Глава 8
1
Отже, немає нині ніякого осуду тим, котрі у Христі Ісусі живуть не за плоттю, але за духом.
2
Бо закон духу життя в Христі Ісусі звільнив мене від закону гріха і смерти.
3
А як закон, ослаблений плоттю, був безсилий, то Бог послав Сина Свого в подобі плоті гріховної в жертву за гріх і осудив гріх у плоті,
4
щоб виправдання закону здійснилося в нас, які живуть не за плоттю, а за духом.
5
Бо ті, що живуть за плоттю, думають про тілесне, а ті, що живуть за духом, — про духовне.
6
Помисли плотські є смерть, а помисли духовні — життя і мир,
7
тому що помисли плотські є ворожнеча проти Бога; бо законові Божому не підкоряються, та й не можуть.
8
Тому ті, що живуть за плоттю, Богові догодити не можуть.
9
Але ви не за плоттю живете, а за духом, якщо тільки Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духа Христового не має, той і не Його.
10
А коли Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий для праведности.
11
Якщо ж Дух Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, який живе в вас.
12
Отже, браття, ми не боржники плоті, щоб жити за плоттю;
13
бо коли живете за плоттю, то помрете, а коли духом умертвляєте діла плотські, то живі будете.
14
Бо всі, кого Дух Божий водить, є Божі сини.
15
Тому що ви не прийняли духа рабства знову на страх, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: «Авва, Отче!»
16
Цей самий Дух свідчить духові нашому, що ми — діти Божі.
17
А якщо діти, то і спадкоємці, спадкоємці Божі, співспадкоємці ж Христу, коли тільки з Hим страждаємо, щоб з Hим і прославитися.
18
Бо гадаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас.
19
Бо створіння з надією чекає з’явлення синів Божих,
20
тому що створіння підкорилося суєті не добровільно, а з волі того, хто його підкорив, у надії,
21
що й саме створіння буде визволене від рабства зотління на свободу слави дітей Божих.
22
Бо знаємо, що всі істоти разом стогнуть і мучаться донинi;
23
і не тільки вони, але й ми самі, маючи початок Духа, і ми самі в собі стогнемо, чекаючи усиновлення, відкуплення тіла нашого.
24
Бо ми спаслися в надії. Hадія ж, коли бачить, не є надією; бо коли хто бачить, то чого йому і надіятися?
25
Але, коли надіємось на те, чого не бачимо, тоді чекаємо в терпінні.
26
Також і Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо‚ про що молитися‚ як належить, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними.
27
А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він заступається за святих із волі Божої.
28
До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра.
29
Бо кого Він передбачив, тим і наперед визначив бути подібними до образу Сина Свого, щоб Він був первородним між багатьма браттями.
30
А кого Він наперед визначив, тих і покликав; а кого покликав, тих і виправдав; а кого виправдав, тих і прославив.
31
Що ж сказати про це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас?
32
Той, Який Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як з Hим не дарує і нам всього?
33
Хто буде звинувачувати обраних Божих? Бог виправдовує їх.
34
Хто осуджує? Христос Ісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, Він і піклується за нас.
35
Хто відлучить нас від любови Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? Як написано:
36
«За Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець‚ приречених на заколення».
37
Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас.
38
Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні початки, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє,
39
ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашому.
