|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Глаго́ли Екклесіа́ста, си́на Дави́дова, царя́ Ізра́їлева во Ієрусали́мі. | Слова Екклезіаста, сина Давидового, царя в Єрусалимі. |
|
2
|
2
|
| Суєта́ су́єтствій, рече́ Екклесіа́ст, суєта́ су́єтствій, вся́чеськая суєта́. | Суєта суєт, сказав Екклезіаст, суєта суєт, — усе суєта! |
|
3
|
3
|
| Ко́є ізоби́ліє челові́ку во всем труді́ єго́, і́мже труди́ться под со́лнцем? | Що користи людині від усіх трудів її, якими трудиться вона під сонцем? |
|
4
|
4
|
| Род прехо́дить і род прихо́дить, а земля́ во вік стої́ть. | Рід проходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки. |
|
5
|
5
|
| І восхо́дить со́лнце і захо́дить со́лнце і в мі́сто своє́ влече́ться, сіє́ возсіява́я та́мо. | Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить. |
|
6
|
6
|
| І́деть к ю́гу і обхо́дить к сі́веру, обхо́дить о́крест, і́деть дух і на кру́ги своя́ обраща́ється дух. | Іде вітер до півдня, і переходить до півночі, кружляє, кружляє на шляху своєму, і повертається вітер на кола свої. |
|
7
|
7
|
| Всі пото́ци і́дуть в мо́ре, і мо́ре ність насища́ємо; на мі́сто, а́може пото́ци і́дуть, та́мо ті́ї возвраща́ються іти́. | Всі ріки течуть у море, але море не переповнюється: до того місця, звідки ріки течуть, вони повертаються, щоб знову текти. |
|
8
|
8
|
| Вся словеса́ тру́дна, не возмо́жеть муж глаго́лати; і не наси́титься о́ко зрі́ти, ні іспо́лниться у́хо сли́шанія. | Усі речі — у труді: не може людина переказати всього; не насититься око зором, не наповниться вухо слуханням. |
|
9
|
9
|
| Что би́ло, то́жде єсть, є́же бу́деть; і что би́ло сотворе́ноє, то́жде і́мать сотвори́тися; | Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем. |
|
10
|
10
|
| і нічто́же но́во под со́лнцем. І́же возглаго́леть і рече́ть: се, сіє́ но́во єсть; уже́ бисть в ві́ціх би́вших пре́жде нас. | Буває щось, про що говорять: «дивись, ось це нове»; але це було вже у віках, які були раніше за нас. |
|
11
|
11
|
| Ність па́м'ять пе́рвих, і послі́дним би́вшим не бу́деть їх па́м'ять с бу́дущими на послі́док. | Немає пам’яті про минуле; та й про те, що буде, не залишиться пам’яті у тих, які будуть опісля. |
|
12
|
12
|
| Аз Екклесіа́ст бих цар над Ізра́їлем во Ієрусали́мі | Я, Екклезіаст, був царем над Ізраїлем у Єрусалимі; |
|
13
|
13
|
| і вдах се́рдце моє́, є́же взиска́ти і разсмотри́ти в му́дрості о всіх бива́ющих под небесе́м; я́ко попече́ніє лука́во даде́ Бог сино́м челові́чеським, є́же упраждня́тися в нем. | і віддав я серце моє тому, щоб дослідити і випробувати мудрістю все, що робиться під небом: це важке заняття дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися в ньому. |
|
14
|
14
|
| Ви́діх вся́чеськая сотворе́нія сотворе́нная под со́лнцем; і се, вся су́єтство і проізволе́ніє ду́ха. | Бачив я всі діла, які чиняться під сонцем, і ось, усе — суєта і томління духу! |
|
15
|
15
|
| Развраще́нноє не мо́жеть іспра́витися, і лише́ніє не мо́жеть ізчи́слитися. | Криве не може зробитися прямим, і чого нема, того не можна рахувати. |
|
16
|
16
|
| Глаго́лах аз в се́рдці моє́м, є́же рещи́: се, аз возвели́чихся і умно́жих му́дрость па́че всіх, і́же би́ша пре́жде мене́ во Ієрусали́мі, | Говорив я із серцем моїм так: ось, я звеличився і придбав мудрости більше за всіх, які були раніше мене над Єрусалимом, і серце моє бачило багато мудрости і знання. |
|
17
|
17
|
| і се́рдце моє́ вдах, є́же ві́діти прему́дрость і ра́зум; і се́рдце моє́ ви́ді мно́гая, прему́дрость і ра́зум, при́тчі і хи́трость; уразумі́х аз, я́ко і сіє́ єсть проізволе́ніє ду́ха: | І віддав я серце моє тому, щоб пізнати мудрість і пізнати безумство і глупоту: дізнався, що і це — томління духу; |
|
18
|
18
|
| я́ко во мно́жестві му́дрости мно́жество ра́зума, і приложи́вий ра́зум приложи́ть болі́знь. | тому що у великій мудрості багато печалі; і хто примножує пізнання, примножує скорботу. |
