Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ д҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Глава́ д҃	Глава 4

1	1
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́ша санавалла́тъ, ꙗ҆́кѡ мы̀ созида́емъ стѣ́ны, и҆ ѕло̀ є҆мꙋ̀ вмѣни́сѧ, и҆ разгнѣ́васѧ ѕѣлѡ̀, и҆ посмѣѧ́шесѧ і҆ꙋде́ѡмъ,	Коли почув Санаваллат, що ми будуємо стіну, він розсердився і багато досадував і знущався з юдеїв;
2	2
и҆ речѐ пред̾ бра́тїею свое́ю, и҆̀же бѧ́хꙋ си́ла сомо́рѡвъ, и҆ речѐ: что̀ і҆ꙋде́є сі́и созида́ютъ сво́й гра́дъ; є҆да̀ жре́ти бꙋ́дꙋтъ; и҆лѝ возмо́гꙋтъ; и҆лѝ дне́сь и҆зцѣлѧ́тъ ка́менїе, повнегда̀ бы́ти и҆̀мъ въ пра́хъ землѝ сожжє́ннымъ;	і говорив при братах своїх і при самарійських військових людях, і сказав: що роблять ці жалюгідні юдеї? невже їм це дозволять? невже будуть вони приносити жертви? невже вони коли-небудь закінчать? невже вони оживлять камені з куп пороху, і притому попалені?
3	3
И҆ тѡві́а а҆ммані́тѧнинъ бли́з̾ є҆гѡ̀ прїи́де и҆ речѐ и҆̀мъ: є҆да̀ пожрꙋ́тъ, и҆лѝ ꙗ҆́сти и҆́мꙋтъ на мѣ́стѣ свое́мъ; не взы́детъ ли лиси́ца и҆ разори́тъ стѣ́нꙋ ка́меней и҆́хъ;	А Товія аммонитянин, який був поруч з ним, сказав: нехай будують їх; піде лисиця, і зруйнує їхню кам’яну стіну.
4	4
И҆ речѐ неемі́а: оу҆слы́ши, бж҃е на́шъ, ꙗ҆́кѡ сотворе́ни є҆смы̀ въ посмѣѧ́нїе,	Почуй, Боже наш, у якій ми зневазі, і оберни ганьбу їх на їхню голову, і віддай їх на презирство в землі полону;
5	5
и҆ ѡ҆братѝ поноше́нїе и҆́хъ на главꙋ̀ и҆́хъ, и҆ да́ждь и҆̀хъ въ посмѣѧ́нїе въ зе́млю плѣне́нїѧ,	і не покривай беззаконня їх, і гріх їх нехай не згладиться перед лицем Твоїм, тому що вони засмутили тих, що будують!
6	6
и҆ не покры́й беззако́нїѧ и҆́хъ.	Ми однак же будували стіну, і складена була вся стіна до половини її. І в народу вистачало ретельности працювати.
7	7
Бы́сть же є҆гда̀ оу҆слы́ша санавалла́тъ и҆ тѡві́а, и҆ а҆ра́влѧне и҆ а҆ммані́те, ꙗ҆́кѡ взы́де ѿра́сль стѣ́нъ і҆ерⷭ҇ли́мскихъ, занѐ нача́ша разсѣ̑лины загражда́ти, и҆ ѕло̀ и҆̀мъ ꙗ҆ви́сѧ ѕѣлѡ̀.	Коли почув Санаваллат і Товія, й аравитяни, й аммонитяни, і азотяни, що стіни Єрусалимські відновлюються, що пошкодження почали лагодитися, то їм стало дуже прикро.
8	8
И҆ собра́шасѧ всѝ вкꙋ́пѣ, да прїи́дꙋтъ и҆ ѡ҆полча́тсѧ на і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ разорѧ́тъ є҆го̀.	І змовилися всі разом піти війною на Єрусалим і зруйнувати його.
9	9
И҆ моли́хомсѧ ко бг҃ꙋ на́шемꙋ и҆ поста́вихомъ стра́жы на стѣнѣ̀ проти́вꙋ и҆́хъ де́нь и҆ но́щь ѿ лица̀ и҆́хъ.	І ми молилися Богу нашому, і ставили проти них варту вдень і вночі, для порятунку від них.
10	10
Рече́ же і҆ꙋ́да: и҆стомле́на є҆́сть си́ла (ѿ) вра̑гъ, и҆ землѧ̀ мно́га є҆́сть, и҆ мы̀ не мо́жемъ созида́ти стѣны̀.	Але юдеї сказали: ослабла сила в носіїв, а сміття багато; ми не в змозі будувати стіну.
11	11
И҆ реко́ша ѡ҆скорблѧ́ющїи на́съ: не позна́ютъ и҆ не оу҆ви́дѧтъ, до́ндеже прїи́демъ посредѣ̀ и҆́хъ и҆ оу҆бїе́мъ и҆̀хъ, и҆ преста́ти сотвори́мъ дѣ́лꙋ.	А вороги наші говорили: не дізнаються і не побачать, як раптом ми ввійдемо в середину їх і переб’ємо їх, і зупинимо справу.
12	12
И҆ бы́сть є҆гда̀ прїидо́ша і҆ꙋде́є, и҆̀же ѡ҆бита́хꙋ бли́з̾ и҆́хъ, и҆ рѣ́ша на́мъ: восхо́дѧтъ ѿ всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ на ны̀.	Коли приходили юдеї, які жили поряд з ними, і говорили нам разів десять, з усіх місць, що вони нападуть на нас,
13	13
И҆ поста́вихъ въ нижа́йшихъ мѣ́стѣхъ созадѝ стѣ́нъ въ закрове́нїи, и҆ поста́вихъ лю́ди по племенѡ́мъ съ мєчѝ и҆́хъ и҆ съ сꙋ́лицами и҆́хъ и҆ съ лꙋ́ками.	тоді в низинних місцях біля міста, за стіною, на місцях сухих поставив я народ за племенами з мечами їхніми, зі списами їхніми і луками їхніми.
14	14
И҆ ви́дѣхъ, и҆ воста́хъ, и҆ реко́хъ ко чєстны́мъ и҆ къ воево́дамъ и҆ ко про́чымъ лю́демъ: не оу҆бо́йтесѧ ѿ лица̀ и҆́хъ, помѧни́те гдⷭ҇а бг҃а на́шего вели́каго и҆ стра́шнаго, и҆ ѡ҆полчи́тесѧ за бра́тїю ва́шꙋ, за сы́ны ва́шѧ и҆ дщє́ри ва́шѧ, жєны̀ ва́шѧ и҆ до́мы ва́шѧ.	І оглянув я, і став, і сказав найзнатнішим і начальникам і решті народу: не бійтеся їх; пом’ятайте Господа великого і страшного і воюйте за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за дружин своїх і за доми свої.
15	15
Бы́сть же є҆гда̀ оу҆слы́шаша вразѝ на́ши, ꙗ҆́кѡ вѣ́домо бы́сть на́мъ, и҆ разорѝ бг҃ъ совѣ́тъ и҆́хъ: и҆ возврати́хомсѧ всѝ мы̀ на стѣ́ны, кі́йждо ко дѣ́лꙋ своемꙋ̀.	Коли почули вороги наші, що нам відомий намір їхній, тоді зруйнував Бог задум їхній, і всі ми повернулися до стіни, кожен на свою роботу.
16	16
И҆ бы́сть ѿ днѐ тогѡ̀, по́лъ вчине́ныхъ дѣ́лахꙋ дѣ́ло, и҆ полови́на и҆́хъ оу҆гото́вана бы́сть ко бра́ни съ сꙋ́лицами и҆ щита́ми, и҆ лꙋ̑ки и҆ бронѧ́ми, и҆ нача̑лницы созадѝ всегѡ̀ до́мꙋ і҆ꙋ́дина.	З того дня половина молодих людей у мене займалася роботою, а інша половина їх тримала списи, щити і луки і лати; і начальники знаходилися позаду всього дому Іудиного.
17	17
Созида́ющїи стѣ́нꙋ и҆ носѧ́щїи бремена̀ со ѻ҆рꙋ́жїемъ: є҆ди́ною рꙋко́ю свое́ю творѧ́хꙋ дѣ́ло, а҆ дрꙋго́ю держа́хꙋ ме́чь.	Ті, що будували стіну і носили важке, яке накладали на них, однією рукою виконували роботу, а другою тримали спис.
18	18
Созида́ющымъ же є҆ди́номꙋ коемꙋ́ждо ме́чь бы́сть ѡ҆поѧ́санъ при бедрѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ созида́хꙋ, и҆ трꙋбѧ́хꙋ трꙋба́ми бли́з̾ и҆́хъ.	Кожен із тих, що будували, підперезаний був мечем по стегнах своїх, і так вони будували. Біля мене знаходився сурмач.
19	19
И҆ реко́хъ ко чєстны́мъ и҆ ко старѣ́йшинамъ и҆ ко про́чымъ лю́демъ: дѣ́ло вели́ко є҆́сть и҆ простра́нно, и҆ мы̀ разлꙋче́ни є҆смы̀ на стѣнѣ̀ дале́че кі́йждо ѿ бра́та своегѡ̀:	І сказав я найзнатнішим і начальникам і решті народу: робота велика і об’ємна, і ми розсіяні по стіні і віддалені один від одного;
20	20
на мѣ́стѣ и҆дѣ́же оу҆слы́шите гла́съ трꙋ́бный, та́мѡ тецы́те къ на́мъ, и҆ бг҃ъ на́шъ ѡ҆полчи́тсѧ ѡ҆ на́съ.	тому звідки ви почуєте звук труби, в те місце збирайтеся до нас: Бог наш буде воювати за нас.
21	21
И҆ мы̀ бы́хомъ творѧ́ще дѣ́ло, и҆ по́лъ на́съ держа́хꙋ сꙋ̑лицы ѿ восхо́да зарѝ оу҆́треннїѧ да́же до восхо́да ѕвѣ́здъ.	Так виконували ми роботу; і половина тримала списи від сходу зорі до появи зірок.
22	22
Во вре́мѧ же то̀ реко́хъ лю́демъ: кі́йждо со ѻ҆́трокомъ свои́мъ да пребыва́етъ въ средѣ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма: и҆ бꙋ́детъ ва́мъ но́щь на стра́жꙋ, а҆ де́нь на дѣ́ланїе.	Крім цього, у той же час я сказав народу, щоб в Єрусалимі ночували всі з рабами своїми, — і будуть вони у нас вночі на варті, а вдень на роботі.
23	23
А҆́зъ же и҆ бра́тїѧ моѝ и҆ ѻ҆́троцы и҆ мꙋ́жїе стра́жи, и҆̀же бѧ́хꙋ созадѝ менє̀, не снима́хомъ ѡ҆дѣѧ́нїй на́шихъ та́мѡ ни є҆ди́нъ ѿ на́съ.	І ні я, ні брати мої, ні слуги мої, ні вартові, які супроводжували мене, не знімали із себе одягу свого, у кожного були під рукою меч і вода.

← Глава́ г҃

Глава́ є҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт