Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ ѳ҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава́ ѳ҃	Глава 9

1	1
(Заⷱ҇ р҃.) И҆́стинꙋ глаго́лю ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀, не лгꙋ̀, послꙋшествꙋ́ющей мѝ со́вѣсти мое́й дх҃омъ ст҃ы́мъ,	Істину кажу у Христі, не обманюю, совість моя свідчить мені Духом Святим,
2	2
ꙗ҆́кѡ ско́рбь мѝ є҆́сть ве́лїѧ и҆ непрестаю́щаѧ болѣ́знь се́рдцꙋ моемꙋ̀:	що велика мені печаль і безупинний біль серцю моєму:
3	3
моли́лъ бы́хъ сѧ̀ бо са́мъ а҆́зъ ѿлꙋче́нъ бы́ти ѿ хрⷭ҇та̀ по бра́тїи мое́й, сро́дницѣхъ мои́хъ по пло́ти,	я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті,
4	4
и҆̀же сꙋ́ть і҆и҃лі́те, и҆́хже всн҃овле́нїе и҆ сла́ва, и҆ завѣ́ти и҆ законоположе́нїе, и҆ слꙋже́нїе и҆ ѡ҆бѣтова̑нїѧ:	тобто ізраїльтян, яким належить усиновлення, і слава, і заповіти, і законоположення, і богослужіння, і обітницi;
5	5
и҆́хже ѻ҆тцы̀, и҆ ѿ ни́хже хрⷭ҇то́съ по пло́ти, сы́й над̾ всѣ́ми бг҃ъ блгⷭ҇ве́нъ во вѣ́ки, а҆ми́нь.	їхні й отці, і від них Христос по плоті, Сущий над усіма Бог, благословенний повік, амінь.
6	6
(Заⷱ҇ р҃а҃.) Не та́коже, ꙗ҆́кѡ ѿпадѐ сло́во бж҃їе: не вси́ бо сꙋ́щїи ѿ і҆и҃лѧ, сі́и і҆и҃ль,	Та не так, щоб слово Боже не збулось: бо не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїля;
7	7
ни занѐ сꙋ́ть сѣ́мѧ а҆враа́мле, всѝ ча̑да: но во і҆саа́цѣ, речѐ, нарече́тсѧ тѝ сѣ́мѧ.	і не всі діти Авраама, які від плоті його, але сказано: «В Ісаакові наречеться тобі потомство».
8	8
Си́рѣчь, не ча̑да пло́тскаѧ, сїѧ̑ ча̑да бж҃їѧ: но ча̑да ѡ҆бѣтова́нїѧ причита́ютсѧ въ сѣ́мѧ.	Тобто не діти тілесні є діти Божi; а діти обітниці визнаються за потомство.
9	9
Ѡ҆бѣтова́нїѧ бо сло́во сїѐ: на сїѐ вре́мѧ прїидꙋ̀, и҆ бꙋ́детъ са́ррѣ сы́нъ.	Слово ж обітниці таке: «У цей час прийду, і буде у Сари син».
10	10
Не то́чїю же, но и҆ реве́кка ѿ є҆ди́нагѡ ло́жа і҆саа́ка ѻ҆́тца на́шегѡ и҆мꙋ́щи:	І не тільки це; але так було з Ревеккою, коли вона зачала в той самий час двох синів від Ісаака, отця нашого.
11	11
є҆ще́ бо не ро́ждшымсѧ, ни сотвори́вшымъ что̀ бл҃го и҆лѝ ѕло̀, да по и҆збра́нїю предложе́нїе бж҃їе пребꙋ́детъ	Бо, коли вони ще не народилися і не зробили нічого доброго чи злого, щоб воля Божа здійснилася в обранні
12	12
не ѿ дѣ́лъ, но ѿ призыва́ющагѡ, рече́сѧ є҆́й, ꙗ҆́кѡ бо́лїй порабо́таетъ ме́ншемꙋ,	не від діл, а від Того, Хто кличе, сказано було їй: «Більший служитиме меншому»‚
13	13
ꙗ҆́коже є҆́сть пи́сано: і҆а́кѡва возлюби́хъ, и҆са́ѵа же возненави́дѣхъ.	як і написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів».
14	14
Что̀ оу҆̀бо рече́мъ; Є҆да̀ непра́вда оу҆ бг҃а; Да не бꙋ́детъ.	Що ж скажемо? Hевже неправда у Бога? Зовсім ні.
15	15
Мѡѷсе́ови бо гл҃етъ: поми́лꙋю, є҆го́же а҆́ще поми́лꙋю, и҆ оу҆ще́дрю, є҆го́же а҆́ще оу҆ще́дрю.	Бо Він говорить Мойсеєві: «Кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію».
16	16
Тѣ́мже оу҆̀бо ни хотѧ́щагѡ, ни текꙋ́щагѡ, но ми́лꙋющагѡ бг҃а.	Отже, помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто біжить, а від Бога, Який милує.
17	17
Глаго́летъ бо писа́нїе фараѡ́нови: ꙗ҆́кѡ на и҆́стое сі́е воздвиго́хъ тѧ̀, ꙗ҆́кѡ да покажꙋ̀ тобо́ю си́лꙋ мою̀, и҆ да возвѣсти́тсѧ и҆́мѧ моѐ по все́й землѝ.	Бо Писання говорить фараонові: «Hа те саме Я й настановив тебе, щоб показати над тобою силу Мою і щоб проповідане було ім’я Моє по всій землi».
18	18
(Заⷱ҇ р҃в҃.) Тѣ́мже оу҆̀бо є҆го́же хо́щетъ, ми́лꙋетъ: а҆ є҆го́же хо́щетъ, ѡ҆жесточа́етъ.	Отже, кого хоче, милує; а кого хоче, озлобляє.
19	19
Рече́ши оу҆̀бо мѝ: чесѡ̀ ра́ди є҆щѐ оу҆корѧ́етъ, во́ли бо є҆гѡ̀ кто̀ проти́витисѧ мо́жетъ;	Ти скажеш мені: «За що ще звинувачує? Бо хто може противитися волі Його?»
20	20
Тѣ́мже оу҆̀бо, ѽ, человѣ́че, ты̀ кто̀ є҆сѝ, проти́въ ѿвѣща́ѧй бг҃ови; є҆да̀ рече́тъ зда́нїе созда́вшемꙋ є҆̀: почто̀ мѧ̀ сотвори́лъ є҆сѝ та́кѡ;	А ти хто, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже творіння своєму творцеві: «Hавіщо ти мене так зробив?»
21	21
И҆лѝ не и҆́мать вла́сти скꙋде́льникъ на бре́нїи, ѿ тогѡ́жде смѣше́нїѧ сотвори́ти ѻ҆́въ оу҆́бѡ сосꙋ́дъ въ че́сть, ѻ҆́въ же не въ че́сть;	Хіба не має влади гончар над глиною, щоб із тієї самої суміші зробити один сосуд для почесного, а другий для непочесного вжитку?
22	22
А҆́ще же хотѧ̀ бг҃ъ показа́ти гнѣ́въ сво́й и҆ ꙗ҆ви́ти си́лꙋ свою̀, пренесѐ во мно́зѣ долготерпѣ́нїи сосꙋ́ды гнѣ́ва совершє́ны въ поги́бель:	Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив сосуди гніву, готові до погибелі,
23	23
и҆ да ска́жетъ бога́тство сла́вы своеѧ̀ на сосꙋ́дѣхъ млⷭ҇ти, ꙗ҆̀же пред̾ꙋгото́ва въ сла́вꙋ,	щоб разом явити багатство слави Своєї над сосудами милосердя, які Він приготував для слави,
24	24
и҆̀хже и҆ призва̀ на́съ не то́чїю ѿ і҆ꙋдє́й, но и҆ ѿ ꙗ҆зы̑къ:	над нами, яких Він покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників?
25	25
ꙗ҆́коже и҆ во ѡ҆сі́и гл҃етъ: нарекꙋ̀ не лю́ди моѧ̑ лю́ди моѧ̑, и҆ невозлю́бленꙋю возлю́бленꙋ:	Як і в Осії Він говорить: «Hе Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену — улюбленою».
26	26
и҆ бꙋ́детъ, на мѣ́стѣ, и҆дѣ́же рече́сѧ и҆̀мъ: не лю́дїе моѝ є҆стѐ вы̀, та́мѡ нарекꙋ́тсѧ сн҃ове бг҃а жива́гѡ.	І на тому місці, де сказано їм: «Ви — не Мій народ», там вони названі будуть синами Бога Живого.
27	27
И҆са́їа же вопїе́тъ ѡ҆ і҆и҃ли: а҆́ще бꙋ́детъ число̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ꙗ҆́кѡ песо́къ морскі́й, ѡ҆ста́нокъ спасе́тсѧ:	Ісая ж провіщає про Ізраїль: «Хоча б синів Ізраїлевих було числом як піску морського, тільки останок спасеться;
28	28
сло́во бо скончава́ѧ и҆ сокраща́ѧ въ пра́вдѣ, ꙗ҆́кѡ сло́во сокраще́но сотвори́тъ гдⷭ҇ь на землѝ,	бо діло завершує і скоро вирішить по правді, діло вирішальне вчинить Господь на землi».
29	29
и҆ ꙗ҆́коже проречѐ и҆са́їа: а҆́ще не бы гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ ѡ҆ста́вилъ на́мъ сѣ́мене, ꙗ҆́коже содо́мъ оу҆́бѡ бы́ли бы́хомъ, и҆ ꙗ҆́коже гомо́ррꙋ оу҆подо́билисѧ бы́хомъ.	І, як провістив Ісая: «Коли б Господь Саваоф не залишив нам потомства, то ми стали б як Содом і були б подібні до Гоморри».
30	30
Что̀ оу҆̀бо рече́мъ, ꙗ҆́кѡ ꙗ҆зы́цы, не гонѧ́щїи пра́вдꙋ, постиго́ша пра́вдꙋ, пра́вдꙋ же, ꙗ҆́же ѿ вѣ́ры:	Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведности, одержали праведність, праведність від віри.
31	31
і҆и҃ль же, гонѧ̀ зако́нъ пра́вды, въ зако́нъ пра́вды не пости́же.	А Ізраїль, який шукав закону праведности, закону праведности не досягнув.
32	32
Чесѡ̀ ра́ди; Занѐ не ѿ вѣ́ры, но ѿ дѣ́лъ зако́на: преткнꙋ́шасѧ бо ѡ҆ ка́мень претыка́нїѧ,	Чому? Тому що шукали не у вірі, а в ділах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання,
33	33
ꙗ҆́коже є҆́сть пи́сано: сѐ, полага́ю въ сїѡ́нѣ ка́мень претыка́нїѧ и҆ ка́мень собла́зна: и҆ всѧ́къ вѣ́рꙋѧй въ ѻ҆́нь не постыди́тсѧ.	як написано: «Ось кладу в Сионі камінь спотикання і камінь спокуси; але кожний, хто вірує в Hього, не осоромиться».

← Глава́ и҃

Глава́ і҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт