|
Глава́ в҃
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
|
Въ лѣ́то второ́е ца́рства навꙋходоно́сорова, со́нїе ви́дѣ навꙋходоно́соръ, и҆ оу҆жасе́сѧ дꙋ́хъ є҆гѡ̀, и҆ со́нъ є҆гѡ̀ ѿстꙋпѝ ѿ негѡ̀:
|
У другий рік царювання Навуходоносора снилися Навуходоносору сни, і збурився дух його, і сон віддалився від нього.
|
|
2
|
2
|
|
и҆ речѐ ца́рь призва́ти ѡ҆баѧ́телей и҆ волхвѡ́въ, и҆ чародѣ́євъ и҆ халде́євъ, є҆́же возвѣсти́ти царю̀ со́нъ є҆гѡ̀. И҆ прїидо́ша и҆ ста́ша пред̾ царе́мъ.
|
І звелів цар скликати тайновідців, і ворожбитів, і чаклунів, і халдеїв, щоб вони розповіли цареві сновидіння його. Вони прийшли, і стали перед царем.
|
|
3
|
3
|
|
И҆ речѐ и҆̀мъ ца́рь: ви́дѣхъ со́нъ, и҆ оу҆жасе́сѧ дꙋ́хъ мо́й, є҆́же оу҆разꙋмѣ́ти со́нъ.
|
І сказав їм цар: сон снився мені, і тривожиться дух мій; бажаю знати цей сон.
|
|
4
|
4
|
|
И҆ глаго́лаше халде́є сѵ́рски царе́ви: царю̀, во вѣ́ки живѝ: ты̀ повѣ́ждь со́нъ рабѡ́мъ твои̑мъ, и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣсти́мъ тѝ.
|
І сказали халдеї цареві по-арамейськи: царю! повіки живи! скажи сон рабам твоїм, і ми пояснимо значення його.
|
|
5
|
5
|
|
Ѿвѣща́ же ца́рь халде́ѡмъ и҆ речѐ: сло́во ѿстꙋпи́ло є҆́сть ѿ менє̀: а҆́ще оу҆́бѡ не возвѣститѐ мѝ сна̀ и҆ сказа́нїѧ є҆гѡ̀, въ па́гꙋбꙋ вꙋ́дете, и҆ до́мове ва́ши разгра́бѧтсѧ:
|
Відповів цар і сказав халдеям: слово відступило від мене; якщо ви не скажете мені сновидіння і значення його, то на шматки будете порубані, і доми ваші обернуться на руїни.
|
|
6
|
6
|
|
а҆́ще же со́нъ и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣститѐ мнѣ̀, даѧ̑нїѧ и҆ да́ры и҆ че́сть мно́гꙋ прїи́мете ѿ менє̀: то́чїю со́нъ и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣсти́те мнѣ̀.
|
Якщо ж розповісте сон і значення його, то одержите від мене дари, нагороду і велику шану; отже, скажіть мені сон і значення його.
|
|
7
|
7
|
|
И҆ ѿвѣща́ша второ́е и҆ рѣ́ша: ца́рь да повѣ́сть со́нъ рабѡ́мъ свои̑мъ, и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣсти́мъ є҆мꙋ̀.
|
Вони вдруге відповіли і сказали: нехай скаже цар рабам своїм сновидіння, і ми пояснимо його значення.
|
|
8
|
8
|
|
И҆ ѿвѣща̀ ца́рь и҆ речѐ: пои́стиннѣ вѣ́мъ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ вре́мѧ вы̀ (то́чїю) и҆скꙋпꙋ́ете, поне́же ви́дите, ꙗ҆́кѡ ѿстꙋпи́ло є҆́сть сло́во ѿ менє̀:
|
Відповів цар і сказав: точно знаю, що ви хочете виграти час, тому що бачите, що слово відступило від мене.
|
|
9
|
9
|
|
а҆́ще оу҆̀бо сна̀ не возвѣститѐ мнѣ̀, вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ сло́во ло́жно и҆ растлѣ́нно совѣща́стесѧ рещи́ предо мно́ю, до́ндеже вре́мѧ мине́тъ: со́нъ мо́й повѣ́дите мнѣ̀, и҆ оу҆вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣститѐ мнѣ̀.
|
Оскільки ви не оголошуєте мені сновидіння, то у вас один намір: ви збираєтеся сказати мені неправду й обман, поки мине час; отже, розкажіть мені сон, і тоді я дізнаюся, що ви можете пояснити мені і значення його.
|
|
10
|
10
|
|
Ѿвѣща́ша же па́ки халде́є пред̾ царе́мъ и҆ рѣ́ша: нѣ́сть человѣ́ка на землѝ, и҆́же сло́во царе́во возмо́жетъ возвѣсти́ти, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ ца́рь вели́кїй и҆ кнѧ́зь не вопроша́етъ ссиева́гѡ словесѐ ѡ҆баѧ́телѧ, волхва̀ и҆ халде́а:
|
Халдеї відповіли царю і сказали: немає на землі людини, яка могла б відкрити цю справу царя, і тому жоден цар, великий і могутній, не вимагав подібного ні від якого тайновідця, ворожбита і халдея.
|
|
11
|
11
|
|
поне́же сло́во, є҆го́же вопроша́етъ ца́рь, тѧ́жко, и҆ нѣ́сть дрꙋга́гѡ, и҆́же возвѣсти́тъ є҆̀ пред̾ царе́мъ, но то́чїю бо́зи, и҆́хже нѣ́сть житїѐ со всѧ́кою пло́тїю.
|
Діло, якого цар вимагає, таке складне, що ніхто інший не може відкрити його цареві, крім богів, які не живуть з плоттю.
|
|
12
|
12
|
|
Тогда̀ ца́рь въ ꙗ҆́рости и҆ во гнѣ́вѣ мно́зѣ речѐ погꙋби́ти всѧ̑ мꙋ̑дрыѧ ваввѷлѡ̑нскїѧ.
|
Розлютився цар і сильно розгнівався на це, і наказав знищити всіх мудреців вавилонських.
|
|
13
|
13
|
|
И҆ и҆зы́де повелѣ́нїе, и҆ мꙋ́дрїи оу҆бива́хꙋсѧ: и҆ взыска́ша данїи́ла и҆ дрꙋгѡ́въ є҆гѡ̀ оу҆би́ти ѧ҆̀.
|
Коли вийшло це повеління, щоб убивати мудреців, шукали Даниїла і товаришів його, щоб умертвити їх.
|
|
14
|
14
|
|
Тогда̀ данїи́лъ ѿвѣща̀ совѣ́тъ и҆ ра́зꙋмъ а҆рїѡ́хꙋ а҆рхїмагі́рꙋ ца́рскꙋ, и҆́же и҆зы́де оу҆би́ти мꙋ́дрыхъ вавѷлѡ́нскихъ,
|
Тоді Даниїл звернувся з порадою і мудрістю до Ариоха, начальника царських охоронців, який вийшов убивати мудреців вавилонських;
|
|
15
|
15
|
|
и҆ вопроша́ше и҆̀ глаго́лѧ: кнѧ́же царе́въ, ѡ҆ чесо́мъ и҆зы́де и҆зрѣче́нїе безстꙋ́дное ѿ лица̀ царе́ва; Возвѣсти́ же а҆рїѡ́хъ сло́во данїи́лꙋ.
|
і запитав Ариоха, сильного при царі: «чому таке грізне повеління від царя?» Тоді Ариох розповів усю справу Даниїлові.
|
|
16
|
16
|
|
Данїи́лъ же вни́де и҆ молѝ царѧ̀, ꙗ҆́кѡ да вре́мѧ да́стъ є҆мꙋ̀, и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣсти́тъ царю̀.
|
І Даниїл увійшов, і ублагав царя дати йому час, і він представить цареві тлумачення сну.
|
|
17
|
17
|
|
И҆ вни́де данїи́лъ въ до́мъ сво́й и҆ возвѣстѝ сло́во а҆на́нїи и҆ а҆за́рїи и҆ мїсаи́лꙋ, дрꙋгѡ́мъ свои̑мъ:
|
Даниїл прийшов у дім свій, і розповів справу Ананії, Мисаїлу й Азарії, товаришам своїм,
|
|
18
|
18
|
|
и҆ щедро́тъ проша́хꙋ оу҆ бг҃а нбⷭ҇нагѡ ѡ҆та́йнѣ се́й, ꙗ҆́кѡ да не поги́бнꙋтъ данїи́лъ и҆ дрꙋ́зїе є҆гѡ̀ со про́чїими мꙋ́дрыми вавѷлѡ́нскими.
|
щоб вони просили милости у Бога небесного про цю таємницю, щоб Даниїл і товариші його не загинули з іншими мудрецями вавилонськими.
|
|
19
|
19
|
|
Тогда̀ данїи́лꙋ во снѣ̀ но́щїю та́йна ѿкры́сѧ: и҆ благословѝ данїи́лъ бг҃а нбⷭ҇наго
|
І тоді відкрита була таємниця Даниїлові у нічному видінні, і Даниїл благословив Бога небесного.
|
|
20
|
20
|
|
и҆ речѐ: бꙋ́ди и҆́мѧ гдⷭ҇а бг҃а блгⷭ҇ве́но ѿ вѣ́ка и҆ до вѣ́ка, ꙗ҆́кѡ премⷣрость и҆ смы́слъ и҆ крѣ́пость є҆гѡ̀ є҆́сть,
|
І сказав Даниїл: нехай буде благословенне ім’я Господа від віку і до віку! бо у Нього мудрість і сила;
|
|
21
|
21
|
|
и҆ то́й премѣнѧ́етъ времена̀ и҆ лѣ̑та, поставлѧ́етъ цари̑ и҆ преставлѧ́етъ, даѧ́й премꙋ́дрость мꙋ̑дрымъ и҆ ра́зꙋмъ вѣ́дꙋщымъ смышле́нїе:
|
він змінює часи і літа, скидає царів і поставляє царів; дає мудрість мудрим і розуміння розумним;
|
|
22
|
22
|
|
то́й ѿкрыва́етъ глꙋбѡ́каѧ и҆ сокровє́ннаѧ, свѣ́дый сꙋ̑щаѧ во тмѣ̀ и҆ свѣ́тъ съ ни́мъ є҆́сть:
|
Він відкриває глибоке і таємне, знає, що у мороці, і світло живе з Ним.
|
|
23
|
23
|
|
тебѣ̀, бж҃е ѻ҆тцє́въ мои́хъ, и҆сповѣ́даюсѧ и҆ хвалю̀, ꙗ҆́кѡ премꙋ́дрость и҆ си́лꙋ да́лъ мѝ є҆сѝ и҆ возвѣсти́лъ мѝ є҆сѝ, ꙗ҆̀же проси́хомъ оу҆ тебє̀, и҆ видѣ́нїе царе́во возвѣсти́лъ мѝ є҆сѝ.
|
Славлю і величаю Тебе, Боже батьків моїх, що Ти дарував мені мудрість і силу і відкрив мені те, про що ми благали Тебе; бо Ти відкрив нам справу царя.
|
|
24
|
24
|
|
И҆ прїи́де данїи́лъ ко а҆рїѡ́хꙋ є҆го́же приста́ви ца́рь погꙋби́ти мꙋ̑дрыѧ вавѷлѡ́нскїѧ, и҆ речѐ є҆мꙋ̀: мꙋ́дрыхъ вавѷлѡ́нскихъ не погꙋблѧ́й, но введи́ мѧ пред̾ царѧ̀, и҆ сказа́нїе сна̀ возвѣшꙋ̀ є҆мꙋ̀.
|
Після цього Даниїл увійшов до Ариоха, якому цар повелів умертвити мудреців вавилонських, прийшов і сказав йому: не убивай мудреців вавилонських; введи мене до царя, і я відкрию значення сну.
|
|
25
|
25
|
|
Тогда̀ а҆рїѡ́хъ съ потща́нїемъ введѐ данїи́ла пред̾ царѧ̀ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: ѡ҆брѣто́хъ мꙋ́жа ѿ плѣ̑нникъ жидо́вскихъ, и҆́же сказа́нїе царю̀ возвѣсти́тъ.
|
Тоді Ариох негайно привів Даниїла до царя і сказав йому: я знайшов з полонених синів Юдеї людину, яка може відкрити цареві значення сну.
|
|
26
|
26
|
|
И҆ ѿвѣща̀ ца́рь и҆ речѐ данїи́лꙋ, є҆мꙋ́же и҆́мѧ валтаса́ръ: мо́жеши ли мѝ возвѣсти́ти со́нъ, є҆го́же ви́дѣхъ, и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀;
|
Цар сказав Даниїлові, який названий був Валтасаром: чи можеш ти сказати мені сон, який я бачив, і значення його?
|
|
27
|
27
|
|
И҆ ѿвѣща̀ данїи́лъ пред̾ царе́мъ и҆ речѐ: та́йны, є҆ѧ́же ца́рь вопроша́етъ, нѣ́сть мꙋ́дрыхъ, волхвѡ́въ, нижѐ ѡ҆баѧ́телей газари́нѡвъ (си́ла) возвѣсти́ти царю̀:
|
Даниїл відповів цареві і сказав: таємниці, про яку цар запитує, не можуть відкрити цареві ні мудреці, ні чародії, ні тайновідці, ні ворожбити.
|
|
28
|
28
|
|
но є҆́сть бг҃ъ на нбⷭ҇си ѿкрыва́ѧй та̑йны и҆ возвѣстѝ царю̀ навꙋходоно́сорꙋ, и҆̀мже подоба́етъ бы́ти въ послѣ̑днїѧ дни̑. Со́нъ тво́й и҆ видѣ́нїе главы̀ твоеѧ̀ на ло́жи твое́мъ сїѐ є҆́сть, царю̀:
|
Але є на небесах Бог, Який відкриває таємниці; і Він відкрив цареві Навуходоносору, що буде в останні дні. Сон твій і видіння голови твоєї на ложі твоєму були такі:
|
|
29
|
29
|
|
помышлє́нїѧ твоѧ̑ на ло́жи твое́мъ взыдо́ша, чесомꙋ̀ подоба́етъ бы́ти по си́хъ, и҆ ѿкрыва́ѧй та̑йны ꙗ҆вѝ тебѣ̀, и҆̀мже подоба́етъ бы́ти:
|
ти, царю, на ложі твоєму думав про те, що буде після цього? і Той, Хто відкриває таємниці, показав тобі те, що буде.
|
|
30
|
30
|
|
и҆ мнѣ̀ не премꙋ́дростїю сꙋ́щею во мнѣ̀ па́че всѣ́хъ живꙋ́щихъ та́йна сїѧ̀ ѿкры́сѧ, но ра́ди тогѡ̀, ꙗ҆́кѡ да возвѣщꙋ̀ сказа́нїе царю̀, да оу҆разꙋмѣ́еши размышлє́нїѧ се́рдца твоегѡ̀.
|
А мені таємниця ця відкрита не тому, що я мудріший за всіх, хто живе, але для того, щоб відкрито було цареві розуміння і щоб ти узнав думки серця твого.
|
|
31
|
31
|
|
Ты̀, царю̀ ви́дѣлъ є҆сѝ: и҆ сѐ, тѣ́ло є҆ди́но, ве́лїе тѣ́ло ѻ҆́но, и҆ ѡ҆бли́чїе є҆гѡ̀ высоко̀, стоѧ́що пред̾ лице́мъ твои́мъ, и҆ ѡ҆́бразъ є҆гѡ̀ стра́шенъ:
|
Тобі, царю, було таке видіння: ось, якийсь великий ідол; величезний був цей ідол, у надзвичайному блиску стояв він перед тобою, і страшний був вигляд його.
|
|
32
|
32
|
|
тѣ́ло, є҆гѡ́же глава̀ ѿ зла́та чи́ста, рꙋ́цѣ и҆ пє́рси и҆ мы̑шцы є҆гѡ̀ срє́брѧны, чре́во и҆ сте́гна мѣ̑дѧна,
|
У цього ідола голова була з чистого золота, груди його і руки його — зі срібла, черево його і стегна його мідні,
|
|
33
|
33
|
|
го́лєни желѣ̑зны, но́зѣ, ча́сть оу҆́бѡ нѣ́каѧ желѣ́зна и҆ ча́сть нѣ́каѧ скꙋде́льна:
|
гомілки його залізні, ноги його частково залізні, частково глиняні.
|
|
34
|
34
|
|
ви́дѣлъ є҆сѝ, до́ндеже ѿто́ржесѧ ка́мень ѿ горы̀ без̾ рꙋ́къ, и҆ оу҆да́ри тѣ́ло въ но́зѣ желѣ̑зны и҆ скꙋдє́льны, и҆ и҆стнѝ и҆̀хъ до конца̀:
|
Ти бачив його, доки камінь не відірвався від гори без допомоги рук, ударив у ідола, у залізні і глиняні ноги його, і розбив їх.
|
|
35
|
35
|
|
тогда̀ сотро́шасѧ вкꙋ́пѣ скꙋде́ль, желѣ́зо, мѣ́дь, сребро̀ и҆ зла́то, и҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ пра́хъ ѿ гꙋмна̀ лѣ́тнѧ: и҆ взѧ́тъ ѧ҆̀ премно́гїй вѣ́тръ, и҆ мѣ́сто не ѡ҆брѣ́тесѧ и҆̀мъ: ка́мень же порази́вый тѣ́ло бы́сть гора̀ вели́ка и҆ напо́лни всю̀ зе́млю.
|
Тоді все разом роздробилося: залізо, глина, мідь, срібло і золото зробилися як порох на літніх токах, і вітер розніс їх, і сліду не залишилося від них; а камінь, який розбив ідола, зробився великою горою і наповнив усю землю.
|
|
36
|
36
|
|
Се́й є҆́сть со́нъ, а҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ рече́мъ пред̾ царе́мъ.
|
Ось сон! Скажемо перед царем і значення його.
|
|
37
|
37
|
|
Ты̀, царю̀, ца́рь царе́й, є҆мꙋ́же бг҃ъ нбⷭ҇ный ца́рство дадѐ крѣ́пко и҆ держа́вно и҆ че́стно:
|
Ти, царю, цар царів, якому Бог небесний дарував царство, владу, силу і славу,
|
|
38
|
38
|
|
во всѧ́цѣмъ мѣ́стѣ, и҆дѣ́же живꙋ́тъ сы́нове человѣ̑чи и҆ ѕвѣ́рїе по́льстїи, и҆ пти̑цы небє́сныѧ и҆ ры̑бы морскі̑ѧ да́лъ є҆́сть въ рꙋ́кꙋ твою̀ и҆ поста́вилъ тѧ̀ властели́на всѣ̑мъ: ты̀ є҆сѝ глава̀ злата́ѧ.
|
і всіх синів людських, де б вони не жили, звірів земних і птахів небесних Він віддав до твоїх рук і поставив тебе владикою над усіма ними. Ти — це золота голова!
|
|
39
|
39
|
|
И҆ послѣдѝ тебє̀ воста́нетъ ца́рство дрꙋго́е ме́ншее тебє̀, є҆́же є҆́сть сребро̀, ца́рство же тре́тїе, є҆́же є҆́сть мѣ́дь, є҆́же соѡдолѣ́етъ все́й землѝ,
|
Після тебе постане інше царство, нижче за твоє, і ще третє царство, мідне, яке буде володарювати над всією землею.
|
|
40
|
40
|
|
и҆ ца́рство четве́ртое, є҆́же бꙋ́детъ крѣ́пко а҆́ки желѣ́зо: ꙗ҆́коже желѣ́зо стончева́етъ и҆ оу҆мѧгча́етъ всѧ̑, та́кожде и҆ то̀ и҆стончи́тъ и҆ и҆стни́тъ всѧ̑.
|
А четверте царство буде міцне, як залізо; бо як залізо розбиває і роздроблює все, так і воно, подібно до нищівного заліза, буде роздроблювати і розтрощувати.
|
|
41
|
41
|
|
А҆ ꙗ҆́кѡ ви́дѣлъ є҆сѝ но́зѣ и҆ пе́рсты, ча́сть оу҆́бѡ нѣ́кꙋю желѣ́знꙋ, ча́сть же нѣ́кꙋю гли́нѧнꙋ, ца́рство раздѣле́но бꙋ́детъ, и҆ ѿ ко́рене желѣ́зна бꙋ́детъ въ не́мъ, ꙗ҆́коже ви́дѣлъ є҆сѝ желѣ́зо смѣ́шено съ гли́ною:
|
А що ти бачив ноги і пальці на ногах частково з глини гончарної, а частково із заліза, то буде царство розділене, і в ньому залишиться трохи міцности заліза, тому що ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною.
|
|
42
|
42
|
|
и҆ пе́рсты ножні́и, ча́сть оу҆́бѡ нѣ́каѧ желѣ́зна, ча́сть же нѣ́каѧ гли́нѧна, ча́сть нѣ́каѧ ца́рства бꙋ́детъ крѣпка̀ и҆ ѿ негѡ̀ бꙋ́детъ сокрꙋше́на.
|
І як пальці ніг були частково із заліза, а частково з глини, так і царство буде частково міцне, частково крихке.
|
|
43
|
43
|
|
Ꙗ҆́кѡ ви́дѣлъ є҆сѝ желѣ́зо смѣ́шено со гли́ною, смѣ́шєны бꙋ́дꙋтъ во пле́мени человѣ́чи, и҆ не бꙋ́дꙋтъ прилѣплѧ́ющесѧ се́й къ семꙋ̀, ꙗ҆́коже желѣ́зо не смѣша́етсѧ со гли́ною.
|
А що ти бачив залізо, змішане з глиною гончарною, це означає, що вони змішаються через сíм’я людське, але не зіллються одне з одним, як залізо не змішується з глиною.
|
|
44
|
44
|
|
И҆ во дне́хъ царе́й тѣ́хъ возста́витъ бг҃ъ нбⷭ҇ный ца́рство, є҆́же во вѣ́ки не разсы́плетсѧ, и҆ ца́рство є҆гѡ̀ лю́демъ и҆нѣ̑мъ не ѡ҆ста́нетсѧ, и҆стни́тъ и҆ развѣ́етъ всѧ̑ ца̑рства, то́е же ста́нетъ во вѣ́ки,
|
І в дні тих царств Бог небесний воздвигне царство, яке повіки не зруйнується, і царство це не буде передано іншому народові; воно скрушить і зруйнує всі царства, а саме буде стояти вічно,
|
|
45
|
45
|
|
ꙗ҆́коже ви́дѣлъ є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ ѿсѣче́сѧ ѿ горы̀ ка́мень без̾ рꙋ́къ и҆ и҆стнѝ гли́нꙋ, желѣ́зо, мѣ́дь, сребро̀, зла́то. Бг҃ъ вели́кїй возвѣстѝ царю̀, и҆̀мже подоба́етъ бы́ти по си́хъ: и҆ и҆́стиненъ со́нъ, и҆ вѣ́рно сказа́нїе є҆гѡ̀.
|
оскільки ти бачив, що камінь відірваний був від гори не руками і роздробив залізо, мідь, глину, срібло і золото. Великий Бог дав знати царю, що буде після цього. І вірний цей сон, і точне тлумачення його!
|
|
46
|
46
|
|
Тогда̀ ца́рь навꙋходоно́соръ падѐ на лицѐ и҆ поклони́сѧ данїи́лꙋ, и҆ речѐ да́ры и҆ благовѡ́нїѧ возлїѧ́ти є҆мꙋ̀.
|
Тоді цар Навуходоносор упав на лице своє і поклонився Даниїлові, і звелів принести йому дари і запашні куріння.
|
|
47
|
47
|
|
И҆ ѿвѣща́въ ца́рь речѐ данїи́лꙋ: пои́стиннѣ бг҃ъ ва́шъ то́й є҆́сть бг҃ъ богѡ́въ и҆ гдⷭ҇ь господе́й и҆ цр҃ь царе́й, ѿкрыва́ѧй та̑йны, поне́же возмо́глъ є҆сѝ ѿкры́ти та́йнꙋ сїю̀.
|
І сказав цар Даниїлові: істинно Бог ваш є Бог богів і Владика царів, Який відкриває таємниці, коли ти міг відкрити цю таємницю!
|
|
48
|
48
|
|
И҆ возвели́чи ца́рь данїи́ла, и҆ да́ры вели̑ки и҆ мнѡ́ги дадѐ є҆мꙋ̀, и҆ поста́ви є҆го̀ над̾ все́ю страно́ю вавѷлѡ́нскою и҆ кнѧ́зѧ воево́дамъ, над̾ всѣ́ми мꙋ́дрыми вавѷлѡ́нскими.
|
Тоді підніс цар Даниїла і дав йому багато великих дарунків, і поставив його над усією областю Вавилонською і головним начальником над усіма мудрецями вавилонськими.
|
|
49
|
49
|
|
И҆ данїи́лъ просѝ оу҆ царѧ̀ и҆ приста́ви над̾ дѣ́лы страны̀ вавѷлѡ́нскїѧ седра́ха, мїса́ха и҆ а҆вденагѡ̀. Данїи́лъ же бѧ́ше во дворѣ̀ царе́вѣ.
|
Але Даниїл просив царя, і він поставив Седраха, Мисаха й Авденаго над ділами країни Вавилонської, а Даниїл залишився при дворі царя.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.