|
Глава 7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| Что ізли́шше челові́ку, я́ко кто вість, что бла́го челові́ку в животі́ (єго́) число́ дній живота́ су́єтства єго́? І сотвори́ я в сі́ні. Я́ко кто возвісти́ть челові́ку, что бу́деть по нем под со́лнцем? | Добре ім’я краще за дорогу масть, і день смерти — за день народження. |
|
2
|
2
|
| Бла́го і́м'я па́че єле́я бла́га, і день сме́ртний па́че дня рожде́нія єго́. | Краще ходити у дім плачу за мертвим, ніж ходити у дім бенкету; бо такий кінець усякої людини, і живий прикладе це до свого серця. |
|
3
|
3
|
| Бла́го ходи́ти в дом пла́ча, не́жели ходи́ти в дом пи́ра, поне́же сіє́ коне́ць вся́кому челові́ку, і живи́й дасть бла́го в се́рдці єго́. | Сумування краще за сміх; тому що при печалі лиця серце стає кращим. |
|
4
|
4
|
| Бла́га я́рость па́че смі́ха, я́ко во зло́бі лиця́ ублажи́ться се́рдце. | Серце мудрих — у домі плачу, а серце нерозумних — у домі веселощів. |
|
5
|
5
|
| Се́рдце му́дрих в дому́ пла́ча, а се́рдце безу́мних в дому́ весе́лія. | Краще слухати викривання від мудрого, ніж слухати пісні дурних; |
|
6
|
6
|
| Бла́го є́же сли́шати преще́ніє прему́дра, па́че му́жа сли́шащаго піснь безу́мних. | тому що сміх нерозумних те саме, що тріскотіння тернового хмизу під казаном. І це — суєта! |
|
7
|
7
|
| Я́коже глас те́рнія под котло́м, та́ко сміх безу́мних. І сіє́ суєта́. | Утискуючи інших, мудрий стає дурним, і подарунки псують серце. |
|
8
|
8
|
| Я́ко клевета́ льстить му́драго і погубля́єть се́рдце благоро́дствія єго́. | Кінець справи краще за початок її; терплячий краще зарозумілого. |
|
9
|
9
|
| Бла́га послі́дняя слове́с па́че нача́ла єго́, благ терпіли́вий па́че висо́каго ду́хом. | Не будь духом твоїм поспішним на гнів, тому що гнів гніздиться у серці нерозумних. |
|
10
|
10
|
| Не тщи́ся в ду́сі своє́м яри́тися, я́ко я́рость в ні́дрі безу́мних почи́єть. | Не говори: «чому це минулі дні були кращими за нинішні?», тому що не від мудрости ти запитуєш про це. |
|
11
|
11
|
| Да не рече́ши: что бисть, я́ко дні́є пре́жднії бі́ша бла́зі па́че сих? Я́ко не в му́дрості вопроси́л єси́ о сем. | Гарна мудрість зі спадщиною, і особливо для тих, які бачать сонце: |
|
12
|
12
|
| Бла́га му́дрость с наслі́дієм, па́че же ви́дящим со́лнце. | тому що під сінню її те саме, що під сінню срібла; але перевага знання в тому, що мудрість дає життя тому, хто володіє нею. |
|
13
|
13
|
| Я́ко в сі́ні єго́ му́дрость, я́коже сінь сребра́, і ізоби́ліє ра́зума прему́дрости оживля́єт, і́же от нея́. | Дивися на дію Божу: бо хто може випрямити те, що Він зробив кривим? |
|
14
|
14
|
| Виждь творе́нія Бо́жия. Я́ко кто мо́жеть украси́ти, єго́же а́ще Бог преврати́ть? | У дні благополуччя користуйся благом, а у дні нещастя розмірковуй: те й інше створив Бог для того, щоб людина нічого не могла сказати проти Нього. |
|
15
|
15
|
| В день благости́ні (єго́) живи́ во бла́зі і виждь в день зла. Виждь, і с ним согла́сно сіє́ сотвори́ Бог, о глаго́ланії, да не обря́щеть челові́к за ним нічто́же. | Усього надивився я у суєтні дні мої: праведник гине в праведності своїй; нечестивий живе довго у нечесті своєму. |
|
16
|
16
|
| Вся́чєская ви́діх во днех су́єтствія моєго́. Єсть пра́ведний погиба́яй во своє́й пра́вді, і єсть нечести́вий пребива́яй во своє́й зло́бі. | Не будь занадто суворим, і не виставляй себе занадто мудрим; навіщо тобі губити себе? |
|
17
|
17
|
| Не бу́ди правди́в вельми́, ні мудри́ся ізли́шше, да не когда́ ізуми́шися. | Не віддавайся гріху, і не будь безумним: навіщо тобі помирати не у свій час? |
|
18
|
18
|
| Не нече́ствуй мно́го і не бу́ди же́сток, да не у́мреши не во вре́м'я своє́. | Добре, якщо ти будеш триматися одного і не віднімати руки від іншого; тому що хто боїться Бога, той уникне всього того. |
|
19
|
19
|
| Бла́го ті єсть держа́тися сего́, і от сего́ не оскверни́ руки́ твоєя́, я́ко боя́щимся Бо́га поспіша́ться вся. | Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, які у місті. |
|
20
|
20
|
| Прему́дрость помо́жеть му́дрому па́че десяти́ облада́ющих во гра́ді. | Немає людини праведної на землі, яка робила б добро і не грішила б; |
|
21
|
21
|
| Я́ко ність челові́к пра́веден на землі́, і́же сотвори́ть благо́є і не согріши́ть. | тому не на всяке слово, яке говорять, звертай увагу, щоб не почути тобі раба твого, коли він лихословить на тебе; |
|
22
|
22
|
| І во вся словеса́, я́же возглаго́лють нечести́вії, не вложи́ се́рдця своєго́, да не усли́шиши раба́ своєго́ клену́ща тебе́, | бо серце твоє знає багато випадків, коли і сам ти лихословив на інших. |
|
23
|
23
|
| я́ко мно́гажди возлука́внуєть на тя, і обхожде́нії мно́гими озло́бить се́рдце твоє́, я́коже і ти клял єси́ іни́я (мно́гія). | Усе це випробував я мудрістю; я сказав: «буду я мудрим»; але мудрість далека від мене. |
|
24
|
24
|
| Вся сія́ іскуси́х в му́дрості. Ріх: умудрю́ся, і сія́ удали́ся от мене́ | Далеко те, що було, і глибоке — глибоко: хто осягне його? |
|
25
|
25
|
| дале́че па́че не́же біх, і бе́здни глубина́, кто обря́щеть ю? | Звернувся я серцем моїм до того, щоб пізнати, дослідити і знайти мудрість і розум, і пізнати нечестя глупоти, неуцтва і безумства, |
|
26
|
26
|
| Обидо́х аз, і се́рдце моє́, є́же разумі́ти, є́же разсмотри́ти, і є́же взиска́ти му́дрость і ра́зум, і є́же разумі́ти нечести́ваго безу́міє і ожесточе́ніє і лесть. | і знайшов я, що гіркіша за смерть жінка, тому що вона — сіть, і серце її — тенета, руки її — окови; добрий перед Богом спасеться від неї, а грішник буде впійманий нею. |
|
27
|
27
|
| І обріто́х аз ю, і реку́ горча́йшу па́че сме́рти жену́, я́же єсть лови́тва, і сі́ті се́рдце єя́, у́зи в руку́ єя́. Благи́й пред лице́м Бо́жиїм ізи́меться от нея́, а согріша́яй ять бу́деть от нея́. | Ось це знайшов я, сказав Екклезіаст, випробовуючи одне за іншим. |
|
28
|
28
|
| Се, сіє́ обріто́х, рече́ екклесіа́ст, єди́ну єди́ною є́же обрісти́ по́мисл, є́же взиска́ душа́ моя́, і не обріто́х. | Чого ще шукала душа моя, і я не знайшов? — Чоловіка одного з тисячі я знайшов, а жінки між усіма ними не знайшов. |
|
29
|
29
|
| І челові́ка єди́наго от ти́сящ обріто́х, а жени́ во всіх сих не обріто́х. | Тільки це я знайшов, що Бог створив людину правою, а люди пустилися у безліч помислів. |
|
30
|
|
| Оба́че се, сіє́ обріто́х, є́же сотвори́ Бог челові́ка пра́ваго, і сі́ї взиска́ша помисло́в мно́гих. Кто уві́ді му́дрость? І кто вість разріше́ніє глаго́ла? |
