|
Глvа, в~”
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
|
Азъ цвњтъ полны'и и^ кри'нᲆ ё^долныи.
|
Я нарцис саронський, лілея долин!
|
|
2
|
2
|
|
ја^ко кри'нъ въ тернїи, та'ко и'скрьняа моя посредᲇ дще'реи”
|
Що лілея між тернами, те кохана моя між дівчатами.
|
|
3
|
3
|
|
ЈА$ко ја%блонь посредњ древесъ лњсныхъ, та'ко бра'тъ мои посредњ сн~овъ” поD сњнь е^го въсхотњхъ и^ сњдо'хъ, и^ плоD е^го сла'докъ въ горъта'ни мое^мъ.
|
Що яблуня між лісовими деревами, те коханий мій між юнаками. У тіні її люблю я сидіти, і плоди її солодкі для гортані моєї.
|
|
4
|
4
|
|
воведњте м^я в домᲆ вина`, вчини'те на мя любовь.
|
Він увів мене у дім бенкету, і знамено його наді мною — любов.
|
|
5
|
5
|
|
ё^тверди'те м^я въ ми'рехъ, положите м^я въ ја^блоцехъ, ја%ко ё^язъвле'нна е^смь любо'вїю а^зъ.
|
Підкріпіть мене вином, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від любови.
|
|
6
|
6
|
|
шђи'ца е^го поD главо'ю м^и, и^ десни'ца е^го ѓ^бы'иметъ м^я”
|
Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене.
|
|
7
|
7
|
|
ЗакляX вы` д#щери і^ерsлим#ля, въ си'лахъ и^ крњпостехᲆ села`. а^ще воста'нете и^ въста'виᲄе любо'вь дондеже въсхо'щет#”
|
Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.
|
|
8
|
8
|
|
Гла'съ бра'та мое^го, се` та'ко прїиде скача` на' горы и^ прескача` на хлъмы.
|
Голос любого мого! ось, він іде, скаче по горах, стрибає по пагорбах.
|
|
9
|
9
|
|
подо'бенъ е^сть братъ мои сернњ`, и^л^и мла'дђ е%лени на гора'хъ веџи'льскиX. се` сїи стоя'ше за стњно'ю на'шею, прегляда'я ѓ^ко'нцемъ прогляда'яи сквозе мрежђ.
|
Друг мій схожий на сарну або на молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, заглядає у вікно, мигтить крізь ґрати.
|
|
10
|
10
|
|
эTвњща'етъ бра'т# мои и^ гл~етъ мн^њ” Въста'ни и^ прїиди` ближняя моя до'брая моя голђби'це моя.
|
Любий мій почав говорити мені: встань, кохана моя, прекрасна моя, вийди!
|
|
11
|
11
|
|
ја%ко с^е зима` пре'иде, до'ждъ эTи'де и^ про'иде въ себњ.
|
Ось, зима вже минула; дощ закінчився, перестав;
|
|
12
|
12
|
|
цвњти ја^ви'шася на земли`, время эTрњзанїя приспњ. гла'съ го'рлицы слы'шанъ въ земли` на'шеи,
|
квіти показалися на землі; час співу настав, і голос горлиці чутний у країні нашій;
|
|
13
|
13
|
|
смо'квы и^знесе цвњтъ свои. виногра'ди зрњю^ще даша во'ню” въста'ни и^ прїиди` ближняя моя добрая моя. гряди` и^ прїиди`
|
смоковниці розпустили свої бруньки, і виноградні лози, розквітаючи, виточують пахощі. Встань, люба моя, прекрасна моя, вийди!
|
|
14
|
14
|
|
ты` голђбице моя въ покро'въ, каменъ близъ преDстњнїя” ја%ви' ми зра'къ ᲄвои, и^ ё^слы'шанъ сътвори м^и глsа твои, ја%ко гла'съ твой сла'докъ и^ ѓ'бразъ твои красе'нъ”
|
Голубице моя в ущелині скелі під покрівлею стрімкої кручі! покажи мені лице твоє, дай мені почути голос твій, тому що голос твій солодкий і лице твоє приємне.
|
|
15
|
15
|
|
И$мњте намъ ли'си малы'я гђбя'щїа виногра'ды. и^ виногра'ди наши призрева'ютъ”
|
Ловіть нам лисиць, лисенят, які псують виноградники, а виноградники наші у цвітінні.
|
|
16
|
16
|
|
Бра'тъ мои мн^њ и^ а'зъ е^мђ. пасы'и въ кри'нахъ,
|
Любий мій належить мені, а я йому; він пасе між лілеями.
|
|
17
|
17
|
|
до'ндеже д#хнетъ дн~ь, дви'гнђтся сњни. ѓ^братися ё^подоби`ся брате мои сернњ и^л^и мла'дђ е%леню, на' горы ѓ%крsт#ныя”
|
Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, повернися, будь подібним до сарни або молодого оленя на розпадинах гір.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.