Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ к҃в

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36

Глава́ к҃в	Глава 22

1	1
И҆ воздви́гшесѧ сы́нове і҆и҃лтестїи, ѡ҆полчи́шасѧ на за́пады мѡа́ва оу҆ і҆ѻрда́на ко і҆ерїхѡ́нꙋ.	І вирушили сини Ізраїлеві, і зупинилися на рівнинах Моава, при Йордані, навпроти Єрихона.
2	2
И҆ ви́дѣвъ вала́къ сы́нъ сепфѡ́ровъ всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ і҆и҃ль а҆морре́ю,	І бачив Валак, син Сепфорів, усе, що зробив Ізраїль аморреям;
3	3
и҆ оу҆боѧ́сѧ мѡа́въ люді́й ѕѣлѡ̀, ꙗ҆́кѡ мно́зи бѧ́хꙋ, и҆ ѡ҆скорбѣ̀ мѡа́въ ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ,	і дуже боялися моавитяни народу цього, тому що він був численний; і злякалися моавитяни синів Ізраїлевих.
4	4
и҆ речѐ мѡа́въ старѣ́йшинамъ мадїа̑млимъ: нн҃ѣ потреби́тъ со́нмъ се́й всѣ́хъ, и҆̀же ѡ҆́крестъ на́съ, ꙗ҆́коже потреблѧ́етъ теле́цъ ѕла́къ на по́ли. И҆ вала́къ, сы́нъ сепфѡ́ровъ, бѧ́ше ца́рь мѡа́вль въ то̀ вре́мѧ,	І сказали моавитяни старійшинам мадіамським: цей народ поїдає тепер усе навколо нас, як віл поїдає траву польову. Валак же, син Сепфорів, був царем моавитян у той час.
5	5
и҆ посла̀ послы̀ къ валаа́мꙋ, сы́нꙋ веѡ́ровꙋ, во фаѳꙋ́рꙋ ꙗ҆́же є҆́сть оу҆ рѣкѝ землѝ сынѡ́въ люді́й є҆гѡ̀, призва́ти є҆го̀, глаго́лѧ: сѐ, лю́дїе и҆зыдо́ша и҆з̾ є҆гѵ́пта, и҆ сѐ, покры́ша лицѐ землѝ, и҆ сі́и сѣдѧ́тъ при ѡ҆держа́нїи мое́мъ:	І послав він послів до Валаама, сина Веорового, у Пефор, що на ріці Євфраті, в землі синів народу його, щоб покликати його і сказати: ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, і живе він поряд зі мною;
6	6
и҆ нн҃ѣ прїидѝ, прокленѝ мнѣ̀ лю́ди сїѧ̑, поне́же крѣ́пльшїи сꙋ́ть па́че на́съ, а҆́ще возмо́жемъ си́хъ и҆зби́ти, и҆ и҆зженꙋ̀ и҆̀хъ и҆з̾ землѝ: ꙗ҆́кѡ вѣ́мъ, и҆̀хже а҆́ще благослови́ши ты̀, благослове́ни сꙋ́ть, и҆ и҆̀хже а҆́ще проклене́ши ты̀, про́клѧти.	отже, прийди, прокляни мені народ цей, тому що він сильніший за мене: можливо, тоді я зможу вразити його і вигнати його з землі; я знаю, що кого ти благословиш, той благословенний, і кого ти проклянеш, той проклятий.
7	7
И҆ и҆до́ша старѣ̑йшины мѡа̑вли и҆ старѣ̑йшины мадїа̑мли, и҆ волхвова̑нїѧ въ рꙋка́хъ и҆́хъ: и҆ прїидо́ша къ валаа́мꙋ и҆ глаго́лаша є҆мꙋ̀ словеса̀ вала́кѡва.	І пішли старійшини моавитські і старійшини мадіамські, з подарунками в руках за волхвування, і прийшли до Валаама, і переказали йому слова Валакові.
8	8
И҆ речѐ къ ни̑мъ: препочі́йте здѣ̀ но́щь (сїю̀), и҆ ѿвѣща́ю ва́мъ дѣѧ̑нїѧ, ꙗ҆̀же а҆́ще возгл҃етъ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀. И҆ пребы́ша кнѧ̑зи мѡа̑вли оу҆ валаа́ма.	І сказав він їм: переночуйте тут ніч, і дам вам відповідь, як скаже мені Господь. І залишилися старійшини моавитські у Валаама.
9	9
И҆ прїи́де бг҃ъ къ валаа́мꙋ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: что̀ человѣ́цы сі́и оу҆ тебє̀;	І прийшов Бог до Валаама і сказав: які це люди в тебе?
10	10
И҆ речѐ валаа́мъ къ бг҃ꙋ: вала́къ сы́нъ сепфѡ́ровъ, ца́рь мѡа́вль, посла̀ и҆̀хъ ко мнѣ̀, глаго́лѧ:	Валаам сказав Богу: Валак, син Сепфорів, цар Моавитський, прислав [їх] до мене [сказати]:
11	11
сѐ, лю́дїе и҆зыдо́ша и҆з̾ є҆гѵ́пта и҆ покры́ша лицѐ землѝ, и҆ сі́и сѣдѧ́тъ при ѡ҆держа́нїи мое́мъ: и҆ нн҃ѣ прїидѝ, проклени́ ми и҆̀хъ, не́гли возмогꙋ̀ и҆зби́ти и҆̀хъ и҆ и҆згна́ти ѧ҆̀ ѿ землѝ.	ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, [і живе поряд зі мною]; отже, прийди, прокляни мені його; можливо, тоді я буду в стані воювати з ним і вигнати його [із землі].
12	12
И҆ речѐ бг҃ъ къ валаа́мꙋ: да не и҆́деши съ ни́ми, нижѐ да клене́ши люді́й: сꙋ́ть бо бл҃гослове́ни.	І сказав Бог Валааму: не ходи з ними, не проклинай народу цього, бо він благословенний.
13	13
И҆ воста́въ валаа́мъ заꙋ́тра, речѐ кнѧзє́мъ вала́кѡвымъ: возврати́тесѧ къ господи́нꙋ своемꙋ̀: не попꙋща́етъ мѝ бг҃ъ и҆тѝ съ ва́ми.	І встав Валаам зранку і сказав князям Валаковим: ідіть у землю вашу, бо не хоче Господь дозволити мені йти з вами.
14	14
И҆ воста́вше кнѧ̑зи мѡа̑вли прїидо́ша къ вала́кꙋ и҆ реко́ша є҆мꙋ̀: не хо́щетъ валаа́мъ прїитѝ съ на́ми.	І встали князі моавитські, і прийшли до Валака, і сказали [йому]: не погодився Валаам іти з нами.
15	15
И҆ приложѝ вала́къ є҆щѐ посла́ти кнѧ̑зи мно́жайшїи и҆ честнѣ́йшїи си́хъ.	Валак послав ще князів, більших і славніших за тих.
16	16
И҆ прїидо́ша къ валаа́мꙋ и҆ глаго́лаша є҆мꙋ̀: сїѧ̑ глаго́летъ вала́къ, сы́нъ сепфѡ́ровъ: молю́ тѧ, не ѡ҆блѣни́сѧ прїитѝ ко мнѣ̀:	І прийшли вони до Валаама і сказали йому: так говорить Валак, син Сепфорів: не відмовся прийти до мене;
17	17
че́стнѣ бо тѧ̀ почтꙋ̀, и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка а҆́ще рече́ши мѝ, сотворю̀ тебѣ̀: и҆ прїидѝ, и҆ проклени́ ми лю́ди сїѧ̑.	я виявлю до тебе велику шану і зроблю [тобі] все, що скажеш мені; прийди ж, прокляни мені народ цей.
18	18
И҆ ѿвѣща̀ валаа́мъ и҆ речѐ кнѧзє́мъ вала́кѡвымъ: а҆́ще мѝ да́стъ вала́къ по́лнꙋ хра́минꙋ свою̀ зла́та и҆ сребра̀, не могꙋ̀ престꙋпи́ти сло́ва гдⷭ҇а бг҃а, є҆́же сотвори́ти то̀ ма́ло и҆лѝ вели́ко въ ра́зꙋмѣ мое́мъ:	І відповів Валаам і сказав рабам Валаковим: хоча б Валак давав мені повний свій дім срібла і золота, не можу переступити повеління Господа, Бога мого, і зробити що-небудь мале або велике [за своєю волею];
19	19
и҆ нн҃ѣ потерпи́те здѣ̀ и҆ вы̀ но́щь сїю̀, и҆ оу҆вѣ́мъ, что̀ приложи́тъ гдⷭ҇ь гл҃ати ко мнѣ̀.	втім, залишіться тут і ви на ніч, і я дізнаюся, що ще скаже мені Господь.
20	20
И҆ прїи́де бг҃ъ къ валаа́мꙋ но́щїю и҆ речѐ є҆мꙋ̀: а҆́ще зва́ти тѧ̀ прїидо́ша человѣ́цы сі́и, воста́въ и҆дѝ в̾слѣ́дъ и҆́хъ, но сло́во, є҆́же а҆́ще рекꙋ̀ тебѣ̀, то̀ да сотвори́ши.	І прийшов Бог до Валаама вночі і сказав йому: якщо люди ці прийшли кликати тебе, встань, піди з ними; але тільки роби те, що Я буду говорити тобі.
21	21
И҆ воста́въ валаа́мъ заꙋ́тра, ѡ҆сѣдла̀ ѻ҆слѧ̀ своѐ и҆ и҆́де со кнѧ̑зи мѡа̑вли.	Валаам встав уранці, осідлав ослицю свою і пішов із князями моавитськими.
22	22
И҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю бг҃ъ, ꙗ҆́кѡ и҆́де се́й: и҆ воста̀ а҆́гг҃лъ бж҃їй препѧ́ти є҆мꙋ̀ на пꙋтѝ. Се́й же сѣдѧ́ше на ѻ҆слѧ́ти свое́мъ и҆ два̀ раба̑ є҆гѡ̀ съ ни́мъ.	І запалав гнів Божий за те, що він пішов, і став ангел Господній на дорозі, щоб перешкодити йому. Він їхав на ослиці своїй і з ним двоє слуг його.
23	23
И҆ оу҆зрѣ́въ ѻ҆се́лъ а҆́гг҃ла бж҃їѧ сꙋпроти́въ стоѧ́ща на пꙋтѝ, и҆ ме́чь и҆звлече́нъ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ соврати́сѧ ѻ҆се́лъ съ пꙋтѝ и҆ и҆дѧ́ше на по́ле: и҆ бїѧ́ше (валаа́мъ) ѻ҆слѧ̀ жезло́мъ свои́мъ, є҆́же напра́вити є҆̀ на пꙋ́ть:	І побачила ослиця ангела Господнього, що стоїть на дорозі з оголеним мечем у руці, і звернула ослиця з дороги, і пішла на поле; а Валаам став бити ослицю, щоб повернути її на дорогу.
24	24
и҆ ста̀ а҆́гг҃лъ бж҃їй на брозда́хъ вїногра́дныхъ: ѡ҆гражде́нїе ѿсю́дꙋ, и҆ ѡ҆гражде́нїе ѿѻнꙋ́дꙋ:	І став ангел Господній на вузькій дорозі, між виноградниками, де з одного боку стіна і з другого боку стіна.
25	25
и҆ оу҆зрѣ́въ ѻ҆се́лъ а҆́гг҃ла бж҃їѧ, приложи́сѧ ко ѡ҆гра́дѣ и҆ прижмѐ но́гꙋ валаа́мꙋ ко ѡ҆гра́дѣ, и҆ приложѝ є҆щѐ би́ти є҆го̀:	Ослиця, побачивши ангела Господнього, притулилася до стіни і притиснула ногу Валаама до стіни; і він знову став бити її.
26	26
и҆ приложѝ а҆́гг҃лъ бж҃їй, и҆ ше́дъ ст҃а̀ въ мѣ́стѣ оу҆́зкомъ, въ не́мже не бѧ́ше оу҆клони́тисѧ ни на де́сно, ни на лѣ́во:	Ангел Господній знову перейшов і став у вузькому місці, де нікуди звернути, ні праворуч, ні ліворуч.
27	27
и҆ ви́дѧ ѻ҆слѧ̀ а҆́гг҃ла бж҃їѧ, падѐ под̾ валаа́момъ: и҆ разгнѣ́васѧ валаа́мъ, и҆ бїѧ́ше ѻ҆слѧ̀ жезло́мъ.	Ослиця, побачивши ангела Господнього, лягла під Валаамом. І запалав гнів Валаама, і став він бити ослицю палицею.
28	28
И҆ ѿве́рзе бг҃ъ оу҆ста̀ ѻ҆слѧ́ти, и҆ речѐ валаа́мꙋ: что̀ сотвори́хъ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ сѐ, въ тре́тїе бїе́ши мѧ̀;	І відкрив Господь уста ослиці, і вона сказала Валааму: що я тобі зробила, що ти б’єш мене ось уже третій раз?
29	29
И҆ речѐ валаа́мъ ѻ҆слѧ́ти: ꙗ҆́кѡ порꙋга́лосѧ мѝ є҆сѝ: и҆ а҆́ще бы́хъ ме́чь и҆мѣ́лъ въ рꙋкꙋ̀ моє́ю, пробо́лъ бы́хъ тѧ̀.	Валаам сказав ослиці: за те, що ти наглумилася з мене; якби у мене був у руці меч, то я зараз же убив би тебе.
30	30
И҆ речѐ ѻ҆слѧ̀ валаа́мꙋ: не а҆́зъ ли ѻ҆сли́ца твоѧ̀, на не́йже ты̀ ѣ҆́здиши ѿ ю҆́ности своеѧ̀ до дне́шнѧгѡ днѐ; є҆да̀ презо́рствомъ презрѣ́вши сотвори́хъ тебѣ̀ сїѐ; Ѻ҆́нъ же речѐ: нѝ.	Ослиця ж сказала Валааму: чи не я твоя ослиця, на якій ти їздив спочатку до цього дня чи мала я звичку так поводитися з тобою? Він сказав: ні.
31	31
Ѿве́рзе же бг҃ъ ѻ҆́чи валаа́мꙋ, и҆ оу҆зрѣ̀ а҆́гг҃ла бж҃їѧ противостоѧ́ща на пꙋтѝ, и҆ ме́чь и҆звлече́нъ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀: и҆ приклони́всѧ поклони́сѧ є҆мꙋ̀ лице́мъ свои́мъ.	І відкрив Господь очі Валааму, і побачив він ангела Господнього, що стоїть на дорозі з оголеним мечем у руці, і схилився, і впав на лице своє.
32	32
И҆ речѐ є҆мꙋ̀ а҆́гг҃лъ бж҃їй: почто̀ бїе́ши ѻ҆слѧ̀ твоѐ сїѐ въ тре́тїе; и҆ сѐ, а҆́зъ прїидо́хъ на препѧ́тїе твоѐ, ꙗ҆́кѡ непрїѧ́тенъ пꙋ́ть тво́й предо мно́ю: и҆ ви́дѧ мѧ̀ ѻ҆сли́ца, соврати́сѧ ѿ менє̀ сѐ тре́тїе:	І сказав йому ангел Господній: за що ти бив ослицю твою ось уже три рази? Я вийшов, щоб перешкодити [тобі], тому що шлях [твій] неправий переді Мною;
33	33
и҆ а҆́ще бы не оу҆клони́ласѧ ѿ менє̀, нн҃ѣ тѧ̀ оу҆̀бо оу҆би́лъ бы́хъ, сїю́ же сохрани́лъ бы́хъ.	і ослиця, побачивши Мене, звернула від Мене ось уже тричі; якби вона не звернула від Мене, то Я убив би тебе, а її залишив би живою.
34	34
И҆ речѐ валаа́мъ ко а҆́гг҃лꙋ гдⷭ҇ню: согрѣши́хъ, не вѣ́дѣхъ бо, ꙗ҆́кѡ ты̀ мнѣ̀ противостоѧ́лъ є҆сѝ на пꙋтѝ: и҆ нн҃ѣ а҆́ще тебѣ̀ не оу҆го́дно, возвращꙋ́сѧ.	І сказав Валаам ангелові Господньому: згрішив я, тому що не знав, що Ти стоїш проти мене на дорозі; отже, якщо це неприємно в очах Твоїх, то я повернусь.
35	35
И҆ речѐ а҆́гг҃лъ бж҃їй къ валаа́мꙋ: и҆дѝ ты̀ съ челѡвѣ́ки: ѻ҆ба́че сло́во, є҆́же а҆́ще рекꙋ̀ тебѣ̀, сїѐ сохранѝ глаго́лати. И҆ и҆́де валаа́мъ со кнѧ̑зи вала́кѡвы.	І сказав ангел Господній Валааму: піди з людьми цими, тільки говори те, що Я буду говорити тобі. І пішов Валаам із князями Валаковими.
36	36
И҆ оу҆слы́шавъ вала́къ, ꙗ҆́кѡ прихо́дитъ валаа́мъ, и҆зы́де во срѣ́тенїе є҆мꙋ̀ во гра́дъ мѡа́вль, и҆́же є҆́сть въ предѣ́лѣхъ а҆рнѡ́нихъ, и҆́же є҆́сть на краѝ предѣ́лѡвъ.	Валак, почувши, що йде Валаам, вийшов назустріч йому в місто моавитське, яке на кордоні біля Арнона, що біля самої межі.
37	37
И҆ речѐ вала́къ къ валаа́мꙋ: не посла́хъ ли къ тебѣ̀ зва́ти тѧ̀; почто̀ не прише́лъ є҆сѝ ко мнѣ̀; и҆лѝ не возмогꙋ̀ почти́ти тебѐ;	І сказав Валак Валааму: чи не посилав я до тебе, кликати тебе? чому ти не йшов до мене? невже я насправді не можу вшанувати тебе?
38	38
И҆ речѐ валаа́мъ къ вала́кꙋ: сѐ, прихождꙋ̀ къ тебѣ̀ нн҃ѣ: мо́щенъ ли бꙋ́дꙋ глаго́лати что̀; сло́во, є҆́же а҆́ще вложи́ть бг҃ъ во оу҆ста̀ моѧ̑, сїѐ рекꙋ̀.	І сказав Валаам Валаку: ось, я й прийшов до тебе, але чи можу я що від себе сказати? що вкладе Бог в уста мої, те і буду говорити.
39	39
И҆ и҆́де валаа́мъ съ вала́комъ, и҆ внидо́ша во гра́ды сє́лныѧ.	І пішов Валаам з Валаком і прийшли в Кириаф-Хуцоф.
40	40
И҆ закла̀ вала́къ телцы̀ и҆ ѻ҆́вцы, и҆ посла̀ валаа́мꙋ и҆ кнѧзє́мъ и҆̀же съ ни́мъ.	І заколов Валак волів і овець, і послав до Валаама і князів, що були з ним.
41	41
И҆ бы́сть заꙋ́тра, и҆ взѧ́въ вала́къ валаа́ма, возведѐ є҆го̀ на сто́лпъ ваа́ловъ, и҆ показа̀ є҆мꙋ̀ ѿтꙋ́дꙋ ча́сть нѣ́кꙋю люді́й.	На другий день ранком Валак узяв Валаама і звів його на висоти Ваалові, щоб він побачив звідти частину народу.

← Глава́ к҃а

Глава́ к҃г →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт