Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ ѳ҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

Глава́ ѳ҃	Глава 9

1	1
И҆ по́йде а҆вїмеле́хъ сы́нъ і҆ероваа́ловъ въ сѷхе́мъ ко бра́тїи ма́тере своеѧ̀ и҆ глаго́ла къ ни̑мъ и҆ ко всемꙋ̀ сро́дствꙋ до́мꙋ ѻ҆тца̀ ма́тере своеѧ̀, глаго́лѧ:	Авимелех, син Ієроваалів, пішов у Сихем до братів матері своєї і говорив їм і всьому племені батька матері своєї, і сказав:
2	2
глаго́лите во оу҆́шы всѣ́хъ мꙋже́й сѷхе́мскихъ: что̀ лꙋ́чше ва́мъ, є҆́же владѣ́ти ва́ми седми́десѧти мꙋжє́мъ всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆ероваа́лѡвымъ, и҆лѝ владѣ́ти ва́ми мꙋ́жꙋ є҆ди́номꙋ; и҆ помѧни́те, ꙗ҆́кѡ ко́сть ва́ша и҆ пло́ть ва́ша є҆́смь а҆́зъ.	скажіть усім жителям сихемським: що краще для вас, щоб володіли вами всі сімдесят синів Ієроваалових, чи щоб володів один? і згадайте, що я кість ваша і плоть ваша.
3	3
И҆ глаго́лаша бра́тїѧ ма́тере є҆гѡ̀ ѡ҆ не́мъ во оу҆́шы всѣ́хъ мꙋже́й сѷхе́мскихъ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑. И҆ оу҆клони́сѧ се́рдце и҆́хъ в̾слѣ́дъ а҆вїмеле́ха, реко́ша бо: бра́тъ на́шъ є҆́сть.	Брати матері його сказали всі ці слова його жителям сихемським; і прихилилося серце їхнє до Авимелеха, бо говорили вони: він брат наш.
4	4
И҆ да́ша є҆мꙋ̀ се́дмьдесѧтъ сре́брєникъ ѿ до́мꙋ ваалвері́ѳа: и҆ наѧ̀ и҆́ми а҆вїмеле́хъ мꙋже́й пра́здныхъ и҆ скита́ющихсѧ, и҆ поидо́ша в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀.	І дали йому сімдесят сиклів срібла з дому Ваалверифа; Авимелех найняв за них бездільних і свавільних людей, які й пішли за ним.
5	5
И҆ вни́де въ до́мъ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ во є҆фра́ѳꙋ, и҆ и҆збѝ бра́тїю свою̀, сы́ны і҆ероваа́лѡвы, се́дмьдесѧтъ мꙋже́й, на ка́мени є҆ди́нѣмъ, и҆ ѡ҆ста́сѧ і҆ѡаѳа́мъ сы́нъ і҆ероваа́ль ю҆нѣ́йшїй, занѐ скры́сѧ.	І прийшов він у дім батька свого в Офру й убив братів своїх, сімдесят синів Ієроваалових, на одному камені. Залишився тільки Іофам, молодший син Ієроваалів, тому що сховався.
6	6
И҆ собра́шасѧ всѝ мꙋ́жїе сѷхе́мстїи и҆ ве́сь до́мъ маа́ловъ, и҆ поидо́ша, и҆ поста́виша а҆вїмеле́ха царе́мъ оу҆ дꙋ́ба ста́на, и҆́же въ сѷхе́мѣхъ.	І зібралися всі жителі сихемські і весь дім Милло, і пішли і поставили царем Авимелеха біля дуба, що поблизу Сихема.
7	7
И҆ повѣ́даша і҆ѡаѳа́мꙋ, и҆ по́йде, и҆ ста̀ на версѣ̀ горы̀ гарїзі́нъ: и҆ воздви́же гла́съ сво́й, и҆ воззва̀, и҆ речѐ и҆̀мъ: послꙋ́шайте менѐ, мꙋ́жїе сѷхе́мстїи, и҆ да оу҆слы́шитъ ва́съ бг҃ъ.	Коли розповіли про це Іофаму, він пішов і став на вершині гори Гаризим і, піднесши голос свій, кричав і говорив їм: послухайте мене, жителі Сихема, і послухає вас Бог!
8	8
И҆дꙋ́ще и҆до́ша древа̀ пома́зати себѣ̀ царѧ̀ и҆ рѣ́ша ма́сличинѣ: бꙋ́ди на́мъ ца́рь.	Пішли колись дерева помазати над собою царя і сказали маслиновому дереву: царюй над нами.
9	9
И҆ речѐ и҆̀мъ ма́сличина: є҆да̀ ѡ҆ста́вивши тꙋ́чность мою̀, ю҆́же во мнѣ̀ просла́ви бг҃ъ и҆ человѣ́цы, пойдꙋ̀ владѣ́ти древа́ми;	Маслина сказала їм: чи залишу я жир мій, яким ушановують богів і людей і чи піду блукати по деревах?
10	10
И҆ реко́ша древа̀ смоко́вницѣ: прїидѝ, ца́рствꙋй над̾ на́ми.	І сказали дерева смоковниці: йди ти, царюй над нами.
11	11
И҆ речѐ и҆̀мъ смоко́вница: є҆да̀ ѡ҆ста́вивши мою̀ сла́дость и҆ пло́дъ мо́й благі́й, пойдꙋ̀ владѣ́ти древа́ми;	Смоковниця сказала їм: чи залишу я солодкість мою і гарний плід мій і чи піду блукати по деревах?
12	12
И҆ реко́ша древа̀ къ лозѣ̀ вїногра́днѣй: прїидѝ, бꙋ́ди на́мъ ца́рь.	І сказали дерева виноградній лозі: йди ти, царюй над нами.
13	13
И҆ речѐ и҆̀мъ лоза̀ вїногра́днаѧ: є҆да̀ ѡ҆ста́вивши вїно̀ моѐ, веселѧ́щее бг҃а и҆ человѣ́ки, пойдꙋ̀ владѣ́ти древа́ми;	Виноградна лоза сказала їм: чи залишу я сік мій, який веселить богів і людей, і чи піду блукати по деревах?
14	14
И҆ реко́ша всѧ̑ древа̀ те́рнїю: прїидѝ, бꙋ́ди на́мъ ца́рь.	Нарешті сказали всі дерева терну: йди ти, царюй над нами.
15	15
И҆ речѐ те́рнїе ко древа́мъ: а҆́ще по и҆́стинѣ помазꙋ́ете себѣ̀ царѧ̀ менѐ над̾ ва́ми, прїиди́те и҆ вни́дите под̾ сѣ́нь мою̀: а҆́ще ли же нѝ, да и҆зы́детъ ѻ҆́гнь и҆з̾ те́рнїѧ и҆ поѧ́стъ ке́дры лїва̑нскїѧ.	Терен сказав деревам: якщо ви дійсно поставляєте мене царем над собою, то йдіть, спочивайте під тінню моєю; якщо ж ні, то вийде вогонь з терну і спалить кедри ливанські.
16	16
И҆ нн҃ѣ а҆́ще по и҆́стинѣ и҆ по соверше́нствꙋ сотвори́сте, и҆ поста́висте а҆вїмеле́ха царе́мъ, и҆ а҆́ще бла́го сотвори́сте со і҆ероваа́ломъ и҆ съ до́момъ є҆гѡ̀, и҆ а҆́ще по воздаѧ́нїю рꙋкѝ є҆гѡ̀ сотвори́сте є҆мꙋ̀,	Отже, дивіться, чи істино і чи справедливо ви зробили, поставивши Авимелеха царем? І чи добре ви зробили з Ієроваалом і домом його, і чи відповідно до його благодіянь вчинили ви?
17	17
ꙗ҆́коже воева̀ ѻ҆те́цъ мо́й по ва́съ, и҆ пове́рже дꙋ́шꙋ свою̀ въ странꙋ̀, и҆ и҆зба́ви ва́съ ѿ рꙋкѝ мадїа́мли:	За вас батько мій воював, не щадив життя свого і визволив вас від руки мадіанитян;
18	18
и҆ вы̀ воста́сте на до́мъ ѻ҆тца̀ моегѡ̀ дне́сь и҆ и҆зби́сте сы́ны є҆гѡ̀, се́дмьдесѧтъ мꙋже́й, на є҆ди́нѣмъ ка́мени, и҆ поста́висте царе́мъ а҆вїмеле́ха сы́на рабы́ни є҆гѡ̀ над̾ мꙋ̑жи сїкі́мскими, ꙗ҆́кѡ бра́тъ ва́шъ є҆́сть:	а ви тепер повстали проти дому батька мого, й убили сімдесят синів батька мого на одному камені, і поставили царем над жителями сихемськими Авимелеха, сина рабині його, тому що він брат ваш.
19	19
и҆ а҆́ще по и҆́стинѣ и҆ по соверше́нствꙋ сотвори́сте со і҆ероваа́ломъ и҆ до́момъ є҆гѡ̀ дне́сь, благослове́ни вы̀ бꙋ́дите, и҆ возвесели́тесѧ ѡ҆ а҆вїмеле́сѣ, и҆ то́й ѡ҆ ва́съ да возвесели́тсѧ:	Якщо ви нині за істиною і за правдою вчинили з Ієроваалом і домом його, то [нехай буде на вас благословення і] радуйтеся за Авимелеха, і він нехай радується за вас;
20	20
а҆́ще же нѝ, да и҆зы́детъ ѻ҆́гнь ѿ а҆вїмеле́ха и҆ поѧ́стъ мꙋ́жы сїкі̑мски и҆ до́мъ мааллѡ́нь: и҆ да и҆зы́детъ ѻ҆́гнь ѿ мꙋже́й сїкі́мскихъ и҆ ѿ до́мꙋ мааллѡ́нѧ и҆ да поѧ́стъ а҆вїмеле́ха.	якщо ж ні, то нехай вийде вогонь від Авимелеха і нехай спалить жителів сихемських і весь дім Милло і нехай вийде вогонь від жителів сихемських і від дому Милло, і нехай попалить Авимелеха.
21	21
И҆ и҆збѣжѐ і҆ѡаѳа́мъ, и҆ побѣжѐ, и҆ по́йде въ ви́рꙋ, и҆ всели́сѧ та́мѡ ѿ лица̀ а҆вїмеле́ха бра́та своегѡ̀.	І побіг Іофам, і втік і пішов у Беер, і жив там, ховаючись від брата свого Авимелеха.
22	22
И҆ ѡ҆блада̀ а҆вїмеле́хъ во і҆и҃ли трѝ лѣ̑та.	Авимелех же царював над Ізраїлем три роки.
23	23
И҆ посла̀ бг҃ъ дꙋ́хъ ѕо́лъ междꙋ̀ а҆вїмеле́хомъ и҆ междꙋ̀ мꙋ̑жи сїкі́мскими: и҆ возгнꙋша́шасѧ мꙋ́жїе сїкі́мстїи до́момъ а҆вїмеле́ховымъ,	І послав Бог злого духа на Авимелеха і на жителів Сихема, і не стали підкорятися жителі сихемські Авимелеху,
24	24
є҆́же навестѝ непра́вдꙋ седми́десѧти сынѡ́въ і҆ероваа́лихъ и҆ крѡ́ви и҆́хъ возложи́ти на а҆вїмеле́ха бра́та и҆́хъ, и҆́же оу҆бѝ и҆̀хъ, и҆ на мꙋ́жы сїкі̑мски, ꙗ҆́кѡ оу҆крѣпи́ша рꙋ́цѣ є҆гѡ̀ и҆зби́ти бра́тїю свою̀:	щоб у такий спосіб звершилася помста за сімдесят синів Ієроваалових, і кров їхня повернулася на Авимелеха, брата їхнього, який убив їх, і на жителів сихемських, які укріпили руки його, щоб убити братів своїх.
25	25
и҆ поста́виша на́нь мꙋ́жїе сїкі́мстїи подса̑ды на версѣ́хъ го́ръ, и҆ разграблѧ́хꙋ всѣ́хъ и҆дꙋ́щихъ къ ни̑мъ на пꙋтѝ. И҆ возвѣсти́сѧ сїѐ а҆вїмеле́хꙋ.	Жителі сихемські посадили проти нього в засідку людей на вершинах гір, які грабували кожного, хто проходив мимо них по дорозі. Про це донесено було Авимелеху.
26	26
И҆ прїи́де гаа́лъ сы́нъ а҆ве́довъ и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀, и҆ преидо́ша въ сїкі́мꙋ, и҆ оу҆пова́ша на него̀ мꙋ́жїе сїкі́мстїи:	Прийшов же і Гаал, син Еведів, з братами своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, і жителі сихемські поклалися на нього.
27	27
и҆ и҆зыдо́ша на село̀, и҆ ѡ҆бра́ша вїногра́ды своѧ̑, и҆ и҆згнето́ша, и҆ сотвори́ша ли́ки: и҆ ходи́ша во хра́мъ богѡ́въ свои́хъ, и҆ ꙗ҆до́ша и҆ пи́ша, кленꙋ́ще а҆вїмеле́ха.	І вийшли в поле, і збирали виноград свій, і давили в точилах, і справляли свята, ходили в дім бога свого, і їли і пили, і проклинали Авимелеха.
28	28
И҆ речѐ гаа́лъ сы́нъ а҆ве́довъ: кто̀ є҆́сть а҆вїмеле́хъ, и҆ кто̀ є҆́сть сы́нъ сѷхе́мль, ꙗ҆́кѡ да порабо́таемъ є҆мꙋ̀; не сы́нъ ли і҆ероваа́ль, и҆ зевꙋ́лъ стра́жъ є҆гѡ̀ ра́бъ є҆гѡ̀ съ мꙋ̑жи є҆ммѡ́ра ѻ҆тца̀ сѷхе́млѧ; и҆ почто̀ и҆́мамы рабо́тати є҆мꙋ̀;	Гаал, син Еведів, говорив: хто Авимелех і що Сихем, щоб ми служили йому? Чи не син він Ієроваалів, і чи не Зевул головначальник його? Служіть краще нащадкам Еммора, батька Сихемового, а йому чому ми повинні служити?
29	29
и҆ кто̀ да́стъ лю́ди сїѧ̑ въ рꙋ́кꙋ мою̀; и҆ преста́влю а҆вїмеле́ха, и҆ рекꙋ̀ ко а҆вїмеле́хꙋ: оу҆мно́жи си́лꙋ твою̀, и҆ и҆зы́ди.	Якби хто дав народ цей у руки мої, я прогнав би Авимелеха. І сказано було Авимелеху: примнож військо твоє і виходь.
30	30
И҆ оу҆слы́ша зевꙋ́лъ кнѧ́зь гра́да словеса̀ гаа́ла сы́на а҆ве́дова, и҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю:	Зевул, начальник міста, почув слова Гаала, сина Еведового, і запалав гнів його.
31	31
и҆ посла̀ послы̀ ко а҆вїмеле́хꙋ ѡ҆́тай, глаго́лѧ: сѐ, гаа́лъ сы́нъ а҆ве́довъ и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀ прїидо́ша въ сѷхе́мꙋ, и҆ сѐ, сі́и ѡ҆бсѣдѧ́тъ на тѧ̀ гра́дъ:	Він хитрим способом відправляє послів до Авимелеха, щоб сказати: ось, Гаал, син Еведів, і брати його прийшли в Сихем, і ось, вони підбурюють проти тебе місто;
32	32
и҆ нн҃ѣ воста́ни но́щїю ты̀ и҆ лю́дїе и҆̀же съ тобо́ю, и҆ засѧ́ди до заꙋ́трїѧ на селѣ̀:	отже, встань уночі, ти і народ, який знаходиться з тобою, і постав засідку в полі;
33	33
и҆ бꙋ́детъ ра́нѡ, є҆гда̀ взы́детъ со́лнце, ѡ҆бꙋ́трѣеши и҆ протѧ́гнешисѧ ко гра́дꙋ: и҆ сѐ, то́й и҆ лю́дїе и҆̀же съ ни́мъ и҆зы́дꙋтъ къ тебѣ̀, и҆ сотвори́ши є҆мꙋ̀, є҆ли́кѡ возмо́жетъ рꙋка̀ твоѧ̀.	вранці ж, при сходженні сонця, встань рано і підійди до міста; і коли він і народ, який з ним, вийдуть до тебе, тоді роби з ними, що може рука твоя.
34	34
И҆ воста̀ а҆вїмеле́хъ и҆ всѝ лю́дїе, и҆̀же съ ни́мъ, но́щїю, и҆ засѣдо́ша на сѷхе́мъ на четы́ри ча̑сти.	І встав уночі Авимелех і весь народ, який знаходився з ним, і поставили в засідку біля Сихема чотири загони.
35	35
И҆ бы́сть заꙋ́тра, и҆ и҆зы́де гаа́лъ сы́нъ а҆ве́довъ и҆ ста̀ пред̾ две́рїю вра́тъ гра́дскихъ. И҆ воста̀ а҆вїмеле́хъ и҆ лю́дїе, и҆̀же съ ни́мъ, ѿ заса́ды.	[Вранці] Гаал, син Еведів, вийшов і став біля воріт міських; і встав Авимелех і народ, який був з ним, із засідки.
36	36
И҆ ви́дѣ гаа́лъ сы́нъ а҆ве́довъ лю́ди и҆ речѐ къ зевꙋ́лꙋ: сѐ, наро́дъ люді́й и҆схо́дитъ съ верхѡ́въ го́ръ. И҆ речѐ къ немꙋ̀ зевꙋ́лъ: стѣ́нь го́ръ ты̀ ви́диши ꙗ҆́кѡ мꙋ́жы.	Гаал, побачивши народ, говорить Зевулу: ось, народ спускається з вершини гір. А Зевул сказав йому: тінь гір тобі здається людьми.
37	37
И҆ приложѝ є҆щѐ гаа́лъ глаго́лати и҆ речѐ: сѐ, лю́дїе и҆схо́дѧтъ при мо́ри ѿ высоты̀ землѝ, и҆ по́лкъ є҆ди́нъ и҆́детъ пꙋте́мъ дꙋбра́вы маѡнені́мъ.	Гаал знову говорив і сказав: ось, народ спускається з узвишшя, і один загін іде від дуба Меонним.
38	38
И҆ речѐ къ немꙋ̀ зевꙋ́лъ: и҆ гдѣ̀ сꙋ́ть нн҃ѣ оу҆ста̀ твоѧ̑ глагѡ́лющаѧ: кто̀ є҆́сть а҆вїмеле́хъ, ꙗ҆́кѡ порабо́таемъ є҆мꙋ̀; не сі́и ли сꙋ́ть лю́дїе, ꙗ҆̀же ты̀ оу҆ничто́жилъ є҆сѝ; и҆зы́ди оу҆̀бо нн҃ѣ, и҆ ѡ҆полчи́сѧ проти́вꙋ и҆́хъ.	І сказав йому Зевул: де вуста твої, які говорили: «хто Авимелех, щоб ми служили йому?» Це той народ, який ти зневажав; виходь тепер і воюй з ним.
39	39
И҆ и҆зы́де гаа́лъ пред̾ мꙋ́жы сѷхє́мски, и҆ ѡ҆полчи́сѧ проти́вꙋ а҆вїмеле́хꙋ:	І пішов Гаал попереду жителів сихемських і воював з Авимелехом.
40	40
и҆ погна̀ є҆го̀ а҆вїмеле́хъ, и҆ побѣжѐ ѿ лица̀ є҆гѡ̀: и҆ падо́ша ꙗ҆́звеннїи мно́зи да́же до вра́тъ гра́дскихъ.	І погнався за ним Авимелех, і побіг він від нього, і багато впало убитих до самих воріт міста.
41	41
И҆ вни́де а҆вїмеле́хъ во а҆рі́мꙋ: и҆ зевꙋ́лъ и҆згна̀ гаа́ла и҆ бра́тїю є҆гѡ̀, да не живꙋ́тъ въ сѷхе́мѣ.	І залишився Авимелех в Арумі, а Гаала і братів його Зевул вигнав, щоб вони не жили в Сихемі.
42	42
И҆ бы́сть наꙋ́трїе, и҆ и҆зыдо́ша лю́дїе на по́ле, и҆ повѣ́даша а҆вїмеле́хꙋ:	На другий день вийшов народ у поле, і донесли про це Авимелеху.
43	43
и҆ взѧ̀ люді́й, и҆ раздѣлѝ и҆̀хъ на трѝ ча̑сти, и҆ засѧ́де на селѣ̀: и҆ ви́дѣ, и҆ сѐ, лю́дїе и҆зыдо́ша и҆з̾ гра́да, и҆ воста̀ на нѧ̀, и҆ и҆збѝ и҆̀хъ.	Він узяв свій народ і розділив його на три загони і поставив у засідку в полі. І, побачивши, що народ вийшов з міста, повстав на них і побив їх.
44	44
И҆ а҆вїмеле́хъ и҆ нача̑лницы, и҆̀же съ ни́мъ, протѧго́шасѧ и҆ ста́ша оу҆ две́рїй вра́тъ гра́дскихъ: и҆ двѣ̀ ча̑сти пролїѧ́шасѧ на всѧ̑, ꙗ҆̀же на селѣ̀, и҆ и҆зби́ша ѧ҆̀.	Тим часом як Авимелех і загони, які були з ним, підійшли і стали біля воріт міських, інші два загони напали на всіх, хто був у полі, й убивали їх.
45	45
А҆вїмеле́хъ же добыва́ше гра́да ве́сь де́нь то́й, и҆ взѧ̀ гра́дъ, и҆ лю́ди и҆̀же въ не́мъ и҆збѝ, и҆ разорѝ гра́дъ, и҆ посѣ́ѧ въ не́мъ со́ль.	І бився Авимелех з містом увесь той день, і взяв місто, і перебив людей, які були в ньому, і зруйнував місто і засіяв його сіллю.
46	46
И҆ оу҆слы́шаша сїѐ всѝ мꙋ́жїе столпа̀ сѷхе́млѧ и҆ внидо́ша въ тве́рдь до́мꙋ (бо́га) веѳилвері́ѳъ.	Почувши про це, всі, хто був у вежі сихемській, пішли у вежу капища Ваал-Верифа.
47	47
И҆ возвѣсти́сѧ а҆вїмеле́хꙋ, ꙗ҆́кѡ собра́шасѧ всѝ мꙋ́жїе столпа̀ сѷхе́мска.	Авимелеху донесли, що зібралися там усі, хто був раніше у вежі сихемській.
48	48
И҆ взы́де а҆вїмеле́хъ на го́рꙋ селмѡ́нъ са́мъ и҆ всѝ лю́дїе, и҆̀же съ ни́мъ: и҆ взѧ̀ а҆вїмеле́хъ сѣки́рꙋ въ рꙋ́кꙋ свою̀, и҆ оу҆сѣчѐ вѣ́твь ѿ дре́ва, и҆ воздви́же ю҆̀, и҆ возложѝ на ра́мꙋ свою̀: и҆ речѐ лю́демъ и҆̀же съ ни́мъ: є҆́же ви́дѣсте мѧ̀ творѧ́ща, сотвори́те ско́рѡ ꙗ҆́коже и҆ а҆́зъ.	І пішов Авимелех на гору Селмон, сам і весь народ, який був з ним, і взяв Авимелех сокири із собою і нарубав сучків з дерев, і поклав на плечі свої, і сказав людям, які були з ним: ви бачили, що я робив; скоріше робіть і ви те саме, що я.
49	49
И҆ оу҆сѣко́ша всѝ лю́дїе вѣ̑твїѧ и҆ взѧ́ша, и҆ поидо́ша в̾слѣ́дъ а҆вїмеле́ха, и҆ возложи́ша на тверды́ню, и҆ запали́ша на ни́хъ тверды́ню ѻ҆гне́мъ: и҆ и҆зомро́ша всѝ лю́дїе столпа̀ сѷхе́мска до ты́сѧщи мꙋже́й и҆ же́нъ.	І нарубав кожен з усього народу сучків, і пішли за Авимелехом, і поклали до вежі, і спалили за допомогою їх вежу вогнем, і померли всі, хто був у вежі сихемській, близько тисячі чоловіків і жінок.
50	50
И҆ и҆́де а҆вїмеле́хъ въ ѳиви́съ и҆ ѡ҆бсѧ́де є҆го̀, и҆ взѧ̀ є҆го̀:	Потім пішов Авимелех у Тевец і обложив Тевец і взяв його.
51	51
и҆ сто́лпъ бѣ̀ тве́рдъ средѣ̀ гра́да, и҆ вбѣго́ша тꙋ̀ всѝ мꙋ́жїе и҆ жєны̀ и҆ всѝ старѣ̑йшины гра́да, и҆ заключи́шасѧ, и҆ взыдо́ша на кро́въ столпа̀:	Посеред міста була міцна вежа, і втекли туди всі чоловіки і жінки і всі жителі міста, і замкнулися і зійшли на покрівлю вежі.
52	52
и҆ прїи́де а҆вїмеле́хъ до столпа̀, и҆ сꙋпроти́вишасѧ є҆мꙋ̀: и҆ пристꙋпѝ а҆вїмеле́хъ ко вратѡ́мъ столпа̀, є҆́же запали́ти є҆го̀ ѻ҆гне́мъ:	Авимелех прийшов до вежі й оточив її і підійшов до дверей вежі, щоб спалити її вогнем.
53	53
и҆ све́рже жена̀ є҆ди́на оу҆ло́мокъ жерно́вный на главꙋ̀ а҆вїмеле́ха, и҆ сокрꙋшѝ є҆мꙋ̀ те́мѧ:	Тоді одна жінка кинула уламок жорна на голову Авимелеху і проломила йому череп.
54	54
и҆ возопѝ ско́рѡ а҆вїмеле́хъ ко ѻ҆́трокꙋ носѧ́щемꙋ сосꙋ́ды є҆гѡ̀ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: и҆звлецы̀ ме́чь тво́й и҆ оу҆бі́й мѧ̀, да не рекꙋ́тъ, ꙗ҆́кѡ жена̀ оу҆бѝ є҆го̀. И҆ прободѐ є҆го̀ ѻ҆́трокъ є҆гѡ̀, и҆ оу҆́мре.	[Авимелех] негайно покликав отрока, зброєносця свого, і сказав йому: оголи меч твій і умертви мене, щоб не сказали про мене: жінка убила його. І проколов його отрок його, і він помер.
55	55
И҆ ви́дѣша мꙋ́жїе і҆и҃лстїи, ꙗ҆́кѡ оу҆́мре а҆вїмеле́хъ: и҆ ѿидо́ша кі́йждо на своѐ мѣ́сто.	Ізраїльтяни, бачачи, що помер Авимелех, пішли кожен у своє місце.
56	56
И҆ воздадѐ бг҃ъ ѕло̀ а҆вїмеле́хꙋ, є҆́же сотворѝ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀, оу҆би́въ се́дмьдесѧтъ бра́тїй свои́хъ:	Так воздав Бог Авимелеху за злодіяння, які він зробив батькові своєму, убивши сімдесят братів своїх.
57	57
и҆ всѧ́кꙋ ѕло́бꙋ мꙋже́й сѷхе́млихъ ѡ҆братѝ бг҃ъ на главы̑ и҆́хъ: и҆ взы́де на нѧ̀ клѧ́тва і҆ѡаѳа́ма сы́на і҆ероваа́лѧ.	І всі злодіяння жителів сихемських повернув Бог на голову їх; і спостигло їх прокляття Іофама, сина Ієроваалового.

← Глава́ и҃

Глава́ і҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт