Главa }
|
Глава 8
|
1
|
1
|
Ни є3ди1но u5бо нн7э њсуждeніе сyщымъ њ хrтЁ ї}сэ, не по пл0ти ходsщымъ, но по дyху: | Отже, немає нині ніякого осуду тим, котрі у Христі Ісусі живуть не за плоттю, але за духом. |
2
|
2
|
(За? §ѕ7.) зак0нъ бо дyха жи1зни њ хrтЁ ї}сэ свободи1лъ мS є4сть t зак0на грэх0внагw и3 смeрти. | Бо закон духу життя в Христі Ісусі звільнив мене від закону гріха і смерти. |
3
|
3
|
Немощн0е бо зак0на, въ нeмже немоществовaше пл0тію, бGъ сн7а своего2 послA въ под0біи пл0ти грэхA, и3 њ грэсЁ њсуди2 грёхъ во пл0ти, | А як закон, ослаблений плоттю, був безсилий, то Бог послав Сина Свого в подобі плоті гріховної в жертву за гріх і осудив гріх у плоті, |
4
|
4
|
да њправдaніе зак0на и3сп0лнитсz въ нaсъ, не по пл0ти ходsщихъ, но по дyху. | щоб виправдання закону здійснилося в нас, які живуть не за плоттю, а за духом. |
5
|
5
|
Сyщіи бо по пл0ти плотск†z мyдрствуютъ: ґ и5же по дyху, духHвнаz. | Бо ті, що живуть за плоттю, думають про тілесне, а ті, що живуть за духом, — про духовне. |
6
|
6
|
Мудровaніе бо плотск0е смeрть є4сть, ґ мудровaніе дух0вное жив0тъ и3 ми1ръ, | Помисли плотські є смерть, а помисли духовні — життя і мир, |
7
|
7
|
занE мудровaніе плотск0е враждA на бGа: зак0ну бо б9ію не покарsетсz, нижe бо м0жетъ. | тому що помисли плотські є ворожнеча проти Бога; бо законові Божому не підкоряються, та й не можуть. |
8
|
8
|
(За?.) Сyщіи же во пл0ти бGу ўгоди1ти не м0гутъ. | Тому ті, що живуть за плоттю, Богові догодити не можуть. |
9
|
9
|
Вh же нёсте во пл0ти, но въ дyсэ, понeже д¦ъ б9ій живeтъ въ вaсъ. Ѓще же кто2 д¦а хrт0ва не и3мaть, сeй нёсть є3гHвъ. | Але ви не за плоттю живете, а за духом, якщо тільки Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духа Христового не має, той і не Його. |
10
|
10
|
Ѓще же хrт0съ въ вaсъ, пл0ть ќбw мертвA грэхA рaди, дyхъ же живeтъ прaвды рaди. | А коли Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий для праведности. |
11
|
11
|
Ѓще ли же д¦ъ воскRси1вшагw ї}са t мeртвыхъ живeтъ въ вaсъ, воздви1гій хrтA и3з8 мeртвыхъ њживотвори1тъ и3 мeртвєннаz тэлесA вaша, живyщимъ д¦омъ є3гw2 въ вaсъ. | Якщо ж Дух Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, який живе в вас. |
12
|
12
|
Тёмже u5бо, брaтіе, должни2 є4смы не пл0ти, є4же по пл0ти жи1ти. | Отже, браття, ми не боржники плоті, щоб жити за плоттю; |
13
|
13
|
Ѓще бо по пл0ти живeте, и4мате ўмрeти, ѓще ли дyхомъ дэsніz пл0тскаz ўмерщвлsете, жи1ви бyдете: | бо коли живете за плоттю, то помрете, а коли духом умертвляєте діла плотські, то живі будете. |
14
|
14
|
(За? §з7.) є3ли1цы бо д¦омъ б9іимъ в0дzтсz, сjи сyть сн7ове б9іи: | Бо всі, кого Дух Божий водить, є Божі сини. |
15
|
15
|
не пріsсте бо дyха раб0ты пaки въ боsзнь, но пріsсте д¦а сн7оположeніz, њ нeмже вопіeмъ: ѓвва џ§е. | Тому що ви не прийняли духа рабства знову на страх, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: «Авва, Отче!» |
16
|
16
|
Сaмый д¦ъ спослушествyетъ дyхови нaшему, ћкw є4смы ч†да б9іz. | Цей самий Дух свідчить духові нашому, що ми — діти Божі. |
17
|
17
|
Ѓще же чaда, и3 наслBдницы: наслBдницы ќбw бGу, снаслBдницы же хrтY, понeже съ ни1мъ стрaждемъ, да и3 съ ни1мъ прослaвимсz. | А якщо діти, то і спадкоємці, спадкоємці Божі, співспадкоємці ж Христу, коли тільки з Hим страждаємо, щоб з Hим і прославитися. |
18
|
18
|
Непщyю бо, ћкw недостHйны стрaсти нн7эшнzгw врeмене къ хотsщей слaвэ kви1тисz въ нaсъ. | Бо гадаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас. |
19
|
19
|
Чazніе бо твaри, tкровeніz сн7Hвъ б9іихъ чaетъ: | Бо створіння з надією чекає з’явлення синів Божих, |
20
|
20
|
суетё бо твaрь повинyсz не в0лею, но за повинyвшаго ю5, на ўповaніи, | тому що створіння підкорилося суєті не добровільно, а з волі того, хто його підкорив, у надії, |
21
|
21
|
ћкw и3 самA твaрь свободи1тсz t раб0ты и3стлёніz въ своб0ду слaвы чaдъ б9іихъ. | що й саме створіння буде визволене від рабства зотління на свободу слави дітей Божих. |
22
|
22
|
(За? §}.) Вёмы бо, ћкw всS твaрь съ нaми совоздыхaетъ и3 сболёзнуетъ дaже донн7э: | Бо знаємо, що всі істоти разом стогнуть і мучаться донинi; |
23
|
23
|
не т0чію же, но и3 сaми начaтокъ д¦а и3мyще, и3 мы2 сaми въ себЁ воздыхaемъ, всн7овлeніz чaюще, и3збавлeніz тёлу нaшему. | і не тільки вони, але й ми самі, маючи початок Духа, і ми самі в собі стогнемо, чекаючи усиновлення, відкуплення тіла нашого. |
24
|
24
|
Ўповaніемъ бо спас0хомсz. Ўповaніе же ви1димое, нёсть ўповaніе: є4же бо ви1дитъ кто2, что2 и3 ўповaетъ; | Бо ми спаслися в надії. Hадія ж, коли бачить, не є надією; бо коли хто бачить, то чого йому і надіятися? |
25
|
25
|
Ѓще ли, є3гHже не ви1димъ, надёемсz, терпёніемъ ждeмъ. | Але, коли надіємось на те, чого не бачимо, тоді чекаємо в терпінні. |
26
|
26
|
Си1це же и3 д¦ъ спос0бствуетъ нaмъ въ нeмощехъ нaшихъ: њ чeсомъ бо пом0лимсz, ћкоже подобaетъ, не вёмы, но сaмъ д¦ъ ходaтайствуетъ њ нaсъ воздых†ніи неизглаг0ланными. | Також і Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо‚ про що молитися‚ як належить, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними. |
27
|
27
|
И#спытazй же сердцA вёсть, что2 є4сть мудровaніе д¦а, ћкw по бGу приповёдуетъ [ходaтайствуетъ] њ с™hхъ. | А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він заступається за святих із волі Божої. |
28
|
28
|
(За? §f7.) Вёмы же, ћкw лю1бzщымъ бGа вс‰ поспэшествyютъ во бlг0е, сyщымъ по пред8увёдэнію звaннымъ: | До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра. |
29
|
29
|
и5хже бо пред8увёдэ, (тёхъ) и3 пред8устaви соwбрaзныхъ бhти w4бразу сн7а своегw2, ћкw бhти є3мY первор0дну во мн0гихъ брaтіzхъ: | Бо кого Він передбачив, тим і наперед визначив бути подібними до образу Сина Свого, щоб Він був первородним між багатьма браттями. |
30
|
30
|
ґ и5хже пред8устaви, тёхъ и3 призвA: ґ и5хже призвA, си1хъ и3 њправдA: ґ и5хже њправдA, си1хъ и3 прослaви. | А кого Він наперед визначив, тих і покликав; а кого покликав, тих і виправдав; а кого виправдав, тих і прославив. |
31
|
31
|
Что2 u5бо речeмъ къ си1мъ, ѓще бGъ по нaсъ, кто2 на ны2; | Що ж сказати про це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас? |
32
|
32
|
И$же ќбw своегw2 сн7а не пощадЁ, но за нaсъ всёхъ предaлъ є4сть є3го2, кaкw u5бо не и3 съ ни1мъ вс‰ нaмъ дaрствуетъ; | Той, Який Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як з Hим не дарує і нам всього? |
33
|
33
|
Кто2 поeмлетъ на и3збр†нныz б9іz, бGъ њправдazй. | Хто буде звинувачувати обраних Божих? Бог виправдовує їх. |
34
|
34
|
Кто2 њсуждazй; Хrт0съ ї}съ ўмeрый, пaче же и3 воскрeсый, и4же и3 є4сть њ деснyю бGа, и4же и3 ходaтайствуетъ њ нaсъ. | Хто осуджує? Христос Ісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, Він і піклується за нас. |
35
|
35
|
Кто2 ны2 разлучи1тъ t любвE б9іz, ск0рбь ли, и3ли2 тэснотA, и3ли2 гонeніе, и3ли2 глaдъ, и3ли2 наготA, и3ли2 бэдA, и3ли2 мeчь; ћкоже є4сть пи1сано: | Хто відлучить нас від любови Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? Як написано: |
36
|
36
|
ћкw тебє2 рaди ўмерщвлsеми є4смы вeсь дeнь: вмэни1хомсz ћкоже џвцы заколeніz. | «За Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець‚ приречених на заколення». |
37
|
37
|
Но во всёхъ си1хъ препобэждaемъ за возлю1бльшаго ны2. | Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас. |
38
|
38
|
И#звэсти1хсz бо, ћкw ни смeрть, ни жив0тъ, ни ѓгGли, ни нач†ла, нижE си1лы, ни насто‰щаz, ни грzд{щаz, | Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні початки, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє, |
39
|
39
|
ни высотA, ни глубинA, ни и4на твaрь кaz возм0жетъ нaсъ разлучи1ти t любвE б9іz, ћже њ хrтЁ ї}сэ гDэ нaшемъ. | ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашому. |