|
Главa в7i
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| И# ви1дэ їwнаfaнъ ћкw врeмz є3мY споспэшествyетъ, и3 и3збрA мyжы и3 послA и5хъ въ ри1мъ состaвити и3 њбнови1ти съ ни1ми дрyжбу, | Іонафан, бачачи, що час сприятливий для нього, обрав мужів і послав у Рим встановити і відновити дружбу з римлянами, |
|
2
|
2
|
| и3 ко спартіaтwмъ и3 ко и3ны6мъ мэстHмъ послA є3пістHліи, по томyжде w4бразу. | і до спартанців і в інші місця послав листи про те саме. |
|
3
|
3
|
| И# и3д0ша въ ри1мъ и3 внид0ша въ совётный д0мъ и3 рек0ша: їwнаfaнъ ґрхіерeй и3 kзhкъ їудeйскій послaша нaсъ њбнови1ти дрyжбу съ вaми и3 споборeніе по прeжнему. | І прийшли вони у Рим, і ввійшли у раду, і сказали: «Іонафан первосвященик і народ юдейський послали нас, щоб відновити дружбу з вами і союз, як і раніше». |
|
4
|
4
|
| И# дaша є3пістHліи и5мъ къ ни6мъ по мёсту, да пров0дzтъ и5хъ въ зeмлю їyдину съ ми1ромъ. | І там дали їм листи до місцевих начальників, щоб провели їх у землю Юдейську з миром. |
|
5
|
5
|
| И# сіE списaніе є3піст0лій, и5хже писA їwнаfaнъ ко спартіaтwмъ: | Ось список листа, який писав Іонафан спартанцям: |
|
6
|
6
|
| їwнаfaнъ ґрхіерeй и3 старBйшины людjй, и3 жерцы2 и3 пр0чіи лю1діе їудeйстіи, спартіaтwмъ брaтіи рaдоватисz: | «первосвященик Іонафан і народні старійшини і священики й інший народ юдейський братам спартанцям — радуватися. |
|
7
|
7
|
| є3щE прeжде пHсланы бsху є3пістHліи ко nнjи ґрхіерeю t дaріа цaрствовавшагw въ вaсъ, ћкw є3стE брaтіz н†ша, ћкоже списaніе содержи1тъ: | Ще раніше від Дарія [Арея], який царював у вас, прислані були до первосвященика Онії листи, що ви — брати наші, як свідчить список. |
|
8
|
8
|
| и3 пріS nнjа мyжа п0сланаго слaвнw и3 пріsтъ є3пістHліи, въ ни1хже завэщaно њ споборeніи и3 дрyжбэ: | І прийняв Онія посланого мужа з честю, і одержав листи, в яких ясно говорилося про союз і дружбу. |
|
9
|
9
|
| и3 мы2 u5бо не трeбующе си1хъ, ўтэшeніе и3мyще с™ы6z кни6ги, ±же въ рукaхъ нaшихъ, | Ми ж, хоч і не маємо потреби у них, маючи втіхою священні книги, які у руках наших, |
|
10
|
10
|
| покуси1хомсz послaти къ вaмъ њбнови1ти брaтство и3 дрyжбу, є4же бы не tчужди1тисz вaсъ: мнHга бо временA проид0ша, tнeлэже послaсте къ нaмъ: | але вирішили послати до вас для відновлення братерства і дружби, щоб не відчужуватися від вас, тому що багато минуло часу після того, як ви посилали до нас. |
|
11
|
11
|
| мы2 u5бо во всsко врeмz непрестaннw и3 въ прaздники и3 въ пр0чихъ подобaющихъ днeхъ воспоминaемъ вaсъ въ жeртвахъ, ±же прин0симъ, и3 въ моли1твахъ, ћкоже подобaетъ и3 лёпо є4сть воспоминaти брaтію: | Ми постійно повсякчас, як у свята, так і в інші встановлені дні, згадуємо про вас при жертвоприношеннях наших і молитвах, як слід і пристойно згадувати братів. |
|
12
|
12
|
| весели1мсz u5бо њ слaвэ вaшей: | Ми радіємо за вашу славу; |
|
13
|
13
|
| нaсъ же њбыд0ша мнHги скHрби и3 мнHги бр†ни, и3 рaтоваша нaсъ цaріе, и5же w4крестъ нaсъ: | нас же оточують багато бід і часті війни, бо воювали проти нас навколишні царі. |
|
14
|
14
|
| не хотёхомъ u5бо стужaти вaмъ и3 прHчіимъ споб0рникwмъ и3 другHмъ нaшымъ во брaнехъ си1хъ, | Але ми не хотіли турбувати вас та інших союзників і друзів наших у цих війнах, |
|
15
|
15
|
| и3мёемъ бо съ нб7сE п0мощь помогaющую нaмъ, и3 и3збaвихомсz t вр†гъ нaшихъ, и3 смири1шасz врази2 нaши: | бо ми маємо допомогу небесну, яка допомагає нам; ми позбулися ворогів наших, і вороги наші втихомирені. |
|
16
|
16
|
| и3збрaхомъ u5бо нуми1ніа ґнті0хова сhна и3 ґнтіпaтра їасHнова, и3 послaхомъ къ ри1млzнwмъ њбнови1ти съ ни1ми дрyжбу и3 споборeніе прeжнее: | Тепер ми обрали Нумінія, сина Антиохового, й Антипатра, сина Іасонового, і послали їх до римлян відновити дружбу з ними і колишній союз. |
|
17
|
17
|
| заповёдахомъ u5бо и5мъ и3 къ вaмъ поити2 и3 поздрaвити вaсъ, и3 дaти вaмъ t нaсъ пwслaніz њ њбновлeніи и3 њ брaтствэ нaшемъ: | Доручили їм іти і до вас, вітати вас і вручити вам листи від нас про поновлення і з вами нашого братерства. |
|
18
|
18
|
| и3 нн7э добрЁ сотворитE tвэщавaюще нaмъ на сі‰. | І ви добре зробите, відповівши нам на них». |
|
19
|
19
|
| И# сіE списaніе послaній, и5хже послA nнjи: | Ось і список листів, які надіслав Дарій [Арей]: |
|
20
|
20
|
| дaрій цaрь спартіaтwвъ nнjи свzщeннику вели1кому рaдоватисz: | «Цар Спартанський Онії первосвященикові — радуватися. |
|
21
|
21
|
| њбрётесz въ писaніихъ њ спартіaтэхъ и3 їудeехъ, ћкw сyть брaтіz и3 ћкw сyть t р0да ґвраaмлz: | Знайдено у писанні про спартанців і юдеїв, що вони — брати і від роду Авраамового. |
|
22
|
22
|
| и3 нн7э, tнeлэже сі‰ познaхомъ, д0брэ сотворитE пи1шуще нaмъ њ ми1рэ вaшемъ: | Тепер, коли ми довідалися про це, ви добре зробите, написавши нам про добробут ваш. |
|
23
|
23
|
| и3 мh же восписaхомъ вaмъ: ск0ти вaши и3 и3мёніе вaше н†ша сyть, и3 ±же н†ша в†ша сyть: повелёхомъ u5бо, да возвэстsтъ вaмъ сі‰. | Ми ж повідомляємо вам: худоба ваша і майно ваше — наші, а що у нас є, те ваше. І ми повеліли оголосити вам про те». |
|
24
|
24
|
| И# слhша їwнаfaнъ, ћкw возврати1шасz нач†лницы дими1трієвы съ си1лою мн0гою, пaче нeже прeжде, рaтовати нaнь, | І почув Іонафан, що повернулися воєначальники Димитрія з більшим військом, ніж колись, щоб воювати проти нього, |
|
25
|
25
|
| и3 и3зhде и3з8 їеrли1ма, и3 срёте и4хъ во ґмаfjтстэй странЁ: не бо2 дадE и5мъ врeмене, да вни1дутъ во странY є3гw2: | і вийшов з Єрусалима, і зустрів їх у країні Амафитській, і не дав їм часу ввійти у країну його. |
|
26
|
26
|
| и3 послA созирaтєли въ п0лкъ и4хъ: и3 возврати1шасz и3 возвэсти1ша є3мY, ћкw си1це ўстроsютсz напaсти на нS н0щію. | І послав у стан їхній спостерігачів, які, повернувшись, оголосили йому, що вони готуються напасти на них у цю ніч. |
|
27
|
27
|
| Е#гдa же зaйде с0лнце, заповёда їwнаfaнъ свои6мъ бдёти и3 бhти во nрyжіи и3 гот0витисz на брaнь всю2 н0щь, и3 постaви стрaжы w4крестъ полкA. | Тому, коли зайшло сонце, Іонафан наказав своїм пильнувати, бути в озброєнні і готуватися до битви всю ніч, і поставив навколо стану передових сторожів. |
|
28
|
28
|
| И# слhшаша супостaти, ћкw гот0въ є4сть їwнаfaнъ со свои1ми на брaнь, и3 ўбоsшасz и3 ўжас0шасz сeрдцемъ свои1мъ, и3 возжг0ша nгни6 въ полцЁ своeмъ и3 tид0ша. | І почули вороги, що Іонафан зі своїми приготувався до битви, і злякалися, і затремтіли серцем своїм, і, запаливши вогні у стані своєму, пішли. |
|
29
|
29
|
| Їwнаfaнъ же и3 и5же съ ни1мъ бёша, не познaша дaже до ќтра: ви1дzху бо nгни6 горsщыz. | Іонафан же і ті, що були з ним, не знали про те до ранку, бо бачили розпалені вогні. |
|
30
|
30
|
| И# погнA їwнаfaнъ в8слёдъ и4хъ и3 не дости1же и4хъ, преид0ша бо є3леvfeру рэкY. | І погнався Іонафан за ними, але не наздогнав їх, тому що вони перейшли ріку Елевферу. |
|
31
|
31
|
| И# њбрати1сz їwнаfaнъ на ґрaвы, и5же нарицaхусz заведeє, и3 порази2 и5хъ, и3 взS кwрhсти и4хъ. | Тоді Іонафан обернувся на арабів, називаних заведеями, уразив їх і взяв здобич їхню. |
|
32
|
32
|
| И# востaвъ и4де въ дамaскъ и3 прохождaше всю2 странY тY. | Потім, повернувши, прийшов у Дамаск і пройшов по всій тій країні. |
|
33
|
33
|
| Сjмwнъ же и3зhде и3 пріи1де дaже до ґскалHна и3 бли1жнихъ твердhнь, и3 ўклони1сz во їoппjю и3 взS ю5. | І Симон вийшов, і пройшов до Аскалона і найближчих фортець, і повернувся в Іоппію, й оволодів нею, |
|
34
|
34
|
| Слhша бо, ћкw совэщaшасz твердhню предaти странЁ дими1тріевэ, и3 постaви тaмw стрaжу, да стрегyтъ ю5. | бо він почув, що [іоппіяни] хочуть здати фортецю військам Димитрія, — і поставив там сторо́жу, щоб охороняти її. |
|
35
|
35
|
| И# возврати1сz їwнаfaнъ, и3 собрA старBйшины людск‡z, и3 совэщaсz съ ни1ми созидaти тверды6ни во їудeи | І повернувся Іонафан, і скликав старійшин народу, і радився з ними, щоб побудувати фортеці в Юдеї, |
|
36
|
36
|
| и3 возвhсити стёны їеrли6мскіz и3 воздви1гнути высотY вeлію междY краегрaдіемъ и3 грaдомъ, є4же бы tлучи1ти џное t грaда, да бyдетъ сіE на ўединeніи, ћкw да ни купyютъ, нижE продаю1тъ. | підвищити стіни Єрусалима і спорудити високу стіну між фортецею і містом, щоб відокремити її від міста, так щоб вона була окремо, і не було б у ній ні купівлі, ні продажу. |
|
37
|
37
|
| И# собрaшасz созидaти грaдъ, падe бо стэнA пот0ка, ћже t вост0ка, и3 ўгот0ваша нарицaемое хафенаfA. | Коли зібралися облаштувати місто і дійшли до стіни біля потоку зі східного боку, то побудували так звану Хафенафу. |
|
38
|
38
|
| И# сjмwнъ создA ґдідY въ сефи1лэ и3 ўтверди2 вратA и3 завHры. | А Симон побудував Адиду в Сефилі, і зміцнив ворота і запори. |
|
39
|
39
|
| И# взыскA трЂфwнъ цaрствовати во ґсjи и3 возложи1ти діади1му и3 прострeти рyку на ґнті0ха царS, | Тим часом Трифон домагався стати царем Азії і покласти на себе вінець і підняти руку на царя Антиоха, |
|
40
|
40
|
| и3 ўбоsсz, да не когдA не попyститъ є3мY їwнаfaнъ и3 рaтовати бyдетъ на него2, и3 взыскA пути2, є4же ћти їwнаfaна и3 ўби1ти є3го2: и3 востaвъ пріи1де въ веfсaнъ. | але побоювався, як би не перешкодив йому Іонафан і не почав проти нього війну; тому шукав випадку, щоб узяти Іонафана й убити, і, піднявшись, пішов у Вефсан. |
|
41
|
41
|
| И# и3зhде їwнаfaнъ во срётеніе є3мY съ четhредесzтію ты6сzщію мужeй и3збрaнныхъ на њполчeніе и3 пріи1де въ веfсaнъ. | І вийшов Іонафан назустріч йому з сорока тисячами обраних мужів, готових до битви, і прийшов у Вефсан. |
|
42
|
42
|
| И# ви1дэ трЂфwнъ, ћкw пріи1де їwнаfaнъ съ вHи мн0гими, и3 прострeти нaнь рyку ўбоsсz: | Коли Трифон побачив, що Іонафан іде з численним військом, то побоявся підняти на нього руки. |
|
43
|
43
|
| и3 воспріsтъ є3го2 чeстнw, и3 постaви є3го2 пред8 всёми др{ги свои1ми, и3 дадE є3мY дaры, и3 заповёда всBмъ си1ламъ свои6мъ послyшати є3гw2 ћкw себє2. | І прийняв його з честю, і представив його всім друзям своїм, дав йому подарунки, наказав військам своїм коритися йому, як собі самому. |
|
44
|
44
|
| И# речE їwнаfaну: вскyю ўтруди1лъ є3си2 вс‰ лю1ди сі‰, брaни не настоsщей нaмъ; | Потім сказав Іонафану: для чого ти утруднюєш весь цей народ, коли не чекає на нас війна? |
|
45
|
45
|
| и3 нн7э tпусти2 и5хъ въ д0мы сво‰, и3збери1 же себЁ мужeй мaлw, и5же бyдутъ съ тоб0ю, и3 пріиди2 со мн0ю во птолемаjду, и3 предaмъ тебЁ ю5 и3 пр0чыz твєрдhни и3 си6лы пр0чыz, и3 всёхъ и5же над8 потрeбами, и3 возврaщьсz tидY: сегH бо рaди пріид0хъ. | Отже, відпусти їх тепер у доми їхні, а для себе обери небагатьох мужів, які були б з тобою, і підемо зі мною у Птолемаїду, і я передам її тобі й інші фортеці й решту військ і всіх, що завідують зборами, і потім повернуся; бо для цього я і перебуваю тут. |
|
46
|
46
|
| И# вёровавъ є3мY, сотвори2, ћкоже речE, и3 tпусти2 си6лы, и3 tид0ша въ зeмлю їyдину. | І повірив йому Іонафан, і зробив так, як він сказав, і відпустив війська, і вони вирушили у землю Юдейську; |
|
47
|
47
|
| Њстaви же съ соб0ю три2 тhсzщы мужeй, и4хже двЁ тhсzщы њстaви въ галілeи, тhсzща же и3д0ша съ ни1мъ. | із собою ж залишив три тисячі мужів, з яких дві тисячі залишив у Галилеї, тисяча ж вирушила з ним. |
|
48
|
48
|
| Е#гдa же вни1де їwнаfaнъ во птолемаjду, заключи1ша вратA гр†дскаz во птолемаjдэ, и3 ћша є3го2, и3 всёхъ вшeдшихъ съ ни1мъ ўби1ша мечeмъ. | Але як тільки увійшов Іонафан у Птолемаїду, птолемаїдяни замкнули ворота, і схопили його, і всіх, хто увійшов з ним, убили мечем. |
|
49
|
49
|
| И# послA трЂфwнъ вHи и3 к0нники въ галілeю и3 на п0ле вели1кое, є4же погуби1ти всёхъ другHвъ їwнаfaновыхъ. | Тоді Трифон послав військо і кінноту в Галилею і на велику рівнину, щоб знищити всіх, що були з Іонафаном. |
|
50
|
50
|
| И# познaша, ћкw ћтъ бhсть їwнаfaнъ и3 ўбіeнъ и3 вси2 и5же съ ни1мъ, и3 ўвэщaша сaми себE и3 и3д0ша ўгот0вани на брaнь. | Але вони, почувши, що Іонафан схоплений і загинув, і ті, що були з ним, підбадьорили один одного, і вийшли густим строєм, готові битися. |
|
51
|
51
|
| И# ви1дэша гонsщіи, ћкw њ души2 и5мъ є4сть, и3 возврати1шасz. | І побачили ті, що переслідували, що йдеться про життя, і повернулися назад. |
|
52
|
52
|
| И# пріид0ша вси2 съ ми1ромъ въ зeмлю їyдину, и3 плaкашасz їwнаfaна и3 сyщихъ съ ни1мъ, и3 ўбоsшасz ѕэлw2, и3 плaкаше вeсь ї}ль плaчемъ вeліимъ. | А вони всі благополучно прийшли у землю Юдейську й оплакували Іонафана і тих, що були з ним, і були у великому страху, і весь Ізраїль плакав гірким плачем. |
|
53
|
53
|
| И# взыскaша вси2 kзhцы, и5же w4крестъ и4хъ, сокруши1ти и5хъ, рёша бо: | Тоді всі навколишні народи шукали, як знищити їх, бо говорили: тепер немає у них начальника і поборника; отже, будемо тепер воювати проти них і знищимо із середовища людей пам’ять їх. |
|
54
|
|
| не и3мёютъ начaлника и3 помогaющагw: нн7э u5бо порaтуемъ и5хъ и3 tи1мемъ t челwвёкъ пaмzть и4хъ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
