|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| ВсBмъ врeмz и3 врeмz всsцэй вeщи под8 небесeмъ: | Усьому свій час, і час усякій речі під небом: |
|
2
|
2
|
| врeмz раждaти и3 врeмz ўмирaти, врeмz сади1ти и3 врeмz и3сторгaти саждeное, | час народжуватися, і час помирати; час насаджувати, і час виривати посаджене; |
|
3
|
3
|
| врeмz ўбивaти и3 врeмz цэли1ти, врeмz разрушaти и3 врeмz созидaти, | час убивати, і час лікувати; час руйнувати, і час будувати; |
|
4
|
4
|
| врeмz плaкати и3 врeмz смэsтисz, врeмz рыдaти и3 врeмz ликовaти, | час плакати, і час сміятися; час ремствувати, і час танцювати; |
|
5
|
5
|
| врeмz разметaти кaменіе и3 врeмz собирaти кaменіе, врeмz њбымaти и3 врeмz ўдалsтисz t њбымaніz, | час розкидати каміння, і час збирати каміння; час обіймати, і час ухилятися від обіймів; |
|
6
|
6
|
| врeмz и3скaти и3 врeмz погублsти, врeмz храни1ти и3 врeмz tрёzти, | час шукати, і час втрачати; час зберігати, і час кидати; |
|
7
|
7
|
| врeмz раздрaти и3 врeмz сши1ти, врeмz молчaти и3 врeмz глаг0лати, | час роздирати, і час зшивати; час мовчати, і час говорити; |
|
8
|
8
|
| врeмz люби1ти и3 врeмz ненави1дэти, врeмz брaни и3 врeмz ми1ра. | час любити, і час ненавидіти; час війні, і час миру. |
|
9
|
9
|
| К0е и3з8oби1ліе творsщагw, въ ни1хже сaмъ труди1тсz; | Яка користь тому, хто працює, від того, над чим він трудиться? |
|
10
|
10
|
| Ви1дэхъ попечeніе всsческое, є4же дадE бGъ сынHмъ человёчєскимъ, є4же пещи1сz въ нeмъ. | Бачив я цю турботу, яку дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися у тому. |
|
11
|
11
|
| Всsчєскаz, ±же сотвори2, дwбрA (сyть) во врeмz своE, и4бо всsкій вёкъ дaлъ є4сть въ сeрдце и4хъ, ћкw да не њбрsщетъ человёкъ сотворeніz, є4же сотвори2 бGъ t начaла и3 дaже до концA. | Усе створив Він прекрасним у свій час, і вклав мир у серце їх, хоча людина не може осягнути діл, які Бог чинить, від початку до кінця. |
|
12
|
12
|
| Ўразумёхъ, ћкw нёсть блaго въ ни1хъ, но т0кмw є4же весели1тисz и3 є4же твори1ти блaго въ животЁ своeмъ: | Пізнав я, що немає для них нічого кращого, як веселитися і чинити добре в житті своєму. |
|
13
|
13
|
| и4бо всsкъ человёкъ, и4же ћстъ и3 піeтъ и3 ви1дитъ благ0е во всeмъ трудЁ своeмъ, сіE даsніе б9іе є4сть. | І якщо яка людина їсть і п’є, і бачить добре у всякій праці своїй, то це — дар Божий. |
|
14
|
14
|
| Разумёхъ, ћкw вс‰, є3ли6ка сотвори2 бGъ, сі‰ бyдутъ во вёкъ: къ тBмъ нёсть приложи1ти и3 t тёхъ нёсть tsти, и3 бGъ сотвори2, да ўбоsтсz t лицA є3гw2: | Пізнав я, що все, що чинить Бог, перебуває повік: до того нічого додавати і від того нічого віднімати, — і Бог робить так, щоб благоговіли перед лицем Його. |
|
15
|
15
|
| бhвшее ўжE є4сть, и3 є3ли6ка и4мутъ бhти, ўжE бhша, и3 бGъ взhщетъ гони1маго. | Що було, те і тепер є, і що буде, те вже було, — і Бог воззове минуле. |
|
16
|
16
|
| И# є3щE ви1дэхъ под8 с0лнцемъ мёсто судA, тaмw нечести1вый, и3 мёсто првdнагw, тaмw бlгочести1вый. | Ще бачив я під сонцем: де мала б бути правда, там кривда; де мало б бути правосуддя, там беззаконня. |
|
17
|
17
|
| И# рёхъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ: првdнаго и3 нечести1ваго сyдитъ бGъ: ћкw врeмz всsцэй вeщи и3 на всsцэмъ сотворeніи тaмw. | І сказав я у серці своєму: «праведного і нечестивого буде судити Бог; тому що час для всякої речі і суд над усякою справою там». |
|
18
|
18
|
| Рёхъ ѓзъ въ сeрдцы моeмъ њ глаг0ланіи сынHвъ человёческихъ, ћкw разсyдитъ и5хъ бGъ: и3 є4же показaти, ћкw сjи ск0ти сyть: | Сказав я у серці своєму про синів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини; |
|
19
|
19
|
| и4бо и3 тBмъ ћкоже слyчай сынHвъ человёческихъ и3 слyчай ск0тскій, слyчай є3ди1нъ и5мъ: ћкоже смeрть тогw2, тaкw и3 смeрть сегw2, и3 дyхъ є3ди1нъ во всёхъ: и3 что2 и3зли1шше и4мать человёкъ пaче скотA; ничт0же: ћкw всsчєскаz суетA. | тому що доля синів людських і доля тварин — доля одна: як ті вмирають, так вмирають і ці, і одне дихання у всіх, і немає в людини переваги над худобою, тому що все — суєта! |
|
20
|
20
|
| Вс‰ и4дутъ во є3ди1но мёсто: вс‰ бhша t пeрсти и3 вс‰ въ пeрсть возвращaютсz. | Усе йде в одне місце: все було створено з пороху і все повернеться у порох. |
|
21
|
21
|
| И# кто2 вёсть дyхъ сынHвъ человёческихъ, ѓще т0й восх0дитъ горЁ; и3 дyхъ ск0тскій, ѓще низх0дитъ т0й д0лу въ зeмлю; | Хто знає: дух синів людських чи сходить угору, і дух тварин чи сходить униз, у землю? |
|
22
|
22
|
| И# ви1дэхъ, ћкw нёсть блaго, но т0кмw є4же возвесели1тсz человёкъ въ творeніихъ свои1хъ, ћкw сіS чaсть є3гw2: понeже кто2 приведeтъ є3го2 ви1дэти то2, є4же бyдетъ по нeмъ; | Отже, побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це — доля її; бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї? |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
