|
Числа
|
Чи́сла
|
|
Глава 1
|
Глава́ а҃
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь Мойсеєві у пустелі Синайській, у скинії зібрання, у перший [день] другого місяця, у другий рік після виходу їх із землі Єгипетської, говорячи: | И҆ гл҃а гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю въ пꙋсты́ни сїна́йстѣй, въ ски́нїи свидѣ́нїѧ, въ пе́рвый де́нь мцⷭ҇а втора́гѡ, втора́гѡ лѣ́та и҆зше́дшымъ и҆̀мъ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| підрахуйте всю громаду синів Ізраїлевих за родами їх, за сімействами їх, за числом імен, усіх чоловічої статі поголовно: | возми́те сочте́нїе всегѡ̀ со́нма сынѡ́въ і҆и҃левыхъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чества и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ: |
|
3
|
3
|
| від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни у Ізраїля, за ополченнями їх порахуйте їх — ти й Аарон; | всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою і҆и҃левою, соглѧ́дайте и҆̀хъ съ си́лою и҆́хъ, ты̀ и҆ а҆арѡ́нъ созира́йте и҆̀хъ: |
|
4
|
4
|
| з вами повинні бути з кожного коліна по одній людині, яка в роді своєму є головною. | и҆ съ ва́ми да бꙋ́дꙋтъ съ си́лою свое́ю кі́йждо, кі́йждо по пле́мени коегѡ́ждо ѿ кнѧзе́й, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ да бꙋ́дꙋтъ. |
|
5
|
5
|
| І ось імена чоловіків, що будуть з вами: від Рувима Елицур, син Шедеура; | И҆ сїѧ̑ и҆мена̀ мꙋже́й, и҆̀же ста́нꙋтъ съ ва́ми: ѿ рꙋви́ма є҆лїсꙋ́ръ сы́нъ седїꙋ́ровъ, |
|
6
|
6
|
| від Симеона Шелумиїл, син Цуришаддая; | ѿ сѷмеѡ́на саламїи́лъ сы́нъ сꙋрїсада́евъ, |
|
7
|
7
|
| від Іуди Наассон, син Аминадава; | ѿ і҆ꙋ́ды наассѡ́нъ сы́нъ а҆мїнада́вль, |
|
8
|
8
|
| від Іссахара Нафанаїл, син Цуара; | ѿ і҆ссаха́ра наѳанаи́лъ сы́нъ сѡга́ровъ, |
|
9
|
9
|
| від Завулона Елиав, син Хелона; | ѿ завꙋлѡ́на є҆лїа́въ сы́нъ хелѡ́нь, |
|
10
|
10
|
| від синів Йосифа: від Єфрема Елишама, син Аммиуда; від Манассії Гамалиїл, син Педацура; | ѿ сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ, и҆̀же ѿ є҆фре́ма, є҆лїса́мъ сы́нъ семїꙋ́довъ, ѿ манассі́и гамалїи́лъ сы́нъ фадассꙋ́ровъ, |
|
11
|
11
|
| від Веніаміна Авидан, син Гидеонія; | ѿ венїамі́на а҆вїда́нъ сы́нъ гадеѡні́евъ, |
|
12
|
12
|
| від Дана Ахиєзер, син Аммишаддая; | ѿ да́на а҆хїе́зеръ сы́нъ а҆мїсада́евъ, |
|
13
|
13
|
| від Асира Пагиїл, син Охрана; | ѿ а҆си́ра фагаїи́лъ сы́нъ є҆хра́новъ, |
|
14
|
14
|
| від Гада Елиасаф, син Регуїла; | ѿ га́да є҆лїса́фъ сы́нъ рагꙋи́ловъ, |
|
15
|
15
|
| від Неффалима Ахира, син Енана. | ѿ нефѳалі́ма а҆хїре́й сы́нъ є҆на́нь. |
|
16
|
16
|
| Це — обрані мужі суспільства, начальники колін батьків своїх, глави тисяч Ізраїлевих. | Сі́и нарече́ннїи со́нма кнѧ̑зи ѿ племе́нъ, по ѻ҆те́чествамъ и҆́хъ, тысѧщенача́лницы і҆и҃лєвы сꙋ́ть. |
|
17
|
17
|
| І взяв Мойсей і Аарон мужів, які названі поіменно, | И҆ поѧ̀ мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ мꙋ́жы сїѧ̑ наречє́нныѧ и҆́менемъ. |
|
18
|
18
|
| і зібрали вони всю громаду в перший [день] другого місяця. І оголосили вони родоводи свої, за родами їх, за сімействами їх, за числом імен, від двадцяти років і вище, поголовно, | И҆ ве́сь со́нмъ собра́ша въ пе́рвый де́нь мцⷭ҇а втора́гѡ лѣ́та, и҆ соглѧ́даша ѧ҆̀ по родѡ́мъ и҆́хъ, по ѻ҆те́чествамъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ по глава́мъ и҆́хъ, |
|
19
|
19
|
| як повелів Господь Мойсеєві. І зробив він підрахунок їм у пустелі Синайській. | ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю: и҆ соглѧ́дашасѧ сі́и въ пꙋсты́ни сїна́йстѣй. |
|
20
|
20
|
| І було синів Рувима, первістка Ізраїлевого, за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен, поголовно, всіх чоловічої статі, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, | И҆ бы́ша сы́нове рꙋви́ма, пе́рвенца і҆и҃лева, по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, |
|
21
|
21
|
| підраховано в коліні Рувимовому сорок шість тисяч п’ятсот. | соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене рꙋви́млѧ четы́редесѧть ше́сть ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. |
|
22
|
22
|
| Синів Симеона за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен, поголовно, всіх чоловічої статі, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, | Сынѡ́въ сѷмеѡ́новыхъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, |
|
23
|
23
|
| підраховано в коліні Симеоновому п’ятдесят дев’ять тисяч триста. | соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене сѷмеѡ́нѧ пѧтьдесѧ́тъ де́вѧть ты́сѧщъ и҆ три́ста. |
|
24
|
24
|
| Синів Гада за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, всіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, | Сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, |
|
25
|
25
|
| підраховано в коліні Гадовому сорок п’ять тисяч шістсот п’ятдесят. | соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене і҆ꙋ́дина се́дмьдесѧтъ четы́ри ты́сѧщы и҆ ше́сть сѡ́тъ. |
|
26
|
26
|
| Синів Іуди за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, | Ѿ сынѡ́въ і҆ссаха́ровыхъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, |
|
27
|
27
|
| підраховано в коліні Іудиному сімдесят чотири тисячі шістсот. | соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене і҆ссаха́рова пѧтьдесѧ́тъ и҆ четы́ри ты́сѧщы и҆ четы́ре ста̑. |
|
28
|
28
|
| Синів Іссахара за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, | Ѿ сынѡ́въ завꙋлѡ́нихъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, |
|
29
|
29
|
| підраховано в коліні Іссахаровому п’ятдесят чотири тисячі чотириста. | соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене завꙋлѡ́нѧ пѧтьдесѧ́тъ се́дмь ты́сѧщъ и҆ четы́ре ста̑. |
|
30
|
30
|
| Синів Завулона за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, | Ѿ сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ, сынѡ́въ є҆фре́млихъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, |
|
31
|
31
|
| підраховано в коліні Завулоновому п’ятдесят сім тисяч чотириста. | соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене є҆фре́млѧ четы́редесѧть ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. |
|
32
|
32
|
| Синів Йосифа, синів Єфрема за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, | Ѿ сынѡ́въ манассі́иныхъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ и҆́хъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, |
|
33
|
33
|
| підраховано в коліні Єфремовому сорок тисяч п’ятсот. | соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене манассі́ина три́десѧть и҆ двѣ̀ ты́сѧщы и҆ двѣ́сти. |
|
34
|
34
|
| Синів Манассії за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, | Ѿ сынѡ́въ венїамі́новыхъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ и҆́хъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, |
|
35
|
35
|
| підраховано в коліні Манассіїному тридцять дві тисячі двісті. | соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене венїамі́нѧ три́десѧть и҆ пѧ́ть ты́сѧщъ и҆ четы́ре ста̑. |
|
36
|
36
|
| Синів Веніаміна за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, | Ѿ сынѡ́въ га́довыхъ, по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескїй по́лъ и҆́хъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, |
|
37
|
37
|
| підраховано в коліні Веніаміновому тридцять п’ять тисяч чотириста. | соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене га́дова четы́редесѧть пѧ́ть ты́сѧщъ и҆ ше́сть сѡ́тъ и҆ пѧтьдесѧ́тъ. |
|
38
|
38
|
| Синів Дана за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, | Ѿ сынѡ́въ да́новыхъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ и҆́хъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, |
|
39
|
39
|
| підраховано в коліні Дановому шістдесят дві тисячі сімсот. | соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене да́нова шестьдесѧ́тъ и҆ двѣ̀ ты́сѧщы и҆ се́дмь сѡ́тъ. |
|
40
|
40
|
| Синів Асира за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, | Ѿ сынѡ́въ а҆си́ровыхъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ и҆́хъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, |
|
41
|
41
|
| підраховано в коліні Асировому сорок одна тисяча п’ятсот. | соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене а҆си́рова четы́редесѧть є҆ди́на ты́сѧща и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. |
|
42
|
42
|
| Синів Неффалима за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, | Ѿ сынѡ́въ нефѳалі́млихъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ и҆́хъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, |
|
43
|
43
|
| підраховано в коліні Неффалимовому п’ятдесят три тисячі чотириста. | соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене нефѳалі́млѧ пѧтьдесѧ́тъ и҆ трѝ ты́сѧщы и҆ четы́ре ста̑. |
|
44
|
44
|
| Ось ті, що ввійшли у підрахунок, яких порахував Мойсей і Аарон і начальники Ізраїля — дванадцять чоловік, по одній людині з кожного племені. | Сїѐ сочисле́нїе, є҆́же соглѧ́даша мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ и҆ кнѧ̑зи і҆и҃лєвы, двана́десѧть мꙋже́й, мꙋ́жъ є҆ди́нъ ѿ пле́мене є҆ди́нагѡ, по пле́мени домѡ́въ ѻ҆те́чества и҆́хъ бы́ша. |
|
45
|
45
|
| І було всіх, що ввійшли в підрахунок, синів Ізраїлевих, за сімействами їх, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни в Ізраїлі, | И҆ бы́сть всегѡ̀ соглѧ́данїѧ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ съ си́лою и҆́хъ, ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й ѡ҆полча́тисѧ во і҆и҃ли, |
|
46
|
46
|
| і було всіх, що ввійшли у підрахунок шістсот три тисячі п’ятсот п’ятдесят. | ше́сть сѡ́тъ ты́сѧщъ и҆ трѝ ты́сѧщы и҆ пѧ́ть сѡ́тъ и҆ пѧтьдесѧ́тъ. |
|
47
|
47
|
| А левити за поколіннями батьків їх не були пораховані між ними. | Леѵі́ти же ѿ пле́мене ѻ҆те́чества и҆́хъ не сочи́слишасѧ въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ. |
|
48
|
48
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
49
|
49
|
| тільки коліна Левія не внось у перепис, і не враховуй їх разом із синами Ізраїля; | ви́ждь, пле́мене леѵі́ина да не сочи́слиши, и҆ числа̀ и҆́хъ да не прїи́меши средѝ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: |
|
50
|
50
|
| але доручи левитам скинію одкровення і все приладдя її і все, що при ній; нехай вони носять скинію і все приладдя її, і служать при ній, і біля скинії нехай ставлять стан свій; | и҆ ты̀ приста́ви леѵі́ты къ ски́нїи свидѣ́нїѧ и҆ ко всѣ̑мъ сосꙋ́дѡмъ є҆ѧ̀, и҆ ко всѣ̑мъ, є҆ли̑ка сꙋ́ть въ не́й: да но́сѧтъ сі́и ски́нїю и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆ѧ̀, и҆ ті́и да слꙋ́жатъ въ не́й, и҆ ѡ҆́крестъ ски́нїи да ѡ҆полча́ютсѧ: |
|
51
|
51
|
| і коли потрібно переносити скинію, нехай піднімають її левити; і коли потрібно зупинитися скинії, нехай ставлять її левити; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть. | и҆ внегда̀ воздвиза́ти ски́нїю, да снима́ютъ ю҆̀ леѵі́ти, и҆ внегда̀ поста́вити ски́нїю, да возста́вѧтъ: и҆ и҆ноплеме́нникъ пристꙋпа́ѧй да оу҆́мретъ. |
|
52
|
52
|
| Сини Ізраїлеві повинні ставати кожен у стані своєму і кожен при своєму прапорі, за ополченнями своїми; | И҆ да ѡ҆полча́ютсѧ сы́нове і҆и҃лєвы, всѧ́къ въ свое́мъ чи́нѣ и҆ всѧ́къ по своемꙋ̀ старѣ́йшинствꙋ, съ си́лою свое́ю: |
|
53
|
53
|
| а левити повинні ставити стан біля скинії одкровення, щоб не було гніву на громаду синів Ізраїлевих, і будуть левити стояти на сторожі при скинії одкровення. | леѵі́ти же да ѡ҆полча́ютсѧ сопроти́въ, ѡ҆́крестъ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ не бꙋ́детъ согрѣше́нїѧ въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ, и҆ да стрегꙋ́тъ леѵі́ти са́ми стра́жꙋ ски́нїи свидѣ́нїѧ. |
|
54
|
54
|
| І зробили сини Ізраїлеві; як повелів Господь Мойсеєві, так вони і зробили. | И҆ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, та́кѡ сотвори́ша. |
|
Глава 2
|
Глава́ в҃
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сини Ізраїлеві повинні кожен ставити стан свій при прапорі своєму, при знаках сімейств своїх; перед скинією зібрання навколо повинні ставити стан свій. | человѣ́къ держа́йсѧ по чи́нꙋ своемꙋ̀, по зна́менїѧмъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ свои́хъ, да ѡ҆полча́ютсѧ сы́нове і҆и҃лєвы пред̾ гдⷭ҇емъ, ѡ҆́крестъ ски́нїи свидѣ́нїѧ да ѡ҆полча́ютсѧ сы́нове і҆и҃лєвы. |
|
3
|
3
|
| З передньої сторони на схід ставлять стан: прапор стану Іудиного за ополченнями їх, і начальник синів Іуди Наассон, син Аминадава, | И҆ ѡ҆полча́ющїисѧ пе́рвїи на восто́къ чи́нъ полка̀ і҆ꙋ́дина съ си́лою и҆́хъ, и҆ кнѧ́зь ѿ сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ наассѡ́нъ сы́нъ а҆мїнада́вль: |
|
4
|
4
|
| і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сімдесят чотири тисячі шістсот; | си́ла є҆гѡ̀ соглѧ́данаѧ се́дмьдесѧтъ и҆ четы́ри ты́сѧщы и҆ ше́сть сѡ́тъ. |
|
5
|
5
|
| після нього ставить стан коліно Іссахарове, і начальник синів Іссахара Нафанаїл, син Цуара, | И҆ ѡ҆полча́ющїисѧ бли́з̾ ѿ пле́мене і҆ссаха́рова, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ і҆ссаха́ровыхъ наѳанаи́лъ сы́нъ сѡга́ровъ: |
|
6
|
6
|
| і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, п’ятдесят чотири тисячі чотириста; | си́ла є҆гѡ̀ соглѧ́данаѧ пѧтьдесѧ́тъ и҆ четы́ри ты́сѧщы и҆ четы́ре ста̑. |
|
7
|
7
|
| [далі ставить стан] коліно Завулона, і начальник синів Завулона Елиав, син Хелона, | И҆ ѡ҆полча́ющїисѧ бли́з̾ ѿ пле́мене завꙋлѡ́нѧ, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ завꙋлѡ́нихъ є҆лїа́въ сы́нъ хелѡ́нь: |
|
8
|
8
|
| і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, п’ятдесят сім тисяч чотириста; | си́ла є҆гѡ̀ соглѧ́данаѧ пѧтьдесѧ́тъ се́дмь ты́сѧщъ и҆ четы́ре ста̑. |
|
9
|
9
|
| всіх, що увійшли у підрахунок до стану Іуди, сто вісімдесят шість тисяч чотириста, за ополченнями їх; першими вони повинні вирушати. | Всѣ́хъ сочте́ныхъ ѿ полка̀ і҆ꙋ́дина сто̀ ѻ҆́смьдесѧтъ ше́сть ты́сѧщъ и҆ четы́ре ста̑, съ си́лою и҆́хъ пе́рвїи да воздвиза́ютсѧ. |
|
10
|
10
|
| Прапор стану Рувимового на південь, за ополченнями їх, і начальник синів Рувима Елицур, син Шедеура, | Чи́ны полка̀ рꙋви́млѧ къ ю҆́гꙋ съ си́лою є҆гѡ̀, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ рꙋви́млихъ є҆лїсꙋ́ръ сы́нъ седїꙋ́ровъ: |
|
11
|
11
|
| і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок шість тисяч п’ятсот; | си́ла є҆гѡ̀ соглѧ́данаѧ четы́редесѧть и҆ ше́сть ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. |
|
12
|
12
|
| поряд нього ставить стан коліно Симеонове, і начальник синів Симеона Шелумиїл, син Цуришаддая, | И҆ ѡ҆полча́ющїисѧ бли́з̾ є҆гѡ̀ ѿ пле́мене сѷмеѡ́нѧ, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ сѷмеѡ́нихъ саламїи́ль сы́нъ сꙋрїсада́инъ: |
|
13
|
13
|
| і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, п’ятдесят дев’ять тисяч триста; | си́ла є҆гѡ̀ сочте́наѧ пѧтьдесѧ́тъ и҆ де́вѧть ты́сѧщъ и҆ трѝ ста̑. |
|
14
|
14
|
| потім коліно Гада, і начальник синів Гада Елиасаф, син Регуїла, | И҆ ѡ҆полча́ющїисѧ бли́з̾ є҆гѡ̀ ѿ пле́мене га́дова, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ га́довыхъ є҆лїса́фъ сы́нъ рагꙋи́ль: |
|
15
|
15
|
| і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок п’ять тисяч шістсот п’ятдесят; | си́ла є҆гѡ̀ соглѧ́данаѧ четы́редесѧть и҆ пѧ́ть ты́сѧщъ и҆ ше́сть сѡ́тъ и҆ пѧтьдесѧ́тъ. |
|
16
|
16
|
| усіх, що увійшли у підрахунок до стану Рувима, сто п’ятдесят одна тисяча чотириста п’ятдесят, за ополченнями їх; другими вони повинні вирушати. | Всѣ́хъ же сочте́ныхъ полка̀ рꙋви́млѧ сто̀ пѧтьдесѧ́тъ є҆ди́на ты́сѧща и҆ четы́ре ста̑ и҆ пѧтьдесѧ́тъ, съ си́лою и҆́хъ вторі́и да воздвиза́ютсѧ. |
|
17
|
17
|
| Коли піде скинія зібрання, стан левитів буде в середині станів. Як стоять, так і повинні йти, кожен на своєму місці при прапорах своїх. | И҆ да воздви́гнетсѧ ски́нїѧ свидѣ́нїѧ и҆ по́лкъ леѵі́тскїй посредѣ̀ полкѡ́въ: ꙗ҆́коже ѡ҆полча́тсѧ, та́кѡ и҆ да воздви́гнꙋтсѧ, кі́йждо держа́сѧ по чи́нꙋ своемꙋ̀. |
|
18
|
18
|
| Прапор стану Єфремового за ополченнями їх на захід, і начальник синів Єфрема Елишама, син Аммиуда, | Чи́нъ полка̀ є҆фре́млѧ къ мо́рю съ си́лою и҆́хъ, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ є҆фре́млихъ є҆лїсама̀ сы́нъ є҆мїꙋ́довъ: |
|
19
|
19
|
| і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок тисяч п’ятсот; | си́ла є҆гѡ̀ сочте́наѧ четы́редесѧть ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. |
|
20
|
20
|
| поряд нього коліно Манассіїне, і начальник синів Манассії Гамалиїл, син Педацура, | И҆ ѡ҆полча́ющїисѧ бли́з̾ пле́мѧ манассі́ино, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ манассі́иныхъ гамалїи́лъ сы́нъ фадассꙋ́ровъ: |
|
21
|
21
|
| і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, тридцять дві тисячі двісті; | си́ла є҆гѡ̀ соглѧ́данаѧ три́десѧть двѣ̀ ты́сѧщы и҆ двѣ́сти. |
|
22
|
22
|
| потім коліно Веніаміна, і начальник синів Веніаміна Авидан, син Гидеонія, | И҆ ѡ҆полча́ющїисѧ бли́з̾ ѿ пле́мене венїамі́нѧ, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ венїамі́нихъ а҆вїда́нъ сы́нъ гадеѡні́евъ: |
|
23
|
23
|
| і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, тридцять п’ять тисяч чотириста; | си́ла є҆гѡ̀ сочте́наѧ три́десѧть пѧ́ть ты́сѧщъ и҆ четы́ре ста̑. |
|
24
|
24
|
| усіх, що увійшли у підрахунок до стану Єфрема, сто вісім тисяч сто, за ополченнями їх; третіми вони повинні вирушати. | Всѣ́хъ сочте́ныхъ полка̀ є҆фре́млѧ сто̀ ѻ҆́смь ты́сѧщъ и҆ сто̀, съ си́лою и҆́хъ гре́тїи да воздвиза́ютсѧ. |
|
25
|
25
|
| Прапор стану Данового на північ, за ополченнями їх, і начальник синів Дана Ахиєзер, син Аммишаддая, | Чи́нъ полка̀ да́нова къ сѣ́верꙋ съ си́лою и҆́хъ, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ да́новыхъ а҆хїе́зеръ сы́нъ а҆мїсада́инъ: |
|
26
|
26
|
| і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, шістдесят дві тисячі сімсот; | си́ла є҆гѡ̀ соглѧ́данаѧ шестьдесѧ́тъ двѣ̀ ты́сѧщы и҆ се́дмь сѡ́тъ. |
|
27
|
27
|
| поряд нього ставить стан коліно Асирове, і начальник синів Асира Пагиїл, син Охрана, | И҆ ѡ҆полча́ющїисѧ бли́з̾ є҆гѡ̀ пле́мѧ а҆си́рово, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ а҆си́ровыхъ фагаїи́лъ сы́нъ є҆хра́новъ: |
|
28
|
28
|
| і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок одна тисяча п’ятсот; | си́ла є҆гѡ̀ соглѧ́данаѧ четы́редесѧть є҆ди́на ты́сѧща и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. |
|
29
|
29
|
| далі [ставить стан] коліно Неффалима, і начальник синів Неффалима Ахира, син Енана, | И҆ ѡ҆полча́ющїисѧ бли́з̾ пле́мѧ нефѳалі́мле, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ нефѳалі́млихъ а҆хїре́й сы́нъ є҆на́нь: |
|
30
|
30
|
| і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, п’ятдесят три тисячі чотириста; | си́ла є҆гѡ̀ соглѧ́данаѧ пѧтьдесѧ́тъ трѝ ты́сѧщы и҆ четы́ре ста̑. |
|
31
|
31
|
| усіх, що увійшли у підрахунок до стану Дана, сто п’ятдесят сім тисяч шістсот; вони повинні йти останніми при прапорах своїх. | Всѣ́хъ сочте́ныхъ полка̀ да́нова сто̀ пѧтьдесѧ́тъ се́дмь ты́сѧщъ и҆ ше́сть сѡ́тъ, съ си́лою и҆́хъ послѣ́днїи да воздвиза́ютсѧ по чи́нꙋ своемꙋ̀. |
|
32
|
32
|
| Ось ті, що увійшли у підрахунок, сини Ізраїля за сімействами їх. Усіх, що увійшли у підрахунок у станах, за ополченнями їх, шістсот три тисячі п’ятсот п’ятдесят. | Сїѐ сочте́нїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ: всѧ̑ соглѧ̑данїѧ полкѡ́въ съ си́лами и҆́хъ ше́сть сѡ́тъ трѝ ты́сѧщы и҆ пѧ́ть сѡ́тъ пѧтьдесѧ́тъ. |
|
33
|
33
|
| А левити не увійшли у підрахунок разом із синами Ізраїля, як повелів Господь Мойсеєві. | Леѵі́ти же не соглѧ́дашасѧ средѝ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. |
|
34
|
34
|
| І зробили сини Ізраїлеві все, що повелів Господь Мойсею: так ставали станами при прапорах своїх і так ішли кожен за племенами своїми, за сімействами своїми. | И҆ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы всѧ̑, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю: та́кѡ ѡ҆полча́хꙋсѧ по чинѡ́мъ свои̑мъ, и҆ та́кѡ воздвиза́хꙋсѧ кі́йждо бли́з̾ по со́нмѡмъ свои̑мъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ свои́хъ. |
|
Глава 3
|
Глава́ г҃
|
|
1
|
1
|
| Ось родовід Аарона і Мойсея, коли говорив Господь Мойсеєві на горі Синаї, | И҆ сїѧ̑ рождє́нїѧ а҆арѡ́на и҆ мѡѷсе́а, въ де́нь въ ѻ҆́ньже гл҃а гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю на горѣ̀ сїна́йстѣй: |
|
2
|
2
|
| і ось імена синів Аарона: первісток Надав, Авиуд, Єлеазар та Іфамар; | и҆ сїѧ̑ и҆мена̀ сынѡ́въ а҆арѡ́нихъ: пе́рвенецъ нада́въ и҆ а҆вїꙋ́дъ, и҆ є҆леаза́ръ и҆ і҆ѳама́ръ: |
|
3
|
3
|
| це імена синів Аарона, священиків, помазаних, яких він посвятив, аби священнодіяти; | сїѧ̑ и҆мена̀ сынѡ́въ а҆арѡ́нихъ, жерцы̀ пома̑заныѧ, и҆̀мже соверши́шасѧ рꙋ́цѣ и҆́хъ жре́ти: |
|
4
|
4
|
| але Надав і Авиуд померли перед лицем Господа, коли вони принесли вогонь чужий перед лице Господа в пустелі Синайській, дітей же в них не було; і залишилися священиками Єлеазар та Іфамар при Аароні, батькові своєму. | и҆ сконча́шасѧ нада́въ и҆ а҆вїꙋ́дъ пред̾ гдⷭ҇емъ, приносѧ́щымъ и҆̀мъ ѻ҆́гнь чꙋ́ждь пред̾ гдⷭ҇емъ въ пꙋсты́ни сїна́йстѣй, и҆ ча̑дъ не бѣ̀ и҆̀мъ: и҆ жре́чествовахꙋ є҆леаза́ръ и҆ і҆ѳама́ръ со а҆арѡ́номъ, ѻ҆тце́мъ свои́мъ. |
|
5
|
5
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
6
|
6
|
| приведи коліно Левія, і постав його перед Аароном священиком, щоб вони служили йому; | поимѝ пле́мѧ леѵі́ино, и҆ поста́виши ѧ҆̀ пред̾ а҆арѡ́номъ жерце́мъ, и҆ да слꙋ́жатъ є҆мꙋ̀: |
|
7
|
7
|
| і нехай вони будуть на варті за нього й на варті за всю громаду при скинії зібрання, щоб відправляти служби при скинії; | и҆ да стрегꙋ́тъ стражбы̑ є҆гѡ̀ и҆ стражбы̑ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ пред̾ ски́нїею свидѣ́нїѧ, дѣ́лати дѣла̀ ски́нїи: |
|
8
|
8
|
| і нехай зберігають усі речі скинії зібрання, і будуть на варті за синів Ізраїлевих, щоб відправляти служби при скинії; | и҆ да хранѧ́тъ всѧ̑ сосꙋ́ды ски́нїи свидѣ́нїѧ и҆ стражбы̑ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ по всѣ̑мъ дѣлѡ́мъ ски́нїи: |
|
9
|
9
|
| віддай левитів Аарону [братові твоєму] і синам його [священикам] у розпорядження: нехай будуть вони віддані йому з синів Ізраїлевих; | и҆ да да́си леѵі́ты а҆арѡ́нꙋ бра́тꙋ твоемꙋ̀ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ жерцє́мъ: въ да́ръ даны̀ сі́и мнѣ̀ сꙋ́ть ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: |
|
10
|
10
|
| Аарону ж і синам його доручи [скинію одкровення], щоб вони пильнували священичі обов’язки свої [і все, що при жертовнику і за завісою]; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть. | и҆ а҆арѡ́на и҆ сы́ны є҆гѡ̀ поста́виши над̾ ски́нїею свидѣ́нїѧ, и҆ да хранѧ́тъ жре́чество своѐ, и҆ всѧ̑ ꙗ҆̀же оу҆ ѻ҆лтарѧ̀ и҆ внꙋ́трь завѣ́сы: и҆ноплеме́нникъ же прикаса́ѧйсѧ оу҆́мретъ. |
|
11
|
11
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
12
|
12
|
| ось, Я взяв левитів із синів Ізраїлевих замість усіх первістків, що розкривають утробу, з синів Ізраїлевих [вони будуть замість них]; левити повинні бути Мої, | и҆ сѐ, а҆́зъ взѧ́хъ леѵі́ты ѿ среды̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, вмѣ́стѡ всѧ́кагѡ пе́рвенца, ѿверза́ющагѡ ложесна̀ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: и҆скꙋплє́нїѧ и҆́хъ бꙋ́дꙋтъ, и҆ да бꙋ́дꙋтъ мнѣ̀ леѵі́ти: |
|
13
|
13
|
| бо всі первістки — Мої; у той день, коли уразив Я всіх первістків у землі Єгипетській, освятив Я Собі всіх первістків Ізраїлевих від людини до худоби; вони повинні бути Мої. Я Господь. | мнѣ́ бо всѧ́къ пе́рвенецъ: въ ѻ҆́ньже де́нь поби́хъ всѧ́каго пе́рвенца въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, ѡ҆ст҃и́хъ себѣ̀ всѧ́каго пе́рвенца во і҆и҃ли, ѿ человѣ́ка до скота̀ мнѣ̀ да бꙋ́дꙋтъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь. |
|
14
|
14
|
| І сказав Господь Мойсеєві в пустелі Синайській, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю въ пꙋсты́ни сїна́йстѣй, гл҃ѧ: |
|
15
|
15
|
| підрахуй синів Левія за сімействами їх, за родами їх; усіх чоловічої статі від одного місяця і вище підрахуй. | соглѧ́дай сынѡ́въ леѵі́иныхъ по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ по со́нмѡмъ и҆́хъ, по рожде́нїю и҆́хъ: всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ мцⷭ҇а є҆ди́нагѡ и҆ вы́шше да соглѧ́даете и҆̀хъ. |
|
16
|
16
|
| І полічив їх Мойсей [і Аарон] за словом Господнім, як наказано. | И҆ сочтѐ и҆̀хъ мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ и҆̀мъ гдⷭ҇ь. |
|
17
|
17
|
| І ось сини Левія за іменами їх: Гирсон, Кааф і Мерарі. | И҆ бѧ́хꙋ сі́и сы́нове леѵі̑ины ѿ и҆ме́нъ и҆́хъ: гирсѡ́нъ, каа́ѳъ и҆ мера́рї. |
|
18
|
18
|
| І ось імена синів Гирсонових за родами їх: Ливні і Шимей. | И҆ сїѧ̑ и҆мена̀ сынѡ́въ гирсѡ́нихъ по со́нмѡмъ и҆́хъ: ловені̀ и҆ семе́й. |
|
19
|
19
|
| І сини Каафа за родами їх: Амрам та Іцгар, Хеврон та Узиїл. | И҆ сы́нове каа́ѳѡвы по со́нмѡмъ и҆́хъ: а҆мра́мъ и҆ і҆ссаа́ръ, хеврѡ́нъ и҆ ѻ҆зїи́лъ. |
|
20
|
20
|
| І сини Мерарі за родами їх: Махлі й Муші. Ось роди Левія за сімействами їх. | И҆ сы́нове мера̑рїны по со́нмѡмъ и҆́хъ: моолі̀ и҆ мꙋсі̀: сі́и сꙋ́ть со́нми леѵі́тстїи по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ. |
|
21
|
21
|
| Від Гирсона рід Ливні й рід Шимея: це роди Гирсонові. | Ѿ гирсѡ́на со́нмъ ловені́инъ и҆ со́нмъ семеи́нь: сі́и сꙋ́ть со́нми гирсѡ́нѡвы. |
|
22
|
22
|
| Підрахованих було всіх чоловічої статі, від одного місяця і вище, сім тисяч п’ятсот. | Соглѧ́данїе и҆́хъ по числꙋ̀ всегѡ̀ мꙋ́жеска по́лꙋ, ѿ мцⷭ҇а є҆ди́нагѡ и҆ вы́шше, соглѧ́данїе и҆́хъ се́дмь ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. |
|
23
|
23
|
| Роди Гирсонові повинні ставати станом позаду скинії на захід; | И҆ сы́нове гирсѡ́нѡвы за ски́нїею да ѡ҆полча́ютсѧ къ мо́рю. |
|
24
|
24
|
| начальник покоління синів Гирсонових Елиасаф, син Лаелів; | И҆ кнѧ́зь до́мꙋ ѻ҆те́чества со́нма гирсѡ́нѧ є҆лїса́фъ сы́нъ даи́ль. |
|
25
|
25
|
| синам Гирсоновим при скинії зібрання доручаються охорона скинії й покрову її, і завіса до входу в скинію зібрання, | И҆ стражба̀ сынѡ́въ гирсѡ́новыхъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ, ски́нїѧ и҆ покро́въ є҆ѧ̀, и҆ покро́въ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ, |
|
26
|
26
|
| і завіси двору і завіса входу до двору, що навколо скинії й жертовника, і шнури її, з усіма їх приладдям. | и҆ ѻ҆пѡ́ны двора̀, и҆ завѣ́са две́рїй двора̀, и҆́же є҆́сть оу҆ ски́нїи, и҆ прѡ́чаѧ всѣ́хъ дѣ́лъ є҆гѡ̀. |
|
27
|
27
|
| Від Каафа рід Амрама й рід Іцгара, й рід Хеврона, і рід Узиїла: це роди Каафа. | Ѿ каа́ѳа со́нмъ а҆мра́мль є҆ди́нъ и҆ со́нмъ і҆ссаа́ровъ є҆ди́нъ, и҆ со́нмъ хеврѡ́нь є҆ди́нъ и҆ со́нмъ ѻ҆зїи́ль є҆ди́нъ: сі́и сꙋ́ть со́нми каа́ѳѡвы: |
|
28
|
28
|
| За підрахунком усіх чоловічої статі, від одного місяця і вище, вісім тисяч шістсот, які охороняли святилище. | по числꙋ̀ всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ мцⷭ҇а є҆ди́нагѡ и҆ вы́шше ѻ҆́смь ты́сѧщъ и҆ ше́сть сѡ́тъ, стрегꙋ́щїи стражбы̑ ст҃ы́хъ. |
|
29
|
29
|
| Роди синів Каафових повинні ставити стан свій на південному боці скинії; | Со́нми сынѡ́въ каа́ѳовыхъ да ѡ҆полча́ютсѧ ѿ страны̀ ски́нїи къ ю҆́гꙋ, |
|
30
|
30
|
| начальник же покоління родів Каафових Елцафан, син Узиїла; | и҆ кнѧ́зь до́мꙋ ѻ҆те́чествъ со́нмѡвъ каа́ѳовыхъ є҆лїсафа́нъ сы́нъ ѻ҆зїи́ль: |
|
31
|
31
|
| під їх охороною ковчег, стіл, світильник, жертовники, священні сосуди, які вживаються при служінні, і завіса з усім приладдям її. | и҆ стражба̀ и҆́хъ кївѡ́тъ и҆ трапе́за, и҆ свѣти́лникъ и҆ ѻ҆лтари̑, и҆ сосꙋ́ды ст҃а́гѡ, въ ни́хже слꙋ́жатъ, и҆ покро́въ, и҆ всѧ̑ дѣла̀ и҆́хъ. |
|
32
|
32
|
| Начальник над начальниками левитів Єлеазар, син Аарона священика; під його наглядом ті, яким ввірена охорона святилища. | И҆ кнѧ́зь над̾ кнѧ̑зи леѵі́тскими є҆леаза́ръ сы́нъ а҆арѡ́на жерца̀, поста́вленъ стрещѝ стражбы̑ ст҃ы́хъ. |
|
33
|
33
|
| Від Мерарі рід Махлі й рід Муші: це роди Мерарі; | Ѿ мера́ра же со́нмъ моолі̀ и҆ со́нмъ мꙋсі̀: сі́и сꙋ́ть со́нми мера̑рїны, |
|
34
|
34
|
| підрахованих за числом усіх чоловічої статі, від одного місяця й вище — шість тисяч двісті; | соглѧ́данїе и҆́хъ по числꙋ̀, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ мцⷭ҇а є҆ди́нагѡ и҆ вы́шше, ше́сть ты́сѧщъ и҆ двѣ́сти. |
|
35
|
35
|
| начальник покоління родів Мерарі Цуриїл, син Авихаїла; вони повинні ставити стан свій на північній стороні скинії; | И҆ кнѧ́зь до́мꙋ ѻ҆те́чествъ со́нма мера́рїна сꙋрїи́лъ сы́нъ а҆вїхе́овъ: ѿ страны̀ ски́нїи да ѡ҆полча́ютсѧ къ сѣ́верꙋ, |
|
36
|
36
|
| охороні синів Мерарі доручаються бруси скинії і жердини її, і стовпи її, і підніжжя її і всі речі її, з усім обладнанням їх, | соглѧ́данїе стражбы̀ сынѡ́въ мера́рїныхъ глави̑цы ски́нїи и҆ верєѝ є҆ѧ̀, и҆ столпы̀ є҆ѧ̀ и҆ стоѧ̑ла є҆ѧ̀, и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды и҆́хъ и҆ всѧ̑ дѣла̀ и҆́хъ, |
|
37
|
37
|
| і стовпи двору з усіх боків і підніжжя їх і кілки їх і шнури їх. | и҆ столпы̀ двора̀ ѡ҆́крестъ и҆ стоѧ̑ла и҆́хъ, и҆ колкѝ и҆́хъ и҆ вє́рви и҆́хъ. |
|
38
|
38
|
| А з передньої сторони скинії, на схід перед скинією зібрання, повинні ставити стан Мойсей і Аарон і сини його, яким довірено охорону святилища за синів Ізраїлевих; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть. | Ѡ҆полча́ющїисѧ сопредѝ ски́нїи свидѣ́нїѧ на восто́ки мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀, стрегꙋ́ще стражбы̑ ст҃а́гѡ, въ стражба́хъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: и҆ и҆ноплеме́нникъ прикаса́ѧйсѧ да оу҆́мретъ. |
|
39
|
39
|
| Усіх підрахованих левитів, яких підрахували Мойсей і Аарон за велінням Господнім, за родами їх, усіх чоловічої статі, від одного місяця й вище, двадцять дві тисячі. | Всѐ соглѧ́данїе леѵі́тѡвъ, и҆̀хже соглѧ́да мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ по со́нмѡмъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ мцⷭ҇а є҆ди́нагѡ и҆ вы́шше, два́десѧть и҆ двѣ̀ ты́сѧщы. |
|
40
|
40
|
| І сказав Господь Мойсеєві: підрахуй усіх первістків чоловічої статі з синів Ізраїлевих, від одного місяця і вище, і перелічи їх поіменно; | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: соглѧ́дай всѧ́каго пе́рвенца мꙋ́жеска по́лꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѿ мцⷭ҇а є҆ди́нагѡ и҆ вы́шше, и҆ возмѝ число̀ и҆́хъ по и҆́мени, |
|
41
|
41
|
| і візьми левитів для Мене, — Я Господь, — замість усіх первістків із синів Ізраїля, а худобу левитів замість усієї первородної худоби синів Ізраїлевих. | и҆ да по́ймеши мнѣ̀ леѵі́ты за всѧ̑ пе́рвенцы сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь: и҆ скоты̀ леѵі̑тски вмѣ́стѡ всѣ́хъ пе́рвенцєвъ въ скотѣ́хъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. |
|
42
|
42
|
| І підрахував Мойсей, як повелів йому Господь, усіх первістків із синів Ізраїлевих | И҆ соглѧ́да мѡѷсе́й, ꙗ҆́коже заповѣ́да є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь, всѧ́каго пе́рвенца въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ. |
|
43
|
43
|
| і було всіх первістків чоловічої статі, за числом імен, від одного місяця і вище, двадцять дві тисячі двісті сімдесят три. | И҆ бы́ша всѝ пе́рвенцы мꙋ́жескагѡ по́лꙋ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ ѿ мцⷭ҇а є҆ди́нагѡ и҆ вы́шше, ѿ соглѧ́данїѧ и҆́хъ два́десѧть двѣ̀ ты́сѧщы двѣ́сти и҆ се́дмьдесѧтъ трѝ. |
|
44
|
44
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
45
|
45
|
| візьми левитів замість усіх первістків із синів Ізраїля і худобу левитів замість худоби їх; нехай левити будуть Мої. Я Господь. | поимѝ леѵі́ты вмѣ́стѡ всѣ́хъ пе́рвенцєвъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ скоты̀ леѵі̑тски вмѣ́стѡ скотѡ́въ и҆́хъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ мнѣ̀ леѵі́ты: а҆́зъ гдⷭ҇ь: |
|
46
|
46
|
| А для викупу двохсот сімдесяти трьох, які зайві проти числа левитів, з первістків Ізраїлевих, | и҆ и҆скꙋ́пъ двꙋ̀ сѡ́тъ седми́десѧти тре́хъ, и҆̀же преизбыва́ютъ све́рхъ леѵі́тѡвъ ѿ пе́рвенцѡвъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: |
|
47
|
47
|
| візьми по п’ять сиклів за людину, за сиклем священним візьми, двадцять гер у сиклі, | и҆ да во́змеши по пѧтѝ сі̑кль на главꙋ̀, по сі́клю ст҃о́мꙋ во́змеши два́десѧть пѣ́нѧзей сі́кль, |
|
48
|
48
|
| і віддай срібло це Аарону і синам його, на викуп за зайвих проти числа їх. | и҆ да́си сребро̀ а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ и҆скꙋ́пъ ѿ преизбыва́ющихъ въ ни́хъ. |
|
49
|
49
|
| І взяв Мойсей срібло викупу за зайвих проти числа замінених левитами, | И҆ взѧ̀ мѡѷсе́й сребро̀ и҆скꙋ́пное ѿ преизбыва́ющихъ въ ни́хъ на и҆скꙋ́пъ леѵі́тѡмъ: |
|
50
|
50
|
| від первістків Ізраїлевих узяв срібла тисячу триста шістдесят п’ять [сиклів], за сиклем священним, | ѿ пе́рвенєцъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ взѧ̀ сребра̀ ты́сѧщꙋ трѝ ста̑ шестьдесѧ́тъ пѧ́ть сі́клєвъ, по сі́клю ст҃о́мꙋ. |
|
51
|
51
|
| і віддав Мойсей срібло викупу [за зайвих] Аарону і синам його за словом Господнім, як повелів Господь Мойсеєві. | И҆ дадѐ мѡѷсе́й ѡ҆́кꙋпъ ѿ преизбы́вшихъ а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀, повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. |
|
Глава 4
|
Глава́ д҃
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| підрахуй синів Каафових із синів Левія за родами їх, за сімействами їх, | возмѝ сочисле́нїе сынѡ́въ каа́ѳовыхъ ѿ среды̀ сынѡ́въ леѵі́иныхъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, |
|
3
|
3
|
| від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усіх здатних до служби, щоб відправляти роботи в скинії зібрання. | ѿ два́десѧти и҆ пѧтѝ лѣ́тъ и҆ вы́шше, да́же до пѧти́десѧти лѣ́тъ, всѧ́къ входѧ́й слꙋжи́ти, твори́ти всѧ̑ дѣла̀ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ. |
|
4
|
4
|
| Ось служіння синів Каафових [левитів за родами їх, за сімействами їх,] у скинії зібрання: носити Святе Святих. | И҆ сїѧ̑ дѣла̀ сынѡ́въ каа́ѳовыхъ ѿ среды̀ сынѡ́въ леѵі́иныхъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, въ ски́нїи свидѣ́нїѧ: ст҃о́е ст҃ы́хъ. |
|
5
|
5
|
| Коли стану потрібно вирушити в дорогу, Аарон і сини його ввійдуть, і знімуть завісу, що закриває, і покриють нею ковчег одкровення; | И҆ да вни́дꙋтъ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀, є҆гда̀ воздви́гнетсѧ по́лкъ, и҆ да сни́мꙋтъ завѣ́сꙋ ѡ҆сѣнѧ́ющꙋю, и҆ да ѡ҆бвїю́тъ въ ню̀ кївѡ́тъ свидѣ́нїѧ, |
|
6
|
6
|
| і покладуть на неї покров зі шкір синього кольору, і поверх його накинуть покривало все з блакитної вовни, і вкладуть жердини його; | и҆ да покры́ютъ є҆го̀ покро́вомъ ко́жанымъ си́нимъ, и҆ да возложа́тъ на́нь ѻ҆де́ждꙋ всю̀ си́нетнꙋю сверхꙋ̀, и҆ да вложа́тъ носи̑ла: |
|
7
|
7
|
| і стіл хлібів предкладення накриють одежею з блакитної вовни, і поставлять на ньому блюда, тарілки, чаші і кружки для узливання, і хліб його повсякчасний повинен бути на ньому; | и҆ на трапе́зѣ предложе́нїѧ да положа́тъ на не́й ѻ҆де́ждꙋ всю̀ багрѧ́нꙋю и҆ блю̑да, и҆ кади̑лницы и҆ ча́шы, и҆ возлива̑лницы, и҆́миже возлива́ютъ, и҆ хлѣ́бы на не́й всегда̀ да бꙋ́дꙋтъ: |
|
8
|
8
|
| і покладуть на них одяг багряний, і покриють її покровом зі шкіри синього кольору, і вкладуть жердини його; | и҆ да возложа́тъ на ню̀ ѻ҆де́ждꙋ червле́нꙋ, и҆ да покры́ютъ ю҆̀ покро́вомъ ко́жанымъ си́нимъ, и҆ да вложа́тъ носи̑ла є҆ѧ̀: |
|
9
|
9
|
| і візьмуть одяг з блакитної вовни, і покриють світильник і лампади його, і щипці його, і лотки його, і всі сосуди для єлею, які вживаються при ньому, | и҆ да во́змꙋтъ ѻ҆де́ждꙋ си́ню, и҆ покры́ютъ свѣти́лникъ свѣтѧ́щїй и҆ свѣщы̀ є҆гѡ̀, и҆ щипцы̀ є҆гѡ̀ и҆ ѡ҆чища̑ла є҆гѡ̀, и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆ле́а є҆гѡ̀, и҆́миже слꙋ́жатъ въ ни́хъ: |
|
10
|
10
|
| і покриють його та все приладдя його покровом зі шкір синіх, і покладуть на носилки; | и҆ да вложа́тъ є҆го̀ и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆гѡ̀ въ покро́въ ко́жанъ си́нїй, и҆ да возложа́тъ є҆го̀ на нѡси́ла: |
|
11
|
11
|
| і на золотий жертовник покладуть одяг з блакитної вовни, і покриють його покровом зі шкір синіх, і вкладуть жердини його. | и҆ на ѻ҆лта́рь златы́й да положа́тъ ѻ҆де́ждꙋ си́ню, и҆ да покры́ютъ є҆го̀ покро́вомъ ко́жанымъ си́нимъ, и҆ да вложа́тъ носи̑ла є҆гѡ̀: |
|
12
|
12
|
| І візьмуть усі речі службові, які вживаються для служіння у святилищі, і покладуть в одежу з блакитної вовни, і покриють їх покровом зі шкір синіх, і покладуть на носилки. | и҆ да во́змꙋтъ всѧ̑ сосꙋ́ды слꙋжє́бныѧ, є҆ли́кими слꙋ́жатъ въ ни́хъ во ст҃ы́хъ, и҆ вложа́тъ во ѻ҆де́ждꙋ си́ню, и҆ да покры́ютъ и҆̀хъ покро́вомъ ко́жанымъ си́нимъ, и҆ да возложа́тъ на нѡси́ла: |
|
13
|
13
|
| І очистять жертовник від попелу і накриють його одежею пурпуровою; | и҆ покро́въ да возложа́тъ на ѻ҆лта́рь, и҆ покры́ютъ є҆го̀ ѻ҆де́ждою все́ю багрѧ́ною: |
|
14
|
14
|
| і покладуть на його всі сосуди його, які вживаються для служіння при ньому — вугільниці, виделки, лопатки і чаші, всі сосуди жертовника — і покриють його покровом зі шкір синіх, і вкладуть жердини його. [І візьмуть пурпуровий одяг, і покриють умивальник і підніжжя його, і покладуть на них шкіряне синє покривало, і поставлять на носилки.] | и҆ да возложа́тъ на него̀ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆гѡ̀, є҆ли́кими слꙋ́жатъ на не́мъ въ ни́хъ, и҆ кади́лники, и҆ ви̑лицы и҆ ча́шы, и҆ покро́въ и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды ѻ҆лтарѧ̀, и҆ да возложа́тъ на него̀ покро́въ ко́жанъ си́нь и҆ да вложа́тъ носи̑ла є҆гѡ̀: и҆ да во́змꙋтъ ѻ҆де́ждꙋ багрѧ́нꙋ, и҆ да покры́ютъ оу҆мыва́лницꙋ и҆ стоѧ̑ла є҆ѧ̀: и҆ да вложа́тъ ю҆̀ въ покро́въ ко́жаный си́нїй, и҆ да возложа́тъ на носи̑ла. |
|
15
|
15
|
| Коли, при відправленні стану в дорогу, Аарон і сини його покриють усе святилище і всі речі святилища, тоді сини Каафа підійдуть, щоб нести; але не повинні вони доторкатися до святилища, щоб не вмерти. Ці частини скинії зібрання повинні носити сини Каафові. | И҆ соверша́тъ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀, покрыва́юще ст҃а̑ѧ и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды ст҃ы̑ѧ, внегда̀ воздвиза́тисѧ полкꙋ̀: и҆ по си́хъ да вни́дꙋтъ сы́нове каа́ѳѡвы воздвиза́ти, и҆ да не прико́снꙋтсѧ ст҃ы́хъ, да не оу҆́мрꙋтъ. Сїѧ̑ да воздвиза́ютъ сы́нове каа́ѳѡвы въ ски́нїи свидѣ́нїѧ. |
|
16
|
16
|
| Єлеазару, сину Аарона священика, доручається єлей для світильника і запашне кадіння, і повсякчасне хлібне приношення і єлей помазання, — доручається вся скинія та все, що в ній, святилище і приладдя його. | Надсмотри́тель є҆леаза́ръ, сы́нъ а҆арѡ́на жерца̀, є҆ле́й свѣти́лный, и҆ ѳѷмїа́мъ сложе́нїѧ, и҆ же́ртва ꙗ҆́же по всѧ̑ дни̑, и҆ є҆ле́й пома́занїѧ, надсмотре́нїе всеѧ̀ ски́нїи и҆ є҆ли̑ка сꙋ́ть въ не́й во ст҃ѣ́мъ, во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ. |
|
17
|
17
|
| І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ: |
|
18
|
18
|
| не погубіть коліна племен Каафових із середовища левитів, | не потреби́те со́нмъ пле́мене каа́ѳова ѿ среды̀ леѵі́тѡвъ: |
|
19
|
19
|
| але ось що зробіть їм, щоб вони були живі й не померли, коли приступають до Святого Святих: Аарон і сини його нехай прийдуть і поставлять їх кожного на служіння його й біля ноші його; | сїѐ сотвори́те и҆̀мъ, и҆ жи́ви бꙋ́дꙋтъ и҆ не оу҆́мрꙋтъ: приходѧ́щымъ и҆̀мъ ко ст҃ы̑мъ ст҃ы́хъ, а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀ да вни́дꙋтъ и҆ да оу҆строѧ́тъ и҆̀хъ коего́ждо по ноше́нїю є҆гѡ̀, |
|
20
|
20
|
| але самі вони не повинні підходити дивитися святиню, коли покривають її, щоб не померти. | и҆ да не вни́дꙋтъ внеза́пꙋ ви́дѣти ст҃а̑ѧ, и҆ оу҆́мрꙋтъ. |
|
21
|
21
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
22
|
22
|
| підрахуй і синів Гирсона за сімействами їх, за родами їх, | возмѝ сочисле́нїе сынѡ́въ гирсѡ́нихъ, и҆ и҆̀же по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ и҆ по пле́менємъ и҆́хъ, |
|
23
|
23
|
| від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, підрахуй їх усіх здатних до служби, щоб виконувати роботи при скинії зібрання. | ѿ два́десѧти и҆ пѧтѝ лѣ́тъ и҆ вы́шше, да́же до пѧти́десѧти лѣ́тъ, соглѧ́дайте ѧ҆̀, всѧ́къ входѧ́й слꙋжи́ти и҆ твори́ти дѣла̀ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ. |
|
24
|
24
|
| Ось роботи сімейств Гирсонових, в їх служінні й носінні важкої ваги: | Сїѧ̀ слꙋ́жба со́нма гирсѡ́нова, слꙋжи́ти и҆ воздвиза́ти. |
|
25
|
25
|
| вони повинні носити покрови скинії і скинію зібрання, і покров її, і покров шкіряний синій, який поверх нього, і завісу входу до скинії зібрання, | И҆ да воздви́гнетъ ѻ҆пѡ́ны ски́нїи и҆ ски́нїю свидѣ́нїѧ, и҆ покро́въ є҆ѧ̀ и҆ покро́въ си́нїй сꙋ́щїй све́рхъ є҆ѧ̀, и҆ ѻ҆по́нꙋ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ, |
|
26
|
26
|
| і завіси двору, і завісу входу до двору, що навколо скинії і жертовника, і шнури їх, і всі речі, що належать до них; і все, що робиться при них, вони повинні працювати; | и҆ ѻ҆пѡ́ны двора̀, и҆ завѣ́сꙋ две́рїй двора̀, є҆ли̑ка над̾ ски́нїею свидѣ́нїѧ, и҆ ꙗ҆̀же ѡ҆́крестъ ѻ҆лтарѧ̀, и҆ прѡ́чаѧ и҆́хъ, и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды слꙋжє́бныѧ, є҆ли́кими слꙋ́жатъ въ ни́хъ, да сотворѧ́тъ. |
|
27
|
27
|
| за наказом Аарона і синів його повинні виконуватися всі служби синів Гирсонових при всякому носінні важких речей і всякій роботі їхній, і доручіть їм охороняти все, що вони носять; | По сло́вꙋ а҆арѡ́на и҆ сынѡ́въ є҆гѡ̀ да бꙋ́детъ всѧ̀ слꙋ́жба сынѡ́въ гирсѡ́новыхъ по всѣ̑мъ слꙋ́жбамъ и҆́хъ и҆ по всѣ̑мъ дѣла́мъ и҆́хъ: и҆ да соглѧ́даеши и҆̀хъ по и҆мена́мъ, всѧ̑ носи̑маѧ и҆́ми. |
|
28
|
28
|
| ось служби родів синів Гирсонових у скинії зібрання, і ось що доручається їх охороні під наглядом Іфамара, сина Аарона, священика. | Сїѧ̀ слꙋ́жба со́нма сынѡ́въ гирсѡ́новыхъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ стражба̀ и҆́хъ рꙋко́ю і҆ѳама́ра, сы́на а҆арѡ́нѧ жерца̀. |
|
29
|
29
|
| Синів Мерариних за родами їх, за сімействами їх порахуй, | Сы́нове мера̑рїны по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, соглѧ́дайте и҆̀хъ, |
|
30
|
30
|
| від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, порахуй усіх здатних до служби, щоб виконувати роботи при скинії зібрання. | ѿ два́десѧти и҆ пѧтѝ лѣ́тъ и҆ вы́шше, да́же до пѧти́десѧти лѣ́тъ, соглѧ́дайте и҆̀хъ, всѧ́къ входѧ́й слꙋжи́ти дѣла̀ ски́нїи свидѣ́нїѧ. |
|
31
|
31
|
| Ось що вони повинні носити за службою їх при скинії зібрання: бруси скинії і жердини її, і стовпи її і підніжжя її, | И҆ сїѧ̑ хранє́нїѧ воздвиза́емыхъ и҆́ми, по всѣ̑мъ дѣлѡ́мъ и҆́хъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ: глави̑цы ски́нїи и҆ верєѝ є҆ѧ̀, и҆ столпы̀ є҆ѧ̀ и҆ стоѧ̑ла є҆ѧ̀, и҆ покро́въ и҆ стоѧ̑ла и҆́хъ, и҆ столпы̀ и҆́хъ, и҆ покро́въ две́рїй ски́нїи, |
|
32
|
32
|
| і стовпи двору з усіх боків і підніжжя їх, і кілки їх, і шнури їх, і всі речі при них і все приладдя їх; і поіменно порахуйте речі, які вони зобов’язані носити; | и҆ столпы̀ двора̀ ѡ҆́крестъ и҆ стоѧ̑ла и҆́хъ, и҆ столпы̀ завѣ́сы две́рїй двора̀ и҆ стоѧ̑ла и҆́хъ, и҆ колкѝ и҆́хъ и҆ вє́рви и҆́хъ, и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды и҆́хъ и҆ всѧ̑ слꙋжє́нїѧ и҆́хъ: по и҆мена́мъ соглѧ́дайте и҆̀хъ и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды стражбы̀ воздвиза́емыхъ и҆́ми. |
|
33
|
33
|
| ось роботи родів синів Мерариних, за службою їх при скинії зібрання, під наглядом Іфамара, сина Аарона, священика. | Сїѧ̀ слꙋ́жба со́нма сынѡ́въ мера́рїныхъ во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ и҆́хъ, въ ски́нїи свидѣ́нїѧ рꙋко́ю і҆ѳама́ра, сы́на а҆арѡ́нѧ жерца̀. |
|
34
|
34
|
| І порахували Мойсей і Аарон і начальники громади синів Каафових за родами їх і за сімействами їх, | И҆ соглѧ́да мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ и҆ кнѧ̑зи і҆и҃лєвы сы́ны каа́ѳѡвы по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, |
|
35
|
35
|
| від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усіх здатних до служби, для робіт у скинії зібрання; | ѿ два́десѧти и҆ пѧтѝ лѣ́тъ и҆ вы́шше, да́же до пѧти́десѧти лѣ́тъ, всѧ́къ входѧ́й слꙋжи́ти и҆ твори́ти дѣла̀ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ. |
|
36
|
36
|
| і були підраховані, за родами їх, дві тисячі сімсот п’ятдесят: | И҆ бы́сть соглѧ́данїе и҆́хъ по со́нмѡмъ и҆́хъ, двѣ̀ ты́сѧщы се́дмь сѡ́тъ пѧтьдесѧ́тъ. |
|
37
|
37
|
| це — підраховані з родів Каафових, усі службовці при скинії зібрання, яких порахував Мойсей і Аарон за повелінням Господнім, даним через Мойсея. | Сїѐ сочте́нїе со́нма каа́ѳова, всѣ́хъ слꙋжа́щихъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ, ꙗ҆́коже соглѧ́да мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ, рꙋко́ю мѡѷсе́овою. |
|
38
|
38
|
| І полічені сини Гирсона за родами їх і за сімействами їх, | И҆ соглѧ́дани бы́ша сы́нове гирсѡ̑ни по со́нмѡмъ свои̑мъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ свои́хъ, |
|
39
|
39
|
| від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усі здатні до служби, для робіт у скинії зібрання; | ѿ два́десѧти и҆ пѧтѝ лѣ́тъ и҆ вы́шше, да́же до пѧти́десѧти лѣ́тъ, всѧ́къ входѧ́й слꙋжи́ти и҆ твори́ти дѣла̀ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ. |
|
40
|
40
|
| і були пораховані за родами їх, за сімействами їх, дві тисячі шістсот тридцять: | И҆ бы́сть соглѧ́данїе и҆́хъ по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, двѣ̀ ты́сѧщы ше́сть сѡ́тъ три́десѧть. |
|
41
|
41
|
| це — пораховані з родів синів Гирсона, усі службовці при скинії зібрання, яких полічив Мойсей і Аарон, за повелінням Господнім, | Сїѐ соглѧ́данїе со́нма сынѡ́въ гирсѡ́новыхъ, всѣ́хъ слꙋжа́щихъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆̀хже соглѧ́даша мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ по гл҃го́лꙋ гдⷭ҇ню, рꙋко́ю мѡѷсе́овою. |
|
42
|
42
|
| І пораховані роди синів Мерариних за родами їх, за сімействами їх, | Соглѧ́дани же бы́ша сы́нове мера̑рїны по со́нмѡмъ свои̑мъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ свои́хъ, |
|
43
|
43
|
| від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усі здатні до служби, для робіт при скинії зібрання; | ѿ два́десѧти и҆ пѧтѝ лѣ́тъ и҆ вы́шше, да́же до пѧти́десѧти лѣ́тъ, всѧ́къ входѧ́й слꙋжи́ти на дѣла̀ ски́нїи свидѣ́нїѧ. |
|
44
|
44
|
| і були полічені за родами їх, [за сімействами їх,] три тисячі двісті: | И҆ бы́сть сочте́нїе и҆́хъ по племенѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, трѝ ты́сѧщы и҆ двѣ́сти. |
|
45
|
45
|
| це — підраховані з родів синів Мерариних, яких порахував Мойсей і Аарон за повелінням Господнім, даним через Мойсея. | Сїѐ сочисле́нїе со́нма сынѡ́въ мера́рїныхъ, и҆̀хже соглѧ́да мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ по гл҃го́лꙋ гдⷭ҇ню, рꙋко́ю мѡѷсе́овою. |
|
46
|
46
|
| І підраховані всі левити, яких порахував Мойсей і Аарон і начальники Ізраїля за родами їх і за сімействами їх, | Всѝ соглѧ́даннїи леѵі́ты, и҆̀хже соглѧ́да мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ и҆ кнѧ̑зи сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ и҆ по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, |
|
47
|
47
|
| від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усі здатні до служби для робіт і ношення у скинії зібрання; | ѿ два́десѧти и҆ пѧтѝ лѣ́тъ и҆ вы́шше, да́же до пѧти́десѧти лѣ́тъ, всѧ́къ входѧ́й на дѣ́ло дѣ́лъ, и҆ къ дѣла́мъ воздвиза́ємымъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ. |
|
48
|
48
|
| і було підраховано їх вісім тисяч п’ятсот вісімдесят; | И҆ бы́ша соглѧ́даннїи ѻ҆́смь ты́сѧщъ пѧ́ть сѡ́тъ ѻ҆́смьдесѧтъ. |
|
49
|
49
|
| за повелінням Господнім через Мойсея призначені вони кожен до своєї роботи і носіння, і пораховані, як повелів Господь Мойсеєві. | Повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ соглѧ́даше и҆̀хъ мѡѷсе́й, мꙋ́жа по мꙋ́жꙋ над̾ дѣ́лы и҆́хъ, и҆ ꙗ҆̀же воздвиза́хꙋ сі́и, и҆ соглѧ́дани сꙋ́ть, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. |
|
Глава 5
|
Глава́ є҃
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| повели синам Ізраїлевим вислати зі стану всіх прокажених, і всіх, хто має течу, і всіх, що осквернилися від мертвого, | повелѝ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ да и҆зго́нѧтъ и҆з̾ полка̀ всѧ́каго прокаже́ннаго, и҆ всѧ́каго пролива́ющаго сѣ́мѧ, и҆ всѧ́каго нечи́стаго дꙋше́ю: |
|
3
|
3
|
| і чоловіків і жінок вишліть, за стан вишліть їх, щоб не оскверняли вони станів своїх, серед яких Я живу. | ѿ мꙋ́жеска по́лꙋ до же́нска, и҆згони́те внѣ̀ полка̀, и҆ да не ѡ҆сквернѧ́тъ полкѡ́въ свои́хъ, въ ни́хже а҆́зъ пребыва́ю. |
|
4
|
4
|
| І зробили так сини Ізраїлеві, і вислали їх вони зі стану; як говорив Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві. | И҆ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы та́кѡ, и҆ и҆згна́ша и҆̀хъ внѣ̀ полка̀: ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, та́кѡ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы. |
|
5
|
5
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
6
|
6
|
| скажи синам Ізраїлевим: якщо чоловік або жінка вчинить який-небудь гріх проти людини, і через це зробить злочин проти Господа, і винна буде душа та, | рцы̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: мꙋ́жъ и҆лѝ жена̀, и҆́же а҆́ще сотвори́тъ ѿ всѣ́хъ грѣхѡ́въ человѣ́ческихъ и҆ презира́ѧ пре́зритъ гдⷭ҇а, и҆ престꙋ́питъ дꙋша̀ ѻ҆́на: |
|
7
|
7
|
| то нехай сповідаються у гріху своєму, який вони вчинили, і повернуть повністю те, в чому винні, і додадуть до того п’яту частину і віддадуть тому, проти кого згрішили; | да и҆сповѣ́сть грѣ́хъ, є҆го́же сотворѝ, и҆ да ѿда́стъ престꙋпле́нїе и҆́стое, и҆ пѧ́тꙋю ча́сть є҆гѡ̀ да приложи́тъ къ томꙋ̀, и҆ да ѿда́стъ, є҆мꙋ́же согрѣшѝ. |
|
8
|
8
|
| якщо ж у нього немає спадкоємця, якому слід було б повернути за провину: то присвятити це Господу; нехай буде це священикові, зверх барана очищення, яким він очистить його; | А҆́ще же нѣ́сть человѣ́кꙋ оу҆́жика, ꙗ҆́кѡ ѿда́ти є҆мꙋ̀ престꙋпле́нїе, престꙋпле́нїе ѿдае́мое гдⷭ҇ꙋ, жерцꙋ̀ да бꙋ́детъ, кромѣ̀ ѻ҆вна̀ ѡ҆чище́нїѧ, и҆́мже помо́литсѧ ѡ҆ не́мъ. |
|
9
|
9
|
| й усяке возношення з усіх святинь синів Ізраїлевих, які вони приносять до священика, належить йому, | И҆ всѧ́къ нача́токъ, и҆ всѧ̑ ѡ҆свѧща́ємаѧ въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ, є҆ли̑ка а҆́ще прино́сѧтъ гдⷭ҇ꙋ, жерцꙋ̀ самомꙋ̀ да бꙋ́дꙋтъ: |
|
10
|
10
|
| і посвячене ким-небудь належить йому; все, що дасть хто священикові, йому належить. | и҆ коегѡ́ждо ѡ҆свѧщє́наѧ, томꙋ̀ да бꙋ́дꙋтъ и҆ мꙋ́жъ а҆́ще да́стъ жерцꙋ̀, томꙋ̀ да бꙋ́детъ. |
|
11
|
11
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
12
|
12
|
| оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо зрадить кого дружина, і порушить вірність до нього, | глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: мꙋ́жа, мꙋ́жа а҆́ще престꙋ́питъ жена̀ є҆гѡ̀, и҆ презира́ющи пре́зритъ є҆го̀, |
|
13
|
13
|
| і переспить хто з нею і виллє сім’я, і це буде приховано від очей чоловіка її, і вона оскверниться таємно, і не буде на неї свідка, і не буде викрита, | и҆ бꙋ́детъ кто̀ съ не́ю ло́жемъ сѣ́мене, и҆ оу҆таи́тсѧ ѿ ѻ҆́чїю мꙋ́жа є҆ѧ̀, и҆ оу҆кры́етсѧ, ѻ҆на́ же бꙋ́детъ ѡ҆скверне́на, и҆ свидѣ́телѧ не бꙋ́детъ на ню̀ и҆ сїѧ̀ нѣ́сть ꙗ҆́та, |
|
14
|
14
|
| і найде на нього дух ревнощів, і буде ревнувати дружину свою, коли вона осквернена, або зійде на нього дух ревнощів, і він буде ревнувати дружину свою, коли вона не осквернена, — | и҆ прїи́детъ на него̀ дꙋ́хъ ревнова́нїѧ, и҆ возревнꙋ́етъ къ женѣ̀ свое́й, ѻ҆на́ же ѡ҆скверне́на є҆́сть, и҆лѝ прїи́детъ є҆мꙋ̀ дꙋ́хъ ревнова́нїѧ, и҆ возревнꙋ́етъ къ женѣ̀ свое́й, ѻ҆на́ же не бꙋ́детъ ѡ҆скверне́на, |
|
15
|
15
|
| нехай приведе чоловік дружину свою до священика і принесе за неї в жертву десяту частину ефи ячмінного борошна, але не зливає на нього єлею і не кладе ливану, тому що це приношення ревнощів, приношення спомину, що нагадує про беззаконня; | и҆ да приведе́тъ мꙋ́жъ женꙋ̀ свою̀ къ жерцꙋ̀, и҆ да принесе́тъ да́ръ за ню̀, десѧ́тꙋю ча́сть мѣ́ры є҆́фї мꙋкѝ ꙗ҆́чныѧ: да не возлїе́тъ на ню̀ є҆ле́а, нижѐ да возложи́тъ на ню̀ лїва́на: же́ртва бо ревнова́нїѧ є҆́сть, же́ртва па́мѧти воспомина́ющаѧ грѣ́хъ. |
|
16
|
16
|
| а священик нехай приведе і поставить її перед лице Господнє, | И҆ приведе́тъ ю҆̀ жре́цъ и҆ поста́витъ ю҆̀ пред̾ гдⷭ҇емъ: |
|
17
|
17
|
| і візьме священик святої води у глиняну посудину, і візьме священик землі з підлоги скинії і покладе у воду; | и҆ да во́зметъ жре́цъ во́дꙋ жи́вꙋ чи́стꙋ въ сосꙋ́дѣ гли́нѧнѣ, и҆ ѿ пе́рсти на землѝ сꙋ́щїѧ оу҆ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ взе́мъ жре́цъ да всы́плетъ въ во́дꙋ: |
|
18
|
18
|
| і поставить священик дружину перед лице Господнє, і відкриє голову дружини, і дасть їй у руки приношення спомину, — це приношення ревнощів, в руці ж у священика буде гірка вода, що наводить прокляття. | и҆ да поста́витъ жре́цъ женꙋ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ да ѿкры́етъ главꙋ̀ женѣ̀, и҆ да да́стъ въ рꙋ́цѣ є҆ѧ̀ же́ртвꙋ па́мѧти, же́ртвꙋ ревнова́нїѧ: въ рꙋцѣ́ же жерца̀ да бꙋ́детъ вода̀ ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твеннаѧ сїѧ̀. |
|
19
|
19
|
| І закляне її священик і скаже дружині: якщо ніхто не переспав з тобою, і ти не осквернилася і не зрадила чоловіка свого, то непошкоджена будеш від цієї гіркої води, що наводить прокляття; | И҆ да заклене́тъ ю҆̀ жре́цъ и҆ рече́тъ женѣ̀: а҆́ще никто́же бы́сть съ тобо́ю, и҆ нѣ́си престꙋпи́ла ѡ҆скверни́тисѧ под̾ мꙋ́жемъ твои́мъ, неви́нна бꙋ́ди ѿ воды̀ ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твенныѧ сеѧ̀: |
|
20
|
20
|
| але якщо ти зрадила чоловіка твого й осквернилася, і якщо хто переспав з тобою, крім чоловіка твого, — | а҆́ще же престꙋпи́ла є҆сѝ, мꙋжа́та сꙋ́щи, и҆лѝ ѡ҆скверне́на є҆сѝ, и҆ дадѐ кто̀ тебѣ̀ ло́же своѐ, кромѣ̀ мꙋ́жа твоегѡ̀. |
|
21
|
21
|
| тоді священик нехай закляне дружину клятвою прокляття і скаже священик дружині: нехай піддасть тебе Господь прокляттю і клятві в народі твоєму, і нехай зробить Господь лоно твоє опалим і живіт твій опухлим; | И҆ заклене́тъ жре́цъ женꙋ̀ клѧ́твами клѧ́твы сеѧ̀, и҆ рече́тъ жре́цъ женѣ̀: да да́стъ тѧ̀ гдⷭ҇ь въ клѧ́твꙋ и҆ проклѧ́тїе средѝ люді́й твои́хъ, внегда̀ да́ти гдⷭ҇ꙋ стегнꙋ̀ твоемꙋ̀ ѿпа́сти и҆ чре́вꙋ твоемꙋ̀ разсѣ́стисѧ: |
|
22
|
22
|
| і нехай пройде вода ця, що наводить прокляття, у нутрощі твої, щоб опух живіт [твій] і опало лоно [твоє]. І скаже дружина: амінь, амінь. | и҆ вни́детъ вода̀ клѧ́твеннаѧ сїѧ̀ во чре́во твоѐ, є҆́же расто́ргнꙋти оу҆тро́бꙋ твою̀, и҆ ѿпа́сти стегнꙋ̀ твоемꙋ̀. И҆ ѿвѣща́етъ жена̀: бꙋ́ди, бꙋ́ди. |
|
23
|
23
|
| І напише священик заклинання ці на сувої, і змиє їх у гірку воду; | И҆ да напи́шетъ жре́цъ клѧ̑твы сїѧ̑ въ кни́зѣ, и҆ и҆згла́дитъ въ водѣ̀ ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твеннагѡ: |
|
24
|
24
|
| і дасть дружині випити гірку воду, що наводить прокляття, і ввійде в неї вода, що наводить прокляття, на шкоду їй. | и҆ напои́тъ женꙋ̀ водо́ю ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твенною, и҆ вни́детъ въ ню̀ вода̀ клѧ́твеннаѧ ѡ҆бличе́нїѧ. |
|
25
|
25
|
| І візьме священик з рук дружини хлібне приношення ревнощів, і піднесе це приношення перед Господом, і віднесе його до жертовника; | И҆ да во́зметъ жре́цъ ѿ рꙋкѝ же́нски же́ртвꙋ ревнова́нїѧ, и҆ да возложи́тъ же́ртвꙋ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ да принесе́тъ ю҆̀ ко ѻ҆лтарю̀: |
|
26
|
26
|
| і візьме священик жменею з хлібного приношення частину в пам’ять, і спалить на жертовнику, і потім дасть дружині випити води; | и҆ да во́зметъ жре́цъ го́рстїю ѿ же́ртвы па́мѧть є҆ѧ̀, и҆ да принесе́тъ ю҆̀ на ѻ҆лта́рь, и҆ по се́мъ напои́тъ водо́ю женꙋ̀: |
|
27
|
27
|
| і коли напоїть її водою, тоді, якщо вона нечиста і зробила злочин проти чоловіка свого, гірка вода, що наводить прокляття, ввійде в неї, на шкоду їй, і опухне утроба її й опаде лоно її, і буде ця дружина проклятою в народі своєму; | и҆ бꙋ́детъ а҆́ще є҆́сть ѡ҆скверне́на, и҆ а҆́ще оу҆тае́нїемъ оу҆таи́сѧ ѿ мꙋ́жа своегѡ̀, и҆ вни́детъ въ ню̀ вода̀ клѧ́твеннаѧ ѡ҆бличе́нїѧ, и҆ надме́тъ чре́во є҆ѧ̀, и҆ ѿпаде́тъ стегно̀ є҆ѧ̀, и҆ бꙋ́детъ жена̀ въ проклѧ́тїе въ лю́дехъ свои́хъ: |
|
28
|
28
|
| якщо ж дружина не осквернилася і була чиста, то залишиться неушкодженою і буде запліднена сіменем. | а҆́ще же не бꙋ́детъ ѡ҆скверне́на жена̀, и҆ чиста̀ є҆́сть, и҆ неви́нна бꙋ́детъ, и҆ пло́дствовати бꙋ́детъ сѣ́мѧ. |
|
29
|
29
|
| Ось закон про ревнощі, коли дружина зрадить чоловіка свого й оскверниться, | Се́й зако́нъ ревнова́нїѧ, комꙋ́-либо а҆́ще престꙋ́питъ жена̀, мꙋжа́та сꙋ́щи, и҆ ѡ҆скверни́тсѧ: |
|
30
|
30
|
| або коли на чоловіка найде дух ревнощів, і він буде ревнувати дружину свою, тоді нехай він поставить дружину перед лицем Господа, і зробить з нею священик усе за цим законом, — | и҆лѝ человѣ́къ, є҆мꙋ́же а҆́ще на́йдетъ на́нь дꙋ́хъ ревнова́нїѧ, и҆ возревнꙋ́етъ къ женѣ̀ свое́й, и҆ поста́витъ женꙋ̀ свою̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ да сотвори́тъ є҆́й жре́цъ ве́сь зако́нъ се́й: |
|
31
|
31
|
| і буде чоловік чистим від гріха, а дружина понесе на собі гріх свій. | и҆ чи́стъ бꙋ́детъ человѣ́къ ѿ грѣха̀, и҆ жена̀ та̀ во́зметъ грѣ́хъ сво́й. |
|
Глава 6
|
Глава́ ѕ҃
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо чоловік або жінка зважиться дати обітницю назорейства, щоб посвятити себе в назореї Господу, | глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: мꙋ́жъ и҆лѝ жена̀, и҆́же а҆́ще ѡ҆бѣща́етсѧ ѕѣлѡ̀ ѡ҆бѣ́томъ, є҆́же ѡ҆чи́ститисѧ чистото́ю гдⷭ҇ꙋ, |
|
3
|
3
|
| то він повинен утриматися від вина і міцного напою, і не повинен вживати ні оцту з вина, ні оцту з напою, і нічого виготовленого із винограду не повинен пити, і не повинен їсти ні сирих, ні сушених виноградних ягід; | да воздержи́тсѧ ѿ вїна̀ и҆ сїке́ра, и҆ ѻ҆́цта ві́нна и҆ ѻ҆́цта ѿ сїке́ра да не пїе́тъ: и҆̀, є҆ли̑ка дѣ́лаютсѧ ѿ грѡ́здъ ві́нныхъ, да не пїе́тъ, и҆ гро́здїѧ свѣ́жагѡ и҆ сꙋха́гѡ да не снѣ́стъ. |
|
4
|
4
|
| у всі дні назорейства свого не повинен він їсти [і пити] нічого, що виготовляється із винограду, від зерен до шкірки. | Во всѧ̑ дни̑ ѡ҆бѣ́та своегѡ̀ ѿ всѣ́хъ, є҆ли̑ка быва́ютъ ѿ ві́нничины вїна̀, ѿ ко́сти и҆ до скорлꙋпы̀ да не пїе́те, нижѐ ꙗ҆́сте ѿ всегѡ̀. |
|
5
|
5
|
| В усі дні обітниці назорейства його бритва не повинна доторкатися до голови його; до закінчення днів, на які він посвятив себе в назореї Господу, святий він: повинний ростити волосся на голові своїй. | Во всѧ̑ дни̑ ѡ҆бѣ́та ѡ҆чище́нїѧ своегѡ̀ бри́тва да не взы́детъ на главꙋ̀ є҆гѡ̀, до́ндеже сконча́ютсѧ дні́е, є҆ли̑ки ѡ҆бѣща́лъ є҆́сть гдⷭ҇ꙋ: ст҃ъ бꙋ́детъ растѧ́й власы̀ главы̀ своеѧ̀. |
|
6
|
6
|
| В усі дні, на які він посвятив себе в назореї Господу, не повинен він підходити до мертвого тіла: | Во всѧ̑ дни̑ ѡ҆бѣ́та своегѡ̀ гдⷭ҇ꙋ, ко всѧ́кой дꙋшѣ̀ сконча́вшейсѧ да не вни́детъ. |
|
7
|
7
|
| доторканням до батька свого, і матері своєї, і брата свого, і сестри своєї, не повинен він осквернятися, коли вони помруть, тому що посвята Богу його на чоло його; | Над̾ ѻ҆тце́мъ и҆ над̾ ма́терїю, и҆ над̾ бра́томъ и҆ над̾ сестро́ю, да не ѡ҆скверни́тсѧ над̾ ни́ми, оу҆ме́ршымъ и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆бѣ́тъ бг҃а є҆гѡ̀ на главѣ̀ є҆гѡ̀. |
|
8
|
8
|
| в усі дні назорейства свого святий він Господу. | Всѧ̑ дни̑ ѡ҆бѣ́та є҆гѡ̀ ст҃ъ бꙋ́детъ гдⷭ҇ꙋ. |
|
9
|
9
|
| Якщо ж помре при ньому хто-небудь раптово, ненавмисне, і він осквернить тим голову назорейства свого: то він повинен обстригти голову свою в день очищення його, у сьомий день повинен обстригти її, | А҆́ще же кто̀ сме́ртїю внеза́пꙋ оу҆́мретъ оу҆ негѡ̀, а҆́бїе ѡ҆скверни́тсѧ глава̀ ѡ҆бѣ́та є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆брі́етъ главꙋ̀ свою̀, въ ѻ҆́ньже де́нь ѡ҆чи́ститсѧ, въ де́нь седмы́й да ѡ҆брі́етсѧ, |
|
10
|
10
|
| й у восьмий день повинен принести двох горлиць, або двох молодих голубів, до священика, до входу в скинію зібрання; | и҆ въ де́нь ѻ҆смы́й да принесе́тъ два̀ гѡ́рличища и҆лѝ два̀ птєнца̀ гѡлꙋби́на къ жерцꙋ̀ пред̾ двє́ри ски́нїи свидѣ́нїѧ: |
|
11
|
11
|
| священик одного з птахів принесе в жертву за гріх, а іншого у всепалення, і очистить його від осквернення мертвим тілом, і освятить голову його в той день; | и҆ да сотвори́тъ жре́цъ є҆ди́нꙋ грѣха̀ ра́ди, и҆ дрꙋгꙋ́ю во всесожже́нїе, и҆ да помо́литсѧ ѡ҆ не́мъ жре́цъ, ѡ҆ ни́хже согрѣшѝ, ѡ҆ дꙋшѝ, и҆ ѡ҆свѧти́тъ главꙋ̀ свою̀ въ то́й де́нь, въ ѻ҆́ньже ѡ҆свѧти́сѧ гдⷭ҇ꙋ, во дни̑ ѡ҆бѣ́та своегѡ̀. |
|
12
|
12
|
| і повинен він знову почати присвячені Господу дні назорейства свого і принести однолітнього агнця в жертву за провину; попередні ж дні пропали, тому що назорейство його осквернене. | И҆ да приведе́тъ а҆́гнца є҆динолѣ́тна въ престꙋпле́нїе, и҆ дні́е пре́жнїи да не бꙋ́дꙋтъ є҆мꙋ̀ въ число̀, поне́же ѡ҆скверни́сѧ глава̀ ѡ҆бѣ́та є҆гѡ̀. |
|
13
|
13
|
| І ось закон про назорея, коли виповняться дні назорейства його: слід привести його до входу в скинію зібрання, | И҆ се́й зако́нъ ѡ҆бѣща́вшагѡсѧ, въ ѻ҆́ньже де́нь сконча́етъ дни̑ ѡ҆бѣ́та своегѡ̀, да принесе́тъ са́мъ къ две́ремъ ски́нїи свидѣ́нїѧ: |
|
14
|
14
|
| і він принесе в жертву Господу одного однолітнього агнця без вад у всепалення, і одну однолітню агницю без вад в жертву за гріх, і одного барана без вад у жертву мирну, | и҆ да приведе́тъ да́ръ сво́й гдⷭ҇ꙋ а҆́гнца є҆динолѣ́тна непоро́чна є҆ди́наго во всесожже́нїе, и҆ а҆́гницꙋ є҆динолѣ́тнꙋ є҆ди́нꙋ непоро́чнꙋ грѣха̀ ра́ди, и҆ ѻ҆вна̀ є҆ди́наго непоро́чна во спасе́нїе, |
|
15
|
15
|
| і кошик опрісноків із пшеничного борошна, хлібів, спечених з єлеєм, і прісних коржів, помазаних єлеєм, і при них хлібне приношення й узливання; | и҆ ко́шъ ѡ҆прѣсно́кѡвъ ѿ мꙋкѝ пшени́чны, хлѣ́бы смѣ̑шаны съ є҆ле́емъ, и҆ ѡ҆прѣсно́ки пома̑заны є҆ле́емъ, и҆ же́ртвꙋ и҆́хъ и҆ возлїѧ́нїе и҆́хъ. |
|
16
|
16
|
| і представить це священик перед Господом, і принесе жертву його за гріх і всепалення його; | И҆ да принесе́тъ жре́цъ пред̾ гдⷭ҇а, и҆ да сотвори́тъ є҆́же грѣха̀ ра́ди є҆гѡ̀, и҆ всесожже́нїе є҆гѡ̀, |
|
17
|
17
|
| барана принесе в жертву мирну Господу з кошиком опрісноків, також зробить священик хлібне приношення його й узливання його; | и҆ ѻ҆вна̀ сотвори́тъ же́ртвꙋ спасе́нїѧ гдⷭ҇ꙋ на ко́шницѣ ѡ҆прѣсно́кѡвъ, и҆ да сотвори́тъ жре́цъ же́ртвꙋ є҆гѡ̀ и҆ возлїѧ́нїе є҆гѡ̀. |
|
18
|
18
|
| і обстриже назорей при вході в скинію зібрання голову назорейства свого, і візьме волосся голови назорейства свого, і покладе на вогонь, що під мирною жертвою; | И҆ да ѡ҆брі́етъ ѡ҆бѣща́вый пред̾ две́рьми ски́нїи свидѣ́нїѧ главꙋ̀ ѡ҆бѣ́та своегѡ̀, и҆ да возложи́тъ власы̀ на ѻ҆́гнь, и҆́же є҆́сть под̾ же́ртвою спасе́нїѧ: |
|
19
|
19
|
| і візьме священик зварене плече барана й один прісний пиріг з кошика й один прісний корж, і покладе на руки назорею, після того, як обстриже він голову назорейства свого; | и҆ да во́зметъ жре́цъ ра́мо варе́но ѿ ѻ҆вна̀, и҆ хлѣ́бъ є҆ди́нъ ѡ҆прѣсно́чный ѿ ко́шницы, и҆ ѡ҆прѣсно́къ є҆ди́нъ, и҆ да возложи́тъ на рꙋ́ки ѡ҆бѣща́вшемꙋсѧ, по ѡ҆бри́тїи главы̀ є҆гѡ̀, |
|
20
|
20
|
| і піднесе це священик, потрясаючи перед Господом: ця святиня — для священика, зверх грудей потрясання і зверх плеча возношення. Після цього назорей може пити вино. | и҆ да принесе́тъ ѧ҆̀ жре́цъ возложе́нїе пред̾ гдⷭ҇а: ст҃о да бꙋ́детъ жерцꙋ̀ на грꙋ́дехъ возложе́нїѧ и҆ на ра́мѣ оу҆ча́стїѧ: и҆ по си́хъ ѡ҆бѣща́выйсѧ да пїе́тъ вїно̀. |
|
21
|
21
|
| Ось закон про назорея, який дав обітницю, і жертва його Господу за назорейство своє, крім того, що дозволить йому достаток його; за обітницею своєю, яку він дасть, так і повинен він чинити, зверх узаконеного про назорейство його. | Се́й зако́нъ ѡ҆бѣща́вшагѡсѧ, и҆́же а҆́ще ѡ҆бѣща́етъ да́ръ гдⷭ҇ꙋ ѡ҆ ѡ҆бѣ́тѣ, кромѣ̀ си́хъ ꙗ҆̀же ѡ҆брѧ́щетъ рꙋка̀ є҆гѡ̀: по си́лѣ ѡ҆бѣ́та є҆гѡ̀, є҆го́же а҆́ще ѡ҆бѣща́етъ, по зако́нꙋ ѡ҆чище́нїѧ. |
|
22
|
22
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
23
|
23
|
| скажи Аарону і синам його: так благословляйте синів Ізраїлевих, говорячи їм: | рцы̀ а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀, глаго́лѧ: си́це благослови́те сы́ны і҆и҃лєвы, глаго́люще и҆̀мъ: |
|
24
|
24
|
| нехай благословить тебе Господь і збереже тебе! | да блгⷭ҇ви́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь и҆ сохрани́тъ тѧ̀: |
|
25
|
25
|
| нехай зглянеться на тебе Господь світлим лицем Своїм і помилує тебе! | да просвѣти́тъ гдⷭ҇ь лицѐ своѐ на тѧ̀ и҆ поми́лꙋетъ тѧ̀: |
|
26
|
26
|
| нехай зверне Господь лице Своє на тебе і дасть тобі мир! | да воздви́гнетъ гдⷭ҇ь лицѐ своѐ на тѧ̀ и҆ да́стъ тѝ ми́ръ: |
|
27
|
27
|
| Так нехай закликають ім’я Моє на синів Ізраїлевих, і Я [Господь] благословлю їх. | и҆ да возложа́тъ и҆́мѧ моѐ на сы́ны і҆и҃лєвы, и҆ а҆́зъ гдⷭ҇ь блгⷭ҇влю̀ ѧ҆̀. |
|
Глава 7
|
Глава́ з҃
|
|
1
|
1
|
| Коли Мойсей поставив скинію, і помазав її, і освятив її і все приладдя її, і жертовник і усе приладдя його, і помазав їх і освятив їх, | И҆ бы́сть въ де́нь въ ѻ҆́ньже сконча̀ мѡѷсе́й, ꙗ҆́коже поста́вити ски́нїю, и҆ пома́за ю҆̀, и҆ ѡ҆свѧтѝ ю҆̀ и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆ѧ̀, и҆ ѻ҆лта́рь и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆гѡ̀, и҆ пома́за ѧ҆̀, и҆ ѡ҆свѧтѝ ѧ҆̀. |
|
2
|
2
|
| тоді прийшли [дванадцять] начальників Ізраїлевих, глави сімейств їх, начальники колін, що завідували підрахунком, | И҆ приведо́ша кнѧ̑зи і҆и҃лтестїи двана́десѧть, кнѧ̑зи домѡ́въ ѻ҆те́чествъ свои́хъ, сі́и кнѧ̑зи коегѡ́ждо пле́мене, сі́и предстоѧ́щїи над̾ соглѧ́данїемъ: |
|
3
|
3
|
| і представили приношення своє перед Господом, шість критих возів і дванадцять волів, по одному возу від двох начальників і по одному волу від кожного, і представили це перед скинією. | и҆ приведо́ша да́ры своѧ̑ пред̾ гдⷭ҇а ше́сть колесни́цъ покры́тыхъ и҆ двана́десѧть волѡ́въ: колесни́цꙋ є҆ди́нꙋ ѿ двои́хъ кнѧзе́й, и҆ телца̀ ѿ коегѡ́ждо и҆ приведо́ша пред̾ ски́нїю. |
|
4
|
4
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
5
|
5
|
| візьми від них; це буде для виконання робіт при скинії зібрання; і віддай це левитам, дивлячись за родом служби їх. | возмѝ ѿ ни́хъ, и҆ да бꙋ́дꙋтъ на дѣла̀ слꙋжє́бнаѧ ски́нїи свидѣ́нїѧ: и҆ да́си ѧ҆̀ леѵі́тѡмъ, коемꙋ́ждо по є҆гѡ̀ слꙋже́нїю. |
|
6
|
6
|
| І взяв Мойсей вози і волів, і віддав їх левитам: | И҆ взе́мъ мѡѷсе́й колєсни́цы и҆ волы̀, дадѐ ѧ҆̀ леѵі́тѡмъ: |
|
7
|
7
|
| два вози і чотирьох волів віддав синам Гирсоновим, за родом служби їх: | двѣ̀ колєсни́цы и҆ четы́ри волы̀ дадѐ сынѡ́мъ гирсѡ̑нимъ по слꙋ́жбамъ и҆́хъ, |
|
8
|
8
|
| і чотири вози і вісім волів віддав синам Мерариним, за родом служб їх, під наглядом Іфамара, сина Аарона, священика; | и҆ четы́ри колєсни́цы и҆ ѻ҆́смь волѡ́въ дадѐ сынѡ́мъ мера̑рїнымъ по слꙋ́жбамъ и҆́хъ, чрез̾ і҆ѳама́ра, сы́на а҆арѡ́на жерца̀: |
|
9
|
9
|
| а синам Каафовим не дав, тому що служба їх — носити святилище; на плечах вони повинні носити. | и҆ сынѡ́мъ каа́ѳѡвымъ не дадѐ, ꙗ҆́кѡ слꙋ̑жбы свѧта́гѡ и҆мѣ́ютъ: на ра́менахъ да воздвиза́ютъ ѧ҆̀. |
|
10
|
10
|
| І принесли начальники жертви освячення жертовника в день помазання його, і представили начальники приношення своє перед жертовником. | И҆ принесо́ша кнѧ̑зи на ѡ҆бновле́нїе ѻ҆лтарѧ̀ въ де́нь, въ ѻ҆́ньже пома́за є҆го̀, и҆ принесо́ша кнѧ̑зи да́ры своѧ̑ пред̾ ѻ҆лта́рь. |
|
11
|
11
|
| І сказав Господь Мойсеєві: по одному начальнику на день нехай приносять приношення своє для освячення жертовника. | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: кнѧ́зь є҆ди́нъ на де́нь, кнѧ́зь на де́нь да принесꙋ́тъ да́ры своѧ̑ на ѡ҆бновле́нїе ѻ҆лтарѧ̀. |
|
12
|
12
|
| В перший день приніс приношення своє Наассон, син Аминадавів, від коліна Іудиного; | И҆ бѧ́ше приносѧ́й да́ръ сво́й въ пе́рвый де́нь наассѡ́нъ сы́нъ а҆мїнада́вль, кнѧ́зь пле́мене і҆ꙋ́дина: |
|
13
|
13
|
| приношення його було: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, | и҆ принесѐ да́ръ сво́й, блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: |
|
14
|
14
|
| одна золота кадильниця у десять сиклів, наповнена курінням, | ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: |
|
15
|
15
|
| один телець, один баран, один однолітній агнець, для всепалення, | телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: |
|
16
|
16
|
| один козел у жертву за гріх, | и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: |
|
17
|
17
|
| і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Наассона, сина Аминадавового. | и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ наассѡ́на сы́на а҆мїнада́влѧ. |
|
18
|
18
|
| На другий день приніс Нафанаїл, син Цуара, начальник [коліна] Іссахарового; | Во вторы́й де́нь принесѐ наѳанаи́лъ сы́нъ сѡга́ровъ, кнѧ́зь пле́мене і҆ссаха́рѧ: |
|
19
|
19
|
| він приніс від себе приношення: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одну срібну чашу в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, | и҆ принесѐ да́ръ сво́й, блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: |
|
20
|
20
|
| одну золоту кадильницю в десять сиклів, наповнену курінням, | ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: |
|
21
|
21
|
| одного тельця, одного барана, одного однолітнього агнця, у всепалення, | телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: |
|
22
|
22
|
| одного козла в жертву за гріх, | и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: |
|
23
|
23
|
| і в жертву мирну двох волів, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Нафанаїла, сина Цуарового. | и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ наѳанаи́ла сы́на сѡга́рова. |
|
24
|
24
|
| В третій день начальник синів Завулонових Елиав, син Хелона; | Въ тре́тїй де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ завꙋлѡ́нихъ, є҆лїа́въ сы́нъ хелѡ́новъ: |
|
25
|
25
|
| приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, | да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: |
|
26
|
26
|
| одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, | ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: |
|
27
|
27
|
| один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, | телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: |
|
28
|
28
|
| один козел у жертву за гріх, | и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: |
|
29
|
29
|
| і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елиава, сина Хелонового. | и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ є҆лїа́ва сы́на хелѡ́нова. |
|
30
|
30
|
| В четвертий день начальник синів Рувимових Елицур, син Шедеурів; | Въ четве́ртый де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ рꙋви́млихъ, є҆лїсꙋ́ръ сы́нъ седїꙋ́ровъ: |
|
31
|
31
|
| приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, | да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: |
|
32
|
32
|
| одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, | ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: |
|
33
|
33
|
| один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, | телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: |
|
34
|
34
|
| один козел у жертву за гріх, | и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: |
|
35
|
35
|
| і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів і п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елицура, сина Шедеурового. | и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ є҆лїсꙋ́ра сы́на седїꙋ́рова. |
|
36
|
36
|
| У п’ятий день начальник синів Симеонових Шелумиїл, син Цуришаддая; | Въ пѧ́тый де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ сѷмеѡ́нихъ, саламїи́лъ сы́нъ сꙋрїсада́иль: |
|
37
|
37
|
| приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, | да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: |
|
38
|
38
|
| одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, | ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: |
|
39
|
39
|
| один телець, один баран, один однолітний агнець, у всепалення, | телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: |
|
40
|
40
|
| один козел у жертву за гріх, | и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: |
|
41
|
41
|
| і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів і п’ять однолітніх агнців; ось приношення Шелумиїла, сина Цуришаддаєвого. | и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ саламїи́ла сы́на сꙋрїсада́илѧ. |
|
42
|
42
|
| В шостий день начальник синів Гадових Елиасаф, син Регуїла; | Въ шесты́й де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ га́довыхъ, є҆лїса́фъ сы́нъ рагꙋи́левъ: |
|
43
|
43
|
| приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, | да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: |
|
44
|
44
|
| одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, | ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: |
|
45
|
45
|
| один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, | телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: |
|
46
|
46
|
| один козел у жертву за гріх, | и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: |
|
47
|
47
|
| і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів і п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елиасафа, сина Регуїлового. | и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ є҆лїса́фа сы́на рагꙋи́лева. |
|
48
|
48
|
| У сьомий день начальник синів Єфремових Елишама, син Аммиуда. | Въ седмы́й де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ є҆фре́млихъ, є҆лїсама̀ сы́нъ є҆мїꙋ́довъ: |
|
49
|
49
|
| Приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, | да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: |
|
50
|
50
|
| одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, | ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: |
|
51
|
51
|
| один телець, один баран, один однолітний агнець, у всепалення, | телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: |
|
52
|
52
|
| один козел у жертву за гріх, | и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: |
|
53
|
53
|
| і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елишами, сина Аммиудового. | и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ є҆лїсамы̀ сы́на є҆мїꙋ́дова. |
|
54
|
54
|
| У восьмий день начальник синів Манассіїних Гамалиїл, син Педацура. | Въ ѻ҆смы́й де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ манассі́иныхъ, гамалїи́лъ сы́нъ фадассꙋ́ровъ: |
|
55
|
55
|
| Приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, | да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: |
|
56
|
56
|
| одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, | ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: |
|
57
|
57
|
| один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, | телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: |
|
58
|
58
|
| один козел у жертву за гріх, | и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: |
|
59
|
59
|
| і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Гамалиїла, сина Педацурового. | и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ гамалїи́ла сы́на фадассꙋ́рова. |
|
60
|
60
|
| В дев’ятий день начальник синів Веніамінових Авидан, син Гидеонія; | Въ девѧ́тый де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ венїамі́нихъ, а҆вїда́нъ сы́нъ гадеѡ́нинъ: |
|
61
|
61
|
| приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, | да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: |
|
62
|
62
|
| одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, | ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: |
|
63
|
63
|
| один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, | телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: |
|
64
|
64
|
| один козел в жертву за гріх, | и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: |
|
65
|
65
|
| й у жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Авидана, сина Гидеонієвого. | и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ а҆вїда́на, сы́на гадеѡ́нина. |
|
66
|
66
|
| В десятий день начальник синів Данових Ахиєзер, син Аммишаддая; | Въ десѧ́тый де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ да́новыхъ, а҆хїе́зеръ сы́нъ а҆мїсада́инъ: |
|
67
|
67
|
| приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, | да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: |
|
68
|
68
|
| одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, | ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: |
|
69
|
69
|
| один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, | телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: |
|
70
|
70
|
| один козел у жертву за гріх, | и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: |
|
71
|
71
|
| і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Ахиєзера, сина Аммишаддаєвого. | и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ а҆хїе́зера сы́на а҆мїсада́ина. |
|
72
|
72
|
| В одинадцятий день начальник синів Асирових Пагиїл, син Охрана; | Въ первыйна́десѧть де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ а҆си́ровыхъ, фагаїи́лъ сы́нъ є҆хра́нь: |
|
73
|
73
|
| приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, | да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: |
|
74
|
74
|
| одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, | ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: |
|
75
|
75
|
| один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, | телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: |
|
76
|
76
|
| один козел у жертву за гріх, | и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: |
|
77
|
77
|
| і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Пагиїла, сина Охранового. | и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ фагаїи́ла сы́на є҆хра́нѧ. |
|
78
|
78
|
| У дванадцятий день начальник синів Неффалимових Ахира, син Енана; | Во вторыйна́десѧть де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ нефѳалі́млихъ, а҆хїре́й сы́нъ є҆на́нь: |
|
79
|
79
|
| приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, | да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: |
|
80
|
80
|
| одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, | ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: |
|
81
|
81
|
| один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, | телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: |
|
82
|
82
|
| один козел у жертву за гріх, | и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: |
|
83
|
83
|
| і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Ахири, сина Енанового. | и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ а҆хїре́а сы́на є҆на́нѧ. |
|
84
|
84
|
| Ось приношення від начальників Ізраїлевих при освяченні жертовника в день помазання його: дванадцять срібних блюд, дванадцять срібних чаш, дванадцять золотих кадильниць; | Сїѐ ѡ҆бновле́нїе ѻ҆лтарѧ̀, въ ѻ҆́ньже де́нь пома́за є҆го̀, ѿ кнѧзе́й сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, блю́дъ сре́брѧныхъ двана́десѧть, ча́шъ сре́брѧныхъ двана́десѧть, ѳѷмїа́мникѡвъ златы́хъ двана́десѧть: |
|
85
|
85
|
| по сто тридцять сиклів срібла в кожнім блюді і по сімдесят у кожній чаші: отже, всього срібла в цих сосудах дві тисячі чотириста сиклів, за сиклем священним; | по ст҃ꙋ и҆ три́десѧти сі̑кль въ ко́емждо блю́дѣ, и҆ по седми́десѧти сі̑кль ча́ша є҆ди́на: всегѡ̀ сребра̀ въ сосꙋ́дѣхъ двѣ̀ ты́сѧщы четы́реста сі́клєвъ, по сі́клю свѧто́мꙋ: |
|
86
|
86
|
| золотих кадильниць, наповнених курінням, дванадцять, у кожній кадильниці по десять сиклів, за сиклем священним: усього золота в кадильницях сто двадцять сиклів; | ѳѷмїа́мникѡвъ златы́хъ двана́десѧть по́лныхъ ѳѷмїа́ма, по десѧтѝ златни̑къ въ ко́емждо ѳѷмїа́мникѣ, по сі́клю свѧто́мꙋ: всегѡ̀ зла́та въ ѳѷмїа́мницѣхъ сто̀ и҆ два́десѧть златни̑къ. |
|
87
|
87
|
| у всепалення всього дванадцять тельців із великої худоби, дванадцять баранів, дванадцять однолітніх агнців і до них хлібне приношення, і в жертву за гріх дванадцять козлів, | Всѣ́хъ говѧ́дъ во всесожже́нїе, телцѡ́въ двана́десѧть, ѻ҆внѡ́въ двана́десѧть, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ двана́десѧть, и҆ жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ: и҆ козлѡ́въ ѿ ко́зъ двана́десѧть, грѣха̀ ра́ди: |
|
88
|
88
|
| і в жертву мирну всього з великої худоби двадцять чотири тельці, шістдесят баранів, шістдесят [однолітніх] козлів, шістдесят однолітніх агнців [без вад]; ось приношення при освяченні жертовника після помазання його. | всѣ́хъ говѧ́дъ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ, ю҆́ницъ два́десѧть четы́ре, ѻ҆внѡ́въ шестьдесѧ́тъ, козлѡ́въ є҆динолѣ́тныхъ шестьдесѧ́тъ, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ непоро́чныхъ шестьдесѧ́тъ. Сїѐ ѡ҆бновле́нїе ѻ҆лтарѧ̀, по и҆сполне́нїи рꙋ́къ є҆гѡ̀ и҆ по пома́занїи є҆гѡ̀. |
|
89
|
89
|
| Коли Мойсей входив у скинію зібрання, щоб говорити з Господом, чув голос, який говорив до нього з кришки, що над ковчегом одкровення між двома херувимами, і він говорив йому. | Є҆гда̀ вхожда́ше мѡѷсе́й въ ски́нїю свидѣ́нїѧ глаго́лати є҆мꙋ̀, и҆ оу҆слы́ша гла́съ гдⷭ҇а, гл҃юща къ немꙋ̀ свы́ше ѡ҆чисти́лища, є҆́же є҆́сть над̾ ковче́гомъ свидѣ́нїѧ междꙋ̀ двѣма̀ херꙋві̑мы: и҆ гл҃аше къ немꙋ̀. |
|
Глава 8
|
Глава́ и҃
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| оголоси Аарону і скажи йому: коли ти будеш запалювати лампади, то на передній стороні світильника повинні горіти сім лампад. | глаго́ли а҆арѡ́нꙋ и҆ рече́ши къ немꙋ̀: є҆гда̀ поста́виши свѣти̑ла, ѿ страны̀ спредѝ свѣти́лника да свѣ́тѧтъ се́дмь свѣти̑ла. |
|
3
|
3
|
| Аарон так і зробив: на передній стороні світильника запалив лампади його, як повелів Господь Мойсеєві. | И҆ сотворѝ та́кѡ а҆арѡ́нъ: ѿ є҆ди́ныѧ страны̀ спредѝ свѣти́лника возжжѐ свѣти̑ла є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. |
|
4
|
4
|
| І ось будова світильника: карбований він із золота, від стебла його і до квітів карбований; за образом, який показав Господь Мойсеєві, він зробив світильник. | И҆ сїѐ оу҆строе́нїе свѣти́лника: слїѧ́но зла́то сте́бль є҆гѡ̀ и҆ крі́ны є҆гѡ̀, слїѧ́но всѐ: по ѡ҆́бразꙋ, є҆го́же показа̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, та́кѡ сотворѝ свѣти́лникъ. |
|
5
|
5
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
6
|
6
|
| візьми левитів із середовища синів Ізраїлевих і очисти їх; | поимѝ леѵі́ты ѿ среды̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ да ѡ҆чи́стиши ѧ҆̀: |
|
7
|
7
|
| а щоб очистити їх, вчини з ними так: окропи їх очищувальною водою, і нехай вони поголять бритвою все тіло своє і вимиють одяг свій, і будуть чисті; | и҆ си́це да сотвори́ши и҆̀мъ ѡ҆чище́нїе и҆́хъ: покропи́ши на ни́хъ во́дꙋ ѡ҆чище́нїѧ, и҆ да взы́детъ бри́тва на всѐ тѣ́ло и҆́хъ, и҆ и҆сперꙋ́тъ ри̑зы своѧ̑, и҆ чи́сти бꙋ́дꙋтъ: |
|
8
|
8
|
| і нехай візьмуть тельця і хлібне приношення до нього, пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, й іншого тельця візьми в жертву за гріх; | и҆ да во́змꙋтъ телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, и҆ сегѡ̀ же́ртвꙋ мꙋкѝ пшени́чны, спрѧ́жены съ є҆ле́емъ, и҆ телца̀ є҆динолѣ́тна ѿ волѡ́въ да во́змеши грѣха̀ ра́ди: |
|
9
|
9
|
| і приведи левитів перед скинію зібрання; і збери всю громаду синів Ізраїлевих | и҆ да приведе́ши леѵі́ты пред̾ ски́нїю свидѣ́нїѧ, и҆ собере́ши ве́сь со́нмъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: |
|
10
|
10
|
| і приведи левитів їх перед Господом, і нехай покладуть сини Ізраїлеві руки свої на левитів; | и҆ приведе́ши леѵі́ты пред̾ гдⷭ҇а, и҆ да возложа́тъ сы́нове і҆и҃лстїи рꙋ́ки своѧ̑ на леѵі́ты: |
|
11
|
11
|
| Аарон же нехай звершить над левитами посвяту їх перед Господом від синів Ізраїлевих, щоб відправляли вони служіння Господу; | и҆ да ѿлꙋчи́тъ а҆арѡ́нъ леѵі́ты ѿда́нїе пред̾ гдⷭ҇а ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ да слꙋ́жатъ слꙋ̑жбы гдⷭ҇ви: |
|
12
|
12
|
| а левити нехай покладуть руки свої на голову тельців, і принеси одного в жертву за гріх, а іншого у всепалення Господу, для очищення левитів; | леѵі́ти же да возложа́тъ рꙋ́ки на главы̑ телцє́въ: и҆ да сотвори́ши є҆ди́наго ѡ҆ грѣсѣ̀ и҆ є҆ди́наго во всесожже́нїе гдⷭ҇ꙋ, оу҆ми́лостивити ѡ҆ ни́хъ: |
|
13
|
13
|
| і постав левитів перед Аароном і перед синами його, і зверши над ними посвяту їх Господу; | и҆ поста́виши леѵі́ты пред̾ гдⷭ҇емъ и҆ пред̾ а҆арѡ́номъ и҆ пред̾ сынмѝ є҆гѡ̀, и҆ ѿда́си ѧ҆̀ ѿда́нїе гдⷭ҇ꙋ: |
|
14
|
14
|
| і так відокрем левитів від синів Ізраїлевих, щоб левити були Моїми. | и҆ да ѿлꙋчи́ши леѵі́ты ѿ среды̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ мнѣ̀: |
|
15
|
15
|
| Після цього ввійдуть левити служити скинії зібрання, коли ти очистиш їх і звершиш над ними посвячення їх; тому що вони віддані Мені з синів Ізраїлевих: | и҆ по си́хъ да вни́дꙋтъ леѵі́ты дѣ́лати дѣла̀ ски́нїи свидѣ́нїѧ: и҆ да ѡ҆чи́стиши и҆̀хъ, и҆ ѿда́си ѧ҆̀ пред̾ гдⷭ҇емъ: ꙗ҆́кѡ ѿда́нїе ѿданы̀ сі́и мнѣ̀ сꙋ́ть ѿ среды̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: |
|
16
|
16
|
| замість усіх первістків із синів Ізраїлевих, що розкривають усякі утроби, Я беру їх Собі; | вмѣ́стѡ ѿверза́ющихъ всѧ̑ка ложесна̀ пе́рвенцєвъ всѣ́хъ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, прїѧ́хъ ѧ҆̀ себѣ̀: |
|
17
|
17
|
| бо Мої всі первістки з синів Ізраїлевих, від людини до худоби: у той день, коли Я уразив усіх первістків у землі Єгипетській, Я освятив їх Собі | ꙗ҆́кѡ мнѣ̀ є҆́сть всѧ́къ пе́рвенецъ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ѿ человѣ́ка до скота̀: въ де́нь въ ѻ҆́ньже порази́хъ всѧ́каго пе́рвенца въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, ѡ҆ст҃и́хъ ѧ҆̀ себѣ̀, |
|
18
|
18
|
| і взяв левитів замість усіх первістків у синів Ізраїлевих; | и҆ взѧ́хъ леѵі́ты вмѣ́стѡ всѧ́кагѡ пе́рвенца сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, |
|
19
|
19
|
| і віддав левитів Аарону і синам його із середовища синів Ізраїлевих, щоб вони відправляли служби за синів Ізраїлевих при скинії зібрання і служили охороною для синів Ізраїлевих, щоб не спостигло синів Ізраїлевих ураження, коли б сини Ізраїлеві приступили до святилища. | и҆ ѿда́хъ леѵі́ты ѿда́нїемъ а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ ѿ среды̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ дѣ́лати дѣла̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ и҆ оу҆милостивлѧ́ти ѡ҆ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ: да не бꙋ́детъ ꙗ҆́зва на сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ, внегда̀ пристꙋпа́ти и҆̀мъ къ ст҃ы̑мъ. |
|
20
|
20
|
| І зробили так Мойсей і Аарон і вся громада синів Ізраїлевих з левитами: як повелів Господь Мойсеєві про левитів, так і зробили з ними сини Ізраїлеві. | И҆ сотворѝ мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ и҆ ве́сь со́нмъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ леѵі́тѡмъ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю ѡ҆ леѵі́тѣхъ, та́кѡ сотвори́ша и҆̀мъ сы́нове і҆и҃лєвы. |
|
21
|
21
|
| І очистилися левити й омили одяг свій, і звершив над ними Аарон посвяту їх перед Господом, і очистив їх Аарон, щоб зробити їх чистими; | И҆ ѡ҆чи́стишасѧ леѵі́ти и҆ и҆спра́ша ри̑зы своѧ̑: и҆ ѿдадѐ ѧ҆̀ а҆арѡ́нъ ѿда́нїе пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ помоли́сѧ ѡ҆ ни́хъ а҆арѡ́нъ, ѡ҆чище́нїѧ ра́ди и҆́хъ. |
|
22
|
22
|
| після цього ввійшли левити відправляти служби свої в скинії зібрання перед Аароном і перед синами його. Як повелів Господь Мойсеєві про левитів, так і зробили вони з ними. | И҆ по си́хъ внидо́ша леѵі́ти слꙋжи́ти слꙋ̑жбы своѧ̑ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ пред̾ а҆арѡ́номъ и҆ пред̾ сы̑ны є҆гѡ̀: ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю ѡ҆ леѵі́тѣхъ, та́кѡ сотвори́ша и҆̀мъ. |
|
23
|
23
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю гл҃ѧ: |
|
24
|
24
|
| ось закон про левитів: від двадцяти п’яти років і вище повинні вступати вони в службу для робіт при скинії зібрання, | сїѐ є҆́сть є҆́же ѡ҆ леѵі́тѣхъ: ѿ два́десѧти пѧтѝ лѣ́тъ и҆ вы́шше, да вни́дꙋтъ слꙋжи́ти слꙋже́нїе въ ски́нїи свидѣ́нїѧ: |
|
25
|
25
|
| а в п’ятдесят років повинні припиняти виконання робіт і більш не працювати: | и҆ ѿ пѧти́десѧти лѣ́тъ да ѿста́нꙋтъ ѿ слꙋже́нїѧ и҆ не слꙋ́жатъ ктомꙋ̀. |
|
26
|
26
|
| тоді нехай допомагають вони братам своїм утримувати варту при скинії зібрання, працювати ж — нехай не працюють; так чини з левитами стосовно служіння їх. | И҆ да слꙋ́жатъ бра́тїѧ є҆гѡ̀ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ є҆́же стрещѝ стра̑жи, дѣ́лъ же да не дѣ́лаютъ. Та́кѡ сотвори́ши леѵі́тѡмъ въ стра́жахъ и҆́хъ. |
|
Глава 9
|
Глава́ ѳ҃
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь Мойсеєві в пустелі Синайській на другий рік після виходу їх із землі Єгипетської, у перший місяць, говорячи: | И҆ гл҃а гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю въ пꙋсты́ни сїна́йстѣй, во второ́е лѣ́то и҆зше́дшымъ и҆̀мъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, въ пе́рвый мцⷭ҇ъ, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| нехай сини Ізраїлеві звершать Пасху в призначений для неї час: | рцы̀ да сотворѧ́тъ сы́нове і҆и҃лстїи па́схꙋ во вре́мѧ є҆ѧ̀, |
|
3
|
3
|
| у чотирнадцятий день цього місяця ввечері звершіть її в призначений для неї час, за всіма постановами і за всіма обрядами її звершіть її. | въ четвертыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а пе́рвагѡ къ ве́черꙋ, и҆ сотвори́ши ю҆̀ во вре́мѧ є҆ѧ̀: по зако́нꙋ є҆ѧ̀ и҆ по оу҆ста́вꙋ є҆ѧ̀ сотвори́ши ю҆̀. |
|
4
|
4
|
| І сказав Мойсей синам Ізраїлевим, щоб звершили Пасху. | И҆ речѐ мѡѷсе́й сынѡ́мъ і҆и҃лтєскимъ сотвори́ти па́схꙋ. |
|
5
|
5
|
| І звершили вони Пасху в перший місяць, у чотирнадцятий день місяця ввечері, у пустелі Синайській: в усьому, як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві. | И҆ сотвори́ша па́схꙋ, начина́ющꙋсѧ пе́рвомꙋ мцⷭ҇ꙋ въ четвертыйна́десѧть де́нь въ пꙋсты́ни сїна́йстѣй: ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, та́кѡ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы. |
|
6
|
6
|
| Були люди, які були нечисті від дотику до мертвих тіл людських, і не могли звершити Пасху в той день; і прийшли вони до Мойсея й Аарона в той день, | И҆ прїидо́ша мꙋ́жїе, и҆̀же бѧ́хꙋ нечи́сти ѡ҆ дꙋшѝ человѣ́чи, и҆ не можа́хꙋ сотвори́ти па́схи въ то́й де́нь: и҆ прїидо́ша пред̾ мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на въ то́й де́нь. |
|
7
|
7
|
| і сказали йому ті люди: ми нечисті від дотику до мертвих тіл людських; для чого нас позбавляти того, щоб ми принесли приношення Господу в призначений час серед синів Ізраїлевих? | И҆ реко́ша мꙋ́жїе ѻ҆́нїи къ немꙋ̀: мы̀ нечи́сти є҆смы̀ ѡ҆ дꙋшѝ человѣ́чи: є҆да̀ оу҆̀бо лиши́мсѧ принестѝ да́ръ гдⷭ҇ꙋ во вре́мѧ своѐ посредѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ; |
|
8
|
8
|
| І сказав їм Мойсей: постійте, я послухаю, що повелить про вас Господь. | И҆ речѐ мѡѷсе́й къ ни̑мъ: ста́ните тꙋ̀, да оу҆слы́шꙋ, что̀ повели́тъ гдⷭ҇ь ѡ҆ ва́съ. |
|
9
|
9
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
10
|
10
|
| скажи синам Ізраїлевим: якщо хто з вас або з нащадків ваших буде нечистий від доторкання до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то і він повинен звершити Пасху Господню; | рцы̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: человѣ́къ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще бꙋ́детъ нечи́стъ ѡ҆ дꙋшѝ человѣ́чи, и҆лѝ на пꙋтѝ дале́че, и҆лѝ въ ва́съ, и҆лѝ въ ро́дѣхъ ва́шихъ, и҆ да сотвори́тъ па́схꙋ гдⷭ҇ꙋ, |
|
11
|
11
|
| у чотирнадцятий день другого місяця ввечері нехай такі звершать її і з опрісноками і гіркими травами нехай їдять її; | въ мцⷭ҇ъ вторы́й, въ четвертыйна́десѧть де́нь (мцⷭ҇а) къ ве́черꙋ да сотворѧ́тъ ю҆̀, со ѡ҆прѣснѡ́ки и҆ съ го́рькимъ ѕе́лїемъ да снѣдѧ́тъ ю҆̀: |
|
12
|
12
|
| і нехай не залишають від неї до ранку і кістки її не розтрощують; нехай звершать її за всіма уставами про Пасху; | да не ѡ҆ста́вѧтъ ѿ неѧ̀ на оу҆́трїе, и҆ ко́сти да не сокрꙋша́тъ ѿ неѧ̀, по всемꙋ̀ зако́нꙋ па́схи да сотворѧ́тъ ю҆̀. |
|
13
|
13
|
| а хто чистий і не знаходиться в [далекій] дорозі і не звершить Пасхи, — знищиться душа та з народу свого, тому що він не приніс приношення Господу у свій час: понесе на собі гріх людина та; | И҆ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще чи́стъ бꙋ́детъ, и҆ на пꙋтѝ дале́че нѣ́сть, и҆ ѡ҆ста́витъ сотвори́ти па́схꙋ, потреби́тсѧ дꙋша̀ та̀ ѿ люді́й свои́хъ: ꙗ҆́кѡ да́ра гдⷭ҇ви не принесѐ во вре́мѧ своѐ, грѣ́хъ сво́й прїи́метъ человѣ́къ то́й. |
|
14
|
14
|
| якщо буде жити у вас прибулець, то і він повинен звершити Пасху Господню: за уставом про Пасху і за обрядом її він повинен звершити її; один устав нехай буде у вас і для прибульця і для тубільця. | А҆́ще же прїи́детъ къ ва́мъ пришле́цъ въ зе́млю ва́шꙋ и҆ сотвори́тъ па́схꙋ гдⷭ҇ꙋ, по зако́нꙋ па́схи и҆ по чи́нꙋ є҆ѧ̀, та́кѡ сотвори́тъ ю҆̀: зако́нъ є҆ди́нъ да бꙋ́детъ ва́мъ и҆ прише́лцꙋ и҆ тꙋзе́мцꙋ. |
|
15
|
15
|
| У той день, коли поставлена була скинія, хмара покрила скинію одкровення, і з вечора над скинією ніби вогонь видний був до самого ранку. | И҆ въ де́нь, въ ѻ҆́ньже поста́висѧ ски́нїѧ, покры̀ ѡ҆́блакъ ски́нїю и҆ до́мъ свидѣ́нїѧ: ѿ ве́чера же бѧ́ше над̾ ски́нїею а҆́ки ви́дъ ѻ҆́гненъ до заꙋ́трїѧ: |
|
16
|
16
|
| Так було і завжди: хмара покривала її [удень] і подоба вогню вночі. | та́кѡ быва́ше всегда̀: ѡ҆́блакъ покрыва́ше ю҆̀ въ де́нь, и҆ ви́дъ ѻ҆́гненъ но́щїю: |
|
17
|
17
|
| І коли хмара піднімалася від скинії, тоді сини Ізраїлеві вирушали в путь, і на місці, де зупинялася хмара, там зупинялися станом сини Ізраїлеві. | и҆ є҆гда̀ восхожда́ше ѡ҆́блакъ ѿ ски́нїи, и҆ по си́хъ воздвиза́хꙋсѧ сы́нове і҆и҃лтестїи: и҆ на мѣ́стѣ, на не́мже стоѧ́ше ѡ҆́блакъ, та́мѡ ѡ҆полча́хꙋсѧ сы́нове і҆и҃лєвы. |
|
18
|
18
|
| За повелінням Господнім вирушали сини Ізраїлеві в путь, і за повелінням Господнім зупинялися: весь той час, коли хмара стояла над скинією, і вони стояли; | По повелѣ́нїю гдⷭ҇ню да ѡ҆полча́ютсѧ сы́нове і҆и҃лєвы и҆ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ да воздвиза́ютсѧ: во всѧ̑ дни̑, въ нѧ́же ѡ҆сѣнѧ́етъ ѡ҆́блакъ над̾ ски́нїею, да ѡ҆полча́ютсѧ сы́нове і҆и҃лєвы: |
|
19
|
19
|
| і якщо хмара довгий час була над скинією, то і сини Ізраїлеві додержувалися цієї вказівки Господа і не вирушали; | и҆ є҆гда̀ преме́длитъ ѡ҆́блакъ над̾ ски́нїею дни̑ мнѡ́ги, да стрегꙋ́тъ сы́нове і҆и҃лтестїи стра́жꙋ гдⷭ҇ню и҆ да не воздви́жꙋтсѧ: |
|
20
|
20
|
| іноді ж хмара недовгий час була над скинією: вони за вказівкою Господньою зупинялися, і за вказівкою Господньою вирушали у путь; | и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ покры́етъ ѡ҆́блакъ дни̑ числа̀ над̾ ски́нїею, гл҃го́ломъ гдⷭ҇нимъ да ѡ҆полча́ютсѧ и҆ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ да воздви́жꙋтсѧ: |
|
21
|
21
|
| іноді хмара стояла тільки від вечора до ранку, і зранку піднімалася хмара, тоді і вони вирушали; або день і ніч стояла хмара, і коли піднімалася, і вони тоді вирушали; | и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ пребꙋ́детъ ѡ҆́блакъ ѿ ве́чера до заꙋ́трїѧ, и҆ а҆́ще воздви́гнетсѧ ѡ҆́блакъ заꙋ́тра, да воздви́гнꙋтсѧ дне́мъ и҆лѝ но́щїю, |
|
22
|
22
|
| або, якщо два дні, або місяць, або кілька днів стояла хмара над скинією, то і сини Ізраїлеві стояли і не вирушали в путь; а коли вона піднімалася, тоді вирушали; | и҆ а҆́ще воздви́гнетсѧ ѡ҆́блакъ, да по́йдꙋтъ: и҆лѝ де́нь и҆лѝ мцⷭ҇ъ дні́й оу҆мно́житъ ѡ҆́блакъ ѡ҆сѣнѧ́ющь над̾ не́ю, да ѡ҆полча́тсѧ сы́нове і҆и҃лєвы, и҆ да не воздвиза́ютсѧ: во ѿстꙋпле́нїи є҆гѡ̀, воздвиза́хꙋсѧ: |
|
23
|
23
|
| за вказівкою Господньою зупинялися, і за вказівкою Господньою вирушали в путь: додержувалися вказівки Господньої за повелінням Господнім, даним через Мойсея. | ꙗ҆́кѡ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ да ѡ҆полча́ютсѧ и҆ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ да воздвиза́ютсѧ: стра́жꙋ гдⷭ҇ню стрежа́хꙋ по повелѣ́нїю гдⷭ҇ню рꙋко́ю мѡѷсе́овою. |
|
Глава 10
|
Глава́ і҃
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| зроби собі дві срібні труби, карбованими зроби їх, щоб вони служили тобі для скликання громади і для зняття станів; | сотворѝ себѣ̀ двѣ̀ трꙋбы̑ срє́брѧны: кѡ́ваны сотвори́ши ѧ҆̀, и҆ бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀ на созва́нїе со́нма и҆ возставлѧ́ти полкѝ: |
|
3
|
3
|
| коли засурмлять ними, збереться до тебе вся громада до входу в скинію зібрання; | и҆ да вострꙋ́биши и҆́ми, и҆ да собере́тсѧ къ тебѣ̀ ве́сь со́нмъ пред̾ двє́ри ски́нїи свидѣ́нїѧ: |
|
4
|
4
|
| коли однією трубою засурмлять, зберуться до тебе князі й тисячоначальники Ізраїлеві; | а҆́ще же є҆ди́ною трꙋбо́ю вострꙋ́бѧтъ, да прїи́дꙋтъ къ тебѣ̀ всѝ кнѧ̑зи и҆ тысѧщенача́лники і҆и҃лтестїи: |
|
5
|
5
|
| коли засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до сходу; | и҆ вострꙋби́те въ зна́менїе, и҆ воздви́гнꙋтсѧ полцы̀ ѡ҆полча́ющїисѧ на восто́ки: |
|
6
|
6
|
| коли в другий раз засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до півдня; [коли засурмите в третій раз тривогу, піднімуться стани, що стають до моря; коли в четвертий раз засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до півночі;] тривогу нехай сурмлять при вирушенні їх у путь; | и҆ вострꙋби́те въ зна́менїе второ́е, и҆ воздви́гнꙋтсѧ полцы̀ ѡ҆полча́ющїисѧ ѿ ю҆́га: и҆ вострꙋби́те въ зна́менїе тре́тїе, и҆ да воздви́гнꙋтсѧ полцы̀ ѡ҆полча́ющїисѧ ѿ мо́рѧ: и҆ вострꙋби́те въ зна́менїе четве́ртое, и҆ воздви́гнꙋтсѧ полцы̀ ѡ҆полча́ющїисѧ ѿ сѣ́вера: зна́менїемъ да вострꙋ́бѧтъ въ воздвиже́нїе и҆́хъ. |
|
7
|
7
|
| а коли потрібно зібрати зібрання, сурміть, але не тривогу; | И҆ є҆гда̀ собере́те со́нмъ, вострꙋби́те, не въ зна́менїе. |
|
8
|
8
|
| сини Ааронові, священики, повинні сурмити трубами: це буде вам постановою вічною у роди ваші; | И҆ сы́нове а҆арѡ̑ни жерцы̀ да вострꙋ́бѧтъ трꙋба́ми: и҆ да бꙋ́детъ ва́мъ зако́ннѡ вѣ́чнѡ въ ро́ды ва́шѧ. |
|
9
|
9
|
| і коли підете на війну в землі вашій проти ворога, що нападає на вас, сурміть тривогу трубами, — і будете пом’януті перед Господом, Богом вашим, і врятовані будете від ворогів ваших; | А҆́ще же и҆зы́дете на бра́нь въ землѝ ва́шей къ сꙋпоста́тѡмъ сꙋпроти́вѧщымсѧ ва́мъ, и҆ вострꙋби́те и҆ назна́менꙋйте трꙋба́ми, и҆ воспомѧне́тесѧ пред̾ гдⷭ҇емъ и҆ и҆зба́витесѧ ѿ вра̑гъ ва́шихъ. |
|
10
|
10
|
| і в день радости вашої, і в свята ваші, і в новомісяччя ваші сурміть трубами при всепаленнях ваших і при мирних жертвах ваших, — і це буде нагадуванням про вас перед Богом вашим. Я Господь, Бог ваш. | И҆ во дне́хъ весе́лїѧ ва́шегѡ и҆ въ пра́здницѣхъ ва́шихъ и҆ въ новомⷭ҇чїихъ ва́шихъ вострꙋби́те трꙋба́ми на всесожжє́нїѧ и҆ на жє́ртвы спасе́нїй ва́шихъ, и҆ бꙋ́детъ ва́мъ воспомина́нїе пред̾ бг҃омъ ва́шимъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ. |
|
11
|
11
|
| У другий рік, у другий місяць, у двадцятий день місяця піднялася хмара від скинії одкровення; | И҆ бы́сть во второ́е лѣ́то, во вторы́й мцⷭ҇ъ, въ двадесѧ́тый мцⷭ҇а, вознесе́сѧ ѡ҆́блакъ ѿ ски́нїи свидѣ́нїѧ, |
|
12
|
12
|
| і вирушили сини Ізраїлеві за станами своїми з пустелі Синайської, і зупинилася хмара в пустелі Фаран. | и҆ воздвиго́шасѧ сы́нове і҆и҃лєвы со и҆мѣ́нїѧми свои́ми ѿ пꙋсты́ни сїна́йскїѧ, и҆ ста̀ ѡ҆́блакъ въ пꙋсты́ни фара́ни. |
|
13
|
13
|
| І піднялися вони в перший раз, за велінням Господнім, даним через Мойсея. | И҆ воздвиго́шасѧ пе́рвїи по гла́сꙋ гдⷭ҇ню рꙋко́ю мѡѷсе́овою: |
|
14
|
14
|
| Піднято було по-перше прапор стану синів Іудиних за ополченнями їх; над ополченням їх Наассон, син Аминадава; | и҆ воздвиго́ша зна́мѧ полка̀ сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ пе́рвїи съ си́лою свое́ю: и҆ над̾ си́лою и҆́хъ наассѡ́нъ сы́нъ а҆мїнада́вль: |
|
15
|
15
|
| і над ополченням коліна синів Іссахарових Нафанаїл, син Цуара; | и҆ над̾ си́лою пле́мене сынѡ́въ і҆ссаха́ровыхъ наѳанаи́лъ сы́нъ сѡга́ровъ: |
|
16
|
16
|
| і над ополченням коліна синів Завулонових Елиав, син Хелона. | и҆ над̾ си́лою пле́мене сынѡ́въ завꙋлѡ́нихъ є҆лїа́въ сы́нъ хелѡ́нь. |
|
17
|
17
|
| І знята була скинія, і пішли сини Гирсонові і сини Мерарині, що носять скинію. | И҆ сложи́ша ски́нїю, и҆ воздвиго́ша сы́нове гирсѡ̑ни и҆ сы́нове мера̑рїны, носѧ́щїи ски́нїю. |
|
18
|
18
|
| І піднято було прапор стану Рувимового за ополченнями їх; і над ополченням його Елицур, син Шедеура; | И҆ воздвиго́ша зна́мѧ полка̀ рꙋви́млѧ съ си́лою свое́ю: и҆ над̾ си́лою и҆́хъ є҆лїсꙋ́ръ сы́нъ седїꙋ́ровъ: |
|
19
|
19
|
| і над ополченням коліна синів Симеонових Шелумиїл, син Цуришаддая; | и҆ над̾ си́лою пле́мене сынѡ́въ сѷмеѡ́нихъ саламїи́лъ сы́нъ сꙋрїсада́евъ: |
|
20
|
20
|
| і над ополченням коліна синів Гадових Елиасаф, син Регуїла. | и҆ над̾ си́лою пле́мене сынѡ́въ га́довыхъ є҆лїса́фъ сы́нъ рагꙋи́левъ. |
|
21
|
21
|
| Потім пішли сини Каафові, що носять святилище; скинія ж була поставлена до приходу їх. | И҆ воздвиго́шасѧ сы́нове каа́ѳѡвы, воздвиза́ющїи ст҃а̑ѧ: и҆ поста́виша ски́нїю, до́ндеже прїидо́ша. |
|
22
|
22
|
| І піднято було прапор стану синів Єфремових за ополченнями їх; і над ополченнями їх Елишама, син Аммиуда; | И҆ воздвиго́ша зна́мѧ полка̀ є҆фре́млѧ съ си́лою свое́ю: и҆ над̾ си́лою и҆́хъ є҆лїсама̀ сы́нъ є҆мїꙋ́довъ: |
|
23
|
23
|
| і над ополченням коліна синів Манассіїних Гамалиїл, син Педацура; | и҆ над̾ си́лою пле́мене сынѡ́въ манассі́иныхъ гамалїи́лъ сы́нъ фадассꙋ́ровъ: |
|
24
|
24
|
| і над ополченням коліна синів Веніамінових Авидан, син Гидеонія. | и҆ над̾ си́лою пле́мене сынѡ́въ венїамі́нихъ а҆вїда́нъ сы́нъ гадеѡ́нинъ. |
|
25
|
25
|
| Останнім із усіх станів піднято було прапор стану синів Данових з ополченнями їх; і над ополченням Ахиєзер, син Аммишаддая; | И҆ воздвиго́ша зна́мѧ полка̀ сынѡ́въ да́новыхъ, послѣ́днїи всѣ́хъ полкѡ́въ съ си́лою свое́ю: и҆ над̾ си́лою и҆́хъ а҆хїе́зеръ сы́нъ а҆мїсада́евъ: |
|
26
|
26
|
| і над ополченням коліна синів Асирових Пагиїл, син Охрана; | и҆ над̾ си́лою пле́мене сынѡ́въ а҆си́ровыхъ фагаїи́лъ сы́нъ є҆хра́нь: |
|
27
|
27
|
| і над ополченням коліна синів Неффалимових Ахира, син Енана. | и҆ над̾ си́лою пле́мене сынѡ́въ нефѳалі́млихъ а҆хїре́й сы́нъ є҆на́нь. |
|
28
|
28
|
| Ось порядок ходу синів Ізраїлевих за ополченнями їх. І вирушили вони. | Сі́и полцы̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ воздвиго́шасѧ съ си́лою свое́ю. |
|
29
|
29
|
| І сказав Мойсей Ховаву, сину Рагуїловому, мадианитянину, родичеві Мойсея: ми вирушаємо в те місце, про яке Господь сказав: вам віддам його; йди з нами, ми зробимо тобі добро, тому що Господь добре прорік про Ізраїль. | И҆ речѐ мѡѷсе́й і҆ѡва́вꙋ сы́нꙋ рагꙋи́левꙋ мадїані́тинꙋ, те́стю мѡѷсе́овꙋ: воздвиза́емсѧ мы̀ на мѣ́сто, ѡ҆ не́мже гдⷭ҇ь речѐ: сїѐ да́мъ ва́мъ: пойдѝ съ на́ми, и҆ сотвори́мъ тебѣ̀ добро̀, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь дѡ́браѧ гл҃а ѡ҆ і҆и҃ли. |
|
30
|
30
|
| Але він сказав йому: не піду; я піду у свою землю і на свою батьківщину. | И҆ ѿвѣща̀ къ немꙋ̀: не пойдꙋ̀, но въ зе́млю мою̀ и҆ въ ро́дъ мо́й и҆дꙋ̀. |
|
31
|
31
|
| Мойсей же сказав: не залишай нас, тому що ти знаєш, як розташовуємося ми станом у пустелі, і будеш для нас оком; | И҆ речѐ: не ѡ҆ста́ви на́съ, поне́же бы́лъ є҆сѝ съ на́ми въ пꙋсты́ни, и҆ бꙋ́деши въ на́съ старѣ́йшина: |
|
32
|
32
|
| якщо підеш з нами, то добро, яке Господь зробить нам, ми зробимо тобі. | и҆ бꙋ́детъ а҆́ще по́йдеши съ на́ми, и҆ бꙋ́дꙋтъ блага̑ѧ ѡ҆́наѧ, є҆ли̑ка бл҃госотвори́тъ гдⷭ҇ь на́мъ, благосотвори́мъ и҆ тебѣ̀. |
|
33
|
33
|
| І вирушили вони від гори Господньої на три дні путі, і ковчег завіту Господнього йшов перед ними три дні путі, щоб знайти їм місце, де зупинитися. | И҆ ѿидо́ша ѿ горы̀ гдⷭ҇ни въ пꙋ́ть тре́хъ дні́й: и҆ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ пред̾идѧ́ше пред̾ ни́ми въ пꙋ́ть тре́хъ дні́й, соглѧ́дати и҆̀мъ ста́на. |
|
34
|
34
|
| І хмара Господня осіняла їх вдень, коли вони вирушали зі стану. | И҆ бы́сть є҆гда̀ воздвиза́хꙋ кївѡ́тъ, и҆ речѐ мѡѷсе́й: воста́ни, гдⷭ҇и, и҆ да разсы́плютсѧ вразѝ твоѝ, и҆ да бѣжа́тъ всѝ ненави́дѧщїи тебѐ. |
|
35
|
35
|
| Коли піднімався ковчег у путь, Мойсей говорив: встань, Господи, і розвіються вороги Твої, і побіжать від лиця Твого ненависники Твої! | И҆ въ поставле́нїи (кївѡ́та) речѐ: возвраща́й, гдⷭ҇и, ты́сѧщы тє́мъ во і҆и҃ли. |
|
36
|
36
|
| А коли зупинявся ковчег, він говорив: повернись, Господи, до тисяч і десятків тисяч Ізраїля! | И҆ ѡ҆́блакъ гдⷭ҇нь бы́сть ѡ҆сѣнѧ́ющь над̾ ни́ми въ де́нь, є҆гда̀ воздвиза́хꙋсѧ и҆з̾ полка̀. |
|
Глава 11
|
Глава́ а҃і
|
|
1
|
1
|
| Народ став нарікати вголос на Господа; і Господь почув, і запалав гнів Його, і загорівся у них вогонь Господній, і начав знищувати край стану. | И҆ бы́ша лю́дїе ро́пщꙋще зла̑ѧ пред̾ гдⷭ҇емъ: и҆ слы́ша гдⷭ҇ь и҆ разгнѣ́васѧ гнѣ́вомъ, и҆ разгорѣ́сѧ въ ни́хъ ѻ҆́гнь ѿ гдⷭ҇а и҆ потребѝ ча́сть нѣ́кꙋю ѿ полка̀. |
|
2
|
2
|
| І заволав народ до Мойсея; і помолився Мойсей Господу, і затих вогонь. | И҆ возопи́ша лю́дїе къ мѡѷсе́ю: и҆ помоли́сѧ мѡѷсе́й къ гдⷭ҇ꙋ, и҆ преста̀ ѻ҆́гнь. |
|
3
|
3
|
| І нарекли ім’я місцю цьому: Тавера*, тому що загорівся у них вогонь Господній. | И҆ прозва́сѧ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ запале́нїе: ꙗ҆́кѡ разгорѣ́сѧ въ ни́хъ ѻ҆́гнь ѿ гдⷭ҇а. |
|
4
|
4
|
| Прибульці між ними стали виявляти примхи; а з ними і сини Ізраїлеві сиділи і плакали й говорили: хто нагодує нас м’ясом? | И҆ ѻ҆́бщїй наро́дъ и҆́же въ ни́хъ похотѣ́ша похотѣ́нїемъ: и҆ сѣ́дше пла́кахꙋсѧ сы́нове і҆и҃лєвы и҆ реко́ша: кто́ ны напита́етъ мѧ́сы; |
|
5
|
5
|
| Ми пам’ятаємо рибу, яку в Єгипті ми їли задарма, огірки і дині, і цибулю, і ріпчасту цибулю і часник; | помѧнꙋ́хомъ ры̑бы, ꙗ҆̀же ꙗ҆до́хомъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй тꙋ́не, и҆ ѻ҆гꙋрцы̀ и҆ ды̑ни, лꙋ́къ и҆ червле́ный лꙋ́къ и҆ чесно́къ: |
|
6
|
6
|
| а нині душа наша знемагає; нічого нема, тільки манна в очах наших. | нн҃ѣ же дꙋша̀ на́ша и҆зсо́хла, ничто́же то́чїю ма́нна пред̾ ѻ҆чи́ма на́шима. |
|
7
|
7
|
| Манна ж була подібна коріандровому насінню, на вигляд, як бдолах; | Ма́нна же бѧ́ше а҆́ки сѣ́мѧ корїа́ндрово, и҆ ви́дъ є҆ѧ̀ ꙗ҆́кѡ ви́дъ крѷста́лла: |
|
8
|
8
|
| народ ходив і збирав її, і молов у жорнах або товк у ступі, і варив у казані, і робив із неї коржі; смак же її подібний був до смаку коржів з єлеєм. | и҆ и҆схожда́хꙋ лю́дїе и҆ собира́хꙋ, и҆ мелѧ́хꙋ въ же́рновахъ и҆ толца́хꙋ въ стꙋ́пахъ, и҆ варѧ́хꙋ въ горшка́хъ и҆ творѧ́хꙋ и҆з̾ неѧ̀ потре́бники: и҆ бѧ́ше вкꙋ́съ є҆ѧ̀, ꙗ҆́кѡ вкꙋ́съ мꙋкѝ прѧ́жены съ є҆ле́емъ: |
|
9
|
9
|
| І коли роса сходила на стан уночі, тоді сходила на нього і манна. | и҆ є҆гда̀ схожда́ше роса̀ на по́лкъ но́щїю, схожда́ше ма́нна на́нь. |
|
10
|
10
|
| Мойсей чув, що народ плаче в сімействах своїх, кожен біля дверей намету свого; і сильно запалав гнів Господній, і прикро було Мойсеєві. | И҆ оу҆слы́ша мѡѷсе́й пла́чꙋщихсѧ и҆̀хъ въ со́нмѣхъ свои́хъ, коего́ждо и҆́хъ пред̾ свои́ми две́рьми: и҆ разгнѣ́васѧ гдⷭ҇ь гнѣ́вомъ ѕѣлѡ̀, и҆ пред̾ мѡѷсе́омъ бѧ́ше ѕло̀. |
|
11
|
11
|
| І сказав Мойсей Господу: для чого Ти мучиш раба твого? і чому я не знайшов милости перед очима Твоїми, що Ти поклав на мене тягар усього народу цього? | И҆ речѐ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ: вскꙋ́ю ѡ҆ѕло́билъ є҆сѝ раба̀ твоего̀; и҆ почто̀ не ѡ҆брѣто́хъ блгⷣти пред̾ тобо́ю, є҆́же возложи́ти оу҆стремле́нїе люді́й си́хъ на мѧ̀; |
|
12
|
12
|
| хіба я носив в утробі весь народ цей, і хіба я народив його, що Ти говориш мені: неси його на руках твоїх, як нянька носить дитину, в землю, що Ти з клятвою обіцяв батькам його? | є҆да̀ а҆́зъ во оу҆тро́бѣ зача́хъ всѧ̑ лю́ди сїѧ̑; и҆лѝ а҆́зъ роди́хъ ѧ҆̀; ꙗ҆́кѡ гл҃еши мѝ: возмѝ и҆̀хъ въ нѣ̑дра твоѧ̑, ꙗ҆́коже дои́лица но́ситъ дѡи́мыѧ, въ зе́млю, є҆́юже клѧ́лсѧ є҆сѝ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ: |
|
13
|
13
|
| звідки мені взяти м’яса, щоб дати всьому народу цьому? бо вони плачуть переді мною і говорять: дай нам їсти м’яса. | ѿкꙋ́дꙋ мнѣ̀ мѧса̀ да́ти всѣ̑мъ лю́демъ си̑мъ; ꙗ҆́кѡ пла́чꙋтъ на мѧ̀, глаго́люще: да́ждь на́мъ мѧса̀, да ꙗ҆ди́мъ: |
|
14
|
14
|
| Я один не можу нести весь народ цей, тому що він важкий для мене; | не возмогꙋ̀ а҆́зъ є҆ди́нъ води́ти люді́й си́хъ, ꙗ҆́кѡ тѧ́жко мнѣ̀ є҆́сть сло́во сїѐ: |
|
15
|
15
|
| коли Ти так чиниш зі мною, то краще умертви мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб мені не бачити нещастя мого. | а҆́ще же та́кѡ ты̀ твори́ши мнѣ̀, то̀ оу҆бі́й мѧ̀ оу҆бїе́нїемъ, а҆́ще ѡ҆брѣто́хъ блгⷣть пред̾ тобо́ю, да не ви́жꙋ ѡ҆ѕлобле́нїѧ моегѡ̀. |
|
16
|
16
|
| І сказав Господь Мойсею: збери Мені сімдесят мужів зі старійшин Ізраїлевих, яких ти знаєш, що вони старійшини і наглядачі його, і візьми їх до скинії зібрання, щоб вони стали там з тобою; | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: собери́ ми се́дмьдесѧтъ мꙋже́й ѿ ста́рєцъ і҆и҃левыхъ, и҆̀хже ты̀ са́мъ вѣ́си, ꙗ҆́кѡ ті́и сꙋ́ть ста́рцы людсті́и и҆ книгѡ́чїѧ и҆́хъ: и҆ да приведе́ши ѧ҆̀ ко ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ да ста́нꙋтъ та́мѡ съ тобо́ю: |
|
17
|
17
|
| Я зійду, і буду говорити там з тобою, і візьму від Духа, Який на тобі, і покладу на них, щоб вони несли з тобою тягар народу, а не один ти носив. | и҆ сни́дꙋ и҆ возгл҃ю та́мѡ съ тобо́ю, и҆ оу҆ймꙋ̀ ѿ дх҃а, и҆́же въ тебѣ̀, и҆ возложꙋ̀ на нѧ̀: да под̾и́мꙋтъ съ тобо́ю оу҆стремле́нїе люді́й, и҆ не бꙋ́деши води́ти и҆̀хъ ты̀ є҆ди́нъ: |
|
18
|
18
|
| Народу ж скажи: очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти м’ясо; оскільки ви плакали голосно до Господа і говорили: хто нагодує нас м’ясом? добре нам було в Єгипті, — то і дасть вам Господь м’ясо, і будете їсти [м’ясо]: | и҆ лю́демъ рече́ши: ѡ҆чи́ститесѧ наꙋ́трїе, и҆ снѣ́сте мѧса̀, ꙗ҆́кѡ пла́кастесѧ пред̾ гдⷭ҇емъ, глаго́люще: кто́ ны напита́етъ мѧ́сы; ꙗ҆́кѡ добро̀ на́мъ бы́сть во є҆гѵ́птѣ: и҆ да́стъ гдⷭ҇ь ва́мъ мѧса̀ ꙗ҆́сти, и҆ снѣ́сте мѧса̀: |
|
19
|
19
|
| не один день будете їсти, не два дні, не п’ять днів, не десять днів і не двадцять днів, | не є҆ди́нъ де́нь ꙗ҆́сти бꙋ́дете, ни два̀, ни пѧ́ть дні́й, ни де́сѧть дні́й, нижѐ два́десѧть дні́й: |
|
20
|
20
|
| але цілий місяць [будете їсти], поки не піде воно з ніздрів ваших і не зробиться для вас огидним, за те, що ви знехтували Господа, Який серед вас, і плакали перед Ним, говорячи: для чого було нам виходити з Єгипту? | до мцⷭ҇а дні́й ꙗ҆́сти бꙋ́дете, до́ндеже и҆зы́детъ и҆з̾ но́здрїй ва́шихъ: и҆ бꙋ́детъ ва́мъ въ ме́рзость, ꙗ҆́кѡ не покори́стесѧ гдⷭ҇ꙋ, и҆́же є҆́сть въ ва́съ, и҆ пла́кастесѧ пред̾ ни́мъ, глаго́люще: вскꙋ́ю бѣ̀ на́мъ и҆зы́ти и҆з̾ є҆гѵ́пта; |
|
21
|
21
|
| І сказав Мойсей: шістсот тисяч піших у народі цьому, серед якого я знаходжуся; а Ти говориш: Я дам їм м’ясо, і будуть їсти цілий місяць! | И҆ речѐ мѡѷсе́й: ше́сть сѡ́тъ ты́сѧщъ пѣ́шихъ люді́й, въ ни́хже а҆́зъ є҆́смь, и҆ ты̀ ре́клъ є҆сѝ: мѧса̀ и҆̀мъ да́мъ ꙗ҆́сти, и҆ бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́сти мцⷭ҇ъ дні́й: |
|
22
|
22
|
| чи заколоти всіх овець і волів, щоб їм вистачило? або вся риба морська збереться, щоб задовольнити їх? | є҆да̀ ѻ҆́вцы и҆ волы̀ зако́лютсѧ и҆̀мъ, и҆ дово́лнѡ бꙋ́детъ и҆̀мъ; и҆лѝ всѧ̑ ры̑бы мѡрскі́ѧ соберꙋ́тсѧ и҆̀мъ, и҆ дово́лнѡ бꙋ́детъ и҆̀мъ; |
|
23
|
23
|
| І сказав Господь Мойсею: хіба рука Господня коротка? нині ти побачиш, чи збудеться слово Моє до тебе, чи ні? | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: є҆да̀ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ не дово́лна бꙋ́детъ; нн҃ѣ оу҆разꙋмѣ́еши, а҆́ще пости́гнетъ тѧ̀ сло́во моѐ, и҆лѝ нѝ. |
|
24
|
24
|
| Мойсей вийшов і сказав народу слова Господні, і зібрав сімдесят мужів зі старійшин народу і поставив їх біля скинії. | И҆ и҆зы́де мѡѷсе́й и҆ глаго́ла лю́демъ словеса̀ гдⷭ҇нѧ: и҆ собра̀ се́дмьдесѧтъ мꙋже́й ѿ ста́рєцъ людски́хъ, и҆ поста́ви ѧ҆̀ ѡ҆́крестъ ски́нїи. |
|
25
|
25
|
| І зійшов Господь у хмарі, і говорив з ним, і взяв від Духа, Який на ньому, і дав сімдесятьом мужам старійшинам. І коли спочив на них Дух, вони стали пророкувати, але потім перестали. | И҆ сни́де гдⷭ҇ь во ѡ҆́блацѣ и҆ гл҃а къ немꙋ̀: и҆ оу҆ѧ̀ ѿ дх҃а, и҆́же на не́мъ, и҆ возложѝ на се́дмьдесѧтъ мꙋже́й ста́рєцъ: є҆гда́ же препочѝ дх҃ъ на ни́хъ, и҆ проро́чествоваша, и҆ ктомꙋ̀ не приложи́ша. |
|
26
|
26
|
| Двоє з мужів залишилися в стані, одному ім’я Елдад, а другому ім’я Модад; але і на них спочив Дух [вони були з числа записаних, тільки не входили до скинії], і вони пророкували в стані. | И҆ ѡ҆ста́шасѧ два̀ мꙋ̑жа въ полцѣ̀: и҆́мѧ є҆ди́номꙋ є҆лда́дъ, и҆ и҆́мѧ второ́мꙋ мѡда́дъ: и҆ препочѝ на ни́хъ дх҃ъ. И҆ сі́и бѣ́ша ѿ впи́санныхъ, и҆ не прїидо́ша ко ски́нїи, и҆ проро́чествоваша въ полцѣ̀. |
|
27
|
27
|
| І прибіг отрок, і доніс Мойсеєві, і сказав: Елдад і Модад пророкують у стані. | И҆ прите́къ ю҆́ноша возвѣстѝ мѡѷсе́ю, и҆ речѐ, глаго́лѧ: є҆лда́дъ и҆ мѡда́дъ проро́чествꙋютъ въ полцѣ́хъ. |
|
28
|
28
|
| У відповідь на це Ісус, син Навина, служитель Мойсея, один із обраних його, сказав: господарю мій Мойсею! заборони їм. | И҆ ѿвѣща́въ і҆исꙋ́съ наѵи́нъ, предстоѧ́й мѡѷсе́ю и҆збра́нный є҆мꙋ̀, речѐ: го́споди мо́й мѡѷсе́ю, запретѝ и҆̀мъ. |
|
29
|
29
|
| Але Мойсей сказав йому: чи не ревнуєш ти за мене? о, якби усі в народі Господньому були пророками, коли б Господь послав Духа Свого на них! | И҆ речѐ є҆мꙋ̀ мѡѷсе́й: є҆да̀ ревнꙋ́еши ты̀ мнѣ̀; и҆ кто̀ да́стъ всѣ̑мъ лю́демъ гдⷭ҇нимъ (бы́ти) проро́ки, є҆гда̀ да́стъ гдⷭ҇ь дх҃а своего̀ на ни́хъ; |
|
30
|
30
|
| І повернувся Мойсей у стан, він і старійшини Ізраїлеві. | И҆ и҆́де мѡѷсе́й въ по́лкъ са́мъ и҆ ста́рцы і҆и҃лтестїи. |
|
31
|
31
|
| І піднявся вітер від Господа, і приніс від моря перепелів, і накидав їх біля стану, на день шляху по одну сторону і на день шляху по другу сторону біля стану, майже на два лікті від землі. | И҆ дх҃ъ и҆зы́де ѿ гдⷭ҇а, и҆ и҆зведѐ кра̑стели и҆з̾ мо́рѧ и҆ наведѐ на по́лкъ де́нь хо́дꙋ ѿсю́дꙋ и҆ де́нь хо́дꙋ ѿѻнꙋ́дꙋ, ѡ҆́крестъ полка̀ ꙗ҆́кѡ на два̀ ла̑ктѧ ѿ землѝ. |
|
32
|
32
|
| І встав народ, і весь той день, і всю ніч, і весь наступний день збирали перепелів; і хто мало збирав, той зібрав десять хомерів; і розклали їх для себе навколо стану. | И҆ воста́вше лю́дїе ве́сь де́нь и҆ всю̀ но́щь, и҆ ве́сь де́нь наꙋ́трїе, и҆ собра́ша кра̑стели: и҆́же ма́лѡ, собра̀ де́сѧть спꙋ̑дъ: и҆ и҆зсꙋши́ша себѣ̀ сꙋшани̑цы ѡ҆́крестъ полка̀. |
|
33
|
33
|
| М’ясо ще було в зубах їхніх і не було ще з’їдене, як гнів Господній запалав на народ, і вразив Господь народ дуже великою пошестю. | И҆ мѧса̀ бѧ́хꙋ и҆̀мъ є҆щѐ въ зꙋбѣ́хъ и҆́хъ, пре́жде ѡ҆скꙋдѣ́нїѧ, и҆ гдⷭ҇ь разгнѣ́васѧ ѕѣлѡ̀ на лю́ди, и҆ поразѝ гдⷭ҇ь лю́ди ꙗ҆́звою вели́кою ѕѣлѡ̀: |
|
34
|
34
|
| І нарекли ім’я місцю цьому: Киброт-Гаттаава*, тому що там поховали примхливий народ. | и҆ прозва́сѧ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ гро́бы похотѣ́нїѧ: ꙗ҆́кѡ та́мѡ погребо́ша люді́й похотѣ́вшихъ. |
|
35
|
35
|
| Від Киброт-Гаттаави рушив народ в Асироф, і зупинився в Асирофі. | (И҆) воздвиго́шасѧ лю́дїе ѿ гробѡ́въ похотѣ́нїѧ во а҆сирѡ́ѳъ, и҆ бы́ша лю́дїе во а҆сирѡ́ѳѣ. |
|
Глава 12
|
Глава́ в҃і
|
|
1
|
1
|
| І дорікали Маріам і Аарон Мойсею за дружину ефіоплянку, яку він узяв, — тому що він узяв за себе ефіоплянку, — | И҆ возглаго́ласта марїа́мъ и҆ а҆арѡ́нъ на мѡѷсе́а жены̀ ра́ди є҆ѳїо́плѧныни, ю҆́же поѧ̀ мѡѷсе́й, и҆́бо женꙋ̀ поѧ̀ є҆ѳїо́плѧныню, |
|
2
|
2
|
| і сказали: чи одному Мойсеєві говорив Господь? чи не говорив Він і нам? І почув це Господь. | и҆ реко́ста: є҆да̀ мѡѷсе́ю є҆ди́номꙋ гл҃а гдⷭ҇ь; є҆да̀ и҆ на́мъ не гл҃аше; И҆ оу҆слы́ша гдⷭ҇ь. |
|
3
|
3
|
| Мойсей же був чоловік найлагідніший з усіх людей на землі. | И҆ человѣ́къ мѡѷсе́й кро́токъ ѕѣлѡ̀ па́че всѣ́хъ человѣ̑къ сꙋ́щихъ на землѝ. |
|
4
|
4
|
| І сказав Господь раптово Мойсею й Аарону і Маріамі: вийдіть ви троє до скинії зібрання. І вийшли всі троє. | И҆ речѐ гдⷭ҇ь внеза́пꙋ къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ и҆ марїа́мѣ: и҆зыди́те вы̀ трїѐ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ. |
|
5
|
5
|
| І зійшов Господь у хмарному стовпі, і став біля входу в скинію, і покликав Аарона і Маріам, і вийшли вони обоє. | И҆ и҆зыдо́ша трїѐ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ. И҆ сни́де гдⷭ҇ь въ столпѣ̀ ѡ҆́блачнѣ и҆ ста̀ над̾ две́рьми ски́нїи свидѣ́нїѧ: и҆ призва̀ а҆арѡ́на и҆ марїа́мъ. И҆ и҆зыдо́ста ѻ҆́ба. |
|
6
|
6
|
| І сказав: слухайте слова Мої: якщо буває у вас пророк Господній, то Я відкриваюся йому у видінні, уві сні говорю з ним; | И҆ речѐ къ ни̑мъ: послꙋ́шайте слове́съ мои́хъ: а҆́ще бꙋ́детъ въ ва́съ прⷪ҇ро́къ гдⷭ҇нь, въ видѣ́нїи є҆мꙋ̀ позна́юсѧ, и҆ во снѣ̀ возгл҃ю є҆мꙋ̀: |
|
7
|
7
|
| але не так з рабом Моїм Мойсеєм, — він вірний у всьому домі Моїм: | не та́кѡ ꙗ҆́коже ра́бъ мо́й мѡѷсе́й, во все́мъ домꙋ̀ мое́мъ вѣ́ренъ є҆́сть: |
|
8
|
8
|
| вустами до вуст говорю Я з ним, і явно, а не в гаданнях, і образ Господа він бачить; як же ви не убоялися дорікати рабу Моєму, Мойсеєві? | оу҆сты̑ ко оу҆стѡ́мъ возгл҃ю є҆мꙋ̀ ꙗ҆́вѣ, и҆ не гада́нїемъ, и҆ сла́вꙋ гдⷭ҇ню ви́дѣ: и҆ почто̀ не оу҆боѧ́стесѧ глаго́лати на раба̀ моего̀ мѡѷсе́а; |
|
9
|
9
|
| І запалав гнів Господа на них, і Він відійшов. | И҆ гнѣ́въ ꙗ҆́рости гдⷭ҇ни (бы́сть) на ни́хъ. И҆ ѿи́де. |
|
10
|
10
|
| І хмара відійшла від скинії, і ось, Маріам вкрилася проказою, як снігом. Аарон глянув на Маріам, і ось, вона у проказі. | И҆ ѡ҆́блакъ ѿстꙋпѝ ѿ ски́нїи, и҆ сѐ, марїа́мъ прокаже́на бы́сть ꙗ҆́кѡ снѣ́гъ: и҆ воззрѣ̀ а҆арѡ́нъ на марїа́мъ, и҆ сѐ, прокаже́на. |
|
11
|
11
|
| І сказав Аарон Мойсеєві: господарю мій! не постав нам за гріх, що ми вчинили нерозумно і згрішили; | И҆ речѐ а҆арѡ́нъ къ мѡѷсе́ю: молю́ тѧ, го́споди, не возлага́й на ны̀ грѣха̀, поне́же не вѣ́дѧхомъ, ꙗ҆́кѡ согрѣши́хомъ: |
|
12
|
12
|
| не попусти, щоб вона була, як мертвонароджена дитина, в якої, коли вона виходить із утроби матері своєї, зотліла уже половина тіла. | да не бꙋ́детъ сїѧ̀ ꙗ҆́кѡ мертва̀, ꙗ҆́кѡ и҆́звергъ и҆зве́рженъ и҆з̾ ложе́снъ ма́тернихъ, и҆ (сѐ, оу҆жѐ) поѧдѐ по́лъ пло́ти є҆ѧ̀. |
|
13
|
13
|
| І звернувся Мойсей до Господа, говорячи: Боже, зціли її! | И҆ возопѝ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ, глаго́лѧ: бж҃е, молю́тисѧ, и҆сцѣлѝ ю҆̀. |
|
14
|
14
|
| І сказав Господь Мойсеєві: якби батько її плюнув їй у лице, то чи не повинна була б вона соромитися сім днів? отже, нехай буде вона у проказі сім днів поза станом, а після знову повернеться. | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: а҆́ще бы ѻ҆те́цъ є҆ѧ̀ плю́ѧ заплева́лъ въ лицѐ є҆ѧ̀, не посрами́тсѧ ли се́дмь дні́й; да ѿлꙋчи́тсѧ се́дмь дні́й внѣ̀ полка̀, и҆ по си́хъ да вни́детъ. |
|
15
|
15
|
| І пробула Маріам у проказі поза станом сім днів, і народ не вирушав у путь, доки не повернулася Маріам. | И҆ ѿлꙋчи́сѧ марїа́мъ внѣ̀ полка̀ на се́дмь дні́й: и҆ лю́дїе не воздвиго́шасѧ, до́ндеже ѡ҆чи́стисѧ марїа́мъ. |
|
Глава 13
|
Глава́ г҃і
|
|
1
|
1
|
| Після цього народ рушив із Асирофа, і зупинився в пустелі Фаран. | И҆ по си́хъ воздвиго́шасѧ лю́дїе ѿ а҆сирѡ́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ пꙋсты́ни фара́ни. |
|
2
|
2
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
3
|
3
|
| пошли від себе людей, щоб вони видивилися землю Ханаанську, яку Я даю синам Ізраїлевим; по одній людині від коліна батьків їх пошліть, головних з них. | послѝ ѿ себє̀ мꙋ́жы, и҆ да соглѧ́даютъ зе́млю ханаа́нскꙋ, ю҆́же а҆́зъ даю̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ во ѡ҆держа́нїе: мꙋ́жа є҆ди́наго ѿ пле́мене, по со́нмѡмъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, да по́слеши и҆̀хъ всѧ́каго старѣ́йшинꙋ ѿ ни́хъ. |
|
4
|
4
|
| І послав їх Мойсей з пустелі Фаран, за велінням Господнім, і усі вони мужі головні серед синів Ізраїлевих. | И҆ посла̀ ѧ҆̀ мѡѷсе́й ѿ пꙋсты́ни фара́ни гл҃го́ломъ гдⷭ҇нимъ: всѝ мꙋ̑жи старѣ̑йшины сынѡ́въ і҆и҃левыхъ сі́и, и҆ сїѧ̑ и҆мена̀ и҆́хъ: |
|
5
|
5
|
| Ось імена їхні: з коліна Рувимового Саммуа, син Закхурів, | ѿ пле́мене рꙋви́млѧ самꙋи́лъ сы́нъ закхꙋ́ровъ: |
|
6
|
6
|
| з коліна Симеонового Сафат, син Хориїв, | ѿ пле́мене сѷмеѡ́нѧ сафа́тъ сы́нъ сꙋрі́нъ: |
|
7
|
7
|
| з коліна Іудиного Халев, син Ієфонніїн, | ѿ пле́мене і҆ꙋ́дина хале́въ сы́нъ і҆ефонні́инъ: |
|
8
|
8
|
| з коліна Іссахарового Ігал, син Йосифів, | ѿ пле́мене і҆ссаха́рѧ і҆га́лъ сы́нъ і҆ѡ́сифль: |
|
9
|
9
|
| з коліна Єфремового Осія, син Навина, | ѿ пле́мене є҆фре́млѧ а҆ѵси́съ сы́нъ наѵи́нъ: |
|
10
|
10
|
| з коліна Веніамінового Фалтій, син Рафуїв, | ѿ пле́мене венїамі́нѧ фалті́й сы́нъ рафꙋ́овъ: |
|
11
|
11
|
| з коліна Завулонового Гаддиїл, син Содиїв, | ѿ пле́мене завꙋлѡ́нѧ гꙋдїи́лъ сы́нъ сꙋді́нъ: |
|
12
|
12
|
| з коліна Йосифового від Манассії Гаддій, син Сусіїв, | ѿ пле́мене і҆ѡ́сифлѧ сынѡ́въ манассі́иныхъ гадді̀ сы́нъ сꙋсі́нъ: |
|
13
|
13
|
| з коліна Данового Аммиїл, син Гемалліїв, | ѿ пле́мене да́нова а҆мїи́лъ сы́нъ гамалі́нъ: |
|
14
|
14
|
| з коліна Асирового Сефур, син Михаїлів, | ѿ пле́мене а҆си́рова саѳꙋ́ръ сы́нъ мїхаи́ль: |
|
15
|
15
|
| з коліна Неффалимового Нахбій, син Вофсіїв, | ѿ пле́мене нефѳалі́млѧ наві́й сы́нъ саві́нь: |
|
16
|
16
|
| з коліна Гадового Геуїл, син Махіїв. | ѿ пле́мене га́дова гꙋдїи́лъ сы́нъ махїи́ль. |
|
17
|
17
|
| Ось імена мужів, яких посилав Мойсей оглянути землю. І назвав Мойсей Осію, сина Навина, Ісусом. | Сїѧ̑ и҆мена̀ мꙋже́й, и҆̀хже посла̀ мѡѷсе́й соглѧ́дати зе́млю: и҆ прозва̀ мѡѷсе́й а҆ѵсі́а сы́на наѵи́на і҆исꙋ́съ. |
|
18
|
18
|
| І послав їх Мойсей [з пустелі Фаран] оглянути землю Ханаанську і сказав їм: підіть у цю південну країну, і зійдіть на гору, | И҆ посла̀ ѧ҆̀ мѡѷсе́й ѿ пꙋсты́ни фара́ни соглѧ́дати землѝ ханаа́нскїѧ, и҆ речѐ къ ни̑мъ: взы́дите пꙋсты́нею се́ю, и҆ взы́дете на го́рꙋ |
|
19
|
19
|
| і огляньте землю, яка вона, і народ, який живе на ній, сильний він чи слабкий, нечисленний він чи численний? | и҆ оу҆́зрите зе́млю, какова̀ є҆́сть, и҆ лю́ди сѣдѧ́щыѧ на не́й, а҆́ще си́льни сꙋ́ть, и҆лѝ не́мощни, ма́лѡ ли и҆́хъ є҆́сть, и҆лѝ мно́гѡ; |
|
20
|
20
|
| і яка земля, на якій він живе, добра вона чи погана? і які міста, в яких він живе, у наметах він живе чи в укріпленнях? | и҆ какова̀ землѧ̀, на не́йже сі́и сѣдѧ́тъ, добра́ ли є҆́сть, и҆лѝ ѕла̀; и҆ каковѝ гра́ди, въ ни́хже живꙋ́тъ сі́и, ѡ҆гражде́ни ли сꙋ́ть, и҆лѝ не ѡ҆гражде́ни; |
|
21
|
21
|
| і яка земля, жирна вона чи пісна? чи є на ній дерева? будьте сміливими, і візьміть від плодів землі. Було ж це в час дозрівання винограду. | и҆ какова̀ землѧ̀, и҆з̾ѻби́лна ли, и҆лѝ не и҆з̾ѻби́лна; сꙋ́ть ли на не́й древеса̀, и҆лѝ нѝ; и҆ оу҆крѣпи́вшесѧ, возми́те ѿ плодѡ́въ землѝ. Дні́е же бѧ́хꙋ дни̑ весє́нни, предварѧ́ющїи ꙗ҆́гѡды. |
|
22
|
22
|
| Вони пішли і оглянули землю від пустелі Син навіть до Рехова, поблизу Емафа; | И҆ ше́дше соглѧ́даша зе́млю ѿ пꙋсты́ни сі́нъ да́же да роѡ́ва, до вхо́дѡвъ є҆ма́ѳъ. |
|
23
|
23
|
| і пішли в південну країну, і дійшли до Хеврона, де жили Ахиман, Сесай і Фалмай, діти Енакові: Хеврон же був побудований на сім років раніше Цоана, [міста] єгипетського; | И҆ и҆до́ша по пꙋсты́ни, и҆ прїидо́ша до хеврѡ́на: и҆ та́мѡ (живѧ́ше) а҆хїма́нъ и҆ сессі́й и҆ ѳеламі́нъ, ро́ды є҆на́кѡвы: и҆ хеврѡ́нъ созда́сѧ седмїю̀ лѣ́ты пре́жде тані́на (гра́да) є҆гѵ́петскагѡ. |
|
24
|
24
|
| і прийшли до долини Есхол, [і оглянули її,] і зрізали там виноградну гілку з одним гроном ягід, і понесли її на жердині двоє; взяли також гранатових яблук і смокв; | И҆ прїидо́ша до де́бри гро́здныѧ, и҆ соглѧ́даша ю҆̀: и҆ оу҆рѣ́заша ѿтꙋ́дꙋ вѣ́твь, и҆ гро́здъ вїногра́да є҆ди́нъ на не́й, и҆ воздвиго́ша ю҆̀ на же́рдь, и҆ ѿ ши́пкѡвъ, и҆ ѿ смо́квей. |
|
25
|
25
|
| місце це назвали долиною Есхол*, через виноградне гроно, яке зрізали там сини Ізраїлеві. | И҆ мѣ́сто ѻ҆́но назва́ша де́брь гро́зднаѧ, гро́зда ра́ди, є҆го́же оу҆рѣ́заша ѿтꙋ́дꙋ сы́нове і҆и҃лтестїи. |
|
26
|
26
|
| І оглянувши землю, повернулися вони через сорок днів. | И҆ возврати́шасѧ ѿтꙋ́дꙋ, соглѧ́давше зе́млю по четы́редесѧти дне́хъ. |
|
27
|
27
|
| І пішли і прийшли до Мойсея й Аарона і до всієї громади синів Ізраїлевих у пустелю Фаран, у Кадес, і принесли їм і всій громаді відповідь, і показали їм плоди землі; | И҆ ходи́вше прїидо́ша къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ и҆ ко всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ пꙋсты́ню фара́ню въ ка́дисъ: и҆ повѣ́даша и҆̀мъ сло́во и҆ всемꙋ̀ со́нмꙋ, и҆ показа́ша и҆̀мъ пло́дъ земны́й, |
|
28
|
28
|
| і розповідали їм і говорили: ми ходили в землю, в яку ти посилав нас; у ній справді тече молоко і мед, і ось плоди її; | и҆ повѣ́даша є҆мꙋ̀, и҆ реко́ша: ходи́хомъ на зе́млю, на ню́же посыла́лъ є҆сѝ на́съ, на зе́млю кипѧ́щꙋю млеко́мъ и҆ ме́домъ, и҆ сі́й пло́дъ є҆ѧ̀: |
|
29
|
29
|
| але народ, що живе на землі тій, сильний, і міста укріплені, дуже великі, і синів Енакових ми бачили там; | кромѣ̀ ꙗ҆́кѡ лю́дїе си́льни ѕѣлѡ̀, и҆̀же на не́й живꙋ́тъ, и҆ гра́ди оу҆твержде́ни ѡ҆гражде́нїемъ вели́цы ѕѣлѡ̀, и҆ ро́дъ є҆на́ковъ ви́дѣхомъ та́мѡ: |
|
30
|
30
|
| Амалик живе на південній частині землі, хеттеї, [евеї,] ієвусеї й аморреї живуть на горі, хананеї ж живуть біля моря і на березі Йордану. | и҆ а҆мали́къ живе́тъ въ землѝ къ ю҆́гꙋ: и҆ хетте́й и҆ є҆ѵе́й, и҆ і҆евꙋсе́й и҆ а҆морре́й живꙋ́тъ въ гора́хъ: и҆ ханане́й живе́тъ при мо́ри и҆ при і҆ѻрда́нѣ рѣцѣ̀. |
|
31
|
31
|
| Але Халев заспокоював народ перед Мойсеєм, говорячи: підемо і заволодіємо нею, тому що ми можемо подолати її. | И҆ оу҆тишѝ хале́въ лю́ди пред̾ мѡѷсе́омъ, и҆ речѐ є҆мꙋ̀: ника́коже, но восходѧ̀ взы́демъ и҆ прїи́мемъ ю҆̀ въ наслѣ́дїе, ꙗ҆́кѡ си́льни є҆смы̀ преѡдолѣ́ти и҆̀мъ. |
|
32
|
32
|
| А ті, які ходили з ним, говорили: не можемо ми йти проти народу цього, тому що він сильніший за нас. | И҆ человѣ́цы ходи́вшїи съ ни́мъ реко́ша: не и҆́демъ, ꙗ҆́кѡ не мо́жемъ и҆зы́ти проти́вꙋ ꙗ҆зы́кꙋ (семꙋ̀), ꙗ҆́кѡ крѣ́пльшїй є҆́сть па́че на́съ. |
|
33
|
33
|
| І розпускали недобрі чутки про землю, яку вони оглядали, між синами Ізраїлевими, говорячи: земля, яку проходили ми для огляду, є земля, що поїдає тих, що живуть на ній, і весь народ, який ми бачили на ній, люди високі на зріст; | И҆ и҆знесо́ша оу҆́жасъ землѝ, ю҆́же соглѧ́даша, къ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́люще: зе́млю ю҆́же проидо́хомъ соглѧ́дающе, землѧ̀ є҆́сть поѧда́ющи живꙋ́щыѧ на не́й, и҆ всѝ лю́ди, и҆̀хже ви́дѣхомъ на не́й, мꙋ̑жи превысо́цыи: |
|
34
|
34
|
| там бачили ми і велетнів, синів Енакових, від велетенського роду; і ми були в очах наших перед ними, як сарана, такими ж були ми й в очах їхніх. | и҆ та́мѡ ви́дѣхомъ и҆споли́ны, сы́ны є҆на́кѡвы, и҆ бѣ́хомъ пред̾ ни́ми ꙗ҆́кѡ прꙋ́зи, и҆ та́кѡ бѣ́хомъ пред̾ ни́ми. |
|
Глава 14
|
Глава́ д҃і
|
|
1
|
1
|
| І підняла вся громада крик, і плакав народ в [усю] ту ніч; | И҆ взе́мъ ве́сь со́нмъ, дадѐ гла́съ: и҆ пла́кахꙋсѧ лю́дїе всю̀ но́щь тꙋ̀: |
|
2
|
2
|
| і нарікали на Мойсея та Аарона всі сини Ізраїлеві, і вся громада сказала їм: о, якби ми померли в землі Єгипетській, або померли б у пустелі цій! | и҆ ропта́хꙋ на мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на всѝ сы́нове і҆и҃лтестїи, и҆ реко́ша къ ни̑мъ ве́сь со́нмъ: |
|
3
|
3
|
| і для чого Господь веде нас у землю цю, щоб ми впали від меча? дружини наші і діти наші дістануться у здобич ворогам; чи не краще нам повернутися в Єгипет? | ѽ, дабы̀ оу҆́мерли бы́хомъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, и҆лѝ въ пꙋсты́ни се́й да бы́хомъ оу҆́мерли: и҆ вскꙋ́ю вво́дитъ на́съ гдⷭ҇ь въ зе́млю сїю̀, є҆́же па́сти на бра́ни; жєны̀ на́шѧ и҆ дѣ́ти на́шѧ бꙋ́дꙋтъ въ разграбле́нїе: нн҃ѣ оу҆̀бо лꙋ́чше є҆́сть на́мъ возврати́тисѧ во є҆гѵ́петъ. |
|
4
|
4
|
| І сказали одне одному: поставимо собі начальника і повернемося в Єгипет. | И҆ речѐ дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ: поста́вимъ себѣ̀ старѣ́йшинꙋ, и҆ возврати́мсѧ во є҆гѵ́петъ. |
|
5
|
5
|
| І впали Мойсей й Аарон на обличчя свої перед всім зібранням громади синів Ізраїлевих. | И҆ падо́ста мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ ни́цъ пред̾ всѣ́мъ со́нмомъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. |
|
6
|
6
|
| І Ісус, син Навина, і Халев, син Ієфонніїн, з тих, які оглядали землю, роздерли одяг свій | І҆исꙋ́съ же сы́нъ наѵи́нъ и҆ хале́въ сы́нъ і҆ефонні́инъ ѿ соглѧ́давшихъ зе́млю, растерза́ста ри̑зы своѧ̑ |
|
7
|
7
|
| і сказали всій громаді синів Ізраїлевих: земля, яку ми проходили для огляду, дуже, дуже добра; | и҆ реко́ста ко всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, глаго́люще: землѧ̀, ю҆́же соглѧ́дахомъ, добра̀ є҆́сть ѕѣлѡ̀ ѕѣлѡ̀: |
|
8
|
8
|
| якщо Господь милостивий до нас, то введе нас у землю цю і дасть нам її — цю землю, в якій тече молоко і мед; | а҆́ще лю́битъ на́съ гдⷭ҇ь, введе́тъ на́съ въ зе́млю тꙋ̀ и҆ да́стъ ю҆̀ на́мъ: землѧ́ же є҆́сть кипѧ́щаѧ ме́домъ и҆ млеко́мъ: |
|
9
|
9
|
| тільки проти Господа не повставайте і не бійтеся народу землі цієї; бо він дістанеться нам на поживу: захисту в них не стало, а з нами Господь; не бійтесь їх. | но ѿ гдⷭ҇а не бꙋ́дите ѿстꙋ̑пницы: вы́ же не оу҆бо́йтесѧ люді́й землѝ тоѧ̀, поне́же въ снѣ́дь на́мъ є҆́сть: ѿстꙋпи́ло бо вре́мѧ ѿ ни́хъ, гдⷭ҇ь же съ на́ми: не оу҆бо́йтесѧ и҆́хъ. |
|
10
|
10
|
| І сказала вся громада: побити їх камінням! Але слава Господня явилася [у хмарі] у скинії зібрання всім синам Ізраїлевим. | И҆ речѐ ве́сь со́нмъ поби́ти и҆̀хъ ка́менїемъ: и҆ сла́ва гдⷭ҇нѧ ꙗ҆ви́сѧ во ѡ҆́блацѣ над̾ ски́нїею свидѣ́нїѧ всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ. |
|
11
|
11
|
| І сказав Господь Мойсеєві: доки буде дратувати Мене народ цей? і доки буде він не вірити Мені при всіх знаменнях, які Я робив серед нього? | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: доко́лѣ преѡгорчева́ютъ мѧ̀ лю́дїе сі́и; и҆ доко́лѣ не вѣ́рꙋютъ мнѣ̀ во всѣ́хъ зна́менїихъ, ꙗ҆̀же сотвори́хъ въ ни́хъ; |
|
12
|
12
|
| вражу його пошестю і знищу його і породжу від тебе [і від дому батька твого] народ численніший і сильніший за нього. | поражꙋ̀ и҆̀хъ сме́ртїю и҆ погꙋблю̀ и҆̀хъ: и҆ сотворю́ тѧ и҆ до́мъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ въ ꙗ҆зы́къ вели́къ и҆ мно́гъ па́че не́жели се́й. |
|
13
|
13
|
| Але Мойсей сказав Господу: почують єгиптяни, з середовища яких Ти вивів силою Твоєю народ цей, | И҆ речѐ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ: и҆ оу҆слы́шатъ є҆гѵ́птѧне, ꙗ҆́кѡ возве́лъ є҆сѝ крѣ́постїю твое́ю лю́ди твоѧ̑ сїѧ̑ ѿ ни́хъ: |
|
14
|
14
|
| і скажуть жителям землі цієї, які чули, що Ти, Господь, знаходишся серед народу цього, і що Ти, Господь, даєш їм бачити Себе лицем до лиця, і хмара Твоя стоїть над ними, і Ти йдеш перед ними вдень у стовпі хмарному, а вночі в стовпі вогненному; | но и҆ всѝ живꙋ́щїи на землѝ се́й слы́шаша, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ гдⷭ҇ь въ лю́дехъ си́хъ, и҆́же ѻ҆чи́ма ко ѻ҆чесе́мъ ꙗ҆влѧ́ешисѧ, гдⷭ҇и, и҆ ѡ҆́блакъ тво́й ста̀ над̾ ни́ми, и҆ столпо́мъ ѡ҆́блачнымъ и҆́деши ты̀ пред̾ ни́ми въ де́нь, и҆ столпо́мъ ѻ҆́гненнымъ въ нощѝ: |
|
15
|
15
|
| і якщо Ти знищиш народ цей, як одну людину, то народи, які чули славу Твою, скажуть: | и҆ потреби́ши лю́ди сїѧ̑ а҆́ки є҆ди́наго человѣ́ка: и҆ рекꙋ́тъ всѝ ꙗ҆зы́цы, є҆ли́цы слы́шаша и҆́мѧ твоѐ, глаго́люще: |
|
16
|
16
|
| Господь не міг ввести народ цей у землю, яку Він із клятвою обіцяв йому, а тому й знищив його в пустелі. | зане́же не возмо́же гдⷭ҇ь люді́й свои́хъ ввестѝ въ зе́млю, ѡ҆ не́йже клѧ́тсѧ и҆̀мъ, погꙋбѝ и҆̀хъ въ пꙋсты́ни: |
|
17
|
17
|
| Отже, нехай звеличиться сила Господня, як Ти сказав, говорячи: | и҆ нн҃ѣ да вознесе́тсѧ рꙋка̀ твоѧ̀, гдⷭ҇и, ꙗ҆́коже ре́клъ є҆сѝ, гл҃ѧ: |
|
18
|
18
|
| Господь довготерпеливий і многомилостивий [і істинний], Який прощає беззаконня і провини [і гріхи], і Який не залишає без покарання, але карає беззаконня батьків на дітях до третього і четвертого роду. | гдⷭ҇ь долготерпѣли́въ и҆ многомлⷭ҇тивъ и҆ и҆́стиненъ, ѿе́млѧй беззакѡ́нїѧ и҆ непра̑вды и҆ грѣхѝ, и҆ ѡ҆чище́нїемъ не ѡ҆чи́ститъ пови́ннагѡ, ѿдаѧ̀ грѣхѝ ѻ҆тцє́въ на ча̑да, до тре́тїѧгѡ и҆ четве́ртагѡ ро́да: |
|
19
|
19
|
| Прости гріх народу цьому з великої милости Твоєї, як Ти прощав народ цей від Єгипту до цього. | ѡ҆ста́ви грѣ́хъ лю́демъ си̑мъ по вели́цѣй млⷭ҇ти твое́й, ꙗ҆́коже млⷭ҇тивъ бы́лъ є҆сѝ и҆̀мъ ѿ є҆гѵ́пта да́же до нн҃ѣ. |
|
20
|
20
|
| І сказав Господь [Мойсеєві]: прощаю за словом твоїм; | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: млⷭ҇тивъ и҆̀мъ є҆́смь по словесѝ твоемꙋ̀: |
|
21
|
21
|
| але живий Я, [і завжди живе ім’я Моє,] і славою Господньою повна вся земля: | но живꙋ̀ а҆́зъ, и҆ прⷭ҇нѡ живе́тъ и҆́мѧ моѐ, и҆ напо́лнитъ сла́ва гдⷭ҇нѧ всю̀ зе́млю: |
|
22
|
22
|
| усі, які бачили славу Мою і знамення Мої, зроблені Мною в Єгипті й у пустелі, і спокушали Мене вже десять разів і не слухали голосу Мого, | ꙗ҆́кѡ всѝ мꙋ́жїе ви́дѧщїи сла́вꙋ мою̀ и҆ зна́мєнїѧ, ꙗ҆̀же сотвори́хъ во є҆гѵ́птѣ и҆ въ пꙋсты́ни се́й, и҆ и҆скꙋси́ша мѧ̀, сѐ, десѧ́тое, и҆ не послꙋ́шаша гла́са моегѡ̀, |
|
23
|
23
|
| не побачать землі, яку Я з клятвою обіцяв батькам їх; [тільки дітям їх, що тут зі Мною, що не знають, що добро, що зло, усім малолітнім, хто нічого не розуміє, їм дам землю, а] усі, що дратували Мене, не побачать її; | и҆́стиннѡ не оу҆́зрѧтъ землѝ, є҆́юже клѧ́хсѧ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ: ра́звѣ ча́дѡмъ и҆́хъ, ꙗ҆̀же сꙋ́ть со мно́ю здѣ̀, и҆̀же не вѣ́дѧтъ добра̀ и҆ ѕла̀, всѧ́къ ю҆́ноша не вѣ́дый, си̑мъ да́мъ зе́млю: вси́ же разгнѣ́вавшїи мѧ̀ не оу҆́зрѧтъ ю҆̀: |
|
24
|
24
|
| але раба Мого, Халева, за те, що в ньому був інший дух, і він повністю підкорювався Мені, введу в землю, в яку він ходив, і сім’я його успадкує її; | ра́бъ же мо́й хале́въ, ꙗ҆́кѡ бы́сть дх҃ъ и҆́нъ въ не́мъ, и҆ возслѣ́дова мнѣ̀, введꙋ̀ є҆го̀ въ зе́млю, въ ню́же ходи́лъ та́мѡ, и҆ сѣ́мѧ є҆гѡ̀ наслѣ́дитъ ю҆̀: |
|
25
|
25
|
| амаликитяни і хананеї живуть у долині; завтра поверніться і йдіть у пустелю до Червоного моря. | а҆мали́къ же и҆ ханане́й живꙋ́тъ во ю҆до́ли: оу҆́трѣ возврати́тесѧ и҆ подви́гнитесѧ вы̀ въ пꙋсты́ню пꙋте́мъ мо́рѧ чермна́гѡ. |
|
26
|
26
|
| І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ: |
|
27
|
27
|
| доки злій громаді цій нарікати на Мене? ремство синів Ізраїлевих, яким вони нарікають на Мене, Я чую. | доко́лѣ со́нмъ се́й ѕлы́й; ꙗ҆̀же ѻ҆нѝ ро́пщꙋтъ проти́вꙋ мнѣ̀, ропта́нїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆́мже возропта́ша ѡ҆ ва́съ, слы́шахъ: |
|
28
|
28
|
| Скажи їм: живу Я, говорить Господь: як говорили ви вголос Мені, так і зроблю вам; | рцы̀ и҆̀мъ: живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь: и҆́стиннѡ, ꙗ҆́коже глаго́ласте во оу҆́шы моѝ, та́кѡ сотворю̀ ва́мъ: |
|
29
|
29
|
| у пустелі цій упадуть тіла ваші, й усі ви пораховані, скільки вас за кількістю, від двадцяти років і вище, які нарікали на Мене, | въ пꙋсты́ни се́й падꙋ́тъ тѣлеса̀ ва̑ша, и҆ всѐ соглѧ́данїе ва́ше, и҆ сочтє́нїѧ ва̑ша, ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, є҆ли́цы ропта́ша на мѧ̀: |
|
30
|
30
|
| не ввійдете в землю, на якій Я, піднявши руку Мою, клявся оселити вас, крім Халева, сина Ієфонніїного, та Ісуса, сина Навина; | а҆́ще вы̀ вни́дете въ зе́млю, на ню́же простро́хъ рꙋ́кꙋ мою̀, всели́ти ва́съ на не́й, ра́звѣ хале́въ сы́нъ і҆ефонні́инъ и҆ і҆исꙋ́съ сы́нъ наѵи́нъ: |
|
31
|
31
|
| дітей ваших, про яких ви говорили, що вони дістануться у здобич ворогам, Я введу туди, і вони пізнають землю, яку ви знехтували, | и҆ ча̑да ва̑ша, и҆̀хже рѣ́сте въ разграбле́нїи бы́ти, введꙋ̀ ѧ҆̀ въ зе́млю, и҆ наслѣ́дѧтъ зе́млю, ѿ неѧ́же вы̀ ѿверго́стесѧ: |
|
32
|
32
|
| а ваші трупи упадуть у пустелі цій; | и҆ тѣлеса̀ ва̑ша падꙋ́тъ въ пꙋсты́ни се́й: |
|
33
|
33
|
| а сини ваші будуть кочувати в пустелі сорок років, і будуть нести покарання за блудодійство ваше, доки не загинуть усі тіла ваші в пустелі; | сы́нове же ва́ши пасо́ми бꙋ́дꙋтъ въ пꙋсты́ни четы́редесѧть лѣ́тъ, и҆ носи́ти и҆́мꙋтъ блꙋже́нїе ва́ше, до́ндеже потребѧ́тсѧ тѣлеса̀ ва̑ша въ пꙋсты́ни: |
|
34
|
34
|
| за числом сорока днів, в які ви оглядали землю, ви понесете покарання за гріхи ваші сорок років, рік за день, щоб ви пізнали, що означає бути залишеним Мною. | по числꙋ̀ дні́й, въ ни́хже соглѧ́дасте зе́млю, четы́редесѧть дні́й, за де́нь лѣ́то цѣ́лое, понесе́те грѣхѝ ва́шѧ четы́редесѧть лѣ́тъ, и҆ оу҆вѣ́сте ꙗ҆́рость гнѣ́ва моегѡ̀: |
|
35
|
35
|
| Я, Господь, говорю, і так і зроблю з усією цією злою громадою, що повстала проти Мене: в пустелі цій усі вони загинуть і перемруть. | а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ ва́мъ: и҆́стиннѡ та́кѡ сотворю̀ со́нмꙋ семꙋ̀ ѕло́мꙋ, воста́вшемꙋ на мѧ̀: въ пꙋсты́ни се́й потребѧ́тсѧ, и҆ та́мѡ и҆́змрꙋтъ. |
|
36
|
36
|
| І ті, яких посилав Мойсей для огляду землі, і які, повернувшись, підбурили проти нього всю цю громаду, розпускаючи злі чутки про землю, | И҆ мꙋ́жїе, и҆̀хже посыла̀ мѡѷсе́й соглѧ́дати зе́млю, и҆ прише́дше возропта́ша на ню̀ къ со́нмꙋ, є҆́же бы и҆знестѝ словеса̀ ѕла̑ ѡ҆ землѝ, |
|
37
|
37
|
| ці, що розпустили злі чутки про землю, померли, будучи ураженими перед Господом; | и҆ и҆зомро́ша мꙋ̑жи, глаго́лавшїи ѡ҆ землѝ ѕло̀, ꙗ҆́звою пред̾ гдⷭ҇емъ: |
|
38
|
38
|
| тільки Ісус, син Навина, і Халев, син Ієфонніїн, залишилися живими з тих мужів, які ходили оглядати землю. | и҆ і҆исꙋ́съ сы́нъ наѵи́нъ и҆ хале́въ сы́нъ і҆ефонні́инъ жи̑вы ѡ҆ста́стасѧ ѿ мꙋже́й тѣ́хъ ходи́вшихъ соглѧ́дати зе́млю. |
|
39
|
39
|
| І сказав Мойсей слова ці перед усіма синами Ізраїлевими, і народ дуже засмутився. | И҆ глаго́ла мѡѷсе́й словеса̀ сїѧ̑ ко всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: и҆ воспла́кашасѧ лю́дїе ѕѣлѡ̀, |
|
40
|
40
|
| І, вставши рано-вранці, пішли на вершину гори, говорячи: ось, ми підемо на те місце, про яке сказав Господь, бо ми згрішили. | и҆ воста́вше заꙋ́тра, взыдо́ша на ве́рхъ горы̀, глаго́люще: сѐ, мы̀ взы́демъ на мѣ́сто, є҆́же речѐ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ согрѣши́хомъ. |
|
41
|
41
|
| Мойсей сказав: для чого ви переступаєте повеління Господні? це буде безуспішно; | И҆ речѐ мѡѷсе́й: вскꙋ́ю вы̀ престꙋпа́ете сло́во гдⷭ҇не; не благопоспѣ́шно бꙋ́детъ ва́мъ: |
|
42
|
42
|
| не ходіть, бо немає серед вас Господа, щоб не уразили вас вороги ваші; | не восходи́те: нѣ́сть бо гдⷭ҇ь съ ва́ми: и҆ паде́те пред̾ лице́мъ вра̑гъ ва́шихъ: |
|
43
|
43
|
| бо амаликитяни і хананеї там перед вами, і ви впадете від меча, тому що ви відступили від Господа, і не буде з вами Господа. | занѐ а҆мали́къ и҆ ханане́й та́мѡ пред̾ ва́ми, и҆ паде́те мече́мъ, поне́же ѿврати́стесѧ, не покарѧ́ющесѧ гдⷭ҇ꙋ, и҆ не бꙋ́детъ гдⷭ҇ь съ ва́ми. |
|
44
|
44
|
| Але вони наважилися піднятися на вершину гори; ковчег же завіту Господнього і Мойсей не залишали стану. | И҆ понꙋ́дившесѧ взыдо́ша на ве́рхъ горы̀: кївѡ́тъ же завѣ́та гдⷭ҇нѧ и҆ мѡѷсе́й не дви́гнꙋшасѧ и҆з̾ среды̀ полка̀. |
|
45
|
45
|
| І зійшли амаликитяни і хананеї, що живуть на горі тій, і розбили їх, і гнали їх до Хорми, [і повернулися в стан.] | И҆ сни́де а҆мали́къ и҆ ханане́й сѣдѧ́й въ горѣ̀ то́й, и҆ сотро́ша и҆̀хъ, и҆ и҆зсѣко́ша и҆̀хъ да́же до є҆рма́на: и҆ возврати́шасѧ въ по́лкъ. |
|
Глава 15
|
Глава́ є҃і
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви ввійдете в землю вашого поселення, яку Я даю вам, | глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: є҆гда̀ вни́дете въ зе́млю вселе́нїѧ ва́шегѡ, ю҆́же а҆́зъ даю̀ ва́мъ, |
|
3
|
3
|
| і будете приносити жертву Господу, всепалення, або жертву, для якої заколюються воли і вівці, на виконання обітниці, або з ревности, або у свята ваші, щоб зробити приємні пахощі Господу, — | и҆ сотворитѐ прино́съ гдⷭ҇ꙋ во всесожже́нїе и҆лѝ же́ртвꙋ, є҆́же возвели́чити мольбꙋ̀, и҆лѝ благово́льнꙋ, и҆лѝ въ пра́здники ва́шѧ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ, а҆́ще оу҆́бѡ ѿ волѡ́въ, и҆лѝ ѿ ѻ҆ве́цъ: |
|
4
|
4
|
| тоді той, хто приносить жертву свою Господу, повинен принести у приношення від хліба десяту частину [ефи] пшеничного борошна, змішаного с четвертою частиною гина єлею; | и҆ да принесе́тъ приносѧ́й да́ръ сво́й гдⷭ҇ꙋ же́ртвꙋ, мꙋкѝ пшени́чны десѧ́тꙋю ча́сть є҆́фї (мѣ́ры), вмѣ́шены въ є҆ле́й четве́ртыѧ ча́сти і҆́на (мѣ́ры): |
|
5
|
5
|
| і вина для узливання принось четверту частину гина при всепаленні, або при жертві, що заколюється, на кожного агнця [у приємні пахощі Господу]. | и҆ вїна̀ на возлїѧ́нїе четве́ртꙋю ча́сть і҆́на сотвори́те во всесожже́нїе и҆лѝ въ же́ртвꙋ: а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ да сотвори́ши толи́кѡ, прино́съ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ. |
|
6
|
6
|
| А приносячи барана, принось у приношення хлібне дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з третьою частиною гина єлею; | И҆ ѻ҆внꙋ̀, є҆гда̀ творитѐ є҆го̀ во всесожже́нїе и҆лѝ въ же́ртвꙋ, да сотвори́ши же́ртвꙋ мꙋкѝ пшени́чны двѣ̀ десѧти̑ны вмѣ́шаны въ є҆ле́й, тре́тїю ча́сть і҆́на (мѣ́ры): |
|
7
|
7
|
| і вина для узливання принось третю частину гина в приємні пахощі Господу. | и҆ вїна̀ на возлїѧ́нїе тре́тїю ча́сть і҆́на принесетѐ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ. |
|
8
|
8
|
| Якщо молодого вола приносиш у всепалення, або жертву, що заколюється, на виконання обітниці, або в мирну жертву Господу, | А҆́ще же творитѐ ѿ волѡ́въ во всесожже́нїе и҆лѝ въ же́ртвꙋ, є҆́же возвели́чити мольбꙋ̀, и҆лѝ во спаси́телное гдⷭ҇ꙋ, |
|
9
|
9
|
| то разом з волом слід принести приношення хлібного три десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з половиною гина єлею; | и҆ принесе́тъ съ телце́мъ прино́съ мꙋкѝ пшени́чны трѝ десѧти̑ны вмѣ́шаны въ є҆ле́й, по́лъ і҆́на (мѣ́ры): |
|
10
|
10
|
| і вина для узливання принось півгина в жертву, у приємні пахощі Господу. | и҆ вїна̀ на возлїѧ́нїе по́лъ і҆́на (мѣ́ры), прино́съ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ. |
|
11
|
11
|
| Так роби при кожному приношенні вола і барана й агнця із овець, або кіз; | Та́кѡ да сотвори́ши телцꙋ̀ є҆ди́номꙋ, и҆лѝ ѻ҆внꙋ̀ є҆ди́номꙋ, и҆лѝ а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ ѿ ѻ҆ве́цъ и҆лѝ ѿ ко́зъ: |
|
12
|
12
|
| за числом жертв, які ви приносите, так робіть при кожній, за числом їх. | по числꙋ̀ и҆́хъ, ꙗ҆̀же а҆́ще сотворитѐ, та́кѡ сотвори́те є҆ди́номꙋ по числꙋ̀ и҆́хъ. |
|
13
|
13
|
| Всякий тубілець так повинен робити це, приносячи жертву у приємні пахощі Господу; | Всѧ́къ тꙋзе́мецъ да сотвори́тъ та́кѡ сицєва́ѧ принестѝ приношє́нїѧ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ: |
|
14
|
14
|
| і якщо буде між вами жити прибулець, або хто б не був серед вас у роди ваші, і принесе жертву в приємні пахощі Господу, то і він повинен робити так, як ви робите; | а҆́ще же пришле́цъ въ ва́съ прибꙋ́детъ въ землѝ ва́шей, и҆лѝ и҆́же а҆́ще бꙋ́детъ въ ва́съ въ родѣ́хъ ва́шихъ, и҆ сотвори́тъ прино́съ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ, ꙗ҆́коже творитѐ вы̀, та́кѡ да сотвори́тъ. |
|
15
|
15
|
| для вас, громада [Господня], і для прибульця, що живе [у вас], устав один, устав вічний у роди ваші: що ви, те і прибулець нехай буде перед Господом; | Со́нме гдⷭ҇нь, зако́нъ є҆ди́нъ да бꙋ́детъ ва́мъ и҆ прише́лцємъ прилежа́щымъ въ ва́съ, зако́нъ вѣ́чный въ ро́ды ва́шѧ: ꙗ҆́коже вы̀, (*та́кѡ) и҆ пришле́цъ да бꙋ́детъ пред̾ гдⷭ҇емъ: |
|
16
|
16
|
| закон один і одні права нехай будуть для вас і для прибульця, що живе у вас. | зако́нъ є҆ди́нъ да бꙋ́детъ и҆ ѡ҆правда́нїе є҆ди́но да бꙋ́детъ ва́мъ и҆ прише́лцꙋ прилежа́щемꙋ въ ва́съ. |
|
17
|
17
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
18
|
18
|
| оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви увійдете в землю, в яку Я веду вас, | глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: є҆гда̀ вни́дете въ зе́млю, въ ню́же а҆́зъ ввождꙋ̀ ва́съ та́мѡ, |
|
19
|
19
|
| і будете їсти хліб тієї землі, то приносьте приношення Господу; | и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ ꙗ҆́сте ѿ хлѣ́бѡвъ землѝ (*тоѧ̀), ѿложи́те оу҆ча́стїе во ѿдѣле́нїе гдⷭ҇ꙋ: нача́токъ тѣ́ста ва́шегѡ, |
|
20
|
20
|
| від початків тіста вашого корж приносьте у приношення; приносьте його так, як приношення з току; | хлѣ́бъ ѿлꙋчи́те оу҆ча́стїе ѻ҆́ное: ꙗ҆́коже оу҆ча́стїе ѿ гꙋмна̀, |
|
21
|
21
|
| від початків тіста вашого віддавайте в приношення Господу в роди ваші. | та́кѡ ѿдѣли́те то́й хлѣ́бъ, нача́токъ тѣ́ста ва́шегѡ, и҆ дади́те гдⷭ҇ꙋ оу҆ча́стїе въ ро́ды ва́шѧ. |
|
22
|
22
|
| Якщо ж переступите з невідання і не виконаєте всіх цих заповідей, які проголосив Господь Мойсеєві, | Є҆гда́ же согрѣшитѐ и҆ не сотворитѐ всѣ́хъ за́повѣдїй си́хъ, и҆̀хже гл҃а гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, |
|
23
|
23
|
| всього, що заповів вам Господь [Бог] через Мойсея, від того дня, в який Господь заповів вам, і надалі в роди ваші, — | ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ къ ва́мъ рꙋко́ю мѡѷсе́овою, ѿ днѐ въ ѻ҆́ньже повелѣ̀ гдⷭ҇ь къ ва́мъ, и҆ пото́мъ въ ро́ды ва́шѧ, |
|
24
|
24
|
| то, коли з недогляду громади зроблена помилка, нехай уся громада принесе одного молодого вола [без вад] у всепалення, у приємні пахощі Господу, з хлібним приношенням й узливанням його, за уставом, і одного козла в жертву за гріх; | и҆ бꙋ́детъ а҆́ще ѿ ѻ҆че́съ со́нма сотвори́тсѧ нево́лею, и҆ да сотвори́тъ ве́сь со́нмъ телца̀ є҆ди́наго непоро́чна ѿ волѡ́въ во всесожже́нїе, въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ, и҆ же́ртвꙋ сегѡ̀, и҆ возлїѧ́нїе є҆гѡ̀ по оу҆ставле́нїю, и҆ козла̀ є҆ди́наго ѿ ко́зъ грѣха̀ ра́ди: |
|
25
|
25
|
| і очистить священик усю громаду синів Ізраїлевих, і буде прощено їм, тому що це була помилка, і вони принесли приношення своє в жертву Господу, і жертву за гріх свій перед Господом, за свою помилку; | и҆ да помо́литсѧ жре́цъ ѿ все́мъ со́нмѣ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ ѡ҆ста́витсѧ и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ нехотѣ́нїе є҆́сть: и҆ сі́и принесо́ша да́ръ сво́й, принесе́нїе гдⷭ҇ꙋ грѣха̀ ра́ди своегѡ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, нехотѣ́нїй ра́ди свои́хъ, |
|
26
|
26
|
| і буде прощено всій громаді синів Ізраїлевих і прибульцеві, який живе між ними, тому що весь народ зробив це помилково. | и҆ ѡ҆ста́витсѧ всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ прише́лцꙋ прилежа́щемꙋ въ ва́съ, ꙗ҆́кѡ всѣ̑мъ лю́демъ нехотѣ́нное. |
|
27
|
27
|
| Якщо ж один хто згрішить з невідання, то нехай принесе козу однолітню в жертву за гріх; | А҆́ще же дꙋша̀ є҆ди́на не хотѧ́щи согрѣши́тъ, да приведе́тъ ко́зꙋ є҆ди́нꙋ є҆динолѣ́тнꙋ грѣха̀ ра́ди: |
|
28
|
28
|
| і очистить священик душу, що зробила помилково гріх перед Господом, і очищена буде, і прощено буде їй; | и҆ да помо́литсѧ жре́цъ ѡ҆ дꙋшѝ нехотѣ́вшей и҆ согрѣ́шшей нехотѣ́нїемъ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ да помо́литсѧ ѡ҆ не́й, и҆ ѡ҆ста́витсѧ є҆́й. |
|
29
|
29
|
| один закон нехай буде для вас, як для природного жителя з синів Ізраїлевих, так і для прибульця, який живе у вас, якщо хто зробить що помилково. | Насе́лникꙋ (*землѝ) сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ прише́лцꙋ прилежа́щемꙋ въ ни́хъ, зако́нъ є҆ди́нъ да бꙋ́детъ и҆̀мъ, и҆́же а҆́ще сотвори́тъ не хотѧ́щь. |
|
30
|
30
|
| Якщо ж хто з тубільців, або з прибульців, зробить що зухвалою рукою, то він хулить Господа: знищиться душа та з народу свого, | И҆ дꙋша̀ ꙗ҆́же сотвори́тъ рꙋко́ю го́рдости ѿ тꙋзе́мєцъ и҆лѝ ѿ прише́лцєвъ, бг҃а сїѧ̀ разгнѣ́ваетъ, и҆ потреби́тсѧ дꙋша̀ та̀ ѿ люді́й свои́хъ: |
|
31
|
31
|
| бо слово Господнє він знехтував і заповідь Його порушив; знищиться душа та; гріх її на ній. | ꙗ҆́кѡ сло́во гдⷭ҇не презрѣ̀ и҆ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ разсы́па, сотре́нїемъ да сотре́тсѧ дꙋша̀ та̀: и҆ грѣ́хъ є҆ѧ̀ на не́й. |
|
32
|
32
|
| Коли сини Ізраїлеві були в пустелі, знайшли чоловіка, який збирав дрова в день суботи; | И҆ бѧ́хꙋ сы́нове і҆и҃лєвы въ пꙋсты́ни, и҆ ѡ҆брѣто́ша мꙋ́жа собира́юща дрова̀ въ де́нь сꙋббѡ́тный, |
|
33
|
33
|
| і привели його ті, які знайшли його, що збирав дрова [в день суботи] до Мойсея та Аарона і до всієї громади [синів Ізраїлевих]; | и҆ приведо́ша є҆го̀ ѡ҆брѣ́тшїи собира́юща дрова̀ въ де́нь сꙋббѡ́тный къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ и҆ ко всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, |
|
34
|
34
|
| і посадили його під варту, тому що не було ще визначено, що слід з ним зробити. | и҆ вверго́ша є҆го̀ въ темни́цꙋ: не совѣща́ша бо, что̀ сотворѧ́тъ є҆мꙋ̀. |
|
35
|
35
|
| І сказав Господь Мойсеєві: повинен умерти чоловік цей; нехай поб’є його камінням уся громада поза станом. | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: сме́ртїю да оу҆́мретъ человѣ́къ се́й, да побїе́те є҆го̀ ка́менїемъ ве́сь со́нмъ внѣ̀ полка̀. |
|
36
|
36
|
| І вивела його вся громада геть зі стану, і побили його камінням, і він помер, як повелів Господь Мойсею. | И҆ и҆зведо́ша є҆го̀ ве́сь со́нмъ внѣ̀ полка̀, и҆ поби́ша є҆го̀ ка́менїемъ ве́сь со́нмъ внѣ̀ полка̀, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. |
|
37
|
37
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
38
|
38
|
| оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм, щоб вони робили собі китиці на краях одягу свого в роди їх, і в китиці, що на краях, вставляли нитки з блакитної вовни; | глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши и҆̀мъ: и҆ да сотворѧ́тъ себѣ̀ рѧ̑сны на воскри́лїихъ ри́зъ свои́хъ въ ро́ды своѧ̑: и҆ возложи́те на рѧ̑сны воскри́лїй прѧде́нїе си́нее, |
|
39
|
39
|
| і будуть вони в китицях у вас для того, щоб ви, дивлячись на них, згадували всі заповіді Господні, і виконували їх, і не ходили услід серця вашого й очей ваших, які тягнуть вас до блудодійства, | и҆ бꙋ́детъ ва́мъ на рѧ́снахъ: и҆ оу҆́зрите и҆̀хъ, и҆ воспомѧне́те всѧ̑ за́пѡвѣди гдⷭ҇ни и҆ сотвори́те ѧ҆̀, и҆ не разврати́тесѧ в̾слѣ́дъ мы́слей свои́хъ и҆ в̾слѣ́дъ ѻ҆че́съ ва́шихъ, и҆́миже вы̀ соблꙋди́сте в̾слѣ́дъ и҆́хъ: |
|
40
|
40
|
| щоб ви пам’ятали і виконували всі заповіді Мої і були святі перед Богом вашим. | ꙗ҆́кѡ да помѧне́те и҆ сотворитѐ всѧ̑ за́пѡвѣди моѧ̑, и҆ бꙋ́дете ст҃и бг҃ꙋ ва́шемꙋ: |
|
41
|
41
|
| Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб бути вашим Богом: Я Господь, Бог ваш. | а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, и҆зведы́й ва́съ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, бы́ти ва́мъ бг҃ъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ. |
|
Глава 16
|
Глава́ ѕ҃і
|
|
1
|
1
|
| Корей, син Іцгара, син Каафів, син Левія, і Дафан і Авирон, сини Елиава, й Авнан, син Фалефа, сини Рувимові, | И҆ глаго́ла коре́й, сы́нъ і҆ссаа́ра сы́на каа́ѳа сы́на леѵі́ина, и҆ даѳа́нъ и҆ а҆вїрѡ́нъ, сы́нове є҆лїа̑вли, и҆ а҆ѵна́нъ сы́нъ фале́ѳа сы́на рꙋви́млѧ: |
|
2
|
2
|
| повстали проти Мойсея, і з ними із синів Ізраїлевих двісті п’ятдесят мужів, начальники громади, яких закликали на зібрання, люди вельможні. | и҆ воста́ша на мѡѷсе́а, и҆ мꙋ̑жи сынѡ́въ і҆и҃левыхъ двѣ́сти и҆ пѧтьдесѧ́тъ нача̑лницы со́нма, сѷгкли́тики совѣ́та и҆ мꙋ̑жи и҆мени́ти. |
|
3
|
3
|
| І зібралися проти Мойсея й Аарона і сказали їм: досить вам; уся громада, усі святі, і серед них Господь! чому ж ви ставите себе вище народу Господнього? | Совоста́ша на мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на и҆ рѣ́ша къ ни̑мъ: довлѣ́етъ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ ве́сь со́нмъ всѝ ст҃и, и҆ въ ни́хъ гдⷭ҇ь: и҆ чесѡ̀ ра́ди востае́те на со́нмъ гдⷭ҇нь; |
|
4
|
4
|
| Мойсей, почувши це, упав на лице своє | И҆ слы́шавъ мѡѷсе́й, падѐ ни́цъ. |
|
5
|
5
|
| і сказав Корею і всім спільникам його, говорячи: завтра покаже Господь, хто Його, і хто святий, щоб наблизити його до Себе; і кого Він обере, того і наблизить до Себе; | И҆ глаго́ла къ коре́ю и҆ ко всемꙋ̀ со́нмꙋ є҆гѡ̀, глаго́лѧ: соглѧ́да и҆ позна̀ гдⷭ҇ь сꙋ́щихъ є҆гѡ̀ и҆ ст҃ы́хъ, и҆ приведѐ къ себѣ̀: и҆ и҆́хже не и҆збра̀ себѣ̀, не приведѐ къ себѣ̀: |
|
6
|
6
|
| ось що зробіть: Корей і всі спільники його візьміть собі кадильниці | сїѐ сотвори́те: возми́те себѣ̀ са́ми кади́лники, коре́й и҆ ве́сь со́нмъ є҆гѡ̀, |
|
7
|
7
|
| і завтра покладіть у них вогонь і всипите в них куріння перед Господом; і кого обере Господь, той і буде святий. Годі вам, сини Левіїни! | и҆ вложи́те ѻ҆́гнь въ нѧ̀, и҆ вложи́те въ нѧ̀ ѳѷмїа́мъ пред̾ гдⷭ҇емъ оу҆́трѣ: и҆ бꙋ́детъ мꙋ́жъ, є҆го́же а҆́ще и҆збере́тъ гдⷭ҇ь, се́й ст҃ъ: да довлѣ́ютъ ва́мъ сы́нове леѵі̑ины. |
|
8
|
8
|
| І сказав Мойсей Корею: послухайте, сини Левія! | И҆ речѐ мѡѷсе́й коре́ю: послꙋ́шайте менѐ, сы́нове леѵі̑ини: |
|
9
|
9
|
| невже мало вам того, що Бог Ізраїлів відокремив вас від суспільства Ізраїльського і наблизив вас до Себе, щоб ви виконували служби при скинії Господній і стояли перед громадою [Господньою], щоб служити їй? | є҆да̀ ма́ло є҆́сть сїѐ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ ѿлꙋчѝ ва́съ бг҃ъ ѿ со́нма і҆и҃лева и҆ приведѐ ва́съ къ себѣ̀ слꙋжи́ти слꙋ̑жбы въ ски́нїи гдⷭ҇ни и҆ стоѧ́ти пред̾ со́нмомъ гдⷭ҇нимъ, є҆́же слꙋжи́ти и҆̀мъ; |
|
10
|
10
|
| Він наблизив тебе і з тобою всіх братів твоїх, синів Левія, і ви домагаєтеся ще й священства. | и҆ приведе́ тѧ и҆ всю̀ бра́тїю твою̀, сы́ны леѵі̑ины съ тобо́ю, и҆ про́сите свѧще́нствовати; |
|
11
|
11
|
| Отже, ти й уся твоя громада зібралися проти Господа. Що Аарон, що ви нарікаєте на нього? | та́кѡ ты̀ и҆ ве́сь со́нмъ тво́й собра́вшїйсѧ на бг҃а: и҆ а҆арѡ́нъ кто́ є҆сть, ꙗ҆́кѡ ро́пщете на́нь; |
|
12
|
12
|
| І послав Мойсей покликати Дафана й Авирона, синів Елиава. Але вони сказали: не підемо! | И҆ посла̀ мѡѷсе́й призва́ти даѳа́на и҆ а҆вїрѡ́на, сы́ны є҆лїа̑вли. И҆ рѣ́ша: не и҆́демъ: |
|
13
|
13
|
| хіба мало того, що ти вивів нас із землі, в якій тече молоко і мед, щоб погубити нас у пустелі? і ти ще хочеш панувати над нами! | є҆да̀ ма́ло сѐ, ꙗ҆́кѡ и҆зве́лъ є҆сѝ ны̀ и҆з̾ землѝ кипѧ́щїѧ млеко́мъ и҆ ме́домъ, є҆́же погꙋби́ти на́съ въ пꙋсты́ни, ꙗ҆́кѡ владѣ́еши на́ми; кнѧ́зь є҆сѝ: |
|
14
|
14
|
| чи привів ти нас у землю, де тече молоко і мед, і чи дав нам у володіння поля і виноградники? очі людей цих ти хочеш засліпити? не підемо! | и҆ ты́ ли въ зе́млю кипѧ́щꙋю ме́домъ и҆ млеко́мъ вве́лъ є҆сѝ на́съ и҆ да́лъ є҆сѝ на́мъ ча́сть села̀ и҆ вїногра́да; ѻ҆́чи человѣ̑къ тѣ́хъ и҆сткнꙋ́лъ є҆сѝ: не и҆́демъ. |
|
15
|
15
|
| Мойсей дуже засмутився і сказав Господу: не звертай погляду Твого на приношення їхні; я не взяв у жодного з них осла і не зробив зла жодному з них. | И҆ ѡ҆тѧгча̀ мѡѷсе́й гнѣ́вомъ ѕѣлѡ̀ и҆ речѐ къ гдⷭ҇ꙋ: не внемлѝ на же́ртвꙋ и҆́хъ: ни є҆ди́нагѡ похотѣ́нїѧ ѿ ни́хъ прїѧ́хъ, нижѐ ѡ҆ѕло́бихъ кого̀ ѿ ни́хъ. |
|
16
|
16
|
| І сказав Мойсей Корею: завтра ти й уся громада твоя будьте перед лицем Господа, ти, вони й Аарон; | И҆ речѐ мѡѷсе́й къ коре́ю: ѡ҆свѧтѝ со́нмъ тво́й, и҆ бꙋ́дите гото́ви пред̾ гдⷭ҇а ты̀ и҆ а҆арѡ́нъ и҆ ѻ҆нѝ заꙋ́тра: |
|
17
|
17
|
| і візьміть кожен свою кадильницю, і покладіть у них куріння, і принесіть перед лице Господнє кожен свою кадильницю, двісті п’ятдесят кадильниць; ти й Аарон, кожен свою кадильницю. | и҆ возми́те кі́йждо кади́лникъ сво́й, и҆ возложи́те на нѧ̀ ѳѷмїа́мъ, и҆ принеси́те пред̾ гдⷭ҇а кі́йждо кади́лникъ сво́й, двѣ́сти и҆ пѧтьдесѧ́тъ кади́лникѡвъ, и҆ ты̀ и҆ а҆арѡ́нъ кі́йждо кади́лникъ сво́й. |
|
18
|
18
|
| І взяв кожен свою кадильницю, і поклали в них вогню, і всипали в них куріння, і стали при вході у скинію зібрання; також і Мойсей і Аарон. | И҆ взѧ́ша кі́йждо сво́й кади́лникъ, и҆ возложи́ша на нѧ̀ ѻ҆́гнь, и҆ вложи́ша въ нѧ̀ ѳѷмїа́мъ, и҆ ста́ша пред̾ две́рьми ски́нїи свидѣ́нїѧ мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ. |
|
19
|
19
|
| І зібрав проти них Корей усю громаду до входу в скинію зібрання. І з’явилася слава Господня всій громаді. | И҆ собра̀ на нѧ̀ коре́й ве́сь со́нмъ сво́й пред̾ две́рьми ски́нїи свидѣ́нїѧ: и҆ ꙗ҆ви́сѧ сла́ва гдⷭ҇нѧ всемꙋ̀ со́нмꙋ. |
|
20
|
20
|
| І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ: |
|
21
|
21
|
| відокремтеся від громади цієї, і Я знищу їх умить. | ѿстꙋпи́те кі́йждо ѿ среды̀ со́нма сегѡ̀, и҆ потреблю̀ ѧ҆̀ а҆́бїе. |
|
22
|
22
|
| Вони ж упали на лиця свої і сказали: Боже, Боже духів усякої плоті! одна людина згрішила, і Ти гніваєшся на всю громаду? | И҆ падо́ста на ли́ца своѧ̑ и҆ реко́ста: бж҃е, бж҃е дꙋхѡ́въ и҆ всѧ́кїѧ пло́ти: а҆́ще человѣ́къ є҆ди́нъ согрѣшѝ, на ве́сь ли со́нмъ гнѣ́въ гдⷭ҇нь; |
|
23
|
23
|
| і сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
24
|
24
|
| скажи громаді: відступіть з усіх боків від житла Корея, Дафана й Авирона. | рцы̀ со́нмꙋ, глаго́лѧ: ѿстꙋпи́те ѡ҆́крестъ ѿ со́нма коре́ева и҆ даѳа́нѧ и҆ а҆вїрѡ́нѧ. |
|
25
|
25
|
| І встав Мойсей, і пішов до Дафана й Авирона, і за ним пішли старійшини Ізраїлеві. | И҆ воста̀ мѡѷсе́й, и҆ и҆́де къ даѳа́нꙋ и҆ а҆вїрѡ́нꙋ: и҆ и҆до́ша съ ни́мъ всѝ ста́рцы і҆и҃лтестїи. |
|
26
|
26
|
| І сказав громаді: відійдіть від наметів нечестивих людей цих, і не доторкайтеся ні до чого, що належить їм, щоб не загинути вам [разом] у всіх гріхах їхніх. | И҆ речѐ къ со́нмꙋ, глаго́лѧ: ѿстꙋпи́те ѿ кꙋ́щъ человѣ̑къ жестокосе́рдыхъ си́хъ, и҆ не прикосни́тесѧ ко всѣ̑мъ, є҆ли̑ка сꙋ́ть и҆̀мъ, да не поги́бнете кꙋ́пнѡ во все́мъ грѣсѣ̀ и҆́хъ. |
|
27
|
27
|
| І відійшли вони з усіх боків від житла Корея, Дафана й Авирона; а Дафан і Авирон вийшли і стояли біля дверей наметів своїх з дружинами своїми і синами своїми і з малими дітьми своїми. | И҆ ѿстꙋпи́ша ѿ кꙋ́щъ коре́а и҆ даѳа́на и҆ а҆вїрѡ́на ѡ҆́крестъ: даѳа́нъ же и҆ а҆вїрѡ́нъ и҆зыдо́ста и҆ ста́ста пред̾ две́рьми кꙋ́щъ свои́хъ, и҆ жєны̀ и҆́хъ, и҆ дѣ́ти и҆́хъ и҆ и҆мѣ́нїе и҆́хъ. |
|
28
|
28
|
| І сказав Мойсей: з цього довідаєтеся, що Господь послав мене робити всі діла ці, не за своєю волею [я роблю це]: | И҆ речѐ мѡѷсе́й: въ се́мъ позна́ете, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь посла́ мѧ сотвори́ти всѧ̑ дѣла̀ сїѧ̑, ꙗ҆́кѡ не ѿ себє̀ (а҆́зъ творю̀ сїѧ̑): |
|
29
|
29
|
| якщо вони помруть, як помирають усі люди, і спостигне таке покарання, яке спостигає всіх людей, то не Господь послав мене; | а҆́ще сме́ртїю всѣ́хъ люді́й оу҆́мрꙋтъ сі́и, и҆ а҆́ще по присѣще́нїю всѣ́хъ человѣ̑къ посѣще́нїе бꙋ́детъ и҆́хъ, то̀ не гдⷭ҇ь посла̀ менѐ: |
|
30
|
30
|
| а якщо Господь сотворить надзвичайне, і земля розверзне вуста свої і поглине їх [і доми їх і намети їх] і усе, що в них, і вони живими зійдуть у пекло, то знайте, що люди ці знехтували Господа. | но ꙗ҆́внѡ пока́жетъ гдⷭ҇ь, и҆ ѿве́рзши землѧ̀ оу҆ста̀ своѧ̑ пожре́тъ ѧ҆̀ и҆ до́мы и҆́хъ, и҆ кꙋ́щы и҆́хъ и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка сꙋ́ть и҆́хъ, и҆ сни́дꙋтъ жи́ви во а҆́дъ, и҆ оу҆вѣ́дите, ꙗ҆́кѡ разгнѣ́ваша человѣ́цы сі́и гдⷭ҇а. |
|
31
|
31
|
| Лиш тільки він сказав слова ці, розсілася земля під ними; | Є҆гда́ же преста̀ глаго́лѧ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑, разсѣ́десѧ землѧ̀ под̾ нога́ми и҆́хъ: |
|
32
|
32
|
| і розверзла земля вуста свої, і поглинула їх і доми їх, і всіх людей Кореєвих і все майно; | и҆ разве́рзесѧ землѧ̀, и҆ пожрѐ ѧ҆̀ и҆ до́мы и҆́хъ, и҆ всѧ̑ лю́ди сꙋ́щыѧ съ коре́омъ, и҆ скоты̀ и҆́хъ: |
|
33
|
33
|
| і зійшли вони з усім, що належало їм, живими в пекло, і покрила їх земля, і загинули вони із середовища громади. | и҆ снидо́ша ті́и, и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка сꙋ́ть и҆́хъ, жи́ви во а҆́дъ, и҆ покры̀ и҆̀хъ землѧ̀, и҆ погибо́ша ѿ среды̀ со́нма: |
|
34
|
34
|
| І всі ізраїльтяни, які були навколо них, побігли волаючи, щоб, говорили вони, і нас не поглинула земля. | и҆ ве́сь і҆и҃ль, и҆ и҆̀же ѡ҆́крестъ и҆́хъ, ѿбѣго́ша ѿ во́плѧ и҆́хъ, занѐ реко́ша, глаго́люще: да не пожре́тъ на́съ землѧ̀. |
|
35
|
35
|
| І вийшов вогонь від Господа і пожер тих двісті п’ятдесят мужів, що принесли куріння. | И҆ ѻ҆́гнь и҆зы́де ѿ гдⷭ҇а и҆ поѧдѐ двѣ́сти и҆ пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й прине́сшихъ ѳѷмїа́мъ. |
|
36
|
36
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю |
|
37
|
37
|
| скажи Єлеазару, сину Аарона, священикові, нехай він збере [мідні] кадильниці спалених і вогонь викине геть; бо освятилися | и҆ ко є҆леаза́рꙋ сы́нꙋ а҆арѡ́новꙋ жерцꙋ̀: собери́те кади́лники мѣ̑дѧныѧ ѿ среды̀ и҆згорѣ́вшихъ, и҆ ѻ҆́гнь чꙋжді́й се́й разсы́плите та́мѡ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆свѧти́шасѧ кади́лницы грѣ́шныхъ си́хъ въ дꙋша́хъ и҆́хъ: |
|
38
|
38
|
| кадильниці грішників цих смертю їх, і нехай розіб’ють їх на листи для покриття жертовника, бо вони принесли їх перед лице Господа, і вони зробилися освяченими; і будуть вони знаменням для синів Ізраїлевих. | и҆ сотвори́те ѧ҆̀ дщи̑цы кѡ́ваны, ѡ҆бложе́нїе оу҆ ѻ҆лтарѧ̀, ꙗ҆́кѡ принесо́шасѧ пред̾ гдⷭ҇а и҆ ѡ҆свѧти́шасѧ, и҆ бы́ша въ зна́менїе сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ. |
|
39
|
39
|
| І взяв Єлеазар священик мідні кадильниці, які принесли спалені, і розбили їх на листи для покриття жертовника, | И҆ взѧ̀ є҆леаза́ръ сы́нъ а҆арѡ́на жерца̀ кади́лники мѣ̑дѧныѧ, є҆ли̑ки принесо́ша и҆згорѣ́вшїи, и҆ ѡ҆бложи́ша ѧ҆̀ во ѡ҆бложе́нїе ѻ҆лтарѧ̀, |
|
40
|
40
|
| у пам’ять синам Ізраїлевим, щоб ніхто сторонній, який не від сімені Аарона, не приступав приносити кадіння перед лице Господнє, і не було з ним того, що з Кореєм і спільниками його, як говорив йому Господь через Мойсея. | въ па́мѧть сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, ꙗ҆́кѡ да никто́же прїи́детъ и҆ноплеме́нникъ, и҆́же нѣ́сть ѿ сѣ́мене а҆арѡ́нѧ, є҆́же возложи́ти ѳѷмїа́мъ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ да не бꙋ́детъ, ꙗ҆́коже коре́й и҆ совѣ̑тницы є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже гл҃а є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь рꙋко́ю мѡѷсе́овою. |
|
41
|
41
|
| На другий день уся громада синів Ізраїлевих нарікала на Мойсея й Аарона і говорила: ви умертвили народ Господній. | И҆ возропта́ша сы́нове і҆и҃лтестїи на оу҆́трїе на мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на, глаго́люще: вы̀ и҆зби́сте лю́ди гдⷭ҇ни. |
|
42
|
42
|
| І коли зібралася громада проти Мойсея й Аарона, вони обернулися до скинії зібрання, і ось, хмара покрила її, і з’явилася слава Господня. | И҆ бы́сть є҆гда̀ нападѐ со́нмъ на мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на, и҆ оу҆стреми́шасѧ къ ски́нїи свидѣ́нїѧ: |
|
43
|
43
|
| І прийшов Мойсей і Аарон до скинії зібрання. | и҆ покры̀ ѻ҆́нꙋю ѡ҆́блакъ, и҆ ꙗ҆ви́сѧ сла́ва гдⷭ҇нѧ: и҆ вни́де мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ пред̾ ски́нїю свидѣ́нїѧ. |
|
44
|
44
|
| І сказав Господь Мойсеєві [й Аарону], говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ: |
|
45
|
45
|
| відстороніться від громади цієї, і Я знищу їх умить. Але вони впали на лиця свої. | оу҆стꙋпи́те ѿ среды̀ со́нма сегѡ̀, и҆ потреблю̀ ѧ҆̀ є҆ди́ницею. И҆ падо́ста на ли́ца своѧ̑. |
|
46
|
46
|
| І сказав Мойсей Аарону: візьми кадильницю і поклади в неї вогню з жертовника і всип куріння, і неси швидше до громади і заступи їх, тому що вийшов гнів від Господа, [і] почалось ураження. | И҆ речѐ мѡѷсе́й ко а҆арѡ́нꙋ: возмѝ кади́лникъ, и҆ вложѝ въ него̀ ѻ҆́гнь ѿ ѻ҆лтарѧ̀, и҆ возложѝ на́нь ѳѷмїа́мъ, и҆ понесѝ ско́рѡ въ по́лкъ, и҆ помоли́сѧ ѡ҆ ни́хъ: и҆зы́де бо гнѣ́въ ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ, и҆ нача̀ гꙋби́ти лю́ди. |
|
47
|
47
|
| І взяв Аарон, як сказав Мойсей, і побіг у середовище громади, і ось, уже почалось ураження в народі. І він поклав куріння і заступив народ; | И҆ взѧ̀ а҆арѡ́нъ, ꙗ҆́коже глаго́ла є҆мꙋ̀ мѡѷсе́й, и҆ течѐ въ со́нмъ, оу҆же́ бо нача́сѧ па́гꙋба въ лю́дехъ: и҆ возложѝ ѳѷмїа́мъ, и҆ помоли́сѧ ѡ҆ лю́дехъ: |
|
48
|
48
|
| став він між мертвими й живими, й ураження припинилося. | и҆ ста̀ междꙋ̀ ме́ртвыми и҆ живы́ми, и҆ преста̀ па́гꙋба. |
|
49
|
49
|
| І померло від ураження чотирнадцять тисяч сімсот чоловік, крім померлих у справі Кореєвій. | И҆ бы́сть оу҆ме́ршихъ въ па́гꙋбѣ четырена́десѧть ты́сѧщъ и҆ се́дмь сѡ́тъ, кромѣ̀ оу҆ме́ршихъ коре́а ра́ди. |
|
50
|
50
|
| І повернувся Аарон до Мойсея, до входу в скинію зібрання, після того, як ураження припинилося. | И҆ возврати́сѧ а҆арѡ́нъ къ мѡѷсе́ю, къ две́ремъ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ преста̀ па́гꙋба. |
|
Глава 17
|
Глава́ з҃і
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| скажи синам Ізраїлевим і візьми в них по жезлу від коліна, від усіх начальників їхніх за колінами, дванадцять жезлів, і кожного ім’я напиши на жезлі його; | глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ возмѝ ѿ ни́хъ по є҆ди́номꙋ жезлꙋ̀, же́злъ ѿ всѣ́хъ кнѧзе́й и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чества и҆́хъ, двана́десѧть жезлѡ́въ, и҆́мѧ же коегѡ́ждо напишѝ на жезлѣ̀ є҆гѡ̀, |
|
3
|
3
|
| ім’я Аарона напиши на жезлі Левія, бо один жезл від начальника коліна їхнього [повинні вони дати]; | и҆ и҆́мѧ а҆арѡ́не напишѝ на жезлѣ̀ леѵі́инѣ: є҆́сть бо же́злъ є҆ди́нъ: по пле́мени до́мꙋ ѻ҆те́чествъ свои́хъ да дадѧ́тъ: |
|
4
|
4
|
| і поклади їх у скинії зібрання, перед ковчегом одкровення, де явлюся Я вам; | и҆ да положи́ши и҆̀хъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ, прѧ́мѡ свидѣ́нїю, въ ни́хже ꙗ҆влю́сѧ тебѣ̀ тꙋ̀: |
|
5
|
5
|
| і кого Я оберу, того жезл розцвіте; і так Я заспокою ремство синів Ізраїлевих, яким вони нарікають на вас. | и҆ бꙋ́детъ человѣ́къ, є҆го́же а҆́ще и҆зберꙋ̀, же́злъ є҆гѡ̀ прозѧ́бнетъ: и҆ ѿимꙋ̀ ѿ менє̀ ропта́нїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆ли̑ка сі́и ро́пщꙋтъ на вы̀. |
|
6
|
6
|
| І сказав Мойсей синам Ізраїлевим, і дали йому всі начальники їхні, від кожного начальника по жезлу, за колінами їхніми дванадцять жезлів, і жезл Ааронів був серед жезлів їхніх. | И҆ глаго́ла мѡѷсе́й сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: и҆ да́ша є҆мꙋ̀ всѝ кнѧ̑зи и҆́хъ по жезлꙋ̀, кнѧ́зѧ є҆ди́нагѡ же́злъ, по кнѧже́нїю, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, двана́десѧть жезлѡ́въ: и҆ же́злъ а҆арѡ́нь посредѣ̀ жезлѡ́въ и҆́хъ. |
|
7
|
7
|
| І поклав Мойсей жезли перед лицем Господа в скинії одкровення. | И҆ положѝ мѡѷсе́й жезлы̀ пред̾ гдⷭ҇емъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ. |
|
8
|
8
|
| На другий день увійшов Мойсей [і Аарон] у скинію одкровення, і ось, жезл Ааронів, від дому Левіїного, розцвів, пустив бруньки, дав цвіт і приніс мигдалини. | И҆ бы́сть на оу҆́трїе, и҆ вни́де мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ: и҆ сѐ, прозѧбѐ же́злъ а҆арѡ́нь въ домꙋ̀ леѵі́инѣ, и҆ и҆зрастѝ вѣ́твь, и҆ процвѣто́ша цвѣ́ти, и҆ и҆зрастѝ ѻ҆рѣ́хи: |
|
9
|
9
|
| І виніс Мойсей усі жезли від лиця Господнього до всіх синів Ізраїлевих. І побачили вони це і взяли кожен свій жезл. | и҆ и҆знесѐ мѡѷсе́й всѧ̑ жезлы̀ ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ ко всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: и҆ ви́дѣша, и҆ взѧ̀ кі́йждо же́злъ сво́й. |
|
10
|
10
|
| І сказав Господь Мойсеєві: поклади знову жезл Ааронів перед ковчегом одкровення для збереження, на знамення для непокірливих, щоб припинилося ремство їх на Мене, і вони не вмирали. | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: ѿложѝ же́злъ а҆арѡ́нь пред̾ свидѣ́нїемъ въ сохране́нїе, въ зна́менїе сынѡ́въ ѡ҆слꙋшли́выхъ: и҆ да преста́нетъ ропта́нїе и҆́хъ ѿ менє̀, и҆ не и҆́змрꙋтъ. |
|
11
|
11
|
| Мойсей зробив це; як повелів йому Господь, так він і зробив. | И҆ сотворѝ мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, та́кѡ сотвори́ша. |
|
12
|
12
|
| І сказали сини Ізраїлеві Мойсеєві: ось, ми вмираємо, гинемо, усі гинемо! | И҆ реко́ша сы́нове і҆и҃лєвы къ мѡѷсе́ю, глаго́люще: сѐ, потреби́хомсѧ, погибо́хомъ, и҆счезо́хомъ: |
|
13
|
13
|
| усякий, хто наближається до скинії Господньої, помирає: чи не доведеться всім нам померти? | всѧ́къ прикаса́ѧйсѧ ко ски́нїи свидѣ́нїѧ гдⷭ҇нѧ оу҆мира́етъ: да́же до конца́ ли оу҆мира́юще поги́бнемъ; |
|
Глава 18
|
Глава́ и҃і
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь Аарону: ти і сини твої і дім батька твого з тобою понесете на собі гріх за недбалість у святилищі; і ти і сини твої з тобою понесете на собі гріх за несправність у священстві вашому. | И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ: ты̀ и҆ сы́нове твоѝ, и҆ до́мъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ съ тобо́ю, возми́те грѣхѝ ст҃ы́хъ, ты́ же и҆ сы́нове твоѝ возми́те грѣхѝ жре́чества ва́шегѡ: |
|
2
|
2
|
| Також і братів твоїх, коліно Левіїне, плем’я батька твого, візьми собі: нехай вони будуть при тобі і служать тобі, а ти і сини твої з тобою будете при скинії одкровення; | и҆ бра́тїю твою̀, пле́мѧ леѵі́ино, со́нмъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ приведѝ къ себѣ̀, и҆ да приложа́тсѧ къ тебѣ̀, и҆ да слꙋ́жатъ тебѣ̀, и҆ ты̀ и҆ сы́нове твоѝ съ тобо́ю пред̾ ски́нїею свидѣ́нїѧ, |
|
3
|
3
|
| нехай вони відправляють службу тобі і службу в усій скинії; тільки щоб не приступали до речей святилища і до жертовника, щоб не померти і їм і вам. | и҆ да блюдꙋ́тъ стражбы̑ твоѧ̑ и҆ стражбы̑ ски́нїи: то́кмѡ къ сосꙋ́дѡмъ ст҃ы̑мъ и҆ ко ѻ҆лтарю̀ да не пристꙋпа́ютъ, да не и҆́змрꙋтъ и҆ сі́и, и҆ вы̀: |
|
4
|
4
|
| Нехай вони будуть при тобі і відправляють службу в скинії зібрання, усі роботи по скинії; а сторонній не повинен наближатися до вас. | и҆ приложа́тсѧ къ тебѣ̀ и҆ да блюдꙋ́тъ стражбы̑ ски́нїи свидѣ́нїѧ по всѣ̑мъ слꙋ́жбамъ ски́нїи, и҆ и҆ноплеме́нникъ да не пристꙋ́питъ къ тебѣ̀: |
|
5
|
5
|
| Так відправляйте службу у святилищі і при жертовнику, щоб не було надалі гніву на синів Ізраїлевих; | и҆ соблюде́те стражбы̑ ст҃ы́хъ и҆ стражбы̑ ѻ҆лтарѧ̀, и҆ не бꙋ́детъ ктомꙋ̀ гнѣ́ва на сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ: |
|
6
|
6
|
| бо братів ваших, левитів, Я взяв від синів Ізраїлевих і дав їх вам, у дар Господу, для відправляння служби при скинії зібрання; | и҆ а҆́зъ взѧ́хъ бра́тїю ва́шꙋ леѵі́ты ѿ среды̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ да́ръ да́нный гдⷭ҇ꙋ слꙋжи́ти слꙋ̑жбы ски́нїи свидѣ́нїѧ. |
|
7
|
7
|
| і ти і сини твої з тобою пильнуйте священство ваше в усьому, що належить жертовнику і що всередині за завісою, і служіть; вам даю Я в дар службу священства, а сторонній, який приступить, відданий буде на смерть. | И҆ ты̀ и҆ сы́нове твоѝ съ тобо́ю сохрани́те жре́чество ва́ше по всемꙋ̀ ѡ҆́бразꙋ ѻ҆лтарѧ̀, и҆ є҆́же внꙋ́трь завѣ́сы, и҆ да слꙋ́жите слꙋ̑жбы въ да́ръ жре́чества ва́шегѡ: и҆ и҆ноплеме́нникъ пристꙋпа́ѧй оу҆́мретъ. |
|
8
|
8
|
| І сказав Господь Аарону: ось, Я доручаю тобі спостерігати за приношеннями Мені; від усього, що посвячується синами Ізраїлевими, Я дав тобі і синам твоїм, заради священства вашого, уставом вічним; | И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко а҆арѡ́нꙋ: и҆ сѐ, а҆́зъ да́хъ ва́мъ снабдѣ́нїе нача́ткѡвъ мои́хъ ѿ всѣ́хъ ѡ҆свѧще́нныхъ мнѣ̀ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: тебѣ̀ да́хъ ѧ҆̀ въ че́сть, и҆ сынѡ́мъ твои̑мъ по тебѣ̀ зако́ннѡ вѣ́чнѡ: |
|
9
|
9
|
| ось, що належить тобі зі святинь великих, від того, що спалюється: усяке приношення їхнє хлібне, і всяка жертва їхня за гріх, і всяка жертва їхня за провину, що вони принесуть Мені; це велика святиня тобі і синам твоїм. | и҆ сїѐ да бꙋ́детъ ва́мъ ѿ ѡ҆свѧще́нныхъ ст҃ы́хъ приноше́нїй, ѿ всѣ́хъ дарѡ́въ и҆́хъ и҆ ѿ всѣ́хъ же́ртвъ и҆́хъ, и҆ ѿ всѧ́кагѡ престꙋпле́нїѧ и҆́хъ и҆ ѿ всѣ́хъ грѣ̑хъ и҆́хъ, є҆ли̑ка ѿдаю́тъ мнѣ̀, ѿ всѣ́хъ ст҃ы́нь, тебѣ̀ да бꙋ́дꙋтъ и҆ сынѡ́мъ твои̑мъ. |
|
10
|
10
|
| На найсвятішому місці їжте це; усі чоловічої статі можуть їсти, [ти і сини твої]; це нехай буде святинею для тебе. | Во ст҃ѣ́мъ ст҃ы́хъ ꙗ҆ди́те ѧ҆̀: всѧ́къ мꙋ́жескїй по́лъ да ꙗ҆́стъ ѧ҆̀, ты̀ и҆ сы́нове твоѝ: ст҃а бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀. |
|
11
|
11
|
| І ось, що тобі з приношень дарів їхніх: усі приношення синів Ізраїлевих Я дав тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з тобою, уставом вічним; усякий чистий у домі твоєму може їсти це. | И҆ сїѐ да бꙋ́детъ ва́мъ ѿ нача́ткѡвъ даѧ́нїй и҆́хъ, ѿ всѣ́хъ возложе́нїй сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: тебѣ̀ да́хъ ѧ҆̀, и҆ сынѡ́мъ твои̑мъ и҆ дще́ремъ твои̑мъ съ тобо́ю, зако́ннѡ вѣ́чнѡ: всѧ́къ чи́стый въ домꙋ̀ твое́мъ да ꙗ҆́стъ ѧ҆̀. |
|
12
|
12
|
| Усе краще з єлею і все краще з винограду і хліба, початки їх, що вони дають Господу, Я віддав тобі; | Всѧ́къ нача́токъ є҆ле́а, и҆ всѧ́къ нача́токъ вїна̀ и҆ пшени́цы, нача́токъ и҆́хъ, є҆ли̑ка а҆́ще ѿдадѧ́тъ гдⷭ҇ꙋ, тебѣ̀ да́хъ ѧ҆̀: перворѡ́днаѧ всѧ̑ є҆ли̑ка въ землѝ и҆́хъ, є҆ли̑ка а҆́ще принесꙋ́тъ гдⷭ҇ꙋ, тебѣ̀ да бꙋ́дꙋтъ: |
|
13
|
13
|
| усі перші плоди землі їх, що вони принесуть Господу, нехай будуть твоїми; усякий чистий у домі твоєму може їсти це. | всѧ́къ чи́стый въ домꙋ̀ твое́мъ да ꙗ҆́стъ ѧ҆̀. |
|
14
|
14
|
| Усе закляте в землі Ізраїлевій нехай буде твоїм. | Всѧ́ко ѡ҆свѧще́нное въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ тебѣ̀ да бꙋ́детъ, |
|
15
|
15
|
| Усе, що розкриває утробу в усякій плоті, що приносять Господу, з людей і з худоби, нехай буде твоїм; тільки первісток з людей повинен бути викупленим, і первородне з худоби нечистої повинне бути викупленим; | и҆ всѧ́кое разверза́ющее всѧ̑ка ложесна̀ ѿ всѧ́кїѧ пло́ти, є҆ли̑ка прино́сѧтъ гдⷭ҇ꙋ, ѿ человѣ́ка до скота̀, тебѣ̀ да бꙋ́дꙋтъ: но то́кмѡ и҆скꙋпле́нїемъ и҆скꙋ́пѧтсѧ пе́рвенцы человѣ́честїи, и҆ пе́рвенцы скотѡ́въ нечи́стыхъ да и҆скꙋ́пѧтсѧ: |
|
16
|
16
|
| а викуп за них: починаючи від одного місяця, за оцінкою твоєю, бери викуп п’ять сиклів срібла, за сиклем священним, який у двадцять гер; | и҆ и҆скꙋ́пъ є҆гѡ̀ ѿ є҆ди́нагѡ мцⷭ҇а, сцѣне́нїе пѧ́ть сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: два́десѧть мѣ́дницъ є҆́сть: |
|
17
|
17
|
| але за первородне з волів, і за первородне з овець, і за первородне з кіз, не бери викупу: вони святиня; кров’ю їх окроплюй жертовник, і жир їх спалюй у жертву, у приємні пахощі Господу; | ѻ҆ба́че перворѡ́днаѧ телцє́въ и҆ перворѡ́днаѧ ѻ҆ве́цъ и҆ перворѡ́днаѧ ко́зъ да не и҆скꙋ́пѧтсѧ: ст҃а сꙋ́ть: и҆ кро́вь и҆́хъ пролїе́ши оу҆ ѻ҆лтарѧ̀, и҆ тꙋ́къ принесе́ши прино́съ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ. |
|
18
|
18
|
| м’ясо ж їх тобі належить, так само як груди приношення і праве плече тобі належать. | И҆ мѧса̀ тебѣ̀ да бꙋ́дꙋтъ, ꙗ҆́коже и҆ грꙋ̑ди возложе́нїѧ: и҆ по ра́мꙋ десно́мꙋ тебѣ̀ да бꙋ́дꙋтъ. |
|
19
|
19
|
| Усі принесені святині, які приносять сини Ізраїлеві Господу, віддаю тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з тобою, уставом вічним; це завіт соли вічний перед Господом, даний тобі і нащадкам твоїм з тобою. | Всѧ́ко оу҆ча́стїе ст҃ы́хъ, є҆ли̑ка а҆́ще ѿлꙋча́тъ сы́нове і҆и҃лтестїи гдⷭ҇ꙋ, тебѣ̀ да́хъ и҆ сынѡ́мъ твои̑мъ и҆ дще́ремъ твои̑мъ съ тобо́ю, зако́ннѡ вѣ́чнѡ: завѣ́тъ со́ли вѣ́чныѧ є҆́сть пред̾ гдⷭ҇емъ, тебѣ̀ и҆ сѣ́мени твоемꙋ̀ по тебѣ̀. |
|
20
|
20
|
| І сказав Господь Аарону: в землі їхній не будеш мати наділу і частки не буде тобі між ними; Я частка твоя і наділ твій серед синів Ізраїлевих; | И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко а҆арѡ́нꙋ: въ землѝ и҆́хъ да не наслѣ́диши наслѣ́дїѧ, и҆ ча́сти да не бꙋ́детъ тебѣ̀ въ ни́хъ: ꙗ҆́кѡ а҆́зъ ча́сть твоѧ̀ и҆ наслѣ́дїе твоѐ посредѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. |
|
21
|
21
|
| а синам Левія, ось, Я дав у наділ десятину з усього, що в Ізраїля, за службу їх, за те, що вони відправляють служби в скинії зібрання; | И҆ сынѡ́мъ леѵі̑инымъ, сѐ, да́хъ всю̀ десѧти́нꙋ во і҆и҃ли въ жре́бїй за слꙋ̑жбы и҆́хъ, є҆ли́кѡ слꙋ́жатъ ті́и слꙋже́нїе въ ски́нїи свидѣ́нїѧ: |
|
22
|
22
|
| і сини Ізраїлеві не повинні надалі приступати до скинії зібрання, щоб не понести гріха і не померти: | и҆ да не пристꙋпа́ютъ по се́мъ сы́нове і҆и҃лтестїи къ ски́нїи свидѣ́нїѧ прїѧ́ти грѣ́хъ смертоно́сный: |
|
23
|
23
|
| нехай левити відправляють служби в скинії зібрання і несуть на собі гріх їхній. Це устав вічний у роди ваші; серед же синів Ізраїлевих вони не одержать наділу; | и҆ да слꙋ́жатъ леѵі́ти са́ми слꙋ́жбꙋ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ ті́и во́змꙋтъ грѣхѝ и҆́хъ: зако́ннѡ вѣ́чнѡ въ ро́ды и҆́хъ: и҆ посредѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ да не наслѣ́дѧтъ наслѣ́дїѧ: |
|
24
|
24
|
| тому що десятину синів Ізраїлевих, яку вони приносять у приношення Господу, Я віддаю левитам у наділ, тому і сказав Я їм: між синами Ізраїлевими вони не одержать наділу. | ꙗ҆́кѡ десѧти̑ны сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆ли̑ки а҆́ще ѿлꙋча́тъ гдⷭ҇ꙋ, оу҆ча́стїе да́хъ леѵі́тѡмъ въ жре́бїй: сегѡ̀ ра́ди реко́хъ и҆̀мъ: средѝ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ да не наслѣ́дѧтъ жре́бїѧ. |
|
25
|
25
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
26
|
26
|
| оголоси левитам і скажи їм: коли ви будете брати від синів Ізраїлевих десятину, яку Я дав вам від них у наділ, то підносьте з неї приношення Господу, десятину із десятини, — | и҆ леѵі́тѡмъ да глаго́леши и҆ рече́ши къ ни̑мъ: а҆́ще во́змете десѧти́нꙋ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ю҆́же да́хъ ва́мъ ѿ ни́хъ во жре́бїй, и҆ ѿдѣли́те вы̀ ѿ неѧ̀ оу҆ча́стїе гдⷭ҇ꙋ, десѧти́нꙋ ѿ десѧти́ны є҆ѧ̀, |
|
27
|
27
|
| і буде враховане вам це приношення ваше, як хліб з току і як взяте від точила; | и҆ вмѣнѧ́тсѧ ва́мъ оу҆ча̑стїѧ ва̑ша ꙗ҆́кѡ пшени́ца ѿ гꙋмна̀ и҆ ꙗ҆́кѡ оу҆ча́стїе ѿ точи́ла: |
|
28
|
28
|
| так і ви будете підносити приношення Господу з усіх десятин ваших, які будете брати від синів Ізраїлевих, і будете давати з них приношення Господнє Ааронові священику; | та́кѡ ѿдѣли́те и҆̀хъ и҆ вы̀ ѿ всѣ́хъ оу҆ча́стїй гдⷭ҇нихъ, ѿ всѣ́хъ десѧти́нъ ва́шихъ, є҆ли̑ки а҆́ще во́змете ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ дади́те ѿ ни́хъ оу҆ча́стїе гдⷭ҇ꙋ, а҆арѡ́нꙋ жерцꙋ̀: |
|
29
|
29
|
| з усього, що дарується вам, приносьте приношення Господу, з усього кращого, що освячується. | ѿ всѣ́хъ даѧ́нїй ва́шихъ ѿдѣли́те оу҆ча́стїе гдⷭ҇ꙋ, и҆лѝ ѿ всѣ́хъ нача́ткѡвъ ѡ҆свѧще́нное ѿ негѡ̀. |
|
30
|
30
|
| І скажи їм: коли ви принесете із цього краще, то це враховане буде левитам, як одержане з току і одержане від точила; | И҆ рече́ши къ ни̑мъ: є҆гда̀ ѿдѣли́те нача́токъ ѿ негѡ̀, и҆ вмѣни́тсѧ леѵі́тѡмъ а҆́ки жи́то ѿ гꙋмна̀ и҆ ꙗ҆́кѡ оу҆ча́стїе ѿ точи́ла: |
|
31
|
31
|
| ви можете їсти це на всякому місці, ви і [сини ваші і] сімейства ваші, тому що це вам плата за працю вашу в скинії зібрання; | и҆ ꙗ҆ди́те то̀ во всѧ́комъ мѣ́стѣ вы̀ и҆ сы́нове ва́ши и҆ до́мове ва́ши, ꙗ҆́кѡ мзда̀ сїѧ̀ ва́мъ є҆́сть за слꙋ̑жбы ва́шѧ, ꙗ҆̀же въ ски́нїи свидѣ́нїѧ: |
|
32
|
32
|
| і не понесете за це гріха, коли принесете краще з цього; і посвяченого синами Ізраїлевими не оскверните, і не помрете. | и҆ не прїи́мете за сїѐ грѣха̀, ꙗ҆́кѡ а҆́ще ѿлꙋчитѐ нача́токъ ѿ негѡ̀: и҆ ст҃ы́нь сынѡ́въ і҆и҃левыхъ не ѡ҆скверни́те, да не оу҆́мрете. |
|
Глава 19
|
Глава́ ѳ҃і
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| ось устав закону, який заповів Господь, говорячи: скажи синам Ізраїлевим, нехай приведуть тобі руду телицю без вад, у якої нема недоліків, [і] на якій не було ярма; | сѐ, расположе́нїе зако́на, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь, гл҃ѧ: глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ да приведꙋ́тъ къ тебѣ̀ ю҆́ницꙋ ры́жꙋ непоро́чнꙋ, ꙗ҆́же не и҆́мать на себѣ̀ поро́ка, и҆ на ню́же не бѣ̀ возложе́но и҆́го: |
|
3
|
3
|
| і віддайте її Єлеазару священику, і виведе її геть зі стану [на місце чисте], і заколють її при ньому; | и҆ да́си ю҆̀ ко є҆леаза́рꙋ жерцꙋ̀: и҆ да и҆зведꙋ́тъ ю҆̀ внѣ̀ полка̀ на мѣ́сто чи́сто, и҆ да зако́лютъ ю҆̀ пред̾ ни́мъ: |
|
4
|
4
|
| і нехай візьме Єлеазар священик перстом своїм крови її й кров’ю покропить передню сторону скинії зібрання сім разів; | и҆ да во́зметъ є҆леаза́ръ ѿ кро́ве є҆ѧ̀ и҆ да покропи́тъ спредѝ ски́нїи свидѣ́нїѧ ѿ кро́ве є҆ѧ̀ седми́жды: |
|
5
|
5
|
| і спалять телицю на його очах: шкуру її і м’ясо її й кров її з нечистотою її нехай спалять; | и҆ да сожгꙋ́тъ ю҆̀ пред̾ ни́мъ, и҆ ко́жꙋ є҆ѧ̀ и҆ мѧса̀ є҆ѧ̀ и҆ кро́вь є҆ѧ̀ съ моты́лы є҆ѧ̀ да сожгꙋ́тъ: |
|
6
|
6
|
| і нехай візьме священик кедрового дерева й ісопу і нитку з червленої вовни і кине на спалювану телицю; | и҆ да во́зметъ жре́цъ дре́во ке́дрово, и҆ ѵ҆ссѡ́пъ, и҆ соска́нїе червле́ное, и҆ да вложа́тъ въ среди́нꙋ сожже́нїѧ ю҆́ницы: |
|
7
|
7
|
| і нехай вимиє священик одяг свій, і обмиє тіло своє водою, і потім увійде в стан, і нечистим буде священик до вечора. | и҆ да и҆змы́етъ ри̑зы своѧ̑ жре́цъ и҆ да ѡ҆мы́етъ тѣ́ло своѐ водо́ю, и҆ пото́мъ да вни́детъ въ по́лкъ, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ жре́цъ до ве́чера: |
|
8
|
8
|
| І той, хто спалював її, нехай вимиє одяг свій водою, і обмиє тіло своє водою, і нечистим буде до вечора; | и҆ и҆́же сожига́етъ ю҆̀, да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ да ѡ҆мы́етъ тѣ́ло своѐ водо́ю, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера: |
|
9
|
9
|
| і хто-небудь чистий нехай збере попіл телиці і покладе поза станом на чистому місці, і буде він зберігатися для громади синів Ізраїлевих, для води очищувальної: це жертва за гріх; | и҆ да собере́тъ чи́стый человѣ́къ пе́пелъ ю҆́ницы и҆ да и҆знесе́тъ внѣ̀ полка̀ на мѣ́сто чи́сто, и҆ да бꙋ́детъ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ сохране́нїе: вода̀ ѡ҆кропле́нїѧ ѡ҆чище́нїе є҆́сть: |
|
10
|
10
|
| і той, хто збирав попіл телиці, нехай вимиє одяг свій, і нечистий буде до вечора. Це для синів Ізраїлевих і для прибульців, які живуть у них, нехай буде уставом вічним. | и҆ собира́ѧй пе́пелъ ю҆́ницы да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера: и҆ да бꙋ́детъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ прише́лцємъ прилежа́щымъ посредѣ̀ ва́съ зако́ннѡ вѣ́чнѡ. |
|
11
|
11
|
| Хто доторкнеться до мертвого тіла якої-небудь людини, нечистим буде сім днів: | Прикаса́ѧйсѧ ме́ртвомꙋ всѧ́кїѧ дꙋшѝ человѣ́чи нечи́стъ бꙋ́детъ се́дмь дні́й: |
|
12
|
12
|
| він повинен очистити себе цією [водою] у третій день і в сьомий день, і буде чистим; якщо ж він не очистить себе в третій і сьомий день, то не буде чистим; | се́й да ѡ҆чи́ститсѧ (се́ю водо́ю) въ де́нь тре́тїй и҆ въ де́нь седмы́й, и҆ чи́стъ бꙋ́детъ: а҆́ще же не ѡ҆чи́ститсѧ є҆́ю въ де́нь тре́тїй и҆ въ де́нь седмы́й, нечи́стъ бꙋ́детъ. |
|
13
|
13
|
| усякий, хто доторкнеться до мертвого тіла якої-небудь людини померлої і не очистить себе, осквернить оселю Господа: знищиться людина та із середовища Ізраїля, бо вона не покроплена очищувальною водою, вона нечиста, ще нечистота її на ній. | Всѧ́къ прикаса́ѧйсѧ ме́ртвомꙋ ѿ всѧ́кїѧ дꙋшѝ человѣ́чи, а҆́ще оу҆́мретъ, и҆ не ѡ҆чи́ститсѧ, ски́нїю гдⷭ҇ню ѡ҆сквернѝ: потреби́тсѧ дꙋша̀ та̀ ѿ і҆и҃лѧ, ꙗ҆́кѡ вода̀ ѡ҆кропле́нїѧ не воскропи́сѧ на́нь, нечи́стъ є҆́сть, є҆щѐ нечистота̀ є҆гѡ̀ на не́мъ є҆́сть. |
|
14
|
14
|
| Ось закон: якщо людина помре в наметі, то всякий, хто ввійде в намет, і усе, що в наметі, нечистим буде сім днів; | И҆ се́й зако́нъ: человѣ́къ а҆́ще оу҆́мретъ въ домꙋ̀, всѧ́къ входѧ́й въ до́мъ, и҆ є҆ли̑ка сꙋ́ть въ домꙋ̀, нечи̑ста бꙋ́дꙋтъ се́дмь дні́й. |
|
15
|
15
|
| усяка відкрита посудина, що не обв’язана і не покрита, нечиста. | И҆ всѧ́къ сосꙋ́дъ непокрове́нъ, и҆ є҆ли̑ки ѡ҆бвѧза́нїемъ не ѡ҆бвѧ̑заны, нечи́сти сꙋ́ть. |
|
16
|
16
|
| Усякий, хто доторкнеться на полі до убитого мечем, або до померлого, або до кістки людської, або до гробу, нечистим буде сім днів. | И҆ всѧ́къ и҆́же а҆́ще прико́снетсѧ на по́ли ꙗ҆́звенномꙋ, и҆лѝ ме́ртвомꙋ, и҆лѝ ко́сти человѣ́чи, и҆лѝ гро́бꙋ, се́дмь дні́й нечи́стъ бꙋ́детъ: |
|
17
|
17
|
| Для нечистого нехай візьмуть попелу тієї спаленої жертви за гріх і наллють на нього живої води в посудину; | и҆ да во́змꙋтъ нечи́стомꙋ ѿ пе́пела сожже́ннагѡ ѡ҆чище́нїѧ, и҆ да возлїю́тъ на́нь во́дꙋ жи́вꙋ въ сосꙋ́дъ: |
|
18
|
18
|
| і нехай хто-небудь чистий візьме ісоп, і вмочить його у воду, і покропить намет і весь посуд і людей, які знаходяться в ньому, і того, хто доторкнувся до кістки [людської], або до вбитого, або до померлого, або до гробу; | и҆ да во́зметъ ѵ҆ссѡ́пъ и҆ ѡ҆мо́читъ въ во́дꙋ мꙋ́жъ чи́стъ, и҆ да воскропи́тъ на до́мъ и҆ на сосꙋ́ды и҆ на дꙋ́шы, є҆ли̑ки сꙋ́ть та́мѡ, и҆ на коснꙋ́вшасѧ ко́сти человѣ́чей, и҆лѝ ꙗ҆́звенномꙋ, и҆лѝ мертвечи́нѣ, и҆лѝ гро́бꙋ: |
|
19
|
19
|
| і нехай покропить чистий нечистого в третій і сьомий день, і очистить його в сьомий день; і вимиє він одежу свою, і обмиє [тіло своє] водою, і на вечір буде чистим. | и҆ да воскропи́тъ чи́стый на нечи́стаго въ де́нь тре́тїй и҆ въ де́нь седмы́й, и҆ ѡ҆чи́ститсѧ седма́гѡ днѐ: и҆ да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ да ѡ҆мы́етъ тѣ́ло своѐ водо́ю, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера. |
|
20
|
20
|
| Якщо ж хто буде нечистим і не очистить себе, то знищиться людина та із середовища народу, бо вона осквернила святилище Господа; очищувальною водою вона не покроплена, вона нечиста. | И҆ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще ѡ҆скверни́тсѧ, и҆ не ѡ҆чи́ститъ себѐ, потреби́тсѧ дꙋша̀ та̀ ѿ среды̀ со́нма, ꙗ҆́кѡ ст҃а̑ѧ гдⷭ҇нѧ ѡ҆скверна́ви, ꙗ҆́кѡ вода̀ ѡ҆кропле́нїѧ не воскропи́сѧ на́нь, нечи́стъ є҆́сть. |
|
21
|
21
|
| І нехай буде це для них уставом вічним. І той, хто кропив очищувальною водою, нехай вимиє одяг свій; і той, хто доторкнувся до очищувальної води, нечистим буде до вечора. | И҆ да бꙋ́детъ ва́мъ зако́ннѡ вѣ́чнѡ, и҆ ѡ҆кроплѧ́ѧй водо́ю ѡ҆кропле́нїѧ да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑, и҆ прикаса́ѧсѧ водѣ̀ ѡ҆кропле́нїѧ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера. |
|
22
|
22
|
| І все, до чого доторкнеться нечистий, буде нечистим; і людина, яка доторкнулася, буде нечистою до вечора. | И҆ всѧ́кое, є҆мꙋ́же прико́снетсѧ нечи́стый, нечи́сто бꙋ́детъ: и҆ дꙋша̀ прикаса́ющаѧсѧ нечиста̀ бꙋ́детъ до ве́чера. |
|
Глава 20
|
Глава́ к҃
|
|
1
|
1
|
| І прийшли сини Ізраїлеві, уся громада, в пустелю Син у перший місяць, і зупинився народ в Кадесі, і померла там Маріам і похована там. | И҆ прїидо́ша сы́нове і҆и҃лтестїи, ве́сь со́нмъ, въ пꙋсты́ню сі́нъ, въ мцⷭ҇ъ пе́рвый, и҆ пребыва́хꙋ лю́дїе въ ка́дисѣ: и҆ сконча́сѧ тꙋ̀ марїа́мъ, и҆ погребе́сѧ та́мѡ. |
|
2
|
2
|
| І не було води для громади, і зібралися вони проти Мойсея й Аарона; | И҆ не бѧ́ше воды̀ со́нмꙋ: и҆ собра́шасѧ на мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на, |
|
3
|
3
|
| і нарікав народ на Мойсея і сказав: о, якби і ми померли тоді, коли померли брати наші перед Господом! | и҆ ропта́ша лю́дїе на мѡѷсе́а, глаго́люще: ѽ, дабы̀ оу҆́мерли бы́хомъ въ поги́бели бра́тїи на́шеѧ пред̾ гдⷭ҇емъ: |
|
4
|
4
|
| навіщо ви привели громаду Господню в цю пустелю, щоб померти тут нам і худобі нашій? | и҆ вскꙋ́ю введо́сте со́нмъ гдⷭ҇нь въ пꙋсты́ню сїю̀, погꙋби́ти ны̀ и҆ скоты̀ на́шы; |
|
5
|
5
|
| і для чого вивели ви нас з Єгипту, щоб привести нас на це негідне місце, де не можна сіяти, немає ні смоковниць, ні винограду, ні гранатових яблук, ні навіть води для пиття? | и҆ вскꙋ́ю сїѐ; и҆зведо́сте ны̀ и҆з̾ є҆гѵ́пта, є҆́же прїитѝ (*на́мъ) на мѣ́сто ѕло́е сїѐ, мѣ́сто, въ не́мже не сѣ́етсѧ, ни смѡ́кви, ни вїногра́ды, нижѐ ꙗ҆́блоки, нижѐ вода̀ є҆́сть пи́ти. |
|
6
|
6
|
| І пішов Мойсей і Аарон від народу до входу в скинію зібрання, і впали на лиця свої, і явилася їм слава Господня. | И҆ прїи́де мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ ѿ лица̀ со́нма пред̾ двє́ри ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ падо́ста ни́цъ: и҆ ꙗ҆ви́сѧ сла́ва гдⷭ҇нѧ над̾ ни́ми. |
|
7
|
7
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
8
|
8
|
| візьми жезл і збери громаду, ти й Аарон, брат твій, і скажіть на очах їхніх скелі, і вона дасть із себе воду: і так ти виточиш їм воду зі скелі, і напоїш громаду і худобу її. | возмѝ же́злъ тво́й и҆ созовѝ со́нмъ ты̀ и҆ а҆арѡ́нъ, бра́тъ тво́й, и҆ рцы́те ко ка́меню пред̾ ни́ми, и҆ да́стъ во́ды своѧ̑: и҆ и҆зведе́те и҆̀мъ во́ды и҆з̾ ка́мене, и҆ напо́йте со́нмъ и҆ скоты̀ и҆́хъ. |
|
9
|
9
|
| І взяв Мойсей жезл від лиця Господа, як Він повелів йому. | И҆ взѧ̀ мѡѷсе́й же́злъ и҆́же пред̾ гдⷭ҇емъ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь. |
|
10
|
10
|
| І зібрали Мойсей і Аарон народ до скелі, і сказав він їм: послухайте, непокірливі, хіба що нам з цієї скелі виточити для вас воду? | И҆ созва̀ мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ со́нмъ пред̾ ка́мень, и҆ речѐ къ ни̑мъ: послꙋ́шайте менѐ, непокори́вїи: є҆да̀ и҆з̾ ка́мене сегѡ̀ и҆зведе́мъ ва́мъ во́дꙋ; |
|
11
|
11
|
| І підняв Мойсей руку свою і вдарив у скелю жезлом своїм двічі, і потекло багато води, і пила громада і худоба її. | И҆ воздви́гъ мѡѷсе́й рꙋ́кꙋ свою̀, оу҆да́ри въ ка́мень жезло́мъ два́жды: и҆ и҆зы́де вода̀ мно́га, и҆ напи́сѧ со́нмъ (*ве́сь) и҆ скоты̀ и҆́хъ. |
|
12
|
12
|
| І сказав Господь Мойсеєві й Аарону: за те, що ви не повірили Мені, щоб виявити святість Мою перед очима синів Ізраїлевих, не введете ви народ цей у землю, яку Я даю йому. | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ: поне́же не вѣ́ровасте ѡ҆ст҃и́ти мѧ̀ пред̾ сынмѝ і҆и҃лтескими, сегѡ̀ ра́ди не введе́те вы̀ со́нма сегѡ̀ въ зе́млю, ю҆́же да́хъ и҆̀мъ: |
|
13
|
13
|
| Це вода Мериви, біля якої ввійшли в суперечку сини Ізраїлеві з Господом, і Він явив їм святість Свою. | сїѧ̀ вода̀ пререка́нїѧ, ꙗ҆́кѡ возропта́ша сы́нове і҆и҃лтестїи пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ ѡ҆ст҃и́сѧ въ ни́хъ. |
|
14
|
14
|
| І послав Мойсей з Кадеса послів до царя Едомського [сказати]: так говорить брат твій Ізраїль: ти знаєш усі труднощі, що осягли нас; | И҆ посла̀ мѡѷсе́й послы̀ ѿ ка́диса къ царю̀ є҆дѡ́мскомꙋ, глаго́лѧ: та́кѡ глаго́летъ бра́тъ тво́й і҆и҃ль: ты̀ вѣ́си ве́сь трꙋ́дъ ѡ҆брѣ́тшїй на́съ: |
|
15
|
15
|
| батьки наші перейшли в Єгипет, і ми жили в Єгипті багато часу, і зле чинили єгиптяни з нами і батьками нашими; | и҆ снидо́ша ѻ҆тцы̀ на́ши въ є҆гѵ́петъ, и҆ жи́хомъ во є҆гѵ́птѣ дни̑ мнѡ́ги, и҆ ѡ҆ѕло́биша на́съ є҆гѵ́птѧне и҆ ѻ҆тцє́въ на́шихъ: |
|
16
|
16
|
| і воззвали ми до Господа, і почув Він голос наш, і послав ангела, і вивів нас з Єгипту; і ось, ми в Кадесі, місті біля самої межі твоєї; | и҆ возопи́хомъ ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ оу҆слы́ша гдⷭ҇ь гла́съ на́шъ, и҆ посла́въ а҆́гг҃ла, и҆зведѐ ны̀ и҆з̾ є҆гѵ́пта: и҆ нн҃ѣ є҆смы̀ въ ка́дисѣ гра́дѣ, на концѣ̀ предѣ̑лъ твои́хъ: |
|
17
|
17
|
| дозволь нам пройти землею твоєю: ми не підемо по полях і по виноградниках і не будемо пити води з колодязів [твоїх]; але підемо дорогою царською, не звернемо ні праворуч ні ліворуч, доки не перейдемо кордони твої. | да пре́йдемъ сквозѣ̀ зе́млю твою̀: не про́йдемъ сквозѣ̀ се́ла, ни сквозѣ̀ вїногра́ды, ни пїе́мъ воды̀ въ пото́цѣхъ твои́хъ: пꙋте́мъ ца́рскимъ по́йдемъ, не соврати́мсѧ ни на де́сно, ни на лѣ́во, до́ндеже пре́йдемъ предѣ́лы твоѧ̑. |
|
18
|
18
|
| Але Едом сказав йому: не проходь через мене, інакше я з мечем виступлю проти тебе. | И҆ речѐ къ ни̑мъ є҆дѡ́мъ: не про́йдеши сквозѣ̀ менѐ: а҆́ще же нѝ, ра́тїю и҆зы́дꙋ проти́вꙋ тебє̀. |
|
19
|
19
|
| І сказали йому сини Ізраїлеві: ми підемо великою дорогою, і якщо будемо пити твою воду, я і худоба моя, то буду платити за неї; тільки ногами моїми пройду, що нічого не коштує. | И҆ реко́ша къ немꙋ̀ сы́нове і҆и҃лєвы: под̾ горо́ю про́йдемъ: а҆́ще же ѿ воды̀ твоеѧ̀ и҆спїе́мъ а҆́зъ и҆ скоты̀ моѧ̑, да́мъ цѣ́нꙋ тебѣ̀: но ве́щь сїѧ̀ ничто́же є҆́сть, под̾ горо́ю да про́йдемъ. |
|
20
|
20
|
| Але він сказав: не проходь [через мене]. І виступив проти нього Едом з численним народом і з сильною рукою. | Ѻ҆́нъ же речѐ: не про́йдеши сквозѣ̀ менѐ. И҆ и҆зы́де проти́вꙋ и҆̀мъ є҆дѡ́мъ съ наро́домъ тѧ́жкимъ и҆ рꙋко́ю крѣ́пкою. |
|
21
|
21
|
| Отже, не погодився Едом дозволити Ізраїлю пройти через його край, і Ізраїль пішов убік від нього. | И҆ не восхотѣ̀ є҆дѡ́мъ да́ти і҆и҃лю проитѝ сквозѣ̀ предѣ́лы своѧ̑, и҆ оу҆клони́сѧ і҆и҃ль ѿ негѡ̀. |
|
22
|
22
|
| І рушили сини Ізраїлеві з Кадеса, і прийшла вся громада до гори Ор. | И҆ воздвиго́шасѧ ѿ ка́диса, и҆ прїидо́ша сы́нове і҆и҃лтестїи, ве́сь со́нмъ, въ го́рꙋ ѡ҆́ръ. |
|
23
|
23
|
| І сказав Господь Мойсеєві та Аарону на горі Ор, біля кордону землі Едомської, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ въ горѣ̀ ѡ҆́ръ оу҆ предѣ̑лъ землѝ є҆дѡ́мли, гл҃ѧ: |
|
24
|
24
|
| нехай прилучиться Аарон до народу свого; бо він не ввійде в землю, яку Я даю синам Ізраїлевим, за те, що ви непокірними були велінню Моєму біля вод Мериви; | да приложи́тсѧ а҆арѡ́нъ къ лю́демъ свои̑мъ, ꙗ҆́кѡ не вни́дете въ зе́млю, ю҆́же да́хъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ въ наслѣ́дїе, поне́же преѡгорчи́сте мѧ̀ оу҆ воды̀ пререка́нїѧ: |
|
25
|
25
|
| і візьми Аарона [брата твого] і Єлеазара, сина його, і зведи їх на гору Ор [перед усією громадою]; | возмѝ а҆арѡ́на бра́та твоего̀ и҆ є҆леаза́ра сы́на є҆гѡ̀, и҆ возведѝ ѧ҆̀ на ѡ҆́ръ го́рꙋ пред̾ всѣ́мъ со́нмомъ: |
|
26
|
26
|
| і зніми з Аарона одяг його, і зодягни в нього Єлеазара, сина його, і нехай Аарон відійде і помре там. | и҆ совлецы̀ а҆арѡ́нꙋ ри̑зы є҆гѡ̀ и҆ ѡ҆блецы̀ є҆леаза́ра сы́на є҆гѡ̀, и҆ а҆арѡ́нъ приложи́всѧ да оу҆́мретъ та́мѡ. |
|
27
|
27
|
| І зробив Мойсей так, як повелів Господь. Пішли вони на гору Ор на очах усієї громади, | И҆ сотворѝ мѡѷсе́й, ꙗ҆́коже повелѣ̀ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь: и҆ возведѐ ѧ҆̀ на ѡ҆́ръ го́рꙋ пред̾ всѣ́мъ со́нмомъ, |
|
28
|
28
|
| і зняв Мойсей з Аарона одяг його, і зодягнув у нього Єлеазара, сина його; і вмер там Аарон на вершині гори. А Мойсей і Єлеазар зійшли з гори. | и҆ совлечѐ а҆арѡ́на съ ри́зъ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆блечѐ въ нѧ̀ є҆леаза́ра сы́на є҆гѡ̀: |
|
29
|
29
|
| І побачила вся громада, що Аарон умер, і оплакував Аарона весь дім Ізраїлів тридцять днів. | и҆ оу҆́мре а҆арѡ́нъ та́мѡ на версѣ̀ горы̀: и҆ сни́де мѡѷсе́й и҆ є҆леаза́ръ съ горы̀. |
|
Глава 21
|
Глава́ к҃а
|
|
1
|
1
|
| Ханаанський цар Арада, який жив на південь, почувши, що Ізраїль іде дорогою від Афарима, вступив у бій з ізраїльтянами і декого з них взяв у полон. | И҆ оу҆слы́ша ханане́й ца́рь а҆ра́дскїй живы́й при пꙋсты́ни, ꙗ҆́кѡ прїи́де і҆и҃ль пꙋте́мъ а҆ѳарі́мскимъ, и҆ ра́това проти́вꙋ і҆и҃лѧ, и҆ взѧ̀ ѿ ни́хъ плѣ́нъ. |
|
2
|
2
|
| І дав Ізраїль обітницю Господу, і сказав: якщо віддаси народ цей в руки мої, то накладу закляття [на них і] на міста їхні. | И҆ ѡ҆бѣща́сѧ і҆и҃ль ѡ҆бѣ́томъ гдⷭ҇ꙋ и҆ речѐ: а҆́ще мнѣ̀ преда́си лю́ди сїѧ̑ подрꙋ̑чны, погꙋблю̀ и҆̀хъ и҆ гра́ды и҆́хъ. |
|
3
|
3
|
| Господь почув голос Ізраїля і віддав хананеїв у руки його, і він наклав закляття на них і на міста їхні і нарік ім’я місцю тому: Хорма*. | И҆ оу҆слы́ша гдⷭ҇ь гла́съ і҆и҃левъ и҆ предадѐ ханане́а подрꙋ́чна є҆мꙋ̀: и҆ ѡ҆пꙋстошѝ є҆го̀ и҆ гра́ды є҆гѡ̀, и҆ прозва̀ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ запꙋстѣ́нїе. |
|
4
|
4
|
| Від гори Ор вирушили вони шляхом до Червоного моря, щоб обійти землю Едома. І став слабкодухим народ на шляху, | И҆ воздви́гшесѧ ѿ ѡ҆́ра горы̀ пꙋте́мъ и҆́же къ мо́рю чермно́мꙋ, ѡ҆быдо́ша зе́млю є҆дѡ́млю: и҆ малодꙋ́шествоваша лю́дїе на пꙋтѝ, |
|
5
|
5
|
| і говорив народ проти Бога і проти Мойсея: навіщо ви вивели нас з Єгипту, щоб померти [нам] у пустелі, бо тут нема ні хліба, ні води, і душі нашій обридла ця негідна їжа. | и҆ ропта́хꙋ лю́дїе на бг҃а и҆ на мѡѷсе́а, глаго́люще: вскꙋ́ю и҆зве́лъ є҆сѝ ны̀ и҆з̾ є҆гѵ́пта оу҆би́ти на́съ въ пꙋсты́ни, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть хлѣ́ба, ни воды̀; и҆ дꙋша̀ на́ша негодꙋ́етъ ѡ҆ хлѣ́бѣ се́мъ тще́мъ. |
|
6
|
6
|
| І послав Господь на народ отруйних зміїв, що жалили народ, і померло безліч народу з [синів] Ізраїлевих. | И҆ посла̀ гдⷭ҇ь на лю́ди ѕмїє́въ оу҆мерщвлѧ́ющихъ, и҆ оу҆грыза́хꙋ люді́й: и҆ оу҆мро́ша лю́ди мно́зи ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. |
|
7
|
7
|
| І прийшов народ до Мойсея і сказав: згрішили ми, що говорили проти Господа і проти тебе; помолися Господу, щоб Він відігнав від нас зміїв. І помолився Мойсей [Господу] за народ. | И҆ прише́дше лю́дїе къ мѡѷсе́ови глаго́лаша: согрѣши́хомъ, ꙗ҆́кѡ ропта́хомъ на гдⷭ҇а и҆ на тѧ̀: помоли́сѧ оу҆̀бо ко гдⷭ҇ꙋ, да ѿжене́тъ ѿ на́съ ѕмїи̑. И҆ помоли́сѧ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ ѡ҆ лю́дехъ. |
|
8
|
8
|
| І сказав Господь Мойсеєві: зроби собі [мідного] змія і вистав його на прапорі, і [якщо вжалить змій кого-небудь], ужалений, глянувши на нього, залишиться живим. | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: сотворѝ себѣ̀ ѕмїю̀ (мѣ́дѧнꙋ) и҆ положѝ ю҆̀ на зна́мѧ: и҆ бꙋ́детъ а҆́ще оу҆грызе́тъ ѕмїѧ̀ человѣ́ка, всѧ́къ оу҆грызе́нный ви́дѣвъ ю҆̀ жи́въ бꙋ́детъ. |
|
9
|
9
|
| І зробив Мойсей мідного змія і виставив його на прапорі, і коли змій жалив людину, вона, глянувши на мідного змія, залишалася живою. | И҆ сотворѝ мѡѷсе́й ѕмїю̀ мѣ́дѧнꙋ и҆ поста́ви ю҆̀ на зна́мени: и҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆грыза́ше ѕмїѧ̀ человѣ́ка, и҆ взира́ше на ѕмїю̀ мѣ́дѧнꙋ, и҆ ѡ҆жива́ше. |
|
10
|
10
|
| І рушили сини Ізраїлеві і зупинилися в Овофі; | И҆ воздвиго́шасѧ сы́нове і҆и҃лєвы, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во ѡ҆вѡ́ѳѣ: |
|
11
|
11
|
| й рушили з Овофа і зупинилися в Ійє-Аваримі, в пустелі, що навпроти Моава, на схід сонця; | и҆̀ воздви́гшесѧ ѿ ѡ҆вѡ́ѳа, ѡ҆полчи́шасѧ во а҆халге́и ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ пꙋсты́ни, ꙗ҆́же є҆́сть пред̾ лице́мъ мѡаві́тскимъ, на восто́къ со́лнца: |
|
12
|
12
|
| звідти рушили, і зупинилися в долині Заред; | и҆ ѿтꙋ́дꙋ воздвиго́шасѧ, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ де́бри заре́дъ: |
|
13
|
13
|
| вирушивши звідси, зупинилися в тій частині Арнона в пустелі, що лежить поза межами Аморрея, бо Арнон кордон Моава, між Моавом і Аморреєм. | и҆ ѿтꙋ́дꙋ воздви́гшесѧ, ѡ҆полчи́шасѧ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ а҆рнѡ́на въ пꙋсты́ни, ꙗ҆́же и҆схо́дитъ ѿ предѣ̑лъ а҆морре́йскихъ: є҆́сть бо а҆рнѡ́нъ предѣ́лъ мѡа́вль междꙋ̀ мѡа́вомъ и҆ междꙋ̀ а҆морре́омъ. |
|
14
|
14
|
| Тому і сказано в книзі воєн Господніх: | Сегѡ̀ ра́ди глаго́летсѧ въ кни́зѣ бра́нь гдⷭ҇нѧ: зѡо́вꙋ попалѝ, и҆ пото́ки а҆рнѡ̑ни, |
|
15
|
15
|
| Вагеб у Суфі і потоки Арнона, і верхів’я потоків, що схиляється до Шебет-Ару і прилягає до меж Моава. | и҆ пото́ки оу҆стро́и въ селе́нїе и҆́ръ, и҆ прилежи́тъ предѣ́лѡмъ мѡа̑влимъ. |
|
16
|
16
|
| Звідси [рушили] до Беер*; це той колодязь, про який Господь сказав Мойсею: збери народ, і дам їм води. | И҆ ѿтꙋ́дꙋ (воздвиго́шасѧ) ко кла́дѧзю: се́й є҆́сть кла́дѧзь, ѡ҆ не́мже речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: соберѝ лю́ди, и҆ да́мъ и҆̀мъ во́дꙋ пи́ти. |
|
17
|
17
|
| Тоді заспівав Ізраїль пісню цю: наповнюйся, колодязь, оспівуйте його; | Тогда̀ воспѣ̀ і҆и҃ль пѣ́снь сїю̀ оу҆ кла́дѧзѧ: начина́йте є҆мꙋ̀: |
|
18
|
18
|
| колодязь, який викопали князі, вирили вожді народу з законодавцем жезлами своїми. З пустелі [рушили] в Матанну, | кла́дѧзь, и҆скопа́ша є҆го̀ кнѧ̑зи, и҆зсѣко́ша є҆го̀ ца́рїе ꙗ҆зы́честїи во ца́рствїи и҆́хъ, внегда̀ ѡ҆блада́ти и҆́ми. И҆ ѿ кла́дѧзѧ (воздвиго́шасѧ) въ манѳанаі́лъ: |
|
19
|
19
|
| з Матанни в Нагалиїл, з Нагалиїла у Вамоф, | и҆ ѿ манѳанаі́ла въ наадїи́лъ, и҆ ѿ наадїи́ла въ вамѡ́ѳъ: |
|
20
|
20
|
| з Вамофа у Гай, що в землі Моава, на вершині гори Фасги, зверненої лицем до пустелі. | и҆ ѿ вамѡ́ѳа въ на́пинъ, и҆́же є҆́сть на по́ли мѡа́вли, ѿ ве́рха и҆зсѣ́ченагѡ, зрѧ́щагѡ пред̾ лицѐ пꙋсты́ни. |
|
21
|
21
|
| І послав Ізраїль послів до Сигона, царя Аморрейського, [з пропозицією мирною,] щоб сказати: | И҆ посла̀ мѡѷсе́й послы̀ къ сиѡ́нꙋ царю̀ а҆морре́йскꙋ, словесы̀ ми́рными глаго́лѧ: |
|
22
|
22
|
| дозволь мені пройти землею твоєю; [ми підемо дорогою,] не будемо заходити на поля і виноградники, не будемо пити води з колодязів [твоїх], а підемо шляхом царським, поки не перейдемо меж твоїх. | да про́йдемъ сквозѣ̀ зе́млю твою̀, пꙋте́мъ по́йдемъ: не оу҆клони́мсѧ ни на се́ла, ни на вїногра́ды, не и҆спїе́мъ воды̀ ѿ кла̑дѧзь твои́хъ: пꙋте́мъ ца́рскимъ по́йдемъ, до́ндеже про́йдемъ предѣ́лы твоѧ̑. |
|
23
|
23
|
| Але Сигон не дозволив Ізраїлю йти через свій край; і зібрав Сигон весь народ свій і виступив проти Ізраїля в пустелі, і дійшов до Іааци, і воював з Ізраїлем. | И҆ не дадѐ сиѡ́нъ і҆и҃лю проитѝ сквозѣ̀ предѣ́лы своѧ̑: и҆ собра̀ сиѡ́нъ всѧ̑ лю́ди своѧ̑, и҆ и҆зы́де ѡ҆полчи́тисѧ на і҆и҃лѧ въ пꙋсты́ню: и҆ прїи́де во і҆асса́нъ, и҆ ѡ҆полчи́сѧ на і҆и҃лѧ. |
|
24
|
24
|
| І вразив його Ізраїль мечем і взяв у володіння землю його від Арнона до Іавока, до меж аммонитських, бо міцними були межі аммонитян; | И҆ поразѝ є҆го̀ і҆и҃ль оу҆бі́йствомъ меча̀, и҆ ѡ҆блада́ше земле́ю є҆гѡ̀ ѿ а҆рнѡ́на до і҆аво́ка, да́же до сынѡ́въ а҆мма́нихъ: ꙗ҆́кѡ і҆ази́ръ предѣ́лы сынѡ́въ а҆мма́нихъ сꙋ́ть. |
|
25
|
25
|
| і взяв Ізраїль всі міста ці, і жив Ізраїль у всіх містах аморрейських, в Есевоні й у всіх залежних від нього; | И҆ взѧ̀ і҆и҃ль всѧ̑ гра́ды сїѧ̑: и҆ всели́сѧ і҆и҃ль во всѣ́хъ градѣ́хъ а҆морре́йскихъ, во є҆севѡ́нѣ и҆ во всѣ́хъ подлежа́щихъ є҆мꙋ̀: |
|
26
|
26
|
| тому що Есевон було місто Сигона, царя Аморрейського, і він воював з попереднім царем Моавитським і взяв з руки його всю землю його до Арнона. | є҆́сть бо є҆севѡ́нъ гра́дъ сиѡ́на царѧ̀ а҆морре́йска: и҆ се́й повоева̀ царѧ̀ мѡа́влѧ пре́жде и҆ взѧ̀ всю̀ зе́млю є҆гѡ̀ ѿ а҆рои́ра да́же до а҆рнѡ́на. |
|
27
|
27
|
| Тому говорять при?точники: йдіть у Есевон, нехай влаштують і утвердять місто Сигона; | Сегѡ̀ ра́ди рекꙋ́тъ при́точницы: прїиди́те во є҆севѡ́нъ, да согради́тсѧ и҆ сози́ждетсѧ гра́дъ сїѡ́нъ: |
|
28
|
28
|
| бо вогонь вийшов з Есевона, полум’я з міста Сигонового, і пожер Ар-Моав і тих, що володіють висотами Арнона. | ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь и҆зы́де ѿ є҆севѡ́на и҆ пла́мень ѿ гра́да сїѡ́на, и҆ поѧдѐ да́же до мѡа́ва, и҆ пожрѐ столпы̀ а҆рнѡ̑нскїѧ: |
|
29
|
29
|
| Горе тобі, Моав! загинув ти, народ Хамоса! Розбіглися сини його, і дочки його зробилися полонянками Аморрейського царя Сигона; | го́ре тебѣ̀, мѡа́ве, погибо́сте, лю́дїе хамѡ́сѡвы: про́дани бы́ша сы́нове и҆́хъ въ заключе́нїе и҆ дщє́ри и҆́хъ плѣ̑нницы царю̀ а҆морре́йскомꙋ сиѡ́нꙋ: |
|
30
|
30
|
| ми вразили їх стрілами; загинув Есевон до Дивона, ми спустошили їх до Нофи, яка поблизу Медеви. | и҆ сѣ́мѧ и҆́хъ поги́бнетъ, є҆севѡ́нъ да́же до девѡ́на: и҆ жєны̀ и҆́хъ є҆щѐ разожго́ша ѻ҆́гнь на мѡа́ва. |
|
31
|
31
|
| І жив Ізраїль у землі Аморрейській. | Всели́сѧ же і҆и҃ль во всѧ̑ гра́ды а҆моррє́йски: |
|
32
|
32
|
| І послав Мойсей видивитися Іазер, і взяли [його і] селища, що залежать від нього, і прогнали аморреїв, що були в них. | и҆ посла̀ мѡѷсе́й соглѧ́дати і҆ази́ра: и҆ взѧ́ша є҆го̀ и҆ се́ла є҆гѡ̀, и҆ и҆згна́ша а҆морре́а живꙋ́щаго та́мѡ: |
|
33
|
33
|
| І повернули і пішли до Васана. І виступив проти них Ог, цар Васанський, сам і весь народ його, на битву біля Едреї. | и҆ возврати́вшесѧ, прїидо́ша пꙋте́мъ въ васа́нъ. И҆ и҆зы́де ѡ҆́гъ, ца́рь васа́нскїй, проти́вꙋ и҆̀мъ и҆ всѝ лю́дїе є҆гѡ̀ на бра́нь во є҆драі́нъ. |
|
34
|
34
|
| І сказав Господь Мойсеєві: не бійся його, бо Я віддам його і весь народ його і всю землю його в руки твої, і вчиниш з ним, як вчинив із Сигоном, царем Аморрейським, що жив у Есевоні. | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: не оу҆бо́йсѧ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ въ рꙋ́цѣ твоѝ преда́хъ є҆го̀ и҆ всѧ̑ лю́ди є҆гѡ̀ и҆ всю̀ зе́млю є҆гѡ̀: и҆ сотвори́ши є҆мꙋ̀, ꙗ҆́коже сотвори́лъ є҆сѝ сиѡ́нꙋ царю̀ а҆морре́йскꙋ, и҆́же живѧ́ше во є҆севѡ́нѣ. |
|
35
|
35
|
| І вразили вони його і синів його і весь народ його, так що жодного не залишилося [живим], і оволоділи землею його. | И҆ поразѝ є҆го̀ и҆ сы́ны є҆гѡ̀ и҆ всѧ̑ лю́ди є҆гѡ̀, да́же не ѡ҆ста̀ въ ни́хъ живы́й: и҆ наслѣ́диша зе́млю є҆гѡ̀. |
|
Глава 22
|
Глава́ к҃в
|
|
1
|
1
|
| І вирушили сини Ізраїлеві, і зупинилися на рівнинах Моава, при Йордані, навпроти Єрихона. | И҆ воздви́гшесѧ сы́нове і҆и҃лтестїи, ѡ҆полчи́шасѧ на за́пады мѡа́ва оу҆ і҆ѻрда́на ко і҆ерїхѡ́нꙋ. |
|
2
|
2
|
| І бачив Валак, син Сепфорів, усе, що зробив Ізраїль аморреям; | И҆ ви́дѣвъ вала́къ сы́нъ сепфѡ́ровъ всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ і҆и҃ль а҆морре́ю, |
|
3
|
3
|
| і дуже боялися моавитяни народу цього, тому що він був численний; і злякалися моавитяни синів Ізраїлевих. | и҆ оу҆боѧ́сѧ мѡа́въ люді́й ѕѣлѡ̀, ꙗ҆́кѡ мно́зи бѧ́хꙋ, и҆ ѡ҆скорбѣ̀ мѡа́въ ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, |
|
4
|
4
|
| І сказали моавитяни старійшинам мадіамським: цей народ поїдає тепер усе навколо нас, як віл поїдає траву польову. Валак же, син Сепфорів, був царем моавитян у той час. | и҆ речѐ мѡа́въ старѣ́йшинамъ мадїа̑млимъ: нн҃ѣ потреби́тъ со́нмъ се́й всѣ́хъ, и҆̀же ѡ҆́крестъ на́съ, ꙗ҆́коже потреблѧ́етъ теле́цъ ѕла́къ на по́ли. И҆ вала́къ, сы́нъ сепфѡ́ровъ, бѧ́ше ца́рь мѡа́вль въ то̀ вре́мѧ, |
|
5
|
5
|
| І послав він послів до Валаама, сина Веорового, у Пефор, що на ріці Євфраті, в землі синів народу його, щоб покликати його і сказати: ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, і живе він поряд зі мною; | и҆ посла̀ послы̀ къ валаа́мꙋ, сы́нꙋ веѡ́ровꙋ, во фаѳꙋ́рꙋ ꙗ҆́же є҆́сть оу҆ рѣкѝ землѝ сынѡ́въ люді́й є҆гѡ̀, призва́ти є҆го̀, глаго́лѧ: сѐ, лю́дїе и҆зыдо́ша и҆з̾ є҆гѵ́пта, и҆ сѐ, покры́ша лицѐ землѝ, и҆ сі́и сѣдѧ́тъ при ѡ҆держа́нїи мое́мъ: |
|
6
|
6
|
| отже, прийди, прокляни мені народ цей, тому що він сильніший за мене: можливо, тоді я зможу вразити його і вигнати його з землі; я знаю, що кого ти благословиш, той благословенний, і кого ти проклянеш, той проклятий. | и҆ нн҃ѣ прїидѝ, прокленѝ мнѣ̀ лю́ди сїѧ̑, поне́же крѣ́пльшїи сꙋ́ть па́че на́съ, а҆́ще возмо́жемъ си́хъ и҆зби́ти, и҆ и҆зженꙋ̀ и҆̀хъ и҆з̾ землѝ: ꙗ҆́кѡ вѣ́мъ, и҆̀хже а҆́ще благослови́ши ты̀, благослове́ни сꙋ́ть, и҆ и҆̀хже а҆́ще проклене́ши ты̀, про́клѧти. |
|
7
|
7
|
| І пішли старійшини моавитські і старійшини мадіамські, з подарунками в руках за волхвування, і прийшли до Валаама, і переказали йому слова Валакові. | И҆ и҆до́ша старѣ̑йшины мѡа̑вли и҆ старѣ̑йшины мадїа̑мли, и҆ волхвова̑нїѧ въ рꙋка́хъ и҆́хъ: и҆ прїидо́ша къ валаа́мꙋ и҆ глаго́лаша є҆мꙋ̀ словеса̀ вала́кѡва. |
|
8
|
8
|
| І сказав він їм: переночуйте тут ніч, і дам вам відповідь, як скаже мені Господь. І залишилися старійшини моавитські у Валаама. | И҆ речѐ къ ни̑мъ: препочі́йте здѣ̀ но́щь (сїю̀), и҆ ѿвѣща́ю ва́мъ дѣѧ̑нїѧ, ꙗ҆̀же а҆́ще возгл҃етъ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀. И҆ пребы́ша кнѧ̑зи мѡа̑вли оу҆ валаа́ма. |
|
9
|
9
|
| І прийшов Бог до Валаама і сказав: які це люди в тебе? | И҆ прїи́де бг҃ъ къ валаа́мꙋ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: что̀ человѣ́цы сі́и оу҆ тебє̀; |
|
10
|
10
|
| Валаам сказав Богу: Валак, син Сепфорів, цар Моавитський, прислав [їх] до мене [сказати]: | И҆ речѐ валаа́мъ къ бг҃ꙋ: вала́къ сы́нъ сепфѡ́ровъ, ца́рь мѡа́вль, посла̀ и҆̀хъ ко мнѣ̀, глаго́лѧ: |
|
11
|
11
|
| ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, [і живе поряд зі мною]; отже, прийди, прокляни мені його; можливо, тоді я буду в стані воювати з ним і вигнати його [із землі]. | сѐ, лю́дїе и҆зыдо́ша и҆з̾ є҆гѵ́пта и҆ покры́ша лицѐ землѝ, и҆ сі́и сѣдѧ́тъ при ѡ҆держа́нїи мое́мъ: и҆ нн҃ѣ прїидѝ, проклени́ ми и҆̀хъ, не́гли возмогꙋ̀ и҆зби́ти и҆̀хъ и҆ и҆згна́ти ѧ҆̀ ѿ землѝ. |
|
12
|
12
|
| І сказав Бог Валааму: не ходи з ними, не проклинай народу цього, бо він благословенний. | И҆ речѐ бг҃ъ къ валаа́мꙋ: да не и҆́деши съ ни́ми, нижѐ да клене́ши люді́й: сꙋ́ть бо бл҃гослове́ни. |
|
13
|
13
|
| І встав Валаам зранку і сказав князям Валаковим: ідіть у землю вашу, бо не хоче Господь дозволити мені йти з вами. | И҆ воста́въ валаа́мъ заꙋ́тра, речѐ кнѧзє́мъ вала́кѡвымъ: возврати́тесѧ къ господи́нꙋ своемꙋ̀: не попꙋща́етъ мѝ бг҃ъ и҆тѝ съ ва́ми. |
|
14
|
14
|
| І встали князі моавитські, і прийшли до Валака, і сказали [йому]: не погодився Валаам іти з нами. | И҆ воста́вше кнѧ̑зи мѡа̑вли прїидо́ша къ вала́кꙋ и҆ реко́ша є҆мꙋ̀: не хо́щетъ валаа́мъ прїитѝ съ на́ми. |
|
15
|
15
|
| Валак послав ще князів, більших і славніших за тих. | И҆ приложѝ вала́къ є҆щѐ посла́ти кнѧ̑зи мно́жайшїи и҆ честнѣ́йшїи си́хъ. |
|
16
|
16
|
| І прийшли вони до Валаама і сказали йому: так говорить Валак, син Сепфорів: не відмовся прийти до мене; | И҆ прїидо́ша къ валаа́мꙋ и҆ глаго́лаша є҆мꙋ̀: сїѧ̑ глаго́летъ вала́къ, сы́нъ сепфѡ́ровъ: молю́ тѧ, не ѡ҆блѣни́сѧ прїитѝ ко мнѣ̀: |
|
17
|
17
|
| я виявлю до тебе велику шану і зроблю [тобі] все, що скажеш мені; прийди ж, прокляни мені народ цей. | че́стнѣ бо тѧ̀ почтꙋ̀, и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка а҆́ще рече́ши мѝ, сотворю̀ тебѣ̀: и҆ прїидѝ, и҆ проклени́ ми лю́ди сїѧ̑. |
|
18
|
18
|
| І відповів Валаам і сказав рабам Валаковим: хоча б Валак давав мені повний свій дім срібла і золота, не можу переступити повеління Господа, Бога мого, і зробити що-небудь мале або велике [за своєю волею]; | И҆ ѿвѣща̀ валаа́мъ и҆ речѐ кнѧзє́мъ вала́кѡвымъ: а҆́ще мѝ да́стъ вала́къ по́лнꙋ хра́минꙋ свою̀ зла́та и҆ сребра̀, не могꙋ̀ престꙋпи́ти сло́ва гдⷭ҇а бг҃а, є҆́же сотвори́ти то̀ ма́ло и҆лѝ вели́ко въ ра́зꙋмѣ мое́мъ: |
|
19
|
19
|
| втім, залишіться тут і ви на ніч, і я дізнаюся, що ще скаже мені Господь. | и҆ нн҃ѣ потерпи́те здѣ̀ и҆ вы̀ но́щь сїю̀, и҆ оу҆вѣ́мъ, что̀ приложи́тъ гдⷭ҇ь гл҃ати ко мнѣ̀. |
|
20
|
20
|
| І прийшов Бог до Валаама вночі і сказав йому: якщо люди ці прийшли кликати тебе, встань, піди з ними; але тільки роби те, що Я буду говорити тобі. | И҆ прїи́де бг҃ъ къ валаа́мꙋ но́щїю и҆ речѐ є҆мꙋ̀: а҆́ще зва́ти тѧ̀ прїидо́ша человѣ́цы сі́и, воста́въ и҆дѝ в̾слѣ́дъ и҆́хъ, но сло́во, є҆́же а҆́ще рекꙋ̀ тебѣ̀, то̀ да сотвори́ши. |
|
21
|
21
|
| Валаам встав уранці, осідлав ослицю свою і пішов із князями моавитськими. | И҆ воста́въ валаа́мъ заꙋ́тра, ѡ҆сѣдла̀ ѻ҆слѧ̀ своѐ и҆ и҆́де со кнѧ̑зи мѡа̑вли. |
|
22
|
22
|
| І запалав гнів Божий за те, що він пішов, і став ангел Господній на дорозі, щоб перешкодити йому. Він їхав на ослиці своїй і з ним двоє слуг його. | И҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю бг҃ъ, ꙗ҆́кѡ и҆́де се́й: и҆ воста̀ а҆́гг҃лъ бж҃їй препѧ́ти є҆мꙋ̀ на пꙋтѝ. Се́й же сѣдѧ́ше на ѻ҆слѧ́ти свое́мъ и҆ два̀ раба̑ є҆гѡ̀ съ ни́мъ. |
|
23
|
23
|
| І побачила ослиця ангела Господнього, що стоїть на дорозі з оголеним мечем у руці, і звернула ослиця з дороги, і пішла на поле; а Валаам став бити ослицю, щоб повернути її на дорогу. | И҆ оу҆зрѣ́въ ѻ҆се́лъ а҆́гг҃ла бж҃їѧ сꙋпроти́въ стоѧ́ща на пꙋтѝ, и҆ ме́чь и҆звлече́нъ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ соврати́сѧ ѻ҆се́лъ съ пꙋтѝ и҆ и҆дѧ́ше на по́ле: и҆ бїѧ́ше (валаа́мъ) ѻ҆слѧ̀ жезло́мъ свои́мъ, є҆́же напра́вити є҆̀ на пꙋ́ть: |
|
24
|
24
|
| І став ангел Господній на вузькій дорозі, між виноградниками, де з одного боку стіна і з другого боку стіна. | и҆ ста̀ а҆́гг҃лъ бж҃їй на брозда́хъ вїногра́дныхъ: ѡ҆гражде́нїе ѿсю́дꙋ, и҆ ѡ҆гражде́нїе ѿѻнꙋ́дꙋ: |
|
25
|
25
|
