Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 6

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Главa ѕ7	Глава 6

1	1
И# цaрь ґнті0хъ прохождaше вы6шніz страны6 и3 слhша, ћкw є4сть є3лmмаjсъ въ персjдэ грaдъ слaвенъ богaтствомъ, сребр0мъ и3 злaтомъ,	Тим часом цар Антиох, проходячи верхні області, почув, що є у Персії місто Елимаїс, який славиться багатством, сріблом і золотом,
2	2
и3 хрaмъ въ нeмъ богaтъ ѕэлw2, и3 тY запHны зл†ты, и3 брwнS и3 nр{жіz, ±же њстaви тY ґлеxaндръ сhнъ філjпповъ, цaрь македHнскій, и4же цaрствова пeрвый во є4ллинэхъ.	і в ньому — храм, дуже багатий, і є там золоті покрови, броня і зброя, які залишив там Олександр, син Филипа, цар Македонський, — перший, який став царем над еллінами.
3	3
И# пріи1де и3 и3скaше взsти грaдъ и3 плэни1ти є3го2, и3 не возм0же, ћкw познaсz сл0во сyщымъ во грaдэ.	І він прийшов і намагався взяти це місто і пограбувати його, але не міг, тому що намір його став відомим жителям міста.
4	4
И# востaша проти1ву є3мY на брaнь, и3 побэжE tтyду, и3 и4де со ск0рбію вeліею, и3 возврати1сz въ вавmлHнъ.	Вони піднялися проти нього війною, і він кинувся навтіки і пішов звідти з великою скорботою, щоб вирушити у Вавилон.
5	5
И# пріи1де возвэщazй є3мY нёкто въ персjду, ћкw tбэг0ша полцы2 ходи1вшіи во їудeю.	Тоді прийшов хтось до нього у Персію зі звісткою, що ополчення, які ходили у землю Іуди, втікають,
6	6
И# ходи2 лmсjа съ си1лою крёпкою въ пeрвыхъ, и3 прогнaнъ бhсть t лицA и4хъ, и3 возмог0ша nрyжіzми и3 си1лами и3 корhстьми мн0гими, ±же взsша t полкHвъ, и5хже и3зби1ша.	що Лісій ходив із сильним військом попереду всіх, але був уражений юдеями, і вони підсилилися і зброєю, і військом, і багатою здобиччю, яку взяли від уражених ними військ,
7	7
И# разори1ша мeрзость, ю4же создA на nлтари2 во їеrли1мэ, и3 с™hню, ћкоже прeжде њкружи1ша стэнaми выс0кими, и3 веfсyру грaдъ є3гw2.	і що вони зруйнували мерзоти, які він спорудив над жертовником у Єрусалимі, а святилище, як і раніше, обнесли високими стінами, також і Вефсуру, місто його.
8	8
И# бhсть ћкw ўслhша цaрь словесA сі‰, ўстраши1сz и3 смути1сz ѕэлw2: и3 падE на л0же и3 впадE въ недyгъ t печaли, понeже не сбhстсz є3мY, ћкоже помышлsше.	Коли цар почув слова ці, сильно злякався і стривожився, упав на постіль і занеміг від суму, що не збулося так, як він бажав.
9	9
И# бЁ тY дни6 мнHги, понeже њбнови1сz на нeмъ печaль вели1ка, и3 мнsше, ћкw ќмретъ.	І багато днів пробув він там, тому що відновлювався у ньому сильний сум; він думав, що помирає.
10	10
И# созвA вс‰ дрyги сво‰ и3 речE и5мъ: tи1де с0нъ t џчію моє1ю, и3 и3спад0хъ сeрдцемъ t печaли,	І скликав він усіх друзів своїх і сказав їм: відійшов сон від очей моїх, і я занеміг серцем від суму.
11	11
и3 рёхъ въ сeрдцы моeмъ: до коли1кіz ск0рби доид0хъ и3 волны2 вeліz, въ нeйже нн7э є4смь; ћкw блaгъ и3 люби1мь бhхъ во влaсти моeй:	І сказав я у серці своєму: до якої скорботи дійшов я і до якого великого знічення, в якому знаходжуся тепер! А був я корисним і любленим у володінні моєму.
12	12
нн7э же поминaю ѕл†z, ±же сотвори1хъ во їеrли1мэ, и3 взsхъ вс‰ сосyды зл†ты и3 срє1брzны въ нeмъ, и3 послaхъ и3з8sти њбитaющихъ во їудeи вотщE:	Тепер же я згадую про ті злодіяння, які я звершив у Єрусалимі, і як узяв усі золоті і срібні сосуди, які знаходилися у ньому, і посилав знищувати тих, що живуть в Юдеї, даремно.
13	13
познaхъ u5бо, ћкw си1хъ рaди њбрэт0ша мS ѕл†z сі‰: и3 сE, ги1бну ск0рбію вeліею въ земли2 чуждeй.	Тепер я знаю, що за це спіткали мене ці біди, — і ось, я гину від великого суму у чужій землі.
14	14
И# призвA філjппа є3ди1наго t другHвъ свои1хъ, и3 постaви є3го2 над8 всёмъ цaрствомъ свои1мъ,	І прикликав він Филипа, одного з друзів своїх, і поставив його правителем над усім царством своїм;
15	15
и3 дадE є3мY діади1му и3 ри1зу свою2 и3 пeрстень, є4же води1ти ґнті0ха сhна є3гw2 и3 воспитaти є3го2 є4же цaрствовати.	і дав йому вінець і царський одяг свій і перстень, щоб він керував Антиохом, сином його, і виховував його для царювання.
16	16
И# ќмре тaмw ґнті0хъ цaрь въ лёто сто2 четhредесzть девsтое.	І помер цар Антиох у сто сорок дев’ятому році.
17	17
И# познA лmсjа, ћкw ќмре цaрь. и3 постaви цaрствовати ґнті0ха сhна є3гw2 вмёстw є3гw2, є3г0же воспитA ю4ношу, и3 наречE и4мz є3мY є3vпaтwръ.	Коли Лісій дізнався, що цар помер, то поставив замість нього на царство сина його, Антиоха, якого виховував у юності його, і назвав його ім’ям Евпатора.
18	18
И# сyщіи во краегрaдіи заключи1ша ї}лz w4крестъ с™hхъ и3 и3скaху и5мъ ѕл†z всегдA и3 ўтверждeніе kзhкwмъ.	Тим часом ті, що знаходились у фортеці, тіснили Ізраїля навколо святилища і завжди намагалися чинити йому зло, а язичникам служити опорою;
19	19
И# ўмhсли їyда и3згнaти и5хъ: и3 созвA вс‰ лю1ди, да њбстоsтъ и5хъ.	тоді Іуда вирішив вигнати їх і скликав весь народ, щоб обложити їх.
20	20
И# собрaшасz вкyпэ и3 њбсэд0ша и5хъ въ лёто сто2 пzтьдесsтое, и3 сотвори2 на ни1хъ стрэлостоsтєлницы и3 мих†ны.	Усі зібралися й обложили їх у сто п’ятдесятому році, і спорудив він проти них стрілометальні знаряддя і машини.
21	21
И# и3зыд0ша t ни1хъ и3з8 заключeніz, и3 прилэпи1шасz тBмъ нёцыи нечести1віи t ї}лz,	Але деякі з обложених вийшли, і до них пристали деякі з нечестивих ізраїльтян;
22	22
и3 и3д0ша ко царю2 и3 рёша: док0лэ не сотвори1ши судA и3 tмсти1ши брaтію нaшу;	і пішли вони до царя і сказали: доки ти не вчиниш суду і не помстишся за братів наших?
23	23
мы2 благоволи1мъ служи1ти nтцY твоемY и3 ходи1ти въ зaповэдехъ є3гw2 и3 послёдовати повелёніємъ є3гw2:	Ми погодилися служити батькові твоєму і ходити за заповідями його і додержуватися повелінь його;
24	24
и3 њблежeни сyть во краегрaдіи сhнове людjй нaшихъ, сегw2 рaди и3 tчуждaютсz t нaсъ: и3 є3ли1цы њбрэтaхусz t нaсъ, погублsхусz, и3 наслBдіz н†ша расхищaєма бsху:	а сини народу нашого обложили укріплення і за те цураються нас, і кого з нас знаходять, умертвляють і майно наше розграбовують,
25	25
и3 не на нaсъ т0кмw простр0ша рyку, но и3 на вс‰ предёлы нaшz:	і не на нас тільки простягли вони руку, але і на всі наділи наші.
26	26
и3 сE, њполчи1шасz днeсь на краегрaдіе во їеrли1мэ, є4же взsти є3го2 и3 с™hню, и3 веfсyру ўтверди1ша:	І ось, тепер обложили вони укріплення у Єрусалимі, щоб оволодіти ним, а святилище і Вефсуру зміцнили.
27	27
и3 ѓще не предвари1ши и5хъ скорёе, бHлшаz си1хъ сотворsтъ, и3 не возм0жеши ўдержaти и5хъ.	Якщо ти не поспішиш випередити їх, то вони зроблять більше цього, і тоді ти не в силах будеш утримати їх.
28	28
И# прогнёвасz цaрь, є3гдA ўслhша, и3 собрA вс‰ дрyги сво‰ и3 начaлники си1лы своеS и3 и5же над8 кHнники:	Почувши це, цар розгнівався і зібрав усіх друзів своїх і начальників війська свого і начальників кінноти;
29	29
и3 t цaрствъ и3нhхъ и3 t nстровHвъ морски1хъ пріид0ша къ немY си6лы нає1мницы:	прийшли до нього і з інших царств і з морських островів війська наймані,
30	30
и3 бhсть число2 си1лъ є3гw2 сто2 тhсzщъ пэшцє1въ и3 двaдесzть тhсzщъ к0нникwвъ, и3 слонHвъ три1десzть двA вёдzщихъ брaнь.	так що кількість військ його була: сто тисяч піших, двадцять тисяч вершників і тридцять два слони, привчених до війни.
31	31
И# пріид0ша сквозЁ їдумeю и3 њполчи1шасz въ веfсyрэ, и3 рaтоваху дни6 мнHги и3 сотвори1ша мих†ны: и3 и3зыд0ша и3 пожг0ша и5хъ nгнeмъ и3 би1шасz мyжественнэ.	І пройшли вони через Ідумею і розташувалися станом навпроти Вефсури, і воювали багато днів і спорудили машини; але ті зробили вилазку і спалили їх вогнем і билися мужньо.
32	32
И# tи1де їyда t краегрaдіz и3 њполчи1сz въ веfсахaріи проти1ву полкA царeва.	Після цього Іуда відступив від фортеці і розташувався станом у Вефсахарі навпроти стану царського.
33	33
И# востA цaрь ѕэлw2 рaнw и3 воздви1же њполчeніе во ўстремлeніи є3гw2 по пути2 веfсахaріи: и3 ўстр0ишасz си6лы на брaнь, и3 воструби1ша трубaми,	Цар же, вставши рано-вранці, поспішно вирушив з військом своїм по дорозі до Вефсахари, і приготувалися війська до битви і засурмили трубами.
34	34
и3 слонHмъ показaша кр0вь гр0здову и3 ћгwды, є4же поwстри1ти и5хъ на брaнь:	Слонам показували кров винограду і шовковичних ягід, щоб збудити їх до битви,
35	35
и3 разлучи1ша ѕвэрeй на полки2 и3 пристaвиша коемyждо слонY тhсzщу мужeй њблечeнныхъ въ брwнS желёзомъ соплетє1ны, и3 шлeмы мёдzни на главaхъ и4хъ, и3 пsть сHтъ к0нникwвъ вчинeныхъ коемyждо ѕвёрю и3збрaнныхъ.	і розділили цих тварин на загони і приставили до кожного слона по тисячі мужів у залізних кольчугах і з мідними шоломами на головах, зверх того по п’ятсот добірних вершників призначено було до кожного слона.
36	36
Сі‰ бёша прeжде врeмене, и3дёже ѓще бЁ ѕвёрь: и3 и3дёже ѓще и3дsше, и3дsху вкyпэ и3 не tступaху t негw2.	Вони ставали завчасно там, де був слон, і куди він ішов, ішли і вони разом, не відстаючи від нього.
37	37
И# пЂрги древsни на ни1хъ крёпцы защищaющіи на к0емждо ѕвёри, препоsсани на нeмъ михaнами, и3 на к0емждо мужeй си1лы три1десzть двA вою1ющихъ на ни1хъ, и3 їндjанинъ ўправи1тель є3гw2.	Притому на них були міцні дерев’яні вежі, які покривали кожного слона, укріплені на них помочами, і в кожній з них по тридцять два сильних мужа, які воювали на них, і при слоні індієць його.
38	38
И# пр0чыz к0нники сю1ду и3 сю1ду постaвиша на двЁ ч†сти полкA, побуждaюще и3 заграждaюще въ дeбрехъ.	Інших же вершників розставили тут і там — на двох боках ополчення, щоб подавати знаки і підкріплювати у тісних місцях.
39	39
Е#гдa же возсіS с0лнце на щиты2 златы6z и3 мBдzныz, њбсіsша г0ры t ни1хъ и3 њблистaша ћкw ламп†ды џгнєнныz.	Коли сонце блиснуло на золотих і мідних щитах, то заблищали від них гори і світилися, як вогненні світильники.
40	40
И# tлучи1сz чaсть нёкаz t полкA царeва на г0ры высHки, и3 нёцыи на ни6жшаz, и3 и3дsху крёпцэ и3 чи1ннw.	Одна частина царського війська була розтягнута по високих горах, а інші — по низинних місцях; і йшли вони твердо і струнко.
41	41
И# поколебaшасz вси2 слhшащіи глaсъ мн0жества и4хъ, и3 путьшeствіz мн0гихъ, и3 сражeніz nрyжій: бё бо њполчeніе вели1ко ѕэлw2 и3 крёпко.	І знітилися всі, які чули шум безлічі їх і ходу такого полчища і стукіт зброї, бо військо було дуже велике і сильне.
42	42
И# прибли1жисz їyда и3 п0лкъ є3гw2 на брaнь, и3 пад0ша t полкA царeва шeсть сHтъ мужeй.	І вступив Іуда і військо його у битву, — й упали з ополчення царського шістсот мужів.
43	43
И# ўви1дэ є3леазaръ сhнъ саварaнь є3ди1наго t ѕвэрeй њблечeна въ броню2 цaрску, и3 бsше вhше пр0чіихъ ѕвэрeй, и3 возмнёсz є3мY, ћкw на нeмъ є4сть цaрь:	Тоді Єлеазар, син Саварана, побачив, що один зі слонів покритий бронею царською і перевершував усіх, і здавалося, що на ньому був цар, —
44	44
и3 вдадeсz сaмъ є4же и3збaвити лю1ди сво‰ и3 сотвори1ти себЁ и4мz вёчное,	і він віддав себе, щоб врятувати народ свій і придбати собі вічне ім’я;
45	45
и3 течE къ немY съ дeрзостію въ среди1ну полкA, и3 побивaше њдеснyю и3 њшyюю, и3 раздэлsхусz t негw2 сю1ду и3 сю1ду:	і сміливо побіг до нього на середину загону, вражаючи праворуч і ліворуч, і розступалися від нього і в той, і в інший бік;
46	46
и3 вни1де под8 слонA, и3 подложи1сz є3мY, и3 ўби2 є3го2, и3 падE на зeмлю верхY є3гw2, и3 ќмре тY.	і підбіг він під того слона, ліг під нього й убив його, й упав на нього слон на землю, і він помер там.
47	47
И# ви1дэша си1лу цaрства и3 ўстремлeніе в0євъ, и3 ўклони1шасz t ни1хъ.	Але, побачивши силу царського ополчення і стрімкість військ, юдеї ухилилися від них.
48	48
Сyщіи же t полкA царeва взыд0ша проти1ву и4хъ на їеrли1мъ: и3 њполчи1сz цaрь на їудeю и3 на г0ру сіHнъ.	Царські ж війська пішли проти них на Єрусалим: цар направив війська на Юдею і на гору Сион.
49	49
И# сотвори2 ми1ръ съ сyщими въ веfсyрэхъ: и3 и3зыд0ша и3з8 грaда, ћкw не бЁ и5мъ тaмw пи1щи, є4же затвори1тисz въ нeмъ, понeже суббHта бsше земли2.	І уклав він мир з тими, що були у Вефсурі, які вийшли з міста, бо не було у них продовольства, щоб триматися у ньому в облозі, тому що був суботній рік на землі.
50	50
И# взS цaрь веfсyру и3 постaви тY стрaжу храни1ти ю5.	Й оволодів цар Вефсурою і залишив у ній сторожу, щоб стерегти її.
51	51
И# њполчи1сz на мёсто с™hни дни6 мнHги, и3 постaви тY стрэлостоsтєлницы и3 мих†ны, и3 nгнемє1тницы и3 каменомє1тницы и3 скорпіHны, є4же бы метaти стрёлы и3 прaщы.	Потім багато днів облягав святилище, і поставив там стрілометальні знаряддя і машини, і вогнеметальні, і каменеметальні і списометальні, щоб кидати стріли і каміння.
52	52
Сотвори1ша же и3 тjи мих†ны проти1ву михaнъ и4хъ, и3 брaшасz дни6 мнHги.	Але й юдеї спорудили машини проти їхніх машин і воювали багато днів;
53	53
Пи1ща же не бsше во грaдэ, занeже седм0е лёто бЁ, и3 и3збэжaвшіи во їудeю t kзы6къ поzд0ша њстaнокъ сокровeніz.	продовольчих же припасів бракувало у сховищах, тому що був сьомий рік, і ті, що шукали в Юдеї безпеки від язичників, спожили залишки запасів;
54	54
И# њстaшасz во свzти1лищи мужeй мaлw, ћкw њб8sтъ и5хъ глaдъ, и3 расточeни бhша кjйждо въ мёсто своE.	і залишилося при святилищі небагато мужів, бо здолав їх голод, і розійшлися кожен у своє місце.
55	55
И# слhша лmсjа, ћкw філи1ппъ, є3г0же постaви цaрь ґнті0хъ, є3щE жи1въ сhй, да воспитaетъ ґнті0ха сhна є3гw2, во є4же цaрствовати є3мY,	Почув Лісій, що Филип, якому цар Антиох ще за життя доручив виховувати сина свого, Антиоха, для царювання,
56	56
возврати1сz t персjды и3 мидjи, и3 вHи цaрстіи ходи1вшіи съ ни1мъ, и3 ћкw и4щетъ пріsти вeщы:	повернувся з Персії і Мідії і з ним — війська, що ходили з царем, і що він домагається прийняти на себе діла царства.
57	57
и3 потщaсz поити2 t краегрaдіz и3 глаг0лати ко царю2 и3 воев0дамъ си1лы и3 къ мужє1мъ: њскудэвaемъ на всsкъ дeнь, и3 пи1ща нaмъ мaла (є4сть), и3 мёсто, є4же њбстои1мъ, ўтверждeно, и3 надлежи1тъ нaмъ (стр0ити) ±же њ цaрствэ:	Тому поспішно пішов і сказав цареві, начальникам війська і вельможам: ми щодня терпимо нестачу і продовольства у нас мало, а місце, що обложене нами, — міцне, тим часом лежить на нас піклування про царство.
58	58
нн7э u5бо дади1мъ десни1цу человёкwмъ тBмъ и3 сотвори1мъ съ ни1ми ми1ръ и3 со всёми людьми2 и4хъ,	Отже, подамо правицю цим людям і укладемо з ними мир і з усім народом їхнім,
59	59
и3 ўстaвимъ и5мъ, да х0дzтъ въ зак0нэхъ свои1хъ, ћкоже прeжде: рaди бо зак0нwвъ свои1хъ, ±же разруши1хомъ, прогнёвашасz и3 сотвори1ша вс‰ сі‰.	і дозволимо їм жити за законами їхніми, як колись; бо за свої закони, які ми скасували, вони роздратувалися і зробили все це.
60	60
И# ўг0дно бhсть сл0во пред8 царeмъ и3 нач†лники, и3 послA къ ни6мъ ми1ръ сотвори1ти. и3 пріsша.	І угодне було це слово царю і начальникам, — і послав він до них, щоб укласти мир, що вони і прийняли;
61	61
И# клsтсz и5мъ цaрь и3 нач†лницы: њ си1хъ и3зыд0ша и3з8 твердhни.	і клявся їм цар і начальники. Після цього вони вийшли з укріплення.
62	62
И# вни1де цaрь въ г0ру сіHнъ и3 ви1дэ твердhню мёста: и3 tвeржесz клsтвы, є4юже клsтсz, и3 повелЁ разори1ти стёну w4крестъ.	І зійшов цар на гору Сион і, оглянувши укріплені місця, зневажив клятву, якою клявся, і повелів зруйнувати стіни навкруги.
63	63
И# tи1де тщaтелнw и3 возврати1сz во ґнтіохjю, и3 њбрёте філjппа госп0дствующа над8 грaдомъ, и3 воевA нaнь, и3 взS грaдъ нyждею.	Потім поспішно вирушив і, повернувшись в Антиохію, він побачив, що Филип володіє містом, вступив з ним у битву і силою взяв місто.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт