|
Главa в7
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| И# ѓзъ пришeдъ къ вaмъ, брaтіе, пріид0хъ не по превосх0дному словеси2 и3ли2 премyдрости возвэщaz вaмъ свидётелство б9іе: | І коли я приходив до вас, браття, приходив провіщати вам свідчення Боже не пишномовним словом або мудрістю, |
|
2
|
2
|
| не суди1хъ бо вёдэти что2 въ вaсъ, т0чію ї}са хrтA, и3 сего2 рaспzта: | бо я розсудив не знати між вами нічого, крім Ісуса Христа‚ і то розп’ятого, |
|
3
|
3
|
| и3 ѓзъ въ нeмощи и3 стрaсэ и3 трeпетэ мн0зэ бhхъ въ вaсъ. | і був я у вас у немочi‚ і в страху, і у великому трепеті. |
|
4
|
4
|
| И# сл0во моE и3 пр0повэдь моS не въ препрётелныхъ человёческіz премyдрости словесёхъ, но въ kвлeніи дyха и3 си1лы, | І слово моє, і проповідь моя були не в переконливих словах людської мудрости, а в явленні духу і сили, |
|
5
|
5
|
| да вёра вaша не въ мyдрости человёчестэй, но въ си1лэ б9іей бyдетъ. | щоб віра ваша утверджувалася не на мудрості людській, а на силі Божій. |
|
6
|
6
|
| (За? Rк7ѕ7.) Премdрость же глаг0лемъ въ совершeнныхъ, премdрость же не вёка сегw2, ни кнzзeй вёка сегw2 престаю1щихъ, | Мудрість же ми проповідуємо між довершеними, але мудрість не віку цього і не володарів віку цього скороминучих; |
|
7
|
7
|
| но глаг0лемъ премdрость б9ію, въ тaйнэ сокровeнную, ю4же пред8устaви бGъ прeжде вBкъ въ слaву нaшу, | а проповідуємо премудрість Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог перед віками для слави нашої, |
|
8
|
8
|
| ю4же никт0же t кнzзeй вёка сегw2 разумЁ: ѓще бо бhша разумёли, не бhша гDа слaвы рaспzли. | якої ніхто з князів віку цього не пізнав; бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави. |
|
9
|
9
|
| Но ћкоже є4сть пи1сано: (За? Rк7з7.) и4хже џко не ви1дэ, и3 ќхо не слhша, и3 на сeрдце человёку не взыд0ша, ±же ўгот0ва бGъ лю1бzщымъ є3го2. | Але, як написано: «Hе бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його». |
|
10
|
10
|
| Нaмъ же бGъ tкрhлъ є4сть д¦омъ свои1мъ: д¦ъ бо вс‰ и3спытyетъ, и3 глубины6 б9іz. | Hам же Бог відкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, і глибини Божі. |
|
11
|
11
|
| Кт0 бо вёсть t человBкъ, ±же въ человёцэ, т0чію дyхъ человёка, живyщій въ нeмъ; Тaкожде и3 б9іz никт0же вёсть, т0чію д¦ъ б9ій. | Бо хто з людей знає, що є в людині, крім духа людського, який живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого. |
|
12
|
12
|
| Мh же не дyха мjра сегw2 пріsхомъ, но д¦а и4же t бGа, да вёмы ±же t бGа даров†ннаz нaмъ, | Ми ж прийняли не духа світу цього, а Духа від Бога, щоб знати дароване нам від Бога, |
|
13
|
13
|
| ±же и3 глаг0лемъ не въ научeныхъ человёческіz премyдрости словесёхъ, но въ научeныхъ д¦а с™aгw, духHвнаz дух0вными сразсуждaюще. | що і сповіщаємо вам вивченими словами не від людської мудрости, а вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне з духовним. |
|
14
|
14
|
| Душeвенъ же человёкъ не пріeмлетъ ±же д¦а б9іz: ю3р0дство бо є3мY є4сть, и3 не м0жетъ разумёти, занE дух0внэ востzзyетсz. | Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не може зрозуміти, тому що про це треба судити духовно. |
|
15
|
15
|
| Дух0вный же востzзyетъ ќбw вс‰, ґ сaмъ т0й ни t є3ди1нагw востzзyетсz. | Духовний же судить про все, а про нього ніхто не може судити. |
|
16
|
16
|
| Кт0 бо разумЁ ќмъ гDень, и4же и3з8zсни1тъ и5; Мh же ќмъ хrт0въ и4мамы. | Бо хто пізнав розум Господній, щоб міг пояснити його? А ми маємо розум Христів. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
