Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - 1 Maccabees*

Порівняти:

⇄

1 Maccabees*	Перша книга Маккавейська*
	* Книги Маккавейські перекладені з грецької, тому що в єврейському тексті їх немає.
Chapter 1	Глава 1

1	1
And it happened, after that Alexander son of Philip, the Macedonian, who came out of the land of Chettiim, had smitten Darius king of the Persians and Medes, that he reigned in his stead, the first over Greece,	Після того, як Олександр, син Филипа, македонянин, який вийшов із землі Киттим, уразив Дарія, царя Перського і Мідійського, і став царем замість нього спершу над Елладою, —
2	2
and made many wars, and won many strong holds, and slew the kings of the earth,	він провів багато воєн і оволодів багатьма укріпленими місцями, й убивав царів землі.
3	3
and went through to the ends of the earth, and took spoils of many nations, insomuch that the earth was quiet before him; whereupon he was exalted, and his heart was lifted up.	І пройшов до меж землі й узяв здобич від багатьох народів; і замовкла земля перед ним, і він піднісся, і загордувало серце його.
4	4
And he gathered a mighty strong host, and ruled over countries, and nations, and kings, who became tributaries unto him.	Він зібрав дуже сильне військо і панував над областями і народами і володарями, і вони зробилися його данниками.
5	5
And after these things he fell sick, and perceived that he should die.	Після того він зліг у постіль і, відчувши, що помирає,
6	6
Wherefore he called his servants, such as were honourable, and had been brought up with him from his youth, and parted his kingdom among them, while he was yet alive.	покликав знатних слуг своїх, які виховувалися з ним від юности, і розділив їм своє царство ще за життя свого.
7	7
So Alexander reigned twelve years, and then died.	Олександр царював дванадцять років і помер.
8	8
And his servants bare rule every one in his place.	І володарювали слуги його кожен у своєму місці.
9	9
And after his death they all put crowns upon themselves; so did their sons after them many years: and evils were multiplied in the earth.	І після смерти його усі вони поклали на себе вінці, а після них і сини їхні протягом багатьох літ; і примножили зло на землі.
10	10
And there came out of them a wicked root, Antiochus surnamed Epiphanes, son of Antiochus the king, who had been an hostage at Rome, and he reigned in the hundred and thirty and seventh year of the kingdom of the Greeks.	І вийшов від них корінь гріха — Антиох Єпифан, син царя Антиоха, який був заручником у Римі, і став царем у сто тридцять сьомому році царства Еллінського.
11	11
In those days went there out of Israel wicked men, who persuaded many, saying, Let us go and make a covenant with the heathen that are round about us: for since we departed from them we have had much sorrow.	У ті дні вийшли з Ізраїля сини беззаконні і переконували багатьох, говорячи: підемо й укладемо союз з народами, які оточують нас, бо з тих пір, як ми відокремилися від них, спіткало нас багато бід.
12	12
So this device pleased them well.	І добрим здалося це слово в очах їхніх.
13	13
Then certain of the people were so forward herein, that they went to the king, who gave them licence to do after the ordinances of the heathen:	Деякі з народу виявили бажання і вирушили до царя; і він дав їм право виконувати установлення язичницькі.
14	14
whereupon they built a place of exercise at Jerusalem according to the customs of the heathen:	Вони побудували в Єрусалимі училище за звичаєм язичницьким
15	15
and made themselves uncircumcised, and forsook the holy covenant, and joined themselves to the heathen, and were sold to do mischief.	і встановили у себе необрізання, і відступили від святого завіту, і з’єдналися з язичниками, і продалися, щоб чинити зло.
16	16
Now when the kingdom was established before Antiochus, he thought to reign over Egypt, that he might have the dominion of two realms.	Коли Антиох побачив, що царство зміцнилося, взявся стати царем над Єгиптом, щоб царювати над двома царствами,
17	17
Wherefore he entered into Egypt with a great multitude, with chariots, and elephants, and horsemen, and a great navy,	й увійшов він у Єгипет із сильним ополченням, з колісницями, і слонами, і вершниками, і численними кораблями;
18	18
and made war against Ptolemee king of Egypt: but Ptolemee was afraid of him, and fled; and many were wounded to death.	і вступив у битву із Птоломеєм, царем Єгипетським; і убоявся Птоломей від лиця його і кинувся навтіки, і багато упало поранених.
19	19
Thus they got the strong cities in the land of Egypt, and he took the spoils thereof.	І оволоділи вони укріпленими містами у землі Єгипетській, і узяв він здобич із землі Єгипетської.
20	20
And after that Antiochus had smitten Egypt, he returned again in the hundred forty and third year, and went up against Israel and Jerusalem with a great multitude,	Після поразки Єгипту Антиох повернувся у сто сорок третьому році і пішов проти Ізраїля, і вступив у Єрусалим із сильним ополченням;
21	21
and entered proudly into the sanctuary, and took away the golden altar, and the candlestick of light, and all the vessels thereof,	увійшов у святилище з пихатістю і взяв золотий жертовник, світильник і всі сосуди його,
22	22
and the table of the shewbread, and the pouring vessels, and the vials, and the censers of gold, and the veil, and the crowns, and the golden ornaments that were before the temple, all which he pulled off.	і трапезу предкладення, й узливальниці, і чаші, і кадильниці золоті, і завісу, і вінці, і золоту прикрасу, що була ззовні храму, і все обібрав.
23	23
He took also the silver and the gold, and the precious vessels: also he took the hidden treasures which he found.	Узяв і срібло, і золото, і дорогоцінні сосуди, і взяв сховані скарби, які відшукав.
24	24
And when he had taken all away, he went into his own land, having made a great massacre, and spoken very proudly.	І, взявши все, вирушив у землю свою і вчинив убивства, і говорив з великою гордовитістю.
25	25
Therefore there was great mourning in Israel, in every place where they were;	Тому був великий плач в Ізраїлі, в усіх місцях його.
26	26
so that the princes and elders mourned, the virgins and young men were made feeble, and the beauty of women was changed.	Стогнали начальники і старійшини, знемагали діви і юнаки, і змінилася краса жіноча.
27	27
Every bridegroom took up lamentation, and she that sat in the marriage chamber was in heaviness.	Усякий наречений віддавався плачу, і та, що сиділа у шлюбному чертозі, була у скорботі.
28	28
The land also was moved for the inhabitants thereof, and all the house of Jacob was covered with confusion.	Затремтіла земля за тих, що жили на ній, і весь дім Якова зодягнувся у сором.
29	29
And after two years fully expired, the king sent his chief collector of tribute unto the cities of Juda, who came unto Jerusalem with a great multitude,	Після двох років послав цар начальника податей у міста Іуди, і він прийшов у Єрусалим з великим натовпом;
30	30
and spake peaceable words unto them, but all was deceit: for when they had given him credence, he fell suddenly upon the city, and smote it very sore, and destroyed much people of Israel.	підступно говорив їм слова миру, і вони повірили йому; але він раптово напав на місто й уразив його великим ураженням, і погубив безліч народу ізраїльського;
31	31
And when he had taken the spoils of the city, he set it on fire, and pulled down the houses and walls thereof on every side.	взяв здобич з міста і спалив його вогнем, і зруйнував доми його і стіни його навколо;
32	32
But the women and children took they captive, and possessed the cattle.	і повели у полон дружин і дітей, і оволоділи худобою.
33	33
Then builded they the city of David with a great and strong wall, and with mighty towers, and made it a stronghold for them.	Обгородили місто Давидове великою і міцною стіною і міцними вежами, і зробилося воно для них фортецею.
34	34
And they put therein a sinful nation, wicked men, and fortified themselves therein.	І розташували там народ нечестивий, людей беззаконних, і вони укріпилися у ній;
35	35
They stored it also with armour and victuals, and when they had gathered together the spoils of Jerusalem, they laid them up there, and so they became a sore snare:	запаслися зброєю і продовольством і, зібравши здобич єрусалимську, склали там, і зробилися великою сіттю.
36	36
for it was a place to lie in wait against the sanctuary, and an evil adversary to Israel.	І було це постійною засідкою для святилища і злим дияволом для Ізраїля.
37	37
Thus they shed innocent blood on every side of the sanctuary, and defiled it:	Вони проливали невинну кров навколо святилища й оскверняли святилище.
38	38
insomuch that the inhabitants of Jerusalem fled because of them: whereupon the city was made an habitation of strangers, and became strange to those that were born in her; and her own children left her.	Жителі ж Єрусалима розбіглися через них, і він зробився житлом чужих і став чужим для свого роду, і діти його залишили його.
39	39
Her sanctuary was laid waste like a wilderness, her feasts were turned into mourning, her sabbaths into reproach, her honour into contempt.	Святилище його запустіло, як пустеля, свята його повернулися на плач, суботи його — на ганьбу, честь його — на приниження.
40	40
As had been her glory, so was her dishonour increased, and her excellency was turned into mourning.	Мірою слави його збільшилося нечестя його, і висота його обернулася на сум.
41	41
Moreover king Antiochus wrote to his whole kingdom, that all should be one people,	Цар Антиох написав усьому царству своєму, щоб усі були одним народом,
42	42
and every one should leave his laws: so all the heathen agreed according to the commandment of the king.	і щоб кожен залишив свій закон. І погодилися всі народи за словом царя.
43	43
Yea, many also of the Israelites consented to his religion, and sacrificed unto idols, and profaned the sabbath.	І багато хто з Ізраїля прийняв ідолослужіння його і приніс жертви ідолам, і осквернив суботу.
44	44
For the king had sent letters by messengers unto Jerusalem and the cities of Juda, that they should follow the strange laws of the land,	Цар послав через вісників грамоти в Єрусалим і в міста юдейські, щоб вони додержувалися узаконень, чужих для цієї землі,
45	45
and forbid burnt offerings, and sacrifice, and drink offerings, in the temple; and that they should profane the sabbaths and festival days:	і щоб не допускалися всепалення і жертвоприношення, й узливання у святилищі, щоб учинили наругу над суботами і святами,
46	46
and pollute the sanctuary and holy people:	і оскверняли святилище і святих,
47	47
set up altars, and groves, and chapels of idols, and sacrifice swine's flesh, and unclean beasts:	щоб будували жертовники, храми і капища ідольські, і приносили у жертву свиняче м’ясо і худобу нечисту,
48	48
that they should also leave their children uncircumcised, and make their souls abominable with all manner of uncleanness and profanation:	і залишали синів своїх необрізаними, й оскверняли душі їхні всякою нечистотою і мерзотою,
49	49
to the end they might forget the law, and change all the ordinances.	для того, щоб забули закон і змінили всі постанови.
50	50
And whosoever would not do according to the commandment of the king, he said, he should die.	А якщо хто не зробить за словом царя, нехай буде відданий на смерть.
51	51
In the selfsame manner wrote he to his whole kingdom, and appointed overseers over all the people, commanding the cities of Juda to sacrifice, city by city.	Згідно з цим писав він усьому царству своєму і поставив наглядачів над усім народом, і повелів містам юдейським приносити жертви у кожному місті.
52	52
Then many of the people were gathered unto them, to wit, every one that forsook the law; and so they committed evils in the land;	І зібралися до них багато хто з народу, усі, хто залишив закон, — і вчинили зло у землі;
53	53
and drove the Israelites into secret places, even wheresoever they could flee for succour.	і змусили Ізраїля ховатися у всякому сховищі його.
54	54
Now the fifteenth day of the month Casleu, in the hundred forty and fifth year, they set up the abomination of desolation upon the altar, and builded idol altars throughout the cities of Juda on every side;	У п’ятнадцятий день Хаслева, сто сорок п’ятого року, влаштували на жертовнику мерзоту запустіння, і в містах юдейських навколо побудували жертовники,
55	55
and burnt incense at the doors of their houses, and in the streets.	і перед дверима домів і на вулицях звершували куріння,
56	56
And when they had rent in pieces the books of the law which they found, they burnt them with fire.	і книги закону, які знаходили, розривали і спалювали на вогні;
57	57
And wheresoever was found with any the book of the testament, or if any consented to the law, the king's commandment was, that they should put him to death.	у кого знаходили книгу завіту, і хто дотримувався закону, того, за повелінням царя, віддавали на смерть.
58	58
Thus did they by their authority unto the Israelites every month, to as many as were found in the cities.	Таке насильство чинили вони над ізраїльтянами, які приходили кожного місяця у міста.
59	59
Now the five and twentieth day of the month they did sacrifice upon the idol altar, which was upon the altar of God.	І в двадцять п’ятий день місяця, приносячи жертви на жертовнику, який був над вівтарем,
60	60
At which time according to the commandment they put to death certain women, that had caused their children to be circumcised.	вони, за даним повелінням, убивали жінок, які обрізували дітей своїх,
61	61
And they hanged the infants about their necks, and rifled their houses, and slew them that had circumcised them.	а немовлят вішали за шиї їхні, доми їхні грабували і тих, що звершували над ними обрізання, убивали.
62	62
Howbeit many in Israel were fully resolved and confirmed in themselves not to eat any unclean thing.	Але багато (*людей) в Ізраїлі залишилися твердими й укріпилися, щоб не їсти нечистого,
63	63
Wherefore they chose rather to die, that they might not be defiled with meats, and that they might not profane the holy covenant: so then they died.	і готові були померти, щоб не осквернитися їжею і не вчинити наруги над святим завітом, — і помирали.
64	64
And there was very great wrath upon Israel.	І був дуже великий гнів над Ізраїлем.
Chapter 2	Глава 2

1	1
In those days arose Mattathias the son of John, the son of Simeon, a priest of the sons of Joarib, from Jerusalem, and dwelt in Modin.	У ті дні повстав Маттафія, син Іоана, сина Симеонового, священик із синів Іоарива з Єрусалима; жив він у Модині.
2	2
And he had five sons, Joannan, called Caddis:	У нього було п’ять синів: Іоан, прозваний Гаддисом,
3	3
Simon, called Thassi:	Симон, прозваний Фассі,
4	4
Judas, who was called Maccabeus:	Іуда, прозваний Маккавеєм,
5	5
Eleazar, called Avaran: and Jonathan, whose surname was Apphus.	Єлеазар, названий Авараном, Іонафан, прозваний Апфусом.
6	6
And when he saw the blasphemies that were committed in Juda and Jerusalem,	Бачачи богохульства, які відбувалися в Юдеї та Єрусалимі,
7	7
he said, Woe is me! wherefore was I born to see this misery of my people, and of the holy city, and to dwell there, when it was delivered into the hand of the enemy, and the sanctuary into the hand of strangers?	він сказав: горе мені! для чого народився я бачити руйнування народу мого і руйнування святого міста і залишатися тут, коли він відданий до рук ворогів і святилище — до рук чужих?
8	8
Her temple is become as a man without glory.	Храм його зробився, як муж безславний,
9	9
Her glorious vessels are carried away into captivity, her infants are slain in the streets, her young men with the sword of the enemy.	дорогоцінні сосуди його віднесені у полон, немовлята його побиті на вулицях, юнаки його упали від меча ворога.
10	10
What nation hath not had a part in her kingdom, and gotten of her spoils?	Який народ не займав царства його і не оволодівав здобутками його?
11	11
All her ornaments are taken away; of a free woman she has become a bondslave.	Усі прикраси його забрані; з вільного він зробився рабом.
12	12
And, behold, our sanctuary, even our beauty and our glory, is laid waste, and the Gentiles have profaned it.	І ось святині наші, і краса наша, і слава наша спорожніли, і язичники осквернили їх.
13	13
To what end therefore shall we live any longer?	Для чого нам ще жити?
14	14
Then Mattathias and his sons rent their clothes, and put on sackcloth, and mourned very sore.	І роздерли Маттафія і сини його одяг свій, і одяглися у веретища, і гірко плакали.
15	15
In the mean while the king's officers, such as compelled the people to revolt, came into the city Modin, to make them sacrifice.	І прийшли від царя у місто Модин ті, що примушували до відступництва, щоб приносити жертви.
16	16
And when many of Israel came unto them, Mattathias also and his sons came together.	І багато хто з Ізраїля пристав до них; а Маттафія і сини його устояли.
17	17
Then answered the king's officers, and said to Mattathias on this wise, Thou art a ruler, and an honourable and great man in this city, and strengthened with sons and brethren:	І відповіли ті, що прийшли від царя, і сказали Маттафії: ти вождь, ти славний і великий у цьому місті і маєш опору в синах і братах.
18	18
now therefore come thou first, and fulfil the king's commandment, like as all the nations have done, yea, and the men of Juda also, and such as remain at Jerusalem: so shalt thou and thy house be in the number of the king's friends, and thou and thy children shall be honoured with silver and gold, and many rewards.	Отже, приступи тепер перший, і виконай повеління царя, як зробили це всі народи і мужі юдейські і ті, що залишилися в Єрусалимі, і будеш ти і дім твій у числі друзів царських, і ти і сини твої будете вшановані і сріблом, і золотом, і багатьма дарами.
19	19
Then Mattathias answered and spake with a loud voice, Though all the nations that are under the king's dominion obey him, and fall away every one from the religion of their fathers, and give consent to his commandments:	І відповів Маттафія і сказав гучним голосом: якщо і всі народи в області царства царя послухають його і відступлять кожен від богослужіння батьків своїх, і погодяться з повеліннями його,
20	20
yet will I and my sons and my brethren walk in the covenant of our fathers.	то я і сини мої і брати мої будемо чинити за завітом батьків наших.
21	21
God forbid that we should forsake the law and the ordinances.	Помилуй нас Бог, щоб залишити закон і постанови!
22	22
We will not hearken to the king's words, to go from our religion, either on the right hand, or the left.	Не послухаємо ми слів царя, щоб відступити нам від нашого богослужіння праворуч або ліворуч.
23	23
Now when he had left speaking these words, there came one of the Jews in the sight of all to sacrifice on the altar which was at Modin, according to the king's commandment.	Коли закінчив він говорити ці слова, підійшов муж юдеянин перед очима усіх, щоб принести за повелінням царя ідольську жертву на жертовнику, який був у Модині.
24	24
Which thing when Mattathias saw, he was inflamed with zeal, and his reins trembled, neither could he forbear to shew his anger according to judgment: wherefore he ran, and slew him upon the altar.	Побачивши це, Маттафія возревнував, і затремтіли нутрощі його, і запалала лють його за закон, і він, підбігши, убив його біля жертовника.
25	25
Also the king's commissioner, who compelled men to sacrifice, he killed at that time, and the altar he pulled down.	І в той же час убив мужа царського, який примушував приносити жертву, і зруйнував жертовник.
26	26
Thus dealt he zealously for the law of God, like as Phinees did unto Zambri the son of Salom.	І возревнував він за закон, як це зробили Финеєс із Замврієм, сином Салома.
27	27
And Mattathias cried throughout the city with a loud voice, saying, Whosoever is zealous of the law, and maintaineth the covenant, let him follow me.	І викликнув Маттафія у місті гучним голосом: усякий, хто ревнує за закон і стоїть у завіті, нехай йде слідом за мною!
28	28
So he and his sons fled into the mountains, and left all that ever they had in the city.	І втік сам і сини його у гори, залишивши все, що мали у місті.
29	29
Then many that sought after justice and judgment went down into the wilderness, to dwell there:	Тоді багато (*людей), відданих правді і закону, пішли в пустелю і залишалися там,
30	30
both they and their children, and their wives, and their cattle; because afflictions increased sore upon them.	самі і сини їхні, і дружини їхні, і худоба їхня, тому що примножилися біди їхні.
31	31
Now when it was told the king's servants, and the host that was at Jerusalem, in the city of David, that certain men, who had broken the king's commandment, were gone down into the secret places in the wilderness,	І сповіщено було мужам царським і війську, яке знаходилося в Єрусалимі, місті Давидовому, що деякі мужі, порушивши царське повеління, пішли у таємні місця у пустелю.
32	32
they pursued after them a great number, and having overtaken them, they camped against them, and made war against them on the sabbath day.	І погналися за ними у великій кількості і, наздогнавши їх, ополчилися, і вишикувалися до битви проти них у день суботній,
33	33
And they said unto them, Let that which ye have done hitherto suffice; come forth, and do according to the commandment of the king, and ye shall live.	і сказали їм: тепер ще можна; виходьте і зробіть за словом царя, і залишитеся живими.
34	34
But they said, We will not come forth, neither will we do the king's commandment, to profane the sabbath day.	Але вони відповіли: не вийдемо і не зробимо за словом царя, не осквернимо дня суботнього.
35	35
So then they gave them the battle with all speed.	Тоді поспішили почати битву проти них.
36	36
Howbeit they answered them not, neither cast they a stone at them, nor stopped the places where they lay hid;	Але вони не відповідали їм, ні навіть каменя не кинули на них, ані загородили таємних сховищ своїх,
37	37
but said, Let us die all in our innocency: heaven and earth shall testify for us, that ye put us to death wrongfully.	і сказали: ми всі помремо у невинності нашій; небо і земля свідки за нас, що ви несправедливо губите нас.
38	38
So they rose up against them in battle on the sabbath, and they slew them, with their wives and children, and their cattle, to the number of a thousand people.	Нападали на них по суботах, і померло їх, і дружин їхніх, і дітей їхніх з худобою їхньою, до тисячі душ.
39	39
Now when Mattathias and his friends understood hereof, they mourned for them right sore.	Коли дізналися про це Маттафія і друзі його, гірко плакали за ними;
40	40
And one of them said to another, If we all do as our brethren have done, and fight not for our lives and laws against the heathen, they will now quickly root us out of the earth.	і говорили одне одному: якщо всі ми будемо чинити так, як чинили ці брати наші, і не будемо битися з язичниками за життя наше і постанови наші, то вони скоро знищать нас із землі.
41	41
At that time therefore they decreed, saying, Whosoever shall come to make battle with us on the sabbath day, we will fight against him: neither will we die all, as our brethren that were murdered in the secret places.	І вирішили вони у той день і сказали: хто б не пішов на війну проти нас у день суботній, будемо битися проти нього, щоб нам не померти всім, як померли брати наші в потаємних сховищах.
42	42
Then came there unto him a company of Assideans, who were mighty men of Israel, even all such as were voluntarily devoted unto the law.	Тоді зібралося до них багато юдеїв, міцних силою в Ізраїлі, всі вірні закону.
43	43
Also all they that fled for persecution joined themselves unto them, and were a stay unto them.	І всі, що втекли від біди, приєдналися до них і стали підкріпленням для них.
44	44
So they joined their forces, and smote sinful men in their anger, and wicked men in their wrath: but the rest fled to the heathen for succour.	Так склали вони військо й уражали у гніві своєму нечестивих і у люті своїй мужів беззаконних; інші ж бігли для порятунку до язичників.
45	45
Then Mattathias and his friends went round about, and pulled down the altars:	І обходили навколо Маттафія і друзі його, і руйнували жертовники,
46	46
and what children soever they found within the coast of Israel uncircumcised, those they circumcised valiantly.	і безбоязно обрізували необрізаних дітей, скільки знаходили у межах ізраїльських,
47	47
They pursued also after the proud men, and the work prospered in their hand.	і переслідували синів гордині, і справа успішно йшла у руках їхніх.
48	48
So they recovered the law out of the hand of the Gentiles, and out of the hand of kings, neither suffered they the sinner to triumph.	Так захищали вони закон від руки язичників і від руки царів і не дали торжествувати грішникові.
49	49
Now when the time drew near that Mattathias should die, he said unto his sons, Now have pride and rebuke gotten strength, and the time of destruction, and the wrath of indignation:	Наблизилися дні смерти Маттафії, і він сказав синам своїм: нині посилилися гордість і випробування, нині час перевороту і гнів люті.
50	50
now therefore, my sons, be ye zealous for the law, and give your lives for the covenant of your fathers.	Отже, діти, ревнуйте за закон і віддайте життя ваше за завіт батьків наших.
51	51
Call to remembrance what acts our fathers did in their time; so shall ye receive great honour and an everlasting name.	Згадайте про діла батьків наших, які вони зробили у часи свої, і ви придбаєте велику славу і вічне ім’я.
52	52
Was not Abraham found faithful in temptation, and it was imputed unto him for righteousness?	Авраам чи не у спокусі знайдений був вірним? і це було поставлено йому у праведність.
53	53
Joseph in the time of his distress kept the commandment, and was made lord of Egypt;	Йосиф у стисненому становищі своєму зберіг заповідь і зробився володарем Єгипту.
54	54
Phinees our father in being zealous and fervent obtained the covenant of an everlasting priesthood.	Финеєс, батько наш, за те, що возревнував ревністю, одержав завіт вічного священства.
55	55
Jesus for fulfilling the word was made a judge in Israel.	Ісус за виконання слова став суддею над Ізраїлем.
56	56
Caleb for bearing witness before the congregation received the heritage of the land.	Халев за свідчення перед зібранням одержав у спадщину землю.
57	57
David for being merciful possessed the throne of an everlasting kingdom.	Давид за своє милосердя успадкував престіл царства навіки.
58	58
Elias for being zealous and fervent for the law was taken up into heaven.	Ілля за велику ревність щодо закону взятий навіть на небо.
59	59
Ananias, Azarias, and Misael, by believing were saved out of the flame.	Ананія, Азарія, Мисаїл вірою спаслися від полум’я.
60	60
Daniel for his innocency was delivered from the mouth of lions.	Даниїл за свою невинність був урятований від щелеп левів.
61	61
And thus consider ye throughout all ages, that none that put their trust in him shall be overcome.	Отже, пригадуйте від роду до роду, що всі, які надіялися на Нього, не знеможуть.
62	62
Fear not then the words of a sinful man: for his glory shall be dung and worms.	Не бійтеся слів чоловіка грішного, бо слава його перетвориться на гній і черву.
63	63
To day he shall be lifted up, and to morrow he shall not be found, because he is returned into his dust, and his thought is come to nothing.	Сьогодні він підноситься, а завтра не знайдуть його, бо він перетворився на прах свій, і задум його загинув.
64	64
Wherefore, ye my sons, be valiant, and shew yourselves men in the behalf of the law; for by it shall ye obtain glory.	Але ви, діти мої, кріпіться і мужньо стійте у законі, бо через нього ви прославитесь.
65	65
And, behold, I know that your brother Simon is a man of counsel, give ear unto him alway: he shall be a father unto you.	Ось — Симон, брат ваш: знаю, що він — муж ради, слухайтеся його в усі дні; він буде вам замість батька.
66	66
As for Judas Maccabeus, he hath been mighty and strong, even from his youth up: let him be your captain, and fight the battle of the people.	А Іуда Маккавей, міцний силою від юности своєї, нехай буде у вас начальником війська, і буде вести війну з народами.
67	67
Take also unto you all those that observe the law, and avenge ye the wrong of your people.	Отже, зберіть до себе всіх виконавців закону і мстіться за обра́зи народу вашого;
68	68
Recompense fully the heathen, and take heed to the commandments of the law.	віддайте воздаяння язичникам і будьте уважні до повелінь закону.
69	69
So he blessed them, and was gathered to his fathers.	І благословив їх і відійшов до батьків своїх.
70	70
And he died in the hundred forty and sixth year, and his sons buried him in the sepulchres of his fathers at Modin, and all Israel made great lamentation for him.	Помер же він на сто сорок шостому році; і сини його поховали його у гробі батьків своїх у Модині, і весь Ізраїль оплакував його гірким плачем.
Chapter 3	Глава 3

1	1
Then his son Judas, called Maccabeus, rose up in his stead.	І постав замість нього Іуда, названий Маккавеєм, син його.
2	2
And all his brethren helped him, and so did all they that held with his father, and they fought with cheerfulness the battle of Israel.	І допомагали йому всі брати його і всі, які були прихильні до батька його, і вели війну Ізраїля з радістю.
3	3
So he gat his people great honour, and put on a breastplate as a giant, and girt his warlike harness about him, and he made battles, protecting the host with his sword.	Він поширив славу народу свого; він одягався у броню, як велетень, оперізувався військовою зброєю своєю і вів війну, захищаючи ополчення мечем;
4	4
In his acts he was like a lion, and like a lion's whelp roaring for his prey.	він уподібнювався леву у ділах своїх і був як скимен, що рикає на здобич;
5	5
For he pursued the wicked, and sought them out, and burnt up those that vexed his people.	він переслідував беззаконних, відшукуючи їх, і тих, хто підбурює народ його, спалював.
6	6
Wherefore the wicked shrunk for fear of him, and all the workers of iniquity were troubled, because salvation prospered in his hand.	І упокорилися беззаконні зі страху перед ним, і всі чинителі беззаконня засмутилися перед ним, і благоуспішним було спасіння рукою його.
7	7
He grieved also many kings, and made Jacob glad with his acts, and his memorial is blessed for ever.	Він засмутив багатьох царів, і звеселив Якова ділами своїми, і пам’ять його довіку у благословенні;
8	8
Moreover he went through the cities of Juda, destroying the ungodly out of them, and turning away wrath from Israel:	пройшов по містах Юдеї і знищив у ній нечестивих, і відвернув гнів від Ізраїля,
9	9
so that he was renowned unto the utmost part of the earth, and he received unto him such as were ready to perish.	і зробився іменитим до останніх меж землі, і зібрав тих, що гинули.
10	10
Then Apollonius gathered the Gentiles together, and a great host out of Samaria, to fight against Israel.	Тоді Аполлоній зібрав язичників і з Самарії численне військо, щоб воювати проти Ізраїля.
11	11
Which thing when Judas perceived, he went forth to meet him, and so he smote him, and slew him: many also fell down slain, but the rest fled.	Іуда дізнався про це і вийшов йому назустріч, і уразив, і убив його; і багато впало уражених, а інші втекли.
12	12
Wherefore Judas took their spoils, and Apollonius' sword also, and therewith he fought all his life long.	І взяв Іуда здобич їх, і взяв меч Аполлонія і воював ним в усі дні.
13	13
Now when Seron, a prince of the army of Syria, heard say that Judas had gathered unto him a multitude and company of the faithful to go out with him to war;	І почув Сирон, воєначальник Сирії, що Іуда зібрав навколо себе людей і сонм вірних, що виступають з ним на війну,
14	14
he said, I will get me a name and honour in the kingdom; for I will go fight with Judas and them that are with him, who despise the king's commandment.	і сказав: зроблю собі ім’я і прославлюсь у царстві, і буду битися з Іудою і з тими, які разом з ним і які нехтують слово царське.
15	15
So he made him ready to go up, and there went with him a mighty host of the ungodly to help him, and to be avenged of the children of Israel.	І вирішив він іти, і пішло з ним сильне полчище нечестивих допомагати йому і зробити помсту на синах Ізраїля.
16	16
And when he came near to the going up of Bethhoron, Judas went forth to meet him with a small company:	Коли вони наблизилися до узвишшя Вефорона, Іуда вийшов назустріч їм з небагатьма,
17	17
who, when they saw the host coming to meet them, said unto Judas, How shall we be able, being so few, to fight against so great a multitude and so strong, seeing we are ready to faint with fasting all this day?	які, коли побачили військо, яке ішло назустріч їм, сказали Іуді: як можемо ми у такій малій кількості битися проти такої сильної безлічі? І ми ж зовсім ослабли, ще не ївши сьогодні.
18	18
Unto whom Judas answered, It is no hard matter for many to be shut up in the hands of a few; and with the God of heaven it is all one, to deliver with a great multitude, or a small company;	Але Іуда сказав їм: легко і багатьом потрапити у руки небагатьох, і у Бога небесного немає різниці, чи багатьма спасти, чи небагатьма;
19	19
for the victory of battle standeth not in the multitude of an host; but strength cometh from heaven.	бо не від кількости війська буває перемога на війні, але з неба приходить сила.
20	20
They come against us in much pride and iniquity to destroy us, and our wives and children, and to spoil us:	Вони йдуть проти нас у безлічі пихатости і нечестя, щоб знищити нас і дружин наших і дітей наших, щоб пограбувати нас;
21	21
but we fight for our lives and our laws.	а ми боремося за душі наші і закони наші.
22	22
Wherefore the Lord himself will overthrow them before our face: and as for you, be ye not afraid of them.	Він Сам знищить їх перед лицем нашим; ви ж не страшіться їх.
23	23
Now as soon as he had left off speaking, he leaped suddenly upon them, and so Seron and his host were overthrown before him.	Переставши говорити, він раптово кинувся на них, і уражений був Сирон і військо його перед ним.
24	24
And they pursued them from the going down of Bethhoron unto the plain, where were slain about eight hundred men of them; and the residue fled into the land of the Philistines.	І вони переслідували його по спуску Вефорона до самої рівнини; і упало з них до восьмисот мужів, інші ж утекли у землю Филистимську.
25	25
Then began the fear of Judas and his brethren, and exceeding great dread, to fall upon the nations round about them:	І напав страх перед Іудою і братами його і боязнь нападати на всіх навколишніх язичників.
26	26
insomuch as his fame came unto the king, and all nations talked of the battles of Judas.	Дійшло і до царя ім’я його, і всі народи розповідали про битви Іуди.
27	27
Now when king Antiochus heard these things, he was full of indignation: wherefore he sent and gathered together all the forces of his realm, even a very strong army.	Коли ж почув ці слова цар Антиох, то запалав гнівом і, пославши, зібрав усі сили царства свого, дуже сильне ополчення;
28	28
He opened also his treasure, and gave his soldiers pay for a year, commanding them to be ready whensoever he should need them.	і відкрив скарбницю свою і видав військам своїм річну платню, і наказав їм бути готовими на всяку необхідність.
29	29
Nevertheless, when he saw that the money of his treasures failed, and that the tributes in the country were small, because of the dissension and plague, which he had brought upon the land in taking away the laws which had been of old time;	Але побачив, що виснажилося срібло у скарбницях, а податі країни мізерні через хвилювання і руйнування, які він учинив у землі тій, знищуючи закони, які існували від днів давніх.
30	30
he feared that he should not be able to bear the charges any longer, nor to have such gifts to give so liberally as he did before: for he had abounded above the kings that were before him.	І почав він побоюватися, що у нього не вистачить, хіба тільки на раз або два, на витрати і подарунки, які раніше роздавав щедрою рукою і перевершив у тім попередніх царів.
31	31
Wherefore, being greatly perplexed in his mind, he determined to go into Persia, there to take the tributes of the countries, and to gather much money.	Сильно заклопотаний у душі своїй, він зважився йти у Персію і взяти податі з країн і зібрати побільше срібла.
32	32
So he left Lysias, a nobleman, and one of the blood royal, to oversee the affairs of the king from the river Euphrates unto the borders of Egypt:	А діла царські від ріки Євфрату до меж Єгипту передав Лісію, чоловікові знаменитому, який походив з роду царського,
33	33
and to bring up his son Antiochus, until he came again.	також і виховання сина свого Антиоха, до його повернення;
34	34
Moreover he delivered unto him the half of his forces, and the elephants, and gave him charge of all things that he would have done, as also concerning them that dwelt in Juda and Jerusalem;	і передав йому половину війська і слонів, давши йому наказ про все, чого хотів, і про жителів Юдеї та Єрусалима,
35	35
to wit, that he should send an army against them, to destroy and root out the strength of Israel, and the remnant of Jerusalem, and to take away their memorial from that place;	щоб він послав проти них військо розбити і знищити могутність Ізраїля і залишок Єрусалима, і знищити пам’ять їх з місця того,
36	36
and that he should place strangers in all their quarters, and divide their land by lot.	і поселити у всіх краях їхніх синів іноплемінних і розділити за жеребом землю їхню.
37	37
So the king took the half of the forces that remained, and departed from Antioch, his royal city, the hundred forty and seventh year; and he passed the river Euphrates, and went through the high countries.	Цар же взяв іншу половину війська і вирушив з Антиохії, престольного міста свого, у сто сорок сьомому році, і, перейшовши ріку Євфрат, пройшов верхні країни.
38	38
Then Lysias chose Ptolemee the son of Dorymenes, and Nicanor, and Gorgias, mighty men of the king's friends:	Лісій обрав Птоломея, сина Дорименового, і Никанора і Горгія, мужів сильних із друзів царя,
39	39
and with them he sent forty thousand footmen, and seven thousand horsemen, to go into the land of Juda, and to destroy it, as the king commanded.	і послав з ними сорок тисяч мужів і сім тисяч вершників, щоб іти у землю Юдейську і розорити її за словом царя.
40	40
So they went forth with all their power, and came and pitched by Emmaus in the plain country.	Вони вирушили з усім військом своїм і, прийшовши, розташувалися на рівнині біля Еммаума.
41	41
And the merchants of the country, hearing the fame of them, took silver and gold very much, with servants, and came into the camp to buy the children of Israel for slaves: a power also of Syria and of the land of the Philistines joined themselves unto them.	Купці цієї країни почули ім’я їх і, узявши дуже багато срібла і золота і слуг, прийшли у стан купувати синів Ізраїля у раби; до них приєдналося і військо Сирії і землí іноплемінних.
42	42
Now when Judas and his brethren saw that miseries were multiplied, and that the forces did encamp themselves in their borders; for they knew how the king had given commandment to destroy the people, and utterly abolish them;	Побачили Іуда і брати його, що примножилися біди, і війська розташувалися станом у межах їхніх; довідалися і про повеління царя, яке він наказав виконати над народом, щоб погубити і знищити його.
43	43
they said one to another, Let us restore the decayed estate of our people, and let us fight for our people and the sanctuary.	І говорили кожен ближньому своєму: піднімемо повалений народ наш і будемо битися за народ наш і за святиню.
44	44
Then the congregation gathered together, that they might be ready for battle, and that they might pray, and ask mercy and compassion.	І зібрався сонм, щоб бути готовими до війни і помолитися, і виблагати милости і жалю.
45	45
Now Jerusalem was laid void as a wilderness, there was none of her children that went in or out: the sanctuary also was trodden down, and aliens kept the strong hold; the heathen had their habitation in that place; and joy was taken from Jacob, and the pipe with the harp ceased.	Єрусалим був безлюдний, як пустеля; не було ні того, хто входить у нього, ні того, хто виходить з нього, із природних жителів його; святилище було потоптане, і сини інородних були в укріпленні його; він став житлом язичників; і відняті були веселощі в Якова, і не чутно стало сопілки і цитри.
46	46
Wherefore the Israelites assembled themselves together, and came to Maspha, over against Jerusalem; for in Maspha was the place where they prayed aforetime in Israel.	Отже, вони зібралися і пішли у Массифу, навпроти Єрусалима, бо місце молитви в ізраїльтян було колись у Массифі.
47	47
Then they fasted that day, and put on sackcloth, and cast ashes upon their heads, and rent their clothes,	І постились у цей день, і поклали на себе веретища і попіл на голови свої, і роздерли одяг свій,
48	48
and laid open the book of the law, wherein the heathen had sought to paint the likeness of their images.	розкрили книгу закону з тих, які язичники розшукували, щоб зробити на них зображення своїх ідолів,
49	49
They brought also the priest's garments, and the firstfruits, and the tithes: and the Nazarites they stirred up, who had accomplished their days.	і принесли священичі облачення і первородних і десятини; і скликали назореїв, які сповнили дні свої,
50	50
Then cried they with a loud voice toward heaven, saying, What shall we do with these, and whither shall we carry them away?	і голосно заволали до неба: що нам робити с ними і куди відвести їх?
51	51
For thy sanctuary is trodden down and profaned, and thy priests are in heaviness, and brought low.	Святилище Твоє потоптане й осквернене, і священики Твої у скорботі і приниженні.
52	52
And, lo, the heathen are assembled together against us to destroy us: what things they imagine against us, thou knowest.	І ось, зібралися проти нас язичники, щоб знищити нас. Ти знаєш, що замишляють вони проти нас.
53	53
How shall we be able to stand against them, except thou, O God, be our help?	Як можемо ми устояти перед лицем їх, якщо Ти не допоможеш нам?
54	54
Then sounded they with trumpets, and cried with a loud voice.	І засурмили трубами і викликнули гучним голосом.
55	55
And after this Judas ordained captains over the people, even captains over thousands, and over hundreds, and over fifties, and over tens.	Після цього Іуда поставив вождів для народу — тисячоначальників, стоначальників, п’ятдесятиначальників і десятиначальників.
56	56
But as for such as were building houses, or had betrothed wives, or were planting vineyards, or were fearful, those he commanded that they should return, every man to his own house, according to the law.	І сказали тим, які будували доми, заручилися з дружинами, насадили виноградники, і людям боязким, щоб кожен з них, за законом, повернувся у свій дім.
57	57
So the camp removed, and pitched upon the south side of Emmaus.	Тоді рушило ополчення і розташувалося станом на півдні від Еммаума.
58	58
And Judas said, Arm yourselves, and be valiant men, and see that ye be in readiness against the morning, that ye may fight with these nations, that are assembled together against us to destroy us and our sanctuary:	І сказав Іуда: підпережіться і будьте мужні і готові на ранок битися з цими язичниками, які зібралися проти нас, щоб погубити нас і святиню нашу.
59	59
for it is better for us to die in battle, than to behold the calamities of our people and our sanctuary.	Бо краще нам померти у битві, ніж бачити біди нашого народу і святині.
60	60
Nevertheless, as the will of God is in heaven, so let him do.	А яка буде воля на небі, так нехай сотворить!
Chapter 4	Глава 4

1	1
Then took Gorgias five thousand footmen, and a thousand of the best horsemen, and removed out of the camp by night;	І взяв Горгій п’ять тисяч мужів і тисячу добірних вершників, і рушило ополчення вночі,
2	2
to the end he might rush in upon the camp of the Jews, and smite them suddenly. And the men of the fortress were his guides.	щоб напасти на ополчення юдеїв і уразити їх раптово, а ті, що жили у фортеці, служили йому провідниками.
3	3
Now when Judas heard thereof, he himself removed, and the valiant men with him, that he might smite the king's army which was at Emmaus,	І почув Іуда і виступив сам і хоробрі мужи, щоб уразити військо царя в Еммаумі,
4	4
while as yet the forces were dispersed from the camp.	доки сили ворожі були ще на відстані від стану.
5	5
In the mean season came Gorgias by night into the camp of Judas: and when he found no man there, he sought them in the mountains: for he said, These fellows flee from us.	І прийшов Горгій у стан Іуди вночі, і нікого не знайшов, і шукав їх по горах, бо говорив: вони біжать від нас.
6	6
But as soon as it was day, Judas shewed himself in the plain with three thousand men, who nevertheless had neither armour nor swords to their minds.	Але удосвіта Іуда з’явився на рівнині з трьома тисячами мужів, та вони не мали ні щитів, ні мечів, як того бажали.
7	7
And they saw the camp of the heathen, that it was strong and well harnessed, and compassed round about with horsemen; and these were expert of war.	Коли побачили вони міцне й озброєне ополчення язичників і кінноту, яка оточувала його, навчених для війни,
8	8
Then said Judas to the men that were with him, Fear ye not their multitude, neither be ye afraid of their assault.	Іуда сказав мужам, що були з ним: не бійтеся кількости їх і не страшіться нападу їх.
9	9
Remember how our fathers were delivered in the Red sea, when Pharaoh pursued them with an army.	Згадайте, як спасені були батьки наші у Червоному морі, коли фараон переслідував їх з військом.
10	10
Now therefore let us cry unto heaven, if peradventure the Lord will have mercy upon us, and remember the covenant of our fathers, and destroy this host before our face this day:	І нині заволаємо до неба; можливо, Він змилосердиться над нами, згадавши завіт з батьками нашими, і знищить нині це ополчення перед лицем нашим;
11	11
that so all the heathen may know that there is one who delivereth and saveth Israel.	і всі язичники пізнають, що є Визволитель і Спаситель Ізраїля.
12	12
Then the strangers lifted up their eyes, and saw them coming over against them.	Іноплемінники, звівши очі свої, побачили, що йдуть проти них,
13	13
Wherefore they went out of the camp to battle; but they that were with Judas sounded their trumpets.	і вийшли зі стану на битву, а ті, що були з Іудою, засурмили,
14	14
So they joined battle, and the heathen being discomfited, fled into the plain.	і зійшлися, і розбиті були язичники, і побігли на рівнину,
15	15
Howbeit all the hindmost of them were slain with the sword: for they pursued them unto Gazera, and unto the plains of Idumea, and Azotus, and Jamnia, so that there were slain of them as many as three thousand men.	а всі інші впали від меча; і переслідували їх до Газера і до рівнин Ідумеї, Азота й Іамнії, і впало з них до трьох тисяч мужів.
16	16
This done, Judas returned again with his host from pursuing them,	І повернувся Іуда і військо його від переслідування їх
17	17
and said to the people, Be not greedy of the spoils, inasmuch as there is a battle before us,	і сказав народу: не кидайтеся на здобич, бо війна ще чекає на нас;
18	18
and Gorgias and his host are here by us in the mountain: but stand ye now against our enemies, and overcome them, and after this ye may boldly take the spoils.	Горгій і військо його на горі поблизу від нас; станьте тепер проти ворогів наших і бийтеся з ними, а після сміливо візьмете здобич.
19	19
As Judas was yet speaking these words, there appeared a part of them looking out of the mountain:	Коли ще говорив це Іуда, показався якийсь натовп, який виступав з гори.
20	20
who when they perceived that the Jews had put their host to flight, and were burning the tents; for the smoke that was seen declared what was done:	І побачив він, що їх змусили втікати, і палять табір; бо дим, який піднімався, показував, що́ відбулося.
21	21
when therefore they perceived these things, they were sore afraid, and seeing also the host of Judas in the plain ready to fight,	Коли вони побачили це, дуже злякалися; побачивши ж і військо Іуди на рівнині, готове до битви,
22	22
they fled every one into the land of strangers.	всі побігли у землю іноплемінників.
23	23
Then Judas returned to spoil the tents, where they got much gold, and silver, and blue silk, and purple of the sea, and great riches.	Тоді Іуда повернув на здобич стану, і захопив багато золота і срібла, гіацинтових і багряних одеж, і велике багатство.
24	24
After this they went home, and sung a song of thanksgiving, and praised the Lord in heaven: because it is good, because his mercy endureth for ever.	І, повертаючись, оспівували і благословляли Господа небесного, бо Він благий і повіки милість Його.
25	25
Thus Israel had a great deliverance that day.	І було у той день велике спасіння Ізраїлю.
26	26
Now all the strangers that had escaped came and told Lysias what had happened:	Уцілілі ж іноплемінники прийшли до Лісія і сповістили про все, що трапилося.
27	27
who, when he heard thereof, was confounded and discouraged, because neither such things as he would were done unto Israel, nor such things as the king commanded him were come to pass.	Він, почувши, засумував і засмутився, що не те трапилося з Ізраїлем, чого він хотів, і не те вийшло, що́ повелів йому цар.
28	28
In the following year therefore, Lysias gathered together threescore thousand choice men of foot, and five thousand horsemen, that he might subdue them.	І на наступний рік Лісій зібрав шістдесят тисяч добірних мужів і п’ять тисяч вершників, щоб перемогти їх.
29	29
So they came into Idumea, and pitched their tents at Bethsura, and Judas met them with ten thousand men.	І прийшли вони в Ідумею і розташувалися станом у Вефсурах; а Іуда зустрів їх з десятьма тисячами мужів.
30	30
And when he saw that mighty army, he prayed and said, Blessed art thou, O Saviour of Israel, who didst quell the violence of the mighty man by the hand of thy servant David, and gavest the host of strangers into the hands of Jonathan the son of Saul, and his armour-bearer;	Побачивши сильне ополчення, він молився і говорив: благословенний Ти, Спасителю Ізраїля, що скрушив напад сильного рукою раба Твого Давида і віддав поЛк. іноплемінників у руки Іонафана, сина Саулового, і зброєносця його.
31	31
shut up this army in the hand of thy people Israel, and let them be confounded in their power and horsemen:	Віддай військо це у руки народу Твого — Ізраїля, і нехай будуть вони посоромлені у силі і кінноті їх;
32	32
make them to be of no courage, and cause the boldness of their strength to fall away, and let them quake at their destruction:	наведи на них страх і знищи зухвалість сили їх; нехай будуть вони приголомшені поразкою своєю;
33	33
cast them down with the sword of them that love thee, and let all those that know thy name praise thee with thanksgiving.	подолай їх мечем тих, що люблять Тебе, і нехай прославлять Тебе у піснях усі, хто знає ім’я Твоє.
34	34
So they joined battle; and there were slain of the host of Lysias about five thousand men, even before them were they slain.	І билися вони, й упало з війська Лісія до п’яти тисяч мужів, упали перед ними.
35	35
Now when Lysias saw his army put to flight, and the manliness of Judas' soldiers, and how they were ready either to live or die valiantly, he went into Antiochia, and gathered together a company of strangers, and having made his army greater than it was, he purposed to come again into Judea.	Лісій, побачивши втечу війська свого і хоробрість воїнів Іуди, і що вони готові або жити, або померти відважно, вирушив до Антиохії, набрав чужоземців і, збільшивши попереднє військо, думав знову йти в Юдею.
36	36
Then said Judas and his brethren, Behold, our enemies are discomfited: let us go up to cleanse and dedicate the sanctuary.	Іуда ж і брати його сказали: ось, вороги наші знищені, зійдімо, щоб очистити й оновити святилище.
37	37
Upon this all the host assembled themselves together, and went up into mount Sion.	І зібралося все ополчення і зійшли на гору Сион.
38	38
And when they saw the sanctuary desolate, and the altar profaned, and the gates burned up, and shrubs growing in the courts as in a forest, or in one of the mountains, yea, and the priests' chambers pulled down;	І побачили, що святилище спустошене, жертовник осквернений, ворота спалені, і в притворах, як у лісі або на якій-небудь горі, повиростали рослини, і сховища зруйновані,
39	39
they rent their clothes, and made great lamentation, and cast ashes upon their heads,	і роздерли вони одяг свій, плакали гірким плачем і сипали попіл на свої голови,
40	40
and fell down flat to the ground upon their faces, and blew an alarm with the trumpets, and cried toward heaven.	і падали лицем на землю і сурмили вістовими трубами, і волали до неба.
41	41
Then Judas appointed certain men to fight against those that were in the fortress, until he had cleansed the sanctuary.	Тоді відрядив Іуда мужів воювати проти тих, що знаходились у фортеці, доки він очистить святилище.
42	42
So he chose priests of blameless conversation, such as had pleasure in the law:	І обрав священиків безвадних, ревнителів закону.
43	43
who cleansed the sanctuary, and bare out the defiled stones into an unclean place.	Вони очистили святилище й осквернені камені винесли у нечисте місце.
44	44
And when as they consulted what to do with the altar of burnt offerings, which was profaned;	Потім вони розмірковували над оскверненим жертовником всепалення, як учинити з ним.
45	45
they thought it best to pull it down, lest it should be a reproach to them, because the heathen had defiled it: wherefore they pulled it down,	І прийшла їм добра думка зруйнувати його, щоб він коли-небудь не послужив їм на ганьбу, оскільки язичники осквернили його; і зруйнували вони жертовник,
46	46
and laid up the stones in the mountain of the temple in a convenient place, until there should come a prophet to shew what should be done with them.	і камені склали на горі храму у пристойному місці, поки прийде пророк і дасть відповідь про них.
47	47
Then they took whole stones according to the law, and built a new altar according to the former;	Узяли камені цілі, за законом, і побудували новий жертовник, як і раніше;
48	48
and made up the sanctuary, and the things that were within the temple, and hallowed the courts.	потім побудували святині і внутрішні частини храму й освятили притвори;
49	49
They made also new holy vessels, and into the temple they brought the candlestick, and the altar of incense, and the table.	влаштували нове священне начиння і внесли у храм свічник і вівтар всепалень і фіміам і трапезу;
50	50
And upon the altar they burned incense, and the lamps that were upon the candlestick they lighted, that they might give light in the temple.	і закурили на вівтарі фіміам і запалили світильники на свічнику, й освітили храм;
51	51
Furthermore they set the loaves upon the table, and spread out the veils, and finished all the works which they had begun to make.	і поклали на трапезу хліби, і розвісили завіси, і закінчили всі діла, які почали.
52	52
Now on the five and twentieth day of the ninth month, which is called the month Casleu, in the hundred forty and eighth year, they rose up betimes in the morning,	У двадцять п’ятий день дев’ятого місяця — це місяць Хаслев — сто сорок восьмого року, встали дуже рано
53	53
and offered sacrifice according to the law upon the new altar of burnt offerings, which they had made.	і принесли жертву за законом на новозбудованому жертовнику всепалень.
54	54
At what time and day the heathen had profaned it, even in that was it dedicated with songs, and citherns, and harps, and cymbals.	У той час, у той самий день, в який язичники осквернили жертовник, оновлений він з піснями, з цитрами, гуслями і кимвалами.
55	55
Then all the people fell upon their faces, worshipping and praising the God of heaven, who had given them good success.	І весь народ падав на лице своє, і молилися і возносили подяки до неба Благопоспішнику своєму.
56	56
And so they kept the dedication of the altar eight days, and offered burnt offerings with gladness, and sacrificed the sacrifice of deliverance and praise.	Так звершували відновлення жертовника вісім днів з веселощами, приносячи всепалення і підносячи жертву спасіння і хвали.
57	57
They decked also the forefront of the temple with crowns of gold and with shields; and the gates and the chambers they renewed, and hanged doors upon them.	І прикрасили передню сторону храму золотими вінцями і щитами і відновили ворота і сховища, і зробили для них двері.
58	58
Thus was there very great gladness among the people, for that the reproach of the heathen was put away.	І була дуже велика радість у народі, і відвернули ганьбу язичників.
59	59
Moreover Judas and his brethren with the whole congregation of Israel ordained, that the days of the dedication of the altar should be kept in their season from year to year by the space of eight days, from the five and twentieth day of the month Casleu, with mirth and gladness.	І встановили Іуда і брати його і все зібрання Ізраїля, щоб дні відновлення жертовника святкувалися з веселощами і радістю у свій час, щороку вісім днів, від двадцятого дня місяця Хаслева.
60	60
At that time also they builded up the mount Sion with high walls and strong towers round about, lest the Gentiles should come and tread it down, as they had done before.	У той же час оббудували гору Сион навколо високими стінами і міцними вежами, щоб язичники, прийшовши коли-небудь, не потоптали їх, як зробили це раніше.
61	61
And they set there a garrison to keep it, and fortified Bethsura to preserve it; that the people might have a defence against Idumea.	І розташував там Іуда військо стерегти гору, і зміцнили для охорони її Вефсуру, щоб народ мав укріплення проти Ідумеї.
Chapter 5	Глава 5

1	1
Now when the nations round about heard that the altar was built, and the sanctuary renewed as before, it displeased them very much.	Коли навколишні народи почули, що побудовано жертовник і відновлено святилище, як раніше, дуже обурилися;
2	2
Wherefore they thought to destroy the generation of Jacob that was among them, and thereupon they began to slay and destroy the people.	і наважилися знищити рід Якова, який жив серед них, і почали убивати і знищувати людей у цьому народі.
3	3
Then Judas fought against the children of Esau in Idumea at Acrabattine, because they besieged Israel: and he gave them a great overthrow, and abated their courage, and took their spoils.	Тоді Іуда ополчився проти синів Ісава в Ідумеї, в Акравимі, оскільки вони тримали в облозі Ізраїля, й уразив їх великим ураженням, і упокорив їх, і взяв здобич їх.
4	4
Also he remembered the injury of the children of Bæan, who had been a snare and an offence unto the people, in that they lay in wait for them in the ways.	Згадав він і про злобу синів Веана, які були для народу сіткою і спотиканням, влаштовуючи йому засідки на дорогах.
5	5
He shut them up therefore in the towers, and encamped against them, and destroyed them utterly, and burned the towers of that place with fire, and all that were therein.	Хоч вони замкнулися від нього у вежах, але він ополчився проти них, піддав їх закляттю і спалив вогнем вежі їхні з усіма, хто був у них.
6	6
Afterward he passed over to the children of Ammon, where he found a mighty power, and much people, with Timotheus their captain.	Потім він перейшов до синів Аммона і зустрів сильне військо і численний народ і Тимофія, провідника їхнього.
7	7
So he fought many battles with them, till at length they were discomfited before him; and he smote them.	Він мав з ними багато битв, і вони були розбиті перед лицем його; він уразив їх;
8	8
And when he had taken Jazer, with the towns belonging thereto, he returned into Judea.	узяв Іазер і селища його і повернувся в Юдею.
9	9
Then the heathen that were at Galaad assembled themselves together against the Israelites that were in their quarters, to destroy them: but they fled to the fortress of Dathema,	Тоді зібралися язичники, які жили у Галааді, проти ізраїльтян, що знаходилися в краях їхніх, щоб знищити їх; але вони втекли у фортецю Дафему.
10	10
and sent letters unto Judas and his brethren, saying, The heathen that are round about us are assembled together against us to destroy us:	І послали листи до Іуди і братів його і сказали: зібралися проти нас навколишні язичники, щоб знищити нас,
11	11
and they are preparing to come and take the fortress where unto we are fled, Timotheus being captain of their host.	і готуються йти і зробити напад на фортецю, в яку ми втекли, і Тимофій на чолі війська їхнього.
12	12
Come now therefore, and deliver us from their hands, for many of us are slain:	Отже, прийди і визволи нас від руки їх, тому що багато з нас загинули;
13	13
yea, all our brethren that were in the places of Tobie are put to death: their wives and their children also they have carried away captives, and borne away their stuff; and they have destroyed there about a thousand men.	і всі брати наші, які були у межах Това, віддані на смерть, а дружин їхніх і дітей їхніх і майно взяли у полон, і погубили там близько тисячі мужів.
14	14
While these letters were yet being read, behold, there came other messengers from Galilee with their clothes rent, who reported on this wise,	Ще читалися ці листи, як ось, прийшли інші вісники з Галилеї у розідраному одязі з таким повідомленням:
15	15
saying that they of Ptolemais, and of Tyrus, and Sidon, and all Galilee of the Gentiles, were assembled together against them to consume us.	зібралися проти нас із Птолемаїди і з Тира і Сидона, і з усієї Галилеї язичницької, щоб погубити нас.
16	16
Now when Judas and the people heard these words, there assembled a great congregation together, to consult what they should do for their brethren, that were in trouble, and assaulted of them.	Коли почули ці слова Іуда і народ, то зібралися великі збори для наради, що зробити для цих братів, які знаходяться у біді і яким загрожує війна від тих язичників?
17	17
Then said Judas unto Simon his brother, Choose thee out men, and go and deliver thy brethren that are in Galilee, for I and Jonathan my brother will go into the country of Galaad.	Тоді Іуда сказав Симону, братові своєму: вибери собі мужів і йди і захисти братів твоїх, які знаходяться у Галилеї; а я та Іонафан, брат мій, підемо у Галаад.
18	18
So he left Joseph the son of Zacharias, and Azarias, captains of the people, with the remnant of the host in Judea to keep it.	І залишив він Йосифа, сина Захарії, та Азарію начальниками над народом із залишком війська в Юдеї для охорони.
19	19
Unto whom he gave commandment, saying, Take ye the charge of this people, and see that ye make not war against the heathen until the time that we come again.	І дав їм повеління, сказавши: управляйте народом цим, але не починайте війни проти язичників до нашого повернення.
20	20
Now unto Simon were given three thousand men to go into Galilee, and unto Judas eight thousand men for the country of Galaad.	Симону виділені для походу у Галилею три тисячі мужів, Іуді ж — у Галаад вісім тисяч мужів.
21	21
Then went Simon into Galilee, where he fought many battles with the heathen, so that the heathen were discomfited by him.	І вирушив Симон у Галилею і провів багато битв з язичниками, і розбив язичників.
22	22
And he pursued them unto the gate of Ptolemais; and there were slain of the heathen about three thousand men, whose spoils he took.	Він переслідував їх до воріт Птолемаїди, і впало з язичників до трьох тисяч чоловіків, і він узяв здобич їхню.
23	23
And those that were in Galilee, and in Arbattis, with their wives and their children, and all that they had, took he away with him, and brought them into Judea with great joy.	Також узяв він із собою [юдеїв], які знаходилися у Галилеї й Арваттах, з дружинами і дітьми і з усім майном їхнім, і привів у Юдею з великою радістю.
24	24
Judas Maccabeus also and his brother Jonathan went over Jordan, and travelled three days' journey in the wilderness,	А Іуда Маккавей та Іонафан, брат його, перейшли Йордан і звершили триденну путь у пустелі.
25	25
where they met with the Nabathites, who came unto them in a peaceable manner, and told them every thing that had happened to their brethren in the land of Galaad:	Їх зустріли навуфеї і прийняли мирно, і розповіли їм усе, що сталося з братами їхніми у Галааді,
26	26
and how that many of them were shut up in Bosora, and Bosor, and Alema, Casphor, Maked, and Carnaim; all these cities are strong and great:	і що багато з них замкнені у Васарі й Восорі, в Алемах, Хасфорі, Македі і Карнаїні — усі ці міста укріплені і великі —
27	27
and that they were shut up in the rest of the cities of the country of Galaad, and that against to morrow they had appointed to bring their host against the forts, and to take them, and to destroy them all in one day.	і в інших містах Галаада знаходяться в облозі, і що завтра призначено напасти на ці укріплення і взяти їх і погубити всіх їх в один день.
28	28
Hereupon Judas and his host turned suddenly by the way of the wilderness unto Bosora; and when he had won the city, he slew all the males with the edge of the sword, and took all their spoils, and burned the city with fire.	Тому Іуда зі своїм військом несподівано направив шлях свій у пустелю до Восора і взяв це місто, і вибив усю чоловічу стать вістрям меча, і взяв усю здобич їхню, і спалив його вогнем;
29	29
From whence he removed by night, and went till he came to the fortress.	а звідти вирушив уночі і йшов до укріплення.
30	30
And betimes in the morning they looked up, and, behold, there was an innumerable people bearing ladders and other engines of war, to take the fortress: for they assaulted them.	Коли наставав ранок, і звели очі, і ось, народ численний, якому числа не було, піднімають драбини і машини, щоб узяти укріплення, і облягають тих, що у ньому.
31	31
When Judas therefore saw that the battle was begun, and that the cry of the city went up to heaven, with trumpets, and a great sound,	Побачив Іуда, що почалася битва і волання міста піднімалося до неба трубами і гучним криком,
32	32
he said unto his host, Fight this day for your brethren.	і сказав воїнам: бийтеся тепер за братів ваших.
33	33
So he went forth behind them in three companies, who sounded their trumpets, and cried with prayer.	Він обійшов ворогів з тилу з трьома загонами, і засурмили трубами і викликнули з молитвою;
34	34
Then the host of Timotheus, knowing that it was Maccabeus, fled from him: wherefore he smote them with a great slaughter; so that there were killed of them that day about eight thousand men.	і дізналося військо Тимофія, що це — Маккавей, і побігли від лиця його, і він уразив їх великою поразкою, і впало їх у цей день до восьми тисяч чоловіків.
35	35
This done, Judas turned aside to Maspha; and after he had assaulted it, he took it, and slew all the males therein, and received the spoils thereof, and burnt it with fire.	Тоді повернув він у Масфу й обложив і взяв її, вибив усю чоловічу стать у ній, узяв здобич її і спалив її вогнем;
36	36
From thence went he, and took Casphon, Maged, Bosor, and the other cities of the country of Galaad.	вирушивши звідти, він узяв Хасфон, Макед, Восор та інші міста галаадські.
37	37
After these things gathered Timotheus another host, and encamped against Raphon beyond the brook.	Після цих подій Тимофій зібрав інше військо і розташувався станом перед Рафоном по той бік потоку.
38	38
So Judas sent men to espy the host, who brought him word, saying, All the heathen that be round about us are assembled unto them, even a very great host.	І послав Іуда оглянути військо, й оголосили йому і сказали: зібралися до них усі навколишні язичники — сила численна,
39	39
He hath also hired the Arabians to help them, and they have pitched their tents beyond the brook, ready to come and fight against thee. Upon this Judas went to meet them.	і вони найняли на допомогу собі аравитян і розташувалися станом за потоком, будучи готові йти проти тебе війною. І пішов Іуда назустріч їм.
40	40
Then Timotheus said unto the captains of his host, When Judas and his host come near the brook, if he pass over first unto us, we shall not be able to withstand him; for he will mightily prevail against us:	Тоді Тимофій сказав своїм воєначальникам, коли Іуда і військо його наближалися до потоку води: якщо він перейде до нас раніше, то ми не в силах будемо устояти проти нього, бо він переможе нас.
41	41
but if he be afraid, and camp beyond the river, we shall go over unto him, and prevail against him.	Якщо ж він убоїться і розташується станом по той бік потоку, то ми перейдемо до нього і переможемо його.
42	42
Now when Judas came near the brook, he caused the scribes of the people to remain by the brook: unto whom he gave commandment, saying, Suffer no man to remain in the camp, but let all come to the battle.	Як тільки підійшов Іуда до потоку води, то поставив при потоці народних писарів і наказав їм, сказавши: не залишайте жодної людини у стані, але нехай усі йдуть на битву.
43	43
So he went first over unto them, and all the people after him: then all the heathen, being discomfited before him, cast away their weapons, and fled unto the temple that was at Carnaim.	І переправився до них перший і весь народ за ним. І знищені були перед лицем його всі язичники, і кинули зброю свою, і втекли у капище, яке було у Карнаїні.
44	44
But they took the city, and burned the temple with all that were therein. Thus was Carnaim subdued, neither could they stand any longer before Judas.	Тоді взяли вони це місто і спалили вогнем капище з усіма, що знаходилися у ньому; і переможений був Карнаїн, і не міг більше протистояти Іуді.
45	45
Then Judas gathered together all the Israelites that were in the country of Galaad, from the least unto the greatest, even their wives, and their children, and their stuff, a very great host, to the end they might come into the land of Judea.	І зібрав Іуда всіх ізраїльтян, що знаходилися у Галааді, від малого до великого, і дружин їхніх, і дітей їхніх, і майно, дуже велике ополчення, щоб іти у землю Юдейську.
46	46
Now when they came unto Ephron (this was a great city in the way as they should go, very well fortified) they could not turn from it, either on the right hand or the left, but must needs pass through the midst of it.	І дійшли вони до Ефрона. Це було велике місто, дуже укріплене, на шляху; неможливо було ухилитися від нього ні праворуч, ні ліворуч; потрібно було пройти через нього,
47	47
Then they of the city shut them out, and stopped up the gates with stones.	а жителі замкнулися у ньому і ворота завалили каменями.
48	48
Whereupon Judas sent unto them in peaceable manner, saying, Let us pass through your land to go into our own country, and none shall do you any hurt; we will only pass through on foot: howbeit they would not open unto him.	Іуда послав до них з мирною пропозицією: ми пройдемо через землю вашу, щоб іти нам у землю нашу, і ніхто не скривдить вас, тільки ногами нашими пройдемо. Але вони не захотіли відчинити йому.
49	49
Wherefore Judas commanded a proclamation to be made throughout the host, that every man should pitch his tent in the place where he was.	Тоді Іуда наказав оголосити в ополченні, щоб кожен озброївся на своєму місці;
50	50
So the soldiers pitched, and assaulted the city all that day and all that night, till at the length the city was delivered into his hands:	і озброїлися воїни й облягали місто весь той день і всю ніч, і здалося місто у руки його.
51	51
who then slew all the males with the edge of the sword, and rased the city, and took the spoils thereof, and passed through the city over them that were slain.	І вибив він усю чоловічу стать вістрям меча і до основ зруйнував місто, й узяв здобич його, і пройшов через місто по вбитих.
52	52
After this went they over Jordan into the great plain before Bethsan.	І переправилися через Йордан на велику рівнину навпроти Вефсана.
53	53
And Judas gathered together those that came behind, and exhorted the people all the way through, till they came into the land of Judea.	І збирав Іуда тих, що залишилися, і підбадьорював народ упродовж усього шляху, доки не прийшли у землю Юдейську.
54	54
So they went up to mount Sion with joy and gladness, where they offered burnt offerings, because not one of them was slain until they had returned in peace.	І зійшли на гору Сион з веселощами і радістю і принесли всепалення, тому що ніхто не упав з них до самого повернення у мирі.
55	55
Now what time as Judas and Jonathan were in the land of Galaad, and Simon his brother in Galilee before Ptolemais,	У ті дні, коли Іуда та Іонафан знаходилися у Галааді, а Симон, брат його, — у Галилеї перед Птолемаїдою,
56	56
Joseph the son of Zacharias, and Azarias, captains of the garrisons, heard of the valiant acts and warlike deeds which they had done.	почули Йосиф, син Захарії, та Азарій, воєначальники, про славні воїнські подвиги, звершені ними,
57	57
Wherefore they said, Let us also get us a name, and go fight against the heathen that are round about us.	і сказали: зробимо і ми собі ім’я; підемо воювати з язичниками, які оточують нас.
58	58
So when they had given charge unto the garrison that was with them, they went toward Jamnia.	Так оголосили вони війську, яке було при них, і пішли на Іамнію.
59	59
Then came Gorgias and his men out of the city to fight against them.	І вийшов Горгій з міста і воїни його назустріч їм на битву.
60	60
And so it was, that Joseph and Azarias were put to flight, and pursued unto the borders of Judea: and there were slain that day of the people of Israel about two thousand men.	І, кинувшись навтіки, Йосиф та Азарія були переслідувані до меж Юдеї; і впало у цей день з народу ізраїльського до двох тисяч чоловіків.
61	61
Thus was there a great overthrow among the children of Israel, because they were not obedient unto Judas and his brethren, but thought to do some valiant act.	І було велике сум’яття у народі ізраїльському, тому що не послухалися Іуди і братів його, мріючи показати хоробрість,
62	62
Moreover these men came not of the seed of those, by whose hand deliverance was given unto Israel.	тоді як вони не були від сімені тих мужів, руці яких надано спасіння Ізраїля.
63	63
Howbeit the man Judas and his brethren were greatly renowned in the sight of all Israel, and of all the heathen, wheresoever their name was heard of:	Але муж Іуда і брати його дуже прославилися перед усім Ізраїлем і перед усіма народами, де тільки чути було ім’я їх, —
64	64
insomuch as the people assembled unto them with joyful acclamations.	і збиралися до них ті, що прийшли привітати.
65	65
Afterward went Judas forth with his brethren, and fought against the children of Esau in the land toward the south, where he smote Hebron, and the towns thereof, and pulled down the fortress of it, and burned the towers thereof round about.	Після того вийшли Іуда і брати його і воювали проти синів Ісава у землі, яка лежить на південь, і уразив Хеврон і селища його, і зруйнував укріплення його, і спалив вежі його навколо нього,
66	66
From thence he removed to go into the land of the Philistines, and passed through Samaria.	і піднявся, щоб іти у землю іноплемінників, і пройшов Самарію.
67	67
At that time certain priests, desirous to shew their valour, were slain in battle, for that they went out to fight unadvisedly.	У той час упали у битві священики, які бажали прославитися хоробрістю і безрозсудно вийшли на війну.
68	68
So Judas turned to Azotus in the land of the Philistines, and when he had pulled down their altars, and burned their carved images with fire, and spoiled their cities, he returned into the land of Judea.	І повернув Іуда на Азот, землю іноплемінників, зруйнував жертовники їхні, спалив вогнем різьблені зображення богів їхніх, узяв здобич міст і повернувся у землю Юдейську.
Chapter 6	Глава 6

1	1
About that time king Antiochus travelling through the high countries heard say, that Elymais in the country of Persia was a city greatly renowned for riches, silver, and gold;	Тим часом цар Антиох, проходячи верхні області, почув, що є у Персії місто Елимаїс, який славиться багатством, сріблом і золотом,
2	2
and that there was in it a very rich temple, wherein were coverings of gold, and breastplates, and shields, which Alexander, son of Philip, the Macedonian king, who reigned first among the Grecians, had left there:	і в ньому — храм, дуже багатий, і є там золоті покрови, броня і зброя, які залишив там Олександр, син Филипа, цар Македонський, — перший, який став царем над еллінами.
3	3
wherefore he came and sought to take the city, and to spoil it; but he was not able, because they of the city, having had warning thereof,	І він прийшов і намагався взяти це місто і пограбувати його, але не міг, тому що намір його став відомим жителям міста.
4	4
rose up against him in battle: so he fled, and departed thence with great heaviness, and returned to Babylon.	Вони піднялися проти нього війною, і він кинувся навтіки і пішов звідти з великою скорботою, щоб вирушити у Вавилон.
5	5
Moreover there came one who brought him tidings into Persia, that the armies, which went against the land of Judea, were put to flight:	Тоді прийшов хтось до нього у Персію зі звісткою, що ополчення, які ходили у землю Іуди, втікають,
6	6
and that Lysias, who went forth first with a great power, was driven away of the Jews; and that they were made strong by the armour, and power, and store of spoils, which they had gotten of the armies, whom they had destroyed:	що Лісій ходив із сильним військом попереду всіх, але був уражений юдеями, і вони підсилилися і зброєю, і військом, і багатою здобиччю, яку взяли від уражених ними військ,
7	7
also that they had pulled down the abomination, which he had set up upon the altar in Jerusalem, and that they had compassed about the sanctuary with high walls, as before, and his city Bethsura.	і що вони зруйнували мерзоти, які він спорудив над жертовником у Єрусалимі, а святилище, як і раніше, обнесли високими стінами, також і Вефсуру, місто його.
8	8
Now when the king heard these words, he was astonished and sore moved: whereupon he laid him down upon his bed, and fell sick for grief, because it had not befallen him as he looked for.	Коли цар почув слова ці, сильно злякався і стривожився, упав на постіль і занеміг від суму, що не збулося так, як він бажав.
9	9
And there he continued many days: for his grief was ever more and more, and he made account that he should die.	І багато днів пробув він там, тому що відновлювався у ньому сильний сум; він думав, що помирає.
10	10
Wherefore he called for all his friends, and said unto them, The sleep is gone from mine eyes, and my heart faileth for very care.	І скликав він усіх друзів своїх і сказав їм: відійшов сон від очей моїх, і я занеміг серцем від суму.
11	11
And I thought with myself, Into what tribulation am I come, and how great a flood of misery is it wherein now I am! for I was bountiful and beloved in my power.	І сказав я у серці своєму: до якої скорботи дійшов я і до якого великого знічення, в якому знаходжуся тепер! А був я корисним і любленим у володінні моєму.
12	12
But now I remember the evils that I did at Jerusalem, and that I took all the vessels of gold and silver that were therein, and sent to destroy the inhabitants of Judea without a cause.	Тепер же я згадую про ті злодіяння, які я звершив у Єрусалимі, і як узяв усі золоті і срібні сосуди, які знаходилися у ньому, і посилав знищувати тих, що живуть в Юдеї, даремно.
13	13
I perceive therefore that for this cause these troubles are come upon me, and, behold, I perish through great grief in a strange land.	Тепер я знаю, що за це спіткали мене ці біди, — і ось, я гину від великого суму у чужій землі.
14	14
Then called he for Philip, one of his friends, whom he made ruler over all his realm.	І прикликав він Филипа, одного з друзів своїх, і поставив його правителем над усім царством своїм;
15	15
And gave him the crown, and his robe, and his signet, to the end he should bring up his son Antiochus, and nourish him up for the kingdom.	і дав йому вінець і царський одяг свій і перстень, щоб він керував Антиохом, сином його, і виховував його для царювання.
16	16
So king Antiochus died there in the hundred forty and ninth year.	І помер цар Антиох у сто сорок дев’ятому році.
17	17
Now when Lysias knew that the king was dead, he set up Antiochus his son, whom he had brought up being young, to reign in his stead, and his name he called Eupator.	Коли Лісій дізнався, що цар помер, то поставив замість нього на царство сина його, Антиоха, якого виховував у юності його, і назвав його ім’ям Евпатора.
18	18
About this time they that were in the tower shut up the Israelites round about the sanctuary, and sought always their hurt, and the strengthening of the heathen.	Тим часом ті, що знаходились у фортеці, тіснили Ізраїля навколо святилища і завжди намагалися чинити йому зло, а язичникам служити опорою;
19	19
Wherefore Judas, purposing to destroy them, called all the people together to besiege them.	тоді Іуда вирішив вигнати їх і скликав весь народ, щоб обложити їх.
20	20
So they came together, and besieged them in the hundred and fiftieth year, and he made mounts for shot against them, and other engines.	Усі зібралися й обложили їх у сто п’ятдесятому році, і спорудив він проти них стрілометальні знаряддя і машини.
21	21
Howbeit certain of them that were besieged got forth, unto whom some ungodly men of Israel joined themselves:	Але деякі з обложених вийшли, і до них пристали деякі з нечестивих ізраїльтян;
22	22
and they went unto the king, and said, How long will it be ere thou execute judgment, and avenge our brethren?	і пішли вони до царя і сказали: доки ти не вчиниш суду і не помстишся за братів наших?
23	23
We have been willing to serve thy father, and to do as he would have us, and to obey his commandments;	Ми погодилися служити батькові твоєму і ходити за заповідями його і додержуватися повелінь його;
24	24
for which cause they of our nation besiege the tower, and are alienated from us: moreover as many of us as they could light on they slew, and spoiled our inheritance.	а сини народу нашого обложили укріплення і за те цураються нас, і кого з нас знаходять, умертвляють і майно наше розграбовують,
25	25
Neither have they stretched out their hand against us only, but also against all their borders.	і не на нас тільки простягли вони руку, але і на всі наділи наші.
26	26
And, behold, this day are they besieging the tower at Jerusalem, to take it: the sanctuary also and Bethsura have they fortified.	І ось, тепер обложили вони укріплення у Єрусалимі, щоб оволодіти ним, а святилище і Вефсуру зміцнили.
27	27
Wherefore if thou dost not prevent them quickly, they will do greater things than these, neither shalt thou be able to rule them.	Якщо ти не поспішиш випередити їх, то вони зроблять більше цього, і тоді ти не в силах будеш утримати їх.
28	28
Now when the king heard this, he was angry, and gathered together all his friends, and the captains of his army, and those that had charge of the horse.	Почувши це, цар розгнівався і зібрав усіх друзів своїх і начальників війська свого і начальників кінноти;
29	29
There came also unto him from other kingdoms, and from isles of the sea, bands of hired soldiers.	прийшли до нього і з інших царств і з морських островів війська наймані,
30	30
So that the number of his army was an hundred thousand footmen, and twenty thousand horsemen, and two and thirty elephants exercised in battle.	так що кількість військ його була: сто тисяч піших, двадцять тисяч вершників і тридцять два слони, привчених до війни.
31	31
These went through Idumea, and pitched against Bethsura, which they assaulted many days, making engines; but they of Bethsura came out, and burned them with fire, and fought valiantly.	І пройшли вони через Ідумею і розташувалися станом навпроти Вефсури, і воювали багато днів і спорудили машини; але ті зробили вилазку і спалили їх вогнем і билися мужньо.
32	32
Upon this Judas removed from the tower, and pitched in Bethzacharias, over against the king's camp.	Після цього Іуда відступив від фортеці і розташувався станом у Вефсахарі навпроти стану царського.
33	33
Then the king rising very early marched fiercely with his host toward Bethzacharias, where his armies made them ready to battle, and sounded the trumpets.	Цар же, вставши рано-вранці, поспішно вирушив з військом своїм по дорозі до Вефсахари, і приготувалися війська до битви і засурмили трубами.
34	34
And to the end they might provoke the elephants to fight, they shewed them the blood of grapes and mulberries.	Слонам показували кров винограду і шовковичних ягід, щоб збудити їх до битви,
35	35
Moreover they divided the beasts among the armies, and for every elephant they appointed a thousand men, armed with coats of mail, and with helmets of brass on their heads; and beside this, for every beast were ordained five hundred horsemen of the best.	і розділили цих тварин на загони і приставили до кожного слона по тисячі мужів у залізних кольчугах і з мідними шоломами на головах, зверх того по п’ятсот добірних вершників призначено було до кожного слона.
36	36
These were ready at every occasion: wheresoever the beast was, and whithersoever the beast went, they went also, neither departed they from him.	Вони ставали завчасно там, де був слон, і куди він ішов, ішли і вони разом, не відстаючи від нього.
37	37
And upon the beasts were there strong towers of wood, which covered every one of them, and were girt fast unto them with devices: there were also upon every one two and thirty strong men, that fought upon them, beside the Indian that ruled him.	Притому на них були міцні дерев’яні вежі, які покривали кожного слона, укріплені на них помочами, і в кожній з них по тридцять два сильних мужа, які воювали на них, і при слоні індієць його.
38	38
As for the remnant of the horsemen, they set them on this side and that side at the two parts of the host, giving them signs what to do, and being harnessed all over amidst the ranks.	Інших же вершників розставили тут і там — на двох боках ополчення, щоб подавати знаки і підкріплювати у тісних місцях.
39	39
Now when the sun shone upon the shields of gold and brass, the mountains glistered therewith, and shined like lamps of fire.	Коли сонце блиснуло на золотих і мідних щитах, то заблищали від них гори і світилися, як вогненні світильники.
40	40
So part of the king's army being spread upon the high mountains, and part on the valleys below, they marched on safely and in order.	Одна частина царського війська була розтягнута по високих горах, а інші — по низинних місцях; і йшли вони твердо і струнко.
41	41
Wherefore all that heard the noise of their multitude, and the marching of the company, and the rattling of the harness, were moved: for the army was very great and mighty.	І знітилися всі, які чули шум безлічі їх і ходу такого полчища і стукіт зброї, бо військо було дуже велике і сильне.
42	42
Then Judas and his host drew near, and entered into battle, and there were slain of the king's army six hundred men.	І вступив Іуда і військо його у битву, — й упали з ополчення царського шістсот мужів.
43	43
Eleazar also, surnamed Savaran, perceiving that one of the beasts, armed with royal harness, was higher than all the rest, and supposing that the king was upon him,	Тоді Єлеазар, син Саварана, побачив, що один зі слонів покритий бронею царською і перевершував усіх, і здавалося, що на ньому був цар, —
44	44
put himself in jeopardy, to the end he might deliver his people, and get him a perpetual name:	і він віддав себе, щоб врятувати народ свій і придбати собі вічне ім’я;
45	45
wherefore he ran upon him courageously through the midst of the battle, slaying on the right hand and on the left, so that they were divided from him on both sides.	і сміливо побіг до нього на середину загону, вражаючи праворуч і ліворуч, і розступалися від нього і в той, і в інший бік;
46	46
Which done, he crept under the elephant, and thrust him under, and slew him: whereupon the elephant fell down upon him, and there he died.	і підбіг він під того слона, ліг під нього й убив його, й упав на нього слон на землю, і він помер там.
47	47
Howbeit the rest of the Jews seeing the strength of the king, and the violence of his forces, turned away from them.	Але, побачивши силу царського ополчення і стрімкість військ, юдеї ухилилися від них.
48	48
Then the king's army went up to Jerusalem to meet them, and the king pitched his tents against Judea, and against mount Sion.	Царські ж війська пішли проти них на Єрусалим: цар направив війська на Юдею і на гору Сион.
49	49
But with them that were in Bethsura he made peace: for they came out of the city, because they had no victuals there to endure the siege, it being a year of rest to the land.	І уклав він мир з тими, що були у Вефсурі, які вийшли з міста, бо не було у них продовольства, щоб триматися у ньому в облозі, тому що був суботній рік на землі.
50	50
So the king took Bethsura, and set a garrison there to keep it.	Й оволодів цар Вефсурою і залишив у ній сторожу, щоб стерегти її.
51	51
As for the sanctuary, he besieged it many days: and set there artillery with engines and instruments to cast fire and stones, and pieces to cast darts and slings.	Потім багато днів облягав святилище, і поставив там стрілометальні знаряддя і машини, і вогнеметальні, і каменеметальні і списометальні, щоб кидати стріли і каміння.
52	52
Whereupon they also made engines against their engines, and held them battle a long season.	Але й юдеї спорудили машини проти їхніх машин і воювали багато днів;
53	53
Yet at the last, their vessels being without victuals, (for that it was the seventh year, and they in Judea, that were delivered from the Gentiles, had eaten up the residue of the store;)	продовольчих же припасів бракувало у сховищах, тому що був сьомий рік, і ті, що шукали в Юдеї безпеки від язичників, спожили залишки запасів;
54	54
there were but a few left in the sanctuary, because the famine did so prevail against them, that they were fain to disperse themselves, every man to his own place.	і залишилося при святилищі небагато мужів, бо здолав їх голод, і розійшлися кожен у своє місце.
55	55
At that time Lysias heard say, that Philip, whom Antiochus the king, whiles he lived, had appointed to bring up his son Antiochus, that he might be king,	Почув Лісій, що Филип, якому цар Антиох ще за життя доручив виховувати сина свого, Антиоха, для царювання,
56	56
was returned out of Persia and Media, and the king's host also that went with him, and that he sought to take unto him the ruling of affairs.	повернувся з Персії і Мідії і з ним — війська, що ходили з царем, і що він домагається прийняти на себе діла царства.
57	57
Wherefore he went in all haste, and said to the king and the captains of the host and the company, We decay daily, and our victuals are but small, and the place we lay siege unto is strong, and the affairs of the kingdom lie upon us:	Тому поспішно пішов і сказав цареві, начальникам війська і вельможам: ми щодня терпимо нестачу і продовольства у нас мало, а місце, що обложене нами, — міцне, тим часом лежить на нас піклування про царство.
58	58
now therefore let us be friends with these men, and make peace with them, and with all their nation;	Отже, подамо правицю цим людям і укладемо з ними мир і з усім народом їхнім,
59	59
and covenant with them, that they shall live after their laws, as they did before: for they are therefore displeased, and have done all these things, because we abolished their laws.	і дозволимо їм жити за законами їхніми, як колись; бо за свої закони, які ми скасували, вони роздратувалися і зробили все це.
60	60
So the king and the princes were content: wherefore he sent unto them to make peace; and they accepted thereof.	І угодне було це слово царю і начальникам, — і послав він до них, щоб укласти мир, що вони і прийняли;
61	61
Also the king and the princes made an oath unto them: whereupon they went out of the strong hold.	і клявся їм цар і начальники. Після цього вони вийшли з укріплення.
62	62
Then the king entered into mount Sion: but when he saw the strength of the place, he brake his oath that he had made, and gave commandment to pull down the wall round about.	І зійшов цар на гору Сион і, оглянувши укріплені місця, зневажив клятву, якою клявся, і повелів зруйнувати стіни навкруги.
63	63
Afterward departed he in all haste, and returned unto Antiochia, where he found Philip to be master of the city: so he fought against him, and took the city by force.	Потім поспішно вирушив і, повернувшись в Антиохію, він побачив, що Филип володіє містом, вступив з ним у битву і силою взяв місто.
Chapter 7	Глава 7

1	1
In the hundred and one and fiftieth year Demetrius the son of Seleucus departed from Rome, and came up with a few men unto a city of the sea coast, and reigned there.	У сто п’ятдесят першому році вийшов з Рима Димитрій, син Селевка, і з небагатьма людьми ввійшов в одне приморське місто і там став царем.
2	2
And as he entered into the palace of his ancestors, so it was, that his forces had taken Antiochus and Lysias, to bring them unto him.	Коли ж він входив у царський дім батьків своїх, військо схопило Антиоха і Лісія, щоб привести їх до нього.
3	3
Wherefore, when he knew it, he said, Let me not see their faces.	Це стало відомо йому, і він сказав: не показуйте мені облич їхніх.
4	4
So his host slew them. Now when Demetrius was set upon the throne of his kingdom,	Тоді воїни вбили їх, і сів Димитрій на престолі царства свого.
5	5
there came unto him all the wicked and ungodly men of Israel, having Alcimus, who was desirous to be high priest, for their captain:	І прийшли до нього всі мужі беззаконні і нечестиві з ізраїльтян, і Алким був на чолі їх, домагаючись священства;
6	6
and they accused the people to the king, saying, Judas and his brethren have slain all thy friends, and driven us out of our own land.	і звинувачували вони перед царем народ, говорячи: погубив Іуда і брати його друзів твоїх, і нас вигнали з землі нашої.
7	7
Now therefore send some man whom thou trustest, and let him go and see what havock he hath made among us, and in the king's land, and let him punish them with all them that aid them.	Отже, пошли тепер мужа, якому ти довіряєш; нехай він піде і побачить усе руйнування, яке вони заподіяли нам і країні царя, і нехай покарає їх і всіх, хто допомагає їм.
8	8
Then the king chose Bacchides, a friend of the king, who ruled beyond the river, and was a great man in the kingdom, and faithful to the king.	Цар обрав Вакхида з друзів царських, який керував по той бік ріки, був великий у царстві і вірний цареві,
9	9
And him he sent with that wicked Alcimus, whom he made high priest, and commanded that he should take vengeance of the children of Israel.	і послав його і нечестивого Алкима, надавши йому священство, і повелів йому вчинити помсту синам Ізраїля.
10	10
So they departed, and came with a great power into the land of Juda, where they sent messengers to Judas and his brethren with peaceable words deceitfully.	Вони вирушили і прийшли у землю Юдейську з великим військом; і він послав до Іуди і братів його послів з мирною, але підступною пропозицією.
11	11
But they gave no heed to their words; for they saw that they were come with great power.	Але вони не повірили словам їхнім, тому що бачили, що вони прийшли з великим військом.
12	12
Then did there assemble unto Alcimus and Bacchides a company of scribes, to require justice.	До Алкима ж і Вакхида зійшлося зібрання книжників шукати справедливости.
13	13
Now the Assideans were the first among the children of Israel that sought peace of them:	Перші з синів Ізраїлевих були асидеї; вони шукали у них миру,
14	14
for said they, One that is a priest of the seed of Aaron is come with this army, and he will do us no wrong.	бо говорили: священик від племені Аарона прийшов разом з військом і не скривдить нас.
15	15
So he spake unto them peaceably, and sware unto them, saying, We will procure the harm neither of you nor your friends.	І він говорив з ними мирно і клявся їм, і сказав: ми не зробимо зла вам і друзям вашим.
16	16
Whereupon they believed him: howbeit he took of them threescore men, and slew them in one day, according to the words which he wrote,	І вони повірили йому, а він, захопивши з них шістдесят чоловіків, умертвив їх в один день, як сказано у Писанні:
17	17
The flesh of thy saints have they cast out, and their blood have they shed round about Jerusalem, and there was none to bury them.	«тіла святих Твоїх і кров їх пролили навколо Єрусалима, і нíкому було поховати їх».
18	18
Wherefore the fear and dread of them fell upon all the people, who said, There is neither truth nor righteousness in them; for they have broken the covenant and oath that they made.	І напав від них страх і жах на весь народ, і говорили: немає у них істини і правди, бо вони порушили постанову і клятву, якою клялися.
19	19
After this removed Bacchides from Jerusalem, and pitched his tents in Bezeth, where he sent and took many of the men that had forsaken him, and certain of the people also, and when he had slain them, he cast them into the great pit.	Тоді Вакхид відступив від Єрусалима і розташувався станом при Визефі, і, пославши, упіймав багатьох мужів, які втікали від нього, і декого з народу, заколов і кинув їх у глибокий колодязь.
20	20
Then committed he the country to Alcimus, and left with him a power to aid him: so Bacchides went to the king.	Потім, доручивши країну Алкиму і залишивши з ним військо на допомогу йому, Вакхид вирушив до царя.
21	21
But Alcimus contended for the high priesthood.	Алким же домагався первосвященства.
22	22
And unto him resorted all such as troubled the people, who, after they had gotten the land of Juda into their power, did much hurt in Israel.	І зібралися до нього всі, хто підбурював народ свій, і оволоділи землею Юдейською і зробили велику поразку в Ізраїлі.
23	23
Now when Judas saw all the mischief that Alcimus and his company had done among the Israelites, even above the heathen,	І побачив Іуда все зло, яке заподіяв Алким зі своїми спільниками синам Ізраїлевим, — більше, ніж язичники;
24	24
he went out into all the coasts of Judea round about, and took vengeance of them that had revolted from him, so that they durst no more go forth into the country.	і, обійшовши всі межі Юдеї, вчинив помсту відступникам, — і вони перестали входити у цю країну.
25	25
On the other side, when Alcimus saw that Judas and his company had gotten the upper hand, and knew that he was not able to abide their force, he went again to the king, and said evil things against them.	Коли ж Алким побачив, що Іуда і ті, що знаходилися з ним, підсилилися, і зрозумів, що не може протистояти їм, повернувся до царя і жорстоко звинувачував їх.
26	26
Then the king sent Nicanor, one of his honourable princes, a man that bare deadly hate unto Israel, with commandment to destroy the people.	Тоді цар послав Никанора, одного зі славних вождів своїх, ненависника і ворога Ізраїля, і наказав йому знищити цей народ.
27	27
So Nicanor came to Jerusalem with a great force: and sent unto Judas and his brethren deceitfully with friendly words, saying,	Никанор, прийшовши в Єрусалим з великим військом, послав до Іуди і братів його підступно зі словами мирними:
28	28
Let there be no battle between me and you; I will come with a few men, that I may see you in peace.	нехай не буде війни між мною і вами; я ввійду з небагатьма людьми, щоб бачити лиця ваші у мирі.
29	29
He came therefore to Judas, and they saluted one another peaceably. Howbeit the enemies were prepared to take away Judas by violence.	І прийшов він до Іуди, і вітали вони один одного мирно; а тим часом воїни були готові схопити Іуду.
30	30
Which thing after it was known to Judas, to wit, that he came unto him with deceit, he was sore afraid of him, and would see his face no more.	Іуді стало відомо, що він прийшов до нього з підступом, тому він убоявся його і не хотів більше бачити лиця його.
31	31
Nicanor also, when he saw that his counsel was discovered, went out to fight against Judas beside Capharsalama:	Коли Никанор довідався, що намір його відкрився, виступив проти Іуди на битву біля Хафарсалами.
32	32
and there were slain of Nicanor's side about five thousand men, and the rest fled into the city of David.	І впало з тих, що були з Никанором, близько п’яти тисяч мужів, а інші втекли у місто Давидове.
33	33
After this went Nicanor up to mount Sion, and there came out of the sanctuary certain of the priests and certain of the elders of the people, to salute him peaceably, and to shew him the burnt sacrifice that was offered for the king.	Після того Никанор зійшов на гору Сион; і вийшли зі святилища деякі зі священиків і старійшин народу, щоб мирно вітати його і показати йому всепалення, що приноситься за царя.
34	34
But he mocked them, and laughed at them, and abused them shamefully, and spake proudly,	Але він осміяв їх, наглумився з них й осквернив їх, і говорив зарозуміло,
35	35
and sware in his wrath, saying, Unless Judas and his host be now delivered into my hands, if ever I come again in safety, I will burn up this house: and with that he went out in a great rage.	і, поклявшися, з гнівом сказав: якщо не відданий буде нині Іуда і військо його в мої руки, то, коли повернуся благополучно, спалю дім цей. І пішов з великим гнівом.
36	36
Then the priests entered in, and stood before the altar and the temple, weeping, and saying,	А священики ввійшли і стали перед лицем жертовника і храму, заплакали і сказали:
37	37
Thou, O Lord, didst choose this house to be called by thy name, and to be a house of prayer and petition for thy people:	Ти, Господи, обрав дім цей, щоб на ньому нарікалось ім’я Твоє, і щоб він був домом молитви і моління для народу Твого.
38	38
be avenged of this man and his host, and let them fall by the sword: remember their blasphemies, and suffer them not to continue any longer.	Зроби помсту чоловікові цьому і війську його, і нехай упадуть вони від меча; згадай злохуління їхні і не дай їм залишатися надалі.
39	39
So Nicanor went out of Jerusalem, and pitched his tents in Bethhoron, where a host out of Syria met him.	І вийшов Никанор з Єрусалима і розташувався станом біля Вефорона, і пристало до нього тут військо сирійське.
40	40
But Judas pitched in Adasa with three thousand men, and there he prayed, saying,	А Іуда з трьома тисячами мужів розташувався станом біля Адаси; і помолився Іуда, і сказав:
41	41
O Lord, when they that were sent from the king of the Assyrians blasphemed, thine angel went out and smote an hundred fourscore and five thousand of them.	Господи! коли послані царя Ассирійського вимовляли злохуління, то прийшов ангел Твій і уразив з них сто вісімдесят п’ять тисяч.
42	42
Even so destroy thou this host before us this day, that the rest may know that he hath spoken blasphemously against thy sanctuary, and judge thou him according to his wickedness.	Так знищи нині перед нами це полчище, нехай пізнають інші, що вони промовляли хулу на святині Твої, і суди їх за злобою їхньою.
43	43
So the thirteenth day of the month Adar the hosts joined battle: but Nicanor's host was discomfited, and he himself was first slain in the battle.	І вступили війська у битву в тринадцятий день місяця Адара, і розбите було військо Никанора, і він першим упав у битві.
44	44
Now when Nicanor's host saw that he was slain, they cast away their weapons, and fled.	Коли ж воїни його побачили, що Никанор упав, то, покидавши зброю свою, кинулися навтіки.
45	45
Then they pursued after them a day's journey, from Adasa unto Gazera, sounding an alarm after them with their trumpets.	І переслідували їх ізраїльтяни цілий день, від Адаса до самої Газири, і сурмили вслід їм вістовими трубами.
46	46
Whereupon they came forth out of all the towns of Judea round about, and closed them in; so that they, turning back upon them that pursued them, were all slain with the sword, and not one of them was left.	І виходили з усіх навколишніх селищ юдейських і оточували їх, — і вони, обертаючись до тих, що переслідували їх, усі упали від меча, і жодного не залишилося з них.
47	47
Afterwards they took the spoils, and the prey, and smote off Nicanor's head, and his right hand, which he stretched out so proudly, and brought them away, and hanged them up toward Jerusalem.	І взяли юдеї здобич їхню і награбоване ними, і відрубали голову Никанора і праву руку його, яку він простягав гордовито, і принесли і повісили перед Єрусалимом.
48	48
For this cause the people rejoiced greatly, and kept that day as a day of great gladness.	Народ дуже радів і провів той день, як день великих веселощів;
49	49
Moreover they ordained to keep yearly this day, being the thirteenth of Adar.	і встановили щорічно святкувати цей день тринадцятого числа Адара.
50	50
Thus the land of Juda was in rest a little while.	І заспокоїлася земля Юдейська на якийсь час.
Chapter 8	Глава 8

1	1
Now Judas had heard of the fame of the Romans, that they were mighty and valiant men, and such as would lovingly accept all that joined themselves unto them, and make a league of amity with all that came unto them;	Іуда почув про славу римлян, що вони могутні і сильні і прихильно приймають усіх, хто звертається до них, і хто б не приходив до них, з усіма укладали вони дружбу.
2	2
and that they were men of great valour. It was told him also of their wars and noble acts which they had done among the Galatians, and how they had conquered them, and brought them under tribute;	А що вони могутні і сильні, — розповідали йому про війни їхні, про мужні подвиги, які вони показали над галатами, як вони підкорили їх і зробили данниками;
3	3
and what they had done in the country of Spain, for the winning of the mines of the silver and gold which is there;	також про те, що зробили вони у країні Іспанській, щоб оволодіти срібними і золотими рудниками, які знаходяться там,
4	4
and that by their policy and patience they had conquered all the place, though it were very far from them; and the kings also that came against them from the uttermost part of the earth, till they had discomfited them, and given them a great overthrow, so that the rest did give them tribute every year:	і своєю розсудливістю і твердістю оволоділи всім краєм, хоч той край дуже далеко відлежав від них, також і про царів, які виступали проти них від кінців землі, і вони знищили їх і уразили великою поразкою, а інші платять їм щорічно данину;
5	5
Beside this, how they had discomfited in battle Philip, and Perseus, king of the Citims, with others that lifted up themselves against them, and had overcome them:	вони також розбили на війні і підкорили собі Филипа і Персея, царя Китійського, й інших, що повстали проти них,
6	6
how also Antiochus the great king of Asia, that came against them in battle, having an hundred and twenty elephants, with horsemen, and chariots, and a very great army, was discomfited by them;	і Антиоха, великого царя Азії, який вийшов проти них на війну зі ста двадцятьма слонами, і з кіннотою, і колісницями, і дуже численним військом і був розбитий ними;
7	7
and how they took him alive, and covenanted that he and such as reigned after him should pay a great tribute, and give hostages, and that which was agreed upon,	вони взяли його живого і змусили платити їм велику данину, — як його, так і наступних після нього царів, — дати заручників і допустити розділ,
8	8
and the country of India, and Media, and Lydia, and of the goodliest countries, which they took of him, and gave to king Eumenes.	а країну Індійську і Мідію, і Лідію й інші з кращих областей його, узявши від нього, віддали цареві Євменію;
9	9
Moreover how the Grecians had determined to come and destroy them;	і про те, як елліни намірилися прийти і знищити їх,
10	10
and that they, having knowledge thereof, sent against them a certain captain, and fighting with them slew many of them, and carried away captives their wives and their children, and spoiled them, and took possession of their lands, and pulled down their strong holds, and brought them to be their servants unto this day.	але цей намір зробився їм відомим, і вони послали проти них одного воєначальника і воювали проти них, — і багато з них упало уражених, і взяли у полон дружин їхніх і дітей їхніх і пограбували їх, і оволоділи їхньою землею, і зруйнували фортеці їхні, і поневолили їх до цього дня;
11	11
It was told him besides, how they destroyed and brought under their dominion all other kingdoms and isles that at any time resisted them;	й інші царства й острови, які будь-коли повставали проти них, вони руйнували і поневолювали.
12	12
but with their friends and such as relied upon them they kept amity: and that they had conquered kingdoms both far and nigh, insomuch as all that heard of their name were afraid of them:	А з друзями своїми і з тими, що довіряли їм, вони зберігали дружбу; й оволоділи царствами ближніми і дальніми, і всі, які чули ім’я їхнє, боялися їх.
13	13
also that, whom they would help to a kingdom, those reign; and whom again they would, they displace: finally, that they were greatly exalted:	Якщо захочуть кому допомогти і кого поставлять царем, ті царюють, і кого хочуть, змінюють, і вони дуже піднеслися;
14	14
yet for all this none of them wore a crown, or was clothed in purple, to be magnified thereby:	але, попри все те, ніхто з них не покладав на себе вінця і не одягався у порфиру, щоб величатися нею.
15	15
moreover how they had made for themselves a senate house, wherein three hundred and twenty men sat in council daily, consulting alway for the people, to the end they might be well ordered:	Вони склали у себе раду, і постійно щодня триста двадцять чоловік радяться в усьому, що стосується народу і благоустрою його;
16	16
and that they committed their government to one man every year, who ruled over all their country, and that all were obedient to that one, and that there was neither envy nor emulation among them.	і кожного року одній людині довіряють вони начальство над собою і володарювання над усією землею їхньою, і всі слухають одного, і не буває ні заздрости, ні ревнощів між ними.
17	17
In consideration of these things, Judas chose Eupolemus the son of John, the son of Accos, and Jason the son of Eleazar, and sent them to Rome, to make a league of amity and confederacy with them,	Тоді обрав Іуда Евполема, сина Іоанового, сина Аккосового, й Іасона, сина Єлеазарового, і послав їх у Рим, щоб укласти з ними дружбу і союз,
18	18
and to intreat them that they would take the yoke from them; for they saw that the kingdom of the Grecians did oppress Israel with servitude.	і щоб вони зняли з них ярмо, бо вони бачать, що Еллінське царство хоче поневолити Ізраїля.
19	19
They went therefore to Rome, which was a very great journey, and came into the senate, where they spake and said,	Отже, вони вирушили у Рим, хоч шлях був дуже довгий, і ввійшли у зібрання ради і, приступивши, сказали:
20	20
Judas Maccabeus with his brethren, and the people of the Jews, have sent us unto you, to make a confederacy and peace with you, and that we might be registered your confederates and friends.	Іуда Маккавей і брати його і весь народ юдейський послали нас до вас, щоб укласти з вами союз і мир, і щоб ви вписали нас у число соратників і друзів ваших.
21	21
So that matter pleased the Romans well.	І угодне було це слово перед ними.
22	22
And this is the copy of the epistle which the senate wrote back again in tables of brass, and sent to Jerusalem, that there they might have by them a memorial of peace and confederacy:	І ось список того послання, яке написали вони у відповідь на мідних дошках і послали в Єрусалим, щоб воно служило для них там пам’ятником миру і союзу:
23	23
Good success be to the Romans, and to the people of the Jews, by sea and by land for ever: the sword also and enemy be far from them.	«благо нехай буде римлянам і народу юдейському на морі й на суші на віки, і меч і ворог нехай будуть далеко від них!
24	24
If there come first any war upon the Romans or any of their confederates throughout all their dominion,	Якщо ж настане війна раніше у римлян або у всіх союзників їхніх у всьому володінні їхньому,
25	25
the people of the Jews shall help them, as the time shall be appointed, with all their heart:	то народ юдейський повинен зробити їм усім серцем допомогу у війні, як вимагатиме того час;
26	26
neither shall they give any thing unto them that make war upon them, or aid them with victuals, weapons, money, or ships, as it hath seemed good unto the Romans: but they shall keep their covenants without taking any thing therefore.	і тим, що воюють, вони не будуть ні давати, ні постачати ні хліба, ні зброї, ні грошей, ні кораблів, бо так угодно римлянам; вони повинні виконувати обов’язок свій, нічого не одержуючи.
27	27
In the same manner also, if war come first upon the nation of the Jews, the Romans shall help them with all their heart, according as the time shall be appointed them:	Точно так само, якщо раніше трапиться війна у народу юдейського, римляни від душі будуть допомагати їм у війні, як вимагатиме того час,
28	28
neither shall victuals be given to them that take part against them, or weapons, or money, or ships, as it hath seemed good to the Romans; but they shall keep their covenants, and that without deceit.	і тим, що допомагають у війні, не будуть давати ні хліба, ні зброї, ні грошей, ні кораблів: так угодно Риму; вони повинні виконувати свої обов’язки — і без обману».
29	29
According to these articles did the Romans make a covenant with the people of the Jews.	На таких умовах уклали римляни союз з народом юдейським.
30	30
Howbeit if hereafter the one party or the other shall think meet to add or diminish any thing, they may do it at their pleasures, and whatsoever they shall add or take away shall be ratified.	Якщо ж після цих умов ті й другі захочуть що-небудь додати або зменшити, нехай зроблять це за їх загальним бажанням, і те, що вони додадуть або зменшать, буде мати силу.
31	31
And as touching the evils that king Demetrius doeth to the Jews, we have written unto him, saying, Wherefore hast thou made thy yoke heavy upon our friends and confederates the Jews?	А про те зло, яке робить юдеям цар Димитрій, ми написали йому так: «для чого ти наклав тяжке твоє ярмо на друзів наших і союзників — юдеїв?
32	32
If therefore they complain any more against thee, we will do them justice, and fight with thee by sea and by land.	Якщо вони ще звернуться до нас зі скаргою на тебе, то ми виявимо до них справедливість і будемо воювати проти тебе на морі і на суші».
Chapter 9	Глава 9

1	1
Furthermore when Demetrius heard that Nicanor and his host were slain in battle, he sent Bacchides and Alcimus into the land of Judea the second time, and with them the chief strength of his host:	Коли Димитрій почув, що Никанор і воїни його впали у битві, послав Вакхида й Алкима вдруге у землю Юдейську і праве крило з ними.
2	2
who went forth by the way that leadeth to Galgala, and pitched their tents before Masaloth, which is in Arbela, and after they had won it, they slew much people.	І вирушили вони по дорозі у Галгали і розташувалися станом біля Месалофа, що в Арвилах, і, оволодівши ним, погубили безліч людей.
3	3
Also the first month of the hundred fifty and second year they encamped before Jerusalem:	У першому місяці сто п’ятдесят другого року розташувалися вони станом біля Єрусалима,
4	4
from whence they removed, and went to Berea, with twenty thousand footmen and two thousand horsemen.	але знялися і пішли до Вереї з двадцятьма тисячами мужів і двома тисячами кінноти.
5	5
Now Judas had pitched his tents at Eleasa, and three thousand chosen men with him:	А Іуда розташувався станом біля Елеаса, і три тисячі обраних мужів з ним.
6	6
who seeing the multitude of the other army to be so great, were sore afraid; whereupon many conveyed themselves out of the host, insomuch as there abode of them no more but eight hundred men.	Але, побачивши безліч війська, яке воно численне, вони дуже настрашилися, і багато хто зі стану його розбігся, і залишилося у них не більше восьмисот мужів.
7	7
When Judas therefore saw that his host slipt away, and that the battle pressed upon him, he was sore troubled in mind, and much distressed, for that he had no time to gather them together.	Коли побачив Іуда, що розбіглося ополчення його, а війна тривожила його, він засмутився серцем, тому що не мав часу зібрати їх.
8	8
Nevertheless unto them that remained he said, Let us arise and go up against our enemies, if peradventure we may be able to fight with them.	Він засмутився і сказав тим, що залишилися: встаньмо і ходімо на супротивників наших; можливо, ми в силах будемо воювати з ними.
9	9
But they dehorted him, saying, We shall never be able: let us now rather save our lives, and hereafter we will return with our brethren, and fight against them: for we are but few.	Але вони відхиляли його і говорили: ми не в силах, але будемо тепер рятувати життя наше, і потім повернемося з братами нашими і тоді будемо воювати проти них, а тепер нас мало.
10	10
Then Judas said, God forbid that I should do this thing, and flee away from them: if our time be come, let us die manfully for our brethren, and let us not stain our honour.	Але Іуда сказав: ні, нехай не буде цього зі мною, щоб бігти від них; а якщо прийшла година наша, то помремо мужньо за братів наших і не залишимо дорікання на славу нашу.
11	11
With that the host of Bacchides removed out of their tents, and stood over against them, their horsemen being divided into two troops, and their slingers and archers going before the host, and they that marched in the foreward were all mighty men.	І рушило військо зі стану і стало проти них; і розділилася кіннота на дві частини, а попереду війська йшли пращники і стрільці і всі сильні передові воїни.
12	12
As for Bacchides, he was in the right wing: so the host drew near on the two parts, and sounded their trumpets.	Вакхид же знаходився на правому крилі, і наближалися загони з обох боків і сурмили трубами.
13	13
They also of Judas' side, even they sounded their trumpets also, so that the earth shook at the noise of the armies, and the battle continued from morning till night.	Засурмили трубами і ті, що були з Іудою, і заколивалася земля від шуму військ, і була завзята битва від ранку до вечора.
14	14
Now when Judas perceived that Bacchides and the strength of his army were on the right side, he took with him all the hardy men,	Коли побачив Іуда, що Вакхид і найміцніша частина його війська знаходяться на правому боці, то зібралися до нього всі хоробрі серцем, —
15	15
who discomfited the right wing, and pursued them unto the mount Azotus.	і розбили вони праве крило, і вони переслідували їх до гори Азоту.
16	16
But when they of the left wing saw that they of the right wing were discomfited, they followed upon Judas and those that were with him hard at the heels from behind:	Коли ті, що знаходилися на лівому крилі, побачили, що праве крило розбите, то повернули слідом за Іудою і тими, що були з ним, з тилу.
17	17
whereupon there was a sore battle, insomuch as many were slain on both parts.	І битва була жорстока, і багато впало уражених з того й іншого боку,
18	18
Judas also was killed, and the remnant fled.	впав і Іуда, а інші кинулися навтіки.
19	19
Then Jonathan and Simon took Judas their brother, and buried him in the sepulchre of his fathers in Modin.	І взяли Іонафан і Симон Іуду, брата свого, і поховали його у гробі батьків його у Модині.
20	20
Moreover they bewailed him, and all Israel made great lamentation for him, and mourned many days, saying,	Й оплакували його і ридали за ним сильно всі ізраїльтяни, і сумували багато днів і говорили:
21	21
How is the valiant man fallen, that delivered Israel!	як упав сильний, який спасав Ізраїля?
22	22
As for the other things concerning Judas and his wars, and the noble acts which he did, and his greatness, they are not written, for they were very many.	Інші ж діла Іуди і битви і мужні подвиги, які звершив він, і велич його не описані, бо їх було дуже багато.
23	23
Now after the death of Judas the wicked began to put forth their heads in all the coasts of Israel, and there arose up all such as wrought iniquity.	Після смерти ж Іуди в усіх краях ізраїльських з’явилися люди беззаконні, і піднялися всі чинителі неправди.
24	24
In those days also was there a very great famine, by reason whereof the country revolted, and went with them.	У ті самі дні був дуже сильний голод, і країна пристала до них.
25	25
Then Bacchides chose the wicked men, and made them lords of the country.	І обрав Вакхид нечестивих мужів і поставив їх начальниками країни.
26	26
And they made enquiry and search for Judas' friends, and brought them unto Bacchides, who took vengeance of them, and used them despitefully.	Вони розвідували і розшукували друзів Іуди і приводили їх до Вакхида, а він мстився їм і знущався з них.
27	27
So was there a great affliction in Israel, the like whereof was not since the time that a prophet was not seen among them.	І була велика скорбота в Ізраїлі, якої не бувало з того дня, як не стало у них пророка.
28	28
For this cause all Judas' friends came together, and said unto Jonathan,	Тоді зібралися всі друзі Іуди і сказали Іонафану:
29	29
Since thy brother Judas died, we have no man like him to go forth against our enemies, and Bacchides, and against them of our nation that are adversaries to us.	відтоді, як помер брат твій Іуда, немає подібного до нього мужа, щоб виступити проти ворогів і Вакхида і проти ненависників нашого народу.
30	30
Now therefore we have chosen thee this day to be our prince and captain in his stead, that thou mayest fight our battles.	Отже, тепер ми тебе обрали — бути нам замість нього начальником і вождем, щоб вести війну нашу.
31	31
Upon this Jonathan took the governance upon him at that time, and rose up instead of his brother Judas.	І прийняв Іонафан у той час провід і став на місце Іуди, брата свого.
32	32
But when Bacchides gat knowledge thereof, he sought for to slay him.	І дізнався про те Вакхид і шукав убити його.
33	33
Then Jonathan, and Simon his brother, and all that were with him, perceiving that, fled into the wilderness of Thecoe, and pitched their tents by the water of the pool Asphar.	Про це довідалися Іонафан і Симон, брат його, і всі, що були з ним, і втекли у пустелю Фекоє і розташувалися станом біля вод озера Асфар.
34	34
Which when Bacchides understood, he came near to Jordan with all his host upon the sabbath day.	Вакхид, довідавшись про те у день суботній, переправився сам і все військо його за Йордан.
35	35
Now Jonathan had sent his brother John, a captain of the people, to pray his friends the Nabathites, that they might leave with them their carriage, which was much.	А Іонафан відправив брата свого — проводиря народу — і просив друзів своїх, наватеїв, щоб скласти у них великий запас свій.
36	36
But the children of Jambri came out of Medaba, and took John, and all that he had, and went their way with it.	Але вийшли з Мидави сини Іамврі і схопили Іоана і все, що він мав, і пішли.
37	37
After this came word to Jonathan and Simon his brother, that the children of Jambri made a great marriage, and were bringing the bride from Nadabatha with a great train, as being the daughter of one of the great princes of Chanaan.	Після цих подій сказали Іонафану і Симону, братові його, що сини Іамврі урочисто справляють знатний шлюб і проводжають з Надавафа з великою пишнотою наречену, дочку одного зі знатних вельмож хананейських.
38	38
Therefore they remembered John their brother, and went up, and hid themselves under the covert of the mountain:	Тоді згадали вони про Іоана, брата свого, і вийшли, і сховалися під покровом гори.
39	39
where they lifted up their eyes, and looked, and, behold, there was much ado and great carriage: and the bridegroom came forth, and his friends and brethren, to meet them with drums, and instruments of music, and many weapons.	Звівши очі свої, вони побачили: ось виклики і велике придане; назустріч вийшов наречений і друзі його і брати його з тимпанами і музикою і з численною зброєю.
40	40
Then Jonathan and they that were with him rose up against them from the place where they lay in ambush, and made a slaughter of them in such sort, as many fell down dead, and the remnant fled into the mountain, and they took all their spoils.	Тоді ті, що були з Іонафаном, піднялися на них із засідки і побили їх, і багато впало уражених, а інші втекли на гору; й узяли вони всю здобич їхню.
41	41
Thus was the marriage turned into mourning, and the noise of their melody into lamentation.	І обернулося шлюбне торжество на сум, і звук музики їх — на плач.
42	42
So when they had avenged fully the blood of their brother, they turned again to the marsh of Jordan.	Так помстилися вони за кров брата свого і повернулися до болотистого місця біля Йордану.
43	43
Now when Bacchides heard hereof, he came on the sabbath day unto the banks of Jordan with a great power.	І почув про це Вакхид — і в день суботній прийшов до берегів Йордану з великим військом.
44	44
Then Jonathan said to his company, Let us go up now and fight for our lives, for it standeth not with us to day, as in time past:	Тоді сказав Іонафан тим, що були з ним: встаньмо тепер і будемо битися за життя наше, бо нині — не те, що вчора і третього дня.
45	45
for, behold, the battle is before us and behind us, and the water of Jordan on this side and that side, the marsh likewise and wood, neither is there place for us to turn aside.	Ось, ворог і попереду нас і позаду нас, вода Йордану з того і з іншого боку, і болото і ліс, і немає місця, куди ухилитися.
46	46
Wherefore cry ye now unto heaven, that ye may be delivered from the hand of your enemies.	Отже, тепер взивайте до неба, щоб визволитися вам від руки ворогів ваших.
47	47
With that they joined battle, and Jonathan stretched forth his hand to smite Bacchides, but he turned back from him.	І почалася битва. І простяг Іонафан руку свою, щоб уразити Вакхида, але той ухилився від нього назад.
48	48
Then Jonathan and they that were with him leapt into Jordan, and swam over unto the farther bank: howbeit the other passed not over Jordan unto them.	І кинувся Іонафан і ті, що були з ним, у Йордан і перепливли на другий берег, а ті не перейшли за ними Йордану.
49	49
So there were slain of Bacchides' side that day about a thousand men.	Й упало у Вакхида у той день до тисячі мужів.
50	50
Afterward returned Bacchides to Jerusalem, and repaired the strong cities in Judea; the fort in Jericho, and Emmaus, and Bethhoron, and Bethel, and Thamnatha, Pharathoni, and Taphon, these did he strengthen with high walls, with gates, and with bars.	І повернувся він у Єрусалим і побудував у Юдеї міцні міста: фортецю в Єрихоні, й Еммаум і Вефорон, і Вефиль і Фамнафу у Фарафоні, і Тефон з високими стінами, воротами і запорами,
51	51
And in them he set a garrison, that they might work malice upon Israel.	і поставив у них сторо́жу, щоб вороже діяти проти Ізраїля.
52	52
He fortified also the city Bethsura, and Gazara, and the tower, and put forces in them, and provision of victuals.	Зміцнив також місто у Вефсурі й Газару і фортецю і залишив у них військо з продовольчими запасами,
53	53
Besides, he took the chief men's sons in the country for hostages, and put them into the tower at Jerusalem to be kept.	і взяв у заручники синів вождів країни і помістив їх у Єрусалимській фортеці під вартою.
54	54
Moreover in the hundred fifty and third year, in the second month, Alcimus commanded that the wall of the inner court of the sanctuary should be pulled down; he pulled down also the works of the prophets.	У сто п’ятдесят третьому році, у другому місяці, Алким звелів зруйнувати стіну внутрішнього двору храму і зруйнувати діло пророків, і вже почав руйнування.
55	55
And as he began to pull down, even at that time was Alcimus plagued, and his enterprizes hindered: for his mouth was stopped, and he was taken with a palsy, so that he could no more speak any thing, nor give order concerning his house.	Але у той самий час Алким уражений був ударом, і зупинилися наміри його; вуста його зімкнулися, він онімів і не міг більше вимовити жодного слова і заповідати про дім свій.
56	56
So Alcimus died at that time with great torment.	І помер Алким у той же час у тяжких муках.
57	57
Now when Bacchides saw that Alcimus was dead, he returned to the king: whereupon the land of Juda was in rest two years.	Коли Вакхид довідався, що Алким помер, повернувся до царя; і земля Юдейська два роки залишалася у спокої.
58	58
Then all the ungodly men held a council, saying, Behold, Jonathan and his company are at ease, and dwell without care: now therefore we will bring Bacchides hither, who shall take them all in one night.	Тоді всі беззаконники радились і говорили: ось, Іонафан і ті, що знаходяться з ним, живуть безпечно у спокої; приведемо тепер Вакхида, і він схопить усіх їх в одну ніч.
59	59
So they went and consulted with him.	Пішли і запропонували йому таку пораду.
60	60
Then removed he, and came with a great host, and sent letters privily to his adherents in Judea, that they should take Jonathan and those that were with him: howbeit they could not, because their counsel was known unto them.	Він зважився йти з великим військом і послав таємно листи всім союзникам своїм, які знаходилися в Юдеї, щоб вони схопили Іонафана і тих, що знаходяться з ним, але вони не могли, тому що задум їхній став відомим їм.
61	61
Wherefore they took of the men of the country, that were authors of that mischief, about fifty persons, and slew them.	І впіймали вони з мужів країни винуватців цього лиходійства до п’ятдесяти чоловік і убили їх.
62	62
Afterward Jonathan, and Simon, and they that were with him, got them away to Bethbasi, which is in the wilderness, and they repaired the decays thereof, and made it strong.	Після цього відійшли Іонафан і Симон і ті, що були з ними, у Вефвасі, що в пустелі, і відбудували зруйноване там і укріпили місто.
63	63
Which thing when Bacchides knew, he gathered together all his host, and sent word to them that were of Judea.	Довідавшись про це, Вакхид зібрав усе військо своє, сповістивши і тих, які знаходилися в Юдеї,
64	64
Then went he and laid siege against Bethbasi; and they fought against it a long season, and made engines of war.	прийшов і обложив Вефвасі, і воював проти нього багато днів і спорудив машини.
65	65
But Jonathan left his brother Simon in the city, and went forth himself into the country, and with a certain number went he forth.	Іонафан же залишив у місті Симона, брата свого, а сам вийшов у країну і вийшов з невеликою кількістю,
66	66
And he smote Odonarres and his brethren, and the children of Phasiron in their tent.	й уразив Одоааррина і братів його і синів Фасирона у наметах їхніх і почав уражати і наступати із силою.
67	67
And when he began to smite them, and came up with his forces, Simon and his company went out of the city, and burned up the engines of war,	Тоді і Симон і ті, що були з ним, виступили з міста і спалили машини,
68	68
and fought against Bacchides, who was discomfited by them, and they afflicted him sore: for his counsel and travail was in vain.	і воювали проти Вакхида, і він був розбитий ними; цим вони сильно засмутили його, тому що задум його і похід залишилися марними.
69	69
Wherefore he was very wroth at the wicked men that gave him counsel to come into the country, insomuch as he slew many of them, and purposed to return into his own country.	Сильно розгнівався він на мужів беззаконних, які порадили йому йти в цю країну, і багатьох з них умертвив, і вирішив повернутися у землю свою.
70	70
Whereof when Jonathan had knowledge, he sent ambassadors unto him, to the end he should make peace with him, and deliver them the prisoners.	Довідавшись про це, Іонафан послав до нього старійшин, щоб укласти з ним мир і щоб він віддав полонених.
71	71
Which thing he accepted, and did according to his demands, and sware unto him that he would never do him harm all the days of his life.	Він прийняв це і зробив за словами його, і поклявся не робити йому ніякого зла в усі дні життя свого
72	72
When therefore he had restored unto him the prisoners that he had taken aforetime out of the land of Judea, he returned and went his way into his own land, neither came he any more into their borders.	і віддав йому полонених, яких раніше взяв у полон у землі Юдейській, і повернувся у землю свою і не приходив більше у межі їхні.
73	73
Thus the sword ceased from Israel: but Jonathan dwelt at Machmas, and began to govern the people; and he destroyed the ungodly men out of Israel.	І вгамувався меч в Ізраїлі, й оселився Іонафан у Махмасі; і почав Іонафан судити народ і знищив нечестивих із середовища Ізраїля.
Chapter 10	Глава 10

1	1
In the hundred and sixtieth year Alexander, the son of Antiochus surnamed Epiphanes, went up and took Ptolemais: for the people had received him, by means whereof he reigned there.	У сто шістдесятому році виступив Олександр, син Антиоха Єпифана, й оволодів Птолемаїдою: і прийняли його, і він став царювати там.
2	2
Now when king Demetrius heard thereof, he gathered together an exceeding great host, and went forth against him to fight.	Коли почув про це цар Димитрій, зібрав дуже численне військо і вирушив проти нього на війну.
3	3
Moreover Demetrius sent letters unto Jonathan with loving words, so as he magnified him.	І послав Димитрій лист Іонафану з мирною пропозицією, ніби бажаючи звеличити його,
4	4
For said he, Let us first make peace with him, before he join with Alexander against us:	бо говорив: попередимо укласти з ним мир, перш ніж він укладе з Олександром проти нас:
5	5
else he will remember all the evils that we have done against him, and against his brethren and his people.	тоді він пригадає все зло, яке ми зробили проти нього і братів його і народу його.
6	6
Wherefore he gave him authority to gather together an host, and to provide weapons, that he might aid him in battle: he commanded also that the hostages that were in the tower should be delivered him.	І він дав йому владу набирати військо і готувати зброю, щоб бути союзником його, і повелів віддати йому заручників, які знаходилися у фортеці.
7	7
Then came Jonathan to Jerusalem, and read the letters in the audience of all the people, and of them that were in the tower:	Іонафан прийшов у Єрусалим і прочитав листи вголос усьому народу і тим, що були у фортеці;
8	8
who were sore afraid, when they heard that the king had given him authority to gather together an host.	і убоялись усі великим страхом, почувши, що цар дав йому владу набирати військо;
9	9
Whereupon they of the tower delivered their hostages unto Jonathan, and he delivered them unto their parents.	а ті, що були у фортеці, видали Іонафану заручників, і він повернув їх батькам їхнім.
10	10
This done, Jonathan settled himself in Jerusalem, and began to build and repair the city.	І жив Іонафан у Єрусалимі; і почав будувати і відновлювати місто,
11	11
And he commanded the workmen to build the walls and the mount Sion round about with square stones for fortification; and they did so.	і сказав виконавцям робіт, щоб вони будували стіни і навколо гори Сион для міцности з чотирикутних каменів, — і робили так.
12	12
Then the strangers, that were in the fortresses which Bacchides had built, fled away;	Тоді іноплемінники, які були у фортецях, побудованих Вакхидом, утекли:
13	13
insomuch as every man left his place, and went into his own country.	кожен залишив своє місце і пішов у свою землю.
14	14
Only at Bethsura certain of those that had forsaken the law and the commandments remained still: for it was their place of refuge.	Тільки у Вефсурі залишилися деякі з тих, які залишили закон і заповіді, бо це місце служило для них притулком.
15	15
Now when king Alexander had heard what promises Demetrius had sent unto Jonathan: when also it was told him of the battles and noble acts which he and his brethren had done, and of the pains that they had endured,	І почув цар Олександр про ті обіцянки, які Димитрій послав Іонафану, і розповіли йому про битви і хоробрі подвиги, які звершили Іонафан і брати його, і про труднощі, які перенесли вони.
16	16
he said, Shall we find such another man? now therefore we will make him our friend and confederate.	Тоді він сказав: чи знайдемо ми ще такого чоловіка, як цей? Зробимо ж його нашим другом і союзником.
17	17
Upon this he wrote a letter, and sent it unto him, according to these words, saying,	І написав і послав йому лист у таких словах:
18	18
King Alexander to his brother Jonathan sendeth greeting:	«Цар Олександр братові Іонафану — радуватися.
19	19
We have heard of thee, that thou art a man of great power, and meet to be our friend.	Почули ми про тебе, що ти — муж, міцний силою і гідний бути нашим другом.
20	20
Wherefore now this day we ordain thee to be the high priest of thy nation, and to be called the king's friend; (and therewithal he sent him a purple robe and a crown of gold:) and require thee to take our part, and keep friendship with us.	Отже, ми поставляємо тебе нині первосвящеником народу твого; і ти будеш називатися другом царя (він послав йому порфиру і золотий вінець), і будеш тримати нашу сторону і зберігати дружбу з нами».
21	21
So in the seventh month of the hundred and sixtieth year, at the feast of the tabernacles, Jonathan put on the holy robe, and gathered together forces, and provided much armour.	І вдягнувся Іонафан у священний одяг у сьомому місяці сто шістдесятого року у свято кущів, і зібрав військо і заготував безліч зброї.
22	22
Whereof when Demetrius heard, he was very sorry, and said,	І почув про це Димитрій і засмутився, і сказав:
23	23
What have we done, that Alexander hath prevented us in making amity with the Jews to strengthen himself?	що це ми зробили, що Олександр випередив нас укласти дружбу з юдеями для підкріплення себе?
24	24
I also will write unto them words of encouragement, and promise them dignities and gifts, that I may have their aid.	Напишу і я їм слова вітання, похвали і обіцянок, щоб були вони на допомогу мені.
25	25
He sent unto them therefore to this effect: King Demetrius unto the people of the Jews sendeth greeting:	І послав їм лист у таких словах: «Цар Димитрій народу юдейському — радуватися.
26	26
Whereas ye have kept covenants with us, and continued in our friendship, not joining yourselves with our enemies, we have heard hereof, and are glad.	Чули ми і раділи, що ви зберігаєте договори наші, перебуваєте у дружбі з нами і не схиляєтеся до ворогів наших.
27	27
Wherefore now continue ye still to be faithful unto us, and we will well recompense you for the things ye do in our behalf,	Продовжуйте і нині зберігати вірність нам, — і ми віддамо вам добром за те, що ви робите для нас:
28	28
and will grant you many immunities, and give you rewards.	зробимо вам багато поступок і дамо вам дари.
29	29
And now do I free you, and for your sake I release all the Jews, from tributes, and from the customs of salt, and from crown taxes,	Нині ж дозволяю вам і звільняю всіх юдеїв від податей і мита з соли і з вінців;
30	30
and from that which appertaineth unto me to receive for the third part of the seed, and the half of the fruit of the trees, I release it from this day forth, so that they shall not be taken of the land of Juda, nor of the three governments which are added thereunto out of the country of Samaria and Galilee, from this day forth for evermore.	і за третю частину насіння і половинну частину плодів з дерев, які належать мені, віднині і надалі я відміняю брати з землі Юдейської і з трьох областей, приєднаних до неї від Самарії і Галилеї, від нинішнього дня і на вічні часи.
31	31
Let Jerusalem also be holy and free, with the borders thereof, both from tenths and tributes.	І Єрусалим нехай буде священним і вільним, і краї його, десятини і прибутки його.
32	32
And as for the tower which is at Jerusalem, I yield up my authority over it, and give it to the high priest, that he may set in it such men as he shall choose to keep it.	Надаю і владу над фортецею Єрусалимською і надаю право первосвященикові поставити у ній людей, яких він сам обере, для охорони її;
33	33
Moreover I freely set at liberty every one of the Jews, that were carried captives out of the land of Juda into any part of my kingdom, and I will that all my officers remit the tributes even of their cattle.	і всяку людину з юдеїв, узяту в полон із землі Юдейської, в усьому царстві моєму відпускаю на волю задарма: нехай усі будуть вільні від повинностей за себе і за худобу свою.
34	34
Furthermore I will that all the feasts, and sabbaths, and new moons, and solemn days, and the three days before the feast, and the three days after the feast, shall be all days of immunity and freedom for all the Jews in my realm.	Усі свята і суботи і новомісяччя, і дні встановлені — три дні перед святом і три дні після свята, — усі ці дні нехай будуть днями пільги і волі всім юдеям, які знаходяться у моєму царстві.
35	35
Also no man shall have authority to meddle with them, or to molest any of them in any matter.	Ніхто не буде мати права пригноблювати й обтяжувати кого-небудь з них ні в якій справі.
36	36
I will further, that there be enrolled among the king's forces about thirty thousand men of the Jews, unto whom pay shall be given, as belongeth to all the king's forces.	І нехай з юдеїв записуються у царські війська до тридцяти тисяч чоловік, — і їм буде даватися платня нарівні з усіма військами царськими.
37	37
And of them some shall be placed in the king's strong holds, of whom also some shall be set over the affairs of the kingdom, which are of trust: and I will that their overseers and governors be of themselves, and that they live after their own laws, even as the king hath commanded in the land of Judea.	І з них нехай поставляються начальниками над великими фортецями царськими, з них же нехай поставляються і над справами царства, що вимагають вірности, і їх приставники і начальники нехай будуть з них же, і нехай вони живуть за своїми законами, як повелів цар у землі Юдейській.
38	38
And concerning the three governments that are added to Judea from the country of Samaria, let them be joined with Judea, that they may be reckoned to be under one, nor bound to obey other authority than the high priest's.	І три області, приєднані до Юдеї від країни Самарійської, нехай залишаться приєднаними до Юдеї, щоб вважатися і бути їм однією і не підлягати іншій владі, крім влади первосвященика.
39	39
As for Ptolemais, and the land pertaining thereto, I give it as a free gift to the sanctuary at Jerusalem for the necessary expences of the sanctuary.	Птолемаїду з округом її я віддаю у дар святилищу в Єрусалимі на витрати, потрібні для святилища;
40	40
Moreover I give every year fifteen thousand shekels of silver out of the king's accounts from the places appertaining.	я ж даю щорічно п’ятнадцять тисяч сиклів срібла з царських зборів з належних місць.
41	41
And all the overplus, which the officers paid not in as in former time, from henceforth shall be given toward the works of the temple.	І все інше, чого не віддали ті, що завідують зборами, як у попередні роки, віднині будуть віддавати на роботи храму.
42	42
And beside this, the five thousand shekels of silver, which they took from the uses of the temple out of the accounts year by year, even those things shall be released, because they appertain to the priests that minister.	Понад те п’ять тисяч сиклів срібла, які брали від прибутків святилища з щорічного збору, і ті уступаються, як такі, що належать священикам, які служать.
43	43
And whosoever they be that flee unto the temple at Jerusalem, or be within the liberties thereof, being indebted unto the king, or for any other matter, let them be at liberty, and all that they have in my realm.	І всі, які втечуть у храм Єрусалимський і в усі межі його з причини повинностей царських і всіх інших, нехай будуть вільні з усім, що належить їм у царстві моєму.
44	44
For the building also and repairing of the works of the sanctuary, expences shall be given out of the king's accounts.	І на спорудження й оновлення святилища кошти будуть видаватися зі зборів царських.
45	45
Yea, and for the building of the walls of Jerusalem, and the fortifying thereof round about, expences shall be given out of the king's accounts, as also for the building of the walls in Judea.	І на побудову стін Єрусалима й укріплення їх навколо — кошти будуть видаватися з прибутків царських, а також — на побудову стін у Юдеї».
46	46
Now when Jonathan and the people heard these words, they gave no credit unto them, nor received them, because they remembered the great evil that he had done in Israel; for he had afflicted them very sore.	Іонафан і народ, вислухавши ці слова, не повірили їм і не прийняли їх, бо згадали про ті великі біди, які наніс Димитрій ізраїльтянам, жорстоко пригнобивши їх,
47	47
But with Alexander they were well pleased, because he was the first that entreated of true peace with them, and they were confederate with him always.	і віддали перевагу союзу з Олександром, бо він перший зробив їм мирні пропозиції, — і допомагали йому у війнах в усі дні.
48	48
Then gathered king Alexander great forces, and camped over against Demetrius.	Цар Олександр зібрав велике військо й ополчився проти Димитрія.
49	49
And after the two kings had joined battle, Demetrius' host fled: but Alexander followed after him, and prevailed against them.	І вступили два царі у битву, і військо Димитрія кинулося навтіки; Олександр переслідував його, і переміг,
50	50
And he continued the battle very sore until the sun went down: and that day was Demetrius slain.	і дуже наполегливо продовжував битву до самого заходження сонця, — і впав Димитрій у цей день.
51	51
Afterward Alexander sent ambassadors to Ptolemee king of Egypt with a message to this effect:	Після того Олександр відправив послів до Птоломея, царя Єгипетського, з такими словами:
52	52
Forasmuch as I am come again to my realm, and am set in the throne of my progenitors, and have gotten the dominion, and overthrown Demetrius, and recovered our country;	«я повернувся у землю царства мого і сів на престолі батьків моїх, прийняв верховну владу, розбив Димитрія і став володарем країни нашої.
53	53
for after I had joined battle with him, both he and his host was discomfited by us, so that we sit in the throne of his kingdom:	Я вступив з ним у битву, і він розбитий нами і військо його, і сіли ми на престолі царства його.
54	54
now therefore let us make a league of amity together, and give me now thy daughter to wife: and I will be thy son in law, and will give both thee and her gifts according to thy dignity.	Отже, укладімо тепер дружбу між нами, і ти дай мені дочку твою за дружину, і буду я тобі зятем і дам тобі і їй дари, гідні тебе».
55	55
Then Ptolemee the king gave answer, saying, Happy be the day wherein thou didst return into the land of thy fathers, and satest in the throne of their kingdom.	І відповідав цар Птоломей так: «щасливий день, в який ти повернувся у землю батьків твоїх і сів на престолі царства їх.
56	56
And now will I do to thee, as thou hast written: meet me therefore at Ptolemais, that we may see one another; for I will marry my daughter to thee according to thy desire.	Нині я виконаю для тебе те, про що ти писав, тільки ти вийди до мене у Птолемаїду, щоб нам бачити один одного, і я поріднюся з тобою, як ти сказав».
57	57
So Ptolemee went out of Egypt with his daughter Cleopatra, and they came unto Ptolemais in the hundred threescore and second year:	І вирушив Птоломей з Єгипту сам і Клеопатра, дочка його, і прибули у Птолемаїду в сто шістдесят другому році.
58	58
where king Alexander meeting him, he gave unto him his daughter Cleopatra, and celebrated her marriage at Ptolemais with great glory, as the manner of kings is.	Цар Олександр зустрів його, і він видав за нього Клеопатру, дочку свою, і влаштував шлюб її у Птолемаїді, як личить царям, з великою пишнотою.
59	59
Now king Alexander had written unto Jonathan, that he should come and meet him.	Писав також цар Олександр Іонафану, щоб він вийшов до нього назустріч.
60	60
Who thereupon went honourably to Ptolemais, where he met the two kings, and gave them and their friends silver and gold, and many presents, and found favour in their sight.	І вирушив Іонафан у Птолемаїду з пишністю, — і відрекомендувався обом царям і обдарував їх і наближених до них сріблом і золотом і багатьма дарами, і придбав благовоління їх.
61	61
At that time certain pestilent fellows of Israel, men of a wicked life, assembled themselves against him, to accuse him: but the king would not hear them.	І зібралися проти нього мужі зловредні із середовища Ізраїля, мужі беззаконні, щоб обмовити його; але цар не послухав їх.
62	62
Yea more than that, the king commanded to take off his garments, and clothe him in purple: and they did so.	І повелів цар зняти з Іонафана одяг його і одягти його у порфиру, — і зробили так.
63	63
Also he made him sit by himself, and said unto his princes, Go with him into the midst of the city, and make proclamation, that no man complain against him of any matter, and that no man trouble him for any manner of cause.	І посадив його цар із собою і сказав своїм правителям: вийдіть з ним на середину міста і проголосіть, щоб ніхто не смів обмовляти його ні в якій справі і (*щоб) ніхто не турбував його ніякою справою.
64	64
Now when his accusers saw that he was honoured according to the proclamation, and clothed in purple, they fled all away.	Коли обмовники побачили славу його, як він був проголошуваний і як убраний у порфиру, всі розбіглися.
65	65
So the king honoured him, and wrote him among his chief friends, and made him a duke, and partaker of his dominion.	Так прославив його цар і вписав його у число перших друзів, і призначив його воєначальником і обласним правителем.
66	66
Afterward Jonathan returned to Jerusalem with peace and gladness.	І повернувся Іонафан у Єрусалим з миром і радістю.
67	67
Furthermore in the hundred threescore and fifth year came Demetrius son of Demetrius out of Crete into the land of his fathers:	Але у сто шістдесят п’ятому році прийшов із Криту Димитрій, син Димитрія, у землю батьків своїх.
68	68
whereof when king Alexander heard tell, he was right sorry, and returned into Antioch.	Почувши про це, цар Олександр дуже засмутився і повернувся в Антиохію.
69	69
Then Demetrius made Apollonius the governor of Celosyria his general, who gathered together a great host, and camped in Jamnia, and sent unto Jonathan the high priest, saying,	І поставив Димитрій воєначальником Аполлонія, правителя Келе-Сирії,– і він зібрав велике військо і розташувався станом біля Іамнії і послав до первосвященика Іонафана сказати:
70	70
Thou alone liftest up thyself against us, and I am laughed to scorn for thy sake, and reproached: and why dost thou vaunt thy power against us in the mountains?	ти тільки один підносишся над нами, я ж був підданий осміянню і посоромленню через тебе. Навіщо ти протистоїш нам у горах?
71	71
Now therefore, if thou trustest in thine own strength, come down to us into the plain field, and there let us try the matter together: for with me is the power of the cities.	Якщо ти надієшся на твої військові сили, то зійди до нас на рівнину, і там ми поміряємося, бо зі мною військо міст.
72	72
Ask and learn who I am, and the rest that take our part, and they shall tell thee that thy foot is not able to stand before our face; for thy fathers have been twice put to flight in their own land.	Запитай і дізнайся, хто я та інші, що допомагають нам, і скажуть тобі: неможливо вам устояти перед лицем нашим, бо двічі втікали батьки твої у землі своїй.
73	73
Wherefore now thou shalt not be able to abide the horsemen and so great a power in the plain, where is neither stone nor flint, nor place to flee unto.	І нині ти не можеш устояти проти такої кінноти і такого війська на рівнині, де немає ні каменів, ні ущелин, ні місця для захисту.
74	74
So when Jonathan heard these words of Apollonius, he was moved in his mind, and choosing ten thousand men he went out of Jerusalem, where Simon his brother met him for to help him.	Коли Іонафан вислухав ці слова Аполлонія, то подвигся духом і, обравши десять тисяч мужів, вийшов з Єрусалима, і брат його Симон зійшовся з ним на допомогу йому.
75	75
And he pitched his tents against Joppe: but they shut him out of the city, because Apollonius had a garrison in Joppe.	І розташувався станом біля Іоппії; але не впустили його у місто, тому що в Іоппії була сторо́жа Аполлонія, і вони почали воювати проти неї.
76	76
Then Jonathan laid siege unto it: whereupon they of the city let him in for fear: and so Jonathan won Joppe.	Тоді налякані жителі відчинили йому місто, й Іонафан оволодів Іоппією.
77	77
Whereof when Apollonius heard, he took three thousand horsemen, with a great host of footmen, and went to Azotus as one that journeyed, and therewithal drew him forth into the plain, because he had a great number of horsemen, in whom he put his trust.	Почувши про це, Аполлоній узяв три тисячі кінноти і велике військо і пішов до Азота, ніби роблячи перехід, а тим часом пішов на рівнину, тому що мав безліч кінноти і надіявся на неї.
78	78
Then Jonathan followed after him to Azotus, where the armies joined battle.	Іонафан же переслідував його до Азоту, і вступили війська у битву.
79	79
Now Apollonius had left a thousand horsemen in ambush.	Тим часом Аполлоній залишив тисячу вершників у потайному місці позаду них;
80	80
And Jonathan knew that there was an ambushment behind him; for they had compassed in his host, and cast darts at the people, from morning till evening.	але Іонафан довідався, що є засідка позаду нього. І обступили військо його і кидали у народ стріли з ранку до вечора,
81	81
But the people stood still, as Jonathan had commanded them: and so the enemies' horses were tired.	народ же стояв, як наказав Іонафан; нарешті вершники стомилися.
82	82
Then brought Simon forth his host, and set them against the footmen, (for the horsemen were spent,) who were discomfited by him, and fled.	Тоді Симон підвів військо своє і напав на загін, бо вершники знемогли, — і були розбиті ним і кинулися навтіки.
83	83
The horsemen also, being scattered in the field, fled to Azotus, and went into Beth-dagon, their idol's temple, for safety.	І розсіялися вершники по рівнині й утекли в Азот, і увійшли у Бетдагон, капище їхнє, щоб урятуватися.
84	84
But Jonathan set fire on Azotus, and the cities round about it, and took their spoils; and the temple of Dagon, with them that were fled into it, he burned with fire.	Але Іонафан спалив Азот і навколишні міста і взяв здобич їх, і капище Дагона з тими, що втекли у нього, спалив вогнем.
85	85
Thus there were burned and slain with the sword well nigh eight thousand men.	І було полеглих від меча зі спаленими до восьми тисяч мужів.
86	86
And from thence Jonathan removed his host, and camped against Ascalon, where the men of the city came forth, and met him with great pomp.	Вирушивши звідти, Іонафан розташувався станом навпроти Аскалона; але жителі міста вийшли до нього назустріч з великою почестю.
87	87
After this returned Jonathan and his host unto Jerusalem, having many spoils.	І повернувся Іонафан з усіма, що були з ним, у Єрусалим, маючи при собі багато здобичі.
88	88
Now when king Alexander heard these things, he honoured Jonathan yet more,	Коли цар Олександр почув про ці події, то знову вшанував Іонафана
89	89
and sent him a buckle of gold, as the use is to be given to such as are of the king's blood: he gave him also Accaron with the borders thereof in possession.	і послав йому золоту пряжку, яка за звичаєм давалася царським родичам, і подарував йому Аккарон і всю область його у спадкоємне володіння.
Chapter 11	Глава 11

1	1
And the king of Egypt gathered together a great host, like the sand that lieth upon the sea shore, and many ships, and went about through deceit to get Alexander's kingdom, and join it to his own.	Тим часом цар Єгипетський, зібравши численне військо, як пісок на березі морському, і безліч кораблів, намагався оволодіти царством Олександра хитрістю і приєднати його до свого царства.
2	2
Whereupon he took his journey into Syria in peaceable manner, so as they of the cities opened unto him, and met him: for king Alexander had commanded them so to do, because he was his father in law.	Він прийшов у Сирію з мирними словами, і жителі відчиняли йому міста і виходили назустріч, бо дано було від царя Олександра повеління зустрічати його, тому що він був тестем його.
3	3
Now as Ptolemee entered into the cities, he set in every one of them a garrison of soldiers to keep it.	Коли ж Птоломей входив у міста, то залишав військо для сторо́жі у кожному місті.
4	4
And when he came near to Azotus, they shewed him the temple of Dagon that was burnt, and Azotus and the suburbs thereof that were destroyed, and the bodies that were cast abroad, and them that he had burnt in the battle: for they had made heaps of them by the way where he should pass.	Коли наблизився він до Азота, то показали йому спалене капище Дагона, й Азот і навколишні міста зруйновані, і тіла уражені і спалені під час битви, бо склали їх у купи на шляху його,
5	5
Also they told the king whatsoever Jonathan had done, to the intent he might blame him: but the king held his peace.	і розповіли цареві про все, що зробив Іонафан, скаржачись на нього; але цар промовчав.
6	6
Then Jonathan met the king with great pomp at Joppe, where they saluted one another, and lodged.	Тоді вийшов Іонафан назустріч царю в Іоппію з пошаною, і вітали один одного і ночували там.
7	7
Afterward Jonathan, when he had gone with the king to the river called Eleutherus, returned again to Jerusalem.	І йшов Іонафан з царем до ріки, яка називалася Елевфера, і потім повернувся в Єрусалим.
8	8
King Ptolemee therefore, having gotten the dominion of the cities by the sea unto Seleucia upon the sea coast, imagined wicked counsels against Alexander.	Цар же Птоломей оволодів містами на морському березі до Селевкії приморської і складав злі задуми проти Олександра.
9	9
Whereupon he sent ambassadors unto king Demetrius, saying, Come, let us make a league betwixt us, and I will give thee my daughter whom Alexander hath, and thou shalt reign in thy father's kingdom:	І послав послів до царя Димитрія, говорячи: прийди сюди, укладемо між собою союз, і я дам тобі дочку мою, яку має Олександр, і ти будеш царювати у царстві батька твого.
10	10
for I repent that I gave my daughter unto him, for he sought to slay me.	Я каюся, що віддав йому дочку мою, бо він намагався убити мене.
11	11
Thus did he slander him, because he was desirous of his kingdom.	Так обмовляв він його, тому що сам домагався царства його.
12	12
Wherefore he took his daughter from him, and gave her to Demetrius, and forsook Alexander, so that their hatred was openly known.	І, віднявши у нього дочку свою, віддав її Димитрію, і став чужим для Олександра, і виявилася ворожнеча між ними.
13	13
Then Ptolemee entered into Antioch, where he set two crowns upon his head, the crown of Asia, and of Egypt.	І ввійшов Птоломей в Антиохію і поклав на свою голову два вінці — Азії та Єгипту.
14	14
In the mean season was king Alexander in Cilicia, because those that dwelt in those parts had revolted from him.	Цар Олександр знаходився у той час у Киликії, тому що жителі тих місць відпали від нього.
15	15
But when Alexander heard of this, he came to war against him: whereupon king Ptolemee brought forth his host, and met him with a mighty power, and put him to flight.	Почувши про це, Олександр пішов проти нього воювати; тоді Птоломей вивів військо і зустрів його з великою силою, і змусив його втікати.
16	16
So Alexander fled into Arabia, there to be defended; but king Ptolemee was exalted:	І втік Олександр в Аравію, щоб сховатися там; цар же Птоломей піднісся.
17	17
for Zabdiel the Arabian took off Alexander's head, and sent it unto Ptolemee.	Завдиїл, аравитянин, зняв голову з Олександра і послав її Птоломею.
18	18
King Ptolemee also died the third day after, and they that were in the strong holds were slain one of another.	Цар же Птоломей на третій день помер, а ті, що залишилися у фортецях, знищені були жителями фортець.
19	19
By this means Demetrius reigned in the hundred threescore and seventh year.	І став царювати Димитрій у сто шістдесят сьомому році.
20	20
At the same time Jonathan gathered together them that were in Judea, to take the tower that was in Jerusalem: and he made many engines of war against it.	У ті дні зібрав Іонафан юдеїв, щоб завоювати фортецю Єрусалимську, і спорудив перед нею безліч машин.
21	21
Then certain ungodly persons, who hated their own people, went unto the king, and told him that Jonathan besieged the tower.	Але деякі ненависники народу свого, відступники від закону, пішли до царя і донесли, що Іонафан облягає фортецю.
22	22
Whereof when he heard, he was angry, and immediately removing, he came to Ptolemais, and wrote unto Jonathan, that he should not lay siege to the tower, but come and speak with him at Ptolemais in great haste.	Коли він почув про це, розгнівався і, поспішно зібравшись, вирушив у Птолемаїду, і написав Іонафану, щоб він не облягав фортеці, а якомога швидше йшов йому назустріч у Птолемаїду, щоб переговорити з ним.
23	23
Nevertheless Jonathan, when he heard this, commanded to besiege it still: and he chose certain of the elders of Israel and the priests, and put himself in peril;	Але Іонафан, вислухавши це, наказав продовжувати облогу й, обравши зі старійшин ізраїльських і священиків, зважився піддатися небезпеці.
24	24
and took silver and gold, and raiment, and divers presents besides, and went to Ptolemais unto the king, where he found favour in his sight.	Узявши срібла і золота, одягу і багато інших дарів, він пішов до царя у Птолемаїду, і придбав благовоління його.
25	25
And though certain ungodly men of the people had made complaints against him,	І хоча деякі відступники з того ж народу обмовляли його,
26	26
yet the king entreated him as his predecessors had done before, and promoted him in the sight of all his friends,	але цар учинив з ним так само, як чинили з ним попередники його, і підніс його перед усіма друзями своїми,
27	27
and confirmed him in the high priesthood, and in all the honours that he had before, and gave him pre-eminence among his chief friends.	й утвердив за ним первосвященство й інші почесні відзнаки, які він мав колись, і зробив його одним з перших друзів своїх.
28	28
Then Jonathan desired the king, that he would make Judea free from tribute, as also the three governments, with the country of Samaria; and he promised him three hundred talents.	І просив Іонафан царя звільнити від податей Юдею і три області й Самарію й обіцяв йому триста талантів.
29	29
So the king consented, and wrote letters unto Jonathan of all these things after this manner:	Цар погодився і написав Іонафану про все це лист такого змісту:
30	30
King Demetrius unto his brother Jonathan, and unto the nation of the Jews, sendeth greeting:	«Цар Димитрій братові Іонафану і народу юдейському — радуватися.
31	31
We send you here a copy of the letter which we did write unto our cousin Lasthenes concerning you, that ye might see it.	Список листа, який ми писали про вас Ласфену, родичеві нашому, посилаємо і до вас, щоб ви знали.
32	32
King Demetrius unto his father Lasthenes sendeth greeting:	Цар Димитрій Ласфену батькові — радуватися.
33	33
We are determined to do good to the people of the Jews, who are our friends, and keep covenants with us, because of their good will toward us.	Народу юдейському, друзям нашим, що вірно виконують свої обов’язки перед нами, ми розсудили зробити благодіяння за їхню добру прихильність до нас.
34	34
Wherefore we have ratified unto them the borders of Judea, with the three governments of Apherema and Lydda and Ramathem, that are added unto Judea from the country of Samaria, and all things appertaining unto them, for all such as do sacrifice in Jerusalem, instead of the payments which the king received of them yearly aforetime out of the fruits of the earth and of trees.	Отже, ми затверджуємо за ними як межі Юдеї, так і три області: Аферему, Лідду і Рамафем, які приєднані до Юдеї від Самарії, і все, що належить усім жерцям їх у Єрусалимі, за ті царські оброки, які раніше щорічно одержував від них цар з плодів землі і з плодів дерев,
35	35
And as for other things that belong unto us, of the tithes and customs pertaining unto us, as also the saltpits, and the crown taxes, which are due unto us, we discharge them of them all for their relief.	і все інше, що належить нам віднині з десятин і данини, що припадає нам, солоні озера і вінцевий збір, що нам належить, усе цілком уступаємо їм.
36	36
And nothing hereof shall be revoked from this time forth for ever.	І нічого не буде відмінено з цього віднині і назавжди.
37	37
Now therefore see that thou make a copy of these things, and let it be delivered unto Jonathan, and set upon the holy mount in a conspicuous place.	Отже, потурбуйтеся зробити список з цього, і нехай буде відданий він Іонафану і покладений на святій горі у призначеному місці».
38	38
After this, when king Demetrius saw that the land was quiet before him, and that no resistance was made against him, he sent away all his forces, every one to his own place, except certain bands of strangers, whom he had gathered from the isles of the heathen: wherefore all the forces of his fathers hated him.	І побачив цар Димитрій, що схилилася земля перед ним і ніщо не противилося йому, і відпустив усі війська свої, кожного у своє місце, крім військ чужоземних, які він найняв з островів чужих народів, за що всі війська батьків його ненавиділи його.
39	39
Moreover there was one Tryphon, that had been of Alexander's part afore, who, seeing that all the host murmured against Demetrius, went to Simalcue the Arabian, that brought up Antiochus the young son of Alexander,	Трифон, один з колишніх прихильників Олександра, бачачи, що всі війська нарікають на Димитрія, вирушив до Емалкуя аравитянина, який виховував Антиоха, малолітнього сина Олександра;
40	40
and lay sore upon him to deliver him this young Antiochus, that he might reign in his father's stead: he told him therefore all that Demetrius had done, and how his men of war were at enmity with him, and there he remained a long season.	і наполягав, щоб він видав його йому, щоб зробити його царем замість нього; і розповів йому про все, що зробив Димитрій, і про неприязнь, яку мають до нього війська його, і пробув там багато днів.
41	41
In the mean time Jonathan sent unto king Demetrius, that he would cast those of the tower out of Jerusalem, and those also in the fortresses: for they fought against Israel.	І послав Іонафан до царя Димитрія, щоб він вивів залишених ним у Єрусалимській фортеці і укріпленнях, бо вони нападали на Ізраїля.
42	42
So Demetrius sent unto Jonathan, saying, I will not only do this for thee and thy people, but I will greatly honour thee and thy nation, if opportunity serve.	Димитрій послав сказати Іонафану: не тільки це зроблю для тебе і для народу твого, але і вшаную тебе і народ твій великою шаною, як тільки буду мати слушний час.
43	43
Now therefore thou shalt do well, if thou send me men to help me; for all my forces are gone from me.	Тепер же ти справедливо вчиниш, якщо надішлеш мені людей на допомогу у війні, бо відійшли від мене усі війська мої.
44	44
Upon this Jonathan sent him three thousand strong men unto Antioch: and when they came to the king, the king was very glad of their coming.	І послав до нього Іонафан у Антиохію три тисячі хоробрих мужів, і прийшли вони до царя, і зрадів цар прибуттю їх.
45	45
Howbeit they that were of the city gathered themselves together into the midst of the city, to the number of an hundred and twenty thousand men, and would have slain the king.	Громадяни ж, зібравшись на середину міста до ста двадцяти тисяч чоловік, хотіли убити царя.
46	46
Wherefore the king fled into the court, but they of the city kept the passages of the city, and began to fight.	Але цар утік у палац, а громадяни зайняли усі вулиці міста і почали облягати його.
47	47
Then the king called to the Jews for help, who came unto him all at once, and dispersing themselves through the city slew that day in the city to the number of an hundred thousand.	Тоді цар викликав на допомогу юдеїв, і усі вони негайно зібралися біля нього, і раптово розсипалися по місту, й умертвили у той день у місті до ста тисяч,
48	48
Also they set fire on the city, and gat many spoils that day, and delivered the king.	і запалили місто, і взяли у той день багато здобичі, і врятували царя.
49	49
So when they of the city saw that the Jews had got the city as they would, their courage was abated: wherefore they made supplication to the king, and cried, saying,	І побачили громадяни, що юдеї оволоділи містом, як хотіли, і впали духом, і почали волати до царя, благаючи і говорячи:
50	50
Grant us peace, and let the Jews cease from assaulting us and the city.	прости нас, і нехай юдеї перестануть нападати на нас і на місто.
51	51
With that they cast away their weapons, and made peace; and the Jews were honoured in the sight of the king, and in the sight of all that were in his realm; and they returned to Jerusalem, having great spoils.	І склали зброю й уклали мир. І прославились юдеї перед царем і перед усіма у царстві його і повернулися в Єрусалим з великою здобиччю.
52	52
So king Demetrius sat on the throne of his kingdom, and the land was quiet before him.	І сів цар Димитрій на престолі царства свого, і заспокоїлася земля перед ним.
53	53
Nevertheless he dissembled in all that ever he spake, and estranged himself from Jonathan, neither rewarded he him according to the benefits which he had received of him, but troubled him very sore.	Але він сказав неправду в усьому, що обіцяв, і зрадив Іонафана і не віддячив за зроблене йому добро і дуже образив його.
54	54
After this returned Tryphon, and with him the young child Antiochus, who reigned, and was crowned.	Після того повернувся Трифон і з ним Антиох, ще дуже юний; він воцарився і поклав на себе вінець.
55	55
Then there gathered unto him all the men of war, whom Demetrius had put away, and they fought against Demetrius, who turned his back and fled.	І зібралися до нього усі війська, які розпустив Димитрій, і почали воювати з ним, і він кинувся навтіки, і був уражений.
56	56
Moreover Tryphon took the elephants, and won Antioch.	І взяв Трифон слонів і оволодів Антиохією.
57	57
At that time young Antiochus wrote unto Jonathan, saying, I confirm thee in the high priesthood, and appoint thee ruler over the four governments, and to be one of the king's friends.	І писав юний Антиох Іонафану, говорячи: надаю тобі первосвященство і поставляю тебе над чотирма областями, і ти будеш у числі друзів царських.
58	58
Upon this he sent him golden vessels to be served in, and gave him leave to drink in gold, and to be clothed in purple, and to wear a golden buckle.	І послав йому золоті сосуди і домашнє начиння і надав йому право пити з золотих сосудів і носити порфиру і золоту пряжку,
59	59
His brother Simon also he made captain from the place called The ladder of Tyrus unto the borders of Egypt.	а Симона, брата його, поставив воєначальником від области Тирської до меж Єгипту.
60	60
Then Jonathan went forth, and passed through the cities beyond the water, and all the forces of Syria gathered themselves unto him for to help him: and when he came to Ascalon, they of the city met him honourably.	І виступив Іонафан у похід, і проходив по той бік ріки [Йордану] і по містах, і зібралися до нього на допомогу всі сирійські війська; і прийшов він до Аскалона, і зустріли його жителі міста з честю.
61	61
From whence he went to Gaza, but they of Gaza shut him out; wherefore he laid siege unto it, and burned the suburbs thereof with fire, and spoiled them.	Звідти пішов він у Газу; але жителі Гази замкнулися; і обложив він місто, і спалив вогнем передмістя його, і спустошив їх.
62	62
Afterward, when they of Gaza made supplication unto Jonathan, he made peace with them, and took the sons of their chief men for hostages, and sent them to Jerusalem, and passed through the country unto Damascus.	І упрохали жителі Гази Іонафана, і він примирився з ними, тільки взяв у заручники синів начальників їхніх і відіслав їх у Єрусалим, і пройшов країну до Дамаска.
63	63
Now when Jonathan heard that Demetrius' princes were come to Cades, which is in Galilee, with a great power, purposing to remove him out of the country,	І почув Іонафан, що прийшли у Кадис, у Галилеї, воєначальники Димитрія з численним військом, щоб вигнати його із країни.
64	64
he went to meet them, and left Simon his brother in the country.	Але він пішов назустріч їм, брата ж свого, Симона, залишив у країні.
65	65
Then Simon encamped against Bethsura, and fought against it a long season, and shut it up:	І розташував Симон стан свій при Вефсурі, й облягав його багато днів, і замкнув його.
66	66
but they desired to have peace with him, which he granted them, and then put them out from thence, and took the city, and set a garrison in it.	І просили його про мир, і він погодився, але вигнав їх звідти, й оволодів містом, і поставив у ньому сторо́жу.
67	67
As for Jonathan and his host, they pitched at the water of Gennesar, from whence betimes in the morning they gat them to the plain of Nasor.	А Іонафан і військо його розташувалися станом біля вод Геннісаретських і ранком стали на рівнині Насор.
68	68
And, behold, the host of strangers met them in the plain, who, having laid men in ambush for him in the mountains, came themselves over against him.	І ось, військо іноплемінників зустрілося з ним на рівнині, залишивши проти нього засідку в горах, саме ж ішло назустріч йому з протилежного боку.
69	69
So when they that lay in ambush rose out of their places, and joined battle, all that were of Jonathan's side fled;	І вийшли ті, що були у засідці, зі своїх місць, і почали битися: тоді всі, що були з Іонафаном, кинулися навтіки,
70	70
insomuch as there was not one of them left, except Mattathias the son of Absalom, and Judas the son of Calphi, the captains of the host.	і жодного з них не залишилося, крім Маттафії, сина Авессаломового, й Іуди, сина Халфієвого, начальників військових загонів.
71	71
Then Jonathan rent his clothes, and cast earth upon his head, and prayed.	І роздер Іонафан одяг свій, і посипав землю на голову свою, і молився.
72	72
Afterwards turning again to battle, he put them to flight, and so they ran away.	Потім повернувся, щоб воювати з ними й уразив їх, і вони побігли.
73	73
Now when his own men that were fled saw this, they turned again unto him, and with him pursued them to Cades, even unto their own tents, and there they camped.	Побачивши це, ті що утекли від нього, повернулися до нього, і з ним переслідували їх до Кадиса, до самого стану їхнього, і там зупинилися.
74	74
So there were slain of the heathen that day about three thousand men: but Jonathan returned to Jerusalem.	У той день упало від іноплемінників до трьох тисяч мужів; і повернувся Іонафан у Єрусалим.
Chapter 12	Глава 12

1	1
Now when Jonathan saw that the time served him, he chose certain men, and sent them to Rome, for to confirm and renew the friendship that they had with them.	Іонафан, бачачи, що час сприятливий для нього, обрав мужів і послав у Рим встановити і відновити дружбу з римлянами,
2	2
He sent letters also to the Lacedemonians, and to other places, for the same purpose.	і до спартанців і в інші місця послав листи про те саме.
3	3
So they went unto Rome, and entered into the senate, and said, Jonathan the high priest, and the people of the Jews, sent us unto you, to the end ye should renew the friendship, which ye had with them, and league, as in former time.	І прийшли вони у Рим, і ввійшли у раду, і сказали: «Іонафан первосвященик і народ юдейський послали нас, щоб відновити дружбу з вами і союз, як і раніше».
4	4
Upon this the Romans gave them letters unto the governors of every place, that they should bring them into the land of Judea peaceably.	І там дали їм листи до місцевих начальників, щоб провели їх у землю Юдейську з миром.
5	5
And this is the copy of the letters which Jonathan wrote to the Lacedemonians:	Ось список листа, який писав Іонафан спартанцям:
6	6
Jonathan the high priest, and the elders of the nation, and the priests, and the other people of the Jews, unto the Lacedemonians their brethren send greeting:	«первосвященик Іонафан і народні старійшини і священики й інший народ юдейський братам спартанцям — радуватися.
7	7
There were letters sent in times past unto Onias the high priest from Darius, who reigned then among you, to signify that ye are our brethren, as the copy here underwritten doth specify.	Ще раніше від Дарія [Арея], який царював у вас, прислані були до первосвященика Онії листи, що ви — брати наші, як свідчить список.
8	8
At which time Onias entreated the ambassador that was sent honourably, and received the letters, wherein declaration was made of the league and friendship.	І прийняв Онія посланого мужа з честю, і одержав листи, в яких ясно говорилося про союз і дружбу.
9	9
Therefore we also, albeit we need none of these things, for that we have the holy books of scripture in our hands to comfort us,	Ми ж, хоч і не маємо потреби у них, маючи втіхою священні книги, які у руках наших,
10	10
have nevertheless attempted to send unto you for the renewing of brotherhood and friendship, lest we should become strangers unto you altogether: for there is a long time passed since ye sent unto us.	але вирішили послати до вас для відновлення братерства і дружби, щоб не відчужуватися від вас, тому що багато минуло часу після того, як ви посилали до нас.
11	11
We therefore at all times without ceasing, both in our feasts, and other convenient days, do remember you in the sacrifices which we offer, and in our prayers, as reason is, and as it becometh us to think upon our brethren:	Ми постійно повсякчас, як у свята, так і в інші встановлені дні, згадуємо про вас при жертвоприношеннях наших і молитвах, як слід і пристойно згадувати братів.
12	12
and we are right glad of your honour.	Ми радіємо за вашу славу;
13	13
As for ourselves, we have had great troubles and wars on every side, forsomuch as the kings that are round about us have fought against us.	нас же оточують багато бід і часті війни, бо воювали проти нас навколишні царі.
14	14
Howbeit we would not be troublesome unto you, nor to others of our confederates and friends, in these wars:	Але ми не хотіли турбувати вас та інших союзників і друзів наших у цих війнах,
15	15
for we have help from heaven that succoureth us, so as we are delivered from our enemies, and our enemies are brought under foot.	бо ми маємо допомогу небесну, яка допомагає нам; ми позбулися ворогів наших, і вороги наші втихомирені.
16	16
For this cause we chose Numenius the son of Antiochus, and Antipater the son of Jason, and sent them unto the Romans, to renew the amity that we had with them, and the former league.	Тепер ми обрали Нумінія, сина Антиохового, й Антипатра, сина Іасонового, і послали їх до римлян відновити дружбу з ними і колишній союз.
17	17
We commanded them also to go unto you, and to salute you, and to deliver you our letters concerning the renewing of our brotherhood.	Доручили їм іти і до вас, вітати вас і вручити вам листи від нас про поновлення і з вами нашого братерства.
18	18
Wherefore now ye shall do well to give us an answer thereto.	І ви добре зробите, відповівши нам на них».
19	19
And this is the copy of the letters which Oniares sent.	Ось і список листів, які надіслав Дарій [Арей]:
20	20
Areus king of the Lacedemonians to Onias the high priest, greeting:	«Цар Спартанський Онії первосвященикові — радуватися.
21	21
It is found in writing, that the Lacedemonians and Jews are brethren, and that they are of the stock of Abraham:	Знайдено у писанні про спартанців і юдеїв, що вони — брати і від роду Авраамового.
22	22
now therefore, since this is come to our knowledge, ye shall do well to write unto us of your prosperity.	Тепер, коли ми довідалися про це, ви добре зробите, написавши нам про добробут ваш.
23	23
We do write back again to you, that your cattle and goods are our's, and our's are your's. We do command therefore our ambassadors to make report unto you on this wise.	Ми ж повідомляємо вам: худоба ваша і майно ваше — наші, а що у нас є, те ваше. І ми повеліли оголосити вам про те».
24	24
Now when Jonathan heard that Demetrius' princes were come to fight against him with a greater host than afore,	І почув Іонафан, що повернулися воєначальники Димитрія з більшим військом, ніж колись, щоб воювати проти нього,
25	25
he removed from Jerusalem, and met them in the land of Amathis: for he gave them no respite to enter his country.	і вийшов з Єрусалима, і зустрів їх у країні Амафитській, і не дав їм часу ввійти у країну його.
26	26
He sent spies also unto their tents, who came again, and told him that they were appointed to come upon them in the night season.	І послав у стан їхній спостерігачів, які, повернувшись, оголосили йому, що вони готуються напасти на них у цю ніч.
27	27
Wherefore so soon as the sun was down, Jonathan commanded his men to watch, and to be in arms, that all the night long they might be ready to fight: also he sent forth centinels round about the host.	Тому, коли зайшло сонце, Іонафан наказав своїм пильнувати, бути в озброєнні і готуватися до битви всю ніч, і поставив навколо стану передових сторожів.
28	28
But when the adversaries heard that Jonathan and his men were ready for battle, they feared, and trembled in their hearts, and they kindled fires in their camp.	І почули вороги, що Іонафан зі своїми приготувався до битви, і злякалися, і затремтіли серцем своїм, і, запаливши вогні у стані своєму, пішли.
29	29
Howbeit Jonathan and his company knew it not till the morning: for they saw the lights burning.	Іонафан же і ті, що були з ним, не знали про те до ранку, бо бачили розпалені вогні.
30	30
Then Jonathan pursued after them, but overtook them not: for they were gone over the river Eleutherus.	І погнався Іонафан за ними, але не наздогнав їх, тому що вони перейшли ріку Елевферу.
31	31
Wherefore Jonathan turned to the Arabians, who were called Zabadeans, and smote them, and took their spoils.	Тоді Іонафан обернувся на арабів, називаних заведеями, уразив їх і взяв здобич їхню.
32	32
And removing thence, he came to Damascus, and so passed through all the country.	Потім, повернувши, прийшов у Дамаск і пройшов по всій тій країні.
33	33
Simon also went forth, and passed through the country unto Ascalon, and the holds there adjoining, from whence he turned aside to Joppe, and won it.	І Симон вийшов, і пройшов до Аскалона і найближчих фортець, і повернувся в Іоппію, й оволодів нею,
34	34
For he had heard that they would deliver the hold unto them that took Demetrius' part: wherefore he set a garrison there to keep it.	бо він почув, що [іоппіяни] хочуть здати фортецю військам Димитрія, — і поставив там сторо́жу, щоб охороняти її.
35	35
After this came Jonathan home again, and calling the elders of the people together, he consulted with them about building strong holds in Judea,	І повернувся Іонафан, і скликав старійшин народу, і радився з ними, щоб побудувати фортеці в Юдеї,
36	36
and making the walls of Jerusalem higher, and raising a great mount between the tower and the city, for to separate it from the city, that so it might be alone, that men might neither sell nor buy in it.	підвищити стіни Єрусалима і спорудити високу стіну між фортецею і містом, щоб відокремити її від міста, так щоб вона була окремо, і не було б у ній ні купівлі, ні продажу.
37	37
Upon this they came together to build up the city, forasmuch as part of the wall toward the brook on the east side was fallen down, and they repaired that which was called Caphenatha.	Коли зібралися облаштувати місто і дійшли до стіни біля потоку зі східного боку, то побудували так звану Хафенафу.
38	38
Simon also set up Adida in Sephela, and made it strong with gates and bars.	А Симон побудував Адиду в Сефилі, і зміцнив ворота і запори.
39	39
Now Tryphon went about to get the kingdom of Asia, and to kill Antiochus the king, that he might set the crown upon his own head.	Тим часом Трифон домагався стати царем Азії і покласти на себе вінець і підняти руку на царя Антиоха,
40	40
Howbeit he was afraid that Jonathan would not suffer him, and that he would fight against him; wherefore he sought a way how to take Jonathan, that he might kill him. So he removed, and came to Bethsan.	але побоювався, як би не перешкодив йому Іонафан і не почав проти нього війну; тому шукав випадку, щоб узяти Іонафана й убити, і, піднявшись, пішов у Вефсан.
41	41
Then Jonathan went out to meet him with forty thousand men chosen for the battle, and came to Bethsan.	І вийшов Іонафан назустріч йому з сорока тисячами обраних мужів, готових до битви, і прийшов у Вефсан.
42	42
Now when Tryphon saw that Jonathan came with so great a force, he durst not stretch his hand against him;	Коли Трифон побачив, що Іонафан іде з численним військом, то побоявся підняти на нього руки.
43	43
but received him honourably, and commended him unto all his friends, and gave him gifts, and commanded his men of war to be as obedient unto him, as to himself.	І прийняв його з честю, і представив його всім друзям своїм, дав йому подарунки, наказав військам своїм коритися йому, як собі самому.
44	44
Unto Jonathan also he said, Why hast thou put all this people to so great trouble, seeing there is no war betwixt us?	Потім сказав Іонафану: для чого ти утруднюєш весь цей народ, коли не чекає на нас війна?
45	45
Therefore send them now home again, and choose a few men to wait on thee, and come thou with me to Ptolemais, for I will give it thee, and the rest of the strong holds and forces, and all that have any charge: as for me, I will return and depart: for this is the cause of my coming.	Отже, відпусти їх тепер у доми їхні, а для себе обери небагатьох мужів, які були б з тобою, і підемо зі мною у Птолемаїду, і я передам її тобі й інші фортеці й решту військ і всіх, що завідують зборами, і потім повернуся; бо для цього я і перебуваю тут.
46	46
So Jonathan believing him did as he bade him, and sent away his host, who went into the land of Judea.	І повірив йому Іонафан, і зробив так, як він сказав, і відпустив війська, і вони вирушили у землю Юдейську;
47	47
And with himself he retained but three thousand men, of whom he sent two thousand into Galilee, and one thousand went with him.	із собою ж залишив три тисячі мужів, з яких дві тисячі залишив у Галилеї, тисяча ж вирушила з ним.
48	48
Now as soon as Jonathan entered into Ptolemais, they of Ptolemais shut the gates, and took him, and all them that came with him they slew with the sword.	Але як тільки увійшов Іонафан у Птолемаїду, птолемаїдяни замкнули ворота, і схопили його, і всіх, хто увійшов з ним, убили мечем.
49	49
Then sent Tryphon an host of footmen and horsemen into Galilee, and into the great plain, to destroy all Jonathan's company.	Тоді Трифон послав військо і кінноту в Галилею і на велику рівнину, щоб знищити всіх, що були з Іонафаном.
50	50
But when they knew that Jonathan and they that were with him were taken and slain, they encouraged one another, and went close together, prepared to fight.	Але вони, почувши, що Іонафан схоплений і загинув, і ті, що були з ним, підбадьорили один одного, і вийшли густим строєм, готові битися.
51	51
They therefore that followed upon them, perceiving that they were ready to fight for their lives, turned back again.	І побачили ті, що переслідували, що йдеться про життя, і повернулися назад.
52	52
Whereupon they all came into the land of Judea peaceably, and there they bewailed Jonathan, and them that were with him, and they were sore afraid; wherefore all Israel made great lamentation.	А вони всі благополучно прийшли у землю Юдейську й оплакували Іонафана і тих, що були з ним, і були у великому страху, і весь Ізраїль плакав гірким плачем.
53	53
Then all the heathen that were round about them sought to destroy them: for said they, They have no captain, nor any to help them: now therefore let us make war upon them, and take away their memorial from among men.	Тоді всі навколишні народи шукали, як знищити їх, бо говорили: тепер немає у них начальника і поборника; отже, будемо тепер воювати проти них і знищимо із середовища людей пам’ять їх.
Chapter 13	Глава 13

1	1
Now when Simon heard that Tryphon had gathered together a great host to invade the land of Judea, and destroy it,	Почув Симон, що Трифон зібрав велике військо, щоб іти у землю Юдейську і розорити її.
2	2
and saw that the people was in great trembling and fear, he went up to Jerusalem, and gathered the people together,	І бачачи, що народ у страху і тремтінні, зійшов у Єрусалим і зібрав народ.
3	3
and gave them exhortation, saying, Ye yourselves know what great things I, and my brethren, and my father's house, have done for the laws and the sanctuary, the battles also and troubles which we have seen,	І, підбадьорюючи їх, говорив їм: самі ви знаєте, скільки я і брати мої і дім батька мого зробили заради цих законів і святині, знаєте війни і гноблення, які ми витерпіли.
4	4
by reason whereof all my brethren are slain for Israel's sake, and I am left alone.	Тому і загинули всі брати мої за Ізраїля, і залишився я один.
5	5
Now therefore be it far from me, that I should spare mine own life in any time of trouble: for I am no better than my brethren.	І нині нехай не буде того, щоб я став щадити життя моє в усі часи гноблення, бо я не кращий за братів моїх.
6	6
Doubtless I will avenge my nation, and the sanctuary, and our wives, and our children: for all the heathen are gathered to destroy us of very malice.	Але буду мститися за народ мій і за святилище, і за дружин і за дітей наших, бо об’єдналися всі народи, щоб знищити нас через неприязнь.
7	7
Now as soon as the people heard these words, their spirit revived.	І запалився дух народу, як тільки почув він такі слова;
8	8
And they answered with a loud voice, saying, Thou shalt be our leader instead of Judas and Jonathan thy brother.	і відповіли гучним голосом, і сказали: ти — наш вождь замість Іуди та Іонафана, брата твого.
9	9
Fight thou our battles, and whatsoever thou commandest us, that will we do.	Веди нашу війну, і що ти скажеш нам, ми все зробимо.
10	10
So then he gathered together all the men of war, and made haste to finish the walls of Jerusalem, and he fortified it round about.	Тоді зібрав він усіх мужів ратних, і поспішив закінчити стіни Єрусалима, і з усіх боків зміцнив його.
11	11
Also he sent Jonathan the son of Absalom, and with him a great power, to Joppe: who casting out them that were therein remained there in it.	Потім послав Іонафана, сина Авессаломового, і з ним достатню кількість війська в Іоппію, і він вигнав тих, що були у ній, і залишився там.
12	12
So Tryphon removed from Ptolemais with a great power to invade the land of Judea, and Jonathan was with him in ward.	Тим часом Трифон піднявся з Птолемаїди з численним військом, щоб увійти у землю Юдейську; з ним був й Іонафан під вартою.
13	13
But Simon pitched his tents at Adida, over against the plain.	Симон же розташував стан при Адиді навпроти рівнини.
14	14
Now when Tryphon knew that Simon was risen up instead of his brother Jonathan, and meant to join battle with him, he sent messengers unto him, saying,	Коли Трифон довідався, що Симон заступив місце Іонафана, брата свого, і має намір вступити у битву з ним, то послав до нього послів сказати:
15	15
Whereas we have Jonathan thy brother in hold, it is for money that he is owing unto the king's treasure, concerning the business that was committed unto him.	за срібло, яке брат твій Іонафан заборгував царській скарбниці за потребами, які він мав, ми затримали його.
16	16
Wherefore now send an hundred talents of silver, and two of his sons for hostages, that when he is at liberty he may not revolt from us, and we will let him go.	Отже, надішли тепер сто талантів срібла і у заручники двох синів його, щоб він, бувши відпущеним, не відійшов від нас, — і ми відпустимо його.
17	17
Hereupon Simon, albeit he perceived that they spake deceitfully unto him, yet sent he the money and the children, lest peradventure he should procure to himself great hatred of the people:	Симон розумів, що вони говорять з ним підступно, але послав срібло і дітей, щоб не викликати великої ненависти народу,
18	18
who might have said, Because I sent him not the money and the children, therefore is Jonathan dead.	який сказав би: через те, що я не послав йому срібла і дітей, Іонафан загинув.
19	19
So he sent them the children and the hundred talents: howbeit Tryphon dissembled, neither would he let Jonathan go.	Отже, послав дітей і сто талантів; але Трифон обманув і не відпустив Іонафана.
20	20
And after this came Tryphon to invade the land, and destroy it, going round about by the way that leadeth unto Adora: but Simon and his host marched against him in every place, wheresoever he went.	Після цього Трифон пішов, щоб увійти в країну і розорити її, і пішов манівцем на Адару. Але Симон і військо його йшли слідом за ним усюди, куди він йшов.
21	21
Now they that were in the tower sent messengers unto Tryphon, to the end that he should hasten his coming unto them by the wilderness, and send them victuals.	Ті ж, що були у фортеці, послали до Трифона послів, щоб спонукати його прийти до них через пустелю і надіслати їм продовольчі припаси.
22	22
Wherefore Tryphon made ready all his horsemen to come that night: but there fell a very great snow, by reason whereof he came not. So he departed, and came into the country of Galaad.	І приготував Трифон усю свою кінноту, щоб іти у ту ж ніч, але був дуже великий сніг, і він не пішов через сніг, а, піднявшись, вирушив у Галаад.
23	23
And when he came near to Bascama, he slew Jonathan, who was buried there.	Коли ж наблизився до Васками, умертвив Іонафана, і він похований там.
24	24
Afterward Tryphon returned and went into his own land.	І повернувся Трифон і пішов у землю свою.
25	25
Then sent Simon, and took the bones of Jonathan his brother, and buried them in Modin, the city of his fathers.	Тоді Симон послав і взяв кістки Іонафана, брата свого, і поховав їх у Модині, місті батьків своїх.
26	26
And all Israel made great lamentation for him, and bewailed him many days.	І оплакував його весь Ізраїль гірким плачем, і сумували за ним багато днів.
27	27
Simon also built a monument upon the sepulchre of his father and his brethren, and raised it aloft to the sight, with hewn stone behind and before.	І спорудив Симон будівлю над гробом батька свого і братів своїх і звів її високою, для благовидости, з тесаного каменю з передньої і задньої сторони,
28	28
Moreover he set up seven pyramids, one against another, for his father, and his mother, and his four brethren.	і поставив на ній сім пірамід, одну навпроти іншої, батькові і матері і чотирьом братам;
29	29
And in these he made cunning devices, about the which he set great pillars, and upon the pillars he made all their armour for a perpetual memory, and by the armour ships carved, that they might be seen of all that sail on the sea.	зробив на них майстерні прикраси, поставивши навколо високі стовпи, а на стовпах повне озброєння — на вічну пам’ять, і поряд зі зброєю — вирізьблені кораблі, так що вони видимі були всім, хто плаває по морю.
30	30
This is the sepulchre which he made at Modin, and it standeth yet unto this day.	Цей надгробний пам’ятник, який зробив він у Модині, стоїть до цього дня.
31	31
Now Tryphon dealt deceitfully with the young king Antiochus, and slew him.	Трифон же з підступництвом вирушив у путь з юним царем Антиохом і убив його,
32	32
And he reigned in his stead, and crowned himself king of Asia, and brought a great calamity upon the land.	і став царем замість нього, і поклав на себе вінець Азії, і зробив велике ураження на землі.
33	33
Then Simon built up the strong holds in Judea, and fenced them about with high towers, and great walls, and gates, and bars, and laid up victuals therein.	А Симон будував фортеці в Юдеї, зміцнюючи їх високими вежами і великими стінами, воротами і запорами, і складав у фортецях продовольчі запаси.
34	34
Moreover Simon chose men, and sent to king Demetrius, to the end he should give the land an immunity, because all that Tryphon did was to spoil.	Потім обрав Симон мужів і послав до царя Димитрія просити, щоб він зробив полегшення країні, бо всі діяння Трифона були грабіжницькі.
35	35
Unto whom king Demetrius answered and wrote after this manner:	І послав йому цар Димитрій відповідь на ці слова і написав такий лист:
36	36
King Demetrius unto Simon the high priest, and friend of kings, as also unto the elders and nation of the Jews, sendeth greeting:	«Цар Димитрій Симону, первосвященикові і другові царів, і старійшинам і народу юдейському — радуватися.
37	37
The golden crown, and the scarlet robe, which ye sent unto us, we have received: and we are ready to make a stedfast peace with you, yea, and to write unto our officers, to confirm the immunities which we have granted.	Золотий вінець і пальмову гілку, послану вами, ми одержали і готові укласти з вами повний мир і написати тим, що завідують зборами, щоб відпустити вам данину.
38	38
And whatsoever covenants we have made with you shall stand; and the strong holds, which ye have builded, shall be your own.	І все, що ми ухвалили про вас, нехай буде незмінно, і фортеці, які ви побудували, нехай належать вам.
39	39
As for any oversight or fault committed unto this day, we forgive it, and the crown tax also, which ye owe us: and if there were any other tribute paid in Jerusalem, it shall no more be paid.	Прощаємо вам також ненавмисні провини ваші до цього дня і вінцевий збір, який платити ви зобов’язані, і якщо інше щось стягувалося у Єрусалимі, більш не буде стягуватися.
40	40
And look who are meet among you to be in our court, let them be enrolled, and let there be peace betwixt us.	І якщо знайдуться з вас здатні бути вписаними у число тих, що знаходяться при нас, нехай записуються, і нехай буде між нами мир».
41	41
Thus the yoke of the heathen was taken away from Israel in the hundred and seventieth year.	У сто сімдесятому році знято ярмо язичників з Ізраїля;
42	42
Then the people of Israel began to write in their instruments and contracts, In the first year of Simon the high priest, the governor and leader of the Jews.	і народ Ізраїльський у листуванні й договорах почав писати: «першого року при Симоні, великому первосвященику, вожді і правителеві юдеїв».
43	43
In those days Simon camped against Gaza, and besieged it round about; he made also an engine of war, and set it by the city, and battered a certain tower, and took it.	У цей час Симон зробив напад на Газу, оточив її військом, збудував облогові машини і присунув їх до міста, розбив одну вежу й оволодів нею.
44	44
And they that were in the engine leaped into the city; whereupon there was a great uproar in the city:	А ті, що були на машині, вскочили у місто, і сталося в місті велике сум’яття.
45	45
insomuch as the people of the city rent their clothes, and climbed upon the walls with their wives and children, and cried with a loud voice, beseeching Simon to grant them peace.	І зійшли громадяни з дружинами і дітьми на стіну, роздерши одяг свій, і голосно волали, благаючи Симона дати їм помилування,
46	46
And they said, Deal not with us according to our wickedness, but according to thy mercy.	і говорили: вчини з нами не за злими справами нашими, але з милости твоєї.
47	47
So Simon was appeased toward them, and fought no more against them, but put them out of the city, and cleansed the houses wherein the idols were, and so entered into it with songs and thanksgiving.	І змилосердився над ними Симон, і не воював з ними, а тільки вигнав їх з міста, й очистив доми, в яких знаходилися ідоли, і так увійшов у місто зі славослів’ями і благословеннями.
48	48
Yea, he put all uncleanness out of it, and placed such men there as would keep the law, and made it stronger than it was before, and built therein a dwelling place for himself.	І викинув з нього все нечисте, й оселив там мужів, які дотримуються закону, й укріпив його, і влаштував у ньому для себе житло.
49	49
They also of the tower in Jerusalem were kept so strait, that they could neither come forth, nor go into the country, nor buy, nor sell: wherefore they were in great distress for want of victuals, and a great number of them perished through famine.	Тим же, що були у Єрусалимській фортеці, не дозволяли ні виходити, ні вступати у країну, ні купувати, ні продавати, і вони терпіли сильний голод, і багато хто з них загинув від голоду.
50	50
Then cried they to Simon, beseeching him to be at one with them: which thing he granted them; and when he had put them out from thence, he cleansed the tower from pollutions;	Тоді воззвали вони до Симона про мир, і він дав їм його, але вигнав їх звідти й очистив фортецю від оскверніння,
51	51
and entered into it the three and twentieth day of the second month, in the hundred seventy and first year, with thanksgiving, and branches of palm trees, and with harps, and cymbals, and with viols, and hymns, and songs: because there was destroyed a great enemy out of Israel.	і ввійшов у неї у двадцять третій день другого місяця сто сімдесят першого року зі славослів’ями, пальмовим віттям, з гуслями, кимвалами і цитрами, із псалмами і піснями, бо знищено великого ворога Ізраїля.
52	52
He ordained also that that day should be kept every year with gladness. Moreover the hill of the temple that was by the tower he made stronger than it was, and there he dwelt himself with his company.	І встановив кожного року проводити цей день з веселощами, й укріпив гору храму, яка знаходиться поблизу фортеці, й оселився там сам і ті, що були з ним.
53	53
And when Simon saw that John his son was a valiant man, he made him captain of all the hosts; and he dwelt in Gazara.	І побачив Симон, що син його Іоан змужнів, і поставив його начальником над усіма військами, й оселився у Газарі.
Chapter 14	Глава 14

1	1
Now in the hundred threescore and twelfth year king Demetrius gathered his forces together, and went into Media, to get him help to fight against Tryphon.	У сто сімдесят другому році цар Димитрій зібрав війська свої і вирушив у Мідію, щоб одержати допомогу собі для війни проти Трифона.
2	2
But when Arsaces, the king of Persia and Media, heard that Demetrius was entered within his borders, he sent one of his princes to take him alive:	Але Арсак, цар Перський і Мідійський, почувши, що Димитрій прийшов у межі його, послав одного з воєначальників своїх взяти його живого.
3	3
who went and smote the host of Demetrius, and took him, and brought him to Arsaces, by whom he was put in ward.	Той вирушив і розбив військо Димитрія, узяв його, і привів до Арсака, який замкнув його у в’язниці.
4	4
As for the land of Judea, that was quiet all the days of Simon; for he sought the good of his nation in such wise, as that evermore his authority and honour pleased them well.	І спочивала земля Юдейська в усі дні Симона; він дбав про благо народу свого, і подобалася їм влада і слава його в усі дні.
5	5
And as he was honourable in all his acts, so in this, that he took Joppe for an haven, and made an entrance to the isles of the sea,	І до всієї своєї слави, він узяв ще Іоппію для пристані і відкрив вхід островам морським,
6	6
and enlarged the bounds of his nation, and recovered the country,	і поширив межі народу свого, й оволодів тією країною.
7	7
and gathered together a great number of captives, and had the dominion of Gazara, and Bethsura, and the tower, out of the which he took all uncleanness, neither was there any that resisted him.	Він набрав безліч полонених і володарював над Газарою і Вефсурою і над фортецею, очистив її від осквернення, і не було тих, хто противився йому.
8	8
Then did they till their ground in peace, and the earth gave her increase, and the trees of the field their fruit.	Юдеї спокійно обробляли землю свою, і земля давала плоди свої і дерева у полях — плід свій.
9	9
The ancient men sat all in the streets, communing together of good things, and the young men put on glorious and warlike apparel.	Старці, сидячи на вулицях, усе радилися про користі суспільні, і юнаки одягалися у пишний і військовий одяг.
10	10
He provided victuals for the cities, and set in them all manner of munition, so that his honourable name was renowned unto the end of the world.	Містам постачав він продовольчі припаси і робив їх місцями укріпленими, так що славне ім’я його вимовлялося до країв землі.
11	11
He made peace in the land, and Israel rejoiced with great joy:	Він відновив мир у країні, і радувався Ізраїль великою радістю.
12	12
for every man sat under his vine and his fig tree, and there was none to fray them:	І сидів кожен під виноградом своїм і під смоковницею своєю, і ніхто не страшив їх.
13	13
neither was there any left in the land to fight against them: yea, the kings themselves were overthrown in those days.	І не залишилося нікого на землі, хто воював би проти них, і царі смирилися у ті дні.
14	14
Moreover he strengthened all those of his people that were brought low: the law he searched out; and every contemner of the law and wicked person he took away.	Він підкріплював усіх бідних у народі своєму, вимагав виконання закону і знищував усякого беззаконника і злодія,
15	15
He beautified the sanctuary, and multiplied the vessels of the temple.	прикрасив святилище і примножив священне начиння.
16	16
Now when it was heard at Rome, and as far as Sparta, that Jonathan was dead, they were very sorry.	Коли дійшла чутка до Рима і до Спарти, що Іонафан помер, вони дуже засмутилися.
17	17
But as soon as they heard that his brother Simon was made high priest in his stead, and ruled the country, and the cities therein:	Коли ж почули, що Симон, брат його, став замість нього первосвящеником і володарює над країною і містами, які знаходяться у ній,
18	18
they wrote unto him in tables of brass, to renew the friendship and league which they had made with Judas and Jonathan his brethren:	то написали до нього на мідних дошках, щоб відновити з ним дружбу і союз, укладений ними з братами його Іудою та Іонафаном.
19	19
which writings were read before the congregation at Jerusalem.	Вони були прочитані в Єрусалимі перед зібранням.
20	20
And this is the copy of the letters that the Lacedemonians sent; The rulers of the Lacedemonians, with the city, unto Simon the high priest, and the elders, and priests, and residue of the people of the Jews, our brethren, send greeting:	Ось список з листів, присланих спартанцями: «Спартанські начальники і місто — Симону первосвященикові, старійшинам і священикам і всьому народу юдейському, братам нашим — радуватися.
21	21
The ambassadors that were sent unto our people certified us of your glory and honour: wherefore we were glad of their coming,	Посли, прислані до народу нашого, розповіли нам про вашу славу і честь, і ми зраділи прибуттю їх
22	22
and did register the things that they spake in the council of the people in this manner; Numenius son of Antiochus, and Antipater son of Jason, the Jews' ambassadors, came unto us, to renew the friendship they had with us.	і записали сказане ними у народній раді так: Нуминій, син Антиоха, й Антипатр, син Іасона, посли юдейські, прийшли до нас відновити з нами дружбу.
23	23
And it pleased the people to entertain the men honourably, and to put the copy of their ambassage in public records, to the end the people of the Lacedemonians might have a memorial thereof: furthermore we have written a copy thereof unto Simon the high priest.	Й угодно було народу прийняти цих мужів з пошаною і внести запис слів їхніх у відкриті народні книги, на пам’ять народу спартанському. А список з цього ми написали для первосвященика Симона».
24	24
After this Simon sent Numenius to Rome with a great shield of gold of a thousand pound weight, to confirm the league with them.	Після того Симон послав Нуминія у Рим з великим золотим щитом, вагою у тисячу мин, щоб укласти з ними союз.
25	25
Whereof when the people heard, they said, What thanks shall we give to Simon and his sons?	Коли почув про це народ, то сказав: яку подяку віддамо ми Симону і синам його?
26	26
For he and his brethren and the house of his father have established Israel, and chased away in fight their enemies from them, and confirmed their liberty.	Бо він твердо стояв і брати його і дім батька його, і відбили ворогів Ізраїля, і здобули йому свободу.
27	27
So then they wrote it in tables of brass, which they set upon pillars in mount Sion: and this is the copy of the writing; The eighteenth day of the month Elul, in the hundred threescore and twelfth year, being the third year of Simon the high priest,	І написали про те на мідних дошках і виставили їх на стовпах на горі Сион. Ось список написаного: «У вісімнадцятий день Елула сто сімдесят другого року, — це був третій рік за первосвященика Симона, —
28	28
at Saramel in the great congregation of the priests, and people, and rulers of the nation, and elders of the country, were these things notified unto us.	у Сарамелі, у великому зібранні священиків і народу і князів народних і старійшин країни, оголошено нам:
29	29
Forasmuch as oftentimes there have been wars in the country, wherein for the maintenance of their sanctuary, and the law, Simon the son of Mattathias, of the posterity of Jarib, together with his brethren, put themselves in jeopardy, and resisting the enemies of their nation did their nation great honour:	оскільки багато разів бували війни у цій країні, то Симон, син Маттафії, син синів Іарива, і брати його, піддаючи себе небезпеці, протистали ворогам народу свого, щоб зберегти святилище його і закон, і великою славою прославили народ свій.
30	30
(For after that Jonathan, having gathered his nation together, and been their high priest, was added to his people,	Іонафан зібрав народ свій і зробився первосвящеником його, але він преставився до народу свого.
31	31
their enemies purposed to invade their country, that they might destroy it, and lay hands on the sanctuary:	Коли ж вороги їхні вирішили ввійти у країну їхню, щоб розорити країну їхню і простягти руки на святилище їхнє,
32	32
at which time Simon rose up, and fought for his nation, and spent much of his own substance, and armed the valiant men of his nation, and gave them wages,	тоді повстав Симон і воював за народ свій і витратив багато власних грошей, постачаючи хоробрим мужам народу свого зброю і даючи їм платню.
33	33
and fortified the cities of Judea, together with Bethsura, that lieth upon the borders of Judea, where the armour of the enemies had been before; but he set a garrison of Jews there:	Він укріпив міста Юдеї і Вефсуру на кордонах Юдеї, де колись знаходилася зброя ворогів, і поставив там сторо́жу з юдеїв.
34	34
moreover he fortified Joppe, which lieth upon the sea, and Gazara, that bordereth upon Azotus, where the enemies had dwelt before: but he placed Jews there, and furnished them with all things convenient for the reparation thereof.)	Також укріпив Іоппію біля моря і Газару на межах Азота, в якій раніше жили вороги, й оселив там юдеїв, забезпечивши ці місця всім, що потрібно було для відновлення їх.
35	35
The people therefore, seeing the acts of Simon, and unto what glory he thought to bring his nation, made him their governor and chief priest, because he had done all these things, and for the justice and faith which he kept to his nation, and for that he sought by all means to exalt his people.	І бачив народ діяння Симона і славу, яку намагався він здобути народу своєму, і поставив його своїм начальником і первосвящеником за те, що все це зробив він, і за справедливість і вірність, яку він зберігав до племені свого, всіляко намагаючись піднести народ свій.
36	36
For in his time things prospered in his hands, so that the heathen were taken out of their country, and they also that were in the city of David in Jerusalem, who had made themselves a tower, out of which they issued, and polluted all about the sanctuary, and did much hurt in the holy place:	У дні його руками його успішно були вигнані з країни язичники і ті, що займали місто Давидове у Єрусалимі, які, збудувавши собі фортецю, виходили з неї й оскверняли все навколо святилища і багато шкодили святині.
37	37
but he placed Jews therein, and fortified it for the safety of the country and the city, and raised up the walls of Jerusalem.	Він оселив у ній юдеїв і укріпив її для безпеки країни і міста і підвищив стіни Єрусалима.
38	38
King Demetrius also confirmed him in the high priesthood according to those things,	Тому і цар Димитрій затвердив за ним первосвященство,
39	39
and made him one of his friends, and honoured him with great honour.	і залічив його до друзів своїх, і вшанував його великою славою.
40	40
For he had heard say, that the Romans had called the Jews their friends and confederates and brethren; and that they had entertained the ambassadors of Simon honourably:	Бо він почув, що римляни назвали юдеїв друзями і союзниками і братами і з честю прийняли послів Симона,
41	41
also that the Jews and priests were well pleased that Simon should be their governor and high priest for ever, until there should arise a faithful prophet;	що юдеї і священики погодилися, щоб Симон був у них начальником і первосвящеником навік, доки постане Пророк вірний,
42	42
moreover that he should be their captain, and should take charge of the sanctuary, to set them over their works, and over the country, and over the armour, and over the fortresses, that, I say, he should take charge of the sanctuary;	щоб він був у них воєначальником і мав піклування про святих і поставляв їх над роботами їхніми і над областю, і над зброєю, і над фортецями,
43	43
beside this, that he should be obeyed of every man, and that all the writings in the country should be made in his name, and that he should be clothed in purple, and wear gold:	щоб мав піклування про святилище, і всі слухалися його, щоб усі договори у країні писалися на його ім’я, і щоб він одягався у порфиру і носив золоті прикраси.
44	44
Also that it should be lawful for none of the people or priests to break any of these things, or to gainsay his words, or to gather an assembly in the country without him, or to be clothed in purple, or wear a buckle of gold:	І нікому з народу і священиків нехай не буде дозволено відмінити що-небудь з цього або суперечити словам його, або без нього скликати зібрання у країні й одягатися у порфиру і носити золоту пряжку.
45	45
and whosoever should do otherwise, or break any of these things, he should be punished.	А хто зробить що-небудь проти цього, або відмінить щось із цього, буде винен».
46	46
Thus it liked all the people to deal with Simon, and to do as hath been said.	І погодився весь народ підкоритися Симону і чинити за словами цими.
47	47
Then Simon accepted hereof, and was well pleased to be high priest, and captain and governor of the Jews and priests, and to defend them all.	Симон прийняв і погодився бути первосвящеником і воєначальником і правителем юдеїв та священиків і бути начальником над усіма.
48	48
So they commanded that this writing should be put in tables of brass, and that they should be set up within the compass of the sanctuary in a conspicuous place;	І вирішили викарбувати запис цей на мідних дошках і поставити їх в огорожі храму на видному місці,
49	49
also that the copies thereof should be laid up in the treasury, to the end that Simon and his sons might have them.	а списки з них покласти у скарбниці, щоб мав їх Симон і сини його.
Chapter 15	Глава 15

1	1
Moreover Antiochus son of Demetrius the king sent letters from the isles of the sea unto Simon the priest and prince of the Jews, and to all the people;	І надіслав Антиох, син царя Димитрія, листи з островів морських до Симона, великого священика і правителя народу юдейського, і до всього народу.
2	2
the contents whereof were these: King Antiochus to Simon the high priest and prince of his nation, and to the people of the Jews, greeting:	Вони були такого змісту: «Цар Антиох Симону, первосвященику і правителю народу, і народу юдейському — радуватися.
3	3
Forasmuch as certain pestilent men have usurped the kingdom of our fathers, and my purpose is to challenge it again, that I may restore it to the old estate, and to that end have gathered a multitude of foreign soldiers together, and prepared ships of war;	Оскільки люди зловредні оволоділи царством батьків наших, то я хочу повернути царство, щоб відновити його, як воно було раніше. Я набрав численне військо і приготував військові кораблі;
4	4
my meaning also being to go through the country, that I may be avenged of them that have destroyed it, and made many cities in the kingdom desolate:	і хочу пройти по області, щоб покарати тих, які спустошили область нашу і розорили багато міст у царстві.
5	5
now therefore I confirm unto thee all the oblations which the kings before me granted thee, and whatsoever gifts besides they granted.	Залишаю тепер за тобою всі данини, які уступали тобі царі, що були раніше за мене, й інші дари, які вони уступали тобі;
6	6
I give thee leave also to coin money for thy country with thine own stamp.	дозволяю тобі карбувати свою монету у країні твоїй.
7	7
And as concerning Jerusalem and the sanctuary, let them be free; and all the armour that thou hast made, and fortresses that thou hast built, and keepest in thine hands, let them remain unto thee.	Єрусалим і святилище нехай будуть вільні; і всю зброю, яку ти заготував, і фортеці, побудовані тобою, якими ти володієш, нехай залишаються у тебе.
8	8
And if any thing be, or shall be, owing to the king, let it be forgiven thee from this time forth for evermore.	І всякий борг царський і майбутні царські борги відтепер і назавжди нехай будуть відпущені тобі.
9	9
Furthermore, when we have obtained our kingdom, we will honour thee, and thy nation, and thy temple, with great honour, so that your honour shall be known throughout the world.	Коли ж ми оволодіємо царством нашим, тоді вшануємо тебе і народ твій і храм великою честю, щоб слава ваша стала відома по всій землі».
10	10
In the hundred threescore and fourteenth year went Antiochus into the land of his fathers: at which time all the forces came together unto him, so that few were left with Tryphon.	У сто сімдесят четвертому році вступив Антиох у землю батьків своїх, і зібралися до нього всі війська, так що тих, які залишилися з Трифоном, було небагато.
11	11
Wherefore being pursued by king Antiochus, he fled unto Dora, which lieth by the sea side:	І переслідував його цар Антиох, і він утік у Дору, яка біля моря;
12	12
for he saw that troubles came upon him all at once, and that his forces had forsaken him.	бо він побачив, що звалилися на нього біди і залишили його війська.
13	13
Then camped Antiochus against Dora, having with him an hundred and twenty thousand men of war, and eight thousand horsemen.	І прийшов Антиох до Дори і з ним сто двадцять тисяч воїнів і вісім тисяч кінноти
14	14
And when he had compassed the city round about, and joined ships close to the town on the sea side, he vexed the city by land and by sea, neither suffered he any to go out or in.	й оточив місто, а кораблі підійшли з моря, і тіснив він місто із суші і моря, і не давав нікому ні вийти, ні ввійти.
15	15
In the mean season came Numenius and his company from Rome, having letters to the kings and countries; wherein were written these things:	Тоді прийшов з Рима Нуминій і ті, що супроводжували його, з листами до царів і країн, в яких було написане таке:
16	16
Lucius, consul of the Romans unto king Ptolemee, greeting:	«Левкій, консул Римський, царю Птоломею — радуватися.
17	17
The Jews' ambassadors, our friends and confederates, came unto us to renew the old friendship and league, being sent from Simon the high priest, and from the people of the Jews:	Прийшли до нас юдейські посли, друзі наші і союзники, послані від первосвященика Симона і народу юдейського, відновити давню дружбу і союз,
18	18
and they brought a shield of gold of a thousand pound.	і принесли золотий щит у тисячу мин.
19	19
We thought it good therefore to write unto the kings and countries, that they should do them no harm, nor fight against them, their cities, or countries, nor yet aid their enemies against them.	Отже, ми захотіли написати царям і країнам, щоб вони не чинили їм зла, і не воювали проти них і міст їхніх і країни їхньої, і не допомагали тим, хто воює проти них.
20	20
It seemed also good to us to receive the shield of them.	Ми розсудили прийняти від них щит.
21	21
If therefore there be any pestilent fellows, that have fled from their country unto you, deliver them unto Simon the high priest, that he may punish them according to their own law.	Отже, якщо які зловредні люди втекли до вас із країни їхньої, видайте їх первосвященику Симону, щоб він покарав їх за законом їхнім».
22	22
The same things wrote he likewise unto Demetrius the king, and Attalus, to Ariarathes, and Arsaces,	Те саме написав він царю Димитрію й Атталу, Аріарафі й Арсаку,
23	23
and to all the countries, and to Sampsames, and the Lacedemonians, and to Delus, and Myndus, and Sicyon, and Caria, and Samos, and Pamphylia, and Lycia, and Halicarnassus, and Rhodus, and Phaselis, and Cos, and Side, and Aradus, and Gortyna, and Cnidus, and Cyprus, and Cyrene.	і в усі області, і Сампсамі і спартанцям, і в Делос, і в Минд, і в Сикіон, і в Карію, і в Самос, і в Памфілію, і в Ликію, і в Галикарнасс, і в Родос, і у Фасиліду, і в Кос, і в Сиду, і в Арад, і в Гортину, і в Книду, і в Кіпр, і в Киринію.
24	24
And the copy hereof they wrote to Simon the high priest.	Список з цих листів написали Симону первосвященику.
25	25
So Antiochus the king camped against Dora the second day, assaulting it continually, and making engines, by which means he shut up Tryphon, that he could neither go out nor in.	Цар же Антиох обложив Дору вдруге, нападаючи на неї з усіх боків і будуючи машини, і закрив Трифона так, що неможливо було йому ні ввійти, ні вийти.
26	26
At that time Simon sent him two thousand chosen men to aid him; silver also, and gold, and much armour.	І послав до нього Симон дві тисячі обраних мужів на допомогу йому, і срібло і золото, і достатньо запасів;
27	27
Nevertheless he would not receive them, but brake all the covenants which he had made with him afore, and became strange unto him.	але він не захотів прийняти це і відкинув усе, в чому раніше домовився з ним, і відчужився від нього.
28	28
Furthermore he sent unto him Athenobius, one of his friends, to commune with him, and say, Ye withhold Joppe and Gazara, with the tower that is in Jerusalem, which are cities of my realm.	І послав до нього Афиновія, одного з друзів своїх, щоб переговорити з ним і сказати: «Ви володієте Іоппією і Газарою і фортецею Єрусалимською — містами царства мого;
29	29
The borders thereof ye have wasted, and done great hurt in the land, and got the dominion of many places within my kingdom.	ви спустошили межі їх і зробили велике ураження на землі, й оволоділи багатьма місцями у царстві моєму.
30	30
Now therefore deliver the cities which ye have taken, and the tributes of the places, whereof ye have gotten dominion without the borders of Judea:	Отже, віддайте тепер міста, які ви взяли, і данину з тих місць, якими ви володієте поза межами юдейськими.
31	31
or else give me for them five hundred talents of silver; and for the harm that ye have done, and the tributes of the cities, other five hundred talents: if not, we will come and fight against you.	Якщо ж не так, то дайте за них п’ятсот талантів срібла, і за спустошення, яке вчинили, і за данину з міст інші п’ятсот талантів; а якщо не дасте, то ми прийдемо і будемо воювати з вами».
32	32
So Athenobius the king's friend came to Jerusalem: and when he saw the glory of Simon, and the cupboard of gold and silver plate, and his great attendance, he was astonished, and told him the king's message.	І прийшов Афиновій, друг царя, у Єрусалим, і коли побачив славу Симона і скарбницю з золотим і срібним начинням і навколишню красу, то здивувався й оголосив йому слова царя.
33	33
Then answered Simon, and said unto him, We have neither taken other men's land, nor holden that which appertaineth to others, but the inheritance of our fathers, which our enemies had wrongfully in possession a certain time.	Симон сказав йому у відповідь: ми ні чужої землі не брали, ні володарювали над чужим, але володіємо спадщиною батьків наших, яку вороги наші одного разу неправедно привласнили собі.
34	34
Wherefore we, having opportunity, hold the inheritance of our fathers.	Ми ж, вибравши час, знову повернули собі спадщину батьків наших.
35	35
And whereas thou demandest Joppe and Gazara, albeit they did great harm unto the people in our country, yet will we give an hundred talents for them. Hereunto Athenobius answered him not a word;	Що стосується Іоппії та Газари, яких ти вимагаєш, то вони самі заподіяли багато зла народу у країні нашій; за них ми дамо сто талантів. На це Афиновій нічого не відповів;
36	36
but returned in a rage to the king, and made report unto him of these speeches, and of the glory of Simon, and of all that he had seen: whereupon the king was exceeding wroth.	але, з досадою повернувшись до царя, розповів йому ці слова і про славу Симона, і про все, що бачив, і цар сильно розгнівався.
37	37
In the mean time fled Tryphon by ship unto Orthosias.	Трифон же, сівши на корабель, утік в Орфосіаду.
38	38
Then the king made Cendebeus captain of the sea coast, and gave him an host of footmen and horsemen,	Тоді цар, зробивши воєначальником приморської країни Кендевея, доручив йому піші і кінні війська
39	39
and commanded him to remove his host toward Judea: also he commanded him to build up Cedron, and to fortify the gates, and to war against the people; but as for the king himself, he pursued Tryphon.	і наказав йому йти війною проти Юдеї, наказав йому також побудувати Кедрон і укріпити ворота, і як воювати з народом; сам же цар погнався за Трифоном.
40	40
So Cendebeus came to Jamnia, and began to provoke the people, and to invade Judea, and to take the people prisoners, and slay them.	І прийшов Кендевей в Іамнію, і почав викликати на битву народ і вдиратися в Юдею і брати народ у полон і вбивати;
41	41
And when he had built up Cedron, he set horsemen there, and an host of footmen, to the end that issuing out they might make outroads upon the ways of Judea, as the king had commanded him.	і побудував Кедрон, і розташував там кінноту і військо, щоб вони, виходячи звідти, обходили дороги Юдеї, як наказав йому цар.
Chapter 16	Глава 16

1	1
Then came up John from Gazara, and told Simon his father what Cendebeus had done.	І повернувся Іоан із Газари і розповів Симону, батькові своєму, про те, що робив Кендевей.
2	2
Wherefore Simon called his two eldest sons, Judas and John, and said unto them, I, and my brethren, and my father's house, have ever from our youth unto this day fought against the enemies of Israel; and things have prospered so well in our hands, that we have delivered Israel oftentimes.	Тоді Симон покликав двох старших синів своїх, Іуду й Іоана, і сказав їм: я і брати мої і дім батька мого воювали проти ворогів Ізраїля від юности до сьогодні і багато разів успішно рятували руками нашими Ізраїля.
3	3
But now I am old, and ye, by God's mercy, are of a sufficient age: be ye instead of me and my brother, and go and fight for our nation, and the help from heaven be with you.	Але ось, я постарів, а ви з милости Божої перебуваєте у літах зрілих: заступіть місце моє і брата мого, йдіть і воюйте за народ наш, і нехай буде з вами допомога небесна.
4	4
So he chose out of the country twenty thousand men of war with horsemen, who went out against Cendebeus, and rested that night at Modin.	І обрав із країни двадцять тисяч воїнів і вершників, і пішли вони проти Кендевея, і ночували у Модині.
5	5
And when as they rose in the morning, and went into the plain, behold, a mighty great host both of footmen and horsemen came against them: howbeit there was a water brook betwixt them.	Вставши ж уранці, вийшли на рівнину, і ось численне військо назустріч їм, піші і кінні, і між ними був потік.
6	6
So he and his people pitched over against them: and when he saw that the people were afraid to go over the water brook, he went first over himself, and then the men seeing him passed through after him.	І рушив проти них сам і народ його, і бачачи, що народ боїться переходити потік, він перейшов перший, і побачили це воїни, і перейшли за ним.
7	7
That done, he divided his men, and set the horsemen in the midst of the footmen: for the enemies' horsemen were very many.	І розділив він народ, поставивши кінних серед піших; кіннота ж ворогів була дуже численна.
8	8
Then sounded they with the holy trumpets: whereupon Cendebeus and his host were put to flight, so that many of them were slain, and the remnant gat them to the strong hold.	І засурмили священними трубами; і Кендевей кинувся навтіки і військо його, й упало у них багато поранених, інші ж утекли у фортецю.
9	9
At that time was Judas John's brother wounded; but John still followed after them, until he came to Cedron, which Cendebeus had built.	Тоді був поранений Іуда, брат Іоана; але Іоан переслідував їх, доки не прийшов у Кедрон, який він побудував.
10	10
So they fled even unto the towers in the fields of Azotus; wherefore he burned it with fire: so that there were slain of them about two thousand men. Afterward he returned into the land of Judea in peace.	І втекли вони у вежі, що знаходилися в області Азота, але він спалив його вогнем, і загинуло їх до двох тисяч мужів; і повернувся він з миром у землю Юдейську.
11	11
Moreover in the plain of Jericho was Ptolemeus the son of Abubus made captain, and he had abundance of silver and gold:	Птоломей же, син Авува, був поставлений воєначальником на рівнині Єрихонській, і мав багато срібла і золота;
12	12
for he was the high priest's son in law.	бо він був зятем первосвященика.
13	13
Wherefore his heart being lifted up, he thought to get the country to himself, and thereupon consulted deceitfully against Simon and his sons to destroy them.	І загордилося серце його, і захотів він оволодіти країною, і чинив підступні задуми проти Симона і синів його, щоб погубити їх.
14	14
Now Simon was visiting the cities that were in the country, and taking care for the good ordering of them; at which time he came down himself to Jericho with his sons, Mattathias and Judas, in the hundred threescore and seventeenth year, in the eleventh month, called Sabat:	Тим часом Симон, відвідуючи міста країни і піклуючись про потреби їх, прийшов у Єрихон, сам і Маттафія й Іуда, сини його, у сто сімдесят сьомому році в одинадцятому місяці, — це місяць Сават.
15	15
where the son of Abubus receiving them deceitfully into a little hold, called Docus, which he had built, made them a great banquet: howbeit he had hid men there.	І з підступністю прийняв їх гостинно син Авувів у невеликій фортеці, називаній Док, ним побудованій, і зробив для них великий бенкет, і сховав там людей.
16	16
So when Simon and his sons had drunk largely, Ptolemee and his men rose up, and took their weapons, and came upon Simon into the banqueting place, and slew him, and his two sons, and certain of his servants.	І коли сп’яніли Симон і сини його, тоді встав Птоломей і ті, що були при ньому, взяли зброю свою і ввійшли до Симона під час бенкету, й убили його і двох синів його і деяких зі служителів його.
17	17
In which doing he committed a great treachery, and recompensed evil for good.	Так учинив він велике віроломство і відплатив за добро злом.
18	18
Then Ptolemee wrote these things, and sent to the king, that he should send him an host to aid him, and he would deliver him the country and cities.	Птоломей написав про це і послав до царя, щоб послав йому військо на допомогу, і він віддасть йому країну їх і міста.
19	19
He sent others also to Gazara to kill John: and unto the tribunes he sent letters to come unto him, that he might give them silver, and gold, and rewards.	І деяких послав у Газару убити Іоана, а тисячоначальникам послав листи, щоб вони прийшли до нього, і він дасть їм срібла і золота і подарунки;
20	20
And others he sent to take Jerusalem, and the mountain of the temple.	а інших послав заволодіти Єрусалимом і горою храму.
21	21
Now one had run afore to Gazara, and told John that his father and brethren were slain, and, quoth he, Ptolemee hath sent to slay thee also.	Але хтось, прибігши до Іоана у Газару, сповістив йому, що батько його і брати умертвлені і що Птоломей послав убити і його.
22	22
Hereof when he heard, he was sore astonished: so he laid hands on them that were come to destroy him, and slew them; for he knew that they sought to make him away.	Почувши про це, Іоан дуже засмутився і, схопивши чоловіків, які прийшли погубити його, убив їх, бо довідався, що вони шукали погубити його.
23	23
As concerning the rest of the acts of John, and his wars, and worthy deeds which he did, and the building of the walls which he made, and his doings,	Інші ж діла Іоана і вíйни його і мужні подвиги його, славно звершені, і спорудження стін, ним побудованих, та інші діяння його,
24	24
behold, these are written in the chronicles of his priesthood, from the time he was made high priest after his father.	ось, вони описані у книзі днів первосвященства його, з того часу, як став він первосвящеником після батька свого.

← Esther

2 Maccabees* →

Категорії

Контакти

Old Testament

New Testament

Old Testament

New Testament