|
Главa Gi
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| Ѓще љзы6ки человёческими глаг0лю и3 ѓгGлскими, любвe же не и4мамъ, бhхъ (ћкw) мёдь звенsщи, и3ли2 кmмвaлъ звzцazй. | Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я — мідь, що дзвенить, або кімвал, що бриньчить. |
|
2
|
2
|
| И# ѓще и4мамъ прbр0чество, и3 вёмъ т†йны вс‰ и3 вeсь рaзумъ, и3 ѓще и4мамъ всю2 вёру, ћкw и3 г0ры преставлsти, любвe же не и4мамъ, ничт0же є4смь. | Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, — то я ніщо. |
|
3
|
3
|
| И# ѓще раздaмъ вс‰ и3мBніz мо‰, и3 ѓще предaмъ тёло моE, во є4же сжещи2 є5, любвe же не и4мамъ, ни кaz п0льза ми2 є4сть. | І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, то нема мені з того ніякої користи. |
|
4
|
4
|
| (За? Rн7д7.) Любы2 долготерпи1тъ, милосeрдствуетъ, любы2 не зави1дитъ, любы2 не превозн0ситсz, не горди1тсz, | Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, |
|
5
|
5
|
| не безчи1нствуетъ, не и4щетъ свои1хъ си2, не раздражaетсz, не мhслитъ ѕлA, | не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, |
|
6
|
6
|
| не рaдуетсz њ непрaвдэ, рaдуетсz же њ и4стинэ: | не радіє з неправди, а радіє істинi; |
|
7
|
7
|
| вс‰ лю1битъ [покрывaетъ], всемY вёру є4млетъ, вс‰ ўповaетъ, вс‰ терпи1тъ. | усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить. |
|
8
|
8
|
| Любы2 николи1же tпaдаетъ, ѓще же прbр0чєствіz ўпразднsтсz, ѓще ли љзhцы ўм0лкнутъ, ѓще рaзумъ и3спраздни1тсz. | Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне. |
|
9
|
9
|
| T чaсти бо разумэвaемъ и3 t чaсти прbр0чествуемъ: | Бо ми частинно знаємо і частинно пророкуємо; |
|
10
|
10
|
| є3гдa же пріи1детъ совершeнное, тогдA, є4же t чaсти, ўпраздни1тсz. | коли ж настане досконале, тоді частинне припиниться. |
|
11
|
11
|
| (За?.) Е#гдA бёхъ младeнецъ, ћкw младeнецъ глаг0лахъ, ћкw младeнецъ мyдрствовахъ, ћкw младeнецъ смышлsхъ: є3гдa же бhхъ мyжъ, tверг0хъ младeнчєскаz. | Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина міркував, як дитина розумів; а коли став мужем, тоді відкинув дитяче. |
|
12
|
12
|
| Ви1димъ ќбw нн7э ћкоже зерцaломъ въ гадaніи, тогдa же лицeмъ къ лицY: нн7э разумёю t чaсти, тогдa же познaю, ћкоже и3 познaнъ бhхъ. | Тепер ми бачимо ніби у тьмяному дзеркалі, тоді ж віч-на-віч; тепер я знаю частинно, а тоді пізнаю, подібно як і я пізнаний. |
|
13
|
13
|
| Нн7э же пребывaютъ вёра, надeжда, любы2, три2 сі‰: б0лши же си1хъ любы2. | Нині ж перебувають ці три: віра, надія, любов; але більша з них любов. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
