Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 10

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Главa ‹	Глава 10

1	1
И# въ лёто сто2 шестьдесsтое взhде ґлеxaндръ сhнъ ґнті0ховъ є3піфaнъ и3 њдержA птолемаjду: и3 пріsша є3го2, и3 цaрствова тaмw.	У сто шістдесятому році виступив Олександр, син Антиоха Єпифана, й оволодів Птолемаїдою: і прийняли його, і він став царювати там.
2	2
И# слhша дими1трій цaрь, и3 собрA в0євъ мн0гw ѕэлw2, и3 и3зhде проти1ву є3мY на брaнь.	Коли почув про це цар Димитрій, зібрав дуже численне військо і вирушив проти нього на війну.
3	3
И# послA дими1трій ко їwнаfaну є3пістHліи словесы2 ми1рными, величaz є3го2.	І послав Димитрій лист Іонафану з мирною пропозицією, ніби бажаючи звеличити його,
4	4
Речe бо: предвари1мъ сотвори1ти ми1ръ съ ни1мъ, прeжде нeже сотвори1тъ со ґлеxaндромъ проти1ву нaсъ:	бо говорив: попередимо укласти з ним мир, перш ніж він укладе з Олександром проти нас:
5	5
воспомsнетъ бо вс‰ ѕл†z, ±же сотвори1хомъ на него2 и3 на брaтію є3гw2 и3 на kзhкъ є3гw2.	тоді він пригадає все зло, яке ми зробили проти нього і братів його і народу його.
6	6
И# дадE є3мY влaсть собирaти в0ины и3 ўготовлsти nр{жіz, и3 бhти є3мY дрyгомъ є3гw2, и3 зал0гъ, и4же бЁ въ краегрaдіи, повелЁ tдaти є3мY.	І він дав йому владу набирати військо і готувати зброю, щоб бути союзником його, і повелів віддати йому заручників, які знаходилися у фортеці.
7	7
И# пріи1де їwнаfaнъ во їеrли1мъ и3 прочтE є3пістHліи во ўслhшаніе всBмъ лю1демъ и3 и5же t краегрaдіz.	Іонафан прийшов у Єрусалим і прочитав листи вголос усьому народу і тим, що були у фортеці;
8	8
И# ўстраши1шасz стрaхомъ вeліимъ, є3гдA ўслhшаша, ћкw дадE є3мY цaрь влaсть собирaти в0ины.	і убоялись усі великим страхом, почувши, що цар дав йому владу набирати військо;
9	9
И# предaша и5же t краегрaдіz їwнаfaну зал0гъ, и3 tдадE и5хъ роди1телємъ и4хъ.	а ті, що були у фортеці, видали Іонафану заручників, і він повернув їх батькам їхнім.
10	10
И# њбитA їwнаfaнъ во їеrли1мэ, и3 начA созидaти и3 њбновлsти грaдъ,	І жив Іонафан у Єрусалимі; і почав будувати і відновлювати місто,
11	11
и3 речE ко творsщымъ дэлA созидaти стёны и3 г0ру сіHнъ w4крестъ t кaменій четвероуг0лныхъ ко ўтверждeнію, и3 сотвори1ша си1це.	і сказав виконавцям робіт, щоб вони будували стіни і навколо гори Сион для міцности з чотирикутних каменів, — і робили так.
12	12
И# побэг0ша и3ноплемє1нницы, и5же бsху въ твердhнехъ, ±же создA вакхjдъ:	Тоді іноплемінники, які були у фортецях, побудованих Вакхидом, утекли:
13	13
и3 њстaви кjйждо мёсто своE и3 tи1де въ зeмлю свою2.	кожен залишив своє місце і пішов у свою землю.
14	14
Nбaче въ веfсyрэ њстaшасz нёцыи t њстaвльшихъ зак0нъ и3 зaпwвэди (б9іz): бё бо и5мъ ўбёжище.	Тільки у Вефсурі залишилися деякі з тих, які залишили закон і заповіді, бо це місце служило для них притулком.
15	15
И# слhша ґлеxaндръ цaрь њбэщ†ніz, є3ли6ка послA дими1трій їwнаfaну, и3 повёдаша є3мY бр†ни и3 мyжєства, ±же сотвори2 т0й и3 брaтіz є3гw2, и3 труды2, ±же и3мёху.	І почув цар Олександр про ті обіцянки, які Димитрій послав Іонафану, і розповіли йому про битви і хоробрі подвиги, які звершили Іонафан і брати його, і про труднощі, які перенесли вони.
16	16
И# речE: є3дA њбрsщемъ к0его мyжа таковA; и3 нн7э сотвори1мъ є3го2 въ дрyга и3 споб0рника нaшего.	Тоді він сказав: чи знайдемо ми ще такого чоловіка, як цей? Зробимо ж його нашим другом і союзником.
17	17
И# написA є3пістHліи и3 послA є3мY по словесє1мъ си6мъ, глаг0лz:	І написав і послав йому лист у таких словах:
18	18
цaрь ґлеxaндръ брaту їwнаfaну рaдоватисz:	«Цар Олександр братові Іонафану — радуватися.
19	19
слhшахомъ њ тебЁ, ћкw мyжъ си1ленъ є3си2 крёпостію и3 ўг0денъ є3си2 бhти нaмъ дрyгъ:	Почули ми про тебе, що ти — муж, міцний силою і гідний бути нашим другом.
20	20
и3 нн7э постaвихомъ тS днeсь ґрхіерeа kзhка твоегw2, и3 є4же дрyгомъ царeвымъ нарицaтисz (и3 послA є3мY порфЂру и3 вэнeцъ злaтъ), и3 мyдрствовати т†zжде съ нaми и3 снабдэвaти дрyжбу къ нaмъ.	Отже, ми поставляємо тебе нині первосвящеником народу твого; і ти будеш називатися другом царя (він послав йому порфиру і золотий вінець), і будеш тримати нашу сторону і зберігати дружбу з нами».
21	21
И# њблечeсz їwнаfaнъ во свzтyю ри1зу седмaгw мцcа лёта сто2 шестьдесsтагw, въ дeнь прaздника сэнопотчeніz, и3 собрA си6лы и3 ўгот0ва nр{жіz мнHга.	І вдягнувся Іонафан у священний одяг у сьомому місяці сто шістдесятого року у свято кущів, і зібрав військо і заготував безліч зброї.
22	22
И# слhша дими1трій словесA сі‰, и3 њпечaлисz ѕэлw2, и3 речE:	І почув про це Димитрій і засмутився, і сказав:
23	23
что2 сіE сотвори1хомъ, ћкw предвари2 нaсъ ґлеxaндръ состaвити дрyжбу со їудє1и во ўтверждeніе;	що це ми зробили, що Олександр випередив нас укласти дружбу з юдеями для підкріплення себе?
24	24
напишY и3 ѓзъ и5мъ словесA проси1тєлнаz и3 возвышє1ніz и3 дaры, ћкw да бyдутъ со мн0ю въ п0мощь.	Напишу і я їм слова вітання, похвали і обіцянок, щоб були вони на допомогу мені.
25	25
И# написA и5мъ по словесє1мъ си6мъ: цaрь дими1трій kзhку їудeйскому рaдоватисz:	І послав їм лист у таких словах: «Цар Димитрій народу юдейському — радуватися.
26	26
понeже сохрани1сте завёты къ нaмъ и3 пребывaсте въ дрyжбэ нaшей и3 не приступи1сте ко врагHмъ нaшымъ, слhшахомъ и3 рaдовахомсz:	Чули ми і раділи, що ви зберігаєте договори наші, перебуваєте у дружбі з нами і не схиляєтеся до ворогів наших.
27	27
и3 нн7э пребывaйте є3щE сохрани1ти къ нaмъ вёру, и3 воздади1мъ вaмъ благ†z, и4хже рaди творитE съ нaми,	Продовжуйте і нині зберігати вірність нам, — і ми віддамо вам добром за те, що ви робите для нас:
28	28
и3 њстaвимъ вaмъ д†ни мнHги, и3 дади1мъ вaмъ дaры:	зробимо вам багато поступок і дамо вам дари.
29	29
и3 нн7э своб0дныхъ творю2 вaсъ и3 њставлsю всBмъ їудewмъ д†ни и3 цёну t с0ли и3 t вэнцє1въ:	Нині ж дозволяю вам і звільняю всіх юдеїв від податей і мита з соли і з вінців;
30	30
и3 є4же вмёстw трети1ны сёмене и3 вмёстw полови1ны плодA древeснагw надлежaщагw ми2 взsти, њставлsю t днeсь и3 пот0мъ, є4же не взимaти t земли2 їyдины и3 t тріeхъ стрaнъ прилежaщихъ є4й, t самарjи и3 галілeи, и3 t днeшнzгw днE и3 въ вёчное врeмz:	і за третю частину насіння і половинну частину плодів з дерев, які належать мені, віднині і надалі я відміняю брати з землі Юдейської і з трьох областей, приєднаних до неї від Самарії і Галилеї, від нинішнього дня і на вічні часи.
31	31
и3 їеrли1мъ да бyдетъ с™ъ и3 своб0денъ со предBлы свои1ми, и3 десzти6ны и3 д†ни:	І Єрусалим нехай буде священним і вільним, і краї його, десятини і прибутки його.
32	32
њставлsю и3 влaсть краегрaдіz є4же во їеrли1мэ, и3 даю2 ґрхіерeю, да постaвитъ въ нeмъ мyжы, и5хже ѓще и3зберeтъ сaмъ, храни1ти є3го2:	Надаю і владу над фортецею Єрусалимською і надаю право первосвященикові поставити у ній людей, яких він сам обере, для охорони її;
33	33
и3 всsку дyшу їудeйскую, ћже плэнeна є4сть t земли2 їyдины, во всeмъ цaрствэ моeмъ њставлsю своб0дну тyне, и3 вси2 да њстaвzтсz t дaней и3 скотHвъ свои1хъ:	і всяку людину з юдеїв, узяту в полон із землі Юдейської, в усьому царстві моєму відпускаю на волю задарма: нехай усі будуть вільні від повинностей за себе і за худобу свою.
34	34
и3 вси2 прaздницы и3 суббw6ты и3 новомчcіz и3 днjе вчинeнніи, и3 три2 дни6 прeжде прaздника и3 три2 дни6 по прaздницэ, да бyдутъ вси2 днjе своб0ды и3 њставлeніz всBмъ їудewмъсyщымъ во цaрствіи моeмъ:	Усі свята і суботи і новомісяччя, і дні встановлені — три дні перед святом і три дні після свята, — усі ці дні нехай будуть днями пільги і волі всім юдеям, які знаходяться у моєму царстві.
35	35
и3 никто2 и3мёти бyдетъ влaсти дёлати и3 стужaти комY t ни1хъ њ всsцэй вeщи:	Ніхто не буде мати права пригноблювати й обтяжувати кого-небудь з них ні в якій справі.
36	36
и3 да напи1шутсz t їудє1й въ в0ины ц†рскіz до три1десzти тhсzщъ мужeй, и3 да дадyтсz и5мъ њбр0цы, ћкоже подобaетъ всBмъ в0ємъ ц†рскимъ:	І нехай з юдеїв записуються у царські війська до тридцяти тисяч чоловік, — і їм буде даватися платня нарівні з усіма військами царськими.
37	37
и3 да постaвzтсz t ни1хъ въ твердhнехъ цaрскихъ вeліихъ, и3 t си1хъ постaвzтсz на потрє1бы цaрства сyщыz въ вёрность: и3 сyщіи над8 ни1ми и3 нач†лницы да бyдутъ t ни1хъ, и3 да х0дzтъ въ зак0нэхъ свои1хъ, ћкоже повелЁ цaрь въ земли2 їyдинэ:	І з них нехай поставляються начальниками над великими фортецями царськими, з них же нехай поставляються і над справами царства, що вимагають вірности, і їх приставники і начальники нехай будуть з них же, і нехай вони живуть за своїми законами, як повелів цар у землі Юдейській.
38	38
и3 три2 предёлы, прилежaщіи їудeи t страны2 самарjйскіz, да приложaтсz ко їудeи, да вмэнsтсz бhти под8 є3ди1нымъ, є4же не послyшати и3нhz влaсти, но т0кмw ґрхіерeа:	І три області, приєднані до Юдеї від країни Самарійської, нехай залишаться приєднаними до Юдеї, щоб вважатися і бути їм однією і не підлягати іншій владі, крім влади первосвященика.
39	39
птолемаjду и3 предёлы є3S дaхъ въ дaръ с™ы6мъ, сyщымъ во їеrли1мэ, на прили1чное и3ждивeніе с™ы6мъ,	Птолемаїду з округом її я віддаю у дар святилищу в Єрусалимі на витрати, потрібні для святилища;
40	40
и3 ѓзъ дaмъ на к0еждо лёто пzтьнaдесzть тhсzщъ с‡кль сребрA t сокр0вищъ цaрскихъ t мёстъ прилежaщихъ:	я ж даю щорічно п’ятнадцять тисяч сиклів срібла з царських зборів з належних місць.
41	41
и3 всsкое и3зли1шнее, є4же не воздaша t потрeбъ, ћкоже въ пeрвыхъ лётэхъ, tнн7э дадyтъ въ дэлA хрaму:	І все інше, чого не віддали ті, що завідують зборами, як у попередні роки, віднині будуть віддавати на роботи храму.
42	42
и3 свhше си1хъ пsть тhсzщъ сjклей сребрA, и5хже взимaху t потрeбъ свzти1лища, ћкоже въ прeжнихъ лётэхъ t собрaніz на всsкое лёто, и3 сі‰ њставлsютсz, понeже надлежaтъ сі‰ жерцє1мъ служaщымъ:	Понад те п’ять тисяч сиклів срібла, які брали від прибутків святилища з щорічного збору, і ті уступаються, як такі, що належать священикам, які служать.
43	43
и3 є3ли1цы ѓще прибёгнутъ къ цeркви сyщей во їеrли1мэхъ и3 во всёхъ предёлэхъ є3гw2, њдолжeни сyще цaрскими и3 всsкою вeщію, да tрэшaютсz, и3 вс‰ є3ли6ка сyть и5мъ во цaрствіи моeмъ:	І всі, які втечуть у храм Єрусалимський і в усі межі його з причини повинностей царських і всіх інших, нехай будуть вільні з усім, що належить їм у царстві моєму.
44	44
и3 созидaти и3 њбновлsти дэлA с™hхъ, и3 и3ждивeніе дaстсz t сокр0вища цaрскагw:	І на спорудження й оновлення святилища кошти будуть видаватися зі зборів царських.
45	45
и3 є4же созидaти стёны їеrли1ма и3 ўтверди1ти w4крестъ, и3 и3ждивeніе дaстсz t собрaніz цaрска, и3 є4же создaти стёны во їудeи.	І на побудову стін Єрусалима й укріплення їх навколо — кошти будуть видаватися з прибутків царських, а також — на побудову стін у Юдеї».
46	46
Е#гдa же ўслhша їwнаfaнъ и3 лю1діе словесA сі‰, не вёроваша и5мъ, нижE пріsша, ћкw помzнyша ѕл0бу вeлію, ю4же сотвори2 во ї}ли, и3 њскорби2 и5хъ ѕэлw2.	Іонафан і народ, вислухавши ці слова, не повірили їм і не прийняли їх, бо згадали про ті великі біди, які наніс Димитрій ізраїльтянам, жорстоко пригнобивши їх,
47	47
И# благоволи1ша њ ґлеxaндрэ, ћкw сeй бhсть и5мъ начaлникъ словeсъ ми1рныхъ, и3 споборsху є3мY во вс‰ дни6.	і віддали перевагу союзу з Олександром, бо він перший зробив їм мирні пропозиції, — і допомагали йому у війнах в усі дні.
48	48
И# собрA цaрь ґлеxaндръ си1лу вeлію и3 њполчи1сz проти1ву дими1тріа.	Цар Олександр зібрав велике військо й ополчився проти Димитрія.
49	49
И# сотвори1ша брaнь двA цар‰, и3 побэжE п0лкъ дими1тріевъ, и3 гнA є3го2 ґлеxaндръ и3 ўкрэпи1сz на ни1хъ.	І вступили два царі у битву, і військо Димитрія кинулося навтіки; Олександр переслідував його, і переміг,
50	50
И# превозм0же брaнь ѕэлw2, д0ндеже зaйде с0лнце, и3 падE дими1трій въ дeнь w4нъ.	і дуже наполегливо продовжував битву до самого заходження сонця, — і впав Димитрій у цей день.
51	51
И# послA ґлеxaндръ ко птоломeю царю2 є3гЂпетскому послы2 по словесє1мъ си6мъ, рекjй:	Після того Олександр відправив послів до Птоломея, царя Єгипетського, з такими словами:
52	52
понeже возврати1хсz въ зeмлю цaрства моегw2, и3 сэд0хъ на прест0лэ nтє1цъ мои1хъ, и3 њдержaхъ начaлство, и3 сокруши1хъ дими1тріа, и3 воз8wбладaхъ стран0ю нaшею,	«я повернувся у землю царства мого і сів на престолі батьків моїх, прийняв верховну владу, розбив Димитрія і став володарем країни нашої.
53	53
и3 состaвихъ проти1ву є3гw2 рaть, и3 сокруши1сz т0й и3 њполчeніе є3гw2 t нaсъ, и3 сэд0хомъ на прест0лэ цaрства є3гw2:	Я вступив з ним у битву, і він розбитий нами і військо його, і сіли ми на престолі царства його.
54	54
и3 нн7э состaвимъ междY нaми дрyжбу, и3 нн7э дaждь мнЁ дщeрь твою2 въ женY, и3 бyду зsть тв0й, и3 дaмъ тебЁ дaры, и3 є4й достHйнаz тебє2.	Отже, укладімо тепер дружбу між нами, і ти дай мені дочку твою за дружину, і буду я тобі зятем і дам тобі і їй дари, гідні тебе».
55	55
И# tвэщA цaрь птоломeй глаг0лz: блaгъ дeнь, въ џньже возврати1лсz є3си2 въ зeмлю nтє1цъ твои1хъ и3 сёлъ є3си2 на прест0лэ цaрства и4хъ:	І відповідав цар Птоломей так: «щасливий день, в який ти повернувся у землю батьків твоїх і сів на престолі царства їх.
56	56
и3 нн7э сотворю2 ти2, ±же писaлъ є3си2: но срsщисz во птолемаjдэ, ћкw да ви1димъ дрyгъ дрyга, и3 бyдеши ми2 зsть, ћкоже рeклъ є3си2.	Нині я виконаю для тебе те, про що ти писав, тільки ти вийди до мене у Птолемаїду, щоб нам бачити один одного, і я поріднюся з тобою, як ти сказав».
57	57
И# и3зhде птоломeй t є3гЂпта сaмъ и3 клеопaтра дщи2 є3гw2, и3 внид0ша во птолемаjду лёта сто2 шестьдесsтъ вторaгw.	І вирушив Птоломей з Єгипту сам і Клеопатра, дочка його, і прибули у Птолемаїду в сто шістдесят другому році.
58	58
И# срёте є3го2 ґлеxaндръ цaрь: и3 дадE є3мY клеопaтру дщeрь свою2 и3 сотвори2 брaкъ є3S во птолемаjдэ, ћкоже цaріе во слaвэ вели1цэй.	Цар Олександр зустрів його, і він видав за нього Клеопатру, дочку свою, і влаштував шлюб її у Птолемаїді, як личить царям, з великою пишнотою.
59	59
И# написA ґлеxaндръ цaрь їwнаfaну пріити2 во срётеніе є3мY.	Писав також цар Олександр Іонафану, щоб він вийшов до нього назустріч.
60	60
И# и4де со слaвою во птолемаjду и3 срёте џба цар‰: и3 дадE и4ма сребро2 и3 злaто и3 другHмъ и4хъ, и3 дaры мнHги, и3 њбрёте благодaть пред8 ни1ма.	І вирушив Іонафан у Птолемаїду з пишністю, — і відрекомендувався обом царям і обдарував їх і наближених до них сріблом і золотом і багатьма дарами, і придбав благовоління їх.
61	61
И# собрaшасz нaнь мyжіе губи1телє t ї}лz, мyжіе беззак0нніи клеветaти нaнь. и3 не внsтъ и5мъ цaрь.	І зібралися проти нього мужі зловредні із середовища Ізраїля, мужі беззаконні, щоб обмовити його; але цар не послухав їх.
62	62
И# повелЁ цaрь совлещи2 їwнаfaна съ ри1зъ є3гw2 и3 њблещи2 є3го2 въ порфЂру. и3 сотвори1ша тaкw.	І повелів цар зняти з Іонафана одяг його і одягти його у порфиру, — і зробили так.
63	63
И# посади2 є3го2 цaрь съ соб0ю и3 речE начaлникwмъ свои6мъ: и3зыди1те съ ни1мъ на средY грaда и3 проповёдите ни є3ди1ному клеветaти нaнь ни њ є3ди1нэй вeщи, и3 ни є3ди1нъ є3мY да стужи1тъ њ всsцэмъ глаг0лэ.	І посадив його цар із собою і сказав своїм правителям: вийдіть з ним на середину міста і проголосіть, щоб ніхто не смів обмовляти його ні в якій справі і (*щоб) ніхто не турбував його ніякою справою.
64	64
И# бhсть є3гдA ўви1дэша клеветницы2 слaву є3гw2, ћкоже проповёдаша, и3 њблечeна є3го2 порфЂрою, и3 бэжaша вси2.	Коли обмовники побачили славу його, як він був проголошуваний і як убраний у порфиру, всі розбіглися.
65	65
И# прослaви є3го2 цaрь, и3 написA є3го2 въ пeрвыхъ друзёхъ, и3 постaви є3го2 воев0ду и3 ўчaстника начaлства.	Так прославив його цар і вписав його у число перших друзів, і призначив його воєначальником і обласним правителем.
66	66
И# возврати1сz їwнаfaнъ во їеrли1мъ съ ми1ромъ и3 весeліемъ.	І повернувся Іонафан у Єрусалим з миром і радістю.
67	67
И# въ лёто сто2 шестьдесsтъ пsтое пріи1де дими1трій сhнъ дими1тріевъ t кри1та въ зeмлю nтє1цъ свои1хъ.	Але у сто шістдесят п’ятому році прийшов із Криту Димитрій, син Димитрія, у землю батьків своїх.
68	68
И# слhша ґлеxaндръ цaрь, и3 њпечaлисz ѕэлw2, и3 возврати1сz во ґнтіохjю.	Почувши про це, цар Олександр дуже засмутився і повернувся в Антиохію.
69	69
И# постaви дими1трій ґполлHніа сyщаго t кілісmрjи: и3 собрA си1лу вeлію, и3 њполчи1сz во їамнjи, и3 послA ко їwнаfaну ґрхіерeю, глаг0лz:	І поставив Димитрій воєначальником Аполлонія, правителя Келе-Сирії,– і він зібрав велике військо і розташувався станом біля Іамнії і послав до первосвященика Іонафана сказати:
70	70
тh ли є3ди1нъ возн0сишисz на ны2, ѓзъ же бhхъ въ посмёхъ и3 въ поношeніе тебє2 рaди: и3 чесw2 рaди ты2 влaстелствуеши над8 нaми въ горaхъ;	ти тільки один підносишся над нами, я ж був підданий осміянню і посоромленню через тебе. Навіщо ти протистоїш нам у горах?
71	71
нн7э u5бо, ѓще надёешисz въ си1лахъ твои1хъ, и3зhди къ нaмъ на п0ле и3 и3скуси1мсz тY междY соб0ю, ћкw со мн0ю є4сть си1ла градHвъ:	Якщо ти надієшся на твої військові сили, то зійди до нас на рівнину, і там ми поміряємося, бо зі мною військо міст.
72	72
вопроси2 и3 научи1сz, кто2 є4смь; и3 пр0чіи помогaющіи нaмъ, и3 глаг0лютъ: нёсть вaмъ стоsніz ноги2 пред8 лицeмъ нaшимъ, ћкw двaщи въ бёгъ њбрати1шасz nтцы2 твои2 въ земли2 и4хъ:	Запитай і дізнайся, хто я та інші, що допомагають нам, і скажуть тобі: неможливо вам устояти перед лицем нашим, бо двічі втікали батьки твої у землі своїй.
73	73
и3 нн7э не возм0жеши стерпёти к0нника и3 си1лы таковhz въ п0ли, и3дёже нёсть кaмене, ни стэны2, ни мёста къ бэжaнію.	І нині ти не можеш устояти проти такої кінноти і такого війська на рівнині, де немає ні каменів, ні ущелин, ні місця для захисту.
74	74
Е#гдa же ўслhша їwнаfaнъ словесA ґполлHнієва, подви1жесz мhслію, и3 и3збрA дeсzть тhсzщъ мужeй, и3 и3зhде и3з8 їеrли1ма, и3 сни1десz съ ни1мъ сjмwнъ брaтъ є3гw2 въ п0мощь є3мY.	Коли Іонафан вислухав ці слова Аполлонія, то подвигся духом і, обравши десять тисяч мужів, вийшов з Єрусалима, і брат його Симон зійшовся з ним на допомогу йому.
75	75
И# њполчи1сz на їoппjю, и3 заступи1ша є3мY t грaда, ћкw стрaжа ґполлHніева въ їoппjи бhсть, и3 рaтоваша ю5.	І розташувався станом біля Іоппії; але не впустили його у місто, тому що в Іоппії була сторо́жа Аполлонія, і вони почали воювати проти неї.
76	76
И# ўбоsвшесz tверз0ша и5же и3з8 грaда, и3 њбладA їwнаfaнъ їoппjею.	Тоді налякані жителі відчинили йому місто, й Іонафан оволодів Іоппією.
77	77
И# слhша ґполлHній, и3 собрA три2 тhсzщы кHнникъ и3 си1лу вeлію, и3 и4де во ґзHтъ ѓки путьшeствуz, и3 ѓбіе и3зhде на п0ле, занE и3мёzше мн0жество кHнникъ и3 надёzшесz на ни1хъ.	Почувши про це, Аполлоній узяв три тисячі кінноти і велике військо і пішов до Азота, ніби роблячи перехід, а тим часом пішов на рівнину, тому що мав безліч кінноти і надіявся на неї.
78	78
И# гнA їwнаfaнъ в8слёдъ є3гw2 во ґзHтъ, и3 срази1шасz полцы2 на рaть.	Іонафан же переслідував його до Азоту, і вступили війська у битву.
79	79
И# њстaви ґполлHній тhсzщу кHнникъ созади2 и4хъ въ тaйнэ.	Тим часом Аполлоній залишив тисячу вершників у потайному місці позаду них;
80	80
И# познA їwнаfaнъ, ћкw є4сть засaда созади2 є3гw2. и3 њкружи1ша п0лкъ є3гw2 и3 стрэлsху на лю1ди t ќтра дaже до вeчера,	але Іонафан довідався, що є засідка позаду нього. І обступили військо його і кидали у народ стріли з ранку до вечора,
81	81
лю1діе же стоsша, ћкоже заповёда їwнаfaнъ: и3 ўтруди1шасz к0ни и4хъ.	народ же стояв, як наказав Іонафан; нарешті вершники стомилися.
82	82
И# приведE сjмwнъ си1лу свою2 и3 нападE на п0лкъ: кHнницы бо ўтруждeни бsху, и3 сокруши1шасz t негw2 и3 побэг0ша,	Тоді Симон підвів військо своє і напав на загін, бо вершники знемогли, — і були розбиті ним і кинулися навтіки.
83	83
и3 кHнницы расточи1шасz по п0лю и3 бэг0ша во ґзHтъ, и3 внид0ша въ виfдагHнъ кaпище є3гw2, є4же ўцэлёти.	І розсіялися вершники по рівнині й утекли в Азот, і увійшли у Бетдагон, капище їхнє, щоб урятуватися.
84	84
И# пожжE їwнаfaнъ ґзHтъ и3 грaды и5же бёху w4крестъ є3гw2, и3 взS коры6сти и4хъ и3 кaпище дагHново, и3 вбёгшихъ въ нE пожжE nгнeмъ.	Але Іонафан спалив Азот і навколишні міста і взяв здобич їх, і капище Дагона з тими, що втекли у нього, спалив вогнем.
85	85
И# бhсть пaдшихъ мечeмъ съ сожжeными ћкw џсмь тhсzщъ мужeй.	І було полеглих від меча зі спаленими до восьми тисяч мужів.
86	86
И# tи1де tтyду їwнаfaнъ и3 пріи1де во ґскалHнъ, и3 и3зыд0ша t грaда во срётеніе є3мY въ слaвэ вели1цэй.	Вирушивши звідти, Іонафан розташувався станом навпроти Аскалона; але жителі міста вийшли до нього назустріч з великою почестю.
87	87
И# возврати1сz їwнаfaнъ во їеrли1мъ съ сyщими съ ни1мъ, и3мyще коры6сти мнHги.	І повернувся Іонафан з усіма, що були з ним, у Єрусалим, маючи при собі багато здобичі.
88	88
И# бhсть є3гдA ўслhша ґлеxaндръ цaрь словесA сі‰, и3 приложи2 прослaвити їwнаfaна:	Коли цар Олександр почув про ці події, то знову вшанував Іонафана
89	89
и3 послA є3мY гри1вну златyю ћкоже њбhчай є4сть даsти ср0дникwмъ царє1вымъ, и3 дадE є3мY ґккарHнъ и3 вс‰ предёлы є3гw2 во њдержaніе.	і послав йому золоту пряжку, яка за звичаєм давалася царським родичам, і подарував йому Аккарон і всю область його у спадкоємне володіння.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт