|
Глvа, в~і”
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
|
Тогда` повелњ` ѓ^лофе'рнъ ѓ%трокомъ свои^мъ, да въведђтъ і^ю^ди'џъ, въ сокро'вищная храни'лища” И$ повелњ` т^ђ пребы'ти е'и, и ё^ста'ви чт^о и^мњша да'ти ја%сти эT стола` е^го,
|
І наказав ввести її туди, де зберігалися срібні сосуди його, і звелів їй користуватися їжею від столу його і пити вино його.
|
|
2
|
2
|
|
е^мђже эTвњща` і^ю^ди'џъ и^ рече, нн~њ не възмогђ` ја%сти эT сих# е^же мн^њ повелишъ дая'ти, да не прїидетъ на' мя со'блазнъ, эT сиX и^же принесо'хъ съ собо'ю да ја%мъ.
|
Але Юдиф сказала: не буду їсти цього, щоб не було спокуси, але нехай подають мені те, що принесене зі мною.
|
|
3
|
3
|
|
и^ реq е'и ѓ^лофе'рнъ а^ще ѓ^скђдњюT тебњ сїа ја%же принесе'на сђть с тобою, чт^о сътво'риM тебњ.
|
Олоферн сказав їй: а коли вичерпається те, що з тобою, звідки ми візьмемо, щоб подавати тобі подібне до цього? Бо серед нас немає нікого з роду твого.
|
|
4
|
4
|
|
и^ рече і^ю^ди'џъ жива` еs дш~а твоя господи'не мои, ја%ко не снњмъ вся` сїя раба` твоя`, до'ндеy сътвори'тъ г~ь б~ъ рђкою мое^ю сїя ја%же помы'слихъ”
|
Юдиф відповіла йому: нехай живе душа твоя, господарю мій; раба твоя не споживе того, що зі мною, раніше, ніж Господь звершить моєю рукою те, що Він визначив.
|
|
5
|
5
|
|
И$ въведоша ея` ѓ%троцы е^го в# жили'ще и^же заповњ'да
|
І ввели її слуги Олоферна в намет, і спала вона до півночі; а перед ранковою сторожею встала
|
|
6
|
6
|
|
і^ и^спроси'ла е^гда вни'де, да дае'тся е'и свобода` в# нощи прежде свњтлости и^сходи'ти во'нъ на мл~твђ и^ помоли'тися г~ђ б~ђ”
|
і послала сказати Олоферну: нехай дасть господар мій повеління, щоб рабі твоїй дозволили виходити на молитву.
|
|
7
|
7
|
|
И$ заповњ'да ѓ^лофе'рнъ стра'жемъ свои^мъ, да ја%ко ё^го'дно бђдетъ е'и и^зы'идеT и^ вни'деT, помоли'тися г~ђ б~ђ свое^мђ потри дн~и” І$ и^схожDаше в но'щи въ ё^до'л# къ веџђлїи, и^ ё^мыва'шеся въ и^сто'чницњ
|
Олоферн наказав своїм охоронцям не перешкоджати їй. І пробула вона в таборі три дні, а ночами виходила в долину Ветилуї, обмивалася біля джерела води біля табору.
|
|
8
|
8
|
|
жи'вемъ” И$ ја%ко въсхожDаше моля'ше г~а б~а і^и^л~ева, да и^спра'виT пђть е^я` на и^збавле'нїе лю'демъ своиM.
|
І, виходячи, молилася Господу Богу Ізраїлевому, щоб Він направив путь її до спасіння синів Його народу.
|
|
9
|
9
|
|
и^ входя'щи чи'ста пребыва'ше в# жили'щи, до'ндеже прїиметъ пи'щђ свою въ ве'черъ”
|
Після повернення вона перебувала у наметі чистою, а надвечір приносили їй їжу.
|
|
10
|
10
|
|
И$ бы'сть въ четве'ртыи дн~ь, сътвори` ѓ^лофе'рнъ вече'рю рабо'мъ свои^мъ,
|
У четвертий день Олоферн зробив бенкет для одних слуг своїх і не запросив до прислуговування нікого з приставлених до служіння.
|
|
11
|
11
|
|
и^ рече къ вага'вђ е^внђ'хђ свое^мђ, и^ди` и^ моли` е^вре'яныню, да во'лею и^зво'литъ ѓ^бита'ти со мно'ю”
|
І сказав євнухові Вагою, який управляв усім, що в нього було: іди і переконай єврейську жінку, яка у тебе, прийти до нас їсти і пити з нами:
|
|
12
|
12
|
|
Поно'сно б^о е^сть преD а^сљ=рїаны, а^ще жена посмњ'етъ мђжа недњ'юща, и^ неѓ^сяза'на эT него и^зыидет#”
|
соромно нам залишити таку жінку, не поговоривши з нею; вона осміє нас, якщо ми не запросимо її.
|
|
13
|
13
|
|
Тогда вни'де вага'въ къ і^ю^ди'џњ и^ рече, не ё^сра'мися блага'я ѓ^трокови'це вни'ти къ господи'нђ мое^мђ, да прїимеши честь преD лице'мъ е^го, и^ яси` с ни'мъ и^ пїеши вино` въ весе'лїи”
|
Вагой, вийшовши від Олоферна, прийшов до неї і сказав: не відмовся, прекрасна молода жінко, прийти до господаря мого, щоб прийняти честь перед лицем його і пити з нами вино в радості і бути у цей день як однією з дочок синів Ассура, які предстоять у домі Навуходоносора.
|
|
14
|
14
|
|
Є$мђже і^ю^ди'џъ эTвњща`, ка'я е^смь да проти'влюся господи'нђ мое^мђ, все е^же бђдетъ преD ѓ^чи'ма е^го бл~го и^ ё^го'дно сътворю`. а^ е'же чт^о люби'мо е^мђ т^о и^ мн^њ бђдетъ прїятно вс^я дн~и живота` мое^го.
|
Юдиф сказала йому: хто я, щоб перечити господареві моєму? поспішу виконати усе, що буде завгодно господареві моєму, і це буде служити мені втіхою до дня смерти моєї.
|
|
15
|
15
|
|
и^ въста` ё^краси'ся ѓ^дњја%нїемъ свои^м#,
|
Вона встала і вбралася в одяг і в усі жіночі прикраси; а служниця її прийшла і розстелила для неї по землі перед Олоферном килими, які вона одержала від Вагоя для повсякчасного використання, щоб їсти, лежачи на них.
|
|
16
|
16
|
|
и^ вшеDши ста` преD лицемъ е^го. срDце же ѓ^лофе'рново смђщено б^њ, зане възгорњся по'хоть е^го.
|
Потім Юдиф прийшла і возлягла. Пробудилося серце Олоферна до неї, і душа його схвилювалася: він сильно бажав зійтися з нею і шукав випадку звабити її з того самого дня, як побачив її.
|
|
17
|
17
|
|
и^ рече к не'и ѓ^лофе'рнъ, пїи нн~њ и^ я'жъ въ блгsти, ја%ко ѓ^брњ'ла е^си ми'лость предо мною.
|
І сказав їй Олоферн: пий же і веселися з нами.
|
|
18
|
18
|
|
и^ реq і^ю^ди'џъ пи'ти и%мамъ господи'не, ја^ко възвели'чена е^сть дш~а моя днsь паче всњхъ дн~їи мои^хъ.
|
А Юдиф сказала: буду пити, господарю, тому що сьогодні життя моє звеличилося в мені більше, ніж в усі дні від народження мого.
|
|
19
|
19
|
|
и^ взя` и^ ја%сть и^ пи'тъ пред ни'мъ, ё^гото'ван#ная е'и эT рабы'ня ея`”
|
І вона брала, їла і пила перед ним те, що приготувала служниця її.
|
|
20
|
20
|
|
И$ въжделњ'нъ бы'сть ѓ^лофе'рнъ к не'и, пиT же вина` мно'го ѕњло, ја%кота'ко никогда` пи'тъ въ животњ` свое^мъ”
|
А Олоферн милувався нею і пив вина дуже багато, скільки не пив ніколи, ні в один день від народження.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
