|
Рђџь
|
Книга Руфі
|
|
Глvа, а~”
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
|
И$ бы'сть внегда` сђдя'хђ сђдїя, бы'сть гла'дъ на земли`. і^ и'де мђжъ эT виџлеѓ%ма і^ю'дина, ѓ^бита'ти в се'ла моа'вля, са'м# и^ жена` е^го и^ дв^а сн~а е^го”
|
У ті дні, коли управляли судді, настав голод на землі. І пішов один чоловік з Вифлеєма Юдейського зі своєю дружиною і двома синами своїми жити на полях моавитських.
|
|
2
|
2
|
|
И$мя же мђжеви е^лимеле'хъ, и%мя же женњ` е^го ное^м#минь. і^ и'мя двњма сн~ома е^го. маа'лонъ. и^ хелеѓ%нъ. е^џраџе'иска и^же эT виџлеѓ'ма і^ю'дина. и^ прїидо'ша в село` моа'вле, и^ бњша т^ђ”
|
Ім’я чоловіка того Елимелех, ім’я дружини його Ноєминь, а імена двох синів його Махлон і Хилеон; вони були ефрафяни з Вифлеєма Юдейського. І прийшли вони на поля моавитські і залишилися там.
|
|
3
|
3
|
|
И$ ё'мре е^лимеле'хъ мђжᲆ ное%м#минь. и ѓ^ста` ѓ^на` и^ ѓ'ба сн~а е^я`,
|
І помер Елимелех, чоловік Ноємині, і залишилася вона з двома синами своїми.
|
|
4
|
4
|
|
и^ поя'сᲄа себњ же'ны, моа^ви'тъстїи. и%мя е^ді'нои ѓ%рџа. і^ и%мя вто'рњи рђџᲆ. и^ жи'ша та'мо до і~, лњтъ”
|
Вони взяли собі дружин з моавитянок, ім’я однієї Орфа, а ім’я другої Руф, і жили там близько десяти років.
|
|
5
|
5
|
|
И$ ё^мро'ста ѓ%ба сн~а ея`. меа'лонъ. и^ хелеѓ'нъ. и^ ѓ^ста` жена` по мђж'ђ свое^мъ. и^ по ѓ^бо'ю сн~ђ ея`.
|
Але потім і обидва [сини її], Махлон і Хилеон, померли, і залишилася та жінка після обох своїх синів і після чоловіка свого.
|
|
6
|
6
|
|
и^ въста` ѓ^на` и^ ѓ'бњ сно'хи ея`. и^ възъврати'шася съ села` моа'вля. ꙁане` ѓ^бита'ша въ селехᲆ моа'влихᲆ, ја^ко присњти` г~ь людїи свои'хъ да'ти и^мъ хлњбы”
|
І встала вона з невістками своїми і пішла назад з полів моавитських, бо почула на полях моавитських, що Бог відвідав народ Свій і дав їм хліб.
|
|
7
|
7
|
|
И$ эTи'де эT мњста и^же б^њ та'мо ѓ^на` и^ ѓ'бњ сно'сњ ея` с не'ю. и^дя'хђ в пђть възврати'тися въ землю і^ю'динђ”
|
І вийшла вона з того місця, в якому жила, і обидві невістки її з нею. Коли вони йшли по дорозі, повертаючись в землю Юдейську,
|
|
8
|
8
|
|
И$ рече ное%м#минь ѓ^бњма сно'хама свои'ма. и^дњта ё^бо и^ възврати'тася кая'ждо в доM эTц~а свое^го. да съᲄвори` б~ъ с ва'ма млsть ја%коже сътвори'ста съ ё^ме'ршими и^ съ мно'ю”
|
Ноєминь сказала двом невісткам своїм: ідіть, повернетеся кожна в дім матері своєї; нехай сотворить Господь з вами милість, як ви чинили з померлими і зі мною!
|
|
9
|
9
|
|
да да'сть г~ь б~ъ ва'ма ѓ^брњсти` поко'и, коя'ждо въ домђ мђжа свое^го и^ цњлова я&, ѓ^ни' же вᲆздвиго'ша гла'сы своя` и^ пла'кашася”
|
хай дасть вам Господь, щоб ви знайшли пристановище кожна в домі свого чоловіка! І поцілувала їх. Але вони підняли крик і плакали
|
|
10
|
10
|
|
И$ реко'ста е'й сно'хи н^и, н^о и^де'ва с тобою в лю'ди твоя”
|
і сказали: ні, ми з тобою повернемося до народу твого.
|
|
11
|
11
|
|
И$ рече ноеMминь ѓ^брати'теся ё^бо дщери мои`, въскђю и%дете съ мно'ю. и^л^и е^ще сн~а моя въ ё^тро'бњ мое'и, да бђ'дета вама мђжа”
|
Ноєминь же сказала: повертайтеся, дочки мої; навіщо вам іти зі мною? Хіба ще є в мене сини в моїй утробі, які були б вам чоловіками?
|
|
12
|
12
|
|
Възвраᲄи'теся ё^бо дще'ри мои`, і^ и^дњте, ја%ко състарњхся а'ꙁъ, и^ не бђдђ мђжђ. е^гдаy и^ гл~ала быхъ. ја^ко ё^ мене е^сть и^мњнїе. да бђдђ мђжђ, и^ рождђ сн~ы”
|
Повертайтеся, дочки мої, йдіть, бо я вже стара, щоб бути одруженою. Та якби я й сказала: «є у мене ще надія», і навіть якби я у цю ж ніч була з чоловіком і потім народила синів, —
|
|
13
|
13
|
|
Вы л^и пожде'та и^хъ, да възрастђтъ. да я& по'имета, а^ не бђдета и%номђ мђжђ. н^и дще'ри мои` ја%ко съжа'лися мн^њ паче ваю. ја%ко и^зы'иде на' мя рђка` гн~я”
|
то чи можна вам чекати, поки вони виросли б? чи можна вам баритися і не виходити заміж? Ні, дочки мої, я дуже уболіваю за вас, бо рука Господня відвідала мене.
|
|
14
|
14
|
|
И$ възъдви'гше гла'сы своя, и^ плакаста па'ки. и^ цњлова'вше ѓ%рџа свекровъ свою, и^ ѓ^брати'ся въ лю'ди своя. рђ'џ же и%де въ слњдъ све'кры своея`”
|
Вони підняли крик і знову стали плакати. І Орфа попрощалася зі свекрухою своєю [і повернулася до народу свого], а Руф залишилася з нею.
|
|
15
|
15
|
|
И$ рече ное'м#минь кᲆ рђ'џе с^е ѓ^брати'ся ја%трь твоя` къ людемъ свои^мъ и^ ко богомъ свои^мъ. ѓ^брати'ся ё%бо и^ ты` въ слњдъ ја%трове свое'я”
|
[Ноєминь] сказала [Руфі]: ось, невістка твоя повернулася до народу свого і до своїх богів; повернись і ти слідом за невісткою твоєю.
|
|
16
|
16
|
|
И$ рече рђ'џъ не сря'щи мене` т^о, е^же ѓ^ста'вити тебе`, е^же и^ ѓ^брати'ти ми ся эT тебе`. н^о и^дњж'е и%деши т^ы, и^ я& пои^дђ`, і^ и^дњж'е бђдеши т^ы бђдђ і^ а'ꙁъ. лю'дїе твои` и^ лю'дїе мои`. и^ б~ъ твой б~ъ мой”
|
Але Руф сказала: не примушуй мене залишити тебе і повернутися від тебе; але куди ти підеш, туди і я піду, і де ти жити будеш, там і я буду жити; народ твій буде моїм народом, і твій Бог — моїм Богом;
|
|
17
|
17
|
|
И$дњж'е а'ще ё%мреши т^ы, т^ђ и^ а'зъ, и^дњже погребе'шися т^ы. т^ђ и^ аZ погребђся, та'ко да сътвори` м^и г~ь. с^е да приложи'тъ, ја%ко смр~ть разлђчитъ междђ мно'ю и^ тобо'ю”
|
і де ти помреш, там і я помру і похована буду; нехай те і те зробить мені Господь, і ще більше зробить; смерть одна розлучить мене з тобою.
|
|
18
|
18
|
|
Ви'дњвшиy ноеMминь ја%ко ё^крњпи'ся и^ти` с не'ю, и^ ё^млъче гл~ати къ не'и ксемђ`”
|
[Ноєминь,] бачачи, що вона твердо вирішила йти з нею, перестала умовляти її.
|
|
19
|
19
|
|
И$до'ста же ѓ%бњ до'ндеже прїидо'ста въ виџлеѓ'м#, и^ бы'сть е^гда` прїидо'ста ѓ^ни`, и^ възгласи` весь граD ѓ^ ниX, и^ реко'ша и^л^и се` е^сть ное%м#минь”
|
І йшли обидві вони, доки не прийшли у Вифлеєм. Коли прийшли вони у Вифлеєм, усе місто прийшло в рух від них, і говорили: це Ноєминь?
|
|
20
|
20
|
|
И$ реq к ни'мᲆ не зовњт'е ё^бо мене` ноеMминь, н^о зовњте мене го'рка. ја%ко и^сполниv мн^њ го'рести вседръжи'тель ѕњло”
|
Вона сказала їм: не називайте мене Ноєминню*, а називайте мене Марою*, тому що Вседержитель послав мені велику біду;
|
|
21
|
21
|
|
А/зъ б^о и^сполнь эTи^до'хъ, и^ н~нњ т#щђ` м^я възврати` г~ь. да въскђю м^я наречете` ноеMминь. г~ь смири` м^я и^ недоста'токъ съѕли` мн^њ”
|
я вийшла звідси зі статком, а повернув мене Господь з порожніми руками; навіщо називати мене Ноєминню, коли Господь змусив мене страждати, і Вседержитель послав мені нещастя?
|
|
22
|
22
|
|
И$ възврати'ся ное%м#минь, и^ рђ'џа моа^ви'тины сно'ха е^я с не'ю, ѓ^браща'ющися с# села` моа'вля. и^ прїидо'ста въ виџлеѓM, в нача'ло жа'твы ја^чме'ня”
|
І повернулася Ноєминь, і з нею невістка її Руф моавитянка, яка прийшла з полів моавитських, і прийшли вони у Вифлеєм на початку жнив ячменю.
|
|
Глаv, в~”
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
|
И$ б^њ мђ'жъ ё%жика мђж'ђ ное^м#ми'ню. мђж'ъ же си'ленᲆ эT рода е^лимеле'хова, и^мя y е^мђ` воѓ%зъ”
|
У Ноємині був родич з боку чоловіка її, людина дуже знатна, з племені Елимелехового, ім’я йому Вооз.
|
|
2
|
2
|
|
И$ рече рђџъ моа^ви'тини кᲆ ноеMмини. да и^дђ ё^бо на ни'вђ и^ съберђ кла'сы въслDњствђ'ющи. и^дyњ а%ще ѓ^бря'щђ блгDть преD ѓ^чи'ма чл~ка. рече же е'й” ное^м#ми'нь, и^ди` дщ^и моя`.
|
І сказала Руф моавитянка Ноємині: піду я на поле і буду підбирати колосся за слідами того, у кого знайду благовоління. Вона сказала їй: іди, дочко моя.
|
|
3
|
3
|
|
і^ и'де и^ прїиде събира'ти на ни'вњ, въслњдъствђю^щи жа'телеM. и^ вᲆпаде` невњ'дя в# часᲄи ни'вы воѓ%ꙁовы и^же бы'сᲄь эT племе'ни е^лимеле'хова”
|
Вона пішла, і прийшла, і підбирала в полі колосся за женцями. І трапилося, що та частина поля належала Воозу, який із племені Елимелехового.
|
|
4
|
4
|
|
И$ с^е воѓ%зᲆ прїиде эT виџлеѓ%ма, и^ рече жнђщ'имъ г~ь с ва'ма, и^ рњша е^мђ жнђщїи`, да блsвитᲆ т^я г~ь”
|
І ось, Вооз прийшов з Вифлеєма і сказав женцям: Господь з вами! Вони сказали йому: нехай благословить тебе Господь!
|
|
5
|
5
|
|
И$ рече воѓ%зъ ѓ%трокђ свое^мђ стоа'щемђ за жа'тели, кт^о е^сть ѓ^трокови'ца т^а”
|
І сказав Вооз слузі своєму, приставленому до женців: чия це молода жінка?
|
|
6
|
6
|
|
И$ эTвњща` е^мђ моа'витини еs, пришеDшая с ное^мъми'ною, эT села моа'вля”
|
Слуга, приставлений до женців, відповів і сказав: ця молода жінка — моавитянка, яка прийшла з Ноєминню з полів моавитських;
|
|
7
|
7
|
|
И$ рече м^и да съберђ` в# сно'пы` послњ'дђ жнђщ'ихъ. и^ ја%ко прїи'де и^ ста` эT ё%тра и^ до' вера, и^ не почива` на ни'вњ ни ма'ла”
|
вона сказала: «буду я підбирати і збирати між снопами за женцями»; і прийшла, і знаходиться тут від самого ранку досі; мало буває вона вдома.
|
|
8
|
8
|
|
И$ рече воѓ%зъ къ рђџи, слы'ши д#щи`. не ходи събира'ти на и%нђ, и^ не эTхо'диши эTсю'дђ, н^о здњ` приста'ни къ ѓ^трокови'цамᲆ мои'мъ”
|
І сказав Вооз Руфі: послухай, дочко моя, не ходи підбирати на іншому полі і не переходь звідси, але будь тут з моїми служницями;
|
|
9
|
9
|
|
И$ ѓ^чи твои` да бђдета` на ни'вњ и^дᲇже жнђтъ, и^ да хо'диши въ слDњ и^хᲆ. и^ с^е ꙁаповњ'даю ѓ%трокоM мои'мъ не присящи к тебњ`. и^ е^гда` въжада'еши да и^де'ши къ сосђд'омъ. и^ пїеши эTнђ'дђже че'рплюT жа'тели”
|
нехай в очах твоїх буде те поле, де вони жнуть, і ходи за ними; ось, я наказав слугам моїм не чіпати тебе; коли захочеш пити, йди до сосудів і пий, звідки черпають слуги мої.
|
|
10
|
10
|
|
И$ паде` ѓ^трокови'ца ни'ць, и^ поклони'ся е^мђ до зе'мля рекђщи е^мђ. чт^о бл~го сътворихъ преD ѓ^чи'ма твои'ма да м^я поꙁна`, а%ꙁ же е^смь стра'нна”
|
Вона впала на лице своє і вклонилася до землі і сказала йому: чим здобула я в очах твоїх милість, що ти приймаєш мене, хоча я і чужинка?
|
|
11
|
11
|
|
И$ эTвњща воѓ%зъ рече к не'и. въꙁвњщенїемъ въꙁвњсти'ша м^и, и^же сᲆтвори'ла е^си съ све'кровъю свое'ю, по ё^мр~твїи мђж'а твое^го. и^ ка'ко ѓ^стави` эTц~а свое^го и^ мт~рь свою, и^ ꙁе'млю рожде'нїа свое^го. и^ прїиде въ лю'ди и^хже не вњ'да. эT вче'ра и^ ѓ^но'мъ дн~и,
|
Вооз відповів і сказав їй: мені сказано все, що зробила ти для свекрухи своєї після смерти чоловіка твого, що ти залишила твого батька і твою матір і твою батьківщину і прийшла до народу, якого ти не знала вчора і третього дня;
|
|
12
|
12
|
|
да въздасть г~ь дњ'лотвое`. и^ бђди м#ꙁда твоа` и^сполнь эT г~а б~а і^и^л~ева. к не'мђже прїиде ё^пова'ти поD крило'ма е^го”
|
нехай воздасть Господь за цю справу твою, і нехай буде тобі повна нагорода від Господа Бога Ізраїлевого, до Якого ти прийшла, щоб заспокоїтися під Його крилами!
|
|
13
|
13
|
|
Си же рече ѓ^брњтоX блгDть преD ѓ^чима твои'ма гн~е мо'и, ја^ко ё^тњши м^я и^ гл~а въ срDце рабы` твое^я. и^ с^е а%зъ бђ'дђ ја%ко е^ді'на эT рабы'нь твои^хъ”
|
Вона сказала: нехай буду я в милості перед очима твоїми, господарю мій! Ти втішив мене і говорив до серця раби твоєї, тим часом як я не варта жодної з рабинь твоїх.
|
|
14
|
14
|
|
И$ рече е'й воѓ%зъ, часъ б^о е^сть ја%сти, приближися ё^бо сњмо да ја^си` хлњбъ мо'и. и^ ѓ^мочи` с^и ё^крђхъ тво'и въ ѓ^цетъ, и^ сяде рђџъ эT стра'ны жа'тель и^ пода` е'й воѓ%зъ пря'жмо. и^ ја%сть и^ насы'тися, и^ ѓ^ста`”
|
І сказав їй Вооз: час обіду; прийди сюди і їж хліб і вмочуй шматок твій в оцет. І сіла вона біля женців. Він подав їй хліба; вона їла, наїлася, і ще залишилося.
|
|
15
|
15
|
|
И$ въста` събира'ти. и^ заповњ'да воѓ%ꙁъ ѓ%трокоM свои^мъ гл~яй средњ` сноповъ да събира'етъ, и^ не засрами'те е^я`”
|
І встала, щоб підбирати. Вооз дав наказ слугам своїм, сказавши: нехай підбирає вона і між снопами, і не кривдьте її;
|
|
16
|
16
|
|
И$ нося'щи но'ситъ. и^ да'юще дади'те е'й эT скла'деныхъ, и^ не дњ'ите е^я` събира'ти и^ ја%сти, и^ не възбрани'те е'й”
|
та й від снопів відкидайте їй і залишайте, нехай вона підбирає [і їсть], і не сваріть її.
|
|
17
|
17
|
|
и^ събира` до' вечера на ни'вњ, і^ и^ꙁ#млаᲄи е^же събра`. и^ бысть събра'нное ја%ко в мњрђ дво'ю спDђ ја^чме'ню”
|
Так підбирала вона на полі до вечора і вимолотила зібране, і вийшло близько ефи ячменю.
|
|
18
|
18
|
|
И$ взя` прїиде во' граD. и^ ви'дњ све'кры е^я` е^же събра`. і^ и^зем#ши рђџᲆ эT на'дръ своиX и^ дасть свекро'ви свое'й. е^же б^њ ѓ^сᲄа'вила, и^ эT нихже насы'тися”
|
Узявши це, вона пішла в місто, і свекруха її побачила, що вона набрала. І вийняла [Руф з пазухи своєї] і дала їй те, що залишила, наївшись сама.
|
|
19
|
19
|
|
И$ реq к не'и све'кры ея`, гд^њ е^си съби'рала днsь. и^ гдњ` рабо'таше, да бђ'детъ блsвенъ позна'выи т^я. і^ и^сповњда` рђ'џъ свекро'ви свое'й гд^њ бы'сть, и^ рече и%мя мђжђ воѓ%зъ, ё^ негоже быX днsь”
|
І сказала їй свекруха її: де ти збирала сьогодні і де працювала? нехай буде благословенний той, хто прийняв тебе! [Руф] відкрила свекрусі своїй, у кого вона працювала, і сказала: чоловікові тому, у якого я сьогодні працювала, ім’я Вооз.
|
|
20
|
20
|
|
Рече же ное^м#минь снохњ` свое'и. блsвенъ е^сть г~ь ја^ко не ѓ^скђдњ млsти свое^я, съ живы'ми и^ съ ё^мрᲆшими. и^ рече е'й ное^м#ми'нь. ё^жика е^сть намъ мђж'ъ то'й, и^ е^сᲄь эT ё%жикъ на'шихъ”
|
І сказала Ноєминь невістці своїй: благословенний він від Господа за те, що не позбавив милости своєї ні живих, ні мертвих! І сказала їй Ноєминь: чоловік цей близький до нас; він з наших родичів.
|
|
21
|
21
|
|
И$ рече рђџъ къ свекро'ви свое'й, и^ мн^њ ё^бо рече къ ѓ^трокови'цамъ моиM приста'ни. до'ндеже сконча'ютᲆ вс^ю жа'твђ ја%же е^сть мн^њ”
|
Руф моавитянка сказала [свекрусі своїй]: він навіть сказав мені: будь з моїми служницями, доки не закінчать вони жнива мої.
|
|
22
|
22
|
|
И$ реq ное^м#ми'нь къ рђ'џи снохњ` свое'й, бл~го дщ^и ја%ко ходи'ти и'маши, съ ѓ^трокови'цами е^го. и^ не ѓ^ста'виша тебе` въ чђжDе село`”
|
І сказала Ноєминь невістці своїй Руфі: добре, дочко моя, що ти будеш ходити зі служницями його, і не будуть ображати тебе на іншому полі.
|
|
23
|
23
|
|
И$ приста` рђџъ ѓ^трокови'цаM воѓ%зовымъ. събира'юще кла'сы до'ндеже сконча'ся жа'тва ја%чме'ня и^ пшени'цᲇ и^ сњде съ свекро'вїю свое'ю”
|
Так була вона зі служницями Воозовими і підбирала [колосся], доки не скінчилися жнива ячменю і жнива пшениці, і жила у свекрухи своєї.
|
|
Глаv, г~”
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
Рече же е'й ное%м#минь све'кры ея`, дщ^и моя` не пои^щђ л^и ᲄебњ` поко'я, да бл~гот^и бђдетъ”
|
І сказала їй Ноєминь, свекруха її: дочко моя, чи не пошукати тобі пристановища, щоб тобі добре було?
|
|
2
|
2
|
|
И$ н~нњ ё^бо воѓ'ꙁᲆ не ё%жикъ л^и е^сть на'мъ. и^дњже съ ѓ^трокови'цами е^го е^си была`. и^ с^е нн~њ то'й свњва'етъ на гђмнњ ја^чме'нь се'и` но'щи.
|
Ось, Вооз, зі служницями якого ти була, родич наш; ось, він у цю ніч віє на току ячмінь;
|
|
3
|
3
|
|
ты' же и^зъмы'ися и^ помасти лице` свое`, и^ ѓ^блецы'ся в ри'зы твоа свњтлᲇишїа. да и%деши на гђмно`, и^ не ја^ви'ся е^мђ до'ндеже сконча'етъ ја%сти и^ пи'ти”
|
умийся, намастися, вдягни на себе [ошатний] одяг твій і піди на тік, але не показуйся йому, доки не скінчить їсти і пити;
|
|
4
|
4
|
|
И$ бђдетъ е^гда` лещи` е^мђ. да разђмњ'еши мњ'сто гд^њ ля'жетъ та'мо да вни'деши. и^ эTкры'еши ё^ нога'хъ е^го. и^ ля'жеши та'мо, и^ то'й повњсть т^и ја^же и%маши твори'ти”
|
коли ж він ляже спати, довідайся про місце, де він ляже; тоді прийдеш і відкриєш біля ніг його і ляжеш; він скаже тобі, що тобі робити.
|
|
5
|
5
|
|
И$ рече рђ'џъ к не'и. вс^е е^ли'ко рече'ши къ мнњ` т^о сътворю`”
|
[Руф] сказала їй: зроблю все, що ти сказала мені.
|
|
6
|
6
|
|
І$ и'де в гђмно и^ сътвори` по всемђ` е^ли'ко заповњ'да све'кры ея`”
|
І пішла на тік і зробила все так, як наказувала їй свекруха її.
|
|
7
|
7
|
|
І$ ја%стъ воѓZ и^ пи'т#. и^ въз#блажа` срDце е^го. и^ предњ'лище въ сᲄранњ` складе`. си' же прїиде в ᲄа'и, и^ эTкры` ё^ ногаX е^го и^ ля'же.
|
Вооз наївся і напився, і розвеселив серце своє, і пішов і ліг спати біля скирти. І вона прийшла тихенько, відкрила біля ніг його і лягла.
|
|
8
|
8
|
|
и^ бы'сть въ полђнощи ё^жасе'ся мђжъ и^ възмяте'ся. и^ с^е жена` лежи'тъ ё^ ногъ е^го”
|
Опівночі він здригнувся, піднявся, і ось, біля ніг його лежить жінка.
|
|
9
|
9
|
|
И$ рече е'й воѓ%зъ кт^о е^си т^ы. си' же рече а%зъ е^смь рђ'џъ раба` твоя. да возло'жиши крыло свое` на рабђ` твою. ја%ко ё'жикъ т^ы е^си мнњ`”
|
І сказав [їй Вооз]: хто ти? Вона сказала: я Руф, раба твоя, простягни крило твоє на рабу твою, тому що ти родич.
|
|
10
|
10
|
|
И$ рече воѓ%зъ блsвена т^ы гв~и б~ђ дщ^и моя`. ја%ко раз#блажа млsть свою` послњ'днюю паче прь'выя. ја%коже ё^же не и^ти` тебњ въ слDњ ю%нотъ, а^ще ё^богъ а%ще бога'тъ”
|
[Вооз] сказав: благословенна ти від Господа [Бога], дочко моя! це останнє твоє добре діло зробила ти ще краще за попереднє, що ти не пішла шукати молодих людей, ні бідних, ні багатих;
|
|
11
|
11
|
|
И$ н~нњ дщ^и не бо'ися н^о все` е^ли'ко рече сътворю` тебњ. вᲇсть б^о все` пле'мя людїи мои^хᲆ, ја%ко жена` си'лы т^ы е^си”
|
отже, дочко моя, не бійся, я зроблю тобі все, що ти сказала; тому що біля всіх воріт народу мого знають, що ти жінка доброчесна;
|
|
12
|
12
|
|
И$ по и%стиннњ еs ја%ко ё%жикъ е^смь а%зъ. н^о е^ще` е^стᲆ ё%жиk ближ#шїи мене`”
|
хоча і правда, що я родич, але є ще родич ближче мене;
|
|
13
|
13
|
|
Оу^ мене` переле'жи сїю но'щ#. и^ бђдетъ заё%тра а%ще прїимеT т^я т^о бл~го, да пои'метъ. а^ще л^и не хо'щетъ поя'ти тебе`, т^о по'и^мђ т^я а%зъ. жи'въ г~ь прележи` здњ` до заё%трїя,
|
переночуй цю ніч; завтра ж, якщо він прийме тебе, то добре, нехай прийме; а якщо він не захоче прийняти тебе, то я прийму; живий Господь! Спи до ранку.
|
|
14
|
14
|
|
и^ лежа` ё^ ногᲆ е^го до заё%трїа. и^ посе'мᲆ въста` ꙁаё%тра да'же не ѓ^чђти` по'дрђгъ е^го. и^ рече е'й воѓ%зъ, да не ја^ви'шися ја%ко приходи'ла е^си на гђмно`”
|
І спала вона в ногах його до ранку і встала раніше, ніж могли вони розпізнати одне одного. І сказав Вооз: нехай не знають, що жінка приходила на тік.
|
|
15
|
15
|
|
И$ рече е'й принеси` препрђгъ и^же на тебњ, и^ дръжи е^го, си'же дръжа е&, и^ намњри е'й, ѕ~. мњръ ја^чме'ня, и^ ꙁадњ` е'й. си' же и%де во' градъ”
|
І сказав їй: подай верхній одяг, що на тобі, потримай його. Вона тримала, і він відміряв [їй] шість мір ячменю, і поклав на неї, і пішов у місто.
|
|
16
|
16
|
|
И$ прїиде рђ'џъ къ свекро'ви свое'и. и^ рече е'й све'кры чт^о е^сть дщ^и. и^ повњда е'й, е^ли'ко сътвори` е'й мђж'ъ”
|
А [Руф] прийшла до свекрухи своєї. Та сказала [їй]: що, дочко моя? Вона переказала їй усе, що зробив їй чоловік той.
|
|
17
|
17
|
|
И$ повњд'а е'й, ѕ~ мњрᲆ ја^чме'ня, с^е да'сть м^и, гл~а б^о къ мн^њ, да не и%деши тща` кᲆ свекро'ви свое'й”
|
І сказала [їй]: ці шість мір ячменю він дав мені і сказав мені: не ходи до свекрухи своєї з порожніми руками.
|
|
18
|
18
|
|
Си' же рече сњди` дщ^и. до'ндеже ё^вњ'си ка'ко ё^ля'жеT сло'во, не ё^молъчиT б^о мђжъ, до'ндеy съвръши'тъ сло'во днеs.
|
Та сказала: почекай, дочко моя, доки не дізнаєшся, чим скінчиться справа; бо чоловік той не залишиться у спокої, не скінчивши сьогоднішньої справи.
|
|
Глvа, д~”
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
|
Воѓ%зъ же прїиде къ вра'тоM и^ сњ'де т^ђ. и^ с^е ё%жика минова'ше, е^гоже нарече воѓZ. и^ рече е^мђ` воѓ%ꙁъ. съврати'ся и^ ся'ди зд^њ. ѓ%нъ же съврати'ся и^ сњ'де”
|
Вооз вийшов до воріт і сидів там. І ось, іде мимо родич, про якого говорив Вооз. І сказав йому [Вооз]: зайди сюди і сядь тут. Той зайшов і сів.
|
|
2
|
2
|
|
И$ поя` воѓ%ꙁъ і~, мђж'ъ эT ста'рецъ гра'да. и^ рече ся'дњте зд^њ и^ сњдо'ша”
|
[Вооз] узяв десять чоловік із старійшин міста і сказав: сядьте тут. І вони сіли.
|
|
3
|
3
|
|
Посе'мъ реq воѓ%ꙁъ ё%жикђ. ча'сть села` ја%же еs бра'та на'шего е^лимеле'ха. и^же эTдаl е^сть ное^м#ми'не, ѓ^на' же наврати'ся дне'сь эT села` моа'вля”
|
І сказав [Вооз] родичеві: Ноєминь, яка повернулася з полів моавитських, продає частину поля, що належить братові нашому Елимелеху;
|
|
4
|
4
|
|
А/ꙁъ же рекоX въ ё%мњ с^и да ја^влю` т^и с^е въ ё%хотвое гл~я, притяжи` е'й преD сњдя'щими преD ста'рцы людїи моиX, и^ а'ще ё^жиqствђе'ши, т^о ё^жиqствђи. а%ще ли не ё^жиqствђе'ши, т^о повњ'жъ ми да вњ'даю. ја%ко нњ'сть ра'ꙁвњи тебе` ё^жиqствова'ти бли'ж#ши і^ и^ а'зъ е^смь потебњ`. се'й же рече а%ꙁъ е^смь ё^жиqствђю”
|
я зважився довести до вух твоїх і сказати: купи в присутності тих, що сидять тут, і в присутності старійшин народу мого; якщо хочеш викупити, викуповуй; а якщо не хочеш викупити, скажи мені, і я буду знати; бо, крім тебе, нема кому викупити; а після тебе я. Той сказав: я викуповую.
|
|
5
|
5
|
|
И$ реq воѓ%ꙁъ въ дн~ь во'нже притя'жеши село` эT рђки` ноеMми'ня, то и^ рђ'џъ моа^ви'тянђ, женђ` ё^мр'ьшаго, въ прича'стїе е^го, по'и^меши себњ`, и^ т^ђ досто'иT ти поја%ти да въста'виши и%мя ё^мр'ьшаго въ прича'стїи е^го”
|
Вооз сказав: якщо ти купиш поле в Ноємині, то повинен купити й у Руфі моавитянки, дружини померлого, і повинен взяти її заміж, щоб відновити ім’я померлого у наділі його.
|
|
6
|
6
|
|
И$ реq ё%жикъ воѓ%ꙁђ. не въꙁмогђ` ё^жиqствова'ти себњ`. да бы'хъ не рассы'палᲆ прича'стїа мое^го. ё^жиqствђ'и себњ` т^ы, ё^жиqство мое`, а%ꙁъ б^о не възмогђ` ё^жиqствова'ти”
|
І сказав той родич: не можу я взяти її собі, щоб не розладнати свого наділу; прийми її ти, бо я не можу прийняти.
|
|
7
|
7
|
|
Се же ё^правле'нїе бы'сть пре'же въ і^и^л~и. ѓ^ ё^жиqствова'нїю, и^ ѓ^ премене'нїю. е^же ё^крњпле'нїа ра'ди вся'каго словеси`, і^ и^ꙁђя'ше мђж'ъ сапо'гъ сво'и. и^ даа'ше по'дрђгђ свое^мђ ё^жиqствђ'ющи ё%жиqство е^го, и^ с^е бя'ше свњдњтельсᲄво въ і^и^л~и”
|
Раніше такий був звичай у Ізраїля при викупі й при обміні для підтвердження якої-небудь справи: один знімав чобіт свій і давав іншому, [який приймав право родича,] і це було свідченням в Ізраїлі.
|
|
8
|
8
|
|
И$ реq ё%жиk воѓ%ꙁђ. приᲄя'жи себњ ё%жиqство мое`. і^ и^ꙁђ'въ сапо'гы свои` и^ да'сть е^мђ.
|
І сказав той родич Воозу: купи собі. І зняв чобіт свій [і дав йому].
|
|
9
|
9
|
|
И$ реq въѓ%ꙁъ сᲄа'рцеM и^ всњ'мъ людемъ. по'слђси в^ы днsе. ја%ко притяжа'хъ дне'сь вс^е е^ли'ко быs е^лимеле'хово, и^ вс^е е^ли'ко е^сть хемеѓ'не, и^ ва'лоне эT рђки` ное^м#ми'ня”
|
І сказав Вооз старійшинам і всьому народові: ви тепер свідки того, що я купую в Ноємині все Елимелехове і все Хилеонове і Махлонове;
|
|
10
|
10
|
|
И$ къ семђ' же рђ'џъ моа^ви'тининђ женђ` маа^ло'ню, пое'млю себњ` вᲆ женђ`, въста'вити и%мя ё^мр'ьшаго. въ прича'стїи е^го, да не поги'бнетъ и%мя ё^ме'рьшаго эT бра'тїя е^го, и^ эT племе'не е^го. по'слђси в^ы дне'сь сего`”
|
також і Руф моавитянку, дружину Махлонову, беру собі за дружину, щоб залишити ім’я померлого у наділі його, і щоб не зникло ім’я померлого між братами його й біля воріт місцеперебування його: ви сьогодні свідки того.
|
|
11
|
11
|
|
И$ эTвњща'ша вс^и лю'дїе е^же бы'ша ё^ вра'тъ и^ ста'рцы, по'слђси е^смы` да да'сᲄь г~ь женњ` се'й въходя'щеи в доM тво'и. ја%коже рахи'ли и^ ја%ко лїи` е^же притяжа'ста ѓ%бњ до'мъ і^и^л~евъ, сътвори` си'лђ въ е^фра'џњ, и^ бђ'детъ и^мя твое` въ виџлеѓ'мњ”
|
І сказав увесь народ, що біля воріт, і старійшини: ми свідки; нехай зробить Господь дружиною, ту, яка входить у дім твій, як Рахиль і як Лію, які обидві створили дім Ізраїлів; придбай багатство в Ефрафі, і нехай славиться ім’я твоє у Вифлеємі;
|
|
12
|
12
|
|
И$ бђ'ди до'мъ тво'и, ја%коже до'мъ фаре'совъ, е^гоже роди` џама'ръ і^ю'дњ, эT племе'не твое^го. е^же да'сᲄъ т^и г~ь эT рабы` сея` ча'да”
|
і нехай буде дім твій, як дім Фареса, якого народила Фамар Іуді, від того сімені, яке дасть тобі Господь від цієї молодої жінки.
|
|
13
|
13
|
|
И$ поя` воѓ%ꙁъ рђ'џъ, и^ бы'сть е^мђ жена`, и^ вни'де к не'й. и^ да'сᲄь е'й г~ь зача'ти, и^ роди` сн~ъ”
|
І взяв Вооз Руф, і вона стала його дружиною. І увійшов він до неї, і Господь дав їй вагітність, і вона народила сина.
|
|
14
|
14
|
|
И$ реко'ша жены` къ ное^м#ми'ни. блsвенъ г~ь б~ъ тво'и и^же не рас#сы'па ё%жика твое^го дне'сь, н^о да'сть прозва'ти и^мя е^го въ і^и^л~и,
|
І говорили жінки Ноємині: благословенний Господь, що Він не залишив тебе нині без спадкоємця! І нехай буде славне ім’я його в Ізраїлі!
|
|
15
|
15
|
|
и^ бђ'деT тебњ` въ ѓ^бража'ющася дш~ђ, и^ въ прекормле'нїе ста'рости твое'и. ја%ко сно'ха твоя` въꙁлю'бившаа тебе` роди` сн~ъ. ја%же е^сть бл~женнњ'иши ᲄебњ, па'че сеDми сн~овъ”
|
Він буде тобі втіхою і годувальником у старості твоїй, тому що його народила невістка твоя, яка любить тебе, яка для тебе краще за сім синів.
|
|
16
|
16
|
|
И$ взя` ноеMми'нь ѓ^троча`, и^ положи и& на ло'нњ свое^мᲆ, и^ бы'сть е^мђ дои'лица”
|
І взяла Ноєминь дитя це, і носила його в обіймах своїх, і була йому нянькою.
|
|
17
|
17
|
|
И$ проꙁва'ша сосњде` и^мя е^го, гл~юще роди'ся сн~ъ ноеMми'ни. и^ нареко'ша и^мя е^мђ и^ѓ^ви'дъ. с^е е^сть эTц~ъ и^е^ссе'евъ эTц~а двDва”
|
Сусідки нарекли йому ім’я і говорили: «у Ноємині народився син», і нарекли йому ім’я: Овид. Він батько Ієссея, батька Давидового.
|
|
18
|
18
|
|
И$ сїи рожде'нїя фаре'сова. фаресъ роди` е^сро'ма.
|
І ось рід Фаресів: Фарес народив Есрома;
|
|
19
|
19
|
|
е^сро'м# же роди` и^а^ра'ма. и^а^раM же роди` а^минадава.
|
Есром народив Арама; Арам народив Аминадава;
|
|
20
|
20
|
|
а^минада'въ же роди наа^сс#о'на. наа^с#со'н# же роd салмо'на.
|
Аминадав народив Наассона; Наассон народив Салмона;
|
|
21
|
21
|
|
салмо'н# же роди` воѓ%ꙁа. воѓ%зᲆ же роди` ѓ^ви'да.
|
Салмон народив Вооза; Вооз народив Овида;
|
|
22
|
22
|
|
ѓ^ви'дъ же роди` і^е^с#се'я. і^е^с#се'и же роди` дв~да”
|
Овид народив Ієссея; Ієссей народив Давида.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.