Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ є҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Глава́ є҃	Глава 5

1	1
И҆ бы́сть во́пль люді́й и҆ же́нъ и҆́хъ вели́къ на бра́тїю свою̀ і҆ꙋдє́и.	І зробилося велике ремство в людях і у дружин їхніх на братів своїх юдеїв.
2	2
И҆ бы́ша нѣ́цыи глаго́люще: сы́нове на́ши и҆ дщє́ри на́шѧ мно́зи сꙋ́ть на́мъ, и҆ да во́змемъ (за цѣ́нꙋ) пшени́цꙋ и҆ ꙗ҆ди́мъ и҆ жи́ви бꙋ́демъ.	Були такі, які говорили: нас, синів наших і дочок наших багато; і ми бажали б діставати хліб і годуватися і жити.
3	3
И҆ бы́ша нѣ́цыи глаго́люще: се́ла на̑ша и҆ вїногра́ды на́шѧ и҆ до́мы на́шѧ мы̀ да дади́мъ въ зало́гъ, и҆ во́змемъ пшени́цꙋ, и҆ ꙗ҆́сти бꙋ́демъ.	Були і такі, які говорили: поля свої, і виноградники свої, і доми свої ми закладаємо, щоб дістати хліба від голоду.
4	4
И҆ бы́ша нѣ́цыи глаго́люще: взаи́мъ взѧ́хомъ сребро̀ на да̑ни царє́вы, дади́мъ се́ла на̑ша и҆ вїногра́ды на́шѧ и҆ до́мы на́шѧ:	Були і такі, які говорили: ми позичаємо срібло на подать царю під заставу полів наших і виноградників наших;
5	5
и҆ нн҃ѣ ꙗ҆́коже пло́ть бра́тїй на́шихъ, пло́ть на́ша, ꙗ҆́коже сы́нове и҆́хъ, сы́нове на́ши: и҆ сѐ, мы̀ порабоща́емъ сы́ны на́шѧ и҆ дщє́ри на́шѧ въ рабы̑, и҆ сꙋ́ть ѿ дще́рей на́шихъ порабощє́ны, и҆ нѣ́сть си́лы въ рꙋка́хъ на́шихъ (ѿкꙋпи́ти) и҆ се́ла на̑ша и҆ вїногра́ды на́шѧ оу҆ вельмо́жъ.	у нас такі самі тіла, як тіла у братів наших, і сини наші такі самі, як їхні сини; а ось, ми повинні віддавати синів наших і дочок наших у раби, і деякі з дочок наших уже знаходяться в поневоленні. Немає ніяких засобів для викупу в руках наших; і поля наші і виноградники наші в інших.
6	6
И҆ ѡ҆скорбѣ́хъ ѕѣлѡ̀, є҆гда̀ оу҆слы́шахъ во́пль и҆́хъ и҆ словеса̀ сїѧ̑.	Коли я почув ремство їх і такі слова, я дуже розсердився.
7	7
И҆ оу҆совѣ́това се́рдце моѐ во мнѣ̀, и҆ воспрети́хъ держа̑внымъ и҆ нача̑лнымъ и҆ реко́хъ и҆̀мъ: ли́хвы ли кі́йждо ѿ бра́та своегѡ̀ и҆стѧ́жетъ, ю҆́же вы̀ и҆стѧзꙋ́ете; и҆ собра́хъ проти́вꙋ и҆̀мъ собра́нїе вели́ко	Серце моє обурилося, і я суворо дорікнув найзнатнішим і начальникам і сказав їм: ви берете лихву з братів своїх. І скликав я проти них велике зібрання
8	8
и҆ реко́хъ и҆̀мъ: мы̀ и҆скꙋпи́хомъ бра́тїю на́шꙋ і҆ꙋдеѡ́въ, про́даныхъ ꙗ҆зы́кѡмъ, по си́лѣ на́шей: вы́ же прода́сте бра́тїю ва́шꙋ, и҆ ѿдадꙋ́тсѧ на́мъ; И҆ оу҆молча́ша, и҆ не ѡ҆брѣто́ша что̀ ѿвѣща́ти.	і сказали їм: ми викуповували братів своїх, юдеїв, проданих народам, скільки було сил у нас, а ви продаєте братів своїх, і вони продаються нам? Вони мовчали і не знаходили відповіді.
9	9
И҆ реко́хъ: не добро̀ дѣ́ло, є҆́же вы̀ творитѐ: та́кѡ не во стра́сѣ бг҃а на́шегѡ (ходѧ́ще) оу҆бѣжите́ ли ѿ поноше́нїѧ ꙗ҆зы́кѡвъ врагѡ́въ на́шихъ;	І сказав я: недобре ви робите. Чи не в страху Бога нашого повинні ходити ви, щоб уникнути ганьблення від народів, ворогів наших?
10	10
и҆ а҆́зъ и҆ бра́тїѧ моѧ̑ и҆ зна́емїи моѝ взаи́мъ да́хомъ и҆̀мъ пѣ̑нѧзи и҆ пшени́цꙋ: ѡ҆ста́вимъ оу҆̀бо лихои́мство сїѐ:	І я також, брати мої і ті, що служили при мені, давали їм у борг і срібло і хліб: залишимо їм борг цей.
11	11
возврати́те же и҆̀мъ дне́сь се́ла и҆́хъ и҆ вїногра́ды и҆́хъ и҆ ма̑слины и҆́хъ и҆ до́мы и҆́хъ, и҆ ѿ сребра̀ пшени́цꙋ и҆ вїно̀ и҆ є҆ле́й ѿдади́те и҆̀мъ.	Поверніть їм нині ж поля їхні, виноградні й оливні сади їхні, і доми їхні, і ріст, за який зі срібла і хліба, і вина й олії, за який ви позичили їм.
12	12
И҆ реко́ша: ѿдади́мъ и҆ ѿ ни́хъ не взы́щемъ, та́кѡ сотвори́мъ, ꙗ҆́коже ты̀ глаго́леши. И҆ призва́хъ свѧще́нникѡвъ и҆ заклѧ́хъ и҆̀хъ сотвори́ти по словесѝ семꙋ̀.	І сказали вони: повернемо і не будемо з них вимагати; зробимо так, як ти говориш. І покликав я священиків і звелів їм дати клятву, що вони так зроблять.
13	13
И҆ ѡ҆трѧсо́хъ ѻ҆де́ждꙋ мою̀ и҆ реко́хъ: та́кѡ да и҆стрѧсе́тъ бг҃ъ всѧ́каго мꙋ́жа, и҆́же не и҆спо́лнитъ сло́ва сегѡ̀, ѿ до́мꙋ є҆гѡ̀ и҆ ѿ трꙋдѡ́въ є҆гѡ̀, и҆ да бꙋ́детъ та́кѡ ѿтрѧсе́нъ и҆ то́щь. И҆ речѐ всѐ мно́жество: а҆ми́нь. И҆ восхвали́ша бг҃а. И҆ сотвори́ша лю́дїе по глаго́лꙋ семꙋ̀.	І витрусив я одяг мій і сказав: так нехай витрусить Бог усяку людину, що не стримає слова цього, з дому його і з маєтку його, і так нехай буде в нього витрясено і порожньо! І сказало все зібрання: амінь. І прославили Бога; і народ виконав слово це.
14	14
Ѿ днѐ тогѡ̀, въ ѻ҆́ньже повелѣ̀ (ца́рь) мнѣ̀ бы́ти вожде́мъ и҆́хъ въ землѝ і҆ꙋ́динѣ, ѿ лѣ́та двадесѧ́тагѡ и҆ да́же до лѣ́та три́десѧть втора́гѡ а҆ртаѯе́рѯа царѧ̀, лѣ́тъ двана́десѧть, а҆́зъ и҆ бра́тїѧ моѧ̑ ѡ҆бро́кꙋ и҆́хъ не ꙗ҆до́хомъ.	Ще: з того дня, як визначений я був областеначальником їхнім у землі Юдейській, від двадцятого року до тридцять другого року царя Артаксеркса, протягом дванадцяти років я і брати мої не їли хліба областеначальників.
15	15
И҆ ѡ҆бро́кѡвъ пе́рвыхъ, и҆́миже пре́жде менє̀ ѡ҆тѧгчи́ша и҆̀хъ, и҆ прїѧ́ша ѿ ни́хъ въ хлѣ́бѣ и҆ въ вїнѣ̀, по си́хъ сребра̀ (на всѧ́къ де́нь) дїдра́хмъ четы́редесѧть: и҆ слꙋжє́бницы и҆́хъ ѡ҆блада́ша людьмѝ. А҆́зъ же не сотвори́хъ та́кѡ ра́ди стра́ха бж҃їѧ.	А попередні областеначальники, що були до мене, обтяжували народ і брали з нього хліб і вино, крім сорока сиклів срібла; навіть і слуги їхні панували над народом. Я ж не робив так зі страху Божого.
16	16
И҆ въ дѣ́лѣ стѣ́ны сїѧ̑ созида́хъ: и҆ села̀ не стѧжа́хъ, и҆ всѝ ѻ҆́троцы моѝ со́брани бѧ́хꙋ та́мѡ на дѣ́ло.	При цьому роботи на стіні цій я підтримував; і полів ми не закуповували, й усі слуги мої збиралися туди на роботу.
17	17
І҆ꙋдє́й же и҆ нача́лникѡвъ сто̀ пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й, и҆ приходѧ́щїи къ на́мъ ѿ ꙗ҆зы̑къ, и҆̀же ѡ҆́крестъ на́съ, при трапе́зѣ мое́й.	Юдеїв і начальників по сто п’ятдесят людей бувало за столом у мене, крім тих, хто приходив до нас з навколишніх народів.
18	18
И҆ бѣ̀ оу҆гото́вано мнѣ̀ на всѧ́къ де́нь: теле́цъ є҆ди́нъ и҆ ѻ҆ве́цъ ше́сть и҆збра́нныхъ и҆ козе́лъ бы́ша мнѣ̀ (и҆ пти̑цы), и҆ междꙋ̀ десѧтѝ дні́й всѣ̑мъ вїна̀ мно́гѡ: и҆ съ си́ми хлѣ́ба госпо́дствꙋ моемꙋ̀ не взыска́хъ, занѐ тѧжка̀ рабо́та на лю́дехъ си́хъ.	І ось що бувало приготоване на один день: один бик, шість добірних овець і птахи готувалися у мене; і за десять днів витрачалося безліч усякого вина. І, попри все те, хліба областеначальничого я не вимагав, тому що важка служба лежала на народі цьому.
19	19
Помѧни́ мѧ, бж҃е мо́й, во бла́го по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка сотвори́хъ лю́демъ си̑мъ.	Пом’яни, Боже мій, на благо мені усе, що я зробив для народу цього!

← Глава́ д҃

Глава́ ѕ҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт