Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 2

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Главa в7	Глава 2

1	1
Во днeхъ тёхъ востA маттаfjа сhнъ їwaнновъ, сhна сmмеHнz, свzщeнникъ t сынHвъ їwарjвлихъ t їеrли1ма, и3 сёде во мwди1нэ.	У ті дні повстав Маттафія, син Іоана, сина Симеонового, священик із синів Іоарива з Єрусалима; жив він у Модині.
2	2
И# и3мsше сынHвъ пsть: їwaнна, и4же проименовaшесz гаддjсъ,	У нього було п’ять синів: Іоан, прозваний Гаддисом,
3	3
и3 сjмwна, и4же проименовaшесz fассjсъ,	Симон, прозваний Фассі,
4	4
їyду, и4же звaшесz маккавeй,	Іуда, прозваний Маккавеєм,
5	5
є3леазaра, и4же проименовaшесz ґvарaнъ, и3 їwнаfaна, и4же проименовaшесz ґпфyсъ.	Єлеазар, названий Авараном, Іонафан, прозваний Апфусом.
6	6
И# ви1дэ хулє1ніz быв†ющаz во їудeи и3 во їеrли1мэ,	Бачачи богохульства, які відбувалися в Юдеї та Єрусалимі,
7	7
и3 речE: ўвы2 мнЁ! почто2 рождeнъ є4смь ви1дэти сотрeніе людjй мои1хъ и3 сотрeніе грaда с™aгw, и3 сэдёти здЁ, внегдA предавaтисz є3мY въ рyцэ врагHвъ и3 с™hни въ рyки чужди1хъ;	він сказав: горе мені! для чого народився я бачити руйнування народу мого і руйнування святого міста і залишатися тут, коли він відданий до рук ворогів і святилище — до рук чужих?
8	8
бhсть хрaмъ є3гw2 ћкw человёкъ безчeстенъ,	Храм його зробився, як муж безславний,
9	9
сосyды слaвы є3гw2 плэнeни tнесeни сyть, побіeни сyть младeнцы є3гw2 на ст0гнахъ, и3 ю4ношы є3гw2 пад0ша мечeмъ врaжіимъ:	дорогоцінні сосуди його віднесені у полон, немовлята його побиті на вулицях, юнаки його упали від меча ворога.
10	10
кjй kзhкъ не наслёдова цaрства є3гw2 и3 не њдержA корhстей є3гw2;	Який народ не займав царства його і не оволодівав здобутками його?
11	11
всS ќтварь є3гw2 взzтA є4сть, вмёстw своб0днагw бhсть въ рабA:	Усі прикраси його забрані; з вільного він зробився рабом.
12	12
и3 сE, с™†z н†ша и3 красотA нaша и3 слaва нaша њпустЁ, и3 њскверни1ша \| kзhцы:	І ось святині наші, і краса наша, і слава наша спорожніли, і язичники осквернили їх.
13	13
почто2 u5бо нaмъ є3щE жи1ти;	Для чого нам ще жити?
14	14
И# растерзA ри6зы сво‰ маттаfjа и3 сhнове є3гw2, и3 њблек0шасz во врє1тища, и3 плaкаша ѕэлw2.	І роздерли Маттафія і сини його одяг свій, і одяглися у веретища, і гірко плакали.
15	15
И# пріид0ша t царS принуждaющіи ко tступлeнію во грaдъ мwди1нъ, да пожрyтъ.	І прийшли від царя у місто Модин ті, що примушували до відступництва, щоб приносити жертви.
16	16
И# мн0зи t ї}лz приложи1шасz къ ни6мъ: маттаfjа же и3 сhнове є3гw2 собрaшасz.	І багато хто з Ізраїля пристав до них; а Маттафія і сини його устояли.
17	17
И# tвэщaша п0сланніи t царS и3 рёша маттаfjи глаг0люще: кнsзь и3 преслaвный и3 вeлій є3си2 во грaдэ сeмъ, и3 ўтверждeнъ въ сынёхъ и3 брaтіихъ:	І відповіли ті, що прийшли від царя, і сказали Маттафії: ти вождь, ти славний і великий у цьому місті і маєш опору в синах і братах.
18	18
нн7э u5бо приступи2 пeрвый и3 сотвори2 повелёніе царeво, ћкоже сотвори1ша вси2 kзhцы и3 мyжіе ї{дины и3 њстaвшіи во їеrли1мэ, и3 бyдеши ты2 и3 д0мъ тв0й посредЁ другHвъ царeвыхъ: и3 ты2 и3 сhнове твои2 прослaвитесz въ сребрЁ и3 злaтэ и3 въ дарёхъ мн0зэхъ.	Отже, приступи тепер перший, і виконай повеління царя, як зробили це всі народи і мужі юдейські і ті, що залишилися в Єрусалимі, і будеш ти і дім твій у числі друзів царських, і ти і сини твої будете вшановані і сріблом, і золотом, і багатьма дарами.
19	19
И# tвэщA маттаfjа и3 речE глaсомъ вeліимъ: ѓще и3 вси2 kзhцы въ домY цaрствіz царS слyшаютъ є3гw2, є4же tступи1ти комyждо t служeніz nтє1цъ свои1хъ, и3 соизв0лиша въ зaповэдехъ є3гw2:	І відповів Маттафія і сказав гучним голосом: якщо і всі народи в області царства царя послухають його і відступлять кожен від богослужіння батьків своїх, і погодяться з повеліннями його,
20	20
но ѓзъ и3 сhнове мои2 и3 брaтіz мо‰ повинyемсz зак0ну nтє1цъ нaшихъ:	то я і сини мої і брати мої будемо чинити за завітом батьків наших.
21	21
млcтивъ нaмъ (бyди, б9е), є4же њстaвити зак0нъ и3 њправд†ніz:	Помилуй нас Бог, щоб залишити закон і постанови!
22	22
словeсъ царeвыхъ не послyшаемъ, є4же преступи1ти служeніе нaше на дeсно и3ли2 на шyее.	Не послухаємо ми слів царя, щоб відступити нам від нашого богослужіння праворуч або ліворуч.
23	23
И# ћкw престA глаг0лати словесA сі‰, приступи2 мyжъ їудeанинъ пред8 nчи1ма всёхъ жрeти въ кaпищи, є4же въ мwди1нэ, по повелёнію царeву.	Коли закінчив він говорити ці слова, підійшов муж юдеянин перед очима усіх, щоб принести за повелінням царя ідольську жертву на жертовнику, який був у Модині.
24	24
И# ви1дэ маттаfjа и3 возревновA, и3 вострепетaша внyтрєннzz є3гw2, и3 возжжeсz ћрость є3гw2 по судY (зак0на), и3 наскочи1въ разсэчE є3го2 въ кaпищи.	Побачивши це, Маттафія возревнував, і затремтіли нутрощі його, і запалала лють його за закон, і він, підбігши, убив його біля жертовника.
25	25
И# мyжа, є3г0же цaрь послA, и4же принуждaше жрeти, ўби2 во врeмz џно и3 кaпище разори2.	І в той же час убив мужа царського, який примушував приносити жертву, і зруйнував жертовник.
26	26
И# возревновA њ зак0нэ, ћкоже же сотвори2 фінеeсъ замврjю сhну салHмлю.	І возревнував він за закон, як це зробили Финеєс із Замврієм, сином Салома.
27	27
И# возопи2 маттаfjа во грaдэ глaсомъ вeліимъ глаг0лz: всsкъ ревнyzй њ зак0нэ и3 стоsй въ завётэ да и3зhдетъ в8слёдъ менє2.	І викликнув Маттафія у місті гучним голосом: усякий, хто ревнує за закон і стоїть у завіті, нехай йде слідом за мною!
28	28
И# tбэжA сaмъ и3 сhнове є3гw2 въ г0ры, и3 њстaвиша, є3ли6ка и3мёzху во грaдэ.	І втік сам і сини його у гори, залишивши все, що мали у місті.
29	29
ТогдA снид0ша мн0зи и4щуще судA и3 прaвды въ пустhню,	Тоді багато (*людей), відданих правді і закону, пішли в пустелю і залишалися там,
30	30
и3 сэд0ша тY сaми, и3 сhнове и4хъ и3 жєны2 и4хъ, и3 ск0ти и4хъ, ћкw ўмн0жишасz на ни1хъ ѕл†z.	самі і сини їхні, і дружини їхні, і худоба їхня, тому що примножилися біди їхні.
31	31
И# возвэщeно бhсть мужє1мъ царє1вымъ и3 си1ламъ, и5же бsху во їеrли1мэ грaдэ давjдовэ, ћкw tид0ша мyжіе нёцыи, и5же разори1ша зaповэдь цaрску, въ мэстA т†йнаz въ пустhню.	І сповіщено було мужам царським і війську, яке знаходилося в Єрусалимі, місті Давидовому, що деякі мужі, порушивши царське повеління, пішли у таємні місця у пустелю.
32	32
И# тек0ша в8слёдъ и4хъ мн0зи, и3 пости1гше и5хъ њполчи1шасz на ни1хъ, и3 состaвиша проти1ву и4хъ брaнь въ дeнь суббHтный,	І погналися за ними у великій кількості і, наздогнавши їх, ополчилися, і вишикувалися до битви проти них у день суботній,
33	33
и3 рек0ша къ ни6мъ: донн7э дов0лно, и3зыди1те и3 сотвори1те по сл0ву царeву, и3 жи1ви бyдете.	і сказали їм: тепер ще можна; виходьте і зробіть за словом царя, і залишитеся живими.
34	34
И# рёша: не и3зhдемъ, ни сотвори1мъ по сл0ву царeву, є4же њскверни1ти дeнь суббHтный.	Але вони відповіли: не вийдемо і не зробимо за словом царя, не осквернимо дня суботнього.
35	35
И# ўскори1ша на ни1хъ брaнь.	Тоді поспішили почати битву проти них.
36	36
И# не tвэщaша и5мъ, нижE кaмене верг0ша на ни1хъ, нижE загради1ша мёстъ тaйныхъ, рекyще:	Але вони не відповідали їм, ні навіть каменя не кинули на них, ані загородили таємних сховищ своїх,
37	37
ќмремъ вси2 въ простотЁ нaшей, свидётелє бyдутъ на нaсъ нeбо и3 землS, ћкw непрaвw погублsете нaсъ.	і сказали: ми всі помремо у невинності нашій; небо і земля свідки за нас, що ви несправедливо губите нас.
38	38
И# востaша на ни1хъ въ брaни въ суббw6ты, и3 ўмр0ша сjи и3 жєны2 и4хъ, и3 сhнове и4хъ и3 ск0ти и4хъ, дaже до тhсzщи дyшъ челwвёкъ.	Нападали на них по суботах, і померло їх, і дружин їхніх, і дітей їхніх з худобою їхньою, до тисячі душ.
39	39
И# познA маттаfjа и3 дрyзи є3гw2, и3 плaкашасz њ ни1хъ ѕэлw2.	Коли дізналися про це Маттафія і друзі його, гірко плакали за ними;
40	40
И# речE мyжъ и4скреннему своемY: ѓще вси2 сотвори1мъ, ћкоже брaтіz н†ша сотвори1ша, и3 не воwполчи1мсz на kзhки њ душaхъ нaшихъ и3 њправдaніихъ нaшихъ, нн7э нaсъ ск0рw и3скоренsтъ t земли2.	і говорили одне одному: якщо всі ми будемо чинити так, як чинили ці брати наші, і не будемо битися з язичниками за життя наше і постанови наші, то вони скоро знищать нас із землі.
41	41
И# ўмhслиша въ дeнь w4нъ глаг0люще: всsкъ человёкъ, и4же ѓще пріи1детъ къ нaмъ на брaнь въ дeнь суббHтный, њполчи1мсz проти1ву є3гw2, и3 не ќмремъ вси2, ћкоже ўмр0ша брaтіz н†ша въ тaйныхъ.	І вирішили вони у той день і сказали: хто б не пішов на війну проти нас у день суботній, будемо битися проти нього, щоб нам не померти всім, як померли брати наші в потаємних сховищах.
42	42
ТогдA собрaсz къ ни6мъ с0нмище їудeйское крёпцыи въси1лэ t ї}лz, всsкъ соизволszй зак0ну:	Тоді зібралося до них багато юдеїв, міцних силою в Ізраїлі, всі вірні закону.
43	43
и3 вси2 и5же бэжaша t ѕлhхъ, приложи1шасz и5мъ и3 бhша и5мъ во ўтверждeніе.	І всі, що втекли від біди, приєдналися до них і стали підкріпленням для них.
44	44
И# собрaша в0євъ и3 поби1ша грёшныхъ во гнёвэ своeмъ и3 мужeй беззак0нныхъ въ ћрости своeй: пр0чіи же бэжaша во kзhки спасти1сz.	Так склали вони військо й уражали у гніві своєму нечестивих і у люті своїй мужів беззаконних; інші ж бігли для порятунку до язичників.
45	45
И# њбhде маттаfjа и3 дрyзи є3гw2, и3 разори1ша к†пища,	І обходили навколо Маттафія і друзі його, і руйнували жертовники,
46	46
и3 њбрёзаша џтроки неwбрBзаныz, є3ли1кихъ њбрэт0ша въ предёлэхъ ї}левыхъ въ си1лэ,	і безбоязно обрізували необрізаних дітей, скільки знаходили у межах ізраїльських,
47	47
и3 погнaша сынHвъ гордhни, и3 ўспЁ дёло въ рукY и4хъ:	і переслідували синів гордині, і справа успішно йшла у руках їхніх.
48	48
и3 ўдержaша зак0нъ t руки2 kзhкwвъ и3 t руки2 царeй, и3 не дaша р0га грёшнику.	Так захищали вони закон від руки язичників і від руки царів і не дали торжествувати грішникові.
49	49
И# прибли1жишасz днjе маттаfjи ўмрeти, и3 речE сынHмъ свои6мъ: нн7э ўкрэпи1сz гордhнz и3 њбличeніе, и3 врeмz низвращeніz и3 гнёвъ ћрости:	Наблизилися дні смерти Маттафії, і він сказав синам своїм: нині посилилися гордість і випробування, нині час перевороту і гнів люті.
50	50
и3 нн7э, ч†да, возревнyйте зак0ну и3 дади1те дyшы вaшz за завётъ nтцє1въ нaшихъ.	Отже, діти, ревнуйте за закон і віддайте життя ваше за завіт батьків наших.
51	51
Помzни1те дэлA nтє1цъ нaшихъ ±же сотвори1ша вър0дэхъ свои1хъ, и3 пріи1мете слaву вeлію и3 и4мz вёчное.	Згадайте про діла батьків наших, які вони зробили у часи свої, і ви придбаєте велику славу і вічне ім’я.
52	52
Ґвраaмъ не во и3скушeніи ли њбрётенъ є4сть вёренъ, и3 вмэни1сz є3мY въ прaвду;	Авраам чи не у спокусі знайдений був вірним? і це було поставлено йому у праведність.
53	53
ЇHсифъ во врeмz тэсноты2 своеS сохрани2 зaповэдь и3 бhсть господи1нъ є3гЂпту.	Йосиф у стисненому становищі своєму зберіг заповідь і зробився володарем Єгипту.
54	54
Фінеeсъ nтeцъ нaшъ внегдA возревновA рeвностію, пріsтъ завётъ свzщeнства вёчнагw.	Финеєс, батько наш, за те, що возревнував ревністю, одержав завіт вічного священства.
55	55
Їисyсъ, є3гдA и3сп0лни сл0во, бhсть судіS во ї}ли.	Ісус за виконання слова став суддею над Ізраїлем.
56	56
Халeвъ, є3гдA засвидётелствова въ цRкви, воспріS земли2 наслёдіе.	Халев за свідчення перед зібранням одержав у спадщину землю.
57	57
Давjдъ во своeй ми1лости наслёдова прест0лъ цaрствіz во вёкъ вёка.	Давид за своє милосердя успадкував престіл царства навіки.
58	58
И#ліA, є3гдA возревновA рeвностію зак0на, взsсz дaже на нeбо.	Ілля за велику ревність щодо закону взятий навіть на небо.
59	59
Ґнaніа, ґзaріа, місаи1лъ вёрующе спас0шасz t плaмене.	Ананія, Азарія, Мисаїл вірою спаслися від полум’я.
60	60
Даніи1лъ въ простотЁ своeй и3з8sтсz t ќстъ льв0выхъ.	Даниїл за свою невинність був урятований від щелеп левів.
61	61
И# тaкw помышлsйте по р0ду и3 р0ду, ћкw вси2 ўповaющіи нaнь не и3знем0гутъ.	Отже, пригадуйте від роду до роду, що всі, які надіялися на Нього, не знеможуть.
62	62
И# t словeсъ мyжа грёшна не ўб0йтесz, понeже слaва є3гw2 въ моты6ла и3 въ чeрвіе:	Не бійтеся слів чоловіка грішного, бо слава його перетвориться на гній і черву.
63	63
днeсь вознесeтсz, ґ ќтрэ не њбрsщетсz, ћкw њбрати1сz въ пeрсть свою2, и3 помышлeніе є3гw2 поги1бе.	Сьогодні він підноситься, а завтра не знайдуть його, бо він перетворився на прах свій, і задум його загинув.
64	64
и3 вы2, сhнове, ўкрэпи1тесz и3 мужaйтесz въ зак0нэ, ћкw въ нeмъ прослaвитесz.	Але ви, діти мої, кріпіться і мужньо стійте у законі, бо через нього ви прославитесь.
65	65
И# сE, сmмеHнъ брaтъ вaшъ, вёмъ, ћкw мyжъ совёта є4сть, тогw2 послyшайте вс‰ дни6, т0й бyдетъ вaмъ во nтцA.	Ось — Симон, брат ваш: знаю, що він — муж ради, слухайтеся його в усі дні; він буде вам замість батька.
66	66
И# їyда маккавeй, сeй крёпокъ въ си1лэ t ю4ности своеS, сeй бyдетъ вaмъ начaлникъ в0инства и3 сотвори1тъ брaнь лю1демъ.	А Іуда Маккавей, міцний силою від юности своєї, нехай буде у вас начальником війська, і буде вести війну з народами.
67	67
И# вы2 приведи1те къ себЁ вс‰ творцы2 зак0на и3 tмсти1те мщeніе людjй вaшихъ:	Отже, зберіть до себе всіх виконавців закону і мстіться за обра́зи народу вашого;
68	68
воздaйте воздаsніе kзhкwмъ и3 внемли1те въ зaпwвэди зак0на.	віддайте воздаяння язичникам і будьте уважні до повелінь закону.
69	69
И# благослови2 и5хъ: и3 приложи1сz ко nтцє1мъ свои6мъ.	І благословив їх і відійшов до батьків своїх.
70	70
И# ќмре въ лёто сто2 четhредесzть шест0е: и3 погреб0ша є3го2 сhнове є3гw2 во гробёхъ nтє1цъ є3гw2 въ мwди1нэ, и3 плaкаша є3го2 вeсь ї}ль плaчемъ вeліимъ.	Помер же він на сто сорок шостому році; і сини його поховали його у гробі батьків своїх у Модині, і весь Ізраїль оплакував його гірким плачем.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт