|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
ВсBмъ врeмz и3 врeмz всsцэй вeщи под8 небесeмъ:
|
Усьому свій час, і час усякій речі під небом:
|
|
2
|
2
|
|
врeмz раждaти и3 врeмz ўмирaти, врeмz сади1ти и3 врeмz и3сторгaти саждeное,
|
час народжуватися, і час помирати; час насаджувати, і час виривати посаджене;
|
|
3
|
3
|
|
врeмz ўбивaти и3 врeмz цэли1ти, врeмz разрушaти и3 врeмz созидaти,
|
час убивати, і час лікувати; час руйнувати, і час будувати;
|
|
4
|
4
|
|
врeмz плaкати и3 врeмz смэsтисz, врeмz рыдaти и3 врeмz ликовaти,
|
час плакати, і час сміятися; час ремствувати, і час танцювати;
|
|
5
|
5
|
|
врeмz разметaти кaменіе и3 врeмz собирaти кaменіе, врeмz њбымaти и3 врeмz ўдалsтисz t њбымaніz,
|
час розкидати каміння, і час збирати каміння; час обіймати, і час ухилятися від обіймів;
|
|
6
|
6
|
|
врeмz и3скaти и3 врeмz погублsти, врeмz храни1ти и3 врeмz tрёzти,
|
час шукати, і час втрачати; час зберігати, і час кидати;
|
|
7
|
7
|
|
врeмz раздрaти и3 врeмz сши1ти, врeмz молчaти и3 врeмz глаг0лати,
|
час роздирати, і час зшивати; час мовчати, і час говорити;
|
|
8
|
8
|
|
врeмz люби1ти и3 врeмz ненави1дэти, врeмz брaни и3 врeмz ми1ра.
|
час любити, і час ненавидіти; час війні, і час миру.
|
|
9
|
9
|
|
К0е и3з8oби1ліе творsщагw, въ ни1хже сaмъ труди1тсz;
|
Яка користь тому, хто працює, від того, над чим він трудиться?
|
|
10
|
10
|
|
Ви1дэхъ попечeніе всsческое, є4же дадE бGъ сынHмъ человёчєскимъ, є4же пещи1сz въ нeмъ.
|
Бачив я цю турботу, яку дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися у тому.
|
|
11
|
11
|
|
Всsчєскаz, ±же сотвори2, дwбрA (сyть) во врeмz своE, и4бо всsкій вёкъ дaлъ є4сть въ сeрдце и4хъ, ћкw да не њбрsщетъ человёкъ сотворeніz, є4же сотвори2 бGъ t начaла и3 дaже до концA.
|
Усе створив Він прекрасним у свій час, і вклав мир у серце їх, хоча людина не може осягнути діл, які Бог чинить, від початку до кінця.
|
|
12
|
12
|
|
Ўразумёхъ, ћкw нёсть блaго въ ни1хъ, но т0кмw є4же весели1тисz и3 є4же твори1ти блaго въ животЁ своeмъ:
|
Пізнав я, що немає для них нічого кращого, як веселитися і чинити добре в житті своєму.
|
|
13
|
13
|
|
и4бо всsкъ человёкъ, и4же ћстъ и3 піeтъ и3 ви1дитъ благ0е во всeмъ трудЁ своeмъ, сіE даsніе б9іе є4сть.
|
І якщо яка людина їсть і п’є, і бачить добре у всякій праці своїй, то це — дар Божий.
|
|
14
|
14
|
|
Разумёхъ, ћкw вс‰, є3ли6ка сотвори2 бGъ, сі‰ бyдутъ во вёкъ: къ тBмъ нёсть приложи1ти и3 t тёхъ нёсть tsти, и3 бGъ сотвори2, да ўбоsтсz t лицA є3гw2:
|
Пізнав я, що все, що чинить Бог, перебуває повік: до того нічого додавати і від того нічого віднімати, — і Бог робить так, щоб благоговіли перед лицем Його.
|
|
15
|
15
|
|
бhвшее ўжE є4сть, и3 є3ли6ка и4мутъ бhти, ўжE бhша, и3 бGъ взhщетъ гони1маго.
|
Що було, те і тепер є, і що буде, те вже було, — і Бог воззове минуле.
|
|
16
|
16
|
|
И# є3щE ви1дэхъ под8 с0лнцемъ мёсто судA, тaмw нечести1вый, и3 мёсто првdнагw, тaмw бlгочести1вый.
|
Ще бачив я під сонцем: де мала б бути правда, там кривда; де мало б бути правосуддя, там беззаконня.
|
|
17
|
17
|
|
И# рёхъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ: првdнаго и3 нечести1ваго сyдитъ бGъ: ћкw врeмz всsцэй вeщи и3 на всsцэмъ сотворeніи тaмw.
|
І сказав я у серці своєму: «праведного і нечестивого буде судити Бог; тому що час для всякої речі і суд над усякою справою там».
|
|
18
|
18
|
|
Рёхъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ њ глаг0ланіи сынHвъ человёческихъ, ћкw разсyдитъ и5хъ бGъ: и3 є4же показaти, ћкw сjи ск0ти сyть:
|
Сказав я у серці своєму про синів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини;
|
|
19
|
19
|
|
и4бо и3 тBмъ ћкоже слyчай сынHвъ человёческихъ и3 слyчай ск0тскій, слyчай є3ди1нъ и5мъ: ћкоже смeрть тогw2, тaкw и3 смeрть сегw2, и3 дyхъ є3ди1нъ во всёхъ: и3 что2 и3зли1шше и4мать человёкъ пaче скотA; ничт0же: ћкw всsчєскаz суетA.
|
тому що доля синів людських і доля тварин — доля одна: як ті вмирають, так вмирають і ці, і одне дихання у всіх, і немає в людини переваги над худобою, тому що все — суєта!
|
|
20
|
20
|
|
Вс‰ и4дутъ во є3ди1но мёсто: вс‰ бhша t пeрсти и3 вс‰ въ пeрсть возвращaютсz.
|
Усе йде в одне місце: все було створено з пороху і все повернеться у порох.
|
|
21
|
21
|
|
И# кто2 вёсть дyхъ сынHвъ человёческихъ, ѓще т0й восх0дитъ горЁ; и3 дyхъ ск0тскій, ѓще низх0дитъ т0й д0лу въ зeмлю;
|
Хто знає: дух синів людських чи сходить угору, і дух тварин чи сходить униз, у землю?
|
|
22
|
22
|
|
И# ви1дэхъ, ћкw нёсть блaго, но т0кмw є4же возвесели1тсz человёкъ въ творeніихъ свои1хъ, ћкw сіS чaсть є3гw2: понeже кто2 приведeтъ є3го2 ви1дэти то2, є4же бyдетъ по нeмъ;
|
Отже, побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це — доля її; бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї?
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.