
и^ ѓ^плњши'вњютъ плњшїю по тебњ, и^ ѓ^блекTђся въ врњтище. и^ въспла'чются по тебњ го'ркою дш~ею, пла'чь го'рекъ во'ꙁмђтъ по тебњ.
|
і обстрижуть за тобою волосся догола, й опережуться веретищами, і заплачуть за тобою від душевної скорботи гірким плачем;
|
|
32
|
32
|
|
и^ во'ꙁмђтъ по тебњ сн~ове и^хъ пла'чь, пла'канїе тебњ. кт^о ја%ко тљ=ръ ё^молкїи средњ мо'ря, вели'кђ нњ'кђю ѓ^брњте мꙁдђ эT мо'ря”
|
і у смутку своєму піднімуть жалібну пісню про тебе, і так заридають за тобою: «хто як Тир, так зруйнований посередині моря!
|
|
33
|
33
|
|
Напо'лни страны эT мно'жества твое^го, и^ эT смњсникᲆ твои^хъ ѓ^богати вс^я цр~я ꙁе'мныа.
|
Коли приходили з морів товари твої, ти насичував багато народів; безліччю багатства твого і торгівлею твоєю збагачував царів землі.
|
|
34
|
34
|
|
нн~њ же съкрђши'лся е^си въ мо'ри въ глђбинаX воDныхъ. смњсницы твои и^ весь со'нмъ твои средњ тебе паде, и^ вс^и весльницы твои.
|
А коли ти розбитий морями у безодні вод, товари твої і все, що юрмилося у тобі, упало.
|
|
35
|
35
|
|
вси же живђщеи въ ѓ%стровњхъ ё^ны'ли бђдTђ по тебњ. и^ цр~їе и^хъ ё^жастїю ё^жаснђтся, и^ пременятъ лице и^хъ.
|
Усі мешканці островів жахнулися за тебе, і царі їх здригнулися, змінилися у лицях.
|
|
36
|
36
|
|
кђпцы эT стра'нъ въꙁDви'жђтъ по тебњ. въ поги'бели бы'сть, и^ ксемђ не бђ'деши въ вњ'ки”
|
Торговці інших народів свиснули про тебе; ти зробився жахом, — і не буде тебе повіки».
|
|
Глvа, к~и”
|
Глава 28
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть сло'во гн~е ко мнњ гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
и^ т^ы сн~е чл~чь, рцы кн~ѕю ᲄљ=рскђ, с^е гл~етъ адона'и г~ь. понеже въꙁнесе'ся срDце ᲄвое, и^ ре'клъ е^си, а^ꙁъ е^смь б~ъ, в село бж~їе вселиXся в# срDце мо'рско. тыy чл~къ е^си а^ не б~ъ, и^ положи срDце свое ја^ко срDце бж~їе”
|
сину людський! скажи начальнику у Тирі: так говорить Господь Бог: за те, що піднеслося серце твоє і ти говориш: «я бог, сиджу на сідалищі Божому, у серці морів», і будучи людиною, а не Богом, ставиш розум твій нарівні з розумом Божим, —
|
|
3
|
3
|
|
Є$да премђ'дрњи т^ы е^си дани'ла. премDђрїи не сђть тебе` накаꙁа'ли”
|
ось, ти премудріший за Даниїла, немає таємниці, прихованої від тебе;
|
|
4
|
4
|
|
дњи ли хи'тростїю свое^ю, и^ли смы'слоM свои^мъ сᲆтвориl е^си себњ си'лы, и^ притяжа сребро и^ зла'то в# домохъ свои^хъ.
|
твоєю мудрістю і твоїм розумом ти придбав собі багатство й у скарбниці твої зібрав золото і срібло;
|
|
5
|
5
|
|
и^ли въ гра'дњ твое^мъ хи'трость, кђплею свое^ю ё^мно'жи си'лою свое^ю, и^ въꙁнесе'ся срDце твое в си'лњ твое'и”
|
великою мудрістю твоєю, за допомогою торгівлі твоєї, ти примножив багатство твоє, і розум твій загордився багатством твоїм, —
|
|
6
|
6
|
|
Того ради с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, е^льмаже даде срDце свое ја%ко срDце бж~їе. в# того
|
за те так говорить Господь Бог: оскільки ти розум твій ставиш нарівні з розумом Божим,
|
|
7
|
7
|
|
мњсто с^е а^ꙁъ наведђ на' тя чюжDа расыпа'теля эT стра'нъ. і^ и^ꙁмъкнђтъ меча и^хъ на' тя, и^ на добротђ хи'трости твое^я. и^ постелютъ добротђ твою в# погђбле'нїе,
|
ось, Я наведу на тебе іноземців, найлютіших з народів, і вони оголять мечі свої проти краси твоєї мудрости і затьмарять блиск твій;
|
|
8
|
8
|
|
и^ сведђтъ т^я, и^ ё^мреши смр~тїю ја^звенъ въ срDцы мо'рстњ.
|
зведуть тебе у могилу, і помреш у серці морів смертю вбитих.
|
|
9
|
9
|
|
е^да рече'ши гл~я, преD ё^бива'ющими т^я, б~ъ е^смь. т^ы бо чл~къ е^си а^ не б~ъ, въ рђцњ б^о ё^бива'ющиX т^я
|
Чи скажеш тоді перед твоїм убивцею: «я бог», тоді як у руці того, хто уражає тебе, ти будеш людина, а не бог?
|
|
10
|
10
|
|
смр~тьми. в рђ'кђ неѓ^брњ'ꙁаныхъ ё%мреши, в рђ'кђ чюжDихъ. ја%ко аZ реко'хъ, гл~еT а^дона'и г~ь”
|
Ти помреш від руки іноземців смертю необрізаних; бо Я сказав це, — говорить Господь Бог.
|
|
11
|
11
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я.
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
12
|
12
|
|
сн~е чл~чь, взе'мъ пла'чь ѓ^ кн~ѕи тљ=рстњ, и^ рцы е^мђ. се г~леT а^дона'и г~ь. т^ы е^си ꙁна'менїе сличе'нїя, и^спо'лнъ премђ'дрости, и^ вњнецъ доброты.
|
сину людський! плач за царем Тирським і скажи йому: так говорить Господь Бог: ти печатка досконалости, повнота мудрости і вінець краси.
|
|
13
|
13
|
|
и^ в# пищи рая бога'тество е^го бы'сть. т^ы вся'къ ка'мень драгїи навяꙁа'лъ с^и е^си. сардїѓ'нъ, пан#ꙁїѓ'нъ, ꙁмара'гдонᲆ, и^ а^кин#џонъ, а^н#фра'ћъ, сап#фирон#, и^ а^спиn, и^ сребро, и^ зла'то, и^ лигљ=рїѓнъ, и^ хаа^ти'нᲆ, и^ а^метисоn, и^ ꙁла'тыи камы'къ верилїѓ'нъ, и^ но'г#тъ. и^ зла'та напо'лнихъ до'мы твоя и^ жи'ᲄница твоя, эT негоже дн~е съгради'ся”
|
Ти знаходився в Едемі, у саду Божому; твій одяг був прикрашений усяким коштовним камінням; рубін, топаз і алмаз, хризоліт, онікс, яспис, сапфір, карбункул і смарагд і золото, все, майстерно посаджене у тебе у гніздах і нанизане на тебе, приготоване було в день створення твого.
|
|
14
|
14
|
|
Сыи херђви'мъ ё^чиниX т^я в горњ ст~њи бж~їи быs т^ы, средњ ка'мень ѓ%гненъ”
|
Ти був помазаним херувимом, щоб осіняти, і Я поставив тебе на те; ти був на святій горі Божій, ходив серед вогнистих каменів.
|
|
15
|
15
|
|
И$ бы'сть непоро'ченъ т^ы въ дн~ехъ свои^х#, эT негоже дн~е съгради'ся т^ы, до'ндеже ѓ^брњто'шася непра'вды твоя в# тебњ.
|
Ти довершеним був на путях твоїх від дня створення твого, доки не знайшлося в тобі беззаконня.
|
|
16
|
16
|
|
эT мно'жества кђ'пля твое^я, напо'лни до'мы своя беꙁако'нїя. и^ съгрњши, и^ ја%звенъ бы'сть эT горы бж~їя сведе т^я херђвимъ ѓ^сњня'я'й, эT среди камы'къ ѓ%гненъ”
|
Від великого обсягу торгівлі твоєї внутрішнє твоє наповнилося неправдою, і ти згрішив; і Я скинув тебе, як нечистого, з гори Божої, вигнав тебе херувим, який осіняє, із середовища вогнистих каменів.
|
|
17
|
17
|
|
Възнесе'ся срDце твое доброты` ради твое'я, и^стлњ` хитрость твоя` съ доброто'ю твое'ю. мно'жества раd грњха твое^го на' землю повръгохъ т^я, преD цр~и даX т^я ѓ^бличи'ти”
|
Від краси твоєї загордилося серце твоє, через марнославство твоє ти погубив мудрість твою; за те Я повалю тебе на землю, перед царями віддам тебе на ганьбу.
|
|
18
|
18
|
|
Мно'жества ради беꙁако'нїи твоиX, и^ непра'вдъ ради кђпль твоиX, ѓ^сквеrни сщ~енїе твое” І$ и^ꙁведђ ѓ%гнь эT среды тебе. вс^и в^ы ѓ%гнь раждига'ете, и^ възмага'ете пла'мы. пои^дњте по свᲇтђ ѓ^гня` ва'шего, и^ по пла'мени и^же ражDегосте. и^ дамъ т^я въ прахᲆ на земли`, преD всњми ви'дящими т^я”
|
Безліччю беззаконь твоїх у неправедній торгівлі твоїй ти осквернив святилища твої; і Я виведу із середовища твого вогонь, який і пожере тебе: і Я перетворю тебе на попіл на землі перед очима всіх, що бачать тебе.
|
|
19
|
19
|
|
И$ вс^и ви'дящеи тебе` въ странахъ ё^ныли бђдђтъ по тебњ, па'гђба ё^чине'нᲆ е^си и^ не бђдеши въ вњкъ”
|
Усі, що знали тебе серед народів, здивуються щодо тебе; ти зробишся жахом, і не буде тебе повіки.
|
|
20
|
20
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я.
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
21
|
21
|
|
сн~е чл~чь, ё^тверди лице` свое на сидо'на, и^ прорцы ѓ^ немъ, и^ рцы`.
|
сину людський! поверни лице твоє до Сидона і виречи на нього пророцтво,
|
|
22
|
22
|
|
с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, с^е а^зъ на' тя сидо'не. и^ просла'влюся въ тебњ. и^ раꙁђмње'ши ја%ко а^зъ е^смь г~ь. е^гда` сътворю въ тебњ рас#сђжDенїя, и^ ѓ^сщ~ђся въ тебњ`.
|
і скажи: ось, Я — на тебе, Сидоне, і прославлюся серед тебе, і пізнають, що Я Господь, коли вчиню суд над ним і явлю у ньому святість Мою;
|
|
23
|
23
|
|
и^ пђщђ на' тя смр~ть, и^ кро'вь въ страна'хъ твоиX” и^ падђт# ја%звенїи средњ тебе мечеM, в# тебњ и^ ѓ'крsтъ тебе. и^ ё^вњ'дят# ја^ко а^зъ г~ь”
|
і пошлю на нього моровицю і кровопролиття на вулиці його, і впадуть посеред нього убиті мечем, який пожирає його звідусюди; і пізнають, що Я Господь.
|
|
24
|
24
|
|
И$ не бђ'детъ ктомђ` до'мђ і^и^л~евђ на боде'нїе го'р#ко, и^ тернᲆ бо'лњзни эT всњхъ ѓ%крsтъныхъ е^мђ нечествова'вшая и^хъ. и^ разђмњ'ютъ ја%ко а^зъ е^смь а^дона'и г~ь.
|
І не буде він надалі для дому Ізраїлевого колючим терням і бур’яном, який завдає болю, який більше за всіх сусідів бажає йому зла, і пізнають, що Я Господь Бог.
|
|
25
|
25
|
|
Се гл~етъ а^дона'и г~ь, съберђ до'мъ і^и^л~евъ эT странъ, и^дњже расыпа'шася та'мо. и^ ѓ^сщ~ђся в нихъ преD люDми и^ страна'ми. и^ вселя'тся на' земли свое'и, ю%же дахъ рабђ` свое^мђ і^а'ковђ.
|
Так говорить Господь Бог: коли Я зберу дім Ізраїлів з народів, між якими вони розсіяні, і явлю на них святість Мою перед очима племен, і вони будуть жити на землі своїй, яку Я дав рабу Моєму Якову:
|
|
26
|
26
|
|
и^ вселя'тся с надежDею, и^ сᲆтворятъ до'мы, и^ насадя'тъ винограды. и^ вселяTся на не'и с надежDею. е^гда` сътворю сђдъ въ всXњ, и^же ё^кори'ша я& ѓ%крsтънїи иX. и^ разђмњюT ја%ко а^зъ г~ь б~ъ и^хъ, и^ б~ъ эTц~ь иX”
|
тоді вони будуть жити на ній безпечно, і побудують доми, і насадять виноградники, і будуть жити у безпеці, тому що Я вчиню суд над усіма, злозичливцями навколо них, і пізнають, що Я Господь Бог їх.
|
|
Глvа, к~џ”
|
Глава 29
|
|
1
|
1
|
|
Въ в~і лњто, и^ въ в~і мsць, во пр'ьвыи дн~ь мsца. Бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я.
|
У десятому році, у десятому місяці, у дванадцятий день місяця, було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
сн~е чл~чь, ё^тверди лице свое` на фараѓ'на цр~я е^гљ=петъска, и^ прорцы на'нь, и^ на е^гљ=петъ ве'сь гл~и,
|
сину людський! оберни лице твоє до фараона, царя Єгипетського, і виречи пророцтво на нього і на весь Єгипет.
|
|
3
|
3
|
|
и^ рц^ы. с^е гл~еT а^дона'и г~ь, с^е а^зъ наведђ на' тя фараѓ'не цр~ю е^гљ=пеTскїи ѕмїю вели'кїи, сњдя'щїи средњ рњ'къ, и^ гл~еши моя сђть рњ'ки, а^з# же я& сътвориX”
|
Говори і скажи: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, фараоне, царю Єгипетський, великий крокодиле, що, лежачи серед рік своїх, говориш: «моя ріка, і я створив її для себе».
|
|
4
|
4
|
|
А/зъ б^о дамъ ё^здђ в че'люсти твои` и прилњплю ры'бы рᲇчныя кры'лђ твое^ю. і^ и^ꙁведђ т^я эT среды рњки твое'а и^ чешђя'хъ твои^хъ прильпнђтъ.
|
Але Я вкладу гак у щелепи твої і до луски твоєї приліплю риб з рік твоїх, і витягну тебе з рік твоїх з усією рибою рік твоїх, що прилипла до луски твоєї;
|
|
5
|
5
|
|
и^ эTвръгђ т^я въ пђсты'ню, и^ вся` ры'бы рњки твое'я. и^ поражђ т^я въско'ре на лицы по'лю паде'ши. и^ не събере'шися, и^ не ѓ^гради'шися. ѕвњремъ зе'мнымъ и^ пти'цамъ нбsныM да'хъ т^я въ ја^де'нїе.
|
і кину тебе у пустелі, тебе і всю рибу з рік твоїх, ти впадеш на відкрите поле, не приберуть і не підберуть тебе; віддам тебе на поживу звірам земним і птахам небесним.
|
|
6
|
6
|
|
и^ ё^вњ'дятъ вс^и живђщїи въ е^гљ=птњ, ја%ко а%зъ е^смь г~ь. зане бы'сть жеꙁлъ тростян# до'мови і^и^л~евђ.
|
І пізнають усі мешканці Єгипту, що Я Господь; тому що вони дому Ізраїлевому були підпорою з тростини.
|
|
7
|
7
|
|
е^гда ся ја%ша по тя` рђка'ма свои'ма, и^ съкрђшишAся, и^ е^гда` плеснђ` ѓ^ ниX вся'ка рђка`. и^ е^гда` почи'ша ё^ тебе сътреся. и^ сломи и^хъ вс^я чресла”
|
Коли вони вхопилися за тебе рукою, ти розщепився і поколов їм усе плече; і коли вони сперлися на тебе, ти зламався і поранив усі стегна їм.
|
|
8
|
8
|
|
Того ра'ди с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. с^е а%зъ наведђ` на' тя ме'чь, и^ погђблю чл~кы эT тебе` и^ скотъ.
|
Тому так говорить Господь Бог: ось, Я наведу на тебе меч, і знищу у тебе людей і худобу.
|
|
9
|
9
|
|
и^ бђ'детъ земля` е^гљ=пет#ска въ погибель, и^ въ ѓ^пђстњнїе. и^ раꙁђмњ'ютъ ја%ко а^зъ е^смь г~ь” Поне'же гл~аше, ја%ко рњки моа сђть, и^ а'ꙁъ сътворихъ я&.
|
І зробиться земля Єгипетська пустелею і степом; і пізнають, що Я Господь. Оскільки він говорить: «моя ріка, і я створив її»;
|
|
10
|
10
|
|
того ра'ди с^е а^ꙁъ наведђ на тя мечь, и^ на вся` рњки твоя. и^ дамъ ꙁемлю е^гљ=пет#скђ въ ѓ^пђстњнїе, мечь и^ погибель эT магдола и^ съи^ни'сᲆ, даже и^ до предњлъ мђ'риньскъ”
|
то ось, Я — на ріки твої, і зроблю землю Єгипетську пустелею з пустель від Мигдола до Сиєни, до самої межі Ефіопії.
|
|
11
|
11
|
|
Не прои^детъ в не'и нога` чл~ча, н^и нога` скотїя не постђпитъ по не'и, и^ не вселятся м~ лњтъ.
|
Не буде проходити по ній нога людська, і нога худоби не буде проходити по ній, і не будуть жити на ній сорок років.
|
|
12
|
12
|
|
и^ дамъ зе'млю е^го въ пагђбђ средњ земли` ѓ^пђщеныя, и^ гради и^хъ средњ` граD ѓ^пђстњвшь, бђдђтъ неја^влени четыредеся'тъ лњтъ. и^ рас#сњ'ю е^гљ=пта въ странаX, и^ раꙁбњю я& въ ꙁе'млях#”
|
І зроблю землю Єгипетську пустелею серед земель спустошених; і міста її серед опустілих міст будуть порожніми сорок років, і розсію єгиптян серед народів, і розвію їх по землях.
|
|
13
|
13
|
|
Се^ гл~етъ а^дона'и г~ь, по четырьдеся'тихъ лњтехъ, сᲆберђ е^гљ=птяны эT страn, и^дњже я& бњхъ расы'палъ та'мо.
|
Бо так говорить Господь Бог: після закінчення сорока років Я зберу єгиптян з народів, між якими вони будуть розсіяні;
|
|
14
|
14
|
|
и^ въꙁ#вращђ плњн#ники е^гљ=пет#ски, и^ вселю я` въ ꙁе'млю фатђри'съ, въ ꙁемлю эTню'дђже поя'шася” И$ бђдетъ вла'сть смирен#на, тђ,
|
і поверну полон Єгипту, і назад приведу їх у землю Пафрос, у землю походження їх, і там вони будуть царством слабким.
|
|
15
|
15
|
|
па'че всњхъ вла'стеи. и^ бђдеT смирен#на, ја^коже не въꙁнестися ктомђ` на сᲄраны. и^ ма'лы я& сътворю, ја^коже не быти и^мъ множа'ишимъ въ страна'хъ”
|
Воно буде слабкішим за інші царства, і не буде більш підноситися над народами; Я принижу їх, щоб вони не панували над народами.
|
|
16
|
16
|
|
И$ не бђдетъ ктомђ` до'мђ і^и^л~евђ в# наде'ждђ, въспомина'юще беꙁако'нїе, ја%коy въслњди'ти по ниX. и^ раꙁђмњ'ютъ ја^ко а^ꙁъ г~ь”
|
І не будуть надалі дому Ізраїлевому опорою, що нагадує беззаконня їх, коли вони зверталися до нього; і пізнають, що Я Господь Бог.
|
|
17
|
17
|
|
И$ бы'сᲄь в сеDмое междђ десятма лњтома, въ е^ді'нъ дн~ь мsца прьваго. бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я,
|
У двадцять сьомому році, у першому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Господнє:
|
|
18
|
18
|
|
сн~е чл~чь, нав#ходоносо'рᲆ цр~ь вављ=лон#скь, поработи си'лђ свою работою вели'кою на тљ=ра. вся'ка глава` плᲇшива, и^ всяко рамо на'го. и^ м#зда не бы'сᲄь е^мђ, н^и силе е^го на тљ=ра работы ра'ди, е^ю'же порабо'тися на'нь”
|
сину людський! Навуходоносор, цар Вавилонський, стомив своє військо великими роботами біля Тира; усі голови оплішивіли й усі плечі стерті; а ні йому, ні війську його немає винагороди від Тира за роботи, які він зробив проти нього.
|
|
19
|
19
|
|
Того ра'ди с^е гл~еT а^дона'и г~ь. с^е а^ꙁᲆ да'ю навходоносо'рђ цр~ю вављ=лоньскђ, ꙁе'млю е^гљ=пет#скђ, и^ по'иметъ мно'жество ея`, и^ плњнитъ плᲇненїе ея`, и^ повою'ютᲆ се'ла ея`. и^ бђдетъ м#зда си'ле е^го,
|
Тому так говорить Господь Бог: ось, Я Навуходоносору, царю Вавилонському, даю землю Єгипетську, щоб він обібрав багатство її і вчинив грабунок у ній, і пограбував награбоване нею, і це буде винагородою війську його.
|
|
20
|
20
|
|
за слђж#бђ е^го ю'же послђжи на тљ=ра. и^ дах# е^мђ зе'млю е^гљ=пеTскђ, зане же колико съдњла`” Се гл~етъ а^дона'и г~ь.
|
У нагороду за справу, яку він зробив у ньому, Я віддаю йому землю Єгипетську, тому що вони робили це для Мене, — сказав Господь Бог.
|
|
21
|
21
|
|
въ то'и дн~ь възы'идетъ рогъ всемђ до'мђ і^и^л~евђ, и^ тебњ да'мъ ё^ста` эTвръста средњ и^хъ. и^ ё^вњдятъ ја%ко а^зъ г~ь”
|
У той день піднесу ріг дому Ізраїлевому, і тобі відкрию вуста серед них, і пізнають, що Я Господь.
|
|
Глvа, л~”
|
Глава 30
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
сн~е чл~чь, проповњждь. и^ рцы` с^е гл~етъ а^дона'и г~ь.
|
сину людський! проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: ридайте! о, злощасний день!
|
|
3
|
3
|
|
възрыда'ите, ЭOле ЭOле дн~ь, ја%ко бли'ꙁᲆ дн~ь гн~ь, и^ приближа'ется дн~ь ѓ%блака, и^ время стра'ньско бђдетъ”
|
Бо близько день, так! близький день Господа, день похмурий; час народів настає.
|
|
4
|
4
|
|
И$ прїидетъ мечъ на е^гљ=птяны, и^ бђдеT мятежъ въ мђрњхъ. и^ падђтъ ја%ꙁвенїи въ е^гљ=птњ, и^ по'имется мно'жество и^хъ, и^ падђтся ѓ^снова'нїя е^го. и^ расыплются
|
І піде меч на Єгипет, і жах пошириться в Ефіопії, коли в Єгипті будуть падати уражені, коли візьмуть багатство його, й основи його будуть зруйновані;
|
|
5
|
5
|
|
прьсе, и^ кри'тяне, и^ ливля'не, и^ мђри, и^ лидя'не, и^ вс^я а^равїя, и^ вс^и примᲇсницы и^ сн~ове и^же эT завњта мое^го, в# немъ мечемъ падђтъ с ни'мъ”
|
Ефіопія і Лівія, і Лідія, і весь змішаний народ, і Хуб, і сини землі завіту разом з ними впадуть від меча.
|
|
6
|
6
|
|
Се гл~еT г~ь, и^ падTђся поDпира'ющеи е^гљ=пта. и^ сни'детъ ё^кори'ꙁна е^го до магдо'ла и^ до сои^ниs, мече'мъ падђтъ в нем#, гл~ет# а^дона'и г~ь.
|
Так говорить Господь: впадуть основи Єгипту, і впаде гординя могутности його; від Мигдола до Сиєни будуть падати у ньому від меча, — сказав Господь Бог.
|
|
7
|
7
|
|
и^ ѓ^пђстњюT средњ стра'нъ поги'бшь, и^ гради иX средњ гра'дъ ѓ^пђстњвше бђдђтᲆ.
|
І спустіє він серед спустошених земель, і міста його будуть серед спустошених міст.
|
|
8
|
8
|
|
и^ раꙁђмњютъ ја%ко а^ꙁъ г~ь. е^гда` дамъ ѓ%гнь на е^гљ=петъ, и^ съкрђшатся вс^и помага'ющеи е^мђ”
|
І пізнають, що Я Господь, коли пошлю вогонь на Єгипет, і всі підпори його будуть розтрощені.
|
|
9
|
9
|
|
Въ то'и дн~ь прїидђтъ а^гг~ли эT лица` мое^го в# сеиM, т#ща'щеся погђбити наде'ждђ мђр#ски земли`. и^ бђдетъ иM мятежъ въ дн~ь е^гљ=пет#скь, ја^ко с^е приспњ”
|
У той день підуть від Мене вісники на кораблях, щоб устрашити безтурботних ефіоплян, і пошириться у них жах, як у день Єгипту; тому що ось, він іде.
|
|
10
|
10
|
|
Се гл~етᲆ а^дона'и г~ь, и^ погђблю мно'жество е^гљ=пет#ско, рђкою навходоносоровою цр~я вављ=лон#ска,
|
Так говорить Господь Бог: покладу кінець багатолюдності Єгипту рукою Навуходоносора, царя Вавилонського.
|
|
11
|
11
|
|
и^ люDми е^го с ни'мъ. расыпа'теле эT сᲄран# по'слани погђбити ꙁе'млю, і^ и^змъкнTђ вс^и меча` своа на е^гљ=пта, и^ напо'лниTся ꙁемля` ја%ꙁвеныхъ.
|
Він і з ним народ його, найлютіший з народів, приведені будуть на погибель цієї землі, і виймуть мечі свої на Єгипет, і наповнять землю ураженими.
|
|
12
|
12
|
|
и^ дамъ рњки и^хъ въ ѓ^пђстњнїе, и^ эTдаM ꙁе'млю в рђцњ ѕлы'хъ, и^ погђблю ꙁе'млю и^ конца ея` въ рђкђ чюждихъ, а^ꙁъ г~ь гл~ахъ”
|
І ріки зроблю сушею і віддам землю у руки злим, і рукою іноземців спустошу землю і все, що наповнює її. Я, Господь, сказав це.
|
|
13
|
13
|
|
ЈА$ко с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, погђблю ѓ^гнђшенїя с мем#џи'съ, и^ старњишины съ ꙁемля` е^гљ=пет#ски и^ не бђ'дђтъ ктомђ и^ да'мъ страX въ ꙁемли е^гљ=пет#стњи.
|
Так говорить Господь Бог: знищу ідолів і знищу лжебогів у Мемфисі, і з землі Єгипетської не буде уже володаря, і наведу страх на землю Єгипетську.
|
|
14
|
14
|
|
и^ погђблю` ꙁе'млю патор#скђ” и^ да'мъ ѓ%гнь на тани'нъ. и^ сътворю` эTм#щенїе в# диѓ^сњ гра'дњ.
|
І спустошу Пафрос і пошлю вогонь на Цоан, і вчиню суд над Но.
|
|
15
|
15
|
|
и^ раꙁлїю крњ'посᲄь свою` на саи'нъ, крњпость е^гљ=пет#скђ. и^ погђблю мно'жество мем#џово.
|
І виллю лють Мою на Син, фортецю Єгипту, і знищу багатолюдність у Но.
|
|
16
|
16
|
|
и^ даM ѓ%гнь на е^гљ=пта. и^ мяте'жемъ воз#мятется саи^съ. и^ въ диѓ'съ граD бђдет# расњли'на, и^ раꙁлњюTся во'ды.
|
І пошлю вогонь на Єгипет; затремтить Син, і Но впаде, і на Мемфис нападуть вороги серед дня.
|
|
17
|
17
|
|
ю%ноша солньча гра'да, и^ вђвастава мечемъ падђтъ, и^ же'ны въ плᲇне'нїи падђт#.
|
Молоді люди Она і Бубаста впадуть від меча, а інші підуть у полон.
|
|
18
|
18
|
|
и^ въ тафнесъ посђмрачится дн~ь. е^гда` съкрђшатъ т^ђ хорђгви е^гљ=пет#ски, и^ поги'бнетъ т^ђ ё^кори'ꙁна крњпости е^го. тогоy покры'етъ ѓ%блакъ, и^ дщери е^го въ плњненїе эTведђтся.
|
І в Тафнисі померкне день, коли Я скрушу там ярмо Єгипту, і припиниться у ньому горда могутність його. Хмара закриє його, і дочки його підуть у полон.
|
|
19
|
19
|
|
и^ сътворю сDђ въ е^гљ=птᲇ, и^ раꙁђмњ'ютъ ја^ко а^ꙁᲆ е^смь г~ь”
|
Так учиню Я суд над Єгиптом, і пізнають, що Я Господь.
|
|
20
|
20
|
|
И$ бы'сть въ е^ді'нона'десяте лњто, въ прьвыи мsцᲆ, сеDмыи дн~ь мsца. бысть сло'во гн~е ко мнњ` гл~я,
|
В одинадцятому році, у першому місяці, у сьомий день місяця, було до мене слово Господнє:
|
|
21
|
21
|
|
сн~е чл~чь, мышцы фараѓ'на цр~я е^гљ=пеTска сътрохъ, и^ с^е не связася ја^ко да'ти е^мђ цњ'лбђ, приложити е^мђ ё^тњшенїе, ја%ко свяꙁа'ти и^ ё^крњпити, и^ꙁя'ти ме'чь”
|
сину людський! Я вже скрушив м’язи фараону, царю Єгипетському; і ось, вони ще не обв’язані для лікування їх і не оповиті лікувальними перев’язками, від яких вони одержали б силу тримати меч.
|
|
22
|
22
|
|
Того ради с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, с^е аZ на фараѓ'на цр~я е^гљ=пет#ска, и^ съкрђшђ мы'шцы е^го крњпцњи` и^ протяженњи и^ сътренњи, і^ и^зражђ ме'чь еh и^ꙁ рђки е^го.
|
Тому так говорить Господь Бог: ось, Я — на фараона, царя Єгипетського, і скрушу м’язи його, здорові і переламані, так що меч випаде з руки його.
|
|
23
|
23
|
|
и^ рас#сњю е^гљ=пта въ странах, и^ раꙁвњю е& въ ꙁемляхъ.
|
І розсію єгиптян серед народів, і розвію їх по землях.
|
|
24
|
24
|
|
и^ ё^крњплю мыjци цр~я вављ=ло'н#ска” и^ дамъ ме'чь свои в рђкђ е^го. и^ наведетъ и& на е^гљ=пта, и^ плᲇнитъ плᲇненїе е^го, и^ по'иметъ плњнъ е^го.
|
А м’язи царя Вавилонського зроблю міцними і дам йому меч Мій у руку, м’язи ж фараона скрушу, і він зранений буде сильно стогнати перед ним.
|
|
25
|
25
|
|
и^ ё^крњплю мы'шца цр~я вављ=лон#ска и^ мы'ш#цы фараѓ'ни раслабᲇеᲄа. и^ ё^вњдят# ја^ко а^ꙁъ е^смь г~ь. е^гда` да'м# ме'чь мо'и в рђцњ цр~я вављ=лон#ска, и^ простреᲄъ и& на е^гљ=пта.
|
Зміцню м’язи царя Вавилонського, а м’язи у фараона опустяться; і пізнають, що Я Господь, коли меч Мій дам у руки царя Вавилонського, і він простягне його на землю Єгипетську.
|
|
26
|
26
|
|
и^ рас#сњ'ю е^гљ=пта въ странахъ, и^ развњю и& въ земляхъ. и^ ё^вњ'дятъ вс^и ја%ко аꙁъ е^смь г~ь”
|
І розсію єгиптян серед народів, і розвію їх по землях, і пізнають, що Я Господь.
|
|
Глvа, л~а”
|
Глава 31
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть въ е^ді'нона'десяте лњто, въ тре'тїи мsцъ, въ е^ді'нъ дн~ь мsца. бысть слово гн~е кᲆ мнњ` гл~я,
|
В одинадцятому році, у третьому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
сн~е чл~чь, р#цы фараѓ'нђ цр~ю е^гљ=петскђ, и^ къ мно'жествђ е^го, комђ ся ё^подоби саM вᲆ высотњ` свое'и”
|
сину людський! скажи фараонові, царю Єгипетському, і народу його: з ким ти зрівнюєш себе у величі твоїй?
|
|
3
|
3
|
|
Се^ а^сљ=ръ кљ=парисовъ в# дђбра'вњ до'бръ эTрасльми, и^ высокъ вели'чествоM и^ частъ кро'вомъ, и^ средњ ѓ%блакъ бысть вла'сть е^го”
|
Ось, Ассур був кедр на Ливані, з красивими гілками і тінистим листям, і високий на зріст; вершина його знаходилася серед товстих сучків.
|
|
4
|
4
|
|
водами въскоrми и&, бездна въꙁнесе и&. рњ'ки ея` приведе ѓ%крsтъ садовᲆ е^го, и^ състаv ея` и^спђсти` во вся` древеса пол#ская”
|
Води вирощували його, безодня піднімала його, ріки її оточували розплідник його, і вона протоки свої посилала до усіх дерев польових.
|
|
5
|
5
|
|
сего ради вᲆꙁнесе'ся вели'чьство е^го паче всњхъ древе'съ по'льскихъ. и^ эTтђ'дђ раꙁ#ширишася вњтвїя е^го, и^ въꙁнесо'шася эTра'сли е^го эT во'ды мно'ги. е^гда` протяжеся,
|
Від того висота його перевищила усі дерева польові, і сучків на ньому було багато, і гілки його примножувалися, і сучки його ставали довгими від багатства вод, коли він розростався.
|
|
6
|
6
|
|
въ эTра'слXњ е^го въгнњꙁди'шася вс^я пти'ца нбsныя, и^ поD вњтвъми е^го ражDахђся вс^и ѕвњрїе по'льстїи, поD сњнїю е^го всели'ся вс^е мно'жество стра'ньско.
|
На сучках його вили гнізда всякі птахи небесні, під гілками його виводили дітей усякі звірі польові, і під тінню його жили всякі численні народи.
|
|
7
|
7
|
|
и^ бысᲄь до'бръ въ высотњ е^го мно'жества ради вњтвїи е^го, ја%ко бњша ко'ренїе е^го въ водњ` мно'ѕњ.
|
Він красувався висотою зросту свого, довжиною гілок своїх, бо корінь його був біля великих вод.
|
|
8
|
8
|
|
и^ кљ=париси не въꙁд#вигнђшася наD него` в раи` бж~їи. и^ бо'рове неприклон#ни вњяхъ е^го, и^ е'лїе не бысть прикло'н#но эTра'слњхъ е^го” вс^е дре'во е^же в раи` бж~їи, не бы'сть приклон#но е^мђ въ добротњ е^го. мно'жества ради вњи' е^го,
|
Кедри в саду Божому не затемнювали його; кипариси не рівнялися сучкам його, і каштани не були розміром як гілки його, жодне дерево у саду Божому не рівнялося з ним красою своєю.
|
|
9
|
9
|
|
до'бръ ся сътвори въ мноyствњ е^го. и^ въꙁревнова'ша е^мђ вс^я древеса` пи'ща ра'я бж~їя”
|
Я прикрасив його безліччю гілок його, так що всі дерева едемські у саду Божому заздрили йому.
|
|
10
|
10
|
|
Того раd с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, понеже бы'сть вели'къ вели'чествомᲆ, и^ да'сть вла'сть свою` вᲆ средђ ѓ%блаk, и^ вознесеся срDце е^го въ высотњ е^го. и^ ви'дњхъ е^гда ся възнесе`,
|
Тому так сказав Господь Бог: за те, що ти став високий на зріст і вершину свою виставив серед товстих сучків, і серце його загордилося величчю його, —
|
|
11
|
11
|
|
и^ предахъ я& въ рђцњ кня'ѕя стра'ньска, и^ сътвори` пагђбђ е^го по нече'стїю е^го”
|
за те Я віддав його у руки володареві народів; він учинив з ним, як потрібно; за беззаконня його Я відкинув його.
|
|
12
|
12
|
|
И$з#гнаX и& а^ꙁъ, и^ потреби'ша и& расыпа'тели чюждїи, и^ повръго'ша и& на гора'хъ” и^ въ всњхъ де'брехъ падо'ша вњтви е^го, и^ сътрошася эTра'сли е^го на вся'комъ по'лњ ꙁемнемъ” И$ снидо'ша эT покро'ва е^го вс^и лю'дїе земнїи, и^ разори'ша и&”
|
І зрубали його чужоземці, найлютіші з народів, і повалили його на гори; і на всі долини упали гілки його; і сучки його скрушилися на всіх лощинах землі, і з-під тіні його відійшли всі народи землі, і залишили його.
|
|
13
|
13
|
|
ѓ^ паденїи е^го почїютъ вс^я пти'ца нбsныя, и^ ѓ^ вњ'ияхᲆ е^мђ бы'ша вс^и ѕвњри по'льстїи”
|
На уламках його розмістилися всякі птахи небесні, і в сучках були всякі польові звірі.
|
|
14
|
14
|
|
ЈА/коy да ся не въꙁвы'сят# вс^я древеса` ја%же въ водњ, и^ не дадя'тъ вла'сти свое'я средњ ѓ%блакъ. и^ не ста'нђтъ въ высотњ и^хъ късемђ пїющеи во'дђ. ја%ко вс^и эTда'ни бы'ша въ смр~ть въ ꙁе'млю глђбины, средњ сн~овъ члчsкᲆ сводимъ въ пропа'сть”
|
Це для того, щоб ніякі дерева біля вод не величалися високим зростом своїм і не піднімали вершини свої із середини товстих сучків, і щоб не приліплялися до них через висоту їх дерева, що п’ють воду; бо усі вони будуть віддані на смерть, у пекельну країну разом із синами людськими, які відійшли у могилу.
|
|
15
|
15
|
|
Се^ гл~етъ а^дона'и г~ь, вон#же дн~ь сведеся во а'дᲆ пла'кася, бездна я& покры. и^ не пђсти рњки ея`. и^ въꙁбранихъ мно'жествђ воD” Смерчеся ѓ^ немъ дђбра'ва, и^ вся` древа по'льская ѓ^ немъ расла'бишася.
|
Так говорить Господь Бог: у той день, коли він зійшов у могилу, Я засумував за ним, зачинив заради нього безодню і зупинив ріки її, і затримав великі води і потьмарив по ньому Ливан, і всі дерева польові були у тузі по ньому.
|
|
16
|
16
|
|
эT гла'са паденїя е^го потрясђтся страны`. е^гда` съвождахђть и& во а'дъ съ сходя'щими въ потокъ” И$ ё^тњшахђть и& въ ꙁеMли долњшнїи, и^ вс^я древеса пища і^ и^ꙁбран#ная и^ до'брая дђбра'вы, вся пїющая во'дђ.
|
Шумом падіння його Я привів у трепет народи, коли звів його у пекло, до тих, що відійшли у могилу, і зраділи у пекельній країні усі дерева Едема, відмінні й найкращі ливанські, усі, що п’ють воду;
|
|
17
|
17
|
|
и^ та` б^о сведо'шася с ни'мъ во а'дᲆ съ ја%звеными эT меча`. и^ плоD е^го, и^ живђщеи поD покро'воM е^го средњ жи'ꙁни поги'бнђтъ”
|
бо і вони з ним відійшли у пекло, до уражених мечем, і союзники його, які жили під тінню його, серед народів.
|
|
18
|
18
|
|
Комђ приклоненъ бы'сть си'лою и^ сла'вою, и^ вели'чеством# въ древесњхъ пи'щныX слњѕи сниди съ древесъ пи'ща, въ глђбинђ зе'мнђю” Средњ неѓ^брњꙁаныхъ ё^спнеши съ ја%ꙁвеными мечемъ. та'ко фараѓ'нъ, и^ вс^е мно'жество крњ'пости е^го, гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
Отже, якому з дерев едемських дорівнював ти у славі і величі? Але тепер нарівні з деревами едемськими ти будеш зведений у пекло, будеш лежати серед необрізаних, з ураженими мечем. Це фараон і вся безліч народу його, — говорить Господь Бог.
|
|
Глvа, л~в”
|
Глава 32
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть въ второ'енадесяте лᲇто, въ в#торы'инадесяᲄе мцsъ, въ е^ді'нъ дн~ь мsца”
|
У дванадцятому році, у дванадцятому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
Бысть сло'во гн~е къ мнњ гл~я, сн~е чл~чь, прїими` пла'чь до цр~я е^гљ=пет#ска, и^ рече'ши е^мђ. львђ стра'ньскђ ё^подоби'ся, и^ ја^ко змїи и^же в мо'ри. и^ бодя'ше ро'ги в рњка'хъ твои^хъ, и^ мђтя'ше во'дђ нога'ма твои^ма, и^ попира'ше рњки твоя`”
|
сину людський! здійми плач за фараоном, царем Єгипетським, і скажи йому: ти як молодий лев між народами і як чудовисько у морях, кидаєшся у ріках твоїх, і каламутиш ногами твоїми води, і зневажаєш потоки їх.
|
|
3
|
3
|
|
Се^ гл~етъ а^дона'и г~ь, и^ възложђ на' тя сњть свою въ и^зведе'нїи людїи мно'гъ,
|
Так говорить Господь Бог: Я закину на тебе сітку Мою у зібранні багатьох народів, і вони витягнуть тебе Моєю сіттю.
|
|
4
|
4
|
|
і^ и^зведђ т^я ё%дою свое'ю. и^ прострђ т^я на ꙁеMли` и^ по'ля наплъняTся тебе, и^ посажђ` на тебњ вс^я пти'ца нбsныя. и^ насыщђ` эT чре'слъ твои^хъ вся` звњря зе'мныя,
|
І викину тебе на землю, на відкритому полі кину тебе, і будуть сідати на тебе всякі небесні птахи, і будуть насичуватися тобою звірі всієї землі.
|
|
5
|
5
|
|
и^ поврьгђ пло'ти твоя на гораX, и^ хлъмы твоя гню'состїю твое'ю. и^ напою поля эT кро'ви ᲄвоеа,
|
І розкидаю м’ясо твоє по горах, і долини наповню твоїми трупами.
|
|
6
|
6
|
|
и^ напїется ꙁемля` эT гноя твое^го, на горахᲆ и^ де'бри наплъню эT тебе”
|
І землю плавання твого напою кров’ю твоєю до самих гір; і рівчаки будуть наповнені тобою.
|
|
7
|
7
|
|
И покры'ю нб~о е^гда` ё^га'снеши, и^ помрачю` ѕвњзды е^го. сл~нце вᲆ ѓ'блаце покры'ю, и^ мsцъ не просвњтиT свњта свое^го.
|
І коли ти згаснеш, закрию небеса і зірки їх потьмарю, сонце закрию хмарою, і місяць не буде світити світлом своїм.
|
|
8
|
8
|
|
вся` свњти'ла нбsныя помрачю` на' тя, и^ да'мъ тмђ` на землю твою, гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
Усі світила, що світяться на небі, затьмарю над тобою і на землю твою наведу пітьму, — говорить Господь Бог.
|
|
9
|
9
|
|
И$ раꙁъгнњ'ваю срDца людїи мно'гъ, е^гда и^зведђ плњн#ники твоя въ страны` земля` е^ја%же не поꙁна`.
|
Приведу у збентеження серце багатьох народів, коли розголошу про падіння твоє між народами, по землях, яких ти не знав.
|
|
10
|
10
|
|
и^ ё^ны'ли бђдђтъ страны` мно'ги по тебњ, и^ цр~и и^хъ ё^жастїю ё^жаснђтся наD тобою, всея` ра'ди непра'вости твоея ја%же сътвори`. вънегда` и^ꙁᲆвлекђ ме'чь преD лице'мъ и^хъ, ча'юще паде'нїя иX, эT дн~е паденїя твое^го.
|
І наведу тобою жах на багато народів, і царі їх здригнуться за тебе у страху, коли мечем Моїм потрясу перед лицем їх, і щохвилинно будуть тремтіти кожен за душу свою у день падіння твого.
|
|
11
|
11
|
|
ЈА/ко с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, мечь цр~я вављ=ло'ньска прїидетъ тебњ съ мече'мъ щђд#скомъ, и^ поражђ` крњпость твою.
|
Бо так говорить Господь Бог: меч царя Вавилонського прийде на тебе.
|
|
12
|
12
|
|
расы'пателе эT стра'нᲆ вс^и, и^ погђбятъ ё^кори'знђ е^гљ=пеTскђ. и^ съкрђши'тся вся` крњпость е^го,
|
Від мечів сильних упаде народ твій; усі вони — найлютіші з народів, і знищать гордість Єгипту, і загине вся безліч його.
|
|
13
|
13
|
|
и^ эTи^мђ` вся` ско'ты е^го эT воды мно'ги. и^ не възмятетъ ея` нога` чл~чьска, и^ стопа` ско'тїя не стђпиT на неи`.
|
І знищу всю худобу його біля великих вод, і надалі не буде каламутити їх нога людська, і копита худоби не будуть каламутити їх.
|
|
14
|
14
|
|
та'ко тогда` премлъкнђтъ во'ды и^хъ, и^ рњки и^хъ ја%ко ма'сло потекђтъ, гл~етъ а^дона'и г~ь.
|
Тоді дам спокій водам їх, і зроблю, що ріки їх потечуть, як олія, — говорить Господь Бог.
|
|
15
|
15
|
|
е^гда` да'мъ е^гљ=пта въ па'гђбђ, і^ ѓ^пђстњеT ꙁемля` до конца` ея`. е^гда рас#сњ'ю вс^я живђщая на не'и, и^ ё^вњдятъ ја%ко а^ꙁъ е^смь г~ь”
|
Коли зроблю землю Єгипетську пустелею, і коли позбудеться земля усього, що наповнює її; коли уражу всіх, хто живе на ній, тоді пізнають, що Я Господь.
|
|
16
|
16
|
|
Пла'чь е^сть, и^ въспла'чђтся по не'мъ, дще'ри стра'ньски въспла'чются по неM, и^ по всеи си'лњ е^го въспла'чются гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
Ось жалібна пісня, яку будуть співати; дочки народів будуть співати її; про Єгипет і про всю безліч його будуть співати її, — говорить Господь Бог.
|
|
17
|
17
|
|
И$ бы'сть въ второ'енадесяте лњто, прьваго мsца, въ пя'тыина'десяте дн~ь. бы'сть слово гн~е къ мнњ` гл~я,
|
У дванадцятому році, у п’ятнадцятий день того самого місяця, було до мене слово Господнє:
|
|
18
|
18
|
|
сн~е чл~чь, вᲆспла'чися ѓ^ крњпости е^гљ=пеTстњи, прекланя'я преведи и&. и^ сведђтъ дще'ри е^го стра'ньстїи въ глђбинђ` земнђю, къ сходя'щиM въ про'пасть
|
сину людський! оплач народ єгипетський, і скинь його, його і дочок знаменитих народів у пекло, з тими, хто відходить у могилу.
|
|
19
|
19
|
|
эT во'дъ лњпыхъ. слњзи и^ ля'жеши съ неѓ^брњзаными.
|
Кого ти перевершуєш? зійди, і лежи з необрізаними.
|
|
20
|
20
|
|
средњ ја%звеныX мечемъ падђтъ с ни'мъ, и^ ё^спнеT вс^я крњпость е^го”
|
Ті впадуть серед убитих мечем, і він відданий мечу; тягніть його і всю безліч його.
|
|
21
|
21
|
|
И$ рекђтъ т^и щюдове и^же въ глђбинњ про'пасти, бђди кого ё%ней е^си, слњ'ꙁи ля'ꙁи съ неѓ^брњꙁаными средњ ја%ꙁвеныхъ мече'мъ”
|
Серед пекла будуть говорити про нього і про союзників його перші з героїв; вони впали і лежать там між необрізаними, убиті мечем.
|
|
22
|
22
|
|
Тђ а^сљ=рь и^ весь сън#мъ е^го, и^ вс^и ја%ꙁвенїи та'мо ся даша, и^ гроби е^го въ глђбинњ про'пасти. и^ бы'сть сън#мъ е^го ѓ%крестъ гроба` е^го” Вс^и ја%ꙁвенїи паDшеи мече'м#,
|
Там Ассур і все полчище його, навколо нього гроби їхні, всі уражені, полеглі від меча.
|
|
23
|
23
|
|
и^же даша гробы своя въ стегнњ до'лђ. и^ бы'сть сᲆн#мъ ѓ%креs гроба е^го, вс^и ја%ꙁвенїи па'дающїи мече'мъ” ви'дњвше стра'хъ е^го на ꙁемли` живо'тне, во'ꙁмђтъ стыдњнїе и^хъ съ своди'мыми въ про'пасть”
|
Гроби його поставлені у самій глибині пекла, і полчище його навколо гробниці його, всі уражені, полеглі від меча, ті, які поширювали жах на землі живих.
|
|
24
|
24
|
|
тђ е^ла'мъ и^ вс^я си'ла е^го ѓ%крsтъ гроба` е^го. вс^е мно'жество е^го и^ вс^и ја^ꙁвенїи па'дшїи мече'мъ, и^сходя'щеи неѓ^брњꙁани въ глђбинђ ꙁемнђю. да'вшїи стра'хъ свои на ꙁемли` жи'вᲇ,
|
Там Елам із усією безліччю своєю навколо гробниці його, усі вони уражені, полеглі від меча, які необрізаними зійшли у пекло, які поширювали собою жах на землі живих і несуть ганьбу свою з тими, що відійшли у могилу.
|
|
25
|
25
|
|
и^ прїяша мђче'нїе свое съ сходя'щими въ про'пасть, средњ ја%ꙁвеныхъ
|
Серед уражених дали ложе йому з усією безліччю його; навколо нього гроби їхні, всі необрізані, уражені мечем; і оскільки вони поширювали жах на землі живих, то і несуть на собі ганьбу нарівні з тими, що відійшли у могилу і покладені серед уражених.
|
|
26
|
26
|
|
та'мо сядаша. в# мосо'хъ, и^ џо'вель и^ вс^я си'ла ѓ%крsтъ гроба е^го. вс^и неѓ^брњꙁанїи ја%ꙁвенїи эT ме'чь да'вшїи стра'хъ свои на ꙁемли` жи'вњ.
|
Там Мешех і Фувал з усією безліччю своєю; навколо нього гроби їхні, всі необрізані, уражені мечем, тому що вони поширювали жах на землі живих.
|
|
27
|
27
|
|
и^ ё^спо'ша съ щюDми паDшимися эT вњкA, и^же снидо'ша въ а%дъ въ ѓ^рђжїи во'истемъ. и^ положи'ша меча своя поD въꙁгла'вїемъ свои^мъ, и^ бы'ша беꙁако'нїя и^хъ на ко'стехъ и^хъ” ЈА/ко ё^страшиша щю'ди въ житїи своеM, и^ стра'хъ си'лнымъ бы'ша насил#нымъ на земли` живђщимъ”
|
Чи не повинні і вони лежати з полеглими героями необрізаними, які з військовою зброєю своєю зійшли у пекло і мечі свої поклали собі під голови, і залишилося беззаконня їхнє на кістках їхніх, тому що вони, як сильні, були жахом на землі живих.
|
|
28
|
28
|
|
І ти будеш скрушений серед необрізаних і лежатимеш з ураженими мечем.
|
|
|
29
|
29
|
|
Тђ е^до'мъ и^ цр~и е^го и^ вси кня'ѕи а^сљ=ровы, да'вшїи крњпость свою на ја%ꙁвђ мечнђю.
|
Там Едом і царі його і всі князі його, які при всій своїй хоробрості покладені серед уражених мечем; вони лежать з необрізаними і тими, що зійшли у могилу.
|
|
30
|
30
|
|
т^ђ княѕи сњверстїи вс^и, т^ђ вс^я вое^во'ды а^сљ=ровы и^же съве'дени бы'ша съ ја%ꙁвеными съ стра'хомъ и^хъ, и^ съ крњпостїю и^хъ стыдя'щеся. ё^спо'ша неѓ^брᲇзани съ ја%ꙁвеными мече'мъ, и^ прїја%ша мђченїе свое` съ сходя'щими въ про'пасть”
|
Там володарі півночі, всі вони і всі сидоняни, які зійшли туди з ураженими, бувши посоромленими у могутності своїй, що наводила жах, і лежать вони з необрізаними, ураженими мечем, і несуть ганьбу свою з тими, що відійшли у могилу.
|
|
31
|
31
|
|
Ты^ ё^зрњвъ цр~ъ фараѓнъ, и^ ё^тњшится ѓ^ все'и крњ'пости и^хъ. фараѓ'ни ја%звенїи мечеM и^ вс^я си'ла е^го, гл~етъ а^дона'и г~ь.
|
Побачить їх фараон і утішиться за всю безліч свою, вражену мечем, фараон і все військо його, — говорить Господь Бог.
|
|
32
|
32
|
|
ја%ко дасть стра'хъ свой на ꙁемли` жи'вњ. и^ ё^с#пнетъ сре'дњ неѓ^брњ'ꙁаныX ја%звеныхъ мече'мъ, фараѓ^нъ, и^ вс^е мно'жество е^го, гл~еT а^дона'и г~ь”
|
Бо Я поширю страх Мій на землі живих, і покладений буде фараон і вся безліч його серед необрізаних з ураженими мечем, — говорить Господь Бог.
|
|
Глvа, л~г”
|
Глава 33
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть сло'во гн~е къ мн^њ гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
сн~е чл~чь, гл~и къ сн~оM людїи своиX, и^ рече'ши к ниM. ꙁемля` на ню'же а^ꙁъ а%ще наведђ` мечь. и^ по'имTђ лю'дїе ꙁемля` чл~ка е^ді'наго эT себе`, и^ поста'вятъ и& себњ стра'жъ.
|
сину людський! виречи слово до синів народу твого і скажи їм: якщо Я на яку-небудь землю наведу меч, і народ тієї землі візьме із середовища свого людину і поставить її у себе стражем;
|
|
3
|
3
|
|
и^ ё%ꙁритъ мечь градђщїи на' ꙁемлю, и^ въстрђбитъ трђбо'ю, и^ проповњсть лю'деM.
|
і вона, побачивши меч, який іде на землю, засурмить у трубу і застереже народ;
|
|
4
|
4
|
|
и^ послђшае^тъ слы'шавыи трђбђ, и^ не снабди'тся. и^ на'идетъ ме'чь, и^ пости'гнетъ и&, кро'вь е^го на главњ` е^го бђдетъ.
|
і якщо хто буде слухати голос труби, але не остереже себе, — то, коли меч прийде і захопить його, кров його буде на його голові.
|
|
5
|
5
|
|
ја%ко слы'шавъ гла'съ трђбныи и^ не снабдњся, кро'вь е^го на не'мъ бђдетъ. и^ то'иже ја^ко снабдњ` дш~ђ свою и^ꙁба'ви”
|
Голос труби він чув, але не остеріг себе, кров його на ньому буде; а хто остерігся, той спас життя своє.
|
|
6
|
6
|
|
И$ страQ же а^ще ви'дитъ ме'чь грядђщь, и^ не въстрђ'битъ трђбою, и^ не проповsњ лю'демъ, да ся лю'дїе снабдя'тъ” и^ нашеD ме'чь во'ꙁметъ эT нихъ дш~а. таковы'и ё^бо безако'нїя ради свое^го в#ꙁя'ся, а^ кро'ви ея` эT рђки` стра'жевы в#зыщђ`”
|
Якщо ж страж бачив меч, який іде, і не засурмив у трубу, і народ не був застережений, — то, коли прийде меч і візьме у когось із них життя, цей схоплений буде за гріх свій, але кров його стягну від руки стража.
|
|
7
|
7
|
|
И$ т^ы сн~е чл~чь, стра'жа т^я е^смь поста'вилъ до'мђ і^и^л~евђ, и^ ё^слы'шиши сло'во эT ё'стъ мои^хъ и^ проповњси и^мъ эT мене`”
|
І тебе, сину людський, Я поставив стражем дому Ізраїлевого, і ти будеш чути з уст Моїх слово і напоумляти їх від Мене.
|
|
8
|
8
|
|
Є$гда` рекђ` грњшникђ, грњшниче см~ртїю ё'мреши. и^ не бђдеши гл~ати грњшникђ, ја%коже снабдњтися. и^ нечести'вђ, ја%коже ѓ^брати'тися е^мђ эT пђти` е^го, и^ жи'вђ бы'ти е^мђ. то'и беꙁако'нникъ, безако'нїемъ свои^мъ ё'мреᲄъ, а^ кро'ви е^го эT рђки` твое^я в#зыщђ`.
|
Коли Я скажу беззаконникові: «беззаконнику! ти смертю помреш», а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти беззаконника від путі його, — то беззаконник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї.
|
|
9
|
9
|
|
а^ще л^и проповњ'си нечести'вђ пђть е^го, ја%ко ѓ^брати'тися с него, и^ не ѓ^брати'тся с пђти` свое^го. то'и в нече'стїи свое^мъ ё'мретъ, а^ ты` дш~ђ свою и^ꙁба'виши”
|
Якщо ж ти застерігав беззаконника від путі його, щоб він навернувся від нього, але він від путі свого не навернувся, — то він помирає за гріх свій, а ти спас душу твою.
|
|
10
|
10
|
|
И$ ты сн~е чл~чь, рцы` домђ і^и^л~евђ. си'це рњсте гл~юще. ја%ко прелести на'ша, и^ беꙁако'нїя наша в насъ сђть, и^ мы` в ни'хъ та'емъ. и^ ка'ко намъ жи'вомъ бы'ти”
|
І ти, сину людський, скажи дому Ізраїлевому: ви говорите так: «злочини наші і гріхи наші на нас, і ми танемо у них: як же можемо ми жити?»
|
|
11
|
11
|
|
Рцы` и^мъ ё'бо, жи'въ а^ꙁъ гл~етъ а^дона'и г~ь. ја%ко не хощђ см~рти грњшника, н^о ја%коже ѓ^брати'тися е^мђ эT пђти` свое^го, и^ жи'вђ бы'ти е^мђ. ѓ^браще'нїемъ ѓ^брати'теся, эT пђти` ва'шего ѕла'го. въскђ'ю ё^мира'е^те до'ме і^и^л~евъ”
|
Скажи їм: живу Я, — говорить Господь Бог: не хочу смерти грішника, але щоб грішник навернувся від путі свого і живий був. Наверніться, наверніться від злих путів ваших; для чого помирати вам, доме Ізраїлів?
|
|
12
|
12
|
|
И$ т^ы сн~е чл~чь, р#цы` къ сн~омъ людїи свои^хъ. пра'вда праvди'ваго не иꙁба'витъ е^го, во'ньже дн~ь прельсти'тся. и^ беꙁако'нїе беꙁако'нника не ё^бїетъ, во'ньже дн~ь ѓ^братиTся эT беꙁако'нїя свое^го” И$ правди'выи не мо'жетъ спsтися въ дн~ь грњха` е^го.
|
І ти, сину людський, скажи синам народу твого: праведність праведника не спасе у день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не упаде у день навернення від беззаконня свого, так само як і праведник у день гріха свого не може залишитися у живих за свою праведність.
|
|
13
|
13
|
|
е^гда рекђ правди'вомђ, жи'ꙁнїю жи'въ бђдеши. сеиy ё^пова'я пра'вдою свое'ю, и^ сътвориT беꙁако'нїе. вся` пра'вды е^го не въспомянђтся. в непра'вдњ е^го ю'же сътвори`, в то'и ё'мреT.
|
Коли Я скажу праведнику, що він буде живий, а він понадіється на свою праведність і зробить неправду, — то всі праведні діла його не пом’януться, і він помре від неправди своєї, яку вчинив.
|
|
14
|
14
|
|
и^ егда` рекђ` нечести'вомђ, смр~тїю ё'мреши. и^ ѓ^брати'тся эT пђти` свое^го, и^ сътвори'тъ сђдъ и^ пра'вдђ.
|
А коли скажу беззаконникові: «ти смертю помреш», і він навернеться від гріхів своїх і буде творити суд і правду,
|
|
15
|
15
|
|
и^ ꙁаи'мъ сђд лъжђ эTда'сть, и^ въсхище'нїе въꙁврати'тъ. беꙁако'н#никъ въ прикаꙁа'нїиX живота` ходи'ти бђдеT, ја%ко не сътвори'ти непра'ведна, жи'ꙁнїю жи'въ бђдетъ и^ не ё^мретъ”
|
якщо цей беззаконник поверне заставу, за вкрадене заплатить, буде ходити за законами життя, не роблячи нічого поганого, — то він буде живий, не помре.
|
|
16
|
16
|
|
вс^и грњси е^го ја%же е^сть съгрњши'лъ не помянђтся. ја%ко сђдъ и^ пра'вдђ сътвори`, и^ жи'въ бђдетъ в нихъ”
|
Жоден із гріхів його, які він учинив, не пом’янеться йому; він став творити суд і правду, він буде живий.
|
|
17
|
17
|
|
И$ гл~ютъ сн~ове людїи твои^хъ, не пра'въ пђть гн~ь. с^е пђть и^хъ не пра'въ.
|
А сини народу твого говорять: «неправий путь Господа», тоді як їх путь неправий.
|
|
18
|
18
|
|
е^гда` съврати'тся правди'выи эT пра'вды своея, и^ сътвори'тъ беꙁако'нїе, ё'мретъ в неM
|
Коли праведник відступив від праведности своєї і почав чинити беззаконня, — то він помре за те.
|
|
19
|
19
|
|
и^ е^гда грњшникъ въꙁврати'тся эT беꙁако'нїя свое^го, и^ сътво'ритъ сђдъ и^ пра'вдђ, то'и жи'въ бђдетъ в ниX” Слы'ши до'ме і^и^л~евъ, е^да пђть мои непра'въ. ё^бо ваши пђтїе сTђ непра'ви.
|
І коли беззаконник навернувся від беззаконня свого і став творити суд і правду, він буде за те живий.
|
|
20
|
20
|
|
се же л^и е^сть е^же реко'сте не пра'въ пђть гн~ь. комђждо васъ по пђти` е^го сђжDђ ваM доме і^и^л~евъ”
|
А ви говорите: «неправий путь Господа!» Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за путями його.
|
|
21
|
21
|
|
И$ бы'сть въ второ'енадесяте лњто, мsца втора'гонадесяте въ пя'тыи дн~ь, плњнникъ нашихъ. прїиде къ мнњ эT і^ерsлі'ма ё^целњ'выи, гл~я, повое^ва'ша гра'дъ.
|
У дванадцятому році нашого переселення, у десятому місяці, у п’ятий день місяця, прийшов до мене один із тих, хто врятувався з Єрусалима, і сказав: «зруйновано місто!»
|
|
22
|
22
|
|
и^ рђка` гн~я быs на мнњ` вечеръ, прежде пришесᲄвїя ё^целњвшаго. и^ эTврьꙁе ё^ста` моа ја^коже прїиде къ мнњ` ꙁаё'тра, и^ эTврьꙁо'шася ё%ста` моя не преста'ша ктомђ`”
|
Але ще до приходу цього, який урятувався, ввечері була на мені рука Господа, і Він відкрив мені вуста, перше ніж той прийшов до мене зранку. І відкрилися вуста мої, і я вже не був безмовний.
|
|
23
|
23
|
|
И$ бы'сть слово гн~е къ мн^њ гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
24
|
24
|
|
сн~е чл~чь, живђщеи на ѓ^пђстњвшихъ тњхъ на земли` і^и^л~евњ гл~юще гл~ютъ, на не'иже а^врааM, и^ прїятᲆ ꙁе'млю. а^ мы` мно'жаиши е^смы, намъ дана` е^сть ꙁемля` въ ѓ^дръжа'нїе”
|
сину людський! ті, що живуть на опустілих місцях у землі Ізраїлевій, говорять: «Авраам був один, і одержав у володіння землю цю, а нас багато; отже, нам дана земля ця у володіння».
|
|
25
|
25
|
|
Того ради рцы` и^мъ, с^е гл~етъ а^донаи г~ь. е%льма же съ кро'вїю ја%сте`, и^ ѓ'чи ва'ши въздвиго'сте къ кђми'ромъ, и^ кро'вь пролива'ете. и^ ꙁе'млю наслњдите.
|
Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: ви їсте з кров’ю і зводите очі ваші до ідолів ваших, і проливаєте кров; і хочете володіти землею?
|
|
26
|
26
|
|
ста'сте с мече'мъ ва'шимъ, сътвори'сте съгнђше'нїя. и^ ко'ждо женђ` по'дрђга свое^го ѓ^сквернави'сте. и^ зе'млю причасти'сте”
|
Ви спираєтеся на меч ваш, робите мерзоти, оскверняєте один дружину іншого, і хочете володіти землею?
|
|
27
|
27
|
|
Того ради рцы` и^мъ, с^е гл~етъ а^донаи г~ь, живђ` а^ꙁъ. с^е падђтъ мече'мъ сђщїи въ ѓ^пђстњвшихъ. і^ и^же сђть на лици` по'ля, звњремъ по'льскимъ предадђтся на и^ꙁъја%де'нїе. и^ сђщAя въ градехъ, і^ и^же въ пеще'рахъ. см~ртїю поражђ`.
|
Ось що скажи їм: так говорить Господь Бог: живу Я! ті, які на місцях розорених, упадуть від меча; а хто у полі, того віддам звірам на поживу; а які в укріпленнях і печерах, ті помруть від моровиці.
|
|
28
|
28
|
|
и^ дамъ ꙁе'млю на ѓ^пђстњнїе” И$ поги'бнетъ ё^кори'ꙁна крњпости е^го. и^ ѓ^пђстњ'ютъ го'ры і^и^л~евы, зане` не бђдетъ проходя'щего.
|
І зроблю землю пустелею з пустель, і горда могутність її припиниться, і гори Ізраїлеві спорожніють, так що не буде перехожих.
|
|
29
|
29
|
|
и^ ё^вњдятъ ја%ко аZ г~ь. и^ сътворю` ꙁе'млю и^хъ пђ'стђ, и^ ѓ^пђстњ'етъ съгнђше'нїи ради и^хъ ја%же сътвори'ша”
|
І пізнають, що Я Господь, коли зроблю землю пустелею з пустель за всі мерзоти їх, які вони робили.
|
|
30
|
30
|
|
И$ ты же сн~е чл~чь сн~ове людїи твои^хъ, гл~юT ѓ^ тебњ ё^ забра'лъ, и^ ё^ вра'тъ дво'рныхъ. и^ гл~ютъ ко'ждо къ по'дрђгђ свое^мђ, и^ ко'ждо къ бра'тђ свое^мђ, гл~юще. събере'мся и^ слы'шимъ чт^о е^сть сло'во и^сходя'щее эT ё'стъ г~а.
|
А про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють біля стін і у дверях домів і говорять один одному, брат братові: «підіть і послухайте, яке слово вийшло від Господа».
|
|
31
|
31
|
|
и^ прїидђтъ к тебњ, ја%коже и^схо'дяT лю'дїе. и^ ся'дђтъ лю'дїе мои` предъ тобо'ю, и^ слышаT гл~ы твоа, и^ не сътворяT и^хъ. ја%ко лжа` въ ё^стњхъ, и^ вᲆ слDњ ѓ^скверне'нїя срDца и^хъ ходяT.
|
І вони приходять до тебе, як на народне зборище, і сідає перед лицем твоїм народ Мій, і слухають слова твої, але не виконують їх; бо вони в устах своїх роблять з цього забаву, серце їхнє захоплюється користю їх.
|
|
32
|
32
|
|
и^ бђдеши и^мъ ја%ко гласъ пњсни'вца сла'дка, гла'сомъ до'бре съста'влена. и^ слы'шаT гл~ы твоя, и^ не сътворяT иX.
|
І ось, ти для них — як забавний співак із приємним голосом і який добре грає; вони слухають слова твої, але не виконують їх.
|
|
33
|
33
|
|
и^ егда прїидеT, рекђтъ, с^е прїиде. и^ ё^вњдяT ја%ко пррoкъ ты` средњ и^хъ”
|
Але коли збудеться, — ось, вже і збувається, — тоді пізнають, що серед них був пророк.
|
|
Глvа, л~д”
|
Глава 34
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть сло'во гн~е кᲆ мнњ гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
сн~е чл~чь, прорцы` с^е ѓ^ пастђсњхъ і^и^л~евњхъ. прорцы` с^е, и^ рцы` пастђхомъ. с^е гл~етъ а^дона'и г~ь.
|
сину людський! виречи пророцтво на пастирів Ізраїлевих, виречи пророцтво і скажи їм, пастирям: так говорить Господь Бог: горе пастирям Ізраїлевим, які пасли себе самих! чи не стадо повинні пасти пастирі?
|
|
3
|
3
|
|
ЭOле пастђси і^и^л~евњ е^да пасђтся пастђси сами, не ѓ%вца ли ё^бо пасђтᲆ пастђси. с^е мле'ко ја^дясте, и^ во'лною ѓ^дњва'стеся, и^ тђ'чное ꙁакаласᲄе, а^ ѓ^вецъ мои^хъ не пасо'сте.
|
Ви їли жир і вовною одягалися, відгодованих овець заколювали, а стада не пасли.
|
|
4
|
4
|
|
и^ꙁнемо'г#шаго не поDја%сте, и^ боля'щаго не ё^врачева'сте, и^ съкрђше'н#наго не ѓ^бяꙁа'сте, и^ ё^ја^ꙁве'н#наго не ꙁарасти'сте, и^ плава'ющаго не ѓ^брати'сте, и^ поги'бшаго не пои^ска'сте. и^ крњ'пкое притяжа'сте трђдо'мъ, и^ вла'стїю накаꙁа'сте я& и^ нарђга'нїемъ”
|
Слабких не зміцнювали, і хворої вівці не лікували, і пораненої не перев’язували, і вкраденої не повертали, і загубленої не шукали, а правили ними з насильством і жорстокістю.
|
|
5
|
5
|
|
И$ расыпашася ѓ%вца моа е^лма не и^мња'хђ пастђха, и^ бы'ша на и^ꙁ#ја^де'нїе ѕвњ'ремъ по'льскимъ”
|
І розсіялися вони без пастиря і, розсіявшись, зробилися поживою всякому звіру польовому.
|
|
6
|
6
|
|
И$ расыпа'шася ѓ%вца моя` по всњмъ горамъ, и^ ꙁаблђди'ша по всњмъ хо'лмомъ высо'кимъ. и^ на лицы всея` ꙁемля` расыпашася ѓ%вця моя, и^ не бњ` въꙁыска'юща, ни ѓ^браща'юща”
|
Блукають вівці Мої по всіх горах і по усякому високому пагорбі, і по всьому лиці землі розсіялися вівці Мої, і ніхто не розвідує про них, і ніхто не шукає їх.
|
|
7
|
7
|
|
Того ради ЭO пастђси слышите сло'во гн~е.
|
Тому, пастирі, вислухайте слово Господнє.
|
|
8
|
8
|
|
живђ а^ꙁъ, гл~етᲆ а^дона'и г~ь. поне'же ё^чине'на сђть сᲄа'да моя в# расхище'нїе, и^ ѓ'вца моя въ снᲇде'нїе всњмъ ѕвњ'ремъ по'льнымъ, ꙁане' же не бњ па'стыря. ниже ё^бо посњща'хђ пасты'ри ста'да мое^го, н^о пасо'ша пасты'ри сами себе, а^ ѓ^вець мои^хъ не пасо'ша”
|
Живу Я! — говорить Господь Бог; за те, що вівці Мої залишені були на розкрадання і без пастиря зробилися вівці Мої поживою всякого звіра польового, і пастирі Мої не шукали овець Моїх, і пасли пастирі самих себе, а овець Моїх не пасли, —
|
|
9
|
9
|
|
Сего ради пастђси слы'шите сло'во гн~е,
|
за те, пастирі, вислухайте слово Господнє.
|
|
10
|
10
|
|
с^е гл~еT а^дона'и г~ь. с^е а^зъ на пастђхи, и^ в#зы'щђ ѓ^вець свои^хᲆ эT рђ'кђ пастђш#скђ, и^ эTста'влю я& эT па'ствы ѓ^вець мои^хъ, и^ не пасђтъ и^хъ ктомђ пастђси, ниже да пасђтъ сами себе. и^ эTи^мђ ѓ%вца своя и^ꙁ# ё%стъ и^хъ, и^ ктомђ не бђ'дђтъ и^мъ на и^з#ја^де'нїе” И$мже
|
Так говорить Господь Бог: ось, Я — на пастирів, і стягну овець Моїх від руки їх, і не дам їм більше пасти овець, і не будуть більше пастирі пасти самих себе, і вивергну овець Моїх із щелеп їхніх, і не будуть вони їжею їх.
|
|
11
|
11
|
|
с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. с^е а^ꙁъ въꙁы'щђ ѓ^вець свои^хъ, и^ присњщђ и^хъ.
|
Бо так говорить Господь Бог: ось, Я Сам знайду овець Моїх і огляну їх.
|
|
12
|
12
|
|
ја%коже присњща'етъ пастђхъ па'ствы свое^я, въ дн~ь е^гда` е^сть ѓ%блаченъ и^ м#гля'нъ, средњ ѓ^вець е^мђ раꙁлђченъ. та'ко възы'щђ ѓвець свои^хъ, і^ и^ꙁба'влю я& эT всего мњста, на не'мже сђть расы'пани та'мо, въ дн~ь ѓ%блаченъ и^ примра'ченъ”
|
Як пастух перевіряє стадо своє у той день, коли знаходиться серед стада свого розсіяного, так Я перегляну овець Моїх і визволю їх із усіх місць, в яких вони були розсіяні у день хмарний і похмурий.
|
|
13
|
13
|
|
І$ и^ꙁведђ я& эT стра'нъ, и^ съберђ я& эT ꙁемль. и^ въведђ я& в# зе'млю и^хъ, и^ распасђ я& на горахъ і^и^л~еваX, и^ въ де'брехъ, и^ въ всемъ селњ ꙁемнњмъ.
|
І виведу їх з народів, і зберу їх із країн, і приведу їх у землю їх, і буду пасти їх на горах Ізраїлевих, біля потоків і на всіх населених місцях землі цієї.
|
|
14
|
14
|
|
на жирђ бла'ꙁњ напасђ я&” На горњ высо'цњ і^и^л~евњ бђ'детъ лњпота и^хъ, и^ бђ'дђтъ ѓ^гра'ды и^хъ т^ђ” и ё^спнђтъ и^ почїютъ т^ђ. и^ въ пи'щи бла'ꙁњ, и^ на па'жити тђчнњ напасђтся на горахᲆ і^и^л~еваX.
|
Буду пасти їх на доброму пасовищі, і загін їх буде на високих горах Ізраїлевих; там вони будуть відпочивати у доброму загоні і будуть пастися на рясному пасовищі, на горах Ізраїлевих.
|
|
15
|
15
|
|
а^ꙁ# же распасђ ѓ%вца своя, и^ а'ꙁъ покою я&. и^ раꙁђмњ'ютъ ја%ко а^ꙁъ е^смь г~ь”
|
Я буду пасти овець Моїх і Я буду заспокоювати їх, — говорить Господь Бог.
|
|
16
|
16
|
|
Се^ гл~етъ а^дона'и г~ь. поги'бшаго въꙁыщђ, и^ заблђди'вшаго ѓ^бря'щђ. и^ съкрђше'нное свяжђ, и^ не'мощнаго ё^крњплю, и^ крњ'пкаго снабжђ. и^ распасђ я& съ сђдо'мъ”
|
Загублену розшукаю і вкрадену поверну, і поранену перев’яжу, і хвору зміцню, а розжирілу і буйну знищу; буду пасти їх за правдою.
|
|
17
|
17
|
|
И$ в^ы ѓ%вца моя, с^е гл~етᲆ а^дона'и г~ь, с^е а^ꙁъ расђжDђ межDђ ѓ^вцею и^ ѓ^вцею, и^ ѓ'вномъ и^ коꙁломъ.
|
Вас же, вівці Мої, — так говорить Господь Бог, — ось, Я буду судити між вівцею і вівцею, між бараном і козлом.
|
|
18
|
18
|
|
не довлњ ли вамъ ја%ко бл~гђю па'житъ живете`. и^ ѓ^ста'нокъ па'жити вашея, нога'ми вашими попира'ете. и^ ё^сто'явшђюся во'дђ пива'сте, и^ ѓ^ста'нокᲆ нога'ми вашими въꙁмђща'сте.
|
Хіба мало вам того, що пасетеся на доброму пасовищі, а тим часом решту на пасовищі вашому топчете ногами вашими, п’єте чисту воду, а решту каламутите ногами вашими,
|
|
19
|
19
|
|
и^ ѓ'вца моя попра'нїе но'гъ вашихъ живя'хђ, и^ възмђще'нђю во'дђ нога'ма ва'шима пїя'хђ”
|
так що вівці Мої повинні годуватися тим, що потоптане ногами вашими, і пити те, що скаламучене ногами вашими?
|
|
20
|
20
|
|
Того ради с^е г~леT а^дона'и г~ь. с^е а^ꙁъ к вамъ, и^ расђжDђ междђ ѓ^вча'темъ си'лнымъ, и^ междђ не'мощномъ. е^льмаже
|
Тому так говорить їм Господь Бог: ось, Я Сам буду судити між вівцею повною й вівцею худою.
|
|
21
|
21
|
|
ребры свои^ми, и^ плеща'ми вашими порње^те, и^ ро'ги вашими бодите`, и^ вс^е не'мощное и^ꙁрњ'ете, дон#деже и^жденете я& во'нъ.
|
Оскільки ви штовхаєте боком і плечем, і рогами своїми б’єте всіх слабких, доки не виштовхнете їх геть, —
|
|
22
|
22
|
|
и^ расњя'сте ѓ%вца моя всемђ ми'мохо'дђ. н^о сп~сђ ѓ%вца своа, и^ ктомђ не бђ'дђтᲆ на раꙁграбле'нїе. и^ расђждђ междђ ѓ^вчатемъ и^ ѓ^вча'темъ, и^ междђ ѓ%вномъ къ ѓ%внђ”
|
то Я спасу овець Моїх, і їх не будуть уже розкрадати, і буду судити між вівцею і вівцею.
|
|
23
|
23
|
|
И$ въста'влю пастђхъ в ниX е^ді'нъ и^же пасетъ я&, раба мое^го дв~да. то'и пасетъ я& и^ тои покоиT я&, и^ бђ'детъ пастђх'ъ и^хъ”
|
І поставлю над ними одного пастиря, який буде пасти їх, раба Мого Давида; він буде пасти їх і він буде у них пастирем.
|
|
24
|
24
|
|
Аz же г~ь бђ'дђ и^мъ въ б~ъ. и ра'бъ мои двDъ кн~ѕь средњ и^хъ, а^ꙁъ г~ь гл~ахъ”
|
І Я, Господь, буду їхнім Богом, і раб Мій Давид буде князем серед них. Я, Господь, сказав це.
|
|
25
|
25
|
|
И$ завњща'ю двDви ꙁавњтъ ми'рныи. и потреблю ѕвњ'ри ꙁлы съ ꙁемля`. и^ вселя'тся въ пђсты'ни, ё^пова'ющеи ё^спнђтъ въ дђбра'вахъ” прорцы сн~е чл~чь ѓ^ дђбра'вњ а^ггевъстњ”
|
І укладу з ними завіт миру і прожену з землі лютих звірів, так що безпечно будуть жити у степу і спати у лісах.
|
|
26
|
26
|
|
И$ дамъ и^мъ ѓ%крsтъ горы` мое^я блsвенїе. и^ спђщђ до'ждь вамъ въ вре'мя е^го, дождеве блsвенїя бђдђтъ.
|
Дарую їм і околицям пагорба Мого благословення, і дощ буду посилати у свій час; це будуть дощі благословення.
|
|
27
|
27
|
|
и^ древеса на' поли дадя'тъ плоD свои, и^ ꙁемля` дасть силђ свою. и^ вселя'тся на ꙁемли` и^хъ с наде'жDею в# ми'ръ” и^ ё^вњ'дяT ја%ко а^ꙁъ е^смь г~ь. е^гда` съкрђшђ ё%ꙁы и%га и^хъ, і^ и^ꙁбавлю я& и^ꙁ рђки поработившиX я&,
|
І польове дерево буде давати плід свій, і земля буде давати плоди свої; і будуть вони безпечні на землі своїй, і пізнають, що Я Господь, коли скрушу зв’язки ярма їх і визволю їх від руки поневолювачів їх.
|
|
28
|
28
|
|
и^ не бђдTђ ктомђ въ плњне'нїе. и^ ѕвњ'рїе ꙁе'мнїи не поја^дя'тъ иX. и^ вселя'тся съ наде'ждею, и^ не бђдеT пострашая и^хъ.
|
Вони не будуть вже здобиччю для народів, і польові звірі не будуть пожирати їх; вони будуть жити безпечно, і ніхто не буде страшити їх.
|
|
29
|
29
|
|
и^ въста'влю и^мъ садъ ми'рныи въ и^мя. и^ не бђ'детъ ктомђ мало и^хъ число на ꙁемли`. не бђ'дђтъ погђбле'ни гла'домъ на земли`, и^ не поDи^мђтъ ё^коре'нїя эT стра'нъ ктомђ.
|
І вирощу у них насадження славне, і не будуть уже гинути від голоду на землі і терпіти посоромлення від народів.
|
|
30
|
30
|
|
и^ ё^вњ'дятъ ја%ко а^ꙁъ е^смь г~ь б~ъ и^хъ с ни'ми, а^ в^ы лю'дїе мои до'ме і^и^л~евъ, гл~етъ а^дона'и г~ь. а^
|
І пізнають, що Я, Господь Бог їх, з ними, і вони, дім Ізраїлів, Мій народ, — говорить Господь Бог,
|
|
31
|
31
|
|
в^ы ѓ%вца моя, и^ ѓ'вца па'ствы мое^я е^сте, и^ а'ꙁъ г~ь б~ъ вашъ, г~леT а^дона'и г~ь”
|
і що ви — вівці Мої, вівці пастви Моєї; ви — люди, а Я Бог ваш, — говорить Господь Бог.
|
|
Глvа, л~е”
|
Глава 35
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть сло'во гн~е кᲆ мнњ гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
сн~е чл~чь, ѓ^брати лице свое къ горњ сеи^ръ, и^ прорцы до нея, и^ рцы е'й.
|
сину людський! поверни лице твоє до гори Сеїр і проречи на неї пророцтво
|
|
3
|
3
|
|
с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, с^е а^ꙁъ на' тя го'ро сеи^ръ, и^ прострђ рђ'кђ свою на' тя, и^ поста'влю т^я пђстђ, и^ ѓ^пђстњ'еши.
|
і скажи їй: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, горо Сеїр! і простягну на тебе руку Мою і зроблю тебе порожньою і безлюдною.
|
|
4
|
4
|
|
и^ въ гра'дњхъ твои^хъ пђсты'ню сътворђ, и^ т^ы въ пђсты'ню бђ'деши. и^ раꙁђмњ'еши ја%ко а^ꙁъ е^смь г~ь”
|
Міста твої перетворю на руїни, і ти сама спустієш і пізнаєш, що Я Господь.
|
|
5
|
5
|
|
Поне'же бы'сть в# тебњ вра'жда вњ'чная, и^ присњди до'мђ і^и^л~вђ на лђкахъ, рђко'ю вражїи^мъ мечеM, въ вре'мя печа'ли и^хъ, и^ въ вре'мя ѓ^би'ды и^хъ послњжде”
|
Оскільки у тебе вічна ворожнеча, і ти віддавала синів Ізраїлевих до рук меча під час нещастя їх, під час остаточної загибелі:
|
|
6
|
6
|
|
Сего ради жи'въ а^зъ, гл~етъ а^дона'и г~ь. а^ще бы не въ кро'ви съгрњши'лъ, н^о кро'вь т^я прожене'тъ, кро'ви б^о свое^я въꙁненави'дњ, кро'вь твоя прожене'тъ т^я, и^ ё^жикъ свои^хъ възненави'диши, и^ въста'влю я& тебњ ра'тники”
|
за це — живу Я! — говорить Господь Бог, — зроблю тебе кров’ю, і кров буде переслідувати тебе; оскільки ти не ненавиділа крови, то кров і буде переслідувати тебе.
|
|
7
|
7
|
|
И$ поста'влю горђ сеи^ръ, пђстђ ѓ^пђстњвшђ. и^ погђблю эT нея чл~ки и^ ско'тъ, и^ ми'мохо'да и^ пњшника
|
І зроблю гору Сеїр порожнім і безлюдним степом і знищу на ній того, хто приходить, і того, хто повертається.
|
|
8
|
8
|
|
и^ напо'лню ја%ꙁвеныхъ хо'лмы твоя, и^ де'бри твоя, и^ на всњхъ по'лехъ твои^хъ, ја%ꙁвенїи мечемъ падђтъ в# тебњ.
|
І наповню висоти її вбитими її; на пагорбах твоїх і в долинах твоїх, і в усіх рівчаках твоїх будуть падати убиті мечем.
|
|
9
|
9
|
|
и^ пђстђ въ вњ'къ поста'влю т^я, и^ гра'ди твои не населя'тся. и^ раꙁђмњ'еши ја%ко а^ꙁъ е^смь г~ь”
|
Зроблю тебе пустелею вічною, і в містах твоїх не будуть жити, і пізнають, що Я Господь.
|
|
10
|
10
|
|
Поне'же рече, ѓ%бњ стра'нњ и^ ѓ'бњ ꙁемли` мои бђ'дета, и^ прїимђ и&. а^ г~ь т^ђ е^сть”
|
Оскільки ти говорила: ці два народи і ці дві землі будуть мої, і ми заволодіємо ними, хоч і Господь був там»:
|
|
11
|
11
|
|
Сего ради жи'въ а^ꙁъ, гл~етъ а^дона'и г~ь. и^ сътворђ тебњ по вра'ждњ твое^и, и^ по ревности твое^и, ю^же сътвори эT ненавидњ'нїя в нихъ. и^ ја^влю' ти ся е^гда сђждђ т^и, и^ раꙁђмњ'еши ја%ко а^ꙁъ е^смь г~ь”
|
за те, — живу Я! — говорить Господь Бог, — зроблю з тобою за мірою ненависти твоєї і заздрости твоєї, яку ти виявила з ненависти твоєї до них, і явлю Себе їм, коли буду судити тебе.
|
|
12
|
12
|
|
Слы'шаX глаs всњхъ твоиX хђлъ, ја%же гл~аше ѓ^ горахъ і^и^л~ваX, гл~я, го'ры і^и^л~евы высо'кїя вњ'чныа, пђсты'нямъ да'шася въ прїя'тїе.
|
І пізнаєш, що Я, Господь, чув усі знущання твої, які ти промовляла на гори Ізраїлеві, говорячи: «спустіли! нам віддані на поживу!»
|
|
13
|
13
|
|
и^ вел#ми въꙁгл~а до мене ё^сты свои^ми, и^ ё^мно'жи до мене словеса, ја%же а^ꙁъ слы'шахъ”
|
Ви величалися переді Мною язиком вашим і множили промови ваші проти Мене; Я чув це.
|
|
14
|
14
|
|
Се^ гл~етъ а^дона'и г~ь. въ весе'лїи всея` ꙁемля`, пђстђ т^я сътворђ вᲆ вњ'къ,
|
Так говорить Господь Бог: коли вся земля буде радіти, Я зроблю тебе пустелею.
|
|
15
|
15
|
|
ја%коже ся пора'дова прича'стїю до'мђ і^и^л~ева ја%ко поги'бе. та'ко сътворђ тебњ. въ пђсты'ню бђ'деши го'ро сеи^ръ. и^ вся и^дђмея потреби'тся. и^ ё^вњдятъ ја%ко а^ꙁъ е^смь г~ь б~ъ и^х”
|
Як ти раділа тому, що наділ дому Ізраїлевого спустів, так зроблю Я і з тобою: спустошена будеш, горо Сеїр, і вся Ідумея разом, і пізнають, що Я Господь.
|
|
Глvа, л~ѕ”
|
Глава 36
|
|
1
|
1
|
|
И т^ы сн~е чл~чь, прорцы до го'рᲆ і^и^л~евъ, и^ рцы`.
|
І ти, сину людський, виречи пророцтво на гори Ізраїлеві і скажи: гори Ізраїлеві! слухайте слово Господнє.
|
|
2
|
2
|
|
го'ры і^и^л~евы слы'шите сло'во гн~е, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. понеже рече вра'гъ на' вы, бл~го, пђстая въ вњ'къ въ прїя'тїе намъ бы'сть.
|
Так говорить Господь Бог: оскільки ворог говорить про вас: «а! а! і вічні висоти дісталися нам у наділ»,
|
|
3
|
3
|
|
того ради рцы, гл~я, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. ꙁанеже бы'ти ваM въ погђбле'нїе въ всњхъ страна'хъ, и^ ꙁане же бы'ти вамъ въ нечестїи эT всњхъ ѓ%крsтныхъ вамъ. ја%коже быти вамъ въ прїя'тїе всњмᲆ про'чимъ странамъ, и^ бы'ти поно'сђ јазы'кђ въ ё^стњхъ, и^ въ ё^кори'ꙁнђ въ странаX”
|
то проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: за те, саме за те, що спустошують вас і поглинають вас з усіх боків, щоб ви стали надбанням інших народів і піддалися лихослів’ю і пересудам людей, —
|
|
4
|
4
|
|
Сего ради горы і^и^л~евы слы'шите сло'во гн~е. с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, горамъ и^ хо'лмомъ и^ потокомъ и^ де'бремъ, и^ поля'намъ, и^ ѓ^пђщенымъ, и^ погђбле'нымъ, и^ гра'домъ раꙁоренымъ. и^же бы'ша въ повое^ва'нїе, и^ въ попра'нїе ѓ^ста'вшимъ странамᲆ ѓ%крsтнымъ иX”
|
за це, гори Ізраїлеві, вислухайте слово Господа Бога: так говорить Господь Бог горам і пагорбам, лощинам і долинам, і спустілим руїнам, і залишеним містам, які зробилися здобиччю і посміянням іншим навколишнім народам;
|
|
5
|
5
|
|
Того ради с^е гл~етъ а^донаи г~ь. а^ще не въ ѓ^гни рве'нїя мое^го гл~ахъ на про'чая страны, и^ на и^дђме'ю всю. ја%ко да'ша прича'стїе мое себњ въ наслњдїе, съ весе'лїемъ эT всего срDца. нечествова'вше дш~а, ја%ко потреби'ти повое^ва'нїемъ”
|
за це так говорить Господь Бог: у вогні ревности Моєї Я вирік слово на інші народи і на всю Ідумею, які призначили землю Мою у володіння собі, з сердечною радістю і з презирством у душі прирікаючи її на здобич собі.
|
|
6
|
6
|
|
Того ради прорцы до ꙁемли` і^и^л~евы, и^ рцы горамъ, и^ хо'лмомъ, и^ полянамъ, и^ де'бреM” Се^ гл~етъ а^дона'и г~ь, с^е а^ꙁъ въ рве'нїи мое^мъ и^ въ ја%рости мое^и гл~аX, въ ё^кори'ꙁны мњсто, ю%же прїя'сте эT стра'нъ.
|
Тому проречи пророцтво про землю Ізраїлеву і скажи горам і пагорбам, лощинам і долинам: так говорить Господь Бог: ось, Я прорік це у ревності Моїй і у люті Моїй, тому що ви несете на собі посміяння від народів.
|
|
7
|
7
|
|
того ради с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. с^е а^ꙁъ въꙁдви'жђ рђ'кђ свою на страны, ја%же ѓ^крsтъ ваs. си'це беꙁ#че'стїе и^хъ прїимђтъ”
|
Тому так говорить Господь Бог: Я підняв руку Мою з клятвою, що народи, які навколо вас, самі понесуть сором свій.
|
|
8
|
8
|
|
Ваша же вина и^ плоD горы іи^л~евы, поја%дя'т# лю'дїе мои, ја%ко надњюTся прїити”
|
А ви, гори Ізраїлеві, розпустіть гілля ваше і будете приносити плоди ваші народу Моєму Ізраїлю; бо вони скоро прийдуть.
|
|
9
|
9
|
|
ЈА/ко с^е а^ꙁъ на ваs, и призрђ на вы. и^ раꙁдњ'лаетеся, и^ насњ'ете.
|
Бо ось, Я до вас повернуся, і ви будете оброблені і засіяні.
|
|
10
|
10
|
|
и^ ё^мно'жђ въ ваs чл~ки, весь до'мъ і^и^л~въ до кон#ца. и^ населятся гра'ди, и^ пђсты'ня ѓ^градятся.
|
І оселю на вас безліч людей, весь дім Ізраїлів, весь, і заселені будуть міста і забудовані руїни.
|
|
11
|
11
|
|
и^ ё^мно'жђ ваs люDми и^ скотомъ, и^ ё^мно'жатся и^ възрастђтъ. и^ вселю въ ваs ја^ко прежде, и^ бл~го сътворђ вамъ ја%ко в первая лњта прежде ваs. и^ раꙁђмњ'ете ја%ко а^зъ е^смь г~ь”
|
І примножу на вас людей і худобу, і вони будуть плодитися і розмножуватися, і заселю вас, як було у минулі часи ваші, і буду благодіяти вам більше, ніж за старих часів ваших, і пізнаєте, що Я Господь.
|
|
12
|
12
|
|
І приведу на вас людей, народ Мій, Ізраїля, і вони будуть володіти тобою, земле! і ти будеш спадщиною їх і не будеш більше робити їх бездітними.
|
|
|
13
|
13
|
|
Се^ гл~етᲆ а^дона'и г~ь, поне'же гл~ахъ тебњ. ꙁемля` ја^дђщи чл~ки ты е^си, и^ бесча'дъ эT страны твое^я бы'сть.
|
Так говорить Господь Бог: за те, що говорять про вас: «ти — земля, що поїдає людей і робить народ твій бездітним»:
|
|
14
|
14
|
|
того ра'ди чл~къ ксемђ не поја^си, и^ страна твоа не сътворитъ тебе бесча'дъ, гл~ет# г~ь.
|
за те вже не будеш поїдати людей і народу твого не будеш надалі робити бездітним, — говорить Господь Бог.
|
|
15
|
15
|
|
и^ не ё^слы'шится въ ваs ктомђ бесче'стїе стра'н#ско, и^ ё^кори'зны стра'н#ски не поDи^мете ктомђ, и^ сᲄрана твоя не бђ'детъ бесчаD, гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
І не будеш більше чути посміяння від народів, і наруги від племен не понесеш уже на собі, і народу твого надалі не будеш робити бездітним, — говорить Господь Бог.
|
|
16
|
16
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е кᲆ мнᲇ гл~я
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
17
|
17
|
|
сн~е чл~чь. домъ і^и^л~евъ всели'ся на ꙁемли` свое^и, и^ ѓ^сквернави'ша ю& пђтемъ и^хъ, и^ кђми'рми и^хъ, и^ нечистота'ми и^хъ. по нечистотᲇ сњдя'щїя, бы'сть пђть и^хъ преD лицемъ мои^мъ.
|
сину людський! коли дім Ізраїлів жив на землі своїй, він осквернював її поведінкою своєю і ділами своїми; путь їх перед лицем Моїм був як нечистота жінки під час очищення її.
|
|
18
|
18
|
|
и^ раꙁлњя'хъ ја%рость мою на' ня, кро'ви ради ю%же пролїа'ша на' ꙁемлю, и^ кђми'рми и^хъ ѓ^сквернави'ша ю&.
|
І Я вилив на них гнів Мій за кров, яку вони проливали на цій землі, і за те, що вони осквернювали її ідолами своїми.
|
|
19
|
19
|
|
и^ расыпахъ я& въ страны, и^ раꙁвњяхъ я& в земля`. по пђти иX, и^ по хђдожествоM и^хъ сђди'хъ и^мъ”
|
І Я розсіяв їх серед народів, і вони розвіяні по землях; Я судив їх за путями їх і за ділами їх.
|
|
20
|
20
|
|
И внидо'ша въ страны` в ня'же внидо'ша та'мо, и^ ѓ^сквернави'ша и'мя мое ст~ое. внегда гл~ахђ и^мъ лю'дїе гн~и сїи, и^ эT ꙁемля` сїи эTшли` сђть.
|
І прийшли вони до народів, куди пішли, і знеславили святе ім’я Моє, тому що про них говорять: «вони — народ Господа, і вийшли з землі Його».
|
|
21
|
21
|
|
пощадњхъ я& и%мени ради мое^го ст~ого, е^же ѓ^сквернави` домᲆ і^и^л~евъ т^ђ а'може вни'де”
|
І пожалів Я святе ім’я Моє, яке знеславив дім Ізраїлів серед народів, куди прийшов.
|
|
22
|
22
|
|
Того ради рцы` домђ і^и^л~евђ, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. не ва'мъ а^зъ ᲄворю` доме і^и^л~евъ, н^о и^мени мое^го ра'ди ст~го е^же ѓ^сквернави'сте въ стра'нахъ т^ђ а%може внидо'сте”
|
Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: не для вас Я зроблю це, доме Ізраїлів, а заради святого імені Мого, яке ви знеславили серед народів, куди прийшли.
|
|
23
|
23
|
|
Но^ ѓ^сщ~ђ и%мя свое вели'кое ѓ^скверненое въ странаX, е^же ѓ^сквернави'сте сре'дњ и^хъ. и^ разђмњ'ютъ страны` ја^ко аꙁъ е^смь г~ь, гл~етъ а^дона'и, вънегда` ѓ^сщ~ђся въ ва'съ преD ѓ^чи'ма и%хъ”
|
І освячу велике ім’я Моє, знеславлене серед народів, серед яких ви знеславили його, і пізнають народи, що Я Господь, — говорить Господь Бог, — коли явлю на вас святість Мою перед очима їх.
|
|
24
|
24
|
|
и^ пои^мђ в^ы эT стра'нъ, и^ съберђ в^ы эT всњхъ роже'нїи, и^ въведђ в^ы в ꙁе'млю вашђ”
|
І візьму вас з народів, і зберу вас з усіх країн, і приведу вас у землю вашу.
|
|
25
|
25
|
|
И$ въскроплю` на' вы водђ чи'стђ, и^ ѓ^чи'ститеся эT всXњ нечисто'тъ ва'шихъ, и^ эT всњхъ кђми'ръ вашихъ ѓ^чищђ васъ”
|
І окроплю вас чистою водою, і ви очиститеся від усіх скверн ваших, і від усіх ідолів ваших очищу вас.
|
|
26
|
26
|
|
И$ даM вамъ срDце но'во, и^ дх~ъ но'въ дамъ вамъ. и^ эTврьгђ срDце ка'меное эT пло'ти вашея. и^ дамъ вамъ срDце пло'тяно, и^ дх~ъ мои да'мъ въ ваs”
|
І дам вам серце нове, і дух новий дам вам; і візьму з плоті вашої серце кам’яне, і дам вам серце плотське.
|
|
27
|
27
|
|
И$ сътворю`, да в ꙁа'повњдехъ мои^хᲆ хо'дите, и^ сђды моя снабдите` и^ сътворите` я&”
|
Вкладу всередину вас дух Мій і зроблю те, що ви будете ходити у заповідях Моїх і устави Мої будете дотримувати і виконувати.
|
|
28
|
28
|
|
И$ вселите'ся на ꙁемли`, ю^же да'хъ эTц~емъ ва'шимъ. и^ бђдете м^и въ лю'ди, а%з# же бђдђ вамъ въ б~ъ.
|
І будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим, і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом.
|
|
29
|
29
|
|
и^ сп~сђ в^ы эT нечистоT ва'шихъ, и^ ѓ^чи'щђ в^ы эT грњхъ ва'шихъ всњхъ. и^ призовђ пшени'цђ и^ ёмно'жђ я&, и^ не даM на вы гла'да”
|
І звільню вас від усіх нечистот ваших, і призву хліб, і примножу його, і не дам вам терпіти голоду.
|
|
30
|
30
|
|
и^ распложђ` пло'дъ дре'вныи, и^ пло'ды по'льскїя, ја%коже не прїимете ктомђ` гла'дныя ё^кори'зны въ странахъ”
|
І примножу плоди на деревах і плоди полів, щоб надалі не терпіти вам ганьби від народів через голод.
|
|
31
|
31
|
|
И$ помянете` пђти` своя злы'я, и^ ходо'жъства ва'ша не бл~гая. и^ съгнђша'етеся преD лицемъ и^хъ, ѓ^ беꙁако'нїихъ ва'шихъ, и^ ѓ^ согнђше'нїих# ва'шихъ”
|
Тоді згадаєте про злі путі ваші і недобрі діла ваші і відчуєте відразу до самих себе за беззаконня ваші і за мерзоти ваші.
|
|
32
|
32
|
|
Не ваs ра'ди творю` доме і^и^л~евъ, гл~етъ а^дона'и г~ь. съвњстно да бђдетъ вамъ доме і^и^л~евъ. постыди'теся и^ ё^клони'те эT пђти` ва'шего до'ме і^и^л~евъ”
|
Не заради вас Я зроблю це, — говорить Господь Бог, — нехай буде вам відомо. Червонійте і соромтеся шляхів ваших, доме Ізраїлів.
|
|
33
|
33
|
|
Се^ гл~етъ а^дона'и г~ь, во'нже дн~ь ѓ^чищђ в^ы эT безаконїи ва'шихъ. и^ населю гра'ды и^ съградя'тся пђсты'ня,
|
Так говорить Господь Бог: у той день, коли очищу вас від усіх беззаконь ваших і населю міста, і забудовані будуть руїни,
|
|
34
|
34
|
|
и^ земля` погибшая раꙁдњлается. и%мже погђблена бы'сть преD ѓ^чима всемђ ми'моходя'щемђ”
|
і спустошена земля буде оброблена, бувши пустелею в очах усякого, хто проходить мимо,
|
|
35
|
35
|
|
и^ рекђтъ, земля` ѓ^на погибшая бы'сть ја%ко гра'дъ пи'щ#ныи. и^ гра'ди ѓ^пђстњвшїи и^ раскопанїи, ꙁабра'лы ё^твержDени сᲄа'ша.
|
тоді скажуть: «ця опустіла земля зробилася, як сад Едемський; і ці розвалені й опустілі і розорені міста укріплені і населені».
|
|
36
|
36
|
|
и^ разђмњ'ютъ страны`, е^ли'коже и^хъ ѓ^ста'нетъ ѓ%крsтъ ва'съ, ја^ко а%ꙁъ г~ь съградихъ разоре'ныя, и^ насади'хъ поги'бшая. а^ꙁъ г~ь гл~аX и^ сътворю`”
|
І пізнають народи, які залишаться навколо вас, що Я, Господь, знову створюю зруйноване, засаджую спустіле. Я, Господь, сказав — і зробив.
|
|
37
|
37
|
|
Се гл~етъ а^дона'и г~ь. с^е е^ще` ѓ^бращђся сътвори'ти до'мђ і^и^л~евђ, ја%ко сътвори'ти и^мъ. и^ ё^мно'жђ я& ја%ко ста'до лю'дъско, ја%ко ѓ^вца` ст~ыя,
|
Так говорить Господь Бог: ось, ще й у тім явлю милість Мою дому Ізраїлевому, примножу їх людьми як стадо.
|
|
38
|
38
|
|
и^ ја%ко ѓ^вца` і^ерsли'мля въ пра'знDикъ е^го. та'ко бђдTђ гра'ди ѓ^пђстњвшїи по'лни ѓ^вець, и^ чл~кь. и^ разђмњ'ютъ ја%ко а^ꙁъ г~ь”
|
Як багато буває жертовних овець у Єрусалимі під час свят його, так повні будуть людьми опустілі міста, і пізнають, що Я Господь.
|
|
Глvа, л~з”
|
Глава 37
|
|
1
|
1
|
|
И бысть на мнњ` рђка гн~я, і^ и^ꙁведе м^я въ дђсњ гн~и, и^ поста'ви м^я средњ по'ля. се'же бяше по'лно ко'стеи чл~чьскихъ.
|
Була на мені рука Господа, і Господь вивів мене духом і поставив мене серед поля, і воно було повне кісток,
|
|
2
|
2
|
|
и^ ѓ^бведе м^я ѓ^крsтъ и^хъ, и^ ѓкрsтъ. и^ с^е мно'ги ѕњло на лицы по'ля, и^ сђхы ѕњ'ло”
|
і обвів мене навколо біля них, і ось дуже багато їх на поверхні поля, і ось вони дуже сухі.
|
|
3
|
3
|
|
И$ рече къ мнњ`, сн~е чл~чь, ѓ^живлю л^и ко'сти сїя. и^ реко'хъ, г~и б~е т^ы вњ'си т^о”
|
І сказав мені: сину людський! чи оживуть кістки ці? Я сказав: Господи Боже! Ти знаєш це.
|
|
4
|
4
|
|
И$ реq къ мнњ`, прор#цы ѓ^ костеX сиX, прорцы сн~е чл~чь. и^ реqши к ниM, ко'сти сїя сђхїя слы'шите сло'во гн~е.
|
І сказав мені: проречи пророцтво на кістки ці і скажи їм: «кістки сухі! слухайте слово Господнє!»
|
|
5
|
5
|
|
с^е гл~етъ а^дона'и г~ь ко'стеM симъ. с^е а^ꙁъ въведђ въ васъ дх~ъ живо'тенъ.
|
Так говорить Господь Бог кісткам цим: ось, Я введу дух у вас, і оживете.
|
|
6
|
6
|
|
и^ да'мъ на ва'съ жи'лы, и^ възведђ на ва'съ пло'ть, и^ прострђ по ва'мъ ко'жю, и^ да'мъ дх~ъ мо'и въ ва'съ, и^ ѓ^живете`. и^ ё^вњсте ја%ко а^ꙁъ е^смь г~ь”
|
І обкладу вас жилами, і вирощу на вас плоть, і покрию вас шкірою, і введу у вас дух, і оживете, і пізнаєте, що Я Господь.
|
|
7
|
7
|
|
И$ прореко'хъ ја%коже заповњ'да м^и г~ь. и^ бысть гла'съ внегда` м^и пророчествова'ти. и^ с^е трђсъ, и^ съвокђпля'хђся ко'сти, ко'сть къ ко'сти ка'яждо къ соста'вђ свое^мђ”
|
Я вирік пророцтво, як повелено було мені; і коли я пророкував, зчинився шум, і ось рух, і стали зближатися кістки, кістка з кісткою своєю.
|
|
8
|
8
|
|
и^ ви'дњхъ, и^ с^е бы'ша и^м# жи'лы, и^ пло'ть растя'ше и^ въсхожда'ше. и^ протяжеся и%ма ко'жа верхђ. дх~а же не бња'ше в# нихъ”
|
І бачив я: і ось, жили були на них, і плоть виросла, і шкіра покрила їх зверху, а духу не було у них.
|
|
9
|
9
|
|
И$ ре'че къ мнњ`, прорцы` ѓ^ дђсᲇ, прорцы сн~е чл~чь. и^ рцы` дх~ови, с^е гл~ет# а^дона'и г~ь. эT четы'рехъ вњтръ да прїидетъ дђхъ, да д#хнетъ въ меrтвыя сїя, и^ ѓ^живђтъ”
|
Тоді сказав Він мені: проречи пророцтво духу, проречи пророцтво, сину людський, і скажи духу: так говорить Господь Бог: від чотирьох вітрів прийди, ду́ше, і дихни на цих убитих, і вони оживуть.
|
|
10
|
10
|
|
И$ прорекохъ ја%коже повелᲇ ми. и^ внїиде в ня` дх~ъ, и^ ѓ^жиша. и^ ста'ша на нога'хᲆ свои^хъ, сᲆбо'ръ мно'гъ ѕњло”
|
І я вирік пророцтво, як Він повелів мені, і ввійшов у них дух, і вони ожили, і стали на ноги свої — дуже, дуже велике полчище.
|
|
11
|
11
|
|
И$ реq г~ь къ мнњ` гл~я, сн~е чл~чь, сїя ко'сти весь до'мъ і^и^л~евъ е^сть. тїи б^о гл~ют#, сђхи бы'ша ко'сти на'ша, поги'бе надежDа на'ша, раZгласи'хомᲆся”
|
І сказав Він мені: сину людський! кістки ці — весь дім Ізраїлів. Ось, вони говорять: «зсохли кістки наші, і загинула надія наша, ми відірвані від кореня».
|
|
12
|
12
|
|
Того ради прор#цы сн~е чл~чь. и^ р#цы к нимъ, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. с^е а^ꙁъ эTвръзђ гро'бы ваша, і^ и^ꙁведђ васъ эT гробъ ва'шихᲆ лю'дїе мои`. и^ въведђ в^ы зъ землю і^и^л~евђ,
|
Тому виречи пророцтво і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я відкрию гроби ваші і виведу вас, народ Мій, з гробів ваших і введу вас у землю Ізраїлеву.
|
|
13
|
13
|
|
и^ ё^вњсте ја^ко а^зъ е^смь г~ь. внегда` эTвръсти м^и гро'бы ва'ша, е^же възвести в^ы эT гро'бъ ва'шихᲆ лю'ди моя. и^ дамъ дх~ъ мои въ ва'съ, и^ жи'ви бђдете.
|
І пізнаєте, що Я Господь, коли відкрию гроби ваші і виведу вас, народ Мій, із гробів ваших,
|
|
14
|
14
|
|
и^ поста'влю в^ы на' ꙁемли ва'шеи. и^ ё^вњсте ја^ко а^зъ г~ь, гл~аX. и^ сътворю, гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
і вкладу у вас дух Мій, і оживете, і поміщу вас на землі вашій, і пізнаєте, що Я, Господь, сказав це — і зробив, — говорить Господь.
|
|
15
|
15
|
|
И$ бы'сть сло'во гн~е къ мнњ гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
16
|
16
|
|
сн~е чл~чь, возми себњ` же'злъ е^ді'нъ, и^ въпиши на неM і^ё'дђ, и^ сн~ы і^и^л~евы прилежа'щая к немђ. и^ же'ꙁлъ вто'рыи возми себњ`, и^ напиши и&, і^ѓ'сифовъ же'ꙁлъ, и^ е^фрњмовᲆ, и^ вся` сн~ы і^и^л~евы, и^ приложи'вшаяся к немђ.
|
ти ж, сину людський, візьми собі один жезл і напиши на ньому: «Іуді й синам Ізраїлевим, союзним з ним»; і ще візьми жезл і напиши на ньому: «Йосифу»: це жезл Єфрема і всього дому Ізраїлевого, союзного з ним.
|
|
17
|
17
|
|
и^ сᲆвокђпи я& са'мы себњ` въ же'ꙁлъ е^ді'нъ, ја%коже связа'ти я&. и^ бђдђтъ въкђпњ в рђ'цњ твое'и”
|
І склади їх у себе один з одним в один жезл, щоб вони у руці твоїй були одне.
|
|
18
|
18
|
|
И$ бђдетъ е^гда` гл~ютъ к тебњ сн~ве людїи твои^хъ, въпраша'юще. не совњсти'ши л^и наM т^ы, чт^о се` е^сть тебњ.
|
І коли запитають у тебе сини народу твого: «чи не поясниш нам, що це у тебе?»,
|
|
19
|
19
|
|
и^ речеши к нимъ, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. с^е а^ꙁъ пои^мђ племя` і^ѓ'сифово, е^же е^сть в рђцњ е^фремовњ, и^ племена і^и^л~ева, прилежа'щаа к немђ. и^ да'мъ я& с ни'мъ кᲆ племени і^ё'динђ. и^ бђдетъ въ жезлъ е^ді'нᲆ в# рђцњ і^ё'динњ”
|
тоді скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я візьму жезл Йосифів, який у руці Єфрема і союзних з ним колін Ізраїлевих, і прикладу їх до нього, до жезла Іуди, і зроблю їх одним жезлом, і будуть одне у руці Моїй.
|
|
20
|
20
|
|
И$ бђдђтъ дре'ва на нихже писа'ти бђдеши в рђцњ твое'и, преD ѓ^чима и^хъ.
|
Коли ж обидва жезли, на яких ти напишеш, будуть у руці твоїй перед очима їх,
|
|
21
|
21
|
|
и^ речеши к ни'мъ, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь” Се^ а^ꙁъ пое'млю ве'сь до'мъ і^и^л~евъ эT среды стра'нъ, а%може бњша вᲆшли та'мо. и^ сᲆберђ я& на' ꙁемлю і^и^л~евђ,
|
то скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я візьму синів Ізраїлевих із середовища народів, між якими вони знаходяться, і зберу їх звідусюди і приведу їх у землю їхню.
|
|
22
|
22
|
|
и^ дамъ я& въ странђ` на земли` мое'и, въ горахъ і^и^л~евахъ. и^ кня'ѕь е^ді'нъ бђдетъ въ всњхъ и^хᲆ въ цр~ь” И$ не бђдђтъ ктомђ въ дв^њ странњ, н^и раздњляTся кᲄомђ на дво'е црsтво.
|
На цій землі, на горах Ізраїля Я зроблю їх одним народом, і один Цар буде царем у всіх них, і не будуть більше двома народами, і вже не будуть надалі розділятися на два царства.
|
|
23
|
23
|
|
да ся не ѓ^сквернавля'ютᲆ е^ще` в кђмирехъ и^хъ, и^ в# согнђшенїи и^хъ, и^ во всњхъ непра'вдаX и^хъ. і^ и^ꙁбавлю я& эT всего безако'нїя и^хъ, е^же съгрњшиша в нихъ, и^ ѓ^чищђ я&. и^ бђдTђ м^и в лю'ди, и^ а'ꙁъ бђдђ и^мъ въ б~ъ.
|
І не будуть вже осквернювати себе ідолами своїми і мерзотами своїми і всякими пороками своїми, і звільню їх з усіх місць проживання їх, де вони грішили, і очищу їх, і будуть Моїм народом, і Я буду їхнім Богом.
|
|
24
|
24
|
|
и^ рабъ мо'и дв~дъ кня'ѕь средњ иX, и^ пастђхъ е^ді'нъ бђдет# всњмъ иM” Въ заповњдехъ моиX ходи'ти начнTђ, и^ сђды моа` снабдятъ и^ сътво'рят# я&.
|
А раб Мій Давид буде Царем над ними і Пастирем усіх їх, і вони будуть ходити за заповідями Моїми, і устави Мої будуть дотримувати і виконувати їх.
|
|
25
|
25
|
|
и^ вселя'тся на земли` свое'и, ю^же дахъ рабђ мое^мђ і^а'ковђ, на не'иже жи'ша та'мо эTц~ы и^хъ. и^ вселя'тся на не'и тїи, и^ сн~ове и^хъ, и^ сн~ове сн~овъ и^хъ до' вњка. и^ дв~дъ рабъ мои, княѕь и^хъ бђдетъ въ вњкъ”
|
І будуть жити на землі, яку Я дав рабу Моєму Якову, на якій жили батьки їхні; там будуть жити вони і діти їхні, і діти дітей їхніх повіки; і раб Мій Давид буде князем у них вічно.
|
|
26
|
26
|
|
И$ ё^твержђ и^мъ ꙁавњтъ ми'ренъ, и^ ꙁавњща'нїе вњчно бђдеT и^мъ. и^ ё^кореню я&, и^ ё^мно'жђ.
|
І укладу з ними завіт миру, завіт вічний буде з ними. І влаштую їх, і розмножу їх, і поставлю серед них святилище Моє навіки.
|
|
27
|
27
|
|
и^ дамъ ѓ^сщ~енїе мое посредњ и^хъ въ вњкъ, и^ бђдетъ в#селенїе мое в ниX. и^ бђдђ и^мъ б~ъ, а^ ѓ^ни бђдђтъ м^и лю'дїе.
|
І буде у них оселя Моя, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.
|
|
28
|
28
|
|
и^ ё^вњдятъ страны, ја%ко а^зъ е^смь г~ь ѓ^сщ~ая'й я&. внегда` бђдђтъ ѓ^сщ~енїя моя` средњ и^хъ въ вњкъ”
|
І пізнають народи, що Я Господь, Який освячує Ізраїля, коли святилище Моє буде серед них повіки.
|
|
Глvа, л~и”
|
Глава 38
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть сло'во гн~е къ мн^њ гл~я,
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
сн~е чл~чь. ё^тверди` лице` свое на го'га, и^ на' ꙁеMлю маго'га, и^ на кн~ꙁя рос#ска, мосо'хъ, и^ џо'вель”
|
сину людський! поверни лице твоє до Гога у землі Магог, князя Роша, Мешеха і Фувала, і проречи на нього пророцтво
|
|
3
|
3
|
|
И$ рцы` е^мђ, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. с^е а^ꙁъ на' тя го'гъ и^ маго'гъ кн~зя рос#ска, мосо'хъ, и^ џо'вель.
|
і скажи: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, Гог, князю Роша, Мешеха і Фувала!
|
|
4
|
4
|
|
и^ съвращђ` т^я ѓ%крsтъ, и^ вᲆложђ ё^здђ` въ че'люсᲄи твоя. и^ съберђ т^я, и^ вс^ю си'лђ твою, коня` и^ кон#ники ѓ^блъче'ны въ бро'ня вс^я, сᲆбо'ръ мно'гъ, шле'мы, и^ меча, и^ щиты вс^я и^мђща. Вси` тїи
|
І поверну тебе, і вкладу вудила у щелепи твої, і виведу тебе і все військо твоє, коней і вершників, усіх у повному озброєнні, велике полчище, у бронях і з щитами, усіх озброєних мечами,
|
|
5
|
5
|
|
персе, и^ мђри, и^ лљ=ди, и^ лљ=вїесъ, и^ фђтъ с ни'ми, и^ вс^и сїи щи'ты и^ шле'мы и^мђще.
|
персів, ефіоплян і лівійців з ними, всіх із щитами й у шоломах,
|
|
6
|
6
|
|
гомерь, и вс^и и^же ѓ^ неM. до'мъ тръгама'нь и^ вс^я ё^тверже'нїя е^го, и^ страны` мно'ги с ни'мъ”
|
Гомера з усіма загонами його, дім Фогарма, від меж півночі, з усіма загонами його, багато народів з тобою.
|
|
7
|
7
|
|
Оу^готови'ся ё^готови'ся саM т^ы, и^ ве'сь събо'ръ твои сᲆбраныи к тебњ`, и^ бђдеши м^и въ пре'днюю стражбђ`.
|
Готуйся та знаряджайся, ти і всі полчища твої, що зібралися до тебе, і будь їм вождем.
|
|
8
|
8
|
|
эT дн~ь мно'жаиш# да ся ё^гото'виши, и^ въ послњдняя лњта прїидеши. и^ прїидеши на землю, въ зе'млю эTвраще'нђю эT меча` събранђю эT людїи мно'гъ, къ ꙁемли` і^и^л~евњ, ја^же бы'сть пђста` всю'дђ” И$ тїи же эT стра'нъ и^зыдо'ша, и^ вселя'тся с ми'ромъ вс^и тїи.
|
Після багатьох днів ти знадобишся; в останні роки ти прийдеш у землю, врятовану від меча, зібрану з багатьох народів, на гори Ізраїлеві, які були у постійному запустінні, але тепер жителі її будуть повернуті з народів, і всі вони будуть жити безпечно.
|
|
9
|
9
|
|
и^ на'идеT до'ждь, и^ прїидеши ја%ко бђ'ря. прїидеши ја%ко и^ ѓ'блацы покрыᲄи ꙁе'млю. и^ паде'ши т^ы, и^ вс^и и^же в# тебњ, и^ страны мно'ги с тобо'ю”
|
І піднімешся, як буря, підеш, як хмара, щоб покрити землю, ти і всі полчища твої і багато народів з тобою.
|
|
10
|
10
|
|
Се^ гл~ет# а^дона'и г~ь. в# то'и дн~ь въꙁы'идђтъ гл~и на срDце твое,
|
Так говорить Господь Бог: у той день прийдуть тобі на серце думки, і ти задумаєш злий намір
|
|
11
|
11
|
|
и^ помы'слиши помышле'нїя ѕл^а, и^ рече'ши. да в#ꙁыидђ на' ꙁемлю эTврьженђ, и^ прїидђ на млъча'щая лю'ди, и^ съ млъча'нїемᲆ живђща на ꙁемли`, на не'иже нњсть гра'да, ни две'рїи, ни верњи.
|
і скажеш: «піднімуся я на землю необгороджену, піду на безтурботних, які живуть недбало, — усі вони живуть без стін, і немає у них ні запорів, ні дверей, —
|
|
12
|
12
|
|
ја%коже плњни'ти плњны, и^ вꙁя'ти и^мњнїе и^хъ. ја%ко ѓ^брати'ти рђкђ мою на ꙁемлю ѓ^пђщенђ, ја%же насели'ся ѓ^ странњ` събранњ эT людїи мно'гъ. сътвори'вше притяже'нїя и^мњнїе живђщихъ на пђ'пњ земли`”
|
щоб учинити грабіж і набрати здобичі, накласти руку на знову заселені руїни і на народ, зібраний з народів, що займається господарством і торгівлею, який живе на вершині землі».
|
|
13
|
13
|
|
Саvва и^ деда'нъ, кђпцы` џарси'съ, и^ вс^я льво'ве и^хъ рекђтъ тебњ. е^да` на плᲇне'нїе ја%ко плᲇниᲄи т^ы гряде'ши. и^ смясти древеса` съзва'лъ е^си лю'ди своя, в#зя'ти сребро` и^ ꙁла'то, эTвести` притяжа'нїя і^ и^мњнїя, ја%ко плњни'ти плњнъ вели'къ”
|
Сава і Дедан і купці фарсиські з усіма молодими левами їх скажуть тобі: «ти прийшов, щоб учинити грабіж, зібрав полчище твоє, щоб набрати здобичі, взяти срібло і золото, відібрати худобу і майно, захопити велику здобич?»
|
|
14
|
14
|
|
Того раd прорцы` сн~е чл~чь, и^ рцы` го'гђ. с^е гл~еT а^дона'и г~ь, не в то'и ли дн~ь ё^бо внегда` вселяTся лю'дїе мои` і^и^л~ь с ми'роM. и^ ё^вњ'си и^ въста'неши,
|
Тому проречи пророцтво, сину людський, і скажи Гогу: так говорить Господь Бог: чи не так? у той день, коли народ Мій Ізраїль буде жити безпечно, ти пізнаєш це;
|
|
15
|
15
|
|
и^ прїидеши эT мњста свое^го эT конца` сњверьска, т^ы и^ страны` мно'ги с тобо'ю, кон#ницы на ко'нњхъ вс^и. събо'ръ вели'къ и^ си'ла мно'га.
|
і підеш з місця твого, від меж півночі, ти і багато народів з тобою, всі, що сидять на конях, зборище велике і військо численне.
|
|
16
|
16
|
|
и^ въꙁы'идеши на люди моя і^и^л~ю, ја%ко ѓ'блакомъ покры'ти зе'млю. въ послњ'дняя дн~и бђдеT” и^ възведђ т^я на' ꙁемлю мою`. да мя ё^вњдяT вс^я страны`, е^гда` ѓ^сщ~юся пред ни'ми ЭO го'гъ”
|
І піднімешся на народ Мій, на Ізраїля, як хмара, щоб покрити землю: це буде в останні дні, і Я приведу тебе на землю Мою, щоб народи пізнали Мене, коли Я над тобою, Гог, явлю святість Мою перед очима їх.
|
|
17
|
17
|
|
Се^ гл~етъ а^дона'и г~ь го'гђ, ты` е^си ѓ^ немже гл~ахᲆ въ дн~и прьвыя, рђко'ю ра'бъ мои^хъ прoркъ і^и^л~евыхъ, проре'кшихъся въ ты` дн~и и^ лњта ја%ко привести` т^я на' ня”
|
Так говорить Господь Бог: чи не ти той самий, про якого Я говорив у давні дні через рабів Моїх, пророків Ізраїлевих, які пророкували у ті часи, що Я приведу тебе на них?
|
|
18
|
18
|
|
И$ бђдетъ в# то'и дн~ь, въ дн~и прише'ствїя го'гова на' землю і^и^л~евђ, гл~етъ а^дона'и г~ь. възы'идетᲆ ја%рость моя въ гнњвњ мое^мъ
|
І буде у той день, коли Гог прийде на землю Ізраїлеву, — говорить Господь Бог, — гнів Мій запалає у люті Моїй.
|
|
19
|
19
|
|
и^ р#ве'нїя моя. въ ѓ^гни` гнњва мое^го гл~ахъ т^о, да а'ще не бђдетъ в то'и дн~ь трђсъ велик# на ꙁемли` і^и^л~вњ.
|
І в ревності Моїй, у вогні обурення Мого Я сказав: істинно у той день відбудеться велике потрясіння на землі Ізраїлевій.
|
|
20
|
20
|
|
въстрясђтся эT лица` гн~я, го'гъ, и^ ры'бы морьскїя, и^ пти'ца нбsныя, и^ ѕвњри польстїи, и^ весь гаD пол#зя'и по ꙁемли`, и^ вси` чл~цы на лици` всея земля`. и^ распадђтся го'ры, и^ расы'плются де'бри, и^ ве'сь гра'дъ на' ꙁемлю ся паде'тъ.
|
І затремтять від імені Мого риби морські і птахи небесні, і звірі польові і всі плазуни, що повзають по землі, і всі люди, які на лиці землі, й обрушаться гори, і впадуть скелі, і всі стіни впадуть на землю.
|
|
21
|
21
|
|
и^ позовђтъ на'нь весь стра'хъ мечныи въ всњхъ гораX мои^хъ, гл~етъ а^дона'и г~ь” Ме'чь чл~ка на бра'та е^го бђдетъ.
|
І по всіх горах Моїх закличу меч проти нього, — говорить Господь Бог; меч кожної людини буде проти брата її.
|
|
22
|
22
|
|
и^ эTсђждђ е^мђ смр~тїю, и^ кро'вїю, и^ до'ждеM потопля'ющемъ, и^ ка'менїемъ граDнымъ. ѓ'гнь и^ ка'мень горя'щь ѓ^дождђ` нань, и^ на вся` сђщая с нимъ.
|
І буду судитися з ним моровицею і кровопролиттям, і проллю на нього і на полки його і на багато народів, які з ним, всепотопляючий дощ і кам’яний град, вогонь і сірку;
|
|
23
|
23
|
|
и^ възвели'чюся, и^ ѓ^сщ~ђся, и^ просла'влюся, и^ ё^вњ'денъ бђдђ преD страна'ми мно'ѕњми. и^ ё^вњ'дятъ ја%ко а^ꙁъ е^смь г~ь”
|
і покажу Мою велич і святість Мою, і явлю Себе перед очима багатьох народів, і пізнають, що Я Господь.
|
|
Глvа, л~џ”
|
Глава 39
|
|
1
|
1
|
|
И т^ы сн~е чл~чь прорцы` до го'га, и^ рцы`. се^ гл~етъ а^дона'и г~ь, с^е а^ꙁъ на' тя го'гъ кня'ѕя рос#ска, мосо'хъ, и^ џо'вель.
|
Ти ж, сину людський, проречи пророцтво на Гога і скажи: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, Гог, князь Роша, Мешеха і Фувала!
|
|
2
|
2
|
|
и^ съберђ` и^ наста'влю т^я, и^ въꙁведђ т^я эT кон#ца сњвер#ска, и^ вᲆꙁведђ т^я на' горы і^и^л~евы.
|
І поверну тебе, і поведу тебе, і виведу тебе від країв півночі, і приведу тебе на гори Ізраїлеві.
|
|
3
|
3
|
|
і^ и^стряснђ рожа'никᲆ твои эT рђки` твое'я лњвыя, и^ стрњлы твоя` эT рђки` твое'я десныа.
|
І виб’ю лук твій з лівої руки твоєї, і викину стріли твої з правої руки твоєї.
|
|
4
|
4
|
|
и^ поражђ т^я на горахъ і^и^л~евахъ, и^ падеши т^ы и^ вси и^же ё^ тебе, и^ мно'ги страны` с тобо'ю. эTдадя'тся въ мно'жество п#тичьско в#семђ паря'щемђ, и^ всMњ ѕвњремъ по'льскимъ, и^деже т^я эTдахъ на и^зъја^денїе.
|
Упадеш ти на горах Ізраїлевих, ти й усі полки твої, і народи, які з тобою; віддам тебе на поживу всякого роду хижим птахам і звірам польовим.
|
|
5
|
5
|
|
на лицы по'лю паде'ши, ја%ко а^ꙁᲆ гл~ахъ, гл~етᲆ а^дона'и г~ь”
|
На відкритому полі впадеш; бо Я сказав це, — говорить Господь Бог.
|
|
6
|
6
|
|
И$ пђщђ ѓ%гнь на маго'га, и^ ё^селя'тся ѓ%строви съ ми'ромᲆ.
|
І пошлю вогонь на землю Магог і на жителів островів, які живуть безтурботно, і пізнають, що Я Господь.
|
|
7
|
7
|
|
и^ ё^вњдятᲆ ја%ко а^зъ е^смь г~ь. і^ и^мя мое ст~ое съвњстно бђдетъ средњ людїи мои^хъ і^и^л~евњхъ, и^ не ѓ^сквер#нится и^мя мое ст~ое ктомђ. и^ ё^вњдятъ страны`, ја%ко а^зъ е^смь г~ь ст~ый средњ і^и^л~я”
|
І явлю святе ім’я Моє серед народу Мого, Ізраїля, і не дам надалі неславити святе ім’я Моє, і пізнають народи, що Я Господь, Святий в Ізраїлі.
|
|
8
|
8
|
|
Се приспњ и^ ё^вњси ја%ко бђдетъ, гл~етъ а^дона'и г~ь, с^е е^сть то'и дн~ь ѓ^ немже гл~ахъ.
|
Ось, це прийде і збудеться, — говорить Господь Бог, — це той день, про який Я сказав.
|
|
9
|
9
|
|
і^ и^ꙁыидђтъ живђщїи въ градњхъ і^и^л~евњхъ, и^ пожгђтъ ѓ^рђжїе, и^ щиты и^ ко'пїя, и^ рожа'ники и^ с# стрњла'ми, і^ и'ꙁдрђчми, и^ лђщами. и^ раждегђтъ и^ми ѓ%гнь сеDмь лњтъ.
|
Тоді жителі міст Ізраїлевих вийдуть, і розпалять вогонь, і будуть спалювати зброю, щити і лати, луки і стріли, і булави і списи; сім років буду палити їх.
|
|
10
|
10
|
|
и^ не въꙁмђтъ древо с по'ля, н^и съсњкђтъ въ дђбра'вњ. н^о ѓ^рђжїемъ раждегђтъ ѓ%гнь. и^ плњнятъ плњнившая и^хъ, и^ смятђтъ смя'тшая и^хъ, гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
І не будуть носити дров з поля, ні рубати у лісах, але будуть палити тільки зброю; і пограбують грабіжників своїх, і обберуть оббирачів своїх, — говорить Господь Бог.
|
|
11
|
11
|
|
И$ бђдетъ въ то'и дн~ь, го'гђ мњсто нарочно гробъ і^и^л~евъ, много мђж'но, и^ пришеDших# эT востоk мор#скихъ. и^ заградя'тъ ё'стїе де'бри. и^ погребђтъ т^ђ гога, и^ вс^е мно'жество е^го. и^ проꙁове'тся т^о мно'гомђжно го'гово.
|
І буде у той день: дам Гогу місце для могили в Ізраїлі, долину перехожих на схід від моря, і вона буде затримувати перехожих; і поховають там Гога й усі полчища його, і будуть називати її долиною полчища Гогового.
|
|
12
|
12
|
|
и^ вкопа'ютᲆ я& весь домъ і^и^л~евъ да ѓ^чи'стится земля сеDмь мsць.
|
І дім Ізраїлів сім місяців буде ховати їх, щоб очистити землю.
|
|
13
|
13
|
|
и^ погребђтъ я& вси` лю'дїе зе'мнїи. и^ бђдетъ и^мъ в нарокъ, во'нже дн~ь прославлюся, гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
І весь народ землі буде ховати їх, і знаменитим буде у них день, в який Я прославлю Себе, — говорить Господь Бог.
|
|
14
|
14
|
|
И$ мђжа эTнюдᲆ нарекђтъ проходя'щая зе'млю, ја%коже ѓ^ста'вшая на лицы земли погрести, и^ ѓ^чисти'ти зе'млю. до сеDми мsць и^ въꙁы'щђт# ѕњло.
|
І призначать людей, які постійно обходили б землю і за допомогою перехожих ховали б тих, що залишилися на поверхні землі, для очищення її; після семи місяців вони почнуть робити пошуки;
|
|
15
|
15
|
|
весь проходяи ꙁемлјо и^ мимоходя'и, и^ ё^ꙁрњвыи ко'сть чл~чю, сътвориT ё^ нея зна'менїе. до'ндеже погребђ ю& погрњба'ющеи въ многомђжнњ го'говњ”
|
і коли хто з тих, що обходять землю, побачить кістку людську, то поставить біля неї знак, доки погребачі не поховають її у долині полчища Гогового.
|
|
16
|
16
|
|
і^ и^мя же мњстђ прозовеTся паде'нїе мно'гомђжно. и^ ѓ^чи'стится земля`”
|
І буде ім’я місту: Гамона [полчище]. І так очистять вони землю.
|
|
17
|
17
|
|
И$ т^ы сн~е чл~чь прорцы`, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь. рцы` все'и пти'цы паря'щеи, и^ къ всемђ` ѕвњрю пльскомђ. съберњтеся, и^ прїидњте. съберњтеся эT всњхъ ѓ'крsтныхъ е^го на ꙁаколе'нїе е^же ꙁакла'хъ вамъ, ꙁаколе'нїе ве'лїе на гора'хъ і^и^л~евахъ. да ја^сте` мя'са, и^ пїете кро'вь.
|
Ти ж, сину людський, — так говорить Господь Бог, — скажи всякого роду птахам і всім звірам польовим: збирайтеся і йдіть, з усіх боків сходьтеся до жертви Моєї, яку Я заколю для вас, до великої жертви на горах Ізраїлевих; і будете їсти м’ясо і пити кров.
|
|
18
|
18
|
|
мя'са щюдовъ и^ꙁъја^сте`, и^ кро'вь кн~ѕь зе'мныхъ и^спие^те. ѓ'вны, и^ телца, и^ козлы, и^ волы, и^ пти'ць пито'мыхъ, и^ вс^и тђчнїи.
|
М’ясо чоловіків сильних будете їсти, і будете пити кров князів землі, баранів, ягнят, козлів і тельців, усіх відгодованих на Васані;
|
|
19
|
19
|
|
и^ да ја^сᲄе мяса до сы'тосᲄи, и^спїете кро'вь эT коле'нїя мое^го е^же ꙁакла'хъ.
|
і будете їсти жир до ситости і пити кров до сп’яніння від жертви Моєї, яку Я заколю для вас.
|
|
20
|
20
|
|
и^ насы'тиᲄеся эT трапе'зы мое'я, ко'ня, и^ кон#ника щюда, и^ вс^е мђжество во'инъско, гл~етъ а^дона'и г~ь.
|
І насититеся за столом Моїм конями і вершниками, чоловіками сильними й усякими людьми військовими, — говорить Господь Бог.
|
|
21
|
21
|
|
и^ дамъ сла'вђ мою въ ваs, и^ ё^зря'тъ вся` страны` сђдъ мои и^же сътвори'хъ, и^ рђкђ мою ю'же наведо'хъ на' ня.
|
І явлю славу Мою між народами, і всі народи побачать суд Мій, який Я звершу, і руку Мою, яку Я накладу на них.
|
|
22
|
22
|
|
и^ ё^вњсть весь доM і^и^л~евъ ја%ко а^ꙁъ е^смь г~ь б~ъ и^хъ, эT сего дн~е и^ проче”
|
І буде знати дім Ізраїлів, що Я Господь Бог їхній, від цього дня і далі.
|
|
23
|
23
|
|
И$ ё^вњдятъ вс^я страны`, ја%ко грњхъ ра'ди и^хъ плњне'ни бы'ша до'мъ і^и^л~евъ. понеy эTврьгошася мене, и^ эTврати'хъ лице` свое эT ни'хъ, и^ да'хъ я& в рђцњ враго'мъ и^хъ, и^ падо'ша мече'мъ вс^и.
|
І дізнаються народи, що дім Ізраїлів був переселений за неправду свою; за те, що вони чинили віроломно переді Мною, Я приховав від них лице Моє і віддав їх до рук ворогів їхніх, і всі вони впали від меча.
|
|
24
|
24
|
|
по нечистота'мъ и^хъ, и^ по мрьZскимъ грњхо'мъ ё^чини'хъ иM, и^ съкры'хъ лице` мое эT ни'хъ”
|
За нечистоти їхні і за їхнє беззаконня Я зробив це з ними, і приховав від них лице Моє.
|
|
25
|
25
|
|
Того ра'ди с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, нн~њ въз#вращђ плњн#ники і^а'ковля, и^ поми'лђю домъ і^и^л~евъ. и^ възревнђю и'мени ради мое^го ст~аго,
|
Тому так говорить Господь Бог: нині поверну полон Якова, і помилую весь дім Ізраїля, і возревную за святе ім’я Моє.
|
|
26
|
26
|
|
и^ во'змTђ нече'стїе и^хъ и^ вся` непра'вды и^хъ, ја^же неправдова'ша къ мнњ`. е^гда` в#селя'тся на земли` и^хъ с ми'ромъ, и^ не бђдеT постраша'ющаго.
|
І відчують вони нечестя своє і всі беззаконня свої, які чинили переді Мною, коли будуть жити на землі своїй безпечно, і ніхто не буде страшити їх,
|
|
27
|
27
|
|
внегда` въз#вращђ я& эT стра'нъ, і^ и^зведђ я& эT ꙁе'мль и^хъ. и^ ѓ^свящђся в нихъ предъ страна'ми,
|
коли Я поверну їх від народів, і зберу їх із земель ворогів їхніх, і явлю у них святість Мою перед очима багатьох народів.
|
|
28
|
28
|
|
и^ ё^вњдятъ ја%ко а^ꙁъ е^смь г~ь б~ъ иX. внегда` ја^влю'ся и^мъ въ страна'хъ, и^ съвокђплю я& на' землю и^хъ, и^ не ѓ^ста'влю эT них# та'мо ктомђ,
|
І пізнають, що Я Господь Бог їхній, коли, розсіявши їх між народами, знову зберу їх у землю їхню і не залишу вже там жодного з них;
|
|
29
|
29
|
|
и^ не эTвращђ лица свое^го ктомђ эT нихъ. ꙁане' же разлїяхъ ја%рость мою на до'мъ і^и^л~евъ, гл~етъ а^дона'и г~ь”
|
і не буду вже ховати від них лиця Мого, тому що Я виллю дух Мій на дім Ізраїлів, — говорить Господь Бог.
|
|
Глvа, м~”
|
Глава 40
|
|
1
|
1
|
|
И бы'сть въ пя'тое междђ десятма лњтома плњне'нїа нашего, пя'того мsца, въ деся'тыи дн~ь мsца. въ четве'ртоенадесяте лњто по плњне'нїи гра'дђ. Въ то'и дн~ь быs на мнњ рђка гн~я, и^ веде м^я та'мо.
|
У двадцять п’ятому році після переселення нашого, на початку року, у десятий день місяця, у чотирнадцятому році після зруйнування міста, у той самий день була на мені рука Господа, і Він повів мене туди.
|
|
2
|
2
|
|
въ видњнїи бж~їи веде же м^я на' ꙁемлю і^и^л~евђ. и^ поста'ви м^я на горњ высо'цњ ѕњ'ло, на не'и же ја%ко съгражде'нїе гра'да пря'мо полђ'дне.
|
У видіннях Божих привів Він мене у землю Ізраїлеву і поставив мене на дуже високій горі, і на ній, з південного боку, були ніби міські доми;
|
|
3
|
3
|
|
и^ въведе м^я та'мо. и^ с^е мђж'ъ и^ в#ꙁоръ е^го бя'ше ја%ко видњ'нїе мњ'ди льща'щися, и^ вᲆ рђцњ е^го връвь градя'щихъ, и^ тростяна мњ'ра, то'иже стоя'ше ё^ вра'тъ.
|
і привів мене туди. І ось муж, якого вигляд ніби вигляд блискучої міді, і лляний шнур у руці його і тростина для вимірювання, і стояв він біля воріт.
|
|
4
|
4
|
|
и^ рече къ мнњ мђжъ. видњ ли сн~е чл~чь. ви'ждъ ѓ^чи'ма свои^ма, и^ ё^ши'ма свои^ма слы'ши, и^ ё^чини въ срDцы свое^мъ вс^е е^ли'коже тебњ покаꙁаю а^ꙁъ, ꙁане того ради влњꙁлъ е^смь сњмо да т^и покажђ. и^ ё^ка'жеши т^ы вс^е е^ли'ко ви'диши до'мђ і^и^л~евђ”
|
І сказав мені цей муж: «сину людський! дивись очима твоїми і слухай вухами твоїми, і прихили серце твоє до всього, що я буду показувати тобі, тому що ти для того і приведений сюди, щоб я показав тобі це; все, що побачиш, сповісти дому Ізраїлевому».
|
|
5
|
5
|
|
И$ с^е ѓ^гра'да внᲇё%дђ ѓ%крsтъ хра'ма. и^ в рђцњ мђжђ мњ'ра тростяна шести ла'ктъ и^ пя'ди. і^ и^ꙁмњри в#нњшнђю стњнђ шириню ра'вно тро'сти, и^ высотђ е^го ра'вно тро'сти.
|
І ось, поза храмом стіна з усіх боків його, і у руці того мужа тростина для вимірювання у шість ліктів, рахуючи кожен лікоть у лікоть з долонею; і наміряв він у цьому домі одну тростину товщини й одну тростину висоти.
|
|
6
|
6
|
|
и^ вни'де въ вра'та ꙁря'щаа на въсто'къ, сеDмїю степе'нъ. и^ꙁмᲇрити с^е, ше'сть ѓ^ сїю странђ, шесть же ѓ^бо'нђ.
|
Потім пішов до воріт, обернених лицем на схід, і зійшов по східцях їх, і знайшов міри в одному порозі воріт одну тростину ширини і в другому порозі одну тростину ширини.
|
|
7
|
7
|
|
е^ламъ две'рныи ра'вно тро'сти дол#готђ, и^ широтђ ра'вно тро'сти. е^лам же и^же средњ џеи^ла, шести ла'ктъ. и^ џе'е вторы'и ра'вно тро'сти, долготђ и^ широтђ, е^лаM же пяти ла'ктъ.
|
І в кожній бічній кімнаті одна тростина довжини й одна тростина ширини, а між кімнатами п’ять ліктів, і у порозі воріт у притворі воріт всередині одна ж тростина.
|
|
8
|
8
|
|
и^ тре'тїи џе'е ра'вно тро'сти, и^ доlготђ и^ широтђ.
|
І зміряв він у притворі воріт усередині одну тростину,
|
|
9
|
9
|
|
е^ла'м# же вра'тныи, и^же бли'зᲆ е^ла'ма дво'рнаго, ѓ^сми ла'кт#, е^лаM же двою ла'ктђ. е^лам# же ё%трьё^дᲇ две'рїи,
|
а в притворі біля воріт наміряв вісім ліктів і два лікті у стовпах. Цей притвор біля воріт з боку храму.
|
|
10
|
10
|
|
и^ џе'е две'рныи, пря'мо же џе'е, три ѓ^ сїю странђ, три же ѓ^бонђ, мњра же е^ді'на тремъ, мњра е^ді'на е^ла'момъ ѓ%ба по'лы.
|
Бічних кімнат біля східних воріт три — з одного боку і три — з іншого; одна міра у всіх трьох і одна міра у стовпах з того й іншого боку.
|
|
11
|
11
|
|
и^ раꙁмњри широтђ две'рнђю десяти ла'ктъ, широта же вра'тная тринадесяти лак#тъ,
|
Ширини в отворі воріт він наміряв десять ліктів, а довжини воріт тринадцять ліктів.
|
|
12
|
12
|
|
въ е^ді'нъ ла'коть своди'ма. пря'мо џе'е е^ді'наго ла'кти. ла'кти же предњ'лъ ѓ%ба по'лы. џе'е шести ла'ктіи ѓ^ сїю странђ, и^ шести лактᲆ ѓ^бои` с^и и^ по'лъ.
|
А перед кімнатами виступ в один лікоть, і в один же лікоть з іншого боку виступ; ці кімнати з одного боку мали шість ліктів і шість же ліктів з іншого боку.
|
|
13
|
13
|
|
и^ раꙁмњри враᲄа эT стњны џе'е, до стњны џе'е, широта ла'ктъ двою десятђ и^ пяти ла'ктъ, къ вра'томъ.
|
Потім наміряв він у воротах від даху однієї кімнати до даху іншої двадцять п’ять ліктів ширини; двері були навпроти дверей.
|
|
14
|
14
|
|
и^ непокровен#ное е^ла'м#ма внњ вра'т#, шестидесяT ла'ктъ, два деся'ти џе'емъ эT враT ѓ%крsтъ.
|
А у стовпах він налічив шістдесят ліктів, у кожнім стовпі біля двору і біля воріт,
|
|
15
|
15
|
|
и^ не покровен#ное двор#ца внњ` непокровен#ное е^ла'ма, ё%тръё%дњ вра'тъ, пя'тьдеся'тъ ла'ктъ”
|
і від передньої сторони входу у ворота до передньої сторони внутрішніх воріт п’ятдесят ліктів.
|
|
16
|
16
|
|
и^ две'рца съкрове'ны къ џеи^мъ и^ къ е^ла'мъ, ё%трьё%дњ вра'тъ ѓ%крsтъ двор#ца. та'кождеже и^ е^ла'момъ две'рца ё%трьё%дњ ѓ%крsтъ, и^ꙁвая'нїа на е^ла'мњ ѓ%ба по'лы”
|
Ґратчасті вікна були й у бокових кімнатах і у стовпах їх, усередину воріт навколо, також і у притворах вікна були навколо на внутрішній бік, і на стовпах — пальми.
|
|
17
|
17
|
|
И$ въведе м^я въ дво'ръ ё%трьнїи. и^ с^е прегражDены ста'я и^ сто'лпи ѓ%крsтъ двора. прегражDенїи же тридесяте въ столпXњ.
|
І привів він мене на зовнішній двір, і ось там кімнати, і кам’яний поміст навколо двору був зроблений; тридцять кімнат на тому помості.
|
|
18
|
18
|
|
и^ стая на ю'жная вра'та по долготᲇ вра'тнњ сто'лпи до'лнїи.
|
І поміст цей був з боків воріт, відповідно до довжини воріт; цей поміст був нижче.
|
|
19
|
19
|
|
и^ раꙁмњри широтђ дво'рнђю эT непокрове'наго двора ё%трьняго внњё%дђ, къ непокровеномђ, вра'тъ ꙁря'щихъ на въсто'къ” И$ въведе м^я на сњ'веръ ли'ць.
|
І наміряв він у ширину від нижніх воріт до зовнішнього краю внутрішнього двору сто ліктів, на схід і на північ.
|
|
20
|
20
|
|
и^ с^е вра'та ꙁря'ща на сњ'веръ врата внњшная. и^ раꙁмњри долготђ и^хъ и^ широтђ.
|
Він виміряв також довжину і ширину воріт зовнішнього двору, повернених лицем на північ,
|
|
21
|
21
|
|
и^ џее три` ѓ^ сїю странђ, три же ѓ^бо'нђ. и^ е^лаљ=, и^ е^ламо'нъ, и' вая'нїя и^хъ. и^ бы'сть по мњ'рњ враT ꙁря'щихъ на въсто'къ, пятидеся'тъ лак#тъ дол#гота иX, а^ широта и^хъ двђдеся'тђ и^ пяти лак#тъ.
|
і бокові кімнати при них, три з одного боку і три з іншого; і стовпи їх, і виступи їх були такої самої міри, як у попередніх воріт: довжина їх п’ятдесят ліктів, а ширина двадцять п’ять ліктів.
|
|
22
|
22
|
|
и^ дво'рца и^хъ, и^ е^ламон#, и^ вая'нїя и^хъ, ја%коже и^ вра'тъ ꙁря'щихъ на въсто'къ. и^ сеDмїю въсхоD въсхождаа'хђ на' ня, е^ламо'нъ ё%трьё%дњ.
|
І вікна їх, і виступи їх, і пальми їх — тієї ж міри, як у воріт, обернених лицем на схід; і входять до них сімома сходинками, і перед ними виступи.
|
|
23
|
23
|
|
вра'та же дворђ ё%трьнемђ ја%коже и^ вра'та ꙁря'щая на въсто'к#. и^ раꙁмњри дво'ръ эT вра'тъ до врат# ла'ктъ ст^о”
|
І у внутрішній двір є ворота навпроти воріт північних і східних; і наміряв він від воріт до воріт сто ліктів.
|
|
24
|
24
|
|
И$ приведе м^я къ ю%гђ лицемъ. и^ с^е вра'та зря'ща на ю%гъ. і^ и^ꙁмњри я& по џе'е и^ е^лељ=, и^ е^ламо'н# по мњ'рамъ симъ. и^ две'рца и^хъ, и^ е^ламо'нъ по мњрамъ тњмъ.
|
І повів мене на південь, і ось там ворота південні; і наміряв він у стовпах і виступах таку саму міру.
|
|
25
|
25
|
|
и^ дверца и^хъ, и^ е^ламо'нъ ѓ%крsтъ, ја%коже и^ дверца т^ђ е^ла'мъ. пятидеся'тᲆ ла'ктъ долгота и^хᲆ, а^ широта двђдеся'тђ и^ пяти ла'ктъ.
|
І вікна у них і у переддвер’ях їх такі самі, як ті вікна: довжина п’ятдесят ліктів, а ширина двадцять п’ять ліктів.
|
|
26
|
26
|
|
и^ сеDмъ въсхо'домъ и^мᲆ. и^ е^ла'мъ ё%трьё%дђ. і^ и^ꙁвая'нїя и^хъ, е^ді'на ѓ^ сїю странђ, а^ дрђга'я ѓ^бо'нђ къ е^лељ=вђ.
|
Підйом до них — у сім сходинок, і переддвер’я перед ними; і пальмові прикраси — одна з того боку й одна з іншого на стовпах їх.
|
|
27
|
27
|
|
и^ вра'та пря'мо вра'томъ и^ двора ё%тръняго на ю%гъ. и^ раꙁмњри дво'ръ эT вра'тъ до враT на ю%гъ, ст^о ла'ктъ в широтђ”
|
І у внутрішній двір були південні ворота; і наміряв він від воріт до воріт південних сто ліктів.
|
|
28
|
28
|
|
И$ въведе м^я въ дво'ръ ё%трьнїи вратъ ја%же на ю%гъ. и^ размњри вра'та ја%же на ю%гъ по тMњже мњ'рамъ.
|
І привів він мене через південні ворота у внутрішній двір; і наміряв у південних воротах ту саму міру.
|
|
29
|
29
|
|
џе'е и^ е^лељ=, и^ е^ламонъ по тњмже мњ'рамъ.
|
І бічні кімнати їх, і стовпи їх, і притвори їх — тієї самої міри, і вікна у них у притворах їх були навколо; усього в довжину п’ятдесят ліктів, а у ширину двадцять п’ять ліктів.
|
|
30
|
30
|
|
и^ две'рца и^хъ, и^ е^ламо'нъ ѓ%крsтъ, пятидесятъ ла'ктъ долгота и^хъ, а^ широта двђдеся'тђ и^ пяти ла'ктъ.
|
Притвори були навколо довжиною у двадцять п’ять ліктів, а шириною у п’ять ліктів.
|
|
31
|
31
|
|
е^ла'м# же въ дворњ внњшнемъ, и^ вая'нїя е^лаљ=вђ. и^ сеDмь въсхоD”
|
І притвори були у них на зовнішній двір, і пальми були на стовпах їх; підйом до них — у вісім сходинок.
|
|
32
|
32
|
|
И$ въведе м^я въ дво'рь зря'щихъ на въсток#. и^ раꙁмњри и& по мњрамъ симъ. и^ џе'е и^ е^лељ=, и^ е^ла'мъ по мњ'рамъ сиM.
|
І повів мене східними воротами на внутрішній двір; і наміряв у цих воротах ту саму міру.
|
|
33
|
33
|
|
и^ две'рца е^го, и^ е^ла'моn ѓ%крsтъ, пяᲄидесятъ ла'ктъ долгота е^го, а^ широта е^го двђдеся'тђ и^ пяти ла'ктᲆ.
|
І бічні кімнати їх, і стовпи їх, і притвори їх були тієї самої міри; і вікна у них і притворах їх були навколо; довжина п’ятдесят ліктів, а ширина двадцять п’ять ліктів.
|
|
34
|
34
|
|
и^ е^ла'мъ въ дворњ ё%трьнᲇмъ. и^ вая'нїя на е^лељ=вњ ѓ%ба по'лы. и^ ѓ'смь въсхоD е^мђ”
|
Притвори у них були на зовнішній двір, і пальми на стовпах їх з того й іншого боку; підйом до них — у вісім сходинок.
|
|
35
|
35
|
|
И$ въведе м^я въ дво'ръ и^же на сњ'веръ ли'ць. и^ размњри по мњ'рамъ сим#.
|
Потім привів мене до північних воріт, і наміряв у них ту саму міру.
|
|
36
|
36
|
|
и^ џе'е, и^ е^лељ=, и^ е^лаM пятидеся'тъ ла'ктъ дол#гота е^го, а^ широта двђдеся'ти и^ пяти ла'кт#.
|
Бічні кімнати при них, стовпи їх і притвори їх, і вікна у них були навколо; усього у довжину п’ятдесят ліктів, і у ширину двадцять п’ять ліктів.
|
|
37
|
37
|
|
и^ е^ламъ въ ё%трьнњмъ дворњ, и^ вая'нїя е^лељ=вђ ѓ%ба по'лы. и^ ѓ'смь въсхоD е^мђ.
|
Притвори у них були на зовнішній двір, і пальми на стовпах їх з того й іншого боку; підйом до них — у вісім сходинок.
|
|
38
|
38
|
|
прегра'ды е^го и^ дворца` е^го, и^ е^ламо'нъ преD вра'ты е^го вторыми, и^ раздо'лїе, т^ђ и^змыва'ютъ всесъж#же'нїа.
|
Була також кімната, з входом до неї, біля стовпів воріт: там обмивають жертви всепалення.
|
|
39
|
39
|
|
ё%трь же е^лаMма вра'тнаго двњ трапе'ꙁњ ѓ^ сїю странђ, двњ же ѓ^бо'нђ, ја%коже закла'ти нихъ всесъж#же'нїя, и^ е^же ꙁа грњхи, и^ ꙁа невидњнїе.
|
А у притворі біля воріт два столи з одного боку і два з іншого боку, щоб заколювати на них жертви всепалення і жертви за гріх і жертви за злочин.
|
|
40
|
40
|
|
и^ в раздо'ли ја%же на ю%гъ всесъж#же'нїи ё^ две'рїи ꙁря'щихъ на сњ'вер#, двњ трапе'ꙁњ. на въсто'къ и^ на ю%гъ в#торыхъ і^ е^ла'м#ма вратнаго дв^њ трапеѕњ на востокъ.
|
І біля зовнішнього боку біля входу в отвір північних воріт були два столи, і з іншого боку, поряд з притвором біля воріт, два столи.
|
|
41
|
41
|
|
четы'ри ѓ^ сїю странђ, четы'ри же ѓ^бо'нђ. ё^ вра'тъ ја%же на ю%гъ, на тњхъ да ꙁакала'ютъ ꙁаколе'нїя, проти'вђ ѓ^сми трапе'ꙁъ ꙁаколе'нїи.
|
Чотири столи з одного боку і чотири столи з іншого боку, з боків воріт: усього вісім столів, на яких заколюють жертви.
|
|
42
|
42
|
|
четы'ре же трапе'ꙁы всесъж#же'нїи ка'мяны и^стесаны, въ долготђ ла'кти е^ді'наго и^ по'лъ, та'кожде же и^ в широтђ, а^ ла'кти въ высотђ. на т^ы да въꙁлага'ютъ съсђды в няже ꙁакала'ютъ всесъж#же'нїя, и^ ꙁаколе'нїя.
|
І чотири столи для приготування всепалення були з тесаних каменів, довжиною у півтора ліктя, і шириною у півтора ліктя, а висотою в один лікоть; на них кладуть знаряддя для заколення жертви всепалення та інших жертв.
|
|
43
|
43
|
|
и^ да и^мњ'ютъ ѓ^гражде'нїе ма'ло и^сте'сано пя'ди, ё'трьё'дњ ѓ'крsтъ. врьхђ же трапе'зы покро'въ, покрыва'тися и^мъ эT до'жда и^ зно'я”
|
І гаки в одну долоню прироблені були до стін будівлі навколо, а на столах клали жертовне м’ясо.
|
|
44
|
44
|
|
И$ въвеведе` м^я въ дво'ръ ё'трьнїи. и^ се дв^њ прегра'дњ въ ё'трьнᲇмъ дворњ`, е^дїна` на юh ё^ вра'тъ зря'щихъ на сњ'веръ и^ въводя'щая на ю'гъ. а^ дрђга'я на сњвеr ё^ вра'тъ зря'щихъ на ю'гъ а^ въводя'щая к# сњверђ”
|
Ззовні внутрішніх воріт були кімнати для співців; на внутрішньому дворі, збоку північних воріт, одна обернена лицем на південь, а інша, збоку південних воріт, повернена лицем на північ.
|
|
45
|
45
|
|
И$ рече къ мнњ`, прегра'да сїя ја^же ѕритъ на ю'гъ, жръце'мъ е^сть и^же стрегђтъ стражбђ` хра'ма.
|
І сказав він мені: «ця кімната, яка лицем до півдня, для священиків, що пильнують на сторожі храму;
|
|
46
|
46
|
|
а^ прегра'да ја%же ѕри'тъ к# сњверђ, жръце'мъ е^сть стрегђщимъ тре'бникъ. тїи сђть сн~ове садо'кови, пристђпа'ющеи эT левљ=я къ гв~и слђжи'ти е^мђ”
|
а кімната, яка лицем на північ, для священиків, що пильнують на сторожі жертовника: це сини Садока, які одні із синів Левія наближаються до Господа, щоб служити Йому».
|
|
47
|
47
|
|
и^ раꙁмњ'ри дво'рᲆ ст^а лак#тъ в# долготђ`, и широтђ ст^а лак#тъ на четы'ре ча'сти е^го. и^ требникᲆ прямо хра'мђ”
|
І наміряв він у дворі сто ліктів довжини і сто ліктів ширини: він був чотирикутний; а перед храмом стояв жертовник.
|
|
48
|
48
|
|
И$ въведе мя въ е^ла'мъ храмныи. и^ раꙁмњри е^лаMа пяти лак#тъ широтђ` ѓ^ е^ді'нђ странђ`, пяти же лак#тъ ѓ^бонђ. широта' же две'рнаа четыренадесять лак#тъ. и^ поDбо'я дверная е^лаMма, три ла'кти ѓ^сюю странђ`, три же ѓ^бонђ.
|
І привів він мене до притвору храму, і наміряв у стовпах притвору п’ять ліктів з одного боку і п’ять ліктів з іншого; а біля воріт три лікті ширини з одного боку і три лікті з іншого.
|
|
49
|
49
|
|
длъготаy е^лаMма двадесять лак#тъ, а^ широта` а~і лак#тъ. и^ е^ді'нънадесяте степеn въсхожDахђ к немђ. и^ сто'лпи бња'хђ ё^ е^ла'мъ, е^ді'нъ ѓ^ сїю сᲄранђ` а^ дрђгїи ѓ^бонђ”
|
Довжина притвору — двадцять ліктів, а ширина — одинадцять ліктів, і сходять до нього по десяти сходинках; і були підпори у стовпів, одна з одного боку, а друга з іншого.
|
|
Глvа, м~а”
|
Глава 41
|
|
1
|
1
|
|
И въведе мя въ хра'мъ, и^ раZмњри е^лаM, шести лактъ широтђ` ѓ^сю'ю странђ`, шести же ла'ктъ широтђ ѓ^бонђ,
|
Потім увів мене до храму і наміряв у стовпах шість ліктів ширини з одного боку і шість ліктів ширини з іншого боку, на ширину скинії.
|
|
2
|
2
|
|
и^ широтђ враTнђю десяT лактъ. и^ вра'тницы вра'томъ пяти ла'ктъ ѓ^сю'ю странђ, пяти' же ѓ^бонђ. і^ и^змњри длъготђ` е^го м~ лак#тъ, а^ широтђ` к~ лак#тᲆ.
|
У дверях десять ліктів ширини, і з боків дверей п’ять ліктів з одного боку і п’ять ліктів з іншого боку; і наміряв довжини у храмі сорок ліктів, а ширини двадцять ліктів.
|
|
3
|
3
|
|
И$ вни'де въ дво'ръ ё'трьнїи. и^ разъмњри е^ла'мъ дворныи двђ ла'ктђ, а^ две'ри шести лак#тъ, а^ подбо'я дверныя седмїю ла'ктъ ѓ^сю'ю странђ`, сед#ми же ѓ^бонђ.
|
І пішов усередину, і наміряв у стовпах біля дверей два лікті й біля дверей шість ліктів, а ширина дверей — сім ліктів.
|
|
4
|
4
|
|
и^ раꙁмњри длъготђ` двернђю м~ лак#тъ, а^ широтђ` к~ ла'ктъ преD лицеM хра'мђ” И$ рече къ мнњ`, с^е ст~ое ст~ыхъ.
|
І відміряв у ньому двадцять ліктів у довжину і двадцять ліктів у ширину храму, і сказав мені: «це — Святе Святих».
|
|
5
|
5
|
|
и^ размњ'ри сᲄњнђ` хра'ма шести лактъ и^ широтђ` страннђю д~ лактᲆ ѓ%крsт#.
|
І наміряв у стіні храму шість ліктів, а ширини у бічних кімнатах, навколо храму, по чотирі лікті.
|
|
6
|
6
|
|
страна' же, стра'нђ до страны`, тридесять и^ три` два'щи. и^ межDинA въ стњнњ` хра'мнњи в# страна'хъ ѓ%крsтъ, ја^коже на прозра'къ бы'ти в#ходя'щимъ, да эTнђдь не пристђпа'ютъ къ стњнњ` хра'мнњи.
|
Бічних кімнат було тридцять три, кімната біля кімнати; вони заходять у стіну, яка біля храму для кімнат навколо, так що вони пов’язані з нею, але стіни́ самого храму не торкаються.
|
|
7
|
7
|
|
широта' же внњшняя страны` по приложе'нїю эT стњны` къ вы'шнњи ѓ'крsтъ храма. ја%коже да ся раширя'етъ съвы'ше. и^ да эT до'лнихъ въсхо'дятъ на помосты, а^ эT сре'днихъ къ трикровнымъ.
|
І він більше і більше розширювався навколо вгору бічними кімнатами, тому що окружність храму піднімалася вище і вище навколо храму, і тому храм мав велику ширину вгорі, і з нижнього поверху піднімалися у верхній через середній.
|
|
8
|
8
|
|
и^ џрае^лъ хра'мныи высота` ѓ'крsтъ, межDа стран#ная ра'вно трости шести ла'ктъ межDа,
|
І я бачив верх дому на усю окружність; бічні кімнати в основі мали там міри цілу тростину, шість повних ліктів.
|
|
9
|
9
|
|
широта' же стњны` стран#ныя внњ`ё'дњ пяти ла'ктъ. и^ про'чая междђ стра'нъ хра'мныхъ.
|
Ширина стіни бічних кімнат, що виходять назовні, п’ять ліктів, і відкритий простір є біля бічних кімнат храму.
|
|
10
|
10
|
|
и^ меж#дђ прегра'дами широта` десяти ла'ктъ ѓ^бњмо ѓ'крsтъ хра'ма.
|
І між кімнатами відстань двадцять ліктів навколо всього храму.
|
|
11
|
11
|
|
двери же преграD къ про'чемђ, две'ремъ ја%же къ сњверђ, двери же е^ді'ны къ ю'гђ. широта' же къ свњтђ про'чаго пяти ла'ктъ широта` ѓ'крsтъ.
|
Двері бічних кімнат ведуть на відкритий простір, одні двері — на північний бік, а інші двері — на південний бік; а ширина цього відкритого простору — п’ять ліктів навколо.
|
|
12
|
12
|
|
предњ'л же проти'вђ про'чемђ е^же къ морю, о~ лак#тъ широта` стњны`. предњля'ющая широта` ѓ'крsт#, и^ длъгоᲄа` е^го ч~ лак#тъ.
|
Будинок перед площею на західному боці — шириною у сімдесят ліктів; стіна ж цього будинку — п’ять ліктів ширини навколо, а довжина її — дев’яносто ліктів.
|
|
13
|
13
|
|
и^ раꙁмњри проти'вђ хра'мђ ст^а лак#тъ. и^ про'чая и^ предњля'ющая, и^ стъны и^хъ и^ доlгота` ст^а лак#тъ.
|
І наміряв він у храмі сто ліктів довжини, і у площі й у прибудові, й у стінах його також сто ліктів довжини.
|
|
14
|
14
|
|
и^ широта` проти'вђ хра'мђ, и^ прочая противђ, ст^а лак#тъ.
|
І ширина храму з лицьового боку і площі на схід сто ж ліктів.
|
|
15
|
15
|
|
и^ размњри длъготђ` предњлђ проти'вђ лицђ про'чномђ съза'ди хра'мђ томђ, и^ прочая ѓ^сю'ю странђ и^ ѓ^бо'нђ, ст^а лак#тъ длъготђ. хра'м же и^ стњны, е^ла'мъ внњшнїи, и^ доскы вая'ныя,
|
І у довжині будівлі перед площею на задньому боці її з бічними кімнатами її по той та інший бік він наміряв сто ліктів, з внутрішньою частиною храму і притворами двору.
|
|
16
|
16
|
|
и^ дверца стњны сщ~енїя ѓ%крsтъ трем#, ја%коже прекланя'тися. храм# же и^ еже блиꙁъ е^го ѓ^граждено дре'вомъ и^ ѓ'крsтъ пожDь, эT по'да же до дверецъ, дверца же ѓ^творя'емы троя'ко на прекланя'нїе.
|
Дверні бруси і ґратчасті вікна, і бічні кімнати навколо, в усіх трьох ярусах, навпроти порогів обшиті деревом і від підлоги до вікна; вікна були зачинені.
|
|
17
|
17
|
|
и^ до близъ ё'трьняго, и^ до внњшняго. и^ на все'и стњнњ ѓ%крsтᲆ, и^ на ё'трьнњмъ, и^ на внњшнемᲆ мњри.
|
Від верху дверей як всередині храму, так і зовні, й по всій стіні навколо, всередині і зовні, були різьблені зображення,
|
|
18
|
18
|
|
і^ и^звая'ни херђвими, н^и и^ꙁваја%нїя, н^и вая'нїе ѓ^ба полы”
|
зроблені були херувими і пальми: пальма між двома херувимами, й у кожного херувима два лиця.
|
|
19
|
19
|
|
лице же чл~чьско къ ваја^нїю ѓ%ба полы, и^ лице л#вово къ вая'нїю ѓ^ба полы и^зваяn весь храM ѓ'крsтъ.
|
З одного боку до пальми повернене лице людське, а з іншого боку до пальми — лице лев’яче; так зроблено в усьому храмі навколо.
|
|
20
|
20
|
|
эT по'жда до до'скъ преградныX, херђвиM и^ вая'нїя и^зваяна.
|
Від підлоги до верху дверей зроблені були херувими і пальми, також і по стіні храму.
|
|
21
|
21
|
|
ст~ое^ же, и^ хра'мъ эTврьза'емъ на четыри страны`. преD лицеM ст~ыхъ видњнїе ја%ко зра'къ. тре'бника древя'на,
|
В храмі були чотирикутні одвірки, і святилище мало такий саме вигляд, як я бачив.
|
|
22
|
22
|
|
три ла'кти высоᲄа` е^го, а^ долгота` двђ лактђ, широта` же та'кожDе. и^мњя'ше же и^ ё'глы и^ степени е^го, и^ стњны и^хъ древяны” И$ рече къ мнњ`, с^и трапе'за ја%же преD лицемъ гн~имъ.
|
Жертовник був дерев’яний у три лікті висоти й у два лікті довжини; і кути його, і підніжжя його, і стінки його — з дерева. І сказав він мені: «це трапеза, яка перед Господом».
|
|
23
|
23
|
|
двою же две'ри хра'мђ, и^ ст~омђ дво'я двери,
|
У храмі й у святилищі по двоє дверей,
|
|
24
|
24
|
|
двои^мъ дверемъ ѓ^браща'ющимся. и^ дв^њ две'ри е^ді'нњмъ, двњ' же вторы'мъ дверемъ.
|
і двері ці із двох дощок, обидві дошки рухомі, дві в одних дверях і дві дошки в інших;
|
|
25
|
25
|
|
хра'мнїи же херђвиM и^ вая'нїя, по вая'нїи ст~ыхъ, и^ древеса` бл~га прDе лицемъ е^ла'м#мђ внњ`ё'дᲇ,
|
і зроблені на них, на дверях храму, херувими і пальми такі самі, які зроблені по стінах; а перед притвором іззовні був дерев’яний поміст.
|
|
26
|
26
|
|
и^ дверца съкрове'ны. и^ раꙁъмњ'ри ѓ%ба полы въ покро'вњх# е^лаMмђ, и^ страны` храмђ съпря'жены”
|
І ґратчасті вікна з пальмами, по той та інший бік, були з боків притвору й у бічних кімнатах храму і на дерев’яній обшивці.
|
|
Глvа, м~в”
|
Глава 42
|
|
1
|
1
|
|
И вᲆведе мя въ дво'рᲆ внњшнїи на восто'ки проти'вђ вра'тоM ја^же кᲆ сњ'верђ. и^ въведе мя ё'трь, и^ с^е преграD шесть, пять дръжа'щася про'чаh, и^ дръжа'щася предњла и^же к# сњ'верђ.
|
І вивів мене до зовнішнього двору північною дорогою, і привів мене до кімнат, що навпроти площі й навпроти будівлі на півночі,
|
|
2
|
2
|
|
противђ лицђ`, ст^а лак#тъ длъгоᲄа къ сњ'верђ, а^ широта` н~ лак#тъ.
|
до того місця, що біля північних дверей має у довжину сто ліктів, а у ширину п’ятдесят ліктів.
|
|
3
|
3
|
|
въпи'саны ја%ко и^ вра'та двора ё'трьняго, и^ ја%ко ѓ^сᲄолпле'нїе внњшняго двора`. вря'жены сЂть лицемъ стая тр^и.
|
Навпроти двадцяти ліктів внутрішнього двору і навпроти помосту, який на зовнішньому дворі, були галерея навпроти галереї у три яруси.
|
|
4
|
4
|
|
ја%же проти'вђ прегра'даM проходъ десяти лак#тъ в широтђ`, въ ё'трьнїи въхо'дъ е^ді'наго лаkти, ст^а лак#тᲆ длᲆгота`. и^ две'ри и^хъ къ сњверђ,
|
А перед кімнатами хід у десять ліктів ширини, а всередину в один лікоть; двері їх лицем на північ.
|
|
5
|
5
|
|
и^ прохо'ди помостни та'кожде, ја%ко и^звержеся ѓ^стол#пле'нїе и^ꙁ не'го эT долњшняго ѓ^стоlпле'нїа,
|
Верхні кімнати вужчі, тому що галереї віднімають у них трохи порівняно з нижніми і середніми кімнатами цієї будівлі.
|
|
6
|
6
|
|
и^ межDа си'це стая`. и^м#же трегђбъ бя'хђ и^ стол#пъ не и^мњша, ја%коже и^ сто'лпи прегра'дъ. того ради и^ꙁъмля'хђ и^з ни'ꙁђ и^ среDнихъ эT земля` пятидеся'тъ лак#тъ.
|
Вони у три яруси, і таких стовпів, які на дворах, немає у них; тому вони і зроблені вужчими порівняно з нижніми і середніми кімнатами, починаючи від підлоги.
|
|
7
|
7
|
|
и^ свњтъ внњ`ё'дњ, ја%коже и^ прегра'да двора` внњшняго ѕря'щая противђ прегра'дамъ ја%же къ сњверђ. длъгота` пятидесятъ лак#тъ.
|
А зовнішня стіна навпроти цих кімнат від зовнішнього двору, що складає лицевий бік кімнат, має довжину п’ятдесят ліктів;
|
|
8
|
8
|
|
ја^ко длъгота` преграD ѕря'щихъ въ дво'ръ внњшнїи бяше пятидесятᲆ лак#тъ. т^ы сђть съли'чная тMњ, все' же ст^а лак#тъ.
|
тому що і кімнати на зовнішньому дворі займають довжини тільки п’ятдесят ліктів, і ось перед храмом сто ліктів.
|
|
9
|
9
|
|
двери же предгра'дъ тњхъ въхо'да и^же на восто'ки, ја%коже въходи'ти и^ми эT двора` внњшняго.
|
А знизу хід до цих кімнат зі східного боку, коли підходять до них із зовнішнього двору.
|
|
10
|
10
|
|
по свњтђ тњхъ на лице` ю'гђ, и^ пря'мо про'чнаго и^ прегра'ды.
|
У ширину стіни двору на схід перед площею і перед будівлею були кімнати.
|
|
11
|
11
|
|
и^ прохо'ди проти'вђ лицђ и^хъ, по мњрамъ ја%же къ сњверђ. по длъготњ` и^хъ, и^ по широтњ и^хъ. и^ по всњмъ и^схо'домъ и^хъ, и по всњмъ ѓ'братомъ и^хъ, и^ по две'ремъ и^хъ
|
І хід перед ними такий самий, як і у тих кімнат, які обернені на північ, така сама довжина, як і у тих, і така сама ширина, і всі виходи їх, і будова їх, і двері їх такі самі, як і у тих.
|
|
12
|
12
|
|
преграD ја%же къ югђ. и^ по дверемъ эT ко'нца проходђ а^ки къ свњтђ межда тро'сти и^ на восто'кᲆ ја%коже входи'ти и^ми”
|
Такі самі двері, як і у кімнатах, які на південь, і для входу у них двері біля самої дороги, яка йшла прямо уздовж стіни на схід.
|
|
13
|
13
|
|
И$ рече къ мнњ`, ше'сть прегра'дъ ја%же къ сњверђ, и^ прегра'дъ ја%же къ ю'гђ сђщая противђ лицђ ме'ждъ. т^ы сђть прегра'ды ст~аго. в ни'х же да ја%да'ютъ жръцы` сн~ове садо'кови, и^же пристђпа'ютᲆ къ гв~и въ ст~аа ст~ыхъ. и^ т^ђ пожрђтъ въ ст~ая ст~ыхъ, тре'бђ е^же ꙁа грњхи` и^ е^же ꙁа невњдњнїе, поне'же мњсто ст~о.
|
І сказав він мені: «кімнати на північ і кімнати на південь, які перед площею, є кімнати священні, в яких священики, що наближаються до Господа, з’їдають найсвященніші жертви; там само вони кладуть найсвященніші жертви, і хлібні приношення, і жертву за гріх, і жертву за злочин, бо це місце святе.
|
|
14
|
14
|
|
да не въхо'дят# та'мо ра'ꙁвњ жерцы`. да не въхо'дятъ эT ст~аго въ дворъ внњшнїи, ја^коже прsно да бђдђтъ ст~и принося'щеи, и^ да ся не прикаса'ю^тъ ри'зњ и^хъ в ни'хже слђжать, понеже ст~ы сђть. н^о да ѓ^блекђтся в ри'ꙁы и'ны, е^гда прикаса'ются лю'дехъ”
|
Коли увійдуть туди священики, то вони не повинні виходити з цього святого місця на зовнішній двір, доки не залишать там одягу свого, в якому служили, бо вони священні; вони повинні одягнути на себе інший одяг і тоді виходити до народу».
|
|
15
|
15
|
|
И$ съвръшися раꙁмњре'нїе хра'ма ё'трьё'дњ. і^ и^зведе мя по пђти` вра'тномђ ѕря'щихъ на восто'къ, и^ раꙁмњри скаꙁанїе хра'мA ѓ%крsтъ съ ꙁаповњдїю.
|
Коли скінчив він вимірювання внутрішнього храму, то вивів мене воротами, оберненими лицем на схід, і став вимірювати його навколо.
|
|
16
|
16
|
|
и^ ста` на ю'гъ вра'тъ зря'щихъ на востокъ, и^ размњри пять сот# тросᲄїю мњрною.
|
Він виміряв східний бік вимірювальною тростиною і наміряв вимірювальною тростиною всього п’ятсот тростин;
|
|
17
|
17
|
|
и^ ѓ^брати'ся на сњверъ, и^ раꙁмњри на лице` сњвера, лак#тъ пя'тьсотъ тростїю мњрною.
|
на північному боці тією самою вимірювальною тростиною наміряв усього п’ятсот тростин;
|
|
18
|
18
|
|
и^ ѓ^брати'ся къ мо'рю, и^ раꙁмњри на лице` мо'ря, пятьсо'тъ тростїю мњрною.
|
на південній стороні наміряв вимірювальною тростиною також п’ятсот тростин.
|
|
19
|
19
|
|
и^ ѓ^брати'ся на ю'гъ, и^ раꙁмњри противђ ю'гђ, е~ сотъ тростїю мњрною.
|
Повернувши до західного боку, наміряв вимірювальною тростиною п’ятсот тростин.
|
|
20
|
20
|
|
на четыри страны` тою'жъ тро'стїю и^ ꙁаповњда и^ ѓ^гра'дђ ѓ'крsтъ е^мђ, пятїю со'тъ ла'ктъ долготђ, пяти со'т же лак#тъ широтђ. раꙁлђчи'ти междђ ст~ыми и^ прегражде'нїемъ е^же ѓ'крsтъ хра'ма”
|
Із усіх чотирьох боків він обміряв його; навколо нього була стіна довжиною у п’ятсот тростин і у п’ятсот тростин шириною, щоб відокремити святе місце від несвятого.
|
|
Глvа, м~г”
|
Глава 43
|
|
1
|
1
|
|
И въведе мя къ вра'томъ зря'щимъ на восто'ки. і^ и^зведе мя.
|
І привів мене до воріт, до тих воріт, що повернені лицем на схід.
|
|
2
|
2
|
|
и^ с^е сла'ва бг~а і^и^л~ева грядя'ше по пђти` и^же на востокъ. и^ гла'съ плъ'ка а^ки глsа сђгђбыхъ мно'гъ, и^ ꙁемля` свњтя'шеся а^ки свњтъ эT сла'вы е^го ѓ'крsтъ.
|
І ось, слава Бога Ізраїлевого йшла від сходу, і глас Його — як шум вод великих, і земля освітилася від слави Його.
|
|
3
|
3
|
|
и^ видњнїе е^же ви'дњхъ по ѓ'браꙁђ и^же ви'дњхъ, е^гда въхожда'хъ пома'ꙁати гра'дъ. и^ видњнїе же ѓрђжїя подобя'шеся видњ'нїю, е^же ви'дXњ на рецњ хова'рᲇ. а^бїе же ви'дњвъ падо'хъ.
|
Це видіння було таке саме, яке я бачив раніше, точно таке, яке я бачив, коли приходив звістити загибель місту, і видіння, подібні до видінь, які бачив я біля ріки Ховари. І я впав на лице моє.
|
|
4
|
4
|
|
сла'ва же гн~я вни'де въ хра'мъ по пђти` вра'тномђ зря'щихъ на востокъ”
|
І слава Господа увійшла у храм шляхом воріт, обернених лицем до сходу.
|
|
5
|
5
|
|
И$ взя' мя дх~ъ, и^ въведе' мя въ двор# ё'трьнїи. и^ с^е плънъ сла'вы домъ гнь.
|
І підняв мене дух, і увів мене у внутрішній двір, і ось, слава Господа наповнила весь храм.
|
|
6
|
6
|
|
и^ ста'хъ, и^ с^е гла'съ эT хра'ма гл~ющаго къ мн^њ. и^ мђжъ стоя'ше дръжа'ся мене`.
|
І я чув когось, хто говорив до мене з храму, а той муж стояв біля мене,
|
|
7
|
7
|
|
и^ рече къ мн^њ. сн~е чл~чь, ви'дњ ли мњсто прsтла мое^го, и^ мњсто стопы` ногђ моею, и^деже всели'тся и'мя мое средњ домђ і^и^л~вA въ вњкъ” И$ не ѓ^скверня'тъ ктомђ и'мени мое^го ст~ого домъ і^и^л~евъ, тїи и^ старњ'ишины и^хъ съблђже'нїемъ, и^ съгрњшенїи ста'рњишинъ и^хъ средњ и^хъ”
|
і сказав мені: сину людський! це місце престолу Мого і місце стопам ніг Моїх, де Я буду жити серед синів Ізраїлевих повіки; і дім Ізраїлів не буде більше оскверняти святого імені Мого, ні вони, ні царі їхні, блудінням своїм і трупами царів своїх на висотах їх.
|
|
8
|
8
|
|
Вънегда` полага'шеся прDедверїе мое въ прDедве'рїи и^хъ, и^ пра'ѕи мои` дрьжа'щеся пра'гъ и^хъ. и^ да'ша стњнђ` мою ја%ко дръжа'щђюся мене, и^ ѓ'нњхъ. и^ ѓ^скверниша и'мя мое ст~ое въ безаконїихъ е^же творя'хђ. и^ скончаX я& въ ја%рости мое'и ё^бо'емъ.
|
Вони ставили поріг свій біля порогу Мого і одвірки дверей своїх біля Моїх одвірків, так що одна стіна була між Мною і ними, й оскверняли святе ім’я Моє мерзотами своїми, які робили, і за те Я погубив їх у гніві Моєму.
|
|
9
|
9
|
|
и^ нн~њ да эTри'нђтъ блђже'нїе иX, и^ ё^бояTся старњ'ишины иX эT мене`, и^ вселю'ся средњ и^хъ въ вњкъ”
|
А тепер вони відкинуть від Мене блудодіяння своє і трупи царів своїх, і Я буду жити серед них повіки.
|
|
10
|
10
|
|
Ты' же сн~е чл~чь, скажи домђ і^и^л~евђ хра'мъ. и^ да помлъкнђтъ эT грXњ свои^хъ. и^ видњнїе е^го и^ ꙁаповњди е^го.
|
Ти, сину людський, сповісти дому Ізраїлевому про храм цей, щоб вони посоромилися беззаконь своїх і щоб зняли з нього міру.
|
|
11
|
11
|
|
тїи же да во'ꙁмђтъ мђ'кђ всего мњсто е^же сътвори'ша. и^ да въпи'шеши хра'мъ, и^ ё^готова'нїе е^го, і^ и^схо'ды е^го, и^ въхо'ды е^го, и^ бытїе е^го, и^ вся` повелњнїя е^го, и^ вс^я зако'ны е^го съвњсти'ши и^мъ. и^ да въпи'шеши прDе ними, и^ снабдя'тъ вс^я ѓ^правда'нїя моя, и^ сътворяT я&.
|
І якщо вони будуть соромитися всього того, що робили, то покажи їм вигляд храму і розташування його, і виходи його, і входи його, і всі обриси його, і всі устави його, і всі образи його, і всі закони його, і напиши на очах їхніх, щоб вони зберігали всі обриси його і всі устави його і жили за ними.
|
|
12
|
12
|
|
и^ въ писа'нїи хра'ма на врьхђ` горы` вс^я предњлы е^го ѓ'крsт#, ст~ая ст~ыX сђть”
|
Ось закон храму: на вершині гори весь простір його навколо — Святе Святих; ось закон храму!
|
|
13
|
13
|
|
с^е ꙁако'нъ хра'ма” се'же мњры тре'бника лактемъ, дв^ђ ла'ктђ и^ пя'ди. ја^дро же и^ глђбина` ла'кти, широта' же толи'ка же. и^ ѓ^гражDенїе ё'стїя е^мђ ѓ'крsтъ, пя'ди”
|
І ось розміри жертовника у ліктях, рахуючи лікоть за лікоть з долонею: основа у лікоть, ширина також у лікоть, і пояс по всіх краях його в одну п’ядь; і ось задній бік жертовника.
|
|
14
|
14
|
|
се же высота` требника” эT глђбины нача'ла вдоле'нїя е^го къ ѓ^цысти'лђ вели'комђ. сеже поди, дв^ђ лактђ. а^ эT ѓ^цысти'ла малого къ ѓ^цысти'лђ великомђ ла'кти д~, и^ широта` ла'кти.
|
Від основи, що у землі, до нижнього виступу два лікті, а шириною він в один лікоть; від малого виступу до великого виступу чотири лікті, а ширина його — в один лікоть.
|
|
15
|
15
|
|
и^ а^рїиль, д~ ла'ктъ. а^ эT а^рїила и^ вы'ше ё'гла лак#тъ. а^
|
Сам жертовник висотою у чотири лікті; і з жертовника піднімаються вгору чотири роги.
|
|
16
|
16
|
|
а^рїиль, в~і лак#тъ въ доlготђ, и^ в~і лак#тъ в широтђ. на четы'ре ё'глы на четыре ча'сти е^го. цысти'ло же
|
Жертовник має дванадцять ліктів довжини і дванадцять ширини; він чотирикутний на усі свої чотири боки.
|
|
17
|
17
|
|
д~і лак#тъ въ доlготђ`, и^ д~і лак#тъ широта`. на четы'ре ё'глы на четыре ча'сти е^го. и^ въ ѓ^гражде'нїе е^ю` ѓ'крsтъ ѓ^бдержа'я полъ ла'кти, и^ ѓ^бдержа'нїе е^го лаkти ѓ%крsтъ. и^ степе'ни е^го зря'ща на востокъ”
|
А в майданчику чотирнадцять ліктів довжини і чотирнадцять ширини на всі чотири боки його, і навколо нього пояс у півліктя, а основа його у лікоть навколо, сходи ж до нього зі сходу.
|
|
18
|
18
|
|
И$ рече къ мн^њ, сн~е чл~чь, с^е гл~етᲆ г~ь б~ъ і^и^л~евъ. с^е ꙁа'повњди требника, въ дн~ь сътворенїя е^го. ја%коже възноси'ти всесъж#же'нїя и^ блюсти` ѓ^ кро'ви.
|
І сказав він мені: сину людський! так говорить Господь Бог: ось устави жертовника до того дня, коли він буде зроблений для приношення на ньому всепалень і для кроплення на нього кров’ю.
|
|
19
|
19
|
|
и^ даси` жръцемъ и^ левљ=томъ, и^же эT племени сђть садо'кова, пристђпа'ющиM къ мн^њ. гл~етъ г~ь б~ъ, ја%коже слђжи'ти мн^њ, те'лець эT говя'дъ ꙁа грњхъ.
|
Священикам від коліна Левіїного, які з племені Садока, що наближаються до Мене, щоб служити Мені, — говорить Господь Бог, — дай тельця зі стада волів, у жертву за гріх.
|
|
20
|
20
|
|
и^ да возмђтъ эT кро'ви е^го, и^ да възло'жаT на четы'ре ё'глы тре'бникђ, и^ на четыре части цысти'лђ, и^ ѓ^ сᲄепени ѓ'крsтъ. и^ да ѓ^кропи'ши е^ю`.
|
І візьми крови його, і покропи на чотири роги його, і на чотирі кути майданчика, і на пояс навколо, і так очисти його й освяти його.
|
|
21
|
21
|
|
и^ да во'ꙁмђтъ те'лець и^же ꙁа грњхъ, и^ да съж#же'тся въ эTлђченMњ храмњ вн^њё'дњ ст~ыхъ.
|
І візьми тельця, у жертву за гріх, і спали його на призначеному місці дому поза святилищем.
|
|
22
|
22
|
|
а^ въ вторы'и дн~ь да по'имђтъ дв^а ко'ꙁлища эT ко'зъ непоро'чен#, ꙁа грњхъ. и^ да ѓ^цыстяT требникъ, ја%коже ѓ^цысти'ша и& те'лцемъ.
|
А на другий день у жертву за гріх принеси з козячого стада козла без пороку, і нехай очистять жертовник так само, як очищали тельцем.
|
|
23
|
23
|
|
и^ ја%ко ско'нчаютъ ѓ^цыще'нїе. да принесђтъ телецъ эT говядъ непороченъ, и^ ѓ'венъ эT ѓ^вець непороченъ,
|
Коли ж закінчиш очищення, приведи зі стада волів тельця без вад і з отари овець барана без вад;
|
|
24
|
24
|
|
и^ да принесђтъ прDе г~а. и^ да възве'ргђтъ на ня жръцы со'ль, и^ да възнесђтъ я& гв~и всесож#же'нїа.
|
і принеси їх перед лице Господа; і священики кинуть на них соли, і принесуть їх у всепалення Господу.
|
|
25
|
25
|
|
седмь дн~ъ да сътво'риши ко'злищ# за грњхъ вс^я дн~и, а^ те'лець эT говя'дъ, а^ ѓ'венъ эT ѓ^вець непорочеn, и^ да сътворятъ вс^я дн~и.
|
Сім днів принось у жертву за гріх по козлу в день; також нехай приносять у жертву по тельцю зі стада волів і по барану з отари овець без вад.
|
|
26
|
26
|
|
и^ да ѓ^цы'стятъ тре'бник#, и^ да ѓ^цы'стяT и&, и^ да наплънятъ рђкђ е^го.
|
Сім днів вони повинні очищати жертовник і освячувати його і наповнювати руки свої.
|
|
27
|
27
|
|
и^ да скоnча'ютъ се'дмь дн~їи” И$ бђдетъ по ѓ^смњмъ дн~и, и^ потоM. да сътворяT жръцы` всесъж#же'нїя ваша, і^ е^же сп~сенїа вашего. и^ прїимђ` в^ы, гл~етъ г~ь”
|
Після закінчення ж цих днів, у восьмий день і далі, священики будуть підносити на жертовнику ваші всепалення і подячні жертви; і Я буду милостивий до вас, — говорить Господь Бог.
|
|
Глvа, м~д”
|
Глава 44
|
|
1
|
1
|
|
И ѓ^брати м^я на пђть вра'т# ст~ыхъ внњшнихъ, зря'щихъ на восто'къ. та'же бњхђ ꙁаключеnна.
|
І привів він мене назад до зовнішніх воріт святилища, повернених лицем на схід, і вони були зачинені.
|
|
2
|
2
|
|
и^ рече ко мнњ`, т^а врата ꙁаключеnна бђдђтᲆ. и^ не эTвр'ьꙁђтся. и^ никтоy не про'идетъ и%ми. ја%ко г~ь б~ъ і^и^л~въ вни'детъ и%ми, и^ бђдђтъ заклю'чен#на”
|
І сказав мені Господь: ворота ці будуть зачинені, не відчиняться, і ніяка людина не ввійде ними, бо Господь, Бог Ізраїлів, увійшов ними, і вони будуть зачинені.
|
|
3
|
3
|
|
зане` старњ'ишина то'и сњдиT в нихъ, ја%сти хлњбъ преD гм~ъ. по пђти` е^ла'мъ вра'тномђ вни'детъ, и^ по пђти е^го и^зы'идет#”
|
Що ж до князя, він, як князь, сяде у них, щоб їсти хліб перед Господом; увійде через притвор цих воріт, і тим самим шляхом вийде.
|
|
4
|
4
|
|
И$ въведе мя по пђти вра'тъ, ја%же къ сњверђ пря'мо хра'мђ. и^ с^е по'лнъ сла'вы до'мъ гн~ь” и^ падо'хъ ниць на лицы свое^мᲆ”
|
Потім привів мене шляхом воріт північних перед лице храму, і я бачив, і ось, слава Господа наповнювала дім Господа, й упав я на лице моє.
|
|
5
|
5
|
|
И$ ре'че г~ь къ мнњ`, сн~е чл~чь вчини въ срDцы свое^мъ, и^ ви'ждь ѓ^чима, и^ ё'шима, слы'ши вс^е е^ли'коже а^ꙁъ гл~ю с тобо'ю по всемђ повелᲇнїю хра'ма гн~я, и^ вся` зако'ны е^го. и^ ё^чиниши срDце свое на пђти` хра'мA, по всњмъ пђтемᲆ е^го въ всXњ ст~ыX.
|
І сказав мені Господь: сину людський! прикладай серце твоє до всього, і дивися очима твоїми, і слухай вухами твоїми все, що Я говорю тобі про всі постанови дому Господа і всі закони його; і прихили серце твоє до входу у храм і до всіх виходів зі святилища.
|
|
6
|
6
|
|
и^ речеши, къ до'мђ гнњ'вающемђ м^я къ домђ і^и^л~евђ” Се гл~етъ г~ь б~ъ і^и^л~евᲆ, довлњт# в^ы эT всего` беꙁако'нїя до'ме і^и^л~евᲆ,
|
І скажи бунтівному дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: досить вам, доме Ізраїлів, робити всі мерзоти ваші,
|
|
7
|
7
|
|
ја%коже вᲆвести ваM сн~ы и^ноплемен#ниk неѓ^брᲇꙁаны срDцеM и^ неѓ^брᲇзаны плоᲄїю, ја%коже бываᲄи и^м# вᲆ ст~ыX, и^ ѓ^сквернавля'хђ ст~ая моя`. внегда` прино'сите в^ы хлњбы, ло'и и^ мяса. и^ престђпа'сте ꙁавњт# мо'и въ всњхъ безако'нихъ ва'шиX.
|
вводити синів чужої, необрізаних серцем і необрізаних плоттю, щоб вони були в Моєму святилищі й оскверняли храм Мій, підносити хліб Мій, жир і кров, і руйнувати завіт Мій усякими мерзотами вашими.
|
|
8
|
8
|
|
и^ не снабдњша снабдњнїя ст~ыX моиX. и^ ꙁаповњ'дасте снабдᲇнїя снабдњва'ти ст~ыхъ мои^хъ”
|
Ви не виконували варти біля святинь Моїх, а ставили замість себе їх для сторо́жі у Моєму святилищі.
|
|
9
|
9
|
|
Того ради с^е гл~етъ а^дона'и г~ь, весь сн~ъ и^ноплемен#никь неѓ^брњ'ꙁанъ срDцемъ, и^ пло'тїю, да не вни'детъ въ ст~ая моя`. ја%же въ всњхᲆ сн~овњхъ и^ноплемен#ничестњхъ, и^же сђть средњ до'мђ і^и^л~ева.
|
Так говорить Господь Бог: ніякий син чужої, необрізаний серцем і необрізаний плоттю, не повинен входити у святилище Моє, навіть і той син чужої, який живе серед синів Ізраїля.
|
|
10
|
10
|
|
н^о и^ левљ=те и^же ся эTвръгоша мене, е^гда` прелща'шеся і^и^л~ь. и^же прельстишася эT мене` въ слњдъ по'мыслъ свои^хъ, и^ во'ꙁмTђ непра'вдђ свою.
|
Рівно ж і левити, які відійшли від Мене під час відступництва Ізраїля, які, залишивши Мене, блукали вслід ідолам своїм, понесуть покарання за провину свою.
|
|
11
|
11
|
|
и^ бђдђтъ слђжа'ще въ ст~ыхъ мои^хᲆ, врата'ри ё^ дверїи хра'мђ, слђжащеи хра'мђ. тїи да ꙁакала'ютᲆ вс^есъж#женїя, и^ требы лю'демъ. и^ тїи да ста'нђтъ предъ люDми слђжи'ти и^мъ,
|
Вони будуть служити біля святилища Мого, як вартові біля воріт храму і прислужники у храмі; вони будуть заколювати для народу всепалення й інші жертви, і будуть стояти перед ними для служіння їм.
|
|
12
|
12
|
|
поне'же и^ слђжаша и^мъ преD лицемъ кђмир#скоM. и^ бы'сть до'мђ і^и^л~евђ въ мђченїе непра'вды. того ра'ди въз#двигохъ на ня рђкђ свою, гл~етᲆ г~ь б~ъ і^и^л~въ, и^ во'ꙁмђтъ безако'нїе свое.
|
За те, що вони служили їм перед ідолами їхніми і були для дому Ізраїлевого спокусою до нечестя, Я підняв на них руку Мою, — говорить Господь Бог, — і вони понесуть покарання за провину свою;
|
|
13
|
13
|
|
и^ не пристђ'пяT кᲆ мнњ` слђжи'ти мнᲇ, н^и приноси'ти кᲆ ст~ыM ст~ыX. и^ воZмђтᲆ беꙁако'нїе свое вᲆ прельщенїи е^же ся прельсти'ша.
|
вони не будуть наближатися до Мене, щоб священнодіяти переді Мною і приступати до усіх святинь Моїх, до Святого Святих, але будуть нести на собі неславу свою і мерзоти свої, які чинили.
|
|
14
|
14
|
|
и^ ё^чинитъ я& снабдᲇти стра'ж#бы хра'ма на все` дњло е^го,
|
Зроблю їх вартовими храму для всіх служб його і для всього, що звершується у ньому.
|
|
15
|
15
|
|
и^ на все` е^же тво'рятъ. жер#цы и^ левљ=ти сн~ове садо'кови, и^же снабдњша снабдњнїя моя` и^ пђти` моя, е^гда` прельщашеся доM і^и^л~евъ эT мене. сїи да прино'сятᲆ слђж'бы къ мнњ`. и^ ста'нђтъ преD лицеM моиM, приноси'ти мнњ тре'бђ ло'и и^ кровь, гл~етъ а^дона'и г~ь.
|
А священики з коліна Левіїного, сини Садока, які, під час відступу синів Ізраїлевих від Мене, постійно стояли на сторо́жі святилища Мого, ті будуть наближатися до Мене, щоб служити Мені, і будуть стояти перед лицем Моїм, щоб приносити Мені жир і кров, — говорить Господь Бог.
|
|
16
|
16
|
|
сїи пристђпя'тъ къ трапеѕњ мое'и слђжити мнњ`, и^ снабдя'тъ снабдњнїя моа`.
|
Вони будуть входити у святилище Моє і наближатися до трапези Моєї, щоб служити Мені і нести варту Мою.
|
|
17
|
17
|
|
и^ бђдеT внегда` въхо'дятъ въ вра'та двора` ё%трьняго, въ ры'зы платня'ны да ся ѓ^блекђтъ. да ся не ѓ^блекђтᲆ в сђкня'ны, е^гда` слђжатъ эT вра'тᲆ двора` ё%трьняго.
|
Коли прийдуть до воріт внутрішнього двору, тоді одягнуться в одежі лляні, а вовняне не повинне бути на них під час служіння їхнього біля воріт внутрішнього двору й усередині храму.
|
|
18
|
18
|
|
клобђки плат#ня'ны да и%мђтъ на глава'хъ своиX, и^ препоа'санїя платня'на да и^мђт# на чреслњхъ свои^хъ, и^ да не препоя'шђтся крњп#ко.
|
Завивала на головах їхніх повинні бути також лляні; і спідній одяг на стегнах їхніх повинен бути також лляним; у поту вони не повинні підперізуватися.
|
|
19
|
19
|
|
и^ е^гда` и^схо'дятъ къ лю'демъ въ внњшнїи дво'ръ, да съвлекђтъ ри'ꙁы в ни'хже тїи слђжат#, и^ да положа'тъ я& въ ст~ая ст~ыхъ. и^ ѓ^блекђтся в ри'зы и%ны” и^ да не ѓ^ст~я'тъ лю'дїи ри'ꙁами иX.
|
А коли потрібно буде вийти на зовнішній двір, на зовнішній двір до народу, тоді вони повинні будуть зняти одяг свій, в якому вони служили, і залишити його у священних кімнатах, і одягтися в інший одяг, щоб священним одягом своїм не доторкатися до народу.
|
|
20
|
20
|
|
и^ гла'въ свои^хъ да не ѓ^бръснђтъ, и^ вла'съ свои^хᲆ да не растя'тᲆ. покрыва'юще покрыва'ютъ гла'вы своя`,
|
І голови свої вони не повинні голити, і не повинні відпускати волосся, а нехай неодмінно стрижуть голови свої.
|
|
21
|
21
|
|
и^ вина` да не пїетъ вся'къ жре'цъ, е^гда` въхо'дитᲆ въ ё%трьнїи двор#”
|
І вина не повинен пити жоден священик, коли йде у внутрішній двір.
|
|
22
|
22
|
|
и вдови'ца, и^ пђщеница, да не пое%млютъ себњ` женњ, н^о дв~цю эT племе'ни до'мђ і^и^л~ева. и^ а'ще бђдеT в#дова жерча'я, да ю& по'иметъ”
|
Ні вдови, ні розведеної з чоловіком вони не повинні брати собі у дружини, а тільки можуть брати собі дівчат із племені дому Ізраїлевого і вдову, що залишилася вдовою від священика.
|
|
23
|
23
|
|
и^ лю'ди моа` да нака'жђтъ раꙁлђчи'ти междђ ст~ымъ и^ сквернавымъ, и^ междђ чи'стымъ и^ нечи'стымъ совњстятъ иM.
|
Вони повинні навчати народ Мій відрізняти священне від несвященного і пояснювати їм, що́ нечисте і що́ чисте.
|
|
24
|
24
|
|
и^ расђжденїе ѓ^ кро'ви. да ё^ста'вятъ, ја%ко расђжда'ти ѓ^правда'нїя моя`. и^ зако'ны моя`, и^ повелњнїя моа въ всњхъ празDницеX мои^хъ снабдя'тъ, и^ сђбо'ты моя` ѓ^ст~ят#”
|
При спірних справах вони повинні бути присутніми у суді, і за уставом Моїм судити їх, і зберігати закони Мої і постанови Мої про всі свята Мої, і свято зберігати суботи Мої.
|
|
25
|
25
|
|
и^ на дш~ю чл~чьскђ не прїидђтᲆ ѓ^скверна'витися. н^о точїю наD эTц~ъ и^ мт~ре, и^ сн~а и^ дще'ре, и^ бра'та и^ сестрђ ја%же не посягла` за мQђ ѓ^скверни'тся.
|
До мертвої людини ніхто з них не повинен підходити, щоб не зробитися нечистим; тільки заради батька і матері, заради сина і дочки, брата і сестри, яка не була заміжньою, можна їм зробити себе нечистими.
|
|
26
|
26
|
|
и^ по ѓ^чище'нїи е^го, сеDмъ дн~ъ да сочтетᲆ себњ`.
|
Після очищення ж такого, ще сім днів слід відрахувати йому.
|
|
27
|
27
|
|
и^ вон#же въхо'дятᲆ въ дво'ръ ё%трьнїи слђжити ст~ыни мое'и, да принесђтᲆ ѓ^чищенїе, гл~етъ г~ь б~ъ”
|
І в той день, коли йому потрібно буде приступати до святині у внутрішньому дворі, щоб служити при святині, він повинен принести жертву за гріх, — говорить Господь Бог.
|
|
28
|
28
|
|
и^ не бђдеT иM въ прича'стїе, а^зъ иM прича'стїе. да ся не дастᲆ и^мъ ча'сть въ сн~овњх# і^и^л~евњх#, ја^ко а^ꙁъ ча'сть иX.
|
А щодо наділу їхнього, то Я їхній наділ. І володіння не давайте їм у Ізраїлі: Я їхнє володіння.
|
|
29
|
29
|
|
тре'бы и^ е^же ꙁа грᲇхи и^ ꙁа видњнїе, сїи да ја^дятᲆ” и^ все нарече'нное въ і^и^л~и тњмъ да бђ'детъ,
|
Вони будуть їсти від хлібного приношення, від жертви за гріх і жертви за злочин; і все закляте у Ізраїлі їм же належить.
|
|
30
|
30
|
|
приносъ всњхъ и^ прьвенцы всњх#, и^ ё^ча'стїя вс^я, эT всњхъ прино'съ ва'шихъ жерцем# да бђдетъ” и^ нача'токъ жи'та ва'шего да да'сте жерцђ, ја%коже положи'ти блsве'нїа въ домXњ ва'шихъ.
|
І початки з усіх плодів ваших і всякого роду приношення, з чого б не складалися приношення ваші, належать священикам; і початки меленого вами віддавайте священикові, щоб над домом твоїм спочивало благословення.
|
|
31
|
31
|
|
всея мер#твечины и^ ѕвњ'роја%дины эT птиць и^ эT скоT, да не ја^дяT жерцы”
|
Ніякої мертвечини і нічого, роздертого звіром, ні з птахів, ні з худоби, не повинні їсти священики.
|
|
Глvа, м~е”
|
Глава 45
|
|
1
|
1
|
|
И е^гDа раꙁмњря'ете ꙁе'млю на ча'сти. да эTлђчите нача'токъ гв~и ст~о эT ꙁемля`, въ долготђ` двђдеся'тђ и^ пяти ти'сящъ ла'ктъ, а^ в широтђ` десяти ти'сящь лаkтᲆ, ст~о да бђ'детъ въ всњхъ предњ'лехъ е^го ѓ%крsтъ”
|
Коли будете за жеребом ділити землю на наділи, тоді відокремте священну ділянку Господу у двадцять п’ять тисяч тростин довжини і десять тисяч ширини; нехай буде святе це місце в усьому обсязі своєму, навколо.
|
|
2
|
2
|
|
и^ да бђдетъ эT того ѓ^сщ~енїе пятьсо'тъ до пятисотъ на четы'ри ё%глы ѓ%крsтъ, межда же е^мђ н~ ла'ктъ ѓ%крsтъ.
|
Від нього до святилища відійде чотирикутник по п’ятсот тростин навколо, і навколо нього площа у п’ятдесят ліктів.
|
|
3
|
3
|
|
эT того раꙁмњренїя да раꙁмњриши въ длъготђ Wк~е, а^ в широтђ Wі~. в тоMже да бђдетъ ѓ^сщ~енїе ст~ая ст~ыхъ,
|
З цієї міри відміряй двадцять п’ять тисяч тростин у довжину і десять тисяч у ширину, де буде знаходитися святилище, Святе Святих.
|
|
4
|
4
|
|
ст~о эT ꙁемля` да бђ'детъ жерцемъ слђжа'щимъ въ ст~емъ, да бђдетᲆ пристђпа'ющимъ слђжити гв~и” и^ бђдетъ и^мъ мњсто на до'мъ эTлђченыи, ѓ^сщ~енїю и^хъ.
|
Ця священна частина землі буде належати священикам, служителям святилища, які приступають до служіння Господу: це буде для них місцем для домів і святинею для святилища.
|
|
5
|
5
|
|
Wк~е лактъ в дол#готђ, и^ Wі~ в# широтђ, да бђдеT левљ=томъ слђжа'щимъ хра'мђ” Тњмъ въ прича'стїе гра'ды всели'тися”
|
Двадцять п’ять тисяч тростин довжини і десять тисяч ширини будуть належати левитам, служителям храму, як їхнє володіння для проживання їх.
|
|
6
|
6
|
|
ча'сть же гра'дђ да даси` широтђ Wе~, а^ долготђ Wк~е, ја%коже приносъ ст~ыX, всемђ` домђ і^и^л~евђ да бђдетъ
|
І у володіння місту дайте п’ять тисяч ширини і двадцять п’ять тисяч довжини, навпроти священного місця, відділеного Господу; це має належати всьому дому Ізраїлевому.
|
|
7
|
7
|
|
и^ старњ'ишинᲇ эT того'же въ прино'сы ст~ых#, въ прича'стїе градђ преD лицемъ прино'съ ст~ыхъ, и^ преD лицемъ прича'стїя гра'дђ е^же къ мо'рю, и^ эTтђдђ е^же на востокъ. долгота же ја%ко е^ді'на ча'сть эT предњлъ и^же къ мо'рю, долгота' же къ предњ'ломъ и^же на восто'къ.
|
І князеві дайте частку по той та інший бік, як біля священного місця, визначеного Господу, так і біля міського володіння, до заходу із західного боку і до сходу зі східного боку, довжиною нарівні з одним з тих наділів від західної межі до східної.
|
|
8
|
8
|
|
земля` бђдетъ е^мђ въ прича'стїе въ і^и^л~и. и^ да не наси'лятъ ктомђ` старњ'ишины і^и^л~евы лю'демъ моиM, и^ ꙁемлю да причастятъ до'мъ і^и^л~евъ по племенемъ и^хъ”
|
Це його земля, його володіння в Ізраїлі, щоб князі Мої надалі не тіснили народу Мого і щоб надали землю дому Ізраїлевому за колінами його.
|
|
9
|
9
|
|
Се^ гл~етъ г~ь, довлњи ва'мᲆ старњ'ишины і^и^л~евы. непра'вдђ и^ трђдъ эTврьѕите, сђдᲆ же и^ правдђ сътвори'те. і^ и^ꙁмњни'ᲄе наси'лїе эT людїи, гл~етъ г~ь.
|
Так говорить Господь Бог: досить вам, князі Ізраїлеві! відкладіть обра́зи і гноблення і чиніть суд і правду, перестаньте витісняти народ Мій із володіння його, — говорить Господь Бог.
|
|
10
|
10
|
|
мњры пра'веDны, и^ превњ'сня пра'веDны, и^ хини'ћъ пра'веденъ да е^сть ва'мъ.
|
Нехай будуть у вас правильні терези і правильна ефа і правильний бат.
|
|
11
|
11
|
|
мњрныи хини'ћъ е^ді'нъ ра'венᲆ да е^сᲄь ва'мъ ја%ко възима'ти десяти'нђ гомо'ра хини'ћъ, и^ десяти'на гомо'ра е^фи, проти'вђ гомо'рђ да е^сть ра'венъ.
|
Ефа і бат повинні бути однакової міри, так щоб бат вміщав у собі десяту частину хомера й ефа десяту частину хомера; міра їх повинна визначатися за хомером.
|
|
12
|
12
|
|
мњры же двадесяти ѓ%воли, пятьдеся'ть же си'кль да е^сть мна` ва'мъ.
|
У сиклі двадцять гер; а двадцять сиклів, двадцять п’ять сиклів і п’ятнадцять сиклів будуть складати у вас мину.
|
|
13
|
13
|
|
с^е же прино'съ е^же эTлђчи'те эT мњръ эT гомо'ра пшени'ца. шесᲄђюy ча'сᲄь е^фи эT ко'ра ѓ^би'лїя, и^ шестђю ча'сть е^фи эT ко'ра ја^ч#мене.
|
Ось данина, яку ви повинні давати князеві: шосту частину ефи від хомера пшениці і шосту частину ефи від хомера ячменю;
|
|
14
|
14
|
|
за'повњдь же масленая, котљ'лђ ма'сла, по десяти котљ'лъ ма'сла. ја^ко де'сять котљ'лᲆ гомо'ръ сђть.
|
постанова про єлей: від кора єлею десяту частину бата; десять батів складуть хомер, тому що у хомері десять батів;
|
|
15
|
15
|
|
и^ ѓ^в#ча` е^ді'но эT десяти ѓ%венъ ё^ча'стїе, эT всњхъ эTчествъ і^и^л~евъ, на требђ и^ на всесъж#женїе, и^ на сп~сеное, ѓ^цы'стити ѓ^ ваs, гл~етᲆ г~ь б~ъ.
|
одну вівцю від отари у двісті овець із багатого пасовища Ізраїля: усе це для хлібного приношення і всепалення, і подячної жертви, на очищення їх, — говорить Господь Бог.
|
|
16
|
16
|
|
вс^и же лю'дїе земля` да дадятᲆ сїи прино'сы старњ'ишинњ і^и^л~евђ.
|
Увесь народ землі зобов’язується робити це приношення князеві в Ізраїлі.
|
|
17
|
17
|
|
и^ старњ'ишиною да быва'ют# всесъж#женїя, и^ требы, и^ въꙁлїа'нїя бђдђтᲆ въ празDники, и^ в нача'ла мsць, и^ в сђбо'ты и^ въ вся` празнDики до'мђ і^и^л~ева. та'кожде да сътво'рятъ ꙁа грњхи требђ, и^ всесъж#женїя, и^ сп~сеное ја^ко ѓ^чища'ти въ днешнїи дн~ь за до'мъ і^и^л~евъ”
|
А на обов’язку князя будуть лежати всепалення і хлібне приношення, й узливання у свята й у новомісяччя, й у суботи, в усі торжества дому Ізраїлевого; він повинен буде приносити жертву за гріх і хлібне приношення, і всепалення, і жертву подячну для очищення дому Ізраїлевого.
|
|
18
|
18
|
|
Се^ гл~етъ г~ь б~ъ, въ прьвыи мsцъ въ е^ді'нъ дн~ь мsца” да пои^меᲄе те'лецъ эT говяD беZ порока. ѓ^цыстити ст~ое.
|
Так говорить Господь Бог: у першому місяці, у перший день місяця, візьми зі стада волів тельця без вад, і очисти святилище.
|
|
19
|
19
|
|
и^ да во'ꙁмеT жрецъ эT кро'ви ѓ^цыщенїя, и^ да воꙁлїетᲆ на пра'гы хра'ма, и^ на четыре ё%глы хра'ма ст~го, и^ на требниk, и^ на пра'ги двора ё%трьняго.
|
Священик нехай візьме крови від цієї жертви за гріх і покропить нею на одвірки храму і на чотири кути майданчика біля жертовника і на одвірки воріт внутрішнього двору.
|
|
20
|
20
|
|
си'це да сᲆтво'ритъ въ сеDмыи дн~ь того'же мsца эT кое^гождо не вњ'дђща, и^ блђ'домъ ѓ^болга'на, и^ ѓ^цыстите хра'мъ”
|
Те саме зроби й у сьомий день місяця за тих, хто грішить навмисно і за простотою, і так очищайте храм.
|
|
21
|
21
|
|
Въ прьвыи мsцъ четвеrтаго на'десяᲄе дн~е мsца, да бђдетъ ва'мъ па'сха праздникъ. сеDмь дн~ъ да ја^сте ѓ^прᲇсноки.
|
У першому місяці, у чотирнадцятий день місяця, повинна бути у вас Пасха, свято семиденне, коли слід їсти опрісноки.
|
|
22
|
22
|
|
и^ сътворитъ старњ'ишина въ то'и дн~ь, ꙁа ся`, и^ за до'мъ, и^ ꙁа вся лю'ди ꙁемля, те'лецъ эT говяD ꙁа грњхъ.
|
У цей день князь за себе і за весь народ землі принесе тельця у жертву за гріх.
|
|
23
|
23
|
|
сеDм# же дн~ь праздника да сътво'ритъ всесъж#женїя гв~и сеDм# те'лець, сеDм# же ѓ%венъ непоро'ченᲆ по вся дн~и сеDмь дн~ъ. а^ за грњх# ко'злищъ эT ко'ꙁъ вся` дн~и” и^ требы
|
І в ці сім днів свята він повинен приносити у всепалення Господу щодня по сім тельців і по сім баранів без вад, і у жертву за гріх щодня по козлу з козячого стада.
|
|
24
|
24
|
|
и^ ѓ^прњсноки тел#цђ, и^ ѓ^прњсноки ѓ%внђ да сътвориT. и^ ма'сла и%нъ ѓ^прᲇснокоM”
|
Хлібного приношення він повинен приносити по ефі на тельця і по ефі на барана і по гину єлею на ефу.
|
|
25
|
25
|
|
В сеDмыи же мsцъ в# пяты'инадесяте дн~ь мsца, по томђ же сеDмь дн~ъ, ја%коy и^ за грXњ ја%коже всесоQженїа и^ ја%ко мана'а и^ ја%коy ма'сло древя'ное”
|
В сьомому місяці, у п’ятнадцятий день місяця, у свято, протягом семи днів він повинен приносити те саме: таку саму жертву за гріх, таке саме всепалення, і стільки ж хлібного приношення і стільки ж єлею.
|
|
Глvа, м~ѕ”
|
Глава 46
|
|
1
|
1
|
|
Се гл~етᲆ г~ь б~ъ, вра'та ја%же въ дворњ` ё%трьнњмъ зря'щая на восто'къ, да бђдTђ ꙁатворе'на на' шесть дн~їи дњ'ланыхъ” въ дн~ь же сђбо'тныи да ся ѓ^творя'ютъ, и^ въ дн~ь нача'ла мsца да ся ѓ^творя'ютъ.
|
Так говорить Господь Бог: ворота внутрішнього двору, повернені лицем на схід, повинні бути замкнені протягом шести робочих днів, а у суботній день вони повинні бути відчинені й у день новомісяччя повинні бути відчинені.
|
|
2
|
2
|
|
и^ да внїидетъ старњ'ишина по пђти` е^лам#ма враT внњшнихъ, и^ да ста'неT преD дверїемъ вра'тнымᲆ. и^ да сътворятъ жерцы всесъж#женїя е^го, и^ сп~се'ное е^го.
|
Князь піде через зовнішній притвор воріт і стане біля одвірка цих воріт; і священики звершать його всепалення і його подячну жертву; і він біля порога воріт вклониться Господу, і вийде, а ворота залишаються незамкненими до вечора.
|
|
3
|
3
|
|
и^ да ся покло'нитᲆ ё^ преDдверїя вра'тнаго, и^ да и^зы'идетъ. вра'та же да ся не заключаT до' вечера и^ да ся покланя'ютᲆ лю'дїе земля` ё^ вратъ тњхъ в сђбо'ты, и^ в нача'ла мњсячная преD гм~ь.
|
І народ землі буде поклонятися перед Господом, при вході у ворота, у суботи і новомісяччя.
|
|
4
|
4
|
|
и^ всесъж#женїя да принесетъ старњ'ишина въ дн~ь сђботныи гв~и, ше'сть а%гнець непороченъ, и^ ѓ'венъ непоро'ченъ.
|
Всепалення, яке князь принесе Господу в суботній день, повинно бути із шести агнців без вад та із барана без вад;
|
|
5
|
5
|
|
и^ мана'я ѓ^прњсноки ѓ%внђ, и^ а'гньцемᲆ требђ да'нїе рђкою е^го. и^ ма'сла и%нъ ѓ^прњснокоM”
|
хлібного приношення ефа на барана, а на агнців хлібного приношення, скільки рука його подасть, а єлею гин на ефу.
|
|
6
|
6
|
|
И$ въ дн~ь нача'ла мsць телецъ съ ста'да непорочеn, и^ шесть а%гне'цᲆ, и^ ѓ%венᲆ непороченᲆ да бђдTђ.
|
В день новомісяччя будуть принесені ним зі стада волів телець без вад, також шість агнців і баран без вад.
|
|
7
|
7
|
|
и^ ѓ^прњсноцы телцю, ѓ^прњсноцы же ѓ%внђ да бђдђтᲆ мана'а. и^ а'гньцемъ ја%коже пости'гнеT рђка` е^го. и^ ма'сла и%нъ ѓ^прњ'снокоM”
|
Хлібного приношення він принесе ефу на тельця та ефу на барана, а на агнців, скільки рука його подасть, і єлею гин на ефу.
|
|
8
|
8
|
|
И$ е^гда` въхо'диT старњишина, по пђти е^лам#ма вратнаh да внидеT, и^ по пђти вратномђ да и^зыидеT”
|
І коли буде приходити князь, то повинен входити через притвор воріт і тим самим шляхом виходити.
|
|
9
|
9
|
|
И$ е^гда` въходяT лю'дїе преD г~а вᲆ праздники. въходя'щїи по пђти` вратъ ја%же на сњ'веръ, поклоняTся, да и^схо'дятъ по пђти вратъ ја^же на ю'гъ. і^ и^же въходя'тъ по пђти вратъ ја%же на ю'гъ, да и^ꙁыидетъ по пђти вра'т# ја^же на сњверъ. да ся не ѓ^браща'ютъ въ вра'та и%миже е^сть вшелъ, н^о пря'мо е'й да и^зы'идет#.
|
А коли народ землі буде приходити перед лице Господа у свята, то той, хто входить північними воротами для поклоніння, повинен виходити воротами південними, а той, хто входить південними воротами, повинен виходити воротами північними; він не повинен виходити тими самими воротами, якими увійшов, а повинен виходити протилежними.
|
|
10
|
10
|
|
старњ'ишина же средњ и^хъ, е^гда` съ входя'щими внидетᲆ, и^ съ и^сходя'щими и^зы'идетъ.
|
І князь повинен знаходитися серед них; коли вони входять, входить і він; і коли вони виходять, виходить і він.
|
|
11
|
11
|
|
и^ въ пра'здники и^ въ сон#мы да бђдетъ мана'я ѓ^прњсноцы те'лцђ, и^ ѓ^прњсноцы ѓ%внђ. и^ а'гньцемъ бђдетъ ѓ^бњтᲆ посщ~еn, ја%коже а^ще пости'гнетъ рђка е^го. и^ масла и^нъ ѓ^прњснокомᲆ”
|
І у свята і в урочисті дні хлібного приношення від нього повинно бути по ефі на тельця і по ефі на барана, а на агнців, скільки подасть рука його, і єлею по гину на ефу.
|
|
12
|
12
|
|
А$ще л^и сътворитъ старњ'ишина и^сповњда'нїе всесож#женїе, сп~сенное гв~и. да ѓ^твориT себњ вра'та зря'щая на восᲄо'къ, и^ да сътво'ритъ всесож#женїе свое, и^ сп~се'нное свое. ја^коже е^сть ѓ^бы'чаи твори'ти въ дн~ь сђбо'тныи” и^ да и^ꙁыидетъ, и^ затво'рит# двери по и^схожDенїи е^го.
|
А якщо князь, з ревности своєї, захоче принести всепалення або подячну жертву Господу, то повинні відчинити йому ворота, повернені на схід, і він звершить своє всепалення і свою подячну жертву так само, як звершив у суботній день, і після цього він вийде, і після виходу його ворота замкнуться.
|
|
13
|
13
|
|
а%гнец# же непорочеn лњтошнїи, да сътворяетъ всесож#женїе вс^я дн~и гв~и. заё%тра да е& сътворитъ”
|
Щодня принось Господу у всепалення однолітнього агнця без вад; щоранку принось його.
|
|
14
|
14
|
|
и^ мана'я да сътвориT е^мђ заё%тра, заё%тра ше'стђю ча'сть мњры. и^ ма'сла третїю ча'сᲄь и^нъ, ја^коже смњси'ти крђпы. мана'я гв~и ꙁа'повњдь вњ'чнђю прsно.
|
А хлібного приношення додавай до нього щоранку шосту частину ефи і єлею третю частину гина, щоб розчинити борошно; така вічна постанова про хлібне приношення Господу, назавжди.
|
|
15
|
15
|
|
да сътворите` а%гнецᲆ и^ мана'я и^ ма'сло древя'но, да сътворите` заё%трA всесъж#женїе прsно”
|
Нехай приносять у всепалення агнця і хлібне приношення і єлей щоранку постійно.
|
|
16
|
16
|
|
Се^ гл~етъ г~ь б~ъ, а^ще да'сть старњ'ишина да'ни е^ді'номђ эT сн~овъ своиX, эT прича'стїя свое^го, сн~омъ е^го да бђ'детъ ча'сть и^хъ т^а”
|
Так говорить Господь Бог: якщо князь дає кому із синів своїх подарунок, то це має піти у спадщину і його синам; це володіння їхнє має бути спадкоємним.
|
|
17
|
17
|
|
а^ще л^и дасть да'ни е^ді'номђ эT рабъ свои^хъ, да бђ'детъ е^мђ до лњта ѓ^ста'внаго, да воꙁда'сть па'ки старњ'ишинњ. ра'звњ прича'стїя сн~овъ е^го тњмъ да бђдетᲆ.
|
Якщо ж він дасть зі спадщини своєї кому-небудь із рабів своїх подарунок, те це буде належати йому тільки до року звільнення, і тоді повернеться до князя. Тільки до синів його має переходити спадщина його.
|
|
18
|
18
|
|
да не воꙁемлетъ старњ'ишина эT прича'стїя люDска, ја%коже наси'лити и^м# эT ча'сти и^хъ. эT прича'стїя свое^го да прича'стиT сн~ы своя`. ја%коже да ся не расы'плют# лю'дїе мои` ко'ждо эT прича'стїя свое^го”
|
Але князь не може брати зі спадкоємної ділянки народу, витісняючи їх із володіння їхнього; тільки зі свого володіння він може наділяти дітям своїм, щоб ніхто з народу Мого не був вигнаний зі свого володіння.
|
|
19
|
19
|
|
И$ въведе мя во вхоD вра'тныи ја%же на ю'гъ, въ преграD ст~ыхъ жрецᲆ ја%же ꙁритᲆ на сњвеr. и^ с^е тђ мњсто эTлђчено.
|
І привів він мене тим ходом, який збоку воріт, до священних кімнат для священиків, повернених на північ, і ось там одне місце на краю на захід.
|
|
20
|
20
|
|
и^ рече къ мнњ, с^е мњсто е^сть и^дњже ва'ряT жерцы е^же ꙁа невњдњнїе, и^ е^же за грњхи т^ђ. да пекђт# мана'я прsно, ја%коже не и^ꙁноси'ти во дворᲆ внњшнїи ѓ^сщ~ати лю'ди”
|
І сказав мені: «це — місце, де священики повинні варити жертву за злочин і жертву за гріх, де повинні пекти хлібне приношення, не виносячи його на зовнішній двір, для освячення народу».
|
|
21
|
21
|
|
І$ и^ꙁведе м^я въ двоr внњшнїи, и^ ѓ^бведе м^я на четы'ри части двора. и^ с^е дво'ръ на ё'глы дво'рныи преградъ
|
І вивів мене на зовнішній двір, і провів мене по чотирьох кутах двору, і ось, у кожнім куті двору ще двір.
|
|
22
|
22
|
|
на ё%глы дворъ. на четырехъ ё%глњхъ дво'ра дворецᲆ ма'лᲆ, въ долготђ лактᲆ м~, а^ широᲄа лак#тъ л~” мњра е^ді'на вᲆ четырехᲆ.
|
У всіх чотирьох кутах двору були покриті двори у сорок ліктів довжини і тридцять ширини, однієї міри в усіх чотирьох кутах.
|
|
23
|
23
|
|
и^ ѓ'крsтᲆ и^хъ прегра'ды ѓ%крsтъ четырь. и^ сока'лцы поD преградами бы'вша.
|
І навколо усіх їх чотирьох — стіни, а біля стін зроблені вогнища навколо.
|
|
24
|
24
|
|
и^ рече кᲆ мнњ, сїи хра'ми сᲆкальчнїи, т^ђ да ва'ряT слђжа'щеи храмђ заколе'нїя люDска”
|
І сказав мені: «ось куховарні, у яких служителі храму варять жертви народні».
|
|
Глvа, м~з”
|
Глава 47
|
|
1
|
1
|
|
И въведе м^я къ преDдве'рїю хра'ма. и^ се вода` и^схожDаше ниже непокрове'н#наго хра'ма на въсто'къ. ја%ко лице хра'мђ ꙁря'ше на въсто'къ. і^ и^схожда'ше вода` эT ё%гла деснаго эT ю%га къ тре'бникђ”
|
Потім привів він мене назад до дверей храму, і ось, з-під порога храму тече вода на схід, бо храм стояв лицем на схід, і вода текла з-під правого боку храму, з південного боку жертовника.
|
|
2
|
2
|
|
І$ и^ꙁведе м^я по пђти вра'тномђ ја%же на сњ'верᲆ. и^ ѓ^бведе м^я пђтемъ вра'тнымъ внњё%дњ къ вра'томъ дво'рнымъ, ја%же ꙁря'тъ на въсто'къ. и^ се вода` и^схожда'ше эT ё%гла десна'го.
|
І вивів мене північними воротами, і зовнішнім шляхом обвів мене до зовнішніх воріт, шляхом, поверненим на схід; і ось, вода тече праворуч.
|
|
3
|
3
|
|
ја^коже и^схо'дъ мђ'жескъ проти'вђ, и^ мњ'ра в рђцњ е^го. и^ раꙁмњри ты'сящђ мњрою, и^ приведе м^я чресъ во'дђ да'же до гле'ꙁнъ.
|
Коли той муж пішов на схід, то в руці тримав шнур, і відміряв тисячу ліктів, і повів мене по воді; води було по щиколотку.
|
|
4
|
4
|
|
и^ па'ки и^ꙁмњри ты'сящђ, и^ преведе м^я чресъ во'дђ и^ въꙁы'иде вода` по пояса.
|
І ще відміряв тисячу, і повів мене по воді; води було по коліно. І ще відміряв тисячу, і повів мене; води було по пояс.
|
|
5
|
5
|
|
и^ раꙁмњри тысящђ пото'къ, и^ не могоX преи^ти. ја%ко кипя'ше вода` а^ки шђмъ пото'чныи е^гоже не пре'идђтъ”
|
І ще відміряв тисячу, і вже тут був такий потік, через який я не міг іти, тому що вода була така висока, що треба було пливти, а переходити не можна було цей потік.
|
|
6
|
6
|
|
И$ рече къ мнњ, а^ще е^си ви'дњлъ сн~е чл~чь. и^ веде м^я, и^ ѓ^брати м^я на брегъ рњчныи. въ ѓ^браще'нїи мое^мъ,
|
І сказав мені: «бачив, сину людський?» і повів мене назад до берега цього потоку.
|
|
7
|
7
|
|
и^ се на' бреꙁњ рњ'чнемъ дђ'бїе мно'го ѕᲇло ѓ%ба полы”
|
І коли я прийшов назад, і ось, на берегах потоку багато було дерев по той та інший бік.
|
|
8
|
8
|
|
И$ рече къ мнњ, вода с^и текђщїя въ галиле'ю на въсто'къ, и^схожда'ше къ а^равїи, и^ грядя'ше до мо'ря къ водњ и^схоDнњи, і^ и^сцњлитъ во'ды”
|
І сказав мені: ця вода тече на східну сторону землі, зійде на рівнину і ввійде у море; і води його зробляться здоровими.
|
|
9
|
9
|
|
И$ бђ'детъ вс^я дш~а живо'тъ живо'тныX, на вс^я на няже на'идетъ т^а рњка, жи'ви бђ'дђтᲆ. и^ бђ'дђтъ ры'бы мно'ги т^ђ ѕњло, ја%ко прїидетъ та'мо ѕњло вода с^и, і^ и^сцњлитъ. и^ жи'въ бђ'детъ на негоже а^ще прїидетъ рњка, и^ бђдTђ жи'ви.
|
І всяка жива істота, яка плазує там, де ввійдуть два струмені, буде живою; і риби буде дуже багато, тому що ввійде туди ця вода, і во́ди у морі зробляться здоровими, і, куди ввійде цей потік, усе буде живе там.
|
|
10
|
10
|
|
и^ ста'нђт# т^ђ ры'бари, эT и^н#гад#ди до и^н#галњи^мъ. сђши'ло мре'жамъ бђдеT. ѓ^ себњ бђдетъ. и^ ры'бы е^я`, ја%ко ры'бы мо'ря вели'каго мно'жество мно'го ѕᲇло”
|
І будуть стояти біля його рибалки від Ен-Гадді до Еглаїма, будуть закидати сіті. Риба буде у своєму вигляді і, як у великому морі, риби буде дуже багато.
|
|
11
|
11
|
|
И$ въ и^злазъ е^го, и^ въ ѓ^браще'нїи е^го, и^ въ превоꙁнесе'нїи е^го. мњлина е^го не и^сцњлится, в# соль ся в#да'сть”
|
Болота його і калюжі його, які не стануть здоровими, будуть залишені для соли.
|
|
12
|
12
|
|
И$ к рњцњ въꙁы'идђтъ, на' бреꙁњ е^я` ѓ%ба по'лы все дре'во ја^до'мое. не ѓ^бет#ша'етъ ё^ нея, ни ѓ^скђдњ'етъ ё^ нея плоD е^я. на ко'ждыи мsцᲆ принесеT прьвое эT плода. и^м#же во'ды и^хᲆ сїя эT ст~ыхъ и^схо'дятъ. и^ бђдетъ плоD и^хъ въ снњдь, и^ ли'ствїе е^го въ ꙁдра'вїе”
|
Біля потоку по берегах його, з того й іншого боку, будуть рости всякі дерева, які приносять їжу: листя їх не будуть в’янути, і плоди на них не будуть виснажуватися; кожен місяць будуть визрівати нові, тому що вода для них тече зі святилища; плоди їх будуть уживані в їжу, а листя на лікування.
|
|
13
|
13
|
|
Се^ гл~етъ г~ь б~ъ, сїа предњлы да причастите зе'мльныа двњма на'десят#ма племен#ма сн~овъ і^и^л~евъ. приложе'нїе прича'стїю.
|
Так говорить Господь Бог: ось розподіл, за яким ви повинні розділити землю у спадщину дванадцятьом колінам Ізраїлевим: Йосифові два наділи.
|
|
14
|
14
|
|
да прича'стится ко'ждо ја%коже и^ браT е^го, на ню' же въз#двигоX рђ'кђ мою ја%коже да'ти эTц~мъ и^хᲆ. и^ паде'тъ ꙁемля` и^хᲆ въ причастїе ва'м#”
|
І успадковуйте її, як один, так і другий; оскільки Я, піднявши руку Мою, клявся віддати її батькам вашим, то і буде земля ця спадщиною вашою.
|
|
15
|
15
|
|
Се же предњ'ли ꙁемля`. на сњ'вер#, эT мо'ря вели'каго, сходя'щаго и^ ѓ^бходя'щаго вхо'дъ, и^маџельдамъ, моа'въ, лови'твы е^фрњмовы,
|
І ось межа землі: на північному краю, починаючи від великого моря, через Хетлон, по дорозі у Цедад,
|
|
16
|
16
|
|
и^лїа'мъ, средњ предњла дама'скова, и^ средњ маџи а^љ'нань а^љ=наня. при'сно свы'ше предњ'лъ а^љ=ринити'дьскь”
|
Емаф, Берот, Сивраїм, що знаходиться між Дамаською й Емафською областями Гацар-Тихон, який на кордоні Аврана.
|
|
17
|
17
|
|
Сїи предњ'ли эT мо'ря эT двора е^на'нова предњ'ли дама'скови, и^ е'же к# сњверђ, и^ предњ'лъ е^м#ма'мовъ, и^ предњ'лъ сњ'вер#скъ.
|
І буде кордон від моря до Гацар-Енон, кордон з Дамаском, і далі на півночі область Емаф; і ось північний край.
|
|
18
|
18
|
|
и^ е'же на въсто'ки межDђ а^љ'ринитиDскою, и^ междђ дама'скоM, и^ междђ галаа^диTскою, и^ междђ ꙁемлею і^и^л~евою. і^ѓ^рда'нъ дњ'литъ к мо'рю е^же на въсто'ки фини'чески. а^ки и^ на въсто'ки.
|
Межу східного краю ведіть між Авраном і Дамаском, між Галаадом і землею Ізраїльською, по Йордану, від північного краю до східного моря; це східний край.
|
|
19
|
19
|
|
и^ е'же на ю%гъ, и^ на въсто'ченъ. эT ю%га до финикона до воды` марїѓ'џъ, и^ дљM. продол#жи къ мо'рю вели'комђ.
|
А південний край з полуденної сторони від Тамари до вод сперечання при Кадисі, і за течією потоку до великого моря; це полуденний край на півдні.
|
|
20
|
20
|
|
сїю странђ ю%гъ, и^ въсто'ченъ. т^ђ странђ мо'ря вели'каго, да предњля'етъ да'же и^ пря'мо въхо'дђ и^ма'џъ”
|
Західна ж межа — велике море, від південного кордону до місця навпроти Емафа; це західний край.
|
|
21
|
21
|
|
И$ да раздњли'те ꙁе'млю и^мъ, племенем# і^и^л~евомъ.
|
І розділіть собі землю цю на наділи за колінами Ізраїлевими.
|
|
22
|
22
|
|
раꙁложи'те ю& жре'бїеM, ва'мъ, и^ прихо'домъ ѓ^бита'вшимᲆ средњ ваs, и^же сђть роди'ли сн~ы средњ ваs. и^ бђдђтъ ваM ја%ко т^оꙁе'мльцы сн~омъ і^и^л~евомъ, с ва'ми да ја^дя'тъ въ прича'стїи средњ племе'нъ і^и~лев#.
|
І розділіть її за жеребом у спадщину собі й іноземцям, які живуть у вас, які народили у вас дітей; і вони серед синів Ізраїлевих повинні вважатися нарівні з природними жителями, і вони з вами ввійдуть у частку серед колін Ізраїлевих.
|
|
23
|
23
|
|
и^ бђдђтъ въ пле'мени прихоDстњ въ прихо'дњхъ с ни'ми т^ђ да да'сте прича'стїе, гл~етъ г~ь б~ъ”
|
У якому коліні живе іноземець, у тому і дайте йому спадщину його, — говорить Господь Бог.
|
|
Глvа, м~и”
|
Глава 48
|
|
1
|
1
|
|
Си же и^мена` племе'нъ эT нача'ла е^же къ сњверђ по странњ` схожде'нїя предњля'ющаh къ вхо'дђ сима'џова двора`, преDвра'тїе предњлъ дама'сковъ къ сњверђ по странњ` сима'џова двора`” И$ да бђдетъ и^мъ е^же на восто'ки, да'же и^ до мо'ря, данъмїиска е^ді'на.
|
Ось імена колін. На північному краю по дорозі від Хетлона, що веде в Емаф, Гацар-Енон, від північного кордону Дамаска по шляху до Емафа: все це від сходу до моря один наділ Дану.
|
|
2
|
2
|
|
и^ эT предњлъ дан#товъ къ восто'ком#, да'же и^ до моря, а^сљ=рьмїиска е^ді'на. та'же
|
Поряд з межею Дана, від східного краю до західного, це один наділ Асиру.
|
|
3
|
3
|
|
и^ эT предњлъ а^сљ=рь и^же къ восто'комъ, даy и^ до моря, неџали'мля е^ді'на”
|
Поряд з межею Асира, від східного краю до західного, це один наділ Неффалиму.
|
|
4
|
4
|
|
эT предњл# же неџали'мль эT страны` восточны, даже до страны` моря, манасїи е^ді'на.
|
Поряд з межею Неффалима, від східного краю до західного, це один наділ Манассії.
|
|
5
|
5
|
|
эT предњ'л же манасі'инᲆ и^же на восто'ки, даже і^ и^же к# мо'рю, е^фрњмђ е^дїна.
|
Поряд з межею Манассії, від східного краю до західного, це один наділ Єфрему.
|
|
6
|
6
|
|
эT предњл же е^фре'мль и^же на восто'къ, даже и^ до мо'ря, рђви'мђ е^ді'на.
|
Поряд з межею Єфрема, від східного краю до західного, це один наділ Рувиму.
|
|
7
|
7
|
|
эT предњл# же рђви'мль и^же на восто'ки, даже и^же до мо'ря, і^ё'дина е^ді'на.
|
Поряд з межею Рувима, від східного краю до західного, це один наділ Іуді.
|
|
8
|
8
|
|
а^ эT предњлъ і^ё'динъ, и^же къ восто'комъ, даже и^ до мо'ря, да ста'нетъ нача'ло нарече'ннђю. двђдесятђ и^ пяти тысuђ широта` и^ длъгота`, ја%коже е^ді'на чаs къ востокомъ, и^ ја%же к# морю. и^ да бђдетъ ст~ое средњ и^хъ.
|
А поряд з межею Іуди, від східного краю до західного, священна ділянка, шириною у двадцять п’ять тисяч тростин, а довжиною нарівні з іншими наділами, від східного краю до західного; серед нього буде святилище.
|
|
9
|
9
|
|
прино'сыy нарекђтъ гв~и, въ длъготђ` двђдесятђ и^ пять тысящь, толи'ко же и^ в широтђ`.
|
Ділянка, яку ви присвятите Господу, довжиною буде у двадцять п’ять тисяч, а шириною у десять тисяч тростин.
|
|
10
|
10
|
|
с^е да бђдетъ приносъ ст~ыхъ жръце'мъ. и^же къ сњверђ в долготђ` дв^адесяᲄь и^ пять тысяu, и^ къ морю в широтђ` девяᲄь тысящь. и^ къ восто'кђ і~, и^ на ю'гъ в# долготђ` двадесять и^ пять тысящъ. и^ да бђ'детъ наро'къ ст~ых# средњ е^го,
|
І ця священна ділянка повинна належати священикам, на північ двадцять п’ять тисяч і до моря у ширину десять тисяч, і на схід у ширину десять тисяч, а на південь у довжину двадцять п’ять тисяч тростин, і серед неї буде святилище Господнє.
|
|
11
|
11
|
|
жрᲆцемъ сщ~енымъ сн~омъ садо'ковоM, стрегђщимъ страж#бы хра'ма, и^же не прельсти'шася въ прельще'нїе сн~оv і^и^л~евъ, ја%коже ся прельсти'ша левљ=те.
|
Це присвятите священикам із синів Садока, які стояли на варті Моїй, які під час відступництва синів Ізраїлевих не відступили від Мене, як відступили інші левити.
|
|
12
|
12
|
|
тњмъ ꙁача'токъ да'емыи, эT ꙁача'токъ земля` ст~ое ст~ыхъ эT предњ'лъ левљ=т#скь.
|
Їм буде належати ця частина землі зі священної ділянки, святиня зі святинь, біля межі левитів.
|
|
13
|
13
|
|
левљ=том# ближняа предњ'лъ жре'ческь, двђдеся'тђ и^ пяти ты'сящь в# долготђ, а^ в широтђ десяти тысящь. вся долгота двђдеся'тђ и^ пяти ты'сяu, а^ широта десяти ты'сящь.
|
І левити одержать також біля межі священичої двадцять п’ять тисяч у довжину і десять тисяч тростин у ширину; уся довжина двадцять п’ять тисяч, а ширина десять тисяч тростин.
|
|
14
|
14
|
|
да ся не прода'сть эT него, ни ꙁамњниT, ни да ся ё'ймеT прьвое жи'то ꙁемля`, ја%ко ст~о е^сть гв~и.
|
І з цієї частини вони не можуть ні продати, ні проміняти; і початки землі не можуть переходити до інших, тому що це святиня Господня.
|
|
15
|
15
|
|
пя'ть же ты'сяu и^ꙁбы'точныхъ эT широты къ двњмадесятма и^ пя'ть ты'сящь, прDегражде'нїе гра'дђ, да бђ'детъ гра'дђ на вселе'нїе и^ межда е^го. и^ да бђдетᲆ гра'дъ средњ е^го”
|
А решту п’ять тисяч у ширину з двадцятьма п’ятьма тисячами у довжину призначаються для міста на загальне використання, на заселення і на передмістя; місто буде у середині.
|
|
16
|
16
|
|
се же мњры е^го. эT сњвера, четырь тысящь и^ пятьсотъ. эT ю'га, четырь тысящь и^ пятьсо'т#. и^ эT восто'къ, четы'рь тысящь и^ пятьсот#. и^ эT мо'ря, четырь ты'сящь и^ пятьсо'тъ.
|
І ось розміри його: північна сторона чотири тисячі п’ятсот і південна сторона чотири тисячі п’ятсот, східна сторона чотири тисячі п’ятсот і західна сторона чотири тисячі п’ятсот тростин.
|
|
17
|
17
|
|
и^ да бђдетъ межда гра'дђ. к# сњверђ дв^ђ ст^ђ и^ пятидесятъ, и^ къ ю'гђ дв^ђ ст^ђ и^ пятидесяT, и^ на востокъ дв^ђ стђ и^ пятидесятъ, и^ к# мо'рю дв^ђ ст^ђ и^ пятидесятъ”
|
А передмістя міста до півночі двісті п’ятдесят, і до сходу двісті п’ятдесят, і до півдня двісті п’ятдесят, і до заходу двісті п’ятдесят тростин.
|
|
18
|
18
|
|
И$ꙁбы'токъ же длъготы` дръжа'ися начаl ст~ыхъ. десять ты'сђщь къ восто'комъ, десять же къ мо'рю, да бђдђтъ приноси ст~аго. и^ да бђдђтъ жи'та ея` хлњби дњлаю^щимъ граD.
|
А що залишається з довжини навпроти священної ділянки, десять тисяч на схід і десять тисяч на захід, навпроти священної ділянки, плоди з цієї землі повинні бути для споживи тих, що працюють у місті.
|
|
19
|
19
|
|
дњлающеи же гра'дъ, да и^ дњлаютᲆ эT всњхъ племе'нъ і^и^л~евъ.
|
Працювати ж у місті можуть працівники з усіх колін Ізраїлевих.
|
|
20
|
20
|
|
весь нача'токъ двадесяᲄи и^ пяти ты'сящ#, пя'тїю и^ двњма десят#ма ты'сящь на ты'ре ча'сти, да наречете` е^го нача'токъ ст~аго, эT прича'стїя граDнаго.
|
Усю відділену ділянку у двадцять п’ять тисяч довжини й у двадцять п’ять тисяч ширини, чотирикутну, виділіть у священний наділ, із включенням володінь міста;
|
|
21
|
21
|
|
а^ и^збы'токъ старњ'ишинњ, эT того и^ эT ѓ'ного, эT прино'съ ст~аго. въ прича'стїе же гра'дђ съ прежда пяти` и^ двђдесятђ ты'сящь длъгота` до предњлъ и^же к# мо'рю, и^ къ востокомъ съ прежда пяти и^ двђдесяти ты'сящъ до предњлъ и^же к мо'рю, держа'ся ча'стїи старњ'ишины. и^ да бђ'детъ приноs ст~ыхъ, и^ ѓ^сщ~енїе храма средњ е^го.
|
а решту князеві. Як з боку священної ділянки, так і з боку володінь міста, навпроти двадцяти п’яти тисяч тростин до східної межі ділянки, і на захід навпроти двадцяти п’яти тисяч біля західної межі співмірно з цими наділами, наділ князю, так що священна ділянка і святилище будуть всередині нього.
|
|
22
|
22
|
|
эT прича'стїя левљ=т#ска, и^ эT прича'стїа граDнаго, средњ старњ'ишин#ско да бђ'детъ. средњ предњ'лъ і^ё'динъ, и^ средњ предњ'лъ венїами'нь, старњ'ишин#ско да бђ'детъ”
|
І те, що від володінь левитських і від володінь міста залишається у проміжку, належить також князю; проміжок між межою Іуди і між межою Веніаміна буде належати князю.
|
|
23
|
23
|
|
А$ и^ꙁбытоqное племе'нъ е^же къ восто'комъ, да'же и^же къ мо'рю, венїами'нђ е^ді'на.
|
Решту ж від колін, від східного краю до західного — один наділ Веніаміну.
|
|
24
|
24
|
|
эT предњ'лъ же венїами'нь, и^же на восто'ки, да'же до страны и^же к мо'рю, симеѓ'нђ е^ді'на.
|
Поряд межі Веніаміна, від східного краю до західного — один наділ Симеону.
|
|
25
|
25
|
|
эT предњ'лъ же симеѓ'нь, эT страны и^же на въсто'къ, да'же и^же к мо'рю, и^саха'рђ е^ді'на.
|
Поряд межі Симеона, від східного краю до західного — один наділ Іссахару.
|
|
26
|
26
|
|
а^ эT предњ'лъ и^саха'ровъ, и^же къ восто'комъ, да'же и^же к мо'рю, ꙁаё^ло'нђ е^ді'на.
|
Поряд межі Іссахара, від східного краю до західного — один наділ Завулону.
|
|
27
|
27
|
|
эT предњ'лъ же ꙁаё^ло'нь, эT въсто'ка слн~чнаго, да'же до страны мо'ря, гаDдђ е^ді'на.
|
Поряд межі Завулона, від східного краю до західного — один наділ Гаду.
|
|
28
|
28
|
|
эT предњ'лъ же гаDдовъ, да'же и^же къ восто'чню до лива'на. и^ да бђ'дђтᲆ предњ'ли е^го эT ю%га, и^ воды маримоџ#каDскаго, прича'стїя до мо'ря вели'каго.
|
А поряд межі Гада на південній стороні йде південна межа від Тамари до вод сперечання при Кадисі, уздовж потоку до великого моря.
|
|
29
|
29
|
|
т^а ꙁемля` ю%же вло'жите въ жре'бїи племенемъ і^и^л~евомъ, и^ с^е раздњ'ли иX, гл~етъ г~ь б~ъ”
|
Ось земля, яку ви за жеребом розділите колінам Ізраїлевим, і ось ділянки їх, — говорить Господь Бог.
|
|
30
|
30
|
|
Се же и^ꙁвоd грDанїи. к# сњверђ, четы'рь ты'сящь, и^ пять со'тъ мњ'рою.
|
І ось виходи міста: з північної сторони міри чотири тисячі п’ятсот;
|
|
31
|
31
|
|
вра'та же гра'дђ, по и^мени племе'нъ і^и^л~евъ. вра'та троя на сњ'веръ. вра'та рђви'мля е^ді'на, вра'та же і^ё'дина е^ді'на, и^ вра'та левљ=и^на е^ді'на.
|
і ворота міста називаються іменами колін Ізраїлевих; на півночі троє воріт: ворота Рувимові одні, ворота Іудині одні, ворота Левіїні одні.
|
|
32
|
32
|
|
и^ на въстоk четы'рь ты'сящь, и^ пя'ть со'тъ. и^ вра'та троя. вра'та е^ді'на і^ѓ'сифова, вра'та же е^ді'на венїами'ня, и^ вра'та да'нова е^ді'на.
|
І зі східної сторони міри чотири тисячі п’ятсот, і троє воріт: ворота Йосифа одні, ворота Веніаміна одні, ворота Данові одні;
|
|
33
|
33
|
|
и^ ја%же въ ю%гђ четы'рь ты'сящь, и^ пять со'тъ мњрою. и^ вра'та троя. вра'та е^ді'на симеѓ'нђ, вра'та же е^ді'на и^саха'рђ, и^ вра'та е^ді'на заё^ло'нђ.
|
і з південної сторони міри чотири тисячі п’ятсот, і троє воріт: ворота Симеонові одні, ворота Іссахарові одні, ворота Завулонові одні.
|
|
34
|
34
|
|
и^ е'же к мо'рю четы'рь ты'сящь, и^ пя'ть соT мњ'рою. вра'та же троя. вра'та е^ді'на гаDдови, вра'та же а^сљ=рови е^ді'на, и^ вра'та неџали'мови е^ді'на,
|
З морської сторони міри чотири тисячі п’ятсот, воріт тут троє ж: ворота Гадові одні, ворота Асирові одні, ворота Неффалимові одні.
|
|
35
|
35
|
|
ѓ%крsтъ е^же ѓ^смина'десяти ты'сящь. и^мя же гра'дови эT негоже дн~е бђдеT, г~ь т^ђ бђдеT и^мя е^мђ”
|
Усього навколо вісімнадцять тисяч. А ім’я місту з того дня буде: «Господь там».
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.