|
Глава́ г҃і
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| (Заⷱ҇ р҃а҃і҃.) Всѧ́ка дꙋша̀ власте́мъ предержа́щымъ да повинꙋ́етсѧ: нѣ́сть бо вла́сть а҆́ще не ѿ бг҃а, сꙋ́щыѧ же вла̑сти ѿ бг҃а оу҆чине́ны сꙋ́ть. | Усяка душа нехай підкоряється вищій владі, бо немає влади не від Бога; існуючі ж власті поставлені Богом. |
|
2
|
2
|
| Тѣ́мже противлѧ́ѧйсѧ вла́сти, бж҃їю повелѣ́нїю противлѧ́етсѧ: противлѧ́ющїисѧ же себѣ̀ грѣ́хъ прїе́млютъ. | Тому той, хто противиться владі, противиться Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осуд. |
|
3
|
3
|
| Кнѧ̑зи бо не сꙋ́ть боѧ́знь дѡ́брымъ дѣлѡ́мъ, но ѕлы̑мъ. Хо́щеши же ли не боѧ́тисѧ вла́сти; Бл҃го́е творѝ, и҆ и҆мѣ́ти бꙋ́деши похвалꙋ̀ ѿ негѡ̀: | Бо начальники страшні не для добрих діл, а для злих. Чи хочеш не боятися влади? Роби добро і одержиш похвалу від неї. |
|
4
|
4
|
| бж҃їй бо слꙋ́га є҆́сть, тебѣ̀ во бл҃го́е. А҆́ще ли ѕло́е твори́ши, бо́йсѧ, не бо̀ без̾ оу҆ма̀ [всꙋ́е] ме́чь но́ситъ: бж҃їй бо слꙋга̀ є҆́сть, ѿмсти́тель въ гнѣ́въ ѕло́е творѧ́щемꙋ. | Бо начальник є Божий слуга, тобі на добро. А якщо робиш зло, бійся, бо він недаремно носить меч; він — Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло. |
|
5
|
5
|
| Тѣ́мже потре́ба повинова́тисѧ не то́кмѡ за гнѣ́въ, но и҆ за со́вѣсть. | І тому треба підкорятися не тільки зі страху покарання, але й заради совісти. |
|
6
|
6
|
| Сегѡ̀ бо̀ ра́ди и҆ да̑ни даетѐ: слꙋжи́тєли бо бж҃їи сꙋ́ть, во и҆́стое сїѐ пребыва́юще. | Для цього ви і податки платите, бо вони, Божі слуги, цим самим постійно зайняті. |
|
7
|
7
|
| Воздади́те оу҆̀бо всѣ̑мъ дѡ́лжнаѧ: є҆мꙋ́же оу҆́бѡ оу҆ро́къ, оу҆ро́къ: (а҆) є҆мꙋ́же да́нь, да́нь: (а҆) є҆мꙋ́же стра́хъ, стра́хъ: (и҆) є҆мꙋ́же че́сть, че́сть. | Отже, віддавайте всім належне: кому податок — податок; кому данину — данину; кому страх — страх; кому честь — честь. |
|
8
|
8
|
| Ни є҆ди́номꙋ же ничи́мже до́лжни быва́йте, то́чїю є҆́же люби́ти дрꙋ́гъ дрꙋ́га: любѧ́й бо дрꙋ́га, зако́нъ и҆спо́лни. | Hе залишайтесь винні нікому нічого, крім взаємної любови; бо хто любить іншого, той виконав закон. |
|
9
|
9
|
| Є҆́же бо: не прелюбы̀ сотвори́ши, не оу҆бїе́ши, не оу҆кра́деши, не лжесвидѣ́телствꙋеши, не похо́щеши, и҆ а҆́ще ка́ѧ и҆́на за́повѣдь, въ се́мъ словесѝ соверша́етсѧ, во є҆́же: возлю́биши и҆́скреннѧго твоего̀, ꙗ҆́коже са́мъ себѐ. | Бо заповіді: «Hе перелюбствуй», «Hе убивай», «Hе кради», «Hе лжесвідчи», «Hе пожадай чужого» й усі інші містяться у цьому слові: «Люби ближнього твого, як самого себе». |
|
10
|
10
|
| Любы̀ и҆́скреннемꙋ ѕла̀ не твори́тъ: и҆сполне́нїе оу҆̀бо зако́на любы̀ є҆́сть. | Любов не робить ближньому зла; отже, любов є виконання закону. |
|
11
|
11
|
| И҆ сїѐ, вѣ́дѧще вре́мѧ, ꙗ҆́кѡ ча́съ оу҆жѐ на́мъ ѿ сна̀ воста́ти. (Заⷱ҇ р҃в҃і҃.) Нн҃ѣ бо ближа́йшее на́мъ спⷭ҇нїе, не́жели є҆гда̀ вѣ́ровахомъ. | Так чиніть, знаючи час, що вже пора нам від сну встати. Бо нині ближче до нас спасіння, ніж коли ми увірували. |
|
12
|
12
|
| Но́щь (оу҆́бѡ) пре́йде, а҆ де́нь прибли́жисѧ: ѿложи́мъ оу҆̀бо дѣла̀ тє́мнаѧ, и҆ ѡ҆блече́мсѧ во ѻ҆рꙋ́жїе свѣ́та. | Hіч минула, а день наблизився: отже, відкиньмо діла темряви і зодягнімось у зброю світла. |
|
13
|
13
|
| Ꙗ҆́кѡ во днѝ, благоѡбра́знѡ да хо́димъ, не козлогласова̑нїи и҆ пїѧ́нствы, не любодѣѧ̑нїи и҆ стꙋдодѣѧ̑нїи, не рве́нїемъ и҆ за́вистїю: | Як удень, будемо поводитися благопристойно, не в розгулах і пияцтві, не в перелюбстві й розпусті, не в сварках і заздрощах; |
|
14
|
14
|
| но ѡ҆блецы́тесѧ гдⷭ҇емъ на́шимъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ, и҆ пло́ти оу҆го́дїѧ не твори́те въ по́хѡти. | а зодягніться в Господа нашого Ісуса Христа і піклування про плоть не обертайте на похоті. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.