Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ а҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36

Глава́ а҃і	Глава 11

1	1
И҆ бы́ша лю́дїе ро́пщꙋще зла̑ѧ пред̾ гдⷭ҇емъ: и҆ слы́ша гдⷭ҇ь и҆ разгнѣ́васѧ гнѣ́вомъ, и҆ разгорѣ́сѧ въ ни́хъ ѻ҆́гнь ѿ гдⷭ҇а и҆ потребѝ ча́сть нѣ́кꙋю ѿ полка̀.	Народ став нарікати вголос на Господа; і Господь почув, і запалав гнів Його, і загорівся у них вогонь Господній, і начав знищувати край стану.
2	2
И҆ возопи́ша лю́дїе къ мѡѷсе́ю: и҆ помоли́сѧ мѡѷсе́й къ гдⷭ҇ꙋ, и҆ преста̀ ѻ҆́гнь.	І заволав народ до Мойсея; і помолився Мойсей Господу, і затих вогонь.
3	3
И҆ прозва́сѧ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ запале́нїе: ꙗ҆́кѡ разгорѣ́сѧ въ ни́хъ ѻ҆́гнь ѿ гдⷭ҇а.	І нарекли ім’я місцю цьому: Тавера^*, тому що загорівся у них вогонь Господній.
4	4
И҆ ѻ҆́бщїй наро́дъ и҆́же въ ни́хъ похотѣ́ша похотѣ́нїемъ: и҆ сѣ́дше пла́кахꙋсѧ сы́нове і҆и҃лєвы и҆ реко́ша: кто́ ны напита́етъ мѧ́сы;	Прибульці між ними стали виявляти примхи; а з ними і сини Ізраїлеві сиділи і плакали й говорили: хто нагодує нас м’ясом?
5	5
помѧнꙋ́хомъ ры̑бы, ꙗ҆̀же ꙗ҆до́хомъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй тꙋ́не, и҆ ѻ҆гꙋрцы̀ и҆ ды̑ни, лꙋ́къ и҆ червле́ный лꙋ́къ и҆ чесно́къ:	Ми пам’ятаємо рибу, яку в Єгипті ми їли задарма, огірки і дині, і цибулю, і ріпчасту цибулю і часник;
6	6
нн҃ѣ же дꙋша̀ на́ша и҆зсо́хла, ничто́же то́чїю ма́нна пред̾ ѻ҆чи́ма на́шима.	а нині душа наша знемагає; нічого нема, тільки манна в очах наших.
7	7
Ма́нна же бѧ́ше а҆́ки сѣ́мѧ корїа́ндрово, и҆ ви́дъ є҆ѧ̀ ꙗ҆́кѡ ви́дъ крѷста́лла:	Манна ж була подібна коріандровому насінню, на вигляд, як бдолах;
8	8
и҆ и҆схожда́хꙋ лю́дїе и҆ собира́хꙋ, и҆ мелѧ́хꙋ въ же́рновахъ и҆ толца́хꙋ въ стꙋ́пахъ, и҆ варѧ́хꙋ въ горшка́хъ и҆ творѧ́хꙋ и҆з̾ неѧ̀ потре́бники: и҆ бѧ́ше вкꙋ́съ є҆ѧ̀, ꙗ҆́кѡ вкꙋ́съ мꙋкѝ прѧ́жены съ є҆ле́емъ:	народ ходив і збирав її, і молов у жорнах або товк у ступі, і варив у казані, і робив із неї коржі; смак же її подібний був до смаку коржів з єлеєм.
9	9
и҆ є҆гда̀ схожда́ше роса̀ на по́лкъ но́щїю, схожда́ше ма́нна на́нь.	І коли роса сходила на стан уночі, тоді сходила на нього і манна.
10	10
И҆ оу҆слы́ша мѡѷсе́й пла́чꙋщихсѧ и҆̀хъ въ со́нмѣхъ свои́хъ, коего́ждо и҆́хъ пред̾ свои́ми две́рьми: и҆ разгнѣ́васѧ гдⷭ҇ь гнѣ́вомъ ѕѣлѡ̀, и҆ пред̾ мѡѷсе́омъ бѧ́ше ѕло̀.	Мойсей чув, що народ плаче в сімействах своїх, кожен біля дверей намету свого; і сильно запалав гнів Господній, і прикро було Мойсеєві.
11	11
И҆ речѐ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ: вскꙋ́ю ѡ҆ѕло́билъ є҆сѝ раба̀ твоего̀; и҆ почто̀ не ѡ҆брѣто́хъ блгⷣти пред̾ тобо́ю, є҆́же возложи́ти оу҆стремле́нїе люді́й си́хъ на мѧ̀;	І сказав Мойсей Господу: для чого Ти мучиш раба твого? і чому я не знайшов милости перед очима Твоїми, що Ти поклав на мене тягар усього народу цього?
12	12
є҆да̀ а҆́зъ во оу҆тро́бѣ зача́хъ всѧ̑ лю́ди сїѧ̑; и҆лѝ а҆́зъ роди́хъ ѧ҆̀; ꙗ҆́кѡ гл҃еши мѝ: возмѝ и҆̀хъ въ нѣ̑дра твоѧ̑, ꙗ҆́коже дои́лица но́ситъ дѡи́мыѧ, въ зе́млю, є҆́юже клѧ́лсѧ є҆сѝ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ:	хіба я носив в утробі весь народ цей, і хіба я народив його, що Ти говориш мені: неси його на руках твоїх, як нянька носить дитину, в землю, що Ти з клятвою обіцяв батькам його?
13	13
ѿкꙋ́дꙋ мнѣ̀ мѧса̀ да́ти всѣ̑мъ лю́демъ си̑мъ; ꙗ҆́кѡ пла́чꙋтъ на мѧ̀, глаго́люще: да́ждь на́мъ мѧса̀, да ꙗ҆ди́мъ:	звідки мені взяти м’яса, щоб дати всьому народу цьому? бо вони плачуть переді мною і говорять: дай нам їсти м’яса.
14	14
не возмогꙋ̀ а҆́зъ є҆ди́нъ води́ти люді́й си́хъ, ꙗ҆́кѡ тѧ́жко мнѣ̀ є҆́сть сло́во сїѐ:	Я один не можу нести весь народ цей, тому що він важкий для мене;
15	15
а҆́ще же та́кѡ ты̀ твори́ши мнѣ̀, то̀ оу҆бі́й мѧ̀ оу҆бїе́нїемъ, а҆́ще ѡ҆брѣто́хъ блгⷣть пред̾ тобо́ю, да не ви́жꙋ ѡ҆ѕлобле́нїѧ моегѡ̀.	коли Ти так чиниш зі мною, то краще умертви мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб мені не бачити нещастя мого.
16	16
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: собери́ ми се́дмьдесѧтъ мꙋже́й ѿ ста́рєцъ і҆и҃левыхъ, и҆̀хже ты̀ са́мъ вѣ́си, ꙗ҆́кѡ ті́и сꙋ́ть ста́рцы людсті́и и҆ книгѡ́чїѧ и҆́хъ: и҆ да приведе́ши ѧ҆̀ ко ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ да ста́нꙋтъ та́мѡ съ тобо́ю:	І сказав Господь Мойсею: збери Мені сімдесят мужів зі старійшин Ізраїлевих, яких ти знаєш, що вони старійшини і наглядачі його, і візьми їх до скинії зібрання, щоб вони стали там з тобою;
17	17
и҆ сни́дꙋ и҆ возгл҃ю та́мѡ съ тобо́ю, и҆ оу҆ймꙋ̀ ѿ дх҃а, и҆́же въ тебѣ̀, и҆ возложꙋ̀ на нѧ̀: да под̾и́мꙋтъ съ тобо́ю оу҆стремле́нїе люді́й, и҆ не бꙋ́деши води́ти и҆̀хъ ты̀ є҆ди́нъ:	Я зійду, і буду говорити там з тобою, і візьму від Духа, Який на тобі, і покладу на них, щоб вони несли з тобою тягар народу, а не один ти носив.
18	18
и҆ лю́демъ рече́ши: ѡ҆чи́ститесѧ наꙋ́трїе, и҆ снѣ́сте мѧса̀, ꙗ҆́кѡ пла́кастесѧ пред̾ гдⷭ҇емъ, глаго́люще: кто́ ны напита́етъ мѧ́сы; ꙗ҆́кѡ добро̀ на́мъ бы́сть во є҆гѵ́птѣ: и҆ да́стъ гдⷭ҇ь ва́мъ мѧса̀ ꙗ҆́сти, и҆ снѣ́сте мѧса̀:	Народу ж скажи: очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти м’ясо; оскільки ви плакали голосно до Господа і говорили: хто нагодує нас м’ясом? добре нам було в Єгипті, — то і дасть вам Господь м’ясо, і будете їсти [м’ясо]:
19	19
не є҆ди́нъ де́нь ꙗ҆́сти бꙋ́дете, ни два̀, ни пѧ́ть дні́й, ни де́сѧть дні́й, нижѐ два́десѧть дні́й:	не один день будете їсти, не два дні, не п’ять днів, не десять днів і не двадцять днів,
20	20
до мцⷭ҇а дні́й ꙗ҆́сти бꙋ́дете, до́ндеже и҆зы́детъ и҆з̾ но́здрїй ва́шихъ: и҆ бꙋ́детъ ва́мъ въ ме́рзость, ꙗ҆́кѡ не покори́стесѧ гдⷭ҇ꙋ, и҆́же є҆́сть въ ва́съ, и҆ пла́кастесѧ пред̾ ни́мъ, глаго́люще: вскꙋ́ю бѣ̀ на́мъ и҆зы́ти и҆з̾ є҆гѵ́пта;	але цілий місяць [будете їсти], поки не піде воно з ніздрів ваших і не зробиться для вас огидним, за те, що ви знехтували Господа, Який серед вас, і плакали перед Ним, говорячи: для чого було нам виходити з Єгипту?
21	21
И҆ речѐ мѡѷсе́й: ше́сть сѡ́тъ ты́сѧщъ пѣ́шихъ люді́й, въ ни́хже а҆́зъ є҆́смь, и҆ ты̀ ре́клъ є҆сѝ: мѧса̀ и҆̀мъ да́мъ ꙗ҆́сти, и҆ бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́сти мцⷭ҇ъ дні́й:	І сказав Мойсей: шістсот тисяч піших у народі цьому, серед якого я знаходжуся; а Ти говориш: Я дам їм м’ясо, і будуть їсти цілий місяць!
22	22
є҆да̀ ѻ҆́вцы и҆ волы̀ зако́лютсѧ и҆̀мъ, и҆ дово́лнѡ бꙋ́детъ и҆̀мъ; и҆лѝ всѧ̑ ры̑бы мѡрскі́ѧ соберꙋ́тсѧ и҆̀мъ, и҆ дово́лнѡ бꙋ́детъ и҆̀мъ;	чи заколоти всіх овець і волів, щоб їм вистачило? або вся риба морська збереться, щоб задовольнити їх?
23	23
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: є҆да̀ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ не дово́лна бꙋ́детъ; нн҃ѣ оу҆разꙋмѣ́еши, а҆́ще пости́гнетъ тѧ̀ сло́во моѐ, и҆лѝ нѝ.	І сказав Господь Мойсею: хіба рука Господня коротка? нині ти побачиш, чи збудеться слово Моє до тебе, чи ні?
24	24
И҆ и҆зы́де мѡѷсе́й и҆ глаго́ла лю́демъ словеса̀ гдⷭ҇нѧ: и҆ собра̀ се́дмьдесѧтъ мꙋже́й ѿ ста́рєцъ людски́хъ, и҆ поста́ви ѧ҆̀ ѡ҆́крестъ ски́нїи.	Мойсей вийшов і сказав народу слова Господні, і зібрав сімдесят мужів зі старійшин народу і поставив їх біля скинії.
25	25
И҆ сни́де гдⷭ҇ь во ѡ҆́блацѣ и҆ гл҃а къ немꙋ̀: и҆ оу҆ѧ̀ ѿ дх҃а, и҆́же на не́мъ, и҆ возложѝ на се́дмьдесѧтъ мꙋже́й ста́рєцъ: є҆гда́ же препочѝ дх҃ъ на ни́хъ, и҆ проро́чествоваша, и҆ ктомꙋ̀ не приложи́ша.	І зійшов Господь у хмарі, і говорив з ним, і взяв від Духа, Який на ньому, і дав сімдесятьом мужам старійшинам. І коли спочив на них Дух, вони стали пророкувати, але потім перестали.
26	26
И҆ ѡ҆ста́шасѧ два̀ мꙋ̑жа въ полцѣ̀: и҆́мѧ є҆ди́номꙋ є҆лда́дъ, и҆ и҆́мѧ второ́мꙋ мѡда́дъ: и҆ препочѝ на ни́хъ дх҃ъ. И҆ сі́и бѣ́ша ѿ впи́санныхъ, и҆ не прїидо́ша ко ски́нїи, и҆ проро́чествоваша въ полцѣ̀.	Двоє з мужів залишилися в стані, одному ім’я Елдад, а другому ім’я Модад; але і на них спочив Дух [вони були з числа записаних, тільки не входили до скинії], і вони пророкували в стані.
27	27
И҆ прите́къ ю҆́ноша возвѣстѝ мѡѷсе́ю, и҆ речѐ, глаго́лѧ: є҆лда́дъ и҆ мѡда́дъ проро́чествꙋютъ въ полцѣ́хъ.	І прибіг отрок, і доніс Мойсеєві, і сказав: Елдад і Модад пророкують у стані.
28	28
И҆ ѿвѣща́въ і҆исꙋ́съ наѵи́нъ, предстоѧ́й мѡѷсе́ю и҆збра́нный є҆мꙋ̀, речѐ: го́споди мо́й мѡѷсе́ю, запретѝ и҆̀мъ.	У відповідь на це Ісус, син Навина, служитель Мойсея, один із обраних його, сказав: господарю мій Мойсею! заборони їм.
29	29
И҆ речѐ є҆мꙋ̀ мѡѷсе́й: є҆да̀ ревнꙋ́еши ты̀ мнѣ̀; и҆ кто̀ да́стъ всѣ̑мъ лю́демъ гдⷭ҇нимъ (бы́ти) проро́ки, є҆гда̀ да́стъ гдⷭ҇ь дх҃а своего̀ на ни́хъ;	Але Мойсей сказав йому: чи не ревнуєш ти за мене? о, якби усі в народі Господньому були пророками, коли б Господь послав Духа Свого на них!
30	30
И҆ и҆́де мѡѷсе́й въ по́лкъ са́мъ и҆ ста́рцы і҆и҃лтестїи.	І повернувся Мойсей у стан, він і старійшини Ізраїлеві.
31	31
И҆ дх҃ъ и҆зы́де ѿ гдⷭ҇а, и҆ и҆зведѐ кра̑стели и҆з̾ мо́рѧ и҆ наведѐ на по́лкъ де́нь хо́дꙋ ѿсю́дꙋ и҆ де́нь хо́дꙋ ѿѻнꙋ́дꙋ, ѡ҆́крестъ полка̀ ꙗ҆́кѡ на два̀ ла̑ктѧ ѿ землѝ.	І піднявся вітер від Господа, і приніс від моря перепелів, і накидав їх біля стану, на день шляху по одну сторону і на день шляху по другу сторону біля стану, майже на два лікті від землі.
32	32
И҆ воста́вше лю́дїе ве́сь де́нь и҆ всю̀ но́щь, и҆ ве́сь де́нь наꙋ́трїе, и҆ собра́ша кра̑стели: и҆́же ма́лѡ, собра̀ де́сѧть спꙋ̑дъ: и҆ и҆зсꙋши́ша себѣ̀ сꙋшани̑цы ѡ҆́крестъ полка̀.	І встав народ, і весь той день, і всю ніч, і весь наступний день збирали перепелів; і хто мало збирав, той зібрав десять хомерів; і розклали їх для себе навколо стану.
33	33
И҆ мѧса̀ бѧ́хꙋ и҆̀мъ є҆щѐ въ зꙋбѣ́хъ и҆́хъ, пре́жде ѡ҆скꙋдѣ́нїѧ, и҆ гдⷭ҇ь разгнѣ́васѧ ѕѣлѡ̀ на лю́ди, и҆ поразѝ гдⷭ҇ь лю́ди ꙗ҆́звою вели́кою ѕѣлѡ̀:	М’ясо ще було в зубах їхніх і не було ще з’їдене, як гнів Господній запалав на народ, і вразив Господь народ дуже великою пошестю.
34	34
и҆ прозва́сѧ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ гро́бы похотѣ́нїѧ: ꙗ҆́кѡ та́мѡ погребо́ша люді́й похотѣ́вшихъ.	І нарекли ім’я місцю цьому: Киброт-Гаттаава^*, тому що там поховали примхливий народ.
35	35
(И҆) воздвиго́шасѧ лю́дїе ѿ гробѡ́въ похотѣ́нїѧ во а҆сирѡ́ѳъ, и҆ бы́ша лю́дїе во а҆сирѡ́ѳѣ.	Від Киброт-Гаттаави рушив народ в Асироф, і зупинився в Асирофі.

← Глава́ і҃

Глава́ в҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт