Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ и҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Глава́ и҃	Глава 8

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆исꙋ́сꙋ: не бо́йсѧ, нижѐ оу҆жаса́йсѧ: поимѝ съ собо́ю всѧ̑ мꙋ́жы вои̑нскїѧ, и҆ воста́въ взы́ди въ га́й: сѐ, преда́хъ въ рꙋ́цѣ твоѝ царѧ̀ га́йска и҆ зе́млю є҆гѡ̀, и҆ лю́ди є҆гѡ̀ и҆ гра́дъ є҆гѡ̀:	Господь сказав Ісусові: не бійся і не жахайся; візьми із собою весь народ, здатний до війни, і, вставши, піди до Гая; ось, Я віддаю в руки твої царя Гайського і народ його, місто його і землю його;
2	2
и҆ да сотвори́ши га́ю и҆ царю̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже сотвори́лъ є҆сѝ і҆ерїхѡ́нꙋ и҆ царю̀ є҆гѡ̀: и҆ плѣ́нъ є҆гѡ̀ и҆ скоты̀ є҆гѡ̀ да плѣни́ши себѣ̀: оу҆стро́й же себѣ̀ подса́дꙋ гра́дꙋ за собо́ю.	зроби з Гаєм і царем його те саме, що зробив ти з Єрихоном і царем його, тільки здобич його і худобу його розділіть собі; зроби засідку за містом.
3	3
И҆ воста̀ і҆исꙋ́съ и҆ всѝ мꙋ́жїе вои́нстїи, да вни́дꙋтъ въ га́й: и҆ и҆збра̀ і҆исꙋ́съ три́десѧть ты́сѧщъ мꙋже́й вои́нскихъ си́льныхъ крѣ́постїю и҆ посла̀ и҆̀хъ но́щїю,	Ісус і весь народ, здатний до війни, встав, щоб іти до Гая, і вибрав Ісус тридцять тисяч чоловік хоробрих і послав їх уночі,
4	4
и҆ заповѣ́да и҆̀мъ, глаго́лѧ: вы̀ скры́йтесѧ за гра́домъ: не дале́че бꙋ́дите ѿ гра́да ѕѣлѡ̀, и҆ бꙋ́дите всѝ гото́ви:	і дав їм наказ і сказав: дивіться, ви будете складати засідку біля міста позаду міста; не відходьте далеко від міста і будьте всі готові;
5	5
а҆́зъ же и҆ всѝ лю́дїе и҆̀же со мно́ю пристꙋ́пимъ ко гра́дꙋ: и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ и҆зы́дꙋтъ живꙋ́щїи въ гаѝ въ срѣ́тенїе на́мъ, ꙗ҆́коже и҆ пре́жде, и҆ побѣ́гнемъ ѿ лица̀ и҆́хъ:	а я і весь народ, який зі мною, підійдемо до міста; і коли [жителі Гая] виступлять проти нас, як і раніше, то ми побіжимо від них;
6	6
и҆ є҆гда̀ и҆зы́дꙋтъ в̾слѣ́дъ на́съ, ѿто́ргнемъ и҆̀хъ ѿ гра́да: и҆ рекꙋ́тъ: бѣжа́тъ сі́и ѿ лица̀ на́шегѡ, ꙗ҆́коже и҆ пре́жде:	вони підуть за нами, так що ми відволічемо їх від міста; бо вони скажуть: «біжать від нас, як і раніше»; коли ми побіжимо від них,
7	7
вы́ же воста́нете ѿ подса́ды, и҆ по́йдете во гра́дъ, и҆ преда́стъ є҆го̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ въ рꙋ́цѣ ва́ши:	тоді ви встаньте із засідки і заволодійте містом, і Господь Бог ваш віддасть його в руки ваші;
8	8
и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ во́змете гра́дъ, запали́те є҆го̀ ѻ҆гне́мъ, по словесѝ семꙋ̀ сотвори́те: сѐ, заповѣ́даю ва́мъ.	коли візьмете місто, запаліть місто вогнем, за словом Господнім зробіть; дивіться, я повеліваю вам.
9	9
И҆ посла̀ и҆̀хъ і҆исꙋ́съ, и҆ и҆до́ша въ подса́дꙋ: и҆ сѣдо́ша междꙋ̀ веѳи́лемъ и҆ междꙋ̀ га́їемъ, ѿ мо́рѧ га́їа.	Таким чином послав їх Ісус, і вони пішли в засідку і засіли між Вефилем і між Гаєм, із західного боку Гая; а Ісус у ту ніч ночував серед народу.
10	10
И҆ воста́въ і҆исꙋ́съ заꙋ́тра, соглѧ́да лю́ди: и҆ взы́де са́мъ и҆ ста́рцы і҆и҃лтестїи пред̾ людьмѝ въ га́й.	Вставши рано-вранці, Ісус оглянув народ, і пішов він і старійшини Ізраїлеві перед народом до Гая;
11	11
И҆ всѝ лю́дїе вои́нстїи съ ни́мъ взыдо́ша, и҆ и҆дꙋ́ще прїидо́ша сопроти́въ гра́да ѿ восто́кѡвъ: и҆ подса̑ды гра́да ѿ мо́рѧ.	і весь народ, здатний до війни, який був з ним, пішов, наблизився і підійшов до міста [зі східного боку, засідка ж була на захід від міста],
12	12
И҆ ѡ҆полчи́шасѧ ѿ сѣ́вера га́їа, и҆ (бы́сть) де́брь междꙋ̀ и҆́ми и҆ междꙋ̀ га́їемъ. И҆ взѧ̀ ꙗ҆́кѡ пѧ́ть ты́сѧщъ мꙋже́й, и҆ положѝ и҆̀хъ на подса́дꙋ междꙋ̀ веѳи́лемъ и҆ га́їемъ ѿ за́пада га́їа.	і поставив стан з північної сторони Гая, а між ним і Гаєм була долина. Потім узяв він близько п’яти тисяч чоловік і посадив їх у засідці між Вефилем і Гаєм, із західного боку міста.
13	13
И҆ поста́виша лю́дїе ве́сь по́лкъ ѿ сѣ́вера гра́да, а҆ прѡ́чаѧ є҆гѡ̀ ѿ мо́рѧ гра́да. И҆ по́йде і҆исꙋ́съ въ но́щь ѻ҆́нꙋ посредѣ̀ де́бри.	І народ розташував весь стан, який був з північного боку міста, так, що задня частина була з західного боку міста. І прийшов Ісус у ту ніч на середину долини.
14	14
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆ви́дѣ ца́рь га́йскїй, потща́сѧ, и҆ воста̀ ра́нѡ и҆ и҆зы́де въ срѣ́тенїе и҆̀мъ прѧ́мѡ на бра́нь, са́мъ и҆ всѝ лю́дїе є҆гѡ̀ съ ни́мъ во вре́мѧ, пред̾ лице́мъ подса́ды: ѻ҆́нъ же не вѣ́дѧше, ꙗ҆́кѡ подса́да є҆мꙋ̀ є҆́сть за гра́домъ (є҆гѡ̀).	Коли побачив це цар Гайський, негайно з жителями міста, вставши рано, виступив проти Ізраїля на бій, він і весь народ його, на призначене місце перед рівниною; а він не знав, що для нього є засідка позаду міста [його].
15	15
И҆ оу҆ви́дѣ, и҆ ѿи́де і҆исꙋ́съ и҆ ве́сь лю́дъ ѿ лица̀ и҆́хъ, и҆ побѣжѐ пꙋте́мъ пꙋсты́ни.	Ісус і весь Ізраїль, начебто вражені ними, побігли до пустелі;
16	16
И҆ оу҆крѣпи́сѧ ве́сь лю́дъ гна́ти в̾слѣ́дъ и҆́хъ, и҆ погна́ша в̾слѣ́дъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ ѿстꙋпи́ша ѿ гра́да.	а вони покликали весь народ, який був у місті, щоб переслідувати їх, і, переслідуючи Ісуса, віддалилися від міста;
17	17
(И҆) не ѡ҆ста́сѧ никто́же въ гаѝ и҆ веѳи́ли, и҆́же не погна̀ в̾слѣ́дъ і҆и҃лѧ: и҆ ѡ҆ста́виша гра́дъ ѿве́рстъ, и҆ гна́ша в̾слѣ́дъ і҆и҃лѧ.	у Гаї і Вефилі не залишилося жодної людини, яка не погналася б за Ізраїлем; і місто своє вони залишили відчиненим, переслідуючи Ізраїля.
18	18
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆исꙋ́сꙋ: прострѝ рꙋ́кꙋ твою̀ съ копїе́мъ, є҆́же въ рꙋцѣ̀ твое́й, на гра́дъ, занѐ въ рꙋ́кꙋ твою̀ преда́хъ є҆го̀: и҆ подса̑ды воста́нꙋтъ вско́рѣ ѿ мѣ́ста своегѡ̀. И҆ прострѐ і҆исꙋ́съ рꙋ́кꙋ свою̀ и҆ съ копїе́мъ на гра́дъ.	Тоді Господь сказав Ісусові: простягни спис, що у руці твоїй, до Гая, бо Я віддам його в руки твої [і засідка негайно встане з місця свого]. Ісус простяг [руку свою і] спис, що був у його руці, до міста.
19	19
И҆ подса̑ды воста́ша ско́рѡ ѿ мѣ́ста своегѡ̀: и҆ и҆зыдо́ша, є҆гда̀ прострѐ рꙋ́кꙋ, и҆ внидо́ша во гра́дъ, и҆ взѧ́ша є҆го̀: и҆ потща́вшесѧ запали́ша гра́дъ ѻ҆гне́мъ.	Ті, що сиділи у засідці, негайно встали з місця свого і побігли, як тільки він простяг руку свою, ввійшли в місто і взяли його і негайно запалили місто вогнем.
20	20
И҆ ѡ҆зрѣ́вшесѧ ѡ҆бита́тєли га́йстїи вспѧ́ть себє̀, оу҆зрѣ́ша ды́мъ восходѧ́щь ѿ гра́да до небесѐ, и҆ ктомꙋ̀ не и҆мѣ́ша ка́мѡ побѣ́гнꙋти, сѣ́мѡ и҆лѝ ѻ҆ва́мѡ: лю́дїе же бѣгꙋ́щїи въ пꙋсты́ню ѡ҆брати́шасѧ на гонѧ́щихъ.	Жителі Гая, оглянувшись назад, побачили, що дим від міста піднімався до неба. І не було для них місця, куди б бігти — ні туди ні сюди; бо народ, який біг до пустелі, повернувся на переслідувачів.
21	21
І҆исꙋ́съ же и҆ ве́сь і҆и҃ль оу҆ви́дѣша, ꙗ҆́кѡ взѧ́ша подса̑ды гра́дъ, и҆ ꙗ҆́кѡ восхо́дитъ ды́мъ гра́дный до небесѐ: и҆ ѡ҆брати́вшесѧ и҆зби́ша мꙋже́й га́йскихъ.	Ісус і весь Ізраїль, побачивши, що ті, які сиділи в засідці, взяли місто, і дим від міста піднявся [до неба], повернулися і стали уражати жителів Гая;
22	22
И҆ сі́и и҆зыдо́ша и҆з̾ гра́да проти́вꙋ и҆̀мъ, и҆ бы́ша посредѣ̀ полка̀ і҆и҃лева, сі́и ѿсю́дꙋ и҆ сі́и ѿѻнꙋ́дꙋ: и҆ и҆зби́ша и҆̀хъ, до́ндеже не ѡ҆ста́сѧ ни є҆ди́нъ ѿ ни́хъ цѣ́лъ, ни оу҆бѣжа̀.	а ті з міста вийшли назустріч їм, так що вони знаходилися всередині між ізраїльтянами, з яких одні були з того боку, а інші з іншого; так уражали їх, що не залишили жодного з них, хто уцілів би або втік;
23	23
И҆ царѧ̀ га́йска ꙗ҆́ша жи́ва, и҆ приведо́ша є҆го̀ ко і҆исꙋ́сꙋ.	а царя Гайського взяли живим і привели його до Ісуса.
24	24
И҆ бы́сть є҆гда̀ преста́ша сы́нове і҆и҃лєвы сѣкꙋ́ще всѣ́хъ сꙋ́щихъ въ гаѝ и҆ сꙋ́щихъ на полѧ́хъ и҆ на горѣ̀ и҆схо́да, и҆дѣ́же гони́ша и҆̀хъ, и҆ падо́ша всѝ ѻ҆́стрїемъ меча̀ на не́й до конца̀: и҆ ѡ҆брати́сѧ і҆исꙋ́съ въ га́й и҆ посѣчѐ и҆̀хъ мече́мъ.	Коли ізраїльтяни перебили всіх жителів Гая на полі, у пустелі, де вони переслідували їх, і коли усі вони до останнього впали від вістря меча, тоді всі ізраїльтяни повернулися до Гая і вразили його вістрям меча.
25	25
И҆ бы́ша всѝ па́дшїи въ то́й де́нь ѿ мꙋ́жеска по́лꙋ и҆ до же́нска двана́десѧть ты́сѧщъ, всѝ живꙋ́щїи въ гаѝ.	Полеглих у той день чоловіків і жінок, усіх жителів Гая, було дванадцять тисяч.
26	26
І҆исꙋ́съ же не ѡ҆братѝ рꙋкѝ своеѧ̀, ю҆́же прострѐ съ копїе́мъ, до́ндеже проклѧ̀ всѣ́хъ ѡ҆бита́ющихъ въ гаѝ.	Ісус не опускав руки своєї, яку простяг зі списом, доки не піддав закляттю всіх жителів Гая;
27	27
Кромѣ̀ скотѡ́въ (и҆́хъ) и҆ и҆мѣ́нїѧ, ꙗ҆̀же во гра́дѣ ѻ҆́нѣмъ, всѧ̑ плѣни́ша себѣ̀ сы́нове і҆и҃лєвы по повелѣ́нїю гдⷭ҇ню, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь і҆исꙋ́сꙋ.	тільки худобу і здобич міста цього [сини] Ізраїля розділили між собою, за словом Господа, як [Господь] сказав Ісусові.
28	28
И҆ запалѝ гра́дъ і҆исꙋ́съ ѻ҆гне́мъ: зе́млю неѡбита́емꙋ во вѣ́къ положѝ є҆го̀ да́же до сегѡ̀ днѐ.	І спалив Ісус Гай і обвернув його на вічні руїни, на пустелю, до цього дня;
29	29
И҆ царѧ̀ га́йска повѣ́си на дре́вѣ сꙋгꙋ́бѣмъ: и҆ бѧ́ше на дре́вѣ до ве́чера: и҆ заходѧ́щꙋ со́лнцꙋ повелѣ̀ і҆исꙋ́съ, и҆ снѧ́ша тѣ́ло є҆гѡ̀ съ дре́ва, и҆ поверго́ша є҆̀ въ ро́въ пред̾ враты̀ гра́да: и҆ насы́па над̾ ни́мъ грома́дꙋ вели́кꙋ ка́менїѧ да́же до сегѡ̀ днѐ.	а царя Гайського повісив на дереві, [і був він на дереві] до вечора; після заходу ж сонця наказав Ісус, і зняли труп його з дерева, і кинули його біля воріт міських, і накидали над ним велику купу каміння, яка вціліла навіть до цього дня.
30	30
Тогда̀ созда̀ і҆исꙋ́съ ѻ҆лта́рь гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ на горѣ̀ гева́лъ,	Тоді Ісус влаштував жертовник Господу Богу Ізраїлевому на горі Гевал,
31	31
ꙗ҆́коже заповѣ́да мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ ꙗ҆́коже написа́сѧ въ зако́нѣ мѡѷсе́овѣ, ѻ҆лта́рь ѿ ка́менїй всецѣ́лыхъ, на ни́хже не возложи́сѧ желѣ́зо: и҆ вознесѐ та́мѡ всесожжє́нїѧ гдⷭ҇ꙋ и҆ же́ртвꙋ спасе́нїѧ.	як заповів Мойсей, раб Господній, синам Ізраїлевим, про що написано в книзі закону Мойсея, — жертовник з каменів цільних, на які не піднімали заліза; і принесли на ньому всепалення Господу і звершили жертви мирні.
32	32
И҆ написа̀ і҆исꙋ́съ на ка́менїихъ вторы́й зако́нъ, зако́нъ мѡѷсе́овъ, є҆го́же написа̀ пред̾ сы̑ны і҆и҃левыми.	І написав [Ісус] там на каменях список із закону Мойсея, який він написав перед синами Ізраїлевими.
33	33
И҆ ве́сь і҆и҃ль, и҆ ста́рцы и҆́хъ и҆ сꙋдїи̑ и҆́хъ и҆ книгѡ́чїѧ и҆́хъ предходѧ́хꙋ сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ пред̾ кївѡ́томъ, и҆ жерцы̀ и҆ леѵі́ти воздвиза́ша кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ, прише́лецъ же и҆ тꙋзе́мецъ: и҆̀же бы́ша полови́на и҆́хъ бли́з̾ горы̀ гарїзі́нъ, и҆ полови́на и҆́хъ бли́з̾ горы̀ гева́лъ, ꙗ҆́коже заповѣ́да мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень блгⷭ҇ви́ти люді́й і҆и҃левыхъ въ пе́рвыхъ.	Весь Ізраїль, старійшини його і наглядачі [його] і судді його, стали з того й іншого боку ковчега навпроти священиків [і] левитів, які носять ковчег завіту Господнього, як прибульці, так і природні жителі, одна половина їх біля гори Гаризим, а друга половина біля гори Гевал, як раніше повелів Мойсей, раб Господній, благословляти народ Ізраїлів.
34	34
И҆ по си́хъ та́кѡ прочтѐ і҆исꙋ́съ всѧ̑ словеса̀ зако́на сегѡ̀, благословє́нїѧ и҆ клѧ̑твы, по всемꙋ̀ напи́санномꙋ въ зако́нѣ мѡѷсе́овѣ.	І потім прочитав [Ісус] усі слова закону, благословення і прокляття, як написано в книзі закону;
35	35
Не бѧ́ше словесѐ ѿ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же заповѣ́да мѡѷсе́й і҆исꙋ́сꙋ, є҆гѡ́же не прочтѐ і҆исꙋ́съ во оу҆́ши всегѡ̀ со́нма сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, мꙋжє́мъ и҆ жена́мъ, и҆ дѣ́темъ и҆ прише́лцємъ приходѧ́щымъ ко і҆и҃лю.	з усього, що Мойсей заповів [Ісусові], не було жодного слова, якого Ісус не прочитав би перед усім зібранням Ізраїля, [перед чоловіками,] і жінками, і дітьми, і прибульцями, які перебували серед них.

← Глава́ з҃

Глава́ ѳ҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт