|
Главa в7i
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| И# помzни2 сотв0ршаго тS во днeхъ ю4ности твоеS, д0ндеже не пріи1дутъ днjе ѕл0бы твоеS, и3 приспёютъ лBта, въ ни1хже речeши: нёсть ми2 въ ни1хъ хотёніz: | І пам’ятай Творця твого в дні юности твоєї, доки не прийшли тяжкі дні і не настали роки, про які ти будеш говорити: «немає мені задоволення в них!» |
|
2
|
2
|
| д0ндеже не помeркнетъ с0лнце и3 свётъ, и3 лунA и3 ѕвёзды, и3 њбратsтсz w4блацы созади2 дождS: | доки не померкли сонце і світло і місяць і зірки, і не найшли нові хмари слідом за дощем. |
|
3
|
3
|
| въ дeнь, въ џньже подви1гнутсz стрaжіе д0му, и3 развратsтсz мyжіе си1лы, и3 ўпразднsтсz мeлющіи, ћкw ўмaлишасz, и3 помрачaтсz зрsщіи во сквaжнехъ: | У той день, коли затремтять ті, що охороняють дім, і зігнуться мужі сильні; і перестануть молоти ті, що мелють, тому що їх мало залишилося; і затьмаряться ті, що дивляться у вікно; |
|
4
|
4
|
| и3 затворsтъ двє1ри на т0ржищи, въ нeмощи глaса мeлющіz, и3 востaнетъ на глaсъ пти1цы, и3 смирsтсz вс‰ дщє1ри пёсни: | і будуть зачинятися двері на вулицю; коли замовкне звук жорна, і буде вставати людина за криком півня і замовкнуть дочки співу; |
|
5
|
5
|
| и3 на высотY ќзрzтъ, и3 ќжасъ на пути2, и3 процвэтeтъ ґмmгдaлъ, и3 њтолстёютъ прyзіе, и3 разруши1тсz каппарjсъ: ћкw tи1де человёкъ въ д0мъ вёка своегw2, и3 њбыд0ша на т0ржищи плaчущіи: | і висоти будуть їм страшні, і на дорозі жахи; і зацвіте мигдаль, і обважніє коник, і розсиплеться каперс. Бо відходить людина у вічний дім свій, і готові оточити його на вулиці плакальниці; — |
|
6
|
6
|
| д0ндеже не преврати1тсz ќже срeбрzное, и3 не сокруши1тсz повsзка златaz, и3 сокруши1тсz водон0съ ў и3ст0чника, и3 сл0митсz колесо2 въ к0ліи. | доки не порвався срібний ланцюжок, і не розірвалася золота пов’язка, і не розбився глечик біля джерела, і не поламалося колесо над колодязем. |
|
7
|
7
|
| И# возврати1тсz пeрсть въ зeмлю, ћкоже бЁ, и3 дyхъ возврати1тсz къ бGу, и4же дадE є3го2. | І повернувся порох у землю, чим він і був; а дух повернувся до Бога, Який дав його. |
|
8
|
8
|
| СуетA сyетствій, речE є3кклесіaстъ, всsчєскаz суетA. | Суєта суєт, сказав Екклезіаст, усе — суєта! |
|
9
|
9
|
| И# ли1шшее, ћкw бhсть є3кклесіaстъ мyдръ, и3 ћкw научи2 рaзуму человёка: и3 ќхо и3зслёдитъ красотY при1тчей. | Крім того, що Екклезіаст був мудрий, він учив ще народ знання. Він усе випробовував, досліджував, і склав багато притч. |
|
10
|
10
|
| Мн0гw взыскA є3кклесіaстъ, є4же њбрэсти2 словесA хотёніz, и3 напи1саное прaвости, словесA и4стины. | Намагався Екклезіаст знаходити витончені висловлювання, і слова істини написані ним правильно. |
|
11
|
11
|
| СловесA мyдрыхъ ћкоже nстны2 вол0віи и3 ћкоже гв0здіе вонзeно, и5же t сложeній дaни бhша t пaстырz є3ди1нагw. | Слова мудрих — як голки і як вбиті цвяхи, і укладачі їх — від єдиного пастиря. |
|
12
|
12
|
| И# мн0жае t ни1хъ, сhне м0й, храни1сz: твори1ти кни6ги мнHги нёсть концA, и3 ўчeніе мн0гое трyдъ пл0ти. | А що понад усе це, сину мій, того бережися: складати багато книг — кінця не буде, і багато читати — втомлює тіло. |
|
13
|
13
|
| Конeцъ сл0ва, всE слyшай: бGа б0йсz и3 зaпwвэди є3гw2 храни2, ћкw сіE всsкъ человёкъ: | Вислухаємо сутність усього: бійся Бога і заповідей Його дотримуйся, тому що у цьому все для людини; |
|
14
|
14
|
| ћкw всE творeніе приведeтъ бGъ на сyдъ њ всsцэмъ погрэшeніи, ѓще блaго и3 ѓще лукaво. | бо всяке діло Бог приведе на суд, і все таємне, чи добре воно, чи зле. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
