Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 9

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Главa f7	Глава 9

1	1
И# слhша дими1трій, ћкw падE нікан0ръ и3 си6лы є3гw2 во брaни, и3 приложи2 вакхjда и3 ґлкjма пaки послaти во їудeю, и3 деснhй р0гъ съ ни1ми.	Коли Димитрій почув, що Никанор і воїни його впали у битві, послав Вакхида й Алкима вдруге у землю Юдейську і праве крило з ними.
2	2
И# и3д0ша путeмъ, и4же (ведeтъ) въ галг†лы, и3 њполчи1шасz на месалHfъ, и4же є4сть во ґрви1лэхъ, и3 взsша є3го2, и3 поби1ша дyшъ человёческихъ мн0гw.	І вирушили вони по дорозі у Галгали і розташувалися станом біля Месалофа, що в Арвилах, і, оволодівши ним, погубили безліч людей.
3	3
И# въ мцcъ пeрвый лёта сто2 пzтьдесsтъ вторaгw, приступи1ша в0ини ко їеrли1му,	У першому місяці сто п’ятдесят другого року розташувалися вони станом біля Єрусалима,
4	4
и3 востaша и3 и3д0ша въ верeю въ двaдесzти тhсzщахъ мужeй и3 двЁ тhсzщы к0нникwвъ.	але знялися і пішли до Вереї з двадцятьма тисячами мужів і двома тисячами кінноти.
5	5
Їyда же бЁ њполчeнъ во є3лаaсэ, и3 три2 тhсzщы мужeй и3збрaнныхъ съ ни1мъ.	А Іуда розташувався станом біля Елеаса, і три тисячі обраних мужів з ним.
6	6
И# ви1дэша мн0жество си1лъ, ћкw мнHги сyть, и3 ўстраши1шасz ѕэлw2: и3 и3збэг0ша мн0зи t полкA, и3 не њстaсz t ни1хъ т0кмw џсмь сHтъ мужeй.	Але, побачивши безліч війська, яке воно численне, вони дуже настрашилися, і багато хто зі стану його розбігся, і залишилося у них не більше восьмисот мужів.
7	7
И# ви1дэ їyда, ћкw расточи1сz п0лкъ є3гw2, и3 брaнь њскорблsше є3го2: и3 сокруши1сz сeрдцемъ, ћкw не и3мёzше врeмене собрaти и5хъ,	Коли побачив Іуда, що розбіглося ополчення його, а війна тривожила його, він засмутився серцем, тому що не мав часу зібрати їх.
8	8
и3 њслабЁ и3 речE њстaвшымъ: востaнемъ и3 взhдемъ на супостaты нaшz, ѓще м0жемъ рaтовати проти1ву и4хъ.	Він засмутився і сказав тим, що залишилися: встаньмо і ходімо на супротивників наших; можливо, ми в силах будемо воювати з ними.
9	9
И# tвращaху є3го2 рекyще: не м0жемъ, но спасeмъ т0кмw дyшы сво‰ нн7э, и3 возврати1мсz со брaтіею нaшею, и3 њполчи1мсz на ни1хъ: мh же мaли.	Але вони відхиляли його і говорили: ми не в силах, але будемо тепер рятувати життя наше, і потім повернемося з братами нашими і тоді будемо воювати проти них, а тепер нас мало.
10	10
И# речE їyда: не бyди ми2 сотвори1ти вeщь сію2, є4же бэжaти t ни1хъ: и3 ѓще прибли1жисz врeмz нaше, ќмремъ мyжественнw рaди брaтіи нaшеz и3 не њстaвимъ вины2 слaвэ нaшей.	Але Іуда сказав: ні, нехай не буде цього зі мною, щоб бігти від них; а якщо прийшла година наша, то помремо мужньо за братів наших і не залишимо дорікання на славу нашу.
11	11
И# воздви1жесz си1ла t полкA и3 стA во срётеніе и5мъ, и3 разлучи1шасz кHнницы на двЁ ч†сти, и3 прaщницы и3 стрэлцы2 пред8идsху си1лэ, и3 предподви1жницы вси2 си1льніи.	І рушило військо зі стану і стало проти них; і розділилася кіннота на дві частини, а попереду війська йшли пращники і стрільці і всі сильні передові воїни.
12	12
Вакхjдъ же бЁ на деснёмъ р0зэ, и3 прибли1жисz п0лкъ t двою2 стран{, и3 возглашaху трубaми.	Вакхид же знаходився на правому крилі, і наближалися загони з обох боків і сурмили трубами.
13	13
И# воструби1ша, и5же бsху t страны2 їyдины, и3 тjи трубaми: и3 поколебaсz землS t глaса њполчeній. и3 бhсть брaнь сражeна t ќтра дaже до вeчера.	Засурмили трубами і ті, що були з Іудою, і заколивалася земля від шуму військ, і була завзята битва від ранку до вечора.
14	14
И# ви1дэ їyда, ћкw вакхjдъ и3 крёпость полкA въ деснhхъ: и3 собрaшасz къ немY вси2 крёпцыи сeрдцемъ:	Коли побачив Іуда, що Вакхид і найміцніша частина його війська знаходяться на правому боці, то зібралися до нього всі хоробрі серцем, —
15	15
и3 сотрeсz деснhй р0гъ t ни1хъ, и3 гнaше в8слёдъ и4хъ дaже до горы2 ґзHта.	і розбили вони праве крило, і вони переслідували їх до гори Азоту.
16	16
И# сyщіи въ лёвэмъ р0зэ ви1дэша, ћкw сотрeсz деснhй р0гъ, и3 њбрати1шасz по стопaмъ ї{динымъ и3 сyщихъ съ ни1мъ созади2.	Коли ті, що знаходилися на лівому крилі, побачили, що праве крило розбите, то повернули слідом за Іудою і тими, що були з ним, з тилу.
17	17
И# њтzгчи1сz брaнь, и3 пад0ша ћзвени мн0зи t си1хъ и3 t тёхъ:	І битва була жорстока, і багато впало уражених з того й іншого боку,
18	18
и3 їyда падE, пр0чіи же бэжaша.	впав і Іуда, а інші кинулися навтіки.
19	19
И# взsста їwнаfaнъ и3 сjмwнъ їyду брaта своего2 и3 погреб0ста є3го2 во гр0бэ nтє1цъ є3гw2 въ мwди1нэ.	І взяли Іонафан і Симон Іуду, брата свого, і поховали його у гробі батьків його у Модині.
20	20
И# плaкашасz њ нeмъ и3 рыдaше є3го2 вeсь ї}ль плaчемъ вeліимъ, и3 сётоваху дни6 мнHги и3 рек0ша:	Й оплакували його і ридали за ним сильно всі ізраїльтяни, і сумували багато днів і говорили:
21	21
кaкw падE си1льный спасazй ї}лz;	як упав сильний, який спасав Ізраїля?
22	22
ПрHчаz же словeсъ и3 брaней їyдиныхъ и3 благи1хъ мyжествъ, и5хже сотвори2, и3 вели1чєства є3гw2, не сyть пи6сана: мнHга бо бsху ѕэлw2.	Інші ж діла Іуди і битви і мужні подвиги, які звершив він, і велич його не описані, бо їх було дуже багато.
23	23
И# бhсть по преставлeніи їyдинэ, проник0ша беззак0нніи во всёхъ предёлэхъ ї}левыхъ, и3 прозzб0ша вси2 дёлающіи беззак0ніе.	Після смерти ж Іуди в усіх краях ізраїльських з’явилися люди беззаконні, і піднялися всі чинителі неправди.
24	24
Во дни6 w4ны бhсть глaдъ вели1къ ѕэлw2, и3 tступи2 странA съ ни1ми.	У ті самі дні був дуже сильний голод, і країна пристала до них.
25	25
И# и3збрA вакхjдъ нечести1выхъ мужeй и3 постaви и5хъ госп0діzми страны2.	І обрав Вакхид нечестивих мужів і поставив їх начальниками країни.
26	26
И# и3скaху и3 и3спытaху другHвъ їyдиныхъ и3 привождaху тёхъ къ вакхjду: и3 мстsше и5мъ и3 посмэвaшесz и5мъ.	Вони розвідували і розшукували друзів Іуди і приводили їх до Вакхида, а він мстився їм і знущався з них.
27	27
И# бhсть ск0рбь вели1ка во ї}ли, ћже не бhсть t днjй, въ ни1хже не kви1сz прbр0къ во ї}ли.	І була велика скорбота в Ізраїлі, якої не бувало з того дня, як не стало у них пророка.
28	28
И# собрaшасz вси2 дрyзи ї{дины и3 рек0ша їwнаfaну:	Тоді зібралися всі друзі Іуди і сказали Іонафану:
29	29
tнeлэже брaтъ тв0й їyда скончaсz, и3 мyжъ под0бенъ є3мY нёсть и3зhти проти1ву врагHвъ и3 вакхjда и3 враждyющихъ kзhку нaшему:	відтоді, як помер брат твій Іуда, немає подібного до нього мужа, щоб виступити проти ворогів і Вакхида і проти ненависників нашого народу.
30	30
нн7э u5бо тебE днeсь и3збрaхомъ, є4же бhти вмёстw є3гw2 нaмъ въ начaлника и3 вождA, є4же рaтовати во брaни нaшей.	Отже, тепер ми тебе обрали — бути нам замість нього начальником і вождем, щоб вести війну нашу.
31	31
И# пріS їwнаfaнъ во врeмz џно начaлство и3 востA вмёстw їyды брaта своегw2.	І прийняв Іонафан у той час провід і став на місце Іуди, брата свого.
32	32
И# познA вакхjдъ и3 и3скaше є3го2 ўби1ти.	І дізнався про те Вакхид і шукав убити його.
33	33
И# познA їwнаfaнъ и3 сjмwнъ брaтъ є3гw2 и3 вси2 и5же съ ни1мъ (бsху), и3 побэг0ша въ пустhню fекyе, и3 њполчи1шасz при водЁ рвA ґсфaра.	Про це довідалися Іонафан і Симон, брат його, і всі, що були з ним, і втекли у пустелю Фекоє і розташувалися станом біля вод озера Асфар.
34	34
И# познA вакхjдъ въ дeнь суббHтъ, и3 прeйде сaмъ и3 вси2 вHи є3гw2 њб8 nнY странY їoрдaна.	Вакхид, довідавшись про те у день суботній, переправився сам і все військо його за Йордан.
35	35
И# послA їwнаfaнъ брaта своего2 вождA нар0ду и3 моли2 наватewвъ другHвъ свои1хъ предстaвити и5мъ приготовлeніе и4хъ мн0гое.	А Іонафан відправив брата свого — проводиря народу — і просив друзів своїх, наватеїв, щоб скласти у них великий запас свій.
36	36
И# и3зыд0ша сhнове їамвр‡ины t мидaвы, и3 ћша їwaнна и3 вс‰ є3ли6ка и3мЁ, и3 tид0ша и3мyще т†.	Але вийшли з Мидави сини Іамврі і схопили Іоана і все, що він мав, і пішли.
37	37
По словесёхъ же си1хъ возвэсти1ша їwнаfaну и3 сjмwну брaту є3гw2, ћкw сhнове їамвр‡ины творsтъ брaкъ вели1кій и3 ведyтъ невёсту t надавafа, дщeрь є3ди1нагw t вели1кихъвельм0жъ ханаaнскихъ, съ г0рдостію вeліею.	Після цих подій сказали Іонафану і Симону, братові його, що сини Іамврі урочисто справляють знатний шлюб і проводжають з Надавафа з великою пишнотою наречену, дочку одного зі знатних вельмож хананейських.
38	38
И# помzнyша їwaнна брaта своего2, и3 взыд0ша, и3 скрhшасz под8 сёнію горы2:	Тоді згадали вони про Іоана, брата свого, і вийшли, і сховалися під покровом гори.
39	39
и3 воздви1гнуша џчи свои2 и3 ви1дэша, и3 сE, пли1щь и3 ўгот0ваніе мн0гое, и3 жени1хъ и3зhде и3 дрyзи є3гw2 и3 брaтіz є3гw2 бо срётеніе и5мъ съ тmмп†ны и3 мусікjами и3 nр{жіи мн0гими:	Звівши очі свої, вони побачили: ось виклики і велике придане; назустріч вийшов наречений і друзі його і брати його з тимпанами і музикою і з численною зброєю.
40	40
и3 востaша на ни1хъ t засaды и5же при їwнаfaнэ и3 ўби1ша и5хъ, и3 пад0ша ћзвени мн0зи, пр0чіи же бэг0ша въ г0ру: и3 взsша вс‰ коры6сти и4хъ.	Тоді ті, що були з Іонафаном, піднялися на них із засідки і побили їх, і багато впало уражених, а інші втекли на гору; й узяли вони всю здобич їхню.
41	41
И# њбрати1сz брaкъ въ сётованіе, и3 глaсъ мусікjи и4хъ въ плaчь.	І обернулося шлюбне торжество на сум, і звук музики їх — на плач.
42	42
И# tмсти1ша tмщeніе кр0ве брaта своегw2 и3 возврати1шасz на брeгъ їoрдaнскій.	Так помстилися вони за кров брата свого і повернулися до болотистого місця біля Йордану.
43	43
И# слhша вакхjдъ и3 пріи1де въ дeнь суббHтный дaже до брегHвъ їoрдaнскихъ съ си1лою мн0гою.	І почув про це Вакхид — і в день суботній прийшов до берегів Йордану з великим військом.
44	44
И# речE ко свои6мъ їwнаfaнъ: востaнемъ нн7э и3 њполчи1мсz за дyшы нaшz, нёсть бо днeсь ћкоже вчерA и3 трeтіzгw днE:	Тоді сказав Іонафан тим, що були з ним: встаньмо тепер і будемо битися за життя наше, бо нині — не те, що вчора і третього дня.
45	45
сe бо, брaнь проти1ву нaсъ и3 созади2 нaсъ: водa же їoрдaнскаz сю1ду и3 сю1ду, и3 блaто и3 лёсъ, и3 нёсть мёста, є4же ўклони1тисz:	Ось, ворог і попереду нас і позаду нас, вода Йордану з того і з іншого боку, і болото і ліс, і немає місця, куди ухилитися.
46	46
нн7э u5бо возопjйте на нб7о, да и3збaвитесz t рyкъ врагHвъ вaшихъ. и3 срази1сz брaнь.	Отже, тепер взивайте до неба, щоб визволитися вам від руки ворогів ваших.
47	47
И# прострE їwнаfaнъ рyку свою2 ўби1ти вакхjда, и3 ўклони1сz и3 негw2 вспsть.	І почалася битва. І простяг Іонафан руку свою, щоб уразити Вакхида, але той ухилився від нього назад.
48	48
И# вскочи2 їwнаfaнъ и3 и5же съ ни1мъ во їoрдaнъ, и3 преплывaху на њб8 nнY странY, и3 не преид0ша по ни1хъ їoрдaна.	І кинувся Іонафан і ті, що були з ним, у Йордан і перепливли на другий берег, а ті не перейшли за ними Йордану.
49	49
И# пад0ша t страны2 вакхjдины днE џнагw ћкw тhсzща мужeй.	Й упало у Вакхида у той день до тисячі мужів.
50	50
И# возврати1сz во їеrли1мъ и3 создA грaды твє1рды во їудeи, твердhню во їеріхHнэ и3 ћже во є3ммаyмэ и3 веfwрHнэ, и3 веfи1ли и3 fемнafэ, и3 фараfHнэ и3 тефHнэ, со стэнaми выс0кими и3 вратaми и3 зав0рами,	І повернувся він у Єрусалим і побудував у Юдеї міцні міста: фортецю в Єрихоні, й Еммаум і Вефорон, і Вефиль і Фамнафу у Фарафоні, і Тефон з високими стінами, воротами і запорами,
51	51
и3 постaви стрaжу въ ни1хъ, є4же враждовaти ї}лю:	і поставив у них сторо́жу, щоб вороже діяти проти Ізраїля.
52	52
и3 ўтверди2 грaдъ и4же въ веfсyрэ, и3 газaру, и3 краегрaдіе, и3 постaви въ ни1хъ си6лы и3 предложeніе брaшенъ:	Зміцнив також місто у Вефсурі й Газару і фортецю і залишив у них військо з продовольчими запасами,
53	53
и3 взS сhны вождHвъ страны2 въ зал0гъ и3 посади2 и5хъ въ краегрaдіи во їеrли1мэ под8 стрaжею.	і взяв у заручники синів вождів країни і помістив їх у Єрусалимській фортеці під вартою.
54	54
И# въ лёто сто2 пzтьдесsтъ трeтіе мцcа вторaгw, заповёда ґлкjмъ разори1ти стёну дворA с™hхъ внyтреннzгw, и3 разори2 дэлA прbр0кwвъ, и3 начA разорsти.	У сто п’ятдесят третьому році, у другому місяці, Алким звелів зруйнувати стіну внутрішнього двору храму і зруйнувати діло пророків, і вже почав руйнування.
55	55
Во врeмz џно поражeнъ бhсть ґлкjмъ, и3 воспzти1шасz дэлA є3гw2, и3 загради1шасz ўстA є3гw2, и3 разслабЁ и3 не можaше ктомY глаг0лати сл0ва и3 заповёдати њ д0мэ своeмъ.	Але у той самий час Алким уражений був ударом, і зупинилися наміри його; вуста його зімкнулися, він онімів і не міг більше вимовити жодного слова і заповідати про дім свій.
56	56
И# ќмре ґлкjмъ во врeмz џно съ мyкою вeліею.	І помер Алким у той же час у тяжких муках.
57	57
И# ви1дэ вакхjдъ, ћкw ќмре ґлкjмъ, и3 возврати1сz ко царю2. и3 ўмолчA землS їyдина лBта двA.	Коли Вакхид довідався, що Алким помер, повернувся до царя; і земля Юдейська два роки залишалася у спокої.
58	58
И# совэщaша вси2 беззакHнницы рекyще: сE, їwнаfaнъ и3 и5же съ ни1мъ въ пок0и њбитaютъ ўповaюще: нн7э u5бо наведeмъ вакхjда, и3 поимaетъ и5хъ всёхъ во є3ди1ну н0щь.	Тоді всі беззаконники радились і говорили: ось, Іонафан і ті, що знаходяться з ним, живуть безпечно у спокої; приведемо тепер Вакхида, і він схопить усіх їх в одну ніч.
59	59
И# шeдше совэщaшасz съ ни1мъ.	Пішли і запропонували йому таку пораду.
60	60
И# востA и3ти2 съ си1лою мн0гою и3 послA є3пістHліи тaй всBмъ спобори1телємъ є3гw2, и5же во їудeи, да и4мутъ їwнаfaна и3 сyщихъ съ ни1мъ. и3 не возмог0ша, ћкw познaсz и5мъ совётъ и4хъ.	Він зважився йти з великим військом і послав таємно листи всім союзникам своїм, які знаходилися в Юдеї, щоб вони схопили Іонафана і тих, що знаходяться з ним, але вони не могли, тому що задум їхній став відомим їм.
61	61
И# ћша t мужeй страны2 начaлникwвъ ѕл0бы пzтьдесsтъ мужeй и3 ўби1ша и5хъ.	І впіймали вони з мужів країни винуватців цього лиходійства до п’ятдесяти чоловік і убили їх.
62	62
И# tи1де їwнаfaнъ и3 сjмwнъ и3 и5же съ ни1ми въ веfвасjю, ћже въ пустhни, и3 создA разорє1наz є3S и3 ўкрэпи2 ю5.	Після цього відійшли Іонафан і Симон і ті, що були з ними, у Вефвасі, що в пустелі, і відбудували зруйноване там і укріпили місто.
63	63
И# познA вакхjдъ, и3 собрA всE мн0жество своE, и3 сyщымъ t їудeи возвэсти2.	Довідавшись про це, Вакхид зібрав усе військо своє, сповістивши і тих, які знаходилися в Юдеї,
64	64
И# шeдъ њполчи1сz на веfвасjю, и3 воевaше ю5 дни6 мнHги, и3 сотвори2 мих†ны.	прийшов і обложив Вефвасі, і воював проти нього багато днів і спорудив машини.
65	65
И# њстaви їwнаfaнъ сjмwна брaта своего2 во грaдэ, и3 и3зhде во странY, и3 и3зhде въ числЁ.	Іонафан же залишив у місті Симона, брата свого, а сам вийшов у країну і вийшов з невеликою кількістю,
66	66
И# порази2 nдоми1ра и3 брaтію є3гw2 и3 сынHвъ фасірHнихъ въ жили1щихъ и4хъ, и3 начA и3збивaти и3 восходи1ти въ си1лахъ.	й уразив Одоааррина і братів його і синів Фасирона у наметах їхніх і почав уражати і наступати із силою.
67	67
Сjмwнъ же и3 и5же съ ни1мъ и3зыд0ша и3з8 грaда и3 пожг0ша мих†ны,	Тоді і Симон і ті, що були з ним, виступили з міста і спалили машини,
68	68
и3 рaтоваху проти1ву вакхjда, и3 сотрeсz t ни1хъ, и3 њѕлоблsху є3го2 ѕэлw2, ћкw бЁ совётъ є3гw2 и3 пох0дъ є3гw2 вотщE.	і воювали проти Вакхида, і він був розбитий ними; цим вони сильно засмутили його, тому що задум його і похід залишилися марними.
69	69
И# прогнёвасz ћростію на мужeй беззак0нныхъ, совётовавшихъ є3мY пріити2 во странY, и3 ўби2 t ни1хъ мн0гихъ, и3 совэщaсz tити2 въ зeмлю свою2.	Сильно розгнівався він на мужів беззаконних, які порадили йому йти в цю країну, і багатьох з них умертвив, і вирішив повернутися у землю свою.
70	70
И# познA їwнаfaнъ и3 послA къ немY старёйшинъ состaвитими1ръ съ ни1мъ и3 tдaти и5мъ плёнъ.	Довідавшись про це, Іонафан послав до нього старійшин, щоб укласти з ним мир і щоб він віддав полонених.
71	71
И# пріS, и3 сотвори2 по словесє1мъ є3гw2, и3 клsтсz є3мY не и3скaти є3мY ѕлA во вс‰ дни6 животA є3гw2.	Він прийняв це і зробив за словами його, і поклявся не робити йому ніякого зла в усі дні життя свого
72	72
И# tдадE є3мY плёнъ, є3г0же прeжде плэни2 t земли2 їyдины: и3 возврaщьсz tи1де въ зeмлю свою2 и3 не приложи2 ктомY пріити2 въ предёлы и4хъ.	і віддав йому полонених, яких раніше взяв у полон у землі Юдейській, і повернувся у землю свою і не приходив більше у межі їхні.
73	73
И# престA мeчь t ї}лz. и3 њбитA їwнаfaнъ въ махмaсэ: и3 начA їwнаfaнъ суди1ти лю1ди и3 и3стреби2 нечести1выхъ t ї}лz.	І вгамувався меч в Ізраїлі, й оселився Іонафан у Махмасі; і почав Іонафан судити народ і знищив нечестивих із середовища Ізраїля.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт