Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ д҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

Глава́ д҃	Глава 4

1	1
И҆ жена̀ є҆ди́на ѿ сынѡ́въ проро́чихъ возопѝ ко є҆лїссе́ю, глаго́лющи: ра́бъ тво́й мꙋ́жъ мо́й оу҆́мре, ты́ же вѣ́си, ꙗ҆́кѡ ра́бъ тво́й бѣ̀ боѧ́сѧ гдⷭ҇а: и҆ заимода́вецъ прїи́де взѧ́ти два̀ сы̑на моѧ̑ себѣ̀ въ рабы̑.	Одна з дружин синів пророчих із криком говорила Єлисеєві: раб твій, мій чоловік, помер; а ти знаєш, що раб твій боявся Господа; тепер прийшов позикодавець взяти обох дітей моїх у раби собі.
2	2
И҆ речѐ є҆лїссе́й: что̀ сотворю́ ти; повѣ́ждь мѝ, что̀ и҆́маши нн҃ѣ въ домꙋ̀; Ѻ҆на́ же речѐ: нѣ́сть оу҆ рабы̀ твоеѧ̀ ничто́же въ домꙋ̀, то́кмѡ ма́лѡ є҆ле́а, и҆́мже пома́жꙋсѧ.	І сказав їй Єлисей: що мені зробити тобі? скажи мені, що є у тебе в домі? Вона сказала: немає в раби твоєї нічого в домі, крім посудини з єлеєм.
3	3
И҆ речѐ къ не́й: и҆дѝ, и҆спросѝ себѣ̀ сосꙋ́ды ѿвнѣ̀ ѿ всѣ́хъ сосѣ̑дъ твои́хъ, сосꙋ́ды пра̑здны, не оу҆ма́ли:	І сказав він: піди, попроси собі посудин на стороні, у всіх сусідів твоїх, посудин порожніх; набери чимало,
4	4
и҆ вни́ди, и҆ затворѝ две́рь за собо́ю и҆ за сыно́ма твои́ма, и҆ влїе́ши (ѿ є҆ле́а твоегѡ̀) во всѧ̑ сосꙋ́ды сїѧ̑, и҆ напо́лненное во́змеши.	і піди, замкни двері за собою і за синами твоїми, і наливай в усі ці посудини; повні відставляй.
5	5
И҆ ѿи́де ѿ негѡ̀ и҆ сотворѝ та́кѡ, и҆ затворѝ две́рь за собо́ю и҆ за сыно́ма свои́ма: та̑ приноша́ста къ не́й, ѻ҆на́ же влива́ше:	І пішла від нього і замкнула двері за собою і за синами своїми. Вони подавали їй, а вона наливала.
6	6
и҆ бы́сть є҆гда̀ напо́лнишасѧ всѝ сосꙋ́ды, и҆ речѐ сыно́ма свои́ма: прибли́жита мѝ є҆щѐ сосꙋ́дъ. И҆ рѣ́ста є҆́й: нѣ́сть є҆щѐ сосꙋ́да. И҆ ста̀ є҆ле́й.	Коли були наповнені посудини, вона сказала синові своєму: подай мені ще посудину. Він сказав їй: немає більш посудин. І зупинилася олія.
7	7
И҆ прїи́де и҆ возвѣстѝ человѣ́кꙋ бж҃їю. И҆ речѐ є҆лїссе́й: и҆дѝ и҆ прода́ждь се́й є҆ле́й, и҆ заплатѝ ли́хвꙋ твою̀, и҆ ты̀ и҆ сы̑на твоѧ̑ жи́ти бꙋ́дете ѿ ѡ҆ста́вшагѡ є҆ле́а.	І прийшла вона, і переказала чоловіку Божому. Він сказав: піди, продай олію і заплати борги твої; а що залишиться, тим будеш жити із синами твоїми.
8	8
И҆ бы́сть во є҆ди́нъ де́нь, и҆ пре́йде є҆лїссе́й въ сѡма́нъ, и҆ тꙋ̀ жена̀ ве́лїѧ и҆ оу҆держа̀ є҆го̀ снѣ́сти хлѣ́ба: и҆ бы́сть є҆мꙋ̀ входи́ти и҆ и҆сходи́ти мно́жицею, и҆ оу҆клонѧ́шесѧ та́мѡ ꙗ҆́сти хлѣ́ба.	Одного дня прийшов Єлисей у Сонам. Там одна багата жінка запросила його до себе їсти хліб; і коли б він не проходив, завжди заходив туди їсти хліб.
9	9
И҆ речѐ жена̀ къ мꙋ́жꙋ своемꙋ̀: сѐ, нн҃ѣ разꙋмѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ человѣ́къ бж҃їй ст҃ъ се́й ми́мѡ хо́дитъ на́съ прⷭ҇нѡ:	І сказала вона чоловіку своєму: ось, я знаю, що чоловік Божий, який проходить повз нас постійно, святий;
10	10
сотвори́мъ оу҆̀бо є҆мꙋ̀ го́рницꙋ, мѣ́сто ма́ло, и҆ поста́вимъ є҆мꙋ̀ та́мѡ ѻ҆́дръ и҆ трапе́зꙋ, и҆ престо́лъ и҆ свѣ́щникъ: и҆ бꙋ́детъ внегда̀ входи́ти є҆мꙋ̀ къ на́мъ, и҆ оу҆клонѧ́етсѧ та́мѡ.	зробимо невелику світлицю над стіною і поставимо йому там постіль, і стіл, і сідалище, і світильник; і коли він буде приходити до нас, нехай заходить туди.
11	11
И҆ бы́сть во є҆ди́нъ де́нь, и҆ вни́де та́мѡ, и҆ оу҆клони́сѧ въ го́рницꙋ, и҆ спа̀ та́мѡ.	В один день він прийшов туди, і зайшов у світлицю, і ліг там,
12	12
И҆ речѐ ко гїезі́ю ѻ҆́трочищꙋ своемꙋ̀: призови́ ми сѡмані́тѧныню сїю̀. И҆ призва̀ ю҆̀, и҆ ста̀ пред̾ ни́мъ.	і сказав Гиєзію, слузі своєму: поклич цю сонамитянку. І покликав її, і вона стала перед ним.
13	13
И҆ речѐ є҆мꙋ̀: рцы̀ оу҆̀бо є҆́й: сѐ, оу҆диви́ла є҆сѝ на́съ всѣ́мъ попече́нїемъ си́мъ: что̀ подоба́етъ сотвори́ти тебѣ̀; а҆́ще є҆́сть тебѣ̀ сло́во къ царю̀ и҆лѝ ко кнѧ́зю си́лы; Ѻ҆на́ же речѐ: (нѣ́сть,) посредѣ̀ люді́й мои́хъ а҆́зъ є҆́смь живꙋ́щи.	І сказав йому: скажи їй: «ось, ти так піклуєшся про нас; що зробити б тобі? чи не потрібно поговорити про тебе з царем, або з воєначальником?» Вона сказала: ні, серед свого народу я живу.
14	14
И҆ речѐ ко гїезі́ю: что̀ подоба́етъ сотвори́ти є҆́й; И҆ речѐ гїезі́й ѻ҆́трочищь є҆гѡ̀: вои́стиннꙋ сы́на нѣ́сть оу҆ неѧ̀ и҆ мꙋ́жъ є҆ѧ̀ ста́ръ.	І сказав він: що ж зробити їй? І сказав Гиєзій: так ось, сина немає у неї, а чоловік її старий.
15	15
И҆ речѐ призовѝ ю҆̀. И҆ призва̀ ю҆̀, и҆ ста̀ при две́рехъ.	І сказав він: поклич її. Він покликав її, і стала вона у дверях.
16	16
И҆ речѐ є҆лїссе́й къ не́й: во вре́мѧ сїѐ, ꙗ҆́коже ча́съ се́й живꙋ́щи, ты̀ зачне́ши сы́на. Ѻ҆на́ же речѐ: нѝ, господи́не, не солжѝ рабѣ̀ твое́й.	І сказав він: через рік, у цей самий час ти будеш тримати на руках сина. І сказала вона: ні, господарю мій, чоловіче Божий, не обманюй раби твоєї.
17	17
И҆ зача́тъ во чре́вѣ жена̀, и҆ родѝ сы́на во вре́мѧ сїѐ, ꙗ҆́коже ча́съ се́й живꙋ́щи, ꙗ҆́коже глаго́ла къ не́й є҆лїссе́й.	І жінка стала вагітною і народила сина на другий рік, у той самий час, як сказав їй Єлисей.
18	18
И҆ возмꙋжа̀ ѻ҆́трочищь. И҆ бы́сть, є҆гда̀ и҆зы́де ко ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀, къ жнꙋ́щымъ,	І підріс хлопчик і в один день пішов до батька свого, до женців.
19	19
и҆ речѐ ко ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀: глава̀ моѧ̀, глава̀ моѧ̀ (боли́тъ). И҆ речѐ ко ѻ҆́трокꙋ: несѝ є҆го̀ къ ма́тери є҆гѡ̀.	І сказав батькові своєму: голова моя! голова моя болить! І сказав той слузі своєму: віднеси його до матері його.
20	20
И҆ несѐ є҆го̀ къ ма́тери є҆гѡ̀, и҆ лежа́ше на кѡлѣ́нꙋ є҆ѧ̀ до полꙋ́дне, и҆ оу҆́мре.	І поніс його і приніс його до матері його. І він сидів на колінах у неї до полудня, і помер.
21	21
И҆ вознесѐ є҆го̀, и҆ положѝ є҆го̀ на ѻ҆дрѣ̀ человѣ́ка бж҃їѧ: и҆ затворѝ є҆го̀, и҆ и҆зы́де, и҆ призва̀ мꙋ́жа своего̀, и҆ речѐ є҆мꙋ̀:	І пішла вона, і поклала його на постелі чоловіка Божого, і замкнула його, і вийшла,
22	22
посли́ ми оу҆̀бо є҆ди́наго ѿ ѻ҆́трѡкъ, и҆ є҆ди́но ѿ ѻ҆слѧ́тъ, и҆ текꙋ̀ до человѣ́ка бж҃їѧ, и҆ возвращꙋ́сѧ.	і покликала чоловіка свого і сказала: пришли мені одного зі слуг і одну з ослиць, я поїду до чоловіка Божого і повернуся.
23	23
И҆ речѐ: что̀ ꙗ҆́кѡ ты̀ и҆́деши къ немꙋ̀ дне́сь; не но́въ мцⷭ҇ъ, нижѐ сꙋббѡ́та. Ѻ҆на́ же речѐ: ми́ръ.	Він сказав: навіщо тобі їхати до нього? сьогодні не новомісяччя і не субота. Але вона сказала: добре.
24	24
И҆ ѡ҆сѣдла̀ ѻ҆слѧ̀, и҆ речѐ ко ѻ҆́трочищꙋ своемꙋ̀: ведѝ, и҆ и҆дѝ, да не оу҆держи́ши менѐ, є҆́же всѣ́сти, ꙗ҆́коже рекꙋ̀ тебѣ̀: грѧдѝ, и҆ и҆дѝ, и҆ прїидѝ къ человѣ́кꙋ бж҃їю на го́рꙋ карми́лскꙋю.	І осідлала ослицю і сказала слузі своєму: веди і йди; не зупиняйся, доки не скажу тобі.
25	25
И҆ и҆́де, и҆ прїи́де до человѣ́ка бж҃їѧ въ го́рꙋ карми́лскꙋю. И҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ ви́дѣ ю҆̀ є҆лїссе́й грѧдꙋ́щꙋю, и҆ речѐ ко гїезі́ю ѻ҆́трочищꙋ своемꙋ̀: сѐ, оу҆́бѡ сѡмані́тѧнынѧ ѻ҆́наѧ:	І вирушила і прибула до чоловіка Божого, до гори Кармил. І коли побачив чоловік Божий її здаля, то сказав слузі своєму Гиєзію: це та сонамитянка.
26	26
нн҃ѣ тецы̀ во срѣ́тенїе є҆ѧ̀ и҆ рече́ши є҆́й: ми́ръ ли тебѣ̀; И҆ течѐ во срѣ́тенїе є҆́й и҆ речѐ є҆́й: ми́ръ ли тебѣ̀; ми́ръ ли мꙋ́жꙋ твоемꙋ̀, ми́ръ ли ѻ҆́трочищꙋ твоемꙋ̀; Ѻ҆на́ же речѐ: ми́ръ.	Побіжи до неї назустріч і скажи їй: «чи здорова ти? чи здоровий чоловік твій? чи здорова дитина?» — Вона сказала: здорові.
27	27
И҆ прїи́де ко є҆лїссе́ю на го́рꙋ, и҆ ꙗ҆́тсѧ за но́зѣ є҆гѡ̀. И҆ прибли́жнсѧ гїезі́й ѿри́нꙋти ю҆̀. И҆ речѐ є҆лїссе́й: ѡ҆ста́ви ю҆̀, ꙗ҆́кѡ дꙋша̀ є҆ѧ̀ болѣ́зненна въ не́й, и҆ гдⷭ҇ь оу҆кры̀ ѿ менє̀ и҆ не возвѣстѝ мнѣ̀.	Коли ж прийшла до чоловіка Божого на гору, схопилася за ноги його. І підійшов Гиєзій, щоб відвести її; але чоловік Божий сказав: залиш її, душа в неї засмучена, а Господь приховав від мене і не оголосив мені.
28	28
Ѽна́ же речѐ: є҆да̀ проси́хъ сы́на оу҆ господи́на моегѡ̀, ꙗ҆́кѡ реко́хъ: не прельстѝ менѐ;	І сказала вона: чи просила я сина в господаря мого? чи не говорила я: «не обманюй мене»?
29	29
И҆ речѐ є҆лїссе́й ко гїезі́ю: препоѧ́ши чре́сла твоѧ̑ и҆ возмѝ же́злъ мо́й въ рꙋ́цѣ твоѝ, и҆ и҆дѝ, ꙗ҆́кѡ а҆́ще ѡ҆брѧ́щеши мꙋ́жа, да не благослови́ши є҆го̀, и҆ а҆́ще благослови́тъ тѧ̀ мꙋ́жъ, не ѿвѣща́й є҆мꙋ̀: и҆ возложѝ же́злъ мо́й на лицѐ ѻ҆́трочища.	І сказав він Гиєзію: підпережи стегна твої і візьми жезл мій у руку твою, і піди; якщо зустрінеш кого, не вітай його, і якщо хто буде тебе вітати, не відповідай йому; і поклади жезл мій на лице дитини.
30	30
И҆ речѐ ма́ти ѻ҆́трочища: жи́въ гдⷭ҇ь и҆ жива̀ дꙋша̀ твоѧ̀, а҆́ще ѡ҆ста́влю тебѐ. И҆ воста̀ є҆лїссе́й и҆ и҆́де вслѣ́дъ є҆ѧ̀.	І сказала мати дитини: живий Господь і жива душа твоя! не відстану від тебе. І він встав і пішов за нею.
31	31
И҆ гїезі́й и҆́де пред̾ не́ю, и҆ возложѝ же́злъ на лицѐ ѻ҆́трочища, и҆ не бѣ̀ гла́са, и҆ не бѣ̀ слы́шанїѧ. И҆ возврати́сѧ во срѣ́тенїе є҆гѡ̀ и҆ повѣ́да є҆мꙋ̀ глаго́лѧ: не воста̀ ѻ҆́трочищь.	Гиєзій пішов попереду них і поклав жезл на лице дитини. Але не було ні голосу, ні відповіді. І вийшов назустріч йому, і доніс йому, і сказав: не пробуджується дитина.
32	32
И҆ вни́де є҆лїссе́й въ хра́минꙋ, и҆ сѐ, ѻ҆́трочищь оу҆ме́рый положе́нъ на ѻ҆дрѣ̀ є҆гѡ̀.	І ввійшов Єлисей у дім, і ось, дитина померла лежить на постелі його.
33	33
И҆ вни́де є҆лїссе́й въ до́мъ и҆ затворѝ две́рь за двою̀ собо́ю, и҆ помоли́сѧ гдⷭ҇ꙋ.	І ввійшов, і замкнув двері за собою, і помолився Господу.
34	34
И҆ взы́де, и҆ лѧ́же на ѻ҆́трочищи, и҆ положѝ оу҆ста̀ своѧ̑ на оу҆стѣ́хъ є҆гѡ̀, и҆ ѻ҆́чи своѝ на ѻ҆́чи є҆гѡ̀, и҆ рꙋ́цѣ своѝ на рꙋ́цѣ є҆гѡ̀, и҆ плєснѣ̀ своѝ на плєснꙋ̀ є҆гѡ̀: и҆ слѧче́сѧ над̾ ни́мъ, и҆ дꙋ́нꙋ на него̀, и҆ согрѣ́сѧ пло́ть ѻ҆́трочища.	І піднявся і ліг над дитям, і приклав свої вуста до його вуст, і свої очі до його очей, і свої долоні до його долонь, і простягся на ньому, і зігрілося тіло хлопчика.
35	35
И҆ ѡ҆брати́сѧ, и҆ походѝ въ хра́минѣ сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ: и҆ взы́де, и҆ слѧче́сѧ над̾ ѻ҆́трочищемъ седми́жды, и҆ ѿве́рзе ѻ҆́трочищь ѻ҆́чи своѝ.	І встав і пройшов по світлиці назад і вперед; потім знову піднявся і простягся на ньому. І пчихнула дитина разів сім, і відкрила дитина очі свої.
36	36
И҆ возопѝ є҆лїссе́й ко гїезі́ю и҆ речѐ: призови́ ми сомані́тѧныню сїю. И҆ призва̀ ю҆̀, и҆ вни́де къ немꙋ̀. И҆ речѐ є҆лїссе́й: прїимѝ сы́на твоего̀.	І покликав він Гиєзія і сказав: поклич цю сонамитянку. І той покликав її. Вона прийшла до нього, і він сказав: візьми сина твого.
37	37
И҆ вни́де жена̀, и҆ падѐ на ногꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ поклони́сѧ є҆мꙋ̀ до землѝ: и҆ прїѧ́тъ сы́на своего̀, и҆ и҆зы́де.	І підійшла, і впала йому в ноги, і поклонилася до землі; і взяла сина свого і пішла.
38	38
И҆ є҆лїссе́й возврати́сѧ въ галга́лы. И҆ бѣ̀ гла́дъ въ землѝ то́й, и҆ сы́нове прорѡ́чи сѣдѧ́хꙋ пред̾ ни́мъ. И҆ речѐ є҆лїссе́й ѻ҆́трочищꙋ своемꙋ̀: наста́ви коно́бъ ве́лїй и҆ сварѝ варе́нїе сынѡ́мъ прорѡ́чимъ.	Єлисей же повернувся в Галгал. І був голод у землі тій, і сини пророків сиділи перед ним. І сказав він слузі своєму: постав великий казан і звари юшку для синів пророчих.
39	39
И҆ и҆зы́де є҆ди́нъ на село̀ собра́ти ѕє́лїѧ ди̑вїѧ: и҆ ѡ҆брѣ́тъ вїногра́дъ на селѣ̀, и҆ набра̀ въ не́мъ ꙗ҆́блока ди́вїѧгѡ по́лнꙋ ри́зꙋ свою̀, и҆ всы́па въ коте́лъ на сваре́нїе, ꙗ҆́кѡ не разꙋмѣ́ша,	І вийшов один з них у поле збирати овочі, і знайшов дику витку рослину, і набрав з неї диких плодів повний одяг свій; і прийшов і накришив їх у казан з юшкою, тому що вони не знали їх .
40	40
и҆ принесѐ мꙋжє́мъ ꙗ҆́сти. И҆ бы́сть ꙗ҆дꙋ́щымъ и҆̀мъ ѿ варе́нїѧ, и҆ сѐ, возопи́ша и҆ рѣ́ша: сме́рть въ коно́бѣ, человѣ́че бж҃їй. И҆ не мого́ша ꙗ҆́сти.	І налили їм їсти. Але як тільки вони стали їсти юшку, то здійняли крик і говорили: смерть у казані, чоловіче Божий! І не могли їсти.
41	41
И҆ речѐ: возми́те мꙋкѝ и҆ всы́плите въ коно́бъ. И҆ речѐ є҆лїссе́й ко гїезі́ю ѻ҆́трочищꙋ своемꙋ̀: и҆знесѝ лю́демъ, да ꙗ҆дѧ́тъ. И҆ не бы́сть ктомꙋ̀ ѕла́гѡ глаго́ла въ коно́бѣ.	І сказав він: подайте борошна. І всипав його в казан і сказав [Гиєзію]: наливай людям, нехай їдять. І не стало нічого шкідливого в казані.
42	42
И҆ мꙋ́жъ прїи́де ѿ веѳарі́са и҆ принесѐ къ человѣ́кꙋ бж҃їю перворо́дныхъ два́десѧть хлѣ́бѡвъ ꙗ҆чме́нныхъ и҆ смѡ́квы. И҆ речѐ: дади́те лю́демъ, да ꙗ҆дѧ́тъ.	Прийшов хтось з Ваал-Шалиші, і приніс чоловіку Божому хлібний початок — двадцять ячмінних хлібців і сирі зерна в лушпинні. І сказав Єлисей: віддай людям, нехай їдять.
43	43
И҆ речѐ ѻ҆́трокъ є҆гѡ̀: что̀ да́мъ сїѐ стꙋ̀ мꙋжє́мъ; И҆ речѐ: да́ждь лю́демъ ѧ҆̀, да ꙗ҆дѧ́тъ, ꙗ҆́кѡ си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́сти, и҆ ѡ҆ста́нетъ.	І сказав слуга його: що тут я дам сотні людей? І сказав він: віддай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь: «наситяться, і залишиться».
44	44
И҆ ꙗ҆до́ша, и҆ ѡ҆ста̀ по гл҃ꙋ гдⷭ҇ню.	Він подав їм, і вони наситилися, і ще залишилося, за словом Господнім.

← Глава́ г҃

Глава́ є҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт