Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ з҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

Глава́ з҃	Глава 7

1	1
(Заⷱ҇ к҃е҃.) И҆ хожда́ше і҆и҃съ по си́хъ въ галїле́и: не хотѧ́ше бо во і҆ꙋде́и ходи́ти, ꙗ҆́кѡ и҆ска́хꙋ є҆го̀ і҆ꙋде́є оу҆би́ти.	Після цього Ісус ходив Галилеєю, бо не хотів ходити по Юдеї, тому що шукали юдеї, як вбити Його.
2	2
Бѣ́ же бли́з̾ пра́здникъ і҆ꙋде́йскїй, потче́нїе сѣ́ни.	Наближалося свято юдейське — ставлення кущів.
3	3
Рѣ́ша оу҆̀бо къ немꙋ̀ бра́тїѧ є҆гѡ̀: прейдѝ ѿсю́дꙋ, и҆ и҆дѝ во і҆ꙋде́ю, да и҆ оу҆чн҃цы̀ твоѝ ви́дѧтъ дѣла̀ твоѧ̑, ꙗ҆̀же твори́ши:	Тоді брати Його сказали Йому: вийди звідси та іди до Юдеї, щоб і ученики Твої бачили діла, які Ти твориш.
4	4
никто́же бо въ та́йнѣ твори́тъ что̀, и҆ и҆́щетъ са́мъ ꙗ҆́вѣ бы́ти: а҆́ще сїѧ̑ твори́ши, ꙗ҆вѝ себѐ мі́рови.	Бо ніхто не робить щось таємно, коли сам домагається бути відомим. Якщо Ти твориш такі діла, яви Себе світові.
5	5
Ни бра́тїѧ бо є҆гѡ̀ вѣ́ровахꙋ въ него̀.	Бо і брати Його не вірували в Нього.
6	6
Гл҃а оу҆̀бо и҆̀мъ і҆и҃съ: вре́мѧ моѐ не оу҆̀ прїи́де: вре́мѧ же ва́ше всегда̀ гото́во є҆́сть:	На це Ісус сказав їм: Мій час ще не настав, час же вам завжди готовий.
7	7
не мо́жетъ мі́ръ ненави́дѣти ва́съ: мене́ же ненави́дитъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ свидѣ́телствꙋю ѡ҆ не́мъ, ꙗ҆́кѡ дѣла̀ є҆гѡ̀ ѕла̑ сꙋ́ть:	Не може світ ненавидіти вас, а Мене ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі.
8	8
вы̀ взы́дите въ пра́здникъ се́й: а҆́зъ не взы́дꙋ [не оу҆̀ взы́дꙋ] въ пра́здникъ се́й, ꙗ҆́кѡ вре́мѧ моѐ не оу҆̀ и҆спо́лнисѧ.	Ви йдіть на свято це, а Я ще не піду на це свято, бо час Мій ще не настав.
9	9
Сїѧ̑ ре́къ и҆̀мъ, ѡ҆ста̀ въ галїле́и.	Сказавши це їм, залишився в Галилеї.
10	10
Є҆гда́ же взыдо́ша бра́тїѧ є҆гѡ̀ въ пра́здникъ, тогда̀ и҆ са́мъ взы́де, не ꙗ҆́вѣ, но ꙗ҆́кѡ та́й.	Але коли брати Його прийшли на свято, тоді і Він прийшов, та не явно, а ніби таємно.
11	11
Жи́дове же и҆ска́хꙋ є҆го̀ въ пра́здникъ, и҆ глаго́лахꙋ: гдѣ̀ є҆́сть ѻ҆́нъ;	Юдеї ж шукали Його на святі і говорили: де Він?
12	12
И҆ ро́потъ мно́гъ бѣ̀ ѡ҆ не́мъ въ наро́дѣхъ: ѻ҆́вїи глаго́лахꙋ, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ є҆́сть: и҆ні́и же глаго́лахꙋ: нѝ, но льсти́тъ наро́ды.	І багато було розмов про Нього в народі. Одні говорили, що Він добрий, інші казали, що ні, Він зваблює народ.
13	13
Никто́же оу҆́бѡ ꙗ҆́вѣ глаго́лаше ѡ҆ не́мъ, стра́ха ра́ди і҆ꙋде́йскагѡ.	Проте ніхто не говорив про Нього відкрито, бо боялись юдеїв.
14	14
(Заⷱ҇ к҃ѕ҃.) А҆́бїе же въ преполове́нїе пра́здника взы́де і҆и҃съ во це́рковь, и҆ оу҆ча́ше.	У переполовення свята Ісус увійшов у храм і навчав.
15	15
И҆ дивлѧ́хꙋсѧ і҆ꙋде́є, глаго́люще: ка́кѡ се́й кни̑ги вѣ́сть не оу҆чи́всѧ;	І дивувалися юдеї, кажучи: як Він знає Писання, не вчившись?
16	16
Ѿвѣща̀ (оу҆̀бо) и҆̀мъ і҆и҃съ и҆ речѐ: моѐ оу҆ч҃нїе нѣ́сть моѐ, но посла́вшагѡ мѧ̀:	Ісус сказав їм у відповідь: Моє вчення — не Моє, а Того, Хто послав Мене;
17	17
а҆́ще кто̀ хо́щетъ во́лю є҆гѡ̀ тво́рити, разꙋмѣ́етъ ѡ҆ оу҆ч҃нїи, ко́е ѿ бг҃а є҆́сть, и҆лѝ а҆́зъ ѿ себє̀ гл҃ю:	хто хоче творити волю Його, той довідається про це вчення, чи воно від Бога, чи Я Сам від Себе кажу.
18	18
глаго́лѧй ѿ себє̀, сла́вы своеѧ̀ и҆́щетъ: а҆ и҆щѧ́й сла́вы посла́вшагѡ є҆го̀, се́й и҆́стиненъ є҆́сть, и҆ нѣ́сть непра́вды въ не́мъ.	Хто говорить сам від себе, той шукає слави собі, а Хто шукає слави Тому, Хто послав Його, Той є істинний, і неправди немає в Ньому.
19	19
Не мѡѷсе́й ли дадѐ ва́мъ зако́нъ; и҆ никто́же ѿ ва́съ твори́тъ зако́на. Что̀ менѐ и҆́щете оу҆би́ти;	Чи не дав вам Мойсей закон? І ніхто з вас не виконує закону. Чого ж шукаєте, як вбити Мене?
20	20
Ѿвѣща̀ наро́дъ и҆ речѐ: бѣ́са ли и҆́маши; кто̀ тебѐ и҆́щетъ оу҆би́ти;	Народ сказав у відповідь: чи не біс у Тобі? Хто хоче Тебе вбити?
21	21
Ѿвѣща̀ і҆и҃съ и҆ речѐ и҆̀мъ: є҆ди́но дѣ́ло сотвори́хъ, и҆ всѝ дивите́сѧ:	Ісус далі сказав їм: одне діло зробив Я, і ви всі дивуєтеся.
22	22
сегѡ̀ ра́ди мѡѷсе́й дадѐ ва́мъ ѡ҆брѣ́занїе, не ꙗ҆́кѡ ѿ мѡѷсе́а є҆́сть, но ѿ ѻ҆тє́цъ: и҆ въ сꙋббѡ́тꙋ ѡ҆брѣ́заете человѣ́ка:	Мойсей дав вам обрізання [хоч воно не від Мойсея, а від отців], і в суботу ви обрізуєте чоловіка.
23	23
а҆́ще ѡ҆брѣ́занїе прїе́млетъ человѣ́къ въ сꙋббѡ́тꙋ, да не разори́тсѧ зако́нъ мѡѷсе́овъ: на мѧ́ ли гнѣ́ваетесѧ, ꙗ҆́кѡ всего̀ человѣ́ка здра́ва сотвори́хъ въ сꙋббѡ́тꙋ;	Якщо в суботу приймає чоловік обрізання, щоб не порушити закону Мойсеєвого, — то чому на Мене ремствуєте за те, що Я всього чоловіка зцілив у суботу?
24	24
не сꙋди́те на лица̑, но првⷣный сꙋ́дъ сꙋди́те.	Не судіть з вигляду, а судіть судом справедливим.
25	25
Глаго́лахꙋ оу҆̀бо нѣ́цыи ѿ і҆ерⷭ҇ли́млѧнъ: не се́й ли є҆́сть, є҆го́же и҆́щꙋтъ оу҆би́ти;	Тут деякі з єрусалимлян говорили: чи не Той це, Якого хочуть убити?
26	26
и҆ сѐ, не ѡ҆бинꙋ́ѧсѧ гл҃етъ, и҆ ничесѡ́же є҆мꙋ̀ не глаго́лютъ: є҆да̀ ка́кѡ [вои́стиннꙋ] разꙋмѣ́ша кнѧ̑зи, ꙗ҆́кѡ се́й є҆́сть хрⷭ҇то́съ;	Ось Він говорить відкрито, і нічого не кажуть Йому; чи не переконалися начальники, що Він справді Христос?
27	27
но сего̀ вѣ́мы, ѿкꙋ́дꙋ є҆́сть: хрⷭ҇то́съ же є҆гда̀ прїи́детъ, никто́же вѣ́сть, ѿкꙋ́дꙋ бꙋ́детъ.	Але ж ми знаємо, звідки Він; Христос же, коли прийде, ніхто не знатиме, звідки Він.
28	28
Воззва̀ оу҆̀бо въ це́ркви оу҆чѧ̀ і҆и҃съ и҆ гл҃ѧ: и҆ менѐ вѣ́сте, и҆ вѣ́сте, ѿкꙋ́дꙋ є҆́смь: и҆ ѡ҆ себѣ̀ не прїидо́хъ, но є҆́сть и҆́стиненъ посла́вый мѧ̀, є҆гѡ́же вы̀ не вѣ́сте:	Тоді Ісус, навчаючи, голосно заговорив у храмі: і Мене знаєте, і знаєте звідки Я; і Я прийшов не Сам від Себе, але є істинний Той, Хто послав Мене, Якого ви не знаєте.
29	29
а҆́зъ вѣ́мъ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ ѿ негѡ̀ є҆́смь, и҆ то́й мѧ̀ посла̀.	Я ж знаю Його, бо Я від Нього, і Він послав Мене.
30	30
И҆ска́хꙋ оу҆̀бо, да и҆́мꙋтъ є҆го̀: и҆ никто́же возложѝ на́нь рꙋкѝ, ꙗ҆́кѡ не оу҆̀ бѣ̀ прише́лъ ча́съ є҆гѡ̀.	І хотіли схопити Його, але ніхто не наклав на Нього руки, бо ще не настав час Його.
31	31
Мно́зи же ѿ наро́да вѣ́роваша въ него̀, и҆ глаго́лахꙋ, ꙗ҆́кѡ хрⷭ҇то́съ, є҆гда̀ прїи́детъ, є҆да̀ бѡ́лша зна́мєнїѧ сотвори́тъ, ꙗ҆̀же се́й твори́тъ;	Багато ж з народу увірували в Нього і говорили: коли Христос прийде, невже створить більші чудеса, ніж Цей створив?
32	32
Слы́шаша фарїсе́є наро́дъ ро́пщꙋщь ѡ҆ не́мъ сїѧ̑: и҆ посла́ша фарїсе́є и҆ а҆рхїере́є слꙋги̑, да и҆́мꙋтъ є҆го̀.	Фарисеї почули, що таке говорить про Нього народ, і послали фарисеї та первосвященики слуг схопити Його.
33	33
Речѐ оу҆̀бо і҆и҃съ: є҆щѐ ма́ло вре́мѧ съ ва́ми є҆́смь, и҆ и҆дꙋ̀ къ посла́вшемꙋ мѧ̀:	Ісус же сказав їм: ще недовго бути Мені з вами, і Я піду до Того, Хто Мене послав.
34	34
взы́щете менѐ, и҆ не ѡ҆брѧ́щете: и҆ и҆дѣ́же є҆́смь а҆́зъ, вы̀ не мо́жете прїитѝ.	Шукатимете Мене, і не знайдете; і де буду Я, туди ви не зможете прийти.
35	35
Рѣ́ша же і҆ꙋде́є къ себѣ̀: ка́мѡ се́й хо́щетъ и҆тѝ, ꙗ҆́кѡ мы̀ не ѡ҆брѧ́щемъ є҆гѡ̀; є҆да̀ въ разсѣ́ѧнїе є҆́ллинское хо́щетъ и҆тѝ и҆ оу҆чи́ти є҆́ллины;	При цьому юдеї говорили між собою: куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не хоче Він іти в еллінське розсіяння і вчити еллінів?
36	36
что̀ є҆́сть сїѐ сло́во, є҆́же речѐ: взы́щете менѐ, и҆ не ѡ҆брѧ́щете; и҆ и҆дѣ́же є҆́смь а҆́зъ, вы̀ не мо́жете прїитѝ;	Що означають слова ці, які Він сказав: будете шукати Мене і не знайдете; і де Я буду, туди ви не зможете прийти?
37	37
(Заⷱ҇ к҃з҃.) Въ послѣ́днїй же де́нь вели́кїй пра́здника стоѧ́ше і҆и҃съ, и҆ зва́ше, гл҃ѧ: а҆́ще кто̀ жа́ждетъ, да прїи́детъ ко мнѣ̀ и҆ пїе́тъ:	В останній же великий день свята стояв Ісус і голосно говорив: хто спраглий, нехай іде до Мене і п’є.
38	38
вѣ́рꙋѧй въ мѧ̀, ꙗ҆́коже речѐ писа́нїе, рѣ́ки ѿ чре́ва є҆гѡ̀ и҆стекꙋ́тъ воды̀ жи́вы.	Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його потечуть ріки води живої.
39	39
Сїе́ же речѐ ѡ҆ д©ѣ, є҆го́же хотѧ́хꙋ прїима́ти вѣ́рꙋющїи во и҆́мѧ є҆гѡ̀: не оу҆̀ бо бѣ̀ дх҃ъ ст҃ы́й, ꙗ҆́кѡ і҆и҃съ не оу҆̀ бѣ̀ просла́вленъ.	Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в ім’я Його; бо ще не було на них Духа Святого, оскільки Ісус ще не був прославлений.
40	40
Мно́зи же ѿ наро́да слы́шавше сло́во, глаго́лахꙋ: се́й є҆́сть вои́стиннꙋ прⷪ҇ро́къ.	Багато ж з народу, почувши ці слова, говорили: Він воістину пророк.
41	41
Дрꙋзі́и глаго́лахꙋ: се́й є҆́сть хрⷭ҇то́съ. Ѻ҆́вїи же глаго́лахꙋ: є҆да̀ ѿ галїле́и хрⷭ҇то́съ прихо́дитъ;	Інші говорили: Це Христос. А ще інші казали: хіба з Галилеї Христос прийде?
42	42
не писа́нїе ли речѐ, ꙗ҆́кѡ ѿ сѣ́мене дв҃дова и҆ ѿ виѳлее́мскїѧ ве́си, и҆дѣ́же бѣ̀ дв҃дъ, хрⷭ҇то́съ прїи́детъ;	Чи не сказано в Писанні, що Христос прийде з роду Давидового і з Вифлеєма, з того міста, звідки був Давид?
43	43
Ра́спрѧ оу҆̀бо бы́сть въ наро́дѣ є҆гѡ̀ ра́ди.	Отже, виникла в народі через Нього незгода.
44	44
Нѣ́цыи же ѿ ни́хъ хотѧ́хꙋ ꙗ҆́ти є҆го̀: но никто́же возложѝ на́нь рꙋ́цѣ.	Деякі з них хотіли схопити Його; але ніхто не наклав на Нього рук.
45	45
Прїидо́ша же слꙋги̑ ко а҆рхїере́ѡмъ и҆ фарїсе́ѡмъ: и҆ рѣ́ша и҆̀мъ ті́и: почто̀ не приведо́сте є҆гѡ̀;	І слуги повернулися до первосвящеників і фарисеїв; і дорікали їм: чому не привели Його?
46	46
Ѿвѣща́ша слꙋги̑: николи́же та́кѡ є҆́сть глаго́лалъ человѣ́къ, ꙗ҆́кѡ се́й чл҃вѣ́къ.	Слуги відповіли: ніколи не говорила людина так, як Цей Чоловік.
47	47
Ѿвѣща́ша оу҆̀бо и҆̀мъ фарїсе́є: є҆да̀ и҆ вы̀ прельще́ни бы́сте;	Фарисеї ж сказали їм: невже і ви спокусилися?
48	48
є҆да̀ кто̀ ѿ кнѧ̑зь вѣ́рова въ ѻ҆́нь, и҆лѝ ѿ фарїсє́й;	Хіба увірував у Нього хтось з начальників або з фарисеїв?
49	49
но наро́дъ се́й, и҆́же не вѣ́сть зако́на, про́клѧти сꙋ́ть.	Але цей народ, що не знає закону, проклятий він.
50	50
Глаго́ла нїкоди́мъ къ ни̑мъ, и҆́же прише́дый къ немꙋ̀ но́щїю, є҆ди́нъ сы́й ѿ ни́хъ:	Никодим, один з них, який приходив до Нього вночі, говорить їм:
51	51
є҆да̀ зако́нъ на́шъ сꙋ́дитъ человѣ́кꙋ, а҆́ще не слы́шитъ ѿ негѡ̀ пре́жде и҆ разꙋмѣ́етъ, что̀ твори́тъ;	хіба закон наш судить людину, якщо раніше не вислухають її і не дізнаються, що вона робить?
52	52
Ѿвѣща́ша и҆ реко́ша є҆мꙋ̀: є҆да̀ и҆ ты̀ ѿ галїле́и є҆сѝ; и҆спыта́й и҆ ви́ждь, ꙗ҆́кѡ прⷪ҇ро́къ ѿ галїле́и не прихо́дитъ.	На це сказали йому: чи й ти не з Галилеї? Роздивись і побачиш, що пророк з Галилеї не приходить.
53	53
И҆ и҆́де кі́йждо въ до́мъ сво́й.	І кожний пішов до свого дому.

← Глава́ ѕ҃

Глава́ и҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт