|
Главa f7
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| Въ дeнь же двaдесzть четвeртый мцcа сегw2 собрaшасz сhнове ї}лєвы въ постЁ и3 во врeтищихъ, и3 пeрсть на главaхъ и4хъ. | У двадцять четвертий день цього місяця зібралися всі сини Ізраїлеві, постячись і у веретищі і з попелом на головах своїх. |
|
2
|
2
|
| И# tлучи1шасz сhнове ї}лєвы t всsкагw сhна чyжда, и3 и3сповёдаху грэхи2 сво‰ и3 беззакHніz nтє1цъ свои1хъ. | І відокремилося сім’я Ізраїлеве від усіх інородців, і встали і сповідувалися у гріхах своїх і в злочинах батьків своїх. |
|
3
|
3
|
| И# стaша на стоsніи своeмъ и3 чт0ша въ кни1зэ зак0на гDа бGа своегw2 четвери1цею въ дeнь, и3 бsху и3сповёдающесz гDеви и3 покланsющесz гDу бGу своемY. | І стояли на своєму місці, і чверть дня читали з книги закону Господа Бога свого, і чверть сповідувалися і поклонялися Господу Богу своєму. |
|
4
|
4
|
| И# стaша на степeни леvjтwвъ їисyсъ и3 сhнове кадміи6ли, саханjа сhнъ саравjинъ, сhнове хан†ни, и3 возопи1ша глaсомъ вели1кимъ ко гDу бGу своемY, | І стали на підвищене місце левити: Ісус, Ванія, Кадмиїл, Шеванія, Вунній, Шеревія, Ванія, Хенані, і голосно взивали до Господа Бога свого. |
|
5
|
5
|
| и3 рек0ша леvjти, їисyсъ и3 кадміи1лъ: востaните, благослови1те гDа бGа нaшего t вёка дaже до вёка: и3 благословsтъ и4мz слaвы твоеS, и3 вознесyтъ во всsцэмъ благословeніи и3 хвалЁ. | І сказали левити — Ісус, Кадмиїл, Ванія, Хашавнія, Шеревія, Годія, Шеванія, Петахія: встаньте, славте Господа Бога вашого, від віку і до віку. Нехай славословлять достославне і превище за всяке славослів’я і хвалу ім’я Твоє! |
|
6
|
6
|
| И# речE є4здра: ты2 є3си2 сaмъ гDь є3ди1нъ, ты2 сотвори1лъ є3си2 нб7о и3 нб7о нб7сE и3 вс‰ в0и и4хъ, зeмлю и3 вс‰, є3ли6ка на нeй сyть, морS и3 вс‰, ±же въ ни1хъ, и3 ты2 њживлsеши вс‰, и3 в0и нбcніи покланsютсz тебЁ: | [І сказав Ездра:] Ти, Господи, єдиний, Ти створив небо, небеса небес і все воїнство їх, землю і все, що на ній, моря й усе, що в них, і Ти живиш усе це, і небесні воїнства Тобі поклоняються. |
|
7
|
7
|
| ты2 є3си2 гDь бGъ, ты2 и3збрaлъ є3си2 ґврaма и3 и3звeлъ є3си2 є3го2 t страны2 халдeйскіz, и3 положи1лъ є3си2 и4мz є3мY ґвраaмъ, | Ти Сам, Господи Боже, обрав Аврама, і вивів його з Ура халдейського, і дав йому ім’я Авраама, |
|
8
|
8
|
| и3 њбрёлъ є3си2 сeрдце є3гw2 вёрно пред8 тоб0ю, и3 завэщaлъ є3си2 съ ни1мъ завётъ дaти є3мY зeмлю хананeйску и3 хеттeйску, и3 ґморрeйску и3 ферезeйску, и3 їевусeйску и3 гергесeйску, и3 сёмени є3гw2: и3 ўтверди1лъ є3си2 словесA тво‰, ћкw првdнъ є3си2: | і знайшов серце його вірним перед Тобою, й уклав з ним завіт, щоб дати [йому і] сімені його землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, ієвусеїв і гергесеїв. І Ти виконав слово Своє, тому що Ти праведний. |
|
9
|
9
|
| и3 ви1дэлъ є3си2 њѕлоблeніе nтє1цъ нaшихъ во є3гЂптэ, и3 в0пль и4хъ ўслhшалъ є3си2 на м0ри чермнёмъ, | Ти побачив біду батьків наших в Єгипті і почув волання їх біля Червоного моря, |
|
10
|
10
|
| и3 дaлъ є3си2 знaмєніz и3 чудесA во є3гЂптэ на фараHна и3 на вс‰ рабы6 є3гw2 и3 на вс‰ лю1ди земли2 є3гw2: познaлъ бо є3си2, ћкw возгордёшасz на ни1хъ, и3 сотвори1лъ є3си2 себЁ и4мz, ћкоже дeнь сeй: | і явив знамення і чудеса над фараоном і над усіма рабами його, і над усім народом землі його, тому що Ти знав, що вони гордовито поводилися з ними, і зробив Ти Собі ім’я до сьогодні. |
|
11
|
11
|
| и3 м0ре раст0рглъ є3си2 пред8 ни1ми, и3 проид0ша посредЁ м0рz по сyху, и3 гони1тєли и4хъ ввeрглъ є3си2 въ глубинY, ћкw кaмень въ водЁ ѕёлнэй: | Ти розсік перед ними море, і вони серед моря пройшли по суші, і тих, що гналися за ними, Ти вверг у глибини, як камінь у великі води. |
|
12
|
12
|
| и3 въ столпЁ w4блачнэ води1лъ є3си2 и5хъ во дни2 и3 въ столпЁ џгненнэ въ нощи2, є4же њсвэти1ти и5мъ пyть, по немyже и3д0ша: | У стовпі хмарному Ти вів їх вдень і в стовпі вогненному — вночі, щоб освітлювати їм шлях, яким вони йшли. |
|
13
|
13
|
| и3 на г0ру сінaйскую сшeлъ є3си2, и3 гlалъ є3си2 къ ни6мъ съ нб7сE, и3 дaлъ є3си2 и5мъ судбы6 пр†вы и3 зак0нъ и4стинный, повєлёніz и3 зaпwвэди бlги: | І зійшов Ти на гору Синай і говорив з ними з неба, і дав їм суди справедливі, закони вірні, устави і заповіді добрі. |
|
14
|
14
|
| и3 суббHту с™yю твою2 kви1лъ є3си2 и5мъ, зaпwвэди, повелBніz и3 зак0нъ повелёлъ є3си2 и5мъ рук0ю мwmсeа рабA твоегw2: | І вказав їм святу Твою суботу і заповіді, й устави і закон дав їм через раба Твого Мойсея. |
|
15
|
15
|
| хлёбъ же съ небесE дaлъ є3си2 и5мъ во ѓлчбэ и4хъ въ пи1щу и5мъ, и3 в0ду и3з8 кaмене и3звeлъ є3си2 и5мъ въ жaжди и4хъ, и3 рeклъ є3си2 и5мъ, да вни1дутъ и3 наслёдzтъ зeмлю, на ню1же простeрлъ є3си2 рyку твою2 дaти и5мъ: | І хліб з неба Ти давав їм у голоді їх, і воду з каменю виточував їм у спразі їх, і сказав їм, щоб вони пішли й оволоділи землею, яку Ти, піднявши руку Твою, клявся дати їм. |
|
16
|
16
|
| тjи же и3 nтцы2 нaши возгордёшасz и3 њжесточи1ша вы6z сво‰ и3 не послyшаша зaповэдій твои1хъ, | Але вони і батьки наші були упертими, і шию свою тримали пружно, і не слухали заповідей Твоїх; |
|
17
|
17
|
| и3 не восхотёша слhшати, и3 не воспомzнyша чудeсъ твои1хъ, ±же сотвори1лъ є3си2 и5мъ: и3 њжесточи1ша вhю свою2, и3 дaша начaло возврати1тисz на раб0ту свою2 во є3гЂпетъ: тh же, б9е, млcтивъ и3 щeдръ, долготерпэли1въ и3 многомлcтивъ, и3 не њстaвилъ є3си2 и5хъ: | не захотіли підкорюватися і не згадали дивних діл Твоїх, які Ти чинив з ними, і тримали шию свою пружно, і, з упертости своєї, поставили над собою вождя, щоб повернутися в рабство своє. Але Ти Бог, що любиш прощати, благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий, і Ти не залишив їх. |
|
18
|
18
|
| є3щe же сотвори1ша себЁ и3 телцA сліsна и3 рек0ша: сjи б0зи и3звед0ша нaсъ и3з8 є3гЂпта: и3 сотвори1ша раздражє1ніz вє1ліz: | І хоча вони зробили собі відлитого тельця, і сказали: ось бог твій, який вивів тебе з Єгипту, і хоча робили великі обра́зи, |
|
19
|
19
|
| тh же въ щедр0тахъ твои1хъ мн0гихъ не њстaвилъ є3си2 и4хъ въ пустhни, ст0лпъ w4блачный не ўклони1лъ є3си2 t ни1хъ во дни2, є4же настaвити и5хъ на пyть, и3 ст0лпъ џгненный въ нощи2, є4же њсвэти1ти и5мъ пyть по немyже и3д0ша, | але Ти, з великого милосердя Твого, не залишав їх у пустелі; стовп хмарний не відходив від них удень, щоб вести їх по шляху, і стовп вогненний — уночі, щоб світити їм на шляху, яким вони йшли. |
|
20
|
20
|
| и3 д¦ъ тв0й бlгjй дaлъ є3си2, є4же научи1ти и5хъ, и3 мaнны твоеS не лиши1лъ є3си2 t ќстъ и4хъ, и3 в0ду дaлъ є3си2 и5мъ въ жaжди и4хъ, | І Ти дав їм Духа Твого благого, щоб наставляти їх, і манну Твою не віднімав від вуст їх, і воду давав їм для утамування спраги їх. |
|
21
|
21
|
| и3 четhредесzть лётъ препитaлъ є3си2 и5хъ въ пустhни, ничт0же и5мъ њскудЁ: њдэ‰ніz и5хъ не состарёшасz, и3 сапози2 и4хъ не раздрaшасz: | Сорок років Ти годував їх у пустелі; вони ні в чому не терпіли нестачі; одяг їхній не старів, і ноги їхні не пухли. |
|
22
|
22
|
| и3 дaлъ є3си2 и5мъ ц†рства, и3 лю1ди раздэли1лъ є3си2 и5мъ, и3 наслёдиша зeмлю сиHна царS є3севHнска и3 зeмлю w4га царS васaнска: | І Ти дав їм царства і народи і розділив їм, і вони оволоділи землею Сигона, і землею царя Есевонського, і землею Ога, царя Васанського. |
|
23
|
23
|
| и3 ўмн0жилъ є3си2 сhны и4хъ ћкw ѕвёзды небє1сныz, и3 ввeлъ є3си2 и5хъ въ зeмлю, њ нeйже гlалъ є3си2 nтцє1мъ и4хъ вни1ти и3 наслёдити ю5: | І синів їхніх Ти розмножив, як зірки небесні, і ввів їх у землю, про яку Ти говорив батькам їхнім, що вони прийдуть володіти нею. |
|
24
|
24
|
| (и3 внид0ша сhнове и4хъ) и3 наслёдиша зeмлю: и3 сокруши1лъ є3си2 пред8 ни1ми њбитaющихъ въ земли2 хананeйстэй, и3 дaлъ є3си2 и5хъ въ рyку и4хъ, и3 цари6 и4хъ и3 лю1ди земли2, да сотворsтъ и5мъ ћкоже ўг0дно пред8 ни1ми: | І ввійшли сини їхні, й оволоділи землею. І Ти підкорив їм жителів землі, хананеїв, і віддав їх у руки їхні, і царів їх, і народи землі, щоб вони чинили з ними за своєю волею. |
|
25
|
25
|
| и3 взsша грaды высHкіz, и3 њдержaша д0мы пHлны всёхъ благи1хъ, кл†дzзи њграждє1ны кaменіемъ, віногрaды и3 м†слины и3 всsко дрeво снёдное во мн0жество, и3 kд0ша и3 насhтишасz, и3 ўтолстёша и3 разшири1шасz во бlгости твоeй вели1цэй: | І зайняли вони укріплені міста і плодючу землю, і узяли у володіння доми, наповнені всяким добром, водойми, висічені з каменю, виноградні й оливкові сади і безліч дерев із плодами для їжі. Вони їли, насичувалися, повнішали і насолоджувалися з великої благости Твоєї; |
|
26
|
26
|
| и3 и3змэни1шасz и3 tступи1ша t тебє2, и3 поверг0ша зак0нъ тв0й созади2 пл0ти своеS, и3 прbр0ки тво‰ и3зби1ша, и5же засвидётелствоваху и5мъ, да њбратsтсz къ тебЁ, и3 сотвори1ша хулы6 вєли1ки: | і зробилися впертими й обурилися проти Тебе, і знехтували закон Твій, убивали пророків Твоїх, які умовляли їх навернутися до Тебе, і робили великі обра́зи. |
|
27
|
27
|
| и3 дaлъ є3си2 и5хъ въ рyку њскорблsющихъ |, и3 њѕл0биша и5хъ: и3 во брeмz печaли своеS возопи1ша къ тебЁ, и3 ты2 съ нб7сE твоегw2 ўслhшалъ є3си2, и3 по щедр0тамъ твои6мъ мнHгимъ дaлъ є3си2 и5мъ спаси1телей, и3 спcлъ є3си2 и5хъ t рyкъ вр†гъ и4хъ: | І Ти віддав їх у руки ворогів їхніх, які пригнічували їх. Але коли, у скрутний для них час, вони волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес і, з великого милосердя Твого, давав їм спасителів, і вони рятували їх від рук ворогів їхніх. |
|
28
|
28
|
| и3 є3гдA ўпок0ишасz, возврати1шасz сотвори1ти лукaвое пред8 тоб0ю: и3 њстaвилъ є3си2 и5хъ въ рукaхъ вр†гъ и4хъ, и3 њбладaша и4ми: и3 пaки возопи1ша къ тебЁ, тh же t нб7сE ўслhшалъ є3си2, и3 и3збaвилъ є3си2 и5хъ въ щедр0тахъ твои1хъ мн0зэхъ, | Коли ж заспокоювалися, то знову починали робити лихе перед лицем Твоїм, і Ти віддавав їх у руки ворогів їхніх, і вони панували над ними. Але коли вони знову волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес, з великого милосердя Твого, визволяв їх багаторазово. |
|
29
|
29
|
| и3 засвидётелствовалъ є3си2 и5мъ, да њбратsтсz къ зак0ну твоемY: nни1 же возгордёшасz и3 не послyшаша, но въ зaповэдехъ твои1хъ и3 въ судбaхъ твои1хъ согрэши1ша, ±же сотвори1въ человёкъ жи1въ бyдетъ въ ни1хъ: и3 дaша плещы2 непокwри1выz, и3 вhю свою2 њжесточи1ша, и3 не послyшаша: | Ти нагадував їм навернутися до закону Твого, але вони були упертими і не слухали заповідей Твоїх, і ухилялися від уставів Твоїх, якими жила б людина, якби виконувала їх, і хребет свій зробили твердим, і шию свою тримали пружно, і не слухали. |
|
30
|
30
|
| и3 продолжи1лъ є3си2 на ни1хъ лBта мнHга, и3 засвидётелствовалъ є3си2 и5мъ д¦омъ твои1мъ и3 рук0ю прbрHкъ твои1хъ, и3 не внsша, и3 прeдалъ є3си2 и5хъ въ рyку людjй земнhхъ: | Очікуючи їхнього навернення, Ти барився багато років і нагадував їм Духом Твоїм через пророків Твоїх, але вони не слухали. І Ти віддав їх у руки іноземних народів. |
|
31
|
31
|
| въ млcрдіихъ же твои1хъ мн0гихъ не сотвори1лъ є3си2 и5хъ въ скончaніе, нижE њстaвилъ є3си2 и5хъ, ћкw бGъ си1ленъ є3си2 и3 млcтивъ и3 щeдръ: | Але, з великого милосердя Твого, Ти не знищив їх до кінця, і не залишав їх, тому що Ти Бог благий і милостивий. |
|
32
|
32
|
| и3 нн7э, б9е нaшъ крёпкій, вели1кій, держaвный и3 стрaшный, хранsй завётъ тв0й и3 млcть твою2, да не kви1тсz мaлъ пред8 тоб0ю всsкъ трyдъ, и4же њбрёте нaсъ и3 цари6 нaшz, и3 начaлники нaшz и3 свzщeнники нaшz, и3 прbр0ки нaшz и3 nтцы2 нaшz и3 вс‰ лю1ди тво‰, t днjй царeй ґссyрскихъ и3 дaже до днE сегw2: | І нині, Боже наш, Боже великий, сильний і страшний, який зберігає завіт і милість! нехай не буде малим перед лицем Твоїм усе страждання, яке осягало нас, царів наших, князів наших, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших і весь народ Твій від днів царів ассирійських до цього дня. |
|
33
|
33
|
| и3 ты2 првdнъ во всёхъ, ±же пріид0ша на нaсъ, ћкw и4стину сотвори1лъ є3си2, мh же согрэши1хомъ: | В усьому, що було з нами, Ти праведний, тому що Ти робив за правдою, а ми винні. |
|
34
|
34
|
| и3 цaріе нaши и3 нач†лницы нaши, и3 свzщeнницы нaши и3 nтцы2 нaши не сотвори1ша зак0на твоегw2 и3 не внимaша повелёніємъ твои6мъ и3 свидёніємъ твои6мъ, и4миже засвидётелствовалъ є3си2 и5мъ, | Царі наші, князі наші, священики наші і батьки наші не виконували закону Твого, і не слухали заповідей Твоїх і нагадувань Твоїх, якими Ти нагадував їм. |
|
35
|
35
|
| и3 тjи во цrтвіи твоeмъ и3 во бlгостhни твоeй мн0зэ, ю4же дaлъ є3си2 и5мъ, и3 въ земли2 шир0цэй и3 тyчнэй, ю4же дaлъ є3си2 пред8 ни1ми, не послужи1ша тебЁ и3 не tврати1шасz t начинaній свои1хъ лукaвыхъ: | І в царстві своєму, при великому добрі Твоєму, яке Ти давав їм, і на широкій і родючій землі, яку Ти відділив їм, вони не служили Тобі і не наверталися від злих діл своїх. |
|
36
|
36
|
| сE, мы2 днeсь є3смы2 раби2, и3 землS, ю4же дaлъ є3си2 nтцє1мъ нaшымъ ћсти пл0дъ є3S и3 благ†z є3S, сE, є3смы2 раби2 на нeй: | І ось, ми нині раби; на тій землі, яку Ти дав батькам нашим, щоб годуватися її плодами і її добром, ось, ми стали рабами. |
|
37
|
37
|
| и3 плоды2 є3S мн0зи царє1мъ, и5мже прeдалъ є3си2 нaсъ за грэхи2 нaшz, и3 тэлесы2 нaшими владhчествуютъ и3 скwты2 нaшими, ћкоже ўг0дно и5мъ, и3 въ печaли вели1цэй є3смы2: | І плоди свої вона в безлічі приносить для царів, яким Ти підкорив нас за гріхи наші. І тілами нашими і худобою нашою вони володіють за своєю сваволею, і ми у великому пригніченні. |
|
38
|
38
|
| и3 во всёхъ си1хъ мы2 полагaемъ завётъ вёренъ и3 пи1шемъ, и3 печaтаютъ вси2 нач†лницы нaши, леvjти нaши и3 свzщeнницы нaши. | За всим цим ми даємо тверде зобов’язання і підписуємо, і на підписі печатка князів наших, левитів наших і священиків наших. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