| Ослиця, побачивши ангела Господнього, притулилася до стіни і притиснула ногу Валаама до стіни; і він знову став бити її. | и҆ оу҆зрѣ́въ ѻ҆се́лъ а҆́гг҃ла бж҃їѧ, приложи́сѧ ко ѡ҆гра́дѣ и҆ прижмѐ но́гꙋ валаа́мꙋ ко ѡ҆гра́дѣ, и҆ приложѝ є҆щѐ би́ти є҆го̀: |
|
26
|
26
|
| Ангел Господній знову перейшов і став у вузькому місці, де нікуди звернути, ні праворуч, ні ліворуч. | и҆ приложѝ а҆́гг҃лъ бж҃їй, и҆ ше́дъ ст҃а̀ въ мѣ́стѣ оу҆́зкомъ, въ не́мже не бѧ́ше оу҆клони́тисѧ ни на де́сно, ни на лѣ́во: |
|
27
|
27
|
| Ослиця, побачивши ангела Господнього, лягла під Валаамом. І запалав гнів Валаама, і став він бити ослицю палицею. | и҆ ви́дѧ ѻ҆слѧ̀ а҆́гг҃ла бж҃їѧ, падѐ под̾ валаа́момъ: и҆ разгнѣ́васѧ валаа́мъ, и҆ бїѧ́ше ѻ҆слѧ̀ жезло́мъ. |
|
28
|
28
|
| І відкрив Господь уста ослиці, і вона сказала Валааму: що я тобі зробила, що ти б’єш мене ось уже третій раз? | И҆ ѿве́рзе бг҃ъ оу҆ста̀ ѻ҆слѧ́ти, и҆ речѐ валаа́мꙋ: что̀ сотвори́хъ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ сѐ, въ тре́тїе бїе́ши мѧ̀; |
|
29
|
29
|
| Валаам сказав ослиці: за те, що ти наглумилася з мене; якби у мене був у руці меч, то я зараз же убив би тебе. | И҆ речѐ валаа́мъ ѻ҆слѧ́ти: ꙗ҆́кѡ порꙋга́лосѧ мѝ є҆сѝ: и҆ а҆́ще бы́хъ ме́чь и҆мѣ́лъ въ рꙋкꙋ̀ моє́ю, пробо́лъ бы́хъ тѧ̀. |
|
30
|
30
|
| Ослиця ж сказала Валааму: чи не я твоя ослиця, на якій ти їздив спочатку до цього дня чи мала я звичку так поводитися з тобою? Він сказав: ні. | И҆ речѐ ѻ҆слѧ̀ валаа́мꙋ: не а҆́зъ ли ѻ҆сли́ца твоѧ̀, на не́йже ты̀ ѣ҆́здиши ѿ ю҆́ности своеѧ̀ до дне́шнѧгѡ днѐ; є҆да̀ презо́рствомъ презрѣ́вши сотвори́хъ тебѣ̀ сїѐ; Ѻ҆́нъ же речѐ: нѝ. |
|
31
|
31
|
| І відкрив Господь очі Валааму, і побачив він ангела Господнього, що стоїть на дорозі з оголеним мечем у руці, і схилився, і впав на лице своє. | Ѿве́рзе же бг҃ъ ѻ҆́чи валаа́мꙋ, и҆ оу҆зрѣ̀ а҆́гг҃ла бж҃їѧ противостоѧ́ща на пꙋтѝ, и҆ ме́чь и҆звлече́нъ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀: и҆ приклони́всѧ поклони́сѧ є҆мꙋ̀ лице́мъ свои́мъ. |
|
32
|
32
|
| І сказав йому ангел Господній: за що ти бив ослицю твою ось уже три рази? Я вийшов, щоб перешкодити [тобі], тому що шлях [твій] неправий переді Мною; | И҆ речѐ є҆мꙋ̀ а҆́гг҃лъ бж҃їй: почто̀ бїе́ши ѻ҆слѧ̀ твоѐ сїѐ въ тре́тїе; и҆ сѐ, а҆́зъ прїидо́хъ на препѧ́тїе твоѐ, ꙗ҆́кѡ непрїѧ́тенъ пꙋ́ть тво́й предо мно́ю: и҆ ви́дѧ мѧ̀ ѻ҆сли́ца, соврати́сѧ ѿ менє̀ сѐ тре́тїе: |
|
33
|
33
|
| і ослиця, побачивши Мене, звернула від Мене ось уже тричі; якби вона не звернула від Мене, то Я убив би тебе, а її залишив би живою. | и҆ а҆́ще бы не оу҆клони́ласѧ ѿ менє̀, нн҃ѣ тѧ̀ оу҆̀бо оу҆би́лъ бы́хъ, сїю́ же сохрани́лъ бы́хъ. |
|
34
|
34
|
| І сказав Валаам ангелові Господньому: згрішив я, тому що не знав, що Ти стоїш проти мене на дорозі; отже, якщо це неприємно в очах Твоїх, то я повернусь. | И҆ речѐ валаа́мъ ко а҆́гг҃лꙋ гдⷭ҇ню: согрѣши́хъ, не вѣ́дѣхъ бо, ꙗ҆́кѡ ты̀ мнѣ̀ противостоѧ́лъ є҆сѝ на пꙋтѝ: и҆ нн҃ѣ а҆́ще тебѣ̀ не оу҆го́дно, возвращꙋ́сѧ. |
|
35
|
35
|
| І сказав ангел Господній Валааму: піди з людьми цими, тільки говори те, що Я буду говорити тобі. І пішов Валаам із князями Валаковими. | И҆ речѐ а҆́гг҃лъ бж҃їй къ валаа́мꙋ: и҆дѝ ты̀ съ челѡвѣ́ки: ѻ҆ба́че сло́во, є҆́же а҆́ще рекꙋ̀ тебѣ̀, сїѐ сохранѝ глаго́лати. И҆ и҆́де валаа́мъ со кнѧ̑зи вала́кѡвы. |
|
36
|
36
|
| Валак, почувши, що йде Валаам, вийшов назустріч йому в місто моавитське, яке на кордоні біля Арнона, що біля самої межі. | И҆ оу҆слы́шавъ вала́къ, ꙗ҆́кѡ прихо́дитъ валаа́мъ, и҆зы́де во срѣ́тенїе є҆мꙋ̀ во гра́дъ мѡа́вль, и҆́же є҆́сть въ предѣ́лѣхъ а҆рнѡ́нихъ, и҆́же є҆́сть на краѝ предѣ́лѡвъ. |
|
37
|
37
|
| І сказав Валак Валааму: чи не посилав я до тебе, кликати тебе? чому ти не йшов до мене? невже я насправді не можу вшанувати тебе? | И҆ речѐ вала́къ къ валаа́мꙋ: не посла́хъ ли къ тебѣ̀ зва́ти тѧ̀; почто̀ не прише́лъ є҆сѝ ко мнѣ̀; и҆лѝ не возмогꙋ̀ почти́ти тебѐ; |
|
38
|
38
|
| І сказав Валаам Валаку: ось, я й прийшов до тебе, але чи можу я що від себе сказати? що вкладе Бог в уста мої, те і буду говорити. | И҆ речѐ валаа́мъ къ вала́кꙋ: сѐ, прихождꙋ̀ къ тебѣ̀ нн҃ѣ: мо́щенъ ли бꙋ́дꙋ глаго́лати что̀; сло́во, є҆́же а҆́ще вложи́ть бг҃ъ во оу҆ста̀ моѧ̑, сїѐ рекꙋ̀. |
|
39
|
39
|
| І пішов Валаам з Валаком і прийшли в Кириаф-Хуцоф. | И҆ и҆́де валаа́мъ съ вала́комъ, и҆ внидо́ша во гра́ды сє́лныѧ. |
|
40
|
40
|
| І заколов Валак волів і овець, і послав до Валаама і князів, що були з ним. | И҆ закла̀ вала́къ телцы̀ и҆ ѻ҆́вцы, и҆ посла̀ валаа́мꙋ и҆ кнѧзє́мъ и҆̀же съ ни́мъ. |
|
41
|
41
|
| На другий день ранком Валак узяв Валаама і звів його на висоти Ваалові, щоб він побачив звідти частину народу. | И҆ бы́сть заꙋ́тра, и҆ взѧ́въ вала́къ валаа́ма, возведѐ є҆го̀ на сто́лпъ ваа́ловъ, и҆ показа̀ є҆мꙋ̀ ѿтꙋ́дꙋ ча́сть нѣ́кꙋю люді́й. |
|
Глава 23
|
Глава́ к҃г
|
|
1
|
1
|
| І сказав Валаам Валаку: побудуй мені тут сім жертовників і приготуй мені сім тельців і сім баранів. | И҆ речѐ валаа́мъ къ вала́кꙋ: сози́жди мнѣ̀ здѣ̀ се́дмь тре́бищъ, и҆ оу҆гото́вай мнѣ̀ здѣ̀ се́дмь телцє́въ и҆ се́дмь ѻ҆внѡ́въ. |
|
2
|
2
|
| Валак зробив так, як говорив Валаам, і принесли Валак і Валаам по тельцю і барану на кожному жертовнику. | И҆ сотворѝ вала́къ, ꙗ҆́коже речѐ є҆мꙋ̀ валаа́мъ: и҆ вознесѐ телца̀ и҆ ѻ҆вна̀ на тре́бище. |
|
3
|
3
|
| І сказав Валаам Валаку: постій біля всепалення твого, а я піду; може, Господь вийде мені назустріч, і що Він відкриє мені, я оголошу тобі. І [залишився Валак біля всепалення свого, а Валаам] пішов на підвищене місце [запитати Бога]. | И҆ речѐ валаа́мъ къ вала́кꙋ: ста́ни оу҆ тре́бы своеѧ̀, и҆ пойдꙋ̀, а҆́ще ꙗ҆ви́тсѧ мнѣ̀ бг҃ъ въ срѣ́тенїе, и҆ сло́во, є҆́же мнѣ̀ оу҆ка́жетъ, повѣ́мъ тебѣ̀. И҆ ста̀ вала́къ оу҆ тре́бы своеѧ̀. |
|
4
|
4
|
| І зустрівся Бог з Валаамом, і сказав йому [Валаам]: сім жертовників влаштував я і приніс тельця і барана на кожному жертовнику. | И҆ валаа́мъ и҆́де вопроси́ти бг҃а, и҆ и҆́де прѧ́мѡ: и҆ ꙗ҆ви́сѧ бг҃ъ валаа́мꙋ. И҆ речѐ къ немꙋ̀ валаа́мъ: се́дмь тре́бищъ и҆згото́вихъ и҆ возложи́хъ телца̀ и҆ ѻ҆вна̀ на тре́бище. |
|
5
|
5
|
| І вклав Господь слово в уста Валаамові і сказав: повернися до Валака і так говори. | И҆ вложѝ бг҃ъ сло́во во оу҆ста̀ валаа́мꙋ и҆ речѐ: возврати́всѧ къ вала́кꙋ та́кѡ глаго́ли. |
|
6
|
6
|
| І повернувся до нього, і ось він стоїть біля всепалення свого, він і всі князі моавитські. [І був на ньому Дух Божий.] | И҆ возврати́сѧ къ немꙋ̀: ѻ҆́нъ же стоѧ́ше оу҆ всесожже́нїй свои́хъ, и҆ всѝ кнѧ̑зи мѡа̑вли съ ни́мъ: и҆ бы́сть дх҃ъ бж҃їй на не́мъ. |
|
7
|
7
|
| І промовив притчу свою і сказав: з Месопотамії привів мене Валак, цар Моава, від гір східних: прийди, прокляни мені Якова, прийди, проголоси зло на Ізраїля! | И҆ воспрїи́мъ при́тчꙋ свою̀ речѐ: ѿ месопота́мїи приведе́ мѧ вала́къ ца́рь мѡа́вль, ѿ го́ръ восто́чныхъ, глаго́лѧ: грѧдѝ, проклени́ ми і҆а́кѡва, и҆ грѧдѝ, проклени́ ми і҆и҃лѧ: |
|
8
|
8
|
| Як прокляну я? Бог не проклинає його. Як проголошу зло? Господь не проголошує [на нього] зла. | что̀ прокленꙋ̀, є҆гѡ́же не клене́тъ гдⷭ҇ь; и҆лѝ что̀ ѕло̀ рекꙋ̀, є҆гѡ́же не ѕлосло́витъ бг҃ъ; |
|
9
|
9
|
| З вершини скель бачу я його, і з пагорбів дивлюся на нього: ось, народ живе окремо і між народами не числиться. | ꙗ҆́кѡ ѿ верха̀ го́ръ оу҆зрю̀ є҆го̀ и҆ ѿ хѡ́лмъ проꙋразꙋмѣ́ю є҆го̀: сѐ, лю́дїе є҆ди́ни населѧ́тсѧ и҆ со ꙗ҆зы̑ки не вмѣнѧ́тсѧ: |
|
10
|
10
|
| Хто перелічить пісок Якова і число четвертої частини Ізраїлю? Нехай помре душа моя смертю праведників, і нехай буде кончина моя, як їх! | кто̀ и҆зслѣ́дитъ сѣ́мѧ і҆а́кѡвле; и҆ кто̀ и҆зочте́тъ со́нмы і҆и҃лѧ; да оу҆́мретъ дꙋша̀ моѧ̀ въ дꙋша́хъ првⷣныхъ, и҆ бꙋ́ди сѣ́мѧ моѐ, ꙗ҆́коже сѣ́мѧ и҆́хъ. |
|
11
|
11
|
| І сказав Валак Валааму: що ти зі мною робиш? я взяв тебе, щоб проклясти ворогів моїх, а ти, ось, благословляєш? | И҆ речѐ вала́къ къ валаа́мꙋ: что̀ сотвори́лъ є҆сѝ мѝ; на проклѧ́тїе вра̑гъ мои́хъ призва́хъ тѧ̀, и҆ сѐ, благослови́лъ є҆сѝ (ѧ҆̀) благослове́нїемъ. |
|
12
|
12
|
| І відповів він і сказав: чи не повинен я достеменно сказати те, що вкладає Господь в уста мої? | И҆ речѐ валаа́мъ къ вала́кꙋ: не є҆ли̑ка ли вло́житъ бг҃ъ во оу҆ста̀ моѧ̑, сїѐ сохраню̀ глаго́лати; |
|
13
|
13
|
| І сказав йому Валак: піди зі мною на інше місце, з якого ти побачиш його, але тільки частину його побачиш, а всього його не побачиш; і прокляни мені його звідти. | И҆ речѐ къ немꙋ̀ вала́къ: пойдѝ є҆щѐ со мно́ю на мѣ́сто и҆́но, съ негѡ́же не оу҆́зриши и҆́хъ ѿтꙋ́дꙋ, но ра́звѣ ча́сть нѣ́кꙋю и҆́хъ оу҆́зриши, всѣ́хъ же не оу҆́зриши, и҆ проклени́ ми и҆̀хъ ѿтꙋ́дꙋ. |
|
14
|
14
|
| І взяв його на місце сторожі, на вершину гори Фасги, і побудував сім жертовників, і приніс по тельцю і барану на кожному жертовнику. | И҆ поѧ̀ є҆го̀ на стра́жꙋ села̀, на ве́рхъ и҆сте́санагѡ, и҆ созда̀ та́мѡ се́дмь тре́бищъ, и҆ возложѝ телца̀ и҆ ѻ҆вна̀ на тре́бище. |
|
15
|
15
|
| І сказав [Валаам] Валаку: постій тут біля всепалення твого, а я [піду] туди назустріч [Богу]. | И҆ речѐ валаа́мъ къ вала́кꙋ: ста́ни оу҆ тре́бы своеѧ̀, а҆́зъ же пойдꙋ̀ вопроси́ти бг҃а. |
|
16
|
16
|
| І зустрівся Господь з Валаамом, і вклав слово в уста його, і сказав: повернися до Валака і так говори. | И҆ срѣ́те бг҃ъ валаа́ма, и҆ вложѝ сло́во во оу҆ста̀ є҆мꙋ̀ и҆ речѐ: возврати́сѧ къ вала́кꙋ, и҆ рече́ши сїѧ̑. |
|
17
|
17
|
| І прийшов до нього, і ось, він стоїть біля всепалення свого, і з ним [усі] князі моавитські. І сказав йому Валак: що говорив Господь? | И҆ возврати́сѧ къ немꙋ̀: ѻ҆́нъ же стоѧ́ше оу҆ всесожже́нїй свои́хъ, и҆ всѝ кнѧ̑зи мѡа̑вли съ ни́мъ. И҆ речѐ є҆мꙋ̀ вала́къ: что̀ гл҃а гдⷭ҇ь; |
|
18
|
18
|
| Він промовив притчу свою і сказав: встань, Валаку, і послухай, мене, сину Сепфорів. | И҆ воспрїи́мъ при́тчꙋ свою̀, речѐ: воста́ни, вала́къ, и҆ послꙋ́шай, внꙋшѝ свидѣ́тель, сы́не сепфѡ́ровъ: |
|
19
|
19
|
| Бог не людина, щоб Йому говорити неправду, і не син людський, щоб Йому змінюватися. Чи Він скаже і не зробить? буде говорити і не виконає? | не ꙗ҆́кѡ человѣ́къ бг҃ъ коле́блетсѧ, нижѐ ꙗ҆́кѡ сы́нъ человѣ́ческїй и҆змѣнѧ́етсѧ: то́й гл҃аше, не сотвори́тъ ли; рече́тъ, и҆ не пребꙋ́детъ ли; |
|
20
|
20
|
| Ось, почав я благословляти, бо Він благословив, і я не можу змінити цього. | сѐ, благословлѧ́ти приведе́нъ є҆́смь: благословлю̀, и҆ не ѿвращꙋ̀: |
|
21
|
21
|
| Не видно біди в Якові, і не помітно нещастя в Ізраїлі; Господь, Бог його, з ним, і трубний царський звук у нього; | не бꙋ́детъ трꙋда̀ во і҆а́кѡвѣ, нижѐ оу҆́зритсѧ болѣ́знь во і҆и҃ли: гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆гѡ̀ съ ни́мъ, сла́ва ца́рскаѧ на не́мъ: |
|
22
|
22
|
| Бог вивів їх з Єгипту, швидкість єдинорога у нього; | бг҃ъ и҆зведы́й є҆го̀ и҆з̾ є҆гѵ́пта, ꙗ҆́коже сла́ва є҆диноро́га въ не́мъ: |
|
23
|
23
|
| нема чаклунства в Якові і нема ворожіння в Ізраїлі. У свій час скажуть про Якова і про Ізраїль: ось що творить Бог! | нѣ́сть бо вражбы̀ во і҆а́кѡвѣ, нижѐ волхвова́нїѧ во і҆и҃ли: во вре́мѧ нарече́тсѧ і҆а́кѡвꙋ и҆ і҆и҃лю, что̀ соверши́тъ бг҃ъ: |
|
24
|
24
|
| Ось, народ як левиця встає і як лев піднімається; не ляже, поки не з’їсть здобичі і не нап’ється крови убитих. | сѐ, лю́дїе ꙗ҆́кѡ льви̑чища воста́нꙋтъ, и҆ ꙗ҆́кѡ ле́въ вознесе́тсѧ: не оу҆́снетъ, до́ндеже снѣ́стъ ло́въ и҆ кро́вь посѣ́ченыхъ и҆спїе́тъ. |
|
25
|
25
|
| І сказав Валак Валааму: ні клясти не кляни його, ні благословляти не благословляй його. | И҆ речѐ вала́къ къ валаа́мꙋ: ни клѧ́твами мнѣ̀ кленѝ и҆̀хъ, нижѐ благослове́нїемъ благословѝ и҆̀хъ. |
|
26
|
26
|
| І відповів Валаам і сказав Валаку: чи не говорив я тобі, що я буду робити все те, що скаже мені Господь? | И҆ ѿвѣща́въ валаа́мъ, речѐ къ вала́кꙋ: не рѣ́хъ ли тѝ, глаго́лѧ: сло́во, є҆́же а҆́ще возгл҃етъ бг҃ъ, сїѐ сотворю̀; |
|
27
|
27
|
| І сказав Валак Валааму: піди, я візьму тебе на інше місце; можливо, угодно буде Богу, і звідти проклянеш мені його. | И҆ речѐ вала́къ къ валаа́мꙋ: грѧдѝ, поймꙋ́ тѧ на мѣ́сто и҆́но, а҆́ще оу҆го́дно бꙋ́детъ бг҃ꙋ, и҆ проклени́ ми и҆̀хъ ѿтꙋ́дꙋ. |
|
28
|
28
|
| І взяв Валак Валаама на вершину Фегора, поверненого до пустелі. | И҆ поѧ̀ вала́къ валаа́ма на ве́рхъ фогѡ́ра, простира́ющасѧ въ пꙋсты́ню. |
|
29
|
29
|
| І сказав Валаам Валаку: побудуй мені тут сім жертовників і приготуй мені тут сім тельців і сім баранів. | И҆ речѐ валаа́мъ къ вала́кꙋ: сози́жди мнѣ̀ здѣ̀ се́дмь тре́бищъ, и҆ оу҆гото́вай мнѣ̀ здѣ̀ се́дмь телцє́въ и҆ се́дмь ѻ҆внѡ́въ. |
|
30
|
30
|
| І зробив Валак, як сказав Валаам, і приніс по тельцю і барану на кожному жертовнику. | И҆ сотворѝ вала́къ, ꙗ҆́коже речѐ є҆мꙋ̀ валаа́мъ: и҆ вознесѐ телца̀ и҆ ѻ҆вна̀ на тре́бище. |
|
Глава 24
|
Глава́ к҃д
|
|
1
|
1
|
| Валаам побачив, що Господу вгодно благословляти Ізраїля, і не пішов, як раніше, для волхвування, але обернувся лицем своїм до пустелі. | И҆ ви́дѣвъ валаа́мъ, ꙗ҆́кѡ добро̀ є҆́сть пред̾ гдⷭ҇емъ благословлѧ́ти і҆и҃лѧ, не и҆́де по ѡ҆бы́чаю своемꙋ̀ въ срѣ́тенїе волхвова́нїємъ, и҆ возвратѝ лицѐ своѐ въ пꙋсты́ню. |
|
2
|
2
|
| І глянув Валаам і побачив Ізраїля, що стояв за колінами своїми, і був на ньому Дух Божий. | И҆ возве́дъ валаа́мъ ѻ҆́чи своѝ, оу҆зрѣ̀ і҆и҃лѧ ѡ҆полчи́вшасѧ по племенѡ́мъ: и҆ бы́сть дх҃ъ бж҃їй на не́мъ. |
|
3
|
3
|
| І промовив він притчу свою і сказав: говорить Валаам, син Веорів, говорить муж з відкритими очима, | И҆ воспрїи́мъ при́тчꙋ свою̀ речѐ: глаго́летъ валаа́мъ, сы́нъ веѡ́ровъ, глаго́летъ человѣ́къ и҆́стиннѡ зрѧ́й, |
|
4
|
4
|
| говорить той, хто чує слова Божі, який бачить видіння Всемогутнього; падає, але відкриті очі його: | глаго́летъ слꙋ́шаѧй словеса̀ крѣ́пкагѡ, и҆́же видѣ́нїе бж҃їе ви́дѣ во снѣ̀: ѿвє́рсты ѻ҆́чи є҆гѡ̀: |
|
5
|
5
|
| які прекрасні намети твої, Якове, оселі твої, Ізраїлю! | ко́ль добрѝ до́ми твоѝ, і҆а́кѡве, и҆ кꙋ́щы твоѧ̑, і҆и҃лю: |
|
6
|
6
|
| розстилаються вони, як долини, як сади біля річки, як дерева алое, насаджені Господом, як кедри біля вод; | ꙗ҆́кѡ дꙋбра̑вы ѡ҆сѣнѧ́ющыѧ и҆ ꙗ҆́кѡ са́дїе при рѣка́хъ, и҆ ꙗ҆́кѡ кꙋ́щы, ꙗ҆̀же водрꙋзѝ гдⷭ҇ь, и҆ ꙗ҆́кѡ ке́дри при вода́хъ: |
|
7
|
7
|
| поллється вода з відер його, і сі?м’я його буде, як великі води, перевершить Агага цар його і піднесеться царство його. | и҆зы́детъ человѣ́къ ѿ сѣ́мене є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆блада́етъ ꙗ҆зы̑ки мно́гими: и҆ возвы́ситсѧ па́че гѡ́га ца́рство є҆гѡ̀, и҆ возрасте́тъ ца́рство є҆гѡ̀: |
|
8
|
8
|
| Бог вивів його з Єгипту, швидкість єдинорога в нього, пожирає народи, ворожі йому, роздроблює кістки їх і стрілами своїми уражає [ворога]. | бг҃ъ и҆зведѐ є҆го̀ и҆з̾ є҆гѵ́пта, ꙗ҆́коже сла́ва є҆диноро́га є҆мꙋ̀: поѧ́стъ ꙗ҆зы́ки вра̑гъ свои́хъ и҆ то́лщы и҆́хъ и҆зможди́тъ, и҆ стрѣла́ми свои́ми оу҆стрѣли́тъ врага̀: |
|
9
|
9
|
| Схилився, лежить як лев і як левиця, хто підніме його? Той, хто благословляє тебе, благословенний, і хто проклинає тебе, проклятий! | возле́гъ почѝ ꙗ҆́кѡ ле́въ и҆ ꙗ҆́кѡ скѵ́менъ: кто̀ возбꙋ́дитъ є҆го̀; благословѧ́щїи тѧ̀ благослове́ни, и҆ проклина́ющїи тѧ̀ про́клѧти. |
|
10
|
10
|
| І запалав гнів Валака на Валаама, і сплеснув він руками своїми, і сказав Валак Валааму: я покликав тебе проклясти ворогів моїх, а ти благословляєш їх ось уже втретє; | И҆ разгнѣ́васѧ вала́къ на валаа́ма, и҆ плеснꙋ̀ рꙋка́ми свои́ми, и҆ речѐ вала́къ къ валаа́мꙋ: клѧ́ти тѧ̀ врага̀ моего̀ призва́хъ, и҆ сѐ, благословлѧ́ѧ благослови́лъ є҆сѝ и҆̀хъ въ тре́тїе: |
|
11
|
11
|
| отже, тікай у своє місце; я хотів ушанувати тебе, але ось, Господь позбавляє тебе чести. | нн҃ѣ оу҆̀бо бѣжѝ на мѣ́сто своѐ: реко́хъ, почтꙋ́ тѧ: и҆ нн҃ѣ лиши́ тѧ гдⷭ҇ь сла́вы. |
|
12
|
12
|
| І сказав Валаам Валаку: чи не говорив я послам твоїм, яких ти посилав до мене: | И҆ речѐ валаа́мъ къ вала́кꙋ: и҆ послѡ́мъ твои̑мъ, и҆̀хже посла́лъ є҆сѝ ко мнѣ̀, не реко́хъ ли, глаго́лѧ: |
|
13
|
13
|
| «хоча б давав мені Валак повний свій будинок срібла і золота, не можу переступити повеління Господнього, щоб зробити що-небудь добре чи зле за своєю волею: що скаже Господь, те й буду говорити»? | а҆́ще мѝ да́стъ вала́къ хра́минꙋ свою̀ по́лнꙋ сребра̀ и҆ зла́та, не могꙋ̀ престꙋпи́ти сло́ва бж҃їѧ, є҆́же сотвори́ти є҆̀ ѕло̀ и҆лѝ добро̀ ѿ менє̀ сама́гѡ: є҆ли̑ка а҆́ще рече́тъ мѝ бг҃ъ, сїѧ̑ возглаго́лю; |
|
14
|
14
|
| Отже, ось, я йду до народу свого; піди, я провіщу тобі, що зробить народ цей з народом твоїм з часом. | и҆ нн҃ѣ, сѐ, и҆дꙋ̀ до мѣ́ста своегѡ̀: грѧдѝ, присовѣ́тꙋю тебѣ̀, что̀ сотворѧ́тъ лю́дїе сі́и лю́демъ твои̑мъ, въ послѣ̑днѧѧ дни̑. |
|
15
|
15
|
| І промовив притчу свою і сказав: говорить Валаам, син Веорів, говорить муж з відкритими очима, | И҆ воспрїи́мъ при́тчꙋ свою̀ речѐ: глаго́летъ валаа́мъ сы́нъ веѡ́ровъ, глаго́летъ человѣ́къ и҆́стиннѡ зрѧ́й, |
|
16
|
16
|
| говорить той, хто чує слова Божі, хто має видіння від Всевишнього, хто бачить видіння Всемогутнього, падає, але відкриті очі його. | слы́шай словеса̀ бж҃їѧ, оу҆мѣ́ѧ оу҆мѣ́нїе вы́шнѧгѡ и҆ видѣ́нїе бж҃їе ви́дѣвый во снѣ̀: ѿвє́рсты ѻ҆́чи є҆гѡ̀: |
|
17
|
17
|
| Бачу Його, але нині ще немає; бачу Його, але не близько. Сходить зірка від Якова і постає жезл від Ізраїля, і вражає князів Моава і розтрощує всіх синів Сифових. | покажꙋ̀ є҆мꙋ̀, и҆ не нн҃ѣ: оу҆блажа́ю, и҆ не приближа́етсѧ: возсїѧ́етъ ѕвѣзда̀ ѿ і҆а́кѡва, и҆ воста́нетъ человѣ́къ ѿ і҆и҃лѧ и҆ погꙋби́тъ кнѧ̑зи мѡави̑тскїѧ, и҆ плѣни́тъ всѧ̑ сы́ны си́ѳѡвы: |
|
18
|
18
|
| Едом буде під володінням, Сеїр буде під володінням ворогів своїх, а Ізраїль явить силу свою. | и҆ бꙋ́детъ є҆дѡ́мъ наслѣ́дїе, и҆ бꙋ́детъ наслѣ́дїе и҆са́ѵъ вра́гъ є҆гѡ̀, и҆ і҆и҃ль сотворѝ крѣ́пость: |
|
19
|
19
|
| Той, хто вийде від Якова, заволодіє і знищить те, що залишилося від міста. | и҆ воста́нетъ ѿ і҆а́кѡва, и҆ погꙋби́тъ спаса́емаго ѿ гра́да. |
|
20
|
20
|
| І побачив він Амалика, і промовив притчу свою і сказав: перший з народів Амалик, але кінець його — загибель. | И҆ ви́дѣвъ а҆мали́ка и҆ воспрїи́мъ при́тчꙋ свою̀, речѐ: нача́ло ꙗ҆зы́кѡвъ а҆мали́къ, и҆ сѣ́мѧ и҆́хъ поги́бнетъ. |
|
21
|
21
|
| І побачив він кенеїв, і промовив притчу свою, і сказав: міцне житло твоє, і на скелі покладене гніздо твоє; | И҆ ви́дѣвъ кенео́на и҆ воспрїи́мъ при́тчꙋ свою̀, речѐ: си́льно селе́нїе твоѐ: и҆ а҆́ще положи́ши на ка́мени гнѣздо̀ твоѐ, |
|
22
|
22
|
| але зруйнований буде Каїн, і недовго до того, що Ассур поведе тебе в полон. | и҆ а҆́ще бꙋ́детъ веѡ́рꙋ гнѣздо̀ кова́рства, а҆ссѷрі́ане плѣнѧ́тъ тѧ̀. |
|
23
|
23
|
| І [побачивши Ога,] промовив притчу свою і сказав: горе, [горе,] хто уціліє, коли наведе це Бог! | И҆ ви́дѣвъ ѡ҆́га и҆ воспрїи́мъ при́тчꙋ свою̀, речѐ: го́ре, го́ре, кто̀ жи́въ бꙋ́детъ, є҆гда̀ положи́тъ бг҃ъ сїѧ̑; |
|
24
|
24
|
| прийдуть кораблі від Киттима, й упокорять Ассура, й упокорять Евера; але і їм загибель! | и҆ и҆зы́дꙋтъ и҆з̾ рꙋ́къ китїе́йскихъ, и҆ ѡ҆ѕло́бѧтъ а҆ссꙋ́ра, и҆ ѡ҆ѕло́бѧтъ є҆вре́ѡвъ, и҆ са́ми вкꙋ́пѣ поги́бнꙋтъ. |
|
25
|
25
|
| І встав Валаам і пішов назад у своє місце, а Валак також пішов своєю дорогою. | И҆ воста́въ валаа́мъ ѿи́де, возврати́всѧ на мѣ́сто своѐ: и҆ вала́къ ѿи́де къ себѣ̀. |
|
Глава 25
|
Глава́ к҃є
|
|
1
|
1
|
| І жив Ізраїль у Ситтимі, і почав народ блудодіяти з дочками Моава, | И҆ живѧ́ше і҆и҃ль въ сатті́мѣ, и҆ ѡ҆скверни́шасѧ лю́дїе блꙋже́нїемъ со дще́рьми мѡа̑вли: |
|
2
|
2
|
| і запрошували вони народ до жертв богам своїм, і їв народ [жертви їх] і кланявся богам їхнім. | и҆ призва́ша ѧ҆̀ въ трє́бы кꙋмі̑ръ свои́хъ, и҆ ꙗ҆до́ша лю́дїе трє́бы и҆́хъ и҆ поклони́шасѧ кꙋмі́рѡмъ и҆́хъ: |
|
3
|
3
|
| І приліпився Ізраїль до Ваал-Фегора. І запалав гнів Господній на Ізраїля. | и҆ причасти́сѧ і҆и҃ль веельфегѡ́рꙋ, и҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь на і҆и҃лѧ. |
|
4
|
4
|
| І сказав Господь Мойсеєві: візьми всіх начальників народу і повісь їх Господу перед сонцем, і відвернеться від Ізраїля лютість гніву Господнього. | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: поимѝ всѧ̑ кнѧ̑зи людскі̑ѧ, и҆ ѡ҆бличѝ ѧ҆̀ гдⷭ҇ꙋ прѧ́мѡ со́лнцꙋ, и҆ ѿврати́тсѧ гнѣ́въ ꙗ҆́рости гдⷭ҇ни ѿ і҆и҃лѧ. |
|
5
|
5
|
| І сказав Мойсей суддям Ізраїлевим: убийте кожен людей своїх, що приліпилися до Ваал-Фегора. | И҆ речѐ мѡѷсе́й къ племенє́мъ і҆и҃лскимъ: и҆збі́йте кі́йждо оу҆́жика своего̀ слꙋжи́вшаго веельфегѡ́рꙋ. |
|
6
|
6
|
| І ось, хтось із синів Ізраїлевих прийшов і привів до братів своїх мадіанитянку, на очах Мойсея й на очах усієї громади синів Ізраїлевих, коли вони плакали при вході у скинію зібрання. | И҆ сѐ, человѣ́къ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ прише́дъ приведѐ бра́та своего̀ къ мадїані́тынѣ пред̾ мѡѷсе́емъ и҆ пред̾ всѣ́мъ со́нмомъ і҆и҃левымъ: сі́и же пла́кахꙋсѧ пред̾ две́рьми ски́нїи свидѣ́нїѧ. |
|
7
|
7
|
| Финеєс, син Єлеазара, сина Аарона священика, побачивши це, встав із середовища громади і взяв у руку свою спис, | И҆ ви́дѣвъ фїнее́съ, сы́нъ є҆леаза́ра сы́на а҆арѡ́на жерца̀, воста̀ и҆з̾ среды̀ со́нма, и҆ взе́мъ сꙋ́лицꙋ въ рꙋ́кꙋ, |
|
8
|
8
|
| і ввійшов слідом за ізраїльтянином у спальню і проколов їх обох, ізраїльтянина і жінку в утробу її: і припинилось ураження синів Ізраїлевих. | вни́де в̾слѣ́дъ человѣ́ка і҆и҃лтѧнина въ блꙋди́лище, и҆ прободѐ ѻ҆бои́хъ, и҆ человѣ́ка і҆и҃лтѧнина, и҆ женꙋ̀ сквозѣ̀ ложесна̀ є҆ѧ̀: и҆ преста̀ вре́дъ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. |
|
9
|
9
|
| Померлих же від ураження було двадцять чотири тисячі. | И҆ бы́ша оу҆ме́ршїи ꙗ҆́звою два́десѧть четы́ри ты́сѧщы. |
|
10
|
10
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
11
|
11
|
| Финеєс, син Єлеазара, сина Аарона священика, відвернув гнів Мій від синів Ізраїлевих, возревнувавши за Мене серед них, і Я не знищив синів Ізраїлевих у ревності Моїй; | фїнее́съ сы́нъ є҆леаза́ра сы́на а҆арѡ́на жерца̀ оу҆толѝ гнѣ́въ мо́й ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆гда̀ возревнова̀ ре́вность моѧ̀ въ ни́хъ, и҆ не потреби́хъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ ре́вности мое́й: |
|
12
|
12
|
| тому скажи: ось, Я даю йому Мій завіт миру, | та́кѡ рцы̀: сѐ, а҆́зъ даю̀ є҆мꙋ̀ завѣ́тъ мо́й ми́рный, |
|
13
|
13
|
| і буде він йому і нащадкам його після нього завітом священства вічного, за те, що він показав ревність за Бога свого і заступив синів Ізраїлевих. | и҆ бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ и҆ сѣ́мени є҆гѡ̀ по не́мъ завѣ́тъ жре́чества вѣ́чный, поне́же возревнова̀ по бз҃ѣ свое́мъ и҆ оу҆ми́лостиви ѡ҆ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ. |
|
14
|
14
|
| Ім’я вбитого ізраїльтянина, який був убитий з мадіанитянкою, було Зимри, син Салу, начальник покоління Симеонового; | И҆́мѧ же человѣ́кꙋ і҆и҃лтѧнинꙋ, є҆го́же оу҆бѝ съ мадїані́тынею, замврі́й, сы́нъ салмѡ́нь, кнѧ́зь до́мꙋ ѻ҆те́чества сынѡ́въ сѷмеѡ́нихъ: |
|
15
|
15
|
| а ім’я вбитої мадіанитянки Хазва; вона була дочкою Цура, начальника Оммофа, племені мадіамського. | и҆ и҆́мѧ женѣ̀ мадїані́тынѣ прободе́ной хазві̀, дщѝ сꙋ́ра, кнѧ́зѧ ро́да соммѡ́ѳова, до́мꙋ ѻ҆те́чества є҆́сть мадїа́млѧ. |
|
16
|
16
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: рцы̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: |
|
17
|
17
|
| ворогуйте з мадіанитянами, й уражайте їх, | враждꙋ́йте мадїани́тѡмъ и҆ бі́йте ѧ҆̀: |
|
18
|
18
|
| тому що вони вороже вчинили з вами в підступництві своєму, спокусивши вас Фегором і Хазвою, дочкою начальника мадіамського, сестрою своєю, вбитою в день ураження за Фегора. | занѐ враждꙋ́ютъ ва́мъ сі́и ле́стїю, є҆ли́кѡ прельща́ютъ ва́съ фогѡ́ромъ и҆ хазві́ею дще́рїю кнѧ́зѧ мадїа́млѧ, сестро́ю свое́ю прободе́ною, въ де́нь ꙗ҆́звы фогѡ́ра ра́ди. |
|
Глава 26
|
Глава́ к҃ѕ
|
|
1
|
1
|
| Після цього ураження сказав Господь Мойсеєві та Єлеазару, сину Аарона, священикові, говорячи; | И҆ бы́сть по ꙗ҆́звѣ, и҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ є҆леаза́рꙋ жерцꙋ̀, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| порахуйте всю громаду синів Ізраїлевих від двадцяти років і вище, за сімействами їх, усіх придатних для війни у Ізраїля. | возмѝ нача́ло всегѡ̀ со́нма сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, всѧ́къ и҆сходѧ́й воѡрꙋжи́тисѧ во і҆и҃ли. |
|
3
|
3
|
| І сказав їм Мойсей і Єлеазар священик на рівнинах моавитських біля Йордану, навпроти Єрихона, говорячи: | И҆ глаго́ла мѡѷсе́й и҆ є҆леаза́ръ жре́цъ къ ни̑мъ во а҆равѡ́ѳѣ мѡа́вли при і҆ѻрда́нѣ оу҆ і҆ерїхѡ́на, глаго́лѧ: |
|
4
|
4
|
| порахуйте всіх від двадцяти років і вище, як повелів Господь Мойсеєві і синам Ізраїлевим, які вийшли з землі Єгипетської: | ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю: и҆ сы́нове і҆и҃лтестїи и҆зше́дшїи и҆з̾ є҆гѵ́пта: |
|
5
|
5
|
| Рувим, первісток Ізраїля. Сини Рувима: від Ханоха покоління Ханохове, від Фаллу покоління Фаллуєве, | рꙋви́мъ пе́рвенецъ і҆и҃левъ. Сы́нове же рꙋви̑мли: є҆нѡ́хъ и҆ со́нмъ є҆нѡ́ховъ, фа́ллꙋ со́нмъ фа́лловъ, |
|
6
|
6
|
| від Хецрона покоління Хецронове, від Харми покоління Хармиєве; | а҆срѡ́нꙋ со́нмъ а҆срѡ́новъ, ха́рмꙋ со́нмъ хармі́инъ. |
|
7
|
7
|
| ось покоління Рувимові; і пораховано їх сорок три тисячі сімсот тридцять. | Сі́и со́нми рꙋви̑мли: и҆ бы́сть соглѧ́данїе и҆́хъ четы́редесѧть трѝ ты́сѧщы и҆ ше́сть сѡ́тъ и҆ три́десѧть. |
|
8
|
8
|
| І сини Фаллуя: Елиав. | И҆ сы́нове фа́ллѡвы є҆лїа́въ. |
|
9
|
9
|
| Сини Елиава: Немуїл, Дафан і Авирон. Це ті Дафан і Авирон, що були покликані в зібрання, які вчинили підбурення проти Мойсея й Аарона разом зі спільниками Корея, коли ці підбурювали проти Господа; | И҆ сы́нове є҆лїа̑вли намꙋи́лъ и҆ даѳа́нъ и҆ а҆вїрѡ́нъ: сі́и наро́читїи со́нмꙋ: сі́и сꙋ́ть воста́вше на мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на въ со́нмѣ коре́овѣ въ крамолѣ̀ на гдⷭ҇а: |
|
10
|
10
|
| і розверзла земля уста свої, і поглинула їх і Корея; разом з ними померли і спільники їхні, коли вогонь пожер двісті п’ятдесят чоловік, і стали вони в знамення; | и҆ ѿве́рзши землѧ̀ оу҆ста̀ своѧ̑ пожрѐ и҆̀хъ и҆ коре́а въ сме́рти со́нма є҆гѡ̀, є҆гда̀ поѧдѐ ѻ҆́гнь двѣ́сти и҆ пѧтьдесѧ́тъ, и҆ бы́ша въ зна́менїе. |
|
11
|
11
|
| але сини Кореєві не померли. | Сы́нове же коре́ѡвы не и҆змро́ша. |
|
12
|
12
|
| Сини Симеона за поколіннями їх: від Немуїла покоління Немуїлове, від Ямина покоління Яминове, від Яхина покоління Яхинове, | И҆ сы́нове сѷмеѡ̑ни, со́нмъ сынѡ́въ сѷмеѡ́нихъ: намꙋи́лꙋ со́нмъ намꙋи́ловъ, і҆амі́нꙋ со́нмъ і҆амі́новъ, і҆ахі́нꙋ со́нмъ і҆ахі́новъ, |
|
13
|
13
|
| від Зари покоління Зарине, від Саула покоління Саулове; | за́рѣ со́нмъ за́ринъ, саꙋ́лꙋ со́нмъ саꙋ́ловъ. |
|
14
|
14
|
| Ось покоління Симеонові [при підрахуванні їх]: двадцять дві тисячі двісті. | Сі́и со́нми сѷмеѡ̑ни ѿ соглѧ́данїѧ и҆́хъ два́десѧть двѣ̀ ты́сѧщы и҆ двѣ́сти. |
|
15
|
15
|
| Сини Гада за поколіннями їх: від Цефона покоління Цефонове, від Хаггія покоління Хаггієве, від Шунія покоління Шунієве, | Сы́нове же і҆ꙋ̑дины и҆́ръ и҆ а҆ѵна́нъ и҆ силѡ́мъ, и҆ фаре́съ и҆ за́ра: и҆ оу҆́мре и҆́ръ и҆ а҆ѵна́нъ въ землѝ ханаа́ни. |
|
16
|
16
|
| від Ознія покоління Ознієве, від Ерія покоління Ерієве, | И҆ бы́ша сы́нове і҆ꙋ̑дины по со́нмѡмъ свои̑мъ: силѡ́мꙋ со́нмъ силѡ́мль, фаре́сꙋ со́нмъ фаре́совъ, за́рѣ со́нмъ за́ринъ. |
|
17
|
17
|
| від Арода покоління Ародове, від Арелія покоління Арелієве; | И҆ бы́ша сы́нове фаре́сѡвы: а҆срѡ́нꙋ со́нмъ а҆срѡ́новъ, і҆амꙋи́лꙋ со́нмъ і҆амꙋи́ловъ. |
|
18
|
18
|
| від покоління синів Гадових, після підрахування їх: сорок тисяч п’ятсот. | Сі́и со́нми і҆ꙋ̑дины по соглѧ́данїю и҆́хъ се́дмьдесѧтъ ше́сть ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. |
|
19
|
19
|
| Сини Іуди: Ір і Онан, [Шела, Фарес і Зара]; але Ір і Онан померли в землі Ханаанській; | И҆ сы́нове і҆ссаха́рѡвы по со́нмѡмъ свои̑мъ: ѳѡ́лѣ со́нмъ ѳѡ́линъ, фꙋ́еви со́нмъ фꙋ́инъ, |
|
20
|
20
|
| і були сини Іуди за поколіннями їх: від Шели покоління Шелине, від Фареса покоління Фаресове, від Зари покоління Зарине; | і҆асꙋ́вꙋ со́нмъ і҆асꙋ́винъ, а҆мвра́мꙋ со́нмъ а҆мвра́мль. |
|
21
|
21
|
| і були сини Фаресові: від Есрома покоління Есромове, від Хамула покоління Хамулове; | Сі́и со́нми і҆ссаха́рѡвы по соглѧ́данїю и҆́хъ шестьдесѧ́тъ и҆ четы́ри ты́сѧщы и҆ четы́реста. |
|
22
|
22
|
| ось покоління Іудині, після підрахування їх: сімдесят шість тисяч п’ятсот. | Сы́нове завꙋлѡ̑ни по со́нмѡмъ свои̑мъ: саре́дꙋ со́нмъ саре́динъ, а҆ллѡ́нꙋ со́нмъ а҆ллѡ́нинъ, а҆лли́лꙋ со́нмъ а҆лли́линъ. |
|
23
|
23
|
| Сини Іссахарові за поколіннями їх: від Фоли покоління Фолине, від Фуви покоління Фувине, | Сі́и со́нми завꙋлѡ̑ни по соглѧ́данїю и҆́хъ шестьдесѧ́тъ ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. |
|
24
|
24
|
| від Іашува покоління Іашувове, від Шимрона покоління Шимронове; | Сы́нове га́дѡвы по со́нмѡмъ и҆́хъ: сафѡ́нꙋ со́нмъ сафѡ́нинъ, а҆ггі́нꙋ со́нмъ а҆ггі́новъ, сꙋні́нꙋ со́нмъ сꙋні́новъ, |
|
25
|
25
|
| ось покоління Іссахарові, після підрахування їх: шістдесят чотири тисячі триста. | а҆зе́нꙋ со́нмъ а҆зе́нинъ, а҆́ддꙋ со́нмъ а҆́ддинъ, |
|
26
|
26
|
| Сини Завулонові за поколіннями їх: від Середа покоління Середове, від Елона покоління Елонове, від Іахлеїла покоління Іахлеїлове; | а҆роа́дꙋ со́нмъ а҆роа́динъ, а҆рїи́лꙋ со́нмъ а҆рїи́ль. |
|
27
|
27
|
| ось покоління Завулонові, після підрахування їх: шістдесят тисяч п’ятсот. | Сі́и со́нми сынѡ́въ га́довыхъ по соглѧ́данїю и҆́хъ четы́редесѧть и҆ четы́ри ты́сѧщы и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. |
|
28
|
28
|
| Сини Йосифа за поколіннями їх: Манассія і Єфрем. | Сы́нове а҆си́рѡвы по со́нмѡмъ и҆́хъ: і҆амі́нꙋ со́нмъ і҆амі́новъ, і҆есꙋ́ю со́нмъ і҆есꙋ́инь, |
|
29
|
29
|
| Сини Манассіїні: від Махира покоління Махирове; від Махира народився Галаад, від Галаада покоління Галаадове. | варїа́ю со́нмъ варїа́инь, хове́рꙋ со́нмъ хове́ринъ, мелхїи́лꙋ со́нмъ мелхїи́линъ, |
|
30
|
30
|
| Ось сини Галаадові: від Ієзера покоління Ієзерове, від Хелека покоління Хелекове, | И҆́мѧ же дще́ри а҆си́ровѣ са́ра. |
|
31
|
31
|
| від Асриїла покоління Асриїлове, від Шехема покоління Шехемове, | Сі́и со́нми а҆си́рѡвы по соглѧ́данїю и҆́хъ четы́редесѧть трѝ ты́сѧщи и҆ четы́реста. |
|
32
|
32
|
| від Шемиди покоління Шемидине, від Хефера покоління Хеферове. | Сы́нове і҆ѡ̑сифли по со́нмѡмъ и҆́хъ: манассі́а и҆ є҆фре́мъ. |
|
33
|
33
|
| У Салпаада, сина Хеферового, не було синів, а тільки дочки; ім’я дочок Салпаадових: Махла, Ноа, Хогла, Милка і Фирца. | Сы́нове манассі̑ины: махі́рꙋ со́нмъ махі́ринъ: и҆ махі́ръ родѝ галаа́да, галаа́дꙋ со́нмъ галаа́динъ. |
|
34
|
34
|
| Ось покоління Манассіїні; а підраховано їх п’ятдесят дві тисячі сімсот. | И҆ сі́и сы́нове галаа̑дины: а҆хїе́зерꙋ со́нмъ а҆хїе́зеровъ, хеле́кꙋ со́нмъ хеле́ковъ, |
|
35
|
35
|
| Ось сини Єфремові за поколіннями їх: від Шутели покоління Шутелине, від Бехера покоління Бехерове, від Тахана покоління Таханове; | є҆срїи́лꙋ со́нмъ є҆срїи́ловъ, сѷхе́мꙋ со́нмъ сѷхе́мль, |
|
36
|
36
|
| і ось сини Шутели: від Арана покоління Аранове; | сѷмае́рꙋ со́нмъ сѷмае́ринъ, и҆ ѻ҆фе́рꙋ со́нмъ ѻ҆фе́ровъ. |
|
37
|
37
|
| ось покоління синів Єфремових, після підрахування їх: тридцять дві тисячі п’ятсот. Ось сини Йосифові за поколіннями їх. | И҆ салпаа́дꙋ сы́нꙋ ѻ҆фе́ровꙋ не бы́ша є҆мꙋ̀ сы́нове, но то́кмѡ дщє́ри. И҆ сїѧ̑ и҆мена̀ дще́ремъ салпаа́дѡвымъ: маала̀ и҆ нꙋа̀, и҆ є҆гла̀ и҆ мелха̀ и҆ ѳерса̀. |
|
38
|
38
|
| Сини Веніамінові за поколіннями їх: від Бели покоління Белине, від Ашбела покоління Ашбелове, від Ахирама покоління Ахирамове, | Сі́и со́нми манассі̑ины по соглѧ́данїю и҆́хъ пѧтьдесѧ́тъ и҆ двѣ̀ ты́сѧщы и҆ се́дмь сѡ́тъ. |
|
39
|
39
|
| від Шефуфама покоління Шефуфамове, від Хуфама покоління Хуфамове; | И҆ сі́и сы́нове є҆фрє́мли: сꙋѳа́лꙋ со́нмъ сꙋѳа́линъ, тана́хꙋ со́нмъ тана́хинъ. |
|
40
|
40
|
| і були сини Бели: Ард і Нааман; [від Арда] покоління Ардове, від Наамана покоління Нааманове; | Сі́и сы́нове сꙋѳа́лѡвы: є҆де́нꙋ со́нмъ є҆де́нинъ. |
|
41
|
41
|
| ось сини Веніамінові за поколіннями їх; а підраховано їх сорок п’ять тисяч шістсот. | Сі́и со́нми є҆фрє́мли по соглѧ́данїю и҆́хъ три́десѧть двѣ̀ ты́сѧщы и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. Сі́и со́нми сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ по со́нмѡмъ и҆́хъ. |
|
42
|
42
|
| Ось сини Данові за поколіннями їх: від Шухама покоління Шухамове; ось сімейства Данові за поколіннями їх. | Сы́нове венїамі̑ни по со́нмѡмъ и҆́хъ: ва́лꙋ со́нмъ ва́линъ, а҆сѷви́рꙋ со́нмъ а҆сѷви́ровъ, і҆ахїра́нꙋ со́нмъ і҆ахїра́нинъ, сѡфа́нꙋ со́нмъ сѡфа́нинъ. |
|
43
|
43
|
| І всіх поколінь Шухама, після підрахування їх: шістдесят чотири тисячі чотириста. | И҆ бы́ша сы́нове ва́лꙋ а҆де́ръ и҆ ноема́нъ: |
|
44
|
44
|
| Сини Асирові за поколіннями їх: від Імни покоління Імнине, від Ішви покоління Ішвине, від Верії покоління Веріїне; | а҆де́рꙋ со́нмъ а҆де́ринъ, и҆ ноема́нꙋ со́нмъ ноема́нинъ. |
|
45
|
45
|
| від синів Верії, від Хевера покоління Хеверове, від Малхиїла покоління Малхиїлове; | Сі́и сы́нове венїамі̑ни по со́нмѡмъ и҆́хъ по соглѧ́данїю и҆́хъ четы́редесѧть и҆ пѧ́ть ты́сѧщъ и҆ ше́сть сѡ́тъ. |
|
46
|
46
|
| ім’я дочки Асирової Сара; | И҆ сы́нове да́нѡвы по со́нмѡмъ и҆́хъ: саме́ю со́нмъ саме́инъ: сі́и со́нми да́нѡвы но со́нмѡмъ и҆́хъ. |
|
47
|
47
|
| ось покоління синів Асирових, після підрахування їх: п’ятдесят три тисячі чотириста. | Всѝ со́нми саме́ини по соглѧ́данїю и҆́хъ шестьдесѧ́тъ четы́ри ты́сѧщы и҆ четы́реста. |
|
48
|
48
|
| Сини Неффалима за поколіннями їх: від Іахцеїла покоління Іахцеїлове, від Гунія покоління Гунієве, | Сы́нове нефѳалі̑мли по со́нмѡмъ и҆́хъ: а҆сїи́лꙋ со́нмъ а҆сїи́левъ, гѡѵ́нꙋ со́нмъ гѡѵ́нинъ, |
|
49
|
49
|
| від Ієцера покоління Ієцерове, від Шиллема покоління Шиллемове; | і҆есрі́ю со́нмъ і҆есрі́евъ, селли́мꙋ со́нмъ селли́мовъ. |
|
50
|
50
|
| ось покоління Неффалимові за поколіннями їх; підраховано ж їх сорок п’ять тисяч чотириста. | Сі́и со́нми нефѳалі̑мли по соглѧ́данїю и҆́хъ четы́редесѧть пѧ́ть ты́сѧщъ и҆ четы́реста. |
|
51
|
51
|
| Ось число синів Ізраїлевих, що ввійшли у підрахунок: шістсот одна тисяча сімсот тридцять. | Сїѐ соглѧ́данїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ше́сть сѡ́тъ є҆ди́на ты́сѧща и҆ се́дмь сѡ́тъ три́десѧть. |
|
52
|
52
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
53
|
53
|
| цим у наділ слід розділити землю за числом імен; | си̑мъ раздѣли́тсѧ землѧ̀ въ наслѣ́дїе по числꙋ̀ и҆ме́нъ: |
|
54
|
54
|
| хто численніший, тому дай наділ більший; а хто менш численний, тому дай наділ менший: кожному слід дати наділ відповідно до числа тих, що ввійшли до підрахунку; | мно́жайшымъ да оу҆мно́жиши наслѣ́дїе, и҆ малѣ́йшымъ да оу҆ма́лиши наслѣ́дїе и҆́хъ: коемꙋ́ждо, ꙗ҆́коже сꙋ́ть соглѧ́дани, да да́стсѧ наслѣ́дїе и҆́хъ: |
|
55
|
55
|
| за жеребом слід розділити землю, за іменами колін батьків їх повинні вони одержати наділи; | по жре́бїємъ да раздѣли́тсѧ землѧ̀ и҆мена́мъ, по племенє́мъ ѻ҆те́чествъ свои́хъ да наслѣ́дѧтъ: |
|
56
|
56
|
| за жеребом слід розділити їм наділи їх, як численним, так і нечисленним. | ѿ жре́бїѧ да раздѣли́ши наслѣ́дїе и҆́хъ междꙋ̀ мно́гими и҆ ма́лыми. |
|
57
|
57
|
| Ці є левити, що ввійшли до підрахунку, за поколіннями їх: від Гирсона покоління Гирсонове, від Каафа покоління Каафове, від Мерарі покоління Мерарине. | И҆ сы́нове леѵі́ини но со́нмѡмъ и҆́хъ: гирсѡ́нꙋ со́нмъ гирсѡ́новъ, каа́ѳꙋ со́нмъ каа́ѳовъ, мера́рѣ со́нмъ мера́ринъ. |
|
58
|
58
|
| Ось покоління Левіїні: покоління Ливнієве, покоління Хевронове, покоління Махлієве, покоління Мушієве, покоління Кореєве. Від Каафа народився Амрам. | Сі́и со́нми сынѡ́въ леѵі́иныхъ: со́нмъ лове́нинъ, со́нмъ хеврѡ́нинъ, и҆ со́нмъ мꙋсі́нъ, и҆ со́нмъ коре́овъ. И҆ каа́ѳъ родѝ а҆мра́ма. |
|
59
|
59
|
| Ім’я дружини Амрамової Іохаведа, дочка Левіїна, яку народила дружина Левіїна в Єгипті, а вона Амраму народила Аарона, Мойсея і Маріам, сестру їхню. | И҆́мѧ же женѣ̀ а҆мра́мли і҆ѡхаве́ѳъ, дщѝ леѵі́ина, ꙗ҆́же родѝ си́хъ леѵі́и во є҆гѵ́птѣ, и҆ родѝ а҆мра́мꙋ а҆арѡ́на и҆ мѡѷсе́а и҆ марїа́мъ сестрꙋ̀ и҆́хъ. |
|
60
|
60
|
| І народилися в Аарона Надав і Авиуд, Єлеазар та Іфамар; | И҆ роди́шасѧ а҆арѡ́нꙋ нада́въ и҆ а҆вїꙋ́дъ, и҆ є҆леаза́ръ и҆ і҆ѳа́маръ. |
|
61
|
61
|
| але Надав і Авиуд померли, коли принесли чужий вогонь перед Господом [у пустелі Синайській]. | И҆ оу҆́мре нада́въ и҆ а҆вїꙋ́дъ, є҆гда̀ принесо́ста ѻ҆́гнь чꙋжді́й пред̾ гдⷭ҇емъ въ пꙋсты́ни сїна́йстѣй. |
|
62
|
62
|
| І було підраховано двадцять три тисячі всіх чоловічої статі, від одного місяця і вище; бо вони не були пораховані разом із синами Ізраїлевими, тому що не дано їм наділу серед синів Ізраїлевих. | И҆ бы́ша ѿ соглѧ́данїѧ и҆́хъ два́десѧть трѝ ты́сѧщы, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ є҆ди́нагѡ мцⷭ҇а и҆ вы́шше: не бы́ша бо соглѧ́дани посредѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ꙗ҆́кѡ не даде́сѧ и҆̀мъ жре́бїй посредѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. |
|
63
|
63
|
| Ось підраховані Мойсеєм і Єлеазаром священиком, які рахували синів Ізраїлевих на рівнинах моавитських біля Йордану, навпроти Єрихона; | И҆ сїѐ соглѧ́данїе мѡѷсе́а и҆ є҆леаза́ра жерца̀, и҆̀же соглѧ́даша сынѡ́въ і҆и҃левыхъ во а҆равѡ́ѳѣ мѡа́вли, оу҆ і҆ѻрда́на при і҆ерїхѡ́нѣ. |
|
64
|
64
|
| у числі їх не було жодної людини з перелічених Мойсеем і Аароном священиком, які рахували синів Ізраїлевих у пустелі Синайській; | И҆ въ си́хъ не бѧ́ше человѣ́къ ѿ соглѧ́даныхъ мѡѷсе́омъ и҆ а҆арѡ́номъ, и҆̀хже соглѧ́даша сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ пꙋсты́ни сїна́йстѣй. |
|
65
|
65
|
| бо Господь сказав їм, що помруть вони в пустелі, — і не залишилося з них нікого, крім Халева, сина Ієфонніїного, та Ісуса, сина Навина. | Поне́же речѐ гдⷭ҇ь и҆̀мъ: сме́ртїю и҆́змрꙋтъ въ пꙋсты́ни. И҆ не ѡ҆ста́сѧ ѿ ни́хъ ни є҆ди́нъ, кромѣ̀ хале́ва сы́на і҆ефонні́ина и҆ і҆исꙋ́са сы́на наѵи́на. |
|
Глава 27
|
Глава́ к҃з
|
|
1
|
1
|
| І прийшли дочки Салпаада, сина Хеферового, сина Галаадового, сина Махирового, сина Манассіїного з покоління Манассії, сина Йосифового, і ось імена дочок його: Махла, Ноа, Хогла, Милка і Фирца; | И҆ прише́дшѧ дщє́ри салпаа́да сы́на ѻ҆фе́рова, сы́на галаа́дова, сы́на махі́рова, со́нма манассі́ина, сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ, и҆ сїѧ̑ и҆мена̀ и҆́хъ: маала̀ и҆ нꙋа̀, и҆ є҆гла̀ и҆ ме́лха и҆ ѳерса̀, |
|
2
|
2
|
| і стали перед Мойсеєм і перед Єлеазаром священиком, і перед князями і перед усією громадою, біля входу в скинію зібрання, і сказали: | и҆ ста́вшѧ пред̾ мѡѷсе́омъ и҆ пред̾ є҆леаза́ромъ жерце́мъ, и҆ пред̾ кнѧ̑зи и҆ пред̾ всѣ́мъ со́нмомъ оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ, глаго́лаша: |
|
3
|
3
|
| батько наш помер у пустелі, і він не був у числі спільників, які зібралися проти Господа зі збіговиськом Кореєвим, але за свій гріх помер, і синів у нього не було; | ѻ҆те́цъ на́шъ оу҆́мре въ пꙋсты́ни, и҆ се́й не бѣ̀ средѣ̀ со́нма воста́вшагѡ на гдⷭ҇а въ со́нмѣ коре́овѣ, ꙗ҆́кѡ грѣха̀ ра́ди своегѡ̀ оу҆́мре, и҆ сы́нове не бы́ша є҆мꙋ̀: |
|
4
|
4
|
| за що зникати імені батька нашого з племені його, бо немає у нього сина? дай нам наділ серед братів батька нашого. | да не поги́бнетъ и҆́мѧ ѻ҆тца̀ на́шего ѿ среды̀ со́нма своегѡ̀, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть сы́на є҆мꙋ̀: дади́те на́мъ наслѣ́дїе посредѣ̀ бра́тїи ѻ҆тца̀ на́шегѡ. |
|
5
|
5
|
| І представив Мойсей справу їхню Господу. | И҆ принесѐ мѡѷсе́й сꙋ́дъ и҆́хъ пред̾ гдⷭ҇а. |
|
6
|
6
|
| І сказав Господь Мойсеєві: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
7
|
7
|
| правду говорять дочки Салпаадові; дай їм спадкоємний наділ серед братів батька їхнього і передай їм наділ батька їх; | пра́вѡ глаго́лаша дщє́ри салпаа́дѡвы: даѧ́нїе да да́си и҆̀мъ ѡ҆держа́нїе наслѣ́дїѧ посредѣ̀ бра́тїй ѻ҆тца̀ и҆́хъ, и҆ да приложи́ши и҆̀мъ жре́бїй ѻ҆тца̀ и҆́хъ: |
|
8
|
8
|
| і синам Ізраїлевим оголоси і скажи: якщо хто помре, не маючи у себе сина, то передавайте наділ його дочці його; | и҆ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ да рече́ши, глаго́лѧ: человѣ́къ а҆́ще оу҆́мретъ, и҆ не бꙋ́детъ сы́на є҆мꙋ̀, дади́те наслѣ́дїе є҆гѡ̀ дще́ри є҆гѡ̀: |
|
9
|
9
|
| якщо ж немає у нього дочки, передавайте наділ його братам його; | а҆́ще же дще́ри не бꙋ́детъ є҆мꙋ̀, дади́те наслѣ́дїе є҆гѡ̀ бра́тꙋ є҆гѡ̀: |
|
10
|
10
|
| якщо ж немає у нього братів, віддайте наділ його братам батька його; | а҆́ще же не бꙋ́дꙋтъ є҆мꙋ̀ бра́тїѧ, дади́те наслѣ́дїе бра́тꙋ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀: |
|
11
|
11
|
| якщо ж немає братів батька його, віддайте наділ його близькому його родичеві з покоління його, щоб він успадкував його; і нехай буде це для синів Ізраїлевих поставлено в закон, як повелів Господь Мойсеєві. | а҆́ще же не бꙋ́дꙋтъ бра́тїѧ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, дади́те наслѣ́дїе оу҆́жикꙋ бли́жнемꙋ є҆гѡ̀ ѿ пле́мене є҆гѡ̀ наслѣ́дити ꙗ҆̀же є҆гѡ̀: и҆ да бꙋ́детъ сїѐ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ ѡ҆правда́нїе сꙋда̀, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. |
|
12
|
12
|
| І сказав Господь Мойсеєві: зійди на цю гору Аварим, [яка по цей бік Йордану, на цю гору Ново,] і подивися на землю [Ханаанську], яку Я даю синам Ізраїлевим [у володіння]; | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: взы́ди на го́рꙋ, ꙗ҆́же ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, сїѧ̀ гора̀ нава́ѵъ, и҆ ви́ждь зе́млю ханаа́ню, ю҆́же а҆́зъ даю̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ во ѡ҆держа́нїе: |
|
13
|
13
|
| і коли подивишся на неї, прилучися до народу свого і ти, як прилучився Аарон, брат твій, [на горі Ор]; | и҆ оу҆́зриши ю҆̀, и҆ приложи́шисѧ къ лю́демъ свои̑мъ и҆ ты̀, ꙗ҆́коже приложи́сѧ а҆арѡ́нъ бра́тъ тво́й на горѣ̀ ѡ҆́ръ: |
|
14
|
14
|
| тому що ви не послухалися повеління Мого в пустелі Син, під час розбрату в громаді, щоб явити перед очима їхніми святість Мою при водах. [Це води Мериви при Кадесі в пустелі Син.] | поне́же престꙋпи́сте сло́во моѐ въ пꙋсты́ни сі́нъ, внегда̀ сꙋпроти́витисѧ со́нмꙋ ѡ҆свѧти́ти мѧ̀, не ѡ҆свѧти́сте менѐ оу҆ воды̀ пред̾ ни́ми: сїѧ̀ є҆́сть вода̀ пререка́нїѧ въ ка́дисѣ въ пꙋсты́ни сі́нъ. |
|
15
|
15
|
| І сказав Мойсей Господу, говорячи: | И҆ речѐ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ: |
|
16
|
16
|
| нехай поставить Господь, Бог духів усякої плоті, над цією громадою людину, | да и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ дꙋхѡ́въ и҆ всѧ́кїѧ пло́ти человѣ́ка над̾ со́нмомъ си́мъ, |
|
17
|
17
|
| яка виходила б перед ними і яка входила б перед ними, яка виводила б їх і яка приводила б їх, щоб не залишилася громада Господня, як вівці, в яких немає пастиря. | и҆́же и҆зы́детъ пред̾ лице́мъ и҆́хъ, и҆́же вни́детъ пред̾ лице́мъ и҆́хъ, и҆ и҆́же и҆зведе́тъ и҆̀хъ и҆ и҆́же введе́тъ и҆̀хъ, и҆ да не бꙋ́детъ со́нмъ гдⷭ҇ень, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы не и҆мꙋ́щѧ па́стырѧ. |
|
18
|
18
|
| І сказав Господь Мойсеєві: візьми собі Ісуса, сина Навина, людину, в якій є Дух, і поклади на нього руку твою, | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: поимѝ къ себѣ̀ і҆исꙋ́са сы́на наѵи́на, человѣ́ка, и҆́же и҆́мать дх҃а въ себѣ̀: и҆ да возложи́ши рꙋ́цѣ твоѝ на него̀: |
|
19
|
19
|
| і постав його перед Єлеазаром священиком і перед усією громадою, і дай йому настанову перед очима їх, | и҆ поста́виши є҆го̀ пред̾ є҆леаза́ромъ жерце́мъ, и҆ заповѣ́ждь є҆мꙋ̀ пред̾ всѣ́мъ со́нмомъ, и҆ заповѣ́ждь ѡ҆ не́мъ пред̾ ни́ми: |
|
20
|
20
|
| і дай йому від слави твоєї, щоб слухала його вся громада синів Ізраїлевих; | и҆ да́си на него̀ ѿ сла́вы твоеѧ̀, ꙗ҆́кѡ да послꙋ́шаютъ є҆го̀ всѝ сы́нове і҆и҃лєвы: |
|
21
|
21
|
| і буде він звертатися до Єлеазара священика і запитувати його про рішення, через урим перед Господом; і за його словом повинні виходити, і за його словом повинні входити він і всі сини Ізраїлеві з ним і вся громада. | и҆ пред̾ є҆леаза́ромъ жерце́мъ да ста́нетъ, и҆ да вопро́сѧтъ ѿ негѡ̀ сꙋда̀ ꙗ҆вле́нныхъ пред̾ гдⷭ҇емъ: по словесѝ є҆гѡ̀ да и҆схо́дѧтъ, и҆ по словесѝ є҆гѡ̀ да вхо́дѧтъ са́мъ и҆ сы́нове і҆и҃лєвы вкꙋ́пѣ, и҆ ве́сь со́нмъ. |
|
22
|
22
|
| І зробив Мойсей, як повелів йому Господь [Бог], і взяв Ісуса, і поставив його перед Єлеазаром священиком і перед усією громадою; | И҆ сотворѝ мѡѷсе́й, ꙗ҆́коже повелѣ̀ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ: и҆ взе́мъ і҆исꙋ́са поста́ви є҆го̀ пред̾ є҆леаза́ромъ жерце́мъ и҆ пред̾ всѣ́мъ со́нмомъ: |
|
23
|
23
|
| і поклав на нього руки свої і дав йому настанову, як говорив Господь через Мойсея. | и҆ возложѝ рꙋ́цѣ своѝ на него̀, и҆ оу҆стро́и є҆го̀, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. |
|
Глава 28
|
Глава́ к҃и
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| накажи синам Ізраїлевим і скажи їм: пильнуйте, щоб приношення Моє, хліб Мій у жертву Мені, у приємні пахощі Мені, приносилося Мені у свій час. | заповѣ́ждь сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ рече́ши къ ни̑мъ, глаго́лѧ: да́ры моѧ̑, даѧ̑нїѧ моѧ̑, прино́сы моѧ̑, въ воню̀ благово́нїѧ соблюди́те приноси́ти мнѣ̀ на пра́здники моѧ̑. |
|
3
|
3
|
| І скажи їм: ось жертва, яку ви повинні приносити Господу: два агнці однолітніх без вад на день, у всепалення постійне; | И҆ да рече́ши къ ни̑мъ: сїѧ̑ приношє́нїѧ, ꙗ҆̀же принесе́те гдⷭ҇ꙋ, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ непоро́чныхъ два̀ на де́нь во всесожже́нїе вы́нꙋ: |
|
4
|
4
|
| одного агнця принось ранком, а другого агнця принось увечері; | а҆́гнца є҆ди́наго сотвори́те ра́нѡ, и҆ а҆́гнца втора́го сотвори́те въ ве́черъ: |
|
5
|
5
|
| і в приношення хлібне [принось] десяту частину ефи пшеничного борошна, змішаного з чвертю гина вичавленого єлею; | и҆ да сотвори́ши десѧ́тꙋю ча́сть є҆́фї (мѣ́ры) мꙋкѝ пшени́чны на же́ртвꙋ, вмѣ́шанꙋ въ є҆ле́и четве́ртꙋю ча́сть (мѣ́ры) і҆́на: |
|
6
|
6
|
| це — всепалення постійне, яке звершене було біля гори Синай, у приємні пахощі, у жертву Господу; | всесожже́нїе непреста́нное, ꙗ҆́коже бы́сть въ горѣ̀ сїна́йстѣй, въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ. |
|
7
|
7
|
| й узливання при ній чверть гина на одного агнця: на святому місці зливай узливання, вино Господу. | И҆ возлїѧ́нїе є҆гѡ̀ четве́ртꙋю ча́сть (мѣ́ры) і҆́на а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ: во ст҃ѣ́мъ да возлїе́ши возлїѧ́нїе сїке́рꙋ гдⷭ҇ꙋ: |
|
8
|
8
|
| Другого агнця принось увечері, з таким хлібним приношенням, як вранці, і з таким самим узливанням при ньому принось його в жертву, у приємні пахощі Господу. | и҆ а҆́гнца втора́го сотвори́ши къ ве́черꙋ: по же́ртвѣ є҆гѡ̀ и҆ по возлїѧ́нїю є҆гѡ̀ да сотвори́ши, въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ. |
|
9
|
9
|
| А в суботу [приносьте] двох агнців однолітніх без вад, і в приношення хлібне дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, і узливання при ньому: | И҆ въ де́нь сꙋббѡ́тъ приведе́те два̀ а҆́гнца є҆динѡлѣ́тна непорѡ́чна и҆ двѣ̀ десѧти̑ны мꙋкѝ пшени́чны вмѣ́шаны въ є҆ле́и на же́ртвꙋ и҆ возлїѧ́нїе, |
|
10
|
10
|
| це — суботнє всепалення в кожну суботу, зверх постійного всепалення й узливання при ньому. | всесожжє́нїѧ сꙋббѡ́ты въ сꙋббѡ́тахъ, на всесожже́нїе всегда́шнее и҆ возлїѧ́нїе є҆гѡ̀. |
|
11
|
11
|
| І в новомісяччя ваші приносьте всепалення Господу: із великої худоби двох тельців, одного барана і сім однолітніх агнців без вад, | И҆ въ новомⷭ҇чїихъ да принесе́те во всесожже́нїе гдⷭ҇ꙋ телца̑ два̀ ѿ говѧ́дъ и҆ ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ се́дмь непоро́чныхъ: |
|
12
|
12
|
| і три десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на одного тельця, і дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на барана, | трѝ десѧти̑ны мꙋкѝ пшени́чны вмѣ́шаны въ є҆ле́и телцꙋ̀ є҆ди́номꙋ, и҆ двѣ̀ десѧти̑ны мꙋкѝ пшени́чны вмѣ́шаны въ є҆ле́и ѻ҆внꙋ̀ є҆ди́номꙋ, |
|
13
|
13
|
| і по десятій частині ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на кожного агнця; це — всепалення, приємні пахощі, жертва Господу; | по десѧти́нѣ мꙋкѝ пшени́чны вмѣ́шаны въ є҆ле́и а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ: же́ртвꙋ въ воню̀ благово́нїѧ прино́съ гдⷭ҇ꙋ. |
|
14
|
14
|
| й узливання при них повинно бути півгина вина на тельця, третина гина на барана і чверть гина на агнця; це всепалення в кожне новомісяччя в усі місяці року. | Возлїѧ́нїе и҆́хъ ѿ вїна̀ по́лъ (мѣ́ры) і҆́на да бꙋ́детъ телцꙋ̀ є҆ди́номꙋ: и҆ тре́тїѧ ча́сть (мѣ́ры) і҆́на да бꙋ́детъ ѻ҆внꙋ̀ є҆ди́номꙋ: и҆ четве́ртаѧ ча́сть (мѣ́ры) і҆́на да бꙋ́детъ а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ: сїѐ всесожже́нїе ѿ мцⷭ҇а до мцⷭ҇а въ мцⷭ҇ы лѣ́та. |
|
15
|
15
|
| І одного козла приносьте Господу в жертву за гріх; зверх всепалення постійно слід приносити його з узливанням його. | И҆ козла̀ є҆ди́наго ѿ ко́зъ грѣха̀ ра́ди гдⷭ҇ꙋ на всесожже́нїе при́сное сотвори́те и҆ возлїѧ́нїе є҆гѡ̀. |
|
16
|
16
|
| У перший місяць, у чотирнадцятий день місяця — Пасха Господня. | И҆ въ мцⷭ҇ѣ пе́рвѣмъ въ четвертыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а па́сха гдⷭ҇ꙋ: |
|
17
|
17
|
| І в п’ятнадцятий день цього місяця свято; сім днів слід їсти опрісноки. | и҆ въ пѧтыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а сегѡ̀ пра́здникъ: се́дмь дні́й ѡ҆прѣсно́ки да ꙗ҆́сте. |
|
18
|
18
|
| У перший день [нехай буде у вас] священне зібрання; жодної роботи не виконуйте; | И҆ де́нь пе́рвый наро́читъ ст҃ъ да бꙋ́детъ ва́мъ: всѧ́кагѡ дѣ́ла слꙋже́бна да не сотворитѐ. |
|
19
|
19
|
| і приносьте жертву, всепалення Господу: з великої худоби двох тельців, одного барана і сім однолітніх агнців; без вад вони повинні бути у вас; | И҆ принесе́те всесожжє́нїѧ прино́съ гдⷭ҇ꙋ, тєлца̀ ѿ волѡ́въ два̀, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ се́дмь: непоро́чни бꙋ́дꙋтъ ва́мъ. |
|
20
|
20
|
| і при них у приношення хлібне приносьте пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного тельця, і дві десятих частини ефи на барана, | И҆ же́ртва и҆́хъ мꙋка̀ пшени́чна вмѣ́шана въ є҆ле́и: трѝ десѧти̑ны телцꙋ̀ є҆ди́номꙋ и҆ двѣ̀ десѧти̑ны ѻ҆внꙋ̀ є҆ди́номꙋ да сотвори́те: |
|
21
|
21
|
| і по десятій частині ефи принось на кожного з семи агнців, | по десѧти́нѣ сотвори́ши а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ, седмѝ а҆́гнцємъ: |
|
22
|
22
|
| і одного козла в жертву за гріх, для очищення вас; | и҆ козла̀ є҆ди́наго ѿ ко́зъ грѣха̀ ра́ди, во є҆́же оу҆моли́ти ѡ҆ ва́съ. |
|
23
|
23
|
| зверх ранкового всепалення, яке є всепаленням постійним, приносьте це. | Кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ оу҆́треннѧгѡ, є҆́же є҆́сть всесожже́нїе всегда́шнее, сотвори́те сїѧ̑. |
|
24
|
24
|
| Так приносьте і в кожен із семи днів; це хліб, жертва, приємні пахощі Господу; зверх всепалення постійного й узливання його, слід приносити це. | По семꙋ̀ сотвори́те на (всѧ́къ) де́нь, въ се́дмь дні́й, да́ръ, прино́съ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ: на всесожже́нїе всегда́шнее сотвори́ши возлїѧ́нїе є҆гѡ̀. |
|
25
|
25
|
| І в сьомий день нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте. | И҆ де́нь седмы́й наро́читъ ст҃ъ да бꙋ́детъ ва́мъ: всѧ́кагѡ дѣ́ла слꙋже́бнагѡ да не сотворитѐ въ ѻ҆́нь. |
|
26
|
26
|
| І в день перших плодів, коли приносите Господу нове приношення хлібне в седмиці ваші, нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте; | И҆ де́нь но́выхъ (плодѡ́въ), є҆гда̀ принесе́те гдⷭ҇еви же́ртвꙋ но́вꙋ седми́цъ, наро́читъ ст҃ъ бꙋ́детъ ва́мъ: всѧ́кагѡ дѣ́ла слꙋже́бна да не сотворитѐ. |
|
27
|
27
|
| і приносьте всепалення в приємні пахощі Господу: з великої худоби двох тельців, одного барана і сім однолітніх агнців [без вад], | И҆ да принесе́те всесожжє́нїѧ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ, тєлца̀ ѿ волѡ́въ два̀, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ се́дмь непоро́чныхъ. |
|
28
|
28
|
| і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного тельця, дві десяті частини ефи на барана, | Же́ртва и҆́хъ мꙋка̀ пшени́чна вмѣ́шана въ є҆ле́и: трѝ десѧти̑ны телцꙋ̀ є҆ди́номꙋ и҆ двѣ̀ десѧти̑ны ѻ҆внꙋ̀ є҆ди́номꙋ: |
|
29
|
29
|
| і по десятій частині ефи на кожного з семи агнців, | по десѧти́нѣ а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ, седмѝ а҆́гнцємъ: |
|
30
|
30
|
| і одного козла [у жертву за гріх], для очищення вас; | и҆ козла̀ є҆ди́наго ѿ ко́зъ грѣха̀ ра́ди, во є҆́же оу҆моли́ти ѡ҆ ва́съ. |
|
31
|
31
|
| зверх постійного всепалення і хлібного приношення при ньому, приносьте [це Мені] з узливанням їх; без вад вони повинні бути у вас. | Кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ, и҆ же́ртвꙋ и҆́хъ сотвори́те мнѣ̀, непоро́чни да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ, и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ. |
|
Глава 29
|
Глава́ к҃ѳ
|
|
1
|
1
|
| У сьомий місяць, у перший [день] місяця, нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте; нехай буде це у вас день трубного звуку; | И҆ въ мцⷭ҇ъ седмы́й, пе́рвый (де́нь) мцⷭ҇а наро́читъ ст҃ъ да бꙋ́детъ ва́мъ: всѧ́кагѡ дѣ́ла слꙋже́бна да не сотворитѐ: де́нь зна́менїѧ бꙋ́детъ ва́мъ. |
|
2
|
2
|
| і приносьте всепалення в приємні пахощі Господу: одного тельця, одного барана, сім однолітніх агнців, без вад, | И҆ сотвори́те всесожжє́нїѧ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ, телца̀ ѿ волѡ́въ є҆ди́наго, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ се́дмь непоро́чныхъ: |
|
3
|
3
|
| і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на тельця, дві десятих части ефи на барана, | же́ртва и҆́хъ мꙋка̀ пшени́чна вмѣ́шана въ є҆ле́и: трѝ десѧти̑ны телцꙋ̀ є҆ди́номꙋ и҆ двѣ̀ десѧти̑ны ѻ҆внꙋ̀ є҆ди́номꙋ: |
|
4
|
4
|
| й одну десяту частину ефи на кожного з семи агнців, | по десѧти́нѣ а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ, седмѝ а҆́гнцємъ: |
|
5
|
5
|
| і одного козла в жертву за гріх, для очищення вас, | и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди, во є҆́же оу҆моли́ти ѡ҆ ва́съ: |
|
6
|
6
|
| зверх новомісячного всепалення і хлібного приношення його, і зверх постійного всепалення і хлібного приношення його, й узливань їх, за уставом, у приємні пахощі Господу. | кромѣ̀ всесожже́нїй новомⷭ҇чїѧ и҆ жє́ртвы и҆́хъ, и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ, и҆ всесожже́нїе всегда́шнее: и҆ жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ, по оу҆ста́вꙋ и҆́хъ, въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ. |
|
7
|
7
|
| І в десятий [день] цього сьомого місяця нехай буде у вас священне зібрання: смиряйте тоді душі ваші і ніякої справи не робіть; | И҆ десѧ́тый де́нь мцⷭ҇а сегѡ̀ наро́читъ ст҃ъ да бꙋ́детъ ва́мъ: и҆ ѡ҆ѕло́бите дꙋ́шы ва́шѧ, и҆ всѧ́кагѡ дѣ́ла слꙋже́бна да не сотворитѐ, |
|
8
|
8
|
| і приносьте всепалення Господу в приємні пахощі: одного тельця, одного барана, сім однолітніх агнців; без вад нехай будуть вони у вас; | и҆ принесе́те всесожже́нїе въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ, прино́сы гдⷭ҇ꙋ: телца̀ є҆ди́наго ѿ говѧ́дъ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ се́дмь: непорѡ́чны да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ: |
|
9
|
9
|
| і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на тельця, дві десятих частини ефи на барана, | же́ртва и҆́хъ мꙋка̀ пшени́чна вмѣ́шана въ є҆ле́и: трѝ десѧти̑ны телцꙋ̀ є҆ди́номꙋ и҆ двѣ̀ десѧти̑ны ѻ҆внꙋ̀ є҆ди́номꙋ: |
|
10
|
10
|
| і по десятій частині ефи на кожного з семи агнців, | по десѧти́нѣ а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ, на се́дмь а҆́гнцєвъ: |
|
11
|
11
|
| і одного козла в жертву за гріх, [для очищення вас,] зверх жертви за гріх, що приноситься в день очищення, і зверх всепалення постійного і хлібного приношення його, й узливання їх, [за уставом принесених у приємні пахощі, у жертву Господу]. | и҆ козла̀ є҆ди́наго ѿ ко́зъ грѣха̀ ра́ди, во є҆́же оу҆моли́ти ѡ҆ ва́съ: кромѣ̀ є҆́же грѣха̀ ра́ди ѡ҆чище́нїѧ, и҆ всесожже́нїе всегда́шнее: же́ртва є҆гѡ̀ и҆ возлїѧ́нїе є҆гѡ̀, по оу҆ста́вꙋ є҆гѡ̀ въ воню̀ благово́нїѧ прино́съ гдⷭ҇ꙋ. |
|
12
|
12
|
| І в п’ятнадцятий день сьомого місяця нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте і святкуйте свято Господнє сім днів; | И҆ пѧтыйна́десѧть де́нь седма́гѡ мцⷭ҇а сегѡ̀ наро́читъ ст҃ъ да бꙋ́детъ ва́мъ: всѧ́кагѡ дѣ́ла слꙋже́бна да не сотворитѐ, и҆ пра́зднꙋйте то́й пра́здникъ гдⷭ҇еви се́дмь дні́й, |
|
13
|
13
|
| і приносьте всепалення, жертву, приємні пахощі Господу: тринадцять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців; без вад нехай будуть вони; | и҆ принеси́те всесожжє́нїѧ прино́съ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ: въ пе́рвый де́нь телцє́въ ѿ говѧ́дъ трина́десѧть, ѻ҆вна̑ два̀, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ четырена́десѧть: непорѡ́чны да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ: |
|
14
|
14
|
| і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного з тринадцяти тельців, дві десятих частини ефи на кожного з двох баранів, | жє́ртвы и҆́хъ мꙋка̀ пшени́чна вмѣ́шана въ є҆ле́и: трѝ десѧти̑ны телцꙋ̀ є҆ди́номꙋ, тремна́десѧти телцє́мъ, и҆ двѣ̀ десѧти̑ны ѻ҆внꙋ̀ є҆ди́номꙋ, на два̀ ѻ҆вна̑: |
|
15
|
15
|
| і по десятій частині ефи на кожного з чотирнадцяти агнців, | по десѧти́нѣ а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ, на четырена́десѧть а҆́гнцєвъ: |
|
16
|
16
|
| і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення його й узливання його. | и҆ козла̀ є҆ди́наго ѿ ко́зъ грѣха̀ ра́ди: кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ, жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ. |
|
17
|
17
|
| І в другий день дванадцять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, | И҆ въ де́нь вторы́й телцє́въ двана́десѧть, ѻ҆вна̑ два̀, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ четырена́десѧть непоро́чныхъ: |
|
18
|
18
|
| і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, | же́ртва и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ телцє́мъ и҆ ѻ҆внѡ́мъ и҆ а҆́гнцємъ по числꙋ̀ и҆́хъ, по оу҆ста́вꙋ и҆́хъ: |
|
19
|
19
|
| і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання їх. | и҆ козла̀ є҆ди́наго ѿ ко́зъ грѣха̀ ра́ди: кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ, жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ. |
|
20
|
20
|
| І в третій день одинадцять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, | Въ де́нь тре́тїй телцє́въ є҆динна́десѧть, ѻ҆вна̑ два̀, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ четырена́десѧть непоро́чныхъ: |
|
21
|
21
|
| і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, | же́ртва и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ телцє́мъ и҆ ѻ҆внѡ́мъ и҆ а҆́гнцємъ по числꙋ̀ и҆́хъ, по оу҆ста́вꙋ и҆́хъ: |
|
22
|
22
|
| і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. | и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ, жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ. |
|
23
|
23
|
| І в четвертий день десять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, | Въ де́нь четве́ртый телцє́въ де́сѧть, ѻ҆вна̑ два̀, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ четырена́десѧть непоро́чныхъ: |
|
24
|
24
|
| і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, | жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ телцє́мъ и҆ ѻ҆внѡ́мъ и҆ а҆́гнцємъ по числꙋ̀ и҆́хъ, по оу҆ста́вꙋ и҆́хъ: |
|
25
|
25
|
| і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. | и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ, жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ. |
|
26
|
26
|
| І в п’ятий день дев’ять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, | Въ де́нь пѧ́тый телцє́въ де́вѧть, ѻ҆вна̑ два̀, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ четырена́десѧть непоро́чныхъ: |
|
27
|
27
|
| і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, | жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ телцє́мъ и҆ ѻ҆внѡ́мъ и҆ а҆́гнцємъ но числꙋ̀ и҆́хъ, по оу҆ста́вꙋ и҆́хъ: |
|
28
|
28
|
| і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. | и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ, жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ. |
|
29
|
29
|
| І в шостий день вісім тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, | Въ де́нь шесты́й телцє́въ ѻ҆́смь, ѻ҆вна̑ два̀, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ четырена́десѧть непоро́чныхъ: |
|
30
|
30
|
| і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, | жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ телцє́мъ и҆ ѻ҆внѡ́мъ и҆ а҆́гнцємъ по числꙋ̀ и҆́хъ, по оу҆ста́вꙋ и҆́хъ: |
|
31
|
31
|
| і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. | и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ, жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ. |
|
32
|
32
|
| І в сьомий день сім тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, | Въ де́нь седмы́й телцє́въ се́дмь, ѻ҆вна̑ два̀, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ четырена́десѧть непоро́чныхъ: |
|
33
|
33
|
| і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, | жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ телцє́мъ и҆ ѻ҆внѡ́мъ и҆ а҆́гнцємъ по числꙋ̀ и҆́хъ, по оу҆ста́вꙋ и҆́хъ: |
|
34
|
34
|
| і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. | и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ, жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ. |
|
35
|
35
|
| У восьмий день нехай буде у вас віддання свята; ніякої роботи не виконуйте; | И҆ въ де́нь ѻ҆смы́й и҆схо́дъ бꙋ́детъ ва́мъ: всѧ́кагѡ дѣ́ла слꙋже́бна да не сотворитѐ въ ѻ҆́нь, |
|
36
|
36
|
| і приносьте всепалення, жертву, приємні пахощі Господу: одного тельця, одного барана, сім однолітніх агнців, без вад, | и҆ да принесе́те всесожжє́нїѧ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ, телца̀ є҆ди́наго, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ се́дмь непоро́чныхъ: |
|
37
|
37
|
| і при них приношення хлібне й узливання для тельця, барана й агнців за числом їх, за уставом, | жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ телцꙋ̀ и҆ ѻ҆внꙋ̀ и҆ а҆́гнцємъ по числꙋ̀ и҆́хъ, по оу҆ста́вꙋ и҆́хъ: |
|
38
|
38
|
| і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і приношення хлібного й узливання його. | и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ, жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ. |
|
39
|
39
|
| Приносьте це Господу у свята ваші, зверх того, що приноситься вами, за обітницею або з ревности, всепалення ваші і хлібні приношення ваші, й узливання ваші і мирні жертви ваші. | Сїѧ̑ сотвори́те гдⷭ҇ꙋ въ пра́здники ва́шѧ, кромѣ̀ ѡ҆бѣ́тѡвъ ва́шихъ, и҆ вѡ́льнаѧ ва̑ша, и҆ всесожжє́нїѧ ва̑ша, и҆ жє́ртвы ва́шѧ, и҆ возлїѧ̑нїѧ ва̑ша, и҆ спаси́тєлнаѧ ва̑ша. |
|
Глава 30
|
Глава́ л҃
|
|
1
|
1
|
| І переказав Мойсей синам Ізраїлевим усе, що повелів Господь Мойсеєві. | И҆ глаго́ла мѡѷсе́й сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю: |
|
2
|
2
|
| І сказав Мойсей начальникам колін синів Ізраїлевих, говорячи: ось що повелів Господь: | и҆ глаго́ла мѡѷсе́й кнѧзє́мъ племе́нъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, глаго́лѧ: сїѐ сло́во, є҆́же повелѣ̀ гдⷭ҇ь. |
|
3
|
3
|
| якщо хто дасть обітницю Господу, або поклянеться клятвою, поклавши зарок на душу свою, то він не повинен порушувати слова свого, але повинен виконати все, що вийшло з уст його. | Человѣ́къ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще ѡ҆бѣща́етъ ѡ҆бѣ́тъ гдⷭ҇ꙋ, и҆лѝ заклене́тсѧ клѧ́твою, и҆лѝ ѡ҆предѣли́тъ предѣ́ломъ ѡ҆ дꙋшѝ свое́й, не ѡ҆скверна́витъ словесѐ своегѡ̀: всѧ̑, є҆ли̑ка и҆зы́дꙋтъ и҆з̾ оу҆́стъ є҆гѡ̀, да сотвори́тъ. |
|
4
|
4
|
| Якщо жінка дасть обітницю Господу і покладе на себе зарок в домі батька свого, в юності своїй, | А҆́ще же ѡ҆бѣща́етъ жена̀ ѡ҆бѣ́тъ гдⷭ҇ꙋ, и҆лѝ ѡ҆предѣли́тъ ѡ҆предѣле́нїе въ домꙋ̀ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ въ ю҆́ности свое́й, |
|
5
|
5
|
| і почує батько обітницю її і зарок, який вона поклала на душу свою, і промовчить про те батько її, то всі обітниці її відбудуться, і всякий зарок її, що вона поклала на душу свою, відбудеться; | и҆ оу҆слы́шитъ ѻ҆те́цъ є҆ѧ̀ ѡ҆бѣ́ты є҆ѧ̀ и҆ ѡ҆предѣлє́нїѧ є҆ѧ̀, ꙗ҆̀же ѡ҆предѣлѝ на дꙋ́шꙋ свою̀, и҆ премолчи́тъ ѻ҆те́цъ є҆ѧ̀, и҆ да состоѧ́тсѧ всѧ̑ ѡ҆бѣ́ты є҆ѧ̀, и҆ всѧ̑ ѡ҆предѣлє́нїѧ, ꙗ҆̀же ѡ҆предѣлѝ на дꙋ́шꙋ свою̀, да пребꙋ́дꙋтъ є҆́й. |
|
6
|
6
|
| якщо ж батько її, почувши, заборонить їй, то всі обітниці її і зароки, які вона поклала на душу свою, не відбудуться, і Господь простить їй, тому що заборонив їй батько її. | А҆́ще же возбране́нїемъ возбрани́тъ ѻ҆те́цъ є҆ѧ̀, въ ѻ҆́ньже де́нь оу҆слы́шитъ всѧ̑ ѡ҆бѣ́ты є҆ѧ̀ и҆ ѡ҆предѣлє́нїѧ, ꙗ҆̀же ѡ҆предѣлѝ на дꙋ́шꙋ свою̀, не состоѧ́тсѧ: и҆ гдⷭ҇ь ѡ҆чи́ститъ ю҆̀, ꙗ҆́кѡ возбранѝ ѻ҆те́цъ є҆ѧ̀. |
|
7
|
7
|
| Якщо вона вийде заміж, а на ній обітниця її, або слово уст її, яким вона зв’язала себе, | А҆́ще же посѧ́гла за мꙋ́жа, и҆ ѡ҆бѣ́ты є҆ѧ̀ на не́й, по ѡ҆предѣле́нїи оу҆́стъ є҆ѧ̀, є҆ли̑ка ѡ҆предѣлѝ на дꙋ́шꙋ свою̀, |
|
8
|
8
|
| і почує чоловік її і, почувши, промовчить: то обітниці її відбудуться, і зароки її, що вона поклала на душу свою, відбудуться; | и҆ оу҆слы́шитъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, и҆ премолчи́тъ є҆́й, въ ѻ҆́ньже де́нь оу҆слы́шитъ, и҆ та́кѡ состоѧ́тсѧ всѧ̑ ѡ҆бѣ́ты є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆предѣлє́нїѧ є҆ѧ̀, ꙗ҆̀же ѡ҆предѣлѝ на дꙋ́шꙋ свою̀, да состоѧ́тсѧ. |
|
9
|
9
|
| якщо ж чоловік її, почувши, заборонить їй і відкине обітницю її, яка на ній, і слово уст її, яким вона зв’язала себе, [то вони не відбудуться, тому що заборонив їй чоловік її,] і Господь простить їй. | А҆́ще же возбране́нїемъ возбрани́тъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, въ ѻ҆́ньже де́нь оу҆слы́шитъ всѧ̑ ѡ҆бѣ́ты є҆ѧ̀ и҆ ѡ҆предѣлє́нїѧ є҆ѧ̀, ꙗ҆̀же ѡ҆предѣлѝ на дꙋ́шꙋ свою̀, да не пребꙋ́дꙋтъ, ꙗ҆́кѡ мꙋ́жъ возбранѝ є҆́й: и҆ гдⷭ҇ь ѡ҆чи́ститъ ю҆̀. |
|
10
|
10
|
| Обітниця ж удови і розведеної, який би вона не поклала зарок на душу свою, відбудеться. | И҆ ѡ҆бѣ́тъ вдови́цы и҆ пꙋщени́цы, є҆ли̑ка а҆́ще ѡ҆бѣща́ютъ на дꙋ́шꙋ свою̀, да пребꙋ́дꙋтъ и҆̀мъ. |
|
11
|
11
|
| Якщо дружина в домі чоловіка свого дала обітницю, або поклала зарок на душу свою з клятвою, | А҆́ще же въ домꙋ̀ мꙋ́жа є҆ѧ̀ ѡ҆бѣ́тъ є҆ѧ̀ и҆лѝ ѡ҆предѣле́нїе, є҆́же на дꙋ́шꙋ є҆ѧ̀ съ клѧ́твою, |
|
12
|
12
|
| і чоловік її чув, і промовчав про те, і не заборонив їй, то всі обітниці її відбудуться, і всякий зарок, який вона поклала на душу свою, відбудеться; | и҆ оу҆слы́шитъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, и҆ премолчи́тъ є҆́й, и҆ не возбрани́тъ є҆́й, и҆ состоѧ́тсѧ всѧ̑ ѡ҆бѣ́ты є҆ѧ̀, и҆ всѧ̑ ѡ҆предѣлє́нїѧ є҆ѧ̀, ꙗ҆̀же ѡ҆предѣлѝ на дꙋ́шꙋ свою̀ да состоѧ́тсѧ на ню̀. |
|
13
|
13
|
| якщо ж чоловік її, почувши, відкинув їх, то всі, обітниці її, що вийшли з уст її, і зароки душі її не відбудуться: чоловік її знищив їх, і Господь простить їй. | А҆́ще же ѿлꙋча́ѧ ѿлꙋчи́тъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, въ ѻ҆́ньже де́нь оу҆слы́шитъ, всѧ̑ є҆ли̑ка и҆зыдо́ша и҆з̾ оу҆́стъ є҆ѧ̀ по ѡ҆бѣ́тѡмъ є҆ѧ̀ и҆ по ѡ҆предѣле́нїємъ є҆ѧ̀ ꙗ҆̀же на дꙋ́шꙋ є҆ѧ̀, не пребꙋ́дꙋтъ є҆́й: мꙋ́жъ бо є҆ѧ̀ ѿлꙋчи́лъ є҆́сть, и҆ гдⷭ҇ь ѡ҆чи́ститъ ю҆̀. |
|
14
|
14
|
| Всяку обітницю і всякий клятвений зарок, щоб смирити душу, чоловік її може затвердити, і чоловік її може відкинути; | Всѧ́къ ѡ҆бѣ́тъ и҆ всѧ́ка клѧ́тва соꙋ́за во є҆́же ѡ҆ѕло́бити дꙋ́шꙋ, мꙋ́жъ є҆ѧ̀ поста́витъ є҆́й, и҆ мꙋ́жъ є҆ѧ̀ ѿи́метъ. |
|
15
|
15
|
| якщо ж чоловік її мовчав про те день за день, то він тим затвердив усі обітниці її і всі зароки її, що на ній, затвердив, тому що він, почувши, мовчав про те; | А҆́ще же молча̀ премолчи́тъ є҆́й де́нь ѿ днѐ, и҆ поста́витъ є҆́й всѧ̑ ѡ҆бѣ́ты є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆предѣлє́нїѧ ꙗ҆̀же на не́й, поста́витъ є҆́й, ꙗ҆́кѡ оу҆молча̀ є҆́й въ де́нь, въ ѻ҆́ньже оу҆слы́ша. |
|
16
|
16
|
| а якщо [чоловік] відкинув їх, після того як почув, то він узяв на себе гріх її. | А҆́ще же ѿлꙋча́ѧ ѿлꙋчи́тъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀ по днѝ, въ ѻ҆́ньже оу҆слы́ша, и҆ прїи́метъ грѣ́хъ сво́й. |
|
17
|
17
|
| Ось устави, які Господь заповів Мойсеєві про стосунки між чоловіком і жінкою його, між батьком і дочкою його в юності її, в домі батька її. | Сїѧ̑ ѡ҆правда̑нїѧ, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, междꙋ̀ мꙋ́жемъ и҆ междꙋ̀ жено́ю є҆гѡ̀, и҆ междꙋ̀ ѻ҆тце́мъ и҆ дще́рїю въ ю҆́ности є҆ѧ̀, въ домꙋ̀ ѻ҆́тчи. |
|
Глава 31
|
Глава́ л҃а
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| помстися мадіанитянам за синів Ізраїлевих, і опісля відійдеш до народу твого. | ѿмстѝ ме́сть сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѿ мадїані́тѡвъ, и҆ послѣдѝ приложи́шисѧ къ лю́демъ свои̑мъ. |
|
3
|
3
|
| І сказав Мойсей народу, говорячи: озбройте із себе людей на війну, щоб вони пішли проти мадіанитян, звершити помсту Господню над мадіанитянами; | И҆ речѐ мѡѷсе́й къ лю́демъ, глаго́лѧ: воѡрꙋжи́те ѿ ва́съ мꙋ́жы и҆ ѡ҆полчи́тесѧ пред̾ гдⷭ҇емъ на мадїа́ма, ѿда́ти ѿмще́нїе ѿ гдⷭ҇а мадїа́мꙋ: |
|
4
|
4
|
| по тисячі з коліна, від усіх колін [синів] Ізраїлевих пошліть на війну. | ты́сѧщꙋ ѿ пле́мене и҆ ты́сѧщꙋ ѿ пле́мене, ѿ всѣ́хъ племе́нъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, посли́те ѡ҆полчи́тисѧ. |
|
5
|
5
|
| І виділено з тисяч Ізраїлевих, по тисячі з коліна, дванадцять тисяч озброєних на війну. | И҆ сочто́ша ѿ ты́сѧщъ і҆и҃левыхъ, по ты́сѧщи ѿ пле́мене, двана́десѧть ты́сѧщъ воѡрꙋже́ныхъ на бра́нь. |
|
6
|
6
|
| І послав їх Мойсей на війну, по тисячі з коліна, їх і Финеєса, сина Єлеазара, [сина Аарона,] священика, на війну, і в руці його священні сосуди і труби для тривоги. | И҆ посла̀ ѧ҆̀ мѡѷсе́й ты́сѧщꙋ ѿ пле́мене и҆ ты́сѧщꙋ ѿ пле́мене съ си́лою и҆́хъ, и҆ фїнее́са сы́на є҆леаза́рова сы́на а҆арѡ́на жерца̀: и҆ сосꙋ́ды ст҃ы̑ѧ, и҆ трꙋбы̑ зна́мєнныѧ въ рꙋка́хъ и҆́хъ. |
|
7
|
7
|
| І пішли війною на Мадіама, як повелів Господь Мойсеєві, і вбили всіх чоловічої статі; | И҆ ѡ҆полчи́шасѧ на мадїа́ма, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, и҆ и҆зби́ша ве́сь мꙋ́жескъ по́лъ: |
|
8
|
8
|
| і разом з убитими їх убили царів мадіамських: Евия, Рекема, Цура, Хура і Реву, п’ятьох царів мадіамських, і Валаама, сина Веорового, убили мечем [разом з убитими їх]; | и҆ царе́й мадїа́мскихъ оу҆би́ша вкꙋ́пѣ съ ꙗ҆́звеными и҆́хъ, и҆ є҆ѵі́на и҆ роко́ма, и҆ сꙋ́ра и҆ оу҆́ра и҆ рово́ка, пѧ́ть царе́й мадїа́млихъ: и҆ валаа́ма сы́на веѡ́рова оу҆би́ша мече́мъ съ ꙗ҆́звеными и҆́хъ: |
|
9
|
9
|
| а жінок мадіамських і дітей їхніх сини Ізраїлеві взяли в полон, і всю худобу їхню, і всі отари їхні і все майно їхнє взяли у здобич, | и҆ плѣни́ша же́нъ мадїа́млихъ и҆ и҆мѣ̑нїѧ и҆́хъ, и҆ скоты̀ и҆́хъ и҆ всѧ̑ притѧжа̑нїѧ и҆́хъ, и҆ си́лꙋ и҆́хъ плѣни́ша: |
|
10
|
10
|
| і всі міста їхні у володіннях їхніх і всі селища їхні спалили вогнем; | и҆ всѧ̑ гра́ды и҆́хъ, ꙗ҆̀же во ѡ҆бита́нїихъ и҆́хъ, и҆ вє́си и҆́хъ пожго́ша ѻ҆гне́мъ, |
|
11
|
11
|
| і взяли все захоплене і всю здобич, від людини до худоби; | и҆ взѧ́ша ве́сь плѣ́нъ и҆́хъ и҆ всѧ̑ кѡры́сти и҆́хъ, ѿ человѣ́ка до скота̀: |
|
12
|
12
|
| і доставили полонених і здобич і захоплене до Мойсея і до Єлеазара священика і до громади синів Ізраїлевих, до стану, на рівнини моавитські, що біля Йордану, навпроти Єрихона. | и҆ приведо́ша къ мѡѷсе́ю и҆ ко є҆леаза́рꙋ жерцꙋ̀ и҆ ко всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ плѣ́нъ и҆ кѡры́сти и҆ и҆мѣ́нїе въ по́лкъ, во а҆равѡ́ѳъ мѡа́вль, и҆́же є҆́сть оу҆ і҆ѻрда́на при і҆ерїхѡ́нѣ. |
|
13
|
13
|
| І вийшли Мойсей і Єлеазар священик і всі князі громади назустріч їм зі стану. | И҆ и҆зы́де мѡѷсе́й и҆ є҆леаза́ръ жре́цъ и҆ всѝ кнѧ̑зи со́нма въ срѣ́тенїе и҆̀мъ внѣ̀ полка̀. |
|
14
|
14
|
| І прогнівався Мойсей на воєначальників, тисячоначальників і стоначальників, які прийшли з війни, | И҆ разгнѣ́васѧ мѡѷсе́й на надзира́телей си́лы, тысѧщенача́лникѡвъ и҆ стонача́лникѡвъ и҆дꙋ́щихъ ѿ ѡ҆полче́нїѧ бра́ни. |
|
15
|
15
|
| і сказав їм Мойсей: [для чого] ви залишили в живих усіх жінок? | И҆ речѐ и҆̀мъ мѡѷсе́й: вскꙋ́ю жи́въ ѡ҆ста́висте ве́сь же́нскъ по́лъ; |
|
16
|
16
|
| ось вони, за порадою Валаамовою, були для синів Ізраїлевих приводом до відступу від Господа на догоду Фегору, за що й ураження було в громаді Господній; | ты̑ѧ бо бы́ша сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, по словесѝ валаа́млю, є҆́же ѿстꙋпи́ти и҆ презрѣ́ти сло́во гдⷭ҇не фогѡ́ра ра́ди, и҆ бы́сть ꙗ҆́зва въ со́нмѣ гдⷭ҇ни: |
|
17
|
17
|
| отже, убийте всіх дітей чоловічої статі, і всіх жінок, що пізнали чоловіка на чоловічій постелі, убийте; | и҆ нн҃ѣ и҆збі́йте всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ во всѧ́комъ во́зрастѣ, и҆ всѧ́кꙋ женꙋ̀, ꙗ҆́же позна̀ ло́же мꙋ́жеско, и҆збі́йте: |
|
18
|
18
|
| а всіх дітей жіночої статі, що не пізнали чоловічої постелі, залиште в живих для себе; | и҆ всѧ́къ во́зрастъ же́нскъ, ꙗ҆̀же не позна́ша ло́жа мꙋ́жеска, живы́хъ ѡ҆ста́вите ѧ҆̀: |
|
19
|
19
|
| і пробудьте поза станом сім днів; усякий, хто вбив людину і доторкнувся до вбитого, очистіться у третій день і в сьомий день, ви і полонені ваші; | и҆ вы̀ ста́ните внѣ̀ полка̀ се́дмь дні́й: всѧ́къ оу҆би́вый дꙋ́шꙋ и҆ прикоснꙋ́выйсѧ оу҆бїе́номꙋ да ѡ҆чи́ститсѧ въ тре́тїй де́нь и҆ въ де́нь седмы́й, вы̀ и҆ плѣ́нъ ва́шъ: |
|
20
|
20
|
| і весь одяг, і всі шкіряні речі, і все, зроблене із козячої вовни, і всі дерев’яні сосуди очистіть. | и҆ всѧ́кꙋ ѻ҆де́ждꙋ, и҆ всѧ́къ сосꙋ́дъ ко́жанъ, и҆ всѧ́ко содѣ́ланое ѿ козли́чины, и҆ всѧ́къ сосꙋ́дъ древѧ́нъ ѡ҆чи́стите. |
|
21
|
21
|
| І сказав Єлеазар священик воїнам, які ходили на війну: ось постанова закону, що заповів Господь Мойсеєві: | И҆ речѐ є҆леаза́ръ жре́цъ къ мꙋжє́мъ си́лы приходѧ́щымъ ѿ ѡ҆полче́нїѧ ра́тнагѡ: сїѐ ѡ҆правда́нїе зако́на, є҆́же заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю: |
|
22
|
22
|
| золото, срібло, мідь, залізо, олово і свинець, | кромѣ̀ сребра̀ и҆ зла́та, и҆ мѣ́ди и҆ желѣ́за, и҆ кассїте́ра и҆ ѻ҆́лова, |
|
23
|
23
|
| і все, що проходить через вогонь, проведіть через вогонь, щоб воно очистилося, а крім того, й очищувальною водою треба очистити; усе, що не проходить через вогонь, проведіть через воду; | всѧ́ка ве́щь, ꙗ҆́же про́йдетъ сквозѣ̀ ѻ҆́гнь, и҆ (ѻ҆гне́мъ) ѡ҆чи́ститсѧ, но и҆ водо́ю ѡ҆чище́нїѧ ѡ҆чи́ститсѧ: и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка а҆́ще не про́йдꙋтъ сквозѣ̀ ѻ҆́гнь, да про́йдꙋтъ сквозѣ̀ во́дꙋ: |
|
24
|
24
|
| і одяг ваш вимийте в сьомий день, і очистіться, і після того входьте в стан. | и҆ и҆спери́те ри̑зы ва́шѧ въ де́нь седмы́й, и҆ ѡ҆чи́ститесѧ: и҆ по си́хъ вни́дете въ по́лкъ. |
|
25
|
25
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
26
|
26
|
| порахуй здобич полону, від людини до худоби, ти і Єлеазар священик і начальники племен громади; | возми́те сочисле́нїе коры́стей плѣ́на ѿ человѣ́ка до скота̀, ты̀ и҆ є҆леаза́ръ жре́цъ и҆ кнѧ̑зи ѻ҆те́чествъ со́нма, |
|
27
|
27
|
| і розділи здобич навпіл між тими, що воювали, що ходили на війну, і між усією громадою, | и҆ раздѣли́те кѡры́сти междꙋ̀ вѡ́ины ходи́вшими на бра́нь и҆ междꙋ̀ всѣ́мъ со́нмомъ, |
|
28
|
28
|
| і від воїнів, що ходили на війну, візьми данину Господу, по одній душі з п’ятисот, з людей і з великої худоби, і з ослів і з дрібної худоби; | и҆ ѿлꙋчи́те да́нь гдⷭ҇ꙋ ѿ люді́й вое́нныхъ ходи́вшихъ на бра́нь, є҆ди́нꙋ дꙋ́шꙋ ѿ пѧтѝ сѡ́тъ, ѿ человѣ̑къ и҆ ѿ скотѡ́въ, и҆ ѿ волѡ́въ и҆ ѿ ѻ҆ве́цъ и҆ ѿ ѻ҆слѧ́тъ, |
|
29
|
29
|
| візьми це з половини їхньої і віддай Єлеазару священику у приношення Господу; | и҆ ѿ полови́ны и҆́хъ да во́змете, и҆ да́си є҆леаза́рꙋ жерцꙋ̀ нача́тки гдⷭ҇ни: |
|
30
|
30
|
| і з половини синів Ізраїлевих візьми по одній частці з п’ятдесяти, з людей, з великої худоби, з ослів і з дрібної худоби, і віддай це левитам, що служать при скинії Господній. | и҆ ѿ полови́ны сынѡ́въ і҆и҃левыхъ да во́змеши є҆ди́но ѿ пѧти́десѧти человѣ̑къ, и҆ ѿ волѡ́въ и҆ ѿ ѻ҆ве́цъ, и҆ ѿ ѻ҆слѧ́тъ и҆ ѿ всѣ́хъ скотѡ́въ, и҆ да́си ѧ҆̀ леѵі́тѡмъ, и҆̀же стрегꙋ́тъ стражбы̑ въ ски́нїи гдⷭ҇ни. |
|
31
|
31
|
| І зробив Мойсей і Єлеазар священик, як повелів Господь Мойсеєві. | И҆ сотворѝ мѡѷсе́й и҆ є҆леаза́ръ жре́цъ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. |
|
32
|
32
|
| І було здобичі, що залишилася від захопленого, що захопили ті, що були на війні: дрібної худоби шістсот сімдесят п’ять тисяч, | И҆ бы́сть мно́жество плѣ́на, є҆го́же плѣни́ша мꙋ̑жи во́инстїи, ѿ ѻ҆ве́цъ ше́сть сѡ́тъ се́дмьдесѧтъ пѧ́ть ты́сѧщъ, |
|
33
|
33
|
| великої худоби сімдесят дві тисячі, | и҆ волѡ́въ се́дмьдесѧтъ двѣ̀ ты́сѧщы, |
|
34
|
34
|
| ослів шістдесят одна тисяча, | и҆ ѻ҆слѡ́въ шестьдесѧ́тъ є҆ди́на ты́сѧща, |
|
35
|
35
|
| людей, жінок, які не знали чоловічої постелі, усіх душ тридцять дві тисячі. | и҆ дꙋ́шъ человѣ́ческихъ ѿ же́нска по́лꙋ, ꙗ҆̀же не позна́ша ло́жа мꙋ́жеска, всѣ́хъ дꙋ́шъ три́десѧть двѣ̀ ты́сѧщы: |
|
36
|
36
|
| Половина, частка тих, що ходили на війну, за підрахунком була: дрібної худоби триста тридцять сім тисяч п’ятсот, | и҆ бы́сть полови́на ча́сть ходи́вшихъ на бра́нь, ѿ числа̀ ѻ҆ве́цъ три́ста три́десѧть се́дмь ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ: |
|
37
|
37
|
| і данина Господу з дрібної худоби шістсот сімдесят п’ять; | и҆ бы́сть да́нь гдⷭ҇ꙋ ѿ ѻ҆ве́цъ ше́сть сѡ́тъ се́дмьдесѧтъ пѧ́ть: |
|
38
|
38
|
| великої худоби тридцять шість тисяч, і данина з них Господу сімдесят два; | и҆ волѡ́въ три́десѧть ше́сть ты́сѧщъ, и҆ да́нь гдⷭ҇ꙋ се́дмьдесѧтъ и҆ два̀: |
|
39
|
39
|
| ослів тридцять тисяч п’ятсот, і данина з них Господу шістдесят один; | и҆ ѻ҆слѡ́въ три́десѧть ты́сѧщъ пѧ́ть сѡ́тъ, и҆ да́нь гдⷭ҇ꙋ шестьдесѧ́тъ є҆ди́нъ: |
|
40
|
40
|
| людей шістнадцять тисяч, і данина з них Господу тридцять дві душі. | и҆ дꙋ́шъ человѣ́ческихъ шестьна́десѧть ты́сѧщъ, и҆ да́нь ѿ си́хъ гдⷭ҇ꙋ три́десѧть двѣ̀ дꙋши̑. |
|
41
|
41
|
| І віддав Мойсей данину, приношення Господу, Єлеазару священику, як повелів Господь Мойсеєві. | И҆ дадѐ мѡѷсе́й да́нь гдⷭ҇ꙋ, оу҆ча́стїе бж҃їе є҆леаза́рꙋ жерцꙋ̀, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. |
|
42
|
42
|
| І з половини синів Ізраїлевих, яку відокремив Мойсей у тих, що ходили на війну; | Ѿ полови́ны сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆̀хже раздѣлѝ мѡѷсе́й ѿ мꙋже́й вое́нныхъ: |
|
43
|
43
|
| половина ж була на частку громади: дрібної худоби триста тридцять сім тисяч п’ятсот, | и҆ бы́сть полови́на ѿ со́нма, ѿ ѻ҆ве́цъ три́ста и҆ три́десѧть се́дмь ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ: |
|
44
|
44
|
| великої худоби тридцять шість тисяч, | и҆ волѡ́въ три́десѧть ше́сть ты́сѧщъ: |
|
45
|
45
|
| ослів тридцять тисяч п’ятсот, | ѻ҆слѡ́въ три́десѧть ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ: |
|
46
|
46
|
| людей шістнадцять тисяч. | и҆ человѣ́чихъ дꙋ́шъ шестьна́десѧть ты́сѧщъ: |
|
47
|
47
|
| З половини синів Ізраїлевих узяв Мойсей одну п’ятдесяту частину з людей і з худоби і віддав це левитам, які виконують службу при скинії Господній, як повелів Господь Мойсеєві. | и҆ взѧ̀ мѡѷсе́й ѿ полови́ны сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆ди́но ѿ пѧти́десѧти, ѿ человѣ̑къ и҆ ѿ скотѡ́въ, и҆ дадѐ ѧ҆̀ леѵі́тѡмъ стрегꙋ́щымъ стражбы̑ ски́нїи гдⷭ҇ни, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. |
|
48
|
48
|
| І прийшли до Мойсея начальники над тисячами війська, тисячоначальники і стоначальники, | И҆ прїидо́ша къ мѡѷсе́ю всѝ поста́вленнїи над̾ ты́сѧщами си́лы, тысѧщенача́лники и҆ стонача́лники, |
|
49
|
49
|
| і сказали Мойсеєві: раби твої порахували воїнів, які нам доручені, і не вибуло жодного з них; | и҆ реко́ша къ мѡѷсе́ю: ѻ҆́троцы твоѝ взѧ́ша сочте́нїе ѿ мꙋже́й вои́нскихъ, и҆̀же сꙋ́ть оу҆ на́съ, и҆ никто́же поги́бе ѿ ни́хъ: |
|
50
|
50
|
| і ось, ми принесли приношення Господу, хто що дістав із золотих речей: ланцюжки, зап’ястя, персні, серги і привіски, для очищення душ наших перед Господом. | и҆ принесо́хомъ да́ръ гдⷭ҇ꙋ, мꙋ́жъ є҆́же ѡ҆брѣ́те, сосꙋ́дъ зла́тъ и҆ ѡ҆брꙋ́чїе, и҆ гри́внꙋ и҆ пе́рстень, и҆ оу҆серѧ̑зи и҆ че́пь златꙋ́ю, оу҆моли́ти ѡ҆ на́съ пред̾ гдⷭ҇емъ. |
|
51
|
51
|
| І взяв у них Мойсей і Єлеазар священик золото у всіх цих виробах; | И҆ взѧ̀ мѡѷсе́й и҆ є҆леаза́ръ жре́цъ зла́то ѿ ни́хъ, всѧ́къ сосꙋ́дъ содѣ́ланъ. |
|
52
|
52
|
| і було всього золота, що принесено для приношення Господу, шістнадцять тисяч сімсот п’ятдесят сиклів, від тисячоначальників і стоначальників. | И҆ бы́сть всегѡ̀ зла́та оу҆ча́стїе, є҆́же ѿлꙋчи́сѧ гдⷭ҇ꙋ, шестьна́десѧть ты́сѧщъ и҆ се́дмь сѡ́тъ и҆ пѧтьдесѧ́тъ сі̑кль ѿ тысѧщенача́лникѡвъ и҆ ѿ стонача́лникѡвъ. |
|
53
|
53
|
| Воїни грабували кожен для себе. | И҆ мꙋ̑жи во́инстїи плѣни́ша кі́йждо себѣ̀. |
|
54
|
54
|
| І взяв Мойсей і Єлеазар священик золото від тисячоначальників і стоначальників, і принесли його до скинії зібрання, у пам’ять синів Ізраїлевих перед Господом. | И҆ взѧ́ша мѡѷсе́й и҆ є҆леаза́ръ жре́цъ зла́то ѿ тысѧщенача́лникѡвъ и҆ ѿ стонача́лникѡвъ и҆ внесо́ша є҆̀ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ, въ па́мѧть сынѡ́въ і҆и҃левыхъ пред̾ гдⷭ҇емъ. |
|
Глава 32
|
Глава́ л҃в
|
|
1
|
1
|
| У синів Рувимових і у синів Гадових стад було дуже багато; і побачили вони, що земля Іазер і земля Галаад є місцем придатним для стад; | И҆ скота̀ мно́жество бѧ́ше сынѡ́мъ рꙋви̑млимъ и҆ сынѡ́мъ га́дѡвымъ, мно́го ѕѣлѡ̀. И҆ ви́дѣша странꙋ̀ і҆ази́ровꙋ и҆ странꙋ̀ галаа́довꙋ, и҆ бѧ́ше мѣ́сто, мѣ́сто ско́тно. |
|
2
|
2
|
| і прийшли сини Гадові і сини Рувимові і сказали Мойсею та Єлеазару священику і князям громади, говорячи: | И҆ прише́дше сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы реко́ша къ мѡѷсе́ю и҆ ко є҆леаза́рꙋ жерцꙋ̀ и҆ ко кнѧзє́мъ со́нма, глаго́люще: |
|
3
|
3
|
| Атароф і Дивон, й Іазер, і Нимра, і Есевон і Елеале, і Севам, і Нево, і Веон, | а҆тарѡ́ѳъ и҆ девѡ́нъ, и҆ і҆ази́ръ и҆ намра̀, и҆ є҆севѡ́нъ и҆ є҆леа́ли, и҆ севама̀ и҆ нава́ѵъ и҆ веа́нъ, |
|
4
|
4
|
| земля, яку Господь уразив перед громадою Ізраїлевою, є земля придатна для стад, а у рабів твоїх є стада. | землѧ̀, ю҆́же предадѐ гдⷭ҇ь пред̾ сы̑ны і҆и҃левыми, землѧ̀ скотопита́телна є҆́сть, рабѡ́мъ же твои̑мъ ско́тъ є҆́сть. |
|
5
|
5
|
| І сказали: якщо ми знайшли благовоління в очах твоїх, віддай землю цю рабам твоїм у володіння; не переводь нас через Йордан. | И҆ рѣ́ша: а҆́ще ѡ҆брѣто́хомъ благода́ть пред̾ тобо́ю, да да́стсѧ на́мъ землѧ̀ сїѧ̀ рабѡ́мъ твои̑мъ во ѡ҆держа́нїе, и҆ не преводѝ на́съ чрез̾ і҆ѻрда́нъ. |
|
6
|
6
|
| І сказав Мойсей синам Гадовим і синам Рувимовим: брати ваші підуть на війну, а ви залишитеся тут? | И҆ речѐ мѡѷсе́й сынѡ́мъ га́дѡвымъ и҆ сынѡ́мъ рꙋви̑млимъ: бра́тїѧ ва́шѧ по́йдꙋтъ на бра́нь, и҆ вы́ ли сѧ́дете тꙋ̀; |
|
7
|
7
|
| для чого ви відвертаєте серце синів Ізраїлевих від переходу в землю, яку дає їм Господь? | и҆ вскꙋ́ю развраща́ете се́рдце сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, не прейтѝ на зе́млю, ю҆́же дае́тъ гдⷭ҇ь и҆̀мъ; |
|
8
|
8
|
| так вчинили батькі ваші, коли я посилав їх з Кадес-Варні для огляду землі: | не та́кѡ ли сотвори́ша ѻ҆тцы̀ ва́ши, є҆гда̀ посла́хъ ѧ҆̀ ѿ ка́дисъ-варнѝ соглѧ́дати зе́млю; |
|
9
|
9
|
| вони доходили до долини Есхол, і бачили землю, і відвернули серце синів Ізраїлевих, щоб не йшли вони в землю, яку Господь дає їм; | и҆ взыдо́ша до де́бри грезно́вныѧ, и҆ соглѧ́даша зе́млю, и҆ ѿврати́ша се́рдце сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ꙗ҆́кѡ да не вни́дꙋтъ въ зе́млю, ю҆́же дадѐ и҆̀мъ гдⷭ҇ь; |
|
10
|
10
|
| і запалав у той день гнів Господа, і поклявся Він, говорячи: | И҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь въ де́нь ѡ҆́нъ и҆ клѧ́тсѧ, гл҃ѧ: |
|
11
|
11
|
| люди ці, що вийшли з Єгипту, від двадцяти років і вище [які знають добро і зло,] не побачать землі, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку та Якову, тому що вони не підкорялися Мені, | а҆́ще оу҆́зрѧтъ человѣ́цы сі́и и҆зше́дшїи и҆з̾ є҆гѵ́пта, ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, вѣ́дꙋщїи добро̀ и҆ ѕло̀, зе́млю, є҆́юже клѧ́хсѧ а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ: не послѣ́доваша бо в̾слѣ́дъ менє̀, |
|
12
|
12
|
| крім Халева, сина Ієфонніїного, кенезеянина, й Ісуса, сина Навина, тому що вони підкорилися Господеві. | то́чїю хале́въ сы́нъ і҆ефонні́инъ ѿлꙋче́нный и҆ і҆исꙋ́съ сы́нъ наѵи́нъ, ꙗ҆́кѡ послѣ́доваша в̾слѣ́дъ гдⷭ҇а. |
|
13
|
13
|
| І запалав гнів Господа на Ізраїля, і водив Він їх по пустелі сорок років, доки не скінчився весь рід, що зробив зло в очах Господніх. | И҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь на і҆и҃лѧ, и҆ томѝ ѧ҆̀ въ пꙋсты́ни четы́редесѧть лѣ́тъ, до́ндеже потреби́сѧ ве́сь ро́дъ творѧ́щїй ѕла̑ѧ пред̾ гдⷭ҇емъ. |
|
14
|
14
|
| І ось, замість батьків ваших повстали ви, поріддя грішників, щоб посилити ще лютість гніву Господнього на Ізраїля. | Сѐ, воста́сте вмѣ́стѡ ѻ҆тє́цъ ва́шихъ, сокрꙋше́нїе человѣ̑къ грѣ́шникѡвъ, приложи́ти є҆щѐ къ ꙗ҆́рости гнѣ́ва гдⷭ҇нѧ на і҆и҃лѧ: |
|
15
|
15
|
| Якщо ви відвернетеся від Нього, то Він знову залишить його в пустелі, і ви погубите весь народ цей. | ꙗ҆́кѡ ѿвратите́сѧ ѿ негѡ̀, приложи́ти є҆щѐ ѡ҆ста́вити є҆го̀ въ пꙋсты́ни, и҆ возбеззако́ннꙋете на ве́сь со́нмъ се́й. |
|
16
|
16
|
| І підійшли вони до нього і сказали: ми побудуємо тут овечі двори для отар наших і міста для дітей наших; | И҆ прїидо́ша къ немꙋ̀ и҆ глаго́лаша: ѡ҆гра̑ды ѻ҆вца́мъ да согради́мъ здѣ̀ скотѡ́мъ свои̑мъ, и҆ гра́ды и҆мѣ́нїємъ на́шымъ: |
|
17
|
17
|
| самі ж ми перші озброїмося і підемо перед синами Ізраїлевими, доки не приведемо їх у місця їхні; а діти наші нехай залишаться в укріплених містах, для безпеки від жителів землі; | и҆ мы̀ воѡрꙋже́ни по́йдемъ на стражбꙋ̀ пе́рвїи сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, до́ндеже введе́мъ ѧ҆̀ въ мѣ́сто и҆́хъ: и҆ да вселѧ́тсѧ и҆мѣ̑нїѧ на̑ша во градѣ́хъ оу҆твержде́ныхъ ра́ди живꙋ́щихъ на землѝ: |
|
18
|
18
|
| не повернемося в доми наші, доки не вступлять сини Ізраїлеві кожен у наділ свій; | не возврати́мсѧ въ до́мы на́шѧ, до́ндеже раздѣлѧ́тсѧ сы́нове і҆и҃лтестїи, кі́йждо въ наслѣ́дїе своѐ: |
|
19
|
19
|
| бо ми не візьмемо з ними наділу по той бік Йордану і далі, якщо наділ нам дістанеться по цей бік Йордану, до сходу. | и҆ ктомꙋ̀ не наслѣ́димъ въ ни́хъ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на и҆ да́лѣе, ꙗ҆́кѡ прїѧ́хомъ жрє́бїѧ на́шѧ сїю̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на на восто́ки. |
|
20
|
20
|
| І сказав їм Мойсей: якщо ви це зробите, якщо озброєними підете на війну перед Господом, | И҆ речѐ къ ни̑мъ мѡѷсе́й: а҆́ще сотворитѐ по словесѝ семꙋ̀, а҆́ще воѡрꙋжите́сѧ пред̾ гдⷭ҇емъ на бра́нь, |
|
21
|
21
|
| і піде кожен з вас озброєним за Йордан перед Господом, доки не знищить Він ворогів Своїх перед Собою, | и҆ пре́йдетъ всѧ́къ ѻ҆рꙋ́жникъ ва́шъ і҆ѻрда́нъ пред̾ гдⷭ҇емъ на бра́нь, до́ндеже потреби́тсѧ вра́гъ є҆гѡ̀ ѿ лица̀ є҆гѡ̀, |
|
22
|
22
|
| і підкорена буде земля перед Господом, то опісля повернетеся і будете невинні перед Господом і перед Ізраїлем, і буде земля ця у вас у володінні перед Господом; | и҆ ѡ҆блада́на бꙋ́детъ землѧ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ посе́мъ возврати́тесѧ, и҆ бꙋ́дете безви́нни пред̾ гдⷭ҇емъ и҆ ѿ і҆и҃лѧ: и҆ бꙋ́детъ землѧ̀ сїѧ̀ ва́мъ во ѡ҆держа́нїе пред̾ гдⷭ҇емъ: |
|
23
|
23
|
| якщо ж не зробите так, то згрішите перед Господом, і понесете покарання за гріх ваш, яке постигне вас; | а҆́ще же не сотворитѐ та́кѡ, согрѣшитѐ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ оу҆вѣ́сте грѣ́хъ ва́шъ, є҆гда̀ ва́съ пости́гнꙋтъ ѕла̑ѧ: |
|
24
|
24
|
| будуйте собі міста для дітей ваших і двори для овець ваших і робіть, що сказано устами вашими. | и҆ соградитѐ вы̀ себѣ̀ гра́ды и҆мѣ́нїю ва́шемꙋ и҆ ѡ҆гра̑ды скотѡ́мъ ва́шымъ: и҆ и҆сходѧ́щее и҆з̾ оу҆́стъ ва́шихъ сотворитѐ. |
|
25
|
25
|
| І сказали сини Гадові і сини Рувимові Мойсеєві: раби твої зроблять, як повеліває господар наш; | И҆ реко́ша сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы къ мѡѷсе́ю, глаго́люще: рабѝ твоѝ сотворѧ́тъ, ꙗ҆́коже гдⷭ҇ь на́шъ повелѣ́лъ є҆́сть: |
|
26
|
26
|
| діти наші, дружини наші, отари наші і вся худоба наша залишаться тут у містах Галаада, | и҆мѣ́нїе на́ше, и҆ жєны̀ на́ши, и҆ ве́сь ско́тъ на́шъ да бꙋ́дꙋтъ во градѣ́хъ галаа́довыхъ: |
|
27
|
27
|
| а раби твої, усі, озброївшись, як воїни, підуть перед Господом на війну, як говорить господар наш. | раби́ же твоѝ пре́йдꙋтъ всѝ воѡрꙋже́ни и҆ оу҆гото́вани пред̾ гдⷭ҇емъ на бра́нь, ꙗ҆́коже гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
28
|
28
|
| І дав Мойсей про них повеління Єлеазару священику й Ісусові, синові Навина, і начальникам племен синів Ізраїлевих, | И҆ приста́ви и҆̀мъ мѡѷсе́й є҆леаза́ра жерца̀ и҆ і҆исꙋ́са сы́на наѵи́на, и҆ кнѧ̑зи ѻ҆те́чествъ племе́нъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. |
|
29
|
29
|
| і сказав їм Мойсей: якщо сини Гадові і сини Рувимові перейдуть з вами за Йордан, усі озброївшись на війну перед Господом, і підкорена буде перед вами земля, то віддайте їм землю Галаад у володіння; | И҆ речѐ къ ни̑мъ мѡѷсе́й: а҆́ще пре́йдꙋтъ сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы съ ва́ми чрез̾ і҆ѻрда́нъ, всѧ́къ воѡрꙋже́нъ на бра́нь пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ ѡ҆блада́ете земле́ю пред̾ собо́ю, и҆ дади́те и҆̀мъ зе́млю галаа́довꙋ во ѡ҆держа́нїе. |
|
30
|
30
|
| якщо ж не підуть вони з вами озброєні [на війну перед Господом, то пошліть перед собою майно їхнє, дружин їхніх і худобу їхню у землю Ханаанську], і вони одержать володіння разом з вами в землі Ханаанській. | А҆́ще ли не пре́йдꙋтъ воѡрꙋже́ни съ ва́ми на бра́нь пред̾ гдⷭ҇емъ, то̀ предпосли́те и҆мѣ́нїе и҆́хъ и҆ жєны̀ и҆́хъ и҆ скоты̀ и҆́хъ пре́жде ва́съ на зе́млю ханаа́ню, и҆ да наслѣ́дѧтъ кꙋ́пнѡ съ ва́ми въ землѝ ханаа́ни. |
|
31
|
31
|
| І відповіли сини Гадові і сини Рувимові і сказали: як сказав Господь рабам твоїм, так і зробимо; | И҆ ѿвѣща́ша сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы, глаго́люще: є҆ли̑ка гл҃етъ гдⷭ҇ь рабѡ́мъ свои̑мъ, та́кѡ сотвори́мъ мы̀: |
|
32
|
32
|
| ми підемо озброєними перед Господом у землю Ханаанську, а наділ володіння нашого нехай буде по цей бік Йордану. | пре́йдемъ воѡрꙋже́ни пред̾ гдⷭ҇емъ въ зе́млю ханаа́ню, и҆ дади́те на́мъ во ѡ҆держа́нїе странꙋ̀ сїю̀ і҆ѻрда́на. |
|
33
|
33
|
| І віддав Мойсей їм, синам Гадовим і синам Рувимовим, і половині коліна Манассії, сина Йосифового, царство Сигона, царя Аморрейського, і царство Ога, царя Васанського, землю з містами її та околицями, — міста землі в усі сторони. | И҆ дадѐ и҆̀мъ мѡѷсе́й сынѡ́мъ га́дѡвымъ и҆ сынѡ́мъ рꙋви̑млимъ и҆ полꙋпле́мени манассі́инꙋ сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ ца́рство сиѡ́на царѧ̀ а҆морре́йска и҆ ца́рство ѡ҆́га царѧ̀ васа́нска, зе́млю и҆ гра́ды съ предѣ̑лы є҆ѧ̀, гра́ды ѡ҆крє́стныѧ землѝ. |
|
34
|
34
|
| І побудували сини Гадові, Дивон і Атароф, і Ароер, | И҆ согради́ша сы́нове га́дѡвы девѡ́нъ и҆ а҆тарѡ́ѳъ и҆ а҆рои́ръ, |
|
35
|
35
|
| і Атароф-Шофан, й Іазер, й Іогбегу, | и҆ сѡфа́нъ и҆ і҆ази́ръ, и҆ вознесо́ша и҆̀хъ, |
|
36
|
36
|
| і Беф-Нимру і Беф-Гаран, міста укріплені і двори для овець. | и҆ намра́мъ и҆ веѳара́нъ гра́ды твє́рды, и҆ ѡ҆гра̑ды ѻ҆вца́мъ. |
|
37
|
37
|
| І сини Рувимові побудували Есевон, Елеале, Кириафаїм, | И҆ сы́нове рꙋви̑мли согради́ша є҆севѡ́нъ и҆ є҆леа́ли и҆ карїаѳаі́мъ, |
|
38
|
38
|
| і Нево, і Ваал-Меон, імена яких перемінені, і Сивму, і дали назви містам, які вони побудували. | и҆ навѡ́нъ и҆ веельмеѡ́нъ ѡ҆граждє́ны, и҆ севама̀: и҆ прозва́ша по и҆менѡ́мъ свои̑мъ и҆мена̀ градѡ́мъ, ꙗ҆̀же согради́ша. |
|
39
|
39
|
| І пішли сини Махира, сина Манассіїного, у Галаад, і взяли його, і вигнали аморреїв, які були в ньому; | И҆ и҆́де оу҆́ръ сы́нъ махі́ровъ, внꙋ́къ манассі́евъ, въ галаа́дъ, и҆ взѧ̀ є҆го̀, и҆ погꙋбѝ а҆морре́а живꙋ́щаго въ не́мъ: |
|
40
|
40
|
| і віддав Мойсей Галаад Махиру, синові Манассії, і він оселився в ньому. | и҆ дадѐ мѡѷсе́й галаа́дъ махі́рꙋ сы́нꙋ манассі́инꙋ, и҆ всели́сѧ тꙋ̀. |
|
41
|
41
|
| І Яїр, син Манассії, пішов і взяв селища їх, і назвав їх: селища Яїрові. | И҆ і҆аі́ръ сы́нъ манассі́евъ и҆́де и҆ взѧ̀ се́ла и҆́хъ, и҆ прозва́ша ѧ҆̀ се́ла і҆аі́рѡва. |
|
42
|
42
|
| І Новах пішов і взяв Кенаф і залежні від нього міста, і назвав його своїм ім’ям: Новах. | И҆ нава́ѵъ и҆́де и҆ взѧ̀ каа́ѳа и҆ се́ла є҆гѡ̀, и҆ и҆менова̀ ѧ҆̀ навѡ́ѳъ ѿ и҆́мене своегѡ̀. |
|
Глава 33
|
Глава́ л҃г
|
|
1
|
1
|
| Ось стани синів Ізраїлевих, що вийшли з землі Єгипетської за ополченнями своїми, під начальством Мойсея та Аарона. | И҆ сі́и ста́нове сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆гда̀ и҆зыдо́ша и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ съ си́лою свое́ю рꙋко́ю мѡѷсе́овою и҆ а҆арѡ́нею. |
|
2
|
2
|
| Мойсей, за велінням Господнім, описав подорож їх за станами їх, і ось стани подорожі їх: | И҆ написа̀ мѡѷсе́й воздвижє́нїѧ и҆́хъ и҆ ста́ны и҆́хъ, по словесѝ гдⷭ҇ню. И҆ сі́и ста́нове ше́ствїѧ и҆́хъ: |
|
3
|
3
|
| із Раамсеса вирушили вони в перший місяць, у п’ятнадцятий день першого місяця; на другий день Пасхи вийшли сини Ізраїлеві під рукою високою на очах усього Єгипту; | воздвиго́шасѧ ѿ рамессы̀ въ мцⷭ҇ъ пе́рвый, въ пѧтыйна́десѧть де́нь пе́рвагѡ мцⷭ҇а: наꙋ́трїе па́схи и҆зыдо́ша сы́нове і҆и҃лтестїи рꙋко́ю высо́кою пред̾ всѣ́ми є҆гѵ̑птѧны: |
|
4
|
4
|
| тим часом єгиптяни ховали всіх первістків, яких уразив у них Господь, і над богами їхніми Господь учинив суд. | и҆ є҆гѵ́птѧне погреба́хꙋ оу҆ме́ршыѧ ѿ ни́хъ всѧ̑, ꙗ҆̀же и҆збѝ гдⷭ҇ь всѧ́каго пе́рвенца въ землѝ є҆гѵ́петстѣй: и҆ въ бозѣ́хъ и҆́хъ сотворѝ ѿмще́нїе гдⷭ҇ь. |
|
5
|
5
|
| Так вирушили сини Ізраїлеві з Раамсеса і розташувалися станом у Сокхофі. | И҆ воздви́гшесѧ сы́нове і҆и҃лєвы ѿ рамессы̀, ѡ҆полчи́шасѧ въ сокхѡ́ѳѣ: |
|
6
|
6
|
| І вирушили з Сокхофа і розташувалися станом в Ефамі, що на краю пустелі. | и҆ воздви́гшесѧ ѿ сокхѡ́ѳа, ѡ҆полчи́шасѧ въ вꙋѳа́нѣ, и҆́же є҆́сть ча́сть нѣ́каѧ пꙋсты́ни: |
|
7
|
7
|
| І вирушили з Ефама і повернули до Пи-Гахирофа, що перед Ваал-Цефоном, і розташувалися станом перед Мигдолом. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ вꙋѳа́на, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во оу҆́стїи і҆рѡ́ѳа, и҆́же є҆́сть прѧ́мѡ веельсепфѡ́нꙋ, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ прѧ́мѡ магдѡ́лꙋ: |
|
8
|
8
|
| Вирушивши від Гахирофа, пройшли посеред моря в пустелю, і йшли три дні пустелею Ефам, і розташувалися станом у Меррі. | и҆ воздвиго́шасѧ прѧ́мѡ і҆рѡ́ѳꙋ, и҆ проидо́ша средѝ мо́рѧ въ пꙋсты́ню: и҆ и҆до́ша пꙋте́мъ трѝ дни̑ въ пꙋсты́ни ті́и, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ го́рькостехъ. |
|
9
|
9
|
| І вирушили з Мерри і прийшли в Елим; в Елимі ж [було] дванадцять джерел води і сімдесят фінікових дерев, і розташувалися там станом. | И҆ воздвиго́шасѧ ѿ го́рькостей и҆ прїидо́ша въ є҆лі́мъ: и҆ въ є҆лі́мѣ (бы́ша) двана́десѧть и҆сто́чники во́дъ, и҆ се́дмьдесѧтъ сте́блїй фі́нїкѡвъ, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ оу҆ воды̀ та́мѡ. |
|
10
|
10
|
| І вирушили з Елима і розташувалися станом біля Червоного моря. | И҆ воздвиго́шасѧ ѿ є҆лі́ма и҆ ѡ҆полчи́шасѧ оу҆ мо́рѧ чермна́гѡ: |
|
11
|
11
|
| І вирушили від Червоного моря і розташувалися станом у пустелі Син. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ мо́рѧ чермна́гѡ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ пꙋсты́ни сі́нъ: |
|
12
|
12
|
| І вирушили з пустелі Син і розташувалися станом у Дофці. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ пꙋсты́ни сі́нъ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ рафа́кѣ: |
|
13
|
13
|
| І вирушили з Дофки і розташувалися станом в Алуші. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ рафа́ка и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ є҆лꙋ́сѣ: |
|
14
|
14
|
| І вирушили з Алуша і розташувалися станом у Рефидимі, і не було там води, щоб пити народу. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ є҆лꙋ́са и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ рафїді́нѣ: и҆ не бы́сть та́мѡ воды̀ лю́демъ пи́ти. |
|
15
|
15
|
| І вирушили з Рефидима і розташувалися станом у пустелі Синайській. | И҆ воздвиго́шасѧ ѿ рафїді́на и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ пꙋсты́ни сїна̀: |
|
16
|
16
|
| І вирушили з пустелі Синайської і розташувалися станом у Киброт-Гаттааві. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ пꙋсты́ни сїна̀ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во гробѣ́хъ похотѣ́нїѧ: |
|
17
|
17
|
| І вирушили з Киброт-Гаттаави і розташувалися станом в Асирофі. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ гробѡ́въ похотѣ́нїѧ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во а҆сирѡ́ѳѣ: |
|
18
|
18
|
| І вирушили з Асирофа і розташувалися станом у Рифмі. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ а҆сирѡ́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ раѳа́мѣ: |
|
19
|
19
|
| І вирушили з Рифми і розташувалися станом у Римнон-Фареці. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ раѳа́ма и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ ремнѡ́нъ-фаре́сѣ: |
|
20
|
20
|
| І вирушили із Римнон-Фареца і розташувалися станом у Ливні. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ ремнѡ́нъ-фаре́са и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ лемвѡ́нѣ: |
|
21
|
21
|
| І вирушили з Ливни і розташувалися станом у Риссі. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ лемвѡ́на и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ ресса́нѣ: |
|
22
|
22
|
| І вирушили з Рисси і розташувалися станом у Кегелафі. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ ресса́на и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ макелла́ѳѣ: |
|
23
|
23
|
| І вирушили з Кегелафи і розташувалися станом на горі Шафер. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ макелла́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во а҆рсафа́ѳѣ: |
|
24
|
24
|
| І вирушили від гори Шафер і розташувалися станом у Хараді. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ а҆рсафа́ѳа горы̀ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ харада́ѳѣ: |
|
25
|
25
|
| І вирушили з Харади і розташувалися станом у Макелофі. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ харада́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ макидѡ́ѳѣ: |
|
26
|
26
|
| І вирушили з Макелофа і розташувалися станом у Тахафі. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ макидѡ́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ катаа́ѳѣ: |
|
27
|
27
|
| І вирушили з Тахафа і розташувалися станом у Тарасі. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ катаа́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во ѳара́ѳѣ: |
|
28
|
28
|
| І вирушили з Тараха і розташувалися станом у Мифці. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ ѳара́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ маѳе́ккѣ: |
|
29
|
29
|
| І вирушили із Мифки і розташувалися станом у Хашмоні. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ маѳе́кка и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во а҆селмѡ́нѣ: |
|
30
|
30
|
| І вирушили з Хашмони і розташувалися станом у Мосерофі. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ а҆селмѡ́на и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ масꙋрꙋ́ѳѣ: |
|
31
|
31
|
| І вирушили з Мосерофа і розташувалися станом у Бене-Яакані. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ масꙋрꙋ́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ ванакка́нѣ: |
|
32
|
32
|
| І вирушили з Бене-Яакана і розташувалися станом у Хор-Агидгаді. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ ванакка́на и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ горѣ̀ гадда́дъ: |
|
33
|
33
|
| І вирушили із Хор-Агидгада і розташувалися станом в Іотвафі. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ горы̀ гадда́дъ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во є҆тева́ѳѣ: |
|
34
|
34
|
| І вирушили із Іотвафи і розташувалися станом в Авроні. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ є҆тева́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во є҆врѡ́нѣ: |
|
35
|
35
|
| І вирушили з Аврона і розташувалися станом в Ецион-Гавері. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ є҆врѡ́на и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ гесїѡ́нъ-га́верѣ: |
|
36
|
36
|
| І вирушили з Ецион-Гавера і розташувалися станом у пустелі Син. [Вирушивши з пустелі Син, розташувалися станом у пустелі Фаран,] вона ж Кадес. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ гесїѡ́нъ-га́вера и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ пꙋсты́ни сі́нъ: и҆ воздвиго́шасѧ ѿ пꙋсты́ни сі́нъ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ пꙋсты́ни фара́ни, ꙗ҆́же є҆́сть ка́дисъ: |
|
37
|
37
|
| І вирушили з Кадеса і розташувалися станом на горі Ор, біля меж землі Едомської. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ ка́диса и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ горѣ̀ ѡ҆́ръ бли́з̾ землѝ є҆дѡ́мли. |
|
38
|
38
|
| І піднявся Аарон священик на гору Ор за повелінням Господнім і помер там у сороковий рік після виходу синів Ізраїлевих із землі Єгипетської, у п’ятий місяць, у перший день місяця; | И҆ взы́де а҆арѡ́нъ жре́цъ на го́рꙋ ѡ҆́ръ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ, и҆ оу҆́мре та́мѡ въ четыредесѧ́тое лѣ́то и҆зше́ствїѧ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, мцⷭ҇а пѧ́тагѡ въ пе́рвый де́нь мцⷭ҇а. |
|
39
|
39
|
| Аарон був ста двадцяти трьох років, коли помер на горі Ор. | И҆ а҆арѡ́нъ бѧ́ше ста̀ два́десѧти тре́хъ лѣ́тъ, є҆гда̀ оу҆́мре въ горѣ̀ ѡ҆́ръ. |
|
40
|
40
|
| Ханаанський цар Арада, що жив на півдні землі Ханаанської, почув тоді, що йдуть сини Ізраїлеві. | И҆ оу҆слы́ша ханане́й ца́рь а҆ра́дскїй, и҆ се́й живѧ́ше въ землѝ ханаа́ни, є҆гда̀ вхожда́хꙋ сы́нове і҆и҃лєвы. |
|
41
|
41
|
| І вирушили вони від гори Ор і розташувалися станом у Салмоні. | И҆ воздвиго́шасѧ ѿ горы̀ ѡ҆́ръ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ селмѡ́нѣ: |
|
42
|
42
|
| І вирушили із Салмона і розташувалися станом у Пуноні. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ селмѡ́на и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ фїнѡ́нѣ: |
|
43
|
43
|
| І вирушили з Пунона і розташувалися станом в Овофі. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ фїнѡ́на и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во ѡ҆вѡ́ѳѣ: |
|
44
|
44
|
| І вирушили з Овофа і розташувалися станом у Ійм-Аваримі, на кордоні Моава. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ ѡ҆вѡ́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ гаі̀, ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ предѣ̑лъ мѡа́влихъ: |
|
45
|
45
|
| І вирушили із Ійма і розташувалися станом у Дивон-Гаді. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ гаі̀ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ девѡ́нъ-га́дѣ: |
|
46
|
46
|
| І вирушили з Дивон-Гада і розташувалися станом в Алмон-Дивлафаїмі. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ девѡ́нъ-га́да и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ гелмѡ́нъ-девлаѳаі́мѣ: |
|
47
|
47
|
| І вирушили з Алмон-Дивлафаїма і розташувалися станом на горах Аваримських перед Нево. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ гелмѡ́нъ-девлаѳаі́ма и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ гора́хъ а҆варі́млихъ прѧ́мѡ нава́ѵꙋ: |
|
48
|
48
|
| І вирушили від гір Аваримських і розташувалися станом на рівнинах моавитських біля Йордану, навпроти Єрихона; | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ го́ръ а҆варі́млихъ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ на за́падѣ мѡа́вли, оу҆ і҆ѻрда́на при і҆ерїхѡ́нѣ: |
|
49
|
49
|
| вони розташувалися станом біля Йордану від Беф-Ієшимофа до Аве-Ситтима на рівнинах моавитських. | и҆ воздвиго́шасѧ ѿ за́пада мѡа́влѧ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ оу҆ і҆ѻрда́на, междꙋ̀ є҆сїмѡ́ѳомъ, до велсатті́ма на за́пады мѡа́ва. |
|
50
|
50
|
| І сказав Господь Мойсеєві на рівнинах моавитських біля Йордану, навпроти Єрихона, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю въ за́падѣ мѡа́ва оу҆ і҆ѻрда́на при і҆ерїхѡ́нѣ, гл҃ѧ: |
|
51
|
51
|
| оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли перейдете через Йордан у землю Ханаанську, | глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: вы̀ прехо́дите і҆ѻрда́нъ въ зе́млю ханаа́ню, |
|
52
|
52
|
| то проженіть від себе всіх жителів землі і знищіть усі зображення їхні, і всіх відлитих ідолів їхніх знищіть і всі висоти їхні зруйнуйте; | и҆ погꙋби́те всѧ̑ живꙋ́щыѧ на землѝ ѿ лица̀ ва́шегѡ, и҆ разрꙋши́те стражбы̑ и҆́хъ, и҆ всѧ̑ і҆́дѡлы и҆злїѧ̑нныѧ и҆́хъ сокрꙋши́те ѧ҆̀, и҆ всѧ̑ ка̑пища и҆́хъ разрꙋши́те, |
|
53
|
53
|
| і візьміть у володіння землю й оселіться на ній, тому що Я вам даю землю цю у володіння; | и҆ погꙋби́те всѧ̑ живꙋ́щыѧ на землѝ, и҆ всели́тесѧ въ ню̀: ва́мъ бо да́хъ зе́млю и҆́хъ по жре́бїю: |
|
54
|
54
|
| і розділіть землю за жеребом на наділи племенам вашим: численному дайте наділ більший, а нечисленному дай наділ менший; кому де випаде жереб, там йому і буде наділ; за колінами батьків ваших візьміть собі наділи; | и҆ наслѣ́дите зе́млю и҆́хъ жре́бїемъ по племена́мъ ва́шымъ: мнѡ́гимъ оу҆мно́жите ѡ҆держа́нїе и҆́хъ, и҆ ма̑лымъ оу҆ма́лите ѡ҆держа́нїе и҆́хъ: въ не́же и҆зы́детъ и҆́мѧ є҆гѡ̀, та́мѡ да бꙋ́детъ жре́бїй є҆гѡ̀: по племена́мъ ѻ҆те́чествїй ва́шихъ наслѣ́дите: |
|
55
|
55
|
| якщо ж ви не проженете від себе жителів землі, то ті, що залишаться з них, будуть тернами для очей ваших і голками для боків ваших і будуть тіснити вас на землі, в якій ви будете жити, | а҆́ще же не погꙋбитѐ живꙋ́щихъ на землѝ ѿ лица̀ ва́шегѡ, бꙋ́дꙋтъ, и҆̀хже ѡ҆ста́вите ѿ ни́хъ, ѻ҆стны̀ во ѻ҆чесѣ́хъ ва́шихъ и҆ стрѣ́лы въ ре́брахъ ва́шихъ, и҆ совраждꙋ́ютъ ва́мъ на землѝ, на не́йже вы̀ вселите́сѧ: |
|
56
|
56
|
| і тоді те, що Я намірився зробити їм, зроблю вам. | и҆ бꙋ́детъ ꙗ҆́коже оу҆мы́слихъ сотвори́ти ѡ҆́нѣмъ, то̀ сотворю̀ ва́мъ. |
|
Глава 34
|
Глава́ л҃д
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| дай наказ синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ввійдете в землю Ханаанську, то ось земля, що дістанеться вам у наділ, земля Ханаанська з її кордонами: | заповѣ́ждь сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ рече́ши къ ни̑мъ: вы̀ вхо́дите въ зе́млю ханаа́ню, сїѧ̀ бꙋ́детъ ва́мъ въ наслѣ́дїе, землѧ̀ ханаа́нѧ съ предѣ̑лы є҆ѧ̀: |
|
3
|
3
|
| південна сторона буде у вас від пустелі Син, біля Едома, і піде у вас південний кордон від кінця Солоного моря зі сходу, | и҆ бꙋ́детъ ва́мъ страна̀, ꙗ҆́же къ лі́вѣ ѿ пꙋсты́ни сі́нъ да́же до є҆дѡ́ма: и҆ бꙋ́дꙋтъ ва́мъ предѣ́лѣ къ лі́вѣ, ѿ кра́ѧ мо́рѧ сла́нагѡ ѿ восто́кѡвъ, |
|
4
|
4
|
| і простягнеться кордон на південь до узгір’я Акравима і піде через Син, і будуть виступи її на південь до Кадес-Варні, звідти піде до Гацар-Аддара і пройде через Ацмон; | и҆ ѡ҆б̾и́дꙋтъ ва́съ предѣ́лы ѿ лі́вы до возше́ствїѧ а҆краві́нѧ, и҆ про́йдꙋтъ є҆нна́къ, и҆ бꙋ́детъ и҆схо́дъ є҆гѡ̀ къ лі́вѣ ка́дисъ-варнѝ, и҆ и҆зы́детъ на село̀ а҆ра́дъ, и҆ про́йдетъ а҆селмѡ́на: |
|
5
|
5
|
| від Ацмона простягнеться кордон до потоку Єгипетського, і будуть виступи його до моря; | и҆ ѡ҆б̾и́дꙋтъ предѣ́лы ѿ а҆селмѡ́на водоте́чꙋ є҆гѵ́петскꙋю, и҆ бꙋ́детъ и҆схо́дъ мо́ре (вели́кое): |
|
6
|
6
|
| кордоном західним буде у вас велике море: це буде у вас кордон на заході; | и҆ предѣ́лы морсті́и бꙋ́дꙋтъ ва́мъ, мо́ре вели́кое ѡ҆предѣли́тъ, сїѐ бꙋ́детъ ва́мъ предѣ́лы морсті́и: |
|
7
|
7
|
| на півночі ж буде у вас кордон: від великого моря проведіть його до гори Ор, | и҆ сїѐ бꙋ́детъ ва́мъ предѣ́лъ къ сѣ́верꙋ: ѿ мо́рѧ вели́кагѡ и҆змѣ́рите са́ми себѣ̀ при горѣ̀ го́рꙋ: |
|
8
|
8
|
| від гори Ор проведіть до Емафа, і будуть виступи кордону до Цедада; | и҆ ѿ горы̀ го́рꙋ и҆змѣ́рите са́ми себѣ̀, входѧ́ще во є҆ма́ѳъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ прехо́дъ є҆гѡ̀ предѣ́лы садада̀: |
|
9
|
9
|
| звідти піде кордон до Цифрону, і виступи його будуть до Гацар-Енана: це буде у вас кордон північний; | и҆ и҆зы́дꙋтъ предѣ́лы зефрѡ́на, и҆ бꙋ́детъ и҆схо́дъ є҆гѡ̀ а҆рсенаі́нъ: сїѐ бꙋ́детъ ва́мъ предѣ́лы ѿ сѣ́вера: |
|
10
|
10
|
| кордон східний проведіть собі від Гацар-Енана до Шефама, | и҆ и҆змѣ́рите са́ми себѣ̀ предѣ́лы востѡ́чныѧ ѿ а҆рсенаі́на до сепфама́ра: |
|
11
|
11
|
| від Шефама піде кордон до Рибле, зі східного боку Аїна, потім піде кордон і торкнеться берегів моря Киннереф зі східного боку; | и҆ сни́дꙋтъ предѣ́лы ѿ сепфама́ръ-вила̀ ѿ востѡ́къ на и҆сто́чники, и҆ сни́дꙋтъ предѣ́лы вилы̀, и҆ про́йдꙋтъ на хребе́тъ мо́рѧ хенере́ѳъ, ѿ востѡ́къ: |
|
12
|
12
|
| і піде кордон до Йордану, і будуть виступи його до Солоного моря. Це буде земля ваша за кордонами її з усіх боків. | и҆ сни́дꙋтъ предѣ́лы на і҆ѻрда́нъ, и҆ бꙋ́детъ прехо́дъ є҆гѡ̀ мо́ре сла́ное: сїѧ̀ бꙋ́детъ землѧ̀ ва́мъ, и҆ предѣ́лы є҆ѧ̀ ѡ҆́крестъ. |
|
13
|
13
|
| І дав повеління Мойсей синам Ізраїлевим і сказав: ось земля, яку ви розділите на наділи за жеребом, яку повелів Господь дати дев’яти колінам і половині коліна [Манассіїного]; | И҆ заповѣ́да мѡѷсе́й сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: сїѧ̀ землѧ̀, ю҆́же прїи́мете въ наслѣ́дїе по жре́бїю, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь, да́ти ю҆̀ девѧтѝ племенѡ́мъ и҆ полꙋпле́мени манассі́инꙋ: |
|
14
|
14
|
| тому що коліно синів Рувимових за сімействами їх, і коліно синів Гадових за сімействами їх, і половина коліна Манассіїного одержали наділ свій: | ꙗ҆́кѡ взѧ̀ пле́мѧ сынѡ́въ рꙋви́млихъ и҆ пле́мѧ сынѡ́въ га́довыхъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, и҆ по́лъ пле́мене манассі́ина воспрїѧ́ша жрє́бїѧ своѧ̑: |
|
15
|
15
|
| два коліна і половина коліна одержали наділ свій за Йорданом навпроти Єрихона на схід. | два̀ племена̀ и҆ по́лъ пле́мене прїѧ́ша жрє́бїѧ своѧ̑ за і҆ѻрда́номъ при і҆ерїхѡ́нѣ ѿ полꙋ́днѧ на восто́ки. |
|
16
|
16
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
17
|
17
|
| ось імена мужів, які будуть ділити вам землю: Єлеазар священик та Ісус, син Навина; | сїѧ̑ и҆мена̀ мꙋже́й, и҆̀же раздѣлѧ́тъ ва́мъ зе́млю: є҆леаза́ръ жре́цъ и҆ і҆исꙋ́съ наѵи́нъ: |
|
18
|
18
|
| і по одному князеві від коліна візьміть для розділу землі. | и҆ по кнѧ́зю є҆ди́номꙋ ѿ пле́мене во́змете раздѣли́ти ва́мъ зе́млю. |
|
19
|
19
|
| І ось імена цих мужів: для коліна Іудиного Халев, син Ієфонніїн; | И҆ сїѧ̑ и҆мена̀ мꙋжє́мъ: пле́мене і҆ꙋ́дина хале́въ сы́нъ і҆ефонні́инъ, |
|
20
|
20
|
| для коліна синів Симеонових Самуїл, син Аммиуда; | пле́мене сѷмеѡ́нѧ саламїи́лъ сы́нъ семїꙋ́довъ, |
|
21
|
21
|
| для коліна Веніамінового Елидад, син Кислона; | пле́мене венїамі́нѧ є҆лда́дъ сы́нъ хаслѡ́нь, |
|
22
|
22
|
| для коліна синів Данових князь Буккий, син Іоглії; | пле́мене да́нова кнѧ́зь воккѡ́ръ сы́нъ і҆еклі́нинъ, |
|
23
|
23
|
| для синів Йосифових, для коліна синів Манассіїних князь Ханниїл, син Ефода; | сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ пле́мене сынѡ́въ манассі́иныхъ кнѧ́зь а҆нїи́лъ сы́нъ сꙋфі́довъ, |
|
24
|
24
|
| для коліна синів Єфремових князь Кемуїл, син Шифтана; | пле́мене сынѡ́въ є҆фре́млихъ кнѧ́зь камꙋи́лъ сы́нъ сафта́новъ, |
|
25
|
25
|
| для коліна синів Завулонових князь Елицафан, син Фарнака; | пле́мене завꙋлѡ́нѧ кнѧ́зь є҆лїсафа́нъ сы́нъ харна́ховъ, |
|
26
|
26
|
| для коліна синів Іссахарових князь Фалтиїл, син Аззана; | пле́мене сынѡ́въ і҆ссаха́ровыхъ кнѧ́зь фалтїи́лъ сы́нъ ѻ҆за́инъ, |
|
27
|
27
|
| для коліна синів Асирових князь Ахиуд, син Шеломія; | пле́мене сынѡ́въ а҆си́ровыхъ кнѧ́зь а҆хїѡ́ръ сы́нъ селемі́инъ, |
|
28
|
28
|
| для коліна синів Неффалимових князь Педаїл, син Аммиуда; | пле́мене нефѳалі́млѧ кнѧ́зь фадаи́лъ сы́нъ а҆мїꙋ́довъ. |
|
29
|
29
|
| ось ті, яким повелів Господь розділити наділи синам Ізраїлевим у землі Ханаанській. | Си̑мъ заповѣ́да гдⷭ҇ь раздѣли́ти сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ въ землѝ ханаа́ни. |
|
Глава 35
|
Глава́ л҃є
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь Мойсеєві на рівнинах Моавитських біля Йордану навпроти Єрихона, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю на за́падѣ мѡа́вли оу҆ і҆ѻрда́на при і҆ерїхѡ́нѣ, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| накажи синам Ізраїлевим, щоб вони з наділів володіння свого дали левитам міста для поселення, і поля при містах з усіх боків дайте левитам: | заповѣ́ждь сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, да дадѧ́тъ леѵі́тѡмъ ѿ жрє́бїй ѡ҆держа́нїѧ своегѡ̀ гра́ды всели́тисѧ, и҆ предгра̑дїѧ гра̑дскаѧ ѡ҆́крестъ и҆́хъ да дадѧ́тъ леѵі́тѡмъ: |
|
3
|
3
|
| міста будуть їм для проживання, а поля будуть для худоби їхньої і для маєтків їхніх і для всіх життєвих потреб їхніх; | и҆ бꙋ́дꙋтъ и҆̀мъ гра́ды вселѧ́тисѧ, и҆ оу҆ча̑стїѧ и҆́хъ да бꙋ́дꙋтъ скотѡ́мъ и҆́хъ и҆ всѣ̑мъ четверонѡ́жнымъ и҆́хъ: |
|
4
|
4
|
| поля при містах, які ви повинні дати левитам, від стіни міста повинні простягатися до [двох] тисяч ліктів, в усі боки; | и҆ прилєжа́щаѧ градѡ́мъ, и҆̀хже дади́те леѵі́тѡмъ, ѿ стѣны̀ гра́да и҆ внѣ̀, двѣ̀ ты́сѧщы лакѡ́тъ ѡ҆́крестъ: |
|
5
|
5
|
| і відмірте за містом на східній стороні дві тисячі ліктів, і на південній стороні дві тисячі ліктів, і на заході дві тисячі ліктів, і на північній стороні дві тисячі ліктів, а посередині місто: такі будуть у них поля при містах. | и҆ да и҆змѣ́риши странꙋ̀ внѣ̀ гра́да, ꙗ҆́же на восто́къ, двѣ̀ ты́сѧщы лакѡ́тъ, и҆ странꙋ̀, ꙗ҆́же къ лі́вѣ, двѣ̀ ты́сѧщы лакѡ́тъ, и҆ странꙋ̀, ꙗ҆́же къ мо́рю, двѣ̀ ты́сѧщы лакѡ́тъ, и҆ странꙋ̀, ꙗ҆́же къ сѣ́верꙋ, двѣ̀ ты́сѧщы лакѡ́тъ, и҆ гра́дъ посредѣ̀ сегѡ̀ бꙋ́детъ ва́мъ, и҆ предѣ́лы градѡ́въ: |
|
6
|
6
|
| З міст, які ви дасте левитам, [буде] шість міст для притулку, в які ви дозволите втікати убивці; і зверх них дайте сорок два міста: | и҆ гра́ды ꙗ҆̀же дади́те леѵі́тѡмъ, ше́сть градѡ́въ (да бꙋ́дꙋтъ) оу҆бѣ́жныхъ, и҆̀хже дади́те оу҆бѣга́ти въ нѧ̀ оу҆би́вшемꙋ, и҆ къ си̑мъ четы́редесѧть и҆ два̀ гра̑да: |
|
7
|
7
|
| усіх міст, які ви повинні дати левитам, буде сорок вісім міст, з полями при них. | всѣ́хъ градѡ́въ дади́те леѵі́тѡмъ четы́редесѧть и҆ ѻ҆́смь градѡ́въ, сїѧ̑ и҆ предгра̑дїѧ и҆́хъ: |
|
8
|
8
|
| І коли будете давати міста з володінь синів Ізраїлевих, тоді з більшого дайте більше, з меншого менше; кожне коліно, дивлячись за наділом, який одержить, повинно дати з міст своїх левитам. | и҆ гра́ды, и҆̀хже дади́те ѿ ѡ҆держа́нїѧ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ѿ мно́гихъ мнѡ́га, а҆ ѿ ма́лыхъ ма̑ла: кі́йждо по наслѣ́дїю своемꙋ̀, є҆́же наслѣ́дѧтъ, да дадѧ́тъ ѿ градѡ́въ леѵі́тѡмъ. |
|
9
|
9
|
| І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: |
|
10
|
10
|
| оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви перейдете через Йордан у землю Ханаанську, | глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: вы̀ прехо́дите і҆ѻрда́нъ въ зе́млю ханаа́ню: |
|
11
|
11
|
| оберіть собі міста, які були б у вас містами для притулку, куди міг би втекти убивця, який убив людину ненавмисне; | и҆ раздѣли́те са́ми себѣ̀ гра́ды: оу҆бѣ̑жища да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ оу҆бѣга́ти въ нѧ̀ оу҆бі́йцѣ, всѧ́къ оу҆би́вый дꙋ́шꙋ нехотѧ́й: |
|
12
|
12
|
| і будуть у вас міста ці притулком від месника [за кров], щоб не був умертвленим той, що вбив, раніше ніж він стане перед громадою на суд. | и҆ бꙋ́дꙋтъ гра́ди ва́мъ оу҆бѣ̑жища ѿ оу҆́жика кро́ве, и҆ да не оу҆́мретъ оу҆би́вый, до́ндеже ста́нетъ пред̾ со́нмомъ на сꙋдѣ̀: |
|
13
|
13
|
| Міст же, які повинні ви дати, міст для притулку, повинно бути у вас шість: | и҆ гра́ды, ꙗ҆̀же дади́те, ше́сть градѡ́въ, оу҆бѣ̑жища да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ. |
|
14
|
14
|
| три міста дайте по цей бік Йордану і три міста дайте в землі Ханаанській; містами притулку повинні бути вони; | Трѝ гра́ды дади́те ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, и҆ трѝ гра́ды дади́те въ землѝ ханаа́ни: |
|
15
|
15
|
| для синів Ізраїлевих і для прибульця і для поселенця між вами будуть ці шість міст притулком, щоб тікав туди всякий, хто вбив людину ненавмисне. | оу҆бѣ́жище да бꙋ́детъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ прише́лцꙋ, и҆ ѡ҆бита́лникꙋ и҆́же въ ва́съ, да бꙋ́дꙋтъ гра́ди сі́и во оу҆бѣ́жище оу҆бѣга́ти та́мѡ всѧ́комꙋ оу҆би́вшемꙋ дꙋ́шꙋ нехотѣ́нїемъ. |
|
16
|
16
|
| Якщо хто вдарить кого залізним знаряддям так, що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть; | А҆́ще же ѻ҆рꙋ́дїемъ желѣ́знымъ оу҆бїе́тъ є҆го̀, и҆ оу҆́мретъ, оу҆бі́йца є҆́сть: сме́ртїю да оу҆́мретъ оу҆бі́йца. |
|
17
|
17
|
| і якщо хто вдарить кого з руки каменем, від якого можна померти, так що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть; | А҆́ще же ка́менїемъ и҆з̾ рꙋкѝ оу҆бїе́тъ є҆го̀, и҆ оу҆́мретъ ѿ негѡ̀, оу҆бі́йца є҆́сть: сме́ртїю да оу҆́мретъ оу҆бі́йца. |
|
18
|
18
|
| або якщо дерев’яним знаряддям, від якого можна померти, ударить з руки так, що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть; | А҆́ще же ѻ҆рꙋ́дїемъ древѧ́нымъ и҆з̾ рꙋкѝ, ѿ негѡ́же оу҆́мретъ, оу҆бїе́тъ є҆го̀, и҆ оу҆́мретъ, оу҆бі́йца є҆́сть: сме́ртїю да оу҆́мретъ оу҆бі́йца. |
|
19
|
19
|
| месник за кров сам може умертвити убивцю: лиш тільки зустріне його, сам може умертвити його; | оу҆́жикъ кро́ве, се́й да оу҆бїе́тъ оу҆би́вшаго: є҆гда̀ оу҆срѧ́щетъ є҆го̀, се́й да оу҆бїе́тъ є҆го̀. |
|
20
|
20
|
| якщо хто штовхне кого з ненависти, або з наміром кине на нього що-небудь так, що той помре, | А҆́ще же вражды̀ ра́ди ри́нетъ є҆го̀ и҆ ве́ржетъ на него̀ всѧ́къ сосꙋ́дъ по навѣ́тꙋ, и҆ оу҆́мретъ, |
|
21
|
21
|
| або по ворожнечі вдарить його рукою так, що той помре, того, хто ударив, слід віддати на смерть: він убивця; месник за кров може умертвити убивцю, лиш тільки зустріне його. | и҆лѝ ѿ не́нависти порази́лъ є҆го̀ рꙋко́ю, и҆ оу҆́мретъ, сме́ртїю да оу҆́мретъ оу҆би́вый, оу҆бі́йца є҆́сть: сме́ртїю да оу҆́мретъ оу҆бива́ѧй: оу҆́жикъ кро́ве да оу҆бїе́тъ оу҆бі́йцꙋ, є҆гда̀ срѣ́титсѧ съ ни́мъ. |
|
22
|
22
|
| Якщо ж він штовхне його випадково, без ворожнечі, або кине на нього що-небудь без наміру, | А҆́ще же внеза́пꙋ не вражды̀ ра́ди ри́нетъ є҆го̀, и҆лѝ ве́ржетъ на него̀ всѧ́къ сосꙋ́дъ не по навѣ́тꙋ, |
|
23
|
23
|
| або який-небудь камінь, від якого можна померти, не бачачи упустить на нього так, що той помре, але він не був ворогом його і не бажав йому зла, | и҆лѝ всѧ́кимъ ка́менемъ, и҆́мже ве́ржетъ не вѣ́дый, и҆ паде́тъ на него̀, и҆ оу҆́мретъ, ѻ҆́нъ же вра́гъ є҆гѡ̀ не бѣ̀, нижѐ и҆щѧ́й ѕла̀ є҆мꙋ̀ твори́ти, |
|
24
|
24
|
| то громада повинна розсудити між убивцею і месником за кров за цими постановами; | и҆ да сꙋ́дитъ со́нмъ междꙋ̀ оу҆би́вшимъ и҆ междꙋ̀ оу҆́жикомъ кро́ве, по сꙋдба́мъ си̑мъ, |
|
25
|
25
|
| і повинна громада врятувати убивцю від руки месника за кров, і повинна повернути його громада в місто притулку його, куди він утік, щоб він жив там до смерти великого священика, який помазаний священним єлеєм; | и҆ и҆зба́витъ со́нмъ оу҆би́вшаго ѿ оу҆́жика кро́ве, и҆ да возврати́тъ є҆го̀ со́нмъ во гра́дъ оу҆бѣ́жища є҆гѡ̀, въ ѻ҆́ньже оу҆бѣжа̀, и҆ да поживе́тъ та́мѡ, до́ндеже оу҆́мретъ жре́цъ вели́кїй, є҆го́же пома́заша є҆ле́емъ ст҃ы́мъ. |
|
26
|
26
|
| якщо ж убивця вийде за межу міста притулку, в який він утік, | А҆́ще же и҆схо́домъ и҆зы́детъ оу҆би́вый внѣ̀ предѣ̑лъ гра́да, въ ѻ҆́ньже оу҆бѣжа̀ та́мѡ, |
|
27
|
27
|
| і знайде його месник за кров поза межами міста притулку його, і уб’є убивцю цього месник за кров, то не буде на ньому провини кровопролиття, | и҆ ѡ҆брѧ́щетъ є҆го̀ оу҆́жикъ кро́ве внѣ̀ предѣ̑лъ гра́да оу҆бѣ́жища є҆го̀, и҆ оу҆бїе́тъ оу҆́жикъ кро́ве оу҆би́вшаго, нѣ́сть пови́ненъ: |
|
28
|
28
|
| тому що той повинен був жити у місті притулку свого до смерти великого священика, а після смерти великого священика повинен був повернутися убивця в землю володіння свого. | во гра́дѣ бо оу҆бѣжа́нїѧ да живе́тъ, до́ндеже оу҆́мретъ жре́цъ вели́кїй, и҆ по оу҆ме́ртвїи жерца̀ вели́кагѡ да возврати́тсѧ оу҆би́вый въ зе́млю ѡ҆держа́нїѧ своегѡ̀. |
|
29
|
29
|
| Нехай буде це у вас постановою законною в роди ваші, у всіх оселях ваших. | И҆ да бꙋ́дꙋтъ сїѧ̑ ва́мъ во ѡ҆правда́нїе сꙋда̀ въ роды̀ ва́шѧ во всѣ́хъ селе́нїихъ ва́шихъ. |
|
30
|
30
|
| Якщо хто уб’є людину, то убивцю слід убити за словами свідків; але одного свідка недостатньо, щоб засудити на смерть. | Всѧ́каго оу҆би́вшаго дꙋ́шꙋ, пред̾ свидѣ́телми да оу҆бїе́ши оу҆би́вшаго: и҆ свидѣ́тель є҆ди́нъ да не свидѣ́телствꙋетъ на сме́рть дꙋшѝ. |
|
31
|
31
|
| І не беріть викупу за душу вбивці, який винний у смерті, але його слід віддати на смерть; | И҆ да не во́змете и҆скꙋ́па за дꙋ́шꙋ ѿ оу҆би́вшагѡ, пови́нна сꙋ́ща оу҆бїе́нїю: сме́ртїю бо оу҆́мретъ: |
|
32
|
32
|
| і не беріть викупу за того, хто втік у місто притулку, щоб йому дозволити жити в землі своїй раніше смерти [великого] священика. | нижѐ да во́змете и҆скꙋ́па оу҆бѣжа́нїѧ во гра́дъ оу҆бѣ́жища, да па́ки живе́тъ на землѝ, до́ндеже оу҆́мретъ жре́цъ вели́кїй. |
|
33
|
33
|
| Не оскверняйте землі, на якій ви [будете жити]; бо кров оскверняє землю, і земля не інакше очищається від пролитої на ній крови, як кров’ю того, хто пролив її. | И҆ да не оу҆бїе́те землѝ, на не́йже вы̀ ѡ҆бита́ете: кро́вь бо сїѧ̀ оу҆бива́етъ зе́млю, и҆ не ѡ҆чи́ститсѧ землѧ̀ ѿ кро́ве пролїѧ́нныѧ на не́й, но то́кмѡ кро́вїю пролива́ющаго: |
|
34
|
34
|
| Не слід оскверняти землю, на якій ви живете, серед якої живу Я; тому що Я Господь перебуваю серед синів Ізраїлевих. | и҆ да не ѡ҆сквернитѐ землѝ, на не́йже живетѐ, на не́йже а҆́зъ вселѧ́юсѧ посредѣ̀ ва́съ: а҆́зъ бо є҆́смь гдⷭ҇ь вселѧ́ѧйсѧ посредѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. |
|
Глава 36
|
Глава́ л҃ѕ
|
|
1
|
1
|
| Прийшли глави сімейств від племені синів Галаада, сина Махирового, сина Манассіїного з племен синів Йосифових, і говорили перед Мойсеєм [і перед Єлеазаром священиком] і перед князями, главами колін синів Ізраїлевих, | И҆ прїидо́ша кнѧ̑зи пле́мене сынѡ́въ галаа́довыхъ, сы́на махі́рова сы́на манассі́ина ѿ пле́мене сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ, и҆ глаго́лаша пред̾ мѡѷсе́омъ и҆ пред̾ є҆леаза́ромъ жерце́мъ и҆ пред̾ кнѧ̑зи домѡ́въ ѻ҆те́чествъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, |
|
2
|
2
|
| і сказали: Господь повелів господарю нашому дати землю в наділ синам Ізраїлевим за жеребом, і господареві нашому повелено від Господа дати наділ Салпаада, брата нашого, дочкам його; | и҆ реко́ша: господи́нꙋ на́шемꙋ повелѣ̀ гдⷭ҇ь ѿда́ти зе́млю наслѣ́дїѧ по жре́бїю сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: и҆ господи́нꙋ на́шемꙋ заповѣ́да гдⷭ҇ь да́ти наслѣ́дїе салпаа́да бра́та на́шегѡ дще́ремъ є҆гѡ̀: |
|
3
|
3
|
| якщо ж вони будуть дружинами синів якого-небудь іншого коліна синів Ізраїлевих, то наділ їх відніметься від наділу батьків наших і додасться до наділу того коліна, в якому вони будуть [дружинами], і відніметься від наділу нашого, що дістався за жеребом; | и҆ бꙋ́дꙋтъ є҆ди́номꙋ ѿ племе́нъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ жєны̀, и҆ ѿлꙋчи́тсѧ жре́бїй и҆́хъ ѿ ѡ҆держа́нїѧ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, и҆ приложи́тсѧ къ наслѣ́дїю пле́мене, и҆̀мже бꙋ́дꙋтъ въ жєны̀, и҆ ѿ жре́бїѧ наслѣ́дїѧ на́шегѡ ѿлꙋчи́тсѧ: |
|
4
|
4
|
| і навіть коли буде у синів Ізраїлевих ювілей, тоді наділ їх додасться до наділу того коліна, в якому вони будуть [дружинами], і від наділу коліна батьків наших відніметься наділ їх. | а҆́ще же бꙋ́детъ ѡ҆ставле́нїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ приложи́тсѧ наслѣ́дїе и҆́хъ къ наслѣ́дїю пле́мене, и҆̀мже а҆́ще бꙋ́дꙋтъ въ жєны̀, и҆ ѿ наслѣ́дїѧ пле́мене ѻ҆те́чества на́шегѡ ѿи́метсѧ наслѣ́дїе и҆́хъ. |
|
5
|
5
|
| І дав Мойсей повеління синам Ізраїлевим, за словом Господнім, і сказав: правду говорить коліно синів Йосифових; | И҆ заповѣ́да мѡѷсе́й сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ по повелѣ́нїю гдⷭ҇ню, глаго́лѧ: си́це пле́мѧ сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ глаго́лютъ: |
|
6
|
6
|
| ось що заповідає Господь про дочок Салпаадових: вони можуть бути дружинами тих, хто сподобається очам їхнім, тільки повинні бути дружинами в племені коліна батька свого, | сїѐ сло́во, є҆́же заповѣ́да гдⷭ҇ь дще́ремъ салпаа́дѡвымъ, гл҃ѧ: и҆дѣ́же оу҆го́дно и҆̀мъ, да бꙋ́дꙋтъ въ жєны̀, то́кмѡ ѿ со́нма ѻ҆те́чества своегѡ̀ да бꙋ́дꙋтъ въ жєны̀, |
|
7
|
7
|
| щоб наділ синів Ізраїлевих не переходив з коліна в коліно; тому що кожен із синів Ізраїлевих повинен бути прив’язаний до наділу коліна батьків своїх; | и҆ не преврати́тсѧ наслѣ́дїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѿ пле́мене въ пле́мѧ и҆́но: ꙗ҆́кѡ кі́йждо въ наслѣ́дїи пле́мене ѻ҆те́чества своегѡ̀ жени́тисѧ и҆́мꙋтъ сы́нове і҆и҃лєвы: |
|
8
|
8
|
| і всяка дочка, що успадковує наділ у колінах синів Ізраїлевих, повинна бути дружиною кого-небудь з племені коліна батька свого, щоб сини Ізраїлеві успадковували кожен наділ батьків своїх, | и҆ всѧ́ка дщѝ, оу҆́жичествꙋющаѧ наслѣ́дїе ѿ племе́нъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆ди́номꙋ сꙋ́щихъ ѿ со́нма ѻ҆тца̀ є҆ѧ̀ да бꙋ́детъ жена̀: да оу҆́жичествꙋютъ сы́нове і҆и҃лєвы кі́йждо наслѣ́дїе ѻ҆тца̀ своегѡ̀: |
|
9
|
9
|
| і щоб не переходив наділ з коліна в інше коліно; тому що кожне з колін синів Ізраїлевих повинне бути прив’язане до свого наділу. | и҆ не преврати́тсѧ жре́бїй ѿ пле́мене въ пле́мѧ и҆́но, но кі́йждо въ наслѣ́дїи свое́мъ да же́нѧтсѧ сы́нове і҆и҃лєвы. |
|
10
|
10
|
| Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили дочки Салпаадові. | Ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, та́кѡ сотвори́ша дщє́ри салпаа́дѡвы. |
|
11
|
11
|
| І одружилися дочки Салпаадові Махла, Фирца, Хогла, Милка і Ноа з синами дядьків своїх; | И҆ бы́ша маала̀ и҆ ѳерса̀, и҆ є҆гла̀ и҆ мелха̀ и҆ нꙋа̀, дщє́ри салпаа́дѡвы, сынѡ́мъ бра́тїи своеѧ̀, ѿ со́нма манассі́ина сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ, бы́ша въ жєны̀: |
|
12
|
12
|
| у племені синів Манассії, сина Йосифового, вони були дружинами, і залишився наділ їхній у коліні племені батька їхнього. | и҆ бы́сть наслѣ́дїе и҆́хъ въ пле́мени со́нма ѻ҆тца̀ и҆́хъ. |
|
13
|
13
|
| Це є заповіді і постанови, які дав Господь синам Ізраїлевим через Мойсея на рівнинах моавитських, біля Йордану, навпроти Єрихона. | Сїѧ̑ за́пѡвѣди и҆ ѡ҆правда̑нїѧ и҆ сꙋды̀, ꙗ҆̀же заповѣ́да гдⷭ҇ь рꙋко́ю мѡѷсе́овою на за́падѣ мѡа́вли при і҆ѻрда́нѣ прѧ́мѡ і҆ерїхѡ́нꙋ. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.