|
Главa №
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Глаг0лы є3кклесіaста, сhна давjдова, царS ї}лева во їеrли1мэ. | Слова Екклезіаста, сина Давидового, царя в Єрусалимі. |
|
2
|
2
|
| СуетA сyетствій, речE є3кклесіaстъ, суетA сyетствій, всsчєскаz суетA. | Суєта суєт, сказав Екклезіаст, суєта суєт, — усе суєта! |
|
3
|
3
|
| К0е и3з8oби1ліе человёку во всeмъ трудЁ є3гw2, и4мже труди1тсz под8 с0лнцемъ; | Що користи людині від усіх трудів її, якими трудиться вона під сонцем? |
|
4
|
4
|
| Р0дъ прех0дитъ и3 р0дъ прих0дитъ, ґ землS во вёкъ стои1тъ. | Рід проходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки. |
|
5
|
5
|
| И# восх0дитъ с0лнце и3 зах0дитъ с0лнце и3 въ мёсто своE влечeтсz, сіE возсіzвaz тaмw. | Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить. |
|
6
|
6
|
| И$детъ къ ю4гу и3 њбх0дитъ къ сёверу, њбх0дитъ w4крестъ, и4детъ дyхъ и3 на крyги сво‰ њбращaетсz дyхъ. | Іде вітер до півдня, і переходить до півночі, кружляє, кружляє на шляху своєму, і повертається вітер на кола свої. |
|
7
|
7
|
| Вси2 пот0цы и4дутъ въ м0ре, и3 м0ре нёсть насыщaемо: на мёсто, ѓможе пот0цы и4дутъ, тaмw тjи возвращaютсz и3ти2. | Всі ріки течуть у море, але море не переповнюється: до того місця, звідки ріки течуть, вони повертаються, щоб знову текти. |
|
8
|
8
|
| Вс‰ словесA тр{дна, не возм0жетъ мyжъ глаг0лати: и3 не насhтитсz џко зрёти, ни и3сп0лнитсz ќхо слhшаніz. | Усі речі — у труді: не може людина переказати всього; не насититься око зором, не наповниться вухо слуханням. |
|
9
|
9
|
| Что2 бhло, т0жде є4сть, є4же бyдетъ: и3 что2 бhло сотворeное, т0жде и4мать сотвори1тисz: | Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем. |
|
10
|
10
|
| и3 ничт0же н0во под8 с0лнцемъ. И$же возглаг0летъ и3 речeтъ: сE, сіE н0во є4сть: ўжE бhсть въ вёцэхъ бhвшихъ прeжде нaсъ. | Буває щось, про що говорять: «дивись, ось це нове»; але це було вже у віках, які були раніше за нас. |
|
11
|
11
|
| Нёсть пaмzть пeрвыхъ, и3 послBднимъ бhвшымъ не бyдетъ и4хъ пaмzть съ бyдущими на послёдокъ. | Немає пам’яті про минуле; та й про те, що буде, не залишиться пам’яті у тих, які будуть опісля. |
|
12
|
12
|
| Ѓзъ є3кклесіaстъ бhхъ цaрь над8 ї}лемъ во їеrли1мэ | Я, Екклезіаст, був царем над Ізраїлем у Єрусалимі; |
|
13
|
13
|
| и3 вдaхъ сeрдце моE, є4же взыскaти и3 разсмотри1ти въ мyдрости њ всёхъ бывaющихъ под8 небесeмъ: ћкw попечeніе лукaво дадE бGъ сынHмъ человёчєскимъ, є4же ўпражднsтисz въ нeмъ. | і віддав я серце моє тому, щоб дослідити і випробувати мудрістю все, що робиться під небом: це важке заняття дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися в ньому. |
|
14
|
14
|
| Ви1дэхъ всsчєскаz сотворє1ніz сотворє1ннаz под8 с0лнцемъ: и3 сE, вс‰ сyетство и3 произволeніе дyха. | Бачив я всі діла, які чиняться під сонцем, і ось, усе — суєта і томління духу! |
|
15
|
15
|
| Развращeнное не м0жетъ и3спрaвитисz, и3 лишeніе не м0жетъ и3зчи1слитисz. | Криве не може зробитися прямим, і чого нема, того не можна рахувати. |
|
16
|
16
|
| Глаг0лахъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ, є4же рещи2: сE, ѓзъ возвели1чихсz и3 ўмн0жихъ мyдрость пaче всёхъ, и5же бhша прeжде менє2 во їеrли1мэ, | Говорив я із серцем моїм так: ось, я звеличився і придбав мудрости більше за всіх, які були раніше мене над Єрусалимом, і серце моє бачило багато мудрости і знання. |
|
17
|
17
|
| и3 сeрдце моE вдaхъ, є4же вёдэти премyдрость и3 рaзумъ: и3 сeрдце моE ви1дэ мнHгаz, премyдрость и3 рaзумъ, при6тчи и3 хи1трость: ўразумёхъ ѓзъ, ћкw и3 сіE є4сть произволeніе дyха: | І віддав я серце моє тому, щоб пізнати мудрість і пізнати безумство і глупоту: дізнався, що і це — томління духу; |
|
18
|
18
|
| ћкw во мн0жествэ мyдрости мн0жество рaзума, и3 приложи1вый рaзумъ приложи1тъ болёзнь. | тому що у великій мудрості багато печалі; і хто примножує пізнання, примножує скорботу. |
