Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ ѳ҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Глава́ ѳ҃	Глава 9

1	1
Въ пе́рвое лѣ́то да́рїа сы́на а҆ссꙋи́рова, ѿ пле́мене ми́дска, и҆́же ца́рствова во ца́рствѣ халде́йстѣмъ,	У перший рік Дарія, сина Ассуїрового, з роду мідійського, який поставлений був царем над царством Халдейським,
2	2
въ лѣ́то пе́рвое ца́рства є҆гѡ̀, а҆́зъ данїи́лъ разꙋмѣ́хъ въ кни́гахъ число̀ лѣ́тъ, ѡ҆ не́мже бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко і҆еремі́и прⷪ҇ро́кꙋ, на сконча́нїе ѡ҆пꙋстѣ́нїѧ і҆ерⷭ҇ли́млѧ се́дмьдесѧтъ лѣ́тъ.	у перший рік царювання його я, Даниїл, зрозумів по книгах число років, про які було слово Господнє до Єремії пророка, що сімдесят років сповняться над спустошенням Єрусалима.
3	3
И҆ да́хъ лицѐ моѐ къ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ, є҆́же взыска́ти моли́твы и҆ проше́нїѧ въ постѣ̀ и҆ во вре́тищи и҆ пе́пелѣ,	І повернув я лице моє до Господа Бога з молитвою і благанням, у посту і веретищі і попелі.
4	4
и҆ моли́хсѧ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ моемꙋ̀ и҆ и҆сповѣ́дахсѧ и҆ рѣ́хъ: гдⷭ҇и, бж҃е вели́кїй и҆ чꙋ́дный, хранѧ́й завѣ́тъ тво́й и҆ млⷭ҇ть твою̀ лю́бѧщымъ тѧ̀ и҆ хранѧ́щымъ за́пѡвѣди твоѧ̑:	І молився я Господу Богу моєму, і сповідувався і сказав: «Молю Тебе, Господи Боже великий і дивний, що зберігаєш завіт і милість до тих, які люблять Тебе і виконують повеління Твої!
5	5
согрѣши́хомъ, беззако́нновахомъ, нече́ствовахомъ и҆ ѿстꙋпи́хомъ и҆ оу҆клони́хомсѧ ѿ за́повѣдїй твои́хъ и҆ ѿ сꙋдѡ́въ твои́хъ	Згрішили ми, чинили беззаконно, діяли нечестиво, були впертими і відступили від заповідей Твоїх і від постанов Твоїх;
6	6
и҆ не послꙋ́шахомъ ра̑бъ твои́хъ прⷪ҇ро́кѡвъ, и҆̀же глаго́лаша во и҆́мѧ твоѐ ко царє́мъ на́шымъ и҆ кнѧзє́мъ на́шымъ, и҆ ѻ҆тцє́мъ на́шымъ и҆ всѣ̑мъ лю́демъ землѝ.	і не слухали рабів Твоїх, пророків, які Твоїм ім’ям говорили царям нашим, і вельможам нашим, і батькам нашим, і всьому народу країни.
7	7
Тебѣ̀, гдⷭ҇и, пра́вда, на́мъ же стыдѣ́нїе лица̀, ꙗ҆́коже де́нь се́й, мꙋ́жꙋ і҆ꙋ́динꙋ, и҆ живꙋ́щымъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ всемꙋ̀ і҆и҃лю, и҆ бли̑жнимъ и҆ да̑льнимъ во все́й землѝ, и҆дѣ́же разсѣ́ѧлъ є҆сѝ ѧ҆̀ та́мѡ, во ѿверже́нїи и҆́хъ, и҆́мже ѿверго́шасѧ тебє̀, гдⷭ҇и.	У Тебе, Господи, правда, а у нас на лицях сором, як день цей, у кожного юдея, у жителів Єрусалима й у всього Ізраїля, у ближніх і далеких, у всіх країнах, куди Ти вигнав їх за відступлення їх, з яким вони відступили від Тебе.
8	8
Тебѣ̀, гдⷭ҇и, є҆́сть пра́вда, на́мъ же стыдѣ́нїе лица̀, и҆ царє́мъ на́шымъ и҆ кнѧзє́мъ на́шымъ и҆ ѻ҆тцє́мъ на́шымъ, и҆̀же согрѣши́хомъ тебѣ̀.	Господи! у нас на лицях сором, у царів наших, у князів наших і у батьків наших, тому що ми згрішили перед Тобою.
9	9
Гдⷭ҇ꙋ же бг҃ꙋ на́шемꙋ щедрѡ́ты и҆ ѡ҆чищє́нїѧ, ꙗ҆́кѡ ѿстꙋпи́хомъ ѿ гдⷭ҇а	А у Господа Бога нашого милосердя і прощення, бо ми збурилися проти Нього
10	10
и҆ не послꙋ́шахомъ гла́са гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ, ходи́ти въ зако́нѣхъ є҆гѡ̀, и҆̀хже дадѐ пред̾ лице́мъ на́шимъ рꙋко́ю ра̑бъ свои́хъ прⷪ҇ро́кѡвъ.	і не слухали гласу Господа Бога нашого, щоб жити за законами Його, які Він дав нам через рабів Своїх, пророків.
11	11
И҆ ве́сь і҆и҃ль престꙋпѝ зако́нъ тво́й, и҆ оу҆клони́шасѧ є҆́же не послꙋ́шати гла́са твоегѡ̀: и҆ прїи́де на ны̀ клѧ́тва и҆ заклѧ́тїе впи́саное въ зако́нѣ мѡѷсе́а раба̀ бж҃їѧ, ꙗ҆́кѡ согрѣши́хомъ є҆мꙋ̀.	І весь Ізраїль переступив закон Твій і відвернувся, щоб не слухати гласу Твого; і за те вилилися на нас прокляття і клятва, які написані у законі Мойсея, раба Божого: бо ми згрішили перед Ним.
12	12
И҆ оу҆ста́ви словеса̀ своѧ̑, ꙗ҆̀же гл҃а на ны̀ и҆ на сꙋдїи̑ на́шѧ, и҆̀же сꙋди́ша на́мъ, навестѝ на ны̀ ѕла̑ѧ вели̑каѧ, ꙗ҆ковы́хъ не бы́сть под̾ всѣ́мъ небесе́мъ, по (всѣ̑мъ) бы́вшымъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ,	І Він виконав слова Свої, які прорік на нас і на суддів наших, які судили нас, навівши на нас велику біду, якої не бувало під небесами і яка звершилася над Єрусалимом.
13	13
ꙗ҆́коже є҆́сть пи́сано въ зако́нѣ мѡѷсе́овѣ, всѧ̑ ѕла̑ѧ сїѧ̑ прїидо́ша на ны̀: и҆ не помоли́хомсѧ лицꙋ̀ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ, ѿврати́тисѧ ѿ непра́вдъ на́шихъ, и҆ є҆́же смы́слити во все́й и҆́стинѣ твое́й (гдⷭ҇и).	Як написано у законі Мойсея, так вся ця біда осягла нас; але ми не благали Господа Бога нашого, щоб нам навернутися від беззаконь наших і зрозуміти істину Твою.
14	14
И҆ оу҆бꙋди́сѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ на ѕло́бꙋ на́шꙋ и҆ наведѐ сїѧ̑ на ны̀, ꙗ҆́кѡ првⷣнъ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ во все́мъ дѣѧ́нїи свое́мъ, є҆́же сотворѝ, и҆ не послꙋ́шахомъ гла́са є҆гѡ̀.	Спостерігав Господь цю біду і навів її на нас: бо праведний Господь Бог наш у всіх ділах Своїх, які звершує, але ми не слухали гласу Його.
15	15
И҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, бж҃е на́шъ, и҆́же и҆зве́лъ є҆сѝ лю́ди твоѧ̑ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ рꙋко́ю крѣ́пкою и҆ сотвори́лъ є҆сѝ себѣ̀ самомꙋ̀ и҆́мѧ, ꙗ҆́коже де́нь се́й, согрѣши́хомъ, беззако́нновахомъ.	І нині, Господи Боже наш, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною і явив славу Твою, як день цей! згрішили ми, чинили нечестиво.
16	16
Гдⷭ҇и, всѣ́мъ поми́лованїемъ твои́мъ да ѿврати́тсѧ ꙗ҆́рость твоѧ̀ и҆ гнѣ́въ тво́й ѿ гра́да твоегѡ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма, ѿ горы̀ ст҃ы́ѧ твоеѧ̀: ꙗ҆́кѡ согрѣши́хомъ непра́вдами на́шими и҆ беззако́нїемъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, і҆еⷭ҇ли́мъ и҆ лю́дїе твоѝ во оу҆кори́знꙋ бы́ша во всѣ́хъ ѡ҆кре́стныхъ на́съ.	Господи! за всією правдою Твоєю нехай відвернеться гнів Твій і обурення Твоє від града Твого, Єрусалима, від святої гори Твоєї; бо за гріхи наші і беззаконня батьків наших Єрусалим і народ Твій зневажають усі, хто оточує нас.
17	17
И҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, бж҃е на́шъ, оу҆слы́ши моли́твꙋ раба̀ твоегѡ̀ и҆ проше́нїе є҆гѡ̀, и҆ ꙗ҆вѝ лицѐ твоѐ на ст҃и́лище твоѐ ѡ҆пꙋстѣ́вшее, тебє̀ ра́ди, гдⷭ҇и.	І нині почуй, Боже наш, молитву раба Твого і моління його і споглянь світлим лицем Твоїм на спустошене святилище Твоє, заради Тебе, Господи.
18	18
Приклонѝ, гдⷭ҇и, бж҃е мо́й, оу҆́хо твоѐ и҆ оу҆слы́ши, ѿве́рзи ѻ҆́чи твоѝ и҆ ви́ждь потребле́нїе на́ше и҆ гра́да твоегѡ̀, въ не́мже призва́сѧ и҆́мѧ твоѐ, ꙗ҆́кѡ не на на́шѧ пра̑вды (оу҆пова́юще) поверга́емъ моле́нїе на́ше пред̾ тобо́ю, но на щедрѡ́ты твоѧ̑ мнѡ́гїѧ, гдⷭ҇и.	Прихили, Боже мій, вухо Твоє і почуй, відкрий очі Твої і споглянь на спустошення наші і на місто, на якому наречене ім’я Твоє; бо ми приносимо моління наші перед Тобою, уповаючи не на праведність нашу, але на Твоє велике милосердя.
19	19
Оу҆слы́ши, гдⷭ҇и, ѡ҆чтⷭ҇и, гдⷭ҇и, вонмѝ, гдⷭ҇и, и҆ сотворѝ, и҆ не закоснѝ тебє̀ ра́ди, бж҃е мо́й, ꙗ҆́кѡ и҆́мѧ твоѐ призва́сѧ во гра́дѣ твое́мъ и҆ въ лю́дехъ твои́хъ.	Господи! почуй; Господи! прости; Господи! зваж і вчини, не зволікай заради Тебе Самого, Боже мій, бо Твоє ім’я наречене на місті Твоєму і на народі Твоєму».
20	20
Є҆ще́ же мѝ глаго́лющꙋ и҆ молѧ́щꙋсѧ и҆ и҆сповѣ́дающꙋ грѣхѝ моѧ̑ и҆ грѣхѝ люді́й мои́хъ і҆и҃лѧ, и҆ припа́дающꙋ съ моле́нїемъ мои́мъ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ мои́мъ ѡ҆ горѣ̀ ст҃ѣ́й є҆гѡ̀:	І коли я ще говорив і молився, і сповідував гріхи мої і гріхи народу мого, Ізраїля, і приносив благання мої перед Господом Богом моїм про святу гору Бога мого;
21	21
и҆ є҆щѐ глаго́лющꙋ мѝ въ моли́твѣ, и҆ сѐ, мꙋ́жъ гаврїи́лъ, є҆го́же ви́дѣхъ въ видѣ́нїи мое́мъ въ нача́лѣ, парѧ́щь, и҆ прикоснꙋ́сѧ мнѣ̀, а҆́ки въ ча́съ же́ртвы вече́рнїѧ,	коли я ще продовжував молитву, муж Гавриїл, якого я бачив раніше у видінні, швидко прилетівши, доторкнувся до мене близько часу вечірньої жертви
22	22
и҆ вразꙋми́ мѧ, и҆ глаго́ла ко мнѣ̀, и҆ речѐ: данїи́ле, нн҃ѣ и҆зыдо́хъ оу҆стро́ити тебѣ̀ ра́зꙋмъ:	і напоумляв мене, говорив зі мною і сказав: «Даниїле! тепер я зійшов, щоб навчити тебе розуміння.
23	23
въ нача́лѣ моли́твы твоеѧ̀ и҆зы́де сло́во, и҆ а҆́зъ прїидо́хъ возвѣсти́ти тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ мꙋ́жъ жела́нїй є҆сѝ ты̀, размы́сли ѡ҆ словесѝ и҆ разꙋмѣ́й во ꙗ҆вле́нїи.	На початку моління твого вийшло слово, і я прийшов звістити його тобі, бо ти муж бажань; отже, зваж на слово і зрозумій видіння.
24	24
Се́дмьдесѧтъ седми́нъ сократи́шасѧ ѡ҆ лю́дехъ твои́хъ и҆ ѡ҆ гра́дѣ твое́мъ ст҃ѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ да ѡ҆бетша́етъ согрѣше́нїе, и҆ сконча́етсѧ грѣ́хъ, и҆ запеча́таютсѧ грѣсѝ, и҆ загла́дѧтсѧ непра̑вды, и҆ ѡ҆чи́стѧтсѧ беззакѡ́нїѧ, и҆ приведе́тсѧ пра́вда вѣ́чнаѧ: и҆ запеча́таетсѧ видѣ́нїе и҆ прⷪ҇ро́къ, и҆ пома́жетсѧ ст҃ы́й ст҃ы́хъ.	Сімдесят седмин визначені для народу твого і святого міста твого, щоб покритий був злочин, запечатані були гріхи і згладжені беззаконня, і щоб приведена була правда вічна, і запечатані були видіння і пророк, і помазаний був Святий святих.
25	25
И҆ оу҆вѣ́си и҆ оу҆разꙋмѣ́еши ѿ и҆схо́да словесѐ, є҆́же ѿвѣща́ти и҆ є҆́же согради́ти і҆еⷭ҇ли́мъ, да́же до хрⷭ҇та̀ старѣ́йшины седми́нъ се́дмь и҆ седми́нъ шестьдесѧ́тъ двѣ̀: и҆ возврати́тсѧ, и҆ согради́тсѧ сто́гна и҆ забра̑ла, и҆ и҆стоща́тсѧ лѣ̑та.	Отже, знай і розумій: з того часу, як вийде повеління про відновлення Єрусалима, до Христа Владики сім седмин і шістдесят дві седмини; і повернеться народ і відбудуються вулиці і стіни, але у важкі часи.
26	26
И҆ по седми́нахъ шести́десѧти двꙋ́хъ потреби́тсѧ пома́занїе, и҆ сꙋ́дъ не бꙋ́детъ въ не́мъ: гра́дъ же и҆ ст҃о́е разсы́плетсѧ со старѣ́йшиною грѧдꙋ́щимъ, и҆ потребѧ́тсѧ а҆́ки въ пото́пѣ, и҆ до конца̀ ра́ти сокраще́нныѧ чи́номъ, поги́бельми.	І після закінчення шістдесяти двох седмин відданий буде на смерть Христос, і не буде; а місто і святилище зруйновані будуть народом вождя, який прийде, і кінець його буде як від повені, і до кінця війни будуть спустошення.
27	27
И҆ оу҆тверди́тъ завѣ́тъ мнѡ́зѣмъ седми́на є҆ди́на: въ по́лъ же седми́ны ѿи́метсѧ же́ртва и҆ возлїѧ́нїе, и҆ во свѧти́лищи ме́рзость запꙋстѣ́нїѧ бꙋ́детъ, и҆ да́же до сконча́нїѧ вре́мене сконча́нїе да́стсѧ на ѡ҆пꙋстѣ́нїе.	Й утвердить завіт для багатьох одна седмина, а у половині седмини припиниться жертва і приношення, і на крилі святилища буде мерзота запустіння, і остаточно визначена загибель осягне спустошувача».

← Глава́ и҃

Глава́ і҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт