Порівняти Біблія церковнослов'янською (Острозька, 1581р.) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета)

Порівняти:

⇄

	Послання Єремії*
	* Перекладена з грецької.
Глvа, ѕ~”	Глава 1

1	1
Писа'нїе пђщеное къ жидоM і^еремїею пррoкоM вᲆ вављ=лоn. написа' же и& варђхᲆ”	Список послання, яке послав Єремія до полонених, яких відводив у Вавилон цар Вавилонський, щоб звістити їм, що повелено було йому Богом.
2	2
Грњ'хъ ради ја%же съгрњшисте преD бм~ъ, эTведетеся въ вављ=ло'нᲆ плњне'ни навходоносо'ромъ цр~емъ вављ=лон#скомъ.	За гріхи, якими ви згрішили перед Богом, будете відведені полоненими у Вавилон Навуходоносором, царем Вавилонським.
3	3
въшеDше ё^бо въ вављлонъ, бђдете т^ђ лњта мно'га время до'лго до седми родовъ” потом же и^зведђ` васъ эTтђдђ с мироM.	Увійшовши у Вавилон, ви пробудете там багато років і тривалий час, навіть до семи родів; після ж цього Я виведу вас звідти з миром.
4	4
н~нњ же ё'зрите въ вављ=лонњ боги` сребрены, и^ ꙁла'ты, и^ камен#ны, и древяны на раменаX носи'мы, кажђще страхъ странам#.	Тепер ви побачите у Вавилоні богів срібних і золотих і дерев’яних, які носяться на плечах, які вселяють страх язичникам.
5	5
не ё^бо'итеся ё^бо да не и^ вы и^ноплемен#никомъ ё^подобите'ся, и^ стра'хъ прїимет# васъ эT нихъ. ви'дњвшемъ весь нароD преD и^ въ слњдъ и^хъ кланяю^щася иM рцыте ё^бо въ ё^мњ`, тебњ лњпо еs кла'нятися влDко.	Стережіться ж, щоб і вам не зробитися подібними до іноплемінників, і щоб страх перед ними не оволодів і вами. Бачачи натовп попереду і позаду них, який поклоняється їм, скажіть у думці: «Тобі повинно поклонятися, Владико!»
6	6
а%гг~лъ б^о мои с вами е^сть, сеи възыска'етъ дш~ь вашихъ.	Бо ангел Мій з вами, і він захисник душ ваших.
7	7
ја^зы'къ б^о и^хъ и^строган# е^сᲄь древодњлею, тїи же позлащени и^ посребре'ни, лжа` е^сть и^ не могђтъ гл~ати.	Язик їхній виструганий художником, і самі вони оправлені у золото і срібло; але вони облудні, і не можуть говорити.
8	8
и^ ја%ко дв~цы люби'вњ красњ`, въꙁемлюще зла'то и^ сътворени сTђ. вњнца же зла'ты и%мђть на главахъ свои^хъ бо'зи иX”	І ніби для дівчини, яка любить прикраси, беруть вони золото, і готують вінці на голови богів своїх.
9	9
Тњмже ё^крада'ют# эT нихъ жръцы злато и^ сребро, и^ себњ потребђютъ.	Буває також, що жерці викрадають у богів своїх золото і срібло і вживають його для себе самих;
10	10
даю'т же эT него блђдницамъ, и^ же'ны нечи'стыя ё^краша'ютъ. и^ егда` паки възе'млютъ эT же'нъ, ё^краша'ютъ боги` своя ја%ко чл~ки ри'зами.	виділяють з того і блудницям під їх покровом; прикрашають богів золотими і срібними і дерев’яними одежами, як людей.
11	11
тїи же не и^ꙁбђдђтъ эT ржа` и^ мо'лїя. ѓ^дњ'ют же я& въ багряни'цђ,	Але вони не спасаються від іржі й молі, хоч убрані у пурпуровий одяг.
12	12
ѓ^тира'юще лица иM пра'ха ра'ди иже эT хра'ма, и^же е^сть множа'и на ни'хъ.	Обтирають лице їх від пилу в капищі, якого на них дуже багато.
13	13
и хорђго'вь и%мђть ја%ко чл~къ, и^ ја%ко сђдїя странњ`, иy съгрњша'ющаго к немђ не ё^бїетъ.	Має і скіпетр, як людина — суддя країни, але він не може умертвити винного перед ним.
14	14
и%мђть же и^ ме'чь въ десни'цы и^ секи'рђ, саM же себе эT ра'ти и^ эT раꙁбо'иникъ не эTи'метъ” эT того зна'еми сђть ја%ко не сђть боѕи, не ё^бо'иᲄеся и^хъ ё^бо.	Має меч у правій руці і сокиру, а себе самого від війська і розбійників не може захистити: звідси пізнається, що вони не боги; отже, не бійтеся їх.
15	15
ја%коже б^о и^ сђсђдъ члчsкь съкрђшенъ не требњ быва'етъ,	Бо, як розбитий сосуд стає некорисним для людини, так і боги їхні.
16	16
тацы же сђть и^ боѕи и^хъ. е^гда' же поста'влени бђдђтъ въ домђ, ѓ'чи и^хъ по'лни сђть пра'ха эT но'гђ въходящихъ въ до'мъ.	Після того, як вони поставлені у капищах, очі їхні повні пороху від ніг тих, що входять.
17	17
и^ ја%ко комђ приѓ^бидњвшђ цр~я, и^ ѓ^пяти сђть две'рцами. і^ јако кᲆ гробђ принесеномђ мер#твомђ, хра'мы и^хъ ё^твержаюT жръцы две'рми и^ зам#ки и^ завњсами, да не эT раꙁбо'инъ ѓ^кра'дени бђдђтъ.	І як у того, хто наніс образу царю, зачиняються входи у житло, коли він відводиться на смерть, так капища їх охороняють жерці їх дверима і замками і засувами, щоб вони не були пограбовані розбійниками;
18	18
Свњти'ла ж#гђтъ и^мъ мно'ѕи, эT них же не мо'жетъ ви'дњти ни е^діn,	запалюють для них світильники, і більше, ніж для себе самих, а вони жодного з них не можуть бачити.
19	19
н^о ја^ко брьвна въ домђ сђть. срDцеy и^хъ то'чатъ чрьви и^же эT земля`, и^ ѓ^деждђ иX, ѓ^ниже не чђ'ютъ сего.	Вони, як колода у домі; серця їх, говорять, точать черв’яки земляні, і з’їдають їх самих і одяг їх, — а вони не відчувають.
20	20
ѓ^чрьнњло е^сть лице и^хъ эT ды'ма хра'мнаго.	Лиця їх чорні від куріння у капищах.
21	21
по телесемъ и^хъ и^ по главњ` парятъ ненетопы'ри но'щнїи, и^ ла'стовицы и^ пти'цы, такожDе и^ кот#ки скачђтъ.	На тіло їх і на голови їх налітають кажани і ластівки й інші птахи, лазять також по них і кішки.
22	22
эT того ё^вњсте ја%ко не сђть бо'зи, не ё^бо'иᲄеся ё^бо и^хъ,	З цього зрозумієте, що це не боги; отже, не бійтеся їх.
23	23
зла'то б^о лежа'щее на ниX на красђ, а^ще не ѓ^цысти'тъ кт^о ржа` не блеснется, и^ е^гда б^о слїаша я& не чюша”	Якщо хтось не очистить від іржі золото, яким вони обкладені для краси, то вони не будуть блищати; і коли відливали їх, вони не відчували.
24	24
За вся'кђ цњнђ` кђплени сђть, в нихже нњсть дх~а.	За велику ціну вони куплені, а духу немає у них.
25	25
беꙁ ногђ на рамњхъ но'сяT я&, ја^вля'ще свое нечестїе чл~комъ” ѓ^срамляюT же ся слђжа'щеи и^мъ паде'нїя ради,	Безногі, вони носяться на плечах, показуючи через те свою нікчемність людям; посоромлюються ж і ті, що служать їм;
26	26
е^гда когда падђтся на' землю, и^ не могTђ са'ми въста'ти. и^ а'ще кт^о поста'виT я& просты не мо'гђтъ постђпи'ти, и^ а'ще прекло'нится не могTђ и^спра'вити себе. н^о ја%ко мрътвьцемъ да'ры и^мъ полага'ютъ.	тому що, у випадку падіння їх на землю, самі собою вони не можуть встати; також, якби хто поставив їх прямо, не можуть самі собою рухатися і, якби хто нахилив їх, не можуть випрямитися; але як перед мертвими кладуть перед ними дари.
27	27
требы же и^хъ недосто'инїи жръцы възе'млюT. та'кожде же и^ же'ны и^хъ варятъ эT нихъ, ни е^ді'номђ же ё^бо'гђ ни не'мощнђ подаю^тъ.	Жертви їх жерці продають і зловживають ними; також і дружини їхні частину з них солять, і нічого не виділяють ні убогому, ні хворому.
28	28
требахъ и^хъ нечи'стњ и^ кровотоки же'ны прикаса'ются. раꙁђмњвше ё^бо эT сего ја%ко не сђть бо'ѕи, не бо'итеся иX.	До жертв їх доторкаються жінки нечисті й ті, що народжують. Отже, пізнавши з цього, що вони не боги, не бійтеся їх.
29	29
эTкђдђ б^о прозовђтся бо'ѕи, ја%ко же'ны слђжатъ богомъ сребренымъ и^ зла'тымъ, и^ древянымъ.	Як же назвати їх богами? жінки приносять жертви цим срібним і золотим і дерев’яним богам.
30	30
и^ въ хра'меX и^хъ жръцы сњда'ютъ, и^мђще риꙁы растерзаны, и^ главы и^ бра'ды ѓ^голени, и^хже главы` непокровены сђть.	І в капищах їх сидять жерці у розідраному одязі, з поголеними головами і бородами і з непокритими головами:
31	31
рекђт же въпїюще преD боги` свои^ми ја^ко нњцыи на вечери мр~тв#цA”	ревуть вони з криком перед своїми богами, як деякі на поминках за померлими.
32	32
эT ризъ и^хъ въземлюще жръцы, ѓ^дњ'ютъ же'ны своя и^ дњти.	Дещо з одягу їх жерці беруть собі й одягають у нього своїх дружин і дітей.
33	33
и^ а'ще эT кого ѕл^о постражDђтъ и^ли добро`, не могђтъ эTда'ти. н^и цр~я могђтъ поста'вити н^и ё^я'ти.	Якщо терплять від кого-небудь лихе або добре, не можуть воздати; не можуть поставити царя, ні скинути його.
34	34
та'кожде же ни богаTства ниже ѕл^а възда'ти. а^ще кт^о и^мъ чт^о ѓ^бњща'въ не эTда'сть, не въспро'сятъ”	Рівно ж ні багатства, ні навіть дрібної мідної монети вони не можуть дати. Якщо хто, давши їм обітницю, не виконав би її, не стягнуть.
35	35
эT смр~ти чл~ка не и^зба'вятъ, ни мен#ша эT крњ'пка не эTи^мђтъ.	Від смерти людини не визволять, ні слабшого у сильного не віднімуть;
36	36
чл~ка слњ'па къ видњ'нїю не навратя'тъ, въ нђж'и чл~кђ не помо'гђтъ.	людині сліпій не повернуть зір; людині у нестатках не допоможуть;
37	37
в#довы не поми'лђютъ, и^ сиротњ добра не сътво'рятъ.	удові не виявлять співчуття, і сироті не зроблять добра.
38	38
подо'бни сђть ка'менїю го'рномђ бо'ѕи иX, древя'нїи, и^ ка'мени, и^ поꙁлаще'ни, и^ посребрени” слђжа'щеи и^мъ посрамяTся”	До каміння з гір подібні ці боги дерев’яні й оправлені у золото і срібло, — і ті, що служать їм, осоромляться.
39	39
ка'ко ё^бо мнњти, и^ли проꙁва'ти я& бо'гы.	Як же можна подумати або сказати, що вони боги?
40	40
ктомђ же и^ сами тїи халдњ'и не чтђтъ и^хъ. и^же е^гда` ё%ꙁрятъ нњ'ма не могђща гл~ати, принесђт# е^го к# ве'лю, е^мђже мо'лятся, да гл~етъ, ја%ко и^ си'лнђ сђщђ почю'ти	До того ж самі халдеї поводяться з ними нешанобливо: вони, коли побачать німого, що не може говорити, приносять його до Ваала і вимагають, щоб він говорив, ніби він може відчувати.
41	41
и^ не могTђ, тїи раꙁђмњвше ѓ^ста'вятъ и^хъ, чюв#ства б^о не и^мђт#.	І не можуть вони, помітивши це, залишити їх, тому що не мають сенсу.
42	42
же'ны же препина'юще ё%жа, на распђтїи^хъ сњдя'т#, кадяще ѓ%требњ.	Жінки, обв’язавшись очеретяним поясом, сидять на вулицях, спалюючи куріння з оливкових зерен.
43	43
и^ е^гда кото'рая эT ни'хъ поDвлече'на эT нњ'коего мимохо'да, бђ'детъ с ниM. бли'жнюю ё^каря'ет#, ја%ко нњ'сть сподоби'лася ја%ко т^а, ни ё%же е^я` претръгнђ'лося е^сть.	І коли яка-небудь з них, захоплена перехожим, переспить з ним, — дорікає своїй подрузі, що та не удостоєна того самого, що вона, і що перев’язь її не розірвана.
44	44
вс^е быва'емое в ни'хъ л#жа е^сть” Ка'ко ё^бо мнњти и^ли проꙁыва'ти я& бо'ги сђща.	Усе, що звершується у них, неправдиве. Тому як можна думати або говорити, що вони боги?
45	45
дре'водњ'лями и^ ꙁлата'ри сътворе'ни сTђ. ничтоже и^но не быва'юща, н^о е^же хотя'тъ хи'трїи т^о бђ'детᲆ.	Створені вони художниками і плавильниками золота; нічим іншим вони не стають, як тим, чим бажали їх зробити художники.
46	46
и^ тїи и^же я& тво'рятъ, не бђ'дђтъ долговњ'чни.	І ті, які виготовляють їх, не бувають довговічні;
47	47
ка'ко ли хотя'тъ сътворе'ни и%ми бы'ти бо'ѕи. ѓ^ста'виша б^о по себњ л#жђ, и^ ё^кори'ꙁнђ пото'мъ бђдђщимъ.	як же зроблені ними можуть бути богами? Вони залишили після себе неправду і сором своїм нащадкам.
48	48
е^гда б^о прїидетъ на ниX ра'ть, и^ зла'я. совњщава'ютъ къ себњ жерцы` гдњ ся съкрыюT с ни'ми”	Коли приходять на них війна і нещастя, жерці радяться між собою, де б їм сховатися з ними.
49	49
Ка'ко ё^бо нњ'сть чю'ти, ја%ко не сђть бо'ѕи. не и^збавля'ютъ б^о себе эT ра'ти, ни эT ѕл^а,	Як же не зрозуміти, що то не боги, які самих себе не рятують ні від воєн, ні від бід?
50	50
древя'ни сђще и^ ка'мяни и^ поꙁлаще'ни и^ посребрени, поꙁна'ются пото'мъ странамъ всMњ ја%ко л#жа сђть” И$ цр~емъ ја%вни бђдTђ ја%ко не сђть бо'ѕи, н^о дᲇ'ло рђ'кђ чл~чђ. и^ нњсть ни е^ді'ного дњ'ла бж~їа в ниX.	Оскільки вони дерев’яні й оправлені у золото і срібло, то можна пізнати, що вони неправда; усім народам і царям стане очевидно, що це не боги, а діла рук людських, і в них немає ніякої дії божественної.
51	51
комђ нњсть ра'зђмно, ја%ко не сђть бо'ѕи.	Кому ж після цього не зрозуміло, що вони не боги?
52	52
цр~ю стран#скђ не съпроти'вяTся. ни до'ждя чл~комъ не подаю'тъ.	Царя країні вони не поставлять, дощу людям не дадуть;
53	53
ни пря` не раꙁ#сђ'дятъ, и^ не и^ꙁба'вяT эT ѓ^би'ды страны. не'мощ#ни сђще	суду не розсудять, скривдженого не захистять, будучи безсилими,
54	54
ја%коже вра'ны межDђ нб~омъ и^ ꙁемлею. и^ е^гда` падетъ ѓ%гнь на храмњ бого'въ древя'ныX, и^ ка'менхъ, и^ поꙁлаще'ныхъ, и^ посребре'ныхъ, жер#цы и^хъ пробњ'гнђтъ и^ ё^целњютъ, а^ ѓни ја%ко слњмена посреди съгоря'тъ.	як воро́ни, які знаходяться між небом і землею. Бо й у тому випадку, коли піддалося б пожежі капище богів дерев’яних або оправлених у золото і срібло, жерці їх утечуть і врятуються, — а вони самі, як колоди всередині, згорять.
55	55
цр~ю же и^ ратнымъ не ста'нђтъ проти'вђ” Ка'ко б^о мнњти и^л^и прозыва'ти ја%ко бо'ѕи сђть.	Ні царю, ні ворогам вони не можуть протистояти. Як же можна прийняти або подумати, що вони боги?
56	56
н^и эT раꙁбо'иникъ н^и эT та'тїи и^ꙁбавя'тъ себе, бо'ѕи древя'ни, и^ ка'мени, и^ посребрени, и^ поꙁла'щени,	Ні від злодіїв, ні від грабіжників не можуть охоронити самих себе ці боги, дерев’яні й оправлені у срібло і золото:
57	57
и%хже съдолњвше, и^ възем#ше ꙁла'то и^ сребро и^ ризы и^хъ эTи^дђтъ. и^ са'ми себњ` не помо'гђт#”	перевершуючи їх силою, вони знімають золото і срібло й одяг, який на них, і йдуть зі здобиччю, а ці собі самим не в силах допомогти.
58	58
Тњмже ё%не е^сть бы'ти цр~емъ, и^же ја^вляеT свое` мђж'ество. и^л^и сосDђ въ домђ потребенъ, и%мже похва'лится владя'и и^мъ, негли` л#жи бо'ѕи. и^л^и двери в# домђ снабдњва'юща е^же в нем#, негли л#жи бо'ѕи. и^ древя'нъ стол#пъ въ црsтњ домђ`, негли` л#жи бо'ѕи.	Тому краще цар, який виявляє мужність, або корисний у домі сосуд, який використовує господар, ніж облудні боги; або краще двері в домі, що охороняють у ньому майно, ніж облудні боги, або краще дерев’яний стовп у царському палаці, ніж облудні боги.
59	59
слн~це б^о и^ мsць и^ ѕвњзды свњтли сђще, и^ пђща'еми на поᲄребђ, бл~гопослђшливи сђть.	Сонце і місяць і зірки, будучи світлими і посланими заради потреби, благослухняні.
60	60
та'кожDеже и^ молнїя е^гда` просвњтяTся бл~говиDни сђть. тожде же и вњтръ в се'и странњ вње'тъ.	Також і блискавка кожного разу, коли з’являється, ясно видима; також вітер у всякій країні віє.
61	61
и^ ѓ^блакоM е^гда' ся повели'тъ эT бг~а и^ти на всю` вселен#нђю, скон#чаваюT повеленїе”	І хмари, коли повелить їм Бог пройти над усією вселенною, виконують повеління.
62	62
ѓ%гнь же пђщенъ съвы'ше и^скаꙁи'ти пђсты'ня и^ дђбра'вђ, сътвори'тъ повеленїе. сїи же н^и ѓ%бразы н^и си'лами иX ё^подоблени сђть”	Також вогонь, що з неба посилається для знищення гір і лісів, робить те, що призначено; а ці не подібні до них ні виглядом, ні силами.
63	63
Тњмже н^и мнњти н^и проꙁыва'ти иX боh сђщ# н^и си'лномᲆ и^мъ сђщеM н^и пря` раZсђдити, н^и добра` сътвори'ти чл~комᲆ”	Чому ж можна подумати або сказати, що вони боги, коли вони неспроможні ні суду розсудити, ні добро чинити людям?
64	64
раꙁђмњвше ё^бо ја^ко не сђть бо'ѕи, не бо'итеся иX.	Отже, знаючи, що вони не боги, не бійтеся їх.
65	65
н^и цр~ь б^о не прокленTђ н^и блsвяT.	Царів вони ні проклянуть, ні благословлять;
66	66
зна'менїя на' нб~си н^и въ странаX не пока'жюT. н^и просвᲇтяTся ја%ко слн~це, н^и ѓ^свњтяT ја%ко мsць.	знамень не покажуть на небі і перед народами; не освітять, як сонце, і не осяють, як місяць.
67	67
ѕвњрь ё%нее иX е^сть, и^же мо'жеT въ бhњ в# завњтрїе себе пользова'ти.	Звірі кращі за них: вони, тікаючи під покров, можуть допомогти собі.
68	68
н^и е^ді'ною же вино'ю е^сть наM ја%вњ ја%ко сђть бо'ѕи. тњмже не бо'итеся иX”	Отже, ні з чого не видно нам, що вони боги; тому не бійтеся їх.
69	69
ЈА/коy б^о во ѓ%вощи пђди'ло ничесоже снабдиT, та'коже и^ бо'ѕи иX сђть, древя'ни и^ ка'мяни, и^ посребре'ни, и^ поꙁлаще'ни”	Як опудало на горо́ді нічого не збереже, так і їхні дерев’яні, оправлені у золото і срібло боги.
70	70
по то'и же винњ и^ х#враs и^же во ѓграd, на неMже вс^я п#ти'ца сњдаюT” Та'кожDе же и^ мр~твьцђ поврьженђ во тмњ`, подобни сђть бо'ѕи иX древя'нїи поꙁлащени и^ посребрени.	Так само їхні дерев’яні, оправлені у золото і срібло боги, подібні до тернового куща у саду, на якому сідають усілякі птахи; також і до трупа, кинутого у темряві.
71	71
эT багряни'ца в ню'же ѓ^дњ'ани, и^ эT мрамо'ря и^же на ниX плᲇснївњеT, позна'ите я& ја%ко не сTђ бо'ѕи. ᲄїи б^о послњди и^ꙁ#ја^дени бђдTђ эT чер#въ и^ бђдTђ во ё^кори'знђ вᲆ странњ”	З пурпуру та червлениці, які зотлівають на них, ви можете зрозуміти, що вони не боги; та й самі вони будуть нарешті з’їдені і будуть ганьбою у країні.
72	72
Оу^нїи еs чл~къ правдив# не и^мы'и кђмирь бђдеT б^о дале'че эT ё^кори'зны”	Отже, краще людина праведна, яка не має ідолів, тому що вона — далеко від ганьби.

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт