|
Глава́ є҃
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
|
И҆ воспѣ̀ деввѡ́ра и҆ вара́къ сы́нъ а҆вїнее́мовъ въ то́й де́нь, и҆ речѐ:
|
У той день заспівали Девора і Варак, син Авиноамів, цими словами:
|
|
2
|
2
|
|
внегда̀ нача́ти вождѡ́мъ во і҆и҃ли, въ произволе́нїи люді́й, благослови́те гдⷭ҇а.
|
Ізраїль помстився, народ показав ревність; прославте Господа!
|
|
3
|
3
|
|
Оу҆слы́шите, ца́рїе, и҆ внꙋши́те, кнѧ̑зи: а҆́зъ гдⷭ҇еви воспою̀ и҆ пою̀ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ.
|
Слухайте, царі, прислухайтеся, вельможі: я Господу, я співаю, воздаю хвалу Господу Богу Ізраїлевому.
|
|
4
|
4
|
|
Гдⷭ҇и, во и҆схо́дѣ твое́мъ ѿ сиі́ра, внегда̀ воздвиза́тисѧ тебѣ̀ ѿ села̀ є҆дѡ́мова, землѧ̀ потрѧсе́сѧ, и҆ не́бо возмꙋти́сѧ, и҆ ѡ҆́блацы и҆ска́паша во́дꙋ:
|
Коли виходив Ти, Господи, від Сеїра, коли йшов з поля Едомського, тоді земля тряслася, і небо капало, і хмари проливали воду;
|
|
5
|
5
|
|
го́ры подвиго́шасѧ ѿ лица̀ гдⷭ҇а є҆лѡі̀, та́ѧ сїна̀ ѿ лица̀ гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева.
|
гори танули від лиця Господа, навіть цей Синай від лиця Господа Бога Ізраїлевого.
|
|
6
|
6
|
|
Во дни̑ самега́ра сы́на а҆на́ѳова, во дни̑ і҆аи́ли, ѡ҆скꙋдѣ́ша пꙋтїѐ, и҆ и҆до́ша въ пꙋти̑ кри̑вы, и҆ и҆до́ша въ пꙋти̑ развращє́нны:
|
У дні Самегара, сина Анафового, у дні Іаїлі, були порожні дороги, і ті, що ходили раніше путями прямими, ходили тоді обхідними дорогами.
|
|
7
|
7
|
|
ѡ҆скꙋдѣ́ша живꙋ́щїи во і҆и҃ли, ѡ҆скꙋдѣ́ша до́ндеже воста̀ деввѡ́ра, до́ндеже воста̀ ма́ти во і҆и҃ли:
|
Не стало мешканців у селищах у Ізраїля, не стало, доки не повстала я, Девора, доки не повстала я, мати в Ізраїлі.
|
|
8
|
8
|
|
и҆збра́ша бо́ги нѡ́вы, ꙗ҆́кѡ хлѣ́бъ ꙗ҆́ченъ, тогда̀ воева́ша гра́ды кнѧзе́й: щи́тъ не ꙗ҆ви́сѧ, нижѐ копїѐ въ четы́редесѧти ты́сѧщахъ во і҆и҃ли.
|
Обрали нових богів, тому війна біля воріт. Чи видні були щит і спис у сорока тисяч Ізраїля?
|
|
9
|
9
|
|
Се́рдце моѐ на оу҆чинє́ннаѧ во і҆и҃ли: си́льнїи люді́й, благослови́те гдⷭ҇а.
|
Серце моє до вас, начальники Ізраїлеві, до ревнителів серед народу; прославте Господа!
|
|
10
|
10
|
|
Ѣ҆́здѧщїи на ѻ҆слѧ́техъ бѣ́лыхъ въ полꙋ́дне, и҆ сѣдѧ́щїи на сꙋди́щи, и҆ ходѧ́щїи на пꙋти̑ со́нмѡвъ, провѣща́йте.
|
Ті, хто їздить на ослицях білих, ті, що сидять на килимах і ходять по дорозі, співайте пісню!
|
|
11
|
11
|
|
Гла́съ пле́щꙋщихъ посредѣ̀ веселѧ́щихсѧ: та́мѡ дадѧ́тъ пра́вдꙋ. Гдⷭ҇и, пра̑вды оу҆крѣпѝ во і҆и҃ли: тогда̀ разыдо́шасѧ во гра́ды своѧ̑ лю́дїе гдⷭ҇ни.
|
Серед голосів, що збирають стада, біля колодязів, нехай співають хвалу Господу, хвалу вождям Ізраїля! Тоді виступив до воріт народ Господній.
|
|
12
|
12
|
|
Воста́ни, воста́ни, деввѡ́ра: воста́ни, воста́ни, глаго́ли съ пѣ́снїю: воста́ни, вара́че, и҆ плѣнѝ плѣ́нъ тво́й, сы́не а҆вїнее́мль.
|
Піднесися, піднесися, Деворо! піднесися, піднесися! співай пісню! Постань, Вараку! і веди полонених твоїх, сину Авиноамів!
|
|
13
|
13
|
|
Тогда̀ возвели́чисѧ си́ла є҆гѡ̀: гдⷭ҇ь смирѝ мнѣ̀ крѣ́пльшыѧ менє̀.
|
Тоді небагатьом із сильних підкорив Він народ; Господь підпорядкував мені хоробрих.
|
|
14
|
14
|
|
Лю́дїе є҆фрє́мли оу҆томи́ша и҆̀хъ въ доли́нѣ: бра́тъ тво́й венїамі́нъ въ лю́дехъ твои́хъ: ѿ менє̀ махі́ръ снидо́ша взыскꙋ́ющїи, и҆ ѿ завꙋлѡ́на оу҆крѣплѧ́ющїисѧ въ ски́птрѣ повѣствова́нїѧ пи́сменника.
|
Від Єфрема прийшли ті, хто вкорінився в Амалика; за тобою Веніамін, серед народу твого; від Махира йшли начальники, і від Завулона — ті, хто володіє тростиною писаря.
|
|
15
|
15
|
|
И҆ нача̑лницы во і҆ссаха́рѣ съ деввѡ́рою и҆ вара́комъ: та́кѡ вара́къ ѿпꙋстѝ пѣ́шихъ свои́хъ въ доли́нꙋ, въ раздѣлє́нїѧ рꙋви́мѡва, вели̑ка и҆спыта̑нїѧ се́рдца.
|
І князі Іссахарові з Деворою, й Іссахар так само, як Варак, кинувся в долину пішки. В племенах Рувимових велика розбіжність.
|
|
16
|
16
|
|
Вскꙋ́ю мѝ сѣди́ши посредѣ̀ мосфаѳе́мѡвъ, слы́шати звизда́нїе востава́ющихъ проитѝ въ раздѣлє́нїѧ рꙋви̑млѧ; вє́лїѧ и҆спыта̑нїѧ се́рдца.
|
Чого сидиш ти між кошарами, слухаючи бекання отар? В племенах Рувимових велика розбіжність.
|
|
17
|
17
|
|
Галаа́дъ, ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на всели́сѧ: и҆ да́нъ, вскꙋ́ю ѡ҆бита́еши въ корабле́хъ; а҆си́ръ ѡ҆бита̀ при бре́зѣхъ морски́хъ, и҆ въ раздѣле́нїихъ свои́хъ всели́сѧ.
|
Галаад живе спокійно за Йорданом, і Дану чого боятися з кораблями? Асир сидить на березі моря й біля пристаней своїх живе спокійно.
|
|
18
|
18
|
|
Завꙋлѡ́нъ, лю́дїе оу҆кори́ша дꙋ́шꙋ свою̀ на сме́рть: и҆ нефѳалі́мъ на высота́хъ села̀.
|
Завулон — народ, який прирік душу свою на смерть, і Неффалим — на висотах поля.
|
|
19
|
19
|
|
И҆ прїидо́ша къ немꙋ̀ ца́рїе, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ, тогда̀ воева́ша ца́рїе ханаа́нстїи во ѳанаа́хѣ, оу҆ воды̀ магеддѡ̀: мно́жества сребра̀ не взѧ́ша.
|
Прийшли царі, зітнулися, тоді воювали царі ханаанські у Фанааху біля вод Мегиддонських, але не одержали ніякого срібла.
|
|
20
|
20
|
|
Ѿ небесѐ ѡ҆полчи́шасѧ ѕвѣ́зды, ѿ чи́на своегѡ̀ ѡ҆полчи́шасѧ съ сїса́рою.
|
З неба воювали, зірки з путей своїх воювали із Сисарою.
|
|
21
|
21
|
|
Водоте́чь кїсѡ́новъ и҆зве́рже и҆̀хъ, водоте́чь кадимі́нъ, водоте́чь кїсѡ́новъ: попере́тъ є҆го̀ дꙋша̀ моѧ̀ си́льнаѧ.
|
Потік Киссон потягнув їх, потік Кедумим, потік Киссон. Зневажай, душе моя, силу!
|
|
22
|
22
|
|
Тогда̀ ѿсѣко́шасѧ кѡпы́та кѡ́нскаѧ ѿ топта́нїѧ си́льныхъ є҆гѡ̀.
|
Тоді ламалися копита кінські від утечі, від утечі сильних його.
|
|
23
|
23
|
|
Проклина́йте мазѡ́ра, речѐ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень, проклѧ́тїемъ проклени́те живꙋ́щихъ въ не́мъ, ꙗ҆́кѡ не прїидо́ша въ по́мощь гдⷭ҇ню, въ по́мощь (гдⷭ҇ню) въ си́льныхъ.
|
Прокляніть Мероз, говорить ангел Господній, прокляніть, прокляніть жителів його за те, що не прийшли на допомогу Господу, на допомогу Господу з хоробрими.
|
|
24
|
24
|
|
Да благослови́тсѧ въ жена́хъ і҆аи́ль, жена̀ хаве́ра кїне́ева, ѿ же́нъ въ кꙋ́щи да благослови́тсѧ:
|
Нехай буде благословенна між жонами Іаїль, дружина Хевера кенеянина, між жонами в наметах нехай буде благословенна!
|
|
25
|
25
|
|
воды̀ просѝ оу҆ неѧ̀, и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ млеко̀ въ ча́ши: преимꙋ́щихъ принесѐ ма́сло кра́вїе:
|
Води просив він: молока подала вона, у чаші коштовній принесла молока кращого.
|
|
26
|
26
|
|
рꙋ́кꙋ свою̀ лѣ́вꙋю къ колꙋ̀ прострѐ, и҆ десни́цꙋ свою̀ ко мла́тꙋ рабо́тающихъ, и҆ оу҆бѝ сїса́рꙋ: разбѝ главꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ поразѝ, прободѐ скра̑нїѧ є҆гѡ̀:
|
[Ліву] руку свою простягнула до кола, а праву свою до молота робітників; ударила Сисару, вразила голову його, розбила і проколола скроню його.
|
|
27
|
27
|
|
междꙋ̀ нога́ма є҆ѧ̀ повали́сѧ: падѐ оу҆трꙋжде́нъ, и҆ оу҆́мре посредѣ̀ но́гъ є҆ѧ̀, и҆ та́мѡ падѐ бѣ́днѣ.
|
До ніг її схилився, упав і лежав, до ніг її схилився, упав; де схилився, там і впав убитий.
|
|
28
|
28
|
|
Ѻ҆ко́нцемъ взира́ше ма́ти сїса́рина, ѻ҆кно́мъ сквозѣ̀ реше́ткꙋ, что̀ заме́дли колесни́ца є҆гѡ̀ прїитѝ; вскꙋ́ю оу҆ме́длиша стопы̑ колесни́цъ є҆гѡ̀;
|
У вікно виглядає і волає мати Сисарина крізь ґрати: чому довго не йде кіннота його, чому баряться колеса колісниць його?
|
|
29
|
29
|
|
Мꙋ́дрїи нача́лствꙋющїи є҆ѧ̀ ѿвѣща́ша є҆́й, и҆ сама̀ ѿвѣщава́ше словеса̀ своѧ̑ себѣ̀:
|
Розумні з її жінок відповідають їй, і сама вона відповідає на слова свої:
|
|
30
|
30
|
|
не ѡ҆брѧ́щꙋтъ ли є҆гѡ̀ раздѣлѧ́юща кѡры́сти, оу҆дрꙋжа́юща дрꙋгѡ́мъ на главꙋ̀ мꙋ́жа си́льна; кѡры́сти ша́рѡвъ сїса́рѣ, кѡры́сти ша́рѡвъ разли́чїѧ, ша́ры и҆спещре́нныхъ, сїѧ̑ вы́и є҆гѡ̀ кѡры́сти.
|
мабуть, вони знайшли, ділять здобич, по дівчині, по дві дівчини на кожного воїна, у здобич отримано різнобарвний одяг Сисарі, отримано у здобич різнобарвний одяг, вишитий з обох боків, знятий з плечей полоненого.
|
|
31
|
31
|
|
Та́кѡ да поги́бнꙋтъ всѝ вразѝ твоѝ, гдⷭ҇и: и҆ лю́бѧщїи є҆го̀, ꙗ҆́коже восто́къ со́лнца въ си́лѣ свое́й.
|
Так нехай загинуть усі вороги Твої, Господи! Ті ж, що люблять Його, нехай будуть, як сонце, що сходить у всій силі своїй! — І спочивала земля сорок років.
|
|
32
|
|
|
И҆ бы́сть въ поко́и землѧ̀ четы́редесѧть лѣ́тъ.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.