Зміст
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Главa в7
Глава 2
1
1
И# бhсть въ мцcэ нісaнэ лёта двадесsтагw ґртаxeрxа царS, и3 віно2 бЁ предо мн0ю: и3 взsхъ віно2 и3 дaхъ царю2, и3 не бЁ и4нъ пред8 ни1мъ. У місяці Нисані, у двадцятий рік царя Артаксеркса, було перед ним вино. І я взяв вино і подав цареві, і, здавалося, не був сумним перед ним.
2
2
И# речe ми цaрь: чесw2 рaди лицE твоE приск0рбно є4сть, ґ нёси болёзнуzй; и3 нёсть сіE, рaзвэ ск0рбь сeрдца. И# ўбоsхсz ѕэлw2 Але цар сказав мені: чому обличчя в тебе сумне; ти не хворий, цього нема, а справді сум на серці? Я дуже злякався
3
3
и3 рек0хъ царю2: царю2, во вёки живи2: кaкw не бhти приск0рбну лицY моемY, понeже грaдъ, д0мъ гробHвъ nтє1цъ мои1хъ њпустЁ, и3 вратA є3гw2 сожжє1на сyть nгнeмъ. і сказав цареві: нехай живе цар повіки! Як не бути сумним обличчю моєму, коли місто, дім гробів батьків моїх, у запустінні, і ворота його спалені вогнем!
4
4
И# речe ми цaрь: почто2 њ сeмъ ты2 вопрошaеши; И# помоли1хсz гDу бGу нбcному І сказав мені цар: чого ж ти бажаєш? Я помолився Богу небесному
5
5
и3 рек0хъ ко царю2: ѓще царю2 ви1дитсz блaго, и3 ѓще ўг0денъ бyдетъ рaбъ тв0й пред8 тоб0ю, да п0слеши менE во їудeю, во грaдъ гробHвъ nтє1цъ мои1хъ, и3 возсози1жду є3го2. і сказав цареві: якщо царю благоугодно, і якщо у благоволінні раб твій перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гроби батьків моїх, щоб я відбудував його.
6
6
Речe же ми2 цaрь, и3 нал0жница сэдsше бли1з8 є3гw2: до к0егw врeмене бyдетъ пyть тв0й, и3 когдA возврати1шисz; И# ўг0дно бhсть пред8 лицeмъ царeвымъ, и3 послa мz, и3 положи1хъ є3мY врeмz. І сказав мені цар і цариця, яка сиділа поруч з ним: скільки часу триватиме путь твоя, і коли повернешся? І благоугодно було цареві послати мене, після того як я призначив час.
7
7
И# рек0хъ царю2: ѓще царю2 ви1дитсz блaго, дaждь мнЁ послaніе ко воев0дамъ стрaнъ за рэк0ю, да преведyтъ менE, д0ндеже пріидY во їудeю, І сказав я царю: якщо царю благоугодно, то дав би мені листи до зарічних областеначальників, щоб вони давали мені перепустку, доки я не дійду до Юдеї,
8
8
и3 послaніе ко ґсaфу стрaжу дубрaвы царeвы, да дaстъ ми2 древA покрhти вратA столпA д0му, и3 на стёны гр†дныхz, и3 на д0мъ, въ џньже вни1ду. И# дадe ми цaрь, ћкоже рукA б9іz бlгaz (бЁ) со мн0ю. і лист до Асафа, охоронця царських лісів, щоб він дав мені дерев для воріт фортеці, яка при домі Божому, і для міської стіни, і для дому, в якому б мені жити. І дав мені цар, тому що благодійна рука Бога мого була наді мною.
9
9
И# пріид0хъ ко воев0дамъ стрaнъ за рэк0ю и3 дaхъ и5мъ послaніе царeво: послa же цaрь со мн0ю начaлники си1лы и3 кHнницы. І прийшов я до зарічних областеначальників і віддав їм царські листи. Послав же зі мною цар військових начальників з вершниками.
10
10
И# ўслhша санаваллaтъ ґрwнjтинъ и3 тwвjа рaбъ ґммwнjтинъ, и3 ѕло2 и4ма бhсть, ћкw пріи1де человёкъ взыскaти блaга сыновHмъ ї}лєвымъ. Коли почув це Санаваллат, Хоронит і Товія, аммонитський раб, то їм було дуже прикро, що прийшов чоловік піклуватися про благо синів Ізраїлевих.
11
11
И# пріид0хъ во їеrли1мъ и3 бhхъ тY три2 дни6. І прийшов я в Єрусалим. І пробувши там три дні,
12
12
И# востaхъ н0щію ѓзъ и3 мyжіе не мн0зи со мн0ю, и3 ни комyже возвэсти1хъ, что2 бGъ даeтъ въ сeрдце моE сотвори1ти со ї}лемъ, и3 скотA не бЁ со мн0ю, т0кмw ск0тъ, на нeмже ѓзъ сэдsхъ. устав я вночі з небагатьма людьми, які були зі мною, і нікому не сказав, що́ Бог мій поклав мені на серце зробити для Єрусалима; тварини ж не було зі мною ніякої, крім тієї, на якій я їхав.
13
13
И# внид0хъ во вратA ю3д0ли н0щію, ко ќстію и3ст0чника смок0вничнагw и3 ко вратHмъ гнHйнымъ, и3 бhхъ размышлsz њ стэнЁ їеrли1мстэй разорeнэй и3 њ вратaхъ є3гw2 поzдeныхъ nгнeмъ. І проїхав я вночі через ворота Долини перед джерелом Драконовим до воріт Гнойових, і оглянув я стіни Єрусалима зруйновані і його ворота, спалені вогнем.
14
14
И# пріид0хъ ко вратHмъ и3ст0чника и3 ко купёли царeвэ, и3 не бhсть мёста скотY, на нeмже сэдsхъ, да пр0йдетъ. І під’їхав я до воріт Джерела і до царської водойми, але там не було місця пройти тварині, яка була піді мною, —
15
15
И# взыд0хъ на стёну пот0ка н0щію, и3 размышлsхъ њ стэнЁ, и3 бёхъ во вратёхъ ю3д0ли, и3 возврати1хсz. і я піднявся назад по лощовині вночі й оглядав стіну і, проїхавши знову воротами Долини, повернувся.
16
16
Стрегyщіи же не вёдzху, кaмw ходи1хъ и3 что2 ѓзъ творю2, и3 їудewмъ и3 свzщeнникwмъ, и3 честны6мъ и3 воев0дамъ и3 пр0чымъ творsщымъ дэлA дaже до тогдA не сказaхъ. І начальники не знали, куди я ходив і що я роблю: ні юдеям, ні священикам, ні вельможам, ні начальникам, ні іншим виконавцям робіт я до того нічого не відкривав.
17
17
И# рек0хъ и5мъ: вы2 ви1дите њѕлоблeніе сіE, въ нeмже є3смы2, кaкw їеrли1мъ њпустошeнъ, и3 вратA є3гw2 прє1дана nгню2: пріиди1те, и3 сози1ждемъ стёны їеrли1ма, и3 не бyдемъ ктомY въ поношeніе. І сказав я їм: ви бачите біду, в якій ми знаходимося; Єрусалим спустошений і ворота його спалені вогнем; ходімо, побудуємо стіну Єрусалима, і не будемо надалі в такому приниженні.
18
18
И# сказaхъ и5мъ рyку б9ію, ћже є4сть бlгA со мн0ю, и3 словесA царє1ва, ±же глаг0ла мнЁ, и3 рек0хъ: востaнемъ и3 сози1ждемъ. И# ўкрэпи1шасz рyцы и4хъ во благ0е. І я розповів їм про руку Бога мого, що благодіє мені, а також і слова царя, які він говорив мені. І сказали вони: будемо будувати, — й укріпили руки свої на благу справу.
19
19
И# ўслhша санаваллaтъ ґрwнjтинъ и3 тwвjа рaбъ ґммwнjтинъ и3 гисaмъ ґравjтинъ, и3 посмэsшасz нaмъ, и3 пріид0ша къ нaмъ, и3 ўничижи1ша, и3 рек0ша: что2 дёло сіE, є4же вы2 творитE; є3дA вы2 проти1ву царS tметaетесz; Почувши це, Санаваллат, Хоронит і Товія, аммонитський раб, і Гешем аравитянин глузували з нас і з презирством говорили: що це за справа, яку ви робите? чи не думаєте вже повстати проти царя?
20
20
И# воздaхъ и5мъ сл0во и3 рек0хъ къ ни6мъ: бGъ нб7сE, т0й бlгопоспэши1тъ нaмъ, и3 мы2 раби2 є3гw2 чи1стіи, (востaнемъ) и3 сози1ждемъ: вaмъ же нёсть чaсти и3 прaвды и3 пaмzти во їеrли1мэ. Я дав їм відповідь і сказав їм: Бог Небесний, Він благопоспішить нам, і ми, раби Його, станемо будувати, а вам немає частки і права і пам’яті в Єрусалимі.
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.