Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 3

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Главa G	Глава 3

1	1
И# востA їyда нарицaемый маккавeй сhнъ є3гw2 вмёстw є3гw2.	І постав замість нього Іуда, названий Маккавеєм, син його.
2	2
И# помогaху є3мY вси2 брaтіz є3гw2 и3 вси2 є3ли1цы прилэпи1шасz ко nтцY є3гw2, и3 њполчaхусz њполчeніемъ ї}ль съ весeліемъ.	І допомагали йому всі брати його і всі, які були прихильні до батька його, і вели війну Ізраїля з радістю.
3	3
И# распространи2 слaву лю1демъ свои6мъ: и3 њблечeсz въ бронS ћкw и3споли1нъ и3 препоsсасz nрyжіемъ свои1мъ брaннымъ, и3 состaви р†ти, защищaz њполчє1ніz мечeмъ свои1мъ,	Він поширив славу народу свого; він одягався у броню, як велетень, оперізувався військовою зброєю своєю і вів війну, захищаючи ополчення мечем;
4	4
и3 ўпод0бисz львY въ дёлэхъ свои1хъ, и3 ћкw скЂменъ рыкaющь въ лови1твэ:	він уподібнювався леву у ділах своїх і був як скимен, що рикає на здобич;
5	5
и3 погнA беззакHнныz и3зслёдуzй, и3 смущaющихъ лю1ди є3гw2 пожжE плaменемъ.	він переслідував беззаконних, відшукуючи їх, і тих, хто підбурює народ його, спалював.
6	6
И# слzк0шасz беззак0нніи t стрaха є3гw2, и3 вси2 дёлателє беззак0ніz смzт0шасz, и3 благопоспёшно бhти спасeніе рук0ю є3гw2.	І упокорилися беззаконні зі страху перед ним, і всі чинителі беззаконня засмутилися перед ним, і благоуспішним було спасіння рукою його.
7	7
И# њгорчи2 цари6 мнHги и3 возвесели2 їaкwва въ дёлэхъ свои1хъ, и3 дaже до вёка пaмzть є3гw2 во благословeніе:	Він засмутив багатьох царів, і звеселив Якова ділами своїми, і пам’ять його довіку у благословенні;
8	8
и3 пр0йде грaды ї{дины, и3 погуби2 нечести1выхъ t ни1хъ, и3 tврати2 гнёвъ t ї}лz,	пройшов по містах Юдеї і знищив у ній нечестивих, і відвернув гнів від Ізраїля,
9	9
и3 и3мени1тъ бhсть дaже до послёднихъ земли2, и3 собрA погибaющихъ.	і зробився іменитим до останніх меж землі, і зібрав тих, що гинули.
10	10
ҐполлHній же собрA kзhки и3 t самарjи си1лу вeлію, є4же рaтовати на ї}лz.	Тоді Аполлоній зібрав язичників і з Самарії численне військо, щоб воювати проти Ізраїля.
11	11
И# ўвёда їyда и3 и3зhде во срётеніе є3мY, и3 порази2 є3го2 и3 ўби2 того2: и3 пад0ша ћзвеніи мн0зи, ґ пр0чіи ўбэг0ша.	Іуда дізнався про це і вийшов йому назустріч, і уразив, і убив його; і багато впало уражених, а інші втекли.
12	12
И# взS коры6сти и4хъ, и3 мeчь ґполлHніевъ tS їyда, и3 бhсть вою1z и4мъ вс‰ дни6.	І взяв Іуда здобич їх, і взяв меч Аполлонія і воював ним в усі дні.
13	13
И# ўслhша сирHнъ начaлникъ в0євъ сЂрскихъ, ћкw собрA їyда совокуплeніе и3 цRковь вёрныхъ съ ни1мъ и3сходsщихъ на брaнь,	І почув Сирон, воєначальник Сирії, що Іуда зібрав навколо себе людей і сонм вірних, що виступають з ним на війну,
14	14
и3 речE: сотворю2 себЁ и4мz, и3 прослaвлюсz въ цaрствіи, и3 поборю2 їyду и3 сyщихъ съ ни1мъ и3 ўничижaющихъ сл0во царeво.	і сказав: зроблю собі ім’я і прославлюсь у царстві, і буду битися з Іудою і з тими, які разом з ним і які нехтують слово царське.
15	15
(и3 ўгот0васz) и3 приложи2 є4же взhти: и3 взhде съ ни1мъ п0лкъ нечести1выхъ крёпокъ помощи2 є3мY и3 сотвори1ти tмщeніе на сынёхъ ї}левыхъ.	І вирішив він іти, і пішло з ним сильне полчище нечестивих допомагати йому і зробити помсту на синах Ізраїля.
16	16
И# прибли1жисz дaже до восх0да веfwрHнска: и3 и3зhде їyда во срётеніе є3мY въ мaлэ.	Коли вони наблизилися до узвишшя Вефорона, Іуда вийшов назустріч їм з небагатьма,
17	17
Е#гдa же ўви1дэша п0лкъ грzдyщій во срётеніе и5мъ, рёша їyдэ: кaкw м0жемъ въ мaлэ сyще њполчaтисz проти1ву мн0жества толи1кагw крёпкагw; и3 мы2 ўтруждeни є3смы2 пост0мъ днeсь.	які, коли побачили військо, яке ішло назустріч їм, сказали Іуді: як можемо ми у такій малій кількості битися проти такої сильної безлічі? І ми ж зовсім ослабли, ще не ївши сьогодні.
18	18
И# речE їyда: ўд0бь є4сть њб8sти мн0гихъ рук0ю мaлыхъ: и3 нёсть рaзнствіz пред8 бGомъ нбcнымъ спcти2 во мн0гихъ и3ли2 въ мaлыхъ:	Але Іуда сказав їм: легко і багатьом потрапити у руки небагатьох, і у Бога небесного немає різниці, чи багатьма спасти, чи небагатьма;
19	19
ћкw не во мн0жествэ в0євъ њдолёніе брaни є4сть, т0кмw t нб7сE крёпость:	бо не від кількости війська буває перемога на війні, але з неба приходить сила.
20	20
сjи грzдyтъ къ нaмъ во мн0жествэ ўкори1зны и3 беззак0ніz, є4же и3ст0ргнути нaсъ и3 жєны2 нaшz и3 ч†да н†ша, є4же взsти коры6сти нaшz,	Вони йдуть проти нас у безлічі пихатости і нечестя, щоб знищити нас і дружин наших і дітей наших, щоб пограбувати нас;
21	21
мh же њполчaемсz за дyшы нaшz и3 зак0ны нaшz:	а ми боремося за душі наші і закони наші.
22	22
и3 сaмъ гDь сокруши1тъ и5хъ пред8 лицeмъ нaшимъ, вh же не ўстраши1тесz и4хъ.	Він Сам знищить їх перед лицем нашим; ви ж не страшіться їх.
23	23
Ћкоже престA глаг0лати, и3 наскочи2 на ни1хъ внезaпу, и3 сотрeсz сирHнъ и3 вHи є3гw2 пред8 ни1мъ:	Переставши говорити, він раптово кинувся на них, і уражений був Сирон і військо його перед ним.
24	24
и3 погнA є3го2 въ низхождeніе веfwрHна дaже до п0лz: и3 пад0ша t ни1хъ ћкw џсмь сHтъ мужeй, пр0чіи же побэг0ша въ зeмлю фmлістjмлю.	І вони переслідували його по спуску Вефорона до самої рівнини; і упало з них до восьмисот мужів, інші ж утекли у землю Филистимську.
25	25
И# нападE стрaхъ їyдинъ и3 брaтіи є3гw2 и3 боsзнь на вс‰ kзhки, ±же w4крестъ и4хъ.	І напав страх перед Іудою і братами його і боязнь нападати на всіх навколишніх язичників.
26	26
И# д0йде до царS и4мz є3гw2, и3 њ њполчeніихъ їyдиныхъ повёдаху вси2 kзhцы.	Дійшло і до царя ім’я його, і всі народи розповідали про битви Іуди.
27	27
Е#гдa же ўслhша цaрь ґнті0хъ словесA сі‰, разгнёвасz ћростію, и3 послaвъ собрA си6лы вс‰ цaрства своегw2, п0лкъ крёпокъ ѕэлw2:	Коли ж почув ці слова цар Антиох, то запалав гнівом і, пославши, зібрав усі сили царства свого, дуже сильне ополчення;
28	28
и3 tвeрзе сокр0вище своE, и3 дадE њбр0ки в0инwмъ свои6мъ на лёто, и3 заповёда и5мъ въ лёто бhти готHвымъ на всsку потрeбу.	і відкрив скарбницю свою і видав військам своїм річну платню, і наказав їм бути готовими на всяку необхідність.
29	29
И# ви1дэ, ћкw њскудЁ сребро2 t сокр0вищъ, и3 д†ни t стрaнъ м†лы, рaди несоглaсіz и3 ћзвы, ±же сотвори2 на земли2, да в0зметъ закHннаz, ±же бsху t пeрвыхъ днjй.	Але побачив, що виснажилося срібло у скарбницях, а податі країни мізерні через хвилювання і руйнування, які він учинив у землі тій, знищуючи закони, які існували від днів давніх.
30	30
И# ўстраши1сz, да не вознеимёетъ є3ди1ною и3 двaжды въ росх0ды и3 да‰ніz, ±же даsше прeжде прострaнною рук0ю, и3 и3збhточествова пaче царeй бhвшихъ прeжде.	І почав він побоюватися, що у нього не вистачить, хіба тільки на раз або два, на витрати і подарунки, які раніше роздавав щедрою рукою і перевершив у тім попередніх царів.
31	31
И# смzтeсz душeю своeю ѕэлw2, и3 ўмhсли и3ти2 въ персjду и3 пріsти д†ни t стрaнъ и3 собрaти сребрA мн0гw.	Сильно заклопотаний у душі своїй, він зважився йти у Персію і взяти податі з країн і зібрати побільше срібла.
32	32
И# њстaви лmсjю человёка слaвна и3 t р0да цaрска над8 вещьми2 цaрскими, t рэки2 є3vфрaта дaже до предBлъ є3гЂпетскихъ:	А діла царські від ріки Євфрату до меж Єгипту передав Лісію, чоловікові знаменитому, який походив з роду царського,
33	33
и3 питaти ґнті0ха сhна своего2, д0ндеже возврати1тсz сaмъ.	також і виховання сина свого Антиоха, до його повернення;
34	34
И# предадE є3мY п0лъ си1лы и3 слонHвъ и3 заповёда є3мY њ всёхъ, и4хже совэщA, и3 њ њбитaющихъ во їудeи и3 їеrли1мэ,	і передав йому половину війська і слонів, давши йому наказ про все, чого хотів, і про жителів Юдеї та Єрусалима,
35	35
послaти на ни1хъ си1лу, є4же сокруши1ти и3 и3ст0ргнути крёпость ї}леву и3 њстaнокъ їеrли1ма, и3 tsти пaмzть и4хъ t мёста,	щоб він послав проти них військо розбити і знищити могутність Ізраїля і залишок Єрусалима, і знищити пам’ять їх з місця того,
36	36
и3 всели1ти сынHвъ и3нор0дныхъ во всёхъ предёлэхъ и4хъ, и3 по жрeбію раздэли1ти зeмлю и4хъ.	і поселити у всіх краях їхніх синів іноплемінних і розділити за жеребом землю їхню.
37	37
И# цaрь взS п0лъ си1лы њстaвшихъ и3 и3зhде t ґнтіохjи t грaда цaрства своегw2, лёта сто2 четhредесzть седмaгw: и3 прeйде є3vфрaтъ рэкY и3 прохождaше въ вы6шніz страны6.	Цар же взяв іншу половину війська і вирушив з Антиохії, престольного міста свого, у сто сорок сьомому році, і, перейшовши ріку Євфрат, пройшов верхні країни.
38	38
И# и3збрA лmсjа птоломeа сhна дорmмeнова, и3 нікан0ра, и3 горгjю мyжы си6льныz t другHвъ царeвыхъ.	Лісій обрав Птоломея, сина Дорименового, і Никанора і Горгія, мужів сильних із друзів царя,
39	39
И# послA съ ни1ми четhредесzть тhсzщъ мужeй и3 сeдмь тhсzщъ к0нникwвъ, є4же и3ти2 въ зeмлю їyдину и3 растли1ти ю5 по словеси2 цaрску.	і послав з ними сорок тисяч мужів і сім тисяч вершників, щоб іти у землю Юдейську і розорити її за словом царя.
40	40
И# tид0ша со всeю си1лою своeю, и3 пріид0ша, и3 њполчи1шасz бли1з8 ґммаyма на земли2 полев0й.	Вони вирушили з усім військом своїм і, прийшовши, розташувалися на рівнині біля Еммаума.
41	41
И# слhшаша купцы2 страны2 тоS и4мz и4хъ, и3 взsша сребро2 и3 злaто мн0го ѕэлw2 и3 џтроки: и3 пріид0ша въ станы2, да в0змутъ сынHвъ ї}левыхъ въ рабы6, и3 приложи1шасz къ ни6мъ вHи сЂрскіz и3 земли2 и3ноплемeнникwвъ.	Купці цієї країни почули ім’я їх і, узявши дуже багато срібла і золота і слуг, прийшли у стан купувати синів Ізраїля у раби; до них приєдналося і військо Сирії і землí іноплемінних.
42	42
И# ви1дэ їyда и3 брaтіz є3гw2, ћкw ўмн0жишасz ѕл†z, и3 вHи њполчaхусz въ предёлэхъ и4хъ: и3 познaша словесA царє1ва, ±же повелЁ лю1демъ сотвори1ти въ погублeніе и3 скончaніе.	Побачили Іуда і брати його, що примножилися біди, і війська розташувалися станом у межах їхніх; довідалися і про повеління царя, яке він наказав виконати над народом, щоб погубити і знищити його.
43	43
И# речE кjйждо ко и4скреннему своемY: востaнемъ за и3стреблeніе людjй нaшихъ и3 њполчи1мсz за лю1ди нaшz и3 с™ы6z.	І говорили кожен ближньому своєму: піднімемо повалений народ наш і будемо битися за народ наш і за святиню.
44	44
И# собрaсz с0нмъ є4же бhти готHвымъ на брaнь и3 є4же моли1тисz и3 проси1ти ми1лости и3 щедр0тъ.	І зібрався сонм, щоб бути готовими до війни і помолитися, і виблагати милости і жалю.
45	45
И# їеrли1мъ бЁ неwбитaемь ѓки пустhнz: не бЁ входsй и3 и3сходsй t порождeній є3гw2, и3 с™hнz попрaна, и3 сhнове и3нор0дныхъ въ краегрaдіи, бhсть њбитaлище kзhкwмъ: и3 взsсz весeліе t їaкwва, и3 њскудЁ (тY) сопёль и3 гyсли.	Єрусалим був безлюдний, як пустеля; не було ні того, хто входить у нього, ні того, хто виходить з нього, із природних жителів його; святилище було потоптане, і сини інородних були в укріпленні його; він став житлом язичників; і відняті були веселощі в Якова, і не чутно стало сопілки і цитри.
46	46
И# собрaшасz и3 пріид0ша въ массифY прsмw їеrли1му, понeже мёсто моли1твы въ массифЁ пeрвэе ї}лю.	Отже, вони зібралися і пішли у Массифу, навпроти Єрусалима, бо місце молитви в ізраїльтян було колись у Массифі.
47	47
И# пости1шасz тогw2 днE, и3 њблек0шасz во врє1тища, и3 пeпелъ посhпаша на главы6 сво‰, и3 растерзaша њдэ‰ніz сво‰,	І постились у цей день, і поклали на себе веретища і попіл на голови свої, і роздерли одяг свій,
48	48
и3 распростр0ша кни1гу зак0на, њ ни1хже и3спытaху kзhцы написaти на ни1хъ подHбіz јдwлъ свои1хъ,	розкрили книгу закону з тих, які язичники розшукували, щоб зробити на них зображення своїх ідолів,
49	49
и3 принес0ша ри6зы свzти1тєлскіz и3 перворHднаz и3 десzти6ны: и3 воздви1гнуша назірeєвъ, и5же нап0лниша дни6,	і принесли священичі облачення і первородних і десятини; і скликали назореїв, які сповнили дні свої,
50	50
и3 возопи1ша глaсомъ (вeліимъ) на нб7о, рекyще: что2 сотвори1мъ си6мъ и3 кaмw и5хъ tведeмъ;	і голосно заволали до неба: що нам робити с ними і куди відвести їх?
51	51
и3 с™†z тво‰ попрaшасz и3 њскверни1шасz, и3 свzщeнницы твои2 въ ск0рби и3 въ смирeніи:	Святилище Твоє потоптане й осквернене, і священики Твої у скорботі і приниженні.
52	52
и3 сE, kзhцы собрaшасz на ны2, да раст0ргнутъ нaсъ: ты2 вёси, ±же помышлsютъ на нaсъ:	І ось, зібралися проти нас язичники, щоб знищити нас. Ти знаєш, що замишляють вони проти нас.
53	53
кaкw возм0жемъ стaти пред8 лицeмъ и4хъ, ѓще не ты2 пом0жеши нaмъ;	Як можемо ми устояти перед лицем їх, якщо Ти не допоможеш нам?
54	54
И# воструби1ша трубaми и3 возопи1ша глaсомъ вeліимъ.	І засурмили трубами і викликнули гучним голосом.
55	55
И# посeмъ постaви їyда воевHды людjй, тhсzщники и3 с0тники, и3 пzтьдесsтники и3 десzтоначaлники.	Після цього Іуда поставив вождів для народу — тисячоначальників, стоначальників, п’ятдесятиначальників і десятиначальників.
56	56
И# рек0ша созидaющымъ д0мы и3 њбручaющымъ жєны2, и3 насаждaющымъ віногрaды и3 боzзли6вымъ возврати1тисz комyждо въ д0мъ св0й по зак0ну.	І сказали тим, які будували доми, заручилися з дружинами, насадили виноградники, і людям боязким, щоб кожен з них, за законом, повернувся у свій дім.
57	57
И# воздви1жесz п0лкъ и3 њполчи1сz на ю4гъ ґммаyма.	Тоді рушило ополчення і розташувалося станом на півдні від Еммаума.
58	58
И# речE їyда: препоsшитесz, и3 бyдите въ сhны си6льны, и3 бyдите гот0ви въ заyтріе њполчи1тисz на kзhки сі‰, и5же собрaшасz на ны2 растерзaти нaсъ и3 с™†z н†ша:	І сказав Іуда: підпережіться і будьте мужні і готові на ранок битися з цими язичниками, які зібралися проти нас, щоб погубити нас і святиню нашу.
59	59
ћкw лyчше є4сть нaмъ ўмрeти въ брaни, нeже ви1дэти ѕл†z людjй нaшихъ и3 с™hхъ:	Бо краще нам померти у битві, ніж бачити біди нашого народу і святині.
60	60
и3 ћкоже в0лz бyдетъ на нб7си2, тaкw сотвори1тъ.	А яка буде воля на небі, так нехай сотворить!

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт