Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ и҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

Глава́ и҃і	Глава 18

1	1
Въ ты̑ѧ дни̑ не бѧ́ше царѧ̀ во і҆и҃ли: и҆ въ ты̑ѧ дни̑ пле́мѧ да́ново и҆ска́ше себѣ̀ наслѣ́дїѧ всели́тисѧ, ꙗ҆́кѡ не падѐ є҆мꙋ̀ наслѣ́дїе до дні́й ѻ҆́ныхъ средѣ̀ племе́нъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.	У ті дні не було царя в Ізраїля; і в ті дні коліно Данове шукало собі наділ, де б оселитися, тому що до того часу не випало йому повного наділу між колінами Ізраїлевими.
2	2
И҆ посла́ша сы́нове да́нѡвы ѿ со́нмѡвъ свои́хъ пѧ́ть мꙋже́й ѿ ча́сти своеѧ̀, мꙋ́жы си̑льны ѿ сараѝ и҆ є҆сѳао́ла, соглѧ́дати зе́млю и҆ и҆зслѣ́дити ю҆̀, и҆ реко́ша къ ни̑мъ: и҆ди́те и҆ и҆зслѣ́дите зе́млю. И҆ прїидо́ша до горы̀ є҆фре́мли, до до́мꙋ мі́хина, и҆ ста́ша та́мѡ въ домꙋ̀ мі́хи.	І послали сини Дана від племені свого п’ять чоловік, мужів сильних, з Цори й Естаола, щоб оглянути землю й дізнатися про неї, і сказали їм: підіть, узнайте землю. Вони прийшли на гору Єфремову до дому Михи і ночували там.
3	3
И҆ ті́и позна́ша гла́съ ю҆́ноши леѵі́тина, и҆ оу҆клони́шасѧ та́мѡ, и҆ реко́ша є҆мꙋ̀: кто̀ тѧ̀ приведѐ сѣ́мѡ; и҆ что̀ твори́ши въ мѣ́стѣ се́мъ; и҆ что̀ тебѣ̀ здѣ̀;	Перебуваючи біля дому Михи, впізнали вони голос молодого левита і зайшли туди і запитали його: хто тебе привів сюди? що ти тут робиш і навіщо ти тут?
4	4
И҆ речѐ и҆̀мъ: си́це и҆ си́це сотворѝ мнѣ̀ мі́ха, и҆ наѧ̀ мѧ̀, и҆ бы́хъ є҆мꙋ̀ жре́цъ.	Він сказав їм: те і те зробив для мене Миха, найняв мене, і я в нього священиком.
5	5
И҆ реко́ша є҆мꙋ̀: вопросѝ оу҆̀бо бг҃а, и҆ оу҆вѣ́мы, а҆́ще благопоспѣши́тсѧ пꙋ́ть на́шъ, въ ѻ҆́ньже мы̀ и҆́демъ.	Вони сказали йому: запитай Бога, щоб знати нам, чи успішною буде путь наша, в яку ми йдемо.
6	6
И҆ речѐ и҆̀мъ жре́цъ: и҆ди́те съ ми́ромъ: пред̾ гдⷭ҇емъ пꙋ́ть ва́шъ, въ ѻ҆́ньже и҆́дете.	Священик сказав їм: ідіть з миром; перед Господом путь ваша, в яку ви йдете.
7	7
И҆ и҆до́ша пѧ́ть мꙋ́жїе и҆ прїидо́ша въ лаі́съ: и҆ ви́дѣша люді́й живꙋ́щихъ въ не́мъ, сѣдѧ́щихъ со оу҆пова́нїемъ по ѡ҆бы́чаю сїдѡ́нѧнъ, въ тишинѣ̀ и҆ наде́ждѣ, и҆ не бѣ̀ оу҆страша́ѧй, и҆лѝ посрамлѧ́ѧй словесѐ на землѝ, наслѣ́дникъ и҆стѧзꙋ́ѧй сокрѡ́вища: занѐ дале́че бѧ́хꙋ ѿ сїдѡ́нѧнъ, и҆ не и҆мѧ́хꙋ словесѐ съ кі́имъ либо человѣ́комъ.	І пішли ті п’ять чоловіків, і прийшли в Лаїс, і побачили народ, який у ньому, що він живе спокійно, за звичаєм сидонян, тихий і безтурботний, і що не було в землі тій, щоб хто кривдив у чому або мав би владу: від сидонян вони жили далеко, і ні з ким не було у них ніякої справи.
8	8
И҆ прїидо́ша пѧ́ть мꙋже́й ко бра́тїи свое́й въ сараю̀ и҆ є҆сѳао́лъ и҆ реко́ша бра́тїи свое́й: что̀ вы̀ сѣдитѐ;	І повернулися [ті п’ять чоловік] до братів своїх у Цору й Естаол, і сказали їм брати їхні: з чим ви?
9	9
И҆ рѣ́ша: воста́ните, и҆ взы́демъ на нѧ̀, занѐ ви́дѣхомъ зе́млю, и҆ сѐ, блага̀ ѕѣлѡ̀, и҆ вы̀ молчи́те: не ѡ҆блѣни́тесѧ и҆тѝ и҆ вни́ти є҆́же наслѣ́дити зе́млю:	Вони сказали: встанемо і підемо на них; ми бачили землю, вона дуже добра; а ви задумалися: не баріться йти і взяти в спадщину ту землю;
10	10
и҆ є҆гда̀ прїи́дете, вни́дете въ лю́ди живꙋ́щыѧ со оу҆пова́нїемъ, а҆ землѧ̀ простра́нна: ꙗ҆́кѡ предадѐ ю҆̀ бг҃ъ въ рꙋ́ки ва́шѧ, мѣ́сто на не́мже нѣ́сть скꙋ́дости во все́мъ є҆́же на землѝ.	коли підете ви, прийдете до народу безтурботного, і земля та велика; Бог віддає її в руки ваші; це таке місце, де немає ні в чому нестатку, що виникає від землі.
11	11
И҆ воздвиго́шасѧ ѿтꙋ́дꙋ ѿ пле́мене да́нова, ѿ сараѝ и҆ є҆сѳао́ла, ше́сть сѡ́тъ мꙋже́й препоѧ́сани во ѻ҆рꙋ́жїе ѡ҆полче́нїѧ,	І вирушили звідти з коліна Данового, з Цори й Естаола, шістсот чоловіків, оперезавшись військовою зброєю.
12	12
и҆ взыдо́ша и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ карїаѳїарі́мѣ во і҆ꙋ́дѣ: сегѡ̀ ра́ди нарече́сѧ мѣ́сто то̀ по́лкъ да́новъ и҆ до сегѡ̀ днѐ: сѐ созадѝ карїаѳїарі́ма.	Вони пішли і стали станом у Кириаф-Іаримі, в Юдеї. Тому і називають те місце станом Дановим до цього дня. Він позаду Кириаф-Іарима.
13	13
И҆ преидо́ша ѿтꙋ́дꙋ въ го́рꙋ є҆фре́млю и҆ прїидо́ша до до́мꙋ мі́хина.	Звідти вирушили вони на гору Єфремову і прийшли до дому Михи.
14	14
И҆ ѿвѣща́ша пѧ́ть мꙋже́й ходи́вшїи соглѧ́дати зе́млю лаі́съ и҆ реко́ша ко бра́тїи свое́й: разꙋмѣ́сте ли, ꙗ҆́кѡ є҆́сть въ домꙋ̀ се́мъ є҆фꙋ́дъ и҆ ѳерафі́нъ, и҆ и҆зва́ѧно и҆ слїѧ́но; и҆ нн҃ѣ оу҆вѣ́дите, что̀ сотворитѐ.	І сказали ті п’ять чоловіків, що ходили оглядати землю Лаїс, братам своїм: чи знаєте, що в одному з домів цих є ефод, терафим, ідол і відлитий кумир? отже, подумайте, що зробити.
15	15
И҆ оу҆клони́шасѧ та́мѡ и҆ внидо́ша въ до́мъ ю҆́ноши леѵі́тина, въ до́мъ мі́хинъ, и҆ вопроси́ша є҆го̀ въ ми́рѣ.	І зайшли туди, і ввійшли в дім молодого левита, у дім Михи, і вітали його.
16	16
И҆ ше́сть сѡ́тъ мꙋже́й препоѧ́сани во ѻ҆рꙋ́жїе ѡ҆полче́нїѧ своегѡ̀, стоѧ́ще оу҆ две́рїй вра́тныхъ, и҆̀же ѿ сынѡ́въ да́новыхъ.	А шістсот чоловік із синів Данових, оперезані військовою зброєю, стояли біля воріт.
17	17
И҆ взыдо́ша пѧ́ть мꙋже́й ходи́вшихъ соглѧ́дати зе́млю: и҆ вше́дше та́мѡ взѧ́ша и҆зва́ѧно, и҆ є҆фꙋ́дъ и҆ ѳерафі́нъ, и҆ слїѧ́ное: жре́цъ же стоѧ́ше оу҆ две́рїй вра́тныхъ, и҆ ше́сть сѡ́тъ мꙋже́й препоѧ́сани во ѻ҆рꙋ́жїе во́инско:	П’ять же чоловік, які ходили оглядати землю, пішли, увійшли туди, взяли ідола й ефод і терафим і відлитого кумира. Священик стояв біля воріт з тими шістьмастами людьми, оперезаними військовою зброєю.
18	18
и҆ сі́и внидо́ша въ до́мъ мі́хинъ и҆ взѧ́ша є҆фꙋ́дъ и҆ ѳерафі́нъ, и҆ слїѧ́но и҆ и҆зва́ѧно. И҆ речѐ къ ни̑мъ жре́цъ: что̀ вы̀ творитѐ;	Коли вони ввійшли в дім Михи і взяли ідола, ефод, терафим і відлитого кумира, священик сказав їм: що ви робите?
19	19
И҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: оу҆молчѝ, положѝ рꙋ́кꙋ твою̀ на оу҆ста̀ твоѧ̑ и҆ пойдѝ съ на́ми, и҆ бꙋ́ди на́мъ ѻ҆те́цъ и҆ жре́цъ: є҆да̀ оу҆́не є҆́сть тебѣ̀ бы́ти жерцꙋ̀ є҆ди́нагѡ мꙋ́жа до́мꙋ, не́жели бы́ти жерцꙋ̀ пле́мени и҆ до́мꙋ и҆ со́нма і҆и҃лева;	Вони сказали йому: мовчи, поклади руку твою на вуста твої й іди з нами і будь у нас отцем і священиком; чи краще тобі бути священиком у домі однієї людини, ніж бути священиком у коліні або в племені Ізраїлевому?
20	20
И҆ возблажа̀ се́рдце жре́ческо, и҆ взѧ̀ є҆фꙋ́дъ и҆ ѳерафі́нъ, и҆ и҆зва́ѧное и҆ слїѧ́ное, и҆ вни́де посредѣ̀ люді́й.	Священик зрадів, взяв ефод, терафим і ідола [і відлитого кумира], і пішов з народом.
21	21
И҆ возврати́шасѧ и҆ ѿидо́ша, и҆ пꙋсти́ша пред̾ собо́ю ча̑да и҆ притѧжа́нїе своѐ честно́е.	Вони обернулися і пішли, і відпустили дітей, худобу і майно вперед.
22	22
Оу҆дали́вшымсѧ же и҆̀мъ ѿ до́мꙋ мі́хина, и҆ сѐ, мі́ха и҆ мꙋ́жїе и҆̀же въ жили́щахъ, ꙗ҆̀же съ до́момъ мі́хинымъ бы́ша, воззва́ша и҆ постиго́ша сы́ны да́нѡвы,	Коли вони віддалилися від дому Михи, [Миха і] мешканці домів, сусідніх з домом Михи, зібралися і погналися за синами Дана,
23	23
и҆ возопи́ша къ сынѡ́мъ да́нѡвымъ: и҆ ѡ҆брати́ша сы́нове да́нѡвы ли́ца своѧ̑ и҆ рѣ́ша къ мі́хѣ: что̀ є҆́сть тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ воззва́лъ є҆сѝ;	і кричали синам Дана. [Сини Данові] обернулися і сказали Миху: чого тобі, що ти так кричиш?
24	24
И҆ речѐ мі́ха: ꙗ҆́кѡ и҆зва́ѧное моѐ, є҆́же сотвори́хъ, взѧ́сте, и҆ жерца̀, и҆ поидо́сте: и҆ что̀ мнѣ̀ є҆щѐ; и҆ что̀ сїѐ глаго́лете мнѣ̀: что̀ вопїе́ши;	[Миха] сказав: ви взяли богів моїх, яких я зробив, і священика, і пішли; чого ще більше? як же ви говорите: чого тобі?
25	25
И҆ реко́ша є҆мꙋ̀ сы́нове да́нѡвы: да не оу҆слы́шитсѧ нн҃ѣ гла́съ тво́й в̾слѣ́дъ на́съ, да не воста́нꙋтъ на вы̀ мꙋ́жїе лю́тою дꙋше́ю, и҆ положи́ши дꙋ́шꙋ твою̀ и҆ дꙋ́шꙋ до́мꙋ твоегѡ̀.	Сини Данові сказали йому: мовчи, щоб ми не чули голосу твого; інакше деякі з нас, розгнівавшись, нападуть на вас, і ти погубиш себе і родину твою.
26	26
И҆ и҆до́ша сы́нове да́нѡвы въ пꙋ́ть сво́й. И҆ ви́дѣ мі́ха, ꙗ҆́кѡ си́льнѣйшїи сꙋ́ть па́че є҆гѡ̀, и҆ возврати́сѧ въ до́мъ сво́й.	І пішли сини Данові шляхом своїм; Миха ж, бачачи, що вони сильніші за нього, пішов назад і повернувся в дім свій.
27	27
И҆ сы́нове да́нѡвы взѧ́ша, є҆ли̑ка сотворѝ мі́ха, и҆ жерца̀, и҆́же бѧ́ше оу҆ негѡ̀, и҆ прїидо́ша въ лаі́съ, къ лю́демъ молча́щымъ и҆ оу҆пова́ющымъ наде́ждею, и҆ и҆зби́ша и҆̀хъ ѻ҆́стрїемъ меча̀, и҆ гра́дъ сожго́ша ѻ҆гне́мъ:	А [сини Данові] узяли те, що зробив Миха, і священика, який був у нього, і пішли в Лаїс, проти народу спокійного і безтурботного, і знищили його мечем, а місто спалили вогнем.
28	28
и҆ не бѧ́ше и҆збавлѧ́ѧй, ꙗ҆́кѡ дале́че бѧ́хꙋ ѿ сїдѡ́нѧнъ, и҆ словесѐ не бѧ́ше и҆̀мъ съ человѣ́комъ: и҆ се́й (гра́дъ бы́сть) во оу҆до́лїи до́мꙋ роѡ́влѧ: и҆ согради́ша гра́дъ и҆ всели́шасѧ въ не́мъ,	Нікому було допомогти, тому що він був віддалений від Сидона і ні з ким не мав справи. [Місто це] знаходилося в долині, що поблизу Беф-Рехова. І побудували знову місто й оселилися в ньому,
29	29
и҆ нареко́ша гра́дꙋ и҆́мѧ да́нъ, во и҆́мѧ да́на ѻ҆тца̀ своегѡ̀, и҆́же роди́сѧ і҆и҃лю: и҆ бѧ́ше пре́жде и҆́мѧ гра́дꙋ лаі́съ.	і нарекли ім’я місту: Дан, за ім’ям батька свого Дана, сина Ізраїлевого; а раніше ім’я місту тому було: Лаїс.
30	30
И҆ поста́виша себѣ̀ сы́нове да́нѡвы и҆зва́ѧное: і҆ѡнаѳа́нъ же сы́нъ гирсѡ́нь сы́нъ манассі́инъ, то́й и҆ сы́нове є҆гѡ̀ бѧ́хꙋ жерцы̀ пле́мени да́новꙋ до днѐ преселе́нїѧ землѝ:	І поставили в себе сини Данові ідола; Іонафан же, син Гирсона, сина Манассії, сам і сини його були священиками в коліні Дановім до дня переселення жителів тієї землі;
31	31
и҆ поста́виша себѣ̀ и҆зва́ѧное, є҆́же сотворѝ мі́ха, во всѧ̑ дни̑, въ нѧ́же бѧ́ше до́мъ бж҃їй въ силѡ́мѣ.	і мали у себе ідола, зробленого Михою, весь той час, коли дім Божий знаходився в Силомі.

← Глава́ з҃і

Глава́ ѳ҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт