Завантаження...
Зміст
Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

Порівняти:

Глава 22
Глава 22
1
1
Рече Gь притъчю сию. (Зач. 89) І отвіща́в Ісу́с, па́ки рече́ їм в при́тчах, глаго́ля:
2
2
подобьно ѥсть цrтво нб7сьноѥ члв7кѫ цrю. иже сътвори бракъ сно7µ своѥмU. уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же сотвори́ бра́ки си́ну своєму́
3
3
и посъла рабы своя. призъвати зъваныя на бракъ. и не хотzхU прити. і посла́ раби́ своя́ призва́ти зва́нния на бра́ки; і не хотя́ху прийти́.
4
4
пакы посъла ины рабы гlz. рьцэте зъваныимъ. се обэдъ мои Uготовахъ. Uньци мои Uпитэнии исколени. и всz готова. придэте на бракъ. Па́ки посла́ і́ни раби́, глаго́ля: рці́те зва́нним: се обі́д мой угото́вах, юнці́ мої́ і упита́нная ісколе́на, і вся гото́ва; прийді́те на бра́ки.
5
5
они же не радивъше отидU. овъ на село своѥ. овъ на кUплю свою. Они́ же небре́гше отидо́ша, ов у́бо на село́ своє́, ов же на ку́плі своя́;
6
6
а прочии имъше рабы ѥго. досадишz имъ и избишz я. про́чії же є́мше рабо́в єго́, досади́ша їм і уби́ша їх.
7
7
и слышzвъ цrь тъ ражнэвасz. и посълавъ воя своя. погUби Uбиицz ты. и грады ихъ зажьже. І сли́шав цар той разгні́вася, і посла́в во́я своя́, погуби́ уби́йці о́ни і град їх зажже́.
8
8
тъгда гlа рабомъ своимъ. бракъ Uбо готовъ ѥсть. а зъвании бэшz достоини. Тогда́ глаго́ла рабо́м свої́м: брак у́бо гото́в єсть, зва́ннії же не би́ша досто́йнії;
9
9
идэте Uбо на исходищz пUтии. и ѥлико аще обрzщете. призовэте на бракъ. іді́те у́бо на ісхо́дища путі́й, і єли́ціх а́ще обря́щете, призові́те на бра́ки.
10
10
и ишьдъше раби на пUть. събьрашz вьсz яже обрэтU. зълыя и добрыя. и испълнишz бракъ възлежащиихъ. І ізше́дше раби́ о́ни на распу́тія, собра́ша всіх, єли́ціх обріто́ша, злих же і до́брих; і іспо́лнися брак возлежа́щих.
11
11
въшьдъ же цrь. видэ t възлежzщиихъ. видэ тU члв7ка. не обълачена въ одэниѥ брачьноѥ. Вшед же цар ви́діти возлежа́щих, ви́ді ту челові́ка не оболче́на во одія́ніє бра́чноє,
12
12
гlа ѥмU дрUже како въниде сэмо. не имыи одэниа брачьнааго. онъ же Uмълчz. і глаго́ла єму́: дру́же, ка́ко вшел єси́ сі́мо не іми́й одія́нія бра́чна? Он же умолча́.
13
13
тъгда рече цrь слUгамъ. съвzзавъше ѥмU рUцэ и нозэ възьмэте и въвьрзэте и въ тьмU кромэшьнюю. тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зѫбомъ. Тогда́ рече́ цар слуга́м: св'яза́вше єму́ ру́ці і но́зі, возьмі́те єго́ і вве́рзіте во тьму кромі́шнюю; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
14
14
мънози бо сUть зъвании мало же избьраныихъ. въ оно+. мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних.
15
15
съвэтъ сътворишz фарисеи на iс7а да и облъжють словъмь. (Зач. 90) Тогда́ ше́дше фарисе́є, сові́т восприя́ша, я́ко да обольстя́ть Єго́ сло́вом.
16
16
и посълаша къ немU Uченикы своя. и съ иродияды гlюще. Uчителю вэмъ яко истиньнъ ѥси. пUти б9ию въистинU Uчиши. и не родиши ни о комь же. не зьриши бо на лица чlвкомъ. І посила́ють к Нему́ ученики́ своя́ со іродіа́ни, глаго́люще: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́, і путі́ Бо́жию воі́стину учи́ши, і неради́ши ні о ко́мже; не зри́ши бо на лице́ челові́ком;
17
17
рьци Uбо намъ чьто ти сz мьнить. достоино лн ѥсть дати киносъ кэсареви или ни. рци у́бо нам, что Ті ся мнить? Досто́йно ли єсть да́ти кинсо́н ке́сареві, іли́ ні?
18
18
разUмэвъ же iс7ъ лUкавьствия ихъ и рече имъ. чьто мz искUшаѥте Uбокрыти. Разумі́в же Ісу́с лука́вство їх, рече́: что М'я іскуша́єте, лицемі́ри?
19
19
покажэте ми стьглzзь киносьныи. они же принесоша ѥмU пэнzзь. покажі́те Мі злати́цю кинсо́нную. Они́ же принесо́ша Єму́ пі́нязь.
20
20
онъ же гlа имъ чии ѥсть образъ сь и написаниѥ. І глаго́ла їм: чий о́браз сей і написа́ніє?
21
21
гlашz ѥмU кэсаревъ. тогда гlа имъ. въздадите кэсарева кесареви. и б9ия бв7и. (І) глаго́лаша Єму́: ке́сарев. Тогда́ глаго́ла їм: воздаді́те у́бо ке́сарева ке́сареві, і Бо́жия Бо́гові.
22
22
и слышzвъше дивишzсz и оставльше и отидошz. І сли́шавше диви́шася; і оста́вльше Єго́ отидо́ша.
23
23
въ тъ дьнь пристѫпишz къ нѥму садукеи иже глаголѭть не быти въскрэшению и въпросишz и (Зач. 91) В той день приступи́ша к Нему́ саддуке́є, і́же глаго́лють не би́ти воскресе́нію, і вопроси́ша Єго́,
24
24
глаголѭще: учителю моµѶси рече: аще къто умьреть не имы чzдъ да поиметь братъ ѥго женѫ ѥго и въскрэсить сэмz брата своѥго. глаго́люще: Учи́телю, Моїсе́й рече́: а́ще кто у́мреть не іми́й чад, (да) по́йметь брат єго́ жену́ єго́ і воскреси́ть сі́м'я бра́та своєго́;
25
25
бэ же въ насъ седмь братиѩ и прьвыи ожень сz умрэтъ и не имы сэмене остави женѫ своѭ брату своѥмµ. бі́ша же в нас седьм бра́тія; і пе́рвий оже́нься у́мре, і не іми́й сі́мене, оста́ви жену́ свою́ бра́ту своєму́;
26
26
такожде въторыи и третии до седьмааго. тако́жде же і втори́й, і тре́тій, да́же до седьма́го;
27
27
послэжде же ихъ вьсэхъ умрэтъ и жена. посліди́ же всіх у́мре і жена́;
28
28
въ въскрэшениѥ убо которааго отъ седми бѫдеть жена; вьси бо имэша ѭ. в воскресе́ніє у́бо, кото́раго от седьми́х бу́деть жена́? Всі бо імі́ша ю.
29
29
отъвэщавъ же исусъ рече имъ: блѫдите не вэдѫще книгъ ни силы божиѩ. Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: прельща́єтеся, не ві́дуще Писа́нія, ні си́ли Бо́жия;
30
30
въ въскрэшениѥ бо ни женzть сz ни посагаѭть нъ яко ангели божии на небесеи сѫть. в воскресе́ніє бо ні же́няться, ні посяга́ють, но я́ко а́нгели Бо́жії на небесі́ суть;
31
31
о въскрэшении же мрьтвыихъ нэсте ли чьли реченааго вамъ богъмь глаголѭщемь: о воскресе́нії же ме́ртвих ні́сте ли чли рече́ннаго вам Бо́гом, глаго́лющим:
32
32
азъ ѥсмь богъ авраамль и богъ исаковъ и богъ ияковль. нэсть богъ богъ мьртвыихъ нъ живыихъ. Аз єсьм Бог Авраа́мов, і Бог Ісаа́ков, і Бог Іа́ковль? Ність Бог Бог ме́ртвих, но (Бог) живи́х.
33
33
и слышавъше народи дивляахѫ сz о учении ѥго. І сли́шавше наро́ди дивля́хуся о уче́нії Єго́.
34
34
Фарисэи же слышавъше яко срами садукеѩ събьрашz сz въкупэ. Въ оно+. (Зач. 92) Фарисе́є же сли́шавше, я́ко посрами́ саддуке́ї, собра́шася вку́пі.
35
35
законоUчитель ѥтеръ. приде къ iс7ви искUшяи и гlz. І вопроси́ єди́н от них законоучи́тель, іскуша́я Єго́ і глаго́ля:
36
36
Uчителю кая заповэдь ѥсть больши въ законэ. Учи́телю, ка́я за́повідь бо́льші (єсть) в зако́ні?
37
37
iс7ъ же рече ѥмU, възлюбиши Gа б7а твоѥго вьсэмь срд7цьмь своимь. и всею дш7ею своѥю. и вьсею мыслью своѥю. Ісу́с же рече́ єму́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всім се́рдцем твої́м, і все́ю душе́ю твоє́ю, і все́ю ми́слію твоє́ю;
38
38
се естъ пьрвая и большия заповэдь. сія́ єсть пе́рвая і бо́лшая за́повідь;
39
39
въторая же подобьна ѥи. възлюбиши ближьнzаго своѥго яко и самъ сz. втора́я же подо́бна єй: возлю́биши і́скренняго твоєго́, я́ко сам себе́;
40
40
вьсею Uбо заповэдию. въ законэ прbрци сUть. в сію́ обою́ за́повідію весь Зако́н і Проро́ци ви́сять.
41
41
събьраномъ же фарисэомъ. въпроси я iс7ъ. Собра́вшимся же фарисе́йом, вопроси́ їх Ісу́с,
42
42
гlz. чьто сz вамъ мьнить о ¦э чии ѥсть сн7ъ. гlашz ѥмU дв7двъ. глаго́ля: что вам мни́ться о Христі́? Чий єсть Син? Глаго́лаша Єму́: Дави́дов.
43
43
гlа имъ како Uбо дв7дъ д¦ъмь нарицzѥте и Gа гlz. Глаго́ла їм: ка́ко у́бо Дави́д Ду́хом Го́спода Єго́ нарица́єть, глаго́ля:
44
44
рече Gь гв7и моѥмU сzди одеснUю мене. дондеже положю врагы твоя. подъножиѥ ногама твоима. рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма?
45
45
аще Uбо дв7дъ д¦мь Gа нарицаѥть. како ѥмU ѥсть сн7ъ. а́ще у́бо Дави́д нарица́єть Єго́ Го́спода, ка́ко син єму́ єсть?
46
46
и никто же ѥмU не може tвэщати словесе. ни съмэ кто t дн7е того въпросити ѥго ктомU. І нікто́же можа́ше отвіща́ти Єму́ словесе́; ніже́ смі́яше кто от того́ дне вопроси́ти Єго́ ктому́.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.