|
2 Maccabees*
|
Друга книга Маккавейська*
|
| * Книги Маккавейські перекладені з грецької, тому що в єврейському тексті їх немає. | |
|
Chapter 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| The brethren, the Jews that be at Jerusalem and in the land of Judea, wish unto the brethren, the Jews that are throughout Egypt, health and peace: | Братам юдеям у Єгипті — радуватися; брати юдеї у Єрусалимі й у всій країні юдейській бажають щасливого миру. |
|
2
|
2
|
| God be gracious unto you, and remember his covenant that he made with Abraham, Isaac, and Jacob, his faithful servants; | Нехай благодіє вам Бог і нехай пом’яне завіт Свій з вірними рабами Своїми: Авраамом, Ісааком і Яковом! |
|
3
|
3
|
| and give you all an heart to serve him, and to do his will, with a good courage and a willing mind; | Нехай дасть усім вам серце, щоб шанувати Його і виконувати волю Його всім серцем і всією душею! |
|
4
|
4
|
| and open your hearts in his law and commandments, and send you peace, | Нехай відкриє серце ваше для закону Його і велінь і дарує мир! |
|
5
|
5
|
| and hear your prayers, and be at one with you, and never forsake you in time of trouble. | Нехай почують моління ваші і нехай буде милостивий до вас, і нехай не залишить вас під час біди! |
|
6
|
6
|
| And now we be here praying for you. | Так нині тут ми молимося за вас. |
|
7
|
7
|
| What time as Demetrius reigned, in the hundred threescore and ninth year, we the Jews wrote unto you in the extremity of trouble that came upon us in those years, from the time that Jason and his company revolted from the holy land and kingdom, | У царювання Димитрія, у сто шістдесят дев’ятому році, ми, юдеї, писали до вас у скорботі і стражданнях, які спіткали нас у ті роки, як відійшов Іасон і співумисники його від святої землі і царства. |
|
8
|
8
|
| and burned the porch, and shed innocent blood: then we prayed unto the Lord, and were heard; we offered also sacrifices and fine flour, and lighted the lamps, and set forth the loaves. | Вони спалили ворота і пролили невинну кров. Тоді ми молилися Господу і були почуті, і приносили жертву і семидал, і запалювали світильники, і покладали хліби. |
|
9
|
9
|
| And now see that ye keep the feast of tabernacles in the month Casleu. | І нині звершуйте свято кущів у місяці Хаслеві. |
|
10
|
10
|
| In the hundred fourscore and eighth year, the people that were at Jerusalem and in Judea, and the council, and Judas, sent greeting and health unto Aristobulus, king Ptolemeus' master, who was of the stock of the anointed priests, and to the Jews that were in Egypt: | У сто вісімдесят восьмому році, живучи в Єрусалимі й у Юдеї, і старійшини й Іуда — Аристовулу, учителеві царя Птоломея, який походить з роду помазаних священиків, і юдеям, які перебувають у Єгипті, — радуватися і бути здоровими. |
|
11
|
11
|
| Insomuch as God hath delivered us from great perils, we thank him highly, as having been in battle against a king. | Визволені Богом від великих небезпек, ми урочисто дякуємо Йому, ніби ми є ті, що боролися проти царя, |
|
12
|
12
|
| For he cast them out that fought within the holy city. | оскільки Він вигнав тих, що ополчилися на святий град. |
|
13
|
13
|
| For when the leader was come into Persia, and the army with him that seemed invincible, they were slain in the temple of Nanea by the deceit of Nanea's priests. | Бо коли цар пішов у Персію і з ним військо, яке здавалося непереможним, вони уражені були у храмі Нанеї через обман, ужитий жерцями Нанеї. |
|
14
|
14
|
| For Antiochus, as though he would marry her, came into the place, and his friends that were with him, to receive money in name of a dowry. | Саме, коли Антиох, ніби маючи намір з’єднатися з нею, прийшов на те місце, а друзі, які були з ним, прийшли взяти гроші, як посаг, |
|
15
|
15
|
| Which when the priests of Nanea had set forth, and he was entered with a small company into the compass of the temple, they shut the temple as soon as Antiochus was come in: | і жерці Нанеї запропонували їх, і Антиох з небагатьма увійшов усередину храму, — тоді вони зачинили храм, як тільки ввійшов Антиох, |
|
16
|
16
|
| and opening a privy door of the roof, they threw stones like thunderbolts, and struck down the captain, hewed them in pieces, smote off their heads, and cast them to those that were without. | і, відкривши потайний отвір у склепінні, стали кидати каміння, й уразили проводиря і тих, що були з ним, і, розсікши на частини і відрубавши голови, викинули їх до тих, що знаходилися зовні. |
|
17
|
17
|
| Blessed be our God in all things, who hath delivered up the ungodly. | В усьому благословенний Бог наш, Який віддав нечестивців. |
|
18
|
18
|
| Therefore whereas we are now purposed to keep the purification of the temple upon the five and twentieth day of the month Casleu, we thought it necessary to certify you thereof, that ye also might keep it, as the feast of the tabernacles, and of the fire, which was given us when Neemias offered sacrifice, after that he had builded the temple and the altar. | Отже, маючи намір у двадцять п’ятий день Хаслева святкувати очищення храму, ми знайшли за потрібне сповістити вас, щоб і ви звершили свято кущів і вогню, подібно до того, як Неємія, побудувавши храм і жертовник, приніс жертву. |
|
19
|
19
|
| For when our fathers were led into Persia, the priests that were then devout took the fire of the altar privily, and hid it in an hollow place of a pit without water, where they kept it sure, so that the place was unknown to all men. | Бо коли батьки наші відведені були у Персію, тоді благочестиві священики, узявши вогонь з жертовника таємно, сховали його у глибині колодязя, який мав безводне дно, і в ньому безпечно зберегли його, оскільки нікому не відоме було це місце. |
|
20
|
20
|
| Now after many years, when it pleased God, Neemias, being sent from the king of Persia, did send of the posterity of those priests that had hid it to the fire: but when they told us they found no fire, but thick water; | Після ж багатьох років, коли угодно було Богу, Неємія, присланий від Перського царя, послав за цим вогнем нащадків тих священиків, які сховали його. Коли ж оголосили нам, що не знайшли вогню, а тільки густу воду, |
|
21
|
21
|
| then commanded he them to draw it up, and to bring it; and when the sacrifices were laid on, Neemias commanded the priests to sprinkle the wood and the things laid thereupon with the water. | тоді він наказав їм, почерпнувши, принести її; і коли потім приготовані були жертви, Неємія наказав священикам окропити цією водою дрова і покладене на них. |
|
22
|
22
|
| When this was done, and the time came that the sun shone, which afore was hid in the cloud, there was a great fire kindled, so that every man marvelled. | Коли ж це було зроблено, і настав час, коли засяяло солнце, раніше закрите хмарами, тоді запалився великий вогонь, так що всі здивувалися. |
|
23
|
23
|
| And the priests made a prayer whilst the sacrifice was consuming, I say, both the priests, and all the rest, Jonathan beginning, and the rest answering thereunto, as Neemias did. | Священики ж, доки горіла жертва, звершували молитву, священики і всі; Іонафан починав, а інші приспівували, як і Неємія. |
|
24
|
24
|
| And the prayer was after this manner: O Lord, Lord God, Creator of all things, who art fearful and strong, and righteous, and merciful, and the only and gracious King, | Молитва ж була така: «Господи, Господи Боже, Творче усіх, страшний і сильний, і праведний і милостивий, єдиний Цар і благодійник, |
|
25
|
25
|
| the only giver of all things, the only just, almighty, and everlasting, thou that deliverest Israel from all trouble, and didst choose the fathers, and sanctify them: | єдиний податель усього, єдиний праведний і всемогутній і вічний, Який визволяє Ізраїля від усякого зла, Який обрав батьків і освятив їх! |
|
26
|
26
|
| receive the sacrifice for thy whole people Israel, and preserve thine own portion, and sanctify it. | Прийми жертву цю за весь народ Твій — Ізраїля, і збережи цей наділ Твій, і освяти його; |
|
27
|
27
|
| Gather those together that are scattered from us, deliver them that serve among the heathen, look upon them that are despised and abhorred, and let the heathen know that thou art our God. | збери розсіяння наше, визволи поневолених язичниками, зглянься на принижених і знехтуваних, і нехай пізнають язичники, що Ти Бог наш; |
|
28
|
28
|
| Punish them that oppress us, and with pride do us wrong. | покарай гнобителів і тих, що кривдять нас з гордовитістю, |
|
29
|
29
|
| Plant thy people again in thy holy place, as Moses hath spoken. | насади народ Твій на святому місці Твоєму, як сказав Мойсей». |
|
30
|
30
|
| And the priests sung psalms of thanksgiving. | Священики співали при цьому урочисті пісні. |
|
31
|
31
|
| Now when the sacrifice was consumed, Neemias commanded the water that was left to be poured on the great stones. | Коли ж жертва була спалена, Неємія наказав водою, що залишилася, полити великі камені. |
|
32
|
32
|
| When this was done, there was kindled a flame: but it was consumed by the light that shined from the altar. | Як тільки це було зроблено, спалахнуло полум’я, але від світла, що засяяло від жертовника, воно зникло. |
|
33
|
33
|
| So when this matter was known, it was told the king of Persia, that in the place, where the priests that were led away had hid the fire, there appeared water, and that Neemias had purified the sacrifices therewith. | Коли ця подія стала відомою, і донесено було цареві персів, що у тім місці, де переселені священики сховали вогонь, виявилася вода, якою Неємія і ті, що були з ним, освятили жертви; |
|
34
|
34
|
| Then the king, inclosing the place, made it holy, after he had tried the matter. | цар, після дослідження справи, відгородив це місце, як священне. |
|
35
|
35
|
| And the king took many gifts, and bestowed thereof on those whom he would gratify. | І тим, до кого цар благоволив, він роздавав багато дарів, які сам одержував. |
|
36
|
36
|
| And Neemias called this thing Naphthar, which is as much as to say, a cleansing: but many men call it Nephi. | Ті, що були з Неємією, прозвали це місце Нефтар, що означає: «очищення»; багатьма ж називається воно Нефтай. |
|
Chapter 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| It is also found in the records, that Jeremy the prophet commanded them that were carried away to take of the fire, as it hath been signified: | У записах пророка Єремії знаходиться, що він наказав тим, що переселяються, узяти від вогню, як показано, |
|
2
|
2
|
| and how that the prophet, having given them the law, charged them not to forget the commandments of the Lord, and that they should not err in their minds, when they see images of silver and gold, with their ornaments. | і як заповів пророк, давши тим, що переселялися, закон, щоб вони не забували повелінь Господніх і не помилялися думками своїми, дивлячись на золоті і срібні кумири і на прикрасу їх. |
|
3
|
3
|
| And with other such speeches exhorted he them, that the law should not depart from their hearts. | Говорячи й інше, подібне до цього, він застерігав їх не викидати закону із серця свого. |
|
4
|
4
|
| It was also contained in the same writing, that the prophet, being warned of God, commanded the tabernacle and the ark to go with him, as he went forth into the mountain, where Moses climbed up, and saw the heritage of God. | Було також у писанні, що цей пророк, за Божественним одкровенням, яке було йому, повелів скинії і ковчегу йти слідом за ним, коли він сходив на гору, з якої Мойсей, зійшовши, бачив насліддя Боже. |
|
5
|
5
|
| And when Jeremy came thither, he found an hollow cave, wherein he laid the tabernacle, and the ark, and the altar of incense, and so stopped the door. | Прийшовши туди, Єремія знайшов житло у печері і вніс туди скинію і ковчег і жертовник кадильний, і загородив вхід. |
|
6
|
6
|
| And some of those that followed him came to mark the way, but they could not find it. | Коли потім прийшли деякі з тих, що супроводжували, щоб помітити вхід, то не могли знайти його. |
|
7
|
7
|
| Which when Jeremy perceived, he blamed them, saying, As for that place, it shall be unknown until the time that God gather his people again together, and receive them unto mercy. | Коли ж Єремія довідався про це, то, дорікаючи їм, сказав, що це місце залишиться невідомим, доки Бог, змилосердившись, не збере сонм народу. |
|
8
|
8
|
| Then shall the Lord shew them these things, and the glory of the Lord shall appear, and the cloud also, as it was shewed under Moses, and as when Solomon desired that the place might be honourably sanctified. | І тоді Господь покаже його, і явиться слава Господня і хмара, як явилася при Мойсеєві, як і Соломон просив, щоб особливо святилося місце. |
|
9
|
9
|
| It was also declared, that he being wise offered the sacrifice of dedication, and of the finishing of the temple. | Було сказано і те, як він, сповнений премудрости, приніс жертву оновлення і звершення храму. |
|
10
|
10
|
| And as when Moses prayed unto the Lord, the fire came down from heaven, and consumed the sacrifices: even so prayed Solomon also, and the fire came down from heaven, and consumed the burnt offerings. | Як Мойсей молився Господу, і зійшов вогонь з неба, і спожив жертву, так і Соломон молився, і вогонь, що зійшов, знищив жертви всепалення. |
|
11
|
11
|
| And Moses said, Because the sin offering was not to be eaten, it was consumed. | І сказав Мойсей: оскільки жертва за гріх не вжита в їжу, то спожита вогнем. |
|
12
|
12
|
| So Solomon kept those eight days. | Точно так і Соломон торжествував вісім днів. |
|
13
|
13
|
| The same things also were reported in the writings and commentaries of Neemias; and how he founding a library gathered together the acts of the kings, and the prophets, and of David, and the epistles of the kings concerning the holy gifts. | Оповідається також у записах і пам’ятних книгах Неємії, як він, складаючи бібліотеку, зібрав сказання про царів і пророків і про Давида і листи царів про священні приношення. |
|
14
|
14
|
| In like manner also Judas gathered together all those things that were lost by reason of the war we had, and they remain with us. | Подібним чином і Іуда загублене, з нагоди війни, що була у нас, усе зібрав, і воно є у нас. |
|
15
|
15
|
| Wherefore if ye have need thereof, send some to fetch them unto you. | Отже, якщо ви маєте у тім потребу, пришліть людей, які вам доставлять. |
|
16
|
16
|
| Whereas we then are about to celebrate the purification, we have written unto you, and ye shall do well, if ye keep the same days. | Маючи намір святкувати очищення, ми писали вам про це; добре зробите і ви, якщо будете святкувати ці дні. |
|
17
|
17
|
| We hope also, that the God, that delivered all his people, and gave them all an heritage, and the kingdom, and the priesthood, and the sanctuary, | Бог же, Який зберіг весь народ Свій і повернув усім спадщину і царство і священство і святилище, |
|
18
|
18
|
| as he promised in the law, will shortly have mercy upon us, and gather us together out of every land under heaven into the holy place: for he hath delivered us out of great troubles, and hath purified the place. | як обіцяв у законі, — уповаємо на Бога, — Він скоро помилує нас і збере від піднебесної у місце святе. |
|
19
|
19
|
| Now as concerning Judas Maccabeus, and his brethren, and the purification of the great temple, and the dedication of the altar, | Бо Він визволив нас від великих бід і очистив місце. |
|
20
|
20
|
| and the wars against Antiochus Epiphanes, and Eupator his son, | Про діла ж Іуди Маккавея і братів його і про очищення великого храму й оновлення жертовника, |
|
21
|
21
|
| and the manifest signs that came from heaven unto those that behaved themselves manfully to their honour for Judaism: so that, being but a few, they overcame the whole country, and chased barbarous multitudes, | також про війни проти Антиоха Єпифана і проти сина його Евпатора, |
|
22
|
22
|
| and recovered again the temple renowned all the world over, and freed the city, and upheld the laws which were going down, the Lord being gracious unto them with all favour: | і про явлення, які були з неба тим, що подвизалися за юдеїв настільки ревно, що, будучи дуже нечисленними, очищали всю країну і переслідували численні натовпи ворогів, |
|
23
|
23
|
| all these things, I say, being declared by Jason of Cyrene in five books, we will assay to abridge in one volume. | і відтворили славний у всій вселенній храм, і звільнили місто, і відновили закони, що хилилися до руйнування, коли Господь з великою милістю змилосердився над ними; |
|
24
|
24
|
| For considering the infinite number, and the difficulty which they find that desire to look into the narrations of the story, for the variety of the matter, | про все це, викладене Іасоном Киринейським у п’яти книгах, ми спробуємо коротко написати в одній книзі. |
|
25
|
25
|
| we have been careful, that they that will read may have delight, and that they that are desirous to commit to memory might have ease, and that all into whose hands it comes might have profit. | Бо, маючи на увазі безліч чисел і труднощі, які мають місце через велике багатство змісту, для тих, хто бажає зайнятися історичними оповідями, |
|
26
|
26
|
| Therefore to us, that have taken upon us this painful labour of abridging, it was not easy, but a matter of sweat and watching; | ми потурбувалися дати душевне повчання тим, які бажають читати, полегшення тим, які намагаються утримати в пам’яті, і всім, кому доведеться читати, користь; |
|
27
|
27
|
| even as it is no ease unto him that prepareth a banquet, and seeketh the benefit of others: yet for the pleasuring of many we will undertake gladly this great pains; | хоч для нас, які прийняли на себе труд скорочення, це нелегка справа, яка вимагає напруги і пильности, |
|
28
|
28
|
| leaving to the author the exact handling of every particular, and labouring to follow the rules of an abridgement. | як нелегко буває тому, хто готує бенкет і бажає користи іншим. Але, маючи на увазі подяку багатьох, ми охоче приймаємо на себе цей труд, |
|
29
|
29
|
| For as the master builder of a new house must care for the whole building: but he that undertaketh to set it out, and paint it, must seek out fit things for the adorning thereof: even so I think it is with us. | даючи точний виклад подробиць історику і намагаючись іти за прикладами скороченого викладу. |
|
30
|
30
|
| To stand upon every point, and go over things at large, and to be curious in particulars, belongeth to the first author of the story: | Бо як будівнику нового дому належить піклуватися про всю будівлю, а тому, хто повинен зайнятися різьбленням і живописом, слід вишукувати тільки потрібне для прикраси, так ми думаємо і про себе. |
|
31
|
31
|
| but to use brevity, and avoid much labouring of the work, is to be granted to him that will make an abridgement. | Заглиблюватися і говорити про все і досліджувати кожну подробицю — властиво початковому описувачеві історії. |
|
32
|
32
|
| Here then will we begin the story: only adding thus much to that which hath been said, that it is a foolish thing to make a long prologue, and to be short in the story itself. | Тому ж, хто робить скорочення, має бути надано переслідувати тільки стислість мови й уникати докладних досліджень. |
|
Chapter 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| Now when the holy city was inhabited with all peace, and the laws were kept very well, because of the godliness of Onias the high priest, and his hatred of wickedness, | Коли у святому місті жили ще у повному мирі, і ретельно дотримувалися законів, за благочестям і відразою до зла первосвященика Онії, |
|
2
|
2
|
| it came to pass that even the kings themselves did honour the place, and magnify the temple with their best gifts; | бувало, і самі царі шанували це місце, і прославляли святилище багатими дарами, |
|
3
|
3
|
| insomuch that Seleucus king of Asia of his own revenues bare all the costs belonging to the service of the sacrifices. | так що і Селевк, цар Азії, давав зі своїх прибутків на всі витрати, потрібні для жертовного служіння. |
|
4
|
4
|
| But one Simon of the tribe of Benjamin, who was made governor of the temple, fell out with the high priest about disorder in the city. | Але якийсь Симон з коліна Веніамінового, поставлений піклувальником храму, ввійшов у суперечку з первосвящеником про порушення законів у місті. |
|
5
|
5
|
| And when he could not overcome Onias, he gat him to Apollonius the son of Thraseas, who then was governor of Celosyria and Phenice, | І оскільки він не міг перемогти Онію, то пішов до Аполлонія, сина Фрасея, який у той час був воєначальником Келе-Сирії і Фінікії, |
|
6
|
6
|
| and told him that the treasury in Jerusalem was full of infinite sums of money, so that the multitude of their riches, which did not pertain to the account of the sacrifices, was innumerable, and that it was possible to bring all into the king's hand. | й оголосив йому, що єрусалимська скарбниця наповнена незліченними багатствами, так само як незліченна кількість грошей зібрана, і немає у них потреби для приношення жертв, але все це може бути обернене під владу царя. |
|
7
|
7
|
| Now when Apollonius came to the king, and had shewed him of the money whereof he was told, the king chose out Heliodorus his treasurer, and sent him with a commandment to bring him the foresaid money. | Аполлоній же, побачившись з царем, повідомив йому про зазначені багатства, а він, призначивши Іліодора, поставленого над державними справами, послав його і дав наказ вивезти згадані скарби. |
|
8
|
8
|
| So forthwith Heliodorus took his journey, under a colour of visiting the cities of Celosyria and Phenice, but indeed to fulfil the king's purpose. | Іліодор негайно вирушив у дорогу, під приводом огляду міст Келе-Сирії і Фінікії, а насправді для того, щоб виконати волю царя. |
|
9
|
9
|
| And when he was come to Jerusalem, and had been courteously received of the high priest of the city, he told him what intelligence was given of the money, and declared wherefore he came, and asked if these things were so indeed. | Прибувши ж у Єрусалим і будучи дружньо прийнятим первосвящеником міста, він сповістив йому про отриману вказівку й оголосив, задля чого прийшов, притім запитував: чи дійсно все це так? |
|
10
|
10
|
| Then the high priest told him that there was such money laid up for the relief of widows and fatherless children: | Хоча первосвященик показав, що це є довірене на збереження майно вдів і сиріт, |
|
11
|
11
|
| and that some of it belonged to Hircanus son of Tobias, a man of great dignity, and not as that wicked Simon had misinformed: the sum whereof in all was four hundred talents of silver, and two hundred of gold: | і частково Гиркана, сина Товії, мужа дуже знаменитого, а не так, як обмовляв нечестивий Симон, і що всього чотириста талантів срібла і двісті золота; |
|
12
|
12
|
| and that it was altogether impossible that such wrongs should be done unto them, that had committed it to the holiness of the place, and to the majesty and inviolable sanctity of the temple, honoured over all the world. | кривдити ж тих, які поклалися на святість місця, на повагу і недоторканність храму, шанованого в усій вселенній, ніяк не слід. |
|
13
|
13
|
| But Heliodorus, because of the king's commandment given him, said, That in any wise it must be brought into the king's treasury. | Але Іліодор, маючи царський наказ, рішуче говорив, що це має бути взяте у царську скарбницю. |
|
14
|
14
|
| So at the day which he appointed he entered in to order this matter: wherefore there was no small agony throughout the whole city. | Призначивши день, він увійшов, щоб зробити огляд цього, і відбулося чимале хвилювання в усьому місті. |
|
15
|
15
|
| But the priests, prostrating themselves before the altar in their priests' vestments, called unto heaven upon him that made a law concerning things given to be kept, that they should safely be preserved for such as had committed them to be kept. | Священики у священних облаченнях, упавши перед жертовником, взивали до неба, щоб Той, Який дав закон про майно, яке довіряється святилищу, у цілості зберіг його тим, що довірили. |
|
16
|
16
|
| Then whoso had looked the high priest in the face, it would have wounded his heart: for his countenance and the changing of his colour declared the inward agony of his mind. | Хто дивився на лице первосвященика, відчував душевне потрясіння; бо погляд його і колір обличчя, який змінився, виявляв його душевне знічення. |
|
17
|
17
|
| For the man was so compassed with fear and horror of the body, that it was manifest to them that looked upon him, what sorrow he had now in his heart. | Його охопив жах і тремтіння тіла, з чого явна була для тих, хто дивився, скорбота його серця. |
|
18
|
18
|
| Others ran flocking out of their houses to the general supplication, because the place was like to come into contempt. | Деякі родинами вибігали з домів на всенародне моління, бо випадало священному місцю зазнати наруги; |
|
19
|
19
|
| And the women, girt with sackcloth under their breasts, abounded in the streets, and the virgins that were kept in ran, some to the gates, and some to the walls, and others looked out of the windows. | жінки, оперезавши груди веретищами, натовпами ходили по вулицях; усамітнені діви деякі бігли до воріт, інші — на стіни, а деякі дивилися з вікон, |
|
20
|
20
|
| And all, holding their hands toward heaven, made supplication. | усі ж, простягаючи до неба руки, молилися. |
|
21
|
21
|
| Then it would have pitied a man to see the falling down of the multitude of all sorts, and the fear of the high priest, being in such an agony. | Зворушливо було, як народ натовпами кидався ниць, а сильно знічений первосвященик стояв у очікуванні. |
|
22
|
22
|
| They then called upon the Almighty Lord to keep the things committed of trust safe and sure for those that had committed them. | Вони благали Вседержителя Бога зберегти довірене у цілості тим, що довірили. |
|
23
|
23
|
| Nevertheless Heliodorus executed that which was decreed. | А Іліодор виконував те, що було припущенням. |
|
24
|
24
|
| Now as he was there present himself with his guard about the treasury, the Lord of spirits, and the Prince of all power, caused a great apparition, so that all that presumed to come in with him were astonished at the power of God, and fainted, and were sore afraid. | Коли ж він із озброєними людьми увійшов уже в скарбницю, Господь батьків і Владика усякої влади явив велике знамення: всі, хто насмілився увійти з ним, будучи ураженими страхом сили Божої, прийшли у знемогу і жах, |
|
25
|
25
|
| For there appeared unto them an horse with a terrible rider upon him, and adorned with a very fair covering, and he ran fiercely, and smote at Heliodorus with his forefeet, and it seemed that he that sat upon the horse had complete harness of gold. | бо явився їм кінь зі страшним вершником, покритий прекрасним покровом: швидко несучись, він уразив Іліодора передніми копитами, а той, хто сидів на ньому, здавалося, мав золоте всеозброєння. |
|
26
|
26
|
| Moreover two other young men appeared before him, notable in strength, excellent in beauty, and comely in apparel, who stood by him on either side, and scourged him continually, and gave him many sore stripes. | Явилися йому і ще інші два юнаки, квітучі силою, прекрасні на вигляд, благоліпно одягнені, які, ставши з того й іншого боку, безупинно бичували його, заподіюючи йому багато ран. |
|
27
|
27
|
| And Heliodorus fell suddenly unto the ground, and was compassed with great darkness: but they that were with him took him up, and put him into a litter. | Коли він раптово упав на землю й обійнятий був великою темрявою, тоді підняли його і поклали на ноші. |
|
28
|
28
|
| Thus him, that lately came with a great train and with all his guard into the said treasury, they carried out, being unable to help himself with his weapons: and manifestly they acknowledged the power of God: | Того, хто з великим почтом і охоронцями тільки-но увійшов у зазначену скарбницю, винесли як безпомічного, ясно пізнавши всемогутність Божу. |
|
29
|
29
|
| for he by the hand of God was cast down, and lay speechless without all hope of life. | Божественною силою він був повалений безмовним і позбавленим усякої надії і порятунку. |
|
30
|
30
|
| But they praised the Lord, that had miraculously honoured his own place: for the temple, which a little afore was full of fear and trouble, when the Almighty Lord appeared, was filled with joy and gladness. | Вони ж благословляли Господа, Який прославив Свою оселю; і храм, який незадовго перед тим був наповнений страхом і смутком, явленням Господа Вседержителя наповнився радістю і веселощами. |
|
31
|
31
|
| Then straightways certain of Heliodorus' friends prayed Onias, that he would call upon the most High to grant him his life, who lay ready to give up the ghost. | Невдовзі деякі з близьких Іліодора, прийшовши, благали Онію прикликати Всевишнього і дарувати життя тому, хто лежав уже конаючи. |
|
32
|
32
|
| So the high priest, suspecting lest the king should misconceive that some treachery had been done to Heliodorus by the Jews, offered a sacrifice for the health of the man. | Первосвященик, побоюючись, щоб цар не подумав, що юдеями зроблено яке-небудь зловмишлення проти Іліодора, приніс жертву за його порятунок. |
|
33
|
33
|
| Now as the high priest was making an atonement, the same young men in the same clothing appeared and stood beside Heliodorus, saying, Give Onias the high priest great thanks, insomuch as for his sake the Lord hath granted thee life: | Коли ж первосвященик приносив умилостивительну жертву, ті самі юнаки знову явилися Іліодору, прикрашені тим самим одягом, і, ставши, сказали йому: віддай велику подяку первосвященику Онії, бо заради нього Господь дарував тобі життя; |
|
34
|
34
|
| and seeing that thou hast been scourged from heaven, declare unto all men the mighty power of God. And when they had spoken these words, they appeared no more. | ти ж, покараний від Нього, сповіщай усім велику силу Бога. І, сказавши це, вони стали невидимі. |
|
35
|
35
|
| So Heliodorus, after he had offered sacrifice unto the Lord, and made great vows unto him that had saved his life, and saluted Onias, returned with his host to the king. | Іліодор же, принісши жертву Господу і давши багато обітниць Тому, Хто зберіг йому життя, і подякувавши Онії, повернувся з воїнами до царя, |
|
36
|
36
|
| Then testified he to all men the works of the great God, which he had seen with his eyes. | і перед усіма свідчив про діла великого Бога, які він бачив своїми очима. |
|
37
|
37
|
| And when the king asked Heliodorus, who might be a fit man to be sent yet once again to Jerusalem, he said, | Коли ж цар запитав Іліодора, хто був би здатний, щоб ще раз послати в Єрусалим, він відповів: |
|
38
|
38
|
| If thou hast any enemy or traitor, send him thither, and thou shalt receive him well scourged, if he escape with his life: for in that place, no doubt, there is an especial power of God. | якщо ти маєш якого-небудь ворога і супротивника твого правління, то пошли його туди, і зустрінеш його покараним, якщо тільки залишиться він у живих, бо на місці цьому істинно перебуває сила Божа: |
|
39
|
39
|
| For he that dwelleth in heaven hath his eye on that place, and defendeth it; and he beateth and destroyeth them that come to hurt it. | Він Сам, Який перебуває на небі, є стражем і заступником того місця, і тих, що приходять зі злим наміром, уражає й умертвляє. |
|
40
|
40
|
| And the things concerning Heliodorus, and the keeping of the treasury, fell out on this sort. | Ось що сталося з Іліодором, і так урятована скарбниця храму. |
|
Chapter 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| This Simon now, of whom we spake afore, having been a betrayer of the money, and of his country, slandered Onias, as if he had terrified Heliodorus, and been the worker of these evils. | А вищезгадуваний Симон, зробившись зрадником скарбів і батьківщини, зводив наклепи на Онію, ніби він сам заохочував Іліодора і був винуватцем зла. |
|
2
|
2
|
| Thus was he bold to call him a traitor, that had deserved well of the city, and tendered his own nation, and was so zealous of the laws. | Благодійника міста, піклувальника за єдиноплемінників і ревнителя законів, він насмілився називати супротивником правителя. |
|
3
|
3
|
| But when their hatred went so far, that by one of Simon's faction murders were committed, | Коли ж ворожнеча дійшла до того, що через одного з довірених людей Симона стали звершуватися вбивства: |
|
4
|
4
|
| Onias seeing the danger of this contention, and that Apollonius, as being the governor of Celosyria and Phenice, did rage, and increase Simon's malice, | тоді Онія, бачачи, що боротьба небезпечна, що Аполлоній, як воєначальник Келе-Сирії і Фінікії, шаленіє, збільшуючи злобу Симона, |
|
5
|
5
|
| he went to the king, not to be an accuser of his countrymen, but seeking the good of all, both public and private: | вирушив до царя, не як обвинувач співгромадян, але маючи на увазі користь кожного й усього народу, |
|
6
|
6
|
| for he saw that it was impossible that the state should continue quiet, and Simon leave his folly, unless the king did look thereunto. | бо він бачив, що без царського захисту неможливо мирно влаштувати справи, і Симон не залишить свого безумства. |
|
7
|
7
|
| But after the death of Seleucus, when Antiochus, called Epiphanes, took the kingdom, Jason the brother of Onias laboured underhand to be high priest, | Але коли помер Селевк, і одержав царство Антиох, прозваний Єпифаном, тоді домагався священноначалля Іасон, брат Онії, |
|
8
|
8
|
| promising unto the king by intercession three hundred and threescore talents of silver, and of another revenue eighty talents: | пообіцявши царю при побаченні триста шістдесят талантів срібла і з деяких прибутків вісімдесят талантів. |
|
9
|
9
|
| beside this, he promised to assign an hundred and fifty more, if he might have licence to set him up a place for exercise, and for the training up of youth in the fashions of the heathen, and to write them of Jerusalem by the name of Antiochians. | Понад те обіцяв і ще підписати сто п’ятдесят талантів, якщо надано йому буде владою його влаштувати училище для тілесних вправ юнаків і писати єрусалимлян антиохійцями. |
|
10
|
10
|
| Which when the king had granted, and he had gotten into his hand the rule, he forthwith brought his own nation to the Greekish fashion. | Коли цар дав згоду, і він одержав владу, негайно почав схиляти одноплемінників своїх до еллінських звичаїв. |
|
11
|
11
|
| And the royal privileges granted of special favour to the Jews by the means of John the father of Eupolemus, who went ambassador to Rome for amity and aid, he took away; and putting down the governments which were according to the law, he brought up new customs against the law: | Він відкинув людинолюбно надані юдеям царські пільги за клопотанням Іоана, батька Евполемового, який посилав посольство до римлян про дружбу і союз; порушуючи законні установи, він вводив супротивні закону звичаї. |
|
12
|
12
|
| for he built gladly a place of exercise under the tower itself, and brought the chief young men under his subjection, and made them wear a hat. | Навмисно під самою фортецею побудував він училище для тілесних вправ юнаків і, залучивши кращих з юнаків, підводив їх під соромітну покришку. |
|
13
|
13
|
| Now such was the height of Greek fashions, and increase of heathenish manners, through the exceeding profaneness of Jason, that ungodly wretch, and no high priest; | Так з’явилася схильність до еллінізму і зближення з іноплемінництвом унаслідок непомірного нечестя Іасона, цього безбожника, а не первосвященика, |
|
14
|
14
|
| that the priests had no courage to serve any more at the altar, but despising the temple, and neglecting the sacrifices, hastened to be partakers of the unlawful allowance in the place of exercise, after the game of Discus called them forth; | так що священики перестали бути ревними до служіння жертовнику і, нехтуючи храм і будучи недбалими до жертв, поспішали брати участь у противних закону іграх палестри за закликом кинутого диска. |
|
15
|
15
|
| not setting by the honours of their fathers, but liking the glory of the Grecians best of all. | Ні у що ставили вони вітчизняну пошану; тільки еллінські почесті визнавали найкращими. |
|
16
|
16
|
| By reason whereof sore calamity came upon them: for they had them to be their enemies and avengers, whose custom they followed so earnestly, and unto whom they desired to be like in all things. | За це спіткало їх тяжке відвідування, і ті самі, з якими вони змагалися у способі життя і хотіли в усьому уподібнитися, стали їхніми ворогами і мучителями; |
|
17
|
17
|
| For it is not a light thing to do wickedly against the laws of God; but the time following shall declare these things. | бо нечестиво чинити проти Божественних законів неможливо безкарно, як показує час, що настає після того. |
|
18
|
18
|
| Now when the game that was used every fifth year was kept at Tyrus, the king being present, | Коли святкувалися у Тирі п’ятирічні ігри, і цар був присутній там, |
|
19
|
19
|
| this ungracious Jason sent special messengers from Jerusalem, who were Antiochians, to carry three hundred drachms of silver to the sacrifice of Hercules, which even the bearers thereof thought fit not to bestow upon the sacrifice, because it was not convenient, but to be reserved for other charges. | тоді нечестивий Іасон послав туди глядачами антиохійців з Єрусалима, щоб доставити триста драхм срібла на жертву Геркулесу; але самі ті, що принесли, просили не вживати їх на жертву, вважаючи це непристойним, а призначити на інші витрати: |
|
20
|
20
|
| This money then, in regard of the sender, was appointed to Hercules' sacrifice; but because of the bearers thereof it was employed to the making of gallies. | отже, ним послані ці гроші у жертву Геркулесу від імені того, хто посилав, а тими, що принесли, вони обернені на влаштування гребних суден. |
|
21
|
21
|
| Now when Apollonius the son of Menestheus was sent into Egypt for the coronation of king Ptolemeus Philometor, Antiochus, understanding him not to be well affected to his affairs, provided for his own safety: whereupon he came to Joppe, and from thence to Jerusalem: | Коли потім Аполлоній, син Менесфея, був посланий у Єгипет з нагоди сходження на престіл царя Птоломея Филометора, Антиох запідозрив його у ворожості до себе і почав намагатися убезпечити себе проти нього; тому, вирушивши в Іоппію, він прийшов до Єрусалима. |
|
22
|
22
|
| where he was honourably received of Jason, and of the city, and was brought in with torch light, and with great shoutings: and so afterward went with his host unto Phenice. | Чудово прийнятий Іасоном і містом, він увійшов при світильниках і вигуках, і звідти вирушив з військом у Фінікію. |
|
23
|
23
|
| Three years afterward Jason sent Menelaus, the aforesaid Simon's brother, to bear the money unto the king, and to put him in mind of certain necessary matters. | Після трьох років Іасон послав Менелая, брата вищезгаданого Симона, щоб він доставив цареві гроші і зробив представлення деяких потрібних справ. |
|
24
|
24
|
| But he being brought to the presence of the king, when he had magnified him for the glorious appearance of his power, got the priesthood to himself, offering more than Jason by three hundred talents of silver. | Він же, представившись цареві і підлестивши його владі, захопив собі священноначалля, надбавивши триста талантів срібла проти Іасона. |
|
25
|
25
|
| So he came with the king's mandate, bringing nothing worthy the high priesthood, but having the fury of a cruel tyrant, and the rage of a savage beast. | Одержавши від царя накази, він повернувся, не принісши з собою нічого гідного первосвященства, а тільки гнів жорстокого тирана і лють дикого звіра. |
|
26
|
26
|
| Then Jason, who had undermined his own brother, being undermined by another, was compelled to flee into the country of the Ammonites. | Так Іасон, який обманув свого брата, сам був обманутий іншим і, як вигнанець, відійшов у країну Аммонитську. |
|
27
|
27
|
| So Menelaus got the principality: but as for the money that he had promised unto the king, he took no good order for it, albeit Sostratus the ruler of the castle required it: | Менелай же одержав владу, але ніскільки не турбувався про обіцяні цареві гроші, хоч Сострат, начальник міської фортеці, і робив вимоги, |
|
28
|
28
|
| for unto him appertained the gathering of the customs. Wherefore they were both called before the king. | бо на ньому лежав збір данин; з цієї причини обоє вони були викликані царем. |
|
29
|
29
|
| Now Menelaus left his brother Lysimachus in his stead in the priesthood: and Sostratus left Crates, who was governor of the Cyprians. | Менелай залишив спадкоємцем первосвященства брата свого Лисимаха, а Сострат — Кратита, начальника кіпрян. |
|
30
|
30
|
| While those things were in doing, they of Tarsus and Mallos made insurrection, because they were given to the king's concubine, called Antiochis. | У той час, як це відбувалося, збунтувалися тарсяни і маллоти за те, що вони віддані були у дар Антиохиді, наложниці царській. |
|
31
|
31
|
| Then came the king in all haste to appease matters, leaving Andronicus, a man in authority, for his deputy. | Тому цар поспішно вирушив, щоб дати лад справам, залишивши замість себе Андроника, одного з почесних сановників. |
|
32
|
32
|
| Now Menelaus, supposing that he had gotten a convenient time, stole certain vessels of gold out of the temple, and gave some of them to Andronicus, and some he sold into Tyrus and the cities round about. | Тоді Менелай, думаючи скористатися сприятливою нагодою, викрав із храму деякі золоті сосуди і подарував Андронику, а інші продав у Тирі й навколишніх містах. |
|
33
|
33
|
| Which when Onias knew of a surety, he reproved him, and withdrew himself into a sanctuary at Daphne, that lieth by Antiochia. | Достовірно дізнавшись про те, Онія викрив його і відійшов у безпечне місце — Дафну, що лежить біля Антиохії. |
|
34
|
34
|
| Wherefore Menelaus, taking Andronicus apart, prayed him to get Onias into his hands; who being persuaded thereunto, and coming to Onias in deceit, gave him his right hand with oaths; and though he were suspected by him, yet persuaded he him to come forth of the sanctuary: whom forthwith he shut up without regard to justice. | Тому Менелай, заставши наодинці Андроника, просив його убити Онію; і він, прийшовши до Онії і підступно запевнивши його, давши руку з клятвою, хоч і був у підозрі, переконав його вийти зі сховища і негайно убив, не посоромившись правди. |
|
35
|
35
|
| For the which cause not only the Jews, but many also of other nations, took great indignation, and were much grieved for the unjust murder of the man. | Цим роздратовані були не тільки юдеї, але і багато хто з інших народів, і обурювалися на беззаконне убивство цього мужа. |
|
36
|
36
|
| And when the king was come again from the places about Cilicia, the Jews that were in the city, and certain of the Greeks that abhorred the fact also, complained because Onias was slain without cause. | Коли ж цар повернувся з країн Киликії, то юдеї, які були у місті, (*разом) з обуреними еллінами донесли йому, що Онію вбили безвинно. |
|
37
|
37
|
| Therefore Antiochus was heartily sorry, and moved to pity, and wept, because of the sober and modest behaviour of him that was dead. | Антиох, душевно засмучений і розчулений співчуттям, оплакував чесноти і велике благочестя померлого, |
|
38
|
38
|
| And being kindled with anger, forthwith he took away Andronicus his purple, and rent off his clothes, and leading him through the whole city unto that very place, where he had committed impiety against Onias, there slew he the cursed murderer. Thus the Lord rewarded him his punishment, as he had deserved. | й у гніві на Андроника, негайно знявши з нього порфиру і роздерши одяг, наказав водити його по всьому місту і на тому самому місці, де він злочинно погубив Онію, стратити вбивцю; чим Господь і воздав йому заслужену кару. |
|
39
|
39
|
| Now when many sacrileges had been committed in the city by Lysimachus with the consent of Menelaus, and the bruit thereof was spread abroad, the multitude gathered themselves together against Lysimachus, many vessels of gold being already carried away. | Коли ж у місті було вчинено багато святотатств Лисимахом, зі зволення Менелая, і рознеслася про те чутка, то народ повстав на Лисимаха, бо викрадено було багато золотих сосудів. |
|
40
|
40
|
| Whereupon the common people rising, and being filled with rage, Lysimachus armed about three thousand men, and began first to offer violence; one Auranus being the leader, a man far gone in years, and no less in folly. | Коли повстав народ, сповнений гніву, то Лисимах озброїв до трьох тисяч чоловік і почав беззаконне насильство під проводом одного тирана, старого літами і не менш застарілого у безумстві. |
|
41
|
41
|
| They then seeing the attempt of Lysimachus, some of them caught stones, some clubs, others taking handfuls of dust, that was next at hand, cast them all together upon Lysimachus, and those that set upon them. | Побачивши таке насильство Лисимаха, одні схопили каміння, інші — товсті кілки, а деякі, хапаючи з землі пилюку, кидали всі разом на людей Лисимаха, |
|
42
|
42
|
| Thus many of them they wounded, and some they struck to the ground, and all of them they forced to flee: but as for the churchrobber himself, him they killed beside the treasury. | і таким чином багатьох з них поранили, інших уразили, і всіх змусили тікати, а самого святотатця умертвили біля скарбниці. |
|
43
|
43
|
| Of these matters therefore there was an accusation laid against Menelaus. | Щодо цього відбувся суд над Менелаєм. |
|
44
|
44
|
| Now when the king came to Tyrus, three men that were sent from the senate pleaded the cause before him: | Коли цар прибув у Тир, то послані від зібрання старійшин три мужі представили йому скаргу. |
|
45
|
45
|
| but Menelaus, being now convicted, promised Ptolemee the son of Dorymenes to give him much money, if he would pacify the king toward him. | Менелай, уже взятий, обіцяв Птоломею, синові Дорименовому, великі гроші, якщо він ублагає за нього царя. |
|
46
|
46
|
| Whereupon Ptolemee taking the king aside into a certain gallery, as it were to take the air, brought him to be of another mind: | І Птоломей, відкликавши царя у притвор під приводом відпочинку, перекрутив справу. |
|
47
|
47
|
| insomuch that he discharged Menelaus from the accusations, who notwithstanding was cause of all the mischief: and those poor men, who, if they had told their cause, yea, before the Scythians, should have been judged innocent, them he condemned to death. | Менелая, винуватця всього зла, звільнив від звинувачень, а нещасних, які, якби і перед скіфами говорили, були б відпущені незасудженими, засудив на смерть. |
|
48
|
48
|
| Thus they that followed the matter for the city, and for the people, and for the holy vessels, did soon suffer unjust punishment. | Так швидко понесли несправедливу страту ті, що говорили на захист міста, народу і священних сосудів. |
|
49
|
49
|
| Wherefore even they of Tyrus, moved with hatred of that wicked deed, caused them to be honourably buried. | Тиряни, обурюючись на те, щедро доставили потрібне для поховання їх. |
|
50
|
50
|
| And so through the covetousness of them that were of power Menelaus remained still in authority, increasing in malice, and being a great traitor to the citizens. | А Менелай, завдяки користолюбству начальників, утримав за собою владу і, зростаючи у злобі, зробився жорстоким ворогом громадян. |
|
Chapter 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| About the same time Antiochus prepared his second voyage into Egypt: | Близько цього часу Антиох почав другий похід у Єгипет. |
|
2
|
2
|
| and then it happened, that through all the city, for the space almost of forty days, there were seen horsemen running in the air, in cloth of gold, and armed with lances, like a band of soldiers, | Сталося, що над усім містом майже протягом сорока днів являлися у повітрі вершники, які носилися у золотих одежах і на зразок воїнів (були) озброєні списами, |
|
3
|
3
|
| and troops of horsemen in array, encountering and running one against another, with shaking of shields, and multitude of pikes, and drawing of swords, and casting of darts, and glittering of golden ornaments, and harness of all sorts. | і стрункі загони кінноти, і напади і відступи з обох боків, обертання щитів, безліч списів і змахи мечів, кидання стріл і блиск золотого обладунку й усякого роду озброєння. |
|
4
|
4
|
| Wherefore every man prayed that that apparition might turn to good. | Чому всі молилися, щоб це явлення було до блага. |
|
5
|
5
|
| Now when there was gone forth a false rumour, as though Antiochus had been dead, Jason took at the least a thousand men, and suddenly made an assault upon the city; and they that were upon the walls being put back, and the city at length taken, Menelaus fled into the castle: | Коли потім рознеслася неправдива чутка, начебто Антиох помер, Іасон, зібравши не менше тисячі мужів, зробив раптовий напад на місто, коли вони зійшли на стіну і врешті місто було взяте, Менелай утік у фортецю. |
|
6
|
6
|
| but Jason slew his own citizens without mercy, not considering that to get the day of them of his own nation would be a most unhappy day for him; but thinking they had been his enemies, and not his countrymen, whom he conquered. | А Іасон нещадно чинив кровопролиття між своїми співгромадянами, не думаючи про те, що успіх проти одноплемінників є найбільше нещастя, і уявляючи одержати трофеї ніби від ворогів, а не одноплемінних. |
|
7
|
7
|
| Howbeit for all this he obtained not the principality, but at the last received shame for the reward of his treason, and fled again into the country of the Ammonites. | Утім, він не досяг начальства, а кінцем його зловмисництва було те, що він з ганьбою, як утікач, знову пішов у країну Аммонитську. |
|
8
|
8
|
| In the end therefore he had an unhappy return, being accused before Aretas the king of the Arabians, fleeing from city to city, pursued of all men, hated as a forsaker of the laws, and being had in abomination as an open enemy of his country and countrymen, he was cast out into Egypt. | Кінцем його злісного життя було те, що, звинувачений перед Аретою, володарем Аравійським, він бігав з міста у місто, всіма переслідуваний і ненавидимий, як відступник від законів, і зневажений, як ворог батьківщини і співгромадян, був вигнаний у Єгипет. |
|
9
|
9
|
| Thus he that had driven many out of their country perished in a strange land, retiring to the Lacedemonians, and thinking there to find succour by reason of his kindred: | Той, який багатьох вигнав з батьківщини, сам загинув на чужій стороні, прийшовши до лакедемонян і сподіваючись, через родинне походження, знайти у них притулок. |
|
10
|
10
|
| and he that had cast out many unburied had none to mourn for him, nor any solemn funerals at all, nor sepulchre with his fathers. | Залишивши багатьох без поховання, він сам залишився неоплаканим, і не удостоєний ні поховання, ні батьківського гробу. |
|
11
|
11
|
| Now when this that was done came to the king's ear, he thought that Judea had revolted: whereupon removing out of Egypt in a furious mind, he took the city by force of arms, | Коли все, що відбулося, дійшло до слуху царя, він подумав, що Юдея відходить від нього, піднявся з Єгипту, розлютившись у душі, і взяв місто озброєною рукою. |
|
12
|
12
|
| and commanded his men of war not to spare such as they met, and to slay such as went up upon the houses. | Він наказав воїнам нещадно бити усіх, хто трапиться, й умертвляти, хто стане ховатися у домах. |
|
13
|
13
|
| Thus there was killing of young and old, making away of men, women, and children, slaying of virgins and infants. | Так звершилося побиття юних і старих, умертвлення чоловіків, дружин і дітей, заколення дів і немовлят. |
|
14
|
14
|
| And there were destroyed within the space of three whole days fourscore thousand, whereof forty thousand were slain in the conflict; and no fewer sold than slain. | Протягом трьох днів загинуло вісімдесят тисяч: сорок тисяч упало від руки вбивць, і не менше убитих було продано. |
|
15
|
15
|
| Yet was he not content with this, but presumed to go into the most holy temple of all the world; Menelaus, that traitor to the laws, and to his own country, being his guide: | Але, не задовольнившись цим, він насмілився ввійти у найсвятіший на всій землі храм, маючи провідником Менелая, цього зрадника законів і батьківщини. |
|
16
|
16
|
| and taking the holy vessels with polluted hands, and with profane hands pulling down the things that were dedicated by other kings to the augmentation and glory and honour of the place, he gave them away. | Скверними руками приймаючи священні сосуди й інші речі, пожертвувані іншими царями на звеличення і славу і честь святого місця, грабуючи нечестивими руками, роздавав. |
|
17
|
17
|
| And so haughty was Antiochus in mind, that he considered not that the Lord was angry for a while for the sins of them that dwelt in the city, and therefore his eye was not upon the place. | І звеличився Антиох у своїх думках, не розуміючи, що Господь на короткий час прогнівався за гріхи тих, що жили у місті, чому і залишилося без захисту це місце. |
|
18
|
18
|
| For had they not been formerly wrapped in many sins, this man, as soon as he had come, had forthwith been scourged, and put back from his presumption, as Heliodorus was, whom Seleucus the king sent to view the treasury. | Якби вони не були обійняті багатьма гріхами, тоді подібно до Іліодора, посланого царем Селевком оглянути скарбницю, і він, лиш тільки увірвався б, негайно був би покараний і залишив би свою зухвалість. |
|
19
|
19
|
| Nevertheless God did not choose the people for the place's sake, but the place for the people's sake. | Але Господь обрав не для місця народ, а для народу це місце. |
|
20
|
20
|
| And therefore the place itself, that was partaker with them of the adversity that happened to the nation, did afterward communicate in the benefits sent from the Lord: and as it was forsaken in the wrath of the Almighty, so again, the great Lord being reconciled, it was set up with all glory. | Тому і саме місце, ставши причетним до колишніх народних нещасть, прилучилося потім до благодіянь Господа і, бувши залишеним Всемогутнім у гніві, знову, з милосердя верховного Владики, постало в усій славі. |
|
21
|
21
|
| So when Antiochus had carried out of the temple a thousand and eight hundred talents, he departed in all haste unto Antiochia, weening in his pride to make the land navigable, and the sea passable by foot: such was the haughtiness of his mind. | Отже, Антиох, викравши з храму тисячу вісімсот талантів, поспішно відійшов до Антиохії, у гордовитості серця знаходячи можливим зробити землю судноплавною і море сухопутним. |
|
22
|
22
|
| And he left governors to vex the nation: at Jerusalem, Philip, for his country a Phrygian, and for manners more barbarous than he that set him there; | Тим часом він залишив приставників, щоб гнітити народ, у Єрусалимі — Филипа, родом фригійця, норовом же людину ще більш жорстоку, ніж той, що поставив його, |
|
23
|
23
|
| and at Garizim, Andronicus; and besides, Menelaus, who worse than all the rest bare an heavy hand over the citizens, having a malicious mind against his countrymen the Jews. | а в Гаризині — Андроника, і зверх того Менелая, який перевершив інших злобою до жителів і мав вороже ставлення до громадян юдейських. |
|
24
|
24
|
| He sent also that detestable ringleader Apollonius with an army of two and twenty thousand, commanding him to slay all those that were in their best age, and to sell the women and the younger sort: | Він послав винуватця нечестя, Аполлонія, з двадцятьма двома тисячами війська, повелівши всіх дорослих побити, а жінок і дітей продавати. |
|
25
|
25
|
| who coming to Jerusalem, and pretending peace, did forbear till the holy day of the sabbath, when taking the Jews keeping holy day, he commanded his men to arm themselves. | Він же, прийшовши у Єрусалим і удавано зберігаючи мир, зволікав до святого дня суботи і, застигнувши юдеїв під час спокою, повелів своїм людям озброїтися. |
|
26
|
26
|
| And so he slew all them that were gone to the celebrating of the sabbath, and running through the city with weapons slew great multitudes. | Усіх, що вийшли на це видовище, він умертвив і, ввірвавшись з військом у місто, побив безліч народу. |
|
27
|
27
|
| But Judas Maccabeus with nine others, or thereabout, withdrew himself into the wilderness, and lived in the mountains after the manner of beasts, with his company, who fed on herbs continually, lest they should be partakers of the pollution. | А Іуда Маккавей, десятий у роді своєму, відійшов у пустелю і жив зі своїми прихильниками у горах за подобою звірів, годуючись травами, щоб не стати причетним до осквернення. |
|
Chapter 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| Not long after this the king sent an old man of Athens to compel the Jews to depart from the laws of their fathers, and not to live after the laws of God: | Через якийсь час цар послав одного старця, афінянина, примушувати юдеїв відступати від законів батьківських і не жити за законами Божими, |
|
2
|
2
|
| and to pollute also the temple in Jerusalem, and to call it the temple of Jupiter Olympius; and that in Garizim, of Jupiter the defender of strangers, as they did desire that dwelt in the place. | а також осквернити храм Єрусалимський і найменувати його храмом Юпітера Олімпійського, а храм у Гаризині, оскільки мешканці того місця прибульці, храмом Юпітера странноприїмного. |
|
3
|
3
|
| The coming in of this mischief was sore and grievous to the people: | Важким і нестерпним було для народу нещастя, що настало. |
|
4
|
4
|
| for the temple was filled with riot and revelling by the Gentiles, who dallied with harlots, and had to do with women within the circuit of the holy places, and besides that brought in things that were not lawful. | Храм наповнився любодійством і нечестям від язичників, які, спілкуючись з блудницями, змішувалися з жінками у самих священних притворах і вносили всередину речі недозволені. |
|
5
|
5
|
| The altar also was filled with profane things, which the law forbiddeth. | І жертовник наповнився непотребними, забороненими законом речами. |
|
6
|
6
|
| Neither was it lawful for a man to keep sabbath days or ancient feasts, or to profess himself at all to be a Jew. | Не можна було ні зберігати суботи, ні дотримуватися батьківських свят, ні навіть називатися юдеєм. |
|
7
|
7
|
| And in the day of the king's birth every month they were brought by bitter constraint to eat of the sacrifices; and when the feast of Bacchus was kept, the Jews were compelled to go in procession to Bacchus, carrying ivy. | З тяжким примусом водили їх щомісяця у день народження царя на ідольські жертви, а на свято Діониса примушували юдеїв у плющових вінках іти в урочистому ході на честь Діониса. |
|
8
|
8
|
| Moreover there went out a decree to the neighbour cities of the heathen, by the suggestion of Ptolemee, against the Jews, that they should observe the same fashions, and be partakers of their sacrifices: | Таке повеління вийшло і сусіднім еллінським містам, за наущенням Птоломея, щоб вони так само діяли проти юдеїв і змушували їх приносити ідольські жертви, |
|
9
|
9
|
| and whoso would not conform themselves to the manners of the Gentiles should be put to death. Then might a man have seen the present misery. | а тих, що не погоджувалися переходити до еллінських звичаїв, убивали. Тоді-то можна було бачити справжню біду. |
|
10
|
10
|
| For there were two women brought, who had circumcised their children; whom when they had openly led round about the city, the babes hanging at their breasts, they cast them down headlong from the wall. | Дві жінки звинувачені були у тім, що обрізали своїх дітей; і за це, привісивши до сосків їхніх немовлят і перед народом провівши по місту, скинули їх зі стіни. |
|
11
|
11
|
| And others, that had run together into caves near by, to keep the sabbath day secretly, being discovered to Philip, were all burnt together, because they made a conscience to help themselves for the honour of the most sacred day. | Інші бігли у ближні печери, щоб потай святкувати сьомий день, але, будучи виданими Филипу, були спалені, бо вони неправедним вважали захищатися з поваги до святости дня. |
|
12
|
12
|
| Now I beseech those that read this book, that they be not discouraged for these calamities, but that they judge those punishments not to be for destruction, but for a chastening of our nation. | Тих, кому випаде читати цю книгу, прошу не страшитися напастей і зрозуміти, що ці страждання служать не на погублення, а на напоумлення роду нашого. |
|
13
|
13
|
| For it is a token of his great goodness, when wicked doers are not suffered any longer time, but forthwith punished. | Бо те саме, що нечестивцям не дається багато часу, але швидко піддаються вони карам, є знамення великого благодіяння. |
|
14
|
14
|
| For not as with other nations, whom the Lord patiently forbeareth to punish, till they be come to the fulness of their sins, so dealeth he with us, | Бо не так, як до інших народів, продовжує Господь довготерпіння, щоб карати їх, коли вони досягнуть повноти гріхів, не так судив Він про нас, |
|
15
|
15
|
| lest that, being come to the height of sin, afterwards he should take vengeance of us. | щоб покарати нас після, коли вже досягнемо краю гріхів. |
|
16
|
16
|
| And therefore he never withdraweth his mercy from us: and though he punish with adversity, yet doth he never forsake his people. | Він ніколи не відбирає у нас Своєї милости і, караючи нещастями, не залишає Свого народу. |
|
17
|
17
|
| But let this that we have spoken be for a warning unto us. And now will we come to the declaring of the matter in a few words. | Втім, нехай буде це сказано на пам’ять нам: після цих небагатьох слів повернемося до оповіді. |
|
18
|
18
|
| Eleazar, one of the principal scribes, an aged man, and of a well-favoured countenance, was constrained to open his mouth, and to eat swine's flesh. | Був такий собі Єлеазар, з перших книжників, муж, який уже досяг старости, але дуже красивої зовнішности: його примушували, розкриваючи йому рот, їсти свиняче м’ясо. |
|
19
|
19
|
| But he, choosing rather to die gloriously, than to live stained with such an abomination, spit it forth, and came of his own accord to the torment. | Віддаючи перевагу славній смерті перед зганьбленим життям, він добровільно пішов на муки, і плював, |
|
20
|
20
|
| As it behoved them to come, that are resolute to stand out against such things as are not lawful for love of life to be tasted. | як належало тим, хто вирішив устояти проти того, чого з любови до життя не дозволено споживати. |
|
21
|
21
|
| But they that had the charge of that wicked feast, for the old acquaintance they had with the man, taking him aside, besought him to bring flesh of his own provision, such as was lawful for him to use, and make as if he did eat of the flesh taken from the sacrifice commanded by the king; | Тоді приставлені до беззаконного жертвоприношення, які знали цього мужа з давнього часу, відкликавши його, наодинці переконували його принести ним самим приготоване м’ясо, яке він міг би споживати, і прикинутися, начебто їсть призначене від царя жертовне м’ясо, |
|
22
|
22
|
| that in so doing he might be delivered from death, and for the old friendship with them find favour. | щоб через це уникнути смерти і за давньою з ними дружбою скористатися їхнім людинолюбством. |
|
23
|
23
|
| But he began to consider discreetly, and as became his age, and the excellency of his ancient years, and the honour of his gray head, whereunto he was come, and his most honest education from a child, or rather the holy law made and given by God: therefore he answered accordingly, and willed them straightways to send him to the grave. | Але він, утвердившись у добрій думці, гідній його віку і поважної старости і досягнутої ним славної сивини, і благочестивого з дитинства виховання, а найбільше — святого і Богом даного законоположення, згідно з цим відповів, і сказав: негайно віддати на смерть; |
|
24
|
24
|
| For it becometh not our age, said he, in any wise to dissemble, whereby many young persons might think that Eleazar, being fourscore years old and ten, were now gone to a strange religion; | бо негідно у нашому віці лицемірити, щоб багато хто з юних, дізнавшись, що дев’яностолітній Єлеазар перейшов у язичництво, |
|
25
|
25
|
| and so they through mine hypocrisy, and desire to live a little time and a moment longer, should be deceived by me, and I get a stain to mine old age, and make it abominable. | і самі внаслідок мого лицемірства, заради короткого і нікчемного життя, не впали через мене в оману, і через те я поклав би нечестя і пляму на мою старість. |
|
26
|
26
|
| For though for the present time I should be delivered from the punishment of men: yet should I not escape the hand of the Almighty, neither alive, nor dead. | Якщо у даний час я і позбудуся мук від людей, але не уникну правиці Всемогутнього ні в цьому житті, ні після смерти. |
|
27
|
27
|
| Wherefore now, manfully changing this life, I will shew myself such an one as mine age requireth, | Тому, мужньо розлучаючись тепер з життям, сам я буду гідним старости, |
|
28
|
28
|
| and leave a notable example to such as be young to die willingly and courageously for the honourable and holy laws. And when he had said these words, immediately he went to the torment: | а юним залишу добрий приклад — охоче і мужньо приймати смерть за шановані і святі закони. Сказавши це, він одразу ж пішов на муки. |
|
29
|
29
|
| they that led him changing the good will they bare him a little before into hatred, because the foresaid speeches proceeded, as they thought, from a desperate mind. | Тоді й ті, які вели його, незадовго перед цим виявлену до нього доброзичливість змінили на ненависть через вищесказані слова, бо вони вважали їх божевіллям. |
|
30
|
30
|
| But when he was ready to die with stripes, he groaned, and said, It is manifest unto the Lord, that hath the holy knowledge, that whereas I might have been delivered from death, I now endure sore pains in body by being beaten: but in soul am well content to suffer these things, because I fear him. | Готуючись уже померти під ударами, він, застогнавши, промовив: Господу, Який має досконале відання, відомо, що я, маючи можливість уникнути смерти, приймаю через бичування тіла жорстокі страждання, а душею охоче терплю їх зі страху перед Ним. |
|
31
|
31
|
| And thus this man died, leaving his death for an example of a noble courage, and a memorial of virtue, not only unto young men, but unto all his nation. | І так помер він, залишивши у смерті своїй не тільки юнакам, але і дуже багатьом з народу зразок доблести і пам’ятник доброчесности. |
|
Chapter 7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| It came to pass also, that seven brethren with their mother were taken, and compelled by the king against the law to taste swine's flesh, and were tormented with scourges and whips. | Трапилося також, що були схоплені сім братів з матір’ю, яких примушував цар їсти недозволе свиняче м’ясо, їх били бичами і жилами. |
|
2
|
2
|
| But one of them that spake first said thus, What wouldest thou ask or learn of us? we are ready to die, rather than to transgress the laws of our fathers. | Один з них, взявши на себе відповідь, сказав: про що ти хочеш запитувати, або про що дізнатися від нас? ми готові краще померти, ніж переступити отецькі закони. |
|
3
|
3
|
| Then the king, being in a rage, commanded pans and caldrons to be made hot: | Тоді цар, озлобившись, наказав розпалити сковороди і казани. |
|
4
|
4
|
| which forthwith being heated, he commanded to cut out the tongue of him that spake first, and to cut off the utmost parts of his body, the rest of his brethren and his mother looking on. | Коли вони були розпалені, негайно наказав тому, який узяв на себе відповідь, відрізати язик і, здерши шкіру з нього, відітнути члени тіла, на виду інших братів і матері. |
|
5
|
5
|
| Now when he was thus maimed in all his members, he commanded him being yet alive to be brought to the fire, and to be fried in the pan: and as the vapour of the pan was for a good space dispersed, they exhorted one another with the mother to die manfully, saying thus, | Позбавленого всіх членів, але ще дихаючого, повелів віднести до багаття і палити на сковороді; коли ж від сковороди поширилися сильні випари, вони разом з матір’ю умовляли одне одного мужньо перетерпіти смерть, говорячи: |
|
6
|
6
|
| The Lord God looketh upon us, and in truth hath comfort in us, as Moses in his song, which witnessed to their faces, declared, saying, And he shall be comforted in his servants. | Господь Бог бачить і за істиною змилосердиться над нами, як Мойсей звістив у своїй пісні перед лицем народу: «і над рабами Своїми змилосердиться». |
|
7
|
7
|
| So when the first was dead after this manner, they brought the second to make him a mocking stock: and when they had pulled off the skin of his head with the hair, they asked him, Wilt thou eat, before thou be punished throughout every member of thy body? | Коли помер перший, вивели на наругу другого і, здерши з голови шкіру з волоссям, запитували, чи буде він їсти, перше ніж будуть мучити по частинах його тіло? |
|
8
|
8
|
| But he answered in his own language, and said, No. Wherefore he also received the next torment in order, as the former did. | Він же, відповідаючи вітчизняною мовою, сказав: ні. Тому і він прийняв муки таким же чином, як перший. |
|
9
|
9
|
| And when he was at the last gasp, he said, Thou like a fury takest us out of this present life, but the King of the world shall raise us up, who have died for his laws, unto everlasting life. | Будучи ж при останньому подиху, сказав: ти, мучителю, позбавляєш нас теперішнього життя, але Цар миру воскресить нас, які померли за Його закони, для життя вічного. |
|
10
|
10
|
| After him was the third made a mocking stock: and when he was required he put out his tongue, and that right soon, holding forth his hands manfully, | Після того третій підданий був нарузі, і на вимогу дати язик — негайно виставив його, безстрашно простягнувши і руки, |
|
11
|
11
|
| and said courageously, These I had from heaven; and for his laws I despise them; and from him I hope to receive them again. | і мужньо сказав: від неба я одержав їх і за закони Його не шкодую їх, і від Нього сподіваюся знову одержати їх. |
|
12
|
12
|
| Insomuch that the king, and they that were with him, marvelled at the young man's courage, for that he nothing regarded the pains. | Сам цар і ті, що були з ним, здивовані були такою мужністю отрока, як він ні у що ставив страждання. |
|
13
|
13
|
| Now when this man was dead also, they tormented and mangled the fourth in like manner. | Коли помер і цей, у такий самий спосіб шматували і мучили четвертого. |
|
14
|
14
|
| So when he was ready to die he said thus, It is good, being put to death by men, to look for hope from God to be raised up again by him: as for thee, thou shalt have no resurrection to life. | Будучи близьким до смерти, він так говорив: тому, хто помирає від людей, бажано покладати надію на Бога, що Він знову оживить; для тебе ж не буде воскресіння до життя. |
|
15
|
15
|
| Afterward they brought the fifth also, and mangled him. | Потім привели і почали мучити п’ятого. |
|
16
|
16
|
| Then looked he unto the king, and said, Thou hast power over men, thou art corruptible, thou doest what thou wilt; yet think not that our nation is forsaken of God; | Він, дивлячись на царя, сказав: маючи владу над людьми, ти, сам підданий тлінню, робиш, що хочеш; але не думай, щоб рід наш залишений був Богом. |
|
17
|
17
|
| but abide a while, and behold his great power, how he will torment thee and thy seed. | Зачекай, і ти побачиш велику силу Його, як Він покарає тебе і сім’я твоє. |
|
18
|
18
|
| After him also they brought the sixth, who being ready to die said, Be not deceived without cause: for we suffer these things for ourselves, having sinned against our God: therefore marvellous things are done unto us. | Після цього привели шостого, який, готуючись до смерти, сказав: не обманюй себе даремно, бо ми терпимо це за себе, згрішивши перед Богом нашим, від того і сталося гідне подиву. |
|
19
|
19
|
| But think not thou, that takest in hand to strive against God, that thou shall escape unpunished. | Але не думай залишитися безкарним ти, що набрався сміливости протистояти Богу. |
|
20
|
20
|
| But the mother was marvellous above all, and worthy of honourable memory: for when she saw her seven sons slain within the space of one day, she bare it with a good courage, because of the hope she had in the Lord. | Найбільше ж достойна здивування і славної пам’яті мати, яка, бачачи, як сім її синів умертвлені протягом одного дня, благодушно переносила це у надії на Господа. |
|
21
|
21
|
| Yea, she exhorted every one of them in her own language, filled with courageous spirits; and stirring up her womanish thoughts with a manly stomach, she said unto them, | Сповнена доблесних почуттів і укріплюючи жіноче міркування чоловічим духом, вона заохочувала кожного з них вітчизняною мовою і говорила їм: |
|
22
|
22
|
| I cannot tell how ye came into my womb; for I neither gave you breath nor life, neither was it I that formed the members of every one of you; | я не знаю, як ви з’явилися в утробі моїй; не я дала вам дихання і життя; не мною утворився склад кожного. |
|
23
|
23
|
| but doubtless the Creator of the world, who formed the generation of man, and found out the beginning of all things, will also of his own mercy give you breath and life again, as ye now regard not your own selves for his laws' sake. | Отже, Творець світу, Який утворив природу людини й упорядкував походження усіх, знову дасть вам дихання і життя з милістю, оскільки ви тепер не щадите самих себе за Його закони. |
|
24
|
24
|
| Now Antiochus, thinking himself despised, and suspecting it to be a reproachful speech, whilst the youngest was yet alive, did not only exhort him by words, but also assured him with oaths, that he would make him both a rich and a happy man, if he would turn from the laws of his fathers; and that also he would take him for his friend, and trust him with affairs. | Антиох же, думаючи, що його зневажають, і приймаючи ці слова за наругу над собою, переконував наймолодшого, який ще залишався, не тільки словами, але і клятвеними запевненнями, що і збагатить і ощасливить його, якщо він відступить від отецьких законів, що буде мати його за друга і довірить йому почесні посади. |
|
25
|
25
|
| But when the young man would in no case hearken unto him, the king called his mother, and exhorted her that she would counsel the young man to save his life. | Але оскільки юнак ніскільки не слухав, то цар, покликавши матір, переконував її порадити синові зберегти себе. |
|
26
|
26
|
| And when he had exhorted her with many words, she promised him that she would counsel her son. | Після багатьох його умовлянь, вона погодилася умовляти сина. |
|
27
|
27
|
| But she bowing herself toward him, laughing the cruel tyrant to scorn, spake in her country language on this manner; O my son, have pity upon me that bare thee nine months in my womb, and gave thee suck three years, and nourished thee, and brought thee up unto this age, and endured the troubles of education. | Нахилившись же до нього і насміхаючись з жорстокого мучителя, вона так говорила вітчизняною мовою: сину! май милість до мене, яка дев’ять місяців носила тебе в утробі, три роки годувала тебе молоком, вигодувала і виростила і виховала тебе. |
|
28
|
28
|
| I beseech thee, my son, look upon the heaven and the earth, and all that is therein, and consider that God made them of things that were not; and so was mankind made likewise. | Благаю тебе, дитя моє, подивися на небо і землю і, бачачи все, що на них, пізнай, що все створив Бог з нічого і що так з’явився і рід людський. |
|
29
|
29
|
| Fear not this tormentor, but, being worthy of thy brethren, take thy death, that I may receive thee again in mercy with thy brethren. | Не страшися цього вбивці, але будь достойним братів твоїх і прийми смерть, щоб я з милости Божої знову придбала тебе з братами твоїми. |
|
30
|
30
|
| Whiles she was yet speaking these words, the young man said, Whom wait ye for? I will not obey the king's commandment: but I will obey the commandment of the law that was given unto our fathers by Moses. | Коли вона ще продовжувала говорити, юнак сказав: чого ви очікуєте? Я не слухаю повеління царя, а підкорююся повелінню закону, який був даний батькам нашим через Мойсея. |
|
31
|
31
|
| And thou, that hast been the author of all mischief against the Hebrews, shalt not escape the hands of God. | Ти ж, винахіднику всього зла для євреїв, не уникнеш рук Божих. |
|
32
|
32
|
| For we suffer because of our sins. | Ми страждаємо за свої гріхи. |
|
33
|
33
|
| And though the living Lord be angry with us a little while for our chastening and correction, yet shall he be at one again with his servants. | Якщо для напоумлення і покарання нашого живий Господь і прогнівався на нас на деякий час, то Він знову змилостивиться над рабами Своїми; |
|
34
|
34
|
| But thou, O godless man, and of all other most wicked, be not lifted up without a cause, nor puffed up with uncertain hopes, lifting up thy hand against the servants of God: | ти ж, нечестивий і найзлочинніший з усіх людей, не підносься марно, величаючись облудними надіями, що ти піднімеш руку на рабів Його, |
|
35
|
35
|
| for thou hast not yet escaped the judgment of Almighty God, who seeth all things. | бо ти ще не уник суду всемогутнього і всевидючого Бога. |
|
36
|
36
|
| For our brethren, who now have suffered a short pain, are dead under God's covenant of everlasting life: but thou, through the judgment of God, shalt receive just punishment for thy pride. | Брати наші, перетерпівши нині короткі муки, за завітом Божим одержали життя вічне, а ти за судом Божим понесеш праведне покарання за гордовитість. |
|
37
|
37
|
| But I, as my brethren, offer up my body and life for the laws of our fathers, beseeching God that he would speedily be merciful unto our nation; and that thou by torments and plagues mayest confess, that he alone is God; | Я ж, як і брати мої, віддаю і душу і тіло за отецькі закони, закликаючи Бога, щоб Він скоро змилосердився над народом, і щоб ти з муками і карами сповідав, що Він єдиний є Бог, |
|
38
|
38
|
| and that in me and my brethren the wrath of the Almighty, which is justly brought upon all our nation, may cease. | і щоб на мені і на братах моїх закінчився гнів Всемогутнього, який праведно спостиг весь рід наш. |
|
39
|
39
|
| Then the king, being in a rage, handled him worse than all the rest, and took it grievously that he was mocked. | Тоді розгніваний цар учинив з ним ще жорстокіше, ніж з іншими, обурюючись за насміяння. |
|
40
|
40
|
| So this man died undefiled, and put his whole trust in the Lord. | Так і цей скінчив життя чистим, цілком поклавшись на Господа. |
|
41
|
41
|
| Last of all after the sons the mother died. | Після синів померла і мати. |
|
42
|
42
|
| Let this be enough now to have spoken concerning the idolatrous feasts, and the extreme tortures. | Про жертви ідольські і про незвичайні муки сказано достатньо. |
|
Chapter 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| Then Judas Maccabeus, and they that were with him, went privily into the towns, and called their kinsfolks together, and took unto them all such as continued in the Jews' religion, and assembled about six thousand men. | Тим часом Іуда Маккавей і ті, що були з ним, таємно входячи у селища, скликали родичів і, приймаючи тих, що залишилися в юдействі, зібрали до шести тисяч мужів. |
|
2
|
2
|
| And they called upon the Lord, that he would look upon the people that was trodden down of all; and also pity the temple profaned of ungodly men; | Вони взивали до Господа, щоб Він зглянувся на народ, який усі топчуть, і пожалів храм, осквернений людьми нечестивими; |
|
3
|
3
|
| and that he would have compassion upon the city, sore defaced, and ready to be made even with the ground; and hear the blood that cried unto him, | щоб помилував розорене місто, близьке до того, щоб зрівнятися з землею, і почув кров, яка волає до Нього; |
|
4
|
4
|
| and remember the wicked slaughter of harmless infants, and the blasphemies committed against his name; and that he would shew his hatred against the wicked. | щоб згадав про беззаконне погублення безвинних немовлят і про колишні хуління Його імені, й обурився на злих. |
|
5
|
5
|
| Now when Maccabeus had his company about him, he could not be withstood by the heathen: for the wrath of the Lord was turned into mercy. | Оточивши себе багатьма, Маккавей зробився непереможним для язичників, коли гнів Господа перетворився на милість. |
|
6
|
6
|
| Therefore he came at unawares, and burnt up towns and cities, and got into his hands the most commodious places, and overcame and put to flight no small number of his enemies. | Раптово нападаючи на міста і селища, він спалював їх, і, займаючи зручні місця, немало переміг ворогів, змушуючи їх утікати; |
|
7
|
7
|
| But specially took he advantage of the night for such privy attempts, insomuch that the bruit of his manliness was spread every where. | переважно він обирав собі на допомогу для таких справ ночі, і чутка про його мужність розносилася всюди. |
|
8
|
8
|
| So when Philip saw that this man increased by little and little, and that things prospered with him still more and more, he wrote unto Ptolemeus, the governor of Celosyria and Phenice, to yield more aid to the king's affairs. | Филип, бачачи, що цей муж помалу входить у силу, а частіше буває щасливий у ділах, писав до Птоломея, воєначальника Келе-Сирії і Фінікії, щоб він допоміг ділам царя. |
|
9
|
9
|
| Then forthwith choosing Nicanor the son of Patroclus, one of his special friends, he sent him with no fewer than twenty thousand of all nations under him, to root out the whole generation of the Jews; and with him he joined also Gorgias a captain, who in matters of war had great experience. | Він же, негайно обравши Никанора, сина Патроклового, одного з перших своїх друзів, послав його, підпорядкувавши йому не менше двадцяти тисяч чоловік з різних народів, знищити весь рід юдеїв; приєднав до нього і Горгія воєначальника, досвідченого у справах військових. |
|
10
|
10
|
| So Nicanor undertook to make so much money of the captive Jews, as should defray the tribute of two thousand talents, which the king was to pay to the Romans. | Никанор ухвалив: данину у дві тисячі талантів, яку цар винен був римлянам, поповнити від полонення юдеїв. |
|
11
|
11
|
| Wherefore immediately he sent to the cities upon the sea coast, proclaiming a sale of the captive Jews, and promising that they should have fourscore and ten bodies for one talent, not expecting the vengeance that was to follow upon him from the Almighty God. | Тому негайно послав у приморські міста, запрошуючи їх купувати у раби юдеїв і обіцяючи доставляти по дев’яносто полонених за один талант; але не очікував він тієї помсти, яка готова була прийти на нього від Всемогутнього. |
|
12
|
12
|
| Now when word was brought unto Judas of Nicanor's coming, and he had imparted unto those that were with him that the army was at hand, | Іуді ж дано було знати про прихід Никанора, і коли він передав тим, що були з ним, про прибуття війська, |
|
13
|
13
|
| they that were fearful, and distrusted the justice of God, fled, and conveyed themselves away. | тоді боязкі й ті, що не вірили у воздаяння Боже, розбіглися, залишивши місця свої. |
|
14
|
14
|
| Others sold all that they had left, and withal besought the Lord to deliver them, being sold by the wicked Nicanor before they met together: | Інші ж продавали все, що залишилося у них, і благали Господа визволити їх, проданих нечестивим Никанором раніше битви, |
|
15
|
15
|
| and if not for their own sakes, yet for the covenants he had made with their fathers, and for his holy and glorious name's sake, by which they were called. | якщо не для них, то заради завітів з батьками їхніми і наречення на них святого і славного імені Його. |
|
16
|
16
|
| So Maccabeus called his men together unto the number of six thousand, and exhorted them not to be stricken with terror of the enemy, nor to fear the great multitude of the heathen, who came wrongfully against them; but to fight manfully, | Тоді Маккавей зібрав тих, що були з ним, числом шість тисяч мужів, і умовляв їх не страшитися ворогів і не боятися великої кількости язичників, що неправедно йдуть на них, але мужньо битися, |
|
17
|
17
|
| and to set before their eyes the injury that they had unjustly done to the holy place, and the cruel handling of the city whereof they made a mockery, and also the taking away of the government of their forefathers: | маючи перед очима неправедно нанесену ними образу святому місцю і розорення зганьбленого міста і порушення праотецьких настанов. |
|
18
|
18
|
| For they, said he, trust in their weapons and boldness; but our confidence is in the Almighty God, who at a beck can cast down both them that come against us, and also all the world. | Бо, — говорив він, — вони надіються на зброю і відважність, а ми надіємося на всемогутнього Бога, Який одним помахом може подолати і тих, що йдуть на нас, і весь світ. |
|
19
|
19
|
| Moreover he recounted unto them what helps their forefathers had found, and how they were delivered, when under Sennacherib an hundred fourscore and five thousand perished. | Він розповів їм і про те заступництво, яке одержували їхні предки, і як при Сеннахиримі погублені сто вісімдесят п’ять тисяч мужів, |
|
20
|
20
|
| And he told them of the battle that they had in Babylon with the Galatians, how they came but eight thousand in all to the business, with four thousand Macedonians, and that the Macedonians being perplexed, the eight thousand destroyed an hundred and twenty thousand because of the help that they had from heaven, and so received a great booty. | і про битву, що була у Вавилоні проти галатів, як вони прийшли на битву в кількості лише восьми тисяч з чотирма тисячами македонян, і коли македоняни змішалися, то ці вісім тисяч погубили сто двадцять тисяч завдяки допомозі, яка була їм з неба, й одержали велику здобич. |
|
21
|
21
|
| Thus when he had made them bold with these words, and ready to die for the laws and the country, he divided his army into four parts; | Такими розповідями зробивши їх безстрашними і готовими померти за закони і батьківщину, він розділив військо на чотири загони, |
|
22
|
22
|
| and joined with himself his own brethren, leaders of each band, to wit, Simon, and Joseph, and Jonathan, giving each one fifteen hundred men. | призначивши вождями кожного загону братів своїх: Симона, Йосифа та Іонафана, і підпорядкувавши кожному по тисячі п’ятсот чоловік. |
|
23
|
23
|
| Also he appointed Eleazar to read the holy book: and when he had given them this watchword, The help of God: himself leading the first band, he joined battle with Nicanor. | Потім наказав Єлеазару читати священну книгу, і, обнадіявши Божою допомогою, сам прийняв провід над передовим загоном і вступив у битву з Никанором. |
|
24
|
24
|
| And by the help of the Almighty they slew above nine thousand of their enemies, and wounded and maimed the most part of Nicanor's host, and so put all to flight; | Оскільки помічником їх був Усемогутній, то вони побили ворогів понад дев’ять тисяч, і ще більшу частину Никанорового війська залишили пораненими і покаліченими, і всіх змусили втікати. |
|
25
|
25
|
| and took their money that came to buy them, and pursued them far: but lacking time they returned: | Узяли і гроші у тих, що прийшли купувати їх; переслідували їх на значну відстань, і повернулися, будучи зупинені часом. |
|
26
|
26
|
| for it was the day before the sabbath, and therefore they would no longer pursue them. | Бо це був день перед суботою; з цієї причини вони і не продовжували гнатися за ними. |
|
27
|
27
|
| So when they had gathered their armour together, and spoiled their enemies, they occupied themselves about the sabbath, yielding exceeding praise and thanks to the Lord, who had preserved them unto that day, which was the beginning of mercy distilling upon them. | Зібравши ж за ними зброю і знявши обладунок з ворогів, вони святкували суботу, щиро дякуючи і прославляючи Господа, Який спас їх у той день і Який почав являти їм Своє милосердя. |
|
28
|
28
|
| And after the sabbath, when they had given part of the spoils to the maimed, and the widows, and orphans, the residue they divided among themselves and their servants. | Після суботи, виділивши зі здобичі калікам, удовам і сиротам, інше розділили між собою і дітьми своїми. |
|
29
|
29
|
| When this was done, and they had made a common supplication, they besought the merciful Lord to be reconciled with his servants for ever. | Закінчивши це, вони встановили громадську молитву, і благали милосердого Господа остаточно примиритися з рабами Своїми. |
|
30
|
30
|
| Moreover of those that were with Timotheus and Bacchides, who fought against them, they slew above twenty thousand, and very easily got high and strong holds, and divided among themselves many spoils more, and made the maimed, orphans, widows, yea, and the aged also, equal in spoils with themselves. | І тоді, як Тимофій і Вакхид напали на них спільно, вони побили понад двадцять тисяч і легко оволоділи високими фортецями; вони розділили дуже багато здобичі рівними частинами між собою й каліками і сиротами і вдовами, ще ж і старійшинами. |
|
31
|
31
|
| And when they had gathered their armour together, they laid them up all carefully in convenient places, and the remnant of the spoils they brought to Jerusalem. | Зібравши після них зброю, ретельно склали все у зручних місцях, іншу ж здобич принесли у Єрусалим. |
|
32
|
32
|
| They slew also Philarches, that wicked person, who was with Timotheus, and had annoyed the Jews many ways. | Убили і вождя військ Тимофієвих, людину дуже нечестиву, яка заподіяла багато зла юдеям. |
|
33
|
33
|
| Furthermore at such time as they kept the feast for the victory in their country they burnt Callisthenes, and some others that had set fire upon the holy gates, who had fled into a little house; and they received a reward meet for their wickedness. | Потім, торжествуючи перемогу на батьківщині, вони спалили Каллисфена і деяких інших, які спалили священні ворота й утекли в один дім, так що ці за своє нечестя понесли гідну відплату. |
|
34
|
34
|
| As for that most ungracious Nicanor, who had brought a thousand merchants to buy the Jews, | А найзлочинніший Никанор, який привів тисячу купців для купівлі юдеїв, |
|
35
|
35
|
| he was through the help of the Lord brought down by them, of whom he made least account; and putting off his glorious apparel, and discharging his company, he came like a fugitive servant through the midland unto Antioch, having very great dishonour, for that his host was destroyed. | за допомогою Божою посоромлений був тими, яких вважав за ніщо, і, скинувши розкішний одяг, під виглядом біглого раба через внутрішні землі прийшов один в Антиохію, вкрай засмучений поразкою війська. |
|
36
|
36
|
| Thus he, that took upon him to make good to the Romans their tribute by means of the captives in Jerusalem, told abroad, that the Jews had God to fight for them, and therefore they could not be hurt, because they followed the laws that he gave them. | Той, який взявся доставити римлянам данину від полонених у Єрусалимі, оголосив, що юдеї мають захисником Бога, і таким чином залишаються неушкодженими, тому що підкорюються установленим від Бога законам. |
|
Chapter 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| About that time came Antiochus with dishonour out of the country of Persia. | Близько того ж часу Антиох безславно повертався з меж Персії. |
|
2
|
2
|
| For he had entered the city called Persepolis, and went about to rob the temple, and to hold the city; whereupon the multitude running to defend themselves with their weapons put them to flight; and so it happened, that Antiochus being put to flight of the inhabitants returned with shame. | Бо він увійшов у так званий Персеполь і мав намір пограбувати храм і оволодіти містом. Тому збігся народ, і взялися за зброю, й Антиох, змушений жителями втікати, повинен був із соромом повернутися назад. |
|
3
|
3
|
| Now when he came to Ecbatane, news was brought him what had happened unto Nicanor and Timotheus. | Коли знаходився він біля Екбатани, донесли йому про те, що трапилося з Никанором і з Тимофієм. |
|
4
|
4
|
| Then swelling with anger, he thought to avenge upon the Jews the disgrace done unto him by those that made him flee. Therefore commanded he his chariotman to drive without ceasing, and to dispatch the journey, the judgment of God now following him. For he had spoken proudly in this sort, That he would come to Jerusalem, and make it a common burying place of the Jews. | Запалавши гнівом, він думав зігнати на юдеях зло на тих, що змусили його втікати; тому наказав погоничеві колісниці безперестанно гнати і прискорювати подорож, тоді як небесний суд уже йшов слідом за ним. Бо він сказав із зарозумілістю: кладовищем для юдеїв зроблю Єрусалим, коли прийду туди. |
|
5
|
5
|
| But the Lord Almighty, the God of Israel, smote him with an incurable and invisible plague: for as soon as he had spoken these words, a pain of the bowels that was remediless came upon him, and sore torments of the inner parts; | Але всевидючий Господь, Бог Ізраїлів, уразив його незцілимим і невидимим ударом: як тільки скінчив він ці слова, схопили його нестерпний біль живота і жорстокі внутрішні муки, |
|
6
|
6
|
| and that most justly: for he had tormented other men's bowels with many and strange torments. | і цілком праведно; бо він багатьма і надзвичайними муками терзав утроби інших. |
|
7
|
7
|
| Howbeit he nothing at all ceased from his bragging, but still was filled with pride, breathing out fire in his rage against the Jews, and commanding to haste the journey: but it came to pass that he fell down from his chariot, carried violently; so that having a sore fall, all the members of his body were much pained. | Але він ніскільки не залишав своєї гордости, і ще більше сповнювався зарозумілости, дихаючи вогнем люті на юдеїв і наказуючи прискорювати подорож. Тоді сталося, що він упав з колісниці, яка неслася швидко, і тяжким падінням пошкодив усі члени тіла. |
|
8
|
8
|
| And thus he that a little afore thought he might command the waves of the sea, (so proud was he beyond the condition of men) and weigh the high mountains in a balance, was now cast on the ground, and carried in an horselitter, shewing forth unto all the manifest power of God. | І той, який тільки що думав з гордости, більш ніж людської, повелівати хвилями моря і думав на терезах зважити висоти гір, повалений був на землю, і несений був на ношах, показуючи всім явну силу Божу, |
|
9
|
9
|
| So that the worms rose up out of the body of this wicked man, and whiles he lived in sorrow and pain, his flesh fell away, and the filthiness of his smell was noisome to all his army. | так що з тіла нечестивця у безлічі виповзала черва, і ще у живого випадали частини тіла від хвороб і страждань; запах же смороду від нього нестерпний був у цілому війську. |
|
10
|
10
|
| And the man, that thought a little afore he could reach to the stars of heaven, no man could endure to carry for his intolerable stink. | І того, який незадовго перед тим мріяв торкатися зірок небесних, ніхто не міг носити через нестерпний сморід. |
|
11
|
11
|
| Here therefore, being plagued, he began to leave off his great pride, and to come to the knowledge of himself by the scourge of God, his pain increasing every moment. | Тепер-то, будучи розтрощеним, почав він залишати свою велику гордовитість і приходити до пізнання, коли за покаранням Божим страждання його посилювалися з кожною хвилиною. |
|
12
|
12
|
| And when he himself could not abide his own smell, he said these words, It is meet to be subject unto God, and that a man that is mortal should not proudly think of himself, as if he were God. | Сам не в силах зносити свого смороду, він так говорив: праведно підкорятися Богу, і смертному не слід думати гордовито бути рівним Богу. |
|
13
|
13
|
| This wicked person vowed also unto the Lord, who now no more would have mercy upon him, saying thus, | Нечестивець молив Господа, Який вже не милував його, і говорив: |
|
14
|
14
|
| That the holy city (to the which he was going in haste, to lay it even with the ground, and to make it a common burying place,) he would set at liberty: | «Святе місто, яке поспішав я зрівняти з землею і зробити кладовищем, оголошую вільним; |
|
15
|
15
|
| and as touching the Jews, whom he had judged not worthy so much as to be buried, but to be cast out with their children to be devoured of the fowls and wild beasts, he would make them all equals to the citizens of Athens: | юдеїв, яких вирішив не дозволяти ховати, а викидати разом з дітьми їхніми хижим птахам і звірам, зроблю всіх рівними афінянам; |
|
16
|
16
|
| and the holy temple, which before he had spoiled, he would garnish with goodly gifts, and restore all the holy vessels with many more, and out of his own revenue defray the charges belonging to the sacrifices: | святий храм, який колись пограбував, прикрашу найкращими дарами, священні сосуди поверну всі, і ще у більшій кількості, і необхідні для жертов витрати буду робити з моїх прибутків; |
|
17
|
17
|
| yea, and that also he would become a Jew himself, and go through all the world that was inhabited, and declare the power of God. | понад те сам зроблюсь юдеєм, і, проходячи по всякому населеному місцю, буду звіщати силу Божу». |
|
18
|
18
|
| But for all this his pains would not cease: for the just judgment of God was come upon him: therefore despairing of his health, he wrote unto the Jews the letter underwritten, containing the form of a supplication, after this manner: | Але коли болі ніскільки не зменшувалися, бо прийшов уже на нього праведний суд Божий, він, упавши у відчай, написав до юдеїв лист, який мав значення благання, такого змісту: |
|
19
|
19
|
| Antiochus, king and governor, to the good Jews his citizens wisheth much joy, health, and prosperity: | «Цар і воєначальник Антиох добрим юдеям-громадянам — багато радуватися, і бути здоровими і благоденствувати. |
|
20
|
20
|
| if ye and your children fare well, and your affairs be to your contentment, I give very great thanks to God, having my hope in heaven. | Якщо ви здорові з дітьми вашими, і справи ваші йдуть за вашим бажанням, то я воздаю Богу найбільшу подяку, покладаючи надію на небо. |
|
21
|
21
|
| As for me, I was weak, or else I would have remembered kindly your honour and good will. Returning out of Persia, and being taken with a grievous disease, I thought it necessary to care for the common safety of all: | Я ж лежу у хворобі і з любов’ю згадую про вашу шанобливість і прихильність до мене. Повертаючись з меж Персії і зазнавши тяжкої хвороби, я за потрібне вважаю подбати про загальну безпеку всіх. |
|
22
|
22
|
| not distrusting mine health, but having great hope to escape this sickness. | Хоч я не впадаю у відчай і маю повну надію звільнитися від хвороби, |
|
23
|
23
|
| But considering that even my father, at what time he led an army into the high countries, appointed a successor, | але, знаючи, що і батько мій, коли воював у верхніх країнах, оголосив наступника, |
|
24
|
24
|
| to the end that, if any thing fell out contrary to expectation, or if any tidings were brought that were grievous, they of the land, knowing to whom the state was left, might not be troubled: | щоб, коли станеться що-небудь несподіване, або оголошена буде якась незгода, жителі країни знали, кому надане правління, і не бентежилися; |
|
25
|
25
|
| Again, considering how that the princes that are borderers and neighbours unto my kingdom wait for opportunities, and expect what shall be the event, I have appointed my son Antiochus king, whom I often committed and commended unto many of you, when I went up into the high provinces; to whom I have written as followeth: | понад те зауважуючи, що навколишні володарі і сусідні з нашою державою спостерігають час і вичікують, який буде кінець, я призначив царем сина мого Антиоха, якого я вже часто під час походів у верхні сатрапії дуже багатьом з вас доручав і представляв; і йому я написав особисто. |
|
26
|
26
|
| Therefore I pray and request you to remember the benefits that I have done unto you generally, and in special, and that every man will be still faithful to me and my son. | Отже, переконую вас і прошу, щоб ви, пам’ятаючи мої благодіяння взагалі і зокрема, зберегли вашу теперішню прихильність до мене і до сина мого. |
|
27
|
27
|
| For I am persuaded that he understanding my mind will favourably and graciously yield to your desires. | Бо я впевнений, що він, ідучи за моїм бажанням, буде поводитися з вами милостиво і людинолюбно». |
|
28
|
28
|
| Thus the murderer and blasphemer having suffered most grievously, as he entreated other men, so died he a miserable death in a strange country in the mountains. | Так цей людиновбивця і богохульник, перетерпівши тяжкі страждання, які заподіював іншим, скінчив життя на чужій стороні у горах найжалюгіднішою смертю. |
|
29
|
29
|
| And Philip, that was brought up with him, carried away his body, who also fearing the son of Antiochus went into Egypt to Ptolemeus Philometor. | Тіло його привіз Филип, співвихованець його, який, боячись сина Антиохового, відійшов до Птоломея Филопатора в Єгипет. |
|
Chapter 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| Now Maccabeus and his company, the Lord guiding them, recovered the temple and the city: | Маккавей же і ті, що були з ним, під проводом Господа, знову зайняли храм і місто, |
|
2
|
2
|
| but the altars which the heathen had built in the open street, and also the chapels, they pulled down. | а побудовані іноплемінниками на площі жертовники і капища зруйнували. |
|
3
|
3
|
| And having cleansed the temple they made another altar, and striking stones they took fire out of them, and offered a sacrifice after two years, and set forth incense, and lights, and shewbread. | Очистивши храм, вони спорудили інший жертовник; розпаливши камені і взявши з них вогонь, принесли жертву після дворічної перерви, зробили кадильницю і свічники і предкладення хлібів. |
|
4
|
4
|
| When that was done, they fell flat down, and besought the Lord that they might come no more into such troubles; but if they sinned any more against him, that he himself would chasten them with mercy, and that they might not be delivered unto the blasphemous and barbarous nations. | Влаштувавши все це, вони молили Господа, падаючи ниць, щоб їм не зазнавати більше таких бід; якщо ж коли і згрішать, те нехай покарає Він їх милостиво, не віддаючи богохульним і жорстоким язичникам. |
|
5
|
5
|
| Now upon the same day that the strangers profaned the temple, on the very same day it was cleansed again, even the five and twentieth day of the same month, which is Casleu. | У той самий день, в який осквернений був храм іноплемінниками, звершилося й очищення храму, у двадцять п’ятий день того самого місяця Хаслева. |
|
6
|
6
|
| And they kept eight days with gladness, as in the feast of the tabernacles, remembering that not long afore they had held the feast of the tabernacles, when as they wandered in the mountains and dens like beasts. | І провели вони у веселощах вісім днів за подобою свята кущів, згадуючи, як незадовго перед тим часом вони проводили свято кущів, подібно до звірів, у горах і печерах. |
|
7
|
7
|
| Therefore they bare branches, and fair boughs, and palms also, and sang psalms unto him that had given them good success in cleansing his place. | Тому вони з жезлами, оповитими плющем, і з квітучими гілками і пальмами підносили хвальні пісні Тому, Який благопоспішив очистити місце Своє. |
|
8
|
8
|
| They ordained also by a common statute and decree, That every year those days should be kept of the whole nation of the Jews. | І загальним рішенням і вироком визначили — всьому юдейському народу святкувати ці дні щорічно. |
|
9
|
9
|
| And this was the end of Antiochus, called Epiphanes. | Така була кончина Антиоха, прозваного Єпифаном. |
|
10
|
10
|
| Now will we declare the acts of Antiochus Eupator, who was the son of this wicked man, gathering briefly the calamities of the wars. | Тепер викладемо, що відбувалося за Антиоха Евпатора, сина того нечестивця, обмежуючись лихами воєн. |
|
11
|
11
|
| So when he was come to the crown, he set one Lysias over the affairs of his realm, and appointed him chief governor of Celosyria and Phenice. | Прийнявши царство, він доручив управління якомусь Лісію, головному воєначальнику Келе-Сирії і Фінікії. |
|
12
|
12
|
| For Ptolemeus, that was called Macron, choosing rather to do justice unto the Jews for the wrong that had been done unto them, endeavoured to continue peace with them. | Бо Птоломей, на прізвисько Макрон, вважав за краще дотримуватися справедливости щодо юдеїв, після несправедливостей, які були стосовно них, і намагався справи з ними закінчувати мирно. |
|
13
|
13
|
| Whereupon being accused of the king's friends before Eupator, and called traitor at every word, because he had left Cyprus, that Philometor had committed unto him, and departed to Antiochus Epiphanes, and seeing that he was in no honourable place, he was so discouraged, that he poisoned himself and died. | Тому на нього звели наклеп улюбленці перед Евпатором, і, всюди чуючи назву зрадника за те, що він залишив довірений йому від Филометора Кіпр і перейшов до Антиоха Єпифана, він, не маючи почесної влади, від суму отруїв себе, і так скінчив життя своє. |
|
14
|
14
|
| But when Gorgias was governor of the holds, he hired soldiers, and nourished war continually with the Jews; | Горгій же, ставши у тих місцях воєначальником, утримував наймані війська і безупинно підтримував війну проти юдеїв. |
|
15
|
15
|
| and therewithal the Idumeans, having gotten into their hands the most commodious holds, kept the Jews occupied, and receiving those that were banished from Jerusalem, they went about to nourish war. | Разом з ним і ідумеї, які володіли зручними укріпленнями, тривожили юдеїв, і, приймаючи до себе вигнаних з Єрусалима, починали війни. |
|
16
|
16
|
| Then they that were with Maccabeus made supplication, and besought God that he would be their helper; and so they ran with violence upon the strong holds of the Idumeans, | Ті ж, що були з Маккавеєм, звершуючи моління і благаючи Бога бути помічником їм у війні, кинулися на укріплення ідумеїв. |
|
17
|
17
|
| and assaulting them strongly, they won the holds, and kept off all that fought upon the wall, and slew all that fell into their hands, and killed no fewer than twenty thousand. | І, зробивши на них сильний напад, вони оволоділи цими місцями, помстилися всім, хто бився на стінах, умертвляли всіх, хто траплявся назустріч, і побили не менше двадцяти тисяч. |
|
18
|
18
|
| And because certain, who were no less than nine thousand, were fled together into two very strong castles, having all manner of things convenient to sustain the siege, | Не менше дев’яти тисяч утекли у дві дуже міцні вежі, зебезпечені всім проти облоги. |
|
19
|
19
|
| Maccabeus left Simon and Joseph, and Zaccheus also, and them that were with him, who were enough to besiege them, and departed himself unto those places which more needed his help. | Залишивши Симона і Йосифа і ще Закхея з достатньою кількістю людей для облоги їх, Маккавей сам вирушив у такі місця, де він більше потрібен був. |
|
20
|
20
|
| Now they that were with Simon, being led with covetousness, were persuaded for money through certain of those that were in the castle, and took seventy thousand drachms, and let some of them escape. | А ті, що були із Симоном, будучи сріблолюбними, дали деяким з тих, що знаходилися у вежах, підкупити себе грішми; одержавши сімдесят тисяч драхм, дозволили деяким утекти. |
|
21
|
21
|
| But when it was told Maccabeus what was done, he called the governors of the people together, and accused those men, that they had sold their brethren for money, and set their enemies free to fight against them. | Коли донесено було Маккавею про те, що сталося, він, зібравши народних вождів, докоряв їм, що вони за срібло продали братів, відпустивши ворогів їхніх. |
|
22
|
22
|
| So he slew those that were found traitors, and immediately took the two castles. | Цих людей, які зробилися зрадниками, він віддав на смерть, і негайно оволодів двома вежами. |
|
23
|
23
|
| And having good success with his weapons in all things he took in hand, he slew in the two holds more than twenty thousand. | Маючи постійно успіх у зброї, яка була у руках його, він знищив у цих двох укріпленнях понад двадцять тисяч чоловік. |
|
24
|
24
|
| Now Timotheus, whom the Jews had overcome before, when he had gathered a great multitude of foreign forces, and horses out of Asia not a few, came as though he would take Jewry by force of arms. | Тимофій же, раніше переможений юдеями, зібрав дуже численне військо з чужоземців, зібрав чимало і вершників, що були в Азії, і з’явився в Юдею з наміром завоювати її. |
|
25
|
25
|
| But when he drew near, they that were with Maccabeus turned themselves to pray unto God, and sprinkled earth upon their heads, and girded their loins with sackcloth, | При його наближенні ті, що були з Маккавеєм, звернулися у молитві до Бога, посипавши землею голови й оперезавши стегна веретищами. |
|
26
|
26
|
| and fell down at the foot of the altar, and besought him to be merciful to them, and to be an enemy to their enemies, and an adversary to their adversaries, as the law declareth. | Припадаючи до підніжжя жертовника, вони благали Його, щоб Він був милостивим до них, був ворогом ворогам їхнім і супротивником супротивникам, як говорить закон. |
|
27
|
27
|
| So after the prayer they took their weapons, and went on further from the city: and when they drew near to their enemies, they kept by themselves. | Звершивши молитву, вони взяли зброю і далеко відійшли від міста; наблизившись же до ворогів, зупинилися. |
|
28
|
28
|
| Now the sun being newly risen, they joined both together; the one part having together with their virtue their refuge also unto the Lord for a pledge of their success and victory: the other side making their rage leader of their battle. | Коли зійшло сонце, ті й інші вступили у битву — одні, в доблесті своїй, маючи запорукою успіху і перемоги пристановище у Господі, інші, — поставивши проводирем битви лють. |
|
29
|
29
|
| But when the battle waxed strong, there appeared unto the enemies from heaven five comely men upon horses, with bridles of gold, and two of them led the Jews, | Коли відбулася завзята битва, то супротивникам явилися з неба п’ять величних мужів на конях із золотими вуздами, і двоє з них були на чолі юдеїв: |
|
30
|
30
|
| and took Maccabeus betwixt them, and covered him on every side with their weapons, and kept him safe, but shot arrows and lightnings against the enemies: so that being confounded with blindness, and full of trouble, they were killed. | вони взяли Маккавея у середину до себе і, покриваючи своїм озброєнням, зберігали його неушкодженим, на супротивників же кидали стріли і блискавки, так що вони, змішавшись від осліплення і сповнені страху, самі себе уражали. |
|
31
|
31
|
| And there were slain of footmen twenty thousand and five hundred, and six hundred horsemen. | Побито було двадцять тисяч п’ятсот піших і шістсот кінних. |
|
32
|
32
|
| As for Timotheus himself, he fled into a very strong hold, called Gazara, where Chereas was governor. | Сам Тимофій утік у фортецю, називану Газара, дуже міцну, яка знаходилася під начальством Херея. |
|
33
|
33
|
| But they that were with Maccabeus laid siege against the fortress courageously four days. | Ті, що були з Маккавеєм, весело облягали цю фортецю протягом чотирьох днів. |
|
34
|
34
|
| And they that were within, trusting to the strength of the place, blasphemed exceedingly, and uttered wicked words. | А ті, що знаходилися у фортеці, впевнені у неприступності цього місця, надмірно лихословили і промовляли хульні слова. |
|
35
|
35
|
| Nevertheless upon the fifth day early twenty young men of Maccabeus' company, inflamed with anger because of the blasphemies, assaulted the wall manly, and with a fierce courage killed all that they met withal. | На світанку п’ятого дня двадцять юнаків з тих, що були з Маккавеєм, запалившись гнівом від такого лихослів’я, хоробро кинулися на стіну і зі звірячою люттю уражали кожного, хто траплявся. |
|
36
|
36
|
| Others likewise ascending after them, whiles they were busied with them that were within, burnt the towers, and kindling fires burnt the blasphemers alive; and others broke open the gates, and, having received in the rest of the army, took the city, | Інші також кинулися під час сум’яття на тих, що знаходилися всередині, підпалювали вежі, і, розпаливши багаття, спалювали хульників живими; інші розбивали ворота, і, впустивши у них решту війська, оволоділи містом; |
|
37
|
37
|
| and killed Timotheus, that was hid in a certain pit, and Chereas his brother, with Apollophanes. | Тимофія ж, який сховався у рові, убили, так само як і брата його Херея, й Аполлофана. |
|
38
|
38
|
| When this was done, they praised the Lord with psalms and thanksgiving, who had done so great things for Israel, and given them the victory. | Звершивши це, вони з піснями і славослів’ями подякували Господу, Який так багато благодіяв Ізраїлю і дарував їм перемогу. |
|
Chapter 11
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| Not long after this, Lysias the king's protector and cousin, who also managed the affairs, took sore displeasure for the things that were done. | Коли минуло дуже небагато часу, Лісій, опікун і родич царя, намісник царський, з великим засмученням переносячи те, що сталося, |
|
2
|
2
|
| And when he had gathered about fourscore thousand with all the horsemen, he came against the Jews, thinking to make the city an habitation of the Gentiles, | зібрав до вісімдесяти тисяч піхоти і всю кінноту, і вирушив проти юдеїв з наміром зробити місто їхнє місцем проживання еллінів, |
|
3
|
3
|
| and to make a gain of the temple, as of the other chapels of the heathen, and to set the high priesthood to sale every year: | храм обкласти податком, подібно до інших язичницьких капищ, а священноначалля зробити щорічно продажним. |
|
4
|
4
|
| not at all considering the power of God, but puffed up with his ten thousands of footmen, and his thousands of horsemen, and his fourscore elephants. | Ніскільки не подумав він про силу Божу, понадіявшись на десятки тисяч піхоти, на тисячі кінноти і на вісімдесят слонів. |
|
5
|
5
|
| So he came to Judea, and drew near to Bethsura, which was a strong town, but distant from Jerusalem about five furlongs, and he laid sore siege unto it. | Вступивши в Юдею і наблизившись до Вефсури, місця укріпленого, віддаленого від Єрусалима стадій на п’ять, він обложив його. |
|
6
|
6
|
| Now when they that were with Maccabeus heard that he besieged the holds, they and all the people with lamentation and tears besought the Lord that he would send a good angel to deliver Israel. | Коли Маккавей і ті, що були з ним, довідалися, що він облягає твердині, то з плачем і сльозами разом з народом благали Господа, щоб Він послав доброго ангела на спасіння Ізраїля. |
|
7
|
7
|
| Then Maccabeus himself first of all took weapons, exhorting the other that they would jeopard themselves together with him to help their brethren: so they went forth together with a willing mind. | Маккавей же, сам перший узявши зброю, переконував інших разом з ним, піддаючи себе небезпекам, допомогти братам; і вони негайно охоче вирушили з ним у похід. |
|
8
|
8
|
| And as they were at Jerusalem, there appeared before them on horseback one in white clothing, shaking his armour of gold. | Коли вони були поблизу Єрусалима, негайно явився проводирем їх вершник у білому одязі, який потрясав золотою зброєю. |
|
9
|
9
|
| Then they praised the merciful God all together, and took heart, insomuch that they were ready not only to fight with men, but with most cruel beasts, and to pierce through walls of iron. | Усі вони разом подякували милосердному Богу, й укріпилися духом, готові знищити не тільки людей, але і лютих звірів і навіть залізні стіни. |
|
10
|
10
|
| Thus they marched forward in their armour, having an helper from heaven: for the Lord was merciful unto them. | Так прийшли вони, під покровом небесного споборника, з милости до них Господа. |
|
11
|
11
|
| And giving a charge upon their enemies like lions, they slew eleven thousand footmen, and sixteen hundred horsemen, and put all the other to flight. | Як леви, кинулися вони на ворогів, і уразили їх одинадцять тисяч піших і тисячу шістсот кінних, а всіх інших змусили тікати. |
|
12
|
12
|
| Many of them also being wounded escaped naked; and Lysias himself fled away shamefully, and so escaped. | Багато хто з них, будучи пораненими, рятувалися роздягненими, і сам Лісій урятувався ганебною втечею. |
|
13
|
13
|
| Who, as he was a man of understanding, casting with himself what loss he had had, and considering that the Hebrews could not be overcome, because the Almighty God helped them, he sent unto them, | Будучи ж досить розумним і розмірковуючи сам із собою над поразкою, яка трапилася з ним, він зрозумів, що євреї непереможні, тому що всемогутній Бог допомагає їм; тому, пославши до них, |
|
14
|
14
|
| and persuaded them to agree to all reasonable conditions, and promised that he would persuade the king that he must needs be a friend unto them. | запевняв, що він погоджується на всі законні вимоги і переконає царя бути їхнім другом. |
|
15
|
15
|
| Then Maccabeus consented to all that Lysias desired, being careful of the common good; and whatsoever Maccabeus wrote unto Lysias concerning the Jews, the king granted it. | Маккавей, піклуючись про користь, погодився на все, що пропонував Лісій; бо цар схвалив усе, що запропонував Маккавей Лісію у листі щодо юдеїв. |
|
16
|
16
|
| For there were letters written unto the Jews from Lysias to this effect: Lysias unto the people of the Jews sendeth greeting: | Лист же, написаний Лісієм до юдеїв, був такого змісту: «Лісій народу юдейському — радуватися. |
|
17
|
17
|
| John and Absalon, who were sent from you, delivered me the petition subscribed, and made request for the performance of the contents thereof. | Іоан і Авессалом, вами послані, передавши підписану відповідь, клопотали про те, що було зазначено у ньому. |
|
18
|
18
|
| Therefore what things soever were meet to be reported to the king, I have declared them, and he hath granted as much as might be. | Отже, про що потрібно було донести царю, я пояснив, і, що можна було прийняти, на те він погодився. |
|
19
|
19
|
| If then ye will keep yourselves loyal to the state, hereafter also will I endeavour to be a means of your good. | Тому, якщо ви будете зберігати добру прихильність до правління, то і на майбутній час я потурбуюсь допомагати вам для блага. |
|
20
|
20
|
| But of the particulars I have given order both to these, and the other that came from me, to commune with you. | Про подробиці ж я доручив як вашим, так і моїм посланим переговорити з вами. |
|
21
|
21
|
| Fare ye well. The hundred and eight and fortieth year, the four and twentieth day of the month Dioscorinthius. | Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, місяця Діоскоринфія, двадцять четвертого дня». |
|
22
|
22
|
| Now the king's letter contained these words: King Antiochus unto his brother Lysias sendeth greeting: | Лист же царя був такого змісту: «Цар Антиох брату Лісію — радуватися. |
|
23
|
23
|
| since our father is translated unto the gods, our will is, that they that are in our realm live quietly, that every one may attend upon his own affairs. | З того часу, як батько мій відійшов до богів, наше бажання те, щоб піддані царства залишалися безтурботними у відправленні справ своїх. |
|
24
|
24
|
| We understand also that the Jews would not consent to our father, for to be brought unto the customs of the Gentiles, but had rather keep their own manner of living: for the which cause they require of us, that we should suffer them to live after their own laws. | Коли ж ми почули, що юдеї не погоджуються на почате батьком моїм нововведення еллінських звичаїв, а віддають перевагу власним установленням, і тому просять, щоб дозволено було їм дотримуватися своїх законів; |
|
25
|
25
|
| Wherefore our mind is, that this nation shall be in rest, and we have determined to restore them their temple, that they may live according to the customs of their forefathers. | то, бажаючи, щоб і цей народ не був потурбованим, визначаємо, щоб храм їхній був відновлений і щоб жили вони за звичаєм своїх предків. |
|
26
|
26
|
| Thou shalt do well therefore to send unto them, and grant them peace, that when they are certified of our mind, they may be of good comfort, and ever go cheerfully about their own affairs. | Отже, ти добре зробиш, якщо пошлеш до них і укладеш мир з ними, щоб вони, знаючи наші наміри, були благодушні і весело продовжували займатися ділами своїми». |
|
27
|
27
|
| And the letter of the king unto the nation of the Jews was after this manner: King Antiochus sendeth greeting unto the council, and the rest of the Jews; | До народу ж лист царя був такий: «Цар Антиох старійшинам юдейським та іншим юдеям — радуватися. |
|
28
|
28
|
| If ye fare well, we have our desire; we are also in good health. | Якщо ви здорові, то цього ми і бажаємо: ми також здорові. |
|
29
|
29
|
| Menelaus declared unto us, that your desire was to return home, and to follow your own business: | Менелай оголосив нам, що ви бажаєте сходити до ваших, які у нас. |
|
30
|
30
|
| wherefore they that will depart shall have safe conduct till the thirtieth day of Xanthicus with security. | Отже, тим, які будуть приходити до тридцятого дня місяця Ксанфика, готова правиця на запевнення їхньої безпеки: |
|
31
|
31
|
| And the Jews shall use their own kind of meats and laws, as before: and none of them any manner of ways shall be molested for things ignorantly done. | юдеї можуть споживати свою їжу і зберігати свої закони, як і раніше, і ніхто з них ніяким чином не буде потурбований за колишні опущення. |
|
32
|
32
|
| I have sent also Menelaus, that he may comfort you. | Я послав до вас Менелая, щоб він заспокоїв вас. |
|
33
|
33
|
| Fare ye well. In the hundred forty and eighth year, and the fifteenth day of the month Xanthicus. | Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого дня Ксанфика». |
|
34
|
34
|
| The Romans also sent unto them a letter containing these words: Quintus Memmius and Titus Manlius, ambassadors of the Romans, send greeting unto the people of the Jews. | Надіслали до них лист і римляни такого змісту: «Квинт Меммій і Тит Манлій, старійшини римські, юдейському народу — радуватися. |
|
35
|
35
|
| Whatsoever Lysias the king's cousin hath granted, therewith we also are well pleased. | Що уступив вам Лісій, родич царя, те і ми підтверджуємо. |
|
36
|
36
|
| But touching such things as he judged to be referred to the king, after ye have advised thereof, send one forthwith, that we may declare as it is convenient for you: for we are now going to Antioch. | А що визнав він за потрібне доповісти цареві, про те, розсудивши негайно, пошліть кого-небудь, щоб ми могли зробити, що для вас потрібно, бо ми вирушаємо в Антиохію. |
|
37
|
37
|
| Therefore send some with speed, that we may know what is your mind. | Тому поспішіть, і пошліть кого-небудь, щоб і ми могли знати, якої ви думки. |
|
38
|
38
|
| Farewell. This hundred and eight and fortieth year, the fifteenth day of the month Xanthicus. | Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого дня Ксанфика». |
|
Chapter 12
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| When these covenants were made, Lysias went unto the king, and the Jews were about their husbandry. | Після закінчення цих договорів Лісій вирушив до царя, а юдеї зайнялися землеробством. |
|
2
|
2
|
| But of the governors of several places, Timotheus, and Apollonius the son of Genneus, also Hieronymus, and Demophon, and beside them Nicanor the governor of Cyprus, would not suffer them to be quiet, and live in peace. | Але з місцевих воєначальників Тимофій і Аполлоній, син Генея, так само як Ієронім і Димофон, і зверх того Никанор, начальник Кіпру, не давали їм жити у спокої і безпеці. |
|
3
|
3
|
| The men of Joppe also did such an ungodly deed: they prayed the Jews that dwelt among them to go with their wives and children into the boats which they had prepared, as though they had meant them no hurt. | Іоппійці ж зробили таке безбожне діло: вони запросили юдеїв, які жили з ними, з їхніми дружинами і дітьми сісти у приготовані ними човни, ніби не маючи проти них ніякого зла. |
|
4
|
4
|
| Who accepted of it according to the common decree of the city, as being desirous to live in peace and suspecting nothing: but when they were gone forth into the deep, they drowned no less than two hundred of them. | Коли ж вони погодилися, бо бажали зберегти мир і не мали ніякої підозри, тоді, за загальним вироком міста, іоппійці, відпливши, потопили їх, не менше двохсот чоловік. |
|
5
|
5
|
| When Judas heard of this cruelty done unto his countrymen, he commanded those that were with him to make them ready. | Коли Іуда довідався про таку жорстокість, звершену над одноплемінниками, оголосив про те тим, що були з ним, |
|
6
|
6
|
| And calling upon God the righteous Judge, he came against those murderers of his brethren, and burnt the haven by night, and set the boats on fire, and those that fled thither he slew. | і, закликавши праведного Суддю Бога, пішов проти мерзенних убивць братів його, запалив уночі пристань, і спалив човни, а тих, що збіглися туди, умертвив. |
|
7
|
7
|
| And when the town was shut up, he went backward, as if he would return to root out all them of the city of Joppe. | А оскільки це місце було замкнене, то він відійшов, з наміром знову прийти і знищити всю громаду іоппійців. |
|
8
|
8
|
| But when he heard that the Jamnites were minded to do in like manner unto the Jews that dwelt among them, | Довідавшись же, що і жителі Іамнії хочуть так само вчинити з юдеями, які там живуть, |
|
9
|
9
|
| he came upon the Jamnites also by night, and set fire on the haven and the navy, so that the light of the fire was seen at Jerusalem two hundred and forty furlongs off. | він напав уночі і на іамнитян і запалив пристань з кораблями, так що полум’я видне було в Єрусалимі за двісті сорок стадій. |
|
10
|
10
|
| Now when they were gone from thence nine furlongs in their journey toward Timotheus, no fewer than five thousand men on foot and five hundred horsemen of the Arabians set upon him. | Коли ж вони відійшли звідти на дев’ять стадій, вирушаючи проти Тимофія, то напали на них араби, не менше п’яти тисяч і п’ятисот вершників. |
|
11
|
11
|
| Whereupon there was a very sore battle; but Judas' side by the help of God got the victory; so that the Nomades of Arabia, being overcome, besought Judas for peace, promising both to give him cattle, and to pleasure him otherwise. | Битва була жорстока, і коли ті, що були з Іудою, за допомогою Божою здобули перемогу, то араби, які потерпіли поразку номади, просили Іуду про мир, обіцяючи доставляти їм худобу і в іншому бути корисними їм. |
|
12
|
12
|
| Then Judas, thinking indeed that they would be profitable in many things, granted them peace: whereupon they shook hands, and so they departed to their tents. | Іуда ж, розуміючи, що вони дійсно багато у чому можуть бути корисні, погодився укласти з ними мир; уклавши ж мир, вони відійшли у свої намети. |
|
13
|
13
|
| He went also about to make a bridge to a certain strong city, which was fenced about with walls, and inhabited by people of divers countries; and the name of it was Caspis. | Ще напав він на одне місто з міцним мостом, оточене стінами і населене різними народами, на імення Каспин. |
|
14
|
14
|
| But they that were within it put such trust in the strength of the walls and provision of victuals, that they behaved themselves rudely toward them that were with Judas, railing and blaspheming, and uttering such words as were not to be spoken. | Жителі, сподіваючись на міцність стін і запас продовольства, поводилися дуже зухвало, лихословлячи на тих, що були з Іудою, промовляючи хулу на Бога і непристойні слова. |
|
15
|
15
|
| Wherefore Judas with his company, calling upon the great Lord of the world, who without any rams or engines of war did cast down Jericho in the time of Joshua, gave a fierce assault against the walls, | Але ті, що були з Іудою, закликавши на допомогу великого Владику миру, Який без стінопробивних машин і знарядь зруйнував Єрихон у часи Ісуса, по-звірячому кинулися на стіну. |
|
16
|
16
|
| and took the city by the will of God, and made unspeakable slaughters, insomuch that a lake two furlongs broad near adjoining thereunto, being filled full, was seen running with blood. | За допомогою Божою вони взяли місто, і вчинили незліченні убивства, так що прилегле озеро, яке мало дві стадії у ширину, здавалося наповненим кров’ю. |
|
17
|
17
|
| Then departed they from thence seven hundred and fifty furlongs, and came to Characa unto the Jews that are called Tubieni. | Відійшовши звідти на сімсот п’ятдесят стадій, вони прийшли у Харак до юдеїв, називаних тувиїнами; |
|
18
|
18
|
| But as for Timotheus, they found him not in the places: for before he had dispatched any thing, he departed from thence, having left a very strong garrison in a certain hold. | але не застали там Тимофія, який, нічого не зробивши, відійшов з цієї країни, залишивши, втім, у одному місці дуже міцну варту. |
|
19
|
19
|
| Howbeit Dositheus and Sosipater, who were of Maccabeus' captains, went forth, and slew those that Timotheus had left in the fortress, above ten thousand men. | Тому Досифей і Сосипатр, з вождів, які були з Маккавеєм, вирушили і побили залишених Тимофієм у фортеці людей, понад десять тисяч. |
|
20
|
20
|
| And Maccabeus ranged his army by bands, and set them over the bands, and went against Timotheus, who had about him an hundred and twenty thousand men of foot, and two thousand and five hundred horsemen. | Тоді Маккавей, розділивши своє військо на загони, поставив їх над цими загонами і кинувся на Тимофія, який мав при собі сто двадцять тисяч піших і тисячу п’ятсот кінних. |
|
21
|
21
|
| Now when Timotheus had knowledge of Judas' coming, he sent the women and children and the other baggage unto a fortress called Carnion: for the town was hard to besiege, and uneasy to come unto, by reason of the straitness of all the places. | Коли довідався Тимофій про наближення Іуди, то відіслав дружин і дітей і решту обозу у так званий Карніон; бо ця фортеця була незручна для облоги і недоступна через тісноту всієї місцевості. |
|
22
|
22
|
| But when Judas his first band came in sight, the enemies, being smitten with fear and terror through the appearing of him that seeth all things, fled amain, one running this way, another that way, so as that they were often hurt of their own men, and wounded with the points of their own swords. | Коли ж показався перший загін Іуди, страх напав на ворогів, і жах охопив їх від явлення Всевидючого: вони кинулися навтіки, пориваючись один туди, інший сюди, так що більшою частиною уражувані були своїми, проколювані вістрям своїх мечів. |
|
23
|
23
|
| Judas also was very earnest in pursuing them, killing those wicked wretches, of whom he slew about thirty thousand men. | Іуда наполегливо продовжував переслідувати, убивав беззаконних, і знищив до тридцяти тисяч чоловік. |
|
24
|
24
|
| Moreover Timotheus himself fell into the hands of Dositheus and Sosipater, whom he besought with much craft to let him go with his life, because he had many of the Jews' parents, and the brethren of some of them, who, if they put him to death, should not be regarded. | Сам Тимофій потрапив до рук тих, що були з Досифеєм і Сосипатром, і з великим хитруванням благав відпустити його живим, бо у нього знаходилися багатьох [юдеїв] батьки, а деяких брати, і вони не будуть пощаджені, якщо він помре. |
|
25
|
25
|
| So when he had assured them with many words that he would restore them without hurt, according to the agreement, they let him go for the saving of their brethren. | Коли він багатьма словами запевнив у своїй обіцянці, що поверне їх неушкодженими, вони відпустили його, заради спасіння братів. |
|
26
|
26
|
| Then Maccabeus marched forth to Carnion, and to the temple of Atargatis, and there he slew five and twenty thousand persons. | Потім Іуда пішов проти Карниона й Атаргатиона, і вибив двадцять п’ять тисяч чоловік. |
|
27
|
27
|
| And after he had put to flight and destroyed them, Judas removed the host toward Ephron, a strong city, wherein Lysias abode, and a great multitude of divers nations, and the strong young men kept the walls, and defended them mightily: wherein also was great provision of engines and darts. | Після перемоги над ними й ураження, Іуда вирушив проти укріпленого міста Ефрона, в якому мав перебування Лісій і безліч різноплемінних: сильні юнаки, які стояли перед стінами, воювали завзято; там же знаходилися великі запаси знарядь і стріл. |
|
28
|
28
|
| But when Judas and his company had called upon Almighty God, who with his power breaketh the strength of his enemies, they won the city, and slew twenty and five thousand of them that were within. | Але вони, закликавши на допомогу Всесильного, Який Своєю могутньою силою зищує ворогів, оволоділи цим містом і побили тих, що були у ньому, до двадцяти п’яти тисяч. |
|
29
|
29
|
| From thence they departed to Scythopolis, which lieth six hundred furlongs from Jerusalem. | Піднявшись звідти, вони попрямували на місто скіфів, що знаходиться від Єрусалима на відстані шістсот стадій. |
|
30
|
30
|
| But when the Jews that dwelt there had testified that the Scythopolitans dealt lovingly with them, and entreated them kindly in the time of their adversity; | Але оскільки юдеї, які жили там, свідчили про прихильність, яку мають до них скіфські жителі, і про лагідне поводження з ними у часи бід: |
|
31
|
31
|
| they gave them thanks, desiring them to be friendly still unto them: and so they came to Jerusalem, the feast of the weeks approaching. | то, подякувавши їм і попросивши і на майбутній час бути прихильними до роду їхнього, вони вирушили у Єрусалим, тому що наближалося свято седмиць. |
|
32
|
32
|
| And after the feast, called Pentecost, they went forth against Gorgias the governor of Idumea, | Після свята, називаного П’ятдесятницею, пішли вони проти Горгія, воєначальника Ідумеї. |
|
33
|
33
|
| who came out with three thousand men of foot and four hundred horsemen. | Виступив же Іуда з трьома тисячами піших і чотирмастами кінних. |
|
34
|
34
|
| And it happened that in their fighting together a few of the Jews were slain. | Коли вони вступили у битву, сталося, що деякі юдеї впали. |
|
35
|
35
|
| At which time Dositheus, one of Bacenor's company, who was on horseback, and a strong man, was still upon Gorgias, and taking hold of his coat drew him by force; and when he would have taken that cursed man alive, a horseman of Thracia coming upon him smote off his shoulder, so that Gorgias fled unto Marisa. | Досифей же, один з тих, що були під начальством Вакинора, вершник, муж сильний, упіймав Горгія і, схопивши його за плащ, волік його сильно, щоб узяти проклятого у полон живим; але один з вершників фракійських наскочив на нього і відсік йому плече, і Горгій утік у Марису. |
|
36
|
36
|
| Now when they that were with Gorgias had fought long, and were weary, Judas called upon the Lord, that he would shew himself to be their helper and leader of the battle. | Коли ж ті, що були з Ездрином, довго б’ючись, знемогли, Іуда закликав на допомогу Господа, нехай буде Він началовождем у битві. |
|
37
|
37
|
| And with that he began in his own language, and sung psalms with a loud voice, and rushing unawares upon Gorgias' men, he put them to flight. | Почавши вітчизняною мовою піснеспіви гучним голосом, він викликнув і, несподівано кинувшись на тих, що були з Горгієм, повернув їх на втечу. |
|
38
|
38
|
| So Judas gathered his host, and came into the city of Odollam. And when the seventh day came, they purified themselves, as the custom was, and kept the sabbath in the same place. | Потім Іуда, взявши з собою військо, вирушив у місто Одоллам, і оскільки наставав сьомий день, то вони очистилися за звичаєм і святкували суботу. |
|
39
|
39
|
| And upon the day following, as the use had been, Judas and his company came to take up the bodies of them that were slain, and to bury them with their kinsmen in their fathers' graves. | На другий день ті, що були з Іудою, пішли, як вимагав обов’язок, перенести тіла полеглих і покласти їх разом з родичами у батьківських гробницях. |
|
40
|
40
|
| Now under the coats of every one that was slain they found things consecrated to the idols of the Jamnites, which is forbidden the Jews by the law. Then every man saw that this was the cause wherefore they were slain. | І знайшли вони в кожного з померлих під хітонами присвячені іамнійським ідолам речі, що закон забороняв юдеям: і стало всім явно, з якої причини вони впали. |
|
41
|
41
|
| All men therefore praising the Lord, the righteous Judge, who had opened the things that were hid, | Отже, всі прославили праведного Суддю Господа, який відкриває потаємне, |
|
42
|
42
|
| betook themselves unto prayer, and besought him that the sin committed might wholly be put out of remembrance. Besides, that noble Judas exhorted the people to keep themselves from sin, forsomuch as they saw before their eyes the things that came to pass for the sins of those that were slain. | і звернулися до молитви, благаючи, нехай буде зовсім згладжений учинений гріх; а доблесний Іуда напучував народ оберігати себе від гріхів, бачачи своїми очима, що трапилося з вини загиблих. |
|
43
|
43
|
| And when he had made a gathering throughout the company to the sum of two thousand drachms of silver, he sent it to Jerusalem to offer a sin offering, doing therein very well and honestly, in that he was mindful of the resurrection: | Зробивши ж збір за числом мужів до двох тисяч драхм срібла, він послав у Єрусалим, щоб принести жертву за гріх, і вчинив дуже добре і благочесно, думаючи про воскресіння; |
|
44
|
44
|
| for if he had not hoped that they that were slain should have risen again, it had been superfluous and vain to pray for the dead. | бо, якби він не надіявся, що полеглі у битві воскреснуть, то зайве і марно було б молитися за мертвих. |
|
45
|
45
|
| And also in that he perceived that there was great favour laid up for those that died godly, it was an holy and good thought. Whereupon he made a reconciliation for the dead, that they might be delivered from sin. | Але він помишляв, що тим, які померли у благочесті, уготована велика нагорода, — яка свята і благочестива думка! — Тому приніс за померлих умилостивительну жертву, щоб розрішилися від гріха. |
|
Chapter 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| In the hundred forty and ninth year it was told Judas, that Antiochus Eupator was coming with a great power into Judea, | У сто сорок дев’ятому році дійшла чутка до тих, що були з Іудою, що Антиох Евпатор іде на Юдею з безліччю війська |
|
2
|
2
|
| and with him Lysias his protector, and ruler of his affairs, having either of them a Grecian power of footmen, an hundred and ten thousand, and horsemen five thousand and three hundred, and elephants two and twenty, and three hundred chariots armed with hooks. | і з ним Лісій, опікун і державний правитель, і в кожного еллінське військо, сто десять тисяч піших, п’ять тисяч триста кінних, двадцять два слони і триста колісниць з косами. |
|
3
|
3
|
| Menelaus also joined himself with them, and with great dissimulation encouraged Antiochus, not for the safeguard of the country, but because he thought to have been made governor. | Приєднався до них Менелай, з великим облудством спонукуючи Антиоха, не заради спасіння батьківщини, але в надії одержати начальство. |
|
4
|
4
|
| But the King of kings moved Antiochus' mind against this wicked wretch, and Lysias informed the king that this man was the cause of all mischief, so that the king commanded to bring him unto Berea, and to put him to death, as the manner is in that place. | Але Цар царів викликав гнів Антиоха на злочинця, і коли Лісій пояснив, що Менелай був винуватцем усіх зол, то він наказав відвести його у Берію і за тамошнім звичаєм умертвити. |
|
5
|
5
|
| Now there was in that place a tower of fifty cubits high, full of ashes, and it had a round instrument, which on every side hanged down into the ashes. | У тому місці знаходиться вежа у п’ятдесят ліктів, наповнена попелом; у ній було знаряддя, що оберталося навколо і спускалося у попіл. |
|
6
|
6
|
| And whosoever was condemned of sacrilege, or had committed any other grievous crime, there did all men thrust him unto death. | Туди завжди скидають на загибель винного у святотатстві або того, хто перейшов міру інших зол. |
|
7
|
7
|
| Such a death it happened that wicked man to die, not having so much as burial in the earth; and that most justly: | Такою от смертю довелося померти нечестивому Менелаю і не мати поховання у землі, — і дуже справедливо. |
|
8
|
8
|
| for inasmuch as he had committed many sins about the altar, whose fire and ashes were holy, he received his death in ashes. | Бо якщо він учинив багато гріхів проти вівтаря Господнього, якого вогонь і попіл були святі, то й одержав смерть у попелі. |
|
9
|
9
|
| Now the king came with a barbarous and haughty mind to do far worse to the Jews, than had been done in his father's time. | Тим часом цар, який озлобився у своїх задумах, продовжував похід, маючи намір заподіяти юдеям біди гірші за ті, які були за батька його. |
|
10
|
10
|
| Which things when Judas perceived, he commanded the multitude to call upon the Lord night and day, that if ever at any other time, he would now also help them, being at the point to be put from their law, from their country, and from the holy temple: | Коли довідався про це Іуда, то повелів народу день і ніч закликати Господа, щоб Він і нині, як і колись, явив їм Свою допомогу у небезпеці позбутися закону і батьківщини і святого храму, |
|
11
|
11
|
| and that he would not suffer the people, that had even now been but a little refreshed, to be in subjection to the blasphemous nations. | і щоб народ, який тільки-но трохи заспокоївся, не віддав у поневолення злохульним язичникам. |
|
12
|
12
|
| So when they had all done this together, and besought the merciful Lord with weeping and fasting, and lying flat upon the ground three days long, Judas, having exhorted them, commanded they should be in a readiness. | Усі одностайно виконали це, і впродовж трьох днів із плачем і постом і колінопреклонінням безперестанно молилися милосердному Господу; тоді Іуда, підбадьоривши їх, наказав їм бути у готовності. |
|
13
|
13
|
| And Judas, being apart with the elders, determined, before the king's host should enter into Judea, and get the city, to go forth and try the matter in fight by the help of the Lord. | Залишившись же наодинці зі старійшинами, тримав раду, маючи намір раніше, ніж царське військо ввійде в Юдею і оволодіє містом, вийти і вирішити діло за допомогою Господа. |
|
14
|
14
|
| So when he had committed all to the Creator of the world, and exhorted his soldiers to fight manfully, even unto death, for the laws, the temple, the city, the country, and the commonwealth, he camped by Modin: | Віддавши піклування про себе Творцю світу, він переконував тих, що були з ним, боротися мужньо до смерти, за закони, за храм, місто, батьківщину і права громадянські, і розташував військо біля Модина. |
|
15
|
15
|
| and having given the watchword to them that were about him, Victory is of God; with the most valiant and choice young men he went in into the king's tent by night, and slew in the camp about four thousand men, and the chiefest of the elephants, with all that were upon him. | Давши тим, що були з ним, умовний знак «Божа перемога», він з обраними сильними юнаками вночі накинувся на царський намет, убив у війську до чотирьох тисяч чоловік і, крім того, найбільшого слона з людьми, які знаходилися на ньому. |
|
16
|
16
|
| And at last they filled the camp with fear and tumult, and departed with good success. | Нарешті, наповнивши військо страхом і сум’яттям, вони благополучно відійшли. |
|
17
|
17
|
| This was done in the break of the day, because the protection of the Lord did help him. | Відбулося це вже на світанку дня, заступництвом Господа. |
|
18
|
18
|
| Now when the king had taken a taste of the manliness of the Jews, he went about to take the holds by policy, | Цар же, на досвіді пізнавши відважність юдеїв, намагався оволодіти місцями за допомогою хитрости. |
|
19
|
19
|
| and marched toward Bethsura, which was a strong hold of the Jews: but he was put to flight, failed, and lost of his men: | І приступив він до Вефсури, міцної фортеці юдейської, але був змушений утікати, і потерпів поразку і втрату; |
|
20
|
20
|
| for Judas had conveyed unto them that were in it such things as were necessary. | Іуда ж надсилав тим, що були у фортеці, все потрібне. |
|
21
|
21
|
| But Rhodocus, who was in the Jews' host, disclosed the secrets to the enemies; therefore he was sought out, and when they had gotten him, they put him in prison. | Такий собі Родок з війська юдейського повідомив ворога про цю таємницю, але був знайдений, схоплений і ув’язнений. |
|
22
|
22
|
| The king treated with them in Bethsura the second time, gave his hand, took their's, departed, fought with Judas, was overcome: | Удруге цар почав переговори з жителями Вефсури; дав їм і від них одержав мир, відійшов і повернув проти тих, що були з Іудою, але був переможений. |
|
23
|
23
|
| heard that Philip, who was left over the affairs in Antioch, was desperately bent, confounded, intreated the Jews, submitted himself, and sware to all equal conditions, agreed with them, and offered sacrifice, honoured the temple, and dealt kindly with the place, | Довідавшись же, що Филип, залишений в Антиохії правителем, відійшов, він збентежився: став умовляти юдеїв, упокорився і клявся виконати всі справедливі вимоги, потім примирився з ними і приніс жертву, вшанував храм і виявив милості місту, |
|
24
|
24
|
| and accepted well of Maccabeus, made him principal governor from Ptolemais unto the Gerrhenians; | прийняв Маккавея і поставив його воєначальником від Птолемаїди до самого Геррина. |
|
25
|
25
|
| came to Ptolemais: the people there were grieved for the covenants; for they stormed, because they would make their covenants void. | Потім пішов він у Птолемаїду: птолемаїдяни невдоволені були договором, обурювалися на умови і хотіли скасувати їх. |
|
26
|
26
|
| Lysias went up to the judgment seat, said as much as could be in defence of the cause, persuaded, pacified, made them well affected, returned to Antioch. Thus it went touching the king's coming and departing. | Увійшов на судилище Лісій, захищався за можливістю, умовив їх, заспокоїв, зробив прихильними і вирушив до Антиохії. Так закінчилася навала і повернення царя. |
|
Chapter 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| After three years was Judas informed, that Demetrius the son of Seleucus, having entered by the haven of Tripolis with a great power and navy, | Через три роки дійшла чутка до Іуди і тих, що були з ним, що Димитрій, син Селевка, приплив до пристані Трипільської з сильним сухопутним і морським військом |
|
2
|
2
|
| had taken the country, and killed Antiochus, and Lysias his protector. | і, оволодівши країною, умертвив Антиоха й опікуна його Лісія. |
|
3
|
3
|
| Now one Alcimus, who had been high priest, and had defiled himself wilfully in the times of their mingling with the Gentiles, seeing that by no means he could save himself, nor have any more access to the holy altar, | Алким же якийсь, що був раніше первосвящеником, але добровільно осквернився у смутні часи, подумавши, що ніяким чином немає йому спасіння і немає доступу до священного жертовника, |
|
4
|
4
|
| came to king Demetrius in the hundred and one and fiftieth year, presenting unto him a crown of gold, and a palm, and also of the boughs which were used solemnly in the temple: and so that day he held his peace. | у сто п’ятдесят першому році прийшов до царя Димитрія і приніс йому золотий вінець і пальму і зверх того оливкові гілки, які вважалися приналежностями храму, — і в цей день Алким нічого не зробив. |
|
5
|
5
|
| Howbeit, having gotten opportunity to further his foolish enterprise, and being called into council by Demetrius, and asked how the Jews stood affected, and what they intended, he answered thereunto: | Улучивши ж час, сприятливий для його безумного задуму, коли він покликаний був Димитрієм у зібрання ради і коли його запитали, в якому стані і настрої перебувають юдеї, він сказав на це: |
|
6
|
6
|
| Those of the Jews that be called Assideans, whose captain is Judas Maccabeus, nourish war, and are seditious, and will not let the realm be in peace. | так звані з юдеїв асидеї, вождем яких Іуда Маккавей, підтримують війну і чинять заколоти, не даючи царству досягти добробуту. |
|
7
|
7
|
| Therefore I, being deprived of mine ancestors' honour, I mean the high priesthood, am now come hither: | Тому я, позбавлений честі предків моїх, тобто священноначалля, прийшов тепер сюди, |
|
8
|
8
|
| first, verily for the unfeigned care I have of things pertaining to the king; and secondly, even for that I intend the good of mine own citizens: for all our nation is in no small misery through the unadvised dealing of them aforesaid. | по-перше, щиро вболівати за те, що належить цареві, по-друге, маючи на увазі своїх співгромадян; бо від нерозсудливости названих людей немало бідує весь рід наш. |
|
9
|
9
|
| Wherefore, O king, seeing thou knowest all these things, be careful for the country, and our nation, which is pressed on every side, according to the clemency that thou readily shewest unto all. | Ти ж, царю, довідавшись про все це, потурбуйся про країну і про пригноблений рід наш, за доступним для всіх людинолюбством твоїм: |
|
10
|
10
|
| For as long as Judas liveth, it is not possible that the state should be quiet. | доки залишається Іуда, не може бути спокою. |
|
11
|
11
|
| This was no sooner spoken of him, but others of the king's friends, being maliciously set against Judas, did more incense Demetrius. | Коли це було сказано ним, інші радники, що мали ворожнечу до Іуди, ще більш підбурили Димитрія. |
|
12
|
12
|
| And forthwith calling Nicanor, who had been master of the elephants, and making him governor over Judea, he sent him forth, | Він негайно покликав Никанора, який завідував слонами, і, призначивши його воєначальником у Юдею, послав його, |
|
13
|
13
|
| commanding him to slay Judas, and to scatter them that were with him, and to make Alcimus high priest of the great temple. | давши наказ, щоб Іуду умертвити, спільників його розсіяти, Алкима ж поставити первосвящеником великого храму. |
|
14
|
14
|
| Then the heathen, that had fled out of Judea from Judas, came to Nicanor by flocks, thinking the harm and calamities of the Jews to be their welfare. | Тоді язичники, які втекли з Юдеї від Іуди, натовпами сходилися до Никанора у надії, що нещастя і біди юдеїв зробляться для них благоденством. |
|
15
|
15
|
| Now when the Jews heard of Nicanor's coming, and that the heathen were up against them, they cast earth upon their heads, and made supplication to him that had established his people for ever, and who always helpeth his portion with manifestation of his presence. | Юдеї ж, почувши про похід Никанора і приєднання до нього язичників, посипали голови землею, і молилися Тому, Хто до віку встановив народ Свій і завжди видимо захищав наділ Свій. |
|
16
|
16
|
| So at the commandment of the captain they removed straightways from thence, and came near unto them at the town of Dessau. | За повелінням вождя свого вони поспіхом піднялися звідти і зійшлися з ними біля селища Дессау. |
|
17
|
17
|
| Now Simon, Judas' brother, had joined battle with Nicanor, but was somewhat discomfited through the sudden silence of his enemies. | Симон, брат Іуди, вступив у битву з Никанором, але незабаром, при раптовому наступі супротивників потерпів невелику поразку. |
|
18
|
18
|
| Nevertheless Nicanor, hearing of the manliness of them that were with Judas, and the courageousness that they had to fight for their country, durst not try the matter by the sword. | Втім, Никанор, чувши, яку хоробрість мали ті, що знаходилися з Іудою і яку відважність у битвах за батьківщину, побоявся вирішити справу кровопролиттям; |
|
19
|
19
|
| Wherefore he sent Posidonius, and Theodotus, and Mattathias, to make peace. | тому послав Посидонія, Феодота і Маттафію — укласти з юдеями мир. |
|
20
|
20
|
| So when they had taken long advisement thereupon, and the captain had made the multitude acquainted therewith, and it appeared that they were all of one mind, they consented to the covenants, | Після довгого розмірковування про це, і коли вождь сповістив про те народ, склалася одностайна думка, і вони погодилися на переговори |
|
21
|
21
|
| and appointed a day to meet in together by themselves: and when the day came, and stools were set for either of them, | і призначили день, у який би зійтися їм разом наодинці, і коли він настав, поставили для кожного особливі сідалища. |
|
22
|
22
|
| Judas placed armed men ready in convenient places, lest some treachery should be suddenly practised by the enemies: so they made a peaceable conference. | Іуда ж поставив у зручних місцях озброєних людей напоготові, щоб від ворогів раптово не пішло якого-небудь лиходійства, — і мали вони мирну нараду. |
|
23
|
23
|
| Now Nicanor abode in Jerusalem, and did no hurt, but sent away the people that came flocking unto him. | Никанор пробув у Єрусалимі деякий час, і не зробив нічого недоречного, і відпустив зібраний народ. |
|
24
|
24
|
| And he would not willingly have Judas out of his sight: for he loved the man from his heart. | Він постійно мав Іуду з собою і душевно прихилився до цього мужа; |
|
25
|
25
|
| He prayed him also to take a wife, and to beget children: so he married, was quiet, and took part of this life. | переконав його одружитися, щоб народжувати дітей. Іуда одружився, заспокоївся і насолоджувався життям. |
|
26
|
26
|
| But Alcimus, perceiving the love that was betwixt them, and considering the covenants that were made, came to Demetrius, and told him that Nicanor was not well affected toward the state: for that he had ordained Judas, a traitor to his realm, to be the king's successor. | Алким же, бачачи взаємну їх один до одного прихильність і союз, який склався між ними, зібрався з духом, прийшов до Димитрія і сказав, що Никанор має ворожі для царства наміри, бо призначив Іуду, зловмисника проти царства, своїм спадкоємцем. |
|
27
|
27
|
| Then the king being in a rage, and provoked with the accusations of the most wicked man, wrote to Nicanor, signifying that he was much displeased with the covenants, and commanding him that he should send Maccabeus prisoner in all haste unto Antioch. | Цар, розгніваний і роздратований цими наклепами лиходія, написав до Никанора, заявляючи, що йому тяжко переносити такий договір, і наказував негайно ж прислати Маккавея в Антиохію у кайданах. |
|
28
|
28
|
| When this came to Nicanor's hearing, he was much confounded in himself, and took it grievously that he should make void the articles which were agreed upon, the man being in no fault. | Коли довідався про це Никанор, то знітився, і засмучений був тим, що повинен був відкинути встановлений союз з людиною, яка не зробила нічого несправедливого. |
|
29
|
29
|
| But because there was no dealing against the king, he watched his time to accomplish this thing by policy. | Але оскільки не можна було противитися цареві, то він вичікував благоприємної нагоди виконати це хитрістю. |
|
30
|
30
|
| Notwithstanding, when Maccabeus saw that Nicanor began to be churlish unto him, and that he entreated him more roughly than he was wont, perceiving that such sour behaviour came not of good, he gathered together not a few of his men, and withdrew himself from Nicanor. | Маккавей же, помітивши, що Никанор почав поводитися з ним суворіше і при звичайних зустрічах став грубішим, і зробивши висновок, що не від добра виходить ця суворість, і зібравши чималу кількість з тих, що знаходилися при ньому, сховався від Никанора. |
|
31
|
31
|
| But the other, knowing that he was notably prevented by Judas' policy, came into the great and holy temple, and commanded the priests, that were offering their usual sacrifices, to deliver him the man. | Коли останній довідався, що Іуда майстерно випередив його хитрістю, то прийшов у великий і святий храм, коли священики приносили встановлені жертви, і наказав, щоб вони видали того мужа. |
|
32
|
32
|
| And when they sware that they could not tell where the man was whom he sought, | Коли ж вони з клятвою говорили, що не знають, де знаходиться той, кого він шукає, |
|
33
|
33
|
| he stretched out his right hand toward the temple, and made an oath in this manner: If ye will not deliver me Judas as a prisoner, I will lay this temple of God even with the ground, and I will break down the altar, and erect a notable temple unto Bacchus. | то він, простягнувши правицю на храм, поклявся, сказавши: якщо ви не видасте мені Іуду зв’язаним, то я цей храм Божий зрівняю з землею, розкопаю жертовник, і збудую тут славний храм Діонису. |
|
34
|
34
|
| After these words, he departed. Then the priests lifted up their hands toward heaven, and besought him that was ever a defender of their nation, saying in this manner; | Сказавши це, він відійшов. Священики ж, здіймаючи руки до неба, благали постійного Захисника народу нашого і говорили: |
|
35
|
35
|
| Thou, O Lord of all things, who hast need of nothing, wast pleased that the temple of thine habitation should be among us: | Ти, Господи, не маючи ні в чому нестатку, благоволив храму цьому бути місцем Твого перебування між нами. |
|
36
|
36
|
| therefore now, O holy Lord of all holiness, keep this house ever undefiled, which lately was cleansed, and stop every unrighteous mouth. | І нині, Святий Господь усякої святині, збережи навіки неоскверненим цей недавно очищений дім і закрий уста неправедні. |
|
37
|
37
|
| Now was there accused unto Nicanor one Razis, one of the elders of Jerusalem, a lover of his countrymen, and a man of very good report, who for his kindness was called a father of the Jews. | Никанору ж указали на якогось Разиса з єрусалимських старійшин, як на друга громадян, який мав дуже добру славу і за свою доброзичливість був прозваним батьком юдеїв. |
|
38
|
38
|
| For in the former times, when they mingled not themselves with the Gentiles, he had been accused of Judaism, and did boldly jeopard his body and life with all vehemency for the religion of the Jews. | Він у попередні смутні часи стояв на боці юдейства і з усією старанністю віддавав за юдейство і тіло і душу. |
|
39
|
39
|
| So Nicanor, willing to declare the hate that he bare unto the Jews, sent above five hundred men of war to take him: | Никанор, бажаючи показати, яку він має ненависть проти юдеїв, послав понад п’ятсот воїнів, щоб схопити його, |
|
40
|
40
|
| for he thought by taking him to do the Jews much hurt. | бо думав, що, взявши його, заподіє їм нещастя. |
|
41
|
41
|
| Now when the multitude would have taken the tower, and violently broken into the outer door, and bade that fire should be brought to burn it, he being ready to be taken on every side fell upon his sword; | Коли ж натовп хотів оволодіти вежею й уривався у ворота двору, і вже наказано було принести вогню, щоб запалити ворота, тоді він, у неминучій небезпеці бути захопленим, простромив себе мечем, |
|
42
|
42
|
| choosing rather to die manfully, than to come into the hands of the wicked, to be abused otherwise than beseemed his noble birth: | бажаючи краще доблесно вмерти, ніж потрапити до рук беззаконників і негідно знечестити своє благородство. |
|
43
|
43
|
| but missing his stroke through haste, the multitude also rushing within the doors, he ran boldly up to the wall, and cast himself down manfully among the thickest of them. | Але оскільки удар виявився від поспіху неточним, а натовп уже вривався у двері, то він, відважно вбігши на стіну, мужньо кинувся з неї на натовп народу. |
|
44
|
44
|
| But they quickly giving back, and a space being made, he fell down into the midst of the void place. | Коли ж ті, що стояли, поспіхом розступилися, і залишився порожній простір, то він упав у середину на живіт. |
|
45
|
45
|
| Nevertheless, while there was yet breath within him, being inflamed with anger, he rose up; and though his blood gushed out like spouts of water, and his wounds were grievous, yet he ran through the midst of the throng; and standing upon a steep rock, | Дихаючи ще і згораючи обуренням, незважаючи на кров, що лилася струмком, і тяжкі рани, встав і, пробігши крізь натовп народу, зупинився на одній крутій скелі. |
|
46
|
46
|
| when as his blood was now quite gone, he plucked out his bowels, and taking them in both his hands, he cast them upon the throng, and calling upon the Lord of life and spirit to restore him those again, he thus died. | Зовсім уже стікаючи кров’ю, він вирвав із себе нутрощі й, узявши їх обома руками, кинув у натовп і, благаючи Господа життя і духу знову дати йому життя і дихання, скінчив таким способом життя. |
|
Chapter 15
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| But Nicanor, hearing that Judas and his company were in the strong places about Samaria, resolved without any danger to set upon them on the sabbath day. | Коли довідався Никанор, що ті, які були з Іудою, знаходяться у країні Самарійській, то думав зовсім безкарно напасти на них у день спокою. |
|
2
|
2
|
| Nevertheless the Jews that were compelled to go with him said, O destroy not so cruelly and barbarously, but give honour to that day, which he, that seeth all things, hath honoured with holiness above other days. | Коли ж юдеї, які невільно супроводжували його, говорили: «не губи їх так жорстоко і нелюдяно, воздай честь дню, освяченому Всевидючим»; |
|
3
|
3
|
| Then the most ungracious wretch demanded, if there were a Mighty one in heaven, that had commanded the sabbath day to be kept. | тоді цей нечестивець запитав: «невже є Владика на небі, Який повелів святкувати день суботній?» |
|
4
|
4
|
| And when they said, There is in heaven a living Lord, and mighty, who commanded the seventh day to be kept: | І коли вони відповіли: «є живий Господь, Владика небесний, Який повелів шанувати сьомий день», |
|
5
|
5
|
| then said the other, And I also am mighty upon earth, and I command to take arms, and to do the king's business. Yet he obtained not to have his wicked will done. | то він сказав: «а я — господар на землі, який повеліває взяти зброю і виконати царську службу». Втім, він не встиг звершити свого наміру. |
|
6
|
6
|
| So Nicanor in exceeding pride and haughtiness determined to set up a public monument of his victory over Judas and them that were with him. | Звеличуючись з великою гордістю, Никанор думав здобути загальну перемогу над тими, що були з Іудою. |
|
7
|
7
|
| But Maccabeus had ever sure confidence that the Lord would help him: | Маккавей же не переставав надіятися з повною упевненістю, що одержить заступництво від Господа. |
|
8
|
8
|
| wherefore he exhorted his people not to fear the coming of the heathen against them, but to remember the help which in former times they had received from heaven, and now to expect the victory and aid, which should come unto them from the Almighty. | Він переконував тих, що були з ним, не страшитися навали язичників, але, згадуючи приклади небесної допомоги, які були раніше, і нині очікувати собі перемоги і допомоги від Вседержителя. |
|
9
|
9
|
| And so comforting them out of the law and the prophets, and withal putting them in mind of the battles that they won afore, he made them more cheerful. | Втішаючи їх обітницями закону і пророків, нагадуючи їм подвиги, звершені ними самими, він надихнув їх мужністю. |
|
10
|
10
|
| And when he had stirred up their minds, he gave them their charge, shewing them therewithal the falsehood of the heathen, and the breach of oaths. | Збуджуючи дух їхній, він переконував їх, указуючи притому на віроломність язичників і порушення ними клятв. |
|
11
|
11
|
| Thus he armed every one of them, not so much with defence of shields and spears, as with comfortable and good words: and beside that, he told them a dream worthy to be believed, as if it had been so indeed, which did not a little rejoice them. | Озброїв же він кожного не стільки міцними щитами і списами, скільки переконливими добрими промовами, і притім усіх обрадував розповіддю про гідне ймовірности сновидіння. |
|
12
|
12
|
| And this was his vision: That Onias, who had been high priest, a virtuous and a good man, reverend in conversation, gentle in condition, well spoken also, and exercised from a child in all points of virtue, holding up his hands prayed for the whole body of the Jews. | Видіння ж його було таке: він бачив Онію, який був первосвящеником, мужа чесного і доброго, поважного на вигляд, лагідного норовом, приємного у словах, який з дитинства ревно засвоїв усе, що стосувалося чеснот, — бачив, що він, простягаючи руки, молиться за весь народ юдейський. |
|
13
|
13
|
| This done, in like manner there appeared a man with gray hairs, and exceeding glorious, who was of a wonderful and excellent majesty. | Потім явився інший муж, прикрашений сивинами і славою, оточений дивною і надзвичайною величчю. |
|
14
|
14
|
| Then Onias answered, saying, This is a lover of the brethren, who prayeth much for the people, and for the holy city, to wit, Jeremias the prophet of God. | І сказав Онія: це братолюбець, який багато молиться за народ і святе місто, Єремія, пророк Божий. |
|
15
|
15
|
| Whereupon Jeremias holding forth his right hand gave to Judas a sword of gold, and in giving it spake thus, | Тоді Єремія, простягши праву руку, дав Іуді золотий меч і, подаючи його, сказав: |
|
16
|
16
|
| Take this holy sword, a gift from God, with the which thou shalt wound the adversaries. | візьми цей святий меч, дар від Бога, яким ти знищиш ворогів. |
|
17
|
17
|
| Thus being well comforted by the words of Judas, which were very good, and able to stir them up to valour, and to encourage the hearts of the young men, they determined not to pitch camp, but courageously to set upon them, and manfully to try the matter by conflict, because the city and the sanctuary and the temple were in danger. | Утішені настільки добрими словами Іуди, які могли пробуджувати до мужности і зміцнювати серця юних, юдеї наважилися не розташовуватися станом, а відважно напасти і, з повною мужністю вступивши у битву, вирішити діло, бо місто і святиня і храм перебували у небезпеці. |
|
18
|
18
|
| For the care that they took for their wives, and their children, their brethren, and kinsfolks, was in least account with them: but the greatest and principal fear was for the holy temple. | Боротьба за дружин і дітей, братів і рідних здавалася їм ділом менш важливим; найбільше і переважне побоювання було за святий храм. |
|
19
|
19
|
| Also they that were in the city took not the least care, being troubled for the conflict abroad. | Для тих, які залишилися у місті, також чимало було занепокоєння, бо вони тривожилися за битву, яка мала бути у полі. |
|
20
|
20
|
| And now, when as all looked what should be the trial, and the enemies were already come near, and the army was set in array, and the beasts conveniently placed, and the horsemen set in wings, | Отже, коли всі очікували, що настає вирішення діла, коли вороги вже з’єдналися і військо було поставлене у стрій, слони розміщені у належних місцях і кіннота розташована по боках, — |
|
21
|
21
|
| Maccabeus seeing the coming of the multitude, and the divers preparations of armour, and the fierceness of the beasts, stretched out his hands toward heaven, and called upon the Lord that worketh wonders, knowing that victory cometh not by arms, but even as it seemeth good to him, he giveth it to such as are worthy: | Маккавей, бачачи наступ численного війська, строкатість приготованої зброї і лютість звірів, здійняв руки до неба і закликав Господа, Який творить чудеса і все бачить, знаючи, що не зброєю здобувається перемога, але Сам Він, як Йому вгодно, дарує перемогу достойним. |
|
22
|
22
|
| therefore in his prayer he said after this manner: O Lord, thou didst send thine angel in the time of Ezekias king of Judea, and didst slay in the host of Sennacherib an hundred fourscore and five thousand: | У молитві своїй він так говорив: Ти, Господи, за часів Єзекії, царя Юдейського, послав ангела, — і він уразив із полку Сеннахиримового сто вісімдесят п’ять тисяч. |
|
23
|
23
|
| wherefore now also, O Lord of heaven, send a good angel before us for a fear and dread unto them; | І нині, Господи небес, пошли доброго ангела перед нами на страх і трепет ворогам. |
|
24
|
24
|
| and through the might of thine arm let those be stricken with terror, that come against thy holy people to blaspheme. And he ended thus. | Силою правиці Твоєї нехай будуть уражені ті, що прийшли з хулою на святий народ Твій. Цим він скінчив. |
|
25
|
25
|
| Then Nicanor and they that were with him came forward with trumpets and songs. | Ті, що були з Никанором, ішли зі звуком труб і криками, |
|
26
|
26
|
| But Judas and his company encountered the enemies with invocation and prayer. | а ті, що знаходилися з Іудою, з призиванням і молитвами вступили у битву з ворогами. |
|
27
|
27
|
| So that fighting with their hands, and praying unto God with their hearts, they slew no less than thirty and five thousand men: for through the appearance of God they were greatly cheered. | Руками воюючи, а серцями молячися Богу, вони побили не менше тридцяти п’яти тисяч, дуже обрадувані видимою допомогою Божою. |
|
28
|
28
|
| Now when the battle was done, returning again with joy, they knew that Nicanor lay dead in his harness. | Закінчивши діло і радісно повертаючись, вони дізналися, що Никанор упав у своєму всеозброєнні. |
|
29
|
29
|
| Then they made a great shout and a noise, praising the Almighty in their own language. | Коли крик і шум затихли, вони звеличили Господа вітчизняною мовою. |
|
30
|
30
|
| And Judas, who was ever the chief defender of the citizens both in body and mind, and who continued his love toward his countrymen all his life, commanded to strike off Nicanor's head, and his hand with his shoulder, and bring them to Jerusalem. | Тоді Іуда, первоподвижник за співгромадян і тілом і душею, який кращі літа свої віддав для одноплемінників, дав наказ, щоб відтяли голову Никанора і руку з плечем і несли в Єрусалим. |
|
31
|
31
|
| So when he was there, and had called them of his nation together, and set the priests before the altar, he sent for them that were of the tower, | Прийшовши туди, він скликав одноплемінників і поставив перед жертовником священиків, покликав і тих, які знаходилися у фортеці, |
|
32
|
32
|
| and shewed them vile Nicanor's head, and the hand of that blasphemer, which with proud brags he had stretched out against the holy temple of the Almighty. | і, показавши голову мерзенного Никанора і руку злохульника, яку він простягав на святий дім Вседержителя і звеличувався, |
|
33
|
33
|
| And when he had cut out the tongue of that ungodly Nicanor, he commanded that they should give it by pieces unto the fowls, and hang up the reward of his madness before the temple. | наказав вирізати язик у нечестивого Никанора і, роздрібнивши його, розкидати птахам, руку ж безумця повісити навпроти храму. |
|
34
|
34
|
| So every man praised toward the heaven the glorious Lord, saying, Blessed be he that hath kept his own place undefiled. | Тоді всі, звертаючись до неба, прославляли Господа, Який явив допомогу, і говорили: благословенний Той, Хто зберіг неоскверненим місце Своє! |
|
35
|
35
|
| He hanged also Nicanor's head upon the tower, an evident and manifest sign unto all of the help of the Lord. | Голову ж Никанора повісив він на фортеці як видиме для всіх і ясне знамення допомоги Господньої. |
|
36
|
36
|
| And they ordained all with a common decree in no case to let that day pass without solemnity, but to celebrate the thirteenth day of the twelfth month, which in the Syrian tongue is called Adar, the day before Mardocheus' day. | І всі загальним присудом визначили: ніколи не залишати без торжества день цей, шанувати як свято тринадцятий день дванадцятого місяця, називаного сирською мовою Адаром, за день до дня Мардохеєвого. |
|
37
|
37
|
| Thus went it with Nicanor: and from that time forth the Hebrews had the city in their power. And here will I make an end. | Так скінчилася справа з Никанором; і оскільки з того часу місто залишилося у владі євреїв, то я і закінчу тут моє слово. |
|
38
|
38
|
| And if I have done well, and as is fitting the story, it is that which I desired: but if slenderly and meanly, it is that which I could attain unto. | Якщо я виклав його добре і задовільно, то я цього і бажав; якщо ж слабко і посередньо, то я зробив те, що було під силу мені. |
|
39
|
39
|
| For as it is hurtful to drink wine or water alone; and as wine mingled with water is pleasant, and delighteth the taste: even so speech finely framed delighteth the ears of them that read the story. And here shall be an end. | Неприємно пити окремо вино і негайно ж окремо воду, тоді як вино, змішане з водою, солодке і приносить задоволення; так і складений твір приємно займає слух читача при співмірності. Тут нехай буде кінець. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Old Testament
• Gen. • Exod. • Lev. • Num. • Deut.
• Josh. • Judg. • Ruth • 1 Sam. • 2 Sam. • 1 Kgs. • 2 Kgs. • 1 Chr. • 2 Chr. • Ezra • 2 Ezra • 3 Ezra • Neh. • Tob. • Jud. • Esth. • 1 Mac. • 2 Mac. • 3 Mac.
• Job • Ps. • Prov. • Eccl. • Song • Wisd. • Sir.
• Isa. • Jer. • Lam. • Let. Jer. • Bar. • Ezek. • Dan.
• Hos. • Joel • Amos • Obad. • Jonah • Mic. • Nah. • Hab. • Zeph. • Hag. • Zech. • Mal.
Вивчаєте англійську?
Встановіть розширення Notelang, щоб зручно перекладати незнайомі слова під час читання та зберігати їх у свій словник.
Old Testament
• Gen. • Exod. • Lev. • Num. • Deut.
• Josh. • Judg. • Ruth • 1 Sam. • 2 Sam. • 1 Kgs. • 2 Kgs. • 1 Chr. • 2 Chr. • Ezra • 2 Ezra • 3 Ezra • Neh. • Tob. • Jud. • Esth. • 1 Mac. • 2 Mac. • 3 Mac.
• Job • Ps. • Prov. • Eccl. • Song • Wisd. • Sir.
• Isa. • Jer. • Lam. • Let. Jer. • Bar. • Ezek. • Dan.
• Hos. • Joel • Amos • Obad. • Jonah • Mic. • Nah. • Hab. • Zeph. • Hag. • Zech. • Mal.
Вивчаєте англійську?
Встановіть розширення Notelang, щоб зручно перекладати незнайомі слова під час читання та зберігати їх у свій словник.