|
Глvа, з~”
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
|
Олофе'рнъ же въ дрђгїи дн~ь заповњ'да во'емъ свои^мъ, да взы'идђтъ проти'вђ веџђлїя”
|
На другий день Олоферн наказав усьому війську своєму і всьому народові своєму, який прийшов до нього на допомогу, підступити до Ветилуї, зайняти висоти нагірної країни і почати війну проти синів Ізраїлевих.
|
|
2
|
2
|
|
Бњша же пњшец# бра'нныX Wр~, и^ Wк~. и^ всаDниk, к~Wв. кро'мњ тXњ мђжіи и^же ѓ^б#я'лъ плњне'нїемъ, і^ и^зведе'ни бя'хђ эT всXњ предњ'лъ и^ эT гра'дъ ю%ноши вся'кїя
|
І у той самий день піднялися всі сильні чоловіки їхні: військо їхнє складалося зі ста сімдесяти тисяч ратників, воїнів піших, і з дванадцяти тисяч кінних, крім обозу і піших людей, які були при них, — а і цих була безліч.
|
|
3
|
3
|
|
вс^и сїи ё^готова'шася въкђ'пњ къ бра'ни проти'въ сн~овомъ і^и^л~евоM, и^ прїидо'ша по странњ горы` да'же до верха` и^же зри'тъ на дотаи^мъ, эT мњста и^же рече'тся белма да'же до хел#мо'на, и^же е^сть проти'вђ е^здрелоn”
|
Зупинившись на долині біля Ветилуї біля джерела, вони простягнулися в ширину від Дофаїма до Велфема, а у довжину від Ветилуї до Киамона, що лежить навпроти Ездрилона.
|
|
4
|
4
|
|
Сн~ове же і^и^л~еви ја%ко ви'дњша мно'жество и^хъ, падо'ша на земли` посыпа'ющїи пе'пелъ на главы` своя`, е^ді'нодђшно моля'щися. да г~ь б~ъ і^и^л~евъ млsть свою` пока'жеT на лю'дехъ своиX”
|
Сини ж Ізраїля, побачивши безліч їх, дуже збентежилися, і кожен говорив ближньому своєму: тепер вони спустошать усю землю, і ні високі гори, ні долини, ні пагорби не витримають їхньої ваги.
|
|
5
|
5
|
|
И$ прїя'ша ѓ^рђж'їя своя` бра'нная, сњдо'ша по мњ'стомъ и^же тњсноты пђтя` стезя` и^справля'ютъ междђ гора'ми. и^ бя'хђ стрегђще ве'сь дн~ь и^ но'щь”
|
І, взявши кожен свою бойову зброю, і запаливши вогні на вежах своїх, вони всю цю ніч провели на варті.
|
|
6
|
6
|
|
Тогда ѓ^лофе'рнъ е^гда` ѓ^бы'иде ѓ%крsтъ гра'да,
|
На другий день Олоферн вивів усю свою кінноту перед лице синів Ізраїлевих, які були у Ветилуї,
|
|
7
|
7
|
|
и^ ѓ^брњте и^сто'чникъ и^же възлїя'ше во'дђ вожде'нђ и^хъ эT страны` ю%жески вн^њ гра'да водяшеся, и^ повелњ` пресњчи трђ'бы ѓ%ны и^ми'же вода` хожда'ше. бя'хђ б^о недале'че эT стњ'нъ и^ кла'дяѕь эT ниXже та'ино ви'дњны бы'ша че'рплюще во'дђ на прохлаже'нїе па'че не'же на питїе”
|
оглянув входи міста їхнього, обійшов і зайняв джерела вод їхніх і, оточивши їх ратними людьми, повернувся до свого народу.
|
|
8
|
8
|
|
Но сн~ове а^м#мо'ни, и^ моа'вли, пристђпи'ша къ ѓ^лофе'рнђ рекђщи,
|
Але прийшли до нього усі начальники синів Ісава і всі вожді народу моавитського і всі воєначальники примор’я і сказали:
|
|
9
|
9
|
|
вислухай, господарю наш, слово, щоб не було втрати у війську твоєму.
|
|
|
10
|
10
|
|
сн~ове і^и^л~еви не в копїи, ни въ стрњлаX ё^пова'ютъ, н^о го'ры защища'ютъ и^хъ. и^ ё^пасђть и^хъ хо'лми, въ стремле'нїи поста'влени”
|
Цей народ синів Ізраїля сподівається не на списи свої, але на висоти гір своїх, на яких живуть, тому що незручно підніматися на вершини їхніх гір.
|
|
11
|
11
|
|
Сего раd без# брани мо'жеши премощи иX,
|
Отже, господарю, не воюй з ним так, як буває звичайна війна, — і жоден чоловік не впаде з народу твого.
|
|
12
|
12
|
|
поста'ви стра'жи ко кла'дяѕеM да не чр'ъплютъ эT ни'хъ воды`,
|
Ти залишся у своєму таборі, щоб зберегти кожного чоловіка у війську твоєму, а раби твої нехай оволодіють джерелом води, що витікає з підошви гори;
|
|
13
|
13
|
|
без# меча` б^о ё^бїеши и^хъ и^бо ё^трђже'ни сђть предадђтъ гра'дъ свои кое^гоже мняT и^же не възможемъ ѓ^долњти, зане` и^же на гора'хъ поста'вленъ”
|
тому що звідти беруть воду всі жителі Ветилуї, — і погубить їх спрага, і вони здадуть своє місто; а ми з нашим народом піднімемося на ближні вершини гір і розташуємося на них для сторожі, щоб жодна людина не вийшла з міста.
|
|
14
|
14
|
|
І будуть знемагати вони від голоду, і дружини їхні і діти їхні, і раніше, ніж торкнеться їх меч, упадуть на вулицях оселення свого;
|
|
|
15
|
15
|
|
і ти віддаси їм злом за те, що вони обурилися і не зустріли тебе з миром.
|
|
|
16
|
16
|
|
И$ ё^го'дна бы'сть словеса` с^и преD ѓ^лофе'рноM, и^ преD нача'лники е^го.
|
Сподобалися ці слова їхні Олоферну і всім слугам його, і він вирішив зробити так, як вони сказали.
|
|
17
|
17
|
|
и^ поста'ви ѓ%крестъ со'тницы по всњмъ кла'дяѕеM”
|
І рушив полк синів Аммона і з ними п’ять тисяч синів Ассура і, розташувавшись у долині, оволоділи водами і джерелами вод синів Ізраїля.
|
|
18
|
18
|
|
А сини Ісава і сини Аммона піднялися і зайняли нагірну область навпроти Дофаїма, і відправили частину їх на південь і на схід навпроти Екревиля, що біля Хуса, який стоїть при потоці Мохмур; інше ж ассирійське військо розташувалося на рівнині і покрило усе лице землі: намети й обози їхні з безліччю народу розтяглися на дуже великому просторі.
|
|
|
19
|
19
|
|
Сини Ізраїля воззвали до Господа Бога свого, тому що вони упали духом, тому що усі вороги їхні оточили їх, і їм не можна було втекти від них.
|
|
|
20
|
20
|
|
Сїа стра'жа, к~, дн~їи, бы'сть и^споlнена, ѓ^скђдњша ё^бо събра'нїя воD всњмъ ѓ^бита'ющимъ веџђлїи,
|
Навколо них стояло все військо ассирійське, — піші, колісниці і кіннота їх, — тридцять чотири дні; у всіх жителів Ветилуї спорожніли всі сосуди з водою,
|
|
21
|
21
|
|
та'ко да не бы'сть внђтри гра'да воды` эTкђ'дђ насыти'тися и^ ни е^ді'нъ дн~ь, поне` въ мњ'рђ да'шеся лю'демъ вода` на вся'къ дн~ь”
|
спорожніли водойми, і жодного дня вони не могли пити води вдосталь, тому що давали їм пити мірою.
|
|
22
|
22
|
|
І засумували діти їхні і дружини їхні і юнаки і, знемагаючи від спраги, падали на вулицях міста й у проходах воріт, і вже не було у них сили.
|
|
|
23
|
23
|
|
Тогда` снидо'шася къ ѓ^сїи ю%ноши и^ вс^и мђж'и и^ же'ны и^ ѓ'троки вс^и вкђ'пњ е^ді'ногла'сно реко'ша,
|
Тоді весь народ зібрався до Озії і до начальників міста, — юнаки, дружини і діти, — і з голосним воланням говорили усім старійшинам:
|
|
24
|
24
|
|
сђ'дитъ г~ь б~ъ междђ на'ми и^ тобо'ю, ја%ко сътвори'лъ е^си на наs ѕла'я, не хотя'щи гл~ати ми'рная съ а^сљ=рїя'ны,
|
нехай судить Бог між нами і вами; ви зробили нам велику неправду, тому що не запропонували миру синам Ассура;
|
|
25
|
25
|
|
и^ того ра'ди преда` наs б~ъ в рђ'кђ и^хъ” Тњ'мже нњсть и^же помо'жетъ е^гда` преD ѓ^чи'ма и^хъ въ жа'ждњ скончаеMся, и^ в погђбле'нїе вели'ко”
|
і тепер немає у нас помічника: Бог віддав нас у їхні руки, щоб погубити нас спрагою і великою погибеллю.
|
|
26
|
26
|
|
И$ нн~њ събери'те всњхъ и^же въ' градњ сђть, да во'лею вс^и предади'мся лю'демъ ѓ^лофе'рновымъ”
|
Запросіть же їх тепер і віддайте все місто на розграбування народу Олоферна і всього війська його,
|
|
27
|
27
|
|
Лђ'че е^сть намъ да быхоM сђще живи въ плњне'нїи хвали'ли г~а б~а, неже ё%мремъ, и^ бђ'демъ въ поноше'нїе всњмъ лю'демъ, да не ви'димъ жены на'ша и^ мла'денцы на'ша мр~тви, преD ѓ^чи'ма на'шима”
|
бо краще для нас дістатися їм на пограбування: хоч ми будемо рабами їхніми, зате живою буде душа наша, і очі наші не побачать смерти немовлят наших і дружин і дітей наших, що розлучаються з душами своїми.
|
|
28
|
28
|
|
днsе въ свњдњтельство прїемлеM нб~о и^ зе'млю, и^ б~а эTц~ъ на'шиX, и^же м#стиTся намъ по грњхомъ на'шимъ, да ё^же преда'ите граD в рђ'кђ во'емъ ѓ^лофе'рновымъ, да бђ'детъ коне'цъ на'шъ кра'токъ въ ё^стахъ меча`, и^же дол#ѕње сътвориTся эT сђхоты жа'жDи”
|
Закликаємо перед вами у свідки небо і землю, Бога нашого і Господа батьків наших, Який карає нас за гріхи наші і за гріхи батьків наших, нехай учинить за словами цими в нинішній день.
|
|
29
|
29
|
|
И$ е^гда` сїа реко'ша бы'сть пла'чь и^ рыда'нїе ве'лїе въ лю'дехъ всњхъ, по мно'ги ча'сы е^ді'нымъ гла'сомъ възопи'ша къ г~ђ б~ђ рекђщи. съгрњши'хомъ съ эTц~ы на'шими, неправо дњяхомъ, и^ без#законова'хомъ, Ты^ г~и и^же кро'токъ е^си поми'лђи наs, и^ въ твоеM наказа'нїи м#сти безако'нїя на'ша, и^ не преда'и и^сповњдающихъ т^я, лю'демъ и^же не вњ'дятъ т^я. да не рекђтъ междђ ја^зы'къ, гд^њ е^сть б~ъ и^хъ, и^ е^гда` тњ'мъ во'племъ, и^ тњмъ пла'чемъ ё^трђ'ждьшеся, ѓ^слабле'ни молча'хђ,
|
І підняли вони одностайно великий плач серед зібрання і голосно волали до Господа Бога.
|
|
30
|
30
|
|
тогда` въста` ѓ^сїя ѓ^блїя'нъ слеза'ми рече, ра'вни дш~ею бђ'дите бра'тїе, е^ще` пяти дн~їи жде'мъ эT г~а б~а млрsдїя, да ја%роs свою` эTсњче'тъ, и^ да'сть сла'вђ и^мени свое^мђ”
|
Озія сказав їм: не сумуйте, брати! потерпимо ще п’ять днів, в які Господь Бог наш поверне милість Свою на нас, бо Він не залишить нас до кінця.
|
|
31
|
31
|
|
А$ще ли же по пяти дн~еX не прїидетъ помощъ, сътвори'мъ сїа словеса` и^же гл~аста”
|
Якщо ж вони пройдуть, і допомога до нас не прийде, — я зроблю за вашими словами.
|
|
32
|
32
|
|
І відпустив народ у свій стан, і вони пішли на стіни і вежі свого міста, а дружин і дітей відіслав по домах їхніх; і у великій скорботі залишалися вони в місті.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
