Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ з҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

Глава́ з҃	Глава 7

1	1
И҆ речѐ є҆лїссе́й: слы́шите сло́во гдⷭ҇не, си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: ꙗ҆́коже ча́съ се́й, оу҆́трѡ мѣ́ра мꙋкѝ пшени́чны бꙋ́детъ за сі́кль є҆ди́нъ, и҆ двѣ̀ мѣ̑ры ꙗ҆чме́нѧ за сі́кль є҆ди́нъ во вратѣ́хъ самарі́и.	І сказав Єлисей: вислухайте слово Господнє: так говорить Господь: завтра в цей час міра борошна кращого буде по сиклю і дві міри ячменю по сиклю біля воріт Самарії.
2	2
И҆ ѿвѣща̀ трїста́тъ, на є҆гѡ́же рꙋкꙋ̀ ца́рь почива́ше, и҆ речѐ и҆ є҆лїссе́ю: сѐ, а҆́ще ѿве́рзетъ гдⷭ҇ь и҆ хлѧ̑би небє́сныѧ, то̀ не бꙋ́детъ глаго́лъ се́й. И҆ є҆лїссе́й речѐ: сѐ, ты̀ оу҆́зриши ѻ҆чи́ма твои́ма, и҆ ѿтꙋ́дꙋ не и҆́маши ꙗ҆́сти.	І відповів сановник, на руку якого цар спирався, чоловіку Божому, і сказав: якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути? І сказав той: ось побачиш очима твоїми, але їсти цього не будеш.
3	3
И҆ бѧ́хꙋ четы́ре мꙋ́жа прокаже́ни при вратѣ́хъ гра́да. И҆ речѐ мꙋ́жъ ко и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀: что̀ мы̀ сѣди́мъ здѣ̀ до́ндеже оу҆́мремъ;	Чотири чоловіка прокажених знаходилися біля входу у ворота і говорили вони один одному: навіщо нам сидіти тут, очікуючи смерти?
4	4
а҆́ще рече́мъ: вни́демъ во гра́дъ, то̀ гла́дъ є҆́сть во гра́дѣ, и҆ оу҆́мремъ та́мѡ: а҆́ще же сѣди́мъ здѣ̀, то̀ и҆ та́кѡ оу҆́мремъ: и҆ нн҃ѣ и҆́демъ и҆ вни́демъ въ по́лкъ сѷрі́йскїй: а҆́ще живѧ́тъ ны̀, жи́ви бꙋ́демъ: а҆́ще ли оу҆мертвѧ́тъ ны̀, то̀ оу҆́мремъ.	Якщо зважитися нам піти в місто, то в місті голод, і ми там помремо; якщо ж сидіти тут, то також помремо. Підемо краще в стан сирійський. Якщо залишать нас у живих, будемо жити, а якщо умертвлять, помремо.
5	5
И҆ воста́ша въ сꙋмра́цѣ и҆тѝ въ по́лкъ сѷрі́йскїй и҆ внидо́ша средѣ̀ полка̀ сѷрі́йска, и҆ сѐ, не бѣ̀ мꙋ́жа тꙋ̀.	І встали в сутінках, щоб іти в стан сирійський. І прийшли до краю стану сирійського, і ось, немає там жодної людини.
6	6
И҆ гдⷭ҇ь слы́шанъ сотворѝ полкꙋ̀ сѵрі́йскꙋ гла́съ колесни́цъ и҆ гла́съ ко́ней и҆ гла́съ си́лы вели́кїѧ. И҆ речѐ мꙋ́жъ ко бра́тꙋ своемꙋ̀: сѐ, нн҃ѣ наѧ́лъ є҆́сть на на́съ ца́рь і҆и҃левъ царѝ хеттє́йски и҆ цари̑ є҆гѵ́пєтскїѧ прїитѝ на ны̀.	Господь зробив те, що стану сирійському почувся стукіт колісниць та іржання коней, шум війська великого. І сказали вони один одному: очевидно, найняв проти нас цар Ізраїльський царів хеттейських і єгипетських, щоб піти на нас.
7	7
И҆ воста́ша, и҆ бѣжа́ша въ сꙋмра́цѣ, и҆ ѡ҆ста́виша сѣ̑ни своѧ̑ и҆ ко́ни своѧ̑ и҆ ѻ҆слы̀ своѧ̑, ꙗ҆́коже бы́ша во станꙋ̀, и҆ бѣжа́ша дꙋшѝ ра́ди своеѧ̀.	І встали і побігли в сутінках, і залишили намети свої, і коней своїх, і ослів своїх, весь стан, як він був, і побігли, рятуючи себе.
8	8
И҆ внидо́ша прокаже́ннїи сі́и до среды̀ полка̀, и҆ внидо́ша въ сѣ́нь є҆ди́нꙋ, и҆ ꙗ҆до́ша и҆ пи́ша, и҆ взѧ́ша ѿтꙋ́дꙋ сребро̀ и҆ зла́то и҆ ѻ҆дє́жды, и҆ ѿидо́ша, и҆ скры́ша: и҆ возврати́шасѧ, и҆ внидо́ша въ дрꙋгꙋ́ю сѣ́нь, и҆ взѧ́ша ѿтꙋ́дꙋ, и҆ ѿидо́ша, и҆ скры́ша.	І прийшли ті прокажені до краю стану, і ввійшли в один намет, і їли і пили, і взяли звідти срібло, і золото, і одяг, і пішли і сховали. Пішли ще в інший намет, і там узяли, і пішли і сховали.
9	9
И҆ речѐ мꙋ́жъ ко и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀: не та́кѡ мы̀ твори́мъ: де́нь се́й де́нь благоговѣ́щенїѧ є҆́сть, мы́ же молчи́мъ и҆ ме́длимъ до свѣ́та оу҆́треннѧгѡ, и҆ ѡ҆брѧ́щемъ беззако́нїе: и҆ нн҃ѣ прїи́демъ и҆ вни́демъ, и҆ возвѣсти́мъ въ домꙋ̀ царе́вѣ.	І сказали один одному: не так ми робимо. День цей — день радісної звістки, якщо ми будемо баритися і будемо чекати ранкового світла, то впаде на нас провина. Ходімо ж і повідомимо дім царський.
10	10
И҆ внидо́ша, и҆ возопи́ша ко вратѡ́мъ гра́да и҆ возвѣсти́ша и҆̀мъ, глаго́люще: внидо́хомъ въ по́лкъ сѷрі́йскїй, и҆ сѐ, не бы́сть тꙋ̀ мꙋ́жа, ни гла́са человѣ́ча, но то́кмѡ ко́ни привѧ́зани, и҆ ѻ҆слѧ́та, и҆ сѣ̑ни и҆́хъ ꙗ҆́коже сꙋ́ть.	І прийшли, і покликали воротарів міських, і розповіли їм, говорячи: ми ходили в стан сирійський, і ось, немає там ні людини, ні голосу людського, а тільки коні прив’язані, і осли прив’язані, і намети, як бути їм.
11	11
И҆ возопи́ша вра́тницы, и҆ возвѣсти́ша въ домꙋ̀ царе́вѣ внꙋ́трь.	І покликали воротарів, і вони передали звістку в самий палац царський.
12	12
И҆ воста̀ но́щїю ца́рь и҆ речѐ ко ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ: возвѣщꙋ̀ ва́мъ нн҃ѣ, ꙗ҆̀же сотвори́ша на́мъ сѷрі́ане: разꙋмѣ́ша, ꙗ҆́кѡ гла́дни є҆смы̀, и҆ и҆зыдо́ша и҆з̾ ста́на, и҆ сокры́шасѧ на селѣ̀, глаго́люще: ꙗ҆́кѡ и҆зы́дꙋтъ и҆з̾ гра́да, и҆ и҆́мемъ ѧ҆̀ жи̑вы и҆ во гра́дъ вни́демъ.	І встав цар уночі, і сказав слугам своїм: скажу вам, що роблять з нами сиріяни. Вони знають, що ми терпимо голод, і вийшли зі стану, щоб сховатися в полі, думаючи так: «коли вони вийдуть з міста, ми захопимо їх живими і ввійдемо в місто».
13	13
И҆ ѿвѣща̀ є҆ди́нъ ѿ ѻ҆́трѡкъ є҆гѡ̀ и҆ речѐ: да во́змꙋтъ нн҃ѣ пѧ́ть ко́ней ѡ҆ста́вшихъ, и҆́же ѡ҆ста́шасѧ здѣ̀, сѐ, сꙋ́ть оу҆ толи́кагѡ мно́жества і҆и҃лева ѡ҆ста́вшїисѧ, и҆ по́слемъ та́мѡ, и҆ оу҆́зримъ.	І відповів один зі службовців при ньому, і сказав: нехай візьмуть п’ять з останніх коней, що залишилися в місті, [з усього ополчення ізраїльтян тільки і залишилося в ньому, з усього ополчення ізраїльтян, що загинуло], і пошлемо, і подивимося.
14	14
И҆ взѧ́ша два̀ вса́дника ко́ней: и҆ посла̀ ца́рь і҆и҃левъ в̾слѣ́дъ царѧ̀ сѵ́рска, глаго́лѧ: и҆ди́те и҆ ви́дите.	І взяли дві пари коней, запряжених у колісниці. І послав цар услід сирійському війську, сказавши: підіть, подивіться.
15	15
И҆ и҆до́ша в̾слѣ́дъ и҆́хъ да́же до і҆ѻрда́на, и҆ сѐ, ве́сь пꙋ́ть и҆спо́лненъ ѻ҆де́ждъ и҆ ѻ҆рꙋ́жїѧ, ꙗ҆̀же поверго́ша сѷрі́ане, внегда̀ оу҆страши́тсѧ и҆̀мъ. И҆ возврати́шасѧ по́сланнїи, и҆ возвѣсти́ша царю̀.	І їхали за ним до Йордану, і ось уся дорога встелена одягом і речами, які покидали сиріяни при поспішній утечі своїй. І повернулися послані, і донесли цареві.
16	16
И҆ и҆зыдо́ша лю́дїе, и҆ разгра́биша ве́сь ста́нъ сѵ́рскїй. И҆ бы́сть мѣ́ра мꙋкѝ пшени́чны за сі́кль є҆ди́нъ и҆ двѣ̀ мѣ̑ры ꙗ҆чме́нѧ за сі́кль, по гл҃ꙋ гдⷭ҇ню.	І вийшов народ, і розграбував стан сирійський, і була міра борошна кращого по сиклю, і дві міри ячменю по сиклю, за словом Господнім.
17	17
И҆ ца́рь приста́ви трїста́та, на є҆гѡ́же рꙋцѣ̀ ца́рь почива́ше, оу҆ вра́тъ: и҆ попра́ша є҆го̀ лю́дїе во вратѣ́хъ, и҆ оу҆́мре, ꙗ҆́коже глаго́ла человѣ́къ бж҃їй, и҆́же глаго́ла, є҆гда̀ по́сланный прїи́де къ немꙋ̀.	І цар поставив того сановника, на руку якого спирався, біля воріт; і розтоптав його народ у воротах, і він помер, як сказав чоловік Божий, який говорив, коли приходив до нього цар.
18	18
И҆ бы́сть ꙗ҆́коже речѐ є҆лїссе́й къ царю̀ глаго́лѧ: двѣ̀ мѣ̑ры ꙗ҆чме́нѧ за сі́кль є҆ди́нъ, и҆ мѣ́ра мꙋкѝ пшени́чны за сі́кль: и҆ бꙋ́детъ ꙗ҆́коже се́й ча́съ заꙋ́тра во вратѣ́хъ самарі́и.	Коли говорив чоловік Божий царю так: «дві міри ячменю по сиклю, і міра борошна кращого по сиклю будуть завтра в цей час біля воріт Самарії»,
19	19
И҆ ѿвѣща̀ трїста́тъ є҆лїссе́ю и҆ речѐ: а҆́ще гдⷭ҇ь ѿве́рзетъ хлѧ̑би небє́сныѧ, не бꙋ́детъ глаго́лъ се́й. И҆ речѐ є҆лїссе́й: сѐ, оу҆́зриши ѻ҆чи́ма твои́ма, и҆ ѿтꙋ́дꙋ и҆ не и҆́маши ꙗ҆́сти..	тоді відповів цей сановник чоловіку Божому і сказав: «якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути?» А він сказав: «побачиш твоїми очима, але їсти цього не будеш».
20	20
И҆ бы́сть та́кѡ, и҆ попра́ша є҆го̀ лю́дїе во вратѣ́хъ, и҆ оу҆́мре.	Так і збулося з ним; і затоптав його народ у воротах, і він помер.

← Глава́ ѕ҃

Глава́ и҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт