Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ г҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Глава́ г҃	Глава 3

1	1
Въ лѣ́то ѻ҆смонадесѧ́тое навꙋходоно́соръ ца́рь сотворѝ тѣ́ло зла́то, высота̀ є҆гѡ̀ ла́ктїй шести́десѧти и҆ широта̀ є҆гѡ̀ ла́ктїй шестѝ, и҆ поста́ви є҆̀ на по́ли деи́рѣ во странѣ̀ вавѷлѡ́нстѣй.	Цар Навуходоносор зробив золотого ідола, висотою в шістдесят ліктів, шириною у шість ліктів, поставив його на полі Деїрі, в області Вавилонській.
2	2
И҆ посла̀ (навꙋходоно́соръ ца́рь) собра́ти ѵ҆па́ты и҆ воевѡ́ды и҆ мѣстонача́лники, вожди̑ же и҆ мꙋчи́тєли, и҆ сꙋ́щыѧ на власте́хъ и҆ всѧ̑ кнѧ̑зи стра́нъ, прїитѝ на ѡ҆бновле́нїе кꙋмі́ра, є҆го́же поста́ви навꙋходоно́соръ ца́рь.	І послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, намісників, воєвод, верховних суддів, казнохранителів, законознавців, наглядачів суду і всіх обласних правителів, щоб вони прийшли на урочисте відкриття ідола, якого поставив цар Навуходоносор.
3	3
И҆ собра́шасѧ мѣстонача̑лницы, ѵ҆па́тове, воевѡ́ды, вожде́ве, мꙋчи́телїе вели́цыи, и҆̀же над̾ властьмѝ, и҆ всѝ нача̑лницы стра́нъ на ѡ҆бновле́нїе тѣ́ла, є҆́же поста́ви навꙋходоно́соръ ца́рь: и҆ ста́ша пред̾ тѣ́ломъ, є҆́же поста́ви навꙋходоно́соръ ца́рь.	І зібралися сатрапи, намісники, воєначальники, верховні судді, казнохранителі, законознавці, наглядачі суду і всі обласні правителі на відкриття ідола, якого Навуходоносор цар поставив, і стали перед ідолом, якого спорудив Навуходоносор.
4	4
И҆ проповѣ́дникъ вопїѧ́ше со крѣ́постїю: ва́мъ глаго́летсѧ, наро́ди, лю́дїе, племена̀, ꙗ҆зы́цы:	Тоді глашатай голосно викликнув: оголошується вам, народи, племена і мови:
5	5
въ ѻ҆́ньже ча́съ а҆́ще оу҆слы́шите гла́съ трꙋбы̀, свирѣ̑ли же и҆ гꙋ́сли, самвѵ́ки же и҆ ѱалти̑ри и҆ согла̑сїѧ, и҆ всѧ́кагѡ ро́да мꙋсїкі́йска, па́дающе покланѧ́йтесѧ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, є҆́же поста́ви навꙋходонсо́ръ ца́рь:	у той час, як почуєте звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всяких музичних інструментів, упадіть і поклоніться золотому ідолу, якого поставив цар Навуходоносор.
6	6
и҆ и҆́же а҆́ще не па́дъ покло́нитсѧ, въ то́й ча́съ вве́рженъ бꙋ́детъ въ пе́щь ѻ҆гне́мъ горѧ́щꙋю.	А хто не впаде і не поклониться, негайно буде кинутий у піч, розжарену вогнем.
7	7
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́шаша лю́дїе гла́съ трꙋбы̀, свирѣ̑ли же и҆ гꙋ́сли, самвѵ́ки же и҆ ѱалти̑ри и҆ согла̑сїѧ, и҆ всѧ́кагѡ ро́да мꙋсїкі́йска, па́дающе всѝ лю́дїе, племена̀, ꙗ҆зы́цы, покланѧ́хꙋсѧ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, є҆́же поста́ви навꙋходоно́соръ ца́рь.	Тому, коли всі народи почули звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і всякого роду музичних інструментів, то упали всі народи, племена і мови, і поклонилися золотому ідолу, якого поставив Навуходоносор цар.
8	8
Тогда̀ пристꙋпи́ша мꙋ́жїе халде́йстїи и҆ ѡ҆болга́ша і҆ꙋде́євъ,	У цей самий час приступили деякі з халдеїв і донесли на юдеїв.
9	9
ѿвѣща́вше рѣ́ша навꙋходоно́сорꙋ царе́ви: царю̀, во вѣ́ки живѝ:	Вони сказали цареві Навуходоносору: царю, повіки живи!
10	10
ты̀, царю̀, положи́лъ є҆сѝ повелѣ́нїе, да всѧ́къ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще оу҆слы́шитъ гла́съ трꙋбы̀, свирѣ̑ли же и҆ гꙋ́сли, самвѵ́ки же и҆ ѱалти̑ри и҆ согла̑сїѧ, и҆ всѧ́кагѡ ро́да мꙋсїкі́йска,	Ти, царю, дав повеління, щоб кожна людина, яка почує звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всякого роду музичних інструментів, упала і поклонилася золотому ідолу;
11	11
и҆ не па́дъ покло́нитсѧ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, вве́рженъ бꙋ́детъ въ пе́щь ѻ҆гне́мъ горѧ́щꙋю.	а хто не впаде і не поклониться, той повинен бути кинутий у піч, розжарену вогнем.
12	12
Сꙋ́ть оу҆̀бо мꙋ́жїе і҆ꙋде́є, и҆̀хже поста́вилъ є҆сѝ над̾ дѣ́лы страны̀ вавѷлїѡ́нскїѧ, седра́хъ, мїса́хъ и҆ а҆вденагѡ̀, и҆̀же не послꙋ́шаша за́повѣди твоеѧ̀, царю̀, и҆ богѡ́мъ твои̑мъ не слꙋ́жатъ и҆ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, є҆́же поста́вилъ є҆сѝ, не покланѧ́ютсѧ.	Є мужі юдейські, яких ти поставив над ділами країни Вавилонської: Седрах, Мисах і Авденаго; ці мужі не підкорюються повелінню твоєму, царю, богам твоїм не служать і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклоняються.
13	13
Тогда̀ навꙋходоно́соръ въ ꙗ҆́рости и҆ гнѣ́вѣ речѐ привестѝ седра́ха, мїса́ха и҆ а҆вденагѡ́. И҆ приведе́ни бы̀ша пред̾ царѧ̀.	Тоді Навуходоносор у гніві й люті повелів привести Седраха, Мисаха й Авденаго; і приведені були ці мужі до царя.
14	14
И҆ ѿвѣща̀ навꙋходоно́соръ и҆ речѐ и҆̀мъ: а҆́ще вои́стиннꙋ, седра́хъ, мїса́хъ и҆ а҆вденагѡ̀, богѡ́мъ мои̑мъ не слꙋ́жите и҆ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, є҆́же поста́вихъ, не покланѧ́етесѧ;	Навуходоносор сказав їм: чи за умислом, ви, Седрах, Мисах і Авденаго, богам моїм не служите, і золотому ідолу, якого я поставив, не поклоняєтеся?
15	15
нн҃ѣ оу҆̀бо а҆́ще є҆стѐ гото́ви, да є҆гда̀ оу҆слы́шите гла́съ трꙋбы̀, свирѣ̑ли же и҆ гꙋ́сли, самвѵ́ки же и҆ ѱалти̑ри и҆ согла̑сїѧ, и҆ всѧ́кагѡ ро́да мꙋсїкі́йска, па́дше поклони́тесѧ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, є҆́же сотвори́хъ: а҆́ще же не поклоните́сѧ, въ то́й ча́съ вве́ржени бꙋ́дете въ пе́щь ѻ҆гне́мъ горѧ́щꙋю: и҆ кто̀ є҆́сть бг҃ъ, и҆́же и҆́зметъ вы̀ и҆з̾ рꙋкѝ моеѧ̀;	Віднині, якщо ви готові, як тільки почуєте звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел, симфонії і всякого роду музичних інструментів, упадіть і поклоніться ідолу, якого я зробив; якщо ж не поклонитеся, то у ту ж годину будете кинуті у піч, розжарену вогнем, і тоді який Бог визволить вас від руки моєї?
16	16
И҆ ѿвѣща́ша седра́хъ, мїса́хъ и҆ а҆вденагѡ̀, глаго́люще царю̀ навꙋходоно́сорꙋ: не тре́бѣ на́мъ ѡ҆ глаго́лѣ се́мъ ѿвѣща́ти тебѣ̀:	І відповіли Седрах, Мисах і Авденаго, і сказали цареві Навуходоносору: немає потреби нам відповідати тобі на це.
17	17
є҆́сть бо бг҃ъ на́шъ на нбⷭ҇сѣ́хъ, є҆мꙋ́же мы̀ слꙋ́жимъ, си́ленъ и҆з̾ѧ́ти на́съ ѿ пе́щи ѻ҆гне́мъ горѧ́щїѧ и҆ ѿ рꙋкꙋ̀ твоє́ю и҆зба́вити на́съ, царю̀:	Бог наш, Якому ми служимо, сильний спасти нас від печі, розжареної вогнем, і від руки твоєї, царю, визволити.
18	18
а҆́ще ли нѝ, вѣ́домо да бꙋ́детъ тебѣ̀, царю̀, ꙗ҆́кѡ богѡ́мъ твои̑мъ не слꙋ́жимъ и҆ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, є҆́же поста́вилъ є҆сѝ, не кла́нѧемсѧ.	Якщо ж і не буде того, то нехай буде відомо тобі, царю, що ми богам твоїм служити не будемо і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклонимося.
19	19
Тогда̀ навꙋходоно́соръ и҆спо́лнисѧ ꙗ҆́рости, и҆ зра́къ лица̀ є҆гѡ̀ и҆змѣни́сѧ на седра́ха, мїса́ха и҆ а҆вденагѡ̀, и҆ речѐ: разжжи́те пе́щь седмери́цею, до́ндеже до конца̀ разгори́тсѧ.	Тоді Навуходоносор сповнився люті, і вигляд лиця його змінився на Седраха, Мисаха й Авденаго, і він повелів розпалити піч у сім разів сильніше, ніж як звичайно розпалювали її,
20	20
И҆ мꙋжє́мъ си̑льнымъ крѣ́постїю речѐ: ѡ҆кова́вше седра́ха, мїса́ха и҆ а҆вденагѡ̀, вве́рзите въ пе́щь ѻ҆гне́мъ горѧ́щꙋю.	і найсильнішим мужам з війська свого наказав зв’язати Седраха, Мисаха й Авденаго і кинути їх у піч, розжарену вогнем.
21	21
Тогда̀ мꙋ́жїе ѻ҆́нїи ѡ҆ко́вани бы́ша съ га́щами свои́ми и҆ покрыва́лы, и҆ сапогмѝ и҆ со ѻ҆де́ждами свои́ми, и҆ вве́ржени бы́ша посредѣ̀ пе́щи ѻ҆гне́мъ горѧ́щїѧ.	Тоді мужі ці зв’язані були у спідньому і верхньому вбранні своєму, з пов’язками на головах і в іншому одязі своєму, і кинуті у піч, розжарену вогнем.
22	22
Поне́же глаго́лъ царе́въ превозмо́же, и҆ пе́щь разжже́на бы́сть преизли́шше: и҆ мꙋже́й ѻ҆́ныхъ, и҆̀же вверго́ша седра́ха, мїса́ха и҆ а҆вденагѡ̀, оу҆бѝ пла́мень ѻ҆́гненный.	І оскільки повеління царя було суворе, і піч розжарена була надзвичайно, то полум’я вогню убило тих людей, які кидали Седраха, Мисаха й Авденаго.
23	23
И҆ мꙋ́жїе ті́и трїѐ, седра́хъ, мїса́хъ и҆ а҆вденагѡ̀, падо́ша посредѣ̀ пе́щи ѻ҆гне́мъ горѧ́щїѧ ѡ҆ко́вани,	А ці три мужі, Седрах, Мисах і Авденаго, упали в розпечену вогнем піч зв’язані. [
24	24
и҆ хожда́хꙋ посредѣ̀ пла́мене пою́ще бг҃а и҆ благословѧ́ще гдⷭ҇а.	^*І ходили посеред полум’я, оспівуючи Бога і благословляючи Господа.
25	25
И҆ ста́въ съ ни́ми а҆за́рїа помоли́сѧ си́це и҆ ѿве́рзъ оу҆ста̀ своѧ̑ посредѣ̀ ѻ҆гнѧ̀ речѐ:	І, вставши, Азарія молився і, відкривши вуста свої посеред вогню, виголосив:
26	26
блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, бж҃е ѻ҆тє́цъ на́шихъ, хва́льно и҆ просла́влено и҆́мѧ твоѐ во вѣ́ки,	«Благословенний Ти, Господи Боже отців наших, хвальне і прославлене ім’я Твоє повіки.
27	27
ꙗ҆́кѡ првⷣнъ є҆сѝ ѡ҆ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же сотвори́лъ є҆сѝ на́мъ, и҆ всѧ̑ дѣла̀ твоѧ̑ и҆́стинна, и҆ пра́ви пꙋтїѐ твоѝ, и҆ всѝ сꙋдѝ твоѝ и҆́стинни:	Бо праведний Ти в усьому, що вчинив з нами, і всі діла Твої істинні й путі Твої праві, і всі суди Твої істинні.
28	28
и҆ сꙋдбы̑ и҆́стинны сотвори́лъ є҆сѝ по всѣ̑мъ, ꙗ҆̀же наве́лъ є҆сѝ на ны̀ и҆ на гра́дъ ст҃ы́й ѻ҆тє́цъ на́шихъ і҆ерⷭ҇ли́мъ: ꙗ҆́кѡ и҆́стиною и҆ сꙋдо́мъ наве́лъ є҆сѝ сїѧ̑ всѧ̑ на ны̀ грѣ̑хъ ра́ди на́шихъ.	Ти звершив істинні суди в усьому, що навів на нас і на святе місто отців наших Єрусалим, тому що за істиною і за судом навів Ти все це на нас за гріхи наші.
29	29
Ꙗ҆́кѡ согрѣши́хомъ и҆ беззако́нновахомъ ѿстꙋпи́вше ѿ тебє̀, и҆ прегрѣши́хомъ во всѣ́хъ,	Бо згрішили ми, і вчинили беззаконно, відступивши від Тебе, і в усьому згрішили.
30	30
и҆ за́повѣдїй твои́хъ не послꙋ́шахомъ, нижѐ соблюдо́хомъ, нижѐ сотвори́хомъ, ꙗ҆́коже заповѣ́далъ є҆сѝ на́мъ, да бла́го на́мъ бꙋ́детъ.	Заповідей Твоїх не слухали і не дотримувалися їх, і не жили, як Ти повелів нам, щоб благо нам було.
31	31
И҆ всѧ̑, є҆ли̑ка сотвори́лъ є҆сѝ на́мъ, и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка наве́лъ є҆сѝ на ны̀, и҆́стиннымъ сꙋдо́мъ сотвори́лъ є҆сѝ,	І все, що Ти навів на нас, і все, що Ти вчинив з нами, вчинив за істинним судом.
32	32
и҆ пре́далъ є҆сѝ на́съ въ рꙋ́ки врагѡ́въ беззако́нныхъ, ме́рзкихъ ѿстꙋ́пникѡвъ, и҆ царю̀ непра́веднꙋ и҆ лꙋка́внѣйшꙋ па́че всеѧ̀ землѝ.	І віддав нас до рук ворогів беззаконних, найненависніших відступників, і царю неправосудному і найлютішому на всій землі.
33	33
И҆ нн҃ѣ нѣ́сть на́мъ ѿве́рзти оу҆́стъ: стꙋ́дъ и҆ поноше́нїе бы́хомъ рабѡ́мъ твои̑мъ и҆ чтꙋ́щымъ тѧ̀.	І нині ми не можемо відкрити вуст наших; ми стали соромом і ганьбою для рабів Твоїх і тих, що шанують Тебе.
34	34
Не преда́ждь оу҆̀бо на́съ до конца̀ и҆́мене твоегѡ̀ ра́ди, и҆ не разорѝ завѣ́та твоегѡ̀,	Але не віддай нас назавжди заради імені Твого, і не зруйнуй завіту Твого.
35	35
и҆ не ѿста́ви млⷭ҇ти твоеѧ̀ ѿ, на́съ, а҆враа́ма ра́ди возлю́бленнагѡ ѿ тебє̀, и҆ за і҆саа́ка раба̀ твоего̀ и҆ і҆и҃лѧ ст҃а́го твоего̀,	Не відніми від нас милости Твоєї заради Авраама, улюбленого Твого, заради Ісаака, раба Твого, й Ізраїля, святого Твого,
36	36
и҆̀мже гл҃алъ є҆сѝ оу҆мно́жити сѣ́мѧ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ ѕвѣ́зды небє́сныѧ и҆ ꙗ҆́кѡ песо́къ вскра́й мо́рѧ.	яким Ти говорив, що примножиш сíм’я їх, як зірки небесні і як пісок на березі моря.
37	37
Ꙗ҆́кѡ, влⷣко, оу҆ма́лихомсѧ па́че всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ, и҆ є҆смы̀ смире́ни по все́й землѝ дне́сь грѣ̑хъ ра́ди на́шихъ,	Ми принижені, Господи, більше за всі народи, і принижені нині на всій землі за гріхи наші,
38	38
и҆ нѣ́сть во вре́мѧ сїѐ кнѧ́зѧ и҆ прⷪ҇ро́ка и҆ вожда̀, нижѐ всесожже́нїѧ, нижѐ же́ртвы, нижѐ приноше́нїѧ, нижѐ кади́ла ни мѣ́ста, є҆́же пожре́ти пред̾ тобо́ю	і немає у нас у даний час ні князя, ні пророка, ні вождя, ні всепалення, ні жертви, ні приношення, ні фіміаму, ні місця, щоб нам принести жертву Тобі і знайти милість Твою.
39	39
и҆ ѡ҆брѣстѝ млⷭ҇ть: но дꙋше́ю сокрꙋше́нною и҆ дꙋ́хомъ смире́ннымъ да прїѧ́ти бꙋ́демъ.	Але зі скрушеним серцем і смиренним духом нехай будемо прийняті.
40	40
Ꙗ҆́кѡ во всесожже́нїихъ ѻ҆́внихъ и҆ ю҆́нчихъ и҆ ꙗ҆́кѡ во тма́хъ а҆́гнєцъ тꙋ́чныхъ, та́кѡ да бꙋ́детъ же́ртва на́ша пред̾ тобо́ю дне́сь, и҆ да соверши́тсѧ по тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть стꙋда̀ оу҆пова́ющымъ на тѧ̀.	Як при всепаленні баранів і тельців і як при тисячах повнотілих агнців, так нехай буде жертва наша перед Тобою нині благоугодною Тобі; бо немає сорому тим, хто уповає на Тебе.
41	41
И҆ ни҃ѣ возслѣ́дꙋемъ всѣ́мъ се́рдцемъ и҆ бои́мсѧ тебє̀ и҆ и҆́щемъ лица̀ твоегѡ̀:	І нині ми йдемо за Тобою всім серцем і боїмося Тебе і шукаємо лиця Твого.
42	42
не посрамѝ на́съ, но сотворѝ съ на́ми по кро́тости твое́й и҆ по мно́жествꙋ млⷭ҇ти твоеѧ̀,	Не посором нас, але сотвори з нами за поблажливістю Твоєю і за безліччю милости Твоєї
43	43
и҆ и҆змѝ на́съ по чꙋдесє́мъ твои̑мъ, и҆ да́ждь сла́вꙋ и҆́мени твоемꙋ̀, гдⷭ҇и.	і визволи нас силою чудес Твоїх, і дай славу імені Твоєму, Господи,
44	44
И҆ да посра́мѧтсѧ всѝ ꙗ҆влѧ́ющїи рабѡ́мъ твои̑мъ ѕла̑ѧ, и҆ да постыдѧ́тсѧ ѿ всѧ́кїѧ си́лы, и҆ крѣ́пость и҆́хъ да сокрꙋши́тсѧ,	і нехай посоромляться всі, що роблять рабам Твоїм зло, і нехай посоромляться з усією могутністю, і сила їх нехай скрушиться,
45	45
и҆ да разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆ди́нъ и҆ сла́венъ по все́й вселе́ннѣй.	і нехай пізнають, що Ти Господь Бог єдиний і славний по всій вселенній».
46	46
И҆ не преста́ша вве́ргшїи и҆̀хъ слꙋги̑ царє́вы, жгꙋ́ще пе́щь на́фѳою и҆ смоло́ю, и҆ и҆згре́бьими и҆ хвра́стїемъ:	А тим часом слуги царя, які вкинули їх, не переставали розпалювати піч нафтою, смолою, паклею і хмизом,
47	47
и҆ разлива́щесѧ пла́мень над̾ пе́щїю на ла́ктїй четы́редесѧть де́вѧть,	і піднімалося полум’я над піччю на сорок дев’ять ліктів
48	48
и҆ ѡ҆бы́де и҆ пожжѐ, и҆̀хже ѡ҆брѣ́те ѡ҆́крестъ пе́щи халде́йскїѧ.	і виривалося, і спалювало тих з халдеїв, яких досягало біля печі.
49	49
А҆́гг҃лъ же гдⷭ҇ень сни́де кꙋ́пнѡ съ сꙋ́щими со а҆за́рїею въ пе́щь	Але ангел Господній зійшов у піч разом з Азарією і тими, що були з ним,
50	50
и҆ ѿтрѧсѐ пла́мень ѻ҆́гненный ѿ пе́щи и҆ сотворѝ сре́днее пе́щи ꙗ҆́кѡ дꙋ́хъ росы̀ шꙋмѧ́щь: и҆ не прикоснꙋ́сѧ и҆́хъ ѿню́дъ ѻ҆́гнь и҆ не ѡ҆скорбѝ, нижѐ стꙋ́жи и҆̀мъ.	і викинув полум’я вогню з печі, і зробив, що всередині печі був ніби шумливий вологий вітер, і вогонь ніскільки не доторкнувся до них, і не зашкодив їм, і не збентежив їх.
51	51
Тогда̀ ті́и трїѐ ꙗ҆́кѡ є҆ди́ными оу҆сты̑ поѧ́хꙋ и҆ благословлѧ́хꙋ и҆ сла́влѧхꙋ бг҃а въ пещѝ, глаго́люще:	Тоді ці троє, ніби одними вустами, заспівали у печі, і благословили і прославили Бога:
52	52
блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, бж҃е ѻ҆тє́цъ на́шихъ, и҆ препѣ́тый и҆ превозноси́мый во вѣ́ки, и҆ блгⷭ҇ве́но и҆́мѧ сла́вы твоеѧ̀ ст҃о́е, и҆ препѣ́тое и҆ превозноси́мое во вѣ́ки.	«Благословенний Ти, Господи Боже отців наших, і хвальний і препрославлений повіки, і благословенне ім’я слави Твоєї, святе і прехвальне, що підноситься повіки.
53	53
Блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ во хра́мѣ ст҃ы́ѧ сла́вы твоеѧ̀, и҆ препѣ́тый и҆ превозноси́мый во вѣ́ки.	Благословенний Ти у храмі святої слави Твоєї, і прехвальний і преславний повіки.
54	54
Блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ, ви́дѧй бє́здны, сѣдѧ́й на херꙋві́мѣхъ, и҆ препѣ́тый и҆ првозноси́мый во вѣ́ки.	Благословенний Ти, що бачиш безодні, що сидиш на херувимах, і прехвальний і препрославлений повіки.
55	55
Блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ на прⷭ҇то́лѣ сла́вы црⷭ҇твїѧ твоегѡ̀, и҆ препѣ́тый и҆ превозноси́мый во вѣ́ки.	Благословенний Ти на престолі слави царства Твого, і прехвальний і препрославлений повіки.
56	56
Блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ на тве́рди небе́снѣй, и҆ препѣ́тый и҆ превозноси́мый во вѣ́ки.	Благословенний Ти на тверді небесній, і прехвальний і препрославлений повіки.
57	57
Благослови́те, всѧ̑ дѣла̀ гдⷭ҇нѧ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
58	58
Бл҃гослови́те, а҆́гг҃ли гдⷭ҇ни, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословіть, ангели Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
59	59
Благослови́те, небеса̀, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, небеса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
60	60
Благослови́те, во́ды всѧ̑, ꙗ҆̀же превы́ше иебе́съ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте Господа, усі води, які вище небес, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
61	61
Бл҃гослови́те, всѧ̑ си̑лы гдⷭ҇ни, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, усі сили Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
62	62
Благослови́те, со́лнце и҆ лꙋна̀, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, сонце і місяць, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
63	63
Благослови́те, ѕвѣ́зды небє́сныѧ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, зірки небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
64	64
Благослови́те, всѧ́къ до́ждь и҆ роса̀, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, усякий дощ і роса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
65	65
Благослови́те, всѝ дꙋ́си, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, усі вітри, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
66	66
Благослови́те, ѻ҆́гнь и҆ ва́ръ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, вогонь і жар, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
67	67
Благослови́те, стꙋ́дь и҆ зно́й, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозносите є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, холод і спека, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
68	68
Благослови́те, ро́сы и҆ и҆́ней, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, роси та іній, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
69	69
Благослови́те, нѡ́щи и҆ дні́е, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, ночі і дні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
70	70
Благослови́те, свѣ́тъ и҆ тма̀, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, світло і пітьма, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
71	71
Благослови́те, ле́дъ и҆ мра́зъ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, лід і мороз, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
72	72
Благослови́те, сла̑ны и҆ снѣ́зи, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, іній і сніг, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
73	73
Благослови́те, мѡ́лнїѧ и҆ ѡ҆́блацы, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, блискавки і хмари, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
74	74
Да благослови́тъ землѧ̀ гдⷭ҇а, да пое́тъ и҆ превозно́ситъ є҆го̀ во вѣ́ки.	Нехай благословляє земля Господа, нехай оспівує і прославляє Його повіки.
75	75
Благослови́те, го́ры и҆ хо́лми, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, гори і пагорби, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
76	76
Благослови́те, всѧ̑ прозѧба̑ющаѧ на землѝ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляй Господа усе, що росте на землі, оспівуй і прославляй Його повіки.
77	77
Благослови́те, и҆сто́чницы, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, джерела, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
78	78
Благослови́те, морѧ̀ и҆ рѣ́ки, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, моря і ріки, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
79	79
Благослови́те, ки́ти и҆ всѧ̑ дви̑жꙋщаѧсѧ въ вода́хъ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте Господа, кити і все, що рухається у водах, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
80	80
Благослови́те, всѧ̑ пти̑цы небє́сныѧ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, усі птахи небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
81	81
Благослови́те, ѕвѣ́рїе и҆ всѝ ско́ти, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте Господа, звірі і вся худоба, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
82	82
Благослови́те, сы́нове человѣ́честїи, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозиоси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, сини людські, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
83	83
Да благослови́тъ і҆и҃ль гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляй, Ізраїлю, Господа, оспівуй і прославляй Його повіки.
84	84
Благослови́те, і҆ере́є гдⷭ҇ни, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, священики Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
85	85
Благослови́те, рабѝ гдⷭ҇ни, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, раби Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
86	86
Благослови́те, дꙋ́си и҆ дꙋ́ши првⷣныхъ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, ду́хи і душі праведних, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
87	87
Благослови́те, прпⷣбнїи и҆ смире́ннїи се́рдцемъ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки.	Благословляйте, праведні і смиренні серцем, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
88	88
Благослови́те, а҆на́нїа, а҆за́рїа и҆ мїсаи́лъ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки: ꙗ҆́кѡ и҆з̾ѧ́тъ ны̀ ѿ а҆́да и҆ сп҃сѐ ны̀ ѿ рꙋкѝ сме́рти, и҆ и҆зба́ви ны̀ ѿ среды̀ пе́щи и҆ горѧ́ща пла́мене, и҆ ѿ среды̀ ѻ҆гнѧ̀ и҆зба́ви ны̀.	Благословляйте, Ананіє, Азаріє і Мисаїле, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки; бо Він вивів нас з пекла і спас нас від руки смерти, і визволив нас із середовища печі палючого полум’я, й із середовища вогню визволив нас.
89	89
И҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви, ꙗ҆́кѡ вл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀.	Славте Господа, бо Він благий, бо повік милість Його.
90	90
Благослови́те, всѝ чтꙋ́щїи гдⷭ҇а, бг҃а богѡ́въ, по́йте и҆ и҆сповѣ́дайтесѧ, ꙗ҆́кѡ во вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀.	Благословляйте усі, хто шанує Господа, Бога богів, оспівуйте і славте, бо повіки милість Його».]
91	91
Навꙋходоно́соръ же слы́ша пою́щихъ и҆̀хъ, и҆ почꙋди́сѧ, и҆ воста̀ со тща́нїемъ, и҆ речѐ вельмо́жамъ свои̑мъ: не трїе́хъ ли мꙋже́й вверго́хомъ средѣ̀ ѻ҆гнѧ̀ свѧ́заныхъ; И҆ рѣ́ша царе́ви: вои́стиннꙋ, царю̀.	Навуходоносор цар, [почувши, що вони співають,] здивувався, і поспішно встав, і сказав вельможам своїм: чи не трьох мужів кинули ми у вогонь зв’язаними? Вони у відповідь сказали цареві: істинно так, царю!
92	92
И҆ речѐ ца́рь: сѐ, а҆́зъ ви́ждꙋ мꙋ́жы четы́ри разрѣшє́ны и҆ ходѧ́щѧ средѣ̀ ѻ҆гнѧ̀, и҆ и҆стлѣ́нїѧ нѣ́сть въ ни́хъ, и҆ зра́къ четве́ртагѡ подо́бенъ сн҃ꙋ бж҃їю.	На це він сказав: ось, я бачу чотирьох мужів незв’язаних, які ходять посеред вогню, і немає їм шкоди; і вигляд четвертого подібний до сина Божого.
93	93
Тогда̀ прїи́де навꙋходоно́соръ ко оу҆́стїю пе́щи ѻ҆гне́мъ разжже́нныѧ и҆ речѐ: седра́хъ, мїса́хъ, а҆вденагѡ̀, рабѝ бг҃а вы́шнѧгѡ, и҆зыди́те и҆ прїиди́те. И҆ и҆зыдо́ша седра́хъ, мїса́хъ, а҆вденагѡ̀ ѿ среды̀ ѻ҆гнѧ̀.	Тоді підійшов Навуходоносор до челюстів печі, розжареної вогнем, і сказав: Седраху, Мисаху й Авденаго, раби Бога Всевишнього! вийдіть і підійдіть! Тоді Седрах, Мисах і Авденаго вийшли із середовища вогню.
94	94
И҆ собра́шасѧ кнѧ̑зи и҆ воевѡ́ды, и҆ мѣстонача̑лницы и҆ вельмѡ́жи царє́вы, и҆ ви́дѧхꙋ мꙋже́й, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆долѣ̀ ѻ҆́гнь тѣлесє́мъ и҆́хъ и҆ вла́са главы̀ и҆́хъ не ѡ҆палѝ, и҆ ри̑зы и҆́хъ не и҆змѣни́шасѧ, и҆ вонѝ ѻ҆́гненны не бѧ́ше въ ни́хъ.	І, зібравшись, сатрапи, намісники, воєначальники і радники царя побачили, що над тілами мужів цих вогонь не мав сили, і волосся на голові не обпалене, й одяг їхній не змінився, і навіть запаху вогню не було від них.
95	95
И҆ поклони́сѧ пред̾ ни́ми ца́рь бг҃ꙋ, и҆ ѿвѣща̀ навꙋходоно́соръ ца́рь и҆ речѐ: блгⷭ҇ве́нъ бг҃ъ седра́ховъ, мїса́ховъ и҆ а҆вденагѡ̀, и҆́же посла̀ а҆́гг҃ла своего̀ и҆ и҆з̾ѧ̀ ѻ҆́троки своѧ̑, ꙗ҆́кѡ оу҆пова́ша на него̀: и҆ сло́во царе́во премѣни́ша, и҆ преда́ша тѣлеса̀ своѧ̑ во ѻ҆́гнь, ꙗ҆́кѡ да не послꙋ́жатъ, ни покло́нѧтсѧ всѧ́комꙋ бо́гꙋ и҆но́мꙋ, но то́чїю бг҃ꙋ своемꙋ̀:	Тоді Навуходоносор сказав: благословенний Бог Седраха, Мисаха й Авденаго, Який послав ангела Свого і визволив рабів Своїх, які уповали на Нього і не послухалися царського повеління, і віддали тіла свої [вогню], щоб не служити і не поклонятися іншому богу, крім Бога свого!
96	96
и҆ а҆́зъ заповѣ́даю за́повѣдь: всѝ лю́дїе, пле́мѧ, ꙗ҆зы́къ, а҆́ще рече́тъ хꙋлꙋ̀ на бг҃а седра́хова и҆ мїса́хова и҆ а҆вденагѡ̀, въ па́гꙋбꙋ бꙋ́дꙋтъ, и҆ до́мове и҆́хъ въ разграбле́нїе: поне́же нѣ́сть бг҃а дрꙋга́гѡ, и҆́же возмо́жетъ и҆зба́вити си́це.	І від мене дається повеління, щоб з усякого народу, племені і мови, хто вимовить хулу на Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, був порубаний на шматки, і дім його перетворений на руїни, бо немає іншого бога, який міг би так спасати.
97	97
Тогда̀ ца́рь поста́ви седра́ха, мїса́ха и҆ а҆вденагѡ̀ во странѣ̀ вавѷлѡ́нстѣй, и҆ возвели́чи и҆̀хъ, и҆ сподо́би и҆̀хъ старѣ́йшинства і҆ꙋде́євъ всѣ́хъ сꙋ́щихъ во ца́рствѣ є҆гѡ̀.	Тоді цар підніс Седраха, Мисаха й Авденаго у країні Вавилонській [і звеличив їх і поставив їх начальниками над іншими юдеями в його царстві].
98	98
Навꙋходоно́соръ ца́рь всѣ̑мъ лю́демъ, племенѡ́мъ и҆ ꙗ҆зы́кѡмъ сꙋ́щымъ во все́й землѝ, ми́ръ ва́мъ да оу҆мно́житсѧ.	Навуходоносор цар усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: мир вам нехай примножиться!
99	99
Зна́мєнїѧ и҆ чꙋдеса̀, ꙗ҆̀же сотворѝ со мно́ю бг҃ъ вы́шнїй, оу҆го́дно бы́сть предо мно́ю возвѣсти́ти ва́мъ,	Знамення і чудеса, які звершив наді мною Всевишній Бог, угодно мені звістити вам.
100	100
ко́ль вєли́каѧ и҆ крѣ̑пкаѧ: црⷭ҇тво є҆гѡ̀ црⷭ҇тво вѣ́чное, и҆ вла́сть є҆гѡ̀ въ ро́ды и҆ ро́ды.	Які великі знамення Його і які могутні чудеса Його! Царство Його — царство вічне, і володіння Його — у роди і роди.

← Глава́ в҃

Глава́ д҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт